Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 119 статей
Запропонувати свій переклад для «просо»
Шукати «просо» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Про́со –
1) бот. Panicum miliaceum L. (растение и зерно) – про́со (мн. проса́, ум. прісце́).
• Одно зерно -са – проси́на.
• Метёлка -са – во́лот (ум. волото́к (-тка́), воло́ття, воло́та, кия́х[к] (-а), (ум. кияшо́к (-шка́)), ки́[е́]тях[г] (-у).
• Солома -са – прося́нка.
• Водка из -са – прося́нка. -со колосистое – воло́тисте, кияхува́те, кийкува́те про́со.
• -со белое – біли́ця, ум. біли́чка.
• -со жёлтоостистое – тека́ч (-ча).
• -со чорное, птичье или боровое (Setaria viridis) – бор (-ру).
• -со турецкое, египетское или метельчатое (Sorghum vulgare L.) – со́рґо, туре́цьке про́со.
• -со воробьиное (Anagallis arvensis L.) – ку́рячі о́чки.
• Поле, бывшее под -сом – проси́ще (-ща);
2) (игра) про́со, про́со сі́яти.
I. Вырыва́ть, вы́рвать – вирива́ти, ви́рвати, видира́ти, ви́драти, ви́дерти, вихо́плювати, ви́хопити; (выдёргивать) висмика́ти, ви́смикнути, випру́чувати, ви́пручати; (о ветре) викру́чувати, ви́крутити; (перья, волосы) вискуба́ти, ви́скубти; (нити из ткани) ви́торочувати, ви́торочити, висо́тувати, ви́сотати; (с корнем) викорі́нювати, ви́коренити; (часть растений, чтобы разредить) прорива́ти, прорва́ти, пробира́ти, пробира́ти; (просо, гречку) мачкува́ти, ми́кати; (нажимом дверь) виставля́ти, ви́ставити, вива́жувати, ви́важити.
Голо́дный –
1) голо́дний.
• Голо́дной куме всё хлеб на уме – голо́дній ку́рці про́со на ду́мці.
• Сытый голо́дного не разумеет – си́тий на голо́дного не спогада́є.
• Становиться, стать голо́дным – виголо́джуватися, ви́голодатися, голодні́ти, зголодні́ти. [Виголо́джуйся ще – тоді́ ї́сти дам];
2) (неурожайный, неплодородный) голо́дний, недорі́дний, неврожа́йний, неродю́чий.
• Голо́дный год – голо́дний рік.
• Голо́дная сторона – голо́дна, неродю́ча краї́на.
Гребешо́к –
1) см. Гребё́нка 1;
2) (у овчинников – когтеобразный железный гребешок для расчёсывания шерсти на овчине) дрешпа́к;
3) петуший гребешо́к, бот. –
а) пі́внячий гре́бінь,
б) лиси́чий хвіст, туре́цьке про́со;
4) анат. (грудная кость у птиц) – коби́лка.
Запуска́ть (запуща́ть), запусти́ть –
1) кого куда (впускать) – упуска́ти, упусти́ти, (о мн.) повпуска́ти кого́ куди́, до чо́го.
• -ти́-ка телят в сарай – впусти́-но теля́та в пові́тку (до пові́тки).
• -ска́ть, -сти́ть в хлеб (производить потраву) – запуска́ти, запусти́ти що ким, (за)пуска́ти, (за)пустити в спаш, в пашню́ (ко́ні, коро́ву). [А ми про́со засі́єм. А ми ста́дом запу́стим, запу́стим (Метл.). Не пусти́ ко́ні в спаш! Пусти́в ко́ні в пашню́ (Поділля)];
2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́яти и занеха́ти, залиша́ти, залиши́ти кого́, що, (редко) запуска́ти, запусти́ти, (о мн.) позанеха́ювати. [Занеха́яла геть усе́, і вихова́ння свої́х діте́й (Звин.) Занедба́в по́ле. Одна́ жі́нка запусти́ла діжу́, що вона́ й на діжу́ не похо́жа (Грінч. I)].
• -ска́ть, -сти́ть дела – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запусти́ти и т. д. спра́ви.
• -ска́ть, -сти́ть корову – запуска́ти, запусти́ти коро́ву.
• -ска́ть, -сти́ть болезнь – зада́внювати, задавни́ти, (редко) запуска́ти, запусти́ти хоро́бу.
• -ска́ть, -сти́ть бороду, кудри – запуска́ти, запусти́ти бо́роду ку́чері.
• -ска́ть, -сти́ть ногти – відпуска́ти, відпусти́ти (ні́готь), повідпуска́ти ні́гті (па́гності, па́зурі);
3) (бросать чем-н. в кого) шпурля́ти, шпурну́ти, жбу́рити, пожбу́рити, пошпу́рити, (однокр.) жбурну́ти, шпурну́ти чим на (в) ко́го;
4) (гнать, погнать) пуска́ти, пусти́ти, затина́ти, затя́ти. [Пусти́в ко́ні що-ду́ху. Як затя́в коня́, аж лети́ть (Звин.)].
• -ска́ть, -сти́ть храпенье – (зав)дава́ти, (зав)да́ти, затина́ти, затя́ти хропака́, хропти́ хропака́;
5) (вонзать в кого, во что) запуска́ти, запусти́ти в ко́го, в що, вгоро́джувати, вгороди́ти в ко́го, в що, втере́блювати, втереби́ти, впі́рити в ко́го, в що; см. ещё Вонза́ть. [Як на ля́ха коза́к наліта́в, в ньо́го спис запуска́в (Мог.). І запу́стить па́зурі в печі́нки (Шевч.). Та вгороди́ла в своє́ се́рденько го́стрий ніж (Пісня)].
• -сти́ть руку в карман – закла́сти (засу́нути, застроми́ти) ру́ку в кише́ню.
• -сти́ть куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) – простягти́ ла́пу, су́нути ру́ку куди́, погрі́ти ру́ки чим.
• -сти́ть кому (в нос) гусара – запусти́ти пи́нхву кому́.
• -ска́ть, -сти́ть глаз (глазуна, глазенапа) – закида́ти, заки́нути о́ком, зи́ркати, зир(к)ну́ти (ку́тиком о́ка) куди́, на ко́го.
• -ска́ть, -сти́ть в паз – запуска́ти, запусти́ти в жо́лоб (паз, бурт), забурто́вувати, забуртува́ти, (вколачивать) за[у]са́джувати, за[у]сади́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти;
6) (класть закваску) заква́шувати, заква́сити що, запуска́ти, запусти́ти що чим (дрі́жджами).
• -ска́ть, -сти́ть дрожжами (квас, пиво) – запуска́ти, запусти́ти дрі́жджами (квас, пи́во);
7) -ска́ть, -сти́ть за галстук (выпивать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти;
8) (сильно ругать) загина́ти, загну́ти кому́;
9) -ска́ть змея – пуска́ти змі́я.
• -ка́ть кубарь (волчка) – пуска́ти дзи́ґу.
• -сти́ть шарманку – заве́сти катери́нку.
• Запу́щенный – впу́щений; занеха́яний, зане́дбаний, (редко) неприко́ханий, (о болезни) зада́внений; (вонзённый) запу́щений, угоро́джений.
• -ные дела – зане́дбані спра́ви.
• Дела -щены – спра́ви зане́дбано.
Заро́дыш – за́ро[і]док (-рідку), за́рід (-роду), за́плід (-плоду), за́живок (-вку), за́сніток (-тку), за́в’язь (-зи), за́в’язок (-зку). [Що зро́ду за́родком було́,— те процвіте́ як пи́шний квіт (Грінч.). За́родки бага́того письме́нства (Єфр.). Наро́дня тво́рчість колекти́вна, але не в за́роді, а в да́льшому проце́сі (Єфр.). Є такі́ хворо́би, що люди́на чи худо́ба до́вго но́сить у своє́му ті́лі за́плід (за́рідок) не́мочи (Корольов). Пропа́ло про́со: моро́зи за́живок поби́ли (Сл. Гр.). Яки́й кущ не ви́рви, то й за́снітку на́віть карто́плі нема́ (Сл. Гр.). За́в’язь єсть, та чи бу́де плід].
• В -ше – в за́родку, в за́роді, в за́живку, в за́в’язку.
Иска́рмливать, искорми́ть –
1) что – (скоту) згодо́вувати, згодува́ти що, (людям) схарчо́вувати, схарчува́ти що кому́, (скоту, людям) вигодо́вувати, ви́годувати що кому́ (напр. про́со ку́рам);
2) кого – захарчо́вува́ти, захарчува́ти кого́.
• Иско́рмленный – згодо́ваний, схарчо́ваний, ви́годований; захарчо́ваний.
Комко́вый –
1) (из комков) грудкови́й, грудови́й, з грудка́ми;
2) (собранный в комки) кімля́стий, кетяхо́вий. [Кетяхо́ве про́со].
Кому́ (дат. пад. от вопр., отн. и неопред. мест. Кто) – кому́.
• -му́ вы говорите? – кому́ (до ко́го) ви ка́жете?
• К -му вы идёте? – до ко́го ви йде́те?
• Мне не́кому передать это – мені́ нема́ (я не ма́ю) кому́ переда́ти це.
• Тот, -му́ я должен – той, кому́ я ви́нен.
• -му́ бы то ни было – будь-кому́, хоч кому, хоч-би там кому.
• -му́-кому́, а ему следует – кому́-кому́ – (кому́ не кому́), а йому́ слід.
• -му́ что – кому́ що. [Кому́ що, а ку́рці про́со (Приказка)]. Срвн. Кто.
Кори́чневый – цинамо́новий, цинамоноцві́тний, (диал.) кори́чнявий, (каштанового цвета) бруна́тний, (о скорлупе) чорня́вий, (о глиняных изделиях) черві́нько́вий, (рыжеватый) руся́вий, рудува́тий, (зап.) гніди́й. [Су́кня цинамо́нового ко́льору (Крим.). Сві́тло яри́ло на діво́чих та молоди́чих убра́ннях і порина́ло в старе́чих бруна́тних капта́нах (Л. Укр.). Хоч горі́хи ще не чорня́ві, але́ вже спо́вняні і не мокляки́ (Звин.). Гніди́й птах (Верхр.). Гніде́ про́со (Верхр.)].
• -вый камень, минер. – есоні́т (-та и -ту), цинамо́новий ка́мінь (-меня и -меню).
Ко́ша́чий – котя́чий, коти́ний, коше́чий, кі́тчий. [Розпереза́в че́рес (пояс) із котя́чої шкі́ри (Франко). Полі́зу на коше́чі го́ри (на печь) (Борзенщ.)].
• -чий хвост, бот. Amarantus paniculatus L. – щири́ця садова́, динде́рево, крива́вник (-ку), кра́сна трава́, кра́сне про́со; Hippuris L. – хвосня́к (-ку́), со́сонка.
• -чья мята, см. Кото́вник.
• -чья петрушка, бот. Cicuta virosa L. – віха́, віх (-ху), ви[е]х, воми́га.
Кума́ – кума́. [Бага́тий ше́пче з кумо́ю, а бі́дний з сумо́ю (Номис)].
• Просить в -мы́ – проси́ти (кли́кати) за куму́.
• Голодной -ме́ хлеб на уме – що – кому́, а ку́рці – про́со (Приказка).
Ку́рица – ку́рка, (реже) ку́ра (мн. ку́ри, куре́й), (детск.) тю́тя, тю́тінька; см. I. Ку́ры. [Кому́ не веде́ться, то й ку́рка не несе́ться (Приказка). На Ю́ра схова́ється в жи́ті ку́ра (Номис)].
• Ноская -ца – несу́ща ку́рка.
• -ца домашняя – ку́рка сві́йська.
• -ца кустарниковая (красная), Gallus ferrugineus – ку́рка ди́ка, черво́на.
• -ца водяная (камышница), Gallinula chloropus L. – ку́рочка водяна́.
• -ца дунайская (лысуха), Fulica atra L. – ли́ска.
• -ца степная (стрепет), Otis tetrax L. – хохітва́.
• -ца цесарская, Numida meleagris L. – циса́рка, панта́рка, перли́ця.
• Голодной -це просо снится – кому́ – що, а ку́рці про́со (Приказка).
• -ца ты мокрая – тю́тя ти з поли́в’яним но́сом.
• Как мокрая -ца – як мо́кра ку́рка.
• Мокрая -ца, а тоже петушится – як мо́кра ку́рка, а й собі́ кукурі́читься.
• Носится как -ца с яйцом – но́ситься як ду́рень з пи́саною то́рбою; но́ситься як ку́рка з яйце́м.
• Скажешь -це, а она всей улице – сказа́в кумі́, а вона́ всій слободі́.
• -цу яйца не учат – ку́рку я́йця не вчать.
• -це не петь петухом – не співа́ти ку́рці пі́внем; не бу́ти ба́бі ді́дом.
Метли́стый –
1) (обильный мётлами) мітли́стий, бага́тий на мі́тли, з багать(о)ма́ мі́тлами;
2) (о растениях) мітли́стий, волоти́стий. [Нега́рне сі́но, мітли́сте (Київщ.). Про́со волоти́сте (Борзенщ.)].
Мышь, зоол. Mus – ми́ша, (зап.) миш (-ші), соб. мишва́. [Ми́ша у стозі́, а піп у селі́ ніко́ли не заги́нуть (Номис). Мишва́ прити́хла (Гліб.)].
• Был бы хлеб, а -ши будут – аби́ боло́то, а жа́би́ бу́дуть.
• Кошка спит, а всё -шей видит – голо́дній ку́рці про́со на ду́мці.
• И мышь в свою норку тащит корку – ку́рка що гребе́, то все на себе́; ніхто́ собі́ не во́рог.
• Гора мышь родила – з вели́кої хма́ри та мали́й дощ; зайшла́ гора́ в тяж, а привела́ ми́шу.
• Мышь домовая (Mus musculus L.) – ми́ша ха́тня, ми́ша сільська́.
• Мышь желтогорлая (Mus flavicollis L.) – ми́ша жовтоши́йка, ми́ша жовтого́рла.
• Мышь лесная (Mus sylvaticus L.) – ми́ша лісова́.
• Мышь малютка (Micromys minutus Pall.) – ми́ша мала́, ми́ша-маля́ (-ля́ти), ми́ша мізи́нна, ми́ша бадиля́рка.
• Мышь полевая –
а) (Apodemus agrarius Pall.) ми́ша польова́;
б) (полёвка, Microtus arvalis Pall.) но́риця звича́йна, жи́тник, повх (-ха) звича́йний.
• Мышь садовая (степная, Mus musculus hortulanus Nordm.) – ми́ша садова́ (степова́).
• Мыши, зоол. – Muridae – мишува́ті.
• Мыши летучие, зоол.
а) (Chiroptera) летю́чі ми́ші, кажани́, лиликува́ті (-тих), ли́лики (-ків);
б) (нетопыри, Vespertilionidae) кажанува́ті (-тих). [Через база́р кажа́н костокри́лий перелети́ть (Шевч.). Ли́лик виліта́є (Рудан.)].
• Мышь летучая большеухая (Paramyotis Bechsteini Kuhl.) – нічви́д довгову́хий.
• Мышь лет. бульдоговая (Molossus rufus E. Geoffr.) – кажа́н (-на́) бульдо́говий.
• Мышь лет. водяная –
а) (Selesius mustaficinus Kuhl.) нічви́д вуса́тий;
б) (Selesius daubentoni Kuhl.) нічви́д колово́дний.
• Мышь лет. двуцветная (Vespertilio murinus L.) – ли́лик двоба́рв(н)ий, ли́лик миша́стий, ли́лик звича́йний.
• Мышь лет. длиннокрылая (Miniopterus Schreibersi Kuhl.) – довгокри́лиць (-льця), довгокри́лий кажа́н.
• Мышь лет. прудовая – (Capaccinus dasycneme Boie) – нічви́д ставкови́й.
• Мышь лет. реснитчатая (Isotus emarginatus E. Geoffr.) – нічви́д рясокри́лий.
Негритя́нка –
1) негритя́нка, (стар. и зап.) му́ринка;
2) бот. Sorghum vulgare Pers. – туре́цьке (тата́рське) про́со, со́рго, ду́рра.
Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)].
• Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка).
• Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)].
• Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком.
• Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба.
• Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс.
• С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1.
• Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́).
• Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс.
• Острый нос – го́стрий ніс.
• Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка.
• Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс.
• Тупой нос – тупи́й ніс.
• Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом.
• Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са.
• Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са).
• Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос.
• Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)].
• Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го.
• Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са.
• Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)].
• Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́.
• Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме).
• Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)].
• Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)].
• Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)].
• Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из).
• Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть.
• На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно.
• Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й).
• Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця.
• Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі.
• Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са).
• Наклеить нос кому, см. Накле́ивать.
• Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са).
• Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це).
• Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка).
• Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са.
• Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти).
• Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні.
• Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)].
• Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са.
• Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися.
• Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту.
• Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)].
• Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки).
• Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)].
• Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)].
• И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна.
• И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го.
• Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)].
• Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)].
• Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́.
• Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто.
• Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)].
• У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са.
• Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́.
• У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.);
2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са);
3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)];
4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га).
• Нос машины – ніс маши́ни.
• Нос наковальни – ріг кова́дла;
5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.
Пуска́й и Пусть, нар. – хай, неха́й, (зап.) най. [Хай їй лиха́ годи́на! (Рудч.). Ой не спиня́йте у ставу́ води́, неха́й вона́ ри́не! Ой не піду́ я за п’яни́ченьку, неха́й він ізги́не (Пісня). Хто во́лі ще не відцура́всь, неха́й іде до бо́ю (Л. Укр.). Хто не вмі́є моли́тися, най іде́ на мо́ре учи́тися (Номис)].
• Пусть он придёт – хай (неха́й, най) він при́йде.
• Пусть делает, что хочет – хай (неха́й, най) ро́бить, що хо́че.
• Пусть будет по вашему – хай (неха́й, най) бу́де по ва́шому, (шутливо) хай (неха́й, най) ва́ше зве́рху бу́де, неха́й бу́де з гре́чки мак!
• Вы этого хотите? пусть будет так – ви цьо́го хо́чете? хай (най) бу́де так.
• Мои родители, -скай будут здоровы, приедут ко мне – мої́ батьки́, неха́й (хай, най) здоро́ві бу́дить, бода́й здоро́ві були́, коби́ здоро́ві (бу́ли), приї́дуть до ме́не.
• Ну пусть будет и так – чи так, то й так.
• Пусть-ка – неха́й-но, неха́й-лиш, неха́й лише́нь. [Неха́й-но спро́бує сам сюди́ прийти́!].
• Пусть его сердится – хай собі́ се́рдиться;
2) (всё равно, маловажно) дарма́, дарма бери́. [Та́ту! лі́зе чорт у ха́ту! – Дарма́, аби́ не моска́ль (Номис). Уже-ж хоч і сиро́вате про́со – дарма бери́, – а повезе́м зодра́ть (Борз.)].
• Может быть, это и не ваше, да пусть, берите! – мо́же це й не ва́ше, та дарма́, – бері́ть!

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Коричневый – кори́чневий, бу́рий, шокола́дний, (каштановый) бруна́тний, бруна́стий, каштановий, (устар.) цинамо́новий, кори́цевий, цинамоноцві́тний, (диал.) кори́чнявий, (о скорлупе) чорня́вий, (о глиняных изделиях) черві́нько́вий, (рыжеватый) руся́вий, рудува́тий, (темно-коричневий: цвет глаз, масть коня) ка́рий, (зап.) гніди́й:
• кори́чневая чума́, перен. – (фашизм) кори́чнева чума;
• коричневые – (полит.) коричневі;
• кори́чневые по́чвы – кори́чневі ґрунти;
• кори́чневый ка́рлик – (астр.) кори́чневий карлик;
• коричневый камень, минер. – есоні́т, цинамо́новий ка́мінь.
[Су́кня цинамо́нового ко́льору (А.Кримський). Сві́тло яри́ло на діво́чих та молоди́чих убра́ннях і порина́ло в старе́чих бруна́тних капта́нах (Л. Українка). Хоч горі́хи ще не чорня́ві, але́ вже спо́вняні і не мокляки́ (АС). Гніди́й птах (І.Верхратський). Гніде́ про́со (І.Верхратський). Матвій купує нові коні, звичайні селянські коники - сіра кобила, карий кінь і в добавок до того, купує великого, молодого, але дуже занедбаного коростявого шпака (У.Самчук). Коричнева чума повзла вже по Європі. Зі сходу крокував червоний тероризм. Все ближче відчувався грізний подих І першим озвірів із «близнюків» фашизм (Олександра Кавун-Скалівська). Жінка обернулася. Дядько вищирив на неї неповний комплект  коричневих зубів (В.Діброва). З одягу було знати, що то християнин, який визволився щойно з мавританської неволі: на ньому був куцополий каптан синього сукна, з полурукавцями і без ковніра, шаровари тож сині, тільки вже полотняні, на голові шапчина того самого кольору, на ногах полуботки цинамонові, на перекинутому через плече шабельтасі мавританська кривуля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вітерець. І, немов молоді сови, на плечах повсідалися мрії, з очима, що світяться в присмерку. Ніч, що ніяк не стає ніччю. Пора, коли всі жінки вродливі. Вечір розгорнув брунатні крила, наче велетенський нічний метелик (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Увесь двір у чорнильно-чорних тінях цинамонових дерев. Сад завмер, мов витесаний із мармуру (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас)]. Обговорення статті
Ямс – ямс.
[На Землі існує приблизно 250000 видів квіткових рослин, але тільки 150 рослин культивують у сільському господарстві. З них лише дев’ять (пшениця, рис, кукурудза, ячмінь, сорго або просо, картопля, батат або ямс, цукрова тростина і соєві боби) забезпечують нам три чверті нашої енергії (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГРОШ, ни за грош ні за́ що ні про́ що, про́сто так;
гроша́ ло́маного не сто́ит не ва́ртий до́брого сло́ва, то́рби сі́чки не варт;
не́ было ни гроша́, да вдруг алты́н упа́в у гара́зд, як му́ха в смета́ну, тра́пилося, як сліпі́й ку́рці про́со.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Для, пред. –
1) (с родительным падежом) для, за́-для;
2) (с родительным падежом для дополнения именительного и винительною пад.) до. Стіл до писа́ння. Я купи́в ря́мці до віко́н;
3) (с винительным падежом, для дополнения именительного или винительного пад.) на (на що, на ко́го). Ми́ска на про́со. Поши́ла соро́чку на хло́пця;
4) (с винительным для указания определенного времени или случая) про. Ма́ю чо́боти про свя́то. Купи́в м’я́са про случа́й.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Более
• Более всего – найбільш(е); найдужче; (давн.) найпаче. [У нас сей год ярина хороша, а найпаче просо. Сл. Гр.]
• Более или менее – більш(е)-менш(е); більш або (чи) менш.
• Более нужный, новый, несчастный и т. д – потрібніший, новіший, нещасніший (нещасливіший) і т. ін.
• Более того – ще ж і надто; ще й надто; ще й більш [від] того; навіть більш(е).
• Более чем достаточно – задосить.
• Всё более и более – дедалі (щодалі) [усе] більш [є]; щораз (чимраз) більш(е).
• Гораздо более – багато (далеко) більш(е); геть більше; геть-то більше. [Вона геть більше за мене знала. Кониський.]
• Как можно более – щонайбільші]; якнайбільш(е); якомога більш(е).
• Не более и не менее, как… – не більш(е) і не менш(е), як…; ніхто інший, як…
• Тем более – [Й] надто; тим більш(е); (давн.) тим паче; (і) поготів; і потім (і потому); і зовсім. [Але попрохати в Грицька він не насмілювавсь ніколи, а тепер, після сварки, й надто. Грінченко. Діти батька мало що й слухають, а нас і поготів. Барвінок. Ти не пам’ятаєш, а я й потому. Сл. Гр.]
• Тем более что… – тим більш(е) що…; [а] надто що…; (давн.) тим паче що…
• Чем долее, тем более – дедалі…, то [все] більш(е); що більш(е)…, то більш(е); чим більш(е)…, тим більш(е); чим більш(е)…, то більш(е).
Взор
• Вперять, вперить взор в кого, во что (книжн.) – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• Поднимать, поднять взор на кого – (те саме, що) Поднимать, поднять глаза на кого. Див. глаз.
• Потупить взор – (те саме, що) Потупить взгляд. Див. взгляд.
• Следить взором за чем – стежити поглядом (очима) за ким, за чим, кого, що. [Полю просо за током, А він мене пасе оком. Сл. Гр.]
• С ясностью во взоре – з ясним поглядом (чолом).
Голодный
• В голодный год – голодного року; під голодний рік.
• Влачить голодное существование – нидіти (гибіти) голодом; животіти голодним життям.
• Голодной куме хлеб на уме – голодній кумі хліб на умі. Пр. Голодному хліб на думці (на гадці). Пр. Нашій кумі все просо на умі. Пр. Голодній кумі і хліб на умі, а неголодна і про книші забула. Пр.
• Голодной курице просо снится – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній курці все зерно сниться. Пр.
• Голодному Федоту и щи в охоту – голодному й опеньки м’ясо. Пр. Голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодному кожна страва добра. Пр. Голодному все до смаку (смакує). Пр. Голодному здається кожен хліб за булку. Пр. Прийде голодний, то з’їсть і холодне. Пр. Попоїв що попало, аби кишка не бурчала. Пр. Голодному лиш прибирати, а не перебирати. Пр. Лихо наше — ячна каша: з’їв би й такої, та нема ніякої. Пр.
• Голодный как волк (как собака) – голодний як вовк (як собака, як пес). Пр. їсти — аж живіт до спини тягне. Пр. По животу мов коти лазять. Пр. їсти хочеться, аж шкура болить. Пр. Голодний, аж кишки сваряться. Пр. Голодний, аж печінки під серце підступають. Пр. їсти, аж плач бере. Пр. І ріски в роті не було. Пр. Охляв, як у дощ щеня. Пр.
• На голодный желудок – на порожній (голодний) шлунок.
• Сытый голодного не понимает – ситий голодного не розуміє. Пр. Ситий голодному не товариш (не брат). Пр. Ситий голодному не вірить. Пр. Ситий на голодного не спогадає. Пр. Багач не віда(є), що бідний обіда(є). Пр. Кому не болить, того не дошкуляє (не допікає, не діймає, лок. — не догаряє). Пр.
Корыто
• Было бы корыто, а свинья будет – аби корито, а свині прийдуть. Пр. Аби просо, а горобці налетять. Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. До готового хліба губа знайдеться. Пр. Готовеньке й кішка з’їсть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр.
• Мудрёное дело корыто! – велике діло опеньки!
• Остался, оказался у разбитого корыта – лишився (зостався) з поламаним возом (з розбитим коритом, з розколеними ночвами), лишитися (зостатися) без нічого (ні з чим); лишитися (зостатися) на мілкому.
Кума
• Голодной куме хлеб на уме – голодній кумі хліб на умі. Пр. Голодному чоловікові пироги сняться. Пр. Голодній Гапці хліб на гадці. Пр. Голодній курці просо на думці. Пр. Що — кому (кому що), а курці — просо. Пр. Рудій лисиці все курчатко сниться. Пр. Хто про що, а я про Параску. Пр.
• Кому какое дело, что кума с кумом сидела – кому яке діло, що кума з кумом сиділа. Пр.
• Кума немила и гостинцы постылы – у немилої куми несмачні й пироги. Пр.
Курица
• Голодной курице просо снится – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній курці все зерно сниться. Пр. Голодній качці зерно на гадці. Пр. Голодній лисиці усе курчатко сниться. Пр. Кому що, а курці просо. Пр. Курці усе просо в голові. Пр. Курці просо сниться. Пр.
• И у курицы сердце есть – і курка має серце. Пр. Горобець маленький, а сердечко має. Пр.
• Курам на смех (разг.) – курям на сміх; кури по смітниках сміятимуться.
• Курица-иноходица пса налягала – хазяйська курка квартирантській (комірницькій) корові ногу переломила. Пр.
• Курице не петь петухом – не співати курці півнем, не бути бабі дівкою. Пр. Не заспіва курка півнем, не буде баба дівкою. Пр.
• Мокрая курица (разг.) – мокра курка; [мокра] тютя; лемішка (квач, макуха).
• Мокрая курица, а тоже петушится – як мокра курка, а й собі кокошиться (гогоситься, кукурічиться). Пр.
• Носится, как курица с яйцом – носиться, як курка з яйцем. Пр. Носиться, як дурень з писаною торбою. Пр.
• Писать, как курица лапой – ригу вати (дряпати); писати, як курка лапою.
• С курами ложиться – лягати разом з курами; разом з курми спати йти.
• Скажешь курице, а она всей улице – сказав кумі, а вона всій слободі. Пр. Знає кума — знає півсела. Пр. Скоро з воріт, а тут і ріт. Пр.
• Слепая курица (о близоруком человеке) (разг. ирон.) – сліпа курка; сліпиця.
• У него денег куры не клюют – грошей у нього і кури не клюють (і свині не їдять); грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха) у нього; у нього грошей, хоч лопатою горни; грошей у нього валява.
Мышь
• Был бы хлеб, а мыши будут – аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби корито, а свині будуть. Пр.
• Гора родила мышь – зайшла гора в тяж, а привела мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З великої хмари [та] малий дощ. Пр. Грім раба вбив. Пр. Ставився, як лев, а загинув, як муха. Пр.
• И мышь в свою норку тащит корку – курка що гребе, то все на себе. Пр. Ніхто собі не ворог. Пр. Де ви бачили такі граблі, щоб від себе гребли. Пр.
• Кошка спит, а всё мышей видит – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній кумі хліб на умі. Пр.
• Летучая мышь – кажан; лилик.
• Надулся, как мышь на крупу (разг.) – надувсь, як сич [на вітер, на віхолу]; надувся, мов сич [на сову]; надувся, мов квочка на дощ; надувся, як воша на морозі; надувся, як міх ковальський (циганський). [Надувся, як Миколай на малай. Пр.]
• Худа та мышь, которая одну лазею знает – худа та миша, що лиш одну діру до ями має. Пр.
Нос
• Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога).
• Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто.
• В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити.
• Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого.
• Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого.
• Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом).
• Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому.
• Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє.
• Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися.
• Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого.
• Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що.
• Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт.
• Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого.
• И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути).
• Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом.
• Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся).
• Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом.
• Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого.
• Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що.
• Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі.
• Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр.
• Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс.
• Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого.
• Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр.
• Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр.
• Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти.
• Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити).
• Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися.
• Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися.
• Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр.
• Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого.
• С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста.
• Смерть на носу – смерть за плечима.
• С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного.
• Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди.
• Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що.
• Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким.
• [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що.
• Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.
Поле
• Вольное, пустынное поле – гуляй-поле; дике поле.
• Держать в поле зрения что – тримати (держати, мати) у полі зору що; мати перед очима що; тримати в оці що.
• Ищи, догоняй ветра в поле – Див. ветер.
• И я не обсевок в поле – і я не абищо; і я [ж] не клоччя шмат(ок).
• Одного поля ягода – Див. ягода.
• Остаться вне поля зрения – лишитися (зостатися) непоміченим; лишитися (зостатися) поза полем зору (поза сяганням ока).
• Открытое, широкое поле – чисте, широке (вільне) поле.
• Поле боя (битвы, сражения) (книжн.) – поле бою (битви); бойове поле; бойовище (часом бойовисько, лок. боїще, зрідка побойовисько); поле крові (кров’яне поле).
• Поле деятельности (перен.) – поле (царина, нива) діяльності.
• Поле зрения – поле зору; обсяг ока.
• Поле, с которого снято просо – просище.
• Поле, с которого снята пшеница – пшенич(н)ище.
• Поле, с которого снята рожь – житнище.
• Поле, с которого снят хлопчатник – бавовнище.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Мала́й, -лая́ –
1) хлеб из кукурузы, гороху или пшена;
2) плохо выпеченный хлеб;
3) (раст.) просо.
Мачкува́ти –
1) вырывать руками просо, гречку;
2) семенить ногами;
мачкува́тися – карабкаться.
Піха́ти, пиха́ти –
1) толочь просо;
2) валять сукно.
Про́со –
1) просо;
2) (мн.) проса́ – поля, засеянные просом.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Голодной куме хлеб на уме (укр.). —
1. Кому що, а курці просо. 2, Голодній курці просо на думці.
3. Нашій кумі все просо на умі.
4. Голодному хліб на думці (на гадці).
5. Хто про що, а я про Параску.
6. Голод усього навчить.
На чужой каравай рта не разевай. —
1. На чужий коровай очей не поривай (а свій май).
2. В чуже просо не тич носа.3. Бабина гривня - всім людям дивна.
4. На чуже пшонце укріпцю не приставляй.
5. Чужий кожух не гріє.
6. Завидно, що в когось видно.
7. Як чужими пирогами та свого батька поминать.
8. Не бери, де не положив.
9. Лучче своє личко, як чужий ремінець.
10. Лучче свої воші бити, ніж чужі гроші лічити.
11. Всяк ласий на чужі ковбаси.
Что у кого болит, тот про то и говорит. —
1. Що в кого болить, той про те й говорить.
2. Що кому рупить, той про те й лупить.
3. Кому кортить, тому й болить.
4. Де болить, там і торкнеш.
5. Кому що, а курці просо.
6. Голодній курці просо на думці.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

прісце́, -сця́, -сцю́ (від про́со)
про́со, -са, -су; проса́, -сі́в
прося́ний, -на, -не (від про́со)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Біли́ця, -ці, ж.
1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43.
2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці).
3) Бѣлое просо.
4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36.
5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга.
6) Мѣловая почва. Желех. Ум. Біличка.
Боро́тати, -таю, -єш, гл.
1) Очищать отъ шелухи (просо).
2) Тормошить? Сбивать съ толку? Ви мене заборо́таєте, як от будете хапати та́ з одного, та́ з другого боку! Бас багато, а я один, — де ж мені вас усіх поділити? — Та ви сами себе боротаєте. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Бурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. О. 1861. XI. 100. Погляну я у віконце, калина буріє. Чуб. V. 649.
Вибива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́бити, -б’ю, -єш, гл.
1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. Вибива́ти о́чі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265.
2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112.
3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136.
4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем.
5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б’ють, — олії не виб’ють. Ном. № 3913.
6) Вытѣснять, вытѣснить. Б’ються (шаблями). Наливайко вибивав Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у поти́лицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб’ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202.
7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161.
8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181.
9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? (Залюбовск.).
10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб’є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25.
11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184.
12) Вибива́ти тропака́. Откалывать трепака. Стор. М. Пр. 52.
13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172.
14) — з си́ли. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.
Ви́дупкати, -каю, -єш, гл. Вытоптать. Попід бором, попід лісом зродилося просо; наїхали коровайниці і видупкали босо. Чуб. IV. 225.
Ві́дсип, -пу, м. Плата частью продукта за рушенье пшена. Товкла в нас просо за одсип. Г. Барв. 12.
Воло́ття́, -тя, с. соб. Колосья проса или овса. Ой просо, просо волоття! Мет. 206. У кукурузы — волосообразныя кисти сверху.
Ге́йку, меж. Призывный возгласъ. Тетяно! чи не знаєш, гейку, де зсипано просо?
Гла́дити, -джу, -диш, гл.
1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. Ном. № 5898. Гла́дити доро́гу. Выпивать на дорогу. Ном. № 11648. Также: Гладити «додо́му» и «з до́му». Св. Л. 146.
2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить,
3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити. Кобел. у.
4) Уничтожать. Господь... гріхи гладить, до неба провадить. Гол. ІІ. 7.
Гла́жанка, -ки, ж. Просо въ толчеѣ почти истолченное для пшена. Кобел. у.
Гніди́й, -а́, -е́.
1) Гнѣдой. Гнідий кінь. Употребляется иногда безъ подразумѣваемаго существительнаго. Сідлай, хлопче, ти гнідого, а сам сяду на другого. Чуб.
2) Коричневый, бурый. Гнідий птах. Вх. Лем. 404. Гніде просо. Вх. Лем. 404. Ум. Гніде́нький, гніде́сенький. Грин. ІІІ. 696.
Головува́тий, -а, -е. О растеніяхъ: имѣющій головню 1. Головувате просо. Черк. у.
Діли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Дѣлиться. Як пожали вони просо, то почали ділиться, да й не помирились. ЗОЮР. II. 31.
Дозоло́чувати, -чую, -єш, сов. в. дозолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Оканчивать, окончить позолоту. На дворі просо молотят, а в хаті косу золотят; на дворі домолочуют, а в хаті дозолочуют. Грин. ІІІ. 509.
Домоло́чувати, -чую, -єш, сов. в. домолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Домолачивать, домолотить. (Просо) на дворі домолочуют. Грин. ІІІ. 509.
Дрібцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Дѣлать мелкія па, частить танцуя. Який там він прудкий? Дробцює й ноги вкупі, і тілько гупотить, товче мов просо в ступі. О. 1861. VIII. 50.
Зажи́вок, -вку, м.
1) Зародышъ. Пропало просо: морози заживок побили. Луб. у. В єї ще з замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. Черк. у.
2) Питаніе. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. Кам. у.
8) Зажитое, заработанное наймомъ имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. Прил. у.
4) Внутренняя, самая крѣпкая часть снятой съ животнаго кожи, лежащая между наружнымъ слоемъ — ли́чком и внутреннимъ — ніздре́ю. Мнж. 180.
Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. Мет. 297.
2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Ном. №3114.
3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав. Мог. 87.
4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. Новомоск. у.
5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна жінка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Грин. 1. 77. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. Сим. 217.
6) Тереве́ні запусти́ти. Начать болтать. Ном. № 12968.
Золоття́, -тя́, с. соб. Золотыя нити? Золотыя вещи? Ой просо, просо — волоття, ой косо, косо, золоття. Мет. 206.
Ка́діб, -доба и Ка́дівб, -довба, м.
1) Большая кадка, употребляющаяся для храненія зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Грин. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Грин. III. 539.
2) Квасильный чанъ для обработки кожъ. Вас. 145, 153.
3) Часть древеснаго пня, пустая въ срединѣ и вставляемая въ родникъ вмѣсто колодезнаго сруба. Шух. I. 9. Ум. Ка́дібець, ка́довбець.
Кийкува́тий, -а, -е. = Кияхуватий. Просо кийкувате. О. 1861. IX. 192.
Кияхува́тий, -а, -е. О просѣ: Кияхува́те про́со — то просо, кисть котораго собрана вмѣстѣ, всѣ вѣточки прижаты. Мнж. 184. См. Кийкуватий.
Ку́рка, -ки, ж.
1) Курица. Голодній курці просо сниться. Ном. № 9475. Дмитер хитер: ззів курку та й сказав — сама полетіла. Ном. № 3068. Ку́рка в шта́нях. Курица съ оперенными ногами. Херс.
2) Vulva. Ум. Ку́рочка.
Ляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. лягти́, -жу, -жеш, гл.
1) Ложиться, лечь. Так мені жилося: устаю — плачу і лягаю плачу. МВ. II. 15. Лучче мені та гіроньки копати, аніж мені з нелюбом та спати лягати. Мет. 260. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло. Шевч. 48. Курява лягає. Шевч. 89. Субота — не робота: помий, помаж та і спати ляж. Ном. № 542. Еней на піч забрався спати, зарився в просо, там і ліг. Котл. Ен.
2) Только сов. в. Умереть. Робила цілий вік панам, та мабіть ляжу як кістка гола. Ном. № 1520.
3) Заходить, зайти (о солнцѣ). Лягло сонце за горою, зорі засіяли. Шевч. 53.
Мала́й, -лая́, м.
1) Хлѣбъ изъ, кукурузы, гороху или проса. Kolb. І. 51. Малаю, малаю, я тебе за хліб не маю. Ном. № 14115. Иногда — вообще плохо выпеченный хлѣбъ, вязкій.
2) Раст. Просо, Panicum miliaceum. ЗЮЗО. І. 130.
Мачкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) Вырывать руками просо, гречу. Доведеться й йому мачкувати своє просо. Брац. у.
2) Идти мелкимъ шагомъ (о гуцульской лошади). Шух. І. 80.
Найпа́че, нар. Наиболѣе, особенно, въ особенности. У нас сей год ярина хороша, а найпаче просо. Черк. у. Сим. 227.
Ни́ва, -ви, ж. Вспаханное поле. Орися ж ти, моя ниво, долом та горою, та засійся, чорна ниво, волею ясною. Шевч. 652. Ум. Ни́вка, ни́вонька. Ой ми нивку виорем, виорем, й а ми просо засієм, засієм. Мет. 297.
І. Па́сти, -су́, -се́ш, гл.
1) — кого́. Пасти. Пасла Кася воли й коні. Чуб. V. 908. От треба тому панові наймита — нікому свиней пасти. Рудч. Ск. II. 9. Пішо́в до Бо́га ві́вці па́сти. Умер. Фр. Пр. 200.
2) — що. Съѣдать, пасясь. Гони вівці мої, де підут, і принесеш того мені, що мої вівці будут пасти. Гн. II. 155.
3) — о́чі (чим), о́ком, очима (кого). Зариться, заглядываться, смотрѣть, не сводя глазъ, на что. В останнє рідними лугами й берегами дід очі приязні пасе й не напасе. К. Дз. 155. Полю просо за током, а він мене пасе оком. Грин. III. 649. Сидить нерухома та пасе нас очима. МВ. (КС. 1902. X. 145).
3) — за́дню. Быть позади всѣхъ. Сем’я моя не буде пасти між людьми задню. Г. Барв. 348. Тим часом я такий же маю розум, я ні в чому не буду пасти задню. К. Іов. 25.
Піха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Толочь (просо), валять (сукно). Шух. І. 113, 151.
Позерни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Дать крупное зерно хлѣбу. Як би Господь позернив просо! Зміев. у.
Прі́снище, -ща, с. Просянище, нива, съ которой снято просо.
Прісце́, -ця́, с. Ум. отъ просо.
Про́со, -са, с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78.
2) Проса́. Поля засѣянныя просомъ.
3) Про́со ди́ке. Раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. І. 8.
4) Про́со туре́цьке. Раст. а) = Просо дике. Вх. Пч. І. 8. б) Sorghum vulgare. Херс.
5) Про́со, про́со сіяти. Родъ игры (въ двухъ варіантахъ). Ив. 66, 75. О. 1861. XI. Св. 36. Маркев. 74. Чуб. III. 65. Ум. Прісце́. Іще то не біда, як у просі лобода, а оттоді біда, як ні прісця, ні лободи. Ном. № 14310.
Пужи́новатий, -а, -е. О зернѣ: пустой; съ пустымъ зерномъ. Пужинувате просо. Черк. у.
Туре́цький, -а, -е.
1) Турецкій. Турецька каторга. Макс.
2) Туре́цьке про́со. Amaranthus caudatus L.
3) Туре́цький сльоз. Malva selvestris L.
Урожа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. уроди́тися, -джу́ся, -дишся, гл.
1) Родиться. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Ном. № 6150. Який вродивсь, таким і вмерти. Ном. № 3209.
2) Урожаться, уродиться. Там вони врожаються і цвітуть. О. 1862. VIII. 16. Вродилось просо таке славне. Рудч. Ск. II. 136. Та вродиться та льониченько. Мет. 34. Впори мілко, посій рідко, уродиться дідько. Посл. Де не посі́й, то вро́диться. Вездѣ онъ, во все вмѣшается. Ном. № 2787.
3) Появиться сразу, неожиданно появиться. Поки півні заспівали, — вже вродилась криниця. Рудч. Ск. II. 119. Він так і вродивсь перед моїми очима. МВ. (О. 1862. III. 61).
Холодо́к, -дку́, м.
1) Прохлада; тѣнь, покрытое тѣнью мѣсто. Рано, за холодку, рушить у дорогу. Стор. Сіла спочити в холодку під вербою. МВ. I. 14. Взя́ти холодо́к говорится о полевыхъ растеніяхъ: разростись настолько, что растеніе въ состояніи дать на нивѣ сплошную тѣнь и задержать влагу. Просо на ниві взяло холодок. Мнж. 167.
2) Какое-либо прикрытіе отъ солнца, чтобы получилась тѣнь. Ой я в полі була і діло робила: напинала холодок, щоб не загоріла. Нп. Въ слѣдующ. примѣрахъ въ смыслѣ: зонтикъ. На повозці сидить паня і держе холодок, щоб сонце не пекло. Лебед. у. Беріть же й холодок з собою від сонця. Лебед. у.
3) Спаржа обыкновенная, Asparagus officinalis L. ЗЮЗО. І. 113. То-же: за́ячий холодо́к. ЗЮЗО. І. 113. Ум. Холодо́чок. В садочку лежать собі у холодочку. Шевч. 430. Холодочком, дружечки, холодочком попід вишневим садочком. Мил. Св. 6.
Че́вріти, -рію, -єш, гл. Чахнуть, хирѣть. Чевріє дитина. Зміев. у. Просо не росте, зовсім пожовкло, тільки чевріє. Рк. Левиц.
Череда́, -ди́, ж.
1) Стадо крупнаго рогатаго скота. Вас. 197. Народ — як товар у череді: усякі є. Ном. № 2452.
2) Раст. Bidens tripartita L. ЗЮЗО. І. 114.
3) Просо разныхъ сортовъ. Мнж. 194. Ум. Чері́дка.
Чи́стий, -а, -е.
1) Чистый, незагрязненный, прозрачный. Ой гляну я в чисту воду да на свою вроду. Нп.
2) Незаросшій сорными травами. Таке просо чисте та велике. Рудч. Ск.
3) Чистый, гладкій. Бог дасть долю і в чистім полю. Посл.
4) — четве́р. Четвергъ страстной недѣли великаго поста. ХС. І. 75. Маркев. 4. Ум. Чисте́нький, чисте́сенький. Рудч. Ск. І. 10. Чистю́нький. Фр. (Желех.).
Шеретува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Очищаться зерну отъ шелухи. Просо шеретується. Мнж. 111.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Amaranthus caudatus L. — щири́ця хвоста́та (Мл, Ру, Оп); краса́ (Сл; Рг1, Пс, Ум, Ду, Ів); бура́чка (Лс2 — ПЦ), бурачки́ (Ан, Rs — ВЛ, ПЦ, ПС), васильок городній красний (Ан — СД), кітяхи (Rs — ВЛ), підсвекольник (Го1 — СЛ), плеть-трава (Ан), про́со декорати́вне (Пок — ВЛ), про́со ди́ке (Нв, Вх, Жл, Ду — ВЛ), про́со туре́цьке (Вх, Жл, Гр, Ду, См — ПД, ДС), просо червоне (Ос — ВЛ), сопля індича (Го1, Сл — СЛ), хвіст лисій (Зл — СД), хвости́ лиси́чі (Ум, Ів, Сл), хвостики лисячі (Ан — СД), щир (Ан), щир черво́ний (Вх, Ос — ПД, ДС), щирець (Сл), щири́ця (Ан, Ів), щириця лисячий хвіст (Кри — СТ), щуриця (Мл — ДС).
Amaranthus cruentus L. ** (Amaranthus paniculatus L.) — щири́ця крива́ва, щири́ця волоти́ста (Мл, Ру); щириця закривавлена (Оп), щири́ця садова́ (Сл; Ан, Кр, Ян4, Ів — СД, СТ); васи́льки (Рг1, Ср, Вл, Ум, Ів, Ос — СД, СТ, СЛ), васильки городні (Ос — СД), васильки-кетяхи (Ос — ВЛ), васильки руські (Ос — СТ), васильки червоні (Ос — СД), васильо́к (Mk, Он, Дан — ПЗ, БО), васильок дикий (Ос — СЛ), диндерево (Ан — СД), козачки (Rs — ВЛ), красна трава (Ан — СЛ), кровавник (Ан — ВЛ), просо дике червоне (Ос — ВЛ), просо красне (Ан — СЛ), сопля індича (Го1 — СЛ), ширець (Пс), щир (Сл, Ос — ПД), щир черво́ний (Ан, Ян2, Ів — СД, ПД), щирей (Рг1), щире́ць (Рг1, Ан, Ln, Ду, Ів, Сл — СД, СТ), щириця (Ан, Ln, Сл, Ос — СТ, ПЦ), щириця червона (Ос — СД), щирій червоний (Мн2 — СД).
Amaranthus lividus L. — щири́ця синюва́та (Ру, Оп); щири́ця звича́йна (Мл), щири́ця лободо́ва (Ру); жминда (Сл), просо турецьке (Гв), швириця (Hl — БУ), щир (Сл, Mk — ПД), щир менший (Mk — ПД), щире́й (Рг1, Ан, Пс — СТ), щирийка (Mk — ПД), щириця (Рг1, Ан, Пс — СТ).
Amaranthus retroflexus L. — щири́ця загну́та (Ру, Оп); щир звичайний (Вх6), щири́ця волоха́та (Мл), щири́ця звича́йна (Сл), щириця щир (Вх1); волоха́ч (Рг1, Вл, Пс, Жл, Кр, Ум, Ів, Сл, Mk — СД, ПД), просо дике (Ан — СЛ), просо татарське (Ан — СЛ), тщериця (Ан), цериця (Ан), швир (Hl — БУ), ширей (Рг1), щир (Вх, Рг1, Ан, Ln, Пс, Го1, Ян1, Ян4, Сл, Mk, Мч — СТ, ПД, ДС), щир більший (Mk — ПД), щира (Чн — СЛ), щире́й (Рг1, Ан, Ln — СТ), щирець (Сл — СД, ПС), щири́ця (Чн, Вх, Рг1, Ср, Вл, Ан, Ln, Пс, Мн2, Вх6, Го1, Кр, Ян1, Ян4, Ів, Сл, Mk — ЗАГ), щирій (Мн2), щур (Нв, Вх, Пс, Вх7 — ВЛ, ДС, СЯ), щуре́ць (Вх, Пс — ВЛ), щурі́й (Вх, Пс — ДС).
Buglossoides arvensis (L.) I.M.Johnston — гороби́не насі́ння польове́; буглосоїдес польовий (Оп), горобе́йник польови́й (Мл, Сл, Ру), саморідник польовий (Вх1); воробе́йник (Рг1, Ln, Жл, Сл, Mk — СТ, ПД), воробейник польовий (Сл), горобе́йник (Рг1, Ан, Пс, Ду, Ів, Ук), ка́мінний (Жл), красильна трава (Ан — СТ), марина (Ан, Ян2, Сл — СД, СТ), насіння гороб’яче (Сл), просо вороб’яче (Во, См — СТ), просо горобине (Ан — СТ), просо кам’яне (Во), реп’яшок (Сл), сім’я вороб’яче (Во, Mk), сім’я горобине (Шс2 — СТ), шерстке зілля(є) (Ян2, Сл — СД, СТ).
Catabrosa aquatica (L.) Beauv. — струмо́чниця водяна́ (Ру); бережи́на (Сл — СД), жерелі́вка звича́йна (Мл), катаброза водяна (Оп); висипка (Mk — ПД), просо водяне (Мл — ГЛ).
Digitaria ischaemum (Schreber) Muhl. — пальча́тка звича́йна (Оп); про́со тоне́ньке (Мл; Сл); плескуха (Mk — ПД), росичка (Сл).
Digitaria sanguinalis (L.) Scop. — пальча́тка крива́ва; пальча́тка кров’яна́ (Ру, Оп), про́со черво́не (Мл), про́со червоня́сте (Сл); бор псячий (Hl, Сл — БУ), плескуха (Мн2), просо красне (Сл), пшоно манне (Ln, Го1 — СТ).
Echinochloa crus-galli (L.) Beauv. — плоску́ха звича́йна (Ру, Оп); пі́вняче про́со (Ру, Оп), плоску́ха (Сл; Рг1, Ан, Шс2, Ук — СД), про́со ку́ряче (Мл; Ук, Мс, Коб — СТ, ДС); комиш дикий (Сл — СД), костере́ва (Коб — ДС), мала́й (Пс), миші́й (Ан, Ів, Сл — ПС, СЛ), мишій плавньовий (Ян1 — СТ), мишій чорний (Ян1, Ян4 — СТ), мишійка (Сл — СД), плаву́чка (Мс — СТ), пласку́ха (Мс — СТ), пласту́ха (Мс — СТ), плескуха (Мн2, Mk — СД, ПД), плиску́ха (Мс — СТ), плоскуша (Сл — ПС), просо дике (Ср, Ln, Шс2 — СТ), прося́нка (Ук), соба́чник (Ln — СТ), чижик (Ln — СТ).
Echinochloa frumentacea Link — плоску́ха просяна́, па́йза (Оп; Ук), япо́нське про́со (Сл); плоску́ха хлі́бна (Ру, Оп); гігант-трава (Ук), чудо-трава (Ук).
Panicum L. — про́со (Вх1, Вх3, Ру, Оп).
Panicum acuminatum Sw. ** (Panicum huachucae Ashe) — про́со гострокінце́ве; просо хуахукське (Оп).
Panicum capillare L. — про́со волокни́сте (Мл, Сл); про́со волосови́дне (Ру, Оп; Ук).
Panicum dichotomiflorum Michx — про́со вилчастоцві́те.
Panicum miliaceum L. — про́со звича́йне (Во, Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Ру); про́со посівне́ (Ру, Оп), про́со сі́йне (Сл); палка (Пс), про́со (Рг1, Ср, Пс, Жл, Мн2, Hl, Шм, Mj, Ум, Rs, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Мс — ЗАГ), просце (Mj), прося́нка (Мс — СТ), пшоно́ (Го2, Ум, Шс2, Ів, Mk — СД, СЛ), сорго́ (Мс — СТ). \ Сорти: біли́ця (Гр), княх (Сл), куниця (Сл), мала́й (Гр, Ду, Сл — ПД), полка (Сл), просо булавкове (Сл), п. волотисте (Сл), п. волотове (Сл), п. головате (Сл), п. кийкувате (Сл), п. кияхувате (Сл), п. поникле (Сл), п.-скороспілка (Сл), п. шулькове (Сл), скороздра (Сл), тека́ч (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ду).
Pennisetum L.C.M.Richard — перло́ве про́со; пенісе́т (Ру), пенісетум (Оп).
Pennisetum americanum (L.) Leeke — перло́ве про́со африка́нське; африканське просо (Ру), пенісе́т си́ньо-зеле́ний (Ру), пенісетум американський (Оп).
Polygonum bistorta L. — гірча́к змії́ний (Оп; Сб — СТ), ра́кові ши́йки (Сл, Ру, Оп; Ав, Рг1, Ан, Пс, Вх1, Ів, Mk, Ос, Ук, Рм, Мс, Мг, Сб — ЗАГ); дря́сен рачине́ць (Вх1, Мл), змійови́к (Ру, Оп; Мс, Мг — СТ, ЗК); ба́бочник (Мг — ЗК), бісо́чки (Мс — СТ), босяни́н (Кар — ЗК), бра́нка (Гб — ЛМ), ве́рбка (Сб — ВЛ), вербо́вий бур’я́н (Мг — ЗК), гадя́ча кві́тка (Мг — ЗК), герча́к (Сб — ДС), герчий (Км), ге(у)рчи́ця (Мг — ЗК), гирча́к (Сб — СТ), гірка́ трава́ (Мг — ЗК), гірки́й бур’я́н (Мг — ЗК), гірчавни́к (Мг — ЗК), гірча́к (Сл, См, Мс, Мг, Сб — СТ, ПД, ВЛ, ГЦ, ЗК), гірча́к гадю́чий (Сб — СТ), гірчак дикий (Км), гірчє́к (Сб — БО), гірчи́й (Сб — ДС), гірщавни́к (Сб — ЗК), глади́шник (Сб — ПЦ), горець (Шс — СТ), горечавка (См — ПД), горле́ць (Во, Мл), горля́нка (Ан, Сб — ВЛ, СЛ), горо́шок горо́б’ячий (Сб — СТ), горо́шок ми́шачий (Мс — СТ), го(у)рча́к (Рм, Мг, Сб — ПЦ, ЗК), горчак дикий (См), гре́чка ди́ка (См, Мг, Сб — ПД, ПС, БО, ЗК), гречкосі́й (Сб — ДС), гурки́й ко́рінь (Мг — ЗК), гурча́вка (Мг — ЗК), дересен гірчичний (Км), дику́(и́)ша (Ан, Ів, Км), дре(и)се́н (Сб — БО, ЗК), дре́сінь (Сб — ДС), дрясе́н(ь) (Км, Мг, Сб — ЗК), зивакост (Гб — ЛМ), зівзю́льник (Мс — СТ), змийови́к (Сб — ДС), змієвик (Чн — СЛ), зміїний корінь (Ос — СД), калга́н (Сб — ВЛ), кача́л(оч)ка (Сб — ВЛ), криве́ зі́лля(є) (Нв, Шх, Ду, Сб — СД, ГЦ), кріпа́к (Го1, Сб — СЛ, ГЦ), крутки (Го2 — СЛ), левирда (Км), ле́ву́рда (Рг1, Вл, Ан, Пс, Жл, Гр, Ду, Ів, Сл, Mk, См — СД, ПД), миші́й (Сб — СТ), пе́рець водяни́й (Мг, Сб — СТ, СЛ, ЗК), попри́ґа ди́ка (Мг — ЗК), поршиник (Ан — СЛ), почичу́йник (Сб — ДС), просо вороб’яче (Сл, Сб — СТ, ПС), про́со гороби́не (Сб — СТ), про́со ди́ке (Сб — ДС), рак-трава (Км), рачеши́йки (Рг1, Ан, Пс, Жл), рачи́нець (Жл), ра́чки́ (Гв, Во, Чн, Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн2, Ів, Mk, См, Мс, Сб — СД, СТ, ПД, ВЛ, СЛ), різке зіллє (Hl — БУ), самосі́йка (Сб — ПД), сови́рь (Сб — ПД), спинь (Км), спунь (Км), султа́нчики (Мс — СТ), терлиґа́н (Он — БО), ужик (Км), ужовник (Сл), черевна трава (Сл), черевни́к (Сб — БО), чередни́к (Мг — ЗК), шаленець (Го1 — СЛ), ши́(е́)йка ра́кова (Сл, Лс2, Сб — ПД, ПЦ, ПЗ), ши́шки ра́кові (Мг — ГЦ), шовкови́чка (Сб — ПС), щав’ю́х кі́нський (Сб — ПЗ), ще́вень ди́кий (Сб — БУ).
Polygonum orientale L. — гірча́к схі́дний (Ру, Оп; Сл); дря́сен схі́дний (Мл); бульбашки червоні (Ос — ВЛ), буряки (Пс), бурячки́ (Рг1, Пс, Го1 — ПС), васильки (Ос — ПЦ), гре́чка (Лс2 — ПЦ), китятки (Ос — ПЦ), котики (Ос — ВЛ), краков’як (Mk — ДС), носики комарові (Ос — ВЛ), починки (Ос — ПС), просо дике (Mk — ПД), просо турецьке (Mk — ПД).
Polygonum persicaria L. — гірча́к плями́стий; гірча́к почечу́йний (Сл, Ру, Оп), дря́сен плями́стий (Мл), сті́льчики (Вх1; Гв, Жл — ВЛ); бло́шник (Ln, Жл, Сл, Mk — СТ), бура́к (Кч — БО), буряки́ ди́кі (Кч — БО), бурячки (См — ВЛ), васильо́к (Мс — СТ), верби́чка (Сал — СД), герчак (Mk — ПД), гірча́к (Рг1, Вл, Ан, Пс, Жл, Мн2, Mj, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Мс, Коб — ЗАГ), гірча́к ба́б’ячий (Мс — СТ), гірчак женський (Сл — СЛ), гірчак мужеський (Сл — СЛ), горчак (Ln — СТ), древесен (См), дресен (Mk — ГЦ), дрисе́н(ь) (Он — БО), дрясен (Сл, См — БО), кошульник (Ос — СД), лапки сорочі (Го1, См — СТ, СЛ), переступень (Сл — СД), пе́рець водяни́й (Мс — СТ), пе́рець соба́чий (Мс — СТ), просо дике (См — ПЦ), просо Матері Божої (Сл — ПЦ), просо турецьке (См — ПЛ), хво́стики бара́нячі (Мл — ВЛ).
Setaria italica (L.) Beauv. — бор (Сл, Ру; Вх, Рг1, Ln, Мн2, Hl, Он — ЗАГ), мога́р (Ру, Оп; Яв, Мл, Сл, Ук); миші́й італі́йський (Ру, Оп), просо бор (Вх1), чуми́за (Ру, Оп), щети́н бор (Вх6, Мл); бір (Яв, Сл, Гб — СТ), боро́ве зіллє (Пс), маґа́р (Бк — БУ), мохар (Ln, Го2, Шм — СТ, СЛ), просо (Ср, Жл, Hl — СТ, БУ), просо італійське (Сл), про́со кійкува́те (Жл).
Setaria pumila (Poiret) Schultes — миші́й си́зий; бри́ця (Рг1, Ан, Ln, Жл, Ів, Ва, Ук, Мс — СД, СТ, СЛ), ганьма (Сл), мишей (Рг1, Ан, Пс, Кр, Шс2, Mk, Мс — СД, СТ, ПД), мише́я (Ан, Мс — СД, СТ), миші́єць (Мс — СТ), миші́(и́)й (Чн, Ан, Жл, Гр, Ів, Сл, Мс — СТ, ПС, СЛ), мишій подовий (Ян1, Ян4 — СТ), мишій чорний (Ян3, Ян4 — СТ), миші́(е́)йка (Сл, Мс — СТ, ВЛ), муши́нка (Мс — СТ), муші́(и́)й (Ан, Mj, Сл — ПД, ВЛ), муші́йка (Мс — СТ), пирій (Сл — ПС), плескуха (Сл — ПС), плоскуха (Сл — ПС), площи́ця (Лс2 — ПЦ), про́со ди́ке (Мл — СЯ), хвостик мишиний (Ан — ПД).
Sorghum bicolor (L.) Moench ** (Sorghum vulgare Pers.) — со́рго звича́йне (Ру, Оп), туре́цьке про́со (Сл, Ру; Мн2, Гр, Ду — СТ, БУ); сорго двокольорове (Оп), яглу́ша звича́йна (Мл), яглуша муринська (Вх2); про́со ди́ке (Ду), про́со мури́нське (Мл), просо татарське (Ср, Ln, Ян4 — СТ), просо цукрове (Mk), пшеничник (Ln — СТ), со́рго (Сл, Ук, Мс — СТ), сорґо (Mk).
Sorghum cernuum (Ard.) Host [≈Sorghum bicolor (L.) Moench] — со́рго пони́кле (Ру, Оп), джугара́ (Сл, Ру; Мн2); просо бухарське (Мн2), просо поникле (Сл), сорґо звисле (Mk).
Sorghum saccharatum (L.) Pers. [≈Sorghum bicolor (L.) Moench] — со́рго цукро́ве (Сл, Оп), со́рго ві́никове; просо віничне (Сл), сорго віничне (Ан, Ln, Мн2 — СТ), сорго сахарне (Го2 — СЛ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Про́со, рос. Panicum miliaceum L. = про́со, китиця — во́лот (С. Аф.), во́лоття (Сп.), куни́ця, кия́х. — Про́со желтоости́стое, Р. glaucum = тека́ч. С. Ан. — П. бѣ́лое = біли́ця. — П. колоси́стое = воло́тисте, кияхува́те (Ман.).
Пшено́, рос. Panicum miliaceum L. = про́со, пшоно́ (тільки перше сама рослина, а друге — зерно). Д. теж під сл. Про́со. — Полево́е пшено́, ди́кое, воробьи́ное про́со, Р. Grus Galci L. = плоску́ха, соба́чник. С. Ан. — Сарочи́нское пшено́, Oryza sativa L = риж. С. Ан. — Вези овес до Парижа, а не зробиш з вівса рижа. н. пр. — І в Парижу не їдять хлїба з рижу. н. пр.
Колоси́стый = колоси́стий, (про про́со) — волоти́стий. С. Аф. — Хвилюють ся жовті ниви житом колосистим. К. Д.
Корчева́ть = корчува́ти. — Корчували чагарники довго, за теж і просо вродило не пречудо. Кн.
Ку́рица = ку́рка, ку́ря (С. З.), здр. — ку́рочка, ласк. — курі́почка, курі́пка, (галанська) — гала́нка, (особливої породи) — галага́нка, (дїтське) — тю́тя. (С. Ш.). — Кому не ведеть ся, то й курка не несеть ся. н. пр. — Це ще тютя з поливъяним носом. н. пр. — Буває і в курей не без клопіт: чи може з якої там печалї, чи був на просо недорід, але куріпочки нездужать стали. Зїньк. — Підсипала куріпочку, щоб вивела дїти. н. п.
Мы́сль = мисль, здр. ми́слонька, ду́ма, частїше здр. ду́мка, га́дка. — В червонім намістї вона мінї не до мислї. н. п. — Виорала дївчинонька мислоньками поле. н. п. — Ой річенька бистренькая, на неї дивлю ся; такі мене думки беруть — піду утоплю ся. н. п. — Голодній курцї просо на думцї. н. пр. — У байковій юпцї вона мінї все на думцї. н. п. — Узяли мене думки та гадки. М. В. — Що хатка, то иньша гадка. н. пр. — Дума думу пошиває. н. пр. — За думками, за гадками аж голова туманїє. Чайч. — Прійти́ на мысль = на ду́мку спа́сти. — Тобі щось на думку спало. С. З. — И въ мы́сляхъ не́ было = і на ду́мцї не було́, нї ду́мки, нї га́дки не було́. Номис. — Мы́сли толпя́тся въ головѣ́ = ду́мка ду́мку пошива́є, поганя́є, за ду́мкою ду́мка. — За думою дума роєм вилїтає. К. Ш. — Випъеш першу — стрепенеш ся, випъєш другу — схаменеш ся, випъєш третю — серце грає, думка думку поганяє. К. Ш.
По́ле = 1. по́ле, орне, невелике — ни́ва, ни́вка, пооране — рілля́, велике, примірно десятин десять — лан, здр. лано́к (С. З. Л.), виоране на осінь — пар, на весну — зяб, зя́бля́ (С. Л.), засіяне яровим — ярина́ (С. Л.), засіяне озимим — ози́мина́ (С. Л.), зоставлене під випас — толо́ка (С. З. Л.), зоставлене на спочивок і на сїножать — перелі́г, облі́г (С. З. Л.), нїколи не оране або дуже давно — цілина́ (С. З. Л.), призначене під випас коло села або міста — ви́гон (С. Аф. Л.), на котрому жнуть — жни́во, після жнив — стерня́ (С. З. Л.), засіяне хлїбом — па́шня (С. З.), виоране ралом — рали́ця, призначене під коноплї — підме́т (С. З. Л.), що не пускають під толоку — безтоло́шне, над річкою або долиною — поло́г, поло́ги (С. З.), сумежне з лугом — підлу́жжя, в низинах — пади́ (С. Л.), сумежне з хатою і обгорожене — лева́да, лева́дка (С. Л.), виоране весною — ново́рілля, викорчоване — корчі́вка, теребі́вля (С. З.), раз з’оране — одно́рілля́, оране за рік і заволочене — на́волок, наволо́ка, висилене — старопі́лля, не засїяне рік — пере́лїток, де була пшениця — пшени́чище (С. Л.), д. б. жито — жи́тнище (С. Аф. Л.), д. б. мак — макови́ще, макове́ць, д. б. овес — вівся́нище (С. Л.), ві́всище (Чайч.), д. б. просо — прося́нище, проси́ще, прі́ська (С. Л.). д. б. гречка — гречкі́вка (Чайч.), д. б. баштан — баштани́ще, баштани́сько, д. б. льон — льни́ще. — Парово́е по́ле = толо́ка (С. Ш.), пар, паровина́. — По́ле би́твы = бо́їще, бойо́вище. — Біла рілля, чорне насїння? (н. з. папір і писання). — Увесь лан ізжали і в копи поклали. Кв. — Нїгде кінця не бачилось ланам, од жовтих скирд ломило землю там. В. Щ. — Потім для худоби сусїдської даром хазяйська толока. С. З. — На тім боцї на толоцї череда пасеться. н. п. — Череда звернула з толоки. Лев. — Купив ниву з цілиною. С. З. — Вже скільки лїт земля лежить облогом. — Хто на стернї лїг спать і од сонця катражку зробив. С. З. — О там підете пашнями. — Сарана пашням озиминим не шкодила. Л. В. 2. бе́рег, край, по́ле (в книжцї або в рукопису). 3. кри́си (у бриля). — Бриль з величенними крисами.
Пра́здникъ = пра́зник (С. Л.), сьвя́то (С. З. Л.). — У Бога щодня празник. н. пр — Три днї заходу, а день празник. н. пр. — У лїнивого усе сьвято. н. пр. — Знаєм і без попа, що в Недїлю сьвято. н. пр. — Про сьвято держав, та в будень сказав. н. пр. — Хто сьвятові рад, досьвіта напъєть ся. н. пр. — Пра́здникъ Обрѣ́занія Госпо́дня. Но́вый годъ (1 Січня) — Нови́й рік, год. — На новий рік прибавилось дня на заячий скік. н. пр. — П. Богоявле́ніе Госпо́дне. Креще́ніе (6 Сїчня) — Водо́хрища (С. З.), Водо́хрещі, Хре́щі (С. З.). — П. Срѣ́теніе Госпо́дне (2 Лютого) — Стрі́тення (С. Л.), Стрі́чання, Громни́цї (Прав. С. З. Л.). — На Стрітення зїма з лїтом пострічають ся. н. пр. — П. Обрѣте́ніе главы́ Св. Іоанна Предте́чи (24 Лютого) — Обрі́тення. — На Обрі́тення обертають ся птицї до гнїзда, хлїбороби до плугів. н. пр. — П. Преподо́бнаго Алексѣ́я, чоловѣ́ка Бо́жія (17 Марця) — Те́плого Оле́кси. — На Теплого Олекси щука-риба лїд хвостом розбиває. н. пр. — П. Благовѣщеніе Пресвяты́я Богоро́дицы (25 Марця) — Благовіще́ння (С. Ш.), Пе́рша Пречи́ста (С. З.). — Який день на Благовіщення, такий на Великдень. н. пр. — П. Входъ Госпо́день въ Іерусали́мъ. Собо́ръ Арха́нгела Гавріи́ла (26 Марця) — Благові́сника. С. Ш. — П. Свято́й Па́схи. Воскресе́ніе Христо́во. Пра́здниковъ Пра́здникъ — Вели́кдень, Па́ска, Велико́дні Сьвя́та (С. З. Л. Аф.). — К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. н. пр. — От пробі Великдень, а він зовсїм не великий. н. пр. — Приходять ото Великодні Сьвята, дає вона йому три крашаночки. н. к. Ман. — П. Великому́ченика Гео́ргія (23 Квітня) — Ю́рія. — Як піде дощ на Юрія, то буде хлїб і в дурня. н. пр. — На Юрія сїна кинь, тай вила закинь. н. пр. — П. Перенесе́ніе моще́й Св. Никола́я чудотво́рца (9 Травня) — Сьв. Мико́ли, Весня́ного, лїтнього Мико́ли. — У дурня стане сіна до Юрія, а у розумного до Миколи. н. пр. — До Миколи нїколи не сїй гречки, не стрижи овечки. н. пр. — До весняного Миколи не можна купать ся. н. пр. — П. Вознесе́ніе Госпо́дне = Вше́стя. — Не прийдеть ся в Середу Вшестя, завше в Четвер. н. пр. — Не буде сього, як в Середу Вшестя. н. пр. — П. Преполове́нія = Пра́ва (С. З.), Перепла́вна Середа́ (на 4-му тижнї після Великодня). — Неначе о правій Середї, а ще тільки середохрестя. Кв. — П. День Св. Тро́йцы — Тро́йця, Зеле́ні Сьвя́та (С. З. Л.). — Тро́ицкіе пра́здники — Зеле́ні Сьвя́та, Клеча́льна Недїля (С. З.). — П. День Св. Ду́ха. Соше́ствіе Св. Ду́ха. Ду́ховъ день = Сьв. Ду́ха. — До Сьвятого Духа не кидай кожуха, а по Сьвятім дусї — ще в кожусї. н. пр. — П. Рождество́ Іоа́нна Предте́чи (24 Червця) — Іва́на Купа́ла. — До Купала просо з ложку, то буде і в ложку. н. пр. — Після Івана Купала не треба жупана. н. пр. — П. Св. Апо́столовъ Петра́ и Па́вла (29 Червця) — Петра́ і Па́вла, частїше — Пе́тра́ — Прийшов Петро — вирвав листок. н. пр. — По Пе́тру то й по теплу. н. пр — П. Собо́ръ 12 Апо́столовъ (30 Червця) — Полу́петра. — Се скоїлось на самого Полупетра. С. З. — П. Великому́ченика Пантелеймо́на (27 Липця) — Пали́копа. С. З. — П. Преображе́ніе Госпо́дне (6 Серпня) — Спас. С. Л. — Прийде Спас, бери рукавицї про запас. н. пр. — П. Успе́ніе Пресвяты́я Богоро́дицы (15 Серпня) — Пе́рша Пречи́ста (С. Л.), Вели́ка Пречи́ста (С. З.), по Сл. Закр. се — друга Пречиста, бо перша — 25 Марця. — П. Перенесе́ніе Нерукотворе́нного О́браза (16 Серпня) — Пречи́сник. С. З. — П. Усѣкнове́ніе Главы́ Св. Іоа́нна Предте́чи (29 Серпня) — Головосїка. — П. Рождество́ Пресвяты́я Богоро́дицы (8 Вересня) — Дру́га Пречи́ста (С. Л.), Мала́ Пречи́ста (С. З.), по Сл. Закр. се — третя Пречиста, але Закревський певно помиляєть ся. — Прийшла друга Пречиста — взяла комаря нечиста. н. пр. — П. Воздви́женіе Креста́ Госпо́дня (14 Вересня) — Здви́ження. С. Л. — П. Покро́въ Пресвяты́я Богоро́дицы (1 Жовтня) — Покро́ва (С. З. Л.), Тре́тя (С. Л.), остання Пречи́ста. — Хто сїє по Покрові — не буде що дати корові. н. пр. — Покрова усю землю листом покрила. н. пр. — Прийшла Покрова — на дереві голо. н. пр. — Прийшла третя Пречиста — на дереві чисто. н. пр — П. Му́ченицы Параске́вы (14 Жовтня) — Пе́рші Пара́ски. — П. Мученицы Параске́вы (28 Жовтня) — Другі Пара́ски. – П. Введе́ніе во хра́мъ Пресвяты́я Богоро́дицы (21 Листопаду) — Введення́. — П. Св. Чудотво́рца Никола́я Мурликійскаго (6 Студня) — Сьв. Мико́ли, Зїмнього Мико́ли. — П. Рождество́ Го́спода на́шого Іису́са Христа́. П. Рождества́ Христо́ва (25 Сту́дня) — Різдво́, Різдвя́ні Сьвя́та. С. З. Л. — Рожде́ственскіе пра́здники — різдвя́ні сьвя́та. — Не к Різдву іде, а к Великодню. н. пр. — П. Преподо́бной Мела́ніи Ри́мляныни (31 Студня) — Мела́нки. — П. храмово́й — храм, ві́дпуст, о́дпуст. — Кану́нь пра́здника — д. під сл. Кану́нъ. — Второ́й день по́слѣ пра́здника — по́празен, одданя́ пра́зника (Лев.).— Пра́здники — празники́, сьвя́та, сьвятки́. — На пра́здникахъ — на сьвятка́х. — Нї холодно було, нї душно, а саме так, як в сіряках, на Великодних, мов, сьвятках. Кот. — П. провести́ — відсьвяткува́ти, пересьвяткува́ти. — Бу́детъ и на на́шей у́лицѣ пра́здникъ — і в на́ше віко́нце засьві́тить сонце. н. пр. — Быть у пра́здника — 1. бу́ти на храму́, на о́дпустї. 2. нарази́тись, нахопи́тись на ли́хо, здобу́ти кло́поту, пійма́ти о́близня. — П. жа́твы — обжи́нки.
Прижига́ть, приже́чь, ся = 1. припіка́ти, підпіка́ти, припа́лювати, надпа́лювати, прис(ш)ма́лювати, підсма́лювати, припекти́, підпекти́, припали́ти, прис(ш)мали́ти, пришква́рити, ся. — Підпік ся хлїб. — присмалив волосся. — Просо маленьке та ще до того й сонце припалило його. н. о. Ман. 2. випіка́ти, випа́лювати, ви́пекти, ви́палити (д. Надже́чь 2).
Толчея́ = 1. товчія́, то́вчка (С. Ш.), товка́льня. — Просо дають в товчку. С. Ш. 2. сту́па, сту́пка. С. З. Л.
Чей, чья́, чьё, чьи́ = чий, чия́, чиє́, чиї. — Чиє це просо? — На чиїм возї сидиш, того й волю воли. н. пр. — Чиє б гарчало, а твоє б мовчало. н. пр. — Чей-то = чийсь. – Ко́е чей = де́-чий.

Запропонуйте свій переклад