Знайдено 50 статей
Запропонувати свій переклад для «назустріч»
Шукати «назустріч» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Верхо́м – ве́рхи, (о многих) верха́ми. [А москалі́ їй назу́стріч як оди́н верха́ми (Шевч.)]. |
| Встре́ча – зу́стріч (р. -чи), зустрі́ча (р. -чі), стрі́ча (р. -чі); (случайная) спітка́ння, спо́тичка; (встречание) стріва́ння, стріча́ння. • Встре́ча условленная (свидание) – схо́дини. • При первой встре́че – з пе́ршої зу́стрічи, на́встріч. [Вона́ його́ на́встріч не злюби́ла]. • На встре́чу кому, чему – назу́стріч кому́, чому́, устрі́ть кого́, чого́, про́ти, про́тив. • Выйти на встре́чу кому – перестрі́ти кого́. |
| Вы́нос –
1) ви́нос, ви́несення; 2) запряжкою на вы́нос – упро́стяж. [Назу́стріч пан четверико́м упро́стяж]. |
| Высыла́ть, вы́слать –
1) висила́ти, ви́слати, зсила́ти, зісла́ти, (мног.) поз[ви]сила́ти, виряжа́ти, ви́рядити, виправля́ти, ви́правити. [Зосла́в хло́пця з ха́ти. Ви́рядили бра́та на село́ відпочива́ти]. • Вы́слать на встречу кого – ви́рядити кого́ назу́стріч кому́, перестрі́ти ким кого́. [Перестрі́в він його́ свої́ми посланця́ми (Куліш)]; 2) надсила́ти, надісла́ти. [Проха́ємо надсила́ти нам ва́шу газе́ту]; 3) высыла́ть в изгнание – засила́ти на ви́гнання, виганя́ти, висила́ти, банітува́ти, збанітува́ти; (на поселение) засила́ти куди́сь, засла́ти. Вы́сланный – 1) ви́сланий; 2) наді́сланий; 3) баніто́ваний, ви́сланий, ви́сланець, за́сланий, засла́нець (р. -нця). |
| Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти. |
| Навстре́чу, нрч. – назу́стріч, на́встріч, навстрі́т, зу́стріч, у́стріч, стріч кому́, кого́, навпро́ти ко́го, про́ти ко́го. [Назу́стріч ма́тері біжи́ть дівча́ (Коцюб.). Іде́ нам на́встріч (Звин.). Гадю́ка їм навстрі́т (Рудан.). Ось він зу́стріч (Куліш). О́нде хтось у́стріч ї́де (Прилуч.). Навпро́ти тіє́ї маніфеста́ції йшла дру́га (Рада). Йде додо́му, а я молода́ про́ти йо́го (Пісня)]. • Выслать кого -чу кому – ви́слати кого́ назу́стріч кому́, перестрі́ти кого́ ким. [Почу́вши, що князь Вишневе́цький вте́ком з лі́вого бо́ку Дніпра́ на пра́вий перехо́дить, перестрі́в Хмельни́цький його́ свої́ми посланця́ми (Куліш)]. • Выходить, выйти -чу кому – вихо́дити, ви́йти назу́стріч кому́, перестріва́ти, перестрі́ти кого́. |
| Навы́нос, нрч. –
1) (во весь дух) го́ном, ду́хом, ви́носом; 2) (о запряжке) упро́стяж. [Назу́стріч пан четверико́м упро́стяж (Крим.)]; 3) (о продаже) нави́нос. • Распивочно и -нос – чарка́ми і нави́нос, на питу́ще та нави́нос. |
| I. Наска́кивать, наскака́ть –
1) (набегать вскачь) наска́кувати, наско́чити на ко́го, на що, (подскакивать) приска́кувати, прискака́ти и приско́чити до ко́го, до чо́го; (о мног.) понаска́кувати, поприска́кувати. [Тут їм назу́стріч і ко́ні наско́чили (Стор.)]. • -ка́ть на мост – прискака́ти (приско́чити) до мо́сту; 2) (во множестве) наска́кувати, наскака́ти, (напрыгивать) настри́бувати, настриба́ти, напли́гувати, наплига́ти, (о мног.) понаска́кувати, понастри́бувати, понапли́гувати. [Аби́ боло́то, а жаби́ наска́чуть (Номис)]. • -ка́ться – наскака́тися, настриба́тися, наплига́тися, попоскака́ти (досхочу́) и т. п. |
| Не́сколько –
1) мест. неопр. – кі́лька и кі́льки, де́кілька и де́кільки, скі́лька и скі́льки (-ко́х, -ко́м, -кома́), скі́лькись и кі́лькись, (зап.) кі́лько́ро, скі́лько́ро (употр. в им. и вин. пад.); (какие-то -ко) (с)кі́лька[и]-там; (свыше десяти) кількана́дцять (-тьо́х, -тьо́м, -ть(о)ма́). [Кі́лька пар хло́пців та дівча́т (Н.-Лев.). Напиши́ хоть кі́лька слів (Рудан.). Разі́в кі́лька позіхну́в (Рудан.). Занесе́ з собо́ю на чужи́й край кі́лька рі́зних пісе́нь (Р. Край). Сорочо́к спра́вила кі́льки (М. Вовч.). Днів через кі́льки (Грінч.). Спе́ршу їх гурт ще тро́хи побі́льшав, але́ по́тім кі́льки чолові́ка відрізни́лося (Загірня). Коли́-б спромо́га кілько́х збуди́ти, а ті вже и́нших (Коцюб.). Я кілько́м каза́в, – коли́ не хотя́ть (Звягельщ.). Є такі́ ли́пи, що з кількома́ ду́плами (Кониськ.). Коли́ де́кілька чолові́ка одну́ ро́блять робо́ту, то пі́сня помага́є їм (Рада). (Вона́) бу́де тут за де́кільки хвили́н (Грінч.). Уся́ ця поді́я ско́їлася в де́кільки моме́нтів (Крим.). Ку́па книжо́к на столі́ і на де́кількох стільця́х (Крим.). До́дано скі́лька фотогра́фій кобзарі́в (Р. Край). Вже скі́льки днів по́їть грома́ду (Тобіл.). На току́ скі́льки стогі́в ще торі́шнього хлі́ба (Свидн.). У нас арті́ль збира́ється: я з бра́том та ще чолові́ка скі́льки бу́де (Грінч.). Дав йому́ скі́лькись шагі́в гро́шей (Сторож.). Скі́лькись разі́в поцілува́в його́ (Крим.). Мину́ло кі́лькись ча́су (Г. Барв.). Кілько́ро люде́й побі́гло ву́лицею (Маков.). Наро́ду не ду́же бага́то: пані́в кі́лькоро та па́ній дво́є (Грінч.). Ви́йшло скілько́ро чолові́ка копа́ти буряки́ (Брацлавщ.). Ви́пив скі́льки-там, ча́рок та й ка́же (Куліш). Назу́стріч Мику́лі ви́бігло кількана́дцять мужчи́н (Маковей). Кількана́дцять десяти́н землі́ ма́ють (Доман.)]. • Рассказать в -ких словах – переказати (розказа́ти, розповісти́) в кілько́х (в де́кількох, в скілько́х) слова́х. • В -ких шагах от кого, чего – за кі́лька[и] (за де́кілька[и], за скі́лькись) кро́ків (ступені́в) від ко́го, від чо́го. • По -ко – по кі́лька[и], по скі́лька[и], по де́кілька[и], по скі́лькись, (редко) по (с)кі́лько́ро. [Стари́й зне́хотя ки́дав йому́ по кі́льки слів (Н.-Лев.). (Ді́ти) до вікна́ по кілько́ро пну́ться (Рудан.)]; 2) нрч. – тро́хи, тро́[і́]шки, де́що, де́нещо. [Тро́хи впе́рта люди́на (Загірня). Спомі́гся трі́шки Трохи́м (Квітка). Де́що передні́ше тра́пилася ще одна́ приго́да (Р. Край)]. • -ко обескураженный – тро́хи (тро́шки, де́що) збенте́жений. |
| Плыть –
1) пливти́ и пли́сти́, (зет.) пли́нути. • Плыть на лодке, на корабле – пливти́ чо́вном, корабле́м. • Плыть на парусах на вёслах – пливти́ під вітри́лами, на ве́слах. • Плыть по течению, против течения – пливти́ за водо́ю, проти води́. [Ой, як лебедя́м пли́сти проти води́ ва́жко (Метл.). І ри́ба не пли́не проти би́строї води́ (Ном.)]. • Плыть вниз по реке – пливти́ на низ рі́чкою. • Плыть вверх по реке – пливти́ вго́ру рі́чкою; 2) (переносно: нестись, проходить и т. п.) пливти́, пли́сти́, пли́нути. [Літа́ плили́ й уплива́ли (Рудан.). А со́нечко ти́хо пливе́ небеса́ми (Грінч.). Мо́ва його́ пли́нула журли́во та ти́хо (Леонт.). Біжи́ть по́їзд, – назу́стріч йому́ ось по́ле пливе́ (Тесл.)]; 3) (течь) пливти, сплива́ти, стіка́ти, топи́тися. • Свеча -вё́т – сві́чка то́питься, пливе́, сплива́є. • Берег -вё́т – бе́рег пливе́, сплива́є. |
| Прибыва́ть, прибы́ть –
1) (увеличиваться, прибавляться) прибува́ти, прибу́ти, підбува́ти, підбу́ти, бі́льшати, побі́льшати. [Прибуло́ дня на ку́рячу п’ядь (Чуб.). І мов си́ла нова́ у грудя́х прибува́ (Самійл.). А дівча́ток все бі́льша, бі́льша (Проскурівна)]. • Вода в реке -ва́ет, -была – води́ в рі́чці прибува́є, прибуло́ (підбува́є, підбуло́) и вода́ в рі́чці прибува́є, прибула́, підійма́ється, підняла́сь. [Понад берега́ми вода́ прибува́є (Грінч. III). Води́ в ставку́ після дощу́ прибуло́ (Ум.)]; 2) (прийти, приехать) прибува́ти, прибу́ти куди́, до ко́го, (о поезде) прихо́дити, прийти́, пристига́ти, присти́гти, доста́тися до чо́го, става́ти, ста́ти и ста́нути де. [Вже́ ху́тко прибу́дем додо́му (Л. Укр.). Прибува́є кошови́й в півні́чну столи́цю (Рудан.). А тим ча́сом прибу́в Мі́ніх аж до Переко́пу (Рудан.). Назу́стріч йому́ (вене́цькому посло́ві) присти́гла в Черка́си горди́нська ча́та (Куліш). Сим коне́м ско́ро у Ха́ркові ста́неш (Зміїв.). Ско́ро вони́ до Піло́сців доста́лись (Ніщ.)]. • Поезд -ва́ет в 7 час. вечера – по́їзд прихо́дить о сьо́мій годи́ні ве́чора. • -быть в гости – пригости́ти, загости́ти. [Ми пригости́ли до Илаша́ (Федьк.)]. • При́бывший – прибу́лий, прибу́тній, сущ. прибу́лець (-льця). [Запро́шували прибу́лих козакі́в посні́дать (Стор.). Се прибу́тній чолові́к (Звяг.)]. |
| Прили́чествовать – ли́чити (реже лицюва́ти), подо́бати, годи́тися, випада́ти, упада́ти, припада́ти, нале́жати(ся), приста́ти; присто́яти, бу́ти присто́йним, подо́бним кому́. • Как -вует – як ли́чить, як подо́ба, як годи́ться, як випада́(є), як упада́(є), як припада́є, як нале́жить(ся), як приста́ло. • Не -вует – не ли́чить, не подо́ба, не годи́ться, не випада́є и т. д. [Підпережи́сь, як ли́чить у похо́ді (Куліш). Не подо́ба козако́ві в ху́сточці ходи́ти, ті́льки сла́ви коза́цької – сіде́льце накри́ти (Пісня). Покі́рно встав я за́раз, як годи́ться, і па́нові тому́ пішо́в назу́стріч (Грінч.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.). Не впада́є моска́ля дя́дьком зва́ти (Номис). Я хо́чу Ма́рцію, прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жньому, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)]. Срв. Подоба́ет. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Бормотуха – шмурдяк, (чернила) чорнило, (рус.) бормотуха. [Грузинські вина міг оцінити тільки такий гурман, як я. Публіка їх купувала рідко, надаючи перевагу «біоміцину» — білому міцному шмурдяку (Ю.Винничук). …байдужий і п’яний, виглядатимеш електричку до Ясиноватої, в юрбі помітиш знайому й метнешся назустріч по молодому льодку, даси норчака, тітки верескнуть, навприсядки заглядаючи під колеса — забур’яніє шлях, де святинею торгував і не знаходив смирення, де на телеграфних стовпах при в’їзді до висілку шестеро яструбків пробує до зльоту крило, по м’якому жовтоцвітті безсмертника вистежує нори, де розвішана під стріхою кукурудза лиже стіну і шемрає сухим маковинням, де на кущах глоду від спідніх найжаркіших листків займаються ягоди і від благодатної тиші серце подорожньо сохне маківкою і шелестить насінинами самотніх видінь, де хазяйка надвечір торгувала бормотухою і відсварювалась від грузинів… (Є.Пашковський). Гумово-кухвайчане з’юрмисько не розійдеться, поки не буде продано останньої пляшки. За „бормотуху” гризтимуться, дубаситимуться, штурхатимуть одне одного в балтовисько, що мужики, що баби – однаково. Навіть недолітки. Потім втішені власники мутного зеленуватого пійла тихо порозлазяться по своїх темних „ізбах” і раюватимуть там, хто на скільки спромігся: одному вистачить на кілька розбуялих годин, — інший і на дві-три доби заляже. І на дві-три доби запанує над селом приголомшлива хмільна тиша (Олексій Ганзенко). Не сумнівайся в миті самоти, Відкоркувавши трохи зайву пляшку — Існують все ж по розуму брати І їх знайти у Всесвіті не важко. В гранчак зверх норми космосу лини Шмурдяк який хмільний чи оковиту, І враз нізвідки з’являться вони — Прибульці з загальмованого світу (Т.Чорновіл). Радянська система виховувала відчуття абсолютної безнадії. Але факт того, що в тебе нема майбутнього і нема що втрачати, породжує свободу. Ми були парадоксально вільними в ті часи. Зараз не так. Зараз прийшло відчуття зовсім іншої волі та свободи. Зараз кожен щось кроїть, коїть, якось заробляє. А тоді залишалась лише свобода зранку пити шмурдяк. Що насправді є теж чудово! (О.Подерев’янський)].  |
| Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад; • полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа; • получить по попе – дістати по дупі. [Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!]. |
| Львятник – (помещение для львов в зоопарке) лев’ятник. [Побачивши його з кам’яної тераси над ведмежим ровом, син і двоє онуків поспішили йому назустріч і повели до лев’ятника (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. |
| Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не любити тебе — не можна, то й любитись з тобою — жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль (В.Стус). Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге. Урожай суєти — залишається тільки стерня. Скільки ми милувались! І жодного разу — вдруге. Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб воно мене любило]. |
| Навстречу – назу́стріч, на́встріч, (редко) навстрі́т, зу́стріч, у́стріч, стріч кому́, кого́, навпро́ти ко́го, про́ти ко́го: • выслать кого навстречу кому – ви́слати кого́ назу́стріч кому́, перестрі́ти кого́ ким; • выходить, выйти навстречу кому – вихо́дити, ви́йти назу́стріч кому́, (лок.) устріть кого; виходити, вийти проти кого; • идти навстречу – перестріва́ти кого́, перестріча́ти, перестрі́ти кого́; (оказывать содействие) сприяти, посприяти, допомогти кому, чему; • навстречу солнцу – назустріч (редко, навстріч) сонцю. [Йде додо́му, а я молода́ про́ти йо́го (Пісня). Боса стала серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами (Т.Шевченко). Іду шляхом, — боюсь так, що й сказати не можна! Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М.Вовчок). Що далі забувалася небіжка Чайчиха, то знов Пилипиха робилася похмурніша — важким духом стала дихати вона на зятя. Спершу раділа, що він з дому часто одгоджається, а там завважила, як його дожидає Маруся, як устріч йому виходить… По ниточці до клубочка, як-то кажуть, і Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує, а йде — вибирається з господи — то й очі блищать… (М.Вовчок). Гадю́ка їм навстрі́т (С.Руданський). Ось він зу́стріч (П.Куліш). Почу́вши, що князь Вишневе́цький вте́ком з лі́вого бо́ку Дніпра́ на пра́вий перехо́дить, перестрі́в Хмельни́цький його́ свої́ми посланця́ми (П.Куліш). Назу́стріч ма́тері біжи́ть дівча́ (М.Коцюбинський). Стрів несподівано Марту. Ішла назустріч (М.Коцюбинський). Іде́ нам на́встріч. О́нде хтось у́стріч ї́де (АС). Навпро́ти тіє́ї маніфеста́ції йшла дру́га (Рада). Спинившись коло ґраток над кручею, вони дивились, як сунули по схилу світлячки узвозу, виплазовуючи назустріч згори та з підгір’я і несподівано розминаючись у ту хвилю, коли мали зіткнутися. Велика ріка темніла внизу перед ними, позначена вздовж надбережними ліхтарями й вогнями Труханова острова (В.Підмогильний). В їхньому гурті він переживав солодкі хвилини не затьмарені ні думками про майбутнє, ні спогадами минулого, почував у собі дивну повінь існування, що дає радість саме з себе, не потребуючи ні надій, ні планів. Він мав себе птахом, що спиняється в повітрі на розгорнутих крилах, обнімаючи маленьким оком розкішну землю, квіткою, що розкриває вранці маківку, проливаючи запашність назустріч сонцю (В.Підмогильний). І вужчає благенька смужка літ, мов тінь твоя, що йде тобі назустріч і врочить, врочить… Ось і заламалась твоя дорога. Темінь. Прірва. Край (В.Стус). І каже дяк: — Яка там подобизна? Коли земля здригнулась від копит, назустріч Радзивіллу вийшов Тризна, печерський пресвятий архимантдрит (Л.Костенко). У поблизьких од Києва землях навстріч княжні дзвонили, били клепала, гуділи роги, бояри стрічали на межі своїх вотчин з припросинами й частуваннями, священики виходили з молитвою, люд проводжав дитину-княжну слізьми, дарами й клечанням (П.Загребельний). Всі виходили навстріч, зчиняли веселу варвітню, а потім разом заходили в різьблений будинок (Петро Сорока). Почувши тії речі Дон Кіхотові, вирішили всі, хто слухали його,. що то, певне, якийсь божевільний, і почали страшенно реготати, але той регіт іще більшого додав огню рицаревому гніву. Не говорячи більше ні слова, Дон Кіхот видобув меча і кинувся до ношів. Тоді один із носіїв, поставивши замісто себе запасного, схопив дрючка чи то сішку, на яких ноші під час перепочинку обпирають, вийшов назустріч напасникові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вдивляюсь я в травневу синю ніч, в якій світи ведуть свої дороги, і вірю я, що вічності хоч трохи несу в собі. Вона, зіркам навстріч, летить, і рине, й тріпотить з тривоги… Це зву душею (М.Бажан, перекл. Р.М.Рільке). Не женись за грошима — іди їм на зустріч (Арістотель Онасіс). Іди назустріч ближньому — не дай йому зайти з тилу (С.Є.Лєц). Якщо ти йдеш мені назустріч — значить, нам не по дорозі]. |
| Напарываться, напороться, прост. – напо́рюватися, напоро́тися, натика́тися, наткну́тися, наража́тися, нарази́тися, (ногой) настро́млюватися, настроми́тися, наштри́куватися, наштрикну́тися, нахроми́тися на що, (о мн.) понатика́тися; понапо́рюватися, понастро́млюватися, понаштри́куватися, понахро́млюватися. [Напоро́вся на ви́ла (Сл. Гр.). Саме завертали за велику якусь будівлю над Амуром, як напоролись на постать, що виринула назустріч (І.Багряний). Боротися за зміну правопису чи відразу за зміну влади? І якщо справді боротися, то як укотре не напоротися? … (М.Рябчук)]. |
| Наручники – наручники, на́ручні, (зап.) кайданки, (жарг.) браслети. […Дон Кіхот підвів очі й побачив, що назустріч їм по дорозі йшло пішки чоловік із дванадцятеро якихось людей, нанизаних, мов намисто, на довгий залізний ланцюг. До ланцюга вони були прикуті нашийниками, ще й на руках у кожного були кайданки (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Відбивався, як скажений, знадобилося аж п’ятеро чоловіків, щоб на нього кайданки начепити (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)] |
| Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)]. |
| Плебан – (пол. от лат., католический приходский священник) плебан. [З костьолу бернардинів на чолі з плебаном, рушила процесія — з корогвами, хрестами, ліхтарями; з інших костьолів і з православної церкви теж ішли процесії, прямуючи до брами губернаторського замку (М.Старицький). По-справжньому побожна людина, він з жалем у серці згадував свого плебана, який поволі, але несхибно йде назустріч своїй загибелі — й немає йому порятунку (С.Масляк, перекл. Я.Гашека)]. |
| Расфуфыренный, прост. – розчепурений, розряджений, (со множеством украшений, ещё) розцяцькований, (изодетый, ещё) виряджений, вистроєний. [Одні прості люди хлібороби якось понуро дивилися і на Довбню, і на молодого панича, що рядом з розрядженою Мариною літав городом скаженою тройкою коней (П.Мирний). Як тільки вельможний показався в брамі, зразу ж до нього підкотив незграбний, великий, але пишно розцяцькований ридван, запряжений шестериком вороних коней (М.Старицький). Двері широко отворилися, і в отворі стояв пан маршалок Брикальський, вистроєний, пахучий, блискучий, усміхнений, щасливий (І.Франко). По просіці, назустріч нам, шкутильгав Соловій в штанях і сорочці, розцяцькований, як і «Дайош» (Ю.Горліс-Горський). Маруся розцяцькована, як екзотичний птах, і їй щиро заздрять усі навколо (Олександр Копиленко). Хлопці пошелепкались до ресторану. При вході стояв — генерал не генерал — розцяцькований начальник. Оглянув хлопців і запопадливо розчинив перед ними двері (І.Багряний). Двері відчинилися, і до хати увійшов святково виряджений віршовник (І.Багряний). Перед ним відчиняються високі, мов шибениця, двері, а при них на мить завмирає розцяцькований лакей (М.Стельмах). Йдуть три циганки розцяцьковані, три грації і три покори, вистукують по бруку кованими підборами (В.Стус). Тільки побачить, що чоловік збайдужів, не звертає уваги, то коли йде на роботу — починає виряджатися. Виряджена йде на роботу — й виряджена повертається з роботи, її Адам — рудий, аж червоний, наче тюльпан — починає з підозрою приглядатися до неї (Є.Нцало). …на шкільний збір випускників <…> вона таки, хай йому грець, піде, хоч її й наперед підмлоює від нудьги: що може бути цікавого в цьому жалюгідному акті самоствердження, кожного зокрема, перед лицем власного отроцтва, що цікавого в <…> дядьках, радих на часинку обернутись на хлопчаків, і штучно вистроєних цьотках, які крадьки ревниво пасуть зором твої зморшки в надії, що в них їх куди менше?… (О.Забужко). Дивлюся, їде парубок, розчепурений аж страх, зразу видно, що городський. Шапка на ньому така модна, іще й обв’язана таким, знаєте, плетеним шнурочком. Ну на пику він так собі, плюгавенький, а шия худюща і довга, як у дівки (Ярослав Коваль, Юрій Лисенко, перекл. Ремона Кено)]. |
| Трясущийся – що (який) трясеться; тряський, труський, тремтячий, дриґотливий, тріпотливий, тремтливий, трясучий; трясун. [Простий візок був труський і почав підскакувати на межах (І.Нечуй-Левицький). Віз був простий, труський (І.Нечуй-Левицький). Труський, як лихоманка, дощ. Осіння ніч, їдка та чорна. І б’ється на квадратах площ Людина й тінь її потворна. Ідуть вони. Спокійні. Вдвох (М.Бажан). Зуби його цокотіли, і руки зробилися тріпотливими, неспокійними, вони ніби шукали чогось (Г.Тютюнник). Але назустріч бігли вуличні ліхтарі, наближався аеродром, і старий тряський автобус був уже тільки сірим коконом, з якого людина вийде перетвореною, в новому вигляді (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Тільки сміятись він не може, бо щоки й губи в нього труські, того й мусив префект сміятися сам (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. |
| Ты – ти (род. п. тебе́, дат. п. тобі́): • быть с кем на ты, обращаться к кому на ты – бути з ким на ти, звертатися до кого на ти; • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі, пек [тобі]!; [а] бодай тебе!; • что с тобой? – що тобі?; що з тобою? [— Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш (І.Котляревський). А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?» (Т.Шевченко). Ні душі тобі живої! Хіба вуж зав’ється (С.Руданський). — Чого ти стогнеш, сину? — питає журливо Мотря. Мовчить Чіпка. — Чи ти нездужаєш? (П.Мирний). — І я люблю Соломію, — додала Настя, — господи, яка проворна та весела! і наговорить, і накаже, і наспіває тобі повні вуха! (І.Нечуй-Левицький). Надбіг до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І.Франко). — Ти хто? Чого тобі? — вояк вереснув (Л.Українка). Були, правда, й здобутки. Вона погодилась говорити з ним на «ти», але жодних висновків з цього не зробила (В.Підмогильний). Я ждав, я знав, що прийдеш ти! — і ось: Все як було; сивіє лиш волосся… Що ж не збулось? — Усе давно збулося! (Є.Плужник). Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи мій страх. Питиму розлуку, як вино. І колись, блідим зимовим ранком, Чорний птах, сумний, немов прочанка, Тихо сяде на моє вікно (Л.Кисельов). Недоля ця, коли б не ти, мене косою підкосила, а ти всі крила розкрилила і на екрані самоти до мене крізь віки летіла і шепотіла, шепотіла: Це ти, мій сину. Муже, ти! (В.Стус). І маєш, напевно, рацію. Минуле вмерзає в кригу. І це вже не декорація… Біла симфонія снігу. Стогне завія до рання, зламавши об ліс крило… Ти — моє перше кохання. Останнє уже було (Л.Костенко). Про тебе не пишеться І не мовчиться За тебе не молиться І не болить Тобою не мариться Навіть не сниться І пам’ять від дотику слів не горить (Ю.Джугастрянська). Більшість охоче рухається в бік “Ти”, назустріч партнерові. Суспільство жагуче бажає близькости (О. і О.Плеваки, перекл. Е.Єлінек). Одному погоничеві, що в корчмі стояв, прийшла саме охота напоїти своїх мулів, а для цього треба було зняти з жолоба Дон Кіхотову збрую. Як забачив наш рицар того напасника, заволав одразу дужим голосом: — Хто б ти не був, о зухвалий рицарю, що важишся доторкнутись до зброї найславетнішого з усіх мандрованих рицарів, які будь-коли приперезувались мечем,— подумай, що робиш, не руш її, бо головою за своє зухвальство приплатишся! (М.Лукаш, пререкл. М.Сервантеса). Степан Аркадійович був на «ти» майже з усіма своїми знайомими: з стариками шістдесяти років, з хлопчиками двадцяти років, з акторами, з міністрами, з купцями і з генерал-ад’ютантами, отож дуже багато хто з тих, що були з ним на «ти», перебували на двох крайніх пунктах суспільної шкали і дуже б здивувалися, дізнавшись, що мають через Облонського що-небудь спільне (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Раптом — я просто не міг цьому повірити — я почув, що він звертається до Пат на «ти». І хоч на це могла бути сотня не вартих уваги причин, я залюбки викинув би цього типа вниз, до оркестру (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Тим часом там уже відчувається дія алкоголю. Георг і Різенфельд перейшли на «ти». Різенфельд став просто Алексом. Він скоро почне й від мене вимагати, щоб я звав його на «ти». Завтра вранці, звичайно, все це забудеться (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Люди глухі до того, що в тобі кричить найголосніше (С.Є.Лєц). — Дівчино, перейдімо на «ти» — Ну, якщо це недалеко йти…]. |
| Тяжеловоз – ваговоз (ваговіз), (конь, ещё) важкоупряжний, важковозний кінь. [Так атомний ваговоз Гупотить в історії. Міріадами погроз Мозок він заморює (І.Драч). «Щось забагато, як на одне життя, — аж три великі кохання…» — «Чого зараз — великі? — сміявся очима, й вона відтавала усміхом йому назустріч: — Може ж, якраз і мишачі — невеличкі такі?» — хто видав таке говорити на свою любов, навіть якщо затоптана, навіть якщо минула, і переїхала тебе навпіл, як ваговоз пса на дорозі, як мене, тоді взимку — переліт через Атлантику… (О.Забужко). …побачиш — і всією бадьорістю уяви спробуєш забігти навперейми підводам, спробуєш зупинити за оброть, хапаючи обома руками за упряж, та час напирає тупим, скаженооким ваговозом і ти відскакуєш на обочину; їздові в брезентових накидках, сидячи на мішках, на тебе й не глянуть, знай димлять самосадом і покивують сонно (Є.Пашковський). Полковник замислився — тепер він знову був молодшим лейтенантом і їхав на ваговозі, весь у пилюзі, на обличчі його блищали тільки сіро-сталеві очі, повіки були червоні, запалені (Кіра Сухенко і Нінель Тарасенко, перекл. Е.Гемінґвея). Під нами крутяться колеса, ми стоїмо на ваговозі, байдужі до всього, і присідаємо, зачувши вигук: «Увага — дріт!» (Катерина Главацька, перекл. Е.М.Ремарка). Тифож повернувся з Ґольдапа на підводі, в яку були запряжені два могутні ваговози, з вантажем буряків та кукурудзи, призначених для годівлі оленів (В.Шовкун, перекл. М.Турньє)]. |
| Флаг – прапор, стяг: • государственный флаг – державний прапор; • поднимать, поднять флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора; • под флагом чего – під прапором чого; • спускать, спустить флаг – спустити прапора; • флаг в руки (язвительное пожелание действовать способом, не нравящимуся говорящему) – прапор в руки (, барабан на шию, сокиру в спину, електричку назустріч…), (ещё) вітер в спину, вперед і з піснею. [В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота, 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор. Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори (Юрій Липа). Червоний прапор майорить вгорі, здійнявшись гордо на високій вежі… На ньому — кров… То кров людська горить! То пломеніють сполохи пожежі! Вогонь і кров — немає їм кінця. Вогонь і кров – без міри та без ліку. Невже цей прапор справді до лиця та до вподоби збуреному віку? Невже й надалі будемо нести жорстокий символ смерті та руїни? О ні, червоний прапоре, не ти символізуєш славу України! (Леонід Терехович). Лежу й відчуваю, що дівчат все більше з кожним криком чайки. На мені жовто-сині плавки. Прапор піднімається (Юрай Курай). Звичайно, є раби, які готові радісно цілувати ногая, яким їх б’ють. Здається, у психіатрії цей феномен називається мазохізмом. Тому якщо ви належите до таких, то залюбки тепер вже не за законом, а цілком добровільно пов’язуйтеся стрічками, вішайте червоні прапори, але хоч би для себе, перед дзеркалом визнайте свій діагноз. Адже саме визнання хвороби, як твердять психіатри, може бути першим кроком до одужання. А проте навіть якщо у вас не вистачить сил зізнатися у недузі самим собі, маєте розуміти — люди навкруги точно діагноз цей вам поставлять. За одною безпомилковою ознакою — червоним прапором (брати Капранови). Іноземець, прибувши в СРСР і проїхавши трохи машиною, вскочив у яму і пошкодив авто, коли ; приїхали даївці почав гаряче їм доводити, що ті мали б позначити небезпечне місце червоним прапорцем. — А ви, в’їжджаючи в Союз великий червоний прапор бачили? — ..? — Так, оце на всю територію країни поширюється]. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Навстречу – назу́стріч. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Встреча – зустріч; (встречание) – (зу)стрічання. При первой встрече – з першої зустрічи. Навстречу кому, чему – назустріч кому, чому. Выйти навстречу кому – вийти проти кого. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Беда
• Беда беду родит – біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр. • Беда, да и только – лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.] • Беда как… – страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.] • Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник – коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр. • Беда на беде, бедою погоняет – біда бідою їде й бідою поганяє. Пр. • Беда научит калачи есть – навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр. • Беда одна не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр. • Беда одолела кого – лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.] • Беда постигла кого – лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.] • Беда приходит пудами, а уходит золотниками – біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр. • Беда скоро ходит – від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. • Беды – злигодні; лиха година. • Беды не избежать (не миновать) – [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.] • Беды человека научат мудрости – кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр. • Будет тебе (ему, нам…) беда – буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.] • Взвести беду на кого – накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.] • В том-то и беда – то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.] • Грех да беда далеко не живут – де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. • Грозит беда кому – грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.] • Жди беды (берегись)! – начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.] • Желаю тебе (ему, вам…) всех бед – бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.] • Жить пополам с бедой – жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.] • Забыть о беде – (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.] • Из беды не выберешься – лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.] • Как на беду – мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.] • Лиха беда начало – почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр. • Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр. • На беду, на свою беду – на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.] • Набраться беды – набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.] • Навлечь, накликать беду на кого – накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.] • Наделать, натворить беды – накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.] • Нажить беду – набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.] • Наскочить на беду – нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.] • Не беда! – дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.] • Не смейся чужой беде — своя нагряде – чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр. • Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет – біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр. • Ох, беда, беда! – лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.] • Переживать, испытывать беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.] • Пережить беду – перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.] • Помочь беде – зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.] • Помочь кому в беде (поддержать кого) – зарятувати (порятувати, підрятувати) кого. • Попадать, попасть в беду – упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.] • Пошло на беду – на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.] • Предотвращать, предотвратить беду – запобігати, запобігти лихові. • Прибавка к беде – прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.] • Придёт беда – біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться. • Причинять, причинить беду кому – чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.] • Просто беда – чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.] • Разразилась беда над кем – впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.] • Семь бед — один ответ – більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр. • Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды – вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.] • Стряслась беда над (с) кем – впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.] • Что за беда! – велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма! • Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу – чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр. • Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу – чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр. |
| Быстрый
• Быстрый ум – бистрий (проникливий) розум. • Быстрый, стремительный поток, ручей – швидкий, стрімкий потік, ручай; бистрень. [Вона ішла… мені ж здавалось, що газель, Поміж кушами кроком полохливим, Назустріч бистренем бурхливим, Униз спускається зі скель. Олесь.] |
| Выбегать
• Выбегать навстречу кому – вибігти назустріч кому (устріть кого); вибігти проти кого. [Кого визираю? Проти кого вибігаю? Бареток.] |
| Выходить
• Выйти в тираж (перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги. • Выходит – виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.] • Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего – буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.] • Выходит случай (разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.] • Выходить, выйти в люди – виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.] • Выходить, выйти замуж за кого (разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.] • Выходить, выйти за пределы, из пределов чего – виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.] • Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума – виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.] • Выходить, выйти из детского возраста – Див. возраст. • Выходить, выйти из доверия, из веры – утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию. • Выходить, выйти из затруднения – виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.] • Выходить, выйти из моды – виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.] • Выходить, выйти из окружения – пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення. • Выходить, выйти из себя – гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».] • Выходить, выйти из строя – виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.] • Выходить, выйти из терпения – утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.] • Выходить, выйти из употребления, из обычая – виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.] • Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…) – виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого. • Выходить, выйти навстречу кому – виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.] • Выходить, выйти наружу – виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.] • Выходить, выйти на самостоятельную дорогу – виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.] • Выходить из годов, из лет – виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.] • Выходить из повиновения – переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху). • Выходить из-под опеки, из-под влияния – виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу. • Выходить на пенсию, в отставку – виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок). • Вышел сухим из воды – вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр. • Книга вышла в свет – книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.] • Не выходит из головы у кого – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.] • Не выходить из долгов – не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.] • Не выходить из какой-либо одежды – не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.] • Окно, дверь выходит в сад – вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.] • Река выходит, вышла из берегов – рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила). |
| Горе
• Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година! • Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці. • Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ. • Горе да и только – лихо (горе) та й годі. • Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр. • Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер. • Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало). • Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр. • Горе не свой брат – журба не матінка. • Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму. • Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає). • Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр. • Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор… • Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу). • Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр. • Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим]. • Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну. • Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль. • Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи. • Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої. • Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти. • На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову. • Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр. • Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр. • Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр. • Не знающий горя – безнапасний (безжурний). • Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно). • Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту. • От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр. • Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти. • После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр. • Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого. • Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові. • Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що. • Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому. • Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. • С горем добытый – загорьований. • С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що. • Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр. • Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому. • Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю. • Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки. • Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр. • Убитый горем – пригнічений горем. • Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха). • Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя). • Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр. |
| Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). • Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. • Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). • Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). • Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). • Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. • Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). • Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… • Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. • Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. • Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. • Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). • Идёт! – гаразд!; добре!; згода! • Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] • Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. • Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. • Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! • Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. • Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. • Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). • Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. • Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). • Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. • Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. • Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. • Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. • Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. • Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] • Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим. • Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). • Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. • Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати. • Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. • Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. • Идти к чему – личити (пасувати) до чого. • Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). • Идти на всех парах – іти повним ходом. • Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. • Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. • Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. • Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. • Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати. • Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. • Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). • Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. • Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. • Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. • Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. • Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). • Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. • Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). • Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). • Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). • Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). • Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). • Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. • Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати. • Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. • Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… • Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. • Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). • Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. • Идти рядами – іти лавами (рядами). • Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. • Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. • Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). • Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. • Идти стеной – лавою (стіною) йти. • К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. • Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! • К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). • Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). • Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). • Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. • Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. • Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. • Он на всё идёт – він на все пристає (йде). • О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? • Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. • Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. • Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… • Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. • Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. • Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. • Шли годы – минали роки (літа). • Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. • Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. • Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу. |
| Окружение
• В окружении кого-либо – в оточенні (в околі) кого, чиєму; у супроводі кого, чиєму. [І бачить він: там під горою в долі Стіна його господи забіліла, Йому назустріч, у жіночому околі, Іде його хорошая Даліла. Українка.] |
| Руно
• Золотое руно – золоте руно. […Тридцять першого травня ми (делегація) вирушили назустріч сонцеві золотому — по золоте руно. Козланюк.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Назу́стріч, нар. – навстречу. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| назу́стріч, присл. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Благости́нний, -а, -е. Милостивый, добрый. Ти послав йому назустріч слово благостинне. К. Псал. 47. |
| Верх, -ху, м.
1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. З ве́рху до спо́ду. Съ верху до низу. На ве́рсі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. Через верх слу́хати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. Сим. 227. 4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней мі́ряються, чья очередь. Ив. 14. — у не́воді. Верхній край невода. Вас. 186, Браун. 10. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном. стр. 296, № 196. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. О. 1861. XI. Св. 62. Твоя́ ха́та, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. Мил. 123. 7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Нп. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130. 8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Шевч. 85. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266. 9) Верхъ, излишекъ. Вас. 191. Ум. Вершо́к, верше́чок. |
| Жа́лібно, нар. Жалобно, грустно. І дуже жалібно стогнав. Котл. Ен. II. 24. Княгиня зійшла з рундука назустріч гостям, веселенько всміхаючись, тілько дивилась якось так жалібно, що аж чудно усім здалось. К. ЧР. 211. Ум. Жалібне́нько, жалібне́сенько. Сама стала, подумала, жалібненько заплакала. Чуб. V. 43. Сива зозуленько, не куй жалібненько. Мет. 251. Смутненько-жалібнесенько грає-виграває. ЗОЮР. І. 188. |
| Назу́стріч, нар. Навстрѣчу. А москалі їй назустріч, як один верхами. Шевч. 88. |
| Наска́кувати, -кую, -єш, сов. в. наско́чити, -чу, -чиш, гл. Наскакивать, наскочить. Тут їм назустріч і коні наскочили. Стор. Не кінь наніс, але сам молодець наскочив. Ном. № 7046. Оттут би наскочить на його наглою смертю. К. ЦН. 227. Мовчи! — писнула пані, наскакуючи. МВ. (О. 1862. III. 70). |
| Незчу́тися, -чу́юся, -єшся, гл. Не опомниться, не замѣтить какъ... Незчулися, як смерклося. Шевч. 249. Незчулась вона, як кинулась йому назустріч. Стор. МПр. 56. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| реда́кторка, реда́кторок; ч. реда́ктор 1. та, хто редагує текст. [Пам’ятаю, як тоді цю світлину від коментувала моя товаришка, викладачка, мовознавиця і редакторка Мирослава Прихода: «Сирі, Та Не Сірі». (Марія Титаренко «Комунікація Від Нуля: Есеї Для Мані», Львів, 2019, с. 138). Надіслав коротеньку листівку, у якій було дуже характерне для Клема Повідомлення: «Моя редакторка – чудова дівчина <…>». (Паукшта Евгеніуш «Там, де козам роги правлять», пер. Олексій Федосенко, 1974). Редакторка повернула мені рукопис. (Львівські вісті, 19.08.1941). В окружному суді без участи присяжних засідателів судили видавницю «Русскаго Знамени» Полубояринову та співробітницю-редакторку тієї самої газети Шабельську. (Рада, №230, 12.10.1910).] 2. керівниця якогось видання чи програми. [Редакторка студії (її звали Олена) запропонувала їй почитати якусь книжку якоїсь авторки. (Ірен Роздобудько «Одного разу…», Х., 2014). І все ж першість у мовотворчих вправах я б віддала не міністрові освіти, а маловідомій редакторці газети «Донецький кряж» – за відродження нині призабутого сталінського терміна «ворог народу». (Український тиждень, 2010). Досвідчена редакторка, порадившись з митцем, вирішила це подати на обкладинку. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання. Книга 1», 1987). Багато місця присвячує всьому сьому і «Жіноча Доля». І сей відділ та враження з подорожей самої редакторки є найліпшою частиною журналу. (Олена Теліга «Сліпа вулиця. Огляд жіночої преси», 1938). Образ величної патріотки поставила вона [Олена Пчілка] на початку своєї літературної діяльності (в першій своїй більшій праці – поемі «Козачка Олена»), до питань національності дуже часто звертається і в інших своїх творах, їм же найбільше уваги присвячувала в своїй публіцистиці як редакторка «Рідного Краю». (Сергій Єфремов «Історія українського письменства», 1924). Про паню Адам, редакторку «Nouvelle Revue», котра своим оголошенєм деяких актів дипльоматичних наробила тілько розголосу в цїлій Европї <…>. (Дѣло, 11.09.1888).] // випуско́ва реда́кторка – редакторка, яка відповідає за розробку планів публікацій; заступає головну редакторку чи головного редактора. [За словами випускової редакторки Інни Березніцької, журнал намагалися зробити доступним для кожного українця. (Версії, 2018).] // відповіда́льна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за випуск друкованого, телевізійного, електронного чи іншого медіа. [Як відповідальна редакторка значиться Марта Герман(ова), як редактор і видавець – Петро Зленко. (Український тиждень, 2010).] // головна́ реда́кторка – редакторка, яка відповідає за стратегію видавництва, визначає його тематику і маркетингову політику видавництва. [«<…> Бажаю вам великих емоцій і книжкових зустрічей», — звернулася до відвідувачів головна редакторка, співвласниця видавництва «Старого Лева» Мар’яна Савка. (Високий замок, 2014). Головна редакторка ВВС Україна Ніна Кур’ята прокоментувала: «Роман Софії Андрухович привабив суддів ретельно змальованим портретом часів імператора Франца-Йосифа і глибокою психологією наративу». (Україна молода, 2014).] // гостьова́ реда́кторка – редакторка, яка запрошує гостей у радіо- чи телестудію. [З телеканалу ZIK тиждень тому пішла керівниця аналітичного відділу та старша гостьова редакторка Віра Гирич. (detector.media, 06.03.2017).] // літерату́рна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за художню складову тексту, його стилістичне оформлення, виразність мови. [Після студій музикознавства й філософії К. Раабе працювала вчителькою музики, а пізніше – літературною редакторкою у кількох видавництвах. (Марія Іваницька «Особистісний вимір в історії українсько-німецького художнього перекладу (від середини ХІХ до початку ХХІ століття)»: дисертація, К., 2015). Літературній редакторці, журналістці Інні Корнелюк. (Антін Мухарський «Жлобологія», 2013).] // музи́чна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за дотримання музичної політики радіостанції, телеканалу чи програми. [А в дверях назустріч мені – музична редакторка. (Олекса Негребецький, ФБ, 2016).] // науко́ва реда́кторка – консультантка і редакторка науково-популярних та навчальних творів. [Наукова редакторка – мистецтвознавиця і лекторка Діана Клочко <…> (Наталія Семенів-Драпак, Фб, 2018).] // худо́жня реда́кторка – редакторка, яка відповідає за дизайн видання, його естетичне наповнення. [Мене звуть Ніка, я художня редакторка такого-то видавництва, нагадую, у мене є чоловік. (Ніка Новікова, ФБ, 2017).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 482. |
| ремо́нтниця, ремо́нтниць; ч. ремо́нтник робітниця, яка займається ремонтом. [Але тут також треба враховувати специфіку нашої країни, де серед традиційно «жіночих» професій є професія укладальниці асфальту чи ремонтниці трамвайних колій. (officiel-online.com, 07.10.2016). В кінці робочого дня банківські працівники, очевидно, забули про ремонтницю і зачинили її всередині приміщення. (visnyk.lutsk.ua, 12.04.2006). І йшла їм назустріч жінка середнього віку в оранжевому жилеті – чи то прибиральниця вулиць, чи то ремонтниця. (Юрій Рогоза «Невиконане замовлення», 2002).] |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Навстрѣ́чу = назу́стріч (С. З.), назди́би, (ловлячи кого) — навпере́йми́. – Аж тут мінї невістка назустріч. Г. Бар. — Біжи навперейми, то піймаєш. |
| Обо́зъ = 1. ва́лка. С. Аф. — Назустріч валка чумаків, паровиць кільканадцять. — Прийшов до чумаків, до валки. С. З. 2. обо́з, та́бор. (С. Ш.). — Бо пильниї листи маю, їду до обозу. н. п. — Козаки недалеко табором стали. Л. В. |
| Побѣди́тель, ница = побі́дник, ця, стор. — звитя́жця (С. Ж.). — Еул, Енеїв як наслїдник, похвальну рацию сказав і свій палаш, що звав ся побідник, до боку Низа привъязав. Кот. — Придбав собі славу побідника. Пр. — Кияне вийшли назустріч побідникові. Бар. О. — Поляки обходили ся, як побідники з завойованими. Бар. О. |
| Шасть = шасть (С. З.), шусть (С. Л.), сусїль (Ос.), тиць (С. Ш.). — Шасть у двері. С. З. — До Турна в північ шусть в намет. Кот. — Ті стережуть, а вони сусїль у хату. н. о. — Тиць, аж і Гриць. н. пр. — А він мінї тиць назустріч. С. Ш. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)