Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Запропонувати свій переклад для «мотати»
Шукати «мотати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Болта́ть –
1) (жидкость) бо́втати, колоти́ти, калата́ти;
2) дри́ґа́ти, теліпа́ти, колиха́ти, бала́мкати, мота́ти. [Дри́ґає нога́ми. Бала́мкає рука́ми. Не колиха́й нога́ми];
3) ля́пати, ля́пати язико́м, пле́ска́ти, бала́кати, базі́кати, тереве́нити, патя́кати, блягу́зкати, лепета́ти, верзти́, верзя́кати, варня́кати, сокота́ти, бле́яти, торохті́ти, торо́чити, балди́кати, белебе́нити;
4) (на непонятном яз.) ґерґоті́ти (-тю́, -ти́ш и ґерґо́чу, -чеш), цве́нькати. [Ґерґотя́ть по-туре́цьки. Чу́ю, поля́ки щось цве́нькають по-сво́йому].
• Болта́ть весело – щебета́ти.
• Болта́ть попусту – ду́рно пле́ска́ти, язико́м горо́х товкти́.
Кача́ть, ка́чивать, качну́ть – (колыбель, качели, деревья, судна и т. п.) колих[с]а́ти (-лишу́, -шеш), колихну́ти, го́йда́ти, гойдну́ти, хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, (сильно) виха́ти, вихну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (однокр.) стену́ти, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиля́ти, хильну́ти що. [Прийшло́ся те́щі зя́тнії ді́ти колиха́ти (Номис). Ви́чуняла та в за́пічку дити́ну коли́ше (Шевч.). Те́ща дитя́ колиса́ла (Гол.). Гойда́ла дити́ну в коли́сці (Коцюб.). Ой ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду хита́є (Грінч. III). І над ни́ми бу́йний ві́тер траву́ хилита́є (Рудан.). Ві́тер ві́є-повіва́є, кораблі́ хита́є (Рудан.). Не годи́ться виха́ти поро́жню коли́ску (Звин.). Не хибни́ го́рщик, щоб не схлюпну́ть (Хорол. п.). Котра́сь мене́ схибну́ла за плече́ (Г. Барв.). Ві́тер ду́ба хиля́є (Грінч. III)].
• Ветер -ча́ет что – ві́тер хита́є (гойда́є, хилита́є, хиля́є, колива́є, коли́ше) що и чим; срвн. Колеба́ть 1. [Ві́тер гойда́в дивину́ і воло́шки (Коцюб.). Ой у по́лі били́на, ві́тер не́ю хита́є (Чуб.). Дивлю́ся на височе́нну со́сну, – ві́тер не́ю гойда́є (Г. Барв.)].
• -ча́ть, -ну́ть головой – хита́ти, (с)хитну́ти, мота́ти, мотну́ти голово́ю; (сильно или продолжительно) вихи́тувати голово́ю. [Коро́ви голова́ми вихи́тують (Харківщ.)].
• -чать, -нуть головой – (в знак согласия) кива́ти, кивну́ти, хита́ти, хитну́ти голово́ю; (выражая несогласие, отрицание) крути́ти (-чу́, -тиш), крутну́ти, мота́ти, мотну́ти, трі́пати, тріпну́ти голово́ю. [Ні, ні – каза́в Сухобру́с, трі́паючи голово́ю (Н.-Лев.)].
• -ну́ть станом – хитну́тися на стану́. [Ви́йшов оди́н з гу́рту, хитну́вся на стану́, проте́р ву́са (Свидн.)].
• -ча́ть насосом – помпува́ти, (зап.) ди́мати.
Маха́ть, ма́хивать, махну́ть –
1) чем – маха́ти (-ха́ю, -ха́єш, -ха́є и ма́шеш, ма́ше), махну́ти, ма́яти, майну́ти, виха́ти, вихну́ти, (колыхать) колиха́ти, колихну́ти, війну́ти, (колебать) колива́ти, коливну́ти, хита́ти, хитну́ти чим. [Ішо́в до клу́ні, ти́хо маха́ючи батого́м (Н.-Лев.). Хо́дить ляшо́к по база́ру, ша́белькою ма́є (Пісня). Ви́йшов Хо на га́ляву, спе́рся на косту́р, майну́в до́вгою бородо́ю (Коцюб.). Не виха́й-бо ду́же ві́ником, бо ку́рява встає́ (Метл.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)].
• Сильно -ха́ть, -ну́ть – вима́хувати, махону́ти.
• -ха́ть, -ну́ть головою – хита́ти, хитну́ти, кива́ти, кивну́ти, (мотать) мота́ти, мотну́ти, мотля́ти голово́ю. [Кива́ючи рясно́ю голово́ю, зеле́ний ліс до со́нця засмія́всь (Грінч.)].
• -ха́ть крыльями – маха́ти, ма́яти, (тяжело) гли́бати кри́лами. [Лети́ть оре́л через мо́ре, кри́лечками ма́ше (Метл.). Солове́йко лети́ть, кри́льцями ма́є (Грінч. III)].
• Ветряная мельница -шет крыльями – вітря́к вима́хує (пома́хує, ма́є) кри́лами.
• -ха́ть, -ну́ть платком – маха́ти, махну́ти, майну́ти, війну́ти ху́сткою.
• -ха́ть хвостом – маха́ти хвосто́м, (быстро: о собаке, свинье) моло́ти (мелю́, -леш), ме́лькати хвосто́м. [Каба́н закопа́вся в зе́млю да й хво́стиком ме́ле (Рудч.). Соба́ка ме́лькає хвосто́м (Н.-Лев.)].
• -хать (размахивать) рукою, руками – маха́ти, (мотать) мота́ти руко́ю, рука́ми. [Руко́ю (на моли́тві) маха́єш, а ду́мкою скрізь літа́єш (Номис). На де́яких маши́нах дово́диться ті́льки до о́дуру мота́ти руко́ю (Азб. Ком.)].
• -ха́ть руками на кого – маха́ти рука́ми на ко́го.
• -ну́ть рукою на кого, на что (перен.) – махну́ти руко́ю на ко́го, на що; (забросить дело) занедба́ти що.
• -ну́ть на всё рукою – занедба́ти все, пусти́тися бе́рега;
2) кому, кого – маха́ти, махну́ти (руко́ю) кому́ или на ко́го; (кивать) кива́ти, (с)кивну́ти на ко́го и кому́; (звать) кли́кати, кли́кнути и покли́кати кого́. [Пи́сар махну́в деся́тникам (М. Вовч.). Грицько́ маха́в на йо́го руко́ю: сюди́, мов, сюди́ мерщі́й! (Мирний). Кивну́в на джу́ру, і джу́ра сів коло йо́го (Куліш)];
3) -ха́ть (делать во всю, катать) – ката́ти, шква́рити, шпа́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти. [Ото́-ж пи́ше! Так і шква́рить – а́ркуш за а́ркушем (Київ)];
4) -ну́ть куда – махну́ти, махону́ти, майну́ти, (пров.) махорну́ти, гайну́ти, дмух(о)ну́ти, драп(о)ну́ти, пові́ятися, почухра́ти, югну́ти, джукну́ти, чкурну́ти, шаркону́ти, черкну́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Махну́в на сінова́льню (Крим.). За́втра в деся́тій годи́ні ся́демо на трамва́й та й махоне́мо (Н.-Лев.). Стара́ майну́ла куди́сь до дочки́ (М. Левиц.). Ой, гайну́ я до дівча́т та й на вечерни́ці (Пісня). Дмухні́м до не́ї! (Котл.). Драпну́в за грани́цю (Рудан.). Як це почу́в, за́раз пові́явсь до ши́нку (Звин.). Куди́ о́чі почухра́в (Котл.). Югне́м коси́ти! (Сл. Гр.). Джукну́ аж на ба́лку (Яворн.). А чи не шаркону́ти оце́ мені́ до ньо́го? (Яворн.). За́ море черкну́в (Біл.-Нос.)].
-ться –
1) ма́ятися, майну́тися, (колыхаться) колиха́тися, колихну́тися, (колебаться) колива́тися, коливну́тися, хита́тися, хитну́тися;
2) безл. – маха́тися.
Мота́ть –
1) (пряжу, нитки) мота́ти (пря́жу, нитки́).
• -тать на ус – мота́ти на (в)ус, бра́ти на ро́зум. [Бери́, мовля́в, Петро́, на ро́зум (Франко)];
2) (качать головою, ветвями и т. п.) мота́ти, хита́ти, колива́ти, (диал.) майта[о]ла́ти чим. [Бичо́к став і, мота́ючи голово́ю, грі́зно подиви́вся на йо́го (Мирн.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)];
3) (деньги, имущество) марнотра́тити, (реже) марнотра́вити, гайнува́ти (усилит. га́єм гайнува́ти), перево́дити, три́нькати, розтри́нькувати, ц(в)и́ндрити, манта́чити, мота́ти що (гро́ші, добро́). [Якби́ хліб нам трудо́м прийшо́вся, дак ви-б так не марнотра́тили (Борзенщ.). І вона́, і небі́жчик гайнува́ли гро́ші в Ге́нуї та Ні́цці (Н.-Лев.). Заро́бить гро́ші та й гайну́є ї́ми, – нічо́го не зостає́ться в йо́го (Новомоск.). Неха́й га́єм не гайну́є (Рудан.). Я гі́рко працю́ю, а сина́ш усе́ цви́ндрить (Крим.). Без пуття́ своє́ життя́ манта́чим (Куліш). До́бре, бач, ді́ло на ба́тькові гро́ші жи́ти та мота́ти (Мирн.)].
• Он был бы богат, если б не -та́л – він бу́в-би бага́тий, коли́-б не марнотра́тив (не гайнува́в, не цви́ндрив, не перево́див) гро́ші.
• Мо́танный – мо́таний.
Отма́тывать, отмота́ть – 1) что от чего – відмо́тувати, відмота́ти що від чо́го, відсо́тувати, відсота́ти;
2) скінчи́ти (переста́ти) мота́ти.
• -тать руку – надсади́ти, надірва́ти ру́ку.
• -ся – відмо́туватися, відмота́тися.
• Отмо́танный – відмо́таний.
Пома́тывать, помота́ть –
1) чем – похи́тувати, хита́ти, похита́ти, кива́ти (и́ноді, часа́ми), покива́ти чим (напр., голово́ю); срв. Пома́хивать, Пока́чивать;
2) -вать (расточать) манта́чити, три́нькати, марнотра́тити, гайнува́ти; см. Мота́ть;
3) (нитки и т. п.) мота́ти, сота́ти (и́ноді, час від ча́су), помота́ти, посота́ти (все і тро́хи).
-ться –
1) см. Болта́ться 2;
2) (шататься) мота́тися, помота́тися, мотля́тися, помотля́тися; срв. Шата́ться, Болта́ться 3. [Поміж людьми́ помота́ється, звича́їв набере́ться].
Прома́тывать, промота́ть –
1) (нитки и т. п.) мота́ти, п(р)омота́ти яки́йсь час;
2) (головой) мота́ти, п(р)омота́ти, крути́ти, п(р)окрути́ти (голово́ю) яки́йсь час;
3) (деньги, имущество) прогу́лювати, прогуля́ти, гайнува́ти, прогайнува́ти, марнотра́тити, промарнотра́тити, проц(в)и́ндрювати, проц(в)и́ндрити, три́нькати, протри́нькати, розтри́нькати, проманта́чувати, проманта́чити, розманта́чувати, розманта́чити, розхві́яти (гро́ші, майно́, ста́тки-має́тки), розкида́тися грі́шми, протеса́ти ста́ток (Л. Укр.), (о мн.) попрогу́лювати, попрогайно́вувати и т. д. Промо́танный – прогу́ляний, прогайно́ваний, промарнотра́чений и т. д.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МОТА́ТЬ 1 ще навива́ти, намо́тувати, обмо́тувати, розмо́тувати;
мота́ющий що /мн. хто/ мота́є тощо, зви́клий мота́ти, зда́тний намота́ти, для мота́ння, за́йня́тий мотанням, мота́льник, намо́тувальник, прикм. мота́льний, намо́тувальний, обмотувальний, розмотувальний, навива́льний, складн. мота́й- [мотающий не́рвы ма́рш мота́й-не́рви-ма́рш];
мотающий не́рвы вари́вода, зви́клий ша́рпати не́рви;
мотающий себе́ на ус мота́й-собі́-на-ву́с;
мота́емый мо́таний, намо́туваний /обмотуваний, розмотуваний/, нави́ваний.
НАМА́ТЫВАТЬ, наматывающий що /мн. хто/ намо́тує тощо, ста́вши мота́ти, ра́ди́й намота́ти, намо́тувач див. ще мотающий.
ПЕРЕМА́ТЫВАТЬ ще мота́ти;
перематывающий,що /мн. хто/ перемо́тує тощо, перемо́тувальник, перемо́тувач, прикм. перемо́тливий, мота́льний, перемо́тувальний, див. ще мотающий;
перематывающийся/перематываемый перемо́туваний, мо́таний, прикм. перемотни́й, див. ще мотаемый.
ПОДМЕЧА́ТЬ ще постеріга́ти, запримі́чувати, схо́плювати, мота́ти на вус;
подмеча́ющий що /мн. хто/ поміча́є тощо, ставши помічати, бажа́вши помітити, постеріга́ч, негат. підгля́да́ч, підгляда́йло, прикм. примі́тливий, спостере́жливий, складн. мота́й-на-вус- [мота́й-на-вус-друг], стил. перероб. мота́ючи на вус;
подмечающийся/подмеча́емый запримі́чуваний, схо́плюваний, спостері́ганий, постері́ганий, негат. підгля́даний;
ПРИНИМА́ТЬ (план) ще пристава́ти на, (обов’язки) перебира́ти, (за кого) бра́ти;
принима́ть бли́зко к се́рдцу что ще перейма́тися чим, роби́ти біду́ з чого, галиц. бра́ти собі́ до се́рця;
принима́ть в до́лю прийма́ти до спі́лки;
принима́ть всерьёз бра́ти серйо́зно /пова́жно/;
принима́ть в компа́нию прийма́ти до гу́рту;
принима́ть в расчёт врахо́вувати, бра́ти до ува́ги;
принима́ть в число́ зачисля́ти;
принима́ть дежу́рство /принима́ть сме́ну, принима́ть пост тощо/, заступа́ти /става́ти/ на че́ргу (чергува́ння) /змі́ну, ва́рту, сті́йку тощо/;
принима́ть за ма́ти за;
принима́ть за чи́стую моне́ту, не піддава́ти су́мніву, ма́ти за́ чи́сту моне́ту, ві́рити ска́заному;
принима́ть к исполне́нию, прийма́ти для ви́кона́ння /реаліза́ції/;
принимать к све́дению живомовн. мота́ти на вус, бра́ти на ро́зум;
принима́ть на /вещево́е, пищево́е/ дово́льствие = ставить на /вещевое, пищевое/ довольствие;
принима́ть на свой счёт ще бра́ти на свій карб;
принима́ть оборо́нную пози́цию фаміл. наїжа́чуватися;
принима́ть какой оборо́т іти́ якими доро́гами, оберта́тися яким бо́ком, розвива́тися в якому на́прямі [собы́тия принима́ют нежела́тельный оборот поді́ї розвива́ються в неба́жаному напрямі], фраз. перехо́дити /поверта́ти/ на що [разгово́р при́нял ино́й оборот розмо́ва перейшла́ на і́нше;
де́ло при́няло плохо́й оборот спра́ва поверну́ла на гі́рше];
принима́ть пи́щу зажива́ти ї́жу, трапезува́ти;
принима́ть по́зу фраз. става́ти в по́зу;
принимать реше́ние ще вино́сити ухва́лу;
принима́ть си́лу зако́на набира́ти си́ли зако́ну;
принима́ть угрожа́ющие разме́ры явля́ти щора́з бі́льшу загро́зу;
принима́ть чью сто́рону става́ти на чий бік;
принима́ть уча́стие (в чём) підставля́ти плече́, (образ. приклада́ти ру́ку до чого, живомовн. моча́ти па́льці у що);
принима́ть уча́стие в ком виявля́ти турбо́ту до кого, опі́куватися /док. запікуватися/ ким;
принимать хара́ктер набува́ти власти́востей;
принима́ть черты́ чего набува́ти рис, коротк. збива́тися на що [обе́д принима́ет черты бесе́ды обі́д збива́ється на бе́сіду];
не принима́ть (кого) не пуска́ти на порі́г;
не принима́ть это бли́зко к се́рдцу не перейма́тися цим, не роби́ти (собі́) біди́ /кло́поту/ з того;
не принима́ть в оби́ду не бра́ти за зле;
не принимать во внима́ние фраз. помина́ти;
не принима́ть в счёт скида́ти з раху́нку;
не принима́ть ни под каки́м ви́дом і на порі́г не пускати;
здесь не принима́ют кого тут висо́кі поро́ги для кого;
принима́я во внима́ние коротк. з ува́ги /о́гляду/ на що;
не принима́я во внимание фраз. помина́ючи;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Мотать –
1) (расточать) гайнува́ти, -ну́ю, -ну́єш, три́нькати, -каю, -каєш, марнотра́тити, -ра́чу, -ра́тиш;
2) (нитки) мота́ти, -та́ю, -та́єш, сота́ти, -та́ю, -та́єш;
3) (покачивать) колива́ти, кива́ти, -ва́ю, -ва́єш, хита́ти, теліпа́ти, -па́ю, -па́єш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Мотать (нитки) – мота́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Катать
• Катай! катай-валяй! (фам.) – жени на всю (на всі заставки, щодуху, скільки духу)!; гайда та й гайда!
• Ни катано, ни глажено – ні солоне, ні мащене. Пр.
• Качать, качнуть головой (в знак согласия) – кивати, кивнути (хитати, хитнути) головою; (заперечливо) крутити, крутнути (мотати, мотнути, тріпати, тріпнути) головою.
Мотать
• Мотать [себе] на ус (разг.) – брати [собі] на ум (іноді на замітку); мотати [собі] на вус(а); у тямок (на ум) [собі] класти.
Усы
• И в ус [себе] не дует кто (разг.) – і гадки не має хто; (рідше) І гадки й думки не має хто; ані гадки хто; і вусом не веде хто.
• Мотать, намотать [себе] на ус что (разг.) – мотати, намотати [собі] на вус(а) що; брати, узяти [собі] на розум (іноді на замітку) що; у тямок (на розум) [собі] класти, покласти що.
• По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в рот не попало. Пр. По бороді, по вусах текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота мичеться, а в рот не попаде. Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Поживився, як собака мухою (як пес макогоном). Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр. Ухопив шилом патоки. Пр.
• Сами с усами, сам с усам (разг.) – і в нас, і в мене є голова на в’язах; самі (сами) не в тім’я биті, сам не в тім’я битий; самі з розумом (з головою), сам з розумом (з головою); (іноді ще) знаєм без попа, що в неділю свято. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

вить скру́чувати, змо́тувати, мота́ти, плести́, сука́ти (мотузку)
мота́ть навива́ти, мота́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Мота́ти, -та́ю, мотну́ти, -ну́ –
1) мотать, наматывать, мотнуть.
• На ус мота́ти – понимать да помнить.
2) болтать, качнуть, махнуть;
мота́тися – хлопотать, суетиться.
• Мотну́тися – броситься.
Мотну́ти, мотну́тися, см. Мота́ти, мота́тися.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

мота́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Мота́ти, -та́ю, -єш, одн. в. мотну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Мотать, наматывать, мотнуть. Мотати нитки на клубок. На ус мота́ти. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Слухає та на ус мотає. Чуб. І. 289.
2) Болтать, болтнуть, качать, качнуть, махать, махнуть. Увійде москаль у хату, мотне патлами. Греб. 405.
Мотну́ти, -ся. См. Мотати, -ся.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Мота́ти, одн. в. мотну́ти, гл. *3) Мотать, транжирить. Добре, бач, діло, на батькові гроші жити та мотати. Мирн. III. 33.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Болта́ть ся = 1. бо́втати ся, колоти́ти ся. — Вода бовтаєть ця в бочцї. 2. броди́ти, тиня́ти ся, ве́штати ся, сновиґа́ти. — Так без дїла тиняєть ся. — Посновиґала там по всїм куткам. Б. Г. 3. телїпа́ти ся, мота́ти ся, тїпати ся, колиха́ти ся. — А китицї то сюди то туди телїпають ся. Кв.
Выма́тывать, ся = 1. вимо́тувати, ся, змо́тувати, ся. 2. перево́дити, гайнува́ти, ци́ндрити, манта́чити, шахрува́ти, мота́ти, проци́ндрити, розманта́чити. С. Л. — Пив, гуляв і шахрував гроші. Кот. — Що було — все проциндрив. — Розмантачив худобу.
Зама́тывать, замота́ть, ся = 1. замо́тувати, змо́тувати, замота́ти, змота́ти, ся. — Змотай усї нитки на клубок. 2. замо́тувати, замота́ти, захита́ти, закива́ти. — Замотав головою. 3. замо́тувати ся, замота́ти ся, манта́чити, мота́ти, ци́ндрити, гайнува́ти, перево́дити (почать). — Він так замотав ся, що все поцїнували і продали. — Почав мантачити худобу, бо гроші вже давно проциндрив.
Замыта́рить = 1. д. Замоше́нничать. 2. мота́ти, перево́дити, ци́ндрити, манта́чити, гайнува́ти (почать).
Кача́ть, ся = 1. хита́ти, ся, колиха́ти, колиса́ти, колива́ти, гойда́ти, ся. — Головка хитнулась, коса розвинулась. К. X. — Доколї будете на мене ледачі думки в серцї мати, мов тин лихий мене хитати і під ногами рів копати ? К. П. — Багатому чорт дїти колише. н. пр. — Оце тобі, мамцю, за твою науку, сиди собі у запічку, колиши онуку. н. п. — Не білая билиночка в полї коливаєть ся. н п. — Сидить дїд над водою коливає бородою? н. з. — Очерет. — Плаче дївчина, дитину гойдаючи, сьмієть ся козак, коня сїдлаючи. н. п. 2. кача́ти. — Ставай до смоку качати воду з колодязя. 3. тїлїпа́ти ся, мота́ти ся. С. Ш. З. Л. А китицї то сюди то туди тїлїпають ся. Кв. — Що то у тебе з заду тїлїпаєть ся (мотаєть ся)? 4. колиха́ти ся, го́йдати ся. С. Л. З. Аф. — Ми сьпівали, на колисцї гойдали ся. О. Мир. — А на вітах гойдають ся нехрищені дїти. К. Ш.
Мота́ть = 1. кива́ти, колива́ти, хита́ти (С. З.), тїлїпа́ти (С. Ш.). — Хитає головою. — Сидить дїд над водою, коливає бородою, (н. з. — очерет). — Мота́ющій голово́ю = ки́ва, киву́н. 2. мота́ти, сота́ти (нитки). 3. мота́ти (С. Л.), манта́чити (С. Л.), гайнува́ти (С. Л.), ци́ндрити (С. З. Л.), перево́дити (С. З. Л.), три́нькати (С. Ш.), шахрува́ти (С. З.), марнотра́вити (С. З.). — Хто тобі звелїв гайнувати батьківщину? К. Б. — Почав переводити худобу. — Пив, гуляв і шахрував гроші. Кот.
Мота́ться = 1. колива́ти ся, хита́ти ся, телїпа́ти ся, тїлїпа́ти ся (С. Ш.). — А китицї то сюди то туди тїлїпають ся. Кв. 2. ве́штати ся, тиня́ти ся, блука́ти. — А так собі — тиняю ся по сьвіту. Кот. 3. мота́ти ся, сота́ти ся.
Принима́ть, приня́ть, ся = 1. прийма́ти, бра́ти, одбіра́ти, приня́ти і т. д. д. Получа́ть. — Принима́ть, приня́ть госте́й = віта́ти (С. Л.), привіта́ти, вшанува́ти, пригости́ти. — Здоров, здоров, пане Саво! Чим вітати маєш? — Ой чим же вас, козаченьки, буду привітати? н. п. — У багатсво не вдаряє, а що має, тим вітає. н. пр. — І ця сестра пригостила його добре та дала на дорогу кусок сала. н. к. Ман. — П. во внима́ніе = вважа́ти, важа́ти, завважа́ти, ма́ти на ува́зї, завва́жити, взя́ти на ува́гу і д. під сл. Внима́ніе. — Принима́ть кого́ за... = вважа́ти, ма́ти кого́ за..., лїчи́ти кого́ за... — Чого лице од мене одвертаєш, мене собі за ворога вважаєш. К. П. — Приня́ть намѣ́реніе, гото́вность = д. Вознамѣ́риться. — Принима́ть, приня́ть къ свѣ́дѣнію, въ разчётъ, въ соображе́ніе = ма́ти на ува́зі, мота́ти на ус, взя́ти до ува́ги. — Принима́ть уча́стіе = а) бра́ти удїл б) дба́ти, клопо́тати, ся, турбува́ти ся (за кого або за що); зверта́ти особли́ву ува́гу. — Приня́ть рѣше́ніе = намогти́ ся, зва́жити ся. — П. въ шу́тку = в жарт поверну́ти. — П. младе́нца отъ купе́ли = увести́ у ві́ру, у зако́н. – П. къ се́рдцу = до се́рця взя́ти. — П. здоро́вий, хоро́шій видъ = ви́люднїти. — П. на свой счетъ = а) взя́ти на свій кошт, взя́ти ко́шти на се́бе, б) до се́бе прикла́сти. — Він даремне до себе приклав — я зовсїм не про його казав. 2. прийма́ти ся, захо́жувати ся (С. Л.), бра́ти ся до чо́го, почина́ти, розпочина́ти, приня́ти ся, заходи́ти ся (С. Аф. Л.), поча́ти, розпоча́ти, ста́ти, взя́ти ся. — Заходить ся дрова рубать. С. Аф. — Та й заходились рештувать вози в далекую дорогу. К. Ш. — Заходились лавки мити. С. Л. — Став дро́ва руба́ти. С. Л. — Взяв ся за дїло. 3. прийма́ти ся, приня́ти ся. — Щепа принялась добре. — Дївчина, як верба: де посади, там і прийметь ся. н. пр. 4. прийма́ти ся (за кого), захо́жувати ся, приня́ти ся, взя́ти ся, заходи́ти ся (с. Аф.). — Стривай лишень, ось я захожусь коло тебе, не будеш пустувати. С. Аф.
Прома́тывать, промота́ть = 1. кива́ти, хита́ти, крути́ти, прокива́ти, прохита́ти, прокрути́ти (д. Мота́ть 1). — Прохитав головою скільки разів. 2. промота́ти, просота́ти (д. Мота́ть 2). — Промотала нитки цїлий вечір. 3. мота́ти, манта́чити, шахрува́ти, гайнува́ти, ци́ндрити, три́нькати, марнотра́вити, промота́ти, проманта́чити, прошахрува́ти, прогайнува́ти, процви́ндрити, протри́нькати, промарнотра́тити, процви́ндрити, розтри́нькати, розтри́ньчити, промарнотра́тити (д. Мота́ть 3). — Що в день загорює, за ніч прогайнує. н. п. — Може й добув грошей, та проциндрить їх марно. Мова. — І що придбали їх батьки, вони протринькали. Гул. Ар. — І грошей вчора він проциндрив щось не трохи. Гул. Ар.
Размыта́ривать, размыта́рить = мота́ти, ци́ндрити, три́нькати, промота́ти, проци́ндрити, розтри́нькати і т. д. д. Мота́ть 3.
Суети́ться = метуши́ти ся (С. З. Л.), клопота́ти, ся, мота́ти ся, ту́пати (С. Ш.), комаши́ти ся, колоти́ти ся (С. Л.), скінчить — прометуши́ти ся. — А воно собі одиноке метуши́ть ся по подвіррю. Ган. Барв. — Дїтвори весела зграя гралась, метушилась, Гр. Чайч.
Хлобыста́ть, хлобысну́ть = 1. мота́ти ся, тїпати ся, телїпати ся, би́ти ся. 2. би́ти, лупи́ти і д. Ударя́ть (дуже).

Запропонуйте свій переклад