Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 39 статей
Запропонувати свій переклад для «рілля»
Шукати «рілля» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Взмёт –
1) підкида́ння;
2) рілля́ (не воло́чена).
I. Взрыва́ть, взрыть – ско́пувати, скопа́ти, ри́ти, пори́ти, зри́ти, споро́ти. [Скопа́ла гря́дку. Попоро́в (споро́в) плуг зе́млю. Гря́дку порося́ пори́ло].
• Взры́тый – зри́тий, розри́тий, пори́тий. [Розри́та моги́ла (Шевч.). Чо́рна земля́ під копито́м, як та рілля́ зри́та (Рудан.)]; (о кроте) кроти́ти (-чу́, -ти́ш), (сов.) накроти́ти. [Кріт землі́ накроти́в].
Вспа́хивать, вспаха́ть – ора́ти, зора́ти, ви́орати; (многое, о многих) поора́ти, позо́рювати, наора́ти, понао́рювати.
• Оставаться не вспа́ханной (о земле) – я́ловіти.
• Вспа́ханный – о́раний, зо́раний, поо́раний, ви́ораний.
• В-ая земля – рілля́.
Запа́шка – 1) см. Запа́хивание;
2) зао́рювання, поча́ток о́ранки;
3) (количество вспахиваемого) зао́рана (зо́рана) для за́сіву земля́;
4) рілля́.
• Глубокая, мелкая -ка – глибо́ка рілля́, мі́лка рілля́.
• Общественная -ка – грома́дська о́ранка.
Земля́ –
1) (земной шар) земля́;
2) (вещество; прах) земля́;
3) (почва, поверхность) земля́, ґ[г]рунт (-ту).
• Вспаханная -мля́ – рілля́ (ж. р.), ни́ва.
• Девственная -мля́ – цілина́, ціли́нна земля́.
• Пахотная -мля́ – о́р(а)на земля́.
• Сухая -мля́ – сухо́земля.
• Утоптанная -мля́ – уто́птана земля́, збій (р. збо́ю).
• -мля́ замёрзшая комками – гру́да, (собир.) гру́ддя.
• Пласт -мли́ (при пахании) – верства́, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих.
• Слой (отвороченный) -мли – ски́ба.
• Зе́мли (геол.) – зе́млі.
• Возделывать, обрабатывать -млю – обробля́ти (роби́ти, управля́ти, по́рати) зе́млю (по́ле, степ, ріллю́).
• Истощать (-щить) -млю частыми посевами – виробля́ти (ви́робити) зе́млю;
4) (суша) земля́, суході́л (-до́лу), су́ша, матери́к (-ка́);
5) (страна, область) земля́, краї́на, край; сторона́; (территория) терито́рія, тере́н (-е́ну). «Запорожские -мли» – во́льності Запоро́зькі.
• Чужие -мли – чужі́ зе́млі (краї́, сто́рони), чужозе́мщина.
• -мли за морем – замо́рські краї́, замо́р’я (ср. р.).
• За тридевять -ме́ль – за двадця́ту грани́цю, за три́дев’ять земе́ль;
6) (угодье, иногда с усадьбой) земля́, ґ[г]рунт; срвн. Уса́дьба.
• -мли – ґрунти́ и ґрунта́.
• Казённая -мля́ – скарбо́ва земля́.
• Неудобная -мля́ – невжи́тки.
• Необрабатываемая несколько лет -мля – облі́г (-ло́гу), перелі́г (-ло́гу).
• Опустевшая -мля – пу́стка.
• Отцовская -мля́ – ба́тьківщина.
• -мля́, приобретенная правом первого занятия – за́ймань, займанщи́на.
• Церковная -мля́ – церко́вна земля́, (отведенная для духовенства) ру́га, ру́жна земля́.
• Выморочная -мля – безгоспода́рна земля́, відуме́рщина;
7) (дол) діл (р. до́лу), земля́.
• До -мли́, к -мле́ – додо́лу.
• На -мле́ – до́лі, на землі́.
• На -млю – додо́лу, на ді́л, на зе́млю.
• Стереть с лица -мли́ – з сві́та згла́дити, (поэтич.) не да́ти ря́сту топта́ти;
8) (фон) земля́, по́ле, тло; см. Фон. [Очі́пок по вишне́вій землі́ з зеле́ними розво́дами (Квітка)].
Комкова́тый –
1) (с комьями) груд(к)ува́тий, грудня́стий. [Грудкува́та рілля́ (Канів. п.). Скачи́, леге́нька бо́роно, по грудня́стій ріллі́ (Мирний)];
2) (плотно сжатый, о лапе) цупки́й, кімля́стий;
3) (о глине с желваками) грудкува́тий, глузюва́тий, (похожий на комок) валькува́тий.
Ме́шень –
1) (смесь) мішани́на;
2) перео́рана рілля́ (-ллі́).
Ни́ва – (в прямом и перен. знач.) ни́ва, (только в прям. знач., соб.) нив’я́ (-в’я́), (побольше, только в прям. знач.) лан (-ну), (отдельная полоса, редко) лани́на, (поле, участок) по́ле, (вспаханная пашня) рілля́ (-ллі́). [Ори́ся-ж ти, моя́ ни́во, до́лом та горо́ю (Шевч.). Он ла́тані ни́ви, на́че плахти́, – навкруги́ розлягли́сь (Л. Укр.). Гей, дзвін гуде́ – ізда́леку, думки́ пряде́ – над ни́вами (П. Тичина). На літерату́рній ни́ві (М. Зеров). Дале́кий гай, що важко́ю сму́гою сині́в на тлі жо́втого нив’я́ (Корол.). Ході́м на лан жи́то жа́ти (Шевч.). Рі́дний лан (Філян.). Іду́ть вони́ те́мним лі́сом, бу́йними лана́ми (Рудан.). Тума́н, тума́н по лани́ні (Лукаш.). Оце́ – моє́ по́ле, а це – його́ (Брацл.). На по́лі украї́нського письме́нства (Коцюб.). Став чолові́к над чо́рною рілле́ю, як не́бо, го́рдий, си́льний, як земля́ (П. Филип.)].
• Красная -ва (перен.) – Черво́на Ни́ва.
Обде́лывать, обде́лать –
1) обробля́ти, оброби́ти, пообробля́ти. Срв. Обраба́тывать. -ать камень – обробля́ти, обто́чувати ка́мінь.
• Пашня обде́лана – рілля́ упо́рана.
• -ать дело – обору́дувати спра́ву;
2) оправля́ти, опра́вити в що и чим, вробля́ти, вроби́ти в що.
• Кубок обде́лан чёрным серебром – ку́бок опра́влено в чо́рне срі́бло́;
3) (обмошенничать) обмахо́рити, обмахлярува́ти.
• Обде́ланный – обро́блений, упо́раний, опра́влений.
Парово́й –
1) парови́й. [Парова́ маши́на].
• -ва́я баня – парова́ ла́зня (ми́льня).
• -вое отделение, где помещается паровик – парови́чня;
2) парнико́вий. [Це не горо́дні, а парнико́ві огірки́].
• -вое поле, см. Пар.
• -вая пашня – о́ранка на пар, (поле) рілля́.
Па́хоть – рілля́ (р. ріллі́, ж. р.), нив’я́ (р. нив’я́, с. р.). [По нив’ю́ пога́на доро́га].
• -ть на зиму – зябля́, зяб (-би).
Па́шня –
1) действ., см. Паха́ние;
2) рілля́, о́рне по́ле, ни́ва, нив’я́ (ср. р.).
По́ле –
1) (равнина, простор) по́ле, степ (-пу). [Ой у по́лі Килиї́мському. Ой ви́їхав наш Реву́ха в чи́стий степ гуля́ти].
• Чистое -ле – чи́сте по́ле, чи́стий степ; широ́ке по́ле, степ широ́кий.
• Выйти в по́ле, на по́ле – ви́йти в по́ле, на по́ле, в степ, у степи́;
2) (девственное, непаханное) цілина́. [Там степ залі́г цілино́ю].
• Вольное, пустынное -ле – гуля́й-поле, ди́ке по́ле.
• Открытое -ле – широ́ке, ві́льне по́ле;
3) (обработанное, пашня) по́ле, рілля́ (-лі́). [Тепе́р пішло́ мужи́цьке по́ле. У ме́не ріллі́ три десяти́ні]; (нива, участок) ни́ва, ла́н (-ну), ум. ни́вка, лано́к (-нка́). [Ори́ся-ж ти, моя́ ни́во (Шевч.). На горо́ді ни́вка, круго́м матери́нка. Лани́ широкопо́лі (Шевч.). Коза́рський лано́к (Конис.)]; (под выпасом) толо́ка; (оставлен, на отдых) перелі́г (-о́гу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) облі́г (-о́гу); (у села для скота) ви́гін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопі́лля.
• Смена -ля – рука́. [Ма́ю чоти́ри десяти́ни по́ля, по о́дній десяти́ні в ко́жну ру́ку].
• Итти в -ле – йти на по́ле.
• Ходить по -ля́м – ходи́ти поля́ми.
• Быть в -ле – бу́ти на по́лі.
• Мои окна выходят в -ле – у ме́не ві́кна на по́ле.
• Опытное -ле – до́слідне по́ле;
4) (место сражения, битвы) бойови́ще, бойови́сько, бо́їще, бойове́ по́ле.
• -ле для поединка (стар.) – тік (р. то́ку), тічо́к (-чка́);
5) (площадь зрения) по́ле зо́ру;
6) (края книги, шляпы) кри́си (-ів), береги́, краї́, (только о книге) маргіне́си.
• Читая, делаю пометки на -ля́х книги – чита́ючи, роблю́ за́значки у кни́зі по края́х (на берега́х, на маргіне́сах);
7) (фон) по́ле, тло, земля́. [По сі́рому по́лю (землі́) чо́рні й си́ні сму́жечки];
8) (поприще) по́ле, ни́ва, тере́н (-е́ну), ді́ля́нка. [Працю́ють на по́лі науко́вому. Ви́йшов на ни́ву письме́нства. На тере́ні політи́чному він усла́вився. А це обібра́в собі́ діля́нку матерія́льну];
9) (охота) полюва́ння. [Як пої́хав короле́вич та на полюва́ння, лиши́в свою́ ві́рну жону́ та й на хорува́ння].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Снежок – (уменш.-ласк.) сніжок, (снежки) сніжка.
[Рипить сніжок, співав полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л.Українка). Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С.Васильченко). Почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (М.Вовчок). Ще ось сніжок, ще віти чорні й голі, Але у вітрі чується рілля, І знов вологі зорі березоля, І сизий тол, і спрагнена земля (Є.Маланюк). Сніжок упав на скроні… І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М.Стельмах). Дріма земля, В снігах повита снами, Міцний мороз Ножем наскрізь пройма, Рипить сніжок Крохмально під ногами — Різдвяна ніч и чарівна зима (Віктор Геращенко). Ковзкий сніжок Ковзкий сніжок. Зимова путь, Кохану до вінця везуть, До церкви милу повезли, Од серця в мене відняли (Л.Первомайський, перекл. Ш.Петефі). А напровесні виник новий клопіт. Сніжок потай уночі провідує ферму! Тварини так занепокоїлися, що не могли спати в своїх стійлах. Казали, нібито щоночі, коли западає темрява, він проникав на ферму і чинив усіляку шкоду. Крав зерно, перекидав бідони з молоком, бив яйця, витоптував грядки з розсадою, обгризав фруктові дерева. Яка б прикрість не сталася, її валили на Сніжка. Розіб’ється шибка чи замулиться розора, неодмінно казали, що то нічні Сніжкові витівки (Юрій Шевчук, перекл. Дж.Орвела). Привели до царя тих дев’ять коней. Біленькі, як сніжок, усі на зріст — сто сімдесят сантиметрів, а довгі на два метри (Казка)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Земля – земля́, -лі́; (почва) ґрунт, -ту; (суша) суході́л, -до́лу; (государство, страна) краї́на, -ни, край (р. кра́ю); (земляной пол) діл (р. до́лу); (вспаханная) рілля́, -ллі́; (усадебная) (сади́бна) земля́; (девственная) цілина́, -ни́.
Пахота, пахоть – рілля́, -ллі́.
Пашня –
1) (пахание) ора́ння, -ння, о́ранка, -ки;
2) (нива) рілля́, -ллі́, о́ране по́ле, ни́ва, -ви.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бог
• Без Бога ни до порога – без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр.
• Бог вам судья – бог вас розсудить.
• Бог знает, Бог весть – бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.]
• Бог знает, когда это и было – коли вже те в Бога (в світі) й діялось.
• Бог на помощь, Бог (в) помочь – боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.]
• Бог не выдаст, свинья не съест – коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр.
• Бог правду видит, да не скоро скажет – бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр.
• Бог то Бог, да и сам не будь плох – бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр.
• Бог шельму метит – видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр.
• Богу молись, а добра-ума держись – на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр.
• Боже мой – боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.]
• Вот Бог, а вот порог – отут Біг, а тут поріг. Пр.
• Давай Бог ноги – [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.]
• Дай Бог – дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.]
• Дай Бог здоровья кому – дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.]
• Дай Бог успеха кому – щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.]
• Ей-богу! – їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.]
• Если Богу угодно – коли (як) воля Божа.
• Как Бог на душу положит – як заманеться (схочеться); собі до вподоби.
• Как Богу угодно – дійся воля Божа.
• На Бога надейся, а сам не плошай – бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.
• Не боги жгут горшки – не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра.
• Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог – не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.]
• Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга – ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр.
• Ни боже мой – нізащо; ні в якому разі.
• Призывать Бога в свидетели – богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.]
• Ради бога – бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.]
• Слава богу – слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.]
• Человек предполагает, а Бог располагает – чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр.
• Что Бог послал – що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.]
Обделывать
• Обделывать, обделать дело (дельце, дела, делишки) (разг.) – оборудувати, оборудати (упорувати, упорати, облагоджувати) діло (справу, дільце, діла, справи). [Можна впрохати тітку Мотрю, вона це діло облагодить. Коцюбинський.]
• Пашня обделана – (про дію) ріллю упорано; (про стан) рілля упорана.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

земля́ земля́, ґрунт,-ту (1. планета Земля; 2. верхній шар земної кори; 3. спеціяльно оброблена земля)
з. бросова́я невгі́ддя
з. за́лежная земля́ перело́гова, облі́г,-ло́гу
з. инфузо́рная земля́ інфузо́рна
з. ки́слая земля́ ки́сла, ки́слий ґрунт
з. отбе́ливающая земля́ відбі́лювальна [знеба́рвлювальна]
з. па́хотная земля́ о́рна, рілля́,-лі́
з. плодоро́дная земля́ родю́ча
з. формо́вочная земля́ формува́льна
з. цели́нная земля́ ціли́нна
з. щёлочная земля́ лу́жна, лу́жний ґрунт

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Рілля́ – вспаханное поле, пашня.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Пахоть – рілля, нив’я (Г).

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Без Бога ни до порога. —
1. Без Божої волі й волос з голови не спаде.
2. Не родить рілля, але Божа воля.
3. Нам Бога не вчить, як хліб родить.
4. Хто ж у світі знає, що біг гадає.
5. Як Бог дасть, і в печі не замажешся.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ані́, ані́ж, сп.; але а ні, а ні ж, присл. (рос. а нет, а нет же). Ані ворухне́ться. Ані вста́ти, ані сі́сти. Лу́чча рілля́ ра́нняя, ані́ж та́я пі́зняя (пісня). Коли тобі подо́бається з на́ми – перехо́дь до нас, а ні – кажи́ одве́рто
рілля́, -ллі́, -лле́ю

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Але́, сз. и меж.
1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Ном. № 28. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. НП. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але. Ном. 2447.
2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. Лукаш. 119.
3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. Кв. II. 291. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! — Греб. 373.
4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але!
5) Але́-але́! Але-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Ані́ж, сз. Нежели, чѣмъ. Лучча рілля ранняя, аніж тая пізняя. Н. п.
Відга́дувати, -дую, -єш, сов. в. відгада́ти, -да́ю, -єш, гл.
1) Отгадывать, отгадать. Біла рілля, а чорне насіння: хто вміє — посіє, хто зна — й одгада. Ном., стр. 303, № 472. Бабусенько да голубонько, відгадай мені сон. Чуб.
2) Отвѣчать, отвѣтить. Чи я тобі не казала: купи мені стрічку, а ти мені одгадав: переночуй нічку. Грин. ІІІ. 655.
Грудува́тий, -а, -е.
1) Въ комкахъ находящійся, комковатый. Грудувата рілля. Канев. у. На гречків’ї жито посіяв, а на ріллі ні, бо грудувата й дощу нема. Волч. у.
2) О дорогѣ: кочковатый, колоткій. Грудувата дорога, а проте їхать нічого (т. е. сносно).
Лю́бий, -а, -е.
1) Милый; пріятный; хорошій. Бжола летить на любий цвіт. Ном. № 8732. Розмова моя люба та мила. Ном. № 12934. Любого гостя весною частують медком, а в-осени молочком. Ном. № 11802. Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. Ном. № 10150.
2) Возлюбленный. Ізійшов голос із небес: Ти єси син мій любий, що я вподобав. Єв. Мр. І. 11. До любої небоги нема далекої дороги. Ном. № 8759.
3) Любовный. У любий місяць уродилась (про дівчину, котру всі кохають). Ном. № 8748. Ум. Лю́бенький, любе́сенький. Тіточко наша любенька, не кидай нас. МВ. І. 12. Там така любісінька дитина. Полт.
Петрі́вний, -а, -е, — ній, -я, -є. Петровскій. Петрі́вня рілля́. Распаханная въ петровскій постъ земля для озими. ХС. І. 76.
Рілля́, -лі́, ж. Вспаханное поле, пашня. З доброї ріллі — ори плугом, а хліб буде. Ном. № 8900. Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. Ном. № 10150.
Роля́, -лі́, ж. = Рілля. Не хотять по ролі спотикати, за плугом спини ламати. Лукаш. 37.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Пашня — нива, -ви, рілля́, -ллі́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Земля́ = 1. земля́, грунт, ґрунт. — Земля́ дѣ́вственная = цїли́нна земля́, цїлина́. — На що тим Нїмцям цїлини, у їх і так повні гамани. н. пр. — З. вспа́ханная = рілля́. — Та лучча рілля ранняя, а нїж тая пізняя, та лучча жінка першая, а нїж тая другая. н. пр. — З. запасна́я = ваканцьо́ва земля́, вака́нець. — З. отдохну́вшая = перелі́г. С. З. — З. церко́вная = ру́га. — Випросив той піп у пана нивку поля, засїває та с того й живе: нї руги не має, нїчого... сказано бідна церковця. н. к. — Уса́дебная з. = грунт, ґрунт (С. З.), пле́ць (Харьк.). 2. край, країна, (чужа) — чужи́на. — Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. н. пр. — Гуляла, гуляла й мати не спиняла, а тепер зупинила та чужая чужина. н. п. 3. суході́л. — Тодї козаки шаблями суходіл копали, Хому Безрідного ховали. н. д. 4. діл, земля́, помі́ст. – Ледве, ледве поблагословила: „Бог з тобою!“ та як мертва, на діл повалилась. К. Ш. — Кинув до долу.
Ни́ва = ни́ва, здр. ни́вка, ни́вонька, мн. нивъя́ (С. Жел.), велика — лан, лани́на, здр. лано́к, зъорана — рілля́, де була гречка — греча́нище (С. Аф.), гречи́ще, де було жито — жи́тнище (С. Аф.), жи́тнисько (Под.), де була пшениця — пшени́чище, де посїяна гречна — гречкі́вка (С. Аф.), гречківъя́. — Ой у полї нивка, на нїй материнка. н. п. — Увесь лан ізжали і в копи поклали. Кв. — А чиї ж то лани позасївані? н. п. — Біла рілля, а чорне насїння? (н. з. — папер і письмо).
Па́хоть = рілля́, о́ранка. — Біла рілля, чорне насїння? (н. з. папір і письмо). — Раз якось журавлї унадились клювати зе́рно на ріллї. — Гр. Чайч.
Пашня́ = ни́ва, о́рне по́ле, рілля́.
По́ле = 1. по́ле, орне, невелике — ни́ва, ни́вка, пооране — рілля́, велике, примірно десятин десять — лан, здр. лано́к (С. З. Л.), виоране на осінь — пар, на весну — зяб, зя́бля́ (С. Л.), засіяне яровим — ярина́ (С. Л.), засіяне озимим — ози́мина́ (С. Л.), зоставлене під випас — толо́ка (С. З. Л.), зоставлене на спочивок і на сїножать — перелі́г, облі́г (С. З. Л.), нїколи не оране або дуже давно — цілина́ (С. З. Л.), призначене під випас коло села або міста — ви́гон (С. Аф. Л.), на котрому жнуть — жни́во, після жнив — стерня́ (С. З. Л.), засіяне хлїбом — па́шня (С. З.), виоране ралом — рали́ця, призначене під коноплї — підме́т (С. З. Л.), що не пускають під толоку — безтоло́шне, над річкою або долиною — поло́г, поло́ги (С. З.), сумежне з лугом — підлу́жжя, в низинах — пади́ (С. Л.), сумежне з хатою і обгорожене — лева́да, лева́дка (С. Л.), виоране весною — ново́рілля, викорчоване — корчі́вка, теребі́вля (С. З.), раз з’оране — одно́рілля́, оране за рік і заволочене — на́волок, наволо́ка, висилене — старопі́лля, не засїяне рік — пере́лїток, де була пшениця — пшени́чище (С. Л.), д. б. жито — жи́тнище (С. Аф. Л.), д. б. мак — макови́ще, макове́ць, д. б. овес — вівся́нище (С. Л.), ві́всище (Чайч.), д. б. просо — прося́нище, проси́ще, прі́ська (С. Л.). д. б. гречка — гречкі́вка (Чайч.), д. б. баштан — баштани́ще, баштани́сько, д. б. льон — льни́ще. — Парово́е по́ле = толо́ка (С. Ш.), пар, паровина́. — По́ле би́твы = бо́їще, бойо́вище. — Біла рілля, чорне насїння? (н. з. папір і писання). — Увесь лан ізжали і в копи поклали. Кв. — Нїгде кінця не бачилось ланам, од жовтих скирд ломило землю там. В. Щ. — Потім для худоби сусїдської даром хазяйська толока. С. З. — На тім боцї на толоцї череда пасеться. н. п. — Череда звернула з толоки. Лев. — Купив ниву з цілиною. С. З. — Вже скільки лїт земля лежить облогом. — Хто на стернї лїг спать і од сонця катражку зробив. С. З. — О там підете пашнями. — Сарана пашням озиминим не шкодила. Л. В. 2. бе́рег, край, по́ле (в книжцї або в рукопису). 3. кри́си (у бриля). — Бриль з величенними крисами.