Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 59 статей
Шукати «погибель*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Поги́бель – згу́ба, заги́бель, заги́ба, заги́блиця, заги́бок, заги́н, поги́бель, погу́ба, па́губа; (напасть) безголо́в’я. См. Ги́бель. [Сказа́в це собі́ на згу́бу (Звин.). А, па́губи на те́бе нема́є (Звин.). Нам на здоро́в’я, а тобі́ на безголо́в’я (Номис)].
• Согнуть кого в три -бели – в дугу́ зігну́ти кого́.
• Он как-будто стремится к своей -бели – він на́че сам шука́є собі́ згу́би.
Поги́бельник, -ница – пропа́ща люди́на, ги́бельник, ги́бельниця.
Поги́бельный – згу́бний, погу́бний, загу́бний. [Для про́са цей дощ не помічни́й, а згу́бний].
• -ный совет – згу́бна ра́да.
• -ное время – лиха́ (пропа́ща) годи́на.
Воздая́ние – відпла́та, запла́та, віддя́ка, дя́ка. [Ти ги́неш – дя́ка се правди́ва від ме́не за поги́бель мого́ лю́ду! (Л. Укр.)]. См. ещё Возме́здие.
Ги́бель –
1) заги́н, заги́біль (и заги́бель) (р. -бели), згу́ба; реже: поги́бель, ги́бель (р. -бели), погу́ба, ещё реже: па́губа, згин, заги́б, заги́ба; (галицк.) заги́бок, пропа́док, заги́блиця (р. -ці), (уничтожение) загла́да. [Терпи́ до заги́ну (Шевч.). Боро́тися до заги́ну (Грінч.). Готу́ють нам заги́бель (Крим.)].
• На ги́бель, на верную ги́бель – на заги́н, на згу́бу, на зги́н, на пе́вну (видю́щу) згу́бу.
• Привести к ги́бели – дове́сти до заги́ну, заве́сти в поги́бель (Квітка). Ги́бель ему (Сгинь он!) – хай він зги́не! на ньо́го про́пасть!
2) (бедственное положение, безвременье) безголо́в’я. [ Бенькету́ють вра́жі ля́хи, – на́ше безголо́в’я (Шевч.)];
3) (пагуба) погу́ба, згу́ба. [Той мета́л – був погу́бою й для ті́ла, а не ті́льки для душі́ (Крим.)];
4) (с’едение, разорение) пота́ла. [Попусти́ти свій край на пота́лу (Леонт.)];
5) (несметное множество) си́ла, си́ла-силе́нна, бе́зліч (р. -чи), незліче́нно, незліче́нно чого-не́б.; до на́пасти, до сму́тку чого-не́б. [Гро́шей у йо́го до сму́тку. Куре́й тут – до на́пасти. Гро́шей незліче́нно].
Ги́бельный – згу́бний, згу́бли́вий [Згубли́ва краї́на (Л. Укр.)], заги́бний, погу́бний, поги́бельний.
• Ги́бельная вещь, происшествие – погу́ба; срв. Ги́бель.
Губи́тельный – погу́бний, згу́бний, згу́бливий, заги́бельний, поги́бельний.
• Губи́тельно – погу́бно, згу́бно, заги́бно. [Заги́бно роби́ти в заво́ді].
Заре́з –
1) (умерщвление, убой) зарі́з (-зу). [Там тата́ри поло́н ді́лять, на зарі́з люде́й веду́ть (АД). Пі́вня на зарі́з несу́ть, а він ка́же: кукурі́ку! (Номис)];
2) (часть шеи и горла в туше) оши́йок (-ши́йка), (диал.) душа́;
3) (у лошади: изгиб шеи) за́гин (-ну).
• Лошадь с высоким -зом – загина́стий кінь (Звин.);
4) (зарубка, надрез) карб (-бу), зару́бина, за́рубка;
5) см. Пья́ница;
6) (клык) і́кло, кло. [Як пійма́в вовк і́клом за хвіст, так і розпоро́в хвіст (Черк. п.)].
• Волчий -ре́з – во́вче і́кло;
7) (перен.: беда, погибель) зарі́з, смерть, біда́, неща́стя, заги́н (-ну).
• Чистый -ре́з – види́ма смерть (біда́), пря́мо зарі́з, смерть, и т. д. чи́сте неща́стя;
8) до заре́зу, нрч. – до зарі́зу, аж ґвалт, хоч пові́сься.
• Мне нужны деньги до заре́зу – мені́ аж ґвалт (мені́ до зарі́зу, хоч пові́сься) потрі́бні гро́ші.
Несча́стье – неща́стя (-тя); (неблагоприятная судьба) недо́ля, безща́стя, безтала́ння (-ння), бездо́[і́]лля (-лля), (невезение) нетала́н (-ну́), (бедствие, погибель) безголо́в’я (-в’я), (беда) ли́хо, біда́, лиха́ годи́на, причи́на, (беда, несчастный случай) приго́да, лиха́ приго́да, (напасть) ха́лепа; ум. недо́ленька, лиха́ годи́нонька, приго́донька. [Бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). По́вен світ неща́стів (Грінч.). Його́ боля́ть неща́стя Украї́ни (Франко). Поодино́кі неща́стя тво́рять зага́льне ща́стя (Кандід). Коли́ я тут недо́лі до́сить ма́ю, хай бу́ду я щасли́ва там, у и́ншім кра́ю! (Л. Укр.). На́що вам суди́лось тут заги́нути в недо́лі? (Рудан.). Усі́м лю́дям ща́стя, до́ля, – мені́-ж безтала́ння (Метл.). У тім селі́, на безтала́ння та на поги́бель, ви́ріс я (Шевч.). Нам на здоро́в’я, а тобі́ на безголо́в’я (Номис). Сам собі́ накли́кав безголо́в’я (Крим.). За́вжди наріка́ла на своє́ безголо́в’я (Черкас.). Ли́хо знена́цька підкра́лося (Коцюб.). Ста́лась мені́ причи́на: жі́нка вме́рла, зоста́лась дити́на (Пісня). Чому́ не зарятува́ти, коли́ чолові́к у приго́ді (человека постигло -тье)? (Мирний). Ха́лепи яко́ї щоб не напита́ть (М. Левиц.). Я́к-би то її́ ви́зволити з тако́ї ха́лепи та журби́? (Кониськ.)].
• Это верх -тья – це найбі́льше неща́стя (ли́хо).
• К (по) -тью – (як) на неща́стя, (чаще) (як) на біду́, як на ли́хо. [На біду́, ці дурні́ лю́ди ма́ли си́лу (Крим.). Таланови́тий, на ли́хо доча́сно поме́рлий публіци́ст (Рада). Тре́ба, ду́маю, зайти́ прові́дати хреще́ників, та, як на ли́хо забу́в (Васильч.)].
• К моему -тью – на моє́ неща́стя, на мою́ біду́, на моє́ ли́хо, мені́ на неща́стя и т. п. К вящему -тью – на ще бі́льше неща́стя (ли́хо); ще й (ба й) гі́рш(е) від то́го, ще й гі́рше ли́хо.
• На -тье чьё – на неща́стя, на ли́хо чиє́, кому́, на біду́ чию́, кому́, на безголо́в’я чиє́, на го́лову чию́. [Упаду́ собі́ на ли́хо (Л. Укр.). Зака́явся жени́тись, щоб знов не взя́ти лихо́ї (жі́нки) на своє́ безголо́в’я (Коцюб.). Чим-же я ви́нна, що ту́ю ду́му постанови́ли на на́ше безголо́в’я? (М. Левиц.). Неха́й горшки́ б’ю́ться на ганчаре́ву го́лову (Номис)].
• В -тьи – у неща́сті, у (лихі́й) приго́ді, при лихі́й годи́ні. [Не годи́ться жури́тись в приго́ді такі́й, адже́ и́ншим ще гі́рше бува́є (Л. Укр.). Я́к-би їм запомогти́ Ме́ндля в його́ лихі́й приго́ді? (Франко). Та нема́ гірш ніко́му, як тій сироти́ні: ніхто́ не приго́рне при лихі́й годи́ні (Пісня)].
• Мне -тье в картах – мені́ не щасти́ть (не талани́ть) у ка́ртах, мені́ ка́рта не йде.
• Впадать, впасть в -тье – потра́пити (попа́сти(ся)) в біду́, зазнава́ти, зазна́ти неща́стя (недо́лі, безтала́ння, ли́ха, біди́), схо́дити, зійти́ на біду́, знедо́люватися, знедо́литися, знедолі́ти, збезтала́ніти, знещасли́влюватися, знещасли́витися.
• Приносить, принести -тье кому – прино́сити, прине́сти́ неща́стя кому́, завдава́ти, завда́ти ли́ха (біди́) кому́, (пров.) ви́падком ви́пасти кому́. [Сльо́зи мої́ ви́падком йому́ ви́пали: вона́ (його́ коро́ва) здо́хла (Кониськ.)].
• С ним случилось -тье – його́ спітка́ло (поби́ло) ли́хо, з ним ста́ла(ся) приго́да, на йо́го (впа́ла) приго́да, на йо́го впа́ло безголо́в’я. [На козака́ – приго́донька; коза́к зажури́вся (Пісня)].
• Не бывать бы счастью, да -тье помогло – коли́-б (якби́) не неща́стя, не було́-б і ща́стя.
• Счастье одного основано на -тьи другого – на безтала́нні одного́ вироста́є ща́стя дру́гого (Тобіл.).
Приводи́ть, привести́ и приве́сть –
1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)].
• -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не.
• Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́;
2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)].
• -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю.
• Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)].
• Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.).
• -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)].
• -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)].
• -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку.
• Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння.
• -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)].
• -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)].
• Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?;
3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що.
• -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)].
• -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)].
• -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́.
• Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі;
4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)].
• -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́.
• -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́.
• -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́.
• -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́.
• -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́.
• -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́.
• -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́.
• -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти.
• -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́.
• -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти.
• -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док.
• -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́).
• -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́.
• -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́.
• -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)].
• -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу;
5) дово́дити, дове́сти́, да́ти.
• Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же).
• Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися.
• -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х?
6) приво́дити, приве́сти́.
• Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́;
7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го.
• -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника.
Приведё́нный –
1) приве́дений, припрова́джений;
2) дове́дений, при(з)ве́дений;
3) наве́дений, по́даний.
• -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́;
4) арифм. – зве́дений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Гиблый – (гибельный) згу́бний, згу́бливий, поги́бельний, (безнадёжный) пропа́щий:
• гиблое дело – пропаща справа, пропаще діло;
• гиблое место – згубне (погибельне) місце. Обговорення статті
Прометей – (греч.) Прометей.
[За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові, — Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля (Т.Шевченко). Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку, та не назвав свого тирана батьком, а деспотом всесвітнім, і прокляв, віщуючи усім богам погибель (Л.Українка). Зубами рвемо власне серце, Прометей і орел — водночас (В.Стус). — Бо якщо я дам тобі спокій, тату, то ця стерв’ятниця виклює тобі печінку. — Орел, орел. — Який орел? Що ти говориш? — (Чесно, Налю, я подумала, що він геть поїхав головою".) — Орел виклював печінку в Прометея, бо той приніс вогонь. — Тату, ти не Прометей, ти нещасний, спантеличений старий діл, який через свою дурість став жертвою цієї вовчиці… (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Тільки подумайте! На вогні, який Прометей украв у богів, спалили Джорджано Бруно (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Сын – син, (мн.) сини, (иногда) сино́ве; (диал.) синовець:
• блудный сын – блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотрат (марнотратець);
• побочный сын – бокови́й син;
• единственный сын – одинець, єдинак;
• крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник);
• порядочный сын – батьків син;
• приёмный сын – приймак, прийма, (стар.) прибраний син;
• сукин (собачий, чёртов, курицын) сын – сучий (собачий, песький, бісів, вражий, гадів, чортів, дияволів, іродів);
• сын полка – син полку;
• сын — портре́т отца – син — чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько.
[Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Пр.). В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (І.Котляревський). Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин (І.Котляревський). Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (І.Котляревський). Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як піч вже поспіла, от коровай посадили на лопату, дружко і почав: — Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас! — Амінь тому слову! — крикнули старости. — Спасибі за амінь (Г.Квітка-Основ’яненко). — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак. Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! Щоб духу в хаті не було! (Т.Шевченко). Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т.Шевченко). — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П.Куліш). — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П.Куліш). — Що се задумався, сину? — спитаю (М.Вовчок); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (П.Мирний). — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (П.Мирний). — Як, свиняче ухо, не повірить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нічого?! А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (П.Мирний). Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. — І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (М.Кропивницький). — Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М.Кропивницький). — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись… (М.Коцюбинський). Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (І.Франко). — Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л.Українка). — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (С.Васильченко). — Добрий вечір, дідусю, — каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Г.Хоткевич).— Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Г.Хоткевич). Єдиною розрадою Степанові цими днями тяжких іспитів було знайомство з сином Гнідих, Максимом, — тим молодиком, що зичливо почастував його цигаркою під час його злиденних входин у міське життя (В.Підмогильний). Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе. З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — і що б я робив, якби не така дружина? Син, правда, вже матюкається, він ходить у дитячий садок, йому шість років (Л.Костенко). Санчо вхопив глека з водою і вже до рота підніс, як раптом зачув голосне панове гукання: — Сину мій Санчо, не пий тої води! Не пий її, синку, бо то погибель твоя! Ось бачиш,— він показав йому свою бляшанку,— тут у мене свячений бальзам: вип’єш дві крапельки, і все мов рукою зніме. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дуже часто за вину батьків отримують нагороду лише сини (С.Є.Лєц). 1. Мої знайомі називають кімнату, де живе їхній семирічний син, дуже влучним словом — синарник. 2. — Уявляєш, у мене син народився! Син! Після шести дочок у мене нарешті народився син!!! — І на кого більше схожий, на тебе чи на дружину? — Не знаю, на обличчя ще не дивився]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОГИ́БЕЛЬ, не избежи́т погибели кто при́йде поги́бель на кого.
ГИ́БНУТЬ ще загиба́ти /вигибати/, запропада́ти, іти́ на про́пасть, умира́ти;
гибнущий що ги́не тощо, запропа́щуваний, роко́ваний /прире́чений/ на заги́бель /смерть/, ма́йже зни́клий /ви́мерлий/, на межі́ заги́белі, в обі́ймах /ла́пах/ сме́рти, близьки́й до заги́белі, незда́тний /без ша́нсів/ ви́жити, (про культуру) незда́тний іти́ в но́гу з ча́сом, ім. сме́ртник /жін. смертниця/, поги́бе́льник, прикм. (от-от) пропа́щий, знико́мий, умиру́щий, мру́щий, поги́бе[і]льний /загибельний/, сме́ртний, фраз. ни́щений, зни́щуваний, оказ. от-от-ме́ртвий, загибу́щий.
ПРО́ПАСТЬ (у космосі) чо́рна діра́, фраз. поги́бель, про́пад [про́пасти на них нет поги́белі /про́паду/ на них нема́].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Погибель – заги́н, -ну, по(за)ги́біль, -белі.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Погибель
• В три погибели согнуться, скорчиться… (перен. разг.) – зігнутися, скорчитися… у три погибелі (у дугу, як дуга).
• Гнуть, согнуть в три погибели кого (перен. разг.) – у три погибелі (у дугу, як дугу) зігнути кого; цілком підкоряти, підкорити (поневолювати, поневолити) кого.
• Он как будто стремится к своей погибели – він наче (мовбито) сам шукає собі згуби.
• Погибели нет на кого, на что – згуби (пагуби, погибелі) немає на кого, на що.
Гибель
• Верная гибель – певний (неминучий) загин; певна (видима, неминуча, іноді видюща) згуба (загибель, погибель); певна (видима) смерть. [Моя дочка іде до матері, а син до війська, Обом погибель певна. Українка. Е, коби-то я знав, я б, здається, на видиму смерть пішов…Коцюбинський.]
• Гибель ему! (Сгинь он!) – хай він згине (пропаде)!; хай він пропадом пропаде!; пропасть на нього!

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Безголо́в’я, безголі́в’я, -в’я – бедствие, несчастье, горе, погибель.
Ги́біль, -бели –
1) гибель, погибель;
2) множество, пропасть, масса.
Заги́б, -бу – погибель.
Заги́біль, -бели – погибель.
Заги́бок, -бку – погибель.
Заги́н, -ну – погибель, гибель.
• До заги́ну – до смерти, до последнего издыхания.
Зги́бель, зги́біль, -ели – погибель.
Згу́ба –
1) чого́ – потеря;
2) на ко́го, що, кому́, чому́ – гибель, погибель.
Погу́ба – погибель.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

поги́бель і -біль, -белі, -белі, -бе[і]ллю; -белі, -лей

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безголо́в’я, -в’я, с.
1) Бѣдствіе, несчастье, горе, погибель. Безголов’я та короткий вік на тебе. Ном. № 3704. Нам на здоров’я, а тобі на безголов’я. Ном. № 3703. Нехай він лютує... Поки безголов’я ворон прокричить. Шевч.
2) Иногда въ видѣ шутки называютъ шапку безголов’ям: Десь тут було моє безголов’я. Шейк. Ум. Безголов’ячко. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42).
I. Ги́бель, -лі, ж. Погибель.
Де, нар.
1) Гдѣ. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. Сова знає, де кури почують. Ном. № 5739. Де ви ся повертаєте, як ви ся маєте? Мет. 444. Горе дворові, де корова росказ волові. Ном. За городом левада, де зібралась громада. Ном. Та не де́ діне́ться. Нигдѣ не дѣнется, не пропадетъ. МВ. (О. 1862. ІІІ. 54).
2) Куда. Сама ж я не знаю, де мій милий дівся, а чи його звіри ззіли, а чи він утопився. Мет. Три царі, де ви йдете? Чуб. ІІІ. 342. Не було де́. Некуда было. Було втікать, чорний баране. — «Не було де, вельможний пане». Гол. IV. 529.
3) Откуда. Де ся взяв татарин стидкий, бридкий, поганий: хоче вдову зарубати, собі дитину забрати. Макс. (1849) 97.
4) Когда. Де Христос родився, той день празнуємо. Чуб. ІІІ. 377.
5) Въ соединеніи съ прилагательными: какой; тотъ, который. Не бере малого, а вибірає, де більший. Де кращого шукає. Де менші між їми, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; де набільші — в «свинки» поодалі гралися. Сніп. 155. З де-бі́льшого, з де-бі́льша. Большею частью.
6) Какъ. Де йому й жити було! Воно й росло так, аби слава, а тії виправки та походи силу з його всю вибрали. МВ.
7) Де-б. а) Гдѣ бы; куда бы, откуда бы. П’ять слів сказать, і де б взялася поміч. Сніп. б) Вмѣсто того, чтобы. Де б піти до церкви, а вона потягла у ліс по горіхи. Харьк. г. Де б молитися та в гріхах каятись, а вона ще пику малює та до судських примиляється. Харьк. в) Де б то. Гдѣ бы то, куда бы то. (Козак) не питається, де б то стати, коня попасти, а питається, де корчма новая. Черниг. г.
8) Де вже! Ну гдѣ таки. Де вже було мені служити! Хата. 164.
9) Де в бі́са, де в ка́та! Гдѣ тамъ! Куда тамъ! Кой чортъ! А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — «Де в біса! тепер не те стало, що колись у старовину. Харьк. Де в біса, які звичайні!... А кажуть люде, добрих батьків діти. Пригляділись старі очі на турка й на брата; на чужу кров і на рідну — та де його в ката! не спочину на родині, отут десь загину. Морд. (Млр. л. сб. 78).
10) Де то. Гдѣ же; куда же. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Морд. (Млр. л. сб. 91). Де то моя Катерина? Шевч. 79.
11) Де ж. а) Гдѣ же. Ой де ж мені, моя мила, коників набрати — по за гаєм зелененьким до тебе об’їзжати. Мет. 60. б) Куда же. Ох, погибель же моя! де ж мені тепер діться? К. ЧР. 44. Ой де ж ти їдеш, о, мій синочку? — Їду в гороньки, аж до дівоньки. Чуб. ІІІ. 290. в) Развѣ. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде в горло. Се бо був хрін. Де ж його можна їсти. Кв. г) Де ж пак! Какъ же! еще бы! Може вона за пана хоче? Де ж пак! вона мабуть за царя думає. Пнеться, наче справді велика цяця. Де ж пак! нові штани справив. Ном. Злякаються вони! де ж пак! І в горобину ніч приїдуть для такої панночки, як наша. Шевч.
12) Де тобі. Куда тамъ! Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! таке лихо, що не видно й світа! Шевч. 84.
13) Де хотя́. Гдѣ угодно. У старовину такого землі було, що кожний де хотя селивсь і кілько хотів, стілько й займав. Харьк. г.
14) Де да́лі. Чѣмъ далѣе. Де далі, усе стихає, ні травка не колишеться, усе жде чогось великого, страшного. Кв. Пов. Примѣч. Остальныя слова сложныя съ де см. отдѣлъно въ соотвѣтствующихъ мѣстахъ алфавита.
Заги́б, -бу, м. Погибель. Вх. Зн. 18.
Заги́бель, -лі, ж. Погибель. На загибель буде тому, хто бере багачку з дому. Чуб. V. 217. Ум. Заги́белька. Бо вже мені за дівчинов загибелька буде. Гол.
Заги́н, -ну, м. Погибель, гибель. До заги́ну. До смерти.
Замани́ти, -ню́, -ниш, гл. Заманить. На погибель вас у замок заманили. К. Досв. 209.
Зво́мпити и зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Котл. Ен. V. 73. Не звомпив же й січовик, на п’ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Стор. МПр. 10. Всюди про козацьке щастє звонпили. К. ЦН. 277.
Зги́бель, -лі, ж. Погибель.
Згу́ба, -би, ж.
1) Потеря. Чия згуба, того гріха повна губа. Ном. № 7452.
2) Гибель, погибель. Оцей дощ — згуба. НВол. у. На згубу людей не можно в завод гнати. НВолын. у. Це він робе мені на сухоту та на згубу. НВолын. у.
Косте́льник, -ка, м. Католикъ. Костельники свою погибель чують. К. НС. 38.
Кра́ля, -лі, ж.
1) Королева. Король каже: потіха моя! Краля каже: погибель моя. К. ЧР. 43. Король і краля не знали, як шанувати Колумба. Ком. І.
2) Красавица. Таку кралю висватали, що хоч за гетьмана, то не сором. Шевч. 107. І що ж то за хороша з лиця була!... Здається, і не змалювати такої кралі. МВ. (О. 1862. III. 35).
3) Дама (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463. Ум. Кра́лечка, кра́лька. Не бійсь, моя кралечко, каже дід. Стор. І. 113.
Напропади́ме, нар. На погибель. Хто іде на Сібір, то певне не на добро, а напропадиме. Камен. у.
Підцько́вувати, -вую, -єш, сов. в. підцькува́ти, -кую́, -є́ш, гл.
1) Натравлять, натравить. Підцькував индика собакою.
2) Подзадоривать, подзадорить, раздразнить. Підцьковує Грицька на погибель. Г. Барв. 460. Щоб все, що бачив, росказати і щоб Дареса підцькувать. Котл. Ен. Ще було й діда підцьковує, щоб гриз голову своїй дочці. Чуб. II. 97.
Повкида́ти, -да́ю, -єш, гл. Бросить во что-нибудь (во множествѣ). Лушпиння з яєць повкидала в піч. Кв. Ти ж їх, Боже, в рів глибокий, повкидаєш на погибель. К. Псал. 127. Повів їх (жидів) дурінь до річки, повкидав по одинцю. Драг. 347.
Поги́бель, -лі, ж.
1) Гибель, погибель. Як не зведе вона його з світу, то ще одно місце зостається, де його погибель учиниться. Рудч. Ск. І. 135.
2) Зігну́тися у три поги́белі. Сильно согнуться, сгорбиться. Ном. № 3042. Ізогнувсь у три погибелі. Драг. 165.
Поги́бельний, -а, -е. Гибельный. І в погибельні тенета вороги її вловили. К. Псал. 35.
Погу́ба, -би, ж. Погибель. Відратуйте, отче, душу від погуби. Гн. II. 43.
Руї́на, -ни, ж.
1) Развалина. Все осталось, все сумує, як руїни Трої. Шевч. 36. Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн. Шевч. 149.
2) Разрушеніе, истребленіе. Чига його голодная погибель, що-день його руїна назирає. К. Іов. 39.
3) Разореніе. Бачили лихі свою руїну. К. Іов. 47.
Учиня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. учини́тися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Дѣлаться, сдѣдаться. Вчинилася бондарочка п’яна і глуха. Гол. І так воно с;:оро якось теє вчинилось. Сим. 228. Великий гріх учинився. Грин. ІІІ. 666. Чом же сим людям не вчинитись би тихими, незнаними історії героями добра людського? К. (О. 1862. ІІІ. 23).
2) Совершаться, совершиться, происходить, произойти. Ще одно тільки місце зостається, де його погибель вчиниться. Рудч. Ск. І. 135.
3) Только сов. в.? Вырости. Вчинилася густа та висока лоза. Конст. у.
4) Заквашиваться, закваситься. Млинець той сам і мелеться, сам і вчиняється, сам і міситься. Рудч. Ск. І. 137.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Поги́бель = поги́бель, заги́ба (С. Л.), заги́н (С. Л.), стра́та, згу́ба (С. З.). — Серце, Катерино, не показуй людям сльози, терпи до загину. К. Ш. — Видячи отчизну до крайнеї приходячую згуби. Мазепа. С. З. — Ой ти дївчино, моя люба, твоя краса — моя згуба, брови чорні, очі сиві, а я хлопець нещасливий. н. п.
Поги́бельный = згу́бний.
Вожа́къ = 1. д. Води́льщикъ. 2. прові́дця, провода́рь, передови́к, верхово́да, ватажо́к. С. Л. — Через ваших же провідцїв на нас погибель. С. З. — Він у цьому дїлї привідця.
Ги́бель = 1. згу́ба, заги́ба (С. Л.). заги́н (Чайч.), зги́бель, (С. З.), поги́бель (С. Л.). — ти знайдеш там недолю — веселих лїт і молодощів згубу. К. Б. — Втїкайте, панове, в Польщу з України — буде вам великая згуба. К. Д. — Сей блазень Петрик принесеть людям шкоду, а собі згибель. С. З. 2. бага́то, бага́цько, си́ла, страше́нна си́ла, бе́злїч. — У його безлїч грошей.
Гла́ва́рь = голова́рь, приві́дця, приво́дчик, верхово́да, ватажо́к. — Через ваших же привідцїв на вас погибель. Брюховецький. С. З.
Зави́довать = зави́дувати, за́здрити, ся, за́здрувати, за́здростити (Б. Н.), порива́ти очі. — За здоровя того, хто любить кого, на погибель тому, хто завидує кому! н. пр. — Не завидуй багатому: багатий не має нї любови, ні приязнї — він все те наймає. К. Ш. — От дядько, поміркувавши, що небіж заздрить ся на його бжоли... н. о. — Заздрує на мою худо́бу. С. Л. — Не повинні єсьмо заздростити. Б. Н. — На чужий коровай очей не поривай, а свій дбай. н. пр.
Заво́дчикъ = 1. завідчи́к (властитель завода). 2. приві́дця (С. З.), приво́дчик, заво́дчик, призво́дчик. – Через ваших же привідцїв на вас погибель. Брюховецький. С. З. — Він до всього приводчик.
Зачи́нщикъ, ца = приві́дця (С. З. Л.), приво́дець (С. З.), приво́дчик, ця (С. Л.), призві́дця, заво́дчик, ця (С. Л.), причи́нник, ця. — Через ваших же привідцїв на вас погибель. Брюховецький. С. З. — Привідця зараз, ся шептуха, йому шепнула біла вуха і завела з ним річ таку. Кот.
Па́губа = 1. згу́ба (С. З.), поги́бель (С. Л.), заги́ба (С. Л.), заги́н (С. Л.). — Хай перестане дївчат любити, бо то єсть згуба цїлого сьвіту. н. п. — Ой ти дївчино, моя люба, твоя краса — моя згуба. н. п. — Видячи отчизну до крайнеї приходячую згуби. Малена. С. З. — Лукавий спокусив, бо він мого загину хоче і він мене підвів. Гр. Чайч. 2. згу́ба (С. З.), утра́та (С. Ш.), стра́та (С. З.). — Чия згуба, в того річей повна губа. н. пр. — Не хочеш утрати, не йди нї в куми, нї в свати. н. пр. — Хто-ж мі страту нагородить. н. п. Б.
Предводи́тель, ница = провідни́к, ця, приво́дець, приві́дця, прово́дець, війська — д. Военача́льникъ, стороницства — провода́рь, проводи́рь, верхово́да, розбійників — ота́ман, ва́таг, ватажо́к, колядників — бере́за, голоти — голотово́да (К. Б.). — Предводи́тель дворя́нства, Предводи́тельша = ма́ршал, марша́лок (Прав.), предводи́тель, ка (Лїв.). — Провідником сеї депутациї був єпископ Яхимович. Бар. О. — Через ваших же провідцїв на нас погибель. С. З. — Він у цьому дїлї привідця. — Татари ночують, їх приводець по табору, мов пан який, ходить. н. п. — Старий Сагайдак був наш ватаг було порядок дає. н. о. — Хто ватажком піде перед вами? К. Ш.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)