Знайдено 82 статті
Запропонувати свій переклад для «природа»
Шукати «природа» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Приро́да –
1) приро́да, нату́ра. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (Коцюб.). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л. Укр.)]. • Законы -ды – зако́ни приро́ди (нату́ри). • Тропическая -да – тропі́чна приро́да. • Мёртвая (тихая) -да, живоп. – ме́ртва приро́да. • Живая -да – жива́ приро́да, животві́р (-тво́ру); 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, єство́; (сущность) істо́та (реже сто́та); (характер) вда́ча. [Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Во́вча нату́ра тя́гне до лі́су (Чуб.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Ві́рив у матеріялісти́чну свої́х тео́рій нату́ру (Корол.). Приро́да мора́ли]. • -да растений, животных – приро́да росли́н, тва́рів. • -да человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни. • Женская -да скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить. • Отдать долг -де, см. Отдава́ть. • -да вещей – приро́да или єство́ (істо́та) рече́й. [Ми не мо́жемо зна́ти саму́ істо́ту рече́й (Основа 1915)]. • Это в -де вещей – це світова́ річ. • Привычка вторая -да – зви́чка – дру́га нату́ра. • Гони -ду в дверь, она влетит в окно – крий, хова́й пога́не, а воно́ таки́ гля́не. • По -де (по своим врождённым качествам) – з приро́ди, з нату́ри, приро́дою, нату́рою (срв. п. 3). [Вона́ з приро́ди че́сна (Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Грінч.)]. • Долгие по -де слоги – до́вгі з приро́ди (з нату́ри и т. д.) склади́; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди). • От -ды – зро́ду, від зро́ди. [Він від зро́ди таки́й (Левч.)]. • Он от -ды глух – він зро́ду глухи́й. • От -ды способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти). [Як феа́ки сами́ над усі́х люде́й уродли́ві по мо́рю гна́ти швидки́й корабе́ль (Потеб. Одис.)]. • Он по -де (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з. |
| Вне́шность –
1) (наружная поверхность) о́коло. [О́коло (ха́тнє) було́ обби́те доще́м (Левиц.)]; 2) (внешний вид) зо́вні́шність (р. -ности) ви́гляд, взір (р. взо́ру). [Ви́гляд мі́ста, села́. Сі́но га́рне на взір]; 3) (наружная сторона явлений) поверхо́вість (р. -вости), позверхо́вість (позверхо́вність), зве́рхність. [Люби́ти поверхо́вість, не іде́ю (Пачов.). Мужи́к перейма́є у па́на позверхо́вність (Грін.). Зве́рхність поді́й прите́мнює ї́хній вну́трішній зміст]; 4) (внешность, наружность человека) – а) вро́да, приро́да, подо́ба. [Яка́ пога́на йому́ вро́да, а пан (Звиног.). Так, я, моя́ подо́ба, моє́ лице́, мій ви́раз, все, зовсі́м (Фран.). Га́рна ді́вчина, тако́ї подо́би не ба́чили у нас (Сторож.). Приро́да їй га́рна, то й одягну́тися хо́четься кра́ще (Звиног.)]; б) зо́внішність, зве́рхність, поверхо́вість. [Зо́внішність у ньо́го пова́жна. Все́нька зве́рхність – од убра́ння й мане́р до спо́собу розмо́ви (Єфр.). Комі́чна поверхо́вість (Фран.)]; 5) по вне́шности, вне́шним образом, вне́шне и т. д. – на по́гляд, на о́гляд, на о́ко, з-по́гляду, з-о́колу, зве́рху, на взі́р. [То ті́льки здає́ться, то ті́льки з-о́колу (Мирн.). Хоч як різня́ться зве́рху про́сте рече́ння і найкра́щий твір (Єфр.). Стано́вище, прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). На взір чолові́к сере́дніх літ (Мирн.)]. • Вне́шностью, наружностью, лицом (о людях) – на вро́ду, на обли́ччя, на ви́гляд. [Хоро́ша дружи́на на вро́ду. Бридки́й на обли́ччя. Непога́ний на ви́гляд (Крим.)]. |
| Возбужда́ть, возбуди́ть –
1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти. См. Пробужда́ть; 2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти, сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці). • -жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти. • Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити. • -а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.). • -а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів. • -а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́. • -а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́. • Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ. • -да́ть, -ди́ть дело – пору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло. • Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння. |
| Дарова́ть, да́рствовать что кому – дарува́ти кому́ що, кого́ чим, обдаро́вувати кого́ чим надава́ти, нада́ти. [Обдарува́в мене́ своє́ю ла́скою й прихи́льністю. Ще́дра украї́нська приро́да надала́ йому́ дар пое́зії і му́зики (Куліш). Дворя́нам нада́но було́ уся́ких привиле́їв (Доман.)]. |
| Естество́ – приро́да, нату́ра, суття́, су́щість (р. -щости), (гал.) єство́. |
| Зижди́тельный – тво́рчий, живода́тний, будівни́чий, будіве́льний; см. Тво́рческий. [Будіве́льні за́міри Вели́кого Архіте́кта нам не відо́мі (Крим.). Приро́да це сама́ зро́бить своє́ю будівни́чою си́лою (Крим.)]. |
| Медли́тельный –
1) (о человеке, жив. сущ. и перен.: непроворный) пові́льний, заба́рливий, забарни́й; зага́йливий, зага́йний, уга́йливий, уга́йний, для́вий, (вялый) мля́вий, (только о жив. сущ.) покво́лий, (пров.) мни́к[х]уватий, лемехува́тий; срв. Ме́шкотный. [Я зро́ду пові́льний собі́, а Хома́ – то прудке́, як і́скра (Франко). Забарні́ї го́сті забари́лися в ха́ті (Метл.). Зага́йлива приро́да (Куліш). Тату́сь був ду́же зага́йний, важки́й на почи́нок (Короленко). Уга́йливий розсу́док (Куліш). Таки́й для́вий! (Звин.). Покво́лий у мо́ві і тугоязи́кий (Біблія). Мни́куватий ду́же попо́к (Борзенщ.). Ста́ла така́ ле́мехувата (Г. Барв.)]; 2) (не скорый, долговременный) см. Ме́дленный 1. |
| Мё́ртвый –
1) (умерший) ме́ртвий, ме́рлий, уме́рлий, поме́рлий, неживи́й. [Кра́ще живи́й хору́нжий, ніж ме́ртвий со́тник (Номис). Не помо́же во́ронові ми́ло, а ме́рлому кади́ло (Номис). Дер із живо́го і з уме́рлого (Свидн.). Живо́го-б люби́ла, а до неживо́го у я́му-б лягла́ (Шевч.)]. • Прикинуться -вым – уда́ти неживо́го, знеживи́тися. • Делает, как -вый – ро́бить (по́рається) як ме́ртвий (як неживи́й, по-ме́ртвому). [Мля́во, по-ме́ртвому по́рався (Григор.)]. • Упал -вый – упа́в ме́ртвий (неживи́й), упа́в без ду́ху. [І без ду́ху в си́нє мо́ре з бе́рега звали́вся (Рудан.)]. • Приказано привести живого или -вого – нака́зано (зве́лено) приве́сти́ чи живо́го, чи ме́ртвого. • Ни жив, ни мёртв – ні живи́й, ні ме́ртвий (Номис). • -вое тело (труп) – ме́ртве ті́ло, труп (-па), мертвя́к, смертя́к (-ка́); 2) (перен.) ме́ртвий. • -вая бледность – мертве́нна (смерте́льна) блі́дість (-дости). • -вая вода – а) (стоячая) ме́ртва вода́, мертвові́д (-во́ду), ме́ртва нете́ча. [Хма́ри стоя́ли непору́шно, нена́че пла́вали в ти́хому мертвово́ді (Н.-Лев.)]; б) (в сказках) мертву́ща (мертвя́ща) вода́. • -вое волокно, текст. – ме́ртве волокно́. • -вая голова, энтом. – а) (Sphinx Caput mortuum) ада́мова голова́; б) (Acherontia Atropos) бульбя́ник мертвоголо́вий, цьмак (-ка). • -вый груз – ме́ртвий ванта́ж (-жу́). • -вые души – ме́ртві ду́ші. • -вая заклёпка – а) (действие) сліпе́ закле́пування (нютува́ння); б) (предмет) сліпа́ за́клепка (ню́та). • -вая изгородь – (о)горо́жа, сухоплі́т (-пло́ту), мертвоплі́т (-пло́ту). • -вый инвентарь – ме́ртвий інвента́р (-ря́). • -вый капитал – ме́ртвий капіта́л (-лу). • -вый конец сети – за́йвий кіне́ць (-нця́) мере́жі. • -вый крест – ме́ртвий (мертве́чий) хрест (-ста́), хрест з покі́йника. • -вый лес – сухолі́с (-су), сухолі́сся (-сся). • -вое лицо – ме́ртве (мертве́нне) обли́ччя (лице́). • -вая петля – ме́ртва петля́. • -вая пора – ме́ртва доба́. • -вая пороша – пе́рший глибо́кий сніг (-гу). • -вая природа, живоп. – ме́ртва (нежива́) приро́да, ти́хе життя́, натюрмо́рт (-та). • -вый сон, см. Мертве́цкий (1) сон. -вая тишина – ме́ртва ти́ша, гробова́ ти́ша. [Навкруги́ пану́є ме́ртва ти́ша (Коцюб.)]. • -вая точка – ме́ртва то́чка. • Сдвинуть с -вой точки – зру́шити з ме́ртвої то́чки, з ме́ртвого мі́сця. • -вый цвет лица – ме́ртвий (неживи́й) ко́лір обли́ччя. • -вый ход – ме́ртвий хід (р. хо́ду). • -вый шип, техн. – заплі́шений чіп (р. чопа́). • -вый штиль – ме́ртве безві́тря, ме́ртва ти́ша, ме́ртва шти́ля. • -вый язык – ме́ртва, нежива́, ви́мерла мо́ва. • -вый якорь – ме́ртва ко́тва, ме́ртвий я́кір (р. я́кора). • Пить -вую (чашу) – пи́ти не прохмеля́ючись, пи́ти ку́холь непрохмі́льний. |
| Могу́щественно, нрч. – могу́тн(ь)о, поту́жно, (велико)мо́жно, можновла́дно. [Приро́да та істо́рія могу́тно вплива́ють на ро́звиток на́ції (Доман.). Мрі́я запанува́ла над ним поту́жно й мі́цно (Л. Укр.)]. |
| Мягкосе́рдый – м’якосе́рдий, ніжносе́рдий, жалісли́вий, спочу́тли́вий, чу́лий; срв. Сострада́тельный. [Приро́да в те́бе ніжносе́рда (Куліш)]. |
| Награжда́ть, награди́ть кого, за что чем – нагороджа́ти и нагоро́джувати, нагороди́ти, (зап.) надгороджа́ти и надгоро́джувати, надгороди́ти кого́, за що и що чим, (иногда) кому́ що, (вознаграждать) винагороджа́ти и винагоро́джувати, ви́нагородити кого́, за що и що чим, дава́ти запла́ту, запла́чувати, віддя́чувати, віддя́чити кому́ чим, дарува́ти кого чим, (одарять) в[об]даро́вувати, в[об]дарува́ти кого́ чим, (иронич.) відва́жувати, відва́жити кому́ що, шанува́ти, вшанува́ти кого́ чим (о мног.) пона(д)горо́джувати, повинагоро́джувати, пов[пооб]даро́вувати. [Гей ви, раби́, візьмі́ть сього́ співця́, нагороді́ть його́! (Л. Укр.). Нагороди́ти слу́жбу того́, хто так стоя́в за край свій рі́дний (Куліш). Тобі́ до́ля нагороди́ла па́ру волі́в (Гнідич). Най вам бог, бабу́сю, стокра́тне надгоро́дить (Франко). Чи́м-же тебе́ за твою́ слу́жбу ви́нагородити? (Г. Барв.). Царі́вну одда́в, ща́стям дарува́в (Голов.). Коли́ твоя́ вели́ка ла́ска чим слугу́ свойо́го вдарува́ти (Франко). Перете́рпівши все, що до́ля одва́жувала у нас кріпако́ві (Рада)]. • -ди́ть по заслугам – нагороди́ти, як зароби́в. • Природа -ди́ла его крепким здоровьем, выдающимися способностями – приро́да вдарува́ла його́ міцни́м здоро́в’ям, надзвича́йними зді́бностями. • Мать -ди́ла детей поровну – ма́ти вдарува́ла (нагороди́ла) ді́ти (діте́й) рі́вно. • Да -ди́т тебя судьба за твою доброту, милость – хай тебе́ (тобі́) до́ля нагоро́дить (хай тебе́ до́ля вдару́є) за тво́ю до́брість, ла́ску. • Кто -да́ет, тот и карает – яка́ рука́ жа́лує, та́я й кара́є. • Его хорошо -ди́ли – його́ до́бре нагороди́ли (ви́нагородили). • Он -ди́л меня батожьём – він ушанува́в мене́ (подякува́в мені́) канчука́ми. • -ди́ть (пожаловать) его достоинством – нада́ти йому́ гі́дність; 2) (подавать милостыню) подава́ти, пода́ти, дарува́ти, подарува́ти кому́ що. -ди́те хоть копеечку! – пода́йте (подару́йте) хоч копі́єчку! Награждё́нный – 1) на(д)горо́джений, ви́нагороджений, в[об]даро́ваний, пона(д)горо́джуваний и т. п.; 2) по́даний, подаро́ваний. • -ться – на(д)горо́джуватися, на(д)городи́тися; бу́ти на(д)горо́джуваним, на(д)горо́дженим и т. п. |
| Нагроможда́ть, нагрома́зживать, нагромозди́ть что, чего на что –
1) нагрома́джувати що и чого́, грома́дити що, нагрома́дити, накопи́чувати, накопи́чити, наклада́ти, накла́сти ку́пою (горо́ю, на ку́пу), наве́ргувати, наве́ргати, (диал.) (гра́муздом) награму́жджувати, награму́здити, (о мног.) понагрома́джувати, понакопи́чувати, понаве́ргувати, понаклада́ти ку́пою (горо́ю, на ку́пу), понаграму́жджувати що и чого́. [Сті́льки приро́да нагрома́дила в йому́ чудно́го (Куліш). На Тарпе́йську ске́лю висо́ких гір неха́й собі́ грома́дять (Куліш). Накопи́чити перед його́ ро́зумом ці́лу го́ру до́казів (Черкас.)]. • Не -жда́й книг ворохом, упадут – не наклада́й книжо́к ку́пою, (не накопи́чуй книжо́к), бо впаду́ть; 2) (настраивать) настановля́ти, настанови́ти, набудо́вувати, набудува́ти (ку́пою), накопи́чувати, накопи́чити, (диал.) награму́жджувати, награму́здити, (о мног.) понастановля́ти, понабудо́вувати (ку́пою) и т. п. що и чого́. • -зди́л без вкуса вычурных башенок – понабудо́вував (понакопи́чував, понаграму́жджував) без смаку́ цяцько́ваних ба́шток. Нагромождё́нный – 1) нагрома́джений, накопи́чений, накла́дений ку́пою (горо́ю, на ку́пу), наве́рганий, (гра́муздом) награму́жджений, понагрома́джуваний и т. п. [Старі́ книжки́, накопи́чені на ля́ді (Крим.). Ку́пами наве́рганого камі́ння (Рада)]; 2) настано́влений, набудо́ваний (ку́пою), накопи́чений, награму́жджений, понабудо́вуваний и т. п. -ться – 1) нагрома́джуватися, грома́дитися, нагрома́дитися, понагрома́джуватися; бу́ти нагрома́джуваним, нагрома́дженим, понагрома́джуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) нагрома́дитися, (о мног.) понагрома́джуватися. |
| Над и На́до, предл. –
1) с твор. п. – над, (редко) на́до, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чо́го. [Зозу́ля літа́ла – над на́ми куючи́ (Сл. Гр.). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Простя́г, грі́є ру́ки над по́лум’ям черво́ним (М. Вовч.). Мі́сце над мо́рем (Л. Укр.). Понад мо́рем на бульва́рі я само́тний походжа́ю (Вороний). Чорні́є гай над водо́ю, де ляхи́ ходи́ли, засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.). Хто запла́че надо мно́ю, як рі́дна дити́на (Шевч.). Дуну́в ві́тер понад ста́вом – і слі́ду не ста́ло (Шевч.). Червоня́сте та сі́ре камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.). На́че ге́тьман з козака́ми понад хма́рами гуля́ і із лу́ка блискавка́ми в ворогі́в свої́х стріля́ (Олесь). А понад всім блаки́тне не́бо сла́лось і со́нце йшло та ху́тору смія́лось (Щогол.). Як ду́же зі́лля кипи́ть, ми́лий поверх де́рева лети́ть (Номис). Козаки́ не пока́зувалися верх око́пів (Маковей)]. • Меч Дамокла висит над его головою – Дамо́клів меч звиса́є (виси́ть) над його́ голово́ю. • Над дверью были написаны следующие слова – над двери́ма були́ напи́сані такі́ слова́. • Птицы летали над рекою – птахи́ (пташки́) літа́ли над рі́чкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад рі́чкою (во многих местах, повсюду над рекой). • Село раскинулось над рекой – село́ розгорну́лося понад рі́чкою. • Железнодорожный путь проходил над морем – залізни́чна ко́лія ішла́ понад мо́ре(м). • Замок этот господствует над городом – за́мок цей пану́є над мі́стом. • Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания – понад мі́стом літа́ли аеропла́ни (літаки́), розкида́ючи відо́зви. • Работа, работать над чем, кем – пра́ця, працюва́ти коло чо́го, над чим, над ким. [Лиша́ється бага́то ще попрацюва́ти коло то́го, що дала́ приро́да (Рада). Роки́ напру́женої пра́ці над сами́м собо́ю (М. Калин.)]. • Сидеть над работой – сиді́ти над (за) робо́тою. • Трудиться над составлением проекта – працюва́ти над склада́нням (коло склада́ння) проє́кту. • Он задумался над этим вопросом – він зами́слився над цим пита́нням. • Смеяться над кем, над чем – смія́тися з ко́го, з чо́го. • Шутить над кем – жартува́ти з ко́го. • Над ним разразилось большое несчастье – на йо́го впа́ло вели́ке ли́хо. • Сжалиться над кем – згля́нутися на ко́го. • Иметь над кем власть – ма́ти над ким вла́ду. • Принять начальство над армией – узя́ти про́від над а́рмією. • Над ним наряжён суд – над ним уря́джено суд. • Над ним исполнили приговор суда – над ним ви́конано ви́рок су́ду; 2) с вин. п. – над ко́го, над що, понад ко́го, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Ди́виться було́ він розпа́леними очи́ма куди́сь понад го́лови прису́тнім (Леонт.)]. • Подыми конец доски над себя – підійми́ (підведи́) кіне́ць до́шки над се́бе. • Пошли над берег погулять – пішли́ над (у) бе́рег погуля́ти; 3) (в сложении) – а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню – надбудува́ти дзвіни́цю. • Надписать письмо – надписа́ти листа́. • Надсмотр – до́гляд, на́гляд. • Надлить бутылку – а) (отлить) надли́ти пля́шку; б) (долить) доли́ти пля́шку. • Надлить молока – підли́ти молока́. • Надрыжеть – поруді́ти (ви́рудіти) (тро́хи, зве́рху). • Надсидеть яйцо – над[при]си́діти яйце́. • Надцвести – розцвісти́ над чим; б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач – надломи́ти кала́ч(а́). • Надбитый горшок – надби́тий го́рщик. • Надгрызок сыру – надгри́зок си́ру. |
| Наделя́ть, надели́ть кого чем – наділя́ти, наділи́ти кому́ чого́, що и кого́ чим, обділя́ти, обділи́ти кого́ чим, уділя́ти, уділи́ти кому́ чого́, що, приділя́ти, приділи́ти кому́ що, надава́ти, нада́ти кому чого́, обдаро́вувати, обдарува́ти кого́ чим, (щедро) ще́дро обдаро́вувати, обдарува́ти, (возвыш.) ущедря́ти, ущедри́ти кого́ чим, (о мног.) понаділя́ти, пообділя́ти, поприділя́ти, понадава́ти, пообдаро́вувати. [А мені́ я́блучок не наді́лите? (Звин.). А́втор наділи́в їм так бага́то ди́вної яко́їсь сліпоти́ (Рада). Приро́да наділи́ла мені́ га́рне обли́ччя (Крим.). Пиріжко́м у неді́лю наді́лить (М. Вовч.). Одна́ нас ма́ти породи́ла, та не одна́ково ро́зумом обділи́ла (Тобіл.). Хай бог йому́ уді́лить до́вгий вік (Грінч.). Ще́дра приро́да надала́ йому́ не сами́й ті́льки дар пое́зії й музи́ки (Куліш). Обдарува́в усі́х гости́нцями (Васильч.). Добро́м та бла́гом ущедря́в твої́х спасе́нних (Куліш)]. • -ть дочь приданным – вінува́ти, ви́вінувати, виправля́ти, ви́правити, ви́посажити дочку́. • Наделё́нный – наді́лений, обді́лений, уді́лений, на́даний, обдаро́ваний, уще́дрений, понаді́ляний и т. п. [Терито́рія, ще́дро від приро́ди обдаро́вана (Крим.)]. • -ться – наділя́тися, бу́ти наді́ляним, наді́леним, понаді́ляним и т. п. |
| Нака́зывать, наказа́ть –
1) кого кем, чем, за что – кара́ти, покара́ти, накара́ти кого́ ким, чим, за що, скара́ти, укара́ти кого́ на що, завдава́ти, завда́ти ка́ру кому́ за що. [До́ма його́ не кара́ли за жа́дні па́кості (Франко). Коли́ я зне́хтую зако́н приро́ди, то приро́да покара́є мене́ головно́ю сла́бістю (Наш). Про́ти то́го, щоб накара́ти хло́пця, я нічо́го не ма́ю (Крим.). Ой, накара́в мене́ бог таки́м чолові́ком! (Г. Барв.). Чия́ кри́вда, неха́й того́ бог скара́є (Номис). Ви сами́ собі́ ка́ру завдаєте́ (Крим.)]. • -вать, -за́ть плетьми – кара́ти, покара́ти канчука́ми (батога́ми, нагая́ми, шпицрутенами: кия́ми). • -вать, -за́ть через палача – катува́ти, с[від]катува́ти. [Суд присуди́в одкатува́ти прилю́дно (Кониськ.)]. • -вать, -за́ть розгами – кара́ти (би́ти), покара́ти (ви́бити) рі́зка́ми кого́, (ирон.) (зав)дава́ти, (зав)да́ти хло́сти (и хло́сту) кому́. [Диви́ся, хло́пче Валер’я́не, щоб не дали́ тобі́ там хло́сту (В. Еллан.)]. • -вать, -за́ть смертью – кара́ти, скара́ти на го́рло (на смерть, го́рлом), кара́ти, покара́ти сме́ртю, завдава́ти, завда́ти на смерть кого. • -вать, -за́ть так, чтобы помнил – (шутл.) пам’ятко́вого (пам’ятно́го) дава́ти, да́ти. -жи́ меня бог! – скара́й мене́, бо́же! [Люблю́ тебе́ ві́рно, – скара́й мене́, бо́же! – бу́ду тебе́ цілува́ть, по́ки сон ізмо́же (Пісня)]; 2) (приказывать кому) нака́зувати, наказа́ти, зака́зувати, заказа́ти, зага́дувати, загада́ти, велі́ти, звелі́ти, (о мног.) понака́зувати, позака́зувати, позага́дувати кому́ що или що (з)роби́ти. [Чи я-ж тобі́ не каза́ла, не нака́зувала, щоб ти хло́пців не води́ла, не прина́джувала? (Пісня). Похова́ли його́, як він заказа́в (Манж.). Загада́ли йому́ хороше́нько гра́ти (Метл.). Звелі́ла мені́ ма́ти ячме́ню жа́ти (Чуб. III)]. Нака́занный – 1) пока́раний, нака́раний, ска́раний; като́ваний, с[від]като́ваний; би́тий. [«Холо́дна» за-для нака́раних (Крим.)]; 2) нака́заний, зака́заний, зага́даний, зве́лений, понака́зуваний, позака́зуваний, позага́дуваний. [Зага́дану робо́ту я вже дороби́в (Київщ.)]. -ться – 1) кара́тися, бу́ти ка́раним, пока́раним и т. п. [Розбі́йники ті були́ пока́рані сме́ртю (Л. Укр.). Я-ж за те найбі́льш і бу́ду пока́раний (Крим.)]. • Смертоубийство -вается (-зу́ется) смертной казнью – за душогу́бство кара́ють на го́рло (сме́ртю). • Воровство -ется тюрьмой – за злоді́йство кара́ють ув’я́зненням (в’язни́цею); 2) нака́зуватися, бу́ти нака́зуваним, нака́заним, понака́зуваним и т. п. [Ой, зака́зано і зага́дано всім козаче́нькам у ві́йсько йти (Маркев.)]. • -ется вам – нака́зується вам, дає́ться вам нака́з(а). |
| Нару́жность –
1) (наружн. сторона, поверхность) о́коло, зо́внішність, поверхо́вість, по(з)верхо́вість (-ости), верх, по́верх (-ху). • По -сти дом хорош – зо́ко́ла (зоко́лу, назо́вні, зовні́, на по́гляд, на взір) буди́нок (дім) га́рний; 2) (человека) – а) (внешний вид) (зо́вні́шній) ви́гляд (-ду), зо́внішність, зве́рхній ви́гляд, (редко) зве́рхність, (гал.) поверхо́вість (-ости), (осанка) поста́ва. [Була́ це люди́на прива́бливого ви́гляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Поста́ва свята́, а сумлі́ння злоді́йське (Номис)]; б) (физиономия) вро́да, подо́ба, приро́да. Срв. Вне́шность 4 и 5. [Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший, і на вда́чу (М. Вовч.). Дру́га лю́бого подо́бу кра́сну боги́ня прийняла́ (Л. Укр.). Га́рна ді́вчина, – тако́ї подо́би і не ба́чили в нас на Украї́ні (Стор.)]. • Счастливая -ность – вда́тна вро́да, щасли́ва зо́внішність. • Счастливой -сти – що вда́вся (вда́тний) на вро́ду. • -стью, по -сти – назо́вні, на ви́гляд, на взі́р, на вро́ду, на обли́ччя. • -ность обманчива – вро́да (зо́вні́шність) облу́дна. • По -сти не суди – не суди́ з о́кола (з зо́внішнього или з околи́шнього ви́гляду). |
| II. Ната́лкивать, натолкну́ть –
1) кого, что на кого, на что – нашто́вхувати, наштовхну́ти кого́, що на ко́го, на що, натруча́ти и натру́чувати, натру́тити кого́ на ко́го, на що, (о мног.) понашто́вхувати, понатруча́ти и понатру́чувати. [Обере́жно пересува́й стола́, щоб не наштовхну́ла-сь його́ на при́пічок (Брацл.). Не натруча́йте мене́ на поре́нча (Гайсинщ.)]; 2) кого на что (перен.) – нашто́вхувати, наштовхну́ти, наверта́ти, наверну́ти кого́ на що и що (з)роби́ти, (неожиданно) натруча́ти и натру́чувати, натру́тити кого́ на що, (подсказывать) підка́зувати, підказа́ти кому́ що, (внушать) наві́ювати, наві́яти кому́ що. [На цю ду́мку наштовхну́в мене́ несподі́ваний ви́падок (Київ). Приро́да наверну́ла окре́мі осо́би скла́сти суспі́льство (Наш). Іде́ю цього́ ви́находу наві́яла мені́ одна́ кни́жка (Київ)]; 3) (подстрекать) під[на]што́вхувати, під[на]штовхну́ти кого́ до чо́го и на що, підбива́ти, підби́ти кого́ на що и що (з)роби́ти. • Это -ну́ло его на преступление – це наштовхну́ло (підби́ло) його́ на зло́чин, (гал.) це попхну́ло його́ до зло́чину. Нато́лкнутый – 1) нашто́вхнутий, натру́чений, понашто́вхуваний, понатру́чуваний; 2) нашто́вхнутий, наве́рнутий и наве́рнений, натру́чений; 3) під[на]што́вхнутий, підби́тий. -ться – 1) (стр. з.) нашто́вхуватися, бу́ти нашто́вхуваним, нашто́вхнутим, понашто́вхувавим и т. п.; 2) (сталкиваться) нашто́вхуватися, наштовхну́тися, натруча́тися и натру́чуватися, натру́титися, (наскакивать) наска́кувати, наско́чити и (очень редко, безл.) наска́куватися, наско́читися, (нагоняться) наганя́тися, нагна́тися, (натыкаться) натика́тися, наткну́тися, наража́тися, нарази́тися на ко́го, на що, (встречать, нападать) натрапля́ти, натра́пити (в перен. знач. наиболее обычно) на ко́го, на що и кого́, що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати на ко́го, на що и кого́, що, напада́ти, напа́сти на ко́го, на що, (набраживать) набро́дити, набре[и́]сти́ ко́го, що и на ко́го, на що; срв. Натыка́ться 2 (под II. Натыка́ть). [Нашто́вхуються одна́ на о́дну (Азб. Комун.). Тут тре́ба бу́ти обере́жним, щоб не наско́чити на во́рога (Франко). Та чи не наска́кується (безл.) тут на найповажні́ший за́кид? (Павлик). Ваго́н нагна́всь на ваго́н (Звин.). Нема́є про́стору думка́м; куди́ не ки́нуться, натика́ються на му́ри (Васильч.). Обере́жно тре́ба пово́дитися, щоб не нарази́тися на перешко́ду (Рада). Прийшли́ вони́ в село́ да й натра́пили як-ра́з на того́ ді́да (ЗОЮР II). Натра́пив на висо́кий мур бюрократи́чного ста́влення (Пр. Правда). Те ста́влення, що на ньо́го натра́пили робітники́ підприє́мств (Пр. Правда). Кого́ він натрапля́в в твої́х пала́тах, – поодбива́в їм го́лови од ті́ла (Крим.). Ми смія́лись із ра́дощів, що натра́пили таки́х га́рних люде́й (Г. Барв.). Розгорта́ю оста́ннє число́ «Пра́вди», натрапля́ю статтю́: «Же́ртви…» (Крим.). Ходи́в, ходи́в і таки́ напа́в на таки́х (Сторож.). Підожди́, не гука́й, – ми його́ й так десь у рові́ або́ в бур’яні́ набредемо́ (Мирний)]. • -ться на след – натрапля́ти, натра́пити на слід. • -ться на сопротивление – наража́тися, нарази́тися на о́пір. |
| Нату́ра –
1) (природа) нату́ра, приро́да; 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, (ум. нату́ронька), приро́да, (естество) єство́, (сущность) істо́та, (характер) вда́ча; срв. Приро́да 2. [Ма́єм ми нату́ру преледа́чу (Самійл.). То вже в них нату́ра ма́буть, щоб покепкува́ти (Рудан.). Ма́ло спі́льности, ма́ло соліда́рности: індивідуалісти́чна нату́ра перемага́є (Грінч.). Така́ вже вда́ча соба́ча (Номис). Ти моє́ї вдачі (у тебя такая же -ра, как у меня): не лю́биш ходи́ти по го́стях (Звин.). Оригіна́льний, чутли́вої вда́чі (с чуткой -рой) пое́т (Рада)]. • Впечатлительная, нежная, сильная -ра – вразли́ва (сприйня́тлива), ні́жна, сильна́ (поту́жна, твёрдая: тверда́) вда́ча (нату́ра). • По -ре – а) (по своим врождённым качествам) з нату́ри, з приро́ди, зро́ду, нату́рою, приро́дою, на нату́ру. [Чи́стий лі́рик з нату́ри (Рада). Га́рний хло́пець на нату́ру (Пісня)]; б) (по нраву кому) до (по) ми́слі, під ми́слі кому́. • -ра хлебного зерна – нату́ра (приро́да) зе́рна (збі́жжя, пашні́). • Привычка – вторая -ра – зви́чка – дру́га нату́ра; 3) (натуральная повинность, поставка вещами) нату́ра. [Плати́ти робітника́м нату́рою (Пр. Правда)]. • Получать жалованье, квартиру -рою – оде́ржувати (здобува́ти, дістава́ти) платню́ нату́рою (в нату́рі), ма́ти ква(р)ти́ру в нату́рі (нату́рою); 4) (у художников) нату́ра, живовзі́р (-зо́ру); (натурщик, -щица) нату́рник, -ниця. • Писать (красками) с -ры – малюва́ти з нату́ри (з живовзо́ру). [Малюва́тиме з живовзо́ру, диву́ючи професорі́в і товариші́в (Д. Пісочинець)]. |
| Натюр-мо́рт, живоп. – натюр-мо́рт (-та), ме́ртва (нежива́) приро́да, ти́хе життя́. |
| I. Находи́ть, наха́живать, найти́, действ. з. –
1) знахо́дити (в песнях и знаходжа́ти) знайти́, нахо́дити (в песнях и находжа́ти), найти́, (о мног.) познахо́дити, понахо́дити кого́, що, (редко) повизнахо́дити що; специальнее: (отыскивать) нашу́кувати, нашука́ти, відшу́кувати, відшука́ти, вшука́ти що; (приискивать) винахо́дити, ви́найти що; (натыкаться) натрапля́ти, натра́пити кого́, що и на ко́го, на що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати що. [Там вто́млені знахо́дять опочи́вок (Куліш). Умі́ла ти ма́тір поки́нути, умі́й-же й знайти́ її́! (Квітка). Хоч ти зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Метл.). Блука́в, доро́ги не знайшо́в (М. Вовч.). Я знайшо́в буди́нок, де він живе́ (Коцюб.). Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем мило́го знайшла́ (Шевч.). У Назо́на теж ти про риба́лку спо́гади знайде́ш (М. Рильськ.). Не могла́ найти́ для ме́не сло́ва поті́хи (Франко). Ста́ли ті́ї сини́ до ро́зуму доходжа́ти, ста́ли собі́ молоді́ подру́жжя знаходжа́ти (Метл.). На труп поби́тий… шука́ли, та тре́тього дні находжа́ли (Март.). Однослужи́вців не мо́жна було́ познахо́дити (Крим.). Де що було́ діді́вське, – повизнахо́дила (Г. Барв.). По́тім він нашука́в свій портмоне́т і подиви́вся, що́ в нім є (Крим.). Шука́йте скі́льки хо́чете, не вшука́єте (Звин.). Коли́-б нам слу́шну ви́найти годи́ну, то ми поговори́ли-б про сю спра́ву (Куліш). Не встиг ви́найти собі́ яки́йсь відпові́дний ґеше́фт (Франко). Шука́є живу́щої води́ і не зна́є, де її́ натра́пити (Мирний). Чув яке́сь незадово́лення, мов не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Не міг нади́бать гарні́шого собі́ зя́тя (Федьк.). Чудо́ві були́ пу́щі, – тепе́р таки́х і не нади́баєш (М. Вовч.). Якби́ ти скарб наги́бав, то ходи́в-би ти в сає́тах (тонких сукнах) (Грінч.)]. • -ди́ть, -ти́ вкус, приятность в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, розбира́ти, розібра́ти смак у чо́му, знахо́дити, знайти́ приє́мність у чо́му; срв. Вкус 4. [Зача́в набира́ти смаку́ до ліни́вства (Франко). Лю́ди почина́ють розбира́ти смак в и́нших про́мислах (Звин.). Дали́ мені́ щось скуштува́ти; не розібра́в я смаку́ в то́му (Звин.). Я не знахо́джу приє́мности в цього́ ро́ду спо́рті (В. Гжицьк.)]. • -ди́ть, -ти́ по вкусу кого, что – знахо́дити (добира́ти), знайти́ (добра́ти) (собі́) до смаку́ (до вподо́би), уподо́бати кого́, що. • -ди́ть, -ти́ вновь (потерянное) – віднахо́дити, віднайти́, (о мног.) повіднахо́дити (загу́блене). • -ди́ть, -ти́ для себя выражение в чём – знахо́дити, знайти́ собі́ ви́раз у чо́му, вилива́тися, ви́литися в чо́му. [Цей на́стрій найкра́ще ви́лився в організа́ції бра́тства (Рада)]. • -ди́ть, -ти́ выход (исход) в чём – знахо́дити, знайти́ ви́хід (поряту́нок, ра́ду) у чо́му, дава́ти, да́ти собі́ ра́ду (пора́ду) з чим; срв. Исхо́д 2. [Знахо́дить собі́ ра́ду зо́всім реа́льну, життьову́ (О. Пчілка)]. • -ти́ в ком друга – знайти́ в ко́му при́ятеля (дру́га). • -ди́ть, -ти́ себе место – знахо́дити, знайти́ собі́ мі́сце; притика́тися, приткну́тися. [Молода́ не сіда́є за стіл, а де-не́будь приткне́ться (Полтавщ.)]. • Он не -дит себе места – він не знахо́дить собі́ місця; він не зна́є, де приткну́тися (де приткну́ти себе́); він хо́дить, як неприка́яний; він мару́диться, він по́пору не зна́йде. [Ну́дився, мару́дився; чого́сь хоті́лося – і сам не знав чого́ (Свидн.)]. • -ти́ кого своими милостями – вдарува́ти (обдарува́ти) кого́ своє́ю ла́скою. • -ди́ть, -ти́ ощупью – нама́цувати, нама́цати, нала́пувати, нала́пати, (о мног.) понама́цувати, понала́пувати кого́, що. [Нама́цав сві́чку і встроми́в її́ в свічни́к (Велз)]. • -ди́ть, -ти́ приют кому, себе – знахо́дити, знайти́ приту́лок (за́хист, за́хисток) кому́, собі́, притуля́ти, притули́ти кого́, (себе ещё) притуля́тися, притули́тися. [Де сирота́ безрі́дний приту́литься? де за́хисток собі́ зна́йде? (Сл. Гр.)]. • -ди́ть, -ти́ путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що, допи́туватися, допита́тися кого́ и до ко́го, чого́. [Приї́хали ми, напита́ли адвока́та (Франко). Мо́же-б ви – напита́ли мені́ па́ру куре́й? (Кролевеч.). Допита́вся до того́ бага́того купця́ (Грінч. II)]. • -ди́ть, -ти́ в себе силу для чего – знахо́дити, знайти́ в собі́ си́лу на що, здобува́тися, здобу́тися на що. [Не раз ми здобува́лися колоса́льну руї́нницьку ене́ргію (Ніков.)]. • Не -ду́ слов, чтобы выразить своё возмущение – слів не доберу́, щоб ви́словити своє́ обу́рення. • -ди́ть, -ти́ удовольствие (наслаждение) в чём – знахо́дити, знайти́ вті́ху (насоло́ду) в чо́му, коха́тися (милува́тися), закоха́тися (замилува́тися) в чо́му, ті́шитися (втіша́тися), вті́шитися чим и з чо́го. • -шё́л у кого спрашивать! – знайшо́в, у ко́го (кого́) пита́тися! було́ (мав, не мав) у ко́го (кого́) пита́тися! • Вот -шё́л кого! – от знайшо́в кого́! • Не знаешь, где -дё́шь, где потеряешь – не зна́єш, де заро́биш, де проро́биш; хіба́ хто зна́є, де він що зна́йде, де втеря́є. • За чем пойдёшь, то и -дё́шь – чого́ шука́єш, те й напита́єш. • Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти́, см. Потеря́ть. • Дай бог с умным -ти́ и потерять – дай бо́же з розу́мним загуби́ти, а з дурни́м не найти́; з ду́рнем ні найти́, ні поділи́ти; з ду́рнем зна́йдеш, то й не поді́лишся (Приказки). • По лесу ходит, дров не -дё́т – по лі́сі товче́ться, а до дров не допаде́ться; по го́рло в воді́, а шука́в, де напи́тися; 2) (открывать) знахо́дити, знайти́, відкрива́ти, відкри́ти, відшу́кувати, відшука́ти що, (выявлять) віднахо́дити, віднайти́ що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винахо́дити, ви́найти що, (преступника, преступное) викрива́ти, ви́крити кого́, що. [Спро́би віднайти́ манівці́, яки́ми відбува́вся перехі́д від багатобо́жжя Вед до пантеї́зму Упаніша́д (М. Калин.). Порі́внюючи о́пис Моско́вського ца́рства з тво́ром Йо́вія, мо́жна ви́найти де́які парале́лі (Україна). Ви́найти таку́ мо́ву, що-б була́ зрозумі́ла ру́ському й украї́нцеві (Ґ. Шкур.)]. • -ди́ть, -ти́ поличное – витру́шувати, ви́трусити, (о мног.) повитру́шувати кра́дене. • -ди́ть, -ти́ способ (средство) – знахо́дити (винахо́дити), знайти́ (ви́найти) спо́сіб, (в просторечии обычно) добира́ти (прибира́ти), добра́ти (прибра́ти) спо́собу (ро́зуму, ума́). [Ви пови́нні добра́ти спо́собу, щоб цього́ не було́ (Грінч.). Тамте́шні мудреці́ не добра́ли спо́собу попереди́ти руї́ну (Кандід). Прибра́ли лю́ди спо́собу літа́ти (Дещо). Отама́н чума́цький собі́ ума́ прибира́є, що йому́ роби́ть (ЗОЮР I)]. • Русские мореплаватели -шли́ несколько неизвестных островов – росі́йські морепла́вці знайшли́ (відкри́ли) кі́лька (де́кілька) невідо́мих острові́в. • Ревизор -шё́л много упущений – ревізо́р знайшо́в (ви́крив) бага́то, недо́глядів (хиб); 3) (определять) визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, (вычислять) обчисля́ти, обчи́слити, вирахо́вувати, ви́рахувати що. • По радиусу круга -дят длину його окружности – за ра́діюсом кру́га обчисля́ють довжину́ його́ ко́ла; 4) (заставать) знахо́дити, знайти́, застава́ти, заста́ти, (встречать) зустрів[ч]а́ти, зустрі́ти, стріча́ти, стрі́нути, стріва́ти, стрі́ти кого́, що. [Забрі́в до бра́та, знайшо́в його́ вдо́ма (Звин.). Поверну́вшися з мандрі́вки додо́му, він заста́в усі́х ро́дичів живи́х і здоро́вих (Київ). Заста́в його́ за обі́дом (Сл. Ум.). Заста́в до́ма цілкови́тий бе́злад (Брацл.). Прийшо́в до ньо́го, зустрі́в його́ в садку́ (Київ). Рішу́чости тако́ї не стріча́в ніко́ли у ді́вчини (Франко)]. • -шё́л её в хлопотах – знайшо́в (заста́в) її заклопо́тану (в кло́поті); 5) (видеть, усматривать) ба́чити, вбача́ти, добача́ти, поба́чити в чо́му що. [Не ба́чу в твої́й, си́нку, робо́ті нія́кої ко́ристи (Сл. Ум.). Приро́да була́ вели́чна і благоді́йна, – за́хват пое́та поба́чив у ній непереве́ршене (М. Калин.)]. • Не -хожу́ в этом ничего остроумного – не ба́чу (не вбача́ю, не добача́ю) в цьо́му нічо́го доте́пного; 6) (полагать) уважа́ти (кого́, що за ко́го, за що и (реже) ким, чим), (думать) гада́ти, ду́мати, поду́мати (що), (считать) визнава́ти, ви́знати кого́, що за ко́го, за що, (казаться кому) здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися кому́; (называть) назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим; (приходить к заключению) прихо́дити, прийти́ до ви́сновку. [Я вважа́ю, що він ма́є ра́цію (Київ). Я зовсі́м не вважа́ю, що мої́ одмі́тки були́ пога́ні (Крим.). Уважа́ю тебе́ за люди́ну розу́мну (Харківщ.). Він уважа́в мене́ ду́же га́рною (Кандід). Я поду́мав собі́, що вона́ ду́же змарні́ла (Київ). Він не ви́знав мої́х аргуме́нтів за слу́шні (Київ). Ті ши́беники, здає́ться йому́ (-дит он), нена́виділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скі́льки він міг змалюва́ти їм не́бо, воно́ видава́лося їм (они -ди́ли его) жахли́вою порожне́чею (Країна Сліпих). Було́ в йо́му де́що таке́, що во́рог назва́в-би ферті́вством (Кінець Неволі). Я перегля́нув його́ статтю́ і прийшо́в до ви́сновку, що друкува́ти її́ не мо́жна (Київ)]. • -ди́ть, -ти́ возможным, нужным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати за можли́ве за потрі́бне. [Не вважа́ла за потрі́бне кри́ти своє́ї вті́хи з того́ від’ї́зду (Л. Укр.). Ви́ща си́ла ви́знала за потрі́бне не лиши́ти йому́ нічо́го (Кінець Неволі)]. • -ди́ть, -ти́ кого невиновным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати кого́ за невинува́того (за без(не)ви́нного). • -ди́ть, -ти́ хорошим, плохим – визнава́ти, ви́знати за га́рне (за до́бре), за пога́не (за ке́пське, за лихе́). Я -хожу́ это странным – мені́ це здає́ться (вида́ється) ди́вним (чудни́м), я вважа́ю це за ди́вну річ. • Находи́мый – що його́ (її́, їх) знахо́дять и т. п.; знахо́джений, нахо́джений. На́йденный – 1) зна́йдений, на́йдений, познахо́джений, понахо́джений; нашу́каний, відшу́каний; ви́найдений; натра́плений, нади́баний, наги́баний; нама́цаний, нала́паний, понама́цуваний, понала́пуваний; напи́таний; ді́браний, при́браний; 2) зна́йдений, відкри́тий, відшу́каний; ви́найдений; ви́критий; ви́трушений, повитру́шуваний; 3) ви́значений, обчи́слений, ви́рахуваний; 4) зустрі́нутий, стрі́нутий; 5) поба́чений; 6) ви́знаний; на́званий. |
| Незы́блемый – непору́шний, непохи́тний, несхи́тний, (устойчивый, прочный) ста́лий, тверди́й, нехибки́й. [Істо́тна приро́да украї́нського письме́нства ли́шиться непору́шна (Н. Громада). Непохи́тна ві́ра (Франко). Тут, на сві́ті на́шому, є тверде́ щось і непору́шне, ста́ле й непохи́тне (Корол.)]. |
| Неизме́нный –
1) (неизменяющийся) незмі́нний, беззмі́нний, незмінли́вий, невідмі́нний, (непоколебимый) непору́шний, непохи́тний. [Права́ дові́чні, незмі́нні на́че зо́рі (Грінч.). Основна́ моя́ те́за лиша́ється цілко́м незмі́нна (В. Підмог.). Чуття́ незмі́нне (Вороний). На сві́ті нема́ незмінли́вого буття́ (Н.-Лев.). Приро́да ді́є за невідмі́нними зако́нами (Павлик). Неодмі́нним зостає́ться лиш невпи́нний ві́чний рух (Самійл.)]; 2) (несклонный к изменам) незрадли́вий, незра́дний. [Віта́ю знов това́ришку незрадли́вую мою́ (Крим.). Бе́ріг тверди́й, незрадли́вий (Грінч.). Незрадли́ве коха́ння (Самійл.). Любо́в незра́дную, поба́чить ва́ша ха́та (Самійл.)]. |
| Неоргани́ческий – неоргані́чний. • -кая природа – неоргані́чна приро́да. • -кая химия – неоргані́чна хе́мія. |
| Непосре́дственно, нрч. – безпосере́дньо, про́сто, пря́мо, (зап.) впрост; нешту́чно, незро́блено; неси́лувано, неви́мушено; срв. Непосре́дственный. [Похва́ли, заадресо́вані безпосере́дньо на ім’я́ Махму́да Інджу́ (Крим.). Приро́да та істо́рія могу́тньо й безпосере́дньо вплива́ють на ро́звиток на́ції (Наш)]. • Обратитесь -но к нему – уда́йтеся безпосере́дньо (про́сто) до йо́го. |
| Непреходя́щий – немину́щий, непропа́щий, тривки́й, непору́шний, наві́ки неру́шний, пермане́нтний. [Немину́ще зна́чення (Київ). Непропа́ща ене́ргія (Корол.). Істо́тна його́ приро́да ли́шиться наві́ки неру́шна (Крим.). Тривке́ значі́ння (Доман.)]. |
| Неруши́мый – непору́шний, неруши́мий, незби́тий; срв. Незы́блемый. [Істо́тна приро́да його́ на ві́ки ли́шиться непору́шна (Крим.). І та стіна́ зве́ться неруши́ма (Казка). Незби́та підста́ва до всього́ на́шого існува́ння (Корол.)]. |
| Нетро́нутость – нето́рканість; незаче́пленість, не(по)ру́шеність, незру́шеність, непору́шність; непоча́тість; неза́йманість (-ости); срв. Нетро́нутый. [Душа́ виявля́лася тако́ю, яко́ю її́ створи́ла приро́да, в усі́й її́ просто́ті і непоча́тості (Н.-Лев.)]. |
| Нове́ть – нові́ти, нові́шати, о(б)новля́тися, поновля́тися; срв. Нови́ться. • Весной вся природа -ве́ет – на (по, об) весні́ вся приро́да обновля́ється. |
| Ода́ривать и одаря́ть, одари́ть – обдаро́вувати обдарува́ти, обда́рювати, обдари́ти, надаря́ти, надари́ти кого́ чим, наділя́ти, наділи́ти кому́ що и кого́ чим. • Природа -ри́ла его большими способностями к науке – приро́да обдарува́ла (надари́ла, наділи́ла) його́ вели́ким хи́стом (вели́кою зда́тністю) до нау́ки. • Одарё́нный – обдаро́ваний. |
| Перераба́[о́]тывать, перерабо́тать –
1) (наново, иначе) переробля́ти и переро́блювати, перероби́ти, (о мног.) попереробля́ти и -ювати. [Ти так роби́, щоб уже́ не переробля́ти]; срв. Переде́лывать; 2) (обработать) обробля́ти и -ро́блювати, оброби́ти, (со стороны внутреннего содержания) поретворя́ти и -тво́рювати, перетвори́ти, (во множ.) попереробля́ти и -лювати, поперетворя́ти и -рювати що на що (в що). [Приро́да постача́є ті́льки сирови́й матерія́л, а вже сама́ люди́на му́сить так його́ перероби́ти, щоб ма́ти собі́ до́брий пожи́ток (Єфр.)]. • Желудок -вает пищу – шлу́нок перетра́влює ї́жу; 3) (всё, много) перероби́ти, пороби́ти (все, бага́то). [Па́нської робо́ти не переро́биш]; 4) (перегнать кого в работе) переробля́ти, перероби́ти кого́, перехо́дити, перейти́ кого́ в робо́ті. [Стари́й, а в робо́ті молодо́го пере́йде́]. • Перерабо́танный – переро́блений, перетво́рений; поро́блений. |
| II. Полово́й – сексуа́льний, стате́вий. • -вы́е органы – природжі́ння, приро́да, (о женск.) ло́но, статеві́ о́ргани, (иноск.) грі́шне ті́ло, соромота́. • -вая горячка – ті́чка, (у коровы) полюва́ння, полі́вка. • -вые сношения – сексуа́льні стосу́нки, (иноск.) гріх. • -ва́я разнузданность – сексуа́льна розпу́ста. • -во́е бессилие – статева́ недолу́жність; см. Импоте́нция. |
| Привы́чка – зви́чка, за́ви́чка, на́ви́чка, пови́чка, призвича́йка, призвича́єння, нало́га до чо́го, (обыкновение) зви́ча́й. [Без зви́чки і со́рочку не ви́переш. Така́ зви́чка бі́сова (Мирн.). Відби́всь од мі́ських за́вичок (Грінч.). На́вичка до пра́ці (Яворн.). У ньо́го нало́га пи́ти горі́лку]. • Хорошая, дурная -вы́чка – до́бра (га́рна), пога́на зви́чка, на́вичка, за́вичка. • У него такая -вы́чка – у ньо́го така́ зви́чка, на́вичка. • Без -вы́чки – без на́вички (зви́чки). • По -вычке – з на́вички, з за́вички, за зви́чкою, (по обыкновению) звича́єм. • Иметь -вы́чку – ма́ти зви́чку. • Усвоить -вы́чку – набра́тися зви́чки, узя́ти зви́чку; узя́ти нату́ру. • Это входит в его -вы́чки – у ньо́го така́ зви́чка, таки́й звича́й. • Нарушить -вы́чку – злама́ти зви́чку. • Оставить, бросить -вы́чку – (за)ки́нути зви́чку, ки́нутися зви́чки. • Войти в -вы́чку – ста́тися, зроби́тися зви́чкою, зви́ча́єм. • Это вошло у него в -вы́чку – він звик до цьо́го. • -ка вторая природа – зви́чка – то дру́га нату́ра, зви́чка – що вда́ча. |
| Принима́ть, приня́ть –
1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)]. • Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?; 2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)]. • -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)]. • -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́. • У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися. • -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)]. • -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)]. • -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки. • -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві. • Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої. • Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно. • -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние. • -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т. • -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение. • -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що. • -ть на свой счёт – а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт; б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)]. • -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта). • -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію. • -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти. • -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти). • -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го. • -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів. • -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го. • -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́. • -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)]. • -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння. • -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)]. • -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що. • -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що. • -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким. • -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)]. • -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт. • -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду. • -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне. • -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду). • -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду. • -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́. • -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́. • -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства). • -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки). • -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію. • -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до… • -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́. • -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)]. • -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися. • -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру. • -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)]. • Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)]; 3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)]. • Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й; 4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)]. • -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти. • Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́. • -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́; 5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)]. • -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця. • -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу]. • -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги. • Принима́емый – при́йманий. • При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки. • -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го. |
| Производи́ть, произвести́ и произве́сть –
1) (творить, рождать) роди́ти, зроди́ти и породи́ти, плоди́ти, сплоди́ти; (о земле) зроща́ти, зрости́ти що; (создавать) твори́ти, створи́ти, витворя́ти, ви́творити що; (делать, совершать) роби́ти, зроби́ти, чини́ти, зчиня́ти, зчини́ти, учиня́ти, учини́ти, справля́ти, спра́вити що; (служить причиной чего) спричиня́ти, спричини́ти що, спричиня́тися, спричини́тися до чо́го. [Я-ж бо не своє́ю во́лею роди́всь на світ, мене́ зроди́ла приро́да (Крим.). Земля́ все була́ як ка́мінь, хлі́ба не роди́ла (Рудан.). Де ме́рзлий ґрунт нічо́го не зроща́ (Грінч.). Нічо́го, опрі́ч проте́сту та опози́ції, систе́ма репре́сій не ви́творила (Єфр.)]. • -сти на свет – зроди́ти на світ, сплоди́ти. [Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ. Я тебе́ году́ю (Крим.). Не той та́то, що сплоди́в, а той, що ви́годував (Номис). Та бода́й тая рі́чка ри́би не сплоди́ла (Чуб. V)]. • -сти́ из себя – вроди́ти з се́бе, ви́дати з се́бе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. • Страна эта -во́дит золото – краї́на ця ро́дить (ви́дачі) зо́лото. • Эта земля -во́дит много овса – ця земля́ ро́дить (видає́, зроща́є) бага́то вівса́. • Ничтожные причины -во́дят часто большие перевороты – незначні́ причи́ни спричиня́ються ча́сто до вели́ких переворо́тів (спричиня́ють ча́сто вели́кі переворо́ти). • Это -ведёт хорошее действие – це спра́вить (зро́бить) до́брий вплив, це до́бре поді́є. • -ди́ть, -сти́ впечатление на кого – справля́ти, спра́вити, роби́ти, зроби́ти, чини́ти, вчини́ти вра́же[і́]ння на ко́го, врази́ти кого́. [Докла́д Лаго́вського спра́вив вели́ке вражі́ння на з’ї́зді (Крим.). Той сон таке́ на ме́не зроби́в вражі́ння, що й не знаю (Кониськ.). Вражі́ння, яке́ вони́ чини́ли, нагада́ло мені́ Ші́ллерову бала́ду (Грінч.)]. • -сти́ неприятное впечатление на кого – спра́вити, зроби́ти, вчини́ти при́кре вра́ження на ко́го, при́кро врази́ти кого́. • Это событие -вело́ на него сильное впечатление – ця поді́я спра́вила (зроби́ла, вчини́ла) на йо́го вели́ке вра́ження, ду́же його́ врази́ла. • -дить эффект, фурор – роби́ти, чини́ти ефе́кт, фуро́р. [Те́мні о́чі, на́тхнуті коха́нням, роби́ли вели́кий ефе́кт (Неч.-Лев.). Його́ про́повідь чини́ла фуро́р (Крим.)]. • -сти́ чудо – спра́вити, зроби́ти чу́до. [І ука́з сей чу́до спра́вив (Франко)]. • -ди́ть шум, беспорядок, сумятицу – чини́ти, зчиня́ти, роби́ти шум (га́лас, ґвалт), чини́ти, роби́ти не́лад, ко́лот, бунт. [Він чи́нить у грома́ді вся́кий не́лад (Грінч.). По́гляди Д. Кулі́ша́ зчини́ли превели́кий ко́лот і в моско́вській, і в украї́нській пре́сі (Грінч.)]. • -ди́ть, -сти́ опустошение – чини́ти, зчини́ти и учини́ти спусто́шення в чо́му, пусто́шити, спусто́шити що. • -дить сон, испарину – спричиня́ти сон, ви́пар. • -ди́ть давление – роби́ти ти́снення, натиска́ти на що. • -дить опыты – роби́ти до́сліди; 2) (изготовлять, выделывать) виробля́ти, роби́ти, ви́робити що, продукува́ти, спродукува́ти и ви́продукувати що. [Робі́тник виробля́є ті прега́рні мате́рії, з яки́х дру́гий поши́є оде́жу (Єфр.). Хто ро́бить бага́тство, той і пови́нен з йо́го кори́стуватись (Єфр.). Робі́тникові пови́нно-б доста́тися все те, що він вла́сною пра́цею ви́робить (Єфр.)]; 3) (дело) перево́дити, переве́сти, роби́ти, зроби́ти; (исполнять) відбува́ти, відбу́ти що. [Му́сила старода́вня Русь байдака́ми пла́вати і торги́ свої́, і во́йни водо́ю відбува́ти (Куліш). Атмосфе́ра, в які́й дово́диться одбува́ти свою́ робо́ту комі́сії (Н.-Рада)]. • -ди́ть следствие, дознание – перево́дити, прова́дити, роби́ти слі́дство, дізна́ння. • -ди́ть допрос – чини́ти, перево́дити до́пит. • -ди́ть суд – чини́ти, відправля́ти суд. • -ди́ть ревизию – перево́дити (роби́ти) реві́зію, відбува́ти реві́зію. [Сього́дні в во́лості одбува́ють реві́зію (Звин.)]. • -ди́ть работу, уплату – перево́дити, справля́ти, роби́ти робо́ту, ви́плату. • -ди́ть раздел – перево́дити (роби́ти) по́діл. • -дить торговлю – ве́сти́, прова́дити торг. • -ди́ть учёт – роби́ти о́блік чому́. • Воен. -сти́ смотр – переве́сти, зроби́ти, учини́ти о́гляд; 4) что из чего, от чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, від чо́го. • Он -дит свой род от знаменитых предков – він виво́дить свій рід від сла́вних пре́дків. • Это слово -дят от греческого корня – це сло́во виво́дять від гре́цького ко́реня; 5) кого во что – промува́ти, попромува́ти кого́ в що. • -ди́ть, -сти́ в следующий чин – промува́ти, попромува́ти кого́ в ви́щий чин, ранг. Произведё́нный – 1) зро́джений, спло́джений, зро́щений; ство́рений, ви́творений; зро́блений, зчи́нений, учи́нений, спра́влений, спричи́нений; 2) ви́роблений, спродуко́ваний; 3) переве́дений, зро́блений, відбу́тий; 4) ви́ведений з чо́го; 5) попромо́ваний в що. -ться – 1) роди́тися, бу́ти зро́дженим, плоди́тися, бу́ти спло́дженим, зроща́тися, бу́ти зро́щеним; твори́тися, бу́ти ство́реним, витворя́тися, бу́ти ви́твореним, чини́тися, зчиня́тися, бу́ти зчи́неним, учи́неним, справля́тися, бу́ти спра́вленим, спричиня́тися, бу́ти спричи́неним; 2) виробля́тися, бу́ти ви́робленим, продукува́тися, бу́ти спродуко́ваним; 3) перево́дитися, бу́ти переве́деним, роби́тися, бу́ти зро́бленим, відбува́тися, бу́ти відбу́тим. [Ви́бори до 3-ої й 4-ої дум всю́ди в Росі́ї, а найбі́льше на Украї́ні, перево́дились си́лами духове́нства (Н. Рада), Робо́та дружні́ше одбува́ється, коли́ йде пла́вним, рі́вним хо́дом (Єфр.)]. • Продажа -дится – про́даж прова́диться, торг веде́ться; 4) виво́дитися, бу́ти ви́веденим з чо́го и від чого; 5) промуватися, бу́ти попромо́ваним. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Природа –
1) приро́да, (диал.) нату́ра; 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди): • гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.); • дикая природа – дика природа; • дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи; • женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить; • живая природа – жива́ приро́да, животві́р; • закон природы – зако́н приро́ди; • игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи; • мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура); • на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі; • отдать долг природе – віддати належне природі; • он от природы глух – він зро́ду глухи́й; • он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з; • от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи; • от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти); • ошибка природы – помилка природи; • по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою); • привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра; • природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й; • природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин; • природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни; • это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі].  |
| Домысел – до́мисел (домисл), (догадка) здо́гад, до́га́дка, здо́га́дка, до́гад, гада́ння, (предположение) припу́щення, до́пуст: • пустые домыслы – пусті домисли; лише вигадки; • факты и домыслы – факти і домисли; • это все домыслы – це все домисли. [Та що вона знає? Може, це лише домисли, позбавлені фактичної основи? (І.Франко). Природа не терпить порожнечі: там, де люди не знають правди, вони заповнюють прогалини домислом (Б.Шоу)]. |
| Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта: • молодая замужняя женщина – молодиця; • публичная женщина – повія; • роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка. [Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…]. |
| Идиот, идиотка – (греч.) ідіот, ідіотка: • полезный идиот – (полит.) корисний ідіот. [А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах. — Такий же ідіот, як і всі в цьому світі, — повчав я, обіймаючи успокоєні вибухи її сідниць (В.Стус). Ідіоти, як і жінки, можуть бути переконливими (О.Ульяненко). З пафосом людинолюба, і з міною ідіота, Я віднесу тобі вірші, відстукані мною на друкні, До тебе тектиме, люба, моїх почуттів блювота, До тебе летітимуть люто мої епітети-трутні (С.Жадан). Якщо ти розмовляєш українською мовою і регулярно дивишся російські серіали, ти тричі ідіот. І це вже надовго. Це невиліковна стадія, тому деградуй далі. Головне — щоб не розмножувався (Ю.Винничук). Такого, щоб не було ідіотів, немає ні в кого. Вони скрізь. Хворих ідіотів і диванних патріотів у нас багато, та й не диванних теж маємо. Але я не впевнений, що нормальні в кожному суспільстві — це більшість. У мене щодо таких речей песимістичне бачення, бо нормальних мало. А ті, хто вміє думати, їх коли було багато? Тих, хто вміють дивитися тєлєвізор, набагато більше. Більше, ніж тих, хто вміє читати. І що з цим робити? (Л.Подерв’янський). — Я в цьому впевнена. Особливо якщо він себе переконає, що дитина — хлопчик. Зачатий орально. Або через якийсь платонічний обмін думками. — Та не може він бути аж таким ідіотом. — Ще й як може, — каже Віра. — Подивись на його життєві досягнення (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). — Я розумію — ти взяла й відмовила Гілбертові Блайту. Енн Ширлі, ти ідіотка! — Ти вважаєш ідіотизмом відмовитися вийти за того, кого я не кохаю, — холодно й силувано відказала Енн. — Ти бачиш кохання і не впізнаєш його. Вигадала там собі щось в уяві, вважаєш це коханням і переконана, що в житті все має саме так і бути (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Але я ладен заприсягтися, що вона дивиться на мене, майже як на ідіота, — запевнив мене Семпере. — Та це ж і справді незаперечний доказ. Друже Семпере, коли жінка дивиться на вас, як на ідіота, то це означає, що в ній швидко зростає кількість статевих гормонів (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). На жаль, визнаючи, що можеш помилятися, великого авторитету не здобудеш. Люди хочуть, щоб їх засліпили знанням, — природа велить іти за вожаком, здатним згуртувати людей, бо гуртом краще, ніж поодинці. Іти гуртом неправильним шляхом вигідніше, ніж іти наодинці правильним. Нам дісталися гени тих, хто йшов за впевненими ідіотами, а не за обережними геніями. Чим не соціальна патологія: у психопатів завжди безліч послідовників (М.Климчук, перек. Н.Талеба). — Ідіот, — подумав Уве того дня, як думає і тепер, через стільки років. Як і щодня впродовж цього часу, власне. — Про що в біса, можна розмовляти з людиною, яка купує» БМВ»? — завжди питав Уве Соню, коли вона цікавилась, чому чоловіки перестали спілкуватися (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Ідіотки — не такі вже й ідіотки, якими здаються. Ідіоти — зовсім інша справа (Ашар Марсель). 1. Жінка пиляє чоловіка: — Ти ідіот, ідіот і ще раз ідіот. Все робиш, як ідіот і відповідаєш по-ідіотськи. І на конкурсі ідіотів ти би зайняв друге місце. — Чому? — Та тому, що ти ідіот! 2. Чоловік дружині: — Ідотка! — Ну, якби чоловік був генерал, то була б генеральша. А так — ідіотка! 3. Якщо людина талановита, то талановита в усьому. Так само з ідіотами. 4. Чоловік жінці: — Ти говориш так, як ідіотка. — Я говорю так, щоб ти зрозумів]. |
| Кранты, жарг. – абзац, амба, амбець, аут, вахмурки, вила, гайка (гайки), гаплик, глеваха, глина, дрова, кабздець, капець, каюк, клямка, кода, кранти, ласти (склеїти, завернути, скласти, сплести), срака-дошка, торба, труба, хана, мертві бджоли, жаба цицьки дала. [А тепер перший раз в житті покохала по-справжньому ще когось і так, поки коса на камінь не найде, або хвороби якоїсь не підчепить, або ще щось її не зупинить! Тому й кажуть: «Людоїдка! Погуляла — і кранти!» (Ю.Покальчук). а нам усім давно апостроф останні кілька днів апостроф а потім вже й абзац (В.Цибулько). Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде (Остап Вишня). До всіх нас непомітно, Неначе горобець, Крадеться неминучо-Неконтрольований кабздець (Кока Черкаський). Коли ж в її паспорті — прізвище ваше — тоді уже анівідчийні рецепти не спопоможуть тоді вже навсігди — клямка каюк або амба й капець (П.Коробчук). Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Бабусі бабахнуло сьогодні шістнадцять І ввечері ми ідемо на танці. Відкласти копита і склеїти ласти – Кінець на танцполі бабусі за щастя (Флайза). Якось так уже склалося, що для оцінювання певного явища значно зручніше підшукати для нього вже знайому шухлядку, аніж конструювати нову. А тут сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське — Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би! І вже маємо шухлядку, задля визначення якої навіть не конче вчитуватись у їхні рядки чи відвідувати вечори: епатаж, футуризм, жовті метелики, „пощечина общественному вкусу", спалення Рафаеля, срака-дошка тощо (Ю.Андрухович). У меценатській структурі стримана ввічливість не завжди доречна, бо можеш не вирвати грошей ще півроку, а потім інфляція, девальвація, гаплик, срака-дошка — у цій державі усе є можливим (С.Процюк). — Якщо ці машни закріпляться у Краю Долин, усім нам клямка. Нам не стане сил вертітися білкою в колесі (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). Не знаю, скільки так тривало, я думав, що мені вже клямка, той кашель ніби заповнив усе моє тіло (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якщо дятли дізнаються, скільки тарганів у мене в голові, мені гаплик]. |
| Лоно –
1) (грудь, чрево, чресла женщины) ло́но, (редко) лоня, на́дро, пе́рси і пе́рса (р. перс), гру́ди (-дей); (перен., приют) лоно, надро; 2) (недра, утроба) ло́но, на́дро: • лоно Авраама, Авраамово – ло́но (на́дро) Авраа́мове, на́дра Авраа́мові; • на лоне природы – на лоні природи, на вільному повітрі. [Бризки́ на во́дяне ло́но упа́ли (Б.Грінченко). У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лоня пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т.Шевченко). Неха́й Госпо́дь її́ при́йме, мою́ голу́боньку, на своє́ на́дро (М.Вовчок). Ма́тінко моя́ рідне́сенька, чи прокля́в мене́ в твої́м ло́ні хто? (І.Франко). Не при́ймеш кісточо́к мої́х у рі́дне на́дро, де лежи́ть старе́нький ба́течко (Основа). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На ло́ні ма́тери на́шої приро́ди відпочи́немо (П.Мирний). А навкруги було так гарно, так радісно. У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в могутній хвилі життя, що ледве виявлялось таємним тріпотінням соків, на теплому й запашному диханню весни було так багато радості, почувалась така повна гармонія (М.Коцюбинський). Прийняв чумака вільний степ у своє надро (М.Коцюбинський). Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, — Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав, Прислухався б до шуму трав І зник… (О.Олесь). Така люта негода урвала раптом запашний сезон садів та прогулянок річкою на далеке лоно природи, де кохання в затишкові відлюдних кущів може дійти свого природного здійснення. Природа замкнула свої вигідні притулки, але жоден дощ не спроможний був залити жаги, що бере людське серце не тільки від віку, а й від часу незалежно, противно серцям інших тварин, яким визначено пору любовного настрою (В.Підмогильний). Планета серця, трагедійний зал опукою підноситься в узвишшя. Продертий розпач так його колише, немов біди тисячолітній шквал. Хоч вись разить зухвалих наповал, та порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір (В.Стус). розкрий своє лоно не для любові не для пустощів не для жаги я хочу риси свої передати бо я не бог цей горбкуватий ніс ці очі зелені як трава (бо травою стануть) я хочу риси свої передати руки свої і вишню і камінь моєї ріки і небо моєї самотності і ніч моїх ночей (Т.Мельничук). Ну хіба я вам дон Кіхот І німб не личить мені так само як мереживна мантилька дони Анни і не моя це парафія — ворожити на погляді і носити кинжал межи персів — для того була Кармен а вже тим паче не для моєї руки Дюрандаль і не треба із мене робити мене я не хочу хліба з муки сервантесових вітряків відпустіть нарешті від себе не тягніть я не з ваших країв і не прошу вашого неба не прощайте лиш дайте пройти вам це також воістину треба (Ю.Джугастрянська). Дорогою ті двоє грілися самогоном, реготали, щось цвенькали до Ганнусі, та вона не обізвалась до них ані словом, сиділа закам’яніла, не відчуваючи холоду, і їй здавалося, що лоно її теж закам’яніло (В.Шкляр). Навпроти мене за столик сіла золотоволоса панна років двадцяти. Вона була симпатична. Та що там – вона була класна. Ці повні жагучі вуста! А перса радісно випиналися з-під блюзки і дражнили мої руки. Все це я оцінив у лічені секунди, аби за мить відвести якомога байдужий погляд і знов перетворитися на китайського мудреця. Але той стан нічогонедумання мені вже не вдалося повернути, поява панни вибила мене з колії, притягала мої очі й думки, я вже не міг думати ні про що инше, як тільки про неї (Ю.Винничук). — Оце вже й не думай, чоловіче,— заперечила Тереза. — Живи, живи, баранчику, хоть ти й шолудивий! Аби ти був жив, і хай западуться всі на світі губернаторства: без того панства ти з матернього лона вийшов, без того панства досі якось жив, без того панства і в могилу зійдеш, чи хай понесуть тебе, коли Бог до гурту покличе (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса)]. |
| Льстивый – лести́вий, підле́сливий, обле́сливий, уле́сливий, обле́сний, (зап.) підхлі́бливий, підхлі́бний; підла́зистий: • льстивые речи (слова) – лести́ва (вле́слива, підлеслива, улеслива) мо́ва (слова), влеща́ння, ле́стки. [Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкав, а ззаду кусає (Пр.). Ну, вже і ти́, підле́сливе леда́що (Грінч.). Си́пала обле́сливими слова́ми, на́че дрібни́м горо́хом (І.Нечуй-Левицький). Юрко був розумний, хитрий та підлесливий (І.Нечуй-Левицький). — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І.Нечуй-Левицький). Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота» (Олекса Стороженко). Але Орися виступила наперед і гордо підняла голову: — Я за батька відповідатиму і певна, що з моїм словом він згодиться завжди і всюди. Не здаватись ні на які улесливі слова ворогів, а вмерти всім при зброї, боронячи до останнього наші святощі! Але і вмираючи, силкуватись залучити за собою в могилу якомога більше ворогів! (М.Старицький). Пріор, хоч і не зводив з патера Гаудептія свого пильного погляду, не слухав уже його підлесливої, трохи водавої і одностайної бесіди (І.Франко). Знаючи, що хлопчина сирота і має тільки опікуна, сільського священика, Стальський держав хлопчика остро, не стільки вчив, скільки бив, штуркав і всякими способами карав його. Облесний супротив його опікуна, він був брутальний супроти нього, ніколи не заговорив щиро, а все або з гнівом, або з кпинами (І.Франко). Глянь сюди,— стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі (О.Олесь). — Знаю… чула! Що було, то минуло! Коли щиро мене кохаєш — не залишиш; коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива — Бог тебе покарає! (М.Кропивницький). Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу ухмилку і виконання всіх; найдурніших навіть, велінь (Г.Хоткевич). Дру́зів уле́сливих свої́х (АС). Лести́вий чолові́к (АС). Ле́стки гі́рше трути́зни (Приказка). Там таки́й, що ле́стками й ду́шу з те́бе ви́йме (АС). Я також не любила всього гуменюківського, їх грубости, їх бездарности в улаштуванні свого побуту, знехтування естетикою, що її звідусюди приносила місцева природа, і навіть того підхлібного виразу в лиці у батька, як говорив з «панами» (Докія Гуменна). М’який і улесливий, пролазливий до людських душ, шовковий доктор Петров (І.Багряний). Найбільше бійся улесливих, — то хижаки. Чим більше стелиться, тим більше отрути в писку (В.Шевчук). — Тепер ти хитромовно хвалиш мене, лестками підходиш, узиваєш мене благородним і мудрим чоловіком і хочеш непомітно того добитись, щоб я з великодушності свої не довершив кари за злорадність… (М.Лукач, перекл. Дж.Бокачо). — Ви не одурите мене лестивими речами,— сказав Дон Кіхот.— Знаю я вас, брехливе лайдацтво! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Медицина – (лат.) медицина: • доктор медицины – доктор медицини; • семейная медицина – сімейна медицина; судебная медицина – судова медицина. [Медицина — мистецтво обманювати пацієнта на час, поки природа сама справиться з хворобою (Е.Езар). 1. Можливості медицини безмежні. Обмежена кількість пацієнтів. 2. Успіхи медицини очевидні: від багатьох хвороб люди не помирають, а тільки мучаться. 3. Головне завдання платної медицини — перевести гострий біль у хронічний]. |
| Окружной, (устар.) окружный –
1) (связанный с округом) окружни́й, 2) (расположенный по окружности, окружающий, окрестный) окружни́й, колови́й, кругови́й, (обводной) обводо́вий, обвідни́й, обхідни́й, кружни́й: • окружно́й начальник – окружни́й; • окружной суд, комитет – окружний суд, комітет; • окружная дорога – окружна (кільцева, колова) дорога; • окружные сёла – околи́шні (навкру́жні́, окру́жні́, довко́лишні) се́ла. [Римськії поставить стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни Во всім окружнім там краю (І.Котляревський). Отой замок «Орлине гніздо» з містечком Бушею, з цілим ключем окружних сіл і маєтків належав до роду Чарнецьких; відтіля вони налітали на ратаїв українських, на сусідніх панків і шарпали в своїх пазурах неслухняних схизматів (М.Старицький). Посередині замкового дворища стояла досить простора, з трьома банями і окружним піддашшям церква; вона була вже повернута панством у костьол, а потім знов козаками на благочесний храм пересвячена; його відсвятив на ім’я покрови пресвятої богородиці отець Василь, якого з містечка Бара вивіз сотник, пан Завістний (М.Старицький). Приїхали в місто X. Це — повітове місто, осідок староства й окружного суду (Л.Мартович). Не вигадали поради й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові (П.Мирний). Я зайняв своє давнє місце, давши знак очима своїй дорогій дівчині, що не розумію тих обох там на козлах, і недовго по тім доїхали ми до означеного місця під ліс коло хати якогось побережника, де кінчалася колова дорога, а треба було йти вже пішки (О.Кобилянська). А мати — й слова. Тільки почала чогось про мене дбати, як про хвору. Дивлюсь: і в церкву старістю пішла дорогою кружною через гору. Питаю: — Мамо, хто це вам допік, що ви уже не ходите тудою? — Я,— каже,— й стежку обмину в їх бік і закроплю свяченою водою! (Л.Костенко). Все йде в межах свого часу: мусить народитися, зрости, згаснути. Та навіть усе те, що бачиш над головою, все, що ковзає своїми коловими шляхами, як і те, серед чого перебуваємо й ми, начебто на найтвердішій основі,- усе воно маліє, гине. Не знайдеш чогось такого, що не мало б своєї старості: хоч і різними проміжками, та до одного кінця веде природа геть усе, що існує (А.Содомора, перекл. А.Л.Сенеки). Щоб одягатися на Хрещатику, треба роздягатися на Окружній]. |
| Посттоталитарный – посттоталітарний, післятоталітарний. [Її скепсис мене добиває. Кажу їй: — Дивися! Навіть «Ліберасьйон» пише, що за всі посттоталітарні роки такого ще не було. Дві тисячі демонстрантів, усі протестують, усі вимагають, щоб президент подав у відставку! (Л.Костенко). Один із таких етапів, на моє переконання, переживаємо в період посттоталітарний, коли сама людська природа повстає проти різких соціяльних і технологічних експериментів, які здійснював над людиною модернізаційний дух доби, уособлений соціялістичною доктриною і виражений у формах тоталітарного контролю й насильства не лише над духовною, але й біологічною природою людини. Можна охарактеризувати ці біотехносоціяльні випробування як травматичні, а стан післятоталітарний назвати посттравматичним, позначеним реґресом в інфантильність і хворобу (Тамара Гундорова)]. |
| Прелюбопытно – цікавуще, цікавенно, прецікаво, дуже цікаво. [— Це має бути прецікаво,— зітхнув дідусь, у чию голову природа, на жаль, не вклала здатности виявляти жвавий інтерес і до шведських кооперативів, і до Мобанової роботи над роллю, так само як забула вділити головам бабусиних сестер бодай крапельку смальцю, без якого навіть передсуди про інтимне життя Моле або графа Паризького спісніють (А.Перепадя, перекл. М.Пруста)]. |
| Привычка – зви́чка, (разг.) приви́чка, за́ви́чка, на́ви́чка, (редко) пови́чка, (диал.) звичайка, призвича́йка, призвича́єння, нало́га до чо́го, (обыкновение) зви́ча́й, манера, традиція: • без привы́чки – без на́вички (зви́чки); • войти в привычку – стати (статися, зробитися) звичкою (зви́ча́єм, звичним, звичайним); • за ним водится привычка – він має звичку (завичку); • иметь привы́чку – ма́ти зви́чку; • нарушить привы́чку – злама́ти зви́чку; • оставить, бросить привы́чку – ки́нути (закинути) зви́чку, ки́нутися зви́чки; • по привычке – з на́вички, з за́вички, за зви́чкою, (по обыкновению) [своїм] звича́єм; • привычка — вторая натура (природа) – зви́чка — то дру́га нату́ра, зви́чка — що вда́ча; • при привычке – від звички; через звичку; • у него такая привы́чка – у ньо́го така́ зви́чка, на́вичка; • усвоить привы́чку – набра́тися зви́чки, узя́ти зви́чку; узя́ти нату́ру; • хорошая, дурная првы́чка – до́бра (га́рна), пога́на зви́чка, на́вичка, за́вичка; • это вошло у него в привычку – він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним; • это в привычке людей – так ведеться (такий звичай) у людей; • это входит в его привы́чки – у ньо́го така́ зви́чка, таки́й звича́й. [Така́ зви́чка бі́сова (П.Мирний). Відби́всь од мі́ських за́вичок (Б.Грінченко). У ньо́го нало́га пи́ти горі́лку (Сл. Гр.). Я й завички не брала удень спати (Сл. Гр.). Ви йому не дивуйте: в його така повичка (Сл. Гр.). Панич ходе по хаті, слухає та спльовує… У його була така чудна привичка — усе мов спльовує… (П.Мирний). — Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, — без них їй тяжко… (Л.Українка). Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л.Мартович). Мав навичку щонеділі впитися (Л.Мартович). — Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа (М.Кропивницький). Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел (С.Васильченко). Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г.Хоткевич). Деталі вчорашнього дня проходили перед ним ясною ниткою. Може, ще з часів свого дитячого чередникування, лежачи в полі, плетучи батоги та кошики, він вкорінив у собі звичку до самопоглиблення (В.Підмогильний). «Досить… Проклятий, проклятий край… Ху-у! Немає сил…” Він шепотів без скарги, так, за старою в’язничною звичкою говорити з самим собою (І.Багряний). …“пане брате” — це була призвичайка в мові командира Бурлаки (Владислав Фортуна). О що то — єдність душ? О що то — щирість? Довіра? Приязнь? Що то є любов? То рівновага звички. Скам’яніле здивовання, подовжене в віки (В.Стус). Одщипнула крихту, жує помаленьку, слухає на смак, а тоді: »До-обрий!« — І очима кліп-кліп. О, знову плакать заходжується! От звичка! І пішов на грядки картоплиння згрібати (Гр.Тютюнник). Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас (Л.Костенко). — Вона у мене, як була молодша,була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст. Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! — чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль (Л.Костенко). »Ви ж казали, що бульйон з яйцем є«, — хлипаючи, звертається він до касирки. » Тоді був, — незворушніє касирка. — Ти чого без черги питався? Треба було б не питатись, а, як усі люди, стояти в черзі… Мудак!" Ця мила московська звичка до незнайомих звертатися на ти! Цей прояв вселенськості, вселюдськості, всебратськості російського національного духу! (Ю.Андрухович). …то була цілком самодостатня творчість, в якій твоє власне фізичне незадоволення важило не так-то й багато, — залишившись сама — бо він, завинувшись у довгополе, схоже на шинелю пальто, одразу пірвався кудись на помивку: звичайка досить хамська, коли вдуматися, але й це тебе тоді не зразило… (О.Забужко). В очі світити, стріляти в спину — Звичка, як Всесвіт, — Не має меж (І.Павлюк). Всі оті жестики, хусточки, вологі оченята, тушеві струмочки по щоках, сопіння, пошмаркування носика, стогони, похлипування – це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять то телеку (А.Дністровий). — Ти мене дратуєш. — А надто — твої звички. — Мої звички? — Ти свистиш, — відповіла вона і виставила пальці, щоб перелічити. О Господи, то вона ще й на пальцях лічитиме? — Повторюєш одне й те ж саме… — Я? — …Щоранку зауважуєш, буцім я спізнилася. Щоранку готуєш каву, аби виглядати справжнім страстотерпцем (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Звичка — друга натура (Цицерон). Звичка — спритна, але надто колупайлива домоврядниця (М.Пруст). Добрі звички продовжують життя, а погані роблять його приємним]. |
| Учёный – 1) (сущ.) науковець, учений; 2) (прилаг.) науковий, учений; 3) (причаст.) учений: • не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.); • учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь; • ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження; • учёное общество – наукове товариство; • учёное сообщество – наукова спільнота; • учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник; • учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар; • учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада; • учёный человек – учена людина. [Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими]. |
| Натюрморт – (франц.) натюрморт. [Крім двох дідівських портретів у темних рамках і кількох сучасних фотокарток, на стіні висів невеличкий олійний натюрморт — розрізаний кавун у товаристві огірків і помідорів. Цей наївний затишок і глибока проміркованість обстанови огорнули Городовського ревнивим смутком (В.Підмогильний). Вийшов прегарний натюрморт — Уотова лисина, де-не-де поросла сіро-рудими кущиками, і яскрава, блискуча підлога підним (В.Діброва, перекл. С.Бекета). — Коли ти бачиш мух або комах у натюрморті — зів’ялу пелюстку чи темну пляму на яблуці, — художник передає таємне послання. Він повідомляє, що живі речі нетривкі — вони тимчасові. Смерть присутня в житті. Саме тому такі картини називаються натюрморти — мертва природа. Можливо, спершу ти й не побачиш на тлі краси й цвітіння крихітну пляму гнилизни. Але придивись уважніше — і вона тут (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт)]. |
| Шрёдингер – Шрединґер: кот Шрёдингера – кіт Шрединґера. [Хунта позиціонувалася як українська, а мова в столиці панувала російська. Славнозвісний парадокс Шредінґера в тому й полягав, що Україна є, але її не видно. Вона водночас і мертва, і жива, як, скажімо, наша матір-природа чи власне українська державність (В.Рафєєнко). Шрединґер ходив по комнаті, шукаючи шкодливе котеня. А воно сиділо в коробці ні живе ні мертве]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ПРИРО́ДА, по природе (своє́ю) приро́дою. |
| НАТУ́РА укр. приро́да; по натуре на вда́чу [друго́й по натуре і́нший на вда́чу], за натуру (правити) за нату́рника /натурницю/. |
| НАЧА́ЛО ще старт, образ. пе́рші кро́ки; (засада) кано́н, зако́н, станда́рт, нарі́жний ка́мінь, (мистецтва) осно́ва, (аскетичне /у вдачі/) за́сновок, жи́лка, ри́са, елеме́нт, (об’єднавче) стри́жень, (джерело) ко́рінь [два начала чего два ко́рені], пра́ко́рінь жи́зненное начало пра́ко́рінь життя́], (материнське) інсти́нкт, (божеське) дух, (жіноче) Я, стихі́я, приро́да, субста́нція, джерело́, (творче) ге́ній, і́скра, я́кість, джерело́, фраз. си́ла [сде́рживающее начало гальмівна́ сила]; начало нача́л джерело́ джере́л, пра́осно́ва, пра́ко́рінь; до́брое начало /зло́е начало/ (в душі) як ім. доброно́сне /лихоно́сне/; с начала существова́ния чего відко́ли існу́є що; с са́мого начала від са́мпоча́тку; в са́мом начале напри́поча́тку; под началом під руко́ю, під ору́дою; |
| ОБНАРУ́ЖИВАТЬ ще відшу́кувати, (риси) ма́ти, (радість) вика́зуваний, (відвагу) уроч. явля́ти; обнаруживать при о́быске витру́шувати; обнаруживать противоре́чие в ре́чи фаміл. лови́ти на сло́ві; не обнаруживать зна́ний фаміл. пла́вати; ОБНАРУ́ЖИВАТЬСЯ ще вика́зуватися, вихо́дити наве́рх, виплива́ти на по́ве́рхню, вила́зити з-під сні́гу /як ши́ло з мішка́/, прибл. става́ти я́сно [как обнаружилось як ста́ло я́сно], (після зникнення) об’явля́тися, (на виду) вичи́тувати, (про риси) прогляда́ти, фраз. випира́ти [чолові́ча приро́да так і випира́є], захо́дити [у множині́ між ци́ми мо́вами захо́дить різни́ця]; пор. выходить наружу; обнаруживающий що /мн. хто/ виявля́є тощо, відкрива́ч, викрива́ч, виявни́к, ста́вши вика́зувати, зда́тний /покли́каний/ ви́явити, для ви́явлення, прикм. викрива́льний, виявни́й, вия́влювальний, вика́зувальний, відшу́кувальний, відкрива́льний, розкрива́льний, стил. перероб. виявля́ючи, пор. разоблачающий; обнаруживающий при́знаки стил. перероб. виявля́ючи о́зна́ки, 2. наді́лений о́зна́ками; обнаруживающий ра́дость виявля́ючи ра́дість; обнаруживающий спосо́бности наді́лений зді́бностями; обнаруживающийся/обнаруживаемый вия́влюваний, вика́зуваний, відшу́куваний, відкри́ваний, розкри́ваний, викри́ваний; обнаруживающийся що виявля́ється; ОБНАРУ́ЖИТЬ обнаружить по́лное непонима́ние образ. як з не́ба впа́сти; ОБНАРУ́ЖИТЬСЯ фраз. проклю́нутись, ви́лізти наве́рх, поба́чити де́нне сві́тло, (про потаємне) забут. об’яви́тися; обнаружилось та́йное ви́лізло ши́ло з мішка;. обнаруживший, обнаружившийся ОКРЕМА УВАГА; обнаруживший по́лное непонима́ние ні́би з не́ба впав. |
| СМЫСЛ ще суть, су́тність, єство́, квінтесе́нція, вну́трішня приро́да, раціона́льне зерно́, фраз. ко́рінь, душа́, си́ла, поня́ття [в широ́ком смысле в широ́кому поня́тті]; без смысла без глу́зду; нет смысла нема́ ра́ції; в буква́льном /положи́тельном, отрица́тельном/ смысле буква́льно /позити́вний, неґати́вний/; в не́котором смысле до де́якої мі́ри, де́якою мі́рою, укр. сказа́ти б [он, в не́котором смысле, и́дол він, сказа́ти б, і́дол], тро́хи [в не́котором смысле врач тро́хи лі́кар]; в э́том смысле під цим о́глядом; по смыслу (за) змі́стом. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Природа –
1) (вселенная) приро́да, -ди; 2) (характер, свойство) нату́ра, -ри, вда́ча, -чі; 3) (существо) істо́та, -ти; от природы – зро́ду. |
| Естество – приро́да, -ди, нату́ра, -ри, єство́, -ва́. |
| Натура –
1) нату́ра, -ри, приро́да, -ди; 2) (характер) вда́ча. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Природа (света, металла и т. д.) – приро́да; • п. (сущность) – є́ство. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Природа
• Гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном. Пр. Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне. Пр. • Дитя природы (книжн. устар. шутл.) – Див. дитя. • Женская природа скажется – жіноча натура (істота, вдача) себе виявить. • Игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи. • Мёртвая природа (натура) – Див. мёртвый. • На лоне природы – Див. лоно. • Отдать долг природе – віддати належне природі. • От природы (устар.) – з природи; зроду; зроду-віку. • По природе – з природи; природою (вдачею, натурою). • Привычка — вторая натура – звичка — друга натура. • Это в природе вещей – це природна (звичайна) річ. |
| Мертвый
• Делает как мёртвый – робить (порається) як мертвий (як неживий). • Драть с живого и мёртвого – дерти (драти) з живого і мертвого. Що ступить, то лупить. Пр. • Лежать мёртвым грузом – лежати мертвим вантажем; дармувати; лежати невживаним (невжитком); не використовувати. • Мёртвая вода – мертва вода; мертвовід (нетеча); (у казках) мертва (мертвуща) вода. • Мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура). • Мёртвая тишина – мертва (гробова) тиша. • Мёртвая точка (перен.) – мертва точка (мертве місце). • Мёртвая хватка – мертва хватка. • Мёртвые сраму не имут – мертві сраму не ймуть; мертві не мають сорому (не мають чого соромитися). • Мёртвый хватает живого – мертвий хапає живого. • Мёртвый час – мертва година. • Ни жив ни мёртв (разг.) – ні живий ні мертвий. • Пить (запить) мёртвую [чашу] (разг.) – пити (запити) не прохмеляючись; пити кухоль непрохмільний; пити аж до одуру (без просипу); (образн.) киснути в шинку. • Прикинуться мёртвым – удати неживого; (іноді) знеживитися. • С голого и мёртвого ничего не возьмёшь – з голого і мертвого нічого не візьмеш. Пр. • Спать, заснуть мертвым сном – спати, заснути мертвим (міцним, твердим, товстим, камінним) сном. |
| Окружающий
• Окружающая местность – навколишня (околишня) місцевість; околиця; окіл (род. околу); довкілля. • Окружающая среда, окружающие (люди) – оточення (середовище); (іноді) около; товариство. [Міг іще більше аналізувати себе й усеньке около. Кримський.] • Окружающая среда (природа) – навколишнє середовище; довкілля. • Он тяготился, тяготится окружающим – він своє оточення (усе, що його оточувало, оточує) мав за тягар (за тяготу); усе, що його оточувало (оточує), було (є) тягарем (за тягар) йому; він своє оточення (усе, що його оточувало, оточує) уважав, уважає за тягар (відчував, відчуває як тягар). |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| приро́да 1. приро́да,-ди, нату́ра,-ри 2. єство́,-ва́ |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Животві́р, -во́ру – живая природа. |
| Нату́ра –
1) природа; 2) натура, характер. • У нату́рі – наяву. |
| Приро́да –
1) природа; 2) наружность, внешность; 3) прирожденные способности. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Натура – нату́ра, приро́да; (характер) – вда́ча; получать плату -рою – оде́ржувати платню в нату́рі (нату́рою). |
| Характер (совокупность свойств вообще) – хара́ктер (-ру), приро́да, нату́ра; (о человеке) – вда́ча, хара́ктер (-ру); х. дела – хара́ктер спра́ви; по самому -ру своему (интересен): а) (о явлении) – в самі́й нату́рі свої́й; б) (о человеке) – само́ю вда́чею своє́ю. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Бага́ччий, -а, -е. = Бага́тший. Зробився ще багаччим од брата. Чуб. І. 217. Багачча од північної українська природа. Левиц. Пов. 5. |
| Бе́злад, -ду, м. = Безладдя. Природа не змогла з недугою боротись, із безладом духовним і тілесним. К. МХ. X. 39. |
| Животві́р, -тво́ру, м. Живая природа, все имѣющее жизнь. І тут безодня животвору, і тут премудрість без кінця. К, XII. 110. |
| Му́дрішки, -шок, ж. мн. Выдумки; искусно, мудрено, замысловато сдѣланныя вещи. Прегарна природа гуцульских гір піддержує його (гуцулову) фантазію і робить його способнішим до усьи́ких му́дрішок. Шух. І. 294. |
| Надлю́дський, -а, -е. Сверхчеловѣческій. Йому, а не мені надлюдську силу дала природа. К. ЦН. 267. Надлюдська сила в його слові дикім. К. ЦН. 174. |
| Нату́ра, -ри, ж.
1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. Чуб. І. 239. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нп. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Шевч. (О. 1862. VI. 17). Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. ЗОЮР. II. 95. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. Г. Барв. 283. 3) У нату́рі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Любеч. Ум. Нату́ронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64. |
| Приро́да, -ди, ж.
1) Природа. 2) Прирожденныя способности. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. У мене до цього діла природи нема. Хорол. у. Слов. Д. Эварн. 3) = Природжіння. Драг. 101. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| екофеміні́стка, екофеміні́сток; ч. екофеміні́ст послідовниця екофемінізму. [Макфаг Саллі (McFague Sallie, 1933) – американська екофеміністка, християнський теолог. (Зоя Шевченко «Словник ґендерних термінів», Черкаси, 2016, с. 317). Вандана Шива (Vandana Shiva) – філософ, активіст захисту навколишнього середовища та екофеміністка <…>. (gender.at.ua, 03.03.2011). Американська екофеміністка К. Мерчант, погоджуючись з Кантом, підкреслила, що «природа є учителем людського роду». («Сучасність філософії І. Канта pro et contra», 2015, с. 82).] див.: феміні́стка |
| компози́торка, компози́торок; ч. компози́тор авторка музичних творів. [Дивовижна природа Швейцарії надихнула українську композиторку Лесю Дичко на створення «Швейцарських фресок» (2002) <…>. (Музична україністика: сучасний вимір, 2010). Пем Ресвік, американська композиторка, яка, крім мене, співпрацює з Тіною Ареною, групою «Ту сістерс», Крістіною Аґілерою і ще багатьма іншими відомими американськими виконавцями <…> (Високий замок, 2003). Якось молода харківська композиторка принесла в оркестр свою першу симфонічну партитуру. (Антон Муха «Музиканти сміються (збірка)», К., 1968). <…> то грає божевільна композиторка, у неї лице подібне до візантійської ікони <…> (Леся Українка «Місто смутку», 1896). Ви казали вчора, що я композиторка, – мусить же бути лібретто до моїх композицій. (Борис Грінченко «Сонячний промінь», 1890).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 251. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Приро́да = 1. приро́да, нату́ра; істо́та. 2. приро́да, нату́ра, зро́да (С. Л.), но́ров, вда́ча. — Природу тяжко одмінити. н. пр. — Він від зроди такий. С. Л. — Воскова вдача: аби до тепла, так і тане. н. пр. — Отъ приро́ды = зро́ду. — Він зроду глухий. — Приро́дою дворяни́нъ = ро́дом дворяни́н. — Отда́ть, заплати́ть долгъ приро́дѣ = уме́рти. |
| Естество́ = приро́да, істо́та, єстество́, єство́. — Природу тяжко одмінити. н. пр. — Сьвітло сонця сюди не доходить, нїякі живі істоти тут не водять ся. Фр. — Сповідати ся такими словами, з котрих би ієрей уразумів естество гріха. Б. Н. — Як приляже до твоєї грудї всїм своїм дрібненьким єством. Фр. |
| Мани́ть = 1. кива́ти, мига́ти (кивом або мигами кликати до себе). 2. ва́бити, на́дити. С. Л. — До обозів своїх вабили. С. З. — І роскішна природа Вкраїни у величній красї вабить погляди всї, наче личко вродливе дївчини. Сам. — Як не знає, то й не вабить. н. пр. — Мани́тъ = корти́ть. — Живіт болить, мабуть на ніч кортить. н. пр. — Так кортить, як злодїя вкрасти. н. пр. — Кортить Маринку шкоринка. н. пр. — Не скажемо, нехай кортить. С. З. |
| Нату́ра = 1. нату́ра, приро́да. — Природу тяжко одмінити. н. пр. 2. вда́ча. — Воскова вдача: аби до тепла, так і тане. н. пр. — Справжньої добрости мало було в його обличчі, як мало було і в самій вдачі його. Лев. В. |
| Пасе́ніе = па́ства, пасїння. — Волів прижене з пастви. Чайч. — Не до пасїння ягнят було тому, кого природа щедро надїлила. Кн. |
| Раздража́ть, раздражи́ть, ся = се́рдити, гнїви́ти, дратува́ти (С. Л.), дражни́ти, дрочи́ти (С. Л.), вража́ти, розсе́рдити, розгнївати, роздратува́ти, роздражни́ти, роздрочи́ти, подрочи́ти, врази́ти, розъятри́ти, ся. — А ми ж Турка та не звоюєм, тільки роздратуєм. н. п. — А музичний грім і галас тільки нерви роздратовує. Мова. — Ой горить Умань, та нїкому погасити; ой було ж вам, превражі уманцї, запорожцїв не дрочити! н. п. — Одноманітна природа дрочила йому нерви. Кн. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)