Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 41 статтю
Шукати «плиск*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гжи́галка, птица (Motacilla) – трясогу́зка, трясихві́стка, вертигу́зка, пли́ска.
Коровя́чник, пт. Motacilla flava – жо́вта трясогу́зка (верти́гузка, тряси́хвістка, пли́ска).
Ло́дка – чо́ве́н (р. чо́вна́), човно́ (ср. р.), (диал.) каю́к (-ка́), (челнок) чо́вни́к, чове́нце, (долбленая) душогу́бка, (большая) дуб (-ба), (плоскодонная) плискоде́нник, (диал.) ка́йра, кайо́ра, галя́рка, (набойная) обши́ва́нка. Срв. Чёлн. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен (Пісня). Із гу́щі лісово́ї пливе́ каю́к пові́льною ходо́ю (Рильськ.). Приста́ли коло Черка́с ду́бом (ЗОЮР). У Кременчу́ці переїзди́ли на той бе́рег галя́рками (Пирятинщ.)].
• Гребная -ка – веслови́й чо́вен, байда́рка, (для двух гребцов) двогре́бний чо́вен, двогре́бка, двоя́к (-ка́).
• Парусная -ка – вітри́льний чо́вен, байда́к (-ка́). [По си́ньому мо́рю байдаки́ під ві́тром гуля́ють (Пісня)].
• -ка подводная – підво́дний чо́вен.
• -ка спасательная – рятівни́(чи)й чо́вен.
• -ка моторная – моторо́вий чо́вен.
• -ка лёгкая, быстроходная – легки́й (прудки́й) чо́вен. [Був чо́вен легки́й як пушо́к (Котл.)].
На́плоско, нрч. – ду́же (зо́всі́м) пло́ско (пла́ско, пли[е]ска́то, плискува́то).
• Плоско -ко – пло́[а]ско-препло́[а́]ско, пли[е]скаті́сінько.
Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)].
• Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка).
• Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)].
• Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком.
• Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба.
• Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс.
• С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1.
• Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́).
• Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс.
• Острый нос – го́стрий ніс.
• Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка.
• Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс.
• Тупой нос – тупи́й ніс.
• Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом.
• Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са.
• Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са).
• Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос.
• Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)].
• Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го.
• Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са.
• Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)].
• Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́.
• Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме).
• Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)].
• Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)].
• Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)].
• Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из).
• Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть.
• На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно.
• Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й).
• Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця.
• Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі.
• Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са).
• Наклеить нос кому, см. Накле́ивать.
• Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са).
• Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це).
• Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка).
• Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са.
• Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти).
• Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні.
• Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)].
• Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са.
• Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися.
• Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту.
• Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)].
• Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки).
• Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)].
• Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)].
• И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна.
• И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го.
• Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)].
• Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)].
• Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́.
• Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто.
• Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)].
• У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са.
• Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́.
• У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.);
2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са);
3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)];
4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га).
• Нос машины – ніс маши́ни.
• Нос наковальни – ріг кова́дла;
5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.
Плашмя́ – пла́зом, плазьма́, плиско́м, лежма́, лігма́, лезьма́. [Вда́рив його́ ша́блею пла́зом].
Плеска́ть, плесну́ть –
1) плеска́ти, плесну́ти; плискота́ти, плю́скати, плюсну́ти, плюскоті́ти, плюща́ти, хлю́пати, хлю́пнути, хли[ю]поті́ти, хлюпоста́[і́]ти, хли́ськати. [Ві́тер ві́є, пле́ще хви́ля (Грінч.). А мо́ре плеско́че, а мо́ре клеко́че (Ворон.). Хви́лі підска́кують і хлипотя́ть];
2) плеска́ти, плесну́ти, (по чему-нибудь жидкому) хлю́пати, хлю́пнути, ля́пати, ля́пнути, тала́пати, тала́пнути в що, по чо́му. [Пле́скати в доло́ні. Не тала́пай по воді́].
• -а́ть в ладоши, забавляя ребёнка – то́сяти.
Пло́ский –
1) пло́ский, пла́ский, пли[е]ска́тий, пли[е]скува́тий, плюскува́тий, пли[е]скова́тий, уло́гий, рі́вний, плазови́тий. [У ньо́го пло́ске чо́ло. Плеска́тий, як корж];
2) см. По́шлый.
Пло́ско –
1) пло́ско, пла́ско, пли[е]ска́то, плискува́то, пли[ю]скува́то, пли[е]ско́вато, уло́го, рі́вно, плазови́то;
2) см. По́шло.
Плоскова́тость – плискува́тість (-ости).
Плоскова́тый – пли[е]скува́тий, плюскува́тий.
Плоскоголо́вый – плискоголо́вий, низькоголо́вий.
Плоскодо́нный – плоскоде́нний, плискоде́нний.
• -до́нная лодка – плоскоде́нка, ка́йра, галя́ра, ум. галя́рка.
Пло́ще –
1) (срвн. ст. от Пло́ский) – пло[а]скі́ший, плиска́тіший;
2) (срвн. ст. от Пло́ско) – пло[а]скі́ше, плиска́тіше.
Приплю́снутый, прил. – припле́сканий, припле́скуватий, (плоский) пли[е]ска́тий, пли[е]скува́тий, пли[е]ско́ватий. [Дивлю́сь, аж на дереви́ні уся́кого розбо́ру сли́ви – і кру́глі, і плиска́ті, і довге́нькі (Золотон.). Ніс широ́кий і припле́сканий (Барв. О.)].
• С -тым носом – пле[и]сконо́сий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Зализанный – зализаний:
• зализанное место – за́лизень.
[Труда ще трошки ширше відпинає портьєру, присуває лице ще ближче до лиця Елізи й починає «представляти». Он той зализаний плискуватий монгол, наче з води витягнений морж. Це — капітан світляної батареї якогось там їхнього полку (В.Винниченко). — Чи видиш, я прийшла, розшукала твої слідочки, не розшукала лиш тебе. Ано, не розшукала! Бо ти взяв та й пішов із цього лютого, дикозвіриного світу, обрав замість мене веселу домовину — глибінь морську. Пощо вчинив так, соколику втішний?! — заломила спечені чужим сонцем рученята і впала на зализаний вітрами пісок (Д.Міщенко). — Єсть! — пискнув по-військовому й на польський лад приклав до чола два пальці наш черговий голова. Миршавий цей чоловічок, тихий, низенький, гейби зализаний коров’ячим язиком, у ніякій армії не служив через заїкуватість, він не вмів вимовити без заїкання, без муки жодного слова, а «єсть» якось виучив, як камінець у роті обточив; йому довго довелося розтлумачувати Миронові Мацюпіньці, який, покинувши воювання в «стрибках» (бо там, до холєри ясної, можуть вбити), найнявся при сільській канцелярії за сторожа, опалювача печей та ще й на додаток — бубністом, тобто при потребі він товкся з бубном по селу й скликав горопашне населення на чергову «профілактику», що директор Гайдаш мусить бути в читальні живий або мертвий (Р.Федорів). Пізніше, коли Горік ступив «за вікна», то бачив батька з двома дівахами. Одну він особливо виділив — з яскраво нафарбованими губами, худу, повногруду; мішанина кроків, батьків зализаний чуб; а поки що за вікнами бігли білі хмари, пролітали десятками тіней ноги; місяць блискотів по шибках, у яких відбивалися часом розітерті обличчя, а погляд сумно опадав на вулицю, і тепло в кутку ворушилася зі сну баба Піскуриха, читаючи вечірньої молитви (О.Ульяненко). Волосся на голові мав небагато, було воно дбайливо зализане, та й увесь він був дбайливо зализаний, якось виклично причесаний і помитий (С.Жадан). За бюрком зализаний адміністратор мерщій запропонував мені номер (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЛО́СКИЙ ще плиско́ватий, фраз. рі́вний, рідко плю́склий, (жарт) приміти́вний, деше́вий;
плоская сторона́ меча́ /са́бли тощо/ плаз.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Плосковатый – плискува́тий.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Плоский – пло́ский, пли[е]ска́тий;
• п.-вогнутый – пло́ско-вгну́тий;
• п.-выпуклый – п.-опу́клий;
• п.-зеркальный – п.-люстро́вий;
• п.-конический – п.-коні́чний;
• п.-обмотанный – п. обви́нений.
Плосковатость – плискува́тість (-тости).
Плосковатый – плискува́тий.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Лежать
• Были бы хлеб да одёжа, так и ел бы лёжа – якби хліб та одежа, їв би козак лежа. Пр.
• Дорога, путь лежит на… – дорога (шлях) веде до…
• Душа, сердце не лежит к кому, к чему (разг.) – душа, серце не лежить до кого, до чого; (в душі) верне від кого, від чого.
• Лёжа на боку, не заработаешь и понюшки табаку – лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба немає. Пр.
• Лежать в лёжку, лежмя лежать (разг.) – лежма (ліжма) лежати.
• Лежать в основе чего – лежати в основі чого; бути підвалиною чого; бути за підвалину (за підставу, за основу) чого, для чого.
• Лежать в противоположные стороны головами (валетом) – лежати митусем (митусь); головами навпаки лежати.
• Лежать впусте – лежати облогом (облогами); облогувати; вакувати; (іноді) гуляти.
• Лежать на боку (на печи) (перен. разг.) – лежні та сидні справляти; лежнем лежати; байдикувати; байдики (байди, баглаї) бити.
• Лежать навзничь – лежати навзнак(и), горілиць, горічерева.
• Лежать ничком – лежати ниць (ницьма, долічерева, долілиць).
• Лежать пластом – лежати крижем (плиском, навзнак, навзнаки).
• Лежать при смерти – лежати при смерті (на смерті, на вмерті); лежати на смертельній (на смертній) постелі; (давн.) стояти (бути) на Божій дорозі.
• Лежать [свернувшись] калачиком – верчика лежати, лежати [скрутившись] калачиком (бубликом); (лок.) лежати скрутившись (скукобившись) у ковтюшок.
• Лежит, оглушённый ударом – лежить, приголомшений ударом; (жарт.) джмелів слухає.
• Лето пролежишь - зимой с сумой побежишь – хто вліті (літом) ледарює, той узимі (узимку) голодує. Пр. Нехай гуляє. «Що робив?» - зима спитає. Пр. Дріта-дріта серед літа, прийшла зима - хліба нема. Пр.
• На мне лежат все заботы – на мені [лежать] усі турботи (весь клопіт).
• Плохо лежит что (разг.) – легко лежить що.
• Подозрение лежит на ком – підозра лежить на кому; під підозрою (у підозрі) хто; підозрений хто.
• Содержание семьи лежит на моей обязанности – утримувати родину - [це] мій обов’язок (моя повинність).
• Хорошая слава лежит, а худая по дорожке бежит – добра слава лежить, а погана біжить. Пр.
• Худые вести не лежат на месте – лихі вісті не лежать на місці. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Плеска́тий, плиска́тий, плескова́тий, плискова́тий – плоский, приплюснутый.
Плеска́ч, плиска́ч, -ча́ –
1) хлеб сплюснутый;
2) шлепок.
Плескоде́нний, плискоде́нний – плоскодонный.
Пли́ском, нар. – плашмя.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пли́ска, -ски, -сці; пли́ски, -сок (пт.)
плиско́ватий і плискува́тий, -та, -те

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Пли́ска, -ки, ж. Птица: а) Motacilla, трясогузка. Вх. Пч. II. 12. б) — бі́ла. Motacilla alba. Вх. Пч. II. 13. в) — жо́вта. Мо tacilla flava. Вх. Пч. II. 13; г) = Лисак 4. Вх. Пч. І. 16; II, 11. Ми були в ліску да поймали плиску чорную да чубатую. Грин. III. 442.
Плиска́тий, -а, -е = Плескатий. Дивлюсь, аж на тій деревині усякого розбору сливи — і круглі, і плискаті, і довгенькі, та все на одному дереві. Золотон. у.
Плиска́ч, -ча́, м.
1) = Плеска́ч. Спекла жінка плискач і дала на дорогу, та такий добрий. Новомоск. у.
2) Шлепокъ, легкій ударъ ладонью.
Плиско́ватий, -а, -е. Плоскій. На низенькому плисковатому острівці. Левиц. ПЙО. І. 496. Ум. Плиско́ватенький. Плисковатенький рівний камінь. О. 1862. IX. 110.
Плиско́м, нар. Плашмя. Повернув ножа плиском та й ударив мене ножем по спині. Рк. Левиц.
Пли́стка, -ки, ж. = Плиска а, б, в. Вх. Пч. II. 12.
Пли́шка, -ки, ж. = Плиска в). Шух. І. 89.
Плі́ска, -ки, ж.
1) Желудиная или орѣховая чашечка.
2) = Плиска а, б, в. Ой коби я очі мала, як у тої пліски, я би ними вимотала всі пироги з миски. Гол.
Пліства, -ви, ж. = Плиска а, б, в. Вх. Уг. 259.
Поплю́скнути, -ну, -неш, гл. Сплющиться, стать плоскимъ, щуплымъ. Калина зімою взяла та й поплюскла, — ягоди стали плисковаті, що й соку в їх не зосталось. Рк. Левиц. Посуха захватила жито, а зерно й поплюскло. Черниг. у.
Си́рватка, -ки, ж.
1) = Сироватка. Дала сирватки напитисі (бо вона тогди видушувала сир). Гн. І. 92.
2) Пт. = Плиска біла. Вх. Пч. II. 13.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Echinochloa crus-galli (L.) Beauv. — плоску́ха звича́йна (Ру, Оп); пі́вняче про́со (Ру, Оп), плоску́ха (Сл; Рг1, Ан, Шс2, Ук — СД), про́со ку́ряче (Мл; Ук, Мс, Коб — СТ, ДС); комиш дикий (Сл — СД), костере́ва (Коб — ДС), мала́й (Пс), миші́й (Ан, Ів, Сл — ПС, СЛ), мишій плавньовий (Ян1 — СТ), мишій чорний (Ян1, Ян4 — СТ), мишійка (Сл — СД), плаву́чка (Мс — СТ), пласку́ха (Мс — СТ), пласту́ха (Мс — СТ), плескуха (Мн2, Mk — СД, ПД), плиску́ха (Мс — СТ), плоскуша (Сл — ПС), просо дике (Ср, Ln, Шс2 — СТ), прося́нка (Ук), соба́чник (Ln — СТ), чижик (Ln — СТ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Трясогу́зка, пт. Motacilla = трясогу́зка, тряси́дупа, тряси́хвістка (С. Ш.), верти́гузка, пли́ска.