Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 21 статтю
Запропонувати свій переклад для «прислів’я»
Шукати «прислів’я» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Заголя́ться, заголи́ться – заго́люватися, заголи́тися, (поднимая одежду) заду́блюватися, задуби́тися, підійма́тися, підня́тися, (о мног.) позаго́люватися, позаду́блюватися, попідійма́тися. [Коли́ моска́ль ка́же «су́хо», задуби́сь по ву́хо (Прислів’я)].
Погово́рка –
1) (пословица) при́казка, прислі́в’я, при́мо[і]вка, примо́вля, помо́[і́]вка, при́повідка, при́повістка, при́повість (-вісти), приповеді́нка, припові́данка, пригові́рка. [Пи́ймо горі́лку, ма́ймо примі́вку, ма́ймо примо́вля: дай, бо́же, здоро́вля (Чуб.)];
2) (слух, молва) погові́р (-во́ру), поголо́ска, чу́тка. [Давно́ вже про це чу́тка йде];
3) (разговор) бала́чка, помо́вка. [Про во́вка помо́вка, а вовк у ха́ту].
II. Позвоно́к, анат. – в’язо́к (-зка́), в’язова́ кі́стка, хребе́ць (-бця́), хреб (-ба).
• Шейный -но́к – ши́йний (каркови́й) в’язо́к.
• Шейные -нки́ – в’я́зи, ши́йні в’язки́. [Аби́ голова́ на в’я́зах, а ро́зум бу́де (Прислів’я)].
• Первый шейный -но́к – двига́р (-ря́), атла́нт.
• Второй шейный -но́к – зворо́тник.
• Грудной -но́к – огру́дний, грудни́й в’язо́к, огру́дник.
• Поясничный -но́к – попере́ковий в’язо́к, попере́кова кі́стка.
• Спинные -нки – спи́нні в’язки́, похре́бтина.
• Крестцовые -нки́ – крижові́ в’язки́, кри́жі (р. криж и -жів).
• Хвостовые -нки́ – ку́при (-рів), ед. ч. ку́пер (-пра) и ку́прик.
Посло́вица – при́казка, прислі́в’я, при́повідка, приповіда́нка, при́пові́стка, при́повість (-істи), пригові́р(ка), при́мі[о]вка, примо́вля, помі́[о́]вка, по́словка. [Наро́дні при́казки. Припові́стка ба́тькова за тата́рський набі́г (Мир.). Це в нас така́ помі́вка. Є така́ по́словка: бенькету́є, як чорноста́вський вла́дар (М. Вовч.)].
• Говорить -цами – прика́зувати, приповіда́ти, припові́дувати.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Поговорка –
1) (разговор) розмо́ва, -ви;
2) (пословица) при́казка, -ки, прислі́в’я, -в’я;
3) (молва, слух) поголо́ска, -ки.
Пословица – прислі́в’я, -в’я, при́казка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Войти
• Войдите в моё (его…) положение – станьте на моє (його…) місце; (іноді) згляньтесь на моє (його…) становище; згляньтесь на мене (на нього…). [Треба було знати все життя її, зрозуміти душу, вдачу її, стати на її місце… Яновська.]
• Войти в азарт – розпалитися (запалитися, розогніти); увійти в азарт.
• Войти в голову, в мысль – спасти на думку (на мисль).
• Войти в доверие к кому – увійти в довір’я чиє (в довіру чию); здобути довір’я чиє (довіру чию).
• Войти в дружбу с кем – задружити (заприятелювати, заприязнитися) з ким.
• Войти в ежедневный обиход – увійти в щоденний ужиток; (іноді) узвичаїтися.
• Войти в курс дела – збагнути суть справи; розібратися в суті.
• Войти в лета – дійти дозрілого віку; дійти мужніх (дозрілих) літ; дійти [до] літ; (образн.) убитися в колодочки (у пір’я).
• Войти в мысль чью – збагнути думку чию.
• Войти в обычай – увійти в звичай; узвичаїтися; повестися.
• Войти в пословицу, поговорку – стати прислів’ям, приповідкою, приказкою; (іноді) підійти під прислів’ям, приповідкою, приказкою; (іноді) підійти під прислів’я.
• Войти в привычку – стати звичкою (звичаєм).
• Войти в работу – призвичаїтися до роботи; утягтися в роботу; обвикнути з роботою.
• Войти в разум (разг.) – набути (набратися) розуму; порозумнішати.
• Войти в свою, новую, обычную колею – увійти в свою, нову, звичайну (звиклу) колію; стати на свою, на нову, на звичну (звиклу) колію (путь).
• Войти в сделку с кем – укласти угоду з ким; умовитися з ким; (негат.) змовитися з ким.
• Войти в силу – убитися в силу (у потугу); употужніти; зміцніти; змогутніти. [Я корюся, поки у силу та в потугу вб’юся. П. Куліш.]
• Войти в сношение с кем – зав’язати зносини (стосунки) з ким, зайти в стосунки (у зв’язки) з ким; (іноді) накрадати з ким; (згруб.) полигатися (злигатися) з ким.
• Войти в строй – стати до ладу.
• Войти с боем – боєм увійти.
• Закон вошёл в силу – закон набрав сили (чинності).
Гласить
• Закон, предание, пословица… гласит (книжн.) – закон говорить (каже, виголошує, гласить); перекази говорять (кажуть); прислів’я (приказка) каже (мовить, приказує); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
Пословица
• Входить, войти в пословицу, в поговорку – Див. входить.
• По пословице – за прислів’ям; це як у тій приказці кажуть; (іноді) до казки приказка годиться; до слова йде і прислів’я.
• Пословица не мимо молвится – нема приповідки без правди. Пр.
Сломиться
• Старая пословица век не сломится – прислів’я та приказки живуть віки. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Прислі́в’я, -в’я – пословица, поговорка.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Из песни слова не выкинешь. —
1. Із пісні слова не викидають.
2. К слову іде й прислів’я.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

прислі́в’я, -в’я, -в’ю; -слі́в’я, -в’їв

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

При́казка, -ки, ж.
1) Поговорка, пословица. Українські прикажи, прислів’я і таке инше... Спорудив Ж. Номис. (Спб. 1863).
2) У Гребенки: басня. (Греб. 361).
Прислі́вник, -ка, м. = Прислів’я. Вх. Лем. 456.
Прислі́в’я, -в’я, с. Пословица, поговорка. Українські приказки, прислів’я і таке инше. Збірники О. В. Марковича і др. Спорудив. Ж. Номис. Спб. 1864.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Бли́зній, -я, -є. Близкий. Таки близніща сорочка, як свита (прислів’я). Крим.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

безу́мниця, безу́мниць; ч. безу́мець
та, хто діє нерозсудливо. [Так само і в серцях своїх ми повинні влаштовувати цей молитовний затишок, вибудовувати храми Божі, щоби Бог постійно перебував із нами, а не так, як одна безумниця написала, що вона начебто і з Богом, але Він для неї десь на задньому плані. (gradleva.com, 08.09.2015). Відверто... безумниця! Та це більш схоже на прозу, ніж на вірш! Успіхів Вам! (poetryclub.com.ua, 23.06.2011).]
// образн. у піснях епітет до слова «вулиця». [Улиця безумниця, хто по тобі ходить. (Матвій Номис «Українські приказки, прислів’я і таке інше», 1861).]
див.: безу́миця
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
ска́ржни́ця, ска́ржни́ць; ч. ска́ржни́к
та, хто скаржиться. [У квартиру скаржниці регулярно протікала вода та заливала стелю та стіни. (Фіртка, 2017). Виявилося, що анонімки писала скаржниця сама на себе <...>. (Високий замок, 2002). «Грабувати забороняється! Усе, що є на Родосі, мав піти до султанської скаржниці!» (Павло Загребельний «Роксолана», 1980). Прокурор Вовк за столом, навпроти нього скаржниця. (Перець, 1976, №1-7). Невістка скаржниця, а на лиці не змарніла. (Матвій Номис «Українські приказки, прислів’я і таке інше», 1861).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 254.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).
Матвій Номис «Українські приказки, прислів’я і таке інше» 1861.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Погово́рка = 1. розмо́ва, бала́чка. 2. при́казка, прислі́въя (С. З.), пригові́рка. — До казки приказка годить ся. н. пр. 3. помо́вка, чу́тка, поголо́ска, С. З. — Про вовка помовка, а вовк у хату. н. пр. — Давно вже про це чутка йде.
Посло́вица = при́казка, посло́виця (С. З. Л.), прислі́въя (С. Л.), припові́дка (С. З. Л.), припові́стка, помо́вка. — До казки приказка годить ся. н. пр. — Нї здумати, нї згадати, нї в приказцї сказати. н. пр. — К слову іде і прислівъя. н. пр. — Нема приповідки без правди. н. пр.