Знайдено 56 статей

Запропонувати свій переклад для «поділ»

Шукати «поділ» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Многоэтажка, разг. – (многоэтажный дом) багатоповерх, (нрк.) багатоповерхівка, (высотка) висотка, (белорус.) ґмах, (огромная, образн.) о́зія. [В магічно-зеленавих хвилях місячного променя полощуться вежі, багатоповерхи, скляні дахи і сади та площі Києва (Докія Гуменна). Справжні хазяї незбагненно дорогих подільських нетрів зазвичай здають їх в оренду, а самі скніють у сучасних багатоповерхівках десь на Оболоні чи Дарниці (Люко Дашвар). Поряд із моїм будинком хтось із вас побудував висотку, яка ночами сяє блакитним світлом (Л. Денисенко). Але… видно суджено йому перебути смуту у холостяцькій своїй печерці на тринадцятому поверсівисотки, загубленої в нетрях Лівобережжя (Г.Тарасюк). Дивлюсь на краєвиди Ваших міст і вбачаю дещо спільного з нашими теперішніми краєвидами: такі ж височенні будинки, багатоповерхові озії, підносяться тепер і в нашому Києві та інших містах України й Росії. Я — ретроград і тому не хотів би мешкати на якомусь 15-му чи 19-му поверсі в кватирі зо всіма вигодами. Навіть, коли бував у Москві, мимоволі тужив за старою дерев’яною Москвою з її патріархальністю й затишком. Ці, подібні одна на одну, озії стирають індивідуальність міста, нівелюють його окремішність, зате задовольняють пекучу потребу в житлоплощі для багатьох людей (Б.Антоненко-Давидович). Сучасний Поділ занедбаний, але має особливий шарм, зберігає острівці затишку і ту особливу магію, яка живе у старих речах. Це ніби противага велетенським рибам багатоповерхівок, із яких поволі, як луска, опадає плитка (Юлія Стахівська)].

Торговка – крама́рка, (перекупщица) пере́купка, (мелкая, разг., устар.) сидуха. [Старі сидухи й перекупки гнали їх кочергами через торжок (І.Нечуй-Левицький). Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич. Блискучий центр середніх віків з Академією та славетними монастирями обернувся тепер у дрібне торжище, притулок крамарів і лайливих перекупок, осередок кустарних виробництв мила, гільз, шкіри, оцту й гуталіну (В.Підмогильний)].

Юбка – 1) (одежда) спідниця; 2) (изолятора) острі́шок: • волочиться за юбками – волочитися за спідницями; • держаться за юбку чью (за бабью юбку) – триматися (держатися) спідниці (плахти, запаски) чиєї; триматися (держатися) за чию спідницю (плахту, запаску), триматися (держатися) жінчиної (жіночої) спідниці (плахти), триматися (держатися) за жінчину (жіночу) спідницю (плахту); жити за чиїм (жіночим, жінчиним) загадом, (давн. також) носити [чию, жінчину] плахту. [— Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Г.Квітка-Основ’яненко). Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (П.Мирний). — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Л.Українка). Переводила задуманий погляд на дочку. Відтак поправляла на ній намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці (М.Коцюбинський). Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (М.Коцюбинський). Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (М.Коцюбинський). — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Я лиш про неї думав при зірницях, Мов про щасливий страшно гріх, І чув, як пристрасно спідниця шуміла щось про чари ніг (Т.Осьмачка). Іван носить плахту, а Настя булаву (Пр.). Біля печі вона, мов бранець, Слугувала під шурх спідниць, Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць… (В.Симоненко). Там бій. Там смерть. Там зламано границі. Людей недохват. Ллється наша кров. А тут — погиб…. У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов? — У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. У вас права, ми ж — охоронці права (Л.Костенко). Поприсідали верби у воді, стоїть у березі дівчаток зграйка і, видививши лози, миють ноги, високо підіткавши спідниці (В.Стус). — Прошу каву, — до нас наблизилася секретарка у короткій спідниці — і я раптом оцінив політ думки дизайнера цієї канапи. Недурний був чоловік, слово честі. Олесь теж оцінив цей політ і через це злегка зашарівся. Дівчина подивилася на нього скептично і обсмикнула поділ, наче там було що обсмикувати (брати Капранови). Ця спідниця снилася місцевим алкашам, яким насправді не так вже й хотілося її задерти, — їм цілком вистачало самих лише дражливих фантазій — звісно ж, за пляшкою, як водиться (М.Бриних). 1. Це — не спідниця, це — широкий пояс. 2. Чим коротша спідниця, тим більше недоліків вона приховує. 3. На прийомі у сексопатолога: — Лікарю, я не можу пройти повз жодну спідницю! — Ви молода людина, і це нормально. — Та їх у мене вже цілий гардероб!].

История – 1) (греч.) історія; (дееписание) дієписа́ння, діє́пис; 2) (случай) приго́да, ока́зія, істо́рія, (редко) сто́рія, прити́чина, причи́на, при́чта, (неприятная) ха́лепа, (смехотворная) куме́дія, чудасі́я: • вечная (обычная) история! (разг фон ) – вічна (одвічна) історія; стара казочка (пісенька); знову (завжди) це саме; це ми вже чули; вот история!; • вот так история! – оце [так] історія (пригода, оказія); оце маємо; • всемирная, всеобщая, древняя, новая, новейшая история – всесві́тня, зага́льна, да́вня (старода́вня), нова́, нові́тня істо́рія; • естественная история – природни́ча істо́рія; • затеять историю – (скандал) зчини́ти бе́шкет, (дело) заве́сти спра́ву з ким, заве́стися з ким; • история социальных, общественных движений – істо́рія соція́льних, грома́дських (суспільних) ру́хів; • история умалчивает о чём (шутл.) – історія мовчить (не згадує, не каже) про що; • попал в неприятную историю кто – ускочив у неприємну історію (лихо, біду, халепу) хто, сталася пригода кому, стала пригода на кого, (иногда зниж.) ушелепався хто; • священная, библейская история – свяще́нна, біблі́йна істо́рія; • случилась история – тра́пилася ока́зія, приго́да; • это долгая история – це довга історія (пісня); • это совсем другая история – це зовсім інша річ, це щось інше. [Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич (В.Підмогильний). Спогади докучливі, як нежить, Що тій славі принесуть нове? Тільки тим історія належить, Хто сьогодні бореться й живе (В.Симоненко). Звичайні норми починають ст́аріти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон (Л.Костенко). Щасливі спільноти не мають потреби в історії. Тільки нещасливим спільнотам вкрай потрібна їхня історія, бо вони через неї прагнуть пояснити собі й іншим свої нещастя, легітимізувати свої невдачі, свою неспроможність (Ю.Андрухович). — Ба не диявол, а чаклун, — упала в річ небога. — Першої ночі по вашому, дядечку, від’їзді прилетів він сюди на хмарі, зліз із змія, на якому верхи сидів, і ввійшов до тої кімнати. Не знаю, що він витворяв, тільки дивлюся за якусь часину — вилітає він через дах, а в домі скрізь диму повно. Ми кинулись туди — що за оказія? Ані книжок нема ніяких, ані самої кімнати, нічогісінько! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А то ж таки сторія правдива, — зауважив Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я знав цю історію. Ішлося про перспективи, що мали відкритися перед нею, коли б вона не побралася з Гассе Знав я цю історію і в редакції самоо Гассе. Тут уже йшлося про перспективи, які були б у нього, коли б він зостався неодруженим. Це була, мабуть, чи не найпоширеніша історія в світі. та й чи не найбезнадійніша (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна (Іван Гнатюк, перекл. Б.Шульца). Я відмовляюся вірити Історії. Історія — це зорова ілюзія. Вона стосується невеликої купки людей, а вони видають її за загальнолюдську справу. Але це стосується лише їх самих. Тож наша справа полягає в тому, щоб не брати в цьому участі. Це вони придумали, що ми маємо брати в цьому участь. Їм необхідно, щоб ми грали у спектаклі їхнього божевілля (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна Історія — швидше погляди, ніж факти (В.Спіноза). Історія тчеться не із самих фактів, а й з віри поколінь. І є багато випадків, коли віра важить більше, ніж факти (Ален Деко). Історія — це збірка фактів, яких не повинно було бути (С.Є.Лєц). В історію важко увійти, але легко вляпатися (М.Жванецький). Історія Росії: жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше…].

Война – війна, розмир; (междоусобная, гражданская) усобиця, чвари, домова (громадянська) війна: • в дни войны – за війни; у дні війни; • вести войну – воюватися, провадити (точити, вести) війну; • война деньги съедает, а кровью запивает – нема моря без води, а війни без крові (Пр.); війна людей їсть, а кров’ю запиває (Пр.); • война оборонительная и наступательная – війна оборонна (оборонча, відпорна) і наступальна (нападча, (устар.) зачіпна); • выступить войной против кого, чего, идти войной на кого – іти воювати кого, воюватися проти кого; іти війною на кого; • находиться в состоянии войны с кем – бути в стані війни з ким. [Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час (І.Котляревський). Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хто утіка — не все женися; Хто мов і трусить — стережися; Скиксуєш раз — тогді прощай! (І.Котляревський). Та крім того, усім їм була притаманна ще одна риса, що позначалась цілком уже на першому творі його «Бритва» й пішла розголосом і по дальших оповіданнях Степанових, синтезуючи його уявлення про істоту громадської війни, — величезного масового зруху, де одиниці були непомітні часточки, зрівнені в цілому й безумовно йому підпорядковані, де люди знеособились у вищій волі, що відібрала їм особисте життя і разом з ним усі ілюзії незалежності (В.Підмогильний). Земля кричить. Шинкують кров’ю війни, І падають занози від ярма, І лиш годинник холодно й спокійно Рахує дні, розтрачені дарма (В.Симоненко). Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Треба ставитися до війни не як до тріумфу, а як до великого зла. Тільки імперії радіють війнам (В.Гриневич). На жаль, сталінська формула «Велика Вітчизняна війна» все ще домінує в офіційному дискурсі, імпліцитно підтримуючи поділ українського суспільства на сталіністів-«патріотів» та антисталіністів-«зрадників» (М.Рябчук). — Література пргне облагородити війну, щоб виправдати смерть загиблих, щоб ті, які з неї повернулися, продовжували жити з більш-менш спокійною совістю, щоб ті, які прийдуть їм на зміну, також не замислюючись готові були померти… (В.Слапчук). Виграти війну до снаги всім, не всі здатні її програти (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Народи справді не хотіли цієї війни! Єдине, чого вони бажали всім серцем і душею — пережити цю війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Коли двері зачинилися, Хосе Аркадіо Другий відчув упевненість у тому, що його війна скінчилася. За багато років до цього полковник Ауреліано Буендіа розповідав йому про запаморочливу силу війни і намагався довести своє твердження незліченними прикладами з власного життя. Хосе Аркадіо Другий повірив йому. Але в ту ніч, поки офіцер дивився на нього, не помічаючи його, він згадав про напруження останніх місяців, про мерзоти тюрми, про паніку на вокзалі, про поїзд, навантажений трупами, й дійшов висновку, що полковник був просто шарлатан або дурень. Хосе Аркадіо Другий не розумів, навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А Кроп, навпаки,— філософ. Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б’ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б’ються зовсім не ті, кому слід (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). На той час я вже почав розуміти: мій батько соромився того, що люди вважали його невігласом, уламком війни, де, майже як у всіх війнах, люди воювали в ім’я Бога та батьківщини, щоб надати ще більше влади людям, які мали її досить і до того, як розпочали війну (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Війна, яку майже всі солдати 1918 року ненавиділи, для тих, хто щасливо уцілів, поступово стала цікавою пригодою в їхньому житті. Вони повернулися до буденного життя, яке, коли вони ще сиділи в окопах і проклинали війну, вважалось їм справжнім раєм. Тепер воно знову стало тільки буденним життям — з турботами й неприємностями, а війна здається чимось невиразним, далеким, пережитим; її, всупереч їхній волі і майже без їхньої участі, переосмислено, підроблено, підмальовано. Масове вбивство обернулось на пригоду, з якої пощастило вийти живим. Відчай забуто, горе посвітлішало, і смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті,— чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Здається, ніби чоловіки йдуть на війну, щоб здобути від цього зиск або відстояти якісь принципи, та насправді воюють вони за землю і за жінок. Раніше чи пізніше інші причини і спонуки тонуть у крові й утрачають свій сенс (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Війна — надто серйозна справа, щоб довіряти її воякам (Талейран). Війна статей ведеться традиційною зброєю (С.Є.Лєц). Війна — найгірший спосіб здобуття знань про чужу культуру (С.Є.Лем). Перша жертва війни — правда (Г.Джонсон). Я не вірю, що Росія хоче війни, вона хоче плодів війни (В.Черчіл)].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)