Знайдено 17 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Отчи́зна – ба́тьківщи́на, рі́дний край, рі́дна краї́на, вітчи́зна. • Тоска по -не – ту́га, сум, сумува́ння за рі́дним кра́єм. |
Оте́чество – отчи́на, отчи́зна, ба́тьківщина, рі́дний край, рі́дна краї́на. • Враг -ва – отчи́зний во́рог (Куліш), во́рог рі́дного кра́ю. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ОТЧИ́ЗНА поет. матери́зна. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Отчизна – ба́тьківщина, -ни, рі́дний край. |
Отечество – отчи́зна, -ни, ба́тьківщина, -ні. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Ба́тьківщина –
1) наследство по отцу; 2) отчизна, отечество, родина. |
Вітчи́на – отчизна. |
Ві́тчина – отчизна. |
Отчи́зна – отечество, отчизна, родина. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
отчи́зна, -ни, -ні |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Отчи́зна, -ни, ж.
1) = Батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади. АД. II. 48. 2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою. К. ЧР. 77. |
Отчи́на, -ни, ж. = Отчизна 1. Чуб. V. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
*Вітчи́зна, -ни, ж. Родина, отчизна. Сл. Нік. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Отчи́зна = роди́на (С. З. Л.), рі́дний кра́й, ба́тьківщина (С. Пар.). — Лучче на родинї кістьми полягти, а нїж на чужинї слави поняти. н. пр. |
Дре́вній = да́внїй, давне́зний (К. Б.), старода́внїй, старосьві́тський (С. З. Л.), старові́чний (С. З.), староде́нний, старови́нний (С. Л.), старожи́тний (С. Л.), предкові́чний. (С. З.). — Козаки удержують ся при старожитних своїх обиклостях. Скоропадський. С. З. — Дрімає Корсунь староденний. К. Ш. — Власна предковічна отчизна наша. Хмельницький. С. З. |
Оте́чество = оте́чество (С. Жел.), отчи́зна, одчи́зна (С. Жел. З.), ба́тьківщина (С. Пар.) роди́на (С. Л. Пар.), оте́щина (С. Жел.), вітчина́ (С. Пар. Жел. Се останнє слово вживаєть ся тільки в Галичан, і у галицьких письменників.) — Отечество на язицї, а в серцї облуда. н. пр. (Номис, ст. 182). — А отечество так любить, так за ним бідкує, та так з його, сердешного, кров, як воду, точить. К. Ш. |
Цвѣту́щій = квітча́стий, квітну́чий (С. З.). Вохкі луги розстелились — зелені, квітчасті, пахучі. Нїщ. — Україна, отчизна наша, прийшовши в квітнучоє положеніє. Скоропад. С. З. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)