Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «русло»
Шукати «русло» на інших ресурсах:

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

РУ́СЛО (крови) по́ті́к.
ВХОДИ́ТЬ (у деталі) ще загли́блюватися, (з проханням) вдава́тися;
входить во что става́ти чим [входить в привы́чку ставати зви́чкою];
входить в бли́зкие отноше́ния с зізнава́тися з ким;
входить в быт набира́ти поши́рення, поши́рюватися;
входить в де́йствие /входить в си́лу/ набира́ти чи́нности, става́ти чи́нним;
входить в дове́рие к кому фаміл. лата́тися до кого;
входить в долги́ позича́ти /док. назичати/;
входить в зада́чу бу́ти части́ною мети́;
входить в колею́ нормалізува́тися;
входить в компа́нию пристава́ти до спі́лки;
входить в чьи наме́рения ма́ти на́мір, бу́ти в чиїх на́мірах [э́то не входит в мои́ намерения я не ма́ю цьо́го́ на́міру, цьо́го́ нема́ в мої́х намірах];
входить в но́рму 1. нормалізува́тися, 2. узвича́юватися;
входить в обы́чай /входить в привы́чку/ узвича́юватися;
входить в обя́занности нале́жати до обо́в’язків;
входить в подро́бности ще ціка́витися подро́бицями;
входить в чьё положе́ние става́ти на чиє мі́сце, ціка́витися чиїми обста́винами, галиц. застановля́тися над чиїм стано́вищем;
входить в пра́ктику /входить в обихо́д/ щора́з бі́льше практикува́ти;
входить в ру́сло захо́дити в береги́;
входить в си́лу (міцніти) вбива́тися в си́лу;
входить в систе́му давно́ ве́сти́ся [э́то вошло́ в систему так давно веде́ться];
входить в соприкоснове́ние військ. захо́дити в конта́кт, зустріча́тися, галиц. зударя́тися;
входить в соста́в нале́жати до скла́ду;
входить в суть де́ла диви́тися в ко́рінь, загли́блюватися в суть ре́чі;
входить с докла́дом доповіда́ти;
входить с запро́сом вдава́тися із за́питом, зверта́тися із за́питом;
входить с хода́тайством вдава́тися з клопота́нням;
входя́щий що захо́дить тощо, зви́клий захо́дити, зму́шений зайти́, (куди) фраз. гість, прикм. вхідни́й, захо́жий, /баланс/ початко́вий, /нумер/ забут. вступни́й, /до складу/ (при)нале́жний, (в число речей) зане́сений, стил. перероб. зайшо́вши;
входящий во что щора́з більш який [входящий в мо́ду щораз більш мо́дний];
входящий в быт поши́рюваний;
входящий в дове́рие щора́з бі́льше дові́рений;
входящий в зада́чу стил. перероб. як части́на мети́;
входящий в колею́ унормо́вуваний;
входящий в компа́нию нови́й спі́льник;
входящий в обы́чай узвича́юваний;
входящий в подро́бности ціка́вий до подро́биць;
входящий в чьё положе́ние заціка́влений чиїми обста́винами, гото́вий згля́нутися на кого;
входящий в пра́ктику /входящий в обихо́д/ щора́з бі́льше практико́ваний /поши́рений/;
входящий в си́лу юр. = вступающий в силу;
входящий в соприкоснове́ние = соприкасающийся, військ. гото́вий зіткну́тися;
входящий в соста́в / входящий в число́/ нале́жний до скла́ду, нале́жний до числа́, (хто) (ді́йсний) член;
входящий в суть де́ла знайо́млений із су́ттю речі;
оста́вь наде́жду всяк сюда́ входящий зали́ш наді́ю, хто сюди́ захо́дить;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Русло – річи́ще, -ща.
Лог –
1) доли́на, -ни, низина́, -ни́;
2) (русло реки) річи́ще, -ща, стри́жень, -жня;
3) (запущенная земля) перелі́г, -ло́гу, облі́г (род. обло́гу).
Ложе –
1) (человека) лі́жко, -ка;
2) (животн.) см. Логовище;
3) (русло реки) річи́ще, -ща.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Русло (потока) – кори́то;
• р. реки покинутое – рі́чище.
Заграждать, -градить – загоро́джувати, загороди́ти;
• з. (русло реки) – перепиня́ти, перепини́ти;
• з. (путь) – заступа́ти, заступи́ти.
Покинутый – поки́нутий;
• п. русло реки – річи́ще.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Русло
• Входить, войти в русло – у(ви)ходити, увійти в береги.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ру́сло ру́сло,-ла, рі́чище,-ща
р. откры́тое рі́чище відкри́те
р. речно́е ру́сло річки, рі́чище річкове́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Кори́то, -та –
1) корыто (из которого кормят животных). Під кори́то підверну́ти – одолеть.
2) (в ручной мельнице) ларь, в который падает мука;
3) русло реки.
Оха́ба –
1) гнилая колода;
2) лужа, болото, старое русло реки;
3) негодник, негодница, беспутник.
Пото́чина –
1) небольшой ручей;
2) русло потока.
Рі́чище, -ща, річи́сько – русло, прежнее русло реки.
Стари́к, -ка́ –
1) старик;
2) луна в последней четверти;
3) старое русло реки.
• У старики́ піти́ – принимать участие в волостном, сельском сходе.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

ІІ. Ба́вка, -ки, ж. Сухая ложбина (Галиц.). Желех. Русло высохшей рѣки. Вх. Зн. 1. См. балка.
Водото́ка, -ки, ж. Русло весенняго или дождеваго потока. Міусск. окр.
Вузьмина́, -ни́, ж. Съуженное и мелкое русло рѣчнаго протока. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Гря́да, -ди, ж.
1) Гряда, грядка. Ном. №№ 10957, 6420. Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чуб. V. 901. Чаще въ ум. формѣ гря́дка.
2) Островъ. лежащій въ плавнях, хребетъ острова не затопляемый водой. Браун. 51. О. 1862. V. Кух. 99. КС. 1873. І. 57. В плавнях бувають сухі гряди, на них робляться пластунські курені. О. 1862. II. 63.
3) Мѣсто, гдѣ рѣка проходитъ узкое русло и волны ея подпрыгиваютъ и плещутъ. Вх. Пч. II. 25.
4) Бревно, жердь въ сельской хатѣ, амбарѣ, ниже потолка, тянущаяся отъ одной стѣны къ другой; такихъ жердей обыкновенно двѣ, на нихъ развѣшиваютъ одежду, сушать бѣлье, дрова, коноплю. Фр. Пр. 189. МУЕ. ІІІ. 46.
Забо́ра, -ри, ж.
1) На днѣпровскихъ порогахъ: рядъ, гряда камней, прорѣзывающихъ русло поперегъ теченія. Драг. 229. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Левиц. ПЙО. І. 138.
2) У рыболововъ: камышевая стѣнка, перерѣзывающая рѣку (употребляется при ловлѣ рыбы котце́м). Браун. 16.
Кори́то, -та, с.
1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцуловъ корито = ночви. Шух. І. 248. Під кори́то підверну́ти. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285.
2) Въ ручной мельницѣ: ларь, въ который падаетъ мука. Шух. І. 104, 146.
3) Русло рѣки. Частина грунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68.
4) Продолговатая ямка въ землѣ, выкапываемая дѣтьми при игрѣ въ місяць. Ив. 36.
5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. Кори́течко, кори́тце.
Ложо́к, -жка́, м. Сухое русло. Любечъ.
Оха́ба, -би, ж.
1) Гнилая колода. Вх. Зн. 45.
2) Лужа, болото, старое русло рѣки. Вх. Зн. 45.
3) Негодникъ, негодница, безпутникъ. Вх. Зн. 45.
Пото́чина, -ни, ж.
1) Небольшой ручей. Невелика поточина луги помулила. Гол. II. 427. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки. МУЕ. III. 47.
2) Русло потока.
Річи́ще, -ща, с. Русло, прежнее русло рѣки. Черк. у. КС. 1885. XI. 538.
Стари́к, -ка́, м.
1) Старикъ.
2) Луна въ послѣдней четверти. Чуб. І. 10.
3) Старое русло рѣки.
4) У старики́ піти́. Пойти на волостной сходъ. Харьк. у. Ум. Старичо́к.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ложи́сько, -ка, с. *2) Русло ручья, реки. Л. Укр.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Русло — кори́то, -та; Р. покинутое — рі́чище, -ща.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

стари́ця, стари́ць; ч. старе́ць
1. стара жінка. [Тоді чесна стариця Врієна-ігуменя, побачивши тіло Февронії і відтяті частини, знемогла з великого жалю і впала на землю, як мертва. (Данило Туптало «Житія Святих. Четьї Мінеї», Т. Х, пер. Дарія Сироїд, 2011). <…> гіркі зморщечки затрусились на її старечому обличчі. Хто і впізнав би в цій стариці колишню деревлянську красуню Ярку із золотистим снопом волосся! (Раїса Іванченко «Отрута для княгині», 1995). Ангеліна — послушниця ігумені, молода дівчина. Манефа – благочинна, стариця. (Анатолій Шиян «Тиха обитель», 1969).]
2. жебрачка. [В Дівичому, у стариць на Печерську, за ласкою Гізеля, захистили панну Оленку. (Юрій Косач «День гніву», 1948).]
3. заплавне озеро. [Природній гідрологічний режим значно змінений, замість дрібних протоків і стариць з’явилися нові штучні озера (Сонячне, Лебедине, Позняки, Срібний кіл) <…>. (Ірина Цюпа «Використання різнорівневої геолого-геофізичної інформації для моніторингу небезпечних природно-техногенних процесів на урбанізованих територіях»: дисертація, К., 2019).]
4. старе русло річки. [За відомостями XIX ст., заплавні ділянки річок лісостепової України на 60 % були зайняті лісами, на 30 – 35 % – болотами та старицями і лише 5 – 10 % цієї території могли використовуватися під оранку. (Давня історія України, Т.1, 1997).]
див.: жебра́чка
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 657.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Русло́ = річи́ще (Ман.), кори́то, стри́жень, пото́ка, водото́к, пото́чина, вузьке — вузьмина́. — Глибина, котрою плине річка, зветь ся річище. Зем.

Запропонуйте свій переклад