Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 93 статті
Запропонувати свій переклад для «потом»
Шукати «потом» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пото́м, нар. – по́тім, пото́му, опісля́, да́лі, а да́лі, по́слі, а по́слі (с «а» только в начале предложения), навпісля́, навпо́слі, по́тім то́го, тоді́, а тоді́, (зап.) відта́к. [По́тім він позирну́в на Гнатка́ (Крим.) Я пото́му пі́ду (Кам. п.). Опісля́ скажу́. А чи зна́єте ви, що да́лі ста́лося з тим учи́телем? (Крим.). А да́лі озва́вся стари́й дідуга́н (Грінч.)].
Добыва́ть, -ся, добы́ть, -ся – добува́ти, -ся, добу́ти, -ся, здобува́ти, -ся, здобу́ти, -ся, видобува́ти, -ся, ви́добути, -ся, а специальнее – дістава́ти, сов. діста́ти, (приобресть) придба́ти, розідба́ти, (наконец достичь) доско́чити чого́, засяга́ти чого́, сов. засягти́, запобіга́ти, запобі́гти чого́, доробля́тися, сов. дороби́тися чого́, сов. розстара́тися про що. [Або добу́ти, або вдо́ма не бу́ти (прик.). Чи се-ж не та земля́, що здобува́ли для нас батьки́ своє́ю кро́в’ю й по́том? (Л. Укр.). Здобу́вся чолові́к ли́ха. А хто-ж тобі́ гетьма́нськую булаву́ діста́не? (Рудан.). Крива́вим по́том доробля́тися хлі́ба насу́щного. Ні за які гро́ші не доско́чиш (Куліш). Робо́тою засягне́ собі́ ща́стя (Мирн.). Запобіга́й сві́та, по́ки слу́жать лі́та (Ном.). Треба розстара́тися про гро́ші].
• Добы́ть (заработать) с трудом, с горем пополам – розго́рити, загорюва́ти що, розгорюва́тися на що. [Тя́жко загорьо́ваний хліб їмо́. Як-не́будь розгорю́ємось на скоти́нку (Мирн.)].
• Трудно (бывает) добыва́ть что – тру́дно (суту́жно) на що. [На сіль було́ тру́дно (Куліш)].
• Добыва́емый – добу́ваний. [Вла́сник землі́ брав собі́ по копі́йці з пу́да добу́ваного ву́гілля].
• Добы́тый – здобу́тий.
• Добыва́ющий – добува́льний, видобутни́й; сирови́нний. [Добува́льна та обробна́ промисло́вість. Сирови́нна промисло́вість].
• Добы́тое тяжёлым трудом – крива́ви́ця. [За чужу́ю кривави́цю купи́в у це́ркву плащани́цю (Ном.)].
• Добы́ть работой – прироби́ти. [Збу́тися не до́вго, а спро́буй прироби́ти].
• Добы́ть пением – ви́співати. [Ви́співав собі́ дівчи́ну лю́бу та га́рну (М. Вовч.)].
• Добы́ть нищенством – ви́жебрати; обманом – ви́дурити; борьбой – вибороти́ и т. д.
Зараба́[о́]тывать, зарабо́тать – заробля́ти, зароби́ти, (много назаробля́ти), запрацьо́вувати, запрацюва́ти, (о мн.) позаро́блювати, позапрацьо́вувати, (с оттен. прирабатывать) приробля́ти и приро́блювати, прироби́ти; (тяжёлым трудом) загорьо́вувати, загорюва́ти, замозо́лювати, замозо́лити що, сльоза́ми доробля́тися, дороби́тися чого́; (лёгким трудом) заробля́ти, зароби́ти легкоби́том, легки́й хліб ма́ти, ле́гки́й хліб кому́; (жатьём) заробля́ти, зароби́ти серпо́м, (зажать) зажина́ти, зажа́ти, (косьбой) заробля́ти, зароби́ти косо́ю (закосить) зако́шувати, закоси́ти, (молотьбой) заробля́ти, зароби́ти ці́пом, замоло́чувати, замолоти́ти и т. д. [Ти́ждень коза́к заробля́є, за оди́н день пропива́є (Макс.). За пе́рший мі́сяць я зароби́ла де́в’ять рублі́в (Кониськ.). Ми запрацюва́ли собі́ на харч (Н.-Лев.). Все, ду́маю, що-не́будь запрацю́ю собі́; робо́ти не бою́сь (М. Вовч.). Тепе́р бу́дете сльоза́ми хлі́ба доробля́тись (Руданськ.). Два го́ди ходи́в по Дону́, прироби́в тро́хи гро́шей (Г. Барв.). Загорюва́ла сви́ту – і ту́ю вкра́ли (Звин.)].
• -вать хлеб в поте чела – крива́вим по́том заробля́ти хліб.
• Зарабо́танный – заро́блений, запрацьо́ваний, заробі́тний, (тяжёлым трудом) загорьо́ваний, потови́й, замозольо́ваний, замозо́лений, мозольо́ваний, (оффиц. службой) службо́вий.
• -ные деньги – заро́блені гро́ші, заробі́ток, зароблени́на; см. За́работок 1.
• Зараба́тывающий –
а) прич. що заробля́є, запрацьо́вує и т. д.;
б) сущ., см. Зарабо́тчик.
• Не могущий -ть – незарі́бний, незаробля́щий.
Зате́м –
1) (потом) по́тім, по́тім то́го, пото́му, після то́го, опісля́, да́лі, тоді́, (зап.) відта́к.
• А -тем – а тоді́. [По́тім, немо́в схамену́вшись, він позирну́в на Гнатка́ (Крим.). Попе́реду ходи́в до ба́тька, а тоді́ до сестри́ (Звин.)].
• Вскоре -тем – незаба́ром (невза́барі) після то́го.
• Вслед -тем – за́раз після то́го.
• -те́м имею честь быть… – з тим ма́ю честь бу́ти…;
2) (поэтому) того́, тому́, тим; (с этой целью) на те.
• Я -те́м и приехал сюда – я того́ (тому́, на те) й приї́хав сюди́.
• Зате́м что (потому что) – тим, що; тому́, що; того́, що; зати́м, що; через те, що; бо. [Того́ те́пло, що весна́ наста́ла. То тим вони́ спочива́ли, що на ра́ни постре́ляні да пору́бані ду́же знемага́ли (Макс.)].
• Зате́м, чтобы – з тим, щоб; на те, щоб; про те, щоб; задля то́го, щоб.
• Я приехал -те́м, чтобы… – я приї́хав із тим, щоб…
Иска́ть –
1) (стараться найти) шука́ти кого́, що и чого́, за ким, за чим, пошу́кувати, гляді́ти кого́, чого́, за ким, за чим, (гал.) гляда́ти кого́, чого́, що. [Озира́ється по лю́дях, мов шука́ючи кого́ очи́ма (Грінч.). Пого́ня була́ вже в лі́сі, шука́ла за ни́ми (Франко). Коли́ я вам не згожу́, то гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.). Бу́ду я собі́ му́жа гляда́ти (Гол.)].
• Ищи́! (собаке) – шука́й (шпуй, шкуй)!
• -ка́ть себе беды – напи́тувати (собі́) ли́ха.
• -ка́ть блох, вшей у кого (в голове) – ська́ти бліх, во́шей у ко́го, ська́ти кому́ (го́лову), гляді́ти в голові́ кому́.
• -ска́ть у себя в голове – ська́тися (в голові́).
• От добра добра не и́щут – з до́брого добра́ за и́ншим не шука́ють.
• -ка́ть должности (места) – шука́ти поса́ди, (пров.) шука́ти помі́стя.
• Ищу́ комнату для холостого – шука́ю (пошу́кую) кімна́ти для нежона́того.
• -ска́ть повсюду – шука́ти скрізь, по всіх усю́дах.
• -ска́ть правды – дохо́дити (шука́ти) пра́вди.
• -ска́ть спасения (в бегстве) – шука́ти порату́нку (втіка́ючи).
• -ска́ть счастья – шука́ти (пита́ти) до́лі (ща́стя-до́лі).
• -ска́ть предлога (повода) для ссоры – шука́ти при́воду до сва́рки; шука́ти при́ключки (за́чіпки) до сва́рки.
• Что вы и́щете? – чого́ ви шука́єте?
• -ска́ть убить – шука́ти вби́ти. [И́род Христа́ вби́ти шука́є (Колядка)].
• И́щет меня убить (мне повредить) – шука́є сме́рти моє́ї (мені́ шко́ди).
• И́щет случая мне повредить – шука́є наго́ди мені́ шко́ду вчини́ти (нашко́дити).
• И́щут прислугу за всё – тре́ба служни́ці до всьо́го, (гал.) пошу́кується служни́ці за все, до всьо́го;
2) (что на ком) пра́вити що в ко́го, з ко́го, доправля́тися чого́ в ко́го, з ко́го. [Ніхто́ не при́йде пра́вить про́центу (Рудч.). А зроби́в яку́ шко́ду робі́тник – судо́м із йо́го доправля́йся та свого́ пра́ва дохо́дь, а сам кара́ти не смій (Єфр.)].
• Взял, а потом ищи́ с него – взяв, а тоді́ прав з ньо́го, справу́йся з ним.
• На нищем не и́щут – що з го́лого взя́ти.
• -ка́ть с кого за обиду – пра́витися на ко́го за обра́зу (за шко́ду).
• -ка́ть по суду – пра́вити судо́м.
• -ка́ть судом – позива́ти кого́. [Позива́тися я не охо́ча, а коли́ тре́ба, то позива́тиму (Кон.)].
• -ка́ть в суде – позива́тися за що з ким, доправля́тися судо́м, справува́тися за що з ким.
• -ка́ть судебным порядком с кого – пра́вити через суд з ко́го; дохо́дити чого́; (стар.) од ко́го пра́вно дохо́дити.
• -ка́ть судебного удовлетворения – пра́ва проха́ти;
3) (в ком) запобіга́ти в ко́го чого́. [(У́ряд) запобіга́в їх (коза́цької) по́мочи на Шве́да (Куліш)].
• В нём все и́щут – перед ним вся́ке запобіга́є.
• -ка́ть милости – запобіга́ти ла́ски чиє́ї и у ко́го.
• -ка́ть поддержки – запобіга́ти допомо́ги.
• Иско́мый – шу́каний, пошу́куваний. [Шука́ли все люди́ну в люди́ні і ча́сто бли́зько до шу́каного ідеа́лу підхо́дили (Ніков.)].
• -мый результат – шу́каний ви́слід.
• -мое (мат.) – шу́кане (-ного).
Кре́йцер (монета) – кра́йцар, (гал.) ґра́йцар (-ра).
• Монета в 1/2 -ра – пі́няз, пінязо́к (-зка́) (угор.).
• Монета первоначально в шесть, а потом в десять -ров – ші́стка, (диал.) шу́стка. [Брав за то дві шу́стці на горі́лку (Стефан.)].
Крова́вый –
1) крива́вий, кри[о]в’яни́й, (пров.) кри[о]вляни́й, (зап.) керва́вий, (редко) рудяни́й. [Куди́ несли́ Бондарі́вну – крива́виї сте́жки (Пісня). Черво́на гли́на бри́знула трьома́ кров’яни́ми крапелька́ми на бі́лу соро́чку (Н.-Лев.). Рі́чка крив’яно́ю ста́ла (Мнж.)].
• -вая месть – крива́ва по́[і́]мста.
• Работать до -вого пота – роби́ти до крива́вого по́ту, роби́ти кре́вно. [Ми тру́димося кре́вно, а ви знай ле́жма лежите́ (Сл. Гр.)].
• Заработанное -вым потом – крива́ви́ця, (зап.) керва́ви́ця. [Кривави́цю мою́ пропива́в (Г. Барв.). Жили́ кервави́цею робі́тного лю́ду (Павлик)]. -вый подтёк, см. Кровоподтё́к. -вый понос, см. Дизенте́рия. -вый цвет, бот. Tropaeolum (majus) L. – красо́ля, красу́лька;
2) см. Кровопроли́тный.
Нагу́ливать, нагуля́ть –
1) (наживать гульбою) нагу́лювати, нагуля́ти, вигу́лювати, ви́гуляти, (о мног.) понагу́лювати, повигу́лювати що, кого́, чого́. [Дожирува́лася з хло́пцями, що й дити́ну нагуля́ла (Полт.)];
2) (приобретать отдыхом) нагу́лювати, нагуля́ти, надбава́ти, надба́ти, придбава́ти, придба́ти, нако́хувати, накоха́ти, (о мног.) понадбава́ти и т. п. що, чого́.
• -ля́л себе пять фунтов за месяц – придба́в (накоха́в) собі́ п’ять фу́нтів за мі́сяць;
3) (выпасать скот) випаса́ти, ви́пасти, (о мног.) повипаса́ти кого́, що.
Нагу́лянный –
1) нагу́ляний, ви́гуляний, пона[пови]гу́люваний;
2) нагу́ляний, на́дбаний, при́дбаний, нако́ханий, понадба́ваний и т. п.;
3) ви́пасений, повипа́саний.
-ться –
1) (стр. з.) нагу́люватися, бу́ти нагу́люваним, нагу́ляним, понагу́люваним и т. п.;
2) нагу́люватися, нагуля́тися, вигу́люватися, ви́гулятися, (о мног.) понагу́люватися, повигу́люватися. [От нагуля́лись і поляга́ли усі́ спа́ти (Рудч.). Го́сті до́бре ви́гулялись і ви́голодались (Н.-Лев.). Дівча́та понагу́лювались (Богодух.)];
3) (тучнеть) випаса́тися, ви́пастися, відпаса́тися, відпа́стися, нагу́лювати (нако́хувати), нагуля́ти (накоха́ти) са́ла (сальця́). [Худо́ба в нас на толо́ці не випаса́ється, а ху́дне (Полт.). Відпа́сся лю́дським по́том (Київщ.). Накоха́в собі́ сальця́ (Звин.)].
Невыноси́мо, нрч. – несте́рпно, нестерпу́че, (реже) неперено́сно, (зап.) незно́сно. [Несте́рпно го́рдий (Франко). Від не́ї нестерпу́че тхну́ло по́том (Черкас.). Як бу́де зовсі́м неперено́сно, тоді́ ви́їдете зві́дси (Стебн.)].
Неме́ть –
1) німі́ти, става́ти німи́м. [Уста́ не вмі́ють розімкну́ти, німі́ють (М. Вовч.)];
2) (терпнуть) те́рпнути, потерпа́ти, млі́ти, (цепенеть) колі́ти, дубі́ти, дерев’яні́ти, (от холода) кля́кнути. [Холо́дним по́том облива́лась Мала́нка, вся те́рпла (Коцюб.). Потерпа́є шку́ра, як поду́маєш собі́, до чо́го воно́ йде́ться (Коцюб.)];
3) (замирать, утихать) німі́ти. [До́вго, до́вго, ті́льки – «се́рце!» та й зно́ву німі́ли (Шевч.). Гай похили́вся, німі́є (Грінч.). По́ле німі́є (Шевч.). Біль німі́є тро́хи (Сл. Гр.)].
• -ме́ть от ужаса, от злости, от испуга – німі́ти з жа́ху, із (від) зло́сти, з переля́ку. [Ма́ти ди́виться на не́ї, од зло́сти німі́є (Шевч.)];
4) (заглушаться) німі́ти, бу́ти заглу́шуваним.
• При этой буре живой голос -ме́ет – під цю бу́рю живи́й го́лос німі́є (живо́го го́лосу не чу́ти).
Нести́ –
1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)].
• Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)];
2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́.
• Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в);
3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)].
• Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й;
4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)].
• -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)].
• -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що.
• -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)].
• -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що.
• -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти.
• -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)].
• -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)].
• -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки.
• -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)].
• Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу.
• -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту.
• -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)].
• -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки;
5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)].
• Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко).
• Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?;
6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)];
7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́.
• -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці.
• -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити;
8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)];
9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти.
• Лошади -су́т – ко́ні но́сять;
10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)];
11) безл. –
а) не́сти́.
• По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу).
• Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні;
б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)];
в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти.
• Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме).
• -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би);
г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти.
• Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся –
1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.;
2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)].
• Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́.
• Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром.
• Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою).
• Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не.
• -тся молва, что… – чу́тка йде, що…
• Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть).
• Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?;
3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)];
4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].
Облива́ться, обли́ться – облива́тися, обли́тися и обілля́тися, улива́тися, ули́тися, злива́тися, зли́тися чим, (о слезах) зроша́тися, зроси́тися. [Вона́ все сльоза́ми влива́лася (М. В.). Слізьми́ так і зроша́ється (М. В.)].
• Облива́ться кровью – крива́витися, скрива́витися, об’ю́шуватися, мазко́ю, па́сокою вми́тись.
• Сердце -ется кровью – се́рце кро́в’ю (кривле́ю) обкипа́є.
• Он -ва́ется потом – йому́ піт о́чі залива́є, його́ піт злива́є.
Отка́рмливаться, откорми́ться – відгодо́вуватися, годува́тися, відгодува́тися, угодо́вуватися, угодува́тися, відпа́суватися, відпаса́тися, відпа́сти́ся, (о мног.) повгодо́вуватися, повідпа́суватися. [Відпа́сся лю́дським по́том]. См. От’е́сться.
Пока́ – по́ки, по́кіль, до́ки, до́кіль, за́ки, за́ким, за́кіль, нім, нім по́ки, аж, аж по́ки, допо́ки.
• Пил -ка не пропил всё добро – пив, аж по́ки все́ майно́ пропи́в.
• -ка́ буду жив, не забуду – по́ки живи́й бу́ду (по́ки живу́), не забу́ду.
• -ка́ дойду, и вечер настанет – за́ки(м) ді́йду, то й ве́чір (на)ста́не.
• -ка́ солнце взойдёт, роса глаза выест – до́ки со́нце зі́йде, роса́ о́чі ви́їсть.
• Пообедаешь, -ка́ кругом обойдёшь – бу́блика з’їси́, по́ки круго́м обі́йдеш.
• -ка́ богатый обеднеет, бедный поколеет – по́ки бага́тий сту́хне, то вбо́гий опу́хне.
• Подожду, -ка́ вы окончите свою работу – почека́ю, по́ки ви скінчите́, свою́ пра́цю (за́ким ви своє́ доро́бите).
• Не уйду, -ка́ всё не будет готово – не піду́, аж по́ки все не бу́де гото́ве.
• Он долго разглядывал меня, -ка́ узнал – він до́вго догляда́всь до ме́не, закі́ль упізна́в.
• -ка́ не поздно – по́ки не пі́зно; по́ки час є; до ли́ха.
• -ка́ светло – за́ви́дна.
• -ка́ тепло – за́те́пла́.
• -ка́ у меня в памяти – до́ки держу́ в па́м’яті.
• -ка́ что – по́ки-що, тим ча́сом.
• С меня -ка́ (-ка́-что) довольно этого – мені́ по́ки-що до́сить і цьо́го, бу́де з ме́не й цьо́го.
• -ка́-что дайте немного, остальное потом – да́йте тим ча́сом тро́хи, ре́шту по́тім.
• До тех пор, -ка́ – до́ти, до́ки. [До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся. Працю́є до́ти, до́ки не впаде́ знемо́жена (Крим.)].
• -ка́ – до тех пор – до́ки, до́ти; по́ки, по́ти. [По́ки ді́да, по́ти й хлі́ба].
• -ка́ ещё это будет – до́ки ще до цьо́го ді́йдеться.
Покрыва́ться, покры́ться – покрива́тися, кри́тися, покри́тися, окрива́тися, окри́тися, накрива́тися, накри́тися, укрива́тися, укри́тися; (окутываться) (о)повива́тися, (о)пови́тися, обгорта́тися, обгорну́тися; (по поверхности) бра́тися, взя́тися чим; (слегка пылью, снегом) припада́ти, припа́сти, запоро́шуватися, запороши́тися (пи́лом, сні́гом).
• Лоб -ся потом – на чо́лі ви́ступив піт; чо́ло по́том укри́ло.
• Небо -лось тучами – не́бо захма́рилося; не́бо хма́рами вкри́лося.
• Небо сплошь -лось тучами – не́бо геть захма́рилося; не́бо геть хма́рами вкри́лося; все не́бо хма́рами замости́ло.
• -ся цветами – закві́тнути, зацвісти́, оки́нутися цві́том. [І ви́шеньки, і чере́шеньки, і гру́ші, і я́блуні оки́нуться паху́чим біле́ньким цві́том (Греб.)].
• -ться плесенью – бра́тися, узя́тися цві́ллю.
• -ться струпьями – узя́тися стру́пом.
Попя́тный – наза́дній.
• -ное движение – наза́дній рух, (иноск.) рачкува́ння.
• Идти на -ный двор – відступа́тися, відмага́тися від чо́го.
• Сперва он согласился, а потом и на -ный двор – то був на все приста́в, а тепе́р одмага́ється (Звин.).
По́сле –
1) (нар.) пі́сля́, опісля́, навпі́сля́, упісля́, по́слі, навпо́слі, упо́слі, (потом) по́тім, пото́му, відта́к, (попозже) зго́дом, (затем) да́лі. [Так писа́в він опісля́ і сам роби́в раз-у-ра́з (Єфр.). Гній мо́жна й навпісля́ ви́везти (Неч.-Лев.). На я́рмарок ті́льки за́молоду ходи́в, а після́ поки́нув (К. Ст.). Не цура́всь його́ й по́слі (Свидн.). А впо́слі він наріка́тиме (Крим.). І по́тім сам я ви́крию всю спра́ву (Грінч.)]. Дої́хали до Ки́їва, а тоді́ до Черні́гова, а тоді́ додо́му (Крим.). Да́лі я вкла́вся спа́ти (Крим.).
• Приду -сле – при́йду по́тім (після́).
• Приду -сле (попозже) – при́йду зго́дом.
• Подумай, а -сле говори – спе́ршу поду́май, а тоді́ кажи́.
• На -сле – напо́тім. [Це напо́тім тре́ба зоста́вити].
• А -сле – а після́, а там, а тоді́, а да́лі. [Спе́ршу за́гнате у тій семіна́рії, а там неста́тки ймуть (М. Вовч.)];
2) -сле кого, чего, предл. с род. п. – по ко́му, чо́му (предл. п.), після́ (реже по́слі) ко́го, чо́го, за ким, чим. [Після реа́кції прийшла́ револю́ція (Єфр.). По́слі сме́рти Це́заря (Куліш). По му́ках всіх, до чар твої́х з сльоза́ми ща́стя припаду́ (Самійл.). Відпочи́нок по ва́шій пра́ці (Руд.). Чи ви́йдеш по обі́ді на музи́ки? (Н.-Лев.). По шко́ді і лях му́дрий (Ном.). По сме́рті. За борще́м подали́ ка́шу (Рудан.). За паниче́вим прихо́дом бе́нькет розверну́вся (Мирн.)].
• -сле тебя он первый – по тобі́, за тобо́ю (після те́бе) він пе́рший.
• -сле этого – по сьо́му.
• -сле этих слов – по сій мо́ві.
• -сле того – по то́му. [По то́му мину́ло вже кі́лька ро́ків (Грінч.)].
• -сле всего – по всьо́му; (под конец) на припослі́дку, упослі́док, упослі́д. [На припослі́дку вихо́дить би́тися той Іва́н (Гр.)].
• -сле кого (чьей-нб. смерти) – по ко́му. [По ба́тькові взяв зе́млю ще й сам докупи́в (Крим.)].
• -сле воскресенья – по неді́лі, з неді́лі.
• -сле полудня – по полу́дні, з полу́дня.
• -сле обеда – після обі́д, по обі́ді, пообі́д.
• -сле захода солнца – по за́ході (со́нця).
• Франко явился, жил -сле Шевченка – Франко з’явився, жив після Шевченка, по Шевченкові.
• Он пришёл -сле всех – він прийшо́в оста́нній, після́ всіх.
3) (предлог в сложении с друг. сл.) по, після́ [Доба́ до-тата́рська і по-тата́рська. Післямо́ва (послесловие)].
Пропотеть – спітні́ти, упрі́ти, удушні́ти.
• Нужно -те́ть хорошенько, и простуда пройдёт – тре́ба до́бре спітні́ти, то засту́да мине́ться.
• Одежда на нём вся -тела – оде́жа на йому́ вся пройшла́ (прося́кла) по́том.
• Пропоте́вший (о ком) – спітні́лий, упрі́лий, удушні́лий (о чём) прося́клий (переся́клий) по́том.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Блевание – блювання, блювачка, ригання, ригачка.
[Душна хата, заповнена випарами всяких напитків, риганням, бо й се відбувалося тут же, давила низькою стелею і ще більше розморювала п’яних людей (Г.Хоткевич). Як тільки ж ковтнув того дива, зараз така блювачка на нього напала, що геть-чисто все з себе викинув, а з великої натуги та надсади ще й потом рясним облився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Загалом проблема полягає в тому, як узгодити глибину п’яної душі з мілиною п’яного тіла? Як це пояснити і як це погодити? Як узагалі поєднати найвищий злет душі з жахливою ригачкою? (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха)]. Обговорення статті
Блевать – блювати, ригати.
[Нудить Сторожукові горілка, тоді йде ригати до раковини (Г.Косинка). — Здохла кобила — зварили юшку. Перший раз їли — ригали, другий раз ригали, а на третій — пішло. Та чи надовго? (В.Підмогильний). Він вирвав з землі навмання якесь коріння й гриз, гриз і спльовував. А раз погриз і проглинув щось таке, що йому в очах потемніло і тіло вкрилося холодним потом; довго блював, нив воду і знову блював, думав, що з нього всі нутрощі вискочать крізь горлянку (І.Багряний). Заслинене небо ригає дощем (Богдан Скаврон). Згодом, коли Панько після короткого, але здорового й міцного сну в полумиску з холодцем, важко наступаючи на ноги весільним, виліз із-за стола, а потім блював у затінку плакучих верб, досвідчений Митро повчав його: — Видиш, я казав, що треба їсти. Якби не їв, то не мав би чим ригати, і тепер очі би повилазили. А так добре їв — і добре ригаєш. Пішли вмиватися (В.Кожелянко). Поручник продовжував: — Для вас, солдати, немає таких перепон, які б ви не подолали! Я вам ще раз повторюю, я вас веду не до легкої перемоги! Це буде досить твердий горішок, але ви себе покажете! Історія віків вбере вас в пишні шати. — Дивись, щоб не почав, бува, ригати, — знову заримував Швейк. Немов послухавшись Швейка, поручник Дуб схилив вниз голову і раптом почав блювати, для чого йому навіть не треба було вихилятися з воза. (С.Масляк, перекл. Я.Гашека) …— То я вчора ригав? — Ти був такий ласкавий, що переважно влучав у унітаз. Приходь ще, коли захочеться (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда)]. Обговорення статті
Казарма –
1) (от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня;
2) (у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма.
[Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!]. Обговорення статті
Мерседес – (исп. от лат.) Мерседес, (марка автомобілей) мерседес («Мерседес»), (разг.) мерс.
[Дивлячись на Нілку, Горік плів візерунки в уяві: як він даруватиме їй оберемками квіти, прокотить по всіх усюдах на новенькій чорній «Волзі» — на фіг йому здався «Мерседес», — за кермом говоритиме, пригощатиме її, Нілку, «Мальборо», — але тільки він добирався до кульмінації, несподівано з’являвся Султан з Месаїбом, а що Горік не знав обличчя останнього, то Месаїб і Султан з’являлися в одному образі; потому щось лускало у мізках, чоло вкривалося дрібним потом, наостанок він устигав потовкти Месаїба й Султана, свідомий того, що думки про Нілку чимось таки зв’язані з ними — потужна хвиля валила його на ліжко, й наче здалеку чув тихий, мов кипляча вода, голос баби Піскурихи: «То йому, прости Господи, щось пороблено — тре’ до жаби до Ставища везти, бо пропаде… Ет», — клала хрести, плутаючи по-старечому початки й кінці молитов — Горіку голову роздирало од болю навпіл (О.Ульяненко). “Дивна в нас якась мафія” — задумується часто Пашок. Невже й на Заході всих тих “хрещених” знає вся вулична шпана і кожен продавець макаронів? Тутешні “капо ді тутті…” є справді доступними для народу, котрий, здається, знає в обличчя не тільки їх, а й коханок і дітей від другого шлюбу. Навіть білий роздовбаний “мерс” мікрорайонських Піхоти з Артюхом, проводжається шанобливим шепітком (П.Вольвач). Якщо ви хочете круто змінити своє життя, підійдіть до мерса на перехресті й заваліть по лобовому склу цеглою…]. Обговорення статті
Метрополитен, метро – (франц. от греч.) метрополітен, (сокращ.) метро.
[Вертаючись додому, Сомс знову їхав метрополітеном (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Біля бастіонів лунають останні погрози, останні лайки, потім ніхто нікого не бачить, метро поглинає геть усіх і все: просякнуті потом костюми, розшарпане вбрання, шовкові панчохи, жіночі хвороби й ноги, брудні, як і шкарпетки, комірці, що стоять несхитно і твердо, мов комірне, аборти й викидні, любителів воєнної слави — все це стікає сходами з запахом смоли і каролки аж до чорного тунелю разом із зворотним квитком, що сам коштує стільки, як дві невеликі булочки (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ні, цілком заперечувати заслуги того, хто сидів у метро, я не буду. Він також свою справу робив: і люльку смалив, і масним пальцем глобус квецяв, вказуючи, куди яку кинути дивізію і як найкращим чином знищити живу силу і з того боку, і з цього. Але з нами він не був. Він у метро сидів, залишивши нас на поверхні (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].
 Обговорення статті
Одиночество – самота́, самоти́на́, само́тність (самі́тність):
• в одиночестве – в самоти́ні́, на самотині, самото́ю, на самоті́, самотинно; (одиноко) самітно, самотньо, одиноко;
• в полном одиночестве – одинце́м само́тнім;
• жить в одиночестве – жити в самотині (на самоті); жити самотою; жити самітно (самотньо, одиноко);
• надоело одиночество кому-либо – набридла (обридла) самітність (самотність, самотина, самота) кому;
• остаться в одиночестве – осамотіти, осамотніти;
• скрасить одиночество – скрашувати самотність.
[Моя самотність відкрила мені небо! (Г.Сковорода). Без дружини і надії в самотині посивіє (Т.Шевченко). Смерть — це велика всесвітня, космічна самота (Л.Українка). Час, Господи, покори й самоти. О самото, ти, знаю, найтрудніша. Тебе навчитись тяжче, ніж покори, Ти вимагаєш скупчених зусиль, Як іскра, що рождають криця й кремінь, Як скорч останніх м’язів переможця, Як крик кінцевий того, що дійшов Вершини. Бо якщо покора — мудрість, То самота — є завжди висота (Є.Маланюк). Вимріяна і жива донині, незнайома, але й знана теж, заховавшись в довгій самотині, вже мене не кличеш, не зовеш (В.Стус). Білий причілок оббила сльота. Хто там квилить у цій хаті ночами? Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами (Л.Костенко). Коли Вовкулака повернувся з наради, старший брат сидів одинцем, прихилившись до дерева, і саме закінчував наново перев’язувати рану — один кінець розірваного полотна тримав зубами, а другий незграбно затягував лівою рукою (В.Шкляр). Підводний човен самоти… Безвихідь мулом спинила всі його гвинти, усі зігнула (В.Слапчук). Безладні дні, безликі ночі І глек торішнього вина… Мені здавалося, я хочу Свій смуток випити до дна. І там на денці, як у жменці, Вмоститись чемним пташеням І відчинити мрій віконця У простір сонячного дня (О.Єрмолаєв). Я вродилась вільною і, щоб вільною на світі пробувати, обрала собі самотину на лоні природи: дерева нагірні — то мої подруги, прозорі води ручаїв — то мої свічада, деревам і водам звіряю я думи свої і свою вроду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як тільки ж ковтнув того дива, зараз така блювачка на нього напала, що геть-чисто все з себе викинув, а з великої натуги та надсади ще й потом рясним облився. Тоді він попросив, щоб його добре вкрили й лишили на самоті. Проспав отак годин зо три; а як прокинувся, зразу відчув на всім тілі полегшу, навіть кістки зовсім не боліли: здоровий став, та й годі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Самота… Я вірю не так, як вони, живу не так, як вони, кохаю не так, як вони… А помру — як вони (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Самотина! Нема на кого ремствувати,— це він знав, але не міг стриматися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Самотина! Що пропонувало життя, окрім думок за гроші? Нічого. І все ж він міг жити на самоті, відчувати хворобливе задоволення від своєї самотності, вирощувати фазанів, яких потім постріляють гладкі чоловіки після сніданку. Марнота, марнота в енному ступені (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). У світі, де все живе тягнеться до живого, де навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, де лебідь знає всіх інших лебедів,— тільки люди в цьому світі створюють собі самотність (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Відлюдькуватий, мовчазний, далекий від нових віянь життя, якими повнився дім, полковник Ауреліано Буендіа потроху зрозумів, що таємниця спокійної старості — це не що інше, як укладення чесної угоди з самотністю (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Нюра, йдучи слідом, час від часу позирала крадькома на нового свого знайомого. Вона, звичайно, одразу помітила, що й зростом він не дуже-то вдався і обличчя не з вродливих, але їй при її задавненій самотині і такий підходив  (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). — Самотність, справжня самотність, без будь-яких ілюзій, передує тільки божевіллю або самогубству (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Бесі Дейвіс завжди торохтіла, мов заведена, але зараз він так чітко побачив її самотність, наче на її обличчі був синець (Галина Цимбалюк, перекл. Елізабет Страут). Чи склав хто-небудь гімн про вигнання, про ту даровану долею творчу могуть, що звеличує людину в час падіння, коли в цупких лещатах самотності вона набирається сили? (С.Цвайґ). Віддати — значить перекинути міст через прірву своєї самотності (А. де Сент-Екзюпері). Найжорстокіша самітність — самітність серця (П.Буаст). 1. Самотність — це коли ти завжди знаєш, хто насвинячив на кухні. 2. — Самотність — це коли чекаєш, що хтось подзвонить… і дзвонить будильник]. Обговорення статті
Подрагивать, подрягивать –
1) (чем) подриґувати, дри́ґати;
2) (дрожать немного, изредка) [час від часу, коли-не-коли, злегка, зрідка] тремтіти, дрижати:
• подрагивать ногою – подриґувати ногою.
[Бідний пан президент безпорадно подригує ногами, виривається, гиркає, обливається потом, але оскаженіле страховище тільки реве, душиться від захвату та любові й несе свого ідола на собі (В.Винниченко). Лісовський подригує колінами: — Та… Звісно! Куда там нам! Сиволапим, ге! На це наук треба. Сам баняк не буде варити, як на огонь не даси… (У.Самчук)]. Обговорення статті
Попятный – наза́дній:
• попятное движение – наза́дній рух, (иноск.) рачкува́ння:
• идти, пойти на попятный (на попятную, на попятный двор) (разг.) – іти, піти назад п’ятами; іти, піти навспак; рачкувати назад; відступатися, відступитися (відмагатися, відмогтися) від чого;
• сперва он согласился, а потом и на попятный двор – то був на все приста́в, а тепе́р одмага́ється;
• так ты на попятную? – так ти вже назад рака?
[Та не такий то був чоловік, щоб відступитися в задуманому (П.Загребельний). Прийшов до Меггі Дункан Грей.Оце так! Ну й женихання! Було Різдво, юрма гостей. Ха-ха! Ну й женихання! Та Мег його зустріла так, Що враз йому відбила смак, І мусив він піти навспак! Оце так женихання! (В.Мисик, перекл. Р.Бернса)]. Обговорення статті
Размокший – розмоклий, (о почве, дороге) розкислий, розквашений, розгрузлий.
[Помазала шляхи злива розкислим болотом, плуги риють плай, мужицьким пахне поле потом. Сірий ранок ніч розколе, згасне сон на квіті. Сірий труд виходить в поле й грає на трембіті (Б.-І.Антонич). Не зводячи з нього очей, Максим ішов навпростець по розталій ріллі, потім по грядках, загрузаючи в розквашений чорнозем по коліна й ледве витягаючи ноги (І.Багряний). Ми переповзли розмокле глинисько, яке називалося нічийним, тереном, і захопили живого сплячого «ворога». Поляк подивився на мене, я — на нього, і ми тихенько, щоб не розбудити «ворога», полізли назад і доповіли «отаманам», що першу лінію траншей займає піхотний батальйон (Р.Андріяшик). … він розповів їй про свого батька, — дід старівся самотою десь у селі на Поділлі, давай провідаємо його — вдвох, поїдеш зі мною? (і їй зараз же уявилось, як гордо каже, хряпаючи дверцятами машини: «Тату, це моя жінка!» — те простолюдне «жінка» в устах українських мужчин завжди пороло їй слух, але тут - тут вона б не ґзилася, з усмішкою ступила б, як із журнальної обкладинки, у своєму шикарно просторому кармазиновому пальті од «Ліз Кларбон» і чорних, гармошкою, чобітках на височенних підборах, у розквашений дощами чорнозем — чи що там у них, ґлей? піски? — підводячи комір, тонкі музичні пальці з наманікюреними в тон пальту нігтями, гойдливі дармовиси арабських срібних сережок: його гордо демонстрований здобуток, остаточна перемога, якою справджене життя звітується перед своїм витоком)… (О.Забужко). За кілька секторів, ліворуч від них, під важким червневим дощем стоять фанати супротивника. їх кілька десятків, вони приїхали зранку на вокзал, і за ними цілий день тягається кілька патрулів, на стадіоні їм відвели окремий сектор, в якому вони печально махають розмоклими і набухлими прапорами. Ще до перерви наші, незадоволені результатом і погодою, проривають кордон і починають їх бити (С.Жадан). І поки санітарні вози, обози, польова артилерія, драгуни, улани й піхотинці під безугавним дощем на розгрузлих дорогах несподівано збивалися в безнадійні клубки кур’єри гнали учвал туди й сюди, мешканці невеличких містечок нескінченими юрмами тікали на захід, огорнуті чорним страхом, навантажені білими й червоними перинами, сірими лантухами, брунатними меблями й синіми гасовими лампами, — на церковних майданах, по хуторах і селах ляскали постріли поквапних виконавців спішних вироків, і понурий стукіт барабанів супроводив монотонне читання тих вироків судовиками, і жінки страчуваних, падаючи в багнюку перед забрьоханими чобітьми офіцерів, голосили, благаючи змилуватись, і палахкий вогонь шугав із хат і повіток, стаєнь і оборогів (Є.Горева, перекл. Й.Рота)]. Обговорення статті
Срать, насрать, посрать, груб. – срати, насрати, посрати, висратися, (насм.) поставити кактуса, покласти личинку (резолюцію).
[[Весна покаже, хто, де насрав (Пр.). Їсти — не срати, може зачекати (Пр.). Коли добродій хоче срати, Він танцювать не годен вальс. О моя люба, погуляти Волів би хвильку я без вас! (Ю.Позаяк). За наступні п’ять хвилин треба придумати фантастичний план. Сідаю на унітаз, серу й розглядаю варіанти (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Проте все одно, слухаючи Мерлін, я посміхався і кивав головою. Срати я хотів на її колишнього чоловіка! Мені й тоді було гидко все це чути, а зараз — і поготів (В.Горбатько, перекл.. П.Кері). Це залізяччя займало більшу частину вітальні, особливо коли Стоунер лежав серед нього у просякнутій потом майці та зі шкіряним браслетом на руці. Від натуги вени на шиї ніби ось-ось мали лопнути, і з кожним повтором він кректав так, ніби ніяк не міг висратися (Сергій Стець, перекл. Барбари Кінґсолвер). 1. — Що гірше: невігластво, байдужість чи безкультурність? — Я не знаю, і мені на це насрати. 2. Будьте обережні, звичка читати, сидячи в туалеті, може легко перейти в звичку срати під час читання. 3. Напис в університетському туалеті: “До стипендії ще 2 тижні, а срати вже нічим”]. Обговорення статті
Серпентарий – (от лат.) серпентарій, зміїнець.
[Бо виявилося, що якраз психотерапевтів я боюсь. А крім них — ще гадюк. Це у мене з дитинства, довго розказувати. Власне, тому мене й немає в соціальних мережах. Тобто я собі, звісно, часом підглядаю, що там робиться. Проте зрідка зазирати в серпентарій через скло і поселитися в ньому на постійно — це ж усе-таки не одне й те саме, правда? (О.Бойченко).  Що діялося з музикою? Так, її напруження зростало, додалося стогонів. Танцівниці зміїно полізли вгору постаментом, Пепа пригадав собі відразу два слова — серпентарій та серпантин, режисер Ярчик Волшебник у волохатому светрі щоразу виринав десь поруч, бризкаючи навсібіч екстазом і потом, вони майже одностайно втрьох виповзли нагору, де їх уже чекав пробуджений на своєму ложі коханець (Ю.Андрухович). В’юнке чорне волосся ручними вужами розповзлося по плечах, Утекло з серпентарію зачіски на волю вільну, Уляглося на груди високі, як на підводні скелі… (Г.Осадко)]. Обговорення статті
Гаревой, гаревый – гаровий:
гаревая дорожка – гарова доріжка.
[Оточений зусібіч пишною зеленню улоговини, у якій розташувалося студентське містечко Джорджтаунського університету, Деміен Каррас підтюпцем колував овальною гаровою доріжкою в шортах кольору хакі й бавовняній футболці, просякнутій цілющим потом (В.Морозов, перекл. В.П.Блеті)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОТО́М, а потом фраз. а там.
БРОСА́ТЬ фраз. носи́ти [жизнь броса́ла их всю́ду за вік їх носи́ло всю́ди];
бросать в жар обсипа́ти жа́ром, пройма́ти моро́зом, док. як вогне́м обхопи́ти;
бросать взгля́ды ще пози́ркувати, стріля́ти очи́ма, стри́гти очи́ма;
бросать в лицо́ упрёки коло́ти о́чі доко́рами, забут. цві́кати в о́чі;
бросать в пот ударя́ти в піт, обсипа́ти по́том;
бросать гря́зью обкида́ти боло́том;
бросать жре́бий ки́дати жеребо́к, забут. ки́дати льо́си;
бросать небре́жно (слова) ки́дати че́рез ве́рхню гу́бу;
бросать тень ки́дати пля́му;
бросать перча́тку стил. відповідн. виклика́ти на герць;
бросать слова́ на ве́тер говори́ти на ві́тер, прибл. розкида́тися слова́ми;
бросает в дрожь кого дрижаки́ б’ють кого;
броса́ющий що ки́да тощо, зви́клий /ста́вши/ ки́дати, зда́тний ки́нути, ки́дальник, киду́н, киді́й, киде́ць, прикм. ки́дальний, мета́льний;
бросающий гря́зью зда́тний обки́дати боло́том, лихосло́в, обмо́вник;
бросающий де́ньги на ве́тер марнотра́т, розкида́й-тисячі́;
бросающий жре́бий киде́ць же́ребу;
бросающий ка́мешки в чей огоро́д зви́клий ки́дати камінці́ у чий горо́д;
бросающий на произво́л судьбы́ гото́вий ки́нути напризволя́ще;
бросающий слова́ на ве́тер ще́дрий на пусті́ слова́, скоробре́ха;
бросающий тень ра́ди́й ки́нути пля́му;
бросающий я́корь що кида́є я́кір;
бросаемый ки́даний, ве́рганий, ме́чений;
ВАЛИ́ТЬ (про дим) сади́ти, (вину) ще зверта́ти, спиха́ти;
валить всё в одну́ ку́чу тули́ти все доку́пи;
вали́ кулём – потом разберём гати́ в ті́сто і ки́сле і прі́сне;
вали́! ще смали́!, манджа́й!;
ва́ля́щий 1 що ва́лить, зви́клий /ста́вши/ вали́ти, зда́тний звали́ти, валі́й, прикм. зва́лювальний;
валя́щий 2 що су́не /са́дить/, (вогонь) жбухли́вий;
ПОВАЛИ́ТЬ (дощем пашню) приби́ти, (хмарою /про юрбу/) фаміл. валону́ти.
КОРО́БИТЬ ПЕРЕН. (кого) шокува́ти, переко́рчувати, облива́ти холо́дною водо́ю, обсипа́ти моро́зом, пройма́ти по́том;
её коробит її́ обсипа́є моро́зом;
коробящий 1. що /мн. хто/ жоло́бить, зда́тний пожоло́бити, 2. що /мн. хто/ обсипа́ морозом тощо, зда́тний переко́рчити, прикм. /вираз/ нетакто́вний, безпардо́нний;
ПОКОРО́БИТЬ укр. переко́рчити;
покоробило кого переко́рчило;
КУЛЬ зменш. ку́лик;
кулём (все) на ку́пу [вали́ кулём вали́ на купу];
вали́ кулём – пото́м разберём гати́ в ті́сто і ки́сле і прі́сне.
ОБЛИВА́ТЬ, обливать помо́ями ПЕРЕН. паплю́жити;
ОБЛИВА́ТЬСЯ (потом, слізьми) залива́тися, вмива́тися, (кров’ю /про серце/) обкипа́ти [се́рце кро́вью облива́ется се́рце кро́в’ю обкипа́є, за се́рце п’явки́ ссуть, до се́рця мов га́дина яка́ підступа́є];
облива́ющий що /мн. хто/ облива́є тощо, ста́вши /зви́клий/ облива́ти, ра́ди́й обли́ває, прикм. обливни́й, тех. облива́льний, залива́льний, полива́льний;
облива́ющий помо́ями паплю́жник, очо́рнювач;
облива́ющийся/облива́емый зали́ваний, обли́ваний, поли́ваний;
облива́ющийся по́том тощо, уми́ваний по́том тощо, образ. в поту́ як ску́паний;
облива́ющийся слеза́ми весь у сльоза́х;
ОБЛИ́ТЬ, облить гря́зью обпаску́дити;
ПА́ХНУТЬ ще духмяні́ти, схо́дити па́хощами, (чим) зано́сити /проносити/ [н. по́том];
пахнуть в во́здухе чем ПЕРЕН. зано́ситися на що, ви́сі́ти в пові́трі [в воздухе пахло войно́й зано́силось на війну́, війна́ висі́ла в повітрі], ві́яти ду́хом чого [в воздухе пахло войно́й ві́яло духом війни́];
пахнуло тепло́м поверта́ти на тепло́, весні́ти, березні́ти;
пахло что ішо́в дух від чого;
пахнущий що па́хне тощо, прикм. паху́чий, запаху́щий, запаши́стий, запашни́й, арома́тний, духмя́ний, пахки́й, напа́хчений чим;
о́стро пахнущий гостропаху́чий.
ПОТЕ́ТЬ, поте́ющий що /мн. хто/ поті́є тощо, схи́льний поті́ти, укри́ваний по́том, запоті́вати, упрі́вати, прикм. пі́тнявий, стил. перероб. упріва́ючи, прибл. запоті́лий, запітні́лий;
ВСПОТЕ́ТЬ, вспоте́вший спітні́лий, споті́лий, упрі́лий /зіпрілий/, діял. спо́чений, ОКРЕМА УВАГА;
ПОТРЯСА́ТЬ (вісткою) ще стряса́ти, шокува́ти, образ. трясти́ ду́шу, підійма́ти во́лос ду́ба, збива́ти з ніг, ки́дати в піт, вража́ти ноже́м у се́рце, забива́ти дух, вибива́ти з ко́лії, моро́зити кров, обсипа́ти жа́ром /холо́дним по́том/, переверта́ти ду́шу, (основи) ще підва́жувати;
потрясать не́бом и землёй уроч. роздира́ти небеса́;
был потрясён кто оказ. кров захоло́ла в жи́лах у кого /кому/;
потряса́юще як грім з не́ба, як грім з я́сно́го не́ба, заприду́шно, вулкані́чно, (дивний) разю́че, незбагне́нно; (з прислівником) аж о́н як [аж о́н як голосно], (з прикметником) аж о́н який [аж о́н який спри́тний];
потряса́ющий 1. трясущий, 2. колеблющий, 3. що /мн. хто/ вража́є тощо, маста́к вражати, зда́тний приголо́мшити, прикм. трясу́чий, разю́чий, приголо́мшливий, па́морочливий, фантасти́чний, землетру́сний, реконстр. потрясу́щий, запри́душний, запри́душній, /ефект/ могу́тній, надзвича́йний, серцезвору́шний, /кошмар/ мо́торошний, (про музику) вулка́нічний, книжн. потряса́льний, оказ. забийду́шний, стил. перероб. приголо́мшуючи, складн. заби́й-дух [потряса́ющая карье́ра заби́й-дух кар’є́ра], тряси́-душу [потряса́ющее открове́ние тряси́-душу одкрове́ння], (факт) збива́й-з-ніг-, запри́-ду́х- [потряса́ющее зре́лище запри́-дух-видо́вище], фраз. вибухо́вий [в ви́хре потряса́ющих собы́тий у виру́ вибухових поді́й], аж о́н який [аж о́н яке видо́вище], образ. як-грім-з-я́сного-не́ба, 4. що /мн. хто/ підрива́є тощо, ста́вши підривати, зда́тний підва́жити, підривни́к, руйнівник, розхи́тувач, прикм. руйнівни́й для чого, підва́жувальний, розхи́тувальний, підрива́льний, пору́шувальний, стил. перероб. підрива́ючи;
потряса́ющий озно́б укр. трясу́чка, тря́сця;
потряса́ющий ору́жием = бряцающий оружием;
потряса́ющий свое́й жу́тью мо́торошо кошма́рний;
потряса́ющий се́рце складн. потряси́-се́рце-;
потряса́ющее зре́лище могу́тнє /негат. жахли́ве/ видо́вище;
потряса́ющийся/потряса́емый 1. трясомый, 2. колеблющийся, 3. звору́шуваний, приголо́мшуваний, шоко́ваний, 4. підва́жуваний, розхи́туваний, підри́ваний, пору́шуваний;
ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць];
приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів;
приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку;
приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати;
приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом;
приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися;
приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва;
приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним;
приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́;
приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце;
приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися;
приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися;
приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва;
приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися;
приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том;
приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти;
приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом;
приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати;
приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися;
приходи́ть к убежде́нию переко́нувати;
приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти;
приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку;
приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять;
приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч;
приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́;
приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми;
приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі];
приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний;
приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость;
приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися;
приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі;
приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́;
приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний;
приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний;
приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся;
приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним;
приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем;
приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із;
приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний;
приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний;
приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний;
приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся;
приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий;
приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися;
приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом;
приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути;
приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду;
приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний;
приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок;
приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́;
приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди;
приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний;
приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті;
приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець;
приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА;
приходивший вчера́ вчора́шній гість;
УПРЕВА́ТЬ, упрева́ющий що /мн. хто/ упріва́є тощо, упрі́ваний, поки́нутий упріва́ти, обли́ваний по́том, прикм. пі́тнявий, стил. перероб. упріва́ючи;
УПРЕ́ТЬ (про шкіру) взя́тися по́том;
упре́вший упрі́лий, употі́лий, запоті́лий, споті́лий, спітні́лий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Потом – по́тім.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Валить
• Вали кулём, потом разберём – хоч кисло, хоч прісно — усе вали вмісто. Пр.
• Валить вину на кого – звертати (звалювати, скидати) на кого. [Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Сл. Гр.]
• Валить всё в одну кучу – скидати (вернути) все на одну (в одну) купу.
• Валять через пень колоду (разг.) – робити аби робилося; робити абияк (сяк-так); робити як через пень колоду тягти; робити як не своїми.
• Валиться в ноги кому (разг.) – падати (упадати, валитися) в ноги (під ноги) кому; (емоц.) опукою в ноги кому впасти; падати навколішки (навколінці, до колін); уклякати перед ким; (про багатьох) попадати в ноги кому; поприпадати до ніг кому; повклякати перед ким. [Вона (дівчина) не падала в ноги, не благала милостей, а навпаки, дивилась з-під тонких брів докірливо і гнівно. Панч.]
• Валом валить – як плав (плавом) пливти (плисти); хмарою (як хмара) сунути (ринути, йти); лавою йти (сунути); товпом товпитися. [Як плав пливе люд по шляху. Головко. Суне з міста народ лава лавою. То йде в Київ Богдан, вкритий славою. Чернявський.]
• Всё валится из рук – усе з рук падає; ніщо рук не держиться в кого.
• На бедного Макара все шишки валятся – на похиле дерево й кози скачуть (плигають). Пр. На убогого всюди капає. Пр. Бідному усюд біда. Пр. Бідному все вітер в очі. Пр. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Пр. Нещасному Макару нема талану. Пр. Де лихо пристане, там і трава в’яне.
• Он валится с ног – він падає з ніг; він аж падає з утоми (від утоми).
• Снег валит хлопьями – лапатий сніг іде (падає); сніг ліпачить.
Добытый
• Добытое кровавым потом, тяжёлым трудом – (з)добуте кривавим потом, тяжкою працею; кривавиця.
• Добытый тяжёлым трудом – (з)добутий тяжкою працею; (іноді) (за)мозольований.
Зарабатывать
• Зарабатывать, заработать тяжёлым трудом что – загорьовувати, загорювати (замозолювати, замозолити) що; заробляти, заробити тяжкою працею що.
• Зарабатывать хлеб в поте лица – заробляти хліб (на хліб) у поті чола; кривавим потом заробляти хліб (на хліб).
• Что заработал, то и получил – добре роби — добре й буде. Пр. Як дбаєш, так і маєш. Пр. Що зароблю, те й маю. Пр. Щоб заможно жити, добре треба робити. Пр. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі. Пр. Лежачого хліба ніде нема. Пр.
Обливаться
• Обливается, облился потом кто-либо – обливається, облився потом хто; піт заливає, залив кого; піт очі заливає, залив кому. [Холодним потом облилась Маланка, вся терпла… Коцюбинський.]
• Обливаться, облиться слезами – обливатися, облитися (заливатися, залитися, уливатися, улитися, обсипатися, обсипатися, зрошатися, зроситися) сльозами (слізьми); (образн.) умиватися, умитися рясними [сльозами, слізьми]. [Часом Юзя не витримувала, кидалася в обійми до Зоні і заливалася слізьми. Українка.]
• Сердце обливается, облилось кровью – серце обливається, облилося (обкипає, обкипіло) кров’ю; серце кривавиться. [У неї серце обкипає кров’ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та недостачу терпить її Йосип. Мирний.]
Пот
• Вгонять, вогнать в пот кого (разг.) – (тільки недокон.) Піт гонити з кого, заганяти, загнати до поту (у піт) кого; змушувати, змусити пріти, упріти, попріти (посилен. попопріти) кого.
• В поте лица (книжн.) – у поті чола.
• Выжимать (выгонять) пот из кого – виганяти (видавлювати) піт з кого.
• До кровавого пота работать – робити (працювати) до кривавого поту; (давн.) робити (працювати) кревно. Роби кревно і ходи певно. Пр.
• До седьмого пота работает (разг.) – працює до сьомого поту; (розм.) робить, аж чуприна мокра; працює до виснаження (до вичерпання сили).
• Лоб покрылся потом – чоло потом узялося.
• Пот катится градом – піт очі заливає; піт струмками ллється; піт як [той] горох (мов град той) котиться.
• Потом и кровью – потом і кров’ю.
• Сгонять, согнать семь потов с кого – геть (зовсім) виснажувати, виснажити (знесилювати, знесилити) кого; гріти, нагріти чуба (чуприну) кому; (докон.) угріти кого.
• Семь потов сошло с кого (перен. разг.) – аж геть упрів хто; нагрів чуба (чуприну) хто; сім потів зійшло (вийшло) з кого.
• Умываться потом – умиватися потом.
Раздавать
• Раздавать, раздать взаймы – розпозичати, розпозичити (випозичати, випозичити).
• Человек, который щедро (много) раздаёт, потом бедствует – роздай-біда. [Ти роздайбіда: усе пороздаєш, а сама бідуєш. З нар. уст.]
Раньше
• Как можно раньше – якнайраніше (щонайраніше).
• Не раньше двух, трёх часов – не раніш(е) як о другій, о третій годині.
• Проснуться, прийти… раньше всех – прокинутися, прийти… раніш(е) від усіх (раніш(е) за всіх, (по)перед усіх).
• Раньше времени – Див. время.
• Раньше всего – передусім (насамперед); найперше (щонайперше).
• Раньше выслушай, а потом говори – перше (спершу) вислухай, а тоді кажи.
• Раньше чем… – перш(е) ніж…

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Відта́к – после того, потом, затем.
Впо́слі, упо́слі, нар. – потом, после.
Да́лі, нар. –
1) далее, вперед;
2) подальше, дальше;
3) потом, после;
4) вскоре.
Мозольо́ваний, мозольо́вний – добытый потом, тяжелым трудом.
Навпісля́, нар. – впоследствии, потом, после.
По́тім, нар. –
1) потом;
2) тем более, подавно;
3) впрочем.
Тоді́, нар. –
1) тогда;
2) потом, затем, после того.
• Попе́реду накра́де, а тоді́ проп’є́ – сначала украдет, а потом пропьет.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Вали кулем, потом разберем. —
1. Хоч кисло, хоч прісно - усе вали вмісто.
Не загребай жар чужими руками. Любит чужими руками жар загребать. Див. Чужими руками жар загребать. —
1. Чужими руками добре жар загрібать.
2. Чужими руками добре гада ловити.
3. Чужим потом не нагрієшся.
4. Чужим питвом весілля не одбудеш.
5. В чужій кошарі овець не розплодиш.
6. На чужому коні далеко не поїдеш.
7. Проханим конем не наробишся.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́блудитися, -джуся, -дишся, гл. Заблудившись, найти потомъ дорогу. Насилу виблудивсь таки з лісу. Грин. І. 92.
Виробля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. ви́робити, -блю, -биш, гл.
1) Выдѣлывать, выдѣлать, дѣлать. У Батурині сірі сукна виробляють. Черниг. у. Благословіть нас, мамо, коровай виробляти! Грин. ІІІ. 501.
2) Вырабатывать, выработать; обрабатывать, обработать, отдѣлать. Ми не виробили собі під византийщиною культури, рівноважної з римською. К. XII. 65. Чесним потом виробляти із неволі волю. О. 1862. X. 31. (Поема) ще не вироблена, тим і не посилаю. Шевч. (О. 1861. X. 12). У гуцуловъ-гончаровъ виробля́ти гли́ну — мѣшать руками, окончательно ее размягчая и дѣлая готовой для работы. Шух. I. 260.
3) Срабатывать, сработать извѣстное количество, зарабатывать, заработать. Хоч і не заробе багато, а все за хліб виробе. Грин. II. 73. Ти, кажуть, громадську отару пасеш, рублів з півсотні виробляєш. Мир. ХРВ. 51.
4) — си́лу. Истрачивать, истратить на работѣ силу. Ой щоб тобі, ґосподине, хоріти, боліти: виробив я свою силу та на твої діти. Грин. ІІІ. 556.
5) Истощать, истощить, измучить работой. Кінь не везе, бо дуже вироблений. Зміев. у. О землѣ: истощать, истощить частыми посѣвами. Виробили так землю, що вже нічого не родить.
6) Прорабатывать, проработать извѣстное время. (Повинен) ти мені цілий год робити ту роботу, шо я загадаю. Як виробиш, так навчу, а не виробиш, — не навчу. Мнж. 72.
7) Выдѣлывать, продѣлывать, продѣлать. Хто ж се виробля? Св. Л. 50. Оттаке-то людям горе чума виробляла. Шевч. 545.
Відіспа́ти, -сплю́, -спи́ш, гл.
1) Проспать. Відіспа́ти ове́ць. Проспать до тѣхъ поръ, пока овцы разбредутся. Як чабан одіспав вівці, то, прокинувшися, голосить за ними, і пішов шукати. О. 1862. V. Кух. 34.
2) Отоспаться, не доспавъ, наверстать и выспаться потомъ. Одіспав сьогодні за весь тиждень.
Відміра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. відме́рти, -дімру́, -реш, гл.
1) Умирать, умереть, перемирать, перемереть. Більш як двісті чоловіка сього року відмерло в нашій волості. Багато бджіл повиприскало й одмерло. Васильк. у.
2) Обмирать, обмереть и потомъ снова возвратиться къ жизни. Було, послі почую, що люде одмірали. Чому в нас не одмірають? Я пішла б роспитала про свого (покійного) дідуся. Г. Барв. 362.
Відпаса́тися, -са́юся, -єшся, сов. в. відпа́стися, -су́ся, -се́шся, гл.
1) Откармливаться, откормиться, разжирѣть (о скотѣ, но также и о людяхъ). Маркев. 57. Одпасся людським потом. Сим. 226.
Відта́к, нар. Потомъ, затѣмъ. Треба привітати, відтак його до хатоньки миленько просити. Гол. ІІІ. 464. Треба Богу ся помолити, відтак на войну йти. Гол. І. 11.
Го́дний, -а, -е.
1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. ІІІ. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк.
2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Ном. № 2568. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Котл. НП. 393. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42).
3) Согласный. Я за тобов іти годна. Гол. IV. 512.
Го́ни, -гін, го́нів и го́ней, м. и ж. мн. Первоначально: длина вспаханнаго поля: вспаханный участокъ въ длину; а затѣмъ, мѣра поля и вообще пространства въ длину различной величины отъ 60 саж., и болѣе: до́брі го́ни — 120 саж., сере́дні — 80 саж., невели́кі — 60 саж. Вас. 197. Кот. Ен. сл. 7. Въ Одесскомъ уѣздѣ до 160 саж. Орав наш переліг і потом обливався.... А гони гнав та й гнав, назад не озирався. К. ДЗ. 12. Пішли вони по первому покосові до половини гін. Грин. І. 118. Чия пшениця, що довгії гони? Це ж того козака, що чорнії брови. Чуб. V. 103. Пройшовши відсіль гонів двоє.... Котл. Ен. ІІІ. 38. Прудко біжить та річка гоней із двадцять. МВ. II. 74. Ум. Гінки́, гіночки́. НВолын. у. Їдні гінки засіяв пшеницею. НВолын. у.
Гу́слянка, -ки, ж. Сладкое молоко, сваренное, а потомъ скисшее. Гн. II. 221. Шух. І. 141, 109. См. Ряжанка. ЕЗ. V. 43.
Ґе́льґів, ґова, м. Орудіе древосѣковъ въ родѣ топора, у котораго вмѣсто широкаго лезвія подобіе птичьяго клюва внутрь загнутаго. Части: деревянное топори́ще, обу́х, па́зухи (стѣнки отверстія для топорища), фавда — четырехгранный клювъ съ дзюбко́м на концѣ; отъ удара дзюбок впивается въ конецъ бревна, которое древосѣкъ потомъ тащитъ, держа за топорище. Шух. I. 175, 176.
Да́лі, да́лій, нар. Сравн. ст. отъ далеко. У дурня до Юр’я, у розумного далі. «Старче, село горить!» — «А я за суму та далі посуну». Ном. № 4992.
2) Потомъ, послѣ. Гомоніли люде на селі, а далі й розійшлися. МВ. І. 106. Ой, хвортуно, хвортунино, що ти учинила? Дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. 63.
2) Вскорѣ. Далі прийде. Степан вже далі прибіжить за сокирою. Вже далі вечір.... Вже далі хліба не стане. Далі-далі. Скоро, въ скоромъ времени. Ви вже далі-далі онучат дружитимете, а в мене ще й діти мог сиріточки на в’язях висять.
4) Подальше. Ти, дівчино, ти, подобна, не здавайся на підмову, бувай добра; бо дворянин то поганий: як ізрадив дівчину, а сам далій. Млр. л. сб.
5) Да́лі-пода́лі. Спустя нѣкоторое время. Винен був гроші і не віддавав, а далі-подалі віддав. Харьк. у.
Дри́ґез, -зу, м. Изгарь табачная, остающаяся въ трубкѣ и которую потомъ кладуть себѣ за нижнюю губу.
Заволо́ком, нар. О посѣвѣ: безъ предварительнаго вспахиванія, посѣявъ по жнитву и потомъ забороновавъ зерно. Заволоком — уродиться як нароком. Ном. № 7169.
Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. закинути, -ну, -неш, гл.
1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Ном. № 6179. Закидай мати дрова! (у піч). Мет. 227. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь. Ном. № 440. Невід закидали й досі не піймали. Мет. 366. О. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. Левиц. І. 134.
2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду.
3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Хата. 143. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 615. Закинули в далеку неволю. Шевч. 448. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. Грин. II. 222.
4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п’яним бачила. О. 1862. X. 4. То же значитъ и заки́нути в го́лову. О. 1862. VIII. 13.
5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорило, по-турецькі закидало. Ном. стр. 293, № 87. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. Кв. І. 22. Закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Кв. І. 22. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. МВ. II. 80.
6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Кв. II. 53. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Десь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. Кв. Дран. 185. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. МВ. І. 129. — гадю́чку (на ко́го). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. МВ. (К. C. 1902. X. 146).
7) Сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Чуб. V. 389. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами. Левиц. Пов. 24.
Закида́тися, -даюся, -єшся, сов. в. заки́нутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Забрасываться, заброситься. Закидається невід у воду.
2) Забрасываться, заброситься такъ, что потомъ не найдешь, затеряться. Десь закинулася шапка, — ніяк не знайду.
3) Сов. в. заки́датися, -даюся, -єшся. Заброситься, забросаться. Все викидають та й викидають сюди, — аж поки закидався ввесь город.
Куна́, -ни́, ж.
1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити. Чуб. III. 283.
2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Макс. Не в дорогих кунах (т. е. по карману). Ном.
3) Пробой у дверей. По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. К. МБ. XII. 278. Въ Камен. у. въ этомъ значеніи только ум. ку́нка.
4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности. Перше була куна... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Чуб. VI. 20. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Кв. II. 87. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма. К. ЧР. 424.
5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. О. 1862. V. Кух. 37. Ум. Ку́нка, ку́ночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила. Мет. 123.
Ли́нити, -ню, -неш, гл. У решетниковъ: снимать слой коры съ предварительно распаренныхъ въ печи липовыхъ стволовъ, обнажая лыковый слой, который потомъ отдѣляютъ отъ стволовъ. Вас. 175.
Могори́чник, -ка, м. Свидѣтель сдѣлки, получающій отъ обѣихъ договаривающихся сторонъ угощеніе и потомъ, въ случаѣ недоразумѣній, судья между ними.
Му́шка, -ки, ж.
1) Ум. отъ му́ха. Ой був комар оженився та з мушкою не нажився. Чуб. V. 1169. Вилетіла мушка з хати. Грин. III. 665.
2) Въ цвѣтѣ ткани: пятнышки, разбросанныя по фону иного цвѣта. Зелена байова керсетка з червоними мушками. Мир. ХРВ. 6.
3) Въ женской прическѣ: напущенные на виски пальца на два шириною волосы, идущіе потомъ за уши. О. 1861. Свид. XI. 29.
4) Родъ дѣтской игры. Ив. 24.
Навза́водах, нар. Встрѣчается только въ фальсифицированной думѣ «На побѣду Чигиринскую», напеч. сперва у Срезневскаго («Запор. Старина»), а потомъ у Максимовича (1849). Коней день і ніч навзаводах держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Макс. 54. Ошибочно употреблено въ такой формѣ вмѣсто навза́води.
Навпісля́, нар. Впослѣдствіи; потомъ, послѣ. Навпісля чую — мій пан аж заслаб. Левиц. І. 147. Навпісля дає вона молодому два хліби. О. 1862. IV. 27.
Натіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. Начинать? затѣвать? Оце вже на иншу натіва (о ребенкѣ, сперва смѣявшемся, а потомъ начавшемъ плакать). Зміев. у.
Опала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Очистить ошелушенное зерно отъ шелухи, сора и пыли: зерно всыпается въ корытце, которое потомъ двигаютъ туда и сюда — весь соръ отлетаетъ. Вх. Зн. 44. См. Палати. Сами дівки крупи мелют, сами й опалают. Гол. II. 299.
Пле́тянка, -ки, ж.
1) Огороженный источникъ (крини́ця). Желех.
2) Сплетенная изъ соломы лента, изъ которой сшивается потомъ шляпа. Гол. Од. 56.
Пома́мляти, -ляю, -єш, гл. Пищу немного поѣсть, потомъ оставить. Вх. Лем. 453.
По́тім, нар.
1) Потомъ. Як би той розум поперед, що потім назаді знайдеться. Ном. № 5406.
2) Тѣмъ болѣе, подавно. Алв. 38. Я горілки не п’ю, а чарівної і потім. Котл. МЧ. 453. У Одесі нема землі, а у Чорноморії і потім нема. Черк. у.
3) Впрочемъ. Семен казав, що він наче у Безлюдовій, а потім — хто його зна. Харьк. у.
Спітні́ти, -ні́ю, -єш, гл.
1) Вспотѣть. покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів.
2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла. Новомоск. у.
Упо́слі, нар. Потомъ, послѣ. Обід дуже великий зробили упослі. Рудч. Ск. II. 148. Не зв’язуйся з лихим спершу, так і впослі бачить не будеш. Ном. № 2861.
Фу́ркало, -ла, с.
1) Игрушка: волчекъ. Шейк.
2) Родъ игрушки: состоитъ изъ а) палочки, б) орѣха свища, срѣзаннаго сверху и снизу и надѣтаго на палочку, в) нитки, намотанной на палочку и пропущенной сквозь дырку свища, г) картофелины, въ которую воткнутъ противоположный конецъ палочки. Держа орѣхъ тремя пальцами лѣвой руки, правою рукою тянутъ за нитку, а потомъ слегка ее пускаютъ, не выпуская изъ пальцевъ; отъ тяжести картофеля нитка сама наматывается на палочку. Шейк.
3) Снарядъ, съ помощью котораго вспугиваютъ въ саду или огородѣ птицъ или свиней: нѣчто подобное кнуту, къ короткой веревочкѣ котораго привязана дощечка.
4) Родъ женскаго платья. Ленч 103. Ум. Фу́ркальце. Дочка Лавися чепуруха в німецькім фуркальці була. Котл. Кн. IV. 27.
Цига́нщина, -ни, ж. Свадебный обрядъ во вторникъ (или среду), состоящій въ выпрашиваніи переодѣтыми (цыганами и пр.) свадебными гостями, различныхъ даяній, кот. потомъ пропиваются. Также: люди, кот. участвуютъ въ этомъ обрядѣ и самый добытый даянія. МУЕ. ІІІ. 170. Як прийдуть усі люде до дому молодого, то тоді починається циганщина. Циганщина збірається увечері. Убереться один чоловік у жіночий убір, а другий чоловік убереться у салдатський мундір, а пику умаже сажею, і тоді забірають усі люде мішки і йдуть циганити з музиками. (Придя въ хату, переодѣтые играютъ роль цыганъ, танцуютъ, а остальные — выпрашиваютъ и крадутъ). Нациганять усячини, та тоді прийдуть до весільного батька і продадуть кому небудь свою циганщину, а на ті гроші куплять собі горілки, бо батько весільний циганам не дає горілки. (Затѣмъ пируютъ). МУЕ. І. 155. (Полт.).
Ші́стка, -ки, числ.
1) Шестерка въ картахъ. КС. 1887. VI. 463.
2) Первоначально 6, а потомъ 10 крейцаровъ австрійской валюты. Желех.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Бо́вдур, -ра, м. 1) *Деревянный (плетеный из лозы), обмазанный глиной, четырехугольный дымоход, подымающийся от пола сі́ней сквозь потолок и кровлю наружу. По пути принимает в себя отверстие (дымоход) из печки—каглу́. У основания имеет плотно закрывающуюся дверь, в которую входят, а потом подымаются, чтобы заткну́ти каглу́, по шабля́х, идущих до самого верха. На верхних подвешивается продукт, предназначенный для копчения.
Коко́ші, кокі́ш, ж. мн. *2) Зерна кукурузы, будучи брошенными на раскаленную плиту (печь), лопаясь превращаются в ватоподобные шарики; их потом варят в меду. Анан. у. Хер. Переш.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пото́мъ = по́тім, по́тім то́го (С. Л.), пото́му, після то́го, опісля́, навпісля́, навпо́слї, пото́м (С. З.), відта́к (Гал.), да́лї (С. Л.), а да́лї (С. Л.), напослїдок (С. Л.). — По обідї віддихали, по́тім коси поклепали. н. п. — Ой ти тепер кажеш, що я зоря ясна, а пото́му скажеш, що доля нещасна. н. п. — Щоб єсь на потом на мене не плакала. Мазепа. С. З.
Рабо́тникъ, ца = 1. робі́тник, ця, працьовни́к, працьо́вець (С. З.), щирий — роботя́га, роботя́й. — Нудно було на чужому полі. Всього надбав роботяга, та не придбав долї. К. Ш. — Так що-денно потом пливе чесний роботяга, а йому на долю впали злидні та зневага Мова. — До хати мастільниця, в полі робітниця. н. п. Под. 2. робі́тник, ця, на́ймит, на́ймичка (С. З.), челяди́н (С. З.), челя́дник, челя́дка (С. З.), челя́дни́ця, бурла́к, бурла́ка, бурла́чка, нанятий на літо — полїтни́к, ця, коло плуга — ра́тай, плуга́тарь (С. Л.). о́рач (С. Л. З.), плуга́ч (С. З.), що поганя волів — пого́нич (С. Л.), при боронї — скородїльник (С. Л.), що громадить сїно — гребе́ць (С. З. Л.), громадільник, ця (С. Л.), що скидає на стіг — ки́да́льник (С. З.), ки́дальщик (С. Л.), що волочить сїно — волочи́льщик (С. Л.), тяга́льник (С. З.), що звозить на тік — возі́й (С. Л.), що косить — коса́рь, що молотить — моло́тник (С. Л.), що сіє — сїва́ч (С. Л.), вирівнює скирду, стіг — стриха́рь, що криє хату — кри́тник (С. Л.), кри́льщик, плете плетїнь, робить огорожу — плетїй, городїльник (С. Л.), на майдані, де виганяють смолу — майда́нник, майда́нщик (С. З.), в броварі — брова́рник (С. Ш.), на винницї — ви́нник (С. З. Л.), гура́льник (С. Л.), на цегельнї — цеге́льник (С. З. Л.), рибальський — забро́дчик (С. Л.), що робить балки — баля́р (С. Л.), що стриже овець — стрижа́й (С. Л.). — Найми ся, наймите, у мене, а я в попа. н. пр. — Лучче буть доброю наймичкою, як ледачою хазяйкою. н. пр. — Як з тобою отак жити — краще в наймичках служити. Ряб. — Бурлак робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. н. п. — Ішов челядник з поля за полуднем хазяїну. н. о. — Як маєш буть злим господарем, то краще буть добрим челядником. н. пр.

Запропонуйте свій переклад