Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «рожен»
Шукати «рожен» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Боди́ло – стрека́ло, роже́н (р. ріжна́). [Штрикну́в осла́ ріжно́м].
Ве́ртел – роже́н (р. ріжна́). [Ягня́ наштрикну́ли на роже́н і почали́ пекти́].
Пере́ть – пе́рти (пру, преш). [Череда́, лоби́ схили́вши, пре в хліви́ (Крим.). Узя́в повні́сінький мішо́к груш та й пре. Не мо́же стри́мати ре́готу, що так і пре з йо́го. Зади́хавшись, мов з йо́го пе́рло дух (Г. Арт.)].
• -ре́ть (-ся) на рожон – на роже́н пе́ртися, лі́зти.
Повора́чивать, повороти́ть –
1) поверта́ти, верну́ти, поверну́ти, (в сторону и назад) заверта́ти, заверну́ти, (сворачивать в сторону) заверта́ти, зверну́ти, (диал.) скру́чувати, скрути́ти. [Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній упру́г (Неч.-Лев.). Обізва́вся, не поверта́ючи голови́. Туди́ мою́ голі́воньку що-ве́чора ве́рне. Верни́ до мо́го дво́ру. Він уже́ й коня́ заверта́є (Грінч.). Ішли́ про́сто, а тоді́ зверну́ли (заверну́ли) вліво́руч за ріжо́к. Жанда́р скрути́в напра́во, між корчі́ (Франко)].
• -вать, -ти́ть к чему (при езде, ходьбе) – приверта́ти, приверну́ти до чо́го; срв. Привора́чивать.
• -вать направо, налево – поверта́ти (зверта́ти, заверта́ти) право́руч, ліво́руч, у пра́ву, у лі́ву ру́ку.
• -вать с дороги – зверта́ти з доро́ги.
• -вать обратно (при езде, ходьбе) – наза́д заверта́ти, -ся, заверну́ти, -ся. [Заверта́й ко́ні додо́му. Пішо́в був, аж поба́чив, що хма́ра насува́є, та й заверну́вся].
• Здесь негде и -ти́ть – тут ні́де й заверну́тися.
• -вать оглобли – верну́ти наза́д.
• Ветер -вает к югу – ві́тер ве́рне, поверта́є(ться) на пі́вдень.
• На весну -вает – на ве́сну кладе́ться (ве́рне).
• На весну -тит – на ве́сну пове́рне (скре́сне). [Сон-трава́ цвіте́, ско́ро пове́рне (скре́сне) на ве́сну. На ве́сну вже поверну́ло (скре́сло)].
• -вать в свою пользу – на свою́ руч наверта́ти. [На свою́ руч наверта́ли спра́ву].
• -вать по своему, на свой обычай – наверта́ти, навороча́ти на своє́, на свій ро́зум, на свій зви́ча́й, оберта́ти на свій зви́ча́й;
2) что куда, вокруг чего – верну́ти, оберта́ти, оберну́ти що куди́, навко́ло (круг) чо́го. [Верете́но ка́мінь оберта́є у млині́. Оберта́є над огне́м м’я́со, настро́млене на роже́н. Ві́тер оберта́є кри́ла у вітряці́].
Прика́лывать, приколо́ть –
1) что к чему – прико́лювати, приколо́ти, (булавкой, иголкой и т. п.) пришпи́лювати, пришпили́ти що до чо́го; (пригвоздить копьём, колом и т. п.) пристро́млювати, пристроми́ти, приштри́кувати, приштри́кнути кого́, що до чо́го; (о мн.) поприко́лювати, попришпи́лювати и т. д. [Взяв роже́н і приштрикну́в її́ у поти́лицю до землі́ (Гринч. II.). Закопа́й і оси́чиною пристроми́];
2) кого (заколоть) – доко́лювати, доколо́ти, заколо́ти. [Доколо́в йо́го ша́блею].
Прико́лотый –
1) прико́лений и прико́лотий, пришпи́лений, пристро́млений, приштри́кнутий.
• Бабочки -лоты под стеклом – мете́лики пришпи́лені під склом;
2) доко́лений и доко́лотий, зако́лений и зако́лотий.
-ться –
1) прико́люватися, пришпи́люватися, пристро́млюватися, приштри́куватися, бу́ти прико́леним, пришпи́леним и т. д.;
2) доко́люватися, бу́ти доко́леним.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ишак – осел, ослю́к, віслю́к, (тюрк.) ішак.
[І шляхом військо, мов гадюки. За герцогинями німота; Хто з соколами на руках, Хто пішки, верхи на ослах — Так аж кишить! все на охоту, Мов гад у ірій, поспіша! (Т.Шевченко). 2. перен., зневажл. Про нерозумну, або вперту людину. — По якого чорта нам до анкети того Цимбальського? Та ж то скінчений осел (І.Франко). Обертається Вовк, поглянув та як крикне: — Дурний Леве, та це ж Ослисько! — А Левові почулося, що то новий цар уже близько, як злякається та ходу! Через пеньки, через ярки що було духу (І.Франко). — Осел ти і більше нічого. Дурень останній (М.Коцюбинський). — Тисячі чотири, не більше… Я гадав, що роздавлю його, як муху… А вийшло… — Гадав, гадав, — перекривив його Коб’як. — У військовому ділі уміння треба мати! Розуму хоч трохи! А ти поліз на рожен, мов дурний ішак! (В.Малик)]. Обговорення статті
Проявлять, проявить –
1) виявляти, виявити; проявляти, проявити; являти, явити, появля́ти, появи́ти, вика́зувати, ви́казати, пока́зувати, показа́ти що, дава́ти, да́ти озна́ку чого́;
2) (хим.) виявля́ти, ви́явити, проявляти, проявити:
• проявлять бдительность – бути пильним (недріманним);
• проявлять безрассудную отвагу – перти на рожен;
• проявлять беспечность к чему – легковажити що;
• проявлять заботу – дбати, піклуватися;
• проявлять недальновидность – не бачити далі від свого носа;
• проявлять нетерпение – нетерпеливитися; виказувати нетерпець;
• проявлять неуважение – проявляти неповагу, (сильнее) зневажати;
• проявлять, проявить интерес к чему – цікавитися, зацікавлюватися, зацікавитися; виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого бути цікавим до кого;
• проявлять, проявить себя – виявляти, виявити (проявляти, проявити) себе; проявитися, виявитися;
• проявлять, проявить чудо – проявля́ти, прояви́ти чу́до, явля́ти, яви́ти чу́до;
• проявлять способности – мати хист;
• проявлять чрезмерную поспешность – хапатися як попівна заміж.
[Тут він вия́влював ро́зум прони́кливий (П.Куліш). Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (М.Вовчок). Лице його нічого не виказало: ні похвали, ні огуди (П.Мирний). Ще дитиною проявляв він надзвичайну цікавість, проворність і хитрість (І.Франко). Він стільки раз за се літо проявив делікатність до мене самої, що я б не хотіла навіть ненароком чимсь вразити його (Л.Українка). — Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (С.Васильченко). Мати ж — вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Л.Мартович). Не смі́ємо ви́словити свої́х думо́к, появи́ти своє́ї журби́ (М.Леонтович). Оту́т уже́ Хомі́ було́ на чо́му показа́ти сво́ю си́лу (М.Загірня). Прояви́в Бог сла́вне чу́до для всього́ наро́да (І.Франко). Діти нетерпеливилися чекаючи на свій виступ (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). — А знаєш, Санчо, як послужить нам фортуна,— сказав Дон Кіхот,— то все буде так, як ти мовив. Забудь же те, що сталось — ти, яко чоловік розумний, повинен знати, що не в нашій волі буває стримати перший порив. Та й сам надалі будь обачен і не дуже розпускай язика, як зо мною говориш, бо скільки я не читав рицарських романів (а прочитав я їх безліченну безліч), ніде джура так із своїм паном не розпатякував, як оце ти, і ми тут винні обопільно: ти виявляєш до мене не досить пошани, а я не досить од тебе її вимагаю (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та хоч в однострої він був, хоч у цивільному вбранні, все в ньому виказувало чоловіка, що збув своє життя серед жінок (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Людина, що залишає гроші своїм спадкоємцям, не проявляє ніякого милосердя: у нього просто немає іншого виходу (Вільям Ґладстон)].
 Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛЕЗТЬ (вгору) п’я́сти́ся;
лезть в буты́лку ще пока́зувати го́нор, прибл. па́рити парка́;
лезть в глаза́ / лезть на глаза́/ укр. му́ляти /мозо́лити/ о́чі, наверта́тися на о́чі, вистро́млювати пе́ред о́чі;
(назо́йливо) лезть в го́лову ти́снути до голови́, (торо́чити) кому;
лезть в петлю́ пха́ти го́лову в ярмо́;
лезть из ко́жи ще із се́бе пну́тися, розсіда́тися;
лезть на рожо́н ще пха́ти па́льці між две́рі, лі́зти на ку́лю;
за сло́вом в карма́н не лезет кто кле́паний /швидки́й/ на язи́к, слів не позича́є;
глаза́ на лоб ле́зут о́чі ро́гом лі́зуть;
лезущий що /мн. хто/ лі́зе тощо, зда́тний влі́зти, зви́клий /ста́вши/ вла́зити, прола́за, прикм. (усю́ди) вла́зистий;
лезущий в буты́лку зви́клий вдава́тися в амбі́цію;
лезущий в глаза́ зви́клий му́ляти о́чі;
лезущий в го́лову (про думки) невідсту́пний, насти́рливий;
лезущий в ду́шу вла́зливий;
лезущий из ко́жи (вон) гото́вий розсі́стися;
лезущий на сте́ну ста́вши лі́зти на сті́нку;
ПОЛЕ́ЗТЬ полезть в петлю́ ще почепи́ти ури́вок на ши́ю.
ПОДВЕРГА́ТЬ, подвергать чему робити що [подвергать опера́ции оперува́ти], віддава́ти на що [подвергать пы́ткам віддава́ти на торту́ри];
подвергать ана́лизу бра́ти на аналі́зу /ана́ліз/, аналізува́ти;
подвергать испыта́нию ще бра́ти на і́спит, піддава́ти про́бі /і́спитові/, випро́бувати;
подвергать наказа́нию ще віддава́ти на ка́ру;
подвергать насме́шкам /подвергать осмея́нию/ виставля́ти на по́сміх /глум/, прохо́ду не дава́ти;
подвергать неприя́тностям наража́ти на кло́поти;
подвергать опа́сности фраз. зво́дити на слизьке́;
подвергать (себя́) опа́сности ста́вити (себе́) під уда́р, підставля́ти (свою́) го́лову;
подвергать пы́тке тортурува́ти, бра́ти на торту́ри;
подвергать разно́су, стил. відповідн. розбива́ти (вщент);
подвергать ри́ску /подвергать опа́сности/ образ. ста́вити на ка́рту;
подвергать себя́ (смерте́льной) опасности лі́зти на роже́н;
не подвергша́я кри́тике безкрити́чно;
подверга́ющий що /мн. хто/ піддає́ тощо, гото́вий підда́ти, ста́вши /схи́льний/ піддава́ти, фраз. покли́каний що робити [подвергающий ана́лизу покликаний аналізувати], прикм. за́йня́тий [подвергающий обрабо́тке зайнятий обро́бкою], схи́льний що робити [подвергающий насме́шкам схильний висміва́ти);
подвергающий бомбардиро́вке стил. перероб. бомбарду́ючи;
подвергающий вивисе́кции за́йня́тий вивісе́кцією кого;
подвергающий де́йствию све́та що піддає́ ді́ї сві́тла, стил. перероб. піддаючи́ дії світла, складн. підда́й-дії світла;
подвергающий допро́су за́йня́тий до́питом кого;
подвергающий заключе́нию покли́каний взя́ти під ва́рту;
подвергающий избие́нию ра́ди́й підштурхобо́чити;
подвергающий испыта́нию = испытывающий;
подвергающий кри́тике ра́ди́й покритикува́ти;
подвергающий му́кам /наказа́нию/ = мучащий /карающий/;
подвергающий о́быску = обыскивающий;
подвергающий (себя́) опа́сности гото́вий лі́зти в ого́нь і во́ду;
подвергающий свою́ жизнь опасности гото́вий підста́вити свою́ го́лову;
подвергающий опера́ции зго́дний прооперува́ти;
подвергающий осмея́нию ра́ди́й ви́сміяти;
подвергающий пы́тке = пытающий;
подвергающий сомне́нию схи́льний бра́ти під су́мнів;
подвергающий штра́фу = штрафующий;
не подвергающий кри́тике безкрити́чний;
подверга́емый підда́ваний /віддавати/;
подвергаемый допро́су, допи́туваний;
подвергаемый наказа́нию ка́раний, ві́дданий на ка́ру;
подвергаемый пы́тке като́ваний, тортуро́ваний, відда́ваний на му́ки;
ПРОЯВЛЯ́ТЬ (нетерпець) вика́зувати, (чуття) засві́дчувати, (фото) галиц. виклика́ти;
проявлять бди́тельность начува́тися;
проявлять безрассу́дную отва́гу про́ти рожна́ пе́рти, пе́рти на роже́н;
проявлять беспе́чность к чему легкова́жити що;
проявлять беста́ктность зга́дувати мотузо́к у до́мі ши́беника;
проявлять вы́держку не панікувати;
проявлять геро́йство оказ. геро́йствувати;
проявлять гума́нность /проявлять гуманное отноше́ние/ фаміл. ма́ти Бо́га в животі́;
проявлять забо́ту о чём дба́ти про що;
проявлять изобрета́тельность бра́тися на шту́ки;
проявлять и́стинные наме́рения пока́зувати ро́ги;
проявлять недальнови́дность не ба́чити да́лі від сво́го но́са;
проявлять недово́льство крути́ти /док. закрутити/ но́сом;
проявлять нетерпе́ние вика́зувати нетерпе́ць;
проявлять неуваже́ние к кому зневажа́ти кого;
проявлять по́лное безразли́чие /проявлять беззабо́тность, проявлять незаинтересо́ванность тощо/ ма́ло ду́мати;
проявлять разбо́рчивость в вы́боре чего перебира́ти чим;
проявлять свободомы́слие іти́ про́ти те́чії́;
проявлять спосо́бности к чему ма́ти хист до чого;
проявлять чрезме́рную поспе́шность хапа́тися як попі́вна за́між;
не проявлять самостоя́тельности трима́тися за ма́мину спідни́цю;
РИСКОВА́ТЬ образ. іти́ на ри́зик /риск/, підставля́ти ши́ю, іти́ ва-ба́нк, (життям) іти́ на смерть;
рискова́ть чем ста́вити на ка́рту що;
безрассу́дно рискова́ть пе́рти на роже́н /про́ти рожна́/;
рискова́ть голово́й ва́жити голово́ю, підставля́ти го́лову;
рискова́ть (свое́й) жи́знью ще наража́ти (своє́) життя́, підставля́ти (свою́) го́лову /ши́ю/;
риску́ющий що /мн. хто/ ризику́є тощо, зви́клий ризикува́ти, гото́вий /зда́тний/ ризикну́ти, ризика́нт, одчайду́х, гаря́ча голова́, прикм. одчайду́шний, рискови́тий, пор. дерзающий.
СОВА́ТЬ ще стромля́ти;
совать го́лову в петлю́ стил. відповідн. лі́зти на роже́н;
совать нос пха́ти но́са;
сую́щий що /мн. хто/ пха́є тощо, зда́тний /узя́вшись/ всу́нути /засу́нути, підсу́нути/, зви́клий /на́вчений/ пха́ти, со́вало, стил. перероб. пха́ючи;
сую́щий го́лову в петлю́ гото́вий лі́зти на роже́н /у за́шморг/;
сую́щий нос зви́клий пха́ти но́са;
сую́щий по́д нос стил. перероб. ста́вши ти́цяти під ніс;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вертел – роже́н, -жна́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вертел (кухонный) – роже́н (-жна́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Рожон
• Для какого рожна?; на какой (кой) рожон? – на (якого) біса (чорта)?; якого дідька?
• Какого рожна? (вульг.) – якого дідька?; якого біса?; якої болячки?
• Какого рожна [надо, не хватает кому] – якої болячки [треба ще, не стає кому]; якого дідька [треба ще, не стає кому].
• Лезть (переть) на рожон (прост.) – лізти (перти) на рожен; лізти на ніж; лізти на роги (у пащу); підставляти під обух свою голову (шию); сунути у зашморг свою голову.
• Переть против рожна (разг.) – проти рожна перти.
Лезть
• Глаза на лоб (из-под лба, вон) лезут – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб, з-під лоба) лізуть.
• Ему ничто не лезет в голову (разг.) – йому ніщо не лізе в голову (до голови); його голови ніщо не береться; йому ніщо не йде на думку.
• За словом он в карман не лезет (разг. фам.) – він язика в кишені не ховає; він по слово до кишені не лізе; він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова [ніде] не позичає.
• Из кожи [вон] лезть (перен. разг.) – із шкури лізти (вилазити, рватися, вибиватися, пнутися); [геть] з-під шкури п’ястися (пнутися).
• Куда ты лезешь? – куди ти лізеш (пнешся)?; (згруб.) куди ти пхаєшся (прешся)?
• Лезть в бары, в начальство – пнутися (п’ястися, лізти) в пани, в начальники; на панську лінію гнути; (згруб.) пертися (пхатися, микатися) в пани, в начальство.
• Лезть в (на) глаза – лізти на (в) очі; лізти в вічі; бути настирливим (настирним, уїдливим).
• Лезть в голову – лізти (згруб. пертися) в голову (до голови); хапатися (братися) голови; лізти на думку (на мислі).
• Лезть в драку – лізти в бійку; лізти (сікатися, соватися) з кулаками (з ножем…); (розм.) сіпатися, битися.
• Лезть в чужой карман (перен.) – лізти (залазити) до чужої кишені (калитки, до чужого гаманця).
• Лезть в чью душу, лезть в душу кому – лізти в чию душу, в душу кому; закрадатися до чиєї душі.
• Лезть на рожон (фам.) – лізти (перти) на рожен; лізти на ніж; лізти на роги (в пащу); підставляти (наставляти) свою голову (шию).
• Лезть на стену – лізти (дертися, пнутися) на стіну.
• Не лезет что в горло (в рот) – у горло не йде (не лізе, застряє в горлі) що; у пельку не лізе що.
• Не лезь в чужое дело – не втручайся (не микайся) до чужого діла (в чуже діло, до чужої справи, в чужу справу); Не сунь (не пхай) носа до чужого проса. Пр.
• Не лезь куда не следует – не лізь куди не треба (куди не слід). [Не лізь, куди голова не лізе. Пр.]
• Хоть в петлю лезь (перен. разг.) – хоч у петлю лізь; хоч сам собі зашморг на шию накидай; хоч з мосту (з гори) та в воду; хоч живий (живцем) у яму лізь; хоч вішайся.
• Чтобы рыбки съесть, надо в воду лезть – щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Пр. Не обмочившись, рибки не впіймаєш. Пр. Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче. Пр. Їв би кіт рибу, а в воду не хоче. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. Нікому сама птаха в руки не вскочить. Пр. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш. Пр. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. Пр.
Переть
• Переть на рожон – (те саме, що) Лезть (переть) на рожон. Див. рожон.
• Переть против рожна – перти проти рожна. Проти рожна перти. [Проти хвиль плисти, Сміло аж до смерті Хрест важкий нести. Франко.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ріжо́к, -жка́ – 1) ум. от ріг;
2) род прически;
3) (мн.) сладкие рожки (стручк. растение);
4) спорынья;
5) рожон (в вилах).
Роже́н, -жна́ –
1) вертел;
2) рожон.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

роже́н, рожна́; рожни́, -жні́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Приштри́ка, -ки, ж. То, чѣмъ приштри́кують. Шуточное слово въ сказкѣ: Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі. Вона, тоді й проситься: «Прости мене, свята приштрико!» Грин. II. 163.
Приштри́кувати, -кую, -єш, сов. в. приштрикну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Прикалывать, приколоть, пригвоздить. Приштрикнув до землі як жабу. Полт. Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі. Грин. II. 163.
Роже́н, -жна́, м.
1) Вертелъ. Єдин тримає печеню, а другий рожен. Ном. № 13199.
2) Роженъ, заостренный колъ (въ простыхъ саняхъ и пр.). Г. Барв. 323. Ой хто ж мене та не любить, рожен йому в серце. Чуб. V. 10.
Штиль, м.
1) -лю. Манеръ, образецъ. См. Шталт. А там ізнов починають забудинки і всі на другий штиль. Св. Л. 24.
2) -ля́. Деревянный роженъ для носки соломы. Рудч. Ск. І. 70. Мнж. 194. Штилі, що солому носять, як молотять. Сим. 197. Кладе копицями, а виносить штилями. Нѣжин. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Рожо́нъ = роже́н (С. З.), кіл. — Како́го рожна́ ну́жно = якої боля́чки тре́ба? Кр.
Боди́ло = роже́н. С. З. — А він виняв рожен, та як штрикне його. — Хіба рожна ти захотїв? Кот.
Ве́ртелъ = роже́н.
Жердь = жерди́на, дрюк (С. Л.), (тонка) — ти́чка, тичи́на, (на пр. у млиновому крилї, в боронї то-що) — гли́ця, (С. Аф.). — Тече річка під вербами, через річку глиця. н. п. (для вішання) — же́ртка, же́рточка, (придавлювати снопи на возї) — рубе́ль С. З,, (придавлювати стріху) — приту́га, пі́взина, (набірати солому, замісць вил) — роже́н, (в будові) — ба́нта, бантина (С. Ш.), ла́та, ла́тина (С. З.),
Колъ = 1. кіл, здр. кіло́к, кіло́чок, поб. коля́ка, зб. кі́лля, па́кіл, па́ля, (забитий, щоб припинати) — при́кол, при́колень, (дуже загострений) — гострокі́л, (тонкий, невеличкий) — пати́к, пати́чок, (тонкий та високий) — ти́чка, тичи́на, тичи́нка, (замісць вил) — штиль, (в санках) — роже́н, (з тину) — кіл, коля́ка, тини́на, (що до його привъязують порон або пліт) — ра́ло. — Серця на приколень не припнеш. н. пр. — Штилї, що солому носять. Номис. С. З. — А довбня, як скоче з штиля, та її по потилицї. Сп. — Хіба рожна ти захотїв? Кот. — Чи не той то хміль, що по тичинї вьєть ся? н. п. — А в мого двора нема нї кола, тільки росте один кущ калини, та й та не цьвіла. н. п. — Посади́ть на́ колъ = посади́ти, настроми́ти на па́лю. — Розбишак посадили на палю. С. З. 2. кіло́к, сїка́ч (С. Пар.).
Притыка́ть, приткну́ть = 1. стромля́ти, пристроми́ти, приштрикну́ти. — Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землї. н. о. Гр. Чайч. 2. пришпи́лювати, пришпили́ти.
Пронза́ть, пронзи́ть = проко́лювати, простромля́ти, проколо́ти, простроми́ти, проштрикну́ти, штирхону́ти. — Так йому і простромив рожен під саме серце. Кн.

Запропонуйте свій переклад