Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «свідчити»
Шукати «свідчити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?].
• Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю].
• Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)].
• Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)].
• Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!].
• Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди!
• Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа.
• Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця].
• Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом].
• Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)].
• Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть].
• Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)].
• Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти.
• Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув).
• Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)].
• Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти.
• Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го.
• Дава́ть очную ставку – зво́дити на о́чі кого́ з ким.
• Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла.
• Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́.
• Дать знать о себе – об’яви́тися.
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́.
• Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́.
• Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше).
• Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й.
• Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)].
• То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)].
• Даю́щий – дава́ч.
Дока́зывать, доказа́ть – дово́дити, дове́сти́, (подтверждать данными) дока́зувати, доказа́ти; (свидетельствовать) сві́дчити (досвідча́ти), досві́дчити. [Дове́дено, що з посланце́м еспа́нським, Мендозою, змовля́лись ви (Грінч.). Коли́ він непра́вду гово́рить, то ви доведі́ть це йому́. Скажі́м і докажі́м, що ми бойці́ (Л. Укр.). Ма́ю безпере́чні да́ні, які́ сві́дчать, що Кони́ський помиля́вся (Доман.). А ти-ж те́є, що ка́жеш, досві́дчиш? – Досві́дчу, бо пе́вні до́кази ма́ю].
• На деле доказа́ть – ді́лом дове́сти́. [Я ладе́н вам ді́лом дове́сти, що ва́ша га́дка про ме́не помилко́ва (Крим.)].
• Дока́зывать свои права на что – дово́дити (сві́дчити) свої́ права́ до чо́го, (вести дело) справува́тися за що. [Справу́ється за зе́млю].
• Дока́занный – дове́дений, дока́заний, досві́дчений (до́казами, до́водами).
Лжесвиде́тельствовать на кого, о ком – неправди́во (кри́во, фальши́во) сві́дчити (свідкува́ти), не по пра́вді свідкува́ти на ко́го, про ко́го. [Кри́во не сві́дчили на дру́гого (Рудан.). Не свідку́й не по пра́вді (Біблія)].
Назнамено́вывать, назнаменова́ть – (метить) на[за]знача́ти и на[за]зна́чувати, на[за]значи́ти, по[від]знача́ти и по[від]зна́чувати, по[від]значи́ти що чим; (означать собою) зна́чити, означа́ти, визнача́ти, знаменува́ти; (свидетельствовать о чём) сві́дчити про що; (предвещать) провіща́ти, провісти́ти що.
Назнамено́ванный –
1) на[за]зна́чений, по[від]зна́чений; назнамено́ваний; прові́щений.
• -ться – на[за]зазнача́тися, бу́ти на[за]зна́чуваним, на[за]зна́ченим и т. п.
Означа́ть, озна́чить –
1) см. Обознача́ть, обозна́чить;
2) визнача́ти, зна́чити.
• Что это -ча́ет? – що це зна́чить (визнача́є)?
• Зелёный цвет -ча́ет надежду – зеле́ний ко́лір визнача́є наді́ю. Срв. Зна́чить;
3) пока́зувати, виявля́ти що, сві́дчити про що.
• Все эти памятники -ча́ют высокий уровень культуры – всі ці па́м’ятки́ сві́дчать про висо́кий рі́вень культу́ри (виявля́ють висо́кий рі́вень культу́ри).
Озна́ченный –
1) см. Обозна́ченный (Обознача́ть);
2) (упомянутый) зга́даний, на́званий, наве́дений, зазна́чений.
Показа́ние –
1) (свидетельство) свідкува́ння, сві́дчення, посві́дчення.
• Давать -ние, см. Пока́зывать 2.
• Давать разноречивые -ния – супере́чне сві́дчити; не в одно́ сві́дчити (говори́ти).
• Давать ложное -ние – фальши́вим сві́дком сві́дчити, не по пра́вді сві́дчити.
• Дача -ния – свідкува́ння, сві́дчення.
• Снимать -ние – одбира́ти сві́дчення.
• Засвидетельствовать (подтвердить) свидетельскими -ниями – сві́дками засві́дчити;
2) (определение) по́каз (-зу).
• -ние счётчика – по́каз лічи́льника.
Пока́зывать, показа́ть –
1) пока́зувати, показа́ти, ука́зувати, указа́ти; (проявлять) вика́зувати, ви́казати, явля́ти, яви́ти, появля́ти, появи́ти, виявля́ти, ви́явити, знак подава́ти, (о мн.) повика́зувати, повиявля́ти и т. д. кого́, що, на ко́го, на що. [Покажи́ па́лець, а він і ру́ку про́сить. Появи́в себе́ незда́тним до робо́ти. Подає́ жі́нці знак, що се́рдиться на не́ї].
• -вать дорогу – пока́зувати доро́гу.
• -за́ть рукою (глазами) на что – показа́ти (ски́нути) руко́ю (очи́ма) на що.
• -за́ть пример – при́звід показа́ти (да́ти). [Сусі́дчин хло́пець показа́в мені́ при́звід кра́сти].
• -за́ть хороший пример – пода́ти до́брий при́клад; показа́ти до́бру доро́гу.
• -вать вид – удава́ти, уда́ти, в знаки́ дава́ти, озна́ку дава́ти, да́ти. [Уда́в, ні́би не розібра́в. Уда́в, що засну́в. Дівча́та схо́дяться у гурт, даю́ть озна́ку, бу́цім кого́ перехо́вують (Мирн.)].
• А он и виду не -вает – а він і в знаки́ (і знаку́) не дасть. -вать себя чем, каким – явля́ти, яви́ти себе́ чим, яки́м; (притворно) удава́ти, уда́ти з се́бе що. [Він яви́в себе́ надзвича́йно вражли́вим. Він удава́в з се́бе знавця́].
• Не -вай людям слёз – не пока́зуй лю́дям сльо́зи (Шевч.).
• Не -вай другим своих мыслей – не виявля́й и́ншим свої́х думо́к.
• -за́ть себя кому – показа́ти себе́; да́тися в знаки́. [Я ще тобі́ себе́ пока́жу, зна́тимеш! Дали́ся тобі́ в знаки́].
• -вать кого в наилучшем свете – виявля́ти, ви́явити кого́ в найкра́щому сві́тлі.
• Ваши глаза -ют ваши чувства – ва́ші о́чі виявля́ють ва́ші почуття́.
• Речь твоя -ет воспитанность – річ твоя́ явля́є ви́ховання (Куліш).
• -за́ть выражением лица – ви́явити ви́разом обли́ччя; ознайми́ти лице́м.
• -зывать кукиш – ду́лю дава́ти (показува́ти, ти́кати, сука́ти), да́ти.
• -зывать язык – язика́ соло́пити.
• -зывать голое тело сквозь прорехи – ті́лом світи́ти.
• Он к нам и носа (глаз) не -ет – він до нас і но́са (оче́й) не появля́є (явля́є), но́са не потика́є.
• И глаз не -вай – і оче́й (очу́) не явля́й.
• Хоть бы глаза когда -за́л – хоч-би о́чі коли́ появи́в.
• Ей его и не -вай – їй його́ ні на́ очі.
• И носа из избы не -вает – і но́са з ха́ти не витика́є (не ви́ткне).
• И носа к ним -за́ть нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна.
• -вать пальцем на кого – па́льцем витика́ти кого́ [Вороже́ньки погляда́ють, па́льцями нас витика́ють].
• -вать на кого рукою – скида́ти на ко́го руко́ю.
• -за́ть чудо всему свету – яви́ти чу́до всьому́ сві́тові.
• -за́ть свою силу – яви́ти свою́ си́лу.
• -за́ть свои намерения – ви́явити свої́ за́міри.
• -зывать печаль – виявля́ти (появля́ти) сум, журбу́.
• -зать воочию – да́ти на явку́, поста́вити в очу́, показа́ти в світ о́ка. [Пока́жемо в світ о́ка до́блесть на́шого лю́ду (Куліш)].
• -за́ть кому что (научить кого чему) – показа́ти кому́ що; да́ти нау́ку кому́ чим. [Покажі́ть мені́ раз, як роби́ти, а вдру́ге я й сам зумі́ю. Пани́ свої́ми усо́бицями дава́ли нау́ку, як своє́ї пра́вди доказа́ти (Куліш)];
2) (свидетельствовать) свідкува́ти, сві́дчити, посвідча́ти, посві́дчити, виявля́ти, ви́явити на ко́го, дока́зувати, доказа́ти, вика́зувати, ви́казати, дово́дити, дове́сти на (про́ти) ко́го. [Сві́дки посві́дчили, як була́ спра́ва, мене́ й пу́щено на во́лю. Ніхто́ не ви́явив на йо́го. Як-же мені́ дово́дити ба́тькові проти діте́й (Мирн.)].
• Пока́зываемый – пока́зуваний, вика́зуваний, появля́ний, виявля́ний.
• Пока́занный – пока́заний; ука́заний; ви́казаний.
Пы́тка – му́ки, мордува́ння, катува́ння, торту́ри. [Зляка́вшись мордува́ння, міг він те сказа́ти й сві́дчити, чого́ не знав (Грінч.).].
• Подвергать, подвергнуть -тке – бра́ти, взя́ти на му́ки, на торту́ри кого́, підда́ти му́кам кого́. [А ти наду́майся, нати́сни па́м’ять, а то як ві́зьмем за́втра на торту́ри, то вже не ви́пустим живи́м (Л. Укр.)].
• Под -ткой – на му́ках. [Гово́рить, як на му́ках (Приказка)].
• Место -тки – каті́вня.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДАВА́ТЬ ще уділя́ти, (життя) дарува́ти;
давать взаймы́, ще випозича́ти;
давать взя́тку кому підпла́чувати, підкупля́ти кого;
давать возмо́жность дозволя́ти, уможли́влювати;
давать во́лю розв’я́зувати світ,(потурати) попуска́ти (ві́жки́) кому;
давать во́лю языку́ дава́ти во́лю слова́м;
давать го́лову на отсече́ние давати го́лову на відрі́з;
давать жи́зни давати га́рту;
давать кля́тву /давать прися́гу/ присяга́ти, присяга́тися, склада́ти прися́гу;
давать ло́жные показа́ния кривосві́дчити;
давать направле́ние скеро́вувати;
давать на прока́т випозича́ти кому;
давать о себе́ знать (після зникнення) об’явля́тися;
давать обеща́ние, обіця́ти, дава́ти сло́во;
давать огла́ску витяга́на лю́ди;
давать отпо́р дава́ти відкоша́;
давать отчёт склада́ти звіт, звітува́ти;
давать о́чную ста́вку забут. роби́ти зво́дини;
давать побе́ги вкрива́тися па́гінням;
давать пода́чки дава́ти як ста́рцеві;
давать по рука́м дава́ти одкоша́;
давать показа́ния ще сві́дчити, склада́ти сві́дчення, зізнава́ти;
давать поня́ть галиц. дава́ти до зрозумі́ння;
давать пра́во кому упра́внювати кого;
давать представле́ние о відкрива́ти о́чі на;
давать при́быль прино́сити зиск;
давать прию́т прихища́ти;
давать просто́р (чому) дава́ти во́лю;
давать рабо́ту кому галиц. затру́днювати кого;
давать разноречи́вые показа́ния не в одно́ сві́дчити;
давать свобо́ду де́йствий розв’я́зувати ру́ки;
давать сове́т кому ра́дити кого;
давать указа́ния загадувати;
давать урожа́й оказ. урожа́їти;
давать уро́ки дава́ти ле́кції;
давать ход де́лу зру́шувати спра́ву;
дава́й(те) бежа́ть /игра́ть, спать тощо/, біжі́м /гра́ймо, спі́мо тощо/;
даёшь ли ты себе́ отчёт живомовн. що ти собі́ ду́маєш?;
даю́т – бери́, бьют – беги́, даю́ть – хапа́й, б’ють – тіка́й;
НЕ ДАВАТЬ не давать жи́зни не дава́ти про́світку;
не давать переды́шки кому ганя́ти кого як соло́ного за́йця;
не давать поко́я підсил. не дава́ти жи́ти, (про думки) му́ляти, ви́тися гадю́кою ко́ло се́рця, (про клопіт) лягати на серце;
не давать прохо́да про́ступку не дава́ти;
не давать спать зганя́ти сон з оче́й;
так не даёт что стил. перероб. так... ж(е) [плю́нуть, так не даёт дисципли́на = плю́нути, так дисциплі́на ж];
дава́й не бу́дем! (дава́йте не бу́дем!) ме́нше з тим!;
даю́щий що дає́ тощо, зви́клий /ста́вши/ дава́ти, спромо́жний /покли́каний, у си́лі/ да́ти, дава́ч, даве́ць, дава́льник, дава́лець, забут. да́ха, (жтття) уроч. дарува́тель /жін. дарувателька/, прикм. ще́дрий, жерто́вний [дающая рука́ = ще́дра /жертовна/ рука́], дава́льний, забут. даву́щий, складн. працеда́вець [дающий рабо́ту працеда́вець], позикода́вчий [дающий заём позикода́вчий], життєда́йний [дающий жизнь життєда́йний], фраз. де дано́ [код, дающий ключ код, де дано ключ];
дающий взаймы́ позича́йло;
дающий взя́тки хабарода́вець;
дающий возмо́жность стил. перероб. дозволя́ючи;
дающий во́лю визволи́тель, (поблажливий) потака́ч;
дающий во́лю языку́ без мі́ри у слова́х, язика́тий;
дающий вы́ход чему стил. перероб. даючи́ ви́хід;
дающий го́лову на отсече́ние зго́дний да́ти го́лову на ві́дру́б;
дающий за́работок грошеда́йний;
дающий заро́к зго́дний заректи́ся;
дающий знать інформа́тор, доноси́тель, уроч. сповісти́тель;
дающий кля́тву /дающий прися́гу/ заприся́жуваний;
дающий направле́ние образ. заспівни́й;
дающий обозначе́ние /дающий обоснова́ние тощо/ = обозначающий /обосновывающий тощо/;
дающий осе́чку зати́нчивий;
дающий отве́т зму́шений /ра́ди́й/ відпові́сти;
дающий пи́щу чему/ для чего зда́тний підживи́ти що;
дающий плоды́ = дающий результаты;
дающий побе́ги укри́тий па́гінням;
дающий по́вод зда́тний да́ти при́від;
дающий показа́ния (дающий ло́жные показа́ния) сві́док, (кривосві́док);
дающий поня́тие о чём зда́тний да́ти уя́влення про що;
дающий пота́чку зви́клий потура́ти, потака́ч, потака́йло, побла́жливий;
дающий права́ гражда́нства що дає́ права́ громадя́нства;
дающий преиму́щество фраз. кози́рний;
дающий при́быль зи́ско́вий;
дающий себе́ отчё́т в чём свідо́мий чого;
дающий себя́ знать ще й до́сі відчу́тни́й;
дающий результа́ты результати́вний, плі́дний;
дающий себя́ обману́ть легки́й на підмо́ву;
дающий сло́во зобов’я́зуваний, пор. обещающий;
дающий сове́т пора́дливий, з пора́дою на уста́х;
дающий согла́сие зго́дний;
дающий толчо́к = стимулирующий;
дающий урожа́й (на гекта́р) з урожа́єм (на гекта́р);
дающий уро́ки репети́тор;
не дающий ни о́тдыху ни сро́ку гото́вий замори́ти робо́тою;
не дающий по́вода стил. перероб. не даючи́ при́воду;
не дающий поко́я = беспокоящий;
не дающий результа́тов безрезульта́тний;
рука́ дающего да не оскуде́ет хай ві́чно по́вниться рука́ даву́щого, хай не убо́жіє рука́ даву́щого;
ПОДТВЕРЖДА́ТЬ фраз. сві́дчити, засві́дчувати, (фактами) підпира́ти, (ділом) підкрі́плювати;
подтвержда́ющий що /мн. хто/ потве́рджує тощо, ста́вши свідчити, зда́тний потве́рдити, сві́док, потве́рджувач /підтверджувач/, прикм. стве́рдний, стве́рдливий, підтве́рдливий, потве́рдливий, стве́рджувальний, потве́рджувальний, підтве́рджувальний, засві́дчувальний, образ. як потвердження /сві́дчення/, складн. підіпри́- [підіпри́-доказ];
подтверждающий необходи́мость /подтверждающий пра́вильность/ потве́рджувач потре́би /пра́вильности/;
подтверждающийся/подтвержда́емый стве́рджуваний /потве́рджуваний, підтве́рджуваний/, засві́дчуваний, (актом) задокументо́вуваний;
ПОКА́ЗЫВАТЬ ще демонструва́ти, (в суді) сві́дчити, зізнава́ти, дава́ти сві́дчення, (пальцем) вка́зувати, фаміл. ти́цяти;
показывать куки́ш /показывать шиш, показывать фи́гу/ сучи́ти /сука́ти/ дулі;
показывать нос наставля́ти но́са;
показывающий що /мн. хто/ пока́зує тощо, ста́вши демонструва́ти, ра́ди́й показа́ти, за́йня́тий по́казом, демонстра́тор, (індекс) пока́жчик, (в суді) сві́док, прикм. /кому/ вказівни́й для кого, (важли́вий) для по́казу, складн. покажи́-, пор. указывающий;
показывающий зу́бы / показывающий ко́гти/ перен. стил. перероб. ви́шкіривши зу́би /нагото́вивши пазурі́/;
показывающий куки́ш в карма́не відва́жний на ду́лю в кише́ні, покажи́-дулю-в-кише́ні;
показывающий нос з наста́вленим но́сом;
показывающий па́льцем зви́клий ти́цяти па́льцем;
показывающий приме́р зда́тний бу́ти за при́клад;
показывающий роль що пока́зує роль;
показывающий себя́ ра́ди́й показа́ти себе́;
показывающий спи́ну 1. зви́клий пока́зувати спи́ну, 2. ра́ди́й накива́ти п’я́тами;
показывающий спи́ну врагу́ покажи́-спину-во́рогу;
СВИДЕ́ТЕЛЬСТВОВАТЬ (про що) говори́ти, промовля́ти, вка́зувати на;
свидетельствовать о чём фраз. ди́хати чим [всё здесь свидетельствует о про́шлом тут все дихає мину́лим];
свидетельствовать (соба́чью) пре́данность кому ї́сти очи́ма кого (нача́льство);
свидетельствующий що /мн. хто/ сві́дчить тощо, ра́ди́й сві́дчити, зда́тний бу́ти сві́дченням, зго́дний сві́дчити, посві́дчити, сві́док, (що) сві́дчення, прикм. свідо́цький, фраз. де засві́дчено [акт, свидетельствующий о сде́лке акт, де засві́дчено уго́ду];
свидетельствующий о чём сві́дчення чого;
свидетельствующий своё уваже́ние ра́ди́й засві́дчити свою́ поша́ну;
ОСВИДЕ́ТЕЛЬСТВОВАТЬ ще зроби́ти о́гляд;
освидетельствовавший ОКРЕМА УВАГА
УКА́ЗЫВАТЬ (на мороз) пока́зувати, (на хиби) зверта́ти ува́гу, (як діяти) повча́ти, науча́ти, поя́снювати, (літературу) рекомендува́ти, (дату) назива́ти;
ука́зывать на сві́дчити про [акце́нт ука́зывал на образова́ние акце́нт сві́дчив про осві́ту];
ука́зывать а́дрес зазнача́ти адре́су;
ука́зывать доро́гу (нащадкам) стели́ти /простеля́ти/ шлях;
ука́зывать на кого, кива́ти на;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лжесвидетельствовать – кривосві́дчити, -дчу, -дчиш, не по пра́вді сві́дчити.
Свидетельствовать –
1) сві́дчити, -чу, -чиш, свідкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, посві́дчити, -чу, -чиш;
2) (у нотариуса) завіря́ти, заві́рити, -рю, -риш (що).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Доказывать – доводити; (подтверждать данными) – доказувати. Доказывать свои права на что – доводити своїх прав до чого; свідчити свої права до чого. Доказывать свое – свого доводити. Доказывать на деле – ділом доводити.
Показание – свідчення; свідкування; (термометра, счетчика) – показ. Показания на суде – свідчення; зізнання. По показаниям очевидцев – із свідчень самовидців; як самовидці свідчать. Давать (ложные) показания – (криво) свідчити на кого. Ложные показания – кривосвідчення. Отбирать свидетельские показания – вислухувати свідків.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Безмолвно
• Безмолвно красноречивый – німопромовистий. [Бачу наші німопромовисті могили. Кониський.]
• Безмолвно свидетельствовать, – безмовно (німо) свідчити –
Давать
• Давай бог ноги – хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг – боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы – позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому – давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед… – давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе – давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху (перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место – давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй (разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало (книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю – давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому – давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку – зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего – давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях) – давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому – давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину (разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт – усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому – давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму – (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу – давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись – мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка) – дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу – дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену – дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот – повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни – ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём – дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику – дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву – дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово – на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому – заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот – повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи – дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд (книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть – датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака (разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка – дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания – дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого – не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять – (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам! – я тобі дам!; ось я тобі!
Показание
• Давать (ложные) показания на кого (о свидетелях) – (не по правді, криво) свідчити на кого.
• Давать разноречивые показания – суперечливо (суперечно) свідчити; не в одно свідчити (про кого).
• Отбирать свидетельские показания – вислухувати свідків; відбирати свідчення.
• Показания на суде (о свидетелях) – свідчення; (про підсудного) зізнання.
Свидетельствовать
• Свидетельствовать в пользу кого, чего – свідчити на користь чию, чого; свідчити (промовляти) за кого, за що.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Свідкува́ти, см. Сві́дчити.
Сві́дчити, -чу – свидетельствовать, показывать, давать показание; сві́дчитися (ким, чим) – клясться, призывать во свидетели.
• Бо́гом сві́дчити – призывать во свидетели бога.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Лжесвидетельствовать – кривосві́дчити, неправдиво сві́дчити.
Опровержение – запере́чення, спросто́вання; (действ.) – запере́чування, запере́чення, спросто́вування, спростува́ння; служить -нием чего – становити запере́чення (чому), бу́ти за до́від про́ти (чо́го), сві́дчити про́ти чо́го, спросто́вувати що.
Показание –
1) (свидетельствование) – сві́дчення; п. ложное – криве́ сві́дчення, кривосві́дчення; п. переспросное – перепитне́ сві́дчення; п. свидетельское – сві́дчення; давать свидетельские -ния – свідкува́ти, сві́дчити, посві́дчити; давать ложное -ние – криво сві́дчити, не по пра́вді сві́дчити; давать разноречивые -ния – супере́чно сві́дчити, не в одно сві́дчити (говорити); дача -ния – свідкува́ння, сві́дчення; засвидетельствовать, подтвердить свидетельскими -ниями – сві́дками засві́дчити; отбирание свидетельских -ний – відбира́ння сві́дчень, вислухання сві́дків; снимать -ния – відбира́ти сві́дчення;
2) (указание термометра, счетчика) – по́каз (-зу).
Показывать, -зать –
1) пока́зувати, показа́ти; (о примере) – дава́ти, да́ти; (проявлять) – виявляти, виявити; п. свои намерения – виявляти, виявити свої́ на́міри; п. себя чем – виявляти, виявити себе́ чим;
2) (научить кого чему) – показа́ти кому́ що, навчити кого́ чого́;
3) (свидетельствовать) – свідкува́ти, сві́дчити, посвідча́ти, посві́дчити, дава́ти, да́ти сві́дчення.
Свидетельствовать, засвидетельствовать, посвидетельствовать –
1) (удостоверять) – сві́дчити, засві́дчити, посві́дчити; с. подпись – сві́дчити пі́дпис;
2) (быть свидетелем) – свідкува́ти, бу́ти за сві́дка.
Скреплять, -пить (разорван. бумагу) – ско́лювати, сколо́ти; (документ подписью) – сві́дчити, посві́дчувати, посві́дчити, стве́рджувати, стве́рдити; с. договор – стве́рджувати до́говір.
Удостоверять, -рить –
1) (свидетельствовать) – сві́дчити, посві́дчувати, посві́дчити, засві́дчувати, засві́дчити; у. документ – сві́дчити, посві́дчувати доку́мент;
2) (подтверждать) – стве́рджувати, стве́рдити; собственноручность подписи -ряю – власнору́чність пі́дпису стве́рджую.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

сві́дчити, -чу, -чиш, -чать; сві́дчи, сві́дчіть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Свідкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = Свідчити. Велике слово свідкує про величчє того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131.
Сві́дчити, -чу, -чиш, гл. Свидѣтельствовать, показывать, давать показаніе. Московка свідчила, що він був там тоді, як батька били. Канев. у. Недоїдки свідчили, що тут були люде. Св. Л. 223. Йшла фальшивим свідком свідчити. Гол. IV. 543. Святеє писаніе свідчить-висвідчає. АД. І. 185.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Удостоверять, -ся, удостоверить, -ся — сві́дчити, посві́дчити, засві́дчити; у[в]певня́ти, -ся, у[в]пе́внити, -ся, пересві́дчувати, -ся, пересві́дчитися; У. подпись — засві́дчити пі́дписа.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

дружи́нниця, дружи́нниць; ч. дружи́нник
членкиня дружини. [Класи ділилися на хлопців і дівчат, з дівчат готували санітарних дружинниць, хлопців навчали стріляти. (Гендер в деталях, 10.09.2019). Дружинниці спільноти прагнуть пізнання правд віри, духовного розвитку та своєю працею намагаються свідчити присутність Господа в нашому житті. (osbm-buchach.org.ua, 27.07.2014). І які обов’язки я тільки не виконувала – була депутатом Жовтоводської міської ради чотирьох скликань, агітатором, профспілковим діячем, дружинницею, навіть пожежницею. (Україна молода, 2011).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 424.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)