Знайдено 61 статтю

Запропонувати свій переклад для «очевидно»

Шукати «очевидно» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Громадьё – грома́ддя, (громадина) громадище: планов громадьё – планів громаддя. [Звісно, „громадьйо планів” президента, уряду та коаліції вражає — тут і драконівські податки, і підвищення цін, і пенсійний вік, і придушення ЗМІ, і репресії проти музейників та архівістів, знищення системи шкільної освіти, перелицювання історії, переслідування „неправильних” церков… Проте головною мішенню для людей, що перебувають зараз при владі, залишається українська мова. Чим вона завинила перед ними, судити не візьмемося — але очевидно, що це глибинна ненависть, практично на клітинному рівні (брати Капранови). Згаса вогонь небесної безодні. І вітер стих, і зникло пасмо туч. В зеленкуваті сутінки холодні Вдруковане громаддя чорних круч (Валентин Солодовник)]

Бориспольчанин, бориспольчанка – борисполець, бориспілька. [У деяких довідкових виданнях рекомендують вживати лише назву бориспілець, щоб зберегти, очевидно, її структурний зв’язок з вихідним топонімом Бориспіль… Проте більше підстав вживати назву борисполець, бо в ній відбувається властиве українській мові чергування і в закритому складі з о у відкритому складі. Це чергування наявне у вихідному топонімі (пор.: Бориспіль — Борисполя, Борисполю, Борисполем, (у)Борисполі) і в паралельних назвах жителів на -янин /-яни від деяких топонімів на -піль (пор.: Тернопіль — тернополянин, тернополяни; Томашпіль — томашполянин, томашполяни) (К.Городенська)].

Ведущийся – що ведеться, ведений, проваджуваний: • ведущиеся переговоры – ведені (проваджувані) переговори (перемовини). [Інтелігенція не може бути нетворчою, але умови життя і творчості у країні Рад мало сприяли неутисненій творчості. Очевидно, влада у своїй послідовно проваджуваній політиці антиінтелектуалізму робила ставку на комуністичних висуванців — людей, нерідко позбавлених будь-яких інших талантів, крім «більшовицької пильності» у пошуках опозиціонерів і прихованих ворогів (В.Ткаченко)].

Вызывающий – який (що) викликає (визиває, прикликає, спричиняє, призводить, породжує, збуджує, визиває); визивний, зухвалий, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий: • вызывающее поведение – визивна поведінка, (сильне) зухвала поведінка; • вызывающий подозрение в ком – підозре́нний кому; • иметь вызывающий вид – глядіти (дивитися) задирливо, визивно; козирем дивитися, стояти. [— Я не жартую! — підвищив голос Стемпковський і кинув на полковника визивний погляд (М.Старицький). Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська «бариня єго любил… денга давал», і що він на ті «денга гулял» (М.Коцюбинський). Він схвильовано досліджував їхні обличчя гарячим поглядом, що м’яко плив по волоссях, щоках і шиї, безжально викриваючи в рисах найменші огріхи, так ніби був це зверхній погляд з необмеженим правом вибирати, його очі були жадібними очима пристрасті, що шукає мети. Його потиск був міцний і визивний, тіло гнучке й напружене, бо, роблячи огляд, він і сам себе напоказ виставляв (В.Підмогильний). Можливо — вона справді зайнята, особливо вечорами, але мене це  не  переконує,  а  її  не виправдує, головне, що я не  втаємничений  в  її  справи,  я  перебуваю  у туманній непевності, вона має своєрідну вдачу наполегливої відокремлености і практикує разючу техніку визивної поведінки (У.Самчук). Так, у ”Російсько-українському словнику” Уманця і Спілки (М. Комарова), виданому 1893 р. російське слово вызывающий перекладено викликуючий, формою відверто калькованою. Очевидно, що мовний смак наших попередників забракував таке немилозвучне слово.  Правда, вже Комаров давав на вибір ще кілька відповідників до невдалої форми викликуючий: задерикуватий, задьорливий.  Безперечно, що вже тоді в нашій мові існували інші відповідники, але українська лексикографія тих часів в наслідок ряду причин перебувала в зародковому стані. Тим-то поява словника Комарова на той час була помітною культурною подією. Проте рекомендації Комарова не були ”істиною в останній інстанції”. Уже словники 20-х років наводять цілу гаму синонімів до слова викликуючий: визивний, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий. Перше в цьому ряду слово визивний (у тодішніх словниках саме з таким наголосом), хоч і краще від викликуючого, та все одно — наслідок калькування. Його скопійовано зі слова вызывающий шляхом заміни закінчення -ающий на -ний. Ясна річ, що це штучне слово, в живій мові не вживане.  На ділі читачі або слухачі розуміли його через посередництво російської мови: визивний — це вызывающий. Описаний шлях розвитку української лексики був хибний, бо ”прив’язував” українську мову до мови російської. Така розв’язка мовних проблем і дала поштовх до масового калькування з російської мови. Чи було аж так потрібне нашій мові слово визивний?  Чи не знала наша мова вже тоді рівнозначних синонімів до прикменника визивний? Цілком відповідало і відповідає слову визивний наше слово зухвалий: визивний тон = зухвалий тон (С.Караванський). Саме в ту пору до них частенько навідувалась одна жінка, весела, зачіплива, язиката; вона допомагала Урсулі в усяких домашніх справах, а ще вміла ворожити на картах (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)].

Графомания – графоманія. [Графоманія — це, власне, як-то кажуть медики: не ганьба, а велике нещастя (Б.Антоненко-Давидович).  Графоманія породжує самотність. Графоманія рятує від самотності. Очевидно, це і є причиною, чому так важко позбутися маніакальної пристрасті донести свій приватний меседж тим, хто найменше хоче його отримати (Наталія Пасічник). Колись книгодрукування дало людству можливість порозумітися. В часи загальної графоманії написання книг набуває зворотнього сенсу: кожен відгороджується власними словами, ніби дзеркальною стіною, за яку не проникає жоден голос з того боку (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)].

Дед, дедушка – 1) дід, (ласк.) дідусь, дідусик, дідусю, дідусенько, дідунь, дідуньо, дідунечко, дідок; 2) (старик) дід, (ув.) дідуган, дідуга, дідище, дідора, дідур, (пренебреж.) дідисько: • дедом быть – дідувати; бути дідом; • становиться, стать дедом (похожим на деда) – дідіти, здідіти; • старый дед – старий дід, (разг.) [старий] дідуга (дідуган), стариган, (образн.) сивий пелех. [Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! (І.Котляревський). Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т.Шевченко). Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т.Шевченко). А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (С.Руданський). Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Л.Глібов). Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! (Л.Глібов). Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л.Українка). Ми будемо дідувати, по пасіках жити (АС). Бачить баба, що біда, та й давай проситься: — Ой мій милий дідусенько, покинемо биться. Покинемо биться та давай мириться, Ми старі давно обоє, чого нам свариться? (Н.п.). Весняна вода добре таки пожувала гатку, їздити через річку не можна було. Дід Охван прийшов подивитись і був дуже невдоволений з річки. — Рибини путньої не впіймаєш, а й собі набундючилась… (В.Підмогильний). Дали Інокентію Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий Сірко пам’ятав про Інокентія Петровича ще з дому), і старенький, зморщений, безбородий дідусик, був радий, як маля. Йому вже три чисниці до смерті, і він хоче покурити всмак. Ні слова не тямлячи по-російському ані по-українському, дідусик на мигах дякував, радів і розумів, чого від нього хочуть: доглянути коней (І.Багряний). Незабаром до двору в’їхали ще одні залужні — дідуньо Уліян з тіткою Марією (У.Самчук). Вони самі — старі пенсіонери, Сивенький тато — слюсар заводський, З парокотельні слухає гудки І, певно, вже не жде нової ери. Бо сплинув вік. І мариться село, Де руки діда, схрещені в могилі. Рахнівка. Гайсин. Голубе Поділля. Все забуттям, мов терням, поросло. Бо сплинув вік. По Таврії, по наймах, По вежах Закавказзя. По роках. І вижовк світ по всіх материках. Лишився цей. Малий. В вікні. У рамах. Оце твій світ. Нехай малий, та свій. Незрадний. Твій. Довірений і вірний. Хай пам’ять бродить і гуде, як рій. Це — твій. Пенсіонерний і вечірній (В.Стус). Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи, хоч не роди! Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття. І несли їх діди, яким не хотілося жить (Л.Костенко). До баби не приходили сусіди, Не рипали сіньми́. А баба побивалася за дідом, Вмивалася слізьми́ <…>. Ох, діду, окаянний діду! Мали ж удвох іти!.. Нащо покинув, скажи, повідай?! Ох, Господи, прости… Ось нагодилися сусіди — Руками розвели: Так побивалася за дідом — До діда й однесли… (Тетяна Решетняк). — Це ж доведеться ночувати під голим небом, спати не роздягавшись і ще всяку таку покуту нести, що понавигадував той дурноголовий дід, маркіз Мантуанський, а ви оце тепер його робом ходити надумали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бридкий дідуган: очевидно, я видаюся їм саме таким. Здідів, де ж йому вганятися за нами (Леся Мушкетик, перекл. Тібора Дері). — Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Вранці бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив — то ввечері ховалася вже бабуся].

ДНК – (дезоксирибонуклеиновая кислота) ДНК, дезоксирибонуклеїнова кислота. [Маючи персональну ДНК-послідовність людини, можна виначити її важливі властивості — групу крові, колір очей та волосся, стать, генетичні хвороби, загальну форму тіла, стан здоров’я, схильність до облисіння, приблизний зріст та вагу, навіть біохімію тіла (деякі властивості, такі як риси обличчя, генетичне походження яких досі невідоме, очевидно, неможливо буде визначити на підставі ДНК навіть 2020 року) (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Легше мавпі, сидячи за друкарською машинкою відтворити 66-й сонет Шекспіра, ніж природі змонтувати лише одну молекулу ДНК (І.Шкловський). — У чому моя помилка? — В ДНК].

Жаба – 1) жа́ба, (разг.) ропу́ха, (самец, редко) жа́бур; (умен.) жа́бка, жа́бонька, жабурчик; (ув.) жа́бище, жабуряка; (собир.) жабня́ (р. -ні́); 2) (мед., болезнь) жа́ба, задавля́чка: • болото, где водится много жаб – жаба́р (р. -ря́), жабови́ння, жабівни́к, жабокря́ківка; • грудная жаба – грудна́ жа́ба, грудна́ да́ва; • древесная жаба – зелену́ха; • жаба давит, задавила, перен. – жаба давить, задавила (душить, задушила), (у́же, зависть берёт) за́ви́дки беру́ть (узяли́); • жаба повитуха – повиту́шка; (квакуша) кряку́ша. [І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть (Номис). Жаба ти колодязна! що ти про море знаєш?.. (М.Лукаш). Бо «жаба» — потвора ментальна — давить і не пукає (Ю. Курай). Дружини їхні, заплилі ропухи, які вже не могли навіть піднятися в повітря, вічно сварилися (О.Ульяненко). Озирнувся на своїх друзяк-писарчуків, були вони на пристойній відстані: світло яснів цап, мотаючи головою, за ним стояв чи йшов осел, а на ослі сиділа охляп жаба, то б пак жабур, тримаючи в руці кухлика з медом і помахуючи ним (Валерій Шевчук). У ставку — зелені жаби. В них володар — грізний жабур. Лосенята, лось, лосиха  в лісі ходять тихо-тихо. Та тихіше, аніж лосі, в темнім лісі ходить осінь (Є.Гуцало). Ропухи прочалапали футів зо три, а тоді, очевидно, геть виснажившись, присіли, злегка ковтаючи ротом повітря. Хвилин десять вони пильно розглядали мене з відразою, яка, здається, дедалі зростала. Потім одна з них відійшла вбік і врешті присіла під ніжкою столу, мабуть, помилково гадаючи, що це стовбур дерева. Друга ропуха дивилася на мене, ретельно оцінюючи, чого я вартий, а коли врешті дійшла висновку — той виявився таким невтішним, що ропуху знудило напівперетравленими рештками коника-стрибунця й двох метеликів (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). 1. Скільки жабу не годуй, все одно задушить! 2. Жаба сидить на голові бегемота: — Така спека, а тут ще бегемот до сраки прилип! 3. — Від чого помер Іван-Царевич? Жаба задушила…].

Крыса – (Rattus) пацюк, щур, (реже) криса, (увел.) пацючисько, пацючище, щуряка, щурисько, (ирон., насмеш.) пацючара, крисяра, (собир.) пацючня, (реже) щурня: • канцелярская крыса – канцеля́рська ві́ра, перогри́з, канцелю́ра. [Вигляда, мов криса з крупів (Номис). Діла робити не хочеш, а пика — хоч пацюки бий (Сл. Гр.). Учитель був колись господарем великого помешкання, і революція, відтинаючи ордерами кімнату по кімнаті, загнала його разом з недореквізованим й недоспроданим майном у цей куток, що нагадує острів після землетрусу. Вона зруйнувала й гімназію, де він учив буржуйських синків гнобити народ, і кинула, як пацюка, до архіву порпатись у старих паперах (В.Підмогильний). Лежу під сонцем вересня. З тополі об загороду дзвонить падолист, мов щур поводить шиєю, недремний, дбайливий друг мій, видершись на вежу, а охра смутку, вплетена в траву, нагадує мені часи колишні (В.Стус). Пацючня, що, либонь, уже давно звикла хазяйнувати тут, лякалася і нишкла, а трохи згодом, ще Климко не встигав і повіки склепити, знову заводила вискливий, з тупотнявою та шкряботнявою шабаш (Гр.Тютюнник). Нічого так не боюся, як цієї пацючні і її бридкого писку(В.Шкляр). Я дивився на Вужа, як щур на бетонну стінку. Ніякого бажання ламати зуби або рити стіну (О.Ульяненко). Коли у фільмі здох щурисько (“мишка”, як ніжно згадувала вона), Дзвінка не витримала і розплакалася, тихо схлипуючи десь на моєму плечі (Л.Дереш). — Хома-бідак, що їсть плавучих жаб, ропавок, пуголовків, стінних ящірок і водяних; що в шаленстві свого серця, коли казить нечиста сила, їсть коров’янку як салат; глитає старого щура і собаче падло, п’є жабуриння на ковбані. Хто від селища батожений до селища, колодкований і тюрмлений. Хто мав три вбрання до спини, шість сорочок до тіла, коня — їхати, і зброю — носити. Проте мишва, щурня, мільга сама: все — їв сім довгих літ Хома (В.Барка, перекл. В.Шекспіра). …він для неї — порожнє місце. Всередині в неї палає вогонь. Внутрішнє світло палає яскравіше від тисячі сонць, висвітлюючи цього затяганого пацюка, який належить до чоловічої статі (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Проте сидів у ній недовго: його спокій порушила шамотня, яку зняли його родичі. Він метнувся до виходу і миттю зміркував, що там сталося. Ця дурна пацючня, очевидно, не витримала голоду і, ледве відчинили склад, спробувала проскочити в головний відділ (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Будь завжди на першій лінії, якомога далі від власних тилових щурів (С.Є.Лєц). 1 Щурі одними з перших зрозуміли, що вигідно жити поруч з людьми, але при цьому не претендувати на право називатися свійськими тваринами. Щур до капітана: — Слухай дружок, ти не хвилюйся, завтра в нас буде навчальна тривога…].

Кукурузник, разг. – 1) кукурудзяне поле, (диал.) биля; 2) (кто связан с кукурузой; самолёт, разг.) кукурудзяник, кукурудзник. [За парканом вона побачила велике кукурудзяне поле, а посеред нього, на високій жердині, — опудало, яке, очевидно, мало відлякувати птахів (Мар Пінчевський, перекл. Л.Ф.Баума). Кукурудзяник з розгону пробіг трохи ланом, завмер на чиїйсь конюшині. Невдовзі він підстрибом помчав весняним ланом, відірвався від землі й пропав за Могилкою (Михайло Андрусяк). Через кілька хвилин сходами статечно спустився молодий чоловік з сивими звислими вусами. Він старанно розправив свою вишиванку і гірко залементував: — Панове, сталось те, що я й передбачав: кляті кацапи зі своїх реактивних “кукурудзників” скинули бомбу на міську ратушу (В.Кожелянко). Кукурудзяники затримувались, і я десь подумки вже почав сподіватись, що вони взагалі не приїдуть, що все вирішиться без фінок та велосипедних ланцюгів, що ми зараз викуримо ще по одній і повалимо гуртом до колишньої їдальні, де Ернст викотить на стіл стратегічні алкогольні запаси, з нагоди успішного завершення всіх реприватизаційних процесів у регіоні, на знак нашої дружби й солідарності, на честь завершення цього гарячого літа й теплої осені (С.Жадан)].

Ну, междумет., част. – 1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́; 3) (в бранных выраж., проклятьях) ну, ану́; 4) (в выраж. удивления) ну; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́: • а ну – ану́; ану́те, ану́мо; • а ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)!; • а ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; • а ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!; • да и ну – та й дава́й, та й ну; • да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?; • да ну – ну́-бо; • да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; • да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!; • и ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати; • ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері; • ну, а вы? – ну, а ви?; • ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас!; • ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; • ну вас всех к чорту! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)!; • ну вот ещё! – ну от іще!; (ну) ще що (скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…)!; ну, о́т іще!, (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат!, ет!; • ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!; ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож (ото) він і каже; отож я й пішов; • ну, где таки! – де то вже таки́!; • ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!; • ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!; • ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця); • ну его!, ну её! – цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!; (нужды нет) дарма́!; • ну и – ну й, та й; • ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре; • ну же – ну́-бо, ну-ж; • ну, знаете – ну, зна́єте; • ну и ну, ай да ну – ну й ну; оце так; • ну, конечно, очевидно… – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ…; • ну и холод – ну (але) й холод; • ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!; • ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!; • ну нет! – е ні!, ба ні!, ну, ні!; • ну ты подумай! – ну ти скажи!; • ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий!; • ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!; • ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві); • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек (тобі)!; (а) бодай тебе!; а йди ти (собі)!; (отвяжись) відчепи́сь!; • ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися; • ну, смотри же! – ну, диви́ся!; • ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?; • ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?; • ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!; • ну уж обед! – ну (та) й обі́д; • ну что вы! – ну що́ ви!; • ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте; • ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; • «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» — «Ну?» — «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» — «Ну?» — «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.); • такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (І.Котляревський). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (М.Гоголь). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (М.Гоголь). «Ну, чи не каза́в-же я?» — поду́мав собі́ Чуб (М.Гоголь). З переполо́ху ну втіка́ть (Т.Шевченко). Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Т.Шевченко). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Б.Грінченко). Ну́-бо не пусту́й! (М.Вороний). Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (АС). Ну, я-ж тобі́, почека́й! (АС). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (АС). Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.). Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Т.Шевченко). А бода́й вас та цу́р-же вам! (Т.Шевченко). Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». — «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудченко). Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (С.Руданський). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (АС). «А от за да́внього ча́су, коли́…» — «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (М.Гоголь). Нема́, ну, то й нема́! (Л.Українка). «За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». — «Ну, на се» — пое́т відмо́вив — «не наді́юся я зро́ду» (Л.Українка). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л.Українка). Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (В.Стефаник). «Та ну-бо, розкажи́!» — «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). — Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (О.Влизько). «Від ко́го-ж лист?» — «Від ге́тьмана Хане́нка?» — «Хане́нка? йо?» (Л.Старицька-Черняхівська). — Ну що ж, Тара́се! — рад єси́, не рад — диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П.Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М.Хвильовий). — Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В.Підмогильний). — Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В.Підмогильний). «Ну, там поба́чимо» — сказа́в він ла́гідно (В.Підмогильний). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В.Підмогильний). Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. Ну, катував. Ну, навертав до лона. Палив багаття вищі голови. Я їх убив, ну, може, півмільйона… Ану згадайте — скільки вбили ви? (Л.Костенко). Ти ж козак? Ну ж, скажи? Ти ж козак. Хай поганий, а таки ти козак, а таки, зловороже, козак (В.Стус). День поволі котився під три чорти. Й на це не було ради (М.Бриних). Цур йому пук! (Юрай Курай). Йому хотілося послати під три чорти Париж з усіма його інтригами, його порядками, його лицемірством (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Чоловік з похмілля підходить до дзеркала, довго дивиться на своє пом’яте, заплиле лице: — Ну і як тут не пити?].

Одиозный – (лат.) одіозний, ненависний, знена́висний, відворо́тний, осору́жний, небажаний, неприйнятний, (пресловутый) горезвісний. [Коли нас «Просвіта» примушує оспівувати той громадський трактор, що ним завідує недавній прапорщик Смердипупенко, то ми кажемо: — Смердипупенка ми підтримуємо, бо він допомагає нам відбудувати господарство, але поеми про нього ми не утворимо: по-перше — ми хочемо оспівувати не «трактори», а людей, по-друге — Смердипупенко для нас одіозна фігура і, по-третє, «не всяку ідею можна втиснути в художній твір» (М.Хвильовий). Один науковий працівник, бажаючи зробити приємність іншому, сказав: «Нашому колективу дуже хотілося б, щоб цю роботу очолила така одіозна постать, як ви». Його спокусило, очевидно, «пишне» звучання іноземного слова «одіозний», яке в його уяві асоціювалося, мабуть, із «грандіозний», чи що. Коли тому науковцеві пояснено було, що термін латинського походження одіозний означає ненависний, небажаний, неприйнятний і т. ін., то він, звичайно, зніяковів. Але потяг до прикрашання своєї мови непотрібними і раз у раз неправильно чи неточно вживаними іноземними слівцями властивий багатьом нашим товаришам, і він, цей потяг, здається мені лихом, проти якого треба боротись і боротись (М.Рильський). Це свято подібне до одіозного Дня 8 березня, вся суть якого вкладається в невигаданий анекдот: «Мовчи, жінко, твій день — 8 березня!!». Отак і 14 лютого — єдиний в році день для кохання. Я не проти кохання, я проти того, щоб воно було «одноденним». Кохати потрібно постійно 365 днів на рік! Кохання треба підтримувати, плекати й леліяти, наче ніжну квітку (Ельнара Корольова)].

Отношение – (к чему) ставлення, стосунок, (между людьми, государствами и т.д.) відносини, (сношения) зносини, (о личных) стосунки, (причастность) причетність, (матем.) відношення; (канцелярское) лист, завідомлення: • благожелательное отношение к кому, к чему – ласка, прихильність (прихилля) до кого, до чого; • близкие отношения – близькі́ відно́сини (стосу́нки); • быть в дружеских отношениях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти; • в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти; • быть в любовных отношениях – коха́тися, люби́тися з ким; • быть во враждебных отношениях – ворогува́ти; • быть в фамильярных отношениях – панібрата́тися; • в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го; • быть в хороших отношениях с кем – мати добрі взаємини (стосунки) з ким; (иногда) у добрі (у добрості) жити з ким; • в близких, интимных отношениях быть, находиться с кем – у близьких, інтимних взаєминах (стосунках) бути з ким; кохатися (любитися) з ким; • в других отношениях – щодо иншого, з иншого погляду; • взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємовідно́сини, взаємини; • внимательное, почтительное отношение к кому – шано́ба, пошані́вок до ко́го; • во всех отношениях – з усякого (з кожного) погляду, круго́м, з усіх поглядів; усім; кругом; всіма́ сторона́ми; у всьому (в усьому); • во многих отношениях – багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами, з багатьох поглядів; • в отношении кого, чего – щодо (стосовно) кого, чого; що стосується кого-чого; (в сравнении с кем, чем) проти кого, чого; • в отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного; • в процентном отношении – відсотково; • враждебные отношения – ворогува́ння, ворожнеча; • вступить в дружеские, приятельские, товарищеские отношения – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти, заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти; • вступить в любовные отношения – зазна́тися; • вступить в фамильярные отношения – запанібрата́тися; • в этом отношении – щодо цього, з цього погляду; цією стороною; • высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що (своє ставлення до чого), дава́ти свій суд над чим; • в этом отношении он… – щодо цього він…; з цього погляду він…; цим він…; цією стороною він…; • завязывать отношения – захо́дити в стосу́нки; • иметь отношение к чему – стосуватися чого, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку до чо́го; • имеющий отношение к кому-чему – стосовний чого, який (що) стосується кого-чого; • любовные отношения – лю́бощі, любовні стосунки; • международные отношения – міжнародні відносини; • между этими событиями нет никакого отношения – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности; • мирные отношения – мирні стосунки (відносини, взаємини), сумир (згода, злагода); • на ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити; • небрежное отношение к – недбале ставлення до; не имеющий отношения к делу – сторо́нній, неприче́тний; • непочтительное отношение – неповага, зневага до кого; непошана; • нерадивое отношение – занедба́ння кого́, чого́; • несправедливое отношение – кривда кому, кри́вдження кого́; • ни в каком отношении – аж ніяк не; • никакого отношения не иметь – анінайменшого стосунку не мати; нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) не мати; • ответное отношение – відпис; • отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність між подіями, явищами тощо; • отношения мирные, миролюбивые – зла́года (лагода), мирні відносини (стосунки); • отношения приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння; • по отношению к кому, чему – щодо кого, чого; супроти кого, чого; • почтительное отношение – шаноба до кого; • при надлежащем отношении к делу… – при належному ставленні до діла (до справи)…; належно ставлячись до діла…; коли належно ставитися до справи…; • при хорошем отношении – за добрих відносин (взаємин); гарно ставлячись; коли гаразд ставитися; • производственные отношения – виробничі відносини; • процентное отношение – відсоткове відношення; • разорвать дружеские отношения – розбрата́тися, розрізни́тися; • разрыв мирных (дружественных) отношений – розрив мирних (дружніх) стосунків; розмир; • стать к кому в отношения враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́; • это не имеет отношения к делу – це не стосується справи; • это очень полезно в том отношении, что… – це дуже корисно тим, що…; це дуже корисно з того погляду, що… [Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Б.Грінченко). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (П.Куліш). Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М.Вовчок). Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво (Сл. Гр.). Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила (Сл. Гр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (С.Єфремов). Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (С.Єфремов). За три тижні, відколи вони познайомились, їхні відносини установились на певному ступені, немов заклякли, так хороше почавшись, і юнак почував цілковиту неспроможність їх на дальший поступ зрушити (В.Підмогильний). Тож з усіх поглядів гарне було свято проводжання в порту, де всі, хто зібрався, мали спільну турботу про тих, що відпливали (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Та Левін був закоханий, і через те йому здавалося, що Кіті була така досконалість з усякого погляду, така істота найвища за все земне, а він така земна низька істота, що не могло бути й думки про те, щоб інші й вона сама визнали його гідним її (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Наші стосунки ні в чому не мали ані майбутнього, ані великих надій, і нам обом це було відомо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Якийсь гімназист за мармуровим столиком каже своїй подобі протилежної статі, що тепер, очевидно, час їхньому знайомству, їхньому першому поверховому контакту перерости в щось інше, гімназистка називає це все ще товаришуванням, що видається гімназистові незрозумілою стриманістю (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Будувати правильно стосунки найважче з жінками і ницими людьми. Якщо наблизиш їх до себе — вони стають розв’язними, якщо віддалиш від себе — зненавидять (Конфуцій). Якщо не можеш змінити ситуацію — зміни своє ставлення до неї (С.Є.Лєц)].

Перекошенный – перекошений, скривлений, покривлений, покошений, перекривлений, перехняблений, перекособочений. [У вікні замаячив жіночий очіпок, у другому скривлене заплакане лице дитини (П.Мирний). Причепуривсь перед дзеркалом, трохи- не плюнув на свою покривлену карикатуру в дзеркалі, ще й поплямовану мухами (І.Нечуй-Левицький). Старі високі груші вкривали гіллям убогу перехняблену хатину (І.Нечуй-Левицький). Хома з перекривленим ротом, весь мокрий, блищав од поту (М.Коцюбинський). Він тоді так дав мені носака під бік, що я з тиждень перехняблений ходив (Гр.Тютюнник). Довго стояв «ЦЕРАБКООП» перехняблений, очевидно, пошкоджений безнадійно (І.Багряний). Покривлені двері відхилилися в сіни, де лежить мертва жінка; сніг коло неї наметений (В.Барка). Щоправда, й він не зміг опертися спокусі й став, щоб поглянути на чудернацьких мідних коней, що мчали з-за огради, з-під самої церковної стіни, величезні, розвихрені, дико прекрасні коні, запряжені в легкий повіз на двох височенних колесах, на вузькій перекладині повозу стояв могутній голий, також мідний, чоловік з віночком круглих листків навколо чола, а поряд, намагаючись дістати рукою повозу, біг ще один мідний і голий, але зі змученим, перекривленим від знемоги обличчям, і всі м’язи на його тілі були напружені до краю, в той час як у того, що стояв на повозі, тіло лагідно круглилося випуклостями, вилискувало від спокійної краси (П.Загребельний). Низенький клуб і контора правління, які містилися під одним дахом, дивилися на Турбая перекошеними, підсліпуватими віконцями (Микола Руденко). Замість тину від вулиці кілька жердин на стовпцях, прикручених дротом, за хатою куценький, перекособочений хлівець (Іван Кирій). — Я вам кажу. І час такий настане. Хто що посіяв, той те і пожне. Флоренція болить. Флоренція повстане. Флоренція тиранів прожене. Вона змете палаци їхні й замки, вона такий утне їм карнавал, що тільки чорт знайшов би там уламки од жаху перекошених дзеркал! (Л.Костенко). Дивіться цей сміх покривлений, та не зазирайте в рот. Дивіться цей сміх — споріднений, близький до ваших чеснот (В.Стус)].

Петеушник, разг. – (ученик, ученица профессионально-технического училища, рус.) петеушник, петеушниця, (жарг.) петя. [Всі ми люди, нерви органів не залізні, і тут уже вони показали оперативні та професійні дії. Ну, ще б не показати, коли якісь петеушники збивають тобі пляшкою з-під живчика твій доблесний картуз. За таке розстрілювати треба! Але розстрілювати, очевидно, наказу не було, і розпач із цього приводу охоплював стрункі ряди органів, котрі ганялись за неляканими ордами петеушників по території стадіону. Одним словом, наші відступили (С.Жадан). На Донбасі так само ходили з ножами, і коли після випускного ми побилися з шахтарськими петеушниками, я дістав під ребро, але неглибоко, за два тижні оклигав, почав ходити із віршами, вони складались самі собою, але я тоді навіть не підозрював, що коли кинувся в бійку, аби дістати ножем, ціле Сільце стояло за мною, я тоді про нього не знав, а воно мене врятувало від ножа, мене, свого найменшого (Ю.Андрухович)].

Поэт – (греч.) поет, (ирон.) піїт, піїта, (стихотворец) віршови́к; (певец) співе́ць, співа́к, кобза́р; (плохой подражатель) підспі́вач: • быть поэтом – бути поетом, поетувати; • принадлежащий поэту – пое́тів (поетова, поетове). [Душа́ пое́това свята́я (Т.Шевченко). Піїти в одах вихваляли Войну й царицю (Т.Шевченко). Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель… Не кращ було б запособлять освіті, Підняти люд хоть на один щабель? (П.Грабовський). Співе́цька сла́ва (Л.Українка). Піїти всіх земель говорять всі до світу. А наші все до себе гомонять (Л.Костенко). Чи був Стус щасливий в іншому суспільстві, поза колючими дротами малої й великої зон? Звичайно, він не був би запроторений до «виправно-трудових колоній», ніхто не конфіскував би його поезій, не наглядали б кожний його крок. Але досконалих суспільств немає, і поетове серце кровоточило б на кожну особисто-людську й національну несправедливість і будувало б пекло для самого себе. Така вже Стусова вдача, така, можливо, й місія поета, кожного справжнього поета (Ю.Шевельов).  Мабуть, подумав поет, цих людей треба просто пожаліти. Що їм іще робити в житті? Розкидання сімені — це їхній єдиний спосіб прилучитися до вічності (В.Діброва). Якщо автор — поет, то він поет і на папері, і в інтернеті, й на сцені, й навіть під столом. Однак є люди, котрі тягають на собі, як хрест, титул поета, а поетами вперто не стають (О.Стусенко). Хлопець молодий, без досвіду, та ще й поет, а у творчих людей душа нарозхрист. І легше повірити у те, що всі кругом падлюки, ніж зрозуміти свої помилки (брати Капранови). — Поети не такі образливі, як ти. Вони знають корисність пристрастей для друку. У наш час розбите серце витримує багато видань (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Він склав кілька віршів на її честь. вона відповіла мовчанкою. І все на цьому скінчилось. А втім, поети не часто паруються поміж себе. Воліють ненавидіти одне одного на відстані (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). — Ох, добродію, — впала в річ небога, — краще буде, як ви і їх на ту кару засудите, бо як вилікуються мій дядько від тої рицарської мани, то їх іще, боронь Боже, на вірші потягне, і забандюриться їм стати пастушком: ходитимуть усе гаями та лугами, співатимуть, у сопілочку свистітимуть або ще й самі поетом зробляться, а то, кажуть, хвороба заразна і невигойна (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Але ж ви можете ті вірші самі любесенько написати, а потім їх кому завгодно приписати: хоч попу Івану Індійськоу, а хоч самому цісареві Трапезонтському, бо то, славлять, були знакомитії піїти, а якби й ні, то не біда (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У теперішньому і в минулому є багато прекрасного й величного, що ніколи б не стало прекрасним і величним, якби його не оспівали поети. Найчастіше вони оспівують кохання, і це теж добре, бо саме кохання найбільше потребує, щоб його змальовували не таким, як воно є (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Його рука була холодна й в’яла на дотик, а погляд застиглий, як у ляльки. Загалом, вів далі міністр, він уже давно не вихователь. Просто приватна особа й поет. Поет? Ґаус зрадів, що вивільнив руку (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Сіно в голові деяких поетів, очевидно, дуже подобається Пегасові (С.Є.Лєц)].

Редактор, (разг.) редакторша – (франц. от лат.) редактор, редакторка. [«Вона сказала: поцілуй мене всю чи всюди? — засвердлила мозок думка. — Як же правильно? Ти ж редактор…» (В.Слапчук). Проблема інтернету полягає у тому, що там кожен — від усіляких психопатів до бувалих експертів — добровільно пропонує свої поради, створюючи невпинний галас. Редактори, очевидно, виконуватимуть надзвичайно важливу функцію, пропонуючи те, чого не може запропонувати інтернет,— мудрість (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Однак редактор не звертає на це жодної уваги. Він рухається в хмарі цигаркового диму, як лагідний дядечко, одні його лають, інші поважають, ще інші зводять на нього наклепи, але всі сходяться на тому, що він зовсім не розуміється на сучасній літературі (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Редактор пропхався у двері, лелійно тримаючи в руках дві повні миски, які парували запахом м’яса. Одну втиснув мені: — На, їж і рости, — сказав він коротко, але ясно (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Неймовірний прогрес! Неграмотні стали редакторами! (С.Є.Лєц). Досвідчений редактор не дочитує до кінця навіть афоризм (Константін Мєліхан). Тим часом у Лондоні талановиті редактори падали один по одному в кровопролитних битвах з радами директорів, які втручалися не у свою справу. Повернення Вернона додому збіглося з несподіваним перерозподілом майнових часток. Сцена була всіяна відірваними кінцівками і торсами приборканих титанів (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). — Ким ти був? Я маю на увазі — за фахом? — Редактором, — відповів 509 і сам здивувався, як дивно це звучало. — О, редактори нам би особливо придалися. — 509 не відповів. Він знав, що дискутувати з комуністом так само без сенсу, як і з наці (Х.Николин, перекл. Е.М.Ремарка). Редактор — поетові: — Ви вже кому-небудь читали свої вірші? — Ні, а що? — Просто у вас око підбите].

Связь – зв’язок, (диал.) пов’язь, (соединение) поєднання, з’єднання, (сообщение) сполучення, (отношения) відносини, стосунки; (строит.) в’язь, (металлическая, деревянная, ещё) пов’язь: • вне всякой связи – без ніякого зв’язку; • в связи с тем, что… – в зв’язку з тим, що…; з огляду на те, що…; • в связи с чем – у зв’язку із чим, на базі (на основі) чого, внаслідок чого; • вступать, вступить в связь с кем – заходити, зайти у зв’язок з ким; • в этой связи следует отметить, что – у зв’язку з цим треба (потрібно, слід) зазначити, що; • громкая связь – гучний зв’язок; • железнодорожная связь – залізничне сполучення; • железные связи – залізні в’язі, залізна пов’язь; • иметь любовные связи (вне брака) – мати позашлюбні зв’язки (стосунки); скакати в гречку; скакати через пліт; • какую связь это имеет со сказанным? – як (яким чином) це стосується (до) сказаного?; • международные связи – міжнародні зв’язки; • мысли без связи – думки без зв’язку, безладні думки; • обратная связь – зворотний зв’язок; • преемственная связь – наступний зв’язок; • связь науки и производства – зв’язок науки і виробництва. [Може, думаю собі, знайдеться який пов’язь між двома легендами (Сл. Гр.). Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами (І.Франко). Сабіну ту засуджено за зв’язок нечистий з рідним братом (Л.Українка). — Ну, скажемо так: ходить Зінько до Грицькової молодиці,— це ж ви чули? — Та чув… Про це по всьому селу плещуть… — Отож, ходить до Грицькової молодиці. Ну, а шила. в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить. Побачив його й Грицько. — Ну? — Ну, то як ви думаєте, чи то йому дуже вподобалося, що його жінка в гречку скаче? — Та ні… Дак що ж? — Як то — дак що ж? (Б.Грінченко). Москва підкреслює «русско-украинские культурные связи». Не будемо їх заперечувати. Вони були і є. Хіба солдати по два боки лінії фронту не пов’язані між собою? Вони зв’язані на життя і смерть. Історія культурних зв’язків між Україною і Росією — це історія великої і ще не закінченої війни. Як усяка війна, вона знає наступи і відступи, знає перекинчиків і полонених. Історію цієї війни треба вивчати (Ю.Шевельов). Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (М.Стельмах). Коли людина, щоб відчути себе людиною, має потребу брати участь у змаганнях з бігу, співати в хорі чи воювати, то це вже пута, якими вона старається зв’язати себе з іншими, з усім світом. Але які ж то жалюгідні зв’язки! Якщо суспільна культура добре розвинена, вона сповнює людину навіть тоді, коли ця людина сидить на одному місці (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Двічі або тричі , коли Лола стрибала з яким-небудь офіцером через пліт, нашим взаєминам загрожувала велика небезпека, проте саме тоді я раптом виявився незвичайно корисним для Лоли: щоранку замість неї я ходив куштувати пиріжки (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Газети закликали на бій кожного, хто годен носити зброю, і, зрозуміло, насамперед тих, хто немає зв’язків (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — То він має там якісь зв’язки? — Очевидно. — Мені важко в це повірити. — У те, що він має зв’язки? — Ні, в те, що він має там борг. Враження таке, що цей суб’єкт ще півроку тому ковпаки з коліс крав (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Зв’язок — він як повітря: поки не зіпсуєш, ніхто його не примічає].

Стрессовый – стресовий. [Гриша облизує губи, явно намірившись щось сказати, але тільки здвигає борлаком (той підстрибує, ніби поплавок на воді під час кльову), очевидно, ковтає зайву слину або ж, навпаки, зволожує пересохле горло, не знаю, як там у нього організм реаґує на стресові ситуації, у подібних випадках завжди важко добирати необхідні, а головне, переконливі (такі завжди в дефіциті, а на цю пору — як дар небесний) слова починаєш печінкою розуміти, що «це не просто мова, звуки…» (В.Слапчук)].

Топонимика – (греч.) топоніміка. [Харків завжди нагадував космодром, із якого весь час наполегливо намагаються запустити черговий літальний апарат. Більшість із цих апаратів феєрично вибухають, та й від тих, що не вибухають, особливої користі немає, проте за містом давно й надійно закорінилося звання передового та інноваційного центру, лабораторії, в якій у штучний спосіб вирощують гомункулів соціально-політичного прогресу. Очевидно, опинятися в епіцентрі соціальних експериментів – це карма, і Харкову неодноразово доводилось у межах власної топоніміки відчувати всі плюси та мінуси подібного експериментування (С.Жадан)].

Фигня, вульг. – (рус.) фігня, (ещё) 1) (негодное, неприятное) не́гідь, по́гань, (хлам) мо́тлох, 2) (малозначимое, неважное) аби́що, дурни́ця, 3) (глупости, выдумки), дурни́ці, ви́думки, нісені́тниця, 4) (ерунда, о предметах) непо́тріб, по́кидь. [Таких безпомічних звіряток, як я, в оранжереї для малюків було чимало. Ну, це вже взагалі фігня — більшість репетує, ніби їх окропом обдали (В.Вакуленко-К.). Якби він сказав «фіґня» або ще коректніше «дурня», то ефект просвітлення не настав би. Очевидно, тут спрацьовує корінний сакральний пафос так званої нецензурної лексики. Але, за вічною іронією нетривкого і нетривалого буття у формах матеріального світу, саме це сакрально-нецензурне слово і занапастило спокій Пантелеймона Людинюка. Точніше, його корінь. У граматичному сенсі (В.Кожелянко). Рюрик зневажає Масюню за те, що вона не розуміється на літературі, а Масюня зневажає Рюрика за те, що література — це фігня, однак ця фігня її все-таки годує, бо, виявляється, у світі є ще багато йолопів, яким потрібна література література і які платять гроші за хорошу книгу… У світі є чимало дурнів, яким потрібна література… Ляля якраз і належала до таких дурнуватих (Марина Гримич). Комп’ютерна електронна музика для комп’ютерного електроного покоління. Інакше кажучи, повна фігня (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). Два правила життя: 1. Не засмучуйся через фігню. 2. Все фігня!].

Философствовать – філософувати, філософствувати. [— О, вибачай! Панія Макуха зовсім не хуторянський лопух! Вона часом і філософствує. Раз мені казала: «Що то пак Бог дав! Як-от курка, то й птиця, і несеться; а як кішка, то вже й звір, і навіть не несеться, а котиться. Так вже, мабуть, дав Господь милосердний» (І.Нечуй-Левицький). — Я чую, що надлісничий хоче, аби він покинув студії юридичні та й вступив на теологію. Воно й не було би зле, — філософувала стара (О.Кобилянська). “Що таке життя? — філософує Головкін.— Вчора пан, а нині тебе кнутом валять, з «пристрастієм». І не питаються, чи ти генеральний суддя, чи стольник, чи який там чорт,— б’ють”. (Б.Лепкий). «Очевидно, теличка нездібна пережити цього» — промайнуло мені в голові, і я почала філософствувати. Це, звичайно, була страшенно наївна філософія, бо я тоді знайома була (і то поверхово) тільки з Платоном. Але вона мені зовсім не шкодила і навіть більше того: тільки через неї я діставала собі заспокоєння (М.Хвильовий).— Хай воюють, як їм ще необридло. З мене вже досить. Хай про мене цілий світ завойовують, матері їм чорт! — філософує старий вояк і набиває величезну люльку (У.Самчук). Філософувати — це лише по-іншому виявляти страх, доходити полохливих оманливих ілюзій (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Целиком – цілком, цілковито, повністю, абсолютно, зовсім, геть, всуціль, до краю, до останку, без останку, дощенту, [від початку] до кінця, всього; (всё вместе, ещё) [цілим] гамузом, на гурт: • всё целиком – цілком (цілковито, геть) усе; • отдать целиком – віддати цілком (повністю, гамузом, без поділу). [Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку. Вона мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась (М.Коцюбинський). Призначення мікробів — руйнувати органіку життя. І смішно дискутувати з мікробом або сідати з ним за “круглий стіл” (як радять наївні земляки). Мікроб, наприклад, очевидно за “великопростірні” держави (навіть не імперії), за універсальну “єдинонеподільність” (труп, наприклад, є — по певнім часі – цілковито єдино-неподільний, що і є ціллю мікробів) (Є.Маланюк). У нас у політиці теж повно привидів. Всуціль спіритичні сеанси минулого. Колись один привид ходив по Європі, тепер їх тут безліч вештається (Л.Костенко). Але в поезії своїй Стус, крім згадок про Аллу Горську, майже цілковито сам. Згадки про товаришів долі й недолі виняткові і винятково скупі. Поза ними єдина супутниця поета – самота: «Безгоміння – геть туге, мов бич, обклало простір»; «Ми нібито обернені свічада – єдиновласну душу світлимо». Самота — не тільки факт поетичного життя, це також його свідома програма: «Горе вірить тільки самоті»; і правило життєвої поведінки: «Не зближуйся. Бо відстань — іспит серця і феєричне мариво душі» (Ю.Шевельов). — Щодо любовного листа, скажи його так підписати: «Ваш до гробу Рицар Сумного Образу». І то нічого, що підпише за мене чиясь чужа рука, бо, скільки я пригадую, Дульсінея не вміє ні читати, ні писати і зроду не бачила ні почерку мого, ні жодного мого листа; зрештою, і кохання наше було цілком платонічне і не сягало понад сором’язливе переглядання (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Але лиха моя доля, що берегла мене, мабуть, для ще гірших напастей (якщо можна собі уявити щось гірше, ніж те, чого я вже зазнав), не відібрала ще тоді цілковито в мене розуму, я втратив його геть пізніше (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Администрирование – адміністрування. [Показово, що першими учасниками експерименту були студенти Гарвардської школи бізнесу — публіка не нато скромна й до самоаналізу не схильна. Магістр ділового адміністрування — типаж малоприємний, шо, очевидно, і веде до успіху в бізнесі (М.Климчук, перек. Н.Талеба)].

Триумвират – (лат.) тріумвірат. [Вони достеменно знали, чия поведінка пристойна, а чия ні, і не гребували жодною нагодою прилюдно ознаймити свою думку: місіс Меррівезер — на всю силу власного голосу, місіс Елсінг — манірно розтягуючи й притишуючи слова, місіс Вайтінг — розпачливим пошептом, що мав показати, як їй неприємно згадувати про такі речі. Всі три дами не терпіли одна одної й не довіряли одна одній так само щиро, як і члени першого римського тріумвірату, чим, очевидно, й пояснюється, що спілка їхня була така міцна (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

акуше́рка, акуше́рок; ч. акуше́р 1. спеціалістка з медичною освітою, яка надає медичну допомогу під час пологів. [Першого липня народився в них з Оленою синочок, прийняла пологи акушерка з Телепиного. (Олександр Вєтров «На скрижалях історії», 2019). Рік був сонячний, запевнив мене Вадим, коли халдей приніс сповиту в серветку пляшку й, за вказівним порухом Вадимових брів, гордо продемонстрував її мені, як акушерка мамі сповите немовля. (Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», 2009). За фахом вона була акушерка з великою багаторічною практикою. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Кн.1, 1987). Коли я ввійшла до родильні, я застала жінку вже після пологів, очевидно нормальних, але Пешлиху з тріюмфальною міною: вона асистувала акушерці до … підв’язання пупця. (Софія Парфанович «На схрещених дорогах», 1963). Цими днями поліція зробила трус у акушерки К. Вишеватої ( Михайлівська, 18 ) і викрила у неї «домъ свиданій». (Рада, №197, 31.08.1910). Повишено було в доктори богословія 2, права 11, філософії 4; дипломи хірургічні дістало 13, акушерок 31. (Яків Головацький «Велика Хорватія або Галицько-Карпатська Русь», 1838).] 2. лікарка, фахівчиня з акушерства. [Кандидатка медичних наук, лікарка-акушерка-гінекологиня, репродуктологиня Вікторія Івах зазначила, що серед українців зросла тенденція до безпліддя, яка пов’язана із перенесеним коронавірусом. (Ваше здоров’я, 21.09.2021). Лікарка акушерка-гінекологиня Волинського обласного перинатального центру Оксана Костючик дала десять порад майбутнім мамам. (medicine.rayon.in.ua, 06.09.2021). Історія жінки, яка народила вдома, і погляд лікарки-акушерки на ситуацію в Україні. (wonderzine.com.ua, 01.02.2021). Черняк Інна Миколаївна – акушерка вищої категорії, головна акушерка Перинатального центру м. Києва. (pcenter.org.ua).] див.: пологозна́виця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 22. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 31. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

вороги́ня, вороги́нь; ч. во́рог та, хто ворогує або бореться з кимось. [Піддається навіть кримінальній ідеї звести зі світу дружину коханця («я маю ворогиню, яку повинна знищити, і маю мету, до якої хочу добутися. Чоловіка». (Україна молода, 2015). Вже опісля, коли репресували саму Ганнусю, він на сторінках газети мужньо розповідав, як йому доводилося героїчно битися мало не за кожну літеру з тією ворогинею народу Новодубцевою. (Анатолій Власюк «Жовтогаряче сонце в чорному квадраті», 2014). Скоро розійшлися лютими ворогинями, не поділивши Авессалома. (Галина Тарасюк «Блудниця вавилонська», 2004). Гапка перестала тремтіти і подивилася на ворогиню таким темним поглядом, що та мимовільно відступила. (Валерій Шевчук «Срібне молоко», 2001). Що ж тепер робити? – швидко швидко забурмотіла до себе Мілена, несвідомо прискорюючи ходу і впиваючись пальцями в комір плаща, наче в горло ворогині: Мілені було страшно. (Оксана Забужко «Я, Мілена», 1997). Не можу з певністю сказати, чи любій моїй ворогині приємно буде, як увесь світ дізнається, що я їй слугую. (Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», пер. Микола Лукаш, Ч. І, 1995). Тому всі її ворогині поспішили перекинутись на її бік, як тільки стало очевидно, що одруження неминуче. (Габріель Гарсія Маркес «Кохання під час холери», пер. Віктор Шовкун, 1994). Раїна спровадила стару пройду, наживши собі ворогиню, попричиняла і позащіпала двері, взялася розшнуровувати корсаж. (Любов Пономаренко «На срібному човні», 1983). Колишня Володарка Віку, Весняна Троянда Махідевран ще дванадцять років оплакувала сина й онука, жила всіма забута, мало не жебруючи, зате все ж діждалася смерті своєї суперниці й ворогині і цим мала вдовольнитися. (Павло Загребельний «Роксолана», 1980). Ми будемо нищити їх, лише поскільки кожний солдат мусить убить ворога і позбавить честі ворогиню. (Олександр Довженко «Україна в огні», 1943). Ворогине Христова, а завтра улюблена його, – іди до нього. (Анатоль Франс «Таїс», 1927, пер. Валер’ян Підмогильний).] див.: ворожи́ця, во́рожка, непри́ятелька, супроти́вниця, враги́ня Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 78. Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка.) Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

землевпоря́дниця, землевпоря́дниць; ч. землевпоря́дник спеціалістка із землевпорядкування. [На Львівщині землевпорядниця розкаялася в отриманні хабара і її покарали штрафом. (Судовий репортер, 22.11.2018). Насправді, очевидно, скаргу ініціювали ті, чиї корупційні схеми неодноразово публічно викривала землевпорядниця. (Волинські новини, 2017, №46). Начальник землевпорядної партії, двадцятитрирічний юнак Альберт, із дружиною своєю, дев’ятнадцятилітньою землевпорядницею Мельниковою, вернувши з ланів яблунівського колгоспу, ізстрибували з коней біля ґанку. (Олександр Мар’ямов «Аеродроми і порти», 1931).]

консерва́торка1, консерва́торок; ч. консерва́тор 1. та, хто має консервативні погляди, переконання; противниця прогресу. [Але тітка є запеклою консерваторкою і не пристає на новизну, навіть якщо вона очевидно сприяє покращенню господарських справ. (Люсі-Мод Монтгомері «Емілі виростає», пер. Олег Бурячківський, Львів: Свічадо, 2014). Пейлін – відома християнська консерваторка, яка виступає проти абортів <…> (Високий замок, 2008). <…> Галичина видавалася П. Кулішеві до певної міри консерваторкою й передатницею цих [польських] впливів. (Юрій Шевельов «Внесок Галичини у формування української літературної мови» (1944), 1996). Пам’ятайте-бо таки, що в Каралаєвій в нутрі сидить дві бабі: одна ліберально-модна, а друга старомодна консерваторка. (Іван Нечуй-Левицький «Навіжена», 1891).] 2. членкиня консервативної партії. [Переможниця-консерваторка Інгріда Шимоніте набрала 31,13% (438,7 тис. голосів) <…>. (novynarnia.com, 13.05.2019). При цьому консерваторку підтримують переважно люди старшого покоління, а ліберальні ідеї Муна приваблюють молодь. (Україна молода, 2012). Наразі лідером серед жінок стала консерваторка Істер Макві (на фото), а серед чоловіків – консерватор Домінік Рааб. (Високий замок, 2011).] 3. охоронниця, доглядачка об’єктів культурної спадщини. [Протягом 1888–1913 — лаборантка й консерваторка археологічного музею Університету Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). (vue.gov.ua, 23.03.2020). У графіку створення метро на наступних етапах проекту будуть враховані зауваження малопольської консерваторки пам’яток архітектури. (polskieradio.pl, 22.01.2020). «Із цим вокзалом пов’язаний знаменитий серіал «Сорокарічний» («Czterdziestolatek»)», – сказала під час урочистості заступниця міністра культури, генеральна консерваторка пам’яток Магдалена Гавін. (monitor-press.info, 26.07.2019). Після реставрації «Спасителя», яку виконала знайома Сімона, відома нью-йоркська консерваторка образів Дайанн Дуаєр Мрдестіні, більшість знавців італійського Ренесансу вже не мали сумнівів, що це твір Леонардо, а не одного з його учнів. (credo.pro, 16.11.2017).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 378. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 263 – 1, 2 знач. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) – 1, 3 знач.

проза́їця, проза́їць; ч. проза́їк письменниця, яка пише прозою; протилежне до поетка. [Підміна понять та жонглювання «термінами» на кшталт «статевий космополітизм», «прозаїкиня/прозаїчка/прозаїця» – також характерні моменти дискурсу обговорення жіночої творчості, які мали б викликати, очевидно, комічний ефект. (Людмила Таран «Бути самій собі ціллю», Українознавчий альманах, Вип. 6, К., 2011, с. 158).]

ремо́нтниця, ремо́нтниць; ч. ремо́нтник робітниця, яка займається ремонтом. [Але тут також треба враховувати специфіку нашої країни, де серед традиційно «жіночих» професій є професія укладальниці асфальту чи ремонтниці трамвайних колій. (officiel-online.com, 07.10.2016). В кінці робочого дня банківські працівники, очевидно, забули про ремонтницю і зачинили її всередині приміщення. (visnyk.lutsk.ua, 12.04.2006). І йшла їм назустріч жінка середнього віку в оранжевому жилеті – чи то прибиральниця вулиць, чи то ремонтниця. (Юрій Рогоза «Невиконане замовлення», 2002).]

сві́дчиця, сві́дчиць; ч. сві́док 1. та, хто була присутня на якійсь події, пригоді й особисто бачила щось. [Свідчиця розквіту Афганістану, свідчиця катастрофи – найвідоміша афганська режисерка, яку евакуювали українці, розповіла ТСН про те, як тікала. (ТСН, 19.08.2021). Він потім пояснив, що знав, за свідчицями «спецназерів», коли російські найманці пробували штурмувати цей аеродром, звідси вели стрільбу з мінометів та гранатометів. (Репортер, 2014). <…> шепотіла та завчасу дозріла свідчиця Аюція Ренванд. (Гюнтер Грасс «Бляшаний барабан», пер. Олекса Логвиненко, 2005). Його мета – суто художня: подати сцену у вершинному розгорті її трагічности, серед побутових, хатніх обставин родинного життя, коли дружина сотника з дитям стала свідчицею смертельного двобою найближчих з рідні. (Сучасність, Мюнхен, 1989).] 2. юр. жінка, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи. [Свідчиця у справі Алла Мандер розповіла, що бачила: «Почула крик, підійшла до вікна, на протилежній стороні вулиці проходила молода дівчина <…>.» (Суспільне, 11.01.2021). А тому він просить свідчицю коротко повідомити, як ми з нею провели той день. Марі не хотіла говорити, але прокурор наполягав <…>. (Альбер Камю «Сторонній», пер. Анатоль Перепадя, 1991).] 3. та, хто присутня на урочистій події для офіційного підтвердження чогось. [До речі, вона буде свідчицею в мене на весіллі! (Андрій Курков «Львівська гастроль Джимі Хенрікса», пер. Віктор Бойко, 2012).] див.: сві́дка, свідки́ня, свідчи́ня, очеви́диця Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка) – сьвідчиця.   Рекомендації   З-поміж численних варіантів – сві́дка, свідки́ня, свідчи́ня, сві́дчиця – найвдалішими видаються сві́дка та сві́дчиця, адже вони мають давню лексикографічну історію: їх засвідчено ще в словнику М. Уманця й А. Спілки 1893-1898 років. Очевидно, що понад столітнє відображення у словниках сприяло відшліфуванню цих слів і на рівні звучання, і на рівні словотворення.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)