Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «протокол»
Шукати «протокол» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Протоко́л – протоко́л (-лу).
• Внести в -ко́л – записа́ти, вписа́ти в протоко́л, до протоко́лу.
• Составить -ко́л – скла́сти, списа́ти протоко́ла (на ко́го, на що).
Запи́сывать, записа́ть – запи́сувати, записа́ти, спи́сувати, списа́ти, (о мног.) позапи́сувати, поспи́сувати що. [Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л. Укр.). Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.). Все, що йому́ тра́пилось позапи́сувати на селі́ (Н.-Лев.). І бага́цько тако́го поспи́сувано в ме́не з наро́дніх уст у "Запискахъ о Южной Руси" (Куліш)].
• -вать, -сать что-л. во что, напр. в книгу, в список – запи́сувати, записа́ти, впи́сувати, вписа́ти, заво́дити, завести́ що до чо́го, в що, напр. до кни́ги, до спи́ску, в кни́гу, в спи́сок. [У сі́льські спи́ски так його́ записа́ли (Квітка). Впи́сує розлу́чні листи́ в урядо́ві кни́ги (Доман.). Умо́ву заве́дено до кни́ги, засві́дчено сві́дками і припеча́тано печа́ткою волосно́го старшини́ (Доман.). Ім’я́ його́ завели́ в кни́ги (Март.). До ме́триків тих ді́да не заве́дено (Кониськ.)].
• -вать, -са́ть в протокол – впи́сувати, вписа́ти до протоко́лу, протоколюва́ти, запротоколюва́ти що.
• -сать кого в солдаты – записа́ти, (о мног.) позапи́сувати, пописа́ти кого́ в солда́ти.
• -вать, -са́ть что-л. (для памяти) – запи́сувати, записа́ти, нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що.
• -шите это за мною – запиші́ть це на ме́не, на мій раху́нок.
• -сать кого в школу – записа́ти кого́ до шко́ли.
• -са́ть за кем имение – записа́ти (відписа́ти) кому́ має́ток.
• -вать, -са́ть картину – замальо́вувати, замалюва́ти карти́ну.
• Запи́санный – запи́саний, спи́саний.
• -ный кем – запи́саний через ко́го.
Заслу́шивать, заслу́шать – вислу́хувати и вислуха́ти, ви́слухати. [Ви́слухали протоко́л мину́лого засі́дання].
• Дело это было -шано в суде вчера – цю спра́ву суд розгля́нув учо́ра.
• Заслу́шанный – ви́слуханий.
II. Зачи́тывать, зачита́ть –
1) (утомлять чтением) зачи́тувати, зачита́ти кого́;
2) (начать читать) поча́ти чита́ти, зачита́ти;
3) (прочитывать) прочи́тувати, прочита́ти. [Прочита́ти протоко́л попере́дніх збо́рів];
4) (присвоить книгу) зачи́тувати, зачита́ти, (о мн.) позачи́тувати, бра́ти, взя́ти на ві́чне віддання́;
5) (затаскать) за[ви]чи́тувати, за[ви́]чита́ти, обчита́ти.
• Зачи́танный – зачи́таний; прочи́таний, (затасканный) зачи́таний, ви́читаний, обчи́таний; (присвоенный) зачи́таний. [А кни́жку як розгорну́в, – дивлю́ся – «Кобза́р», та вже ду́же ви́читаний (Основа)].
Огово́рка –
1) см. Огова́ривание;
2) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка.
• Принимая, моё предложение, он сделал огово́рку – пристаючи́ на мою́ пропози́цію, він зроби́в застере́ження (застері́гся).
• Внести огово́рку в протокол – заве́сти (вписа́ти) ува́гу до протоко́ла.
• Он отделывается огово́рочками – він сяк-так вимовля́ється.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ведущий – (св-во акт.)
1) відни́чий, провідни́чий, головни́й, основни́й, чі́льний, провідни́й, керівни́й, чолови́й, ключови́й;
2) тягови́й, рухови́й, руші́йний; (в акт. действ.)
1) що веде, що проводить, що провадить;
2) що тягне, що рухає; (акт. субъект действ.) а) воді́й, відник, проводі́й, провідник, провадник, вожа́й, поводи́р, проводи́р; б) тяжій, рушій:
• ведущая отрасль промышленности – провідна галузь промисловості;
• ведущая роль – провідна (основна, головна, чільна, керівна) роль;
• ведущая фигура – ключова фігура (особа, постать);
• ведущее звено – перша ланка;
• ведущее колесо – тягове́ колесо;
• ведущий барабан, вал, диск – тягови́й барабан, вал, диск;
• ведущий борьбу – борець;
• ведущий, ведомый самолёт – чі́льний, ведений літак;
• ведущий винт – тяговий ґвинт;
• ведущий войну – зайнятий війною, у стані війни;
• ведущий в тупик – спрямований у безвихідь;
• ведущий двойную игру – дворушник;
• ведущий замкнутую жизнь – відлюдько;
• ведущий специалист, инженер – провідний фахівець, інженер;
• ведущий к гибели – згу́бливий;
• ведущий к победе – переможний;
• ведущий переговоры – учасник переговорів;
• ведущий передачи, программы – відни́к (провідник, проводар, модератор, спрямовувач, чільник) передачі, програми;
• ведущий протокол – протоколіст. Обговорення статті
Пылающий – що (який) палає, палки́й, пеку́чий, пломінкий, палючий, палахкотючий, палахтючий, палахкотливий, палахкий:
• пылающее лицо – розпашіле обличчя;
• пылающие глаза – палючі (палахкотючі, палахкі) зіниці;
• пылающий гневом – охоплений гнівом, розлючений, розгніваний;
• пылающий дом – дім у полум’ї (у вогні), охоплений (пойнятий) полум’ям (вогнем) дім; дім, що палає.
[Вона́ прибі́гла до ньо́го страшна́, як ди́ка ки́цька, з переко́шеним ро́том, з пеку́чим по́глядом, бліда́, як мара́ (М.Коцюбинський). — Не все так складається, як гадається, — сказав Дон Кіхот. — Біда в тім, пане бакаляре Алонсо Лопес, що ви всі їхали нічною добою з палахтючими смолоскипами, в тих своїх балахонах та хламидах жалобних, ще й мурмотали щось собі під носа — мимохіть подумаєш, що то якась нечиста сила чи з того світу марюки (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон присів на ковадлі, звісивши руки долі, й став споглядати палахкотливе вугілля (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Зенон ухопив хлопця за руку й підтягнув до невеличкого вогника. Якусь мить, що здалася напрочуд довгою, він тримав його палець над палючою масою (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Якийсь хлопчина, учень з майстерні, що крадькома забіг до шинку й тримався в затінку, поїдав його палючими очима (Ольга Сенюк, перекл. Пера Лаґерквіста). Радість довго не давала йому заснути, й він лежав, обернувши обличчя до вогнища, яке гуготіло в печі, до того маленького палахкотючого театру, де відбувалася чудова оперна вистава без музики, наповнена глухими змовами, що вибухали осяйними катаклізмами (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Ревнощі й підозра, що тліли в його душі місяцями, тепер спалахнули палючим полум’ям (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Французький поліціянт, заповнюючи протокол на злодійку, описує очі: «Чорні, палкі, виразні, сповнені пристрасті та благання. Одного бракує»]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕСТИ́ (протокол) писа́ти, (до чого), спричиня́тися, спричиня́ти що, (наслідки за собою) тягти́;
вести борьбу́ /вести иссле́дования, вести наблюде́ния тощо/ боро́тися /дослі́джувати, спостеріга́ти тощо/;
вести борьбу́ с чем дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому, побо́рювати що;
вести двойну́ю игру́ торгува́ти на два база́ри;
вести де́ло ору́дувати;
вести де́ло к чему гну́ти куди /до чого/;
вести за́мкнутую жизнь жи́ти відлю́дно;
вести за собо́й что виклика́ти;
вести к чему ще йти́ся на [ведёт к сча́стью іде́ться на ща́стя], (мову) гну́ти /хили́ти/ куди;
вести нача́ло похо́дити, бра́ти поча́ток;
вести ого́нь стріля́ти;
вести пра́здные разгово́ры ба́витися балачка́ми;
вести перегово́ры ве́сти́ перемо́вини;
вести разгово́р бала́кати, ве́сти́ мо́ву;
стро́го вести себя́ (досто́йно вести себя́) шанува́тися;
вести себя́ прили́чно не дозволя́ти за́йвого;
вести скита́льческую жизнь блука́ти світа́ми;
вести собра́ние /вести заня́тия/ керува́ти збо́рами /заня́ття́ми/;
вести счёт рахува́ти;
вести холосто́й о́браз жи́зни одинакува́ти;
и у́сом не ведёт /и у́хом не ведёт/ (не вживає заходів) ні кує́ ні ме́ле;
веду́щий що веде́ тощо, покли́каний ве́сти́, воді́й, провідни́к, вожа́й, поводи́р /проводир/, прикм. головни́й, провідни́й, чі́льний, напрямни́й, чолови́й, ключовий [ведущая фигу́ра ключова́ фігу́ра], галиц. пра́порний, (про колесо) тягови́й, рухови́й, /певну працю/ за́йня́тий чим, відповіда́льний за, фраз. пе́рший [веду́щее звено́ перша ла́нка], образ. на /в/ чолі́, тех. директи́вний [ведущий луч директивний про́мінь];
ведущий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі;
ведущий борьбу боре́ць;
ведущий в ата́ку (рій) проривни́й, /хто/ стил. перероб. в чолі́ ата́ки;
ведущий войну́ за́йня́тий війно́ю, у ста́ні війни́;
ведущий в тупи́к спрямований у безви́хідь;
ведущий двойну́ю игру́, двору́шник;
ведущий за́мкнутую жизнь відлю́дько;
ведущий за собо́й что зда́тний ви́кликати, /в атаку/ = ведущий в атаку;
ведущий знако́мство з до́бре знайо́мий з;
ведущий к сприя́тливий для чого, зда́тний призве́сти до;
ведущий к ги́бели згу́бливий;
ведущий к осложне́ниям зда́тний ускла́днити;
ведущий к побе́де перемо́жний, оказ. проривни́й;
ведущий перегово́ры перемо́вець, уча́сник перегово́рів;
ведущий перепи́ску кореспонде́нт;
ведущий програ́ммы реконстр. провідни́к чого;
ведущий протоко́л протоколі́ст;
ведущий речь о чём фраз. заклопо́таний чим;
ведущий самолёт піло́т;
стро́го ведущий себя́ стате́чної пове́ді́нки, зви́клий шанува́тися;
ведущий скита́льческую жизнь зви́клий блука́ти світа́ми, обходи́світ, ві́чно в ма́ндрах, ві́чний мандрівни́к, розблу́каний світа́ми;
ведущий хозя́йство головни́й госпо́дар;
ведущее колесо́ рухове́ ко́лесо;
ведущийся що веде́ться тощо, ве́дений, прова́джуваний;
ведо́мый ве́дений, (трибок) обе́ртаний.
ВНЕСТИ, внести в протоко́л запротоколюва́ти.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Протокол – протоко́л, -лу.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Протокол – протокол. Вносить в протокол – вписувати до протоколу. Зачитать протокол – прочитати протокола.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Протокол
• В протоколе густо, а на деле пусто – у протоколі густо, а на ділі пусто. Пр.
Заносить
• Заносить, занести в протокол, в список (книжн. офиц.) – записувати, записати до протоколу, до списку; заводити, завести у протокол, у список.
• Заносить, занести для удара руку над кем – знімати, зняти (підносити, піднести, піднімати, підіймати, підняти) руку вдарити кого; замірятися, заміритися на кого.
• Заносить, занести илом – замулювати, замулити.
• Каким ветром, какими судьбами вас сюда занесло? (разг. фам.) – яким вітром вас сюди завіяло?; яка доля вас сюди закинула (занесла)?
• Куда тебя занесла нелёгкая? (фам.) – куди тебе занесла нечиста [сила] (лиха година)?; куди тебе чорти понесли (занесли)?; куди ти к бісу подівся?; куди тебе занесло (завіяло)?
• Нелёгкая (чёрт) занесла (занёс) его сюда (фам.) – сам чорт (дідько) приніс (заніс) його сюди.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Протокол – протоко́л (-лу); вносить в п. – вписувати, вписа́ти до протоко́лу, протоколюва́ти, запротоколюва́ти; составлять п. – уклада́ти, укла́сти, писа́ти, написа́ти протоко́л.
Заносить, нести –
1) зано́сити, занести (що куди);
2) (в книгу) – заво́дити, завести, вписувати, вписа́ти; з. в протокол – вписувати, вписа́ти, записувати, записа́ти до протоко́лу; з. в счет – вписувати, вписа́ти в раху́нок, до раху́нку.
Записывать, -сать – записувати, записа́ти; (в книги, списки) – вписувати, вписа́ти, заво́дити, завести (до книг, до списків); з. в протокол – до протоко́лу вписувати, вписа́ти, запротокольо́вувати, запротоколюва́ти; з. в расход – записувати на вибу́ток; з. на приход – записувати на прибу́ток; з. на счет – записувати на раху́нок.
Зачитывать, -читать (протокол, постановление) – чита́ти, прочитувати, прочита́ти.
Оговорка – застере́ження; внести -ку в протокол – зробити застере́ження, застерегти в протоко́лі; сделать -ку – зробити застере́ження, застерегтися.
Слушать, заслушать – слу́хати, вислухати; заслушать протокол – вислухати протоко́л.
Составлять, -вить –
1) (опись, протокол, проект) – уклада́ти, укла́сти; (сборник) – упорядко́вувати, упорядкува́ти;
2) (образовывать собою что, большинство, исключение) – становити що; с. часть чего – становити частину чого́, бу́ти частиною чого́; актив составляет – актив стано́вить; сколько это составит – скі́льки це бу́де, скі́льки це становитиме, скі́льки це винесе; это не составит труда – це не бу́де ва́жко (тру́дно); это -вит большую сумму – це стано́витиме, це дасть велику су́му;
3) (с. из частей) – склада́ти, скла́сти; с. кадр хороших работников – добира́ти, дібра́ти кадр до́брих робітникі́в; с. себе имя – усла́влюватися, усла́витися, здобува́ти, здобу́ти сла́ви, зазнава́ти, зазна́ти сла́ви, зажива́ти, зажити сла́ви; с. себе состояние – склада́ти, збива́ти, збити собі́ має́ток.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

протоко́л, -ла; -ко́ли, -лів

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Протокол — протоко́л, -лу.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

секрета́рка, секрета́рок; ч. секрета́р
1. службовиця, яка відповідає за діловодство установи, організації та ін.[<…> перша секретарка відділу культурно-гуманітарного співробітництва посольства України у Франції, письменниця Ірена Карпа <…> (Версії, 2018). Дружина Миколина, Женя, працювала секретаркою в Політехнічному інституті. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Книга 1, 1987). Секретарка однієї юридичної установи Сюзанна Бо, комуністка, мати двох синів-інженерів, також комуністів, говорить, що вони всі «захоплені Радянським Союзом». (Всесвіт, 1960, №3). В темряві, боючись засвітити світло, щоб не пробилася яка смужка крізь вікно, знайшла Галина, секретарка академічного інституту, свій протигаз, перечепила через плече і вийшла на свою зміну чергувати. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Посаджено мужів довір’я, секретарів та секретарок. (Улас Самчук «Юність Василя Шеремети», 1946). Коли Корвин прийшов до аґітпропу в справі підготови художнього оформлення до першого травня і привітався з новою секретаркою, йому здалося , що він пізнав в її обличчі щось знайоме. (Віктор Петров-Домонтович «Доктор Серафікус», 1929). За Старшину Кружка: М. Волошинова, голова. Конст. Малицька, секретарка. (Молоде життя. Часопис українського пласту, Ч.1-2, 15.02.1928). <…> Софія Бучиньска, секретарка <…>. (Діло, 29.04.1891).]
// та, хто веде ділове листування окремої людини. [Одним, на погляд українців, підступним, улюбленим польським прийомом була так звана «політика спідничкова», коли окупаційним можновладцям і бюрократам підсовувалися у якості стенографісток, секретарок, перекладачок рафінованих полюбовниць. (Євген Наконечний «”Шоа” у Львові», 2006). Ні, не печаткою самої управи, я не був лордом-хоронителем цієї печатки, це була прероґатива секретарки бурґомістра. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). І обидва рази мене вражали секретарки зава і парторга. (Олександр Довженко «Щоденник», 1954). Говорила секретарка академіка Саклатвали. (Микола Трублаїні «Глибинний шлях», 1941). Вперше він відчув, що його секретарка неабихто. (Джек Лондон «Буйний День», пер. Вероніка Гладка, Катерина Корякіна, 1932).]
2. та, хто веде протокол зборів, засідання та ін. [Громада мала секретарку зборів (найчастіше Ганну Чикаленко), яка зашифровано записувала, а на наступних зборах відчитувала, що відбувалося на попередніх зборах, записувала ухвали зборів, порядок денний і т. д. (Сучасність, Мюнхен, 1987). На голову вони обрали сірого Вола, а секретаркою тих зборів була Коза. (Джоель Чендлер Гарріс «Казки дядечка Римуса», пер. Павло Шарандак, 1960).]
3. виборна керівниця якоїсь організації, якогось органу. [У списку зареєстрованих на сьогодні кандидатів колишньої секретарки Київради Галини Гереги немає. (Високий замок, 2019). Дуже активною і ефективною, завдяки своїй одночасній участі в австрійській секції Ліґи, була Надія Суровцева, докторант історії Віденського університету, яка також була секретаркою Жіночої громади УНР. (Сучасність, Мюнхен, 1984). Головував сен В. Децикевич, звіти складала секретарка Ради Т-ва, д-р Криштальська<…>. («Діло», 17.05.1939).]
// членкиня виборного органу, що веде діловодство й поточну організаційну роботу. [Він хотів зазирнути в зал, може, вона там, але тут підійшла до нього Марія Олександрівна Чуєва, секретарка райкому, й повела його в кімнату президії. (Юрій Щербак «Бар’єр несумісності», 1970). «Гм ... Оттак-о!.. Секретарка райвідділу!» (Іван Багряний «Сад Гетсиманський», 1950).]
// генера́льна секрета́рка – очільниця організаційно-адміністративного або виконавчого органу міжнародної організації. [Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів телефонну розмову з новопризначеною генеральною секретаркою ОБСЄ Хельгою Шмід. (Радіо Свобода, 15.12.2020). Генеральна секретарка Ради Європи: держави-члени повинні працювати разом, щоб засвоїти уроки кризи COVID-19 у сфері охорони здоров’я. (Офіс Ради Європи в Україні, coe.int, 17.09.2020).]
// держа́вна секрета́рка – виборна службовиця у складі найвищих та місцевих органів державної влади. [Американська політична і державна діячка, державна секретарка США Гіларі Клінтон відреагувала на перемогу демократа Джо Байдена на виборах в США. (Вголос, 10.11.2020).]
4. керівниця поточної роботи установи, органу або якогось відділу. [Секретарка редакції його привітала голосним криком <…> (Всесвіт, 1963, №6). Про викриття мене таємно повідомила технічна секретарка інституту Ухтомська й порадила мені зникнути. (Олекса Гай-Головко «Поєдинок з дияволом», 1950).]
// вче́на (уче́на) секрета́рка – службовиця, яка відповідає за організацію поточної роботи в науковій установі. [Про це Суспільному сказала учена секретарка фортеці Тетяна Нємічева. (Суспільне, 25.01.2021). Вчена секретарка Надія Уфімцева (Українська асоціація юдаїки, uajs.org.ua). Цапів А.О., вчена секретарка спеціалізованої вченої ради К 67.051.05. (Наказ № 1022-Д від 04.12.2019).]
див.: ділово́дка
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 683.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 113. – 1, 3 – розм.

Запропонуйте свій переклад