Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 51 статтю
Запропонувати свій переклад для «направляти»
Шукати «направляти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Заправля́ть и Запра́вливать, запра́вить –
1) (опять вправить, вставить) за[на]правля́ти и за[на]пра́влювати, за[на]пра́вити що, управля́ти и упра́влювати, упра́вити що куди́, (засовывать) засува́ти, засу́нути, (о мн.) позаправля́ти, повправля́ти, позасо́вувати що куди́. [Упра́вити зви́хнену (но́гу, ру́ку)].
• -вить брюки в сапоги – засу́нути штани́ в чо́боти;
2) кем-н., чем-н. (управлять, распоряжаться) – ору́дувати ким, чим, керува́ти ким, чим, (верховодить) верхово́дити ким и над ким. [Він тепе́р ору́дує ба́нком (Кониськ.). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барв.). Керува́ти держа́вою. А над усіма́ був найста́рший марша́лка: він всіма́ верхово́див (Рудч.). Жі́нка верхово́дила над ним, як хоті́ла (Кониськ.)];
3) (приправлять еду, напитки) заправля́ти и запра́влювати, запра́вити, засма́чувати, засма́чи́ти що́ чим; о еде теснее: (толчен. салом с зеленью) зато́вкувати, затовкти́, (тёртым салом) затира́ти, зате́рти, (растёртым пшеном) замина́ти, зам’я́ти (замня́ти), (мукой, пережарен. на жиру) засма́жувати, засма́жити, запря́жувати, запря́жити, (о мног.) позасма́жувати, позапря́жувати, (сметаной или молоком) забі́лювати, забіли́ти. [Заправля́ла борщ олі́єю (Сл. Гр.). Прибу́дь-же, мій миле́нький, в неді́лю ура́нці – запра́влю горі́лки в криштале́вій пля́шці (Метл.). Медо́ву кипу́чу си́лу сло́вом заправля́є (Куліш). Зато́вчений сві́жим са́лом з зеле́ною цибу́лею і кро́пом кулі́ш (Н.-Лев.). Забіли́ла борщ];
4) (заряжать) заправля́ти и запра́влювати, запра́вити. [Ста́рший брат кониче́нька сідла́є, а підста́рший ружжо́ заправля́є, хотя́ть ту́ю зозу́леньку вби́ти (Метл.)].
• -вить лампу – запра́вити ля́мпу;
5) (запрашивать) заправля́ти, запра́вити за що з ко́го; см. Запра́шивать. [Запра́вив, як за рі́дного ба́тька (Приказка)].
• Запра́вленный – запра́влений, упра́влений; засу́нутий, засу́нений; (о еде, напитках) запра́влений, засма́чений, зато́вчений, зате́ртий, за́м’ятий, засма́жений, запря́жений, (сметаной, молоком) забі́лений.
Исправля́ть, испра́вить –
1) (делать прямым) виправля́ти, ви́правити, випросто́вувати, ви́простати кого́, що; см. Испрямля́ть, Выпрямля́ть. Горбатого могила -вит – горба́того моги́ла ви́править (спра́вить) или Горба́того хіба́ вже моги́ла ви́править (спра́вить) (Приказка);
2) (чинить, поправлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити (о мн. пос[пона]правля́ти), ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити (и нала́дити) що; см. Поправля́ть, Чини́ть. [Маши́на пога́но ши́є, тре́ба напра́вити (Звин.). А ну напра́в кагане́ць, щось він пога́но сві́тить (Бердян. п.). Через два дні взяли́ся ла́годити гру́бу (Кон.). Старі́ї кайда́ни посправля́в (Макс.)];
3) (в общ. знач.: улучшать) виправля́ти, ви́правити, направля́ти, напра́вити, поправля́ти, попра́вити, ла́годити, пола́годити що, (о мн.) повиправля́ти, понаправля́ти що. [Ви́правити свої́ по́милки (Наш). Неха́й небеса́ попра́влять на́ші леда́чі думки́ (Куліш). Дозво́льте напра́вити одну́ ва́жну по́милку (Грінч.). Бра́тчики взяли́сь ду́мати, я́к-би грома́дське ли́хо пола́годити (Єфр.)].
• -вить корректурные ошибки – ви́правити коректу́рні по́милки.
• -вить недоразумение – пола́годити, зала́годити, напра́вити, ви́правити непорозумі́ння.
• -вля́ть нравы – направля́ти но́рови, зви́ча́ї (обычаи);
4) кого – направля́ти, напра́вити (на все до́бре), поправля́ти, попра́вити кого́.
• -вить кого к лучшему – напра́вити кого́ на кра́ще.
• Школа его -ла – шко́ла його́ напра́вила, ви́правила;
5) -ть должность, обязанности (отправлять) – справля́ти, спра́вити, справува́ти яку́сь слу́жбу, обо́в’я́зки, урядува́ти на які́й поса́ді.
• -ть должность, обязанность за кого – урядува́ти за ко́го, справува́ти уря́д чий (обо́в’я́зки чиї́), за ко́го или просто: справува́ти за ко́го, пра́вити(ся) за ко́го, заступа́ти (замещать) кого́, вико́нувати (исполнять) обо́в’я́зки чиї́, за кого́. [Іва́н пра́виться за ста́росту (Н.-Вол. п.)].
• -вля́ть должность секретаря – урядува́ти, пра́вити(ся) за секретаря́, справува́ти (уря́д) за секретаря́, заступа́ти секретаря́, вико́нувати обо́в’я́зки за секретаря́ (секретаре́ві).
• Испра́вленный – ви́правлений, ви́простуваний; напра́влений, спра́влений, на[по]ла́годжений; ви́правлений, на[по]пра́влений.
• -ная корректура – ви́правлена коре́кта.
Наводи́ть, навести́ и наве́сть –
1) кого на что, что на кого – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаво́дити, понапрова́джувати кого́ на що, що на ко́го. [Напрова́див його́ на п’я́ну доро́гу (Закр.)].
• Он -вё́л нас на засаду – він наві́в (напрова́див) нас на за́сідку.
• -ди́ть кого на след – наво́дити (напрова́джувати) кого́ на слід.
• -ди́ть, -сти́ кого на мысль – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на ду́мку (на га́дку), дава́ти, да́ти на ро́зум кому́, насува́ти кому́ ду́мку. [Чи не чита́ння, бува́, й напрова́дило вас на оці́ гадки́? (Крим.). Коб йому́ бог на ро́зум дав, щоб уда́рив кого́ (Звягельщ.)].
• -ди́ть, -сти́ на путь – направля́ти, напра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на шлях, дава́ти, да́ти на́від кому.
• -ди́ть на кого подозрение – накида́ти на ко́го підо́зру.
• Это -вело́ меня на подозрение – це ви́кликало в мені́ підо́зру, це насу́нуло мені́ підо́зру.
• Не -води́ меня на грех – не призво́дь мене́ до гріха́.
• -ди́ть разговор на какой-л. предмет – справля́ти (спрова́джувати) розмо́ву на яку́ те́му;
2) (об аппарате, орудии: направлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити, наставля́ти, наста́вити, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, (целить, метить) наці́лювати, наці́лити, нарихто́вувати, нарихтува́ти и наришто́вувати, нариштува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́мірити, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти, понакеро́вувати, поскеро́вувати, понаці́лювати, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати що на ко́го, на що. [Напра́вив на йо́го рушни́цю (Сл. Ум.)].
• -ди́ть, -сти́ телескоп – направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити телеско́п(а). [Галіле́й, спра́вивши свій телеско́п на сю плане́ту, відкри́в, що споді́вані фа́зи спра́вді існу́ють (Павлик)].
• -ди́ть, -сти́ пушку, пушки на что – наці́лювати и націля́ти, наці́ляти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́міряти гарма́ту, гарма́ти, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати гарма́ти на що. [Велі́в гарма́ти нарихтува́ти, на Ви́рвин го́род стрі́ли пуска́ти (Ант.-Драг.). Наришту́йте джере́ла огняні́ на Чо́рне мо́ре (Куліш). Сто гарма́т на нас ви́мірили (Маковей)];
3) (насылать) наво́дити, наве́сти́, насила́ти, насла́ти; (нагонять) наго́нити, нагна́ти на ко́го що; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́. [Простягни́ ру́ку твою́ і наведи́ жаби́ на Єги́петську зе́млю (Куліш). Насла́в бог на люде́й ка́ру (Сл. Ум.)].
• -ди́ть на кого тоску (скуку), грусть – наво́дити (наго́нити) нудьгу́, сму́ток (сум) на ко́го, завдава́ти нудьги́, сму́тку (су́му) кому́, сов. зануди́ти, засмути́ти кого́. [Та зга́дка навела́ сум на всіх (Н.-Лев.). Засмути́в я тебе́, мою́ я́сочку (Грінч.)].
• Эта книга -ди́т на меня сон – ця кни́га (кни́жка) наго́нить на ме́не сон.
• -ди́ть страх, ужас на кого – завдава́ти страху́, жа́ху́ кому́. [Про́сте коза́цтво завдає́ жа́ху не то коміса́рам, та й усьому́ коза́цькому па́нству (Куліш)].
• -вести́ порчу на кого – причи́ну зроби́ти кому́. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)];
4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наво́дити, наве́сти́, (о мног.) понаво́дити що.
• -ди́ть на что лак – наво́дити ла́ком що, лакува́ти, поко́щувати що.
• -ди́ть узор чернилами – наво́дити узі́р чорни́лом.
• -ди́ть брови – наво́дити (підво́дити) бро́ви.
• -ди́ть зеркальные стекла – вило́щувати (вигла́джувати) дзерка́льні сте́кла.
• -ди́ть лоск, бронзу на что – наво́дити лиск (по́лиск, ґлянс[ц]; вигла́ду), бро́н(д)зу на що, лощи́ти (ґлянсува́ти), наброн(д)зо́вувати що; срв. Лощи́ть 1.
• -ди́ть тень – заті́нювати що; ману́ (на)пуска́ти.
• -ди́ть мост через реку – ста́вити (наво́дити, перекида́ти, наста(но)вля́ти) міст, (пловучий) наплавля́ти міст через ріку́ (рі́чку);
5) (настаивать) дово́дити, дове́сти́ (свого́), поверта́ти, поверну́ти (на своє́).
• Я -веду́ на своё – я доведу́ свого́, я таки́ поверну́ на своє́;
6) (приводить кого во множестве) наво́дити, наве́сти́, понаво́дити, напрова́джувати, напрова́дити, понапрова́джувати кого́ куди́. [Або́ сам хо́диш то до Васю́ти, то до Грицька́, то до се́бе наведе́ш їх по́вну ха́ту (Грінч.). Е, та ти тут не оди́н, з тобо́ю ще які́сь п’яни́ці, – понаво́див уже́! (Чуб. I)].
• Он -вё́л ко мне гостей – він наві́в (напрова́див) до ме́не госте́й. [Напрова́див госте́й по́вну ха́ту (Сл. Гр.)];
7) (справку о ком, о чём) роби́ти, зроби́ти до́відку, бра́ти, взя́ти до́відку про (за) ко́го, про (за) що, (диал.) забира́ти, забра́ти спра́ву про що (Звин.).
Наведё́нный –
1) наве́дений, напрова́джений, понаво́джений, понапрова́джуваний;
2) напра́влений, спра́влений, наста́влений, накеро́ваний, скеро́ваний, наці́лений, нарих[ш]то́ваний, ви́рихтуваний, ви́мірений, понапра́вляний и т. п.;
3) наве́дений, на́сланий, на́гнаний, за́вданий.
• -ный (индуктивный) ток, физ. – навідни́й (індукти́вний) струм.
Нала́живать, нала́дить –
1) (исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, поладна́ти, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти що. [Спини́вся годи́нник, – тре́ба до ма́йстра нести́, щоб пола́годив (напра́вив) (Київ). Віз полама́вся, – тре́ба нала́годити (Сл. Гр.)];
2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, зла́годжувати, зла́годити, наладно́вувати, ладна́ти, ладнува́ти, наладн(ув)а́ти, ла́дити, нала́дити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]то́вувати, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понала́годжувати, поналадно́вувати, понарих[ш]то́вувати що. [Нала́годив пи́лку, – ході́мо пиля́ти (Київщ.). Наладна́ла маши́нку, – сіда́й, ший (Київщ.). Нала́див дід хи́жу для ба́бки (Номис). Напосу́див млина́ таки́ як треба́, а ві́тру нема́ (Канівщ.). Я вже тобі́ напосу́дила, – сіда́й та тчи (Канівщ.). Нариштува́в во́за (Канівщ.)].
• -ть дело – нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, наладно́вувати, ладна́ти, наладна́ти, нала́дити спра́ву (ді́ло), да́ти лад спра́ві. [Чи не нала́годить він того́ ді́ла? (Стор.). Спра́ву вже були́ зовсі́м наладна́ли, а він приї́хав і все нам попсува́в (М. Грінч.). Я вся́кій спра́ві дам лад (Звин.)].
• -ть жизнь, отношения с кем – нала́годжувати, нала́годити, наладна́ти, нала́дити, впорядко́вувати, впорядкува́ти життя́, відно́сини (взає́мини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згара́здити життя́. [Він до́бре впорядкува́в відно́сини між ци́ми двома́ устано́вами (Київ). Мо́же собі́ чолові́к усе́ здобува́ти, та не згара́здить собі́ життя́ си́лою (М. Вовч.)];
3) (настраивать музик. инструмент) настро́ювати, настро́їти, (о мног.) понастро́ювати що (в лад, до ла́ду);
4) (подучать кого) навча́ти, навчи́ти, (о мног.) понавча́ти кого́. [Навчи́в його́, що́ тре́ба говори́ти (Київщ.)];
5) -дить своё – заторо́чити своє́, заве́сти́ своє́ї, пра́вити (торо́чити) своє́. [Я йому́ кажу́ одно́, а він своє́ пра́вить (Радом.). Хоч ти йому́ що кажи́, а він своє́ торо́чить (Черкащ.)].
• -дила сорока Якова, – одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни – наш дяк що співа́, та все на о́сьмий глас, (грубее) говори́ла бабу́сенька до са́мої сме́рти, та все чо́рт-зна-що.
Нала́женный –
1) пола́годжений, нала́годжений, зла́годжений, нала́днаний, пола́днаний, напра́влений, понала́годжуваний, понапра́вляний;
2) нала́годжений, зла́годжений, наладно́ваний, нала́днаний, нала́джений, напосу́джений, нарих[ш]то́ваний, понала́годжуваний, понала́джуваний, понарих[ш]то́вуваний; впорядко́ваний. [На току́ стоя́ла зовсі́м нала́годжена (нарихто́вана) до пра́ці ві́йка (Київщ.). Нала́днані підприє́мства (Азб. Ком.). Дово́дилося роби́ти до́бре вже впорядко́ване й зви́чне ді́ло (Рада)];
3) настро́єний, понастро́юваний;
4) на́вче́ний.
Направля́ть, напра́вить –
1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)].
• Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)].
• -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами.
• -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́.
• Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?;
2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)];
3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)].
• -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)].
• -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)].
• -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум.
• -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще).
• -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́;
4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)].
• -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що.
• -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го;
5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)];
6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що.
• -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву.
• -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру;
7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)];
8) (только сов.) –
а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.;
б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)].
Напра́вленный –
1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)];
2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)];
3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений;
4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)];
5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.;
6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.;
7) сте́ртий, пости́раний;
8) –
а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.;
б) покеро́ваний, попра́влений.
Наставля́ть, наста́вить –
1) чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)];
2) см. Надставля́ть.
• -ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́;
3) (направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2.
• -ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку.
• -ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)].
• -ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши;
4) кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)].
• -ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)].
• -ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)].
• -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)].
Наста́вленный –
1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний;
2) см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений;
3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать);
4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений.
-ться –
1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3;
2) см. Надставля́ться;
3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим и т. п.
Настра́ивать, настро́ить –
1) (строение), см. Надстра́ивать;
2) (строений) набудо́вувати, набудува́ти, наста́вити, (каменных, кирпичных) намуро́вувати, намурува́ти, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудо́вувати, понамуро́вувати чого́. [Будува́в, будува́в, – ото́ й набудува́в (Брацл.). Понабудо́вував комі́р по́вен двір (Сл. Ум.). Понабудо́вували і понамуро́вували собі́ пани́ за́мочків (Куліш)];
3) (проказ) наро́блювати, нароби́ти, нако́ювати, нако́їти (фі́ґлів, вредных: зби́тків, шко́ди; пакостей: ка́постів), набро́ювати, набро́їти; срв. Напрока́зить;
4) (музык. инструмент) настро́ювати, стро́їти, настро́їти (в лад, до ла́ду), нала́джувати, ла́дити, нала́дити, нала́годжувати, нала́годити, наладно́вувати, наладнува́ти, вила́годжувати, ви́лагодити, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понастро́ювати и т. п. що. [Як ду́дку настро́їш, так вона́ гра́є (Чуб. I). Настро́їв лі́ру (Рудан.). Ой ти, Дави́де, свої́ гу́сла стрій! (Колядка). Ти теж (зозу́ле) стро́їла стру́ни моє́ї душі́ (Коцюб.). Нала́годжує свою́ скри́пку (Васильч.). Ви́лагодить скри́пку (Федьк.). Взяла́ гіта́ру, напра́вила її́, натя́гуючи стру́ни (Н.-Лев.)].
• -ть радио-антенну – настро́ювати, настро́їти ра́діо-анте́ну;
5) (перен.) –
а) кого, что как, на какой лад – настро́ювати, настро́їти, нала́джувати, нала́дити, направля́ти, напра́вити кого́, що як, на яки́й лад (тон). [Се вже при́ятелі Виго́вського про́стих козакі́в так нала́дили (Куліш)].
• -ить кого на враждебный лад – настро́їти кого́ воро́же;
б) кого на что – (подговаривать) намовля́ти, намо́вити кого́ на що и (чаще) що (з)роби́ти, підмовля́ти, підмо́вити, підбива́ти, підби́ти кого́ на що, до чо́го, що (з)роби́ти, (направлять) направля́ти, напра́вити кого́ на що, (насоветывать) нара́ювати, нара́яти, (преимущ. на что-л. плохое) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити кого́ на що, що (з)роби́ти, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підтрою́джувати, підтрою́дити, (наущать) науща́ти, наусти́ти кого́ що (з)роби́ти, призво́дити, призве́сти́ кого́ на що и що (з)роби́ти, (науськивать) нацько́вувати, нацькува́ти, підцько́вувати, підцькува́ти кого́ що (з)роби́ти. [То він намо́вив (підмо́вив, напра́вив) її́ на це (Київщ.). Нара́яли люд на святе́ ді́ло (Стор.). То вони́ настру́нчують та підшпиго́вують, то бо їх ко́ристь (Мирний). Все Васю́ту настре́нчує, щоб із те́бе на ву́лиці знуща́вся (Грінч.). Не хто й наусти́в Ва́рку, як не Дми́трик (Кониськ.). То його́ пани́ч підтрою́див (Харківщ.)].
• -ить кого на тяжбу с кем – намо́вити (нара́яти, настру́[е́]нчити, підби́ти) кого́ – позива́тися з ким;
в) кого против кого, чего – настро́ювати, настро́їти, ста́вити, поста́вити кого́ про́ти ко́го, про́ти чого́, (исподтишка) настру́[е́]нчувати, настру́[е́]нчити кого́ про́ти ко́го, (возбуждать) підбу́рювати, підбу́рити кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Не настру́нчуй дру́гих про́ти йо́го (Мирний). Настре́нчила всіх діте́й про́ти ме́не (Грінч.)].
Настро́енный –
1) см. Надстро́енный;
2) набудо́ваний, наста́влений, намуро́ваний, понабудо́вуваний, понамуро́вуваний;
3) наро́блений, нако́єний, набро́єний;
4) настро́єний, нала́джений, нала́годжений, наладно́ваний, ви́лагоджений, напра́влений, понастро́юваний и т. п. [Стру́ни тугі́, нала́джені (Коцюб.)];
5) –
а) настро́єний, нала́джений, напра́влений. [Було́ тут бага́то мо́лоди, настро́єної романти́чно (В. Петров). Поети́чно напра́влена душа́ (Н.-Лев.)];
б) намо́влений, підмо́влений, підби́тий, напра́влений, нара́яний, настру́нчений, настре́нчений, під’ю́джений, підтрою́джений, нау́щений, нацько́ваний, підцько́ваний;
в) настро́єний, настру́[е́]нчений, підбу́рений.
-ться –
1) см. Надстра́иваться;
2) набудо́вуватися, набудува́тися, понабудо́вуватися; бу́ти набудо́вуваним, набудо́ваним, повабудо́вуваним и т. п.;
3) (перен.) настро́юватися, настро́їтися, настру́[е́]нчуватися, настру́[е́]нчитися; бу́ти настро́юваним, настро́єним, настру́[е́]нчуваним, настру́[е́]нченим и т. п.; (собираться) нала́годжуватися, нала́годитися, налашто́вуватися, налаштува́тися, збира́тися, зібра́тися, (забрать себе в голову) навра́титися, наповра́титися. [Знахо́дити шлях до и́ншого се́рця, що й само́ настро́юється в унісо́н до співця́ свого́ інти́много сві́та (Рада). Значні́ гру́пи украї́нського пролетарія́ту, селя́нства та ві́йська настро́єні по-більшови́цькому (Н. Рада). Коли́ думки́ настру́нчилися так, то їх не ле́гко зби́ти з тіє́ї сте́жки (Мирний). Уя́ва у Васи́лька настре́нчувалася вже заздалегі́дь (Корол.). Вже він навра́тився прода́ти свою́ тели́чку, – нічи́м його́ не перекона́єш (Звин.). Коли́ наповра́тилися вкра́сти, то вкраду́ть (Звин.)].
• Вы сегодня хорошо -ны – ви сього́дні в га́рному (до́брому) на́строї (в до́брому гу́морі), ви сього́дні га́рно настро́єні. [О! ви настро́єні сього́дні га́рно (Куліш)].
• Всё общество явно было -но против этой авантюры – усе́ суспі́льство (громадя́нство) я́вно ((в)очеви́дячки) було́ настро́єне (стоя́ло) про́ти ціє́ї аванту́[ю́]ри;
4) (вдоволь, сов.) –
а) (строя здания) набудува́тися, наста́витися, понабудува́ти (досхочу́), (каменные, кирпичные) намурува́тися, попомурува́ти (досхочу́), (о мног.) понабудо́вуватися, понамуро́вуватися;
б) (настраивая музык. инстр.) настро́їтися, нала́дитися, нала́годитися, наладнува́тися, нанаправля́тися, попостро́їти (досхочу́) и т. п., (о мног.) понастро́юватися и т. п.;
в) (строя в ряды) нашикува́тися и т. п. Срв. Стро́ить.
Науща́ть, наусти́ть – науща́ти, наусти́ти, (чаще) намовля́ти, намо́вити, підмовля́ти, підмо́вити, призво́дити, призве́сти́ кого́, дава́ти, да́ти при́(з)від (-воду) кому́ на що, до чо́го и що (з)роби́ти, направля́ти, напра́вити кого́ на що и що (з)роби́ти, (о мног.) понауща́ти, понамовля́ти, попідмовля́ти, попризво́дити, понаправля́ти. [Наусти́в його́ і помі́г йому́ (Основа 1862). Намовля́ють дити́ну кра́сти в ма́тери (Проскурівщ.). Не вона́, а вони́ мене́ на це призвели́ (Звин.). До лука́вства призво́дите (Крим.). Ти пови́нен ви́казати товариші́в, бо напе́вне тебе́ хтось призво́див (вкра́сти кожу́ха) (Звин.). Не той зло́дій, хто рука́ми бере́, а той, хто при́звід дає́ (Звин.). Напра́вив його́ вкра́сти (Канівщ.)].
• Наущё́нный – нау́щений, намо́влений, підмо́влений, призве́дений, напра́влений, понау́щуваний, пона[попід]мо́влюваний, понапра́вляний.
• -ться – науща́тися, намовля́тися, бу́ти нау́щуваним, нау́щеним, намо́влюваним, намо́вленим, понау́щуваним, понамо́влюваним и т. п.
Подбива́ть, подби́ть –
1) что чем и что подо что – підбива́ти, підби́ти, (о мн.) попідбива́ти що чим и що під що, (подкладкою одежду, досками что-л.) підшива́ти, підши́ти, (о мн.) попідшива́ти що чим.
• -бе́й клин под стойку – підби́й (піджени́) клинка́ під стоя́н (під со́ху).
• -ва́ть сапоги гвоздями – підбива́ти (підби́ти, попідбива́ти) чо́боти гвіздка́ми (цвяха́ми), підко́вувати (підкува́ти, попідко́вувати) чо́боти (гвіздка́ми); поцвяхува́ти чо́боти.
• -би́ть платье шёлком – шо́вком підбива́ти, підби́ти, підшива́ти, підши́ти убра́ння.
• -би́ть мехом – підбива́ти (підби́ти) ху́тром, хутрува́ти, ви́хутрувати, похутрува́ти що.
• Утопленника теченьем -би́ло под мост – то́пленика підби́ло течіє́ю (водо́ю) під міст.
• -би́ть зайца, птицу (подстрелить) – підби́ти за́йця, пти́цю.
• -би́ть глаз, глаза – підби́ти о́ко, попідбива́ти о́чі.
• -би́ть кого (свалить с ног) – підби́ти (підчепи́ти) кого́.
• Они -би́ли друг друга и оба упали – вони́ підби́ли оди́н о́дного й оби́два попа́дали.
• -би́ть щи забелкой – забіли́ти борщ; 2) кого на что – підбива́ти, підби́ти, (подущать) підмовля́ти, підмо́вити, намовля́ти, намо́вити, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підбу́джувати, підбуди́ти, підбу́рювати, підбу́рити, направля́ти, напра́вити, настре́нчувати, настре́нчити, (советами) підра́джувати и підраджа́ти, підра́дити кого́ на що. Срв. Побужда́ть. [Хіба́ не Хома́ підмовля́в, не він склика́в грома́ду (Коцюб.). Під’ю́дили мене́ на вас (Конис.). Ціка́вість, ма́буть, вас підбу́джує чима́ло (Самійл.). Підбу́рювали всіх царі́в в Евро́пі, щоб воюва́ти А́нглію ішли́ (Грінч.)].
• Так меня и -ва́ет поехать туда – так мене́ й порива́є пої́хати туди́.
Подби́тый –
1) підби́тий, підши́тий, (мехом) (по)хутро́ваний, ви́хутруваний чим.
• -тая птица – підби́та, підтя́та пти́ця.
• -тый глаз, -тые глаза – підби́те (підси́нене) о́ко, попідби́вані (попідси́нювані) о́чі;
2) (наущенный) підби́тий, намо́влений, під’ю́джений и т. д.
Подстрека́ть, подстрекну́ть кого чем, к чему (побуждать, поощрять) – підбива́ти, підби́ти кого́ на що, підохо́чувати, підохо́тити кого́ до чо́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстру́нювати, підстру́нити, піджи́г[ґ]увати, піджи́ґнути, підштри́кувати, підштри́кну́ти кого́ чим; срв. Побужда́ть, Поощря́ть. [Сатана́ зна, чим підштрикну́ти (Квітка)].
• -ка́ть друг друга – підохо́чувати оди́н (одне́) о́дного.
• -ну́ть чьё-л. любопытство – збуди́ти, підштрикну́ти чию́сь ціка́вість.
• -ть кого против кого (возбуждать) – намовля́ти, намо́вити, підмовля́ти, підмо́вити, направля́ти, напра́вити, підбу́рювати и підбуря́ти, підбу́рити кого́ проти ко́го и на ко́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстрю́чувати, підстрю́чити, підстро́чувати, підстрочи́ти, під’ю́джувати, ю́дити, під’ю́дити кого́ проти ко́го, на ко́го; срв. Возбужда́ть 2, Подгова́ривать (против кого). [І поча́в люде́й ю́дити на Степа́на. Під’ю́див мене́ на вас. Це він його́ підстрочи́в].
• -ть к чему (подущать на что) – призво́дити, призве́сти до чо́го и на що, при́звід (напра́ву, пону́ку) дава́ти, да́ти кому́ до чо́го, підво́дити, підве́сти кого́ до чо́го и на що, піджи́ґувати, піджи́ґну́ти, нашти́рювати, нашти́рити, підштри́кувати, підштри́кну́ти, підш[с]ти́рувати, підш[с]ти́рити кого́ на що, підшто́вхувати, підштовхну́ти до чо́го, намошто́рювати, намшто́рити, підцю́кну́ти кого́ на що, до чо́го (роби́ти що). [Вона́ його́ на все лихе́ призво́дить (Київщ.). Не той зло́дій, хто рука́ми бере́, а той, хто при́звід дає́ (Київщ.). Нас на то́є підвела́. А баби́ все нашти́рують (Коцюб.). Оди́н о́дного підшто́вхував до війни́ з козака́ми (Куліш). Підцю́кнула нечи́ста си́ла].
Подуча́ть и поду́чивать, подучи́ть –
1) кого чему (учить) – піду́чувати, підучи́ти и підовчи́ти, (о мн.) попіду́чувати кого́ чого́. [Попіду́чував у́чнів украї́нської мо́ви];
2) что (учить на память) – піду́чувати, підучи́ти, підовчи́ти, завча́ти, завчи́ти, (о мн.) попіду́чувати, позавча́ти чого́, що (напр., ві́рша, ле́кцію, пісе́нь, мов).
• -чи́ть немецкий язык – підучи́ти німе́цької мо́ви;
3) кого на что (подущать) – навча́ти, навчи́ти, направля́ти, напра́вити, (о мн.) понавча́ти кого́ на що; см. Подстрека́ть, Подуща́ть.
• Дурака на всё -чишь – ду́рня на все напра́виш (на́вчи́ш).
• Поду́ченный – піду́чений, підо́вчений; на́вчений, напра́влений.
• -ный кем на что – на́вчений від ко́го на що.
Подуща́ть, подусти́ть кого на что (подучать) – науща́ти, наусти́ти, призво́дити, призве́сти кого́ на що (кого́ що роби́ти), навча́ти, навчи́ти, направля́ти, напра́вити кого́ на що. См. Подуча́ть 3. [Дми́трик наусти́в Ва́рку (Кон.). Вони́ мене́ на це призво́дили (Звин.)].
Поправля́ть, попра́вить –
1) поправля́ти, попра́вити, ла́годити, пола́годити, (реже) ладна́ти, поладна́ти, ла́дити, пола́дити, (несколько) підправля́ти, підпра́вити, підла́годжувати, підла́годити що, (исправлять) направля́ти, напра́вити, нала́годжувати, нала́годити, налашто́вувати, налаштува́ти, (кругом, со всех сторон) обла́годжувати, обла́годити, обла́джувати, обла́дити що, (о мног.) попідправля́ти, попідла́годжувати, понаправля́ти, понала́годжувати, поналашто́вувати, пообла́годжувати, пообла́джувати; (зачинить) зала́годжувати, зала́годити, заладна́ти, залашто́вувати, залаштува́ти, (о мног.) позала́годжувати, позалашто́вувати що. [Оці́ дощі́ хлі́бець підпра́влять (Харк.). А ну напра́в кагане́ць, щось він пога́но сві́тить (Берд.). Старі́ не́ряти понаправля́в і поча́в в’яза́ти нови́й (М. Вовч.). Та біди́ тим не попра́вив (Франко). На се лі́то Воро́на ле́дві встиг нала́годити буди́нок (Кониськ.). Стрі́ха в йо́го до́бре попрогнива́ла і мо́хом пооброста́ла: тре́ба заладна́ти (Г. Барв.)].
• -вить дом, стену, изгородь, крышу – пола́годити, попра́вити, підла́годити, підпра́вити, (кругом, со всех сторон) обла́годити буди́нок, сті́ну, горо́жу, дах (стрі́ху).
• -вить запруду, плотину – пола́годити, підпра́вити, підгати́ти гать, гре́блю.
• -вить поломанную телегу, машину – пола́годити, нала́годити, напра́вити, обла́дити пола́маного во́за, маши́ну. [Віз полама́вся, – тре́ба нала́годити (Грінч.). Чаба́н з на́ймитом обла́джували во́за (М. Вовч.). А ха́ту все-ж-таки́ тре́ба було́ я́кось підпра́вити (Григ.)].
• -вить свои дела, своё хозяйство – підпра́вити, полі́пшити свої́ спра́ви, своє́ господа́рство, підмогти́ся, піджи́ти(ся), призаможні́ти. [Після́ поже́жі тро́хи піджи́вся. Запрацю́ю щось, підможу́ся, та візьму́ таки́ Ната́лю (М. Вовч.)].
• -вить дело – попра́вити, напра́вити спра́ву, ді́ло.
• -вить здоровье – попра́вити, підпра́вити здоро́в’я, нагна́ти здоро́в’я. [А здоро́в’я вже не нажену́: не ті го́ди (Звин.)].
• Употребление молока -вило его здоровье – спожива́ння молока́ попра́вило його́ (йому́) здоро́в’я.
• -вля́ть, -ви́ть кого (подкормить) – відмачу́лювати, відмачу́лити кого́. [Воли́ такі́ пога́ні були́, – я й кажу́: «дай сюди́, я їх одмачу́лю тро́хи», – бо па́ші в ме́не було́ таки́ (Липовеч.)].
• -вить свою причёску, платок, шапку – причепури́ти, попра́вити свою́ за́чіску, попра́вити на собі́ ху́стку, ша́пку.
• -вить ошибку – попра́вити, напра́вити по́милку;
2) (выпрямить) виправля́ти, ви́правити, випро́стувати, ви́простати, (о мног.) повиправля́ти, повипро́стувати що.
• Попра́вленный – попра́влений, пола́годжений, підпра́влений, підла́годжений, напра́влений и т. д.
Поря́док – поря́док (-дку), ряд (-ду), лад (р. ла́ду́), стрій (-ро́ю), по́лад, розпоря́док, (в действии, в работе) ра́да, чин (-ну), (очередь следования) че́рга́, ко́лія. [Грома́дський поря́док (Куліш). Після тата́рщини нові́ поря́дки на Украї́ні поста́ли (Куліш). Наро́дній добро́бут зале́жить від то́го, які́ зако́ни даю́ть наро́дові ряд (Леонт.). Держа́вний лад. Прива́тна вла́сність, то – осно́ва тепе́рішнього капіталісти́чного ладу́ (Єфр.). Світови́й стрій одві́чний (Л. Укр.). Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Життя́ почина́лось своє́ю черго́ю (Коцюбинськ.). Тепе́р прийшла́ ко́лія, так тре́ба йти].
• Привычный -док (обыкновенье) – зви́ча́й (р. зви́ча́ю).
• Установленный -док (правило) – устано́ва. [Сам я зна́ю всі вхо́ди й звича́ї в (йо́го) ха́ті (Франко). У ньо́го (па́на) така́ встано́ва, що попе́реду відроби́ па́нові, хоч-би ту громові́ ку́лі леті́ли, а вже відта́к – собі́ (Франко)].
• В -дке – як слід, у поря́дку. [У ме́не все як слід, ка́же Ове́рко: худо́бі позано́сив, понапува́в, клу́ня і возі́вня на замку́ (Кониськ.)].
• В таком -дке размещать(ся) (о людях) – таки́м ладо́м, таки́м розпоря́дком ста́вити, поста́вити (става́ти, ста́ти).
• По -дку – по ря́ду, по ря́ду че́рги, за ря́дом, по ко́лії, у поря́док. [Спа́ло на ду́мку й мені́, дові́давшись пи́льно про все з поча́тку, списа́ти по ря́ду (Єв.). Він пра́вив по ря́ду че́рги своє́ї слу́жбу перед бо́гом (Єв.). Тоді́ по ко́лії підхо́дили і дру́гі (до сто́лу) і ко́жен розпи́сувавсь (Свид.)].
• В -дке содержать (дело) – ма́ти, трима́ти (спра́ву) в поря́дку; на поря́дках соде́ржувати (спра́ву). [Господа́рство соде́ржувала на поря́дках (Квіт.)].
• Давать -док – знахо́дити, знайти́ лад кому́, чому́, дава́ти, да́ти лад кому́, чому́, знахо́дити, чини́ти, дава́ти ярмі́с кому́, чому́, ряди́ти, уряди́ти, розпоряди́ти що. [Ві́йсько стоя́ло, ладу́ не зна́ло, пан Іва́н ішо́в, лад ві́йську знайшо́в. Мене́ на дво́рі дру́гі дожида́ються; – тре́ба усі́м ярмі́с да́ти (Мирн.). Старшина́ приї́де, розпоряди́ть та й знов на ху́тір. Чолові́к ми́слить, а бог ря́дить].
• Приводить в -док –
1) (о деле, работе или группе предметов) дово́дити, дове́сти до ладу́, роби́ти, зроби́ти лад чому́, зво́дити, зве́сти до поря́дку (на лад), упорядко́вувати, упорядкува́ти, ула́годжувати, ула́годити, ула́джувати, ула́дити, уладна́ти, направля́ти, напра́вити що. [Си́лувалась доро́гою упорядкува́ти свої́ думки́, зупини́ти їх на чім-не́будь одні́м (Франко). Хтось штовхну́в ді́жечку з водо́ю… пооблива́в оде́жу, з’яви́вся сто́рож… і дові́в зно́ву все до ладу́ (Грінч.)];
2) (о предметах отдельных) оправля́ти, опра́вити, обла́годжувати, обла́годити, опоря́джувати, опоряджа́ти, опоряди́ти, упоря́джувати, упоряджа́ти, упоряди́ти, припоряджа́ти, припоряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, направля́ти, напра́вити, виладно́вувати, ви́ладнати, по́рати, упо́рати що; (наводить чистоту) прибира́ти, прибра́ти, чепури́ти, причепури́ти -ся (себя), відхре́щувати, відхрести́ти. [Збери́ всі чо́вни, що оста́лись, і га́рно за́раз їх опра́в (Котл.). Тре́ба упоряди́ть шко́лу. Ми йому́ ґа́нки наряди́ли. Пого́нич узя́в по́рати санки́ (Крим.). Вми́лася холо́дною водо́ю, щоб не зна́ти було́ сліз, ще причепури́лася тро́хи й пішла́ (Грінч.). Там таке́ вдо́ма заста́ла, що наси́лу-си́лу відхрести́ла (Свид.)].
• Заводить -дки – порядкува́ти; лад, поря́док, розпоря́док запрова́джувати, запрова́дити. [Коза́цтво перебива́ло королі́вським уря́дам порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш)].
• Заведены, существуют -дки – звича́ї пово́дяться. [Що то за лю́ди в ній (у бу́рсі) живу́ть, і що то за звича́ї пово́дяться в ній (Яворн.)].
• -док наводить в чём – лад дава́ти, да́ти, лад роби́ти, лад знахо́дити чому́, упорядко́вувати, упорядкува́ти, на лад зво́дити, зве́сти́ що. [Дячи́ха господарюва́ла і всьому́ лад дава́ла (М. Вовч.)].
• Прийти в -док – зійти́, спа́сти на лад. [Як попорядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́ (Мова)].
• Стать, поставить на -док дня – ста́ти, поста́вити на че́ргу дня, на поря́док де́нний. [Жіно́че пита́ння ста́ло наре́шті тут (у Галичині́) на че́ргу дня (Єфр.)].
• Соблюдать -док – доде́ржувати, доде́ржати поря́дку, гляді́ти, догляді́ти поря́дку. [Гляди́, дя́дьку, поря́дку].
• Нарушать -док – пору́шувати, пору́шити лад, поря́док, розпоря́док, лама́ти, злама́ти зви́ча́й, -ча́ї.
• Нарушение -дка – пору́шування, пору́шення ладу́ и т. д., лама́ння звича́ю, -їв.
• Плохие -дки – безла́ддя (-дя), бе́злад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) – безуря́ддя.
• Никакого -дка не стало – нія́кого ладу́ не ста́ло.
• Поддерживать -док – пильнува́ти ладу́.
• Правовой -док – пра́вний, правови́й лад.
• Смотреть за -дком – ве́сти́ поря́док.
• По поря́дку – підря́д, по-че́рзі́, по́ряду.
• В алфавитном -ке – за абе́ткою, в абе́тковім поря́дку.
• В обычном -ке – звича́йним поря́дком.
• В спешном -ке – нега́йно, спі́шно.
• В -ке очереди – за ря́дом, по ря́ду че́рги.
• В -ке настоящего постановления – поря́дком ціє́ї постано́ви.
• В -ке назначения, выдвижения – поря́дком призна́чення, висува́ння.
• В судебном -ке – судо́вно[е].
• Для -ку (без существен. надобности) – для годи́ться.
• В -ке вещей – як во́диться, як звича́йно, як слід, як годи́ться.
• Это в -ке вещей – це річ звича́йна.
Почи́нивать и Починя́ть, почини́ть что – ла́годити, пола́годити, ла́дити, пола́дити, ладна́ти, поладна́ти, (бельё, одежду) лата́ти, полата́ти що; (настроить) нала́годжувати, нала́годити, нала́джувати, нала́дити, наладна́ти, (во множ.) понала́годжувати, понала́джувати, що; (подправить) підла́годжувати, підла́годити, підла́дити, підладна́ти, (бельё, одежду), підла́тувати, підлата́ти (во множ. попідла́годжувати, попідла́тувати) що; (заделать дыру, брешь) зала́годжувати, зала́годити, зала́дити, заладна́ти, зала́тувати, залата́ти (во множ. позала́годжувати, позала́тувати) що.
• -ни́ть со всех сторон, везде, на всех местах – обла́годити, обла́дити, обладна́ти, облата́ти, ви́лагодити, ви́ладнати (усю́ди). Срв. Поправля́ть, Подправля́ть.
• -ня́ть (-ни́ть) сапоги, ботинки – ла́годити (пола́годити) чо́боти, череви́ки.
• -ня́ть (-ни́ть) бельё, одежду кому – лата́ти (полата́ти, позала́тувати, попідла́тувати) біли́зну (пла́ття), оде́жу кому́, облата́ти (во множ. пообла́тувати) кого́. [Нема́ кому́ ні обіпра́ть, ні облата́ть – тре́ба жени́тися (Номис). П’я́теро діте́й та все хло́пці, усе́ на їх так і гори́ть. Тре́ба-ж їх пообла́тувати (Богодух.)].
• -ня́ть телегу, сани, плуг – ла́годити (пола́годити), ла́дити (пола́дити), ладна́ти (поладна́ти), (настроить) нала́годити, нала́дити, наладна́ти во́за, са́ни, плуг.
• -ня́ть ружьё – пола́годити, нала́годити рушни́цю.
• -ня́ть дом, избу – ла́годити, пола́годити, обла́годити буди́нок, ха́ту.
• -ня́ть невод, сети – ла́годити, пола́годити, ви́лагодити, нала́годити не́від, мере́жі, направля́ти, напра́вити не́від, мере́жі, понаправля́ти неводи́, мере́жі. [По́ки ота́ман ді́рку залата́, то хло́пець три… Ви́лагодили не́від удвох (Март.)].
• -нить крышу – пола́годити, зала́годити, заладна́ти, полата́ти, залата́ти дах, (соломенную) стрі́ху. [Стрі́ха в йо́го до́бре попрогнива́ла і мо́хом пооброста́ла: тре́ба заладна́ти (Г. Барв.). Це́ркву обдира́є, а коршму́ лата́є (Номис)].
• Оканчивать, окончить -ня́ть – дола́годжувати, дола́годити, дола́джувати, дола́дити що. [Чи ти ско́ро дола́годиш во́за? (Гр.)].
• Почи́ненный – пола́годжений, пола́джений, пола́днаний, пола́таний, нала́годжений и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Самотёк – самоплин, самоплив, самопас (самопаски, самопасно, самопаш), самотока:
• пустить дела на самотёк – пустити справи самопливом (на самоплив, самопас);
• самотёком – самопливом, самопас.
[В цей час виховання одбувалось, звичайно, «самопас» — під єдиним доглядом жаркого сонця (С.Васильченко). Тепер не треба пускати керівництва з рук, не треба давати справі йти самопас, треба направляти її на бажані рейки й повертати хід речей в необхідному напрямі (Г.Хоткевич). Він вважав, що трудова дисципліна в колгоспі пущена на самоплив і що треба починати з того, щоб зміцнити її (Г.Тютюнник). На перших кроках свого панування партія ще пускала культуру самопасом (Іван Кошелівець). У тебе мусила б бути сестра — на чотири, ні, на п’ять років молодша. Над цілим твоїм дитинством кружляли безтілесні жіночі імена, міняючись місцями, перекликуючись навзаєм, — ти не знала, до чого їх приточити, а лялькам давати не важилась: імена були не «лялькові», тобто не зняті з живих людей, а якісь нізвідкісні — немов крізь стогін самопливом вигулькнулого імени, що надовго опосідало твій внутрішній слух (а вони всі гули як стогін, найчастіше повторюване — «Іванна»), хтось добивався до тебе — хтось, хто хотів бути названим (О.Забужко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИСПРАВЛЯ́ТЬ ще ремонтува́ти, направля́ти, образ. лата́ти ді́ри;
исправлять до́лжность бу́ти на поса́ді, обійма́ти поса́ду;
НАЛА́ЖИВАТЬ ще направля́ти, достосо́вувати /пристосовувати/, ладна́ти, дава́ти лад, дово́дити до ладу́, реконстр. нала́джувати;
налаживать дела́ дава́ти лад спра́вам;
налаживать де́ло ста́вити ді́ло;
налаживать отноше́ния /налаживать свя́зи/ заво́дити /зав’я́зувати, галиц. нав’я́зувати/ стосу́нки;
налаживающий покли́каний /зда́тний/ наладна́ти, ім. НАЛАДЧИК, прикм. лагоди́льний, коректува́льний, нала́годжувальний, нала́джувальний, напра́влювальний, достосо́вувальний, пристосо́вувальний, припасо́вувальний, упорядко́вувальний;
налаживающий дела́ стил. перероб. даючи́ лад спра́вам;
налаживающий де́ло зда́тний поста́вити ді́ло;
налаживающий отноше́ния зда́тний заве́сти́ /зав’яза́ти, галиц. нав’яза́ти/ стосу́нки;
налаживающийся/налаживаемый нала́годжуваний, нала́джуваний, напра́влюваний, достосо́вуваний /пристосовуваний/, припасо́вуваний, упорядко́вуваний;
ПОПРАВЛЯ́ТЬ ще направля́ти, ремонтува́ти, кориґува́ти, кореґува́ти;
ПОПРАВЛЯ́ТЬСЯ ще здоро́вшати, образ. відхо́дити душе́ю й ті́лом;
поправля́ющий 1. що /мн. хто/ направля́є тощо, ста́вши направляти, зда́тний напра́вити, за́йня́тий ремо́нтом, направля́ч, ремонте́р, складн. напра́в-, 2. що /мн. хто/ виправля́є, ста́вши виправля́ти, покли́каний ви́правити, за́йня́тий ви́правленням, виправля́ч, коре́ктор, прикм. виправля́льний, випра́влювальний, коригува́льний, корегува́льний, складн. ви́прав-;
поправля́ющийся/поправля́емый 1. напра́вляний, напра́влюваний, ремонто́ваний, зала́годжуваний, ла́годжений, 2. випра́вляний, випра́влюваний, кориго́ваний, корего́ваний;
поправля́ющийся 2. прикм. виправни́й, 3. оду́жуваний, очу́нюваний, окли́гуваний, 4. чимра́з гла́дший;
ПОЧИНЯ́ТЬ ще направля́ти, ремонтува́ти, лата́ти ді́ри;
починя́ющий що /мн. хто/ ла́годить тощо, ста́вши направляти, покли́каний напра́вити, напра́вник, ремо́нтник, лагоди́льник, лагоді́льник, прикм. ремо́нтний, лагоди́льний, пола́годжувальний, напра́влювальний, ремонтува́льний, лата́льний;
починяющийся/починя́емый ла́годжений, пола́годжуваний, напра́влюваний, ремонто́ваний, ла́таний.
РЕМОНТИ́РОВАТЬ ще ла́годити, направля́ти, усува́ти дефе́кти, образ. лата́ти ді́ри;
ремонти́рующий що /мн. хто/ ремонту́є тощо, зви́клий направляти, ра́ди́й /взя́вшись/ напра́вити, відповіда́льний за ремо́нт, за́йня́тий ремонтом, ремо́нтник, прикм. напра́вний, ремо́нтний тощо, ремонтува́льний, направля́льний;
ремонти́рующийся/ремонти́руемый ремонто́ваний, напра́вляний, ла́годжений, ві́дданий на ремо́нт, на ремо́нті.
ЧИНИ́ТЬ ще направля́ти, ремонтува́ти;
чинить препя́тствия става́ти на зава́ді, ки́дати коло́ди під но́ги;
чинящий 1. ремонтирующий, 2. що /мн. хто/ застру́гує тощо, прикм. струга́льний, застру́гувальний, підстру́гувальний, заго́стрювальний, підго́стрювальний, стил. перероб. застру́гуючи, 3. що /мн. хто/ чи́нить тощо, зви́клий чи́нити, ра́ди́й вчини́ти див. ще творящий;
чинящий неприя́тности ка́верзник;
чинящий препя́тствия = препятствующий;
чинящий суд призна́чений чини́ти суд, суддя́;
чинящийся/чини́мый 1. ремонтируемый, 2. стру́ганий, застру́гуваний, підстру́гуваний, заго́стрюваний, підго́стрюваний, 3. чи́нений, тво́рений, ро́блений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Заправлять, заправить –
1) (вставлять) направля́ти, -ля́ю, -ля́єш, напра́вити, -влю, -виш;
2) (управлять) ору́дувати, -дую, -дуєш, верхово́дити, -джу, -диш;
3) (приправлять пищу) заправля́ти, -ля́ю, -ля́єш, запра́вити, -влю, -виш (що чим).
Направлять, направить –
1) направля́ти, -ля́ю, -ля́єш, напра́вити, -влю, -виш;
2) (наводить) наво́дити, -джу, -диш, навести́, -веду́, -де́ш (напр., гарма́ту);
3) (бритву) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -рю́, -риш;
3) см. Наставлять.
Устремлять, устремить – направля́ти, -ля́ю, -ля́єш, напра́вити, -влю, -виш; (взор) вту́плювати, -люю, -люєш, вту́пити, -плю, -пиш; -ться – направля́тися, напра́витися.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Заправлять (во что) – вправляти; (что) – направляти. Заправлять кем – верховодити ким, над ким.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Наводить, -вести – наво́дити, наве́сти;
• н. (кино-аппарат) – направля́ти, напра́вити;
• н. мата (на металле) – тьмянува́ти.
Направлять, -вить – напрямля́ти, напрями́ти;
• н. (телескоп, трубу) – направля́ти, напра́вити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Наводить
• Наводить красоту (разг. ирон.) – чепурити; чепуритися; додавати краси; (іноді) наводити красу.
• Наводить критику (разг.) – критикувати.
• Наводить, навести [внешний] лоск на кого (перен. разг.) – давати, дати (зовнішній, зверхній) блиск (полиск) кому; надавати, надати (зовнішнього, зверхнього) блиску (полиску) кому.
• Наводить, навести на грех кого – призводити, призвести до гріха кого.
• Наводить, навести на кого подозрение – накидати, накинути на кого підозру.
• Наводить, навести на путь кого (перен.) – направляти, направити на шлях кого; наводити, навести кого на пуття; напучувати, напутити кого; показувати, показати стежку кому; давати, дати навід кому.
• Наводить, навести на ум (на разум) кого – наводити, навести на розум кого; напоумляти, напоумити кого. [Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Номис.]
• Наводить, навести порядок – давати, дати лад (порядок).
• Наводить, навести скуку на кого – наводити, навести (наганяти, нагнати) нудьгу (нуду, нудоту) на кого; завдавати, завдати нудьги кому; (тільки докон.) занудити кого.
• Наводить, навести справки о ком, о чём – брати, узяти довідку про (за) кого, про (за) що; довідуватися, довідатися про (за) кого, про (за) що.
• Наводить, навести тень (перен.) – напускати, напустити туману; наводити, навести тінь; затінювати, затінити.
• Наводить, навести чистоту – прибирати, прибрати (чепурити, причепурити).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Направля́ти, напра́вити –
1) направлять, направить;
2) кого́, на що – подстрекать, подстрекнуть;
3) починять, починить;
4) настраивать, настроить (муз. инстр.).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Исправлять, исправить, -ся –
1) поправля́ти, попра́вити, -ся;
2) (починять, -ся) – ла́годити, пола́годити, направляти, напра́вити, -ся;
3) и. должность – уряд справува́ти, урядува́ти; (за кого) – заступа́ти кого́ на поса́ді, уряд справува́ти за ко́го.
Налаживать, -ладить – нала́годжувати, нала́годити, направляти, напра́вити, ладна́ти, наладна́ти.
Направлять, -вить –
1) направляти, напра́вити, скеро́вувати, скерува́ти, спрямо́вувати, спрямува́ти (що), керува́ти чим; н. работу – керува́ти робо́тою, скеро́вувати робо́ту;
2) (посылать) – посила́ти, посла́ти кого, що, надсила́ти, надісла́ти що.
Починять, -нить – ла́(го)дити, пола́(го)дити, поправляти, попра́вити, направляти, напра́вити.
Ремонтировать – ремонтува́ти, сов. – поремонтува́ти, поправляти, сов. – попра́вити, направляти, сов. – напра́вити.
Чинить, починить – ла́(го)дити, пола́(го)дити, направляти, напра́вити.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Напра́вити. См. Направляти.
Направля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напра́вити, -влю, -виш, гл.
1) Направлять, направить, наводить, навести. Направляли їх темними лісами. Стор. МПр. 60. Став лучок направлять. Рудч. Ск. І. 139.
2) Наущать, наустить, подстрекать, подстрекнуть.
3) Починять, починить, поправлять, поправить. Допче дружечка, допче, черевички видопче, дружба ся поставить, — черевички направить. О. 1862. IV. 18. Буду тебе паче всіх невольників доглядати, старії і новії кайдани направляти, ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.
4) Исправлять, исправить. Жид мовить: хрест не зопсуєть, ні направить. Ном. № 899.
5) Направля́ти пря́жу. Навертывать нитки на навой въ ткацкомъ станкѣ. Константиногр. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Направля́ти, сов. в. напра́вити, гл.
2) *—кого́, на ко́го. *5) Направля́ти на до́бре. Исправлять нравственно, руководить к лучшему, наставлять. Ми думали, що він старший, що він брата на все добре направлятиме. Крим. Оддам до школи, може там його на добре направлять. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Изла́дить, изла́живать = зладна́ти, зладнува́ти, налаго́дити, зла́годити (С. Аф.), налаштува́ти, споряди́ти, напра́вити, ладна́ти, ладнува́ти, ла́годити, лаштува́ти, направля́ти, споряжа́ти, ся, нала́гожувати, налашто́вувати, ся.
Испра́вить, исправля́ть, ся = 1. попра́вити, спра́вити, напра́вити, пола́годити, нала́годити, поправля́ти, справля́ти, направля́ти, ла́годити, ся, (морально) — шанува́ти ся. – Церкву-домовину нема кому полагодить на тій Українї. К. Ш. — Гляди ж, шануй ся, стережись, робить так не вчись. Б. Г. — Чи віз, чи колесо, чи то леміш полагодить ся. Гул. 2. д. Испо́лнить, исполня́ть. — Исправля́ть до́лжность = заступа́ти кого́, пра́вити за ко́го. — Исправля́ющій до́лжность = д. під сл. До́лжность.
Наводи́ть, наве́сть = 1. наво́дити, навести́, направля́ти, напра́вити. — Направив мене, де шукати покрадених коней. 2. насила́ти, насла́ти. — Наслав Бог на людей кару. 3. наво́дити, навести́. — Навів лаком. 4. наганя́ти, завдавати, нагна́ти, завда́ти. — Нагнали йому холоду — нехай наперед так не робить. — Завдав жалю. — Не завдавай серцю жалю, бо я в чужі́м краю. н. п. 5. направля́ти, нацїля́ти, напра́вити, нацїлити. — Взяв та й направив на його рушницю. 6. наво́дити, понаво́дити, навести́. — Понаводила повну хату парубків.
Нала́дить, нала́живать = 1. настро́їти, настро́ювати, ся. — Настроїв скрипку. 2. напра́вити, підстро́їти, нара́яти, підмо́вити, направля́ти, ся і т. д. — Направив його на се дїло. — Він його так підстроїв, що той усе зробить. 3. попра́вити, пола́годити, спра́вити, поправля́ти, ся, ла́годити, справля́ти, ся. — Треба поправити машину, бо щось попсувало ся. 4. правити, торо́чити. — То й йому одно, а він своє править (або: торочить).
Напра́вить, направля́ть, ся = 1. напра́вити, навести́, наверну́ти, спра́вити, накерува́ти, напрова́дити, направля́ти, наво́дити, наверта́ти, справля́ти, напрова́жувати, ся. — Конї як понесли, а він і направив їх на забор. — Бог вас навернув сюди. Кот. — Справив його на битий шлях. Кн. — Навели гармату на саму середину табора. — Напровадив його на пряму дорогу. С. З. 2. нала́годити, налаштува́ти, спра́вити, наладнува́ти, нарихтува́ти, нала́гожувати, ся і т. д. — Налаштували вози в дорогу. — Велїв гармати нарихтувати, на Вирвин город стрі́ли пускати. н. д. 3. нагостри́ти, наго́стрювати, ся, бритву – ви́правити, виправля́ти, ся. — Треба ножі нагострити. 4. напути́ти, нара́яти, навести, наво́дити на ро́зум. 5. прямува́ти, просто — простува́ти, на лїво — лїви́ти. — Прямує на город. — У пекло навпростець прямуй ся. С. З. — І порадив мене щиро, куди прямувати. К. Д. — Куди він простує? Прав. – Простував я раз хуторськими дорогами. К. X. — Рушає з войском, простуючи па Смоленськ. С. Л.
Наста́вить, наставля́ть, наста́вливать = 1. наста́вити, настанови́ти, наставля́ти, настановля́ти, понастановля́ти, понаставля́ти. – Понастановляли пляшок повен стіл. 2. прироби́ти, приточи́ти, наштукува́ти, приро́блювати і т. д. 3. напра́вити, навести́, направля́ти, наво́дити. — Навели гармату на саму середину табора. — Наста́вить у́ши = насторо́шити, насторо́щити (С. З.), нашоро́шити у́ха. — Еней наш насторошив уха. Кот. — То він одно ухо нашорошить, то друте. К. X. 4. научи́ти, навчи́ти, напути́ти, напра́вити, нара́яти, нав(у)ча́ти, напу́чувати, направля́ти, нара́ювати, призво́дити. — А мати хоче научати. К. Ш. — Нїкому доглядїти дїтей і напутити. Пр. — І старих людей не слухають ся і хто їх напучує — огризають ся. Лев. В. — Подає факти і напучує объєктивно. Пр. — Вони самі мене на це призводили, Кр.
Настра́ивать, настро́ить, ся = 1. набудо́вувати, настро́ювати, набудува́ти, настро́їти, ся, понабудо́вувати, понастро́ювати, (про муровану будівлю) — намурова́ти. — Понабудовував комір повен двір. 2. нала́жувати, настро́ювати, направля́ти, нала́дити, наладнува́ти, настро́їти, напра́вити, ся. — Наладнував кобзу та як заграв... 3. направля́ти, намовля́ти, навча́ти, напра́вити, намо́вити, навчи́ти (кого на що лихе або добре), настре́нчити (Ніс.), наусти́ти, нацькува́ти (проти кого). 4. наро́блювати, нароби́ти, нако́їти, набро́їти. — За тиждень служби такого накоїв, що його й вигнали.
Подуча́ть, поду́чивать, подучи́ть = під’уча́ти, намовля́ти, підмовля́ти, призво́дити, направля́ти, під’учити, під’усти́ти, наусти́ти (С. Л.), намо́вити, навчи́ти, призвести́, напра́вити. – Се він призвів його на се дїло.
Поправля́ть, попра́вить, ся = 1. справля́ти (С. Л.), поправля́ти (С. Жел.), ла́годити (С. Л.), ладна́ти (С. Л.), спра́вити (С. Л.), пола́годити, поладна́ти (С. Л.), нала́годити, наладна́ти, наладнува́ти, налаштува́ти, трохи — підправля́ти, підпра́вити. — В чужій церкві сьвічок не поправляй. н. пр. — Полагодив віз. — Попра́вить свои́ обстоя́тельства, попра́виться въ сре́дствахъ = підмогти́ ся, розжи́ти ся, призаможнїти. — Попра́виться по́слѣ болѣ́зни = оду́жати, ви́дужати, ви́чуняти, ви́люднїти, ви́гуляти ся. 2. виправля́ти (С. Л.), справля́ти, направля́ти, випрямля́ти, ви́правити, ся і т. д.
Стреми́ть = 1. тягти́, уно́сити. 2. (устреми́ть) — направля́ти, справля́ти, наверта́ти і д. Направля́ть 1.
Устремля́ть, устреми́ть, ся = направля́ти, справля́ти, зверта́ти, поверта́ти, напра́вити, спра́вити, накерува́ти, зверну́ти, поверну́ти, ки́нути ся, поли́нути (С. Л.), пори́нути (С. Л.), шугну́ти, юрбою — гуну́ти (С. Л.). — Конї як понесли, а він і справив їх на забор. — Вовки кинулись за нами. — У. взоръ = всту́пити, встроми́ти, вдиви́ти о́чі. — Кругом подивив ся, встромив очі на могилу, умовк, з’упинив ся. Кон. — І вдивила очі чорні в в небо ясне, миготючеє. Мова.