Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 48 статей
Запропонувати свій переклад для «набрать»
Шукати «набрать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Набира́ть, набра́ть –
1) набира́ти, набра́ти, (о мног.) понабира́ти що и чого́ в що, куди́. [Набра́в хлі́ба, скі́льки схоті́в (Сл. Гр.). Вони́ понабира́ли за па́зуху піску́ (Рудч.)].
• -бра́ть корзинку земляники – набра́ти (назбира́ти) ко́шик суни́ць.
• Я -бра́л много грибов – я назбира́в бага́то грибі́в.
• -бра́ть мешок муки – набра́ти мішо́к бо́рошна. [Набери́ мішо́к бо́рошна (Сл. Гр.)].
• -бра́ть материи на платье – кра́му (мате́рії) на вбра́ння набра́ти.
• Что (чего) -рё́шь, то и понесёшь – чого́ набере́ш, те й понесе́ш.
• -ть войско – набира́ти, набра́ти, збира́ти, зібра́ти, вербува́ти, навербува́ти ві́йсько, (стар.) затяга́ти, затягти́ ві́йсько. [Зібра́в ві́йська со́рок ти́сяч (Пісня)].
• -ра́ть рекрутов – набира́ти рекру́тів (вульг. некру́тів). [Набира́ли некру́тиків в неді́леньку вра́нці (Пісня)];
2) (вбирать в себя) набира́ти, набра́ти, вбира́ти, увібра́ти, втяга́ти и втя́гувати, втягти́ що и чого́ (в се́бе). [Уже́ чо́вник води́ набира́ (Чуб. V)].
• Губка -ра́ет воду – гу́бка набира́є (вбира́є, втяга́є, всмо́ктує) во́ду (в се́бе).
• Весною вода, тепло -ра́ет – на весні́ вода́ тепла́ набира́є.
• Замолчал, как воды в рот -бра́л – замо́вчав, на́че води́ в рот набра́в;
3) типогр. – склада́ти, скла́сти и (реже) зложи́ти, набира́ти, набра́ти що.
• Который лист вы уже -ра́ете? – котри́й а́ркуш ви вже склада́єте (набира́єте)?
На́бранный –
1) на́браний, назби́раний.
• -ное войско – на́бране (навербо́ване, стар. затя́жне) ві́йсько;
2) на́браний, уві́браний, втя́гнений;
3) типогр. – скла́дений, зло́женний, на́браний.
Набра́ть, -ся, см. Набира́ть -ся.
Взаё́м, взаймы́ – у по́зи́ку, в по́зичку.
• Брать (взять) взаймы́ – позича́ти, -ся, пози́чити, зажича́ти, визича́ти, ви́зичити, бра́ти (взя́ти) в по́зи́ку, в по́зичку.
• Брать взаймы́ деньги под залог чего-л. – бра́ти (взя́ти) гро́ші під заста́ву (на за́став).
• Давать, дать взаймы́ – позича́ти, пози́чити, зажича́ти, зажи́чити кому́, дава́ти, да́ти в по́зи́ку.
• Давать денег взаймы́ под залог чего-н. – позича́ти, (сов.) пози́чити на за́став.
• Набрать взаймы́ – напозича́ти, -ся. [Ніхто́ вже не дає́: у всіх напозича́лися].
• Надавать взаймы́ – напозича́тися. [Напозича́вся лю́дям бага́то, та я́к те віддава́тимуть!].
• Раздать взаймы́ – порозпозича́ти.
• Взятый взаймы́ – пози́чений. [Їмо́ хліб пози́чений].
Мате́рия –
1) (вещество) мате́рія, речовина́, наді́б’я (-б’я). [Перемо́га ду́ха над мате́рією (Крим.)];
2) (предмет, суть сочинения, речи) мате́рія, річ (р. ре́чи). [Взяв (він) найни́жчу мате́рію до оповіда́ння (Єфр.) Розмовля́ли про висо́кі мате́рії (Київ)].
• Сухая это -рия – суха́ це мате́рія (річ); нудна́ це річ;
3) мате́рія, (ткань) ткани́на, тка́нка, (красный товар) крам (-му), крам(н)ина́. [Крі́сла, обби́ті рябо́ю недорого́ю мате́рією (Н.-Лев.). Так краве́ць кра́є, як мате́рії вистача́є (Приказка)].
• Купить, набрать -рии – купи́ти, набра́ти, (о мн.) покупи́ти, понабира́ти мате́рії (кра́му).
• Из (покупной фабричной) -рии – мате́р’яний, крамни́й. [Штани́ нове́нькі матер’я́ні (Тесл.)];
4) (гной) гній (р. гно́ю), бруд (-ду), па́сока, мате́рія, ув. гноя́ка. [Чиря́к вели́кий, а гно́ю ма́ло (Номис)].
Напринима́ть и Наприня́ть – наприйма́ти, (набрать) понабира́ти кого́, чого́.
Перебира́ть, перебра́ть –
1) перебира́ти, перебра́ти, (о мног.) поперебира́ти що. [Перебира́ти гру́ші, я́годи, книжки́. Мо́вчки стру́ни на банду́рі я перебира́ю (Куліш)].
• -ра́ть листы в книге – перегорта́ти листки́ в кни́зі, перегорта́ти (горта́ти) кни́гу.
• -ра́ть пальцами, ножками – перебира́ти пу́чками (па́льцями), ні́жками.
• -ра́ть на себе перья (о птицах) – шоло́пати на собі́ пі́р’я, пу́стритися, по́штритися. [Гу́ска там по́штрилася, ми́лася, пі́р’я понапуска́ла].
• Я вас всех -ру – я до всіх вас доберу́ся, я вам усі́м дам.
• -ра́ть избу, дежку – пересипа́ти (переси́пати) ха́ту, ка́довба, перекида́ти (переки́дати) ха́ту.
• -ра́ть кого по косточкам – перемина́ти, перетира́ти кого́ на зуба́х, пересу́джувати кого́, обсу́джувати кого́ з голови́ до ніг;
2) (прихотничать, привередничать) перебира́ти ким, чим и що, вередува́ти, ганьбува́ти, перебе́ндювати ким, чим. [Наш паниче́нько-переберниче́нько ко́ники перебира́є. Хо́чеш ї́сти – бери́ що є та й ї́ж, а не вереду́й (Грінч.)]; (лишнее) перебира́ти перебра́ти чого́. [Перебере́ гро́шей у хазя́їна, більш як зроби́в ві́зьме (Грінч.)];
4) (набрать исподволь) сов. перебра́ти, поперебира́ти, набра́ти, понабира́ти.
• Много -бра́л он у нас (у всех) денег – бага́то перебра́в (набра́в) він у нас гро́шей, бага́то поперебира́в (понабира́в) він у всіх гро́шей.
• Пере́бранный – пере́браний; переси́паний, переки́даний.
Понабра́ть, -ся – понабира́ти, -ся, срв. Набра́ть, -ся.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НАБРА́ТЬ, набрать в рот воды́ забу́ти язи́ка́ в ро́ті;
набрать разма́ху фраз. розбуя́тися;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Набирать, набрать –
1) (вообще) набира́ти, -ра́ю, -ра́єш, набра́ти (наберу́, набере́ш);
2) (в типографии) склада́ти, -да́ю, -да́єш, скла́сти, -ладу́, -ладе́ш, набира́ти, набра́ти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Взаем, взаймы – у позику; в позичку. Брать взаймы – позичати в кого; брати в позику, в позичку. Давать взаймы – позичати кому; давати в позику, в позичку. Набрать взаймы – напозичати; напозичатися. Раздать взаймы – порозпозичати. Взятый взаймы – позичений.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Набирать, -брать – набира́ти, набра́ти;
• н., тип. – склада́ти, скла́сти;
• н. высоту, авио – підно́ситися, підне́стися;
• н. в подбор, тип. – склада́ти в ряд;
• н. в разряд, тип. – с. на ро́збивку.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Взаём, взаймы
• Брать, взять взаймы у кого – позичати, позичити в кого; брати, взяти в позику (в позичку) в кого; брати, взяти (набирати, набрати) на віру в кого. [На віру набрав. Франко.]
• Брать, взять взаймы под залог – брати, взяти під (на) заставу (застав).
• Давать, дать взаймы кому – позичати, позичити (визичати, визичити) кому; давати в позику (в позичку кому).
• Давать, дать деньги взаймы под залог – позичати, позичити гроші під (на) заставу (застав).
• Дающий, дающая взаймы без конца (в ущерб себе) – (розм.) роздайбіда.
• Набрать взаймы у кого – напозичати(ся) в кого.
• Надавать взаймы кому – напозичати(ся) кому.
• Раздать взаймы – розпозичити; порозпозичати.
Набирать
• Набирать высоту (перен.) – набирати висоти; підноситися у високості.
• Набирать, набрать в долг – набирати, набрати на борг (набір, давн. на віру); боргувати, поборгувати; позичати, напозичати, напозичатися.
• Набирать темп – набирати темпу.
• Набрал на себя непосильно много работы, обязанностей – понад силу набрався роботи, обов’язків; обібрався роботи, обов’язків; (образн. розм.) набрав, як віл на роги, обов’язків; набрався, як май груш.
Рот
• В рот не йдёт что (разг.) – не лізе в горло (зниж. у пельку) що.
• Ему замеси да и в рот поднеси – дай у руки, покажи, ще й у рот положи, то він і тоді розкришить. Пр. Дай яєчко, облупи, ще й у рот поклади. Пр.
• Затыкать, заткнуть (закрывать, закрыть, зажимать, зажать) рот кому (разг.) – затикати, заткнути (забивати, забити, затуляти, затулити) рот(а) кому; замикати, замкнути рот(а) (уста, губу, вульг. писок) кому; зав’язувати, зав’язати рот(а) (язик(а)) кому; заціплювати, заціпити (засупонювати, засупонити) пащу кому; зацитькувати, зацитькати кого.
• Каша во рту у кого – мов (наче, неначе…) клоччя жує хто.
• Лишний рот – зайвий рот (їдень); (згруб.) зайва пелька.
• Мимо рта прошло, пролетело (разг.) – тільки облизався; (с)піймав облизня.
• Набрать в рот воды – набрати води в рот.
• Не сметь рта разинуть (открыть, раскрыть) – не сміти й рота роззявити (відкрити, розкрити, розтулити); не сміти й пари з уст (з рота) пустити.
• Открывать, открыть рот – відкривати, відкрити рот(а); заговорити (забалакати).
• По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота текло, а в рот не попало, Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр.
• Разевать, разинуть, раскрыть рот (разг.) – роззявляти, роззявити, розкривати, розкрити рот(а) (згруб. вершу).
• Разинув (разиня) рот (делать что) – абияк (леда-як).
• Рот до ушей – рот до [самих] вух; губи (губа) від вуха до вуха.
• Рот не ворота — клином не запрёшь; чужой рот — не огород, не притворишь – рот не город — не загородиш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр.
• Смотреть (глядеть) в рот кому – дивитися (заглядати) в рот(а) (до рота) кому.
• С пеной у рта – з піною на губах (на устах, коло рота).
• Хлопот (забот) полон рот у кого (разг.) – клопоту повна голова у кого.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

набира́ть, набра́ть набира́ти, набра́ти; склада́ти, скла́сти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Набира́ти, набіра́ти, набра́ти – набирать, набрать.
• Набира́ти, набра́ти ху́ру – накладывать, наложить воз. Набира́ти не́від – собирать сеть в лодку.
• Набира́ти пря́жу – натягивать основу на ткацкий станок.
• Набира́ти кра́му – купить материи.
• Набира́ ті́ла – толстеть, пополнеть.
Наги́ли́ти –
1) нагнуть (о ветвях);
2) набрать, наложить;
3) доставить, предоставить.
Надуби́ти – набрать, захватить.
Назича́ти, -ча́ю, нази́чити, -чу –
1) нажелать, пожелать (многого);
2) набирать, набрать взаймы;
3) надавать взаймы.
Накря́кати –
1) много набрать, навалить;
2) накаркать.
Напеле́хати – нарвать, набрать много.
Напозича́ти, -ча́ю –
1) набрать взаймы;
2) надавать взаймы;
напозича́тися – залезть в долги.
Оббира́ти, обібра́ти –
1) обирать, обобрать;
2) об’едать, об’есть, обгладывать, обглодать;
3) кого, кого на кого, що – избирать, избрать, выбрать;
4) що – снимать, снять, счистить кожуру с чего;
оббира́тися, обира́тися –
1) набираться, набраться, набрать много;
2) в що – набирать, набрать на себя;
3) чим за кого – находиться, найтись, выискаться, заявить себя чем.
• Зві́дки ти за хазя́їна обібра́вся – ты что здесь за хозяин выискался.
• Обібра́вся грибо́м – назвался грибом.
Склада́ти, -да́ю, скла́сти, -ду́ –
1) складывать, скласть;
2) набирать, набрать (типогр. термин);
3) собирать, собрать;
4) слагать, сложить, составить, сочинить;
5) (арифм.) слагать.
• Скла́сти подя́ку кому́ – принесть благодарность кому.
• Склада́ти вину́ на ко́гось – взваливать вину на кого-нибудь.
• Склада́ти, скла́сти пі́дсумок – подводить, подвести итог. Склада́тися, скла́стися – 1) складываться, сложиться, слагаться;
2) укладываться, уложиться;
3) состоять, составляться, составиться из чего;
4) на ко́го, на що – полагаться, положиться на кого, что;
5) происходить, произойти, случиться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Набирать, -брать – набира́ти, набра́ти, понабира́ти; н. в долг – бра́ти на́бір; н. книгу (в типографии) – склада́ти, скла́сти, набира́ти, набра́ти книгу.
Задолжать – завинити, завинува́ті́ти (Г), бу́ти винним кому́; (набрать в долг товаров) – на́бір понабира́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Набіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. набра́ти, -беру́, -ре́ш, гл.
1) Набирать, набрать. Уже човник води набіра. Чуб. V. 505. Було глек варенухи наберуть та сидячи п’ють. Ном. Набрав хліба скільки схотів. Набери мішок борошна.
2) — ху́ру. Накладывать, наложить возъ. Ой я тебе пустю з чумаками чумакувати: ой ти будеш хуру набірати, а я буду гроші одбірати. Грин. III. 572.
3) — не́від. Укладывать, уложить неводъ въ лодку такимъ образомъ, чтобы верхъ невода складывать въ строго послѣдовательномъ порядкѣ въ одну сторону, нижнее крыло — въ другую, а матню́ — особо, — тогда при забрасываніи всѣ части невода быстро и правильно спускаются въ воду. Вас. 186.
4) — пря́жу. Натягивать нити основы въ ткацкомъ станкѣ, пропуская ихъ сквозь начи́ння и блят (см.) Конст. у.
5) Покупать, купить матеріи. Набрала плису собі на керсетку та черкасину Грицькові на штани. Харьк.
6) — ті́ла. Полнѣть, пополнѣть, толстѣть, потолстѣть.
Нага́рбати, -баю, -єш, гл. Набрать много, нахватать. Помруть, — та нічого нагарбаного не візьмуть з собою. Мир. Пов. II. 42.
Нагили́ти, -лю́, -ли́ш, гл.
1) Набрать, наложить много. Чимало нагилив на віз усякого збіжжа.
2) Наги́лити. Доставить, предоставить, набрать. Ватаг має нагилити депутатові людей. Шух. І. 189.
Надуби́ти, -блю́, -биш, гл. Набрать, захватить. Як ускочив, так жменю оріхів і надубив. Борз. у.
Накіпкіюва́ти, -кію́ю, -єш, гл. Набрать много. Накіпкіював грошей на свою шию. Зміев. у.
Накря́кати, -каю, -єш, гл. Много набрать, навалить. Там же й віз накрякав (дров із панського лісу)! ледве кобила проти гори вивезла. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Напеле́хати, -хаю, -єш, гл. Нарвать, набрать много. Дивись, напелехала цілу запаску яблук. Напелехала повну тарілку вишень. Левиц. Пов. 216.
Напозича́ти(ся), -чаю(ся), -єш(ся), гл.
1) Набрать взаймы. Ніхто вже не дає: у всіх напозичалися. Харьк.
2) Надавать взаймы. Напозичав людям багато, та як то люде оддаватимуть. Харьк.
Настяга́тися, -га́юся, -єшся, гл.
1) Набраться съ нѣкоторымъ затрудненіемъ (о многомъ). Настягалося рублів на кільки грошей. Мир. ХРВ. 59.
2) Насобирать, набрать (многое и съ трудомъ). Ви тут з матір’ю то сим, то тим боком настягаєтесь на зіму. Мир. ХРВ. 16.
3) Насобираться, сойтись (о людяхъ). Як де лучиться весілля, чи празник, чи що, то гостей настягається, що й голці не впасти. Св. Л. 201.
Нахапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Нахватать, набрать много; накрасть. Хіп, хіп! Нахапав чужих гусенят за пазуху четверо. Г. Барв. 314.
Наямли́ти, -млю́, -мли́ш, гл. Набрать, накупить много. Що в господі не знайшлося, зараз купувала: наямлила груш сушених, терну, слив в базарі. Мкр. Н. 20. Наямлив яблук. Черк. у. См. Наїмлити.
Оббіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. обібра́тися, обберу́ся, -ре́шся, гл.
1) Набираться, набраться, набрать много. Не оббірайся ваги, бо дорога грузька. Полт.
2) Набирать, набрать на себя, убраться. Свиня в реп’яхи обібралася.
3) Находиться, найтись, выискаться. К. (О. 1862. III. 23). Обібрався такий то хазяїн... Драг. 3. Оттогді ж то не могли обібратись, за віру християнську одностайно стати, — тільки обібрався Барабаш та Хмельницький. АД. II. 3. У мене оббереться старійший козак на долині Черкень погуляти. Лукаш. 41.
4) Дѣлать, сдѣлать себя. Обібрався грибом, то лізь в борщ. Чуб. І. 243.
Обва́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. обва́житися, -жуся, -жишся, гл. Набирать, набрать много тяжести на возъ. Як їхали звідтіль та обважились, а вісь уломилась. Канев. у.
Пообва́жуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Набрать много тяжести на возы.
Промаха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Расчистить поверхность воды прежде чѣмъ набрать. Ой у броду беру воду, да й не промахаю. Нп.
Склада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. скла́сти, складу́, -де́ш, гл.
1) Складывать, сложить. Зорем лан посесорові та, вижавши, складем і звозим. ЗОЮР. І. 143. Так я свій крам у коробочку склав. АД. II. 35. Ганна сиділа, склавши руки. Левиц. І. 29.
2) Набирать, набрать (типографск. терминъ). З) Составлять, составить изъ отдѣльныхъ частей, собирать. Складати машину. Херс.
4) Слагать, сложить, составлять, составить, сочинять, сочинить. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Ном. № 6814. Оці вірші віршую я для себе, братія моя! мені легшає в неволі, як я їх складаю. Шевч. 442.
5) Ариѳм. Слагать. Кон. Ар. 3. — раху́бу. Считать, посчитать. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. РІ. 49.
6) — хрест. Креститься, перекреститься. Перед домом Божим хреста не склав, тим його й Бог скарав. Харьк. г.
Супря́га, -ги, ж. Спряжка воловъ двухъ или нѣсколькихъ хозяевъ для того, чтобы набрать комплектъ, необходимый для плуга, — такой плугъ пашетъ тогда по очереди каждому изъ хозяевъ.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Напеле́хати, гл.
1) ...набрать много, *набить битком. *2) Сделать неумело, испортить. Такого борщу напелехала, що й їсти не можна. С Пальчик Звен. у. Ефр.
*Настяга́ти, -га́ю, -єш, гл. Насобирать, набрать с трудом. Насилу настягав на окономію тих косарів чоловіка з десятеро: не йдуть вражі люде. С. Ситківці Липов. у. Ефр.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Набирать, набрать — набира́ти, набра́ти; набирать высоту — забира́ти висоти́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Набира́ть, набра́ть, ся = набіра́ти, збіра́ти, підбіра́ти, набра́ти, зібра́ти, підібра́ти, ся, понабіра́ти, ся і т. д. — Набірали некрутиків в недїленьку вранцї. н. п. — Набрав мішок проса. — Зібрали ся всї бурлаки до рідної хати. н. п. — Набрав ся хлопець розуму. — Набрав ся, як май груш. н. пр. — Вона підбірає квітки. — Понабірали люди з гамазеї жита. Чайч. — Грошей повні кишенї понабірали. К. З. о Ю. Р. — Набира́ть въ до́лгъ = бра́ти на́бір. — Набира́ть на сто́лъ = лаштува́ти стіл (на обід або на вечерю). — Набра́ться бѣды́ = зазна́ти ли́ха. — Вжеж і зазнав я лиха я тим позвом. Кн.
Набра́ть = д. Набира́ть.

Запропонуйте свій переклад