Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «поступ»
Шукати «поступ» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Движе́ние –
1) рух, хід (р. хо́ду). [Життя́ – то ві́чний рух. Мо́ре-мо́ре, без кра́ю просто́ре, ру́ху по́вне і ра́зом споко́ю! (Л. Укр.). Грома́дський рух. Хід небе́сних плане́т];
2) (проявление -ния, жест) рух, по́рух, мах. [Її́ ру́хи зроби́лися жва́вими, нерво́вими (Коцюб.). Зви́чним по́рухом торкну́всь держака́ від кинжа́ла. Інти́мний по́рух душі́ (Єфр.). Ки́нув зру́чним ма́хом на пле́чі пальто́ (Неч.-Лев.)].
• Он весь в движе́нии (фамил.) – дви́жки його́ всього́ беру́ть.
• Движе́ние рефлекторное (невольный жест) – ві́друх.
• Сделать быстрое движе́ние к чему – порва́тися до чо́го́. [Порва́вся бі́гти (Крим.)].
• Делать, сделать быстрое судорожное движе́ние ногою – дри́ґа́ти, -ся, дри́ґну́ти, -ся, дриґону́ти.
• Быстрое судорожное движе́ние ногою – дри́ґання;
3) движе́ние многих одушевл. предметов – рух, ворушня́, рухани́на.
• Движе́ние суетливое – метушня́. [Метушня́ в ха́ті зчини́лася: всі метуша́ться, не зна́ють, що поча́ти. Ворушня́, га́мір, крик, бігани́на (Франко)];
4) (волнение, смута) ро́зрух, ворохо́бня́;
5) движе́ние вперёд (о культуре = прогресс) – по́ступ. [Шляхо́м ві́чного по́ступу]; (к известной цели) прямува́ння, простува́ння, хід (р. хо́ду) до чо́го. [Невпи́нний хід до кра́щих форм життя́ (Єфр.)].
• Дать делу движе́ние – да́ти спра́ві хід, зру́шити спра́ву.
• Дело лежит без движе́ния – спра́ва не руша́є напере́д, (диал.) ді́ло лежи́ть (в суді́) без по́двигу;
6) прийти в движе́ние (зашевелиться) – заворуши́тися. [В корчмі́ все заворуши́лося; жид уті́к; горі́лка булькоті́ла на зе́млю].
• Привести в движе́ние – двигну́ти, зворухну́ти, пусти́ти в рух.
Заде́рживать, задержа́ть –
1) (останавливать, удерживать) заде́ржувати, заде́ржати, затри́мувати, затри́мати, спиня́ти, спини́ти, зупиня́ти, зупини́ти кого́, що, запиня́ти, запини́ти (напр. во́ду), перепиня́ти, перепини́ти, тамува́ти, затамо́вувати, затамува́ти що; га́яти, зага́ювати, зага́яти, уга́ювати, уга́яти кого́, що, бари́ти, забаря́ти, забари́ти, ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́. [Не бав їх, неха́й ді́ло ро́блять].
• Обстоятельства -жа́ли меня в городе – обста́вини заде́ржали (затри́мали) мене́ в мі́сті.
• -вать дыхание – запиня́ти (затри́мувати, затамо́вувати) дух (ві́ддих).
• -вать шаги, ход – прити́шувати (прити́шити) ходу́, приде́ржувати (приде́ржати) ходу́, прити́шитися. [По́їзд на мосту́ прити́шивсь].
• -вать воду (течение воды) – запиня́ти (перепиня́ти, тамува́ти) во́ду, рі́чку.
• Не -вайте меня, мне некогда – не га́йте (не барі́ть, не ба́вте, не затри́муйте) мене́, мені́ ні́коли.
• Он -жа́л меня до вечера (до темноты) – він дога́яв мене́ до ве́чора (до сме́рку).
• -вать кого своею мешкотностью – волово́дити, мару́дити кого́;
2) (препятствовать чему) затри́мувати, затри́мати, гальмува́ти, загальмува́ти, тамува́ти, затамува́ти що, пере́чити чому́.
• -вать духовное развитие, прогресс – затри́мувати, гальмува́ти, тамува́ти духо́ви́й ро́звій, по́ступ.
• -вать ход дела – (препятствуя) затри́мувати, гальмува́ти спра́ву, (умышленно оттягивая) зага́ювати (уга́ювати) спра́ву;
3) затри́мувати, затри́мати, заарешто́вувати, заарештува́ти, (о мног.) позатри́мувати, позаарешто́вувати кого́, що; (наложить арест) причиня́ти, причини́ти що. [Само́го пусти́ли, а хліб причини́ли, бо не було́ квитка́ (Чигир.)].
• Заде́рживающий, см. Заде́рживательный.
• Заде́ржанный – заде́ржаний, затри́маний, запи́нений, затамо́ваний и т. д. -ный с поличным – затри́маний з дове́деною краді́жкою, з гаря́чим, (стар.) пі́йманий з до́водом, з лице́м.
Изобрета́тельность –
1) винахі́дливість, вига́дливість (-вости). [Техні́чний по́ступ, утво́рений ду́хом ініціяти́ви, винахі́дливости, тво́рчости (Доман.)];
2) (изощрённость, изворотливость) вига́дливість (-вости). [А тоді́ йде в ді́ло диве́зна вига́дливістю своє́ю й хи́трощами тюре́мна по́шта (Корол.)].
Набе́жчик – напа́дач (-ча), напа́дник, наї́зник (-на). [Побі́дний по́ступ напа́дачів був наре́шті спи́нений (Павлик)].
Называ́ть, назва́ть –
1) (давать название, имя, кличку) зва́ти, назива́ти, назва́ти, наріка́ти, наректи́, кли́кати кого́, каза́ти на ко́го, на що, (не только именовать) іменува́ти, на(й)мено́вувати, на(й)менува́ти, (преимущ. с оттенком пренебр.) узива́ти, узва́ти, (прозывать) дражни́ти, продражни́ти, (величать) велича́ти, звелича́ти, (о мног.) поназива́ти, понаріка́ти, пона(й)мено́вувати, повзива́ти кого́, що ким, чим, яки́м. [Де́хто звав ту́ю кварти́ру катако́мбою (Крим.). Їдно́го назва́в Гавриї́лом, дру́гого Михаї́лом, – усі́х поназива́в. (Чуб. I). Своє́ дитя́ без со́рома байстря́м наріка́є (Шевч.). То я́к-же наректи́ мою́ пси́хіку? (Крим.). Не кли́чте преподо́бним лю́того Неро́на (Шевч.). Ті́льки найгі́ршу жі́нку лаху́дрою кли́чуть (Крим.). По́ступ веде́ за собо́ю те, що мо́жемо найменува́ти ро́стом осо́би (Доман.). Со́нце найменува́в він небе́сним о́ком (М. Калин.). А́втор наменува́в свого́ пи́саря таки́м ім’я́м, що його́ ніхто́ не мо́же ви́мовити (Грінч.). Нас хло́пами взива́ли (Франко). Прокля́тим на́чинням не взива́й свято́ї а́рфи (Л. Укр.). То ті́льки соба́к дра́жнять руди́ми (Н.-Лев.). Наро́дня му́за так га́рно звелича́ла Хмельни́цького Ру́сином (Куліш)].
• Как -ва́ют это? – як зве́ться це? як ка́жуть на це? [В Херсо́нській губе́рні ка́жуть на за́тірку «моту́зка» (Звин.)].
• Он -ва́ет себя вашим родственником – він зве себе́ ва́шим ро́дичем.
• -ва́ть кого дураком – ду́рнем зва́ти (узива́ти, велича́ти), назва́ти, дурня́ти (женщину: ду́ркати) кого́, ду́рня завдава́ти, завда́ти, ду́рня загина́ти, загну́ти кому́.
• Так называ́емый – так зва́ний, так зве́ться, (мн.) так зву́ться. [Так зва́на сла́ва (Грінч.). Хо́дить до нас, так зве́ться, мироно́сниця (Звин.). Бува́ють, так зву́ться, характе́рники (Звин.)];
2) (по имени, по фамилии) зва́ти, назива́ти, назва́ти, кли́кати, велича́ти кого́ на ім’я́ (на йме́ння, на прі́звище), на(й)мено́вувати, на(й)менува́ти кого́. [Та забу́ла люде́й розпита́ти, як ми́лого на і́мнячко зва́ти (Пісня). Де-ж таки́ ви́дано, щоб ма́ти зва́ла си́на на прі́звище? (Грінч.). Ой ти, дівчи́но, ти, ми́ла моя́, я́к-же тя кли́че ма́ти твоя́? (Голов.). Їх ім’я́ вся́ке тепе́р зна́є і не тре́ба їх тут намено́вувати (Грінч.)].
• -зва́ть кого по имени и отчеству – назва́ти кого́ на ім’я́ й по ба́тькові;
3) (перечислять) назива́ти, назва́ти кого́, що (одно́ на о́дним, одно́ за дру́гим), перека́зувати, переказа́ти що, (о мног.) поназива́ти, поперека́зувати. [Цар переказа́в усе́, що було́ в йо́го найкра́щого, а чорт все ка́жс: «ні!» (Рудч.)].
• -зва́л два-три имени и обчёлся – назва́в два чи три (з два-три) йме́ння, – і край лі́кові (і недолі́к);
4) (считать кем чем) зва́ти, назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим, уважа́ти, визнава́ти, ви́знати кого́ за ко́го, за що, що за що.
• Вы -ете это любовью? – ви це звете́ любо́в’ю (коха́нням)? ви вважа́єте це за любо́в (коха́ння)?;
5) (выдавать кого) вика́зувати, ви́казати кого́. [Його́ пі́ймано, мордо́вано, вимага́ючи, щоб він ви́казав товариші́в; він не ви́казав ніко́го (Грінч.)];
6) (напрашивать) наклика́ти, накли́кати, напро́шувати, напроси́ти, напро́хувати, напроха́ти, (о мног. или в большом количестве) понаклика́ти, насклика́ти, понапро́шувати, понапро́хувати кого́. [Накли́чу весе́лих госте́й (Н.-Лев.). Напроси́ла старці́в і вбо́гих (Н.-Лев.). На́що ти так бага́то люде́й понаклика́в, – де ми їх поса́димо? (Харківщ.). Понапро́хували госте́й, а гости́ти не ду́же є чим (Харківщ.)].
• -ва́ть гончих, охотн. – склика́ти, скли́кати, (о мног.) посклика́ти гончакі́в.
На́званный –
1) на́зва́ний, наре́че́ний, на(й)мено́ваний, понази́ваний, пона(й)мено́вуваний; ви́знаний; ви́казаний;
2) (напрошенный) накли́каний, напро́шений, напро́ханий, понакли́куваний, понапро́шуваний: понапро́хуваний; (о гончих) скли́каний.
Напа́дчик, -чица – напа́сник, -ниця, напа́дник, -ниця, напа́да́ч (-ча́), -да́чка. [Напа́сник на культу́рних люде́й Остряни́н (Куліш). Розду́лася напа́сниця хма́ра, роззя́вила хи́жу па́щу і со́нце зовсі́м проковтну́ла (Дніпр. Ч.). Побі́дний по́ступ напа́дачів був наре́шті спи́нений (Павлик)].
Недове́рие – недові́ра, (реже) недові́р’я (-р’я), недові́рство, неві́ра, неві́рство, неймові́ра, неймові́рство, (потеря веры) зневі́ра, зневі́р’я (-р’я). [Він з недові́рою подиви́всь на Они́сю (Н.-Лев.). Беру́ з недові́р’ям кни́жку (Васильч.). Я не сказа́в «будь ві́рна» з недові́рства (Куліш). До пані́в наро́д наш ма́є да́вню істори́чну неві́ру (Основа 1862). Зни́кне та сумна́ проміж їх неві́ра, яка́ гальму́є по́ступ (Грінч.). Усі́ з неймові́рою сте́жили за ко́жним мої́м ру́хом (Коцюб.). Зни́кне все неймові́рство з-межи двох наро́дів (Грінч.)].
• -рие к кому, чему – недові́ра, недові́р’я, неві́ра до ко́го, до чо́го, зневі́ра, зневі́р’я до ко́го, до и про́ти чо́го. [Розпа́лений неві́рою до жі́нки, не дава́в їй про́світку (Грінч.). Надхо́дить розчарува́ння, зневі́ра до се́бе (Крим.). Зневі́р’я про́ти нещи́рих за́ходів до кріпа́цької рефо́рми (Доман.)].
• С -рием – з недові́рою и т. п.; см. ещё Недове́рчиво.
• Возыметь -рие – запали́тися (перейня́тися) недові́рою.
• Иметь (питать) -рие к кому – не ма́ти дові́ри до ко́го; см. Недоверя́ть.
Похо́дка – хода́ и хід (р. хо́ду), похода́ и по́хід (-ходу), ступа́, хідня́ (-ні́), по́ступ (-пу). [А пода́й нам, ді́вонько, води́: поба́чимо твоє́ї ходи́ (Г. Барв.). Га́рна у коня́ хода́ (Звяг.). Важки́й хід бо́сих ніг (Коцюб.). По́гляд о́рлій, похода́ важка́, вельмо́жна (М. Вовч.). У обо́х по́хід одна́ковий, як уве́чорі, то й не розбере́ш, котри́й іде́ (Новомоск.). У ньо́го хід діво́цький (Поділля). Важка́ ступа́ (М. Вовч.). Зовсі́м ба́тькова хідня́ (Херс.)].
• -ка медленная, тяжёлая, лёгкая, размашистая – хода́ пові́льна, важка́, ле́гка, зама́шиста. [Молоди́ця йде зама́шистою ходо́ю (Л. Укр.)].
• -ку имел – на ході́ був. [На ході́ Семе́н Си́дорович був нешвидки́й (Яворн.)].
• Я узнаю его -ку, по -ке – я пізнаю́ його́ ходу́, по ході́, по по́ходу.
• Видно по -ке – зна́ти по ході́ (по по́ходу). Срв. По́ступь.
Преуспея́ние – доспіва́ння, поступа́ння в чо́му, (успех, прогресс) по́спіх, у́спіх (-ху), по́ступ (-пу) у чо́му. [Бага́то спі́ху, та ма́ло поспі́ху (Приказка)].
Принима́ть, приня́ть –
1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)].
• Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?;
2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)].
• -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)].
• -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́.
• У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися.
• -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)].
• -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)].
• -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки.
• -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві.
• Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої.
• Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно.
• -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние.
• -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т.
• -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение.
• -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що.
• -ть на свой счёт –
а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт;
б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)].
• -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта).
• -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію.
• -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти.
• -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти).
• -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го.
• -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів.
• -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́.
• -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го.
• -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́.
• -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)].
• -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння.
• -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)].
• -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що.
• -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що.
• -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким.
• -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)].
• -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт.
• -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду.
• -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне.
• -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду).
• -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду.
• -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́.
• -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́.
• -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства).
• -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки).
• -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію.
• -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до…
• -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́.
• -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)].
• -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися.
• -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру.
• -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)].
• Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)];
3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)].
• Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й;
4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)].
• -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти.
• Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́.
• -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́;
5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)].
• -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця.
• -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу].
• -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги.
• Принима́емый – при́йманий.
• При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки.
• -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.
Прогре́сс – по́ступ (-пу), прогре́с (-су). [Матерія́льний і духо́вний по́ступ. Я схиля́юсь перед, по́ступом (Крим.)].
Про́двиг – (вперед) по́ступ, по́сув (-ву), хід (р. хо́ду).
• -гу нету – хо́ду нема́.
Продвиже́ние – (вперед) посува́ння и посо́вування, поступа́ння, по́ступ (-пу), (к известной цели) прямува́ння, простува́ння, хід (р. хо́ду) до чо́го (до пе́вної мети́). [Побі́дний по́ступ нападачі́в був наре́шті спи́нений (Павлик)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вперёд –
1) (нар. места) вперед, наперед;
2) (нар. времени) вперед, попереду, наперед, надалі, далі, (сначала) спочатку, спершу;
3) (межд.) вперед!, рушай!, наперед!; (понукание на лошадей) вйо! но!; (понукание на волов) гей!, (диал.) гійє!, гейє!, гейки!:
• брать деньги вперёд – брати гроші вперед (наперед);
• вперёд, впредь так не делай – надалі так не роби;
• вперёд выдаваться (торчать) – вистава́ти, ви́стати, випина́тися, ви́пнутися, вистро́млюватися, ви́стромитися, виставля́тися, ви́ставитися, вганя́тися в що, увігна́тися, висува́тися, ви́сунутися, виступа́ти куди́сь, ви́ступити;
• вперёд выскакивать, выскочить – вириватися, вирватися;
• вперёд двигаться (прогрессировать) – поступати;
• вперёд забежать – перейняти кого;
• вперёд залетать – заполітати;
• выставля́ть вперёд – випина́ти, ви́пнути, ви́п’ясти; (обнаженную часть тела) ви́тріщити;
• двигать вперёд – посо́вувати, посува́ти напере́д;
• движе́ние вперёд (прогресс) – по́ступ;
• забегая вперёд – забігаючи вперед, кажучи наперед;
• на годы вперёд – на роки вперед;
• ни вперёд ни назад; ни взад, ни вперёд – ні туди, ні сюди; ні напере́д (вперед), ні наза́д;
• наклониться вперёд – похилитися, (схилитися) наперед;
• платить вперёд – платити наперед; (лок.) згори платити;
• полный вперёд – повний вперед;
• проходить, пройти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д);
• ходить взад и вперёд – ходити туди й сюди, снувати (снуватися);
• часы идут вперёд – годинник поспішає.
[І то лихо попереду знати, що нам в світі зострінеться (Т.Шевченко). За харч і за кватирю заплачено вже згори (А.Свидницький). Нехай дадуть мені гроші наперед. Гей, наперед! Або добути, або дома не бути! (АС). — Повний хід вперед! — загукав капітан (М.Трублаїні). Я стою на палубі, приклавши руку до безкозирки, і груди мої випинаються, і морський вітрюган шмагає в обличчя. Право руля! Повний вперед — по гарбузинню! Обертаюсь і бачу: мати чистить картоплю, зігнулась над мискою, але губи у неї злегка тремтять і в очах сміхотливі блищики. Я й забув, що поруч — старші. Рука моя сама опускається, безкозирка зникла, як і не було її, а пароплав став ненаситною кабицею (Віктор Близнець). Шлях до успіху, забитий дамами, які проштовхують вперед своїх чоловіків (Томас Дьюрі). 1. Теорія вчить нас дивитися далеко вперед, а практика — собі під ноги. 2. Лейтенант: — Хто поїде на картоплю, два кроки вперед. Виходять два солдати. — Решта піде пішки. 3. Чоловік жаліється психоаналітикові: — Моя жінка веде щоденник, в який заносить всі мої справи і вчинки до найдрібніших деталей! — І що? Багато дружин ведуть щоденники. Тут нема нічого незвичного. — Так, але моя веде на тиждень вперед! 4. Якщо тобі плюють в спину — отже, ти попереду. 5. Деколи рішучий крок вперед — наслідок добрячого копняка ззаду]. Обговорення статті
Отношение – (к чему) ставлення, стосунок, (между людьми, государствами и т.д.) відносини, (сношения) зносини, (о личных) стосунки, (причастность) причетність, (матем.) відношення; (канцелярское) лист, завідомлення:
• благожелательное отношение к кому, к чему – ласка, прихильність (прихилля) до кого, до чого;
• близкие отношения – близькі́ відно́сини (стосу́нки);
• быть в дружеских отношениях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти;
• в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти;
• быть в любовных отношениях – коха́тися, люби́тися з ким;
• быть во враждебных отношениях – ворогува́ти;
• быть в фамильярных отношениях – панібрата́тися;
• в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го;
• быть в хороших отношениях с кем – мати добрі взаємини (стосунки) з ким; (иногда) у добрі (у добрості) жити з ким;
• в близких, интимных отношениях быть, находиться с кем – у близьких, інтимних взаєминах (стосунках) бути з ким; кохатися (любитися) з ким;
• в других отношениях – щодо иншого, з иншого погляду;
• взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємовідно́сини, взаємини;
• внимательное, почтительное отношение к кому – шано́ба, пошані́вок до ко́го;
• во всех отношениях – з усякого (з кожного) погляду, круго́м, з усіх поглядів; усім; кругом; всіма́ сторона́ми; у всьому (в усьому);
• во многих отношениях – багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами, з багатьох поглядів;
• в отношении кого, чего – щодо (стосовно) кого, чого; що стосується кого-чого; (в сравнении с кем, чем) проти кого, чого;
• в отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного;
• в процентном отношении – відсотково;
• враждебные отношения – ворогува́ння, ворожнеча;
• вступить в дружеские, приятельские, товарищеские отношения – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти, заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти;
• вступить в любовные отношения – зазна́тися;
• вступить в фамильярные отношения – запанібрата́тися;
• в этом отношении – щодо цього, з цього погляду; цією стороною;
• высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що (своє ставлення до чого), дава́ти свій суд над чим;
• в этом отношении он… – щодо цього він…; з цього погляду він…; цим він…; цією стороною він…;
• завязывать отношения – захо́дити в стосу́нки;
• иметь отношение к чему – стосуватися чого, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку до чо́го;
• имеющий отношение к кому-чему – стосовний чого, який (що) стосується кого-чого;
• любовные отношения – лю́бощі, любовні стосунки;
• международные отношения – міжнародні відносини;
• между этими событиями нет никакого отношения – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности;
• мирные отношения – мирні стосунки (відносини, взаємини), сумир (згода, злагода);
• на ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити;
• небрежное отношение к – недбале ставлення до;
не имеющий отношения к делу – сторо́нній, неприче́тний;
• непочтительное отношение – неповага, зневага до кого; непошана;
• нерадивое отношение – занедба́ння кого́, чого́;
• несправедливое отношение – кривда кому, кри́вдження кого́;
• ни в каком отношении – аж ніяк не;
• никакого отношения не иметь – анінайменшого стосунку не мати; нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) не мати;
• ответное отношение – відпис;
• отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність між подіями, явищами тощо;
• отношения мирные, миролюбивые – зла́года (лагода), мирні відносини (стосунки);
• отношения приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння;
• по отношению к кому, чему – щодо кого, чого; супроти кого, чого;
• почтительное отношение – шаноба до кого;
• при надлежащем отношении к делу… – при належному ставленні до діла (до справи)…; належно ставлячись до діла…; коли належно ставитися до справи…;
• при хорошем отношении – за добрих відносин (взаємин); гарно ставлячись; коли гаразд ставитися;
• производственные отношения – виробничі відносини;
• процентное отношение – відсоткове відношення;
• разорвать дружеские отношения – розбрата́тися, розрізни́тися;
• разрыв мирных (дружественных) отношений – розрив мирних (дружніх) стосунків; розмир;
• стать к кому в отношения враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́;
• это не имеет отношения к делу – це не стосується справи;
• это очень полезно в том отношении, что… – це дуже корисно тим, що…; це дуже корисно з того погляду, що…
[Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Б.Грінченко). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (П.Куліш). Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М.Вовчок). Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво (Сл. Гр.). Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила (Сл. Гр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (С.Єфремов). Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (С.Єфремов). За три тижні, відколи вони познайомились, їхні відносини установились на певному ступені, немов заклякли, так хороше почавшись, і юнак почував цілковиту неспроможність їх на дальший поступ зрушити (В.Підмогильний). Тож з усіх поглядів гарне було свято проводжання в порту, де всі, хто зібрався, мали спільну турботу про тих, що відпливали (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Та Левін був закоханий, і через те йому здавалося, що Кіті була така досконалість з усякого погляду, така істота найвища за все земне, а він така земна низька істота, що не могло бути й думки про те, щоб інші й вона сама визнали його гідним її (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Наші стосунки ні в чому не мали ані майбутнього, ані великих надій, і нам обом це було відомо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Якийсь гімназист за мармуровим столиком каже своїй подобі протилежної статі, що тепер, очевидно, час їхньому знайомству, їхньому першому поверховому контакту перерости в щось інше, гімназистка називає це все ще товаришуванням, що видається гімназистові незрозумілою стриманістю (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Будувати правильно стосунки найважче з жінками і ницими людьми. Якщо наблизиш їх до себе — вони стають розв’язними, якщо віддалиш від себе — зненавидять (Конфуцій). Якщо не можеш змінити ситуацію — зміни своє ставлення до неї (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРОДВИЖЕ́НИЕ (військ) рух, (у справі) по́ступ, проґре́с, (на службі) фраз. підви́щення, галиц. ви́вищення.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Поступь – хода́, -ди́, по́ступ, -пу.
Прогресс – по́ступ, -пу, проґре́с, -су; -ивный – поступо́вий, проґреси́вний, -а, -е.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Движение – рух; хід. Движение рефлекторное (невольное) – відрух. Движение вперед (о культуре) – поступ. Прийти в движение – заворушитися; взятися рухом. Приводить в движение – давати рух чому. Без движения – нерухомо.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Далеко
• Видит око далеко, а ум ещё дальше – око бачить далеко, а розум ще далі. Пр. До ока ще й розуму треба. Пр. Око по верхах біжить, а розум і корінь бачить. Пр.
• Далеко больше, чем кто – (прикм.) Далеко (багато, куди, геть) більший, ніж хто (як хто, за кого); (присл.) геть більше ніж (за, як) (образн. розм.— про вік) геть-геть перейшло за (зниж. перескочило за).
• Далеко вокруг – далеко (геть, геть-геть, ген-ген) навкруг(и) (навколо). [Раптом пісня чудова навколо геть-геть залунала. Українка.]
• Далеко-далеко – далеко-далеко; ген-ген (геть-геть); ген (геть) далеко; (іноді) ген-ген (геть-геть) далеко.
• Далеко ему до тебя (разг.) – куди йому до тебе; Далеко куцому до зайця. Пр.
• Далеко зайти (перен.) – перебрати міру; перейти межі; далеко загнатися (забрести); багато собі дозволити.
• Далеко за полночь – геть по півночі.
• Далеко идущий — далекосяжний.
• Далеко кулику до Петрова дня – далеко куцому до зайця. Пр. Далеко п’яному до Києва. Пр.
• Далеко ль до греха, до беды (разг.) – чи то (хіба) далеко до гріха, до біди.
• Далеко не красавица – зовсім не красуня; далеко до красуні.
• Далеко пойдёт (разг.) – далеко сягне (іноді дотягне); (зниж. розм.) багато чого доскочити.
• Далеко так!; так далеко! – такий (далекий) світ!; так далеко!
• Довольно далеко – далеченько; доволі (досить) далеко; (іноді) подалеко.
• Зашёл с ним слишком далеко – за край зайшов з ним.
• Не очень далеко – не дуже (не вельми) далеко; не як (і) далеко; не що й далеко.
• Он далеко не глуп – він не зовсім дурний; він не такий уже й дурний.
• Очень далеко – дуже далеко; ген; [аж] ген-ген; [аж] геть; геть далеко; далекий світ; (іноді емоц.) така світота.
• Туда далеко – туди далеко; це не близький (іноді не блигомий) світ.
• Уйти далеко в чём – зробити великий поступ у чому.
Движение
• Быстрое, суетливое движение – (про багатьох) Руханина; метушня (ворушня).
• Быть в движении – рухатися; (іноді емоц.) ходити ходором.
• Дать делу движение – дати справі хід; зрушити справу.
• Движение вперёд (про культуру, прогресс) – поступ.
• Движение по службе – посування по (на) службі.
• Движение рефлективное (невольный жест) – відрух.
• Душевное движение – порух душі (мислі).
• Освободительное движение – визвольний рух.
• Приводить, привести в движение что – давати, дати рух чому; надавати, надати руху чому.
• Революционное движение – революційний рух.
• Сделать быстрое движение к чему – зробити швидкий рух до чого; порватись до чого.
Шаг
• Большой шаг вперёд (перен.) – великий крок уперед; великий (значний, чималий) поступ.
• В двух (в трёх, в нескольких) шагах от кого, от чего – за два (за три, за кілька) кроків (ступнів) від кого, від чого; близісінько від кого, від чого.
• Делать большие шаги – широко ступати; робити великі (стягнисті) кроки.
• Делающий большие шаги – той, що робить великі (стягнисті) кроки; (також) сягнистий.
• Ехать шагом (верхом, на лошадях…) – їхати ступою. [Їде собі ступою. Сл. Гр.]
• Замедлить шаг – притишити ходу; сповільнити крок (ходу).
• Идти скорым шагом – іти швидкою ходою (ступою).
• Идти тихим шагом – іти тихою ходою; (переважно про коней) іти (ступати) тихою ступою. [Іду я тихою ходою, Дивлюсь — аж он передо мною, Неначе дива виринають… Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• На каждом шагу – на кожному кроці (ступ(е)ні); що [не] ступінь (що не крок); (іноді) де ступну, де ступиш (що ступиш).
• Ни на шаг не продвинуться – (а)ні на крок (на ступінь) не посунутися [уперед]; і на крок (і на ступінь) не посунутися [уперед], не поступити(ся) наперед.
• От великого до смешного один шаг – від великого до смішного (між великим і смішним) один крок (один ступінь).
• Предпринимать, предпринять [дальнейшие] шаги к чему – уживати, ужити [дальших] заходів до чого.
• Прибавить шагу – наддати (піддати) ходи [в ноги]; збільшити (прискорити) крок; (іноді) на ноги налягти.
• Сбиться с шага – ступити не в ногу; не тією ногою ступити; збитися з ноги.
• Семимильными (гигантскими) шагами – семимильними (гігантськими, широкосягнистими) кроками.
• С первых шагов (с первого шага) (перен.) – з самого початку (від первопочатку); з перших кроків (з першого кроку).
• Чеканить, печатать, отбивать шаг (воен. разг.) – карбувати (чітко відбивати) кроки (крок).
• Шаг вперёд, два шага назад – крок уперед, два кроки назад.
• Шаг за шагом – ступінь по ступеню, ступінь за ступ(е)нем; крок за кроком; (розм. іноді) нога за ногою.
• Шагом марш! (воен.) – ходом (кроком) руш!
• Шагу не ступить, не сделать для кого, для чего – і кроку не зробити (і ступня не ступити) для кого, для чого.
• Шагу ступить не может кто – кроку не може зробити (і ступнути) хто.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

прогре́сс прогре́с,-су, по́ступ,-пу (розвиток по висхідній лінії, удосконалення в цьому процесі)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

По́ступ, -пу –
1) шаг, поступь;
2) прогресс;
3) до чого – продвижение (вперед).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Движение – рух (-ху); (к известной цели) – прямува́ння, простува́ння; (суетливое) – ворушня, метушня; (вперед) – по́ступ (-пу); д. грузовое – вантаже́вий рух, рух вантажі́в; д. железнодорожное – залізничий рух; д. пешеходное – пі́ший рух; д. по делу – рух у спра́ві; д. уличное – рух ву́лицями; без -ния (оставаться) – нерухо́мо, без ру́ху; оставлять без движения – не дава́ти, не да́ти ру́ху (хо́ду), лиша́ти без ру́ху; приводить в -ние – дава́ти, да́ти ру́х, ру́хати.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

по́ступ, -пу, -пові, в -пі

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

По́ступ, -пу, м.
1) Шагъ, поступь. Боже вас борони на каждім поступі, де ся поступите. Фр. Пр. 72.
2) Прогрессъ, движеніе впередъ. За правду, поступ, волю кожен з нас на смерть готов. Млак. 124.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Движе́ніе = рух (С. З. Л.), по́рух (С. Л.), руша́ння, поруше́ння (С. Ж.), по́двиг. — Движе́ніе впере́дъ = по́ступ. – Нево́льное движе́ніе = ві́друх. — Місяць має троякий рух: коло своєї осї, надокола землї і разом з нею навкруги сонця Де-що про Сьв. Божий. — Останнїм відрухом відірвав руки від грудей. Фр. — Дїло лежить у мирового без по́двигу. Хар. — Порушення сердечне. С. Ж.
Постепе́нный, но = ступне́вий (С. Пар.), ступне́во (С. Жел. Пар.), поступо́вний, поступо́вно (С. Жел.), черго́ю, попоря́дку, пома́лу-ма́лу, спрокво́ла, прокво́льно. — Ми тямимо, що вплив сїєї ідеї переймає людей не зразу, а спроквола. Кн. — Поступ людський не летить, не біжить навзаводи, а йде проквольно. Пр.
По́ступь = хода́ (С. З. Л. Жел.), сту́пання (С. Жел.), по́ступ (С. Жел.), ви́ступка (С. Жел.). — Він проходив поуз варту двічі грізною лицарською ходою. Ст. Г. — По-над водою ходою тихою пішла. К. Ш.
Преуспѣя́ніе = по́спіх, по́ступ (С. Жел.) — Багато спі́ху, та мало по́спіху. н. пр.
Прогре́ссъ = по́ступ. — Усобицї в значній мірі утрудняли поступ громадський. Зап. Груш. — Виробити відповідний сьвітовому поступові сьвітогляд. Зїньк.
Успѣ́хъ = по́спіх, успі́х (С. Ш.), до́спіх, по́ступ. — Багато спіху, та мало поспіху. н. пр. — А в дїлі все нема доспіху, куди не глянеш — все не те. Мет. — Дай Богъ успѣ́ха = щасти́ Бо́же, помога́й-бі, Бо́же поможи́.
Шагъ = сту́пінь, ступе́нь, ступа́, ступня́, по́ступ, крок (С. З. Ос.). — Грізно крикнув і приступив на ступінь ближче. Лев. — Два ступнї зробив, та й упав. н. о. — Я голову тобі розібъю, як ступінь ти хоч один до мене зробиш. К. К. — Почав широкими ступнями ходити з кутка в куток. Пр. — Куди хочеш завести, повідай? Нї ступня вже не зроблю я далї. Ст. Г. — Мо ступнїв два пронїс і покинув. н. к. — Вони приступили ближче, може так, як на ступінь. Лев. — Аж гомін, шелест від ступнїв! — Я кинувсь миттю між кущів. Пч. — Я добре знаю її швидкі і легенькі ступнї. Кн. — Невидющий і без цїпка кроку не ступлю. Грінч. — На дванадцять кроків од криницї. н. о. — Ша́гомъ = ходо́ю, ступо́ю (Вол.), виступце́м. — Пусти коней ходою, нехай висапають ся. Кн. — Їдем собі ходою. Греб. — Їхали ступою. — Шагъ за ша́гъ = ходо́ю, по́ступцем, нога́ за ного́ю. – Дѣ́лать большіе шаги́, ходи́ть больши́ми шага́ми = ши́роко ступа́ти, ци́бати. — На вся́комъ шагу́ = скрізь, що ступі́нь. — Ти́химъ ша́гомъ = ти́хою ходо́ю. — Приба́вить, уба́вить ша́гу = приспіши́ти, вкороти́ти ходи́, зменши́ти хо́ду. — Зменши ходу, бо я з тобою не зійду. Кн.

Запропонуйте свій переклад