Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 43 статті
Запропонувати свій переклад для «овраг»
Шукати «овраг» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Овра́г (обрывистый) – яр (р. я́ру, ув. яру́га), звір (р. зво́ру), прова́лля (ср. р.), (очень глубокий и обрывистый, почти непроходимый, преимущ. горный) беске́д[т]; (соб. беске́ддя, беске́ття), (поросший лесом) байра́к; (степной, с пологими стенками) ба́лка (ув. ба́лище); (неглубокий) ви́балок (-лка), ви́долинок (-нка).
• Отрог -га – при́ярок (-рка).
• Начало -га – верши́на.
Враг –
1) во́рог (ум. воро[і]же́нько, мн. вороги́, воріже́ньки), злоби́тель, -лька, лиході́й, -дійка, напа́сник, -ниця, не́при́ятель, -лька, супроти́вник, -ниця.
• Трижды враг – три́ворог, во́рог і три́ворог.
• Злейший враг – найзапе́кліший во́рог, закля́тий во́рог; прил. воро́жий.
• Быть враго́м чьим – бу́ти во́рогом кому́.
• Враг-женщина – (изредка) во́рожка. [Щоб замело́ стежки́ та дорожки́, щоб не зна́ли вороги́ і ворожки́, щоб не зна́ли, кого́ я люби́ла];
2) (диавол) враг; прил. вра́жий;
3) см. Овра́г.
Доли́на – доли́на (ум. доли́нка, доли́ночка, доли́нонька), діл (р. до́лу); (низина) низ (р. ни́зу), низькоді́л (р. -до́лу). [З гори́ спусти́вся в діл (Крим.). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми. Коза́к Савлу́к ходи́в і набрі́в оце́й низькоді́л, де тепе́р село́ (М. Вовч.). Пішли́ низа́ми].
• Небольшая круглая -на – падь (р. па́ди), па́дина.
• Степная -на длинная и узкая (овраг) – ба́лка, ба́лище. [По ба́лищах степови́х]; лесистая – байра́к (р. -ку).
• Доли́нка между двумя возвышениями – жоло́бина, жо́лоб (р. -ба); между горами – межи́гір’я; (теснина) про́смик; устье доли́ны – придоли́нок (р. -нку). [На степку́ садо́чок у придоли́нку].
• Начало доли́ны – одве́ршок (р. -шку).
• Житель доли́ны – долиня́нин.
• Доли́нный – доли́нний, доли́новий, долиня́ний, до́льний.
Ма́точина, диал. (овраг) – яр (р. я́ру), яру́га, (диал.) звір (р. зво́ру), (балка) ба́лка.
Мостки́ –
1) (деревянная мостовая стланью, по топким дорогам, по ненадёжному льду) помі́ст (-мо́сту), пере́хідка;
2) (леса) ришто́вання, (подмостки) пі́дмостки (-ток). [Серед це́ркви поста́вили висо́кі пі́дмостки (Н.-Лев.)];
3) (кладка, перекладины через ручей, овраг) кла́дка и кладки́ (мн.; р. -до́к), (ум. кла́дочка), помо́стина, (ум. помо́стиночка), пере́хідка, (диал.) ла́ва, гли́ця, (с берега на баржу) похі́дня (-ні). [Ой, у степу́ рі́чка, через рі́чку кла́дка (Макс.). Було́ лю́блять пра́ти на самі́й бистрині́, положи́вши кла́дку з ка́меня на ка́мінь (Куліш). Край бе́рега млино́чок, край млино́чка кла́дочка (Чуб.). Через річе́ньку, через бистре́ньку помо́стиночка лежи́ть (Грінч. III). Гей там рі́чка, через рі́чку гли́ця (Макс.)].
Пока́тый – поло́гий, поло́жистий, спа́дистий, спуско́ватий, ско́тистий, зго́ристий, розко́тистий, зубо́чистий, похи́лений, нахи́лий, спохи́лий.
• -тая гора – поло́га (спа́диста) гора́.
• -тый овраг – поло́жиста ба́лка.
• -тый склон горы в долину – поло́жистий схи́лок гори́ в доли́ну.
• -тый берег – спа́дистий бе́рег.
• -тая кровля – спуско́вата покрі́вля.
• -тая дорога – ско́тиста доро́га.
• -тые плечи – похи́лені пле́чі.
• -тая шахта – похідна́ ша́хта.
• -тый погреб – похідни́й льох (по́гріб).
II. Прота́чивать, проточи́ть –
1) (продырить) прото́чувати, проточи́ти, (во множ.) попрото́чувати що; (промыть) промива́ти, проми́ти, прорива́ти, прори́ти що, (во мног. местах) попромива́ти, попрорива́ти що.
• Моль -чи́ла всю одежду – міль попрото́чувала всю оде́жу.
• Вода -чи́ла овраг – вода́ прори́ла яр;
2) (известное время) прогостри́ти, (на токарном станке) проточи́ти. [Прогостри́в ці́лий ра́нок соки́ру].
• Прото́ченный – прото́чений; проми́тий, прори́тий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Распадок, распадина – розпадина, розпадок, (ещё) щілина, прощілина, розколина, (диал.) розпалина, (овраг) виярок, вибалок.
[На острові річка розлилася самовілками та поточками поміж купами каміння, між тісними розколинами скель (І.Нечуй-Левицький). Кам’яні шпилі яйли рожевіли на небі, синій морок ховався по розпадинах скель, а ліси по схилу гір чорніли, немов спалені (М.Коцюбинський). В щілині поміж горами летів в долину потік (М.Коцюбинський). Дно виру завалене колодами дерева, які повінь повбивала з величезною силою в скельні розпалини (І.Франко). Темно було у печерах зовсім, і холод свіжий понімав. Де зверху у гороізу розпадину сонячний промінь ронив сяющу стягу (М.Вовчок). Тут не побачиш води цілими тижнями, а коли нападеш на неї, вона проритими нею вузенькими рівчачками зникає в прощілинах гір (Олесь Досвітній). Сутінки спускалися швидко, ніби змагаючись із старим Сірком, щоб не дати йому завидна дійти до зручного місця для ночівлі, не дати йому до темряви пройти становик і спуститися в якийсь розпадок, де б тік, такий бажаний для змучених мандрівників, благословенний струмочок чи ключ (І.Багряний)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Овраг – яр (род. я́ру); (овражек) при́ярок, -рка; (поросший лесом) байра́к, -ка; (степной) ба́лка, -ки; (с обрывистыми стенками) прова́лля, -лля; (поперечный) пере́ярок, -ку.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Овраг – яр (я́ру);
• о. (непроходимый горный) – бе́скед (-ду);
• о. (с пологими берегами, степной) – ба́лка;
• о. (неглубокий) – ви́балок (-лка);
• о. (отрог оврага) – ви́ярок (-рка);
• о. (поросший лесом) – байра́к (-ка);
• о. (поперечный) – пере́ярок (-рка);
• о. (с обрывистыми берегами) – прова́лля.
Лог (ложе долины, оврага) – ложби́ще;
• л. (широкий овраг) – яру́га;
• л. (в кладке) – до́вжик (-ка);
• л. трехчетверочный – д. тричвертко́вий.
Поперечный – попере́чний;
• п. овраг – пере́ярок (-рка);
• п. связь (в ковр. станке) – берви́на;
• п.-ворсовальный – попере́чно-ворсува́льний;
• п.-строгальный – п.-струга́льний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Овраг
• Большой овраг – великий яр; яруга.
• Овраг, поросший лесом – байрак.
• Отрог оврага – приярок.
• Поперечный овраг – переярок.
Глубокий
• Более глубокий – глибший.
• В глубокую осень – пізньої осені.
• Глубокая древность – давня (сива, стара, далека, глуха) давнина; прадавнина; давня-предавня старовина; престаровина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок. Човни золотії із сивої-сивої давнини причалюють… Тичина.]
• Глубокая ночь – глупа (пізня) ніч (північ); (іноді) добра ніч; ніч уповні. [А які то до тебе гості добивались у глупу північ? Кропивницький. Вже була добра ніч, коли вони рушили в полонину. Франко.]
• Глубокая печаль – тяжка (глибока) туга (журба); тяжкий (глибокий) сум (смуток). [Глибока, тиха, нерозважна туга Вникає в серце, каменем ляга. Українка.]
• Глубокая старость – старезна (іноді безлітня) старість.
• Глубокий вечер – пізній вечір; (розм.) пізні (старечі) обляги ((в)ляги, лягови). [Це діялось у пізні лягови, — ніде анітелень. Сл. Гр.]
• Глубокий овраг – глибокий яр; крутояр. [Ой повій, повій да буйний вітер, Та з глибокого яру… Н. п.]
• Глубокий поклон – низький уклін (поклін). [Проказує боєць останні свої бажання: — Кланяюсь низьким поклоном… Довженко.]
• Глубокий старик – дуже старий (старезний, давній, іноді безлітній) дід (старик); (образн.) старий, аж мохом поріс (узявся); старий, аж порохня сиплеться. [Бісів дід! Аж порохня з його сиплеться, а ще таки плутає ногами. Мирний.]
• Глубокий траур – велика (глибока) жалоба. [Долорес у глибокій жалобі, стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квітів. Українка.]
• Глубокое невежество – велике неуцтво; темне невігластво.
• Довольно глубокий – досить (доволі) глибокий; (розм.) глибоченький.
• До глубокой ночи – до пізньої (до самої, до глупої) ночі; (розм.) до пізніх лягів (облягів).
• Здесь глубокая, не глубокая вода – тут глибоко, не глибоко. [Ви краше мені скажіть, чи не глибоко тут? Я хочу скупатися. Чабанівський.]
• Очень глубокий, глубочайший – найглибший (щонайглибший, якнайглибший). [Гуркнув грім. Задрижали нараз Гір найглибші основи… Франко.]
• С глубоким (глубочайшим) почтением, уважением – з високою (найвищою) пошаною, повагою.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

овра́г я́р, я́ру, ба́лка,-ки, ви́балок,-лка, байра́к,-ку (зарослий лісом)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́лка –
1) степной овраг;
2) балка, брус.
Вершідь, -шеди – овраг, поросший кустарником.
Звір, р. зво́ру – овраг, лощина, ложбина.
Перека́т – овраг.
Пере́ярок, -рка – поперечный овраг, поперечная рытвина.
При́ярок, -рку – небольшой овраг, отрог оврага.
Прова́л, -лу – пропасть, овраг.
Прова́лля, -лля – пропасть, овраг.
Я́звина, -ни – нора, ущелье, овраг.
Яр, р. я́ру – овраг, лог.
Яру́га – большой овраг, лог.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́лище, -ща, с. Степной оврагъ, узкая и длинная долина. По тих степах, по горах Дніпрових, по балищах і лугах низових живе його слава од віку до віку. К. Досв. 4. Везуть у балище на водопійло. К. МБ. X. 17. См. Балка.
Ба́лка, -ки, ж. Степной оврагъ. Вовки по тернах, по балках жовту кість жвакували. Дума. Вийшов в поле геть од шляху, у балку спустився. Шевч. Ум. Ба́лочка.
Бе́скед, -ду, м. беске́да, -ди, ж. Крутизна, обрывъ, непроходимый оврагъ. Бережно провів проміж рівчаків і бескедів. Стор. ІІ. 194. З високої скелі в глибокий бескед. Стор. М. Пр. 40.
Верте́па, -пи, ж. Пропасть, оврагъ, ущелье. Вх. Лем. 396.
Ви́ярок, -рку, м. Лощинка, неглубокій оврагъ. Там такий є виярок, то вода й залива инколи. Новомоск. у. (Залюбовск.). Ум. Ви́ярочок.
І. Звір, зво́ру, м. Оврагъ, лощина, ложбина. Не навчила я ся корчима ходити, з звора воду пити, з торби хлібом жити, з торби хлібом жити, на камені спаті. Гол. І. 156.
Перева́лля, -ля, с. Обрывистый оврагъ. Ускочив у шелюги, а там перевалля велике, — не можна було бігти конем, щоб догнати його. Новомоск. у. (Залюб.).
Перея́рок, -рка, м. Поперечный оврагъ, поперечная рытвина. Тут переярки почались, що вода повимулювала. Св. Л. 141. Осталось тілько один переярок переїхати. Св. Л. 76.
При́ярок, -рку, м. Небольшой оврагъ, отрогъ оврага. Лохв. у.
Прова́лля, -ля, с. Пропасть, оврагъ. АД. II. 26. Ой зійду я на гірочку та загляну в провалля. Чуб. V. 1016. Ум. Прова́ллячко. Ном. № 11412. Ув. Проваллю́ка. Лохв. у.
Я́звина, -ни, ж. Нора, ущелье, оврагъ. Камен. у. Желех. Вх. Зн. 84.
І. Яр, я́ру, м.
1) Оврагъ, логъ. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17. Побачив у тім яру хату. Рудч. Ск. II. 188.
2) Раст. = Гав’яр, Acorus calamus L. Мил. М. 20. Ум. Яро́к, яро́чок. Рудч. Ск. II. 144. Недалеко милий оре, ой там за ярочком. Грин. III. 311.
Яру́га, -ги, ж. Большой оврагъ, логъ (см. яр). По степових балках та яругах. Дещо.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Бакая́, -каї, ж. Балка, овраг. Сл. Тутк.
*Ве́ршідь, -шоди, ж. Овраг (кустистый). Сл. Тутк.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Овраг — яр, яру.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Овра́гъ, здр. овра́жекъ = яр (С. З. Л.), здр. — яро́к, поб. — яру́га (С. Л.), неглибокий — перея́рок, що поріс лїсом — байра́к, байрачо́к (С. З. Л. Ш.), степовий — ба́лка, ба́лочка (С. З.), з положистими берегами — ви́балок, перека́т, з крутими, що обвалюють ся — прова́лля. — Чи малий у яру ставок, зелений на горі садок. К. Ш. — Та глибокими ярами, та байраками. К. Ш.

Запропонуйте свій переклад