Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Запропонувати свій переклад для «пахать»
Шукати «пахать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

I. Паха́ть, па́хивать – ора́ти (орю́, о́ре́ш, о́ре́, о́рють), плужи́ти, (ралом) ра́лити, (от средины к краям) ора́ти в розгі́н, (с краёв к средине) ора́ти в розо́р, (во второй, третий раз) двої́ти, трої́ти, (осенью под яровое) ора́ти на (під) зяб, зяблю́, (весной, летом для пара, под озимые посевы) ора́ти на (під) пар, парена́ти, па́ренити, (весной под яровое) ора́ти на ярину́, ярюва́ти (угор.).
• И мы -ли (перен.) – і ми в ді́лі були́ или і ми працюва́ли.
• -ся – ора́тися, бу́ти зо́раним.
II. Паха́ть, па́хивать (дуть веять) – паші́ти (па́шу, па́шеш, па́ше), ду́ти (дму, дмеш), тягну́ти, подиха́ти, дму́хати, (жаром: пышать) паші́ти (-шу́, -ши́ш, -ши́ть і па́ше).
• Из печи так и -шет жаром – з пе́чи так і паши́ть.
• Из погреба -шет холодом – з льо́ху тя́гне (дме) хо́лодом.
• Вешний ветерок -шет – весі́нній вітре́ць подиха́є, па́ше.
• Не паши́ на меня – не дми (не дму́хай) на ме́не.
II. Напа́хивать, напаха́ть, напахну́ть –
1) (навевать) навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, навійну́ти, (о мног.) понавіва́ти и понаві́ювати чого́;
2) (запахивать одежу) запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти що.
Напа́хнутый –
1) наві́яний, понаві́юваний;
2) за́пну́тий и за́п’я́тий, позапи́наний.
-ться –
1) навіва́тися, наві́ятися, понавіва́тися; бу́ти наві́юваним, наві́яним, понаві́юваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) напаші́тися, надму́хатися; (жаром) напаші́тися; срв. II. Паха́ть.
II. Ора́ть, -ся – ора́ти, -ся. См. Паха́ть.
II. Па́рить –
1) (паром, горячей водой и т. п.) па́рити [Зі́лля ва́рять та го́лову па́рять. Сорочки́ па́рила]; (обдавать паром) шпа́рити, о(б)шпа́рити;
2) (пахать для пара) ора́ти на пар, па́ренити, парена́ти. [Парена́ють по́ле].
• -ть землю (покидать в пару) – на пар готува́ти, під пар, під толо́ку, на перелі́г зоставля́ти;
3) (в бане) кого – па́рити кого́;
4) (сечь розгами) па́рити, парла́ дава́ти кому́. См. Сечь, Поро́ть, Бить;
5) па́рит, безл. – па́рить, о́пар, о́парно, парно́та. [Сього́дні парно́та (о́пар) надво́рі, бу́де дощ].
• Больно -рит, знать быть ноне грозе – ду́же (тя́жко) па́рить, либо́нь гроза́ (ту́ча) сього́дні бу́де.
• Па́реный – па́рений, (о дереве: огнём) сухопа́рий.
• -ый веник – дерка́ч.
Плуг – плуг.
• Запряжка в -ге – плуг волі́в. [Той щасли́вий, хто плуг волі́в круторо́гих ма́є (Макс.)].
• Управлять -гом – ходи́ти за плу́гом.
• Пахать -гом – плу́жити.
Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)].
• -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що.
• -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна.
• Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́.
• Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)].
• -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)].
• -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту).
• -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́].
• -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го.
• -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти.
• -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3.
• -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба.
• -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного.
• Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́.
• -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого.
• -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги.
• -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́.
• -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки.
• -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́.
• -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло.
• -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну).
• -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції.
• -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)].
• -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву.
• -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́.
• -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик.
• -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.).
• Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.).
• -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу.
• -ть бунт, см. Бунт.
• -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть.
• -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́.
• -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти.
• -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти.
• -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що.
• -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий.
• Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.).
• -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́.
• -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти).
• -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го.
• -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!].
• -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4.
• -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів].
• -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г).
• -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю.
• -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́].
• -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.).
• -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя.
• -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву.
• -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́.
• -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть).
• -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити.
• -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю).
• -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо].
• Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений.
Попаха́ть – поора́ти, поплу́жити (де́який час), (усилит.) попоора́ти, попоплужи́ти. Срв. Паха́ть.
• Попа́ханный – поо́раний.
I. Попа́хивать – ора́ти и́нколи, ча́сом. Срв. Па́хать.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

I. Пахать, пахивать – ора́ти, плужи́ти, (ралом) ра́лити, (от средины к краям) ора́ти в розгі́н, (с краёв к средине) ора́ти в розо́р, (во второй, третий раз) двої́ти, трої́ти, (осенью под яровое) ора́ти на (під) зяб, зяблю́, (весной, летом для пара, под озимые посевы) ора́ти на (під) пар, парена́ти, па́ренити, (весной под яровое) ора́ти на ярину́, ярюва́ти, (перен. тяжело работать) гарувати:
• [и] мы пахали (ирон.) – [і] ми орали; [і] ми в ділі були; [і] ми працювали; [і] ми кричали «гоп»:
• пахать без просвета (как вол, как лошадь, как проклятый, как Папа Карло) – гарувати без просвітку (як віл, як кінь, як проклятий, як Папа Карло).
[Як погано орати, то краще (то ліпше, то лучче) випрягати (Пр.). Громада й справді того року не орала й не сіяла хліба на тому полі, вгорі над балкою (І.Нечуй-Левицький). Починається весна. Василь стає у багатирів орати, ралити, сіяти. Аби добра воля, а робота буде (І.Нечуй-Левицький). Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти — де колір “хакі”. Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі… (М.Хвильовий). — Мисливці, звичайно, мають псів, а особливо гольди, тунгузи та якути — там на них навіть їздять і, мабуть би, й орали, якби вміли та було де хліборобити, — але таких,  як  оце,  немає ніде (І.Багряний). Він невиразно прагнув писати про те, що бачить зараз, обробляти останні враження свої, враження міста. Тут, тільки тут лежить його плодюча земля, той грунт, що він ралити має, бо тільки тут він почував те невідоме, що в прагненні зрозуміти його з’являється запал і радість творчості (В.Підмогильний). А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! Раз якось вилізла на дзвіницю наймитів гукати, що в батька переліг орали, гоней так за двадцять од села, та як зикне - враз почули, мов під самою дзвіницею стояли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мадам Роза народилась у Польщі єврейкою, але вона багато років гарувала в Алжирі й Марокко і знала арабську негірше за мене (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПАХА́ТЬ, пашущий що /мн. хто/ о́ре́, ста́вши ора́ти, ра́ди́й заора́ти, за́йня́тий о́ранкою, ора́ч, плугата́р, уроч. ра́тай, ора́тай, прикм. о́рний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пахать – ора́ти (орю́, оре́ш).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Плуг – плу́г (-га);
• п. беспередковый – п. безколішне́вий;
• п. безрычажный – п. безва́жільний;
• п. висячий – п. висни́й;
• п. двухкорпусный – п. двоко́рпусний;
• п. дисковый – п. кружа́льний;
• п. дренажный – п. дрена́жний;
• п. ездовой – п. їздови́й;
• п. многокорпусный – п. многоко́рпусний;
• п. моторный – п. моторо́вий;
• п. оборотный – п. оберто́вий;
• п. передковый – п. колішне́вий;
• п. полупередковый – п. півколішне́вий;
• п. райольный – п. глибокоо́рний;
• п. рамный – п. ра[я]мови́й;
• п. снегоочистительный – п. снігочи́сний;
• п. тракторный – п. тра́кторний;
• п. трехкорпусный – п. трико́рпусний;
• п. фискарский – п. фіска́рський;
• п. четырехкорпусный – п. чотирико́рпусний;
• п.-картофелекопатель – п.-картоплекопа́ч (-ча́);
• п.-рухадло – п. рухадло́вий;
• п.-самоход – п. самохі́дний;
• плугом пахать – плу́жити, ора́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пахать
• [И] мы пахали (ирон.) – (і) ми орали; (і) ми в ділі були; (і) ми працювали; (і) ми кричали «гоп».
Глубже
• Всё глубже и глубже – дедалі (щораз, чимраз) глибший (-ша, -ше); усе глибший і (та й) глибший (-ша, -ше); (як присл.) щораз (чимраз, дедалі) глибше; усе глибше й (та й) глибше.
• Глубже пахать, больше хлеба жевать – глибше орати — Більше хліба мати. Пр. Глибоко орати — хліба вдосталь мати. Пр. Щоб урожаї добрі мати, треба землю глибше орати. Пр. Тому горе, хто мілко оре. Пр. Хто не лінується, у того поле красується. Пр. Хто більше працює, той краще живе. Пр.
• Рыба ищет, где глубже, а человек — где лучше – риба шукає, де глибше, а чоловік — де ліпше. Пр.
• Становиться, стать глубже – глибшати, поглибшати. [Печера ніби глибшала, темніла, чорніла. Н.-Левицький.]
Конь
• Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр. Зійшов ні в честь, ні в славу. Пр. Перевівся ні на що. Пр. На пшик перевівся. Пр. Були і в кози роги, та притерлися. Пр.
• Дарёному коню в зубы не смотрят – дарованому коневі в зуби не дивляться (в зуби не заглядають, зубів не лічать). Пр. Дар не купля — не гудять, а хвалять. Пр. З чужої торби хліба не жалують. Пр. Що Бог дасть, то все в торбу. Пр. Що не попало, то клади в міх (у мішок). Пр.
• Конь о четырёх ногах и тот спотыкается – кінь на чотирьох та й то(й) спотикається. Пр. Кінь з чотирма ногами та спотикається. Пр. Кінь на чотири ноги кований, а спотикається. Пр.
• Кто в кони пошёл, тот и воду вози – вола звуть у гості не мед пити, а воду возити. Пр. Хто стається вівцею, того стрижуть. Пр. Коли запрігся, то й тягни (вези). Пр. Пустився в бійку — чуба не жалій. Пр. Засунув шию в ярмо, то й тягни (вези). Пр.
• Кто коней меняет, у того хомут гуляет – хто коні міняє, у того (тому) хомут гуляє. Пр.
• Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй – куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом. Пр. Коня кують, а жаба ногу підставляє. Пр. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє). Пр. Нате й моїх п’ять, щоб було десять. Пр. Нате і мій глек на сироватку, щоб і моя була масниця. Пр. Нате й мою баночку на дьоготь. Пр. Нате й мій глек на капусту, щоб і я була Настя. Пр.
• На коне сидит, а коня ищет – конем їде, а коня шукає (глядить). Пр.
• Не в коня корм (разг.) – не для нашого коня паша.
• Не по коню, да по оглобле – не по коневі, та по голоблях. Пр. Не може по конях, то хоч по голоблях. Пр. Не можна по коневі, то по сліду (то по кульбаці). Пр. Як нема на кого, то на жінку. Пр. На того вина, кого вдома нема. Пр.
• Сенным конём не ездить, соломенным конём не пахать – сінним конем і солом’яним волом не далеко заїдеш. Пр.
• Старый конь борозды не портит – старий віл борозни не псує (не зіпсує). Пр. Старий віл з борозни не зверне. Пр. Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе. Пр.
• С чужого коня и посреди грязи долой – з чужого воза й серед болота (й серед дороги) злазь. Пр. З чужого воза і серед води вставай. Пр. З чужого коня і насеред дороги злізай (і в болото злазь). Пр.
• Чешись конь с конём, а свинья с углом – чухайся кінь з конем, віл з волом. Пр. Знайся кінь з конем, а віл з волом. Пр. Знайся свиня з свинею, рівня з рівнею. Пр. Кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли нема з ким. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зао́рювати, заора́ти –
1) запахивать, запахать;
2) начинать, начать пахать.
• Но́сом заора́ти – пасть лицом вниз.
Ора́ти, -рю – пахать.
Па́ренити, -ню – пахать для пара.
Плу́жити –
1) пахать плугом;
2) везти, итти хорошо.
• Не плу́жить – не везет, нет удачи.
Ра́лити – пахать ралом.
Ро́згі́н, -го́ну –
1) разгон;
2) разбег, размах;
3) распор, распорка.
• Ора́ти у-ро́згі́н – пахать от середины к краям.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. відверну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. II. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Нехай Бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241.
2) Отъѣзжать, отъѣхать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. І. 216.
3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. І. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198.
4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455.
5) Пахать, вспахать плугомъ второй разъ поперегъ или вдоль участка. Нѣжин. у.
6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люде, ща на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324.
7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. І. 69.
8) О колдовствѣ: возвращать, возвратить первоначальный видъ, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, шоб чорна стала білою. Драг. 77.
9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. Бессар.
10) Отвѣчать, отвѣтить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Зао́рювати, -рюю, -єш, сов. в. заора́ти, -рю́, -ре́ш, гл.
1) Запахивать, запахать. Но́сом заора́ти. Упасть лицомъ внизъ. Упав так, що аж носом заорав. Ном. № 6634.
2) Начинать, начать пахать. В той день ідуть заорювати. МУЕ. III. 38. Зао́рювати (в понеділок) не можна. МУЕ. III. 33.
Кізі́вер, -ра, м. Крутое взгорье, которое можно пахать сверху внизъ, возвращаясь съ плугомъ порожнякомъ. Вас. 205.
Ко́панка, -ки, ж.
1) Копаніе, выкапываніе.
2) Родъ маленькаго колодезя безъ вѣнца. Узяв хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка. Грин. І. 4.
3) Выкопанный прудикъ, сажалка. Вас. 200.
4) Расчищенное подъ посѣвъ мѣсто въ лѣсу, которое еще нельзя пахать, можно лишь копать. Желех. Вх. Зн. 27. Ум. Ко́паночка. Пішла пошукать води, аж найшла маленьку копаночку. Руч. Ск. II. 64.
Ора́ти, -рю́, -ре́ш, гл. Пахать. Чи не оре милий плугом? Чуб. V. 1. Тяжко сіяти, коли ніщо орати. Ном. Не сіявши, не оравши, не буде жито родити. Мет. 86.
Па́ренити, -ню, -ниш, гл. Пахать для пара, парить. Вх. Зн. 46.
Плу́жити, -жу, -жиш, гл.
1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли. ЕЗ. V. 31.
2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Ном. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу... — гледи й подохне, або вовк поїсть. Драг. 146.
Пука́рити, -рю, -риш, гл. Пахать буккеромъ. Херс. у.
Ра́лити, -лю, -лиш, гл. Пахать ралом поперегъ пахоты плугомъ. Чуб. VII. 400. Зробив рало і пішов ралить. Грин. І. 188. Василь стає в людей багачів орати, ралити, сіяти. Левиц. І. 24.
Розгі́н, -го́ну, м.
1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Канев. у. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. Чуб.
2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Мир. Пов. II. 60. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Котл. Ен. На веретені осаджене грубе дерев’яне колесо, що служить до розгону. Шух. 1. 258.
3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. Шух. І. 150.
4) Ора́ти у розгі́н. Пахать отъ средины къ краямъ. Канев. у.
5) Дзвони́ти у розго́на. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
ІІ. Розо́р, -ру, м. Углубленіе, образуемое плугомъ послѣ извѣстнаго пріема вспашки, а именно: ора́ти в розо́р — пахать поле, начиная съ краевъ участка и оканчивая на серединной линіи, гдѣ образуется углубленіе, которое и есть розор. Нѣжин. у.
Склад, -ду, м.
1) Составъ, соединеніе.
2) Складъ, складочное мѣсто. Склади медовії.
3) Складъ, слогъ. Левиц. І. 243. По складах читає.
4) Стиль, слогъ, изложеніе. Росказав нам про дощ таким складом, як ніби ми були невчені селяне. К. (О. 1862. ІІІ. 30).
5) Связь, стройное соединеніе. Ані ладу, ані складу. Ном. № 13066.
6) Ора́ти у склад. Пахать, начиная съ средины участка такимъ образомъ, что пласты земли ложатся внутрь участка. Нѣжин. у.
Ярюва́ти, ярю́ю, -єш, гл. Совершать весеннюю полевую работу, пахать и сѣять весной. Угор.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Злу́щувати, -щую, -єш, сов. в. злу́щити, -щу, -щиш, гл. *2) Злущу́вати стерню́. Мелко пахать по жнивью (стереня). Пир. у., Конон.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Паха́ть = ора́ти (С. З. Л.), ралом — ра́лити , з середини до країв — ора́ти в розгі́н, в друге — двоїти, в третє — троїти, ралом в другий бік — до́вжити (Лев.). — Кому чорт не орав, то й сїяти не буде. н. пр. — Та й орав мужик край дороги. н. п. — І учора орав і сьогодня орав! Ой хто-ж, хто-ж тобі, моє серденько, волів поганяв. н. п. — Сусїд жито уже сіє, у сусіда зеленїє, а у мене не орано і ще й жито не сїяне. н. п.

Запропонуйте свій переклад