Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Запропонувати свій переклад для «орать»
Шукати «орать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

I. Ора́ть – репетува́ти, галасува́ти, желіпа́ти, зіпа́ти, горла́ти.
• Ора́ть благим матом – репетува́ти, галасува́ти и т. д. несамови́то, де́ртися не свої́м го́лосом, (грубо) крича́ти як на живі́т (як на пуп).
II. Ора́ть, -ся – ора́ти, -ся. См. Паха́ть.
Непра́здный –
1) негуля́щий, (сщ. негультя́й (-тяя́)), трудя́щий, роботя́щий. [Роботя́щим рука́м – перело́ги ора́ть (Шевч.)];
2) (занятый) непоро́жній, негуля́щий. [Непоро́жнє примі́щення (Київ). Негуля́ща земля́ (Звин.)];
3) (о берем. женщине) непоро́жня, важка́, вагі́тна, (эвф.) в наді́ї, у пова́жному ста́ні; срв. Бере́менная.
Ну, междом. и част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум. [Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (Брацл.). Чого́-ж ти мовчи́ш? ну, скажи́-ж, това́ришу! (М. Хвильов.). «Ну, Гала́кточко, а що там узагалі́ гово́рять про ме́не?» – «Се́б-то де гово́рять?» – «Ну, взагалі́» (М. Хвильов.). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (Гоголь). Ну що ж, Тара́се! – рад єси́, не рад – диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П. Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М. Хвильов.). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Дава́йте йти!
• Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Ну́мо в доро́гу! (Дніпр. Ч.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Нум ора́ть мерщі́й! (М. Терещ.)].
• Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) – от що, Солопі́ю, ото́, як ба́чиш, я й дочка́ твоя́ та й покоха́ли одне́ о́дного так… (перекл. А. Харч.).
• Ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!
• Ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!
• Ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві).
• Ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися.
• Ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?
• Вон он, ну его бить! – ось він, ну́мо (нум, дава́йте) його́ би́ти!
• Ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця).
• А ну – ану́; ану́те, ану́мо; срв. Ну́-ка. [Ану́, заведи́-но пі́сні! (Остр. Скарбів). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)].
• А ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!
• Ну же – ну́-бо, ну-ж.
• Да ну – ну́-бо. [Ну́-бо не пусту́й! (Вороний)].
• Да ну, иди, что ли! – та ну́-бо йди, чи що!
• Да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо;
2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́. [Ну, я-ж тобі́, почека́й! (Брацл.). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (Вінниччина)].
• Ну, смотри же! – ну, диви́ся!
• А ну – ану́! [Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Ану́, вихо́дь, котри́й! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!;
3) (в бранных выраж., проклятьях) – ну, ану́. Ну тебя! – цур тобі́! цур тобі́, пек (тобі́)! (а) бода́й тебе́! а йди ти (собі́)!, (отвяжись) відчепи́сь! [Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! – цур йому́! цур йому́, пек (йому́)!; (нужды нет) дарма́! [Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Шевч.). Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (Котл.)]. А ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)! Ну тебя к лешему, см. Ле́ший. Ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас! [А бода́й вас та цу́р-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька, к бо́гу)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)! Ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!;
4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (Київщ.). «А от за да́внього ча́су, коли́…» – «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була́! (Велз)].
• Ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» – «Ну?» – «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» – «Ну?» – «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.).
• Ну что вы! – ну що́ ви! [Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В. Підмог.)].
• Да ну?! – та невже́? та ну?
• Ну уж обед! – ну (та) й обі́д.
• Ну и – ну й, та й. [Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В. Підмог.). Та й тюхті́й-же я підто́птаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий! Такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (Стефаник)];
5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре. [Нема́, ну, то й нема́! (Л. Укр.). «Ну, там поба́чимо» – сказа́в він ла́гідно (В. Підмог.). А я був поду́мав, що ти й спра́вді зна́єш пра́вила; ну, та коли́ ти їх не зна́єш, то я зна́ю (Остр. Скарбів). Гара́зд, диви́сь-же, ти заско́чив мене (Остр. Скарбів)].
• Ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте.
• Ну, конечно, очевидно и т. п. – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ и т. п. [Сподіва́єтесь, що уря́д спла́тить ваш борг, га? а зві́сно, спла́тить (Кінець Неволі). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В. Підмог.)].
• Ну да – авже́ж; см. Коне́чно 2.
• Ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!
• Ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре. [«Наро́ду бага́то, дру́же?» – Ба́тько відпові́в, що ні, – люде́й, на жаль, ду́же о́бмаль. – «То й гара́зд» (Остр. Скарбів)];
6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». – «Ну, на се» – пое́т відмо́вив – «не наді́юся я зро́ду» (Л. Укр.)].
• Ну, нет! – е, ні! ба ні! [Ба ні! не пі́ду до ньо́го (Липовеч.)].
• Ну, вот ещё! – ну, о́т іще! (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи́!» – «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». – «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудч.)].
• Ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!
• Ну, где таки! – де то вже таки́! [Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (Рудан.)].
• Ну, знаете – ну, зна́єте. [Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (Влизько)];
7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не каза́в-же я?» – поду́мав собі́ Чуб (Гоголь). Ну, а все́-ж таки́, чи́м-же соціялі́зм відрізня́ється від комуні́зму? (М. Хвильов.). «А що ти ду́маєш запропонува́ти?» – «А як ти гада́єш? Ну?… от тобі́ й ре́бус!» (М. Хвильов.). «Від ко́го-ж лист?» – «Від ге́тьмана Хане́нка?» – «Хане́нка? йо?» (Стар.-Чернях.)].
• Ну, а вы? – ну, а ви?
• Ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?
• Ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?;
8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от. [Був собі́ одва́жний ли́цар, нам його́ згада́ть до ре́чи… Ну, та сей одва́жний ли́цар я́кось ви́брався до бо́ю (Л. Укр.). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л. Укр.). Уря́дники все роби́ли спра́вно; пашпорти́ там, ну й хто бунтівни́к – зна́ли (Ледянко)].
• Ну вот он говорит – ото́(ж) він і ка́же;
9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну. [Зборо́в його́ та й дава́й би́ти (Київщ.). Пішла́ вона́, – я дава́й паску́дити Насту́ню (Крим.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). З переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)].
• Да и ну – та й дава́й, та й ну. [Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Шевч.)];
10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́. [Но, була́ні! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, ураго́ва! (Костомар.)].
I. Поора́ть – погаласува́ти, порепетува́ти, позіпа́ти, погорла́ти. См. I. Ора́ть.
II. Поора́ть – поора́ти (де́який час або́ все). См. II. Ора́ть.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Горло –
1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька;
2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко:
• брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – см. Взять;
• во все горло – на все горло;
• во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, з усього горла, на цілу пельку, на ввесь (весь) рот, на всі заставки, на ввесь (весь) голос, на всю губу, на всі заводи, скільки горла стане) горлати, (разг.) [як] на пуп кричати, (лок.) зіпати щодуху;
• всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого); (устар.) у три щиті;
• драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку), горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати);
• дыхательное горло – дихало, (умен.) дихальце, дихалка, дихавка, дишка;
• залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло), напитися п’яним;
• застряло в горле (слово) – застрягло (застряло, зав’язло) у горлі (слово);
• заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому, зацитькати кого;
• наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами, в одну шкуру добиватися чого, притьмом (ґвалтом) вимагати чого, напосістися на кого, брати за петельки кого; добиватися чого в одну шкуру;
• першит в горле – дере в горлі;
• по горло дела, работы (перен., разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці);
• по горло сыт (сыт по горло) – ситий донесхочу (досхочу, донезмогу, по [саму] зав’язку), у пельку не лізе, по саме горло ситий;
• приставать, пристать с ножом к горлу – приставати (ставати), пристати (стати) з ножем до горла, напосідатися, напосістися на кого, сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла);
• промочити горло (перен., фам.) – промочити горлянку (горло), прополоскати горло (душу), зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися;
• становиться, стать поперек горла – упоперек (поперек) горла ставати, стати, ставати, стати в горлі руба (кісткою).
[За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі (В.Підмогильний). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному (В.Стус). Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить (Л.Костенко). — Здавайся,— гукнув,— а ні, то голову одрубаю! Приголомшений біскаєць не міг вимовити ні слова, та й заціпив би йому, певно, навіки розсатанілий Дон Кіхот, якби дами з ридвана, що доти дивились, умліваючи, на той герць, не підійшли до рицаря й не почали благати його, щоб він із ласки своєї дарував їхнього джуру горлом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги. Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги]. Обговорення статті
Шутя – жартуючи, (шутки ради) жартома, жартом, всмішки, (без особого труда) завиграшки, за іграшку (за іграшки), без зусиль:
• не шутя – неабияк.
[Одежа на академістові була «з достатку» чиста, й нова, й новомодня: довгий синій суконний сюртук з широким коміром і білими здоровими гудзями, без розпірки ззаду, жовта жилетка, бланшові панталони, такі узькі внизу, що через їх було знать халяви, та здорові високі стоячі білі коміри з такими гострими кінцями, що про їх тоді панночки говорили, ніби вони ріжуть хмари, а старі батюшки говорили всмішки, що ними можна б орать поле, як плугом (І.Нечуй-Левицький). — Що це, Палажко, в тебе так сокоче в городі? Це, мабуть, твої квочки наплодили тобі курчат повнісінький ставок. Будеш їсти оту курятину цілу осінь, ще й на різдво розговієшся курятиною,— гукала всмішки з свого городу Параска (І.Нечуй-Левицький). Літошевський все виспівував арію до Маргарити, простягав, ніби всмішки та в жарти, руки до своєї коханої Маргарити (І.Нечуй-Левицький). Необачна безглузда шляхта тікала так прудко, що добігла до Львова за три дні, тоді як передніше в безпечні часи інший польський пан плуганився б туди сливе з півроку, як казали всмішки тодішні польські літописці (І.Нечуй-Левицький). Почавши співати жартома, згодом вона., без жодного вже жарту сміливо зайшлася піснею (С.Васильченко). Він навмисне підходив не раз із своїми маврюками, що на гребках сиділи, до того саду, де нас Зораїда виглядала; то намази справляв, то ніби жартома те проробляв, що думав учинити насправді — ішов до Зораїди в садок і просив овочу всякого, а батько і давав йому, хоть і не знав, що то за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ні, знаю, що не можна нікому патякати, поки ви не передасте власникам ці речі, — Марта ледь не прохопилася доречним “давні скарби”, — ніхто не мусить знати про цю знахідку. Завиграшки назбігаються з усіх усюд “чорні” археологи під машкарою патріотичних слідопитів, повитягають звідси геть усе і цінне, і навіть різний дріб’язок на сувеніри, а зараз попит на раритети з останньої війни постійно зростають в ціні (Юрій Завгородній). — То зайва річ, пане,— сказав Санчо,— навіщо час і гроші дурно переводити? Ви тільки одкрийте свою парсуну, поверніться лицем до людей, тоді й без мальовидла на щиті і без ніякого нічого всяке назве вас Лицарем Сумного Образу. Вірте мені, я кажу вам щиру правду, а не всмішки: чи то з голоду, чи тим, що зуби пощербились, ви такий нужденний маєте вигляд, що, їй-Богу, нічого смутнішого не намалюєш (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тож Басільйо з Кітерією побралися за руки, а священик, до сліз розчулений, благословив їх і помолився за упокій душі молодого, аж це той, діставши благословіння, хижо зірвався на рівні і завиграшки вирвав шпагу, чиїми піхвами правило його власне тіло. Всі приявні отетеріли, а дехто, більше простодушний, ніж кмітливий, заволав гуком: — Дивина! Дивина! Басільйо ж на те: — Не дивина, а хитрощі, хитрощі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОРА́ТЬ, орать как сумасше́дший роздира́тися;
ору́щий що /мн. хто/ горла́є тощо, ста́вши /зви́клий/ крича́ти, зму́шений закрича́ти, розрепето́ваний, горла́нь, крику́н, вереща́ка, прикм. галасли́вий, крикли́вий, горла́тий, образ. з кри́ком;
ору́щий во всю гло́тку горла́нь /стил. перероб. горла́ючи/ на всю гу́бу;
РАЗОРА́ТЬСЯ ще розґвалтува́тися і похідн..

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Орать (кричать) – галасува́ти, -су́ю, -су́єш, репетува́ти, -ту́ю, -ту́єш, горла́ти, -ла́ю, -ла́єш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Орать
• Благим матом кричать, орать – Див. благой.
Благой
• Благая муха его укусила – ґедзь (дрік) його вкусив (на нього напав); ґедзь (дрік) вджиґнув його; джиґавка вджиґнула його; дур (комиз) напав його (на нього); сіла муха на носі йому. [Який це дрік тебе вджиґнув? Лукаш, перекл. із Гете.]
• Благим матом кричать, орать – несамовито кричати; криком кричати; кричати щодуху (щосили); репетувати (лементувати) [на все (на ціле) горло]; пробі кричати; (згруб.) кричати як на живіт; [як] на пуп кричати; репетом репетувати. [І таке гостре каяття пронизало дівчину, що захотілося криком кричати. Козаченко.]
• Он избрал благую честь – він обрав найкращу долю; він найліпший шлях обрав; він дав собі найкращу раду з чим.
• Яко наг, яко благ – яко наг, яко благ. Пр. Прийшов нестаток, забрав остаток. Пр. Були коралі, та пішли далі; були перли, та ся стерли. Пр. Ані я в’ївся, ані я впився. Пр.
Глотка
• Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – Див. горло.
• Драть глотку (вульг.) – дерти (драти) горло (горлянку); горлати (репетувати, галасувати). [Хоч дехто і дере горло, але на вітер… Тобілевич. Палажка лаялась, молодиці так само репетували й лаяли бабу. Н.-Левицький.]
• Заткни глотку! (груб.) – заткни пельку (горлянку, рота, вершу, пащу, пащеку)!; стули (затули, примкни) губу (губи, рота)!; засупонь пащу! [Це вам що: ярмарок чи базар!? Ану, заткніть пельки… Стельмах. Та стули ж ти губи! Українка.]
• Заткнуть глотку кому (разг.) – заткнути пельку (горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; забити рота (пельку) кому; стулити (затулити, заткати, примкнути) губу (губи, рота) кому; (згруб.) засупонити пащу кому. [Треба ж чимсь горлатому панові пельку заткнути. Мирний. Гадає, що тим примкне губи людям… Кобилянська.]
• Кричать (орать, реветь) во всю глотку (разг.) – (те саме, що) Во всё горло кричать, орать. Див. горло.
• Налить себе в глотку (разг.) – залити собі пельку (горлянку). [Та й то ні встиду, ні сорому не має: уже, дідовід, одною ногою в ямі, а це як заллє собі пельку… Мартович.]
• Не лезет в глотку (разг.) – не лізе в горло (в пельку). [Вже йому й шматок у горло не лізе від страху… Смілянський.]
• Распустить глотку (разг.) – розпустити губу (горлянку, пащеку); розв’язати губу (пащеку). [А вони вже й розпустили губи; ех, бабська натура! Номис. Ти вже й розв’язала губу,— заговорила мати. Свидницький.]
Горло
• Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – Див. взять.
• Во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, на цілу пельку, на (в)весь рот, на всі заставки, на (в)весь голос, на всю губу, скільки горла стане); горлати [на все (на ціле) горло, з усього горла]; (розм.) [як] на пуп кричати; (лок.) зіпати щодуху.
• Всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого).
• Драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку); горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати).
• Залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло); напитися п’яним.
• Застряло в горле (слово) – застрягло (зав’язло) у горлі (слово).
• Заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; зацитькати кого.
• Наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; брати за петельки кого.
• Першит в горле – дере в горлі.
• По горло дела, работы (перен. разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці).
• По горло сыт – ситий до(не)схочу (по [саму] зав’язку); у пельку не лізе; по саме горло ситий.
• Приставать, пристать с ножом к горлу – (при)ставати, (при)стати з ножем до горла; напосідатися, напосістися на кого; сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла).
• Промочити горло (перен. фам.) – промочити горлянку (горло); прополоскати горло (душу); зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися.
• Становиться, стать поперёк горла – (у)поперек горла ставати, стати; ставати, стати в горлі руба (кісткою).
Мат
• Благим матом кричать, орать, вопить (разг.) – кричати (горлати) несамовито; криком кричати; кричати щодуху (щосили); репетувати (лементувати) [на все (на ціле) горло]; (згруб.) кричати як на живіт; [як] на пуп кричати; репетом репетувати.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Буті́ти –
1) мычать;
2) гудеть, орать, кричать.
Гала́йкати, -каю, галайкота́ти, -чу, -еш – кричать, орать.
Ґа́врати – сильно кричать, орать.
Желі́пати –
1) медленно есть;
2) кричать, орать, горланить.
За́від, -воду –
1) начало.
• Нема́ й за́воду – а) не было заведено, никогда не было; б) исчезло все, нет и следа.
2) начало, причина ссоры;
3) заведение, обыкновение, учреждение;
4) звук плача, пения, рева, колокольного звона.
• На всі за́води репетува́ти – во все горло орать.
5) домашний праздник (крестины, свадьба);
6) верхний край плавной сети;
7) род понятых, экспертов;
8) бі́гти у за́води – во весь карьер бежать.
Зеріпа́ти – кричать, орать.
Зіпа́ти –
1) кричать, орать;
2) зевать.
Крича́ти, кри́кнути, крикону́ти – кричать, крикнуть.
• На пуп крича́ти – орать благим матом.
Ревти́, -ву́ –
1) реветь;
2) мычать;
3) орать;
4) (о колоколе) сильно звонить;
5) (о пушках) грохотать;
6) (о земле) гудеть.
Репетува́ти – кричать, вопить, орать.
Роздира́ти, розідра́ти, -деру́, розде́рти, розідру́, -ре́ш –
1) разрывать, разорвать, раздирать, разодрать;
2) растерзывать, растерзать;
роздира́тися, розідра́тися, розде́ртися –
1) разрываться, разорваться, разодраться;
2) (несов. в.) очень кричать, орать.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Он у него последние животы выматывает. Он у него последнюю душу тянет.Орать благим матом. —
1. Пустив на всі заставки.
2. Оце вжарив, аж небові жарко.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гараба́кати, -каю, -єш, гл. Орать, горланить. Желех.
Ґа́врати, -раю, -єш, гл. Сильно кричать, орать. Вх. Зн. 12.
Зіпа́ти, -па́ю, -єш, гл.
1) Кричать, орать. О. 1862. І. 42. То піп дурний — нащесерце зіпає. Ном. № 12464.
2) = Зіхати 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.
Зла́гожуватися, -жуюся, -єшся, гл. = Злагоджуватися. От злагожується зять на весні вже, чи коли там, іти орать. Рудч. Ск. І. 180.
Ліб, ло́ба, м. = Лоб. Пани чубляться, а в мужиків ліб тріщить. Ном. № 1304. Під носом косить пора, а в лобі й орать ні на що. Ном. № 13766.
Ревти́, -ву́, -ве́ш, одн. в. ревну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140.
2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — ви передержуєте біглих! Кв. II. 373. Ревнув, мов у маточину, — як бугай. Ном. № 12445, 12443.
3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі іграли, а много літ дяки ревуть. Котл. Ен. IV. 32.
4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Харьк. Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. Котл. Ен. І. 34.
5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. Чуб. III. 382.
6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Котл. Ен. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. 4. Реви, завірюхо, засип його снігом! Левиц. І. 156.
7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. Чуб. V. 371.
8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. Шевч. 40.
9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве. Рудч. Ск. І. 147.
Репетува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Кричать, вопить, орать. Кричить баба, репетує, ніхто баби не ратує. Нп. Репетує на всю хату. ЗОЮР. II. 34.
Роздира́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. розде́ртися, -деру́ся, -ре́шся, гл.
1) Разрываться, разорваться, разодраться. Єдному не роздертися надвоє. Ном. № 10342. У церкві надвоє роздерлась завіса. Чуб. ІІІ. 16.
2) Преимущ. несов. в. Очень кричать, орать. Угор. Харьк. г.
Сра́ти, -серу́, -реш, гл. Испражняться, орать.
Четвери́к, -ка́, м. Четверикъ, четверка. Пішов четвериком орать. Рудч. Ск. І. 180. Ум. Четверичо́к.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Бе́ксати, -саю, -єш, гл. Кричать, орать. Копил бексає на все горло... Черемш.
Живі́т, -вота́, м.
1) *Крича́ти на́че на живі́т. Орать во все горло. Там такий, галас баби збили—репетують, кричать, наче на живіт. Пир. у., Конон.
2) *До живота́. Пожизненно. Сл. Нік. *Бі́льше о́ко, як живі́т ма́ти. Жадничать, набирая больше, чем может сьесть. Е, та в тебе, бачу, більше око, як живіт: набрати—набрав, а виїсти то й не подужаєш. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*Невгі́ддя, -дя, с. соб. Неудобные земли. Що там орать? Саме невгіддя: яри та піски. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ора́ть = галасува́ти, репетува́ти, горла́ти (Ман.), зїпа́ти (С. Аф.), ґвалтува́ти. — Кричить баба репетує — ніхто її не рятує. н. пр. — І чого б я зїпав по дурному. Граб. — Разом загвалтували — і з попом не розбереш. Граб.
Поора́ть = погаласува́ти, порепетува́ти, пого́рлати і д. Ора́ть.

Запропонуйте свій переклад