Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «неприязнь»
Шукати «неприязнь» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Неприя́знь – непри́язнь (-ни), нела́ска, нелюбо́в (-бо́ви), неприхи́лля (-лля), неприхи́льність (-ности). [Неба́вом почу́в я ту непри́язнь (Франко). Нелюбо́в і пого́рда про́ти поля́ків (Крим.)].
Вражда́ – ворогува́ння, ворожне́ча (р. -чі), (реже) ворожне́та, не́при́язнь; (разрыв дружбы) не́змир, ро́збрат. [Не́змир між їх пішо́в].
• Питать вражду́ к кому-н. – ворогува́ти проти ко́го, (провинц.) вражда́ти на ко́го (Квітка), (иметь зуб) ма́ти храп на ко́го.
Ко́нтра и Ко́нтры – ко́нтри (-рів), незла́года, непри́язнь (-ни), сва́рка.
• Быть в -рах – бу́ти в ко́нтрах.
• Они в -рах – між ї́ми незла́года, (шутл.) вони́ глек розби́ли.
• У них вышла -ра, вышли -ры – між ни́ми зайшли́ ко́нтри, вони́ посвари́лися.
Неблаговоле́ние –
1) (нерасположение) нела́ска, неприхи́льність (-ности), неприхи́лля (-лля) до ко́го; (неприязнь) непри́язнь (-ни) до кого.
• Питать -ние к кому – почува́ти непри́язнь до ко́го, не люби́ти кого́;
2) (неудовольствие) незадово́лення з ко́го, з чого и ким, чим.
• Выразить кому своё -ние – ви́явити (ви́казати, словами: ви́словити) кому́ своє́ незадово́лення.
Неблагорасположе́ние и -располо́женность – непри́язнь (-ни), неприхи́льність (-ности), неприхи́лля (-лля), нела́ска до ко́го.
Недру́жба – непри́язнь (-ни).
Недружелю́бие – непри́язнь (-ни), непри́язність (недружественность) недру́жність; (неблагосклонность) непри́язнь, неприхи́льність, неприхи́лля (-лля), неласка́вість (-ости) до ко́го.
Неприя́тство, см. Неприя́знь.
Ощути́тельно – чутли́во (больно) дошку́льно, (гал.) дійма́во. [Почу́в я ту непри́язнь ду́же дійма́во (Франко)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух;
2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення;
3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою);
4) (дыхание) дух, віддих, дихання;
5) (пар) пара, дух;
6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду);
7) (быстрота) дух, мент, мах;
8) (исповедь) сповідь (р. -ди):
• близкий по духу – рідний душею; одного духу;
• быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати);
• быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися;
• быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого;
• в духе чего – як що;
• в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух;
• во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки;
• в один дух – удух;
• вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух;
• воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто;
• дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто;
• дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи);
• дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло);
• духи (привидения, призраки) – духи, привиди;
• духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз;
• дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву;
• живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там;
• за одним духом – одним нападом;
• злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана;
• злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг;
• идёт дух (запах) – чути, вже чути;
• идти на дух – до сповіди йти;
• идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові;
• и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер);
• испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати;
• как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді;
• на дух не переносить – нутряна неприязнь;
• не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось;
• не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що;
• не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто;
• нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив);
• ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого;
• ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю;
• одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить);
• падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем;
• переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися);
• перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух;
• поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати;
• по духу – по духу;
• подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого;
• придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому;
• присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність);
• притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати;
• продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої);
• расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан;
• Святой Дух – Святий Дух;
• святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом;
• собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости;
• тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті);
• упавший духом – занепалий духом;
• упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу;
• чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!;
• что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти.
[Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)]. Обговорення статті
Неприятие – неприйняття, неприймання, невизнання, невизнавання, неприязнь:
• внутренее неприятие – нутряна неприязнь. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НЕПРИЯ́ЗНЬ, с я́вной неприязнью (ректи) крізь зу́би.
ПИТА́ТЬ (місто енерґією) ще забезпе́чувати;
питать вражду́ /питать вражде́бные чу́вства/ к кому ма́ти зуб /злим ду́хом ди́хати/ на кого;
питать матери́нскую любо́вь /питать оте́ческую любо́вь/ люби́ти, як свою́ дити́ну;
питать наде́жды ще поклада́ти ві́ру, ірон. жда́ти з мо́ря пого́ди;
питать недове́рие недовіря́ти, не ма́ти дові́ри;
питать не́нависть друг к дру́гу діял. нена́видітися між собо́ю;
питать неприя́знь к кому важки́м ду́хом ди́хати /злим о́ком диви́тися/ на кого;
питать отвраще́ние к кому на дух не перено́сити кого;
питать уваже́ние к кому ще поважа́ти /шанува́ти/ кого;
на́чать питать отвраще́ние к чему відчу́ти відра́зу до чого;
ЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. ма́ти на се́рці, (лихо) передчува́ти, ду́хом /серцем/ чу́ти, фраз. бу́ти [чувствуйте себя́ как до́ма бу́дьте як удо́ма], оказ. вичува́ти;
чувствовать что спо́внюватися чим [чувствовать го́рдость спо́внюватися го́рдістю];
чувствовать кра́йнее неудо́бство ве́сти́ся як го́лому на їжаку́;
чувствовать нело́вкость = неловко себя чувствовать; чувствовать неограни́ченную свобо́ду образ. ди́хати на по́вні гру́ди;
чувствовать неприя́знь к кому ва́жко /підсил. пе́клом/ ди́хати на кого;
чувствовать неудо́бство гніти́тися;
чувствовать отвраще́ние (к чему) відверта́ти ніс (від чого), (бри́дитися чим, бри́дити /док. збри́дити/ що);
чувствовать расположе́ние к кому прихиля́тися /душе́ю/ до кого;
чувствовать своё превосхо́дство зна́ти собі́ ціну́;
чувствовать себя́ почува́тися, чу́тися;
чувствовать себя́ в безопа́сности бу́ти пе́вним у свої́й безпе́ці, чу́тися як за кам’яни́м му́ром /стіно́ю/;
чувствовать себя́ винова́тым відчува́ти, що ви́нен, галиц. почува́тися до вини́;
чувствовать себя́ в родно́й стихи́и бу́ти в своє́му репертуа́рі;
чувствовать себя́ в си́лах чу́тися на си́лі;
чувствовать себя́ как до́ма розго́щуватися, док. розгости́тися [чувствуйте себя как до́ма! про́шу́ розгості́ться!];
чувствуй себя́ на седьмо́м не́бе землі́ не чу́ти під собо́ю;
чувствовать себя́ нело́вко не зна́ю, на яку́ ступи́ти, чу́тися ні в сих ні в тих;
чувствовать себя́ непло́хо ма́тися не зле /зле́цьки/;
чувствовать себя́ обя́занным (кому) галиц. чу́ти на собі́ обо́в’язок, (почува́тися до обо́в’язку пе́ред ким);
чувствовать себя́ уве́ренно (чувствовать себя́ хозя́ином положе́ния) ма́ти /відчува́ти/ міцни́й /тверди́й/ ґрунт під нога́ми;
чувствовать симпа́тию к кому припада́ти се́рцем до кого тощо СИМПАТИЗИРОВАТЬ;
чувствовать угрызе́ния со́вести угриза́тися со́вістю;
чувствовать шесты́м чу́вством чу́ти шкі́рою;
инстинкти́вно чу́вствовать (интуити́вно чу́вствовать) чу́ти се́рцем;
пло́хо себя́ чувствовать незду́жати;
не чувствовать ста́рости фраз. почува́тися мо́лодо;
он не чувствует к ней симпа́тии у ньо́го не лежи́ть до не́ї душа́;
что она́ чувствует що у не́ї на се́рці;
как ты себя́ чувствуешь? коротк. як твоє́ здоро́в’я́?;
чувствующий що /мн. хто/ відчува́є тощо, ста́вши відчува́ти, зда́тний відчу́ти, охо́плений /обтя́жений/ почуття́м чого, прикм. чутли́вий, чу́лий, образ. з почуття́м чого (в се́рці), стил. перероб. відчува́ючи;
чувствующий что 1. свідо́мий чого [чувствующий опа́сность свідо́мий небезпе́ки], 2. спо́внений чого [чувствующий тоску́ спо́внений ту́ги], 3. з чим у се́рці [чувствующий доса́ду з доса́дою в се́рці], травмо́ваний чим [чувствующий перхоту́ в го́рле травмо́ваний ло́скотом у го́рлі];
хорошо́ себя́ чувствующий (хто) нічи́м не травмо́ваний, (де) як ри́ба у воді́;
чувствующий жа́жду спра́глий;
чувствующий недомога́ние нездужа́лий;
чувствующий неудо́бство не зна́вши, на яку́ ступи́ти;
чувствующий по́чву под нога́ми (чувствующий по́чву под собо́й) з міцни́м ґру́нтом під нога́ми, упе́внений у собі́;
чувствующий при́стальный взгляд відчу́вши пи́льний по́гляд;
чувствующий себя́ каким фраз. з чим у душі́ [чувствующий себя́ оби́женным з обра́зою в душі́];
чувствующий себя́ в безопа́сности пе́вний у свої́й безпе́ці;
чувствующий себя́ на седьмо́м не́бе з душе́ю на сьо́мому не́бі;
чувствующий себя́ нело́вко не зна́вши, на яку́ ступи́ти;
чувствующий себя́ поко́йно безтурбо́тний, незаклопо́таний;
чувствующий себя́ уве́ренно = чувствующий почву под ногами;
чувствующий трево́гу спо́внений триво́ги;
чувствующий уваже́ние спо́внений пова́ги;
чувствующий уста́лость охо́плений вто́мою;
чувствующий уважение во всех чле́нах з почуття́м уто́ми в усьо́му ті́лі;
ПЕРЕЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. попотлі́ти душе́ю;
перечувствовавший попотлілий душею, ОКРЕМА УВАГА;
ПРЕДЧУ́ВСТВОВАТЬ ще недок. вичува́ти, док. передчу́ва́ти, ви́чува́ти;
ПРОЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. пропусти́ти крізь се́рце, відчу́ти се́рцем, фраз. перевідчу́ти, недок. пропуска́ти че́рез ду́шу;
ПРОЧУ́ВСТВОВАННО ще із се́рцем, перечу́лено;
ПРОЧУ́ВСТВОВАННЫЙ перечу́лений, відчутий се́рцем, пропу́щений крізь се́рце.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Неприязнь (враждебность) – непри́язнь, -ні.
Недружелюбие – непри́язнь, -зни

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Невзлюбить
• Невзлюбить кого – не злюбити (знелюбити) кого; узяти неприязнь на кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дух, -ха, -ху –
1) воздух;
2) запах;
3) теплота;
4) дух, дыхание.
• Захопи́ло дух – захватило дыхание.
• Дух ле́две зво́дити – едва дышать.
• Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го – дуться, питать неприязнь к кому.
• Що-ду́ху – изо всех сил.
• Без ду́ху прибі́гти – запыхавшись, испугавшись прибежать.
• Ду́хом – мигом.
5) дух, мужество, смелость.
• Нагна́ти ду́ху – напугать.
• Да́ти ду́ху – избить.
• Підда́ти ду́ху – вселить смелость.
• Нема́ ні духа́ – нет ни души.
6) духов день (праздник);
7) прорубь для ловли рыбы.
Завзя́ток, -тку – враждебные чувства, неприязнь, злобное отношение к кому.
Непри́язнь, -ни – неприязненность, недружелюбие.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

непри́язнь, -ні, -ні, -зню

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Завзя́ток, -тку, м. Враждебныя чувства, непріязнь, злобное отношеніе къ кому. Має на мене завзяток. Вх. Зн. 18.
Нелюбо́в, -ви, ж. Нелюбовь, непріязнь. Ці річі здаються нам луною од тієї великої нелюбови, яку виказують нам німецькі писання. О. 1862. IX. 26.
Неприя́тельство, -ва, с. Вражда, непріязнь.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Непрія́знь = непри́язнь, непри́ятельство, ворогува́ння.
Вражда́ = ворогува́ння, ворожне́та, непри́язнь.

Запропонуйте свій переклад