Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 91 статтю
Запропонувати свій переклад для «розводити»
Шукати «розводити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Великоду́шничать – розво́дити великоду́шність.
Вольноду́мствовать – вільноду́мствовати, розво́дити вільноду́мство.
Геро́йствовать – героюва́ти, т.-е.:
1) пово́дитися як ли́чить геро́єві, учиня́ти герої́чні по́двиги;
2) вдава́ти з се́бе геро́я, розво́дити герої́чність.
Делика́тничать – деліка́тність розво́дити.
Жанти́льничать – розво́дити жанти́льність, солодоща́ву (солоде́ньку) вві́чливість, жантилюва́тися, мані́рно кокетува́ти, мані́житися; хизува́тися; опина́тися (ломаться). См. Жема́ниться.
Жиди́ть – ріди́ти, розрі́джувати, розріди́ти, розво́дити, розве́сти.
Жидо́вствовать –
1) жидува́ти. [Поки́нь, жи́де, жидува́ти – ході́м хлі́ба заробля́ти];
2) жидолю́бство розво́дити.
• Жидовствующий – жи́долю́бний, жида́ч, (сектант) зажидові́лий.
II. Занима́ться, заня́ться –
1) (быть занимаему) займа́тися, бу́ти зайня́тим.
• Дом этот не -ма́ется постоем – цей буди́нок ві́льний від посто́ю;
2) займа́тися и заніма́тися, за(й)ня́тися; см. Загора́ться.
• Заря -ется – на зорю́, на світ займа́ється, на світ благословля́ється; зоря́є;
3) чем (трудится) – роби́ти щось, бра́тися, узя́тися до чо́гось, ходи́ти, по́ратися, працюва́ти коло чо́го, удава́тися, уда́тися до чо́го, захо́дитися, заходи́тися коло чо́го, (мало употреб.) займа́тися, за(й)ня́тися коло чо́го, чим; (учиться) учи́тися. [Що він ро́бить у місте́чкові? – Гандлю́є. Бра́вся до нау́ки щи́ро (Грінч.). Вони́ коло цьо́го ді́ла хо́дять. Кра́ще вже сі́сти й щось роби́ти, коло ді́ла яко́гось по́ратися (Крим.). Узя́тися до торгі́влі. А коло нау́ки бага́то працю́є? (Крим.). Па́рубок вда́вся до чита́ння (Крим.). Взи́мку столяру́є (занимается плотничеством), а влі́тку у хліборо́бство вдає́ться (Г. Барв.). Вам до́бре: не займа́єтеся хліборо́бством, то й нема́ ніяко́ї перепо́ни (Звин.)].
• -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -ува́ти, -юва́ти, напр.: -ться профессорской деятельностью – професорува́ти, ремесленной – ремісникува́ти, учительской – учителюва́ти, купеческой – крамарюва́ти, купцюва́ти и т. д. -ться политиканством – політикува́ти.
• -ться виноградарством – ходи́ти коло виногра́ду; виноделием – вино́ роби́ти; звероловством – лови́ти зві́рів; овцеводством – коха́ти ві́вці, вівча́рити; огородничеством – ходи́ти, працюва́ти коло горо́дів, городникува́ти; птицеводством – коха́ти пти́цю; рыболовством – риба́лити; садоводством – ходи́ти коло садкі́в, коха́ти садки́; свиневодством – розво́дити свине́й; скотоводством – скота́рити, коха́ти худо́бу; хлебопашеством, земледелием – коло землі́, коло хлі́ба ходи́ти, хліборо́бити, рільни́чити, працюва́ти коло землі́; хозяйством – господарюва́ти; сельским хозяйством – працюва́ти, ходи́ти коло сільсько́го господа́рства.
• -ма́ться, -ня́ться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. – ганчарюва́ти, ковалюва́ти, столярува́ти, кравцюва́ти, шевцюва́ти и т. д., сов. взя́тися до ганчарюва́ння, до кова́льства, до столя́рства, до кравцюва́ння, до шевцюва́ння и т. д. -ться лечением, перепиской – лікува́ти, перепи́сувати, (на пиш. машинке) друкува́ти, сов. взя́тися (поча́ти, ста́ти) лікува́ти, перепи́сувати, взя́тися до лікува́ння, до перепи́сування.
• -ться куплей, продажей чего – купува́ти, продава́ти що.
• -ться сплетнями – плеска́ти, плітки́ розво́дити.
• -ться доносами – вика́зувати на ко́го, доно́сити на ко́го, сов. ста́ти вика́зувати, доно́сити на ко́го.
• -ться грабежом, воровством – грабува́ти, злодія́чити (злодіюва́ти, кра́сти).
• -ться спекуляцией, контрабандой – спекулюва́ти, пачкарюва́ти.
• -ться изучением, исследованием (изысканием) чего – студіюва́ти, дослі́джувати що, сов. узя́тися до студіюва́ння, до дослі́джування чого́.
• -ться писанием стихов – віршува́ти.
• -ться математикой, географией –
а) (изучать) студіюва́ти матема́тику, геогра́фію;
б) (учить) учи́ти матема́тику, геогра́фію.
• -ться частными уроками – дава́ти прива́тні ле́кції.
• -ться уроками (учить) – учи́ти ле́кції.
• -ться чем (учиться) – учи́тися чого́.
• -ня́лся историей – взя́вся учи́ти істо́рію, узя́вся до істо́рії.
• -ться с кем –
а) (учить кого) учи́ти, навча́ти кого́ чого́ (істо́рії, матема́тики);
б) (совместно) учи́тися вку́пі (ра́зом) з ким.
• -ться кем –
а) (развлекать кого) забавля́ти кого́.
• -ми́сь гостями – заба́в, поба́в го́сті (госте́й);
б) заходи́тися коло ко́го.
• Доктор -ня́лся больным, пациентом – лі́кар заходи́вся коло хо́рого, коло паціє́нта.
• -ться едой, чтением (увлечься) – захо́плюватися, захопи́тися ї́жею, чита́нням.
• -ться делом – працюва́ти.
• -ться пустяками – марнува́ти час на дурни́ці.
• -ться ничегонеделанием – справля́ти гу́льки, (сидя) си́дні, (лёжа) ле́жні.
• -ться в учреждении – працюва́ти в устано́ві.
• -ться в военном комиссариате – працюва́ти у військо́вому комісарія́ті.
• Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. – уве́сь день чита́ю, ши́ю, хазяїну́ю, господарю́ю.
• -ться своими делами – роби́ти свої́ спра́ви, пильнува́ти свої́х справ, по́ратися коло свої́х справ.
• Ничем не -ться кроме… – нічо́го не роби́ти, опрі́ч…, нія́кої робо́ти не ма́ти, опрі́ч…
• Нужно -маться – тре́ба працюва́ти, (учиться) учи́тися.
• Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня – ми учимо́сь у шко́лі з дев’я́тої до дру́гої годи́ни дня.
• Давайте -мё́мся делом, пением, музыкой и т. д. – ну́мо до пра́ці, до спі́вів, до музи́ки.
• -ться чем с любовью, ревностно – коха́тися в чо́му, упада́ти за чим. [Ду́же коха́вся в садівни́цтві. Ми почали́ вчи́тись од за́хідніх наро́дів, ні́мців, то-що, які са́ме тоді́ ду́же почали́ за нау́кою впада́ти (Єфр.)].
• -ться собой – чепури́тися, дба́ти про свою́ вро́ду.
Идеа́льничать – ідеалі́зм розво́дити, ба́витися в ідеалі́зм.
Изрежа́ть, изреди́ть – ріди́ти, зріди́ти, розво́дити (напр. водою́), розве́сти, (растворять жидкость) розчиня́ти, розчини́ти що.
Иуде́йствовать –
1) (быть иудеем) юдува́ти;
2) юде́йство розво́дити, бу́ти юдолю́бом.
• Иуде́йствующий – (прич.) хто юду́є; (в зн. прил.) юдолю́бний; (в зн. сущ.) юде́йник, юдолю́б, прихи́льник юде́їв, (грубо) юда́ч (-ча́).
• -щие (секта) – юде́йники, (стар.) жидови́нники.
Культиви́ровать, -ся – культивува́ти, -ся, плека́ти, -ся, вико́хувати, -ся, (сов.) ви́культивувати, -ся, ви́плекати, -ся, ви́кохати, -ся; (разводить) розво́дити, -ся, (выращивать) виро́щувати що. [Недержа́вні наро́ди му́сіли культивува́ти свої́ мо́ви (Грінч.). Неха́й-же росту́ть і плека́ються на на́шій землі́ нові́ лю́ди (Ніков.). Де́які півде́нні росли́ни до́бре вико́хуються в на́шому кра́ї (Герин.)].
• -ющий –
а) (прич.) той, що культиву́є, плека́є, вико́хує;
б) (сущ.) культівни́к (-ка), плека́ч (-ча), вико́хувач (-ча).
• Культиви́ро́ванный – культиво́ваний, пле́каний, (оконч.) ви́культивуваний, ви́плеканий, ви́коханий.
Либера́льничать – лібера́льствувати, вільноду́мствувати, розво́дити лібера́льство, вільноду́мство.
Минда́льничать – марципа́нитися, марципа́ни розво́дити, ме́дом ма́зати. [А ти ду́маєш: як бог, то вже ме́дом ма́же? (Рудан.)].
Многосло́вить – багатосло́вити, велемо́вствувати, розво́дити (ши́роко), (наивно) просторі́кувати и просторі́кати.
Музици́ровать – музи́чити, (фамил.) му́зику розво́дити.
Наи́вничать – (притворно) прикида́тися наї́вним, удава́ти наї́вного, розво́дити наї́вність; (простодушничать) дити́нитися. [Семе́н дити́нився, на́че він ніко́ли не чув і не ба́чив (Яворн.)].
Напложа́ть, наплоди́ть –
1) напло́джувати, наплоди́ти, наво́дити, наве́сти́, (о мног.) понапло́джувати, понаво́дити. [Ні́где мені́ гнізда́ зви́ти, ні́где діто́к наплоди́ти (Метл.). Діте́й понапло́джували, а годува́ти ні́чим (Київщ.). Байстря́т понаво́дила (Київщ.)];
2) (распложать) розпло́джувати, розплоди́ти, розво́дити, розве́сти́, (о мног.) порозпло́джувати, порозво́дити.
Напложё́нный –
1) напло́джений, наве́дений, понапло́джуваний, понаво́джений;
2) розпло́джений, розве́дений, порозпло́джуваний, порозво́джений.
• -ться – напло́джуватися, наплоди́тися, понапло́джуватися, поплоди́тися; бу́ти напло́джуваним, напло́дженим, понапло́джуваним и т. п. [У не́ї як пішли́ ді́ти, так і́стино як сарани́ наплоди́лося (Г. Барв.). Сухе́ лі́то, так бага́то вся́кої черви́ понапло́джувалося (Київщ.). А вони́-ж із чо́го поплоди́лись? – І вони́-ж із мужикі́в породи́лись (ЗОЮР I)].
Неве́жничать – пово́дитися невві́чливо (незвича́йно, нече́мно, неґре́чно), розво́дити невві́чливість.
Не́жничать с кем –
1) (возиться) па́нькатися, мані́житися, (деликатничать) деліка́тність розво́дити, (миндальничать) марципа́нитися, марципа́ни розво́дити з ким;
2) (любезничать) упада́ти коло ко́го, примиля́тися до ко́го, масти́ти ме́дом кого́; (волочиться) залиця́тися, лиця́тися до ко́го и з ким, жениха́тися з ким; розво́дити ні́жні розмо́ви з ким;
3) (миловаться) милува́тися, голу́битися, голу́бкатися з ким.
Не́жность –
1) (свойство, качество) ні́жність, деліка́тність, тенді́тність; м’я́кість; ла́гідність; чу́лість (-ости); срв. Не́жный. [(Цей моти́в) ри́тмом ні́жности й химе́ри ще на́ших не́ньок весели́в (М. Рильськ.)];
2) (чувство нежной любви) ні́жність, (ласка) ла́ска, прихи́лля (-лля), чу́лість (-лости). [Оле́ся до маму́ні почува́ла вдя́чну ні́жність (Виннич.). Не одра́зу розпізна́єш, у ко́го в се́рці є ла́ска, а в ко́го нема́ (Звин.). Вона́ з ма́тернім прихи́ллям цілува́ла й голу́била мене́ (Крим.). Стрі́ньмо (їх) се́рцем одве́ртим і чу́лости по́вним (Самійл.). Плач Яросла́вни ди́хає глибо́кою чу́лістю (Рудан.)];
3) -сти (мн. ч.: из’явления -ти) – ні́жності (-стей), пе́стощі (-щів и -щей), пе́стування, пе́щення, пе́сті́ння, ла́щення, (с подольщением) примиля́ння (-ння, ед. ч.). [Га́ні таке́ ста́ло гидке́ те лука́ве песті́ння, що вона́… (Н.-Лев.). Не могла́ його́ звесели́ти нія́ким свої́м прихиля́нням та щебета́нням (Грінч.)].
• Говорить -сти – говори́ти ні́жності; розво́дити ні́жні розмо́ви; см. ещё Любе́зничать 2.
• Телячьи -сти – теля́чі ні́жності, теля́че ла́щення.
Отводи́ть, отвести́ и отве́сть –
1) відво́дити, відве́сти́, відпрова́джувати, відпрова́дити, заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити кого́ куди́.
• -ди́ его домой – відведи́ його́ додо́му.
• -сти́ кого в тюрьму – відпрова́дити, запрова́дити кого́ до в’язни́ці.
• -веди́те лошадь в конюшню – заведі́ть коня́ до ста́ні.
• -сти́ кого в сторону (от чего) – відве́сти́ кого́ на бік (від чо́го);
2) (отвратить) відво́дити, відве́сти́, відверта́ти, відверну́ти кого́, що від чо́го.
• -сти́ кого от греха, от ссоры – відве́сти́, відверну́ти кого́ від гріха́, від сва́рки.
• -сти́ воду, дождь, громовой удар – відверну́ти во́ду, дощ, грім.
• -сти́ удар чем-либо – відхили́ти уда́р чим.
• -сти́ что-либо рукою – відхили́ти що руко́ю.
• -ди́ть глаза – відво́дити (відверта́ти) о́чі від чо́го (личн. и безл.), (морочить) ману́ (на)пуска́ти, (на)пусти́ти на ко́го, о́чі засніти́ти кому́.
• -ди́ть боль – здійма́ти, гамува́ти біль.
• -ди́ть душу, сердце на чём – розважа́ти, розва́жити ду́шу, се́рце чим, спочи́ти душе́ю, се́рцем на чо́му, відво́дити, розво́дити ду́шу з ким.
• Не в силах -сти́ голос – го́лосу не відтя́гне.
• -сти́ дух – відсапну́ти;
3) приділя́ти, приділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ що.
• -ди́ть солдатам квартиры – приділя́ти козака́м примі́щення, ста́вити козакі́в на пості́й.
• -сти́ землю колонистам – приділи́ти зе́млю колоні́стам (оса́дникам);
4) -ди́ть свидетелей, юрид. – усува́ти, усу́нути сві́дків;
5) -ди́ть деревья – відса́джувати дерева́.
Отведё́нный –
1) відве́дений, відпрова́джений;
2) відве́рнений, відхи́лений;
3) приді́лений;
4) юрид. – усу́нений.
Отмола́живать, отмолоди́ть (стынущий алебастр) – розво́дити, розве́сти́, розрі́джувати, розріди́ти, розм’я́кшувати, розм’якши́ти.
• -женный – розве́дений, розрі́джений розм’я́кшений.
Плоди́ть – пло́ди́ти, випло́джувати, розво́дити кого́, що. [Бода́й-же ти, би́стра рі́ченько, ри́бки не плоди́ла (Гр.). Розво́дити сви́ні].
Простра́нно – просто́ро, обши́р(н)о; (о речи, письме) ши́роко; (срв. Просто́рный). [Дід опові́в ши́роко про Гараси́ма Савчука́ (Грінч.). Став ши́роко розка́зувати (П. Мирн.)].
• -но излагать (говорить) – ши́роко розво́дити(ся).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Кроль, кролик – (польс.) кріль, кро́лик (коро́лик), (диал.) трусь, тру́сик.
[Я не знав, що йому відповісти, бо Мерлін — моя товаришка, і вони з моїм братом страхалися до отетеріння, як кролі — за моєї цілковитої обізнаності. Я був кимось на кшталт співучасника злочину. Часто, вельми часто доводилося мені вночі ховати голову під подушку, щоб не чути, як вони хекають і сопуть (В.Горбатько, перекл. П.Кері). — Хочу книжку придбати, як кролів розводити. — А що там вивчати? Просто їм не заважайте]. Обговорення статті
Рассусоливать, прост. – розводитися (про що), розводити (що), (разглагольствовать) просторікувати, просторікати, патякати, розпатякувати, розбазікувати, теревенити, переливати з пустого в порожнє, розводити антимонії.
[— Чи завважали ви ту дозначну усмішку в молодого К., коли вона остатнім разом розводилась про жінок-лікарок, доводячи, що вони були би правдивим добродійством для суспільності? (О.Кобилянська). Скоро Дон Кіхот зачув назву рицарського роману, не витерпів і таки перебив йому річ: — Коли б вашець із самого початку сказав мені, що її милость панна Люсінда кохається в рицарських романах, то більше не треба було б ніяких похвал, щоб пересвідчити мене в високості її ума, і навпаки: розум її був би зовсім не таким досконалим, як вашець його змальовує, якби вона не мала схильності до такої виборної лектури; отож зайва річ широко розводитись переді мною про її красу, чесноту й розсудливість: досить мені дізнатися про її смаки, і я, не вагаючись, назву її най-вродливішою і найдотепнішою женщиною на світі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він попахкав люлькою, збираючи докупи свої думки. Набридливий старий бовдур! Спершу, коли ми тільки познайомилися, було цікаво послухати, як він розводиться про фуси та змієвики, але скоро він із своїми нескінченними розмовами про гуральництво мені добряче осточортів (Р.Скакун, Д.Джойса)]. Обговорення статті
Спиртное, разг. – (спиртные напитки) трунок, спиртне, (водка) горілка, (вино) вино.
[Не поможе трунок, як прийде фрасунок (Пр.). Не жалуйте, діти, Трунку дорогого, Із двора не випускайте Тверезим нікого (П.Куліш). — Угорське, шампан благородний, портвейн, бордо — от мої трунки (М.Коцюбинський).  Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб, заховавши мудрий досвід У скриньці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина (О.Теліга). Місцевим червоним вином, яке адвокат, крекчучи, пив великими ковтками, наче воду, трунком надто міцним, щоб його двічі на день уживати за столом, проте, з іншого боку, надто приємним, щоб його розводити водою, ми вгамовували спрагу (Є.Попович, перекл. Т.Мана). В молодості я взяв собі за правило не пити ні краплі спиртного до обіду. Тепер, коли я вже немолодий, я дотримуюсь правила не пити ні краплі спиртного до сніданку (В.Черчіл). Якщо після п’янки залишилось спиртне — значить, в колективі є проблеми]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫРАЖА́ТЬ (суть) розкрива́ти, (словом) відтво́рювати, віддава́ти, зобража́ти, (гідні риси) висві́чувати, забут. виповіда́ти, (стан) окре́слювати; (що) бу́ти виразнико́м чого, (цифрою) познача́ти, фіксува́ти, запи́сувати, подава́ти в чому, оказ. оприя́внювати, выражать благода́рность склада́ти подя́ку;
выражать жела́ние ще зголо́шуватися;
выражать на лице́ недово́льство криви́ти гу́би;
выражать недово́льство крути́ти /док. закрутити/ но́сом;
выражать неодобре́ние звуконасл. цма́кати, обцма́кувати;
выражать нетерпе́ние нетерпели́витися;
выражать поэ́зию ди́хати пое́зією;
выражать свою́ беспо́мощность розво́дити рука́ми;
выражать согла́сие дава́ти зго́ду;
выражать уваже́ние засві́дчувати пова́гу;
выражать удово́льствие (на виду) світи́тися від задово́лення;
ДИСКУТИ́РОВАТЬ, ДИСПУТИ́РОВАТЬ ще обгово́рювати, бра́ти у́часть у ди́спуті, ве́сти́ /негат. розво́дити/ диску́сію;
дискутирующий, диспутирующий, що дискуту́є тощо, зви́клий дискутува́ти, уча́сник диску́сії, за́йнятий диску́сією, диспута́нт див. ще спорящий; дискутирующийся/дискутируемый, диспутирующийся/диспутируемый, дискуто́ваний, обгово́рюваний, прикм. дискусі́йний.
КУЛЬТИВИ́РОВАТЬ ще виро́щувати, випле́кути, плека́ти, розво́дити, сприя́ти ро́звиткові;
культивирующий що /мн. хто/ культиву́є тощо, за́йня́тий виро́щуванням /розве́дений/, зда́тний ви́плекати, ста́вши культивува́ти, (річ) культива́тор, прикм. культиваці́йний, виро́щувальний;
культивирующийся/культивируемый культиво́ваний, виро́щуваний, розво́джуваний.
НАГОНЯ́ТЬ ще наспіва́ти, спобіга́ти, наступа́ти на п’я́ти кому, ви́сі́ти на хвості́ у кого;
нагонять тоску́ (нагонять страх) розво́дити плачі́, (образ. наганя́ти чо́рну хма́ру), (на кого) завдава́ти ту́ги (страху́) кому;
нагоня́ющий 1. що /мн. хто/ здоганя́є тощо, зави́слий на хвості́ у, щора́з бли́жчий до, стил. перероб. ма́йже наздогна́вши, от-о́т дожене́, 2. навёрстывающий;
нагоняющий ску́ку /нагоняющий тоску́/ нудо́тний, нудни́й, малоціка́вий, (хто) = наводящий скуку;
нагоняющий це́ну зви́клий наганя́ти ціну́;
нагоняющийся/нагоня́емый 1. здого́нюваний, наздого́нюваний, наспі́ваний, спобі́ганий, 2. надолу́жуваний;
НЕДОУМЕВА́ТЬ образ. розво́дити рука́ми, не могти́ ви́йти з ди́ва [я недоумева́л я не міг ви́йти з ди́ва];
недоумева́ющий незда́тний ви́йти з ди́ва, здиво́ваний, зачудо́ваний, спантели́чений, розгу́блений, збенте́жений, зби́тий з пантели́ку, незда́тний зрозумі́ти;
недоумева́юще баранкува́то, збенте́жено і похідн., образ. як теля́ на соро́ку, розві́вши рука́ми, (дивитися) непорозумі́ло див. ще недопонимающе.
НЫТЬ діял. ґди́рити, (про зуб) болі́ти, (про серце) в’я́нути, щемі́ти, (про кості) ломи́ти, (нарікати) розво́дити жалі́;
но́ющий що /мн. хто/ ни́є тощо, наста́влений /зви́клий/ ни́ти, скиглі́й, стогні́й, прикм. скімли́вий, /біль/ терпки́й, тупи́й, пор. скулящий.
ПРИЗНАВА́ТЬ ще ма́ти за кого;
признава́ть необходи́мым вважа́ти за потрі́бне;
признава́ть пе́рвенство уроч. віддава́ти па́льму пе́ршости;
признавать правоту́ признава́ти ра́цію;
признава́ть свою́ беспо́мощность розво́дити ру́ка́ми.
РАЗБАВЛЯ́ТЬ, разбавля́ющий що /мн. хто/ розво́дить, зви́клий /ста́вши/ розво́дити, зда́тний розве́сти́, за́йня́тий розве́денням;
разбавляющийся/разбавля́емый розво́джуваний; пор. РАСТВОРЯТЬ.
РАЗВОДИ́ТЬ (вартових) розставля́ти;
разводить антимо́нии ще розво́дитися, розпатя́кувати, просторі́кувати, оказ. розво́дити пари́;
разводи́ть виногра́д виноградарюва́ти;
разводить карау́л укр. розставля́ти сторо́жу;
разводить туру́сы на колёсах розка́зувати сон рябо́ї коби́ли;
разводить филосо́фию пуска́тися у філосо́фію, коротк. мудрува́ти;
разводя́щий 1. що /мн. хто/ розво́дить тощо, зви́клий розводити, зда́тний розве́сти́, для розве́дення, за́йня́тий розве́денням, реконстр. розводі́й, (забіяк) розборо́нювач, прикм. розвідни́й, розводо́вий, 2. що розлуча́є тощо, гото́вий розлучи́ти, розлу́чник, прикм. розлу́чний, 3. растворяющий, 4. выращивающий, 5. Болтающий 2, 6. разжигающий;
разводящий антимо́нии ра́ди́й розпатя́кувати;
разводящий костёр взя́вшися розкла́сти ва́тру;
разводящий часовы́х розвідни́й;
разводящийся/разводи́мый ве́дений, розво́джуваний, розлу́чуваний, розпло́джуваний, розпа́люваний, розкла́даний, прикм. розвідни́й;
РАЗГЛАГО́ЛЬСТВОВАТЬ ще пащекува́ти, роздаба́рювати, пра́вити тереве́ні, розво́дити демаго́гію, розво́дитися, розбала́куватися, розпускатися /док. розпусти́тися/ язи́к на всю гу́бу, (про дитину) барашкува́тися;
разглаго́льствующий що /мн. хто/ просторі́кує тощо, зви́клий роздаба́рювати, патя́кало, говору́н, прикм. язика́тий, просторі́куватий, словоблу́дний, ще́дрий на слова́, тереве́нливий, оказ. розбала́кувальний.
РАЗНИМА́ТЬ ще роздійма́ти, (біяків) розво́дити;
разнима́ющий що /мн. хто/ розбороня́є тощо, ра́ди́й розбороняти, зда́тний розібра́ти, ста́вши розво́дити, розводі́й;
разнимающийся/разнима́емый розді́йманий, розби́раний, розборо́нюваний, прикм. роз’є́мний.
РАЗЪЕДИНЯ́ТЬ ще розсва́рювати, (кого) розво́дити мости́ між ким
РАСПИ́СЫВАТЬСЯ (на чім) підпи́суватися;
расписываться в получе́нии розпи́суватися про оде́ржання;
расписываться в свое́й беспо́мощности розво́дити рука́ми;
расписывающий що /мн. хто/ розпи́сує тощо, охо́чий розпи́сувати, взя́вшися розписа́ти, розпи́сувач, за́йня́тий ро́зписом, прикм. розпи́сувальний, розмальо́вувальний, обмальо́вувальний, вимальо́вувальний, цяцькува́льний;
расписывающийся/расписываемый пи́саний, мальо́ваний, розпи́суваний, розмальо́вуваний /обмальо́вуваний, вимальо́вуваний/, мере́жаний, цяцько́ваний, прикм. розписни́й;
расписывающийся (рукою) підпи́суваний, фаміл. підписа́нт;
РАСТВОРЯ́ТЬ, РАСТВОРЯ́ТЬСЯ (про сіль) ще розпуска́ти, розпуска́тися, розво́дити, розво́дитися, (про двері) відчиня́ти, відчиня́тися;
растворя́ющий 1./2. що /мн. хто/ розчиня́є тощо, 1. ра́ди́й відчини́ти тощо, 2. зда́тний розчини́ти, розчи́нник, (хто) розчиня́льник, прикм. тех. розчи́нний, розчиня́льний;
растворя́ющая спосо́бность зда́тність розчиня́ти;
растворяющийся/растворя́емый 1./2. розчи́нюваний, 1. відчи́нюваний, розча́хуваний, розхи́люваний, 2. прикм. розчи́нний;
СЕНТИМЕНТА́ЛЬНИЧАТЬ, сентиментальничающий що /мн. хто/ розво́дить сантиме́нти, зви́клий розво́дити сантиме́нти, зако́ханий у сантиме́нтах, спо́внений сантиме́нтів, прикм. сантимента́льний.
СКУЛИ́ТЬ (скаржитися) образ. розво́дити жалі́;
скуля́щий що /мн. хто/ ски́глить тощо, розски́глений, схи́льний ски́глити, скиглі́й, скавло́, плаксі́й, прикм. плакси́вий, скигли́вий, скімли́вий, ПЕРЕН. ремсти́вий.
ТЯНУ́ТЬ (до себе) притяга́ти, (куди) затяга́ти, (слова) розтяга́ти, (убік) відтяга́ти, (душу) ще витяга́ти, (до кого) ма́ти по́тяг, (жили) сота́ти, висо́тувати, (чуже) цурпе́лити, ти́рити, (у небо) ва́бити, (про комин) ма́ти тя́гу;
тяну́ть за язы́к ще випи́тувати, приму́шувати говори́ти;
тяну́ть каните́ль ще розво́дити тягани́ну, тягти́ Сірка́ за хвіст;
тяну́ть ля́мку тягну́ти во́за /тягло́/;
он тя́нет пусто́й но́мер йому́ не сві́тить;
тя́нущий 1. що /мн. хто/ тя́гне тощо, зви́клий тягти́, тяга́ч, витяга́ч, затяга́ч, про тяга́ч тощо, витяга́льник, розтяга́льник, затяга́льник, протяга́льник тощо, прикм. тягу́чий, витяга́льний, розтяга́льний, затяга́льний, протяга́льний тощо, складн. тягни́- [тягни́біда], 2. тех. тягови́й, робо́чий [тя́нущий винт робо́чий ґвинт], 3. = тя́нущий волынку заба́рливий, схи́льний зволіка́ти;
тя́нущий ду́шу (тя́нущий за ду́шу) зда́тний ви́йняти ду́шу;
тя́нущий жи́лы зви́клий тягти́ жи́ли;
тя́нущий за язы́к коротк. тягни́-за-язи́к;
тя́нущий каните́ль зви́клий волово́дити;
тя́нущий ля́мку тягни́біда;
тя́нущая боль тягу́чий біль.
ЦЕРЕМО́НИТЬСЯ, ЦЕРЕМО́ННИЧАТЬ ще розво́дити церемо́нії, мані́житися, (з ким) па́нькатися, ця́цькатися;
не церемониться хапа́ти /бра́ти/ бика́ за ро́ги;
церемонящийся що /мн. хто/ церемо́ниться тощо, зви́клий мані́житися, прикм. церемо́нливий, церемо́нний;
не церемонящийся с кем безцеремо́нний з ким.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Великодушничать – великоду́шити, -шу, -шиш, розво́дити великоду́шність.
Деликатничать – деліка́тність розво́дити; (с неудовольствием) па́нькатися, -каюся, -каєшся.
Разбавлять, разбавить – розво́дити, -джу, -диш, розвести́, -веду́, -веде́ш, розбавля́ти, -ля́ю, -ля́єш, розба́вити, -влю, -виш.
Разводить, развести –
1) (мужа с женой) розво́дити, -джу, -диш, розвести́, -веду́, -веде́ш, розлуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, розлучи́ти, -чу́, -чиш;
2) (огонь) розпа́лювати, -люю, -люєш, розпали́ти, -лю́, -лиш;
3) (бьющихся) розбороня́ти, -ня́ю, -ня́єш, розборони́ти, -ню́, -ниш;
4) (жидкость) розбавля́ти, -ля́ю, -ля́єш, розба́вити, -влю, -виш; б) (птицу) розпло́джувати, -джую, -джуєш, розплоди́ти, -джу́, -диш;
6) (солдат по квартирам) розставля́ти, -ля́ю, -ля́єш, розста́вити, -влю, -виш;
7) (мост) розсува́ти, -ва́ю, -ва́єш, розсу́нути, -ну, -неш.
Размножать, размножить – розмно́жувати, -жую, -жуєш, розмно́жити, -жу, -жиш, розво́дити, -джу, -диш, розвести́, -веду́, -веде́ш; -ся – розмно́жуватися, розмно́житися, розпло́джуватися, розплоди́тися.
Разнимать, разнять –
1) (что) роздійма́ти, -ма́ю, -ма́єш, розня́ти, -зніму́, -зні́меш, розту́лювати, розтули́ти;
2) (кого: дерущихся) розбороня́ти, -ня́ю, -ня́єш, розборони́ти, -ню́, -ниш, розво́дити, -джу, -диш, розвести́, -веду́, -веде́ш.
Распложать, расплодить – розпло́джувати, -джую, -джуєш, розплоди́ти, -джу́, -диш, розво́дити, -джу, -диш, розвести́, -веду́, -веде́ш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Разбавлять, -вить – розво́дити, розве́сти;
• р. водой – розво́днювати, розво́днити.
Разводить, -весть (пилу) – розво́дити, розве́сти;
• р. волнение – здійма́ти, здійня́ти хви́лю.
Разводить, -вести – розво́дити, розве́сти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Заниматься
• Деньги легко занимаются, нелегко отдаются – позичати легко, а віддавати важко.
• Давайте займёмся делом, пением, музыкой… – берімся (нум(о)) до праці, до співів, до музики…; берімося (нум(о)) працювати, співати, грати…
• Доктор занялся больным, пациентом – доктор (лікар) заходився коло хворого, пацієнта.
• Заниматься в учреждении – працювати в установі.
• Заниматься делом – бути при ділі (коло діла); працювати.
• Заниматься земледелием – працювати (ходити) коло землі; (у вужчому значенні) коло хліба ходити; хліборобити; жити з хліборобства.
• Заниматься изучением, исследованием чего – вивчати, досліджувати що; працювати над вивченням, над дослідженням чого; працювати коло вивчення, коло дослідження чого.
• Заниматься ничегонеделанием – нічого не робити; (розм.) справляти гулі (гульки), сидні, лежні; байдики бити (байдикувати).
• Заниматься пустяками – бавитися дурницею (дурницями, пустим); марнувати (гаяти, тратити) час на дурниці.
• Заниматься своими делами – робити своє діло (свої справи); пильнувати свого діла (своїх справ); поратися коло свого діла (своїх справ).
• Заниматься с любовью чем – кохатися у чому; упадати за чим.
• Заниматься собой – приділяти своїй особі (собі) увагу (багато уваги); багато віддавати собі уваги; (іноді) чепуритися.
• Заниматься сплетнями – плескати; плітки розводити.
• Заниматься с учениками – учити школярів (учнів); працювати з школярами (з учнями).
• Заниматься торговлей, рыболовством, ремеслом… – торгувати, рибал(ч)ити, ремісникувати…
• Заниматься хозяйством – господарювати (хазяйнувати); ходити (працювати) коло господарства.
• Заниматься частными уроками – давати приватні уроки (лекції).
• Заниматься чем – робити що; працювати над чим; ходити (поратися, робити, працювати) коло чого; (іноді) удаватися до чого; заходжуватися кого чого; учитися.
• Не знаю, чем заняться (о профессии) – не знаю, до чого взятися (коло чого заходитися); (іноді образн.) не знаю, у який хліб кинуться. [От і поженилися да й думають, у який хліб кинутись: у столяри піти — хліб треба купувати. — Підемо у хлібороби, каже. Сл. Гр.]
• Ничем не заниматься, кроме… – нічого не робити, крім (окрім, опріч)…; ніякої роботи не мати, крім (окрім, опріч)…
• Он занялся изучением (принялся за изучение) чего – він узявся (заходився) вивчати що; він узявся до вивчення (заходився коло вивчення чого).
• Он занялся своим делом – він узявся (заходився) коло своєї роботи (коло свого діла).
• Он этим не занимается – він коло цього не працює (іноді над тим не працює); він не ходить коло цього [діла]; (іноді також) це не його діло (справа).
• Целый день занимаюсь чтением, шитьём, хозяйством… – увесь (цілий) день читаю, шию, господарюю (хазяйную)…
• Занимается утро – займається ранок; дніє.
• Заря занимается – на зорю (на світ) займається; зоря займається; на світ благословляється; зоріє; зоряється; сіріє; світає.
Разводить
• Разводить (развести) антимонию (фам.) – Див. антимония.
• Разводить бобы – Див. боб.
• Разводить вавилоны – розводити вавілони.
• Разводить, развести руками – розводити, розвести руками.
• Разводить разводы (узоры) (разг.) – розводитися; теревенити; (зниж.) розпатякувати.
• Разводить тары-бары (растабары) с кем – теревені правити (розводити, точити); теревені-вені правити; плетеники плести.
• Разводить турусы [на колёсах] – теревені правити (розводити, точити); баляси (ляси) точити; баляндраси правити (торочити); розпускати язика (язик); верзти [нісенітницю, нісенітниці].
Разговор
• Без [всяких] разговоров – жодних розмов; [без] ніяких розмов.
• Без дальних (лишних) разговоров – без зайвих розмов; без зайвої мови.
• Вмешиваться, вмешаться в разговор – Див. вмешиваться.
• [Вот] и весь разговор – оце й уся мова (розмова); [оце й] по всій мові; та й по всій мові; оце й усе; та й усе; оце й по всьому (та й по всьому).
• Вступать, вступить в разговор с кем – Див. вступать.
• Иметь с кем разговор – розмовляти з ким; мати розмову з ким; бути на мові (на розмові, іноді на речах з ким).
• И разговора не было об этом – і розмови (і мови) не було про це.
• Крупный разговор – гостра розмова.
• Разговор в пользу бедных – балаканина (пусті слова) на користь (на вжиток) бідним.
• Разговор идёт о ком, о чём – йдеться про кого, про що; [мова] мовиться за (про) кого, за (про) що.
• Разговор не клеится – Див. клеиться.
• Разговор продолжается – розмова йде (точиться) далі; розмова триває [далі].
• Разговоры разговаривать – розводити балачки; бали точити.
Распространяться
• Нечего распространяться об этом – нема(є) чого (нічого) довго (докладно) говорити (розводитися, розводити) про це.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

разбавля́ть, разба́вить розво́дити, розвести́; розпуска́ти, розпусти́ти; розрі́джувати, розріди́ти
разводи́ть, развести́ 1. розво́дити, розвести́
2. розчиня́ти, розчини́ти
3. розпуска́ти, розпусти́ти
разжижа́ть, разжиди́ть розрі́джувати, розріди́ти; розво́дити, розве́сти; розпуска́ти, розпусти́ти
расщемля́ть, расщеми́ть розтиска́ти, розтисну́ти; розще́кувати, розщекну́ти; розво́дити, розве́сти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́зі – болтовня.
• Ба́зі розводити – болтать.
Розво́дити, -джу, -диш, розвести́, -веду́ –
1) разводить, развести;
2) кого – разводить, развести (мужа с женой);
3) разнимать, разнять, раз’единить, раздвигать, раздвинуть;
4) чим – распускать, распустить, разбавлять, разбавить;
5) разгонять, разогнать, рассеять (печаль, напр.);
6) разводить, развести, расплаживать, расплодить;
7) разводить, развести, разложить, вздуть (огонь);
8) пространно излагать, изложить, распространяться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Разводить, -вести –
1) розво́дити, розвести; р. караул – розставляти сторо́жу; р. солдат по квартирам – розставляти, розста́вити (розміща́ти, розмістити) салда́тів по квартирах;
2) (давать развод) – розлуча́ти, розлучити, дава́ти, да́ти (шлюбну) розлу́ку;
3) (чернила) – розпуска́ти, розпустити.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

розве́сти́(ся), див. розводи́ти(ся)
розво́дити(ся), -во́джуся(ся), -во́диш(ся), -во́дять(ся); розво́дь(ся), -во́дьмо(ся), -во́дьте(ся); розве́сти́(ся), -веду́(ся), -веде́ш(ся); розві́в(ся), -звела́с(я), -звели́(ся); розві́вши(ся)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Болотни́на, -ни, ж. Торфъ. Пишеться в книжках ще й про те, як розводити ліс і доглядати його, щоб хутко ріс, та чим можна палити у печах замість дров, як от кам’яний вуголь або болотнина є. Дещо. (вид. 4-те), 10.
Розвести́, -ся. См. Розводити, -ся.
Розво́дити, -джу, -диш, сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл.
1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260.
2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. Левиц. І. 521.
3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Кв. І. 201. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Кв. І. 239. Густі вишні.... били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. Левиц. Пов. 191.
4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В тілі зуби розведені. МУЕ. III. 27.
5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Кв. I. 109. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. Г. Барв. 31.
6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. Кв. І. 17.
7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Ном. № 9659. Любив він і садки розводити. Стор. II. 117.
8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. Шевч. 339. І розвели пожар чималий. Котл. Ен.
9) Пространно излагать, изложить, распространяться. См. Розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву. К. (О. 1862. III. 23).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вести́, ся = 1. вести́, ся, прова́дити. С. З. — Веде слїпого. — Дїло ведеть ся добре. 2. води́ти ся, пово́дити ся. — Се часом і у панів так пово́дить ся. 3. вести́ ся, води́ти, ся, плоди́ти, ся, розво́дити, ся, розпло́жувати, ся. — Індики добре водять ся, коли за ними добрий догляд. — Хвазан в нашій землї не плодить ся. н. к. 4. води́ти ся. — У нього завжди водять ся гроші.
Жиди́ть = розво́дити, розбавля́ти. – Треба розбавити квас, бо дуже густий.
Нарасти́ть, нараща́ть, ся = 1. зрости́ти, ви́ростити, розвести́, зроща́ти, вироща́ти, розво́дити, ся. — Розвели багато квіток. 2. над(при)точи́ти, над(при)то́чувати.
Ослаща́ть, осласти́ть = 1. солоди́ти, підсоло́жувати, осолоди́ти, підсолоди́ти. 2. розбавля́ти, розво́дити, розба́вити, розвести́. — Треба розбавить водою, бо дуже густе.
Отводи́ть, отвести́ = од(від)во́дити (С. Л.), одвести́, кого силою — одпрова́дити. С. Л. — Отводи́ть кварти́ры = розво́дити по квати́рях, ста́вити на посто́й.
Отмола́живать, отмолоди́ть = розво́дити, розбавля́ти, розве́сти, розба́вити.
Плоди́ть, ся = плоди́ти, розво́дити, води́ти, ся.
Разбавля́ть, разба́вить, ся = розбавля́ти, розпуска́ти, розво́дити, розба́вити, розпусти́ти, розвести́, ся, порозбавля́ти і т. д., медом — розсити́ти, розсолоди́ти, порозси́чувати, порозсоло́жувати.
Разводи́ть, развести́, разве́сть, ся = 1. розво́дити, розвести́, розставля́ти, розста́вити, порозво́дити, порозставля́ти. — Розвели міст. — Розвели москалїв на постой. — Розставили скрізь сторо́жу. 2. розбороня́ти, роздійма́ти, розборони́ти, розня́ти, порозбороня́ти. — Аж тут зять у хату і розборонив нас. Кн. — Чоловіки розборонили жінок і розігнали їх. Лев. 3. розво́дити, розвести́, ся (С. Л.), багато — порозво́дити, ся, розроди́ти ся, про животину — наплоди́ти, розплоди́ти, ся. — Садок, гайочок розведу. К. Ш. — Розвів багато овець. С. Л. — Розплодив багато свиней. 4. розбавля́ти, розпуска́ти, розба́вити, розпусти́ти, ся, медом — розме́жити, мед водою — насити́ти. 5. розво́дити, розвести́, ся, розвінча́ти ся. — Вони давно розвели ся і він взяв другу жінку. 6. розто́плювати, розтопи́ти, розпуска́ти, розпусти́ти, ся. — Сонечко розтопило лїд на ставу. — Одлига розпустила снїг. — Развести́ ого́нь = розтопи́ти.
Разжижа́ть, разжиди́ть, ся = розво́дити, розбавля́ти, розпуска́ти, розвести́, розба́вити, розпусти́ти, ся, розріди́ти ся, розгу́скнути. — Треба розвести ситу.
Размножа́ть, размно́жить, ся = мно́жити, ся, помножа́ти, ся, намножа́ти, ся, вести́ ся, розво́дити, ся, намно́жити, ся (С. Л.), наплоди́ти, ся, розплоди́ти, ся, розвести́, ся, розроди́ти ся, побага́тшати. — Син Божий, що по всьому сьвіту людей намножив. н. п. — Він розвів багато овець. С. Л. — На базарі усього побагатшало.
Разнима́ть, разня́ть = 1. роздійма́ти, розійня́ти, розня́ти, розцїпити, розцу́пити, порознїма́ти і т. д. — На силу розцїпили зуби. 2. розбороня́ти (С. Л.), розво́дити, розборони́ти, розвести́. (Пр. д. під сл. Разводи́ть 2.)
Разрожа́ться, разроди́ть ся = 1. розрожа́ти ся, розроди́тись, оброди́нити ся, в жарт — розси́пати ся. — Недавно розродила ся. — Мелашка обродинилась: вона мала сина. Дев. 2. плоди́ти ся, розво́дити ся, розплоди́ти ся, розвести́ ся, розроди́ти ся. — Малина розродила ся.
Распложа́ть, расплоди́ть, ся = плоди́ти, розпло́жувати, розплоди́ти, розво́дити, розвести́, ся, намно́жити, порозпло́жувати і т. д.
Распуска́ть, распусти́ть, ся = 1. розпуска́ти, розпусти́ти. — Школярів вже розпустили на Великодні Сьвята. 2. розгорта́ти, розпуска́ти, розгорну́ти, розпусти́ти, ся. — Розгорнули корогви. 3. розпуска́ти, розво́дити, розпусти́ти, розвести́, ся; розтопля́ти, розтопи́ти, ся; розчиня́ти, розчини́ти. — Розпустити сіль. — Мідь розтопила ся в кислотї. — Розчинила тїсто. 4. розпуска́ти, спуска́ти, розпусти́ти, спусти́ти (петлю). 5. розпуска́ти ся, розпу́кувати ся, бро́снити ся, бринїти, розпусти́ти ся, розпу́кнути ся, розпу́кати ся, про кілько — порозпу́кувати ся. — Бузок вже розпукуєть ся. — Вишня почала розпукувати ся. — Распусти́ться (морально) — у пусто́ту, у дурни́цю вда́ти ся, зледащі́ти, розледащі́ти, в леда́що пусти́ти ся, розбе́стити ся, розпусти́ти ся. — Ой Грицю, не вдавай ся у дурницю. н. п. — Розбестивсь, як собака. Ман. — Распусти́ть молву́ = пусти́ти чу́тку, поголо́ску, розсла́вити. – Р. язы́къ = розсупо́нити ха́ньки. Кн.
Растворя́ть, раствори́ть, ся = 1. розчиня́ти, одчиня́ти, розчини́ти, одчини́ти, ся. — Розчинили ся двері і у хату ускочило маленьке хлопъя. Лев. В. — Раствори́ть на́стежъ = роздзя́пити, роззя́пи ти, відзя́пити. 2. розпуска́ти, розбавля́ти, розво́дити, розпусти́ти, розба́вити, розвести́, ся мед — сити́ти, розсити́ти, до наситу – насити́ти. – Растворя́ть хлѣ́бы = розчина́ти, розчини́ти. — Р. мета́лы = розтопля́ти, розтопи́ти, ся, розплисти́ ся.
Табаково́дство = тютю́ницство. — Розводити тютюн було вільно всякому. Тютюництво сприяло заробіткам. Кн.
Твори́ть = 1. твори́ти, чини́ти, роби́ти, дїяти. — Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить – катує. н. пр. — На чиїм возїі їдеш, тому й ласку твори. н. пр. — Шевченко і в неволї творив свої високі поезиї. Кн. 2. розво́дити, розмішувати. — Твори́ть хлѣ́бы, квашпю́ = учиня́ти (С. Ш.), росчиня́ти, учиня́ти ро́счину. — Пішла мати на село, грецьку муку добувати, гречаники учиняти. н. п. — Росчину вчинила, та чи стане борошна замісити. Кн.

Запропонуйте свій переклад