Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «степ»
Шукати «степ» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Безме́рный – безмі́рний, неомі́рний. [Незмі́рний по́двиг. Неомі́рний степ]. • -но – безмі́рно, незмі́рно, неомі́рно, без мі́ри, мі́ри нема́, безнемі́рно. [Зма́лку начу́лася, що вона́ хоро́ша – мі́ри нема́. Ста́вив себе́ без мі́ри ви́соко. Безнемі́рно пив]. |
| Вообража́ться, вообрази́ться – уявля́тися, уяви́тися, примрі́юватися, примрі́ятися, рої́тися, ви́роїтися. [Уявля́ється мені́ широ́кий степ по весні́. Ті́льки задріма́в,— таке́ ви́роїлося, що аж і стра́шно ста́ло]. |
| Де́вственный – діви́[о́]чий, паня́нський, небла́зний; неви́нний, непоро́чний. • Де́вственная земля – земля́ неза́ймана, ціли́нна, новина́. [Широ́кий необме́жний, неза́йманий степ (Коцюб.). Ціли́нні степи́]. • Де́вственный лес – діви́ча пу́ща, пра́ліс, відві́чний ліс, неза́йманий ліс. • Де́вственная плева – діво́ча боло́на, гі́мен (р. -ну). |
| Де́лать, -ся – роби́ти, -ся; а отвлечённее – ді́яти, -ся, проді́яти, -ся, чини́ти, -ся; виробля́ти, -ся. [Що́ він, стари́й, тепер ді́ятиме за сві́ті? (Грінч.). Ма́ти ду́же турбува́лася: що́ таке проді́ється з її́ си́ном? (Крим.). Ой, бо́же, що чини́ти? Благослові́ть нас, ма́мо, корова́й виробля́ти]. • Де́лать плохое что-либо – ко́їти, витворя́ти. [Спусти́ їм, то таке́ зако́ють! (Котл.)]. • Де́лать своё дело исправно – справля́ти, -ся, пра́вити. [Ат собі́ чолові́чок був; а проте́ – своє́ ді́ло пра́вив (Конис.)]. • Де́лать усердно – роби́ти щи́ро, припада́ти до робо́ти, пильнува́ти. • Де́лать лениво – роби́ти як не свої́ми. • Де́лать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело – парта́чити, парто́л[р]ити, ба́зграти, пога́нити, паску́дити, (реже) капа́рити, кре́мсати, глемузда́ти. [Роби́ до́бре, не паску́дь]. • Изо всех сил де́лает – як не пере́рве́ться! • Де́лать очень энергично (шутл.) – перцюва́ти. • Де́лать медленно, мешкотно – длу́батися, мару́дитися, ма́цатися, мо́мсатися, роби́ти як мо́кре гори́ть, як че́рез пень коло́ду тягти́. • Де́лать легко, как бы играя – за и́грашки роби́ти. [Та це вона́ за и́грашки зро́бить!]. • Де́лать иначе – ина́чити, переина́чувати, переина́кшувати. • Де́лать не спеша, с толком – поклада́ючи роби́ти. • Де́лать с оглядкой (шутл.) – позира́ти на за́дні коле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні коле́са (Конис.)]. • Де́лать по своему – чини́ти свою́ во́лю, свої́м ро́бом (ладо́м) ходи́ти, свої́м бо́гом роби́ти (піти́), узя́ти свою́ во́лю, роби́ти по-вподо́бі. • Де́лать кому приятное – догоджа́ти, чини́ти кому́ вті́ху. • Де́лать наперекор – насупереки́ йти з ким, борозди́ти кому́, що. • Де́лать по примеру – у слід іти́. [У слід старо́ї попаді́ йде (Конис.)]. • Он может де́лать, что хочет – йому́ ві́льний світ (ві́льно) роби́ти що хо́че. • Что будешь де́лать? – що ма́єш роби́ти? • Ничего не де́лать – ба́йдики би́ти, ле́жня (ле́жники) справля́ти, посиде́ньки справля́ти, ханьки́ м’я́ти, бимбува́ти. [Бимбу́є, як жид у шаба́ш]. • Решительно ничего не де́лает – і за холо́дну во́ду не бере́ться (не ві́зьметься), а́ні до холо́дної води́, ні кує́, ні ме́ле. • От нечего де́лать – зніче́в’я, від ні́чого роби́ти. • Де́лать кого чем – наставля́ти, настанови́ти кого́ за [на] ко́го. [Настано́влено його́ за со́цького]. • Де́лать, -ся, сде́лать, -ся – става́ти, -ся, ста́ти, -ся (о многих – поста́ти). [Хто стає́ться вівце́ю, того́ вовк з’їсть (Ном.). Ході́м, се́стро, луга́ми та поста́нем квітка́ми (Чуб.)]. • Де́латься каким-л. – …і́шати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурні́шати – де́латься глупым, гла́дшати – д. жирным, гі́ршати – д. хуже. Де́лающий, -щая всё по своему – своєу́мець, -мка. [Така́ вона́ своєу́мка, непокі́рлива (М. Вовч.)]. • Де́лающий, -щая за раз несколько дел – семиді́льник, -ниця. |
| До́ктор –
1) (учён. степ.) – до́ктор. [До́ктор меди́чних нау́к. До́ктор пра́ва]; 2) лі́кар (р. -ря). [Лі́кар на вну́трішні хоро́би (реже для вну́трішніх хоро́б) = по внутренним болезням. Лі́кар на о́чні хоро́би]. • Женщина-до́ктор – лі́карка. |
| Дыми́ться –
1) (испускать дым) дими́тися, димува́ти, димі́ти (воно́ дими́ть), ди́мом ійти́ [Скрізь дими́лися руї́ни. Мушке́т диму́є. Дале́ко щось димі́ло. Го́род пала́в, ішо́в ди́мом (Васильч.)], кури́тися, курі́ти (воно́ курі́є и воно́ ку́рить). [Пожа́рище ще кури́лося. З ко́мина кури́ть. З труби́ курі́ло]. • Дымя́щийся – диму́(ю)чий, димлю́чий, димли́вий. [Гора́ диму́юча (Св. П.)]; 2) (испускать пар) парува́ти, димува́ти, курі́ти [Гаря́чий борщ пару́є. Диви́сь, як гній пару́є. Твій меч іще́ диму́є кро́в’ю (Куліш). На твої́й ша́блі ще кури́ть брате́рня кров]; (о запахе: благоухать) кури́тися. [Степ кури́всь усіма́ па́хощами свої́х квіто́к (Гр. Григор.)]. |
| Жара́ – жара́, жаро́та, (чаще) спе́ка, спеко́та, пеко́та, (душная) духо́та, душно́та, (парящая) парно́та, (з)вар (р. -ру), сквар, шква́ра. [Жара́ ви́сушила степ. Коло пе́чи сильна́ жара́. Вдень жаро́та припіка́ла. У са́му спе́ку опі́вдні]. • Адская (сильная) жара́ – спе́ка пеке́льна. |
| Жи́тельство – житло́, пробува́ння, перебува́ння, прожи́ток (р. -тку), ме́шкання. [Іду́ть лю́ди на житло́ в степ. Зну́дило мене́ пробува́ння в лі́сі – до люде́й хо́четься. До запоро́жців донці́ з До́ну ти́сячами на прожи́ток прихо́дили (Куліш). У домі́вці на ме́шканні]. См. Жизнь где. Место жи́тельства – мі́сце пробува́ння, ме́шкання. • Уйти с места жи́тельства неведомо куда – змандрува́ти. • Вид на жи́тельство – по́свідка на перебува́ння (на пробува́ння). |
| I. Запыли́ть –
1) (начать пылить) запороши́ти, закури́ти, запили́ти, поча́ти пороши́ти, кури́ти, пили́ти, (вульг.) закушпе́лити; (о растениях) поча́ти пилкува́ти. [Чо́ртик перекрути́вся скі́лька разі́в у снігу́, зарегота́вся, пішо́в дрібу́шки в степ… та як завихри́ть, та як заку́рить (Васильч.). Закрути́ло, закушпе́лило шляхо́м (Мирн.)]; 2) (помчаться, вздымая за собою пыль) закури́ти (-рю́, -ку́риш; пр. вр. -кури́в) и закурі́ти (-рі́ю, -і́єш, пр. в. -курі́в). [Чолові́к тоді́ його́ (чо́рта) зсади́в з гру́ші, – чорт аж закурі́в (Рудч.)]; 3) см. Запыли́ть 1, 2, 3, 4 (под Запы́ливать). |
| Заселя́ться, засели́ться – залю́днюватися и залюдня́тися, залюдни́тися, залюдні́ти, заселя́тися, засели́тися, обселя́тися, обсели́тися, оса́джуватися, осади́тися, заме́шкуватися, заме́шкатися, бу́ти залю́дненим, засе́леним и т. д. [Сим ро́бом пусти́ні почали́ залюдня́тись і залюдня́ються й до́сі (Куліш). Залюдні́ла Украї́на (Куліш). Степ обсели́вся]. |
| Земля́ –
1) (земной шар) земля́; 2) (вещество; прах) земля́; 3) (почва, поверхность) земля́, ґ[г]рунт (-ту). • Вспаханная -мля́ – рілля́ (ж. р.), ни́ва. • Девственная -мля́ – цілина́, ціли́нна земля́. • Пахотная -мля́ – о́р(а)на земля́. • Сухая -мля́ – сухо́земля. • Утоптанная -мля́ – уто́птана земля́, збій (р. збо́ю). • -мля́ замёрзшая комками – гру́да, (собир.) гру́ддя. • Пласт -мли́ (при пахании) – верства́, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих. • Слой (отвороченный) -мли – ски́ба. • Зе́мли (геол.) – зе́млі. • Возделывать, обрабатывать -млю – обробля́ти (роби́ти, управля́ти, по́рати) зе́млю (по́ле, степ, ріллю́). • Истощать (-щить) -млю частыми посевами – виробля́ти (ви́робити) зе́млю; 4) (суша) земля́, суході́л (-до́лу), су́ша, матери́к (-ка́); 5) (страна, область) земля́, краї́на, край; сторона́; (территория) терито́рія, тере́н (-е́ну). «Запорожские -мли» – во́льності Запоро́зькі. • Чужие -мли – чужі́ зе́млі (краї́, сто́рони), чужозе́мщина. • -мли за морем – замо́рські краї́, замо́р’я (ср. р.). • За тридевять -ме́ль – за двадця́ту грани́цю, за три́дев’ять земе́ль; 6) (угодье, иногда с усадьбой) земля́, ґ[г]рунт; срвн. Уса́дьба. • -мли – ґрунти́ и ґрунта́. • Казённая -мля́ – скарбо́ва земля́. • Неудобная -мля́ – невжи́тки. • Необрабатываемая несколько лет -мля – облі́г (-ло́гу), перелі́г (-ло́гу). • Опустевшая -мля – пу́стка. • Отцовская -мля́ – ба́тьківщина. • -мля́, приобретенная правом первого занятия – за́ймань, займанщи́на. • Церковная -мля́ – церко́вна земля́, (отведенная для духовенства) ру́га, ру́жна земля́. • Выморочная -мля – безгоспода́рна земля́, відуме́рщина; 7) (дол) діл (р. до́лу), земля́. • До -мли́, к -мле́ – додо́лу. • На -мле́ – до́лі, на землі́. • На -млю – додо́лу, на ді́л, на зе́млю. • Стереть с лица -мли́ – з сві́та згла́дити, (поэтич.) не да́ти ря́сту топта́ти; 8) (фон) земля́, по́ле, тло; см. Фон. [Очі́пок по вишне́вій землі́ з зеле́ними розво́дами (Квітка)]. |
| Изукра́шивать, -ся, изукра́сить, -ся – прикраша́ти, -ся, прикраси́ти, -ся, закраша́ти, -ся, закраси́ти, -ся, (при)оздо́блювати, -ся, (при)оздо́бити, -ся, цяцькува́ти, -ся, по[ви́]цяцькува́ти, -ся, (цветами) укві́тчувати, -ся, уквітча́ти, -ся, закві́тчувати, -ся, заквітча́ти, -ся; срвн. Разукра́шивать, -ся. • -сить узорами, резьбой и т. п. – змере́жити, помере́жити, поцвіткува́ти що чим. [Цвітко́вана гале́ра (Дума)]. • -сить словами, выражениями – прикраси́ти слове́сними оздо́бами. • -ситься флагами – убра́тися в прапори́, заквітча́тися прапора́ми. • Изукра́шенный – прикра́шений, закра́шений и т. д. -ный орнаментом – орнаменто́ваний, цвітко́ваний, процві́таний (Дума). • Степь -ная цветами – степ процві́таний (кві́тами), в кві́ти при́браний, квітча́стий степ. |
| Испещря́ть -ся, испестри́ть, -ся – (узорами, полосами) мере́жа[и]ти, -ся, змере́жувати, -ся, помере́жа[и]ти, -ся, (о мн.) помере́жа[и]ти, -ся, позмере́жувати, -ся; (делать пегим, пятнистым) цяткува́ти, -ся, поцяткува́тися, -ся, кра́пи́ти, -ся, покра́пи́ти, -ся, крапкува́ти, -ся, покрапкува́ти, -ся чим, у що. [Широ́кі ті́ні простягли́сь і мере́жили степ (Стор.)]. • -ри́ть тело кнутом – списа́ти ті́ло (м’я́со) батого́м. • -ря́ть лист бумаги знаками – спи́сувати (весь) а́ркуш папе́ру значка́ми. • -ря́ть цветами что – обкида́ти кві́тами що. • Испещрё́нный – змере́жаний, помере́жаний; цятко́ваний, (по)крапко́ваний; (пёстрый) пері́стий, пістря́вий, крапча́стий. |
| Камыши́стый – комишува́тий, очере́тува́тий. [Воно́, те о́зеро, нечи́сте, – воно́ комишува́те (Новом. п.). Очеретува́тий степ (Сл. Грінч.)]. |
| Коме́та – коме́та, віха́, зі́рка з мітло́ю, мітла́, хвоста́та (волоса́та, мітла́ста) зі́рка. [Пе́ред го́лодом віха́ на за́ході стоя́ла (Херс.). Мітла́ огне́нная зійшла́, і степ і го́ри осія́ла (Шевч.)]. • Блуждающая -та – мандрівна́ коме́та, заблу́канка-коме́та. • Голова -ты – голова́ коме́ти. • Хвост -ты – хвіст коме́ти, мітла́ у коме́ти. • Ядро -ты – ядро́ коме́ти. |
| Кра́сочный –
1) фа́рбовий, фарбляни́й. [Чума́рка у ньо́го, як звича́йно бу́ти їй у богома́за, за́вжди бу́ла замасльо́нена олі́єю і запля́млена фа́рбовими пля́мами (Яворн.)]. • -ная фабрика – фарба́рня. • -ная (лавка) – фарба́рня (-ні). • -ное дело – фарба́рство; 2) (цветистый) барви́стий, ба́рвний, пишноба́рвний, кольори́стий, красови́тий, квітча́стий, (яркий) яскра́вий. [Сни барви́сті (Вороний). Під твердо́ю шкаралю́щею у не́ї вироста́ють ба́рвні кри́ла (Коцюб.). Рі́дний степ широ́кий, ві́льний, пишноба́рвний (Вороний). Яка́ се пи́шна карти́на бу́де! Які́ кольори́сті ефе́кти! (Грінч.). В надзвича́йно яскра́вій фо́рмі (Єфр.)]. • Владеющий -ной речью – красномо́вний; срвн. Красноречи́вый. |
| Малоле́ток – малолі́ток, недо́лі́ток, пі́дліток (-тка), недоро́слий (-лого), малолі́т, (насмешл.) безшта́нько (-ка). [У вдови́ дочка́ росла́ і син малолі́ток (Шевч.). По фа́бриках до маши́н ста́влять не ті́льки таки́х, що по́вних літ не дійшли́, пі́длітків, а й зовсі́м діте́й ще недо́літків (Єфр.). В ме́не ді́ти-малолі́ти, не зду́жають в степ леті́ти (Чуб. V). Діте́й недоро́слих з опікуна́ми їх (Ст. Лит.). Він зро́стом висо́кий, а ще недо́літок – на чотирна́дцятому го́ді ті́льки (Кониськ.)]. • -тки – соб. мале́ча (-чі), ма́леч (-чи), маль (р. ма́ли). [Все мале́ча: найста́ршому ті́льки деся́тий год (Грінч.)]. |
| Молодё́жь – мо́лодь (-ди), мо́лодіж (-дежи), молод(н)е́ча, юна́цтво, (зап.) молоде́цтво, (мужская, неженатая) парубо́цтво. [На о́дшибі од села́ було́ и́грище, мо́лодь гомоні́ла, співа́ла, смія́лась (М. Вовч.). Вся мо́лодіж пусти́лась у тане́ць (Н.-Лев.). Да́лі стари́й Вовк звелі́в молодне́чі ї́хати наза́д у степ (Марков.). Посклика́вши до се́бе шляхе́тське юна́цтво (Куліш)]. |
| Молча́ть, ма́лчивать –
1) мовча́ти, німува́ти, (образно) мо́вча́нку справля́ти, у мовчана́ гра́ти(ся). [Ті́льки свекру́ха все ла́ється, а ми всі мовчимо́, сло́ва за день оди́н до о́дного не промо́вимо (Грінч.). Аж поду́мати гі́рко, як ота́ люди́на га́рна зни́кла німу́ючи з-посеред ми́ру бо́жого (Куліш). А я бу́ло чу́ю, та вже німу́ю (Кониськ.). Ма́ти розмовля́є з Ода́ркою, а вона́ сиди́ть, мо́вчанку справля́є (Мирн.) І знов почали́ ми у мовчана́ гра́ти, жу́римось (Г. Барв.)]. • Упорно -ча́ть – упе́рто мовча́ти, уст не розімкну́ти. • -чит, словно воды в рот набрал – мовчи́ть, як ри́ба (як німи́й), мовчи́ть ні па́ри з уст. • Заставлять, заставить -ча́ть кого – зму́шувати, зму́сити мовча́ти кого́, (образно) зав’яза́ти язика́ кому́; срв. Замолча́ть 2. [Лю́дям язика́ не зав’я́жеш (Номис)]. • -чи́! • -чи́те! • -ча́ть! – мовчи́! мовчі́ть! цить! ци́тьте! ти́хо! [Мовчи́, глуха́, – ме́нше гріха́! (Приказка). Цить, не плач, дасть ма́ти кала́ч (Номис). Ой, ци́тьте та мовчі́те, та ніко́му не кажі́те! (Пісня)]. • -чи́ да ешь! – мовчи́ та диш! (Приказка). • Законы -ча́т относительно этого обстоятельства – зако́ни нічо́го не ка́жуть що-до ціє́ї обста́вини (не передбача́ють ціє́ї обста́вини). • Молча́щий – що (хто) мовчи́ть, мовчу́щий. [Бере́ за ру́ку мовчу́щого з ди́ва дия́кона і веде́ у дім (Л. Укр.)]. • -ться – мовча́тися. [Мовча́лося. Неве́село вигляда́в степ і гніти́в на́стрій (Леонт.)]. • Тебе таки не -тся – тобі́ таки́ не мовчи́ться. |
| Мра́читься – тьма́ри́тися, тьми́тися, темни́тися, па́морочитися, хма́ритися; срв. Мрачне́ть. [Німі́є степ і тьма́риться (Васильч.). Тьмари́лися думки́ і се́рце болі́ло (Л. Укр.). Ой, хма́риться, – дощ бу́де (Пісня)]. |
| Надё́жно, нрч. –
1) наді́йно, пе́вно, ві́рно, нехи́бно, незра́дно; безпе́чно. [Чи не надійні́ше (срв. степ.) дожида́тися зеле́них тума́нів мандрі́вниці-коме́ти? (М. Калин.). Держа́вний механі́зм працю́є так са́мо незра́дно, як годи́нник на висо́кій Вестмі́нстерській ве́жі (М. Калин.)]; 2) наді́йно, мі́цно, трива́ло, добро́тно. Срв. Надё́жный 1 и 3. |
| Нале́во, нрч. – (на вопрос: где) ліво́руч, (по левую руку) по лі́ву ру́ку; (на вопр.: куда, в каком направлении) ліво́руч, вліво́руч, в лі́ву ру́ку, на лі́ву руч, влі́во, (редко) налі́во; (восклиц., которым погоняют -во волов, и перен. – шутл.) соб, цоб; (то же – к лошадям) вістя́, (гал.) вісьта́. [Две́рі про́сто глядача́, право́руч і ліво́руч (Грінч.). Я ки́даю стрі́ли право́руч, ліво́руч (Л. Укр.). Ввесь час його́ навскі́сна тінь ішла́ по лі́ву його́ ру́ку (Кінець Неволі). Метну́вся вліво́руч (Країна Сліпих). Тихе́нько одчини́в две́рі в лі́ву ру́ку (Н.-Лев.). І куди́ їм ска́же йти, чи напра́во, чи налі́во (Квітка). Поверта́й цабе́ (направо) бо соб ні́куди (Н.-Лев.). Ї́дьте, се́рденько, навпряме́ць, а там живе́ Андрі́й Швець; а там кру́то соб – живе́ Кули́на Вакуле́нкова (ЗОЮР I). Я вас до хреста́ дові́в та й пішо́в вісьта́ домі́в (домой) (Франко)]. • -во от кого, чего – ліво́ру́ч (вліво́руч, влі́во, на лі́ву руч) від ко́го, від чого. [Лі́воруч від о́зера (Грінч.). Влі́во од Андрі́я грав на со́нці срі́бними бри́жами ставо́к (Коцюб.). На лі́ву руч від бу́рти розісла́вся степ (Мирний)]. • Поворачивать -во – поверта́ти (заверта́ти, бра́ти) (в)ліво́руч (в лі́ву ру́ку). [Заверну́в ліво́руч у дру́гу ву́лицю (Грінч.). Ба́чить, як його́ брати́ заверта́ють сте́жкою вліво́руч (Крим.)]. -во кругом, шагом марш! – ліво́руч (налі́во) навкру́г, кро́ком руш! (Київ). |
| Не́дро и (обычно мн.) Не́дра – на́дро (-ра) и (мн.) на́дра (-дер и -дрів); срв. Ло́но. [Що в земні́м глибо́кім на́дрі захова́лося від о́ка (Грінч.). Прийня́в чумака́ ві́льний степ у своє́ на́дро (Коцюб.). Вода́ просяка́є до на́дрів землі́ (Троян.)]. • В -рах земли – в на́драх землі́, в зе́мних на́драх. • Материнские -ра – а) (утроба) ма́тірнє на́дро, ма́тірні на́дра; б) (лоно) ма́тірнє ло́но. |
| Необ’я́тный – неося́жний, необся́жний; безме́жний, необме́жний, неомі́рний; незбагне́нний; срв. Безграни́чный, Непостижи́мый. [Він цілко́м знайшо́в себе́ і на неося́жні о́брії розгорну́в ря́мці украї́нського письме́нства (Гр. Думка). Висо́кий чо́рний мур неося́жний (Кониськ.). Коли́ так, леті́мо ра́зом в неося́жні високо́сті (Вороний). Широ́кий, необме́жений, неза́йманий степ (Коцюб.). Земля́ лежи́ть величе́зна, неомі́рна (Корол.). Уве́сь необся́жний і неогля́дний світ (Яворн.)]. • -ное пространство – неося́жний (безме́жний) про́стір, неося́жні просто́ри. |
| Непреста́нный – безупи́нний, невпи́нний, безнаста́нний, ненаста́нний, безуста́нний, безпереста́нний, (немолчный) неу[в]га́вний, безуга́вний, невгаву́щий, (всегдашний) повсякча́сний, за́всідній, разура́зний; срв. Безостано́вочный. [Безупи́нне шука́ння люди́ни (Крим.). У безупи́нній боротьбі́ (Пр. Правда). Гуді́ння роби́лося рі́вним, безупи́нним (Корол.). Я всю си́лу, що мав я і ма́ю, на робо́ту невпи́нную клав (Грінч.). А надво́рі, нена́че пото́п, – дощ невпи́нний (Л. Укр.). Безнаста́нний біль (Київ). Ненаста́нні розмо́ви (Франко). Ненаста́нний рух люде́й (Павлик). Безуста́нна війна́ (Куліш). Він аж зблід від безуста́нного звору́шення (Коцюб.). Серед неуга́вної робо́ти (Грінч.). То до не́ба посила́є гі́мни степ свої́ нічні́ – гармоні́йні, безуга́вні, невимо́вно чарівні́ (Чернявськ.). Тоді́ напа́ла на ме́не ту́га ре́вная, невсипу́ща, невгаву́ща (М. Вовч.). Украї́на коло́титься невгаву́щим ко́лотом бу́нту (Куліш). Повсякча́сне го́ре (Крим.)]. |
| Нерв –
1) анат. nervus – нерв (-ва), (соб., фам.) нерва́ (ж. р.). [Не́рви Приходе́нков да́лі не ви́держали, він поча́в рида́ти (Кониськ.). Мої́ не́рви, немо́в чу́ли зда́лека до́тик оливця́ (Франко). По мої́х напру́жених не́рвах уда́рила хви́ля рі́дних, близьки́х мені́ зву́ків (Коцюб.). Під грім од повста́нь од всіх свої́х не́рвів у степ посила́ю – пое́те, уста́нь! (П. Тичина). Нерва́ розходи́лася, нерва́ мене́ му́чить (Київ)]. • Нерв глазной (n. ophthalmicus) – о́чний нерв. • Нерв лицевой (n. facialis) – лицеви́й нерв. • Нерв лучевой (n. radialis) – промене́вий (радія́льний) нерв. • Нерв оптический (n. opticus) – зорови́й (опти́чний) нерв. • Нерв седалищный (n. ischiadicus) – сідни́чний нерв. • Возбуждать, дразнить -вы – звору́шувати (дратува́ти, дражни́ти) не́рви кому́, нервува́ти кого́. [Зеле́на цибу́ля дражни́ла наркоти́чно не́рви й апети́т (Н.-Лев.)]. • Воспаление -вов – неври́т (-та); см. Неври́т. • Расстраивать, расстроить -вы – псува́ти, зіпсува́ти (собі́) не́рви. • Расстройство -вов – знервува́ння, знерво́вання. [Му́сів через малярі́ю й болю́че знервува́ння поки́нути те́пле Туапсе́ (Крим.)]. • Человек с расстроенными -вами – люди́на з зіпсо́ваними (хво́рими) не́рвами, знерво́вана люди́на, (с расстроенными в конец, совершенно -вами) люди́на укра́й (геть) знерво́вана. [Геть знерво́ваний Хи́мченко не міг працюва́ти гара́зд (Крим.)]; 2) (перен.) нерв (-ва), (букв. пульс) жи́вчик (-ка). [О, Агаме́мноне, вели́кий, ду́ко! ти, не́рве й ко́сте гре́цької краї́ни, ти се́рце на́ших військ! (Куліш)]. • Движущий нерв – руші́йний нерв; 3) бот. – жи́лка, (диал.) хробор (-ра), жига́ль (-ля́). |
| Нетро́нутый – нето́ркнутий, нето́рканий, неді́ткнений, (незадетый) незаче́плений, (несдвинутый, недвижный, непотревоженный) непору́шений, (диал. неру́шений), незру́шений, непору́шний, неру́шний, неруши́мий, (неначатый, непочатый, девственный) непоча́тий, (часто: девственный) неза́йманий, (о земле ещё) ціли́нний, цілико́вий. [По́слана на куше́тці й нето́ркана по́стіль особли́во рі́же о́ко (Коцюб.). На Дніпрі́ ще лід неру́шений лежи́ть (Київщ.). Земля́ несі́яна, незру́шена плуга́ми (Черняв.). Все (в кімна́ті) було́ ці́ле й непору́шне (Ор. Левиц.). Межа́ стої́ть неру́шною тро́хи не два́дцять літ (Кониськ.). Сю о́сінь до́вго лист неруши́мий стої́ть (Борз.). Широ́кий, необме́жений, неза́йманий степ (Коцюб.). Жде давно́ її́ неза́ймана тарі́лка (М. Рильськ.)]. • -тый морозом – нето́ркнутий (неприби́тий) моро́зом, неприморо́жений. • -тая душа – неза́ймана (неви́нна) душа́. |
| Нехорошо́ –
1) нрч. – недо́бре, нега́рно, негара́зд, него́же, (плохо) пога́но, ке́псько, зле, зле́цько, (не по-хорошему) не по-добро́му, по-недо́брому, не по-га́рному, по-нега́рному. [Недо́бре стилізо́вана фра́за (Грінч.). А негара́зд, недо́бре! – зібра́лася грома́да, дожида́, а він там десь ще для́ється (Грінч.). Зле́цько їй живе́ться у сваті́в (Липовеч.). О́чі ди́вляться по-нега́рному (Крим.)]. • -шо́ жить с кем – не в зла́годі (в незла́годі) жи́ти, не ладна́ти з ким. • Оканчиваться, окончиться -шо́ – кінча́тися (кінчи́тися), (с)кінчи́тися недо́бре (пога́но, зле, негара́зд), (для кого, чего) вихо́дити, ви́йти на зле. • Поступать, поступить -шо́ – роби́ти (чини́ти), зроби́ти (вчини́ти) недо́бре (негара́зд, нега́рно, пога́но, зле), (с кем) пово́дитися, пове́сти́ся недо́бре и т. д. з ким. [Ой негара́зд запоро́жці, негара́зд вчини́ли: степ широ́кий, край весе́лий та й занапасти́ли (Пісня)]. • Чувствовать себя -шо́ – почува́ти себе́ (зап. почува́тися) недо́бре (пога́но, зле, негара́зд, ке́псько). [Вона́ почува́є себе́ тро́хи зле сього́дні (Олесь)]. • Почувствовать себя -шо́ – почу́ти себе́ (зап. почу́тися) недо́бре (негара́зд). • Он почувствовал себя -шо́ – йому́ ста́ло недо́бре (пога́но, негара́зд, зле). • Здесь -шо́ пахнет – тут тхне (чу́ти) чимсь пога́ним (недо́брим), (реже) тут пога́но па́хне, (грубо) тут чимсь (щось) смерди́ть; 2) (сказ. безл. предл.) недо́бре, нега́рно, (скверно) него́же, (плохо) пога́но, ке́псько, зле; (не следует) не годи́ться, не ли́чить. [Недо́бре, як на со́нних діте́й мі́сяць си́пле промі́нням (М. Вовч.). Нега́рно (не годи́ться) таке́ роби́ти (Київщ.). Чи було́ нам так него́же, як тепе́р ми дожили́сь? (Самійл.). Зле без дружи́ни жи́ти (Чуб. V)]. • -шо́ кому, сделалось (стало) кому – недо́бре (пога́но, негара́зд, зле) кому́, ста́ло кому́, зава́дило кому́. [З тва́ри зна́ти було́, щоЯвдо́сі спра́вді негара́зд (Кониськ.). Пої́хав я на я́рмарок, та як мені́ зава́дило, так я у то́й-же день і верну́всь (Квітка)]. • -шо́ на душе – недо́бре (зле) на душі́. [Мене́ му́чила со́вість, на душі́ було́ зле (Крим.)]. • -шо́ с вашей стороны – негара́зд ви чи́ните (вчини́ли); як на вас, нега́рно, що ви…, (книжно) недо́бре (нега́рно, негара́зд) з ва́шого бо́ку. |
| Ничто́жный –
1) (крайне малый) ду́же (зо́всі́м) мали́й, (незначительный) (ду́же, зо́всі́м) незначни́й, (мелкий) дрібни́й, (скудный) мізе́рний. [Все, що я повиві́дував, були́ ду́же незначні́ дрібни́ці (Крим.). (Як) ста́ну рівня́ти (тебе́) з пісня́ми мої́ми, – яки́ми-ж пісні́ ті здаю́ться дрібни́ми! (Самійл.). Задовольня́ються мізе́рними заробі́тками (Франко). Доста́тки мої́ такі́ мізе́рні! (Кониськ.). Наймізерні́ше (превосх. степ.) сві́дчення мене́ зіпхну́ть з моє́ї високо́сти може (Грінч.)]. • -ное большинство – (ду́же) невели́ка (незначна́) бі́льшість. • -ный спрос – зо́всі́м (ду́же) мали́й (незначни́й) по́пит, мізе́рний по́пит. • -ная цена – зо́всі́м мала́ (мізе́рна) ціна́. • Я – человек -ный (не имеющий веса) – я люди́на мале́нька (незначна́). • -ное количество, -ная сумма и т. п. – мізе́рна кі́лькість, мізе́рна су́ма и т. п., мізе́рія. [Робітни́к на́віть тіє́ї мізе́рії не дістає́, що умо́вився (Рада)]; 2) (никчемный) нікче́мний, (жалкий, презренный) мізе́рний, злиде́нний, нужде́нний, хи́рний, хире́нний, хирю́щий, (гнусный) плюга́вий, (пустячный) ма́рний. [Чи до́вго бу́де ще мені́ понад оци́м нікче́мним мо́рем нуди́ти сві́том? (Шевч.). І всі ми нікче́мні, і всі ми хвили́нні (Черняв.). Наро́д нікче́мний (Самійл.). Нікче́мне життя́ (Грінч.). Нікче́много ви ро́ду (Номис). Візьми́ твій дар нікче́мний! (Самійл.). Ви мале́нькі, мізе́рні (Грінч.). Мізе́рні вті́хи (Р. Край). У клопо́тах мізе́рних та ма́рних слова́х красномо́вних лю́ди топи́ли свій дух (Самійл.). Марну́й життя́ своє́ злиде́нне (Вороний). А його́ мрі́ї – це щось таке́ плитке́ й нужде́нне! (Франко). Мовчи́, хи́рний! (Номис). Га? гм? що таке́? га́рна люди́на цей хи́рний чех? (Н.-Лев.). Вереду́є, як той пани́ч… І де взяло́сь таке́ хире́нне? (Шевч.). Каза́в, що все вволи́ш, про що-б я не проси́ла пита́ю-ж я таку́ дрібни́цю ма́рну! (Л. Укр.)]. • -ная вещь, причина и т. п. – нікче́мна (мізе́рна) річ, причи́на и т. п., нікче́мниця, (пустяк) марни́ця, дрібни́ця. [Він не ра́з люти́вся за марни́цю (Франко). Для твого́ слу́ху сі слова́ – марни́ця (Л. Укр.)]. • -ный человек – нікче́мна люди́на, нікче́ма; см. ещё Ничто́жество 4. • Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным – роби́тися, зроби́тися нікче́мним, нікче́мні́ти, знікче́мні́ти. |
| Обнажа́ть, обнажи́ть –
1) ого́лювати, оголя́ти, оголи́ти. [О́сінь оголи́ла по́ле]. • -жа́ть, -жи́ть голову – здійма́ти, зня́ти, скида́ти, ски́нути ша́пку (о мног.) поздійма́ти, поскида́ти шапки́. • -жа́ть снизу, поднимая одежду вверх или засучив, рукава – заго́лювати, заголи́ти. [Заголи́в но́ги, ру́ки]; (нижнюю часть тела) заду́блювати, задуби́ти. • -жа́ть какую-л. часть тела, показывать к.-л. обнажённую часть тела – світи́ти чим. [Ді́вко, май со́ром! Не світи́ клу́бами. Сві́тить си́вою голово́ю]. • -жа́ть саблю, меч – добува́ти, добу́ти, ви́добути, вийма́ти, ви́йняти (з пі́хов = ножен) ша́блю, меча́ або меч. [Хапа́є його́ за гру́ди, добува́ючи ша́блю. Дай бо́же воюва́ти, та шабе́ль не вийма́ти]; 2) см. Раздева́ться; 3) см. Открыва́ть, Обнару́живать. • Обнажу́ тебе сердце и душу свою – розгорну́ тобі́ се́рце й ду́шу свою́. • Обнажё́нный – ого́лений, го́лий, (о голове) непокри́тий, (снизу) заго́лений, заду́блений, (о сабле или мече) добу́тий, го́лий, ви́йнятий. • -нный берег (геол.) – ли́сий бе́рег, лися́к. • -нная гора – ли́са гора́, лисо́го́ра. • -нная степь, -нный лес – го́лий степ, г. ліс. • -нное дерево, поле – го́ле де́рево, г. по́ле. • Крестьяне -жены́ (обнищали) – селя́ни го́лі. |
| Обселя́ться, обсели́ться – обселя́тися, обсели́тися [Степ обсели́всь], заселя́тися, засели́тися, залю́днитися, залюдні́ти. |
| II. Пал –
1) см. Пале́ние; 2) пал, палы́ – поже́жа (пожа́р) в степу́, в лі́сі. • Пускать пал, -лы́ – випа́лювати лу́ки, степ, зруб; 3) (выжженое место) палени́на, випа́лина, палени́ця, (иногда в истор. песнях) пожа́р (-ра́ и -ру). |
| Перереза́ть и Перерезывать, перере́зать –
1) переріза́ти, перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти, (перекроить) перекра́ювати, перекра́яти, (хлеб и т. п. на части, на куски) перекро́ювати, перекрої́ти, перебато́вувати, перебатува́ти що; (быстрыми движениями) перечикри́жувати, перечикри́жити, сов. перечи́кати, перечикну́ти що, (во множ.) попереріза́ти, поперетина́ти, поперекра́ювати и т. д. кого́, що. [Така́ ша́бля, що на що наста́виш, так і перетне́ (Манж.). Перечи́кала ши́йку курча́ті (Ос.)]. • -зать верёвку, ремень (верёвки, ремни) – перері́зати, перетя́ти (перетну́ти) мо́туз, ремі́нь, попереріза́ти, поперетина́ти моту́ззя, ремі́ння. • -ре́зать хлеб пополам – перері́зати, перекра́яти, перекрої́ти, перебатува́ти хліб на́двоє; 2) (изрезать) порі́зати. • Травой все ноги -зал – траво́ю (геть) чи́сто но́ги порі́зав; 3) порі́зати, ви́різати, повиріза́ти и -рі́зувати (всіх). [Порі́зала всіх качо́к. Геть ви́ріжем вра́жих ля́хі́в, геть що до одно́го (Нар. пісня)]; 4) (о реке, овраге: прорезать) перері́зати и перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, (во многих местах) попереріза́ти, поперетина́ти, поперейма́ти що. [Невели́чка і́скорка до́вгою стріло́ю перетя́ла уве́сь степ (Мирн.)]. • -за́ть путь, дорогу кому, -за́ть кого – перетина́ти (перетя́ти), переріза́ти (перері́зати), (перехватить) заско́чити путь, доро́гу кому́, перейма́ти (перейня́ти), перебіга́ти (перебі́гти) кого́. Срв. Прегражда́ть. [До це́ркви калю́жа доро́гу перетя́ла́, а до ши́нку мо́жна і по-під ти́ном. Заско́чимо, ка́жуть, тобі́ на Дніпрі́ всі перепра́ви і не пу́стимо в Крим без бо́ю (Куліш)]. • Перере́занный – перері́заний, перетя́тий, перекра́яний и т. д.; (прорезанный во мног. местах) поперері́зуваний, поперети́наний. [Краї́ни недосту́пними болота́ми поперети́нані (Куліш). Трави́чка поперері́зувана стежка́ми (М. Вовч.)]. |
| Пересека́ть, пересе́чь –
1) (острым орудием) перетина́ти, перетя́ти, переру́бувати, переруба́ти, (о мног.) поперетина́ти, попереру́бувати що чим. [Го́стра соки́ра: за одни́м ма́хом переруба́ла лома́ку. Поперетина́ли ремі́ння що ним поскру́чувано було́ ру́ки козака́м (Стор.)]; 2) (линию, местность, дорогу и т. п.) перетина́ти, перетя́ти, перері́зувати, перері́зати, перехре́щувати, перехрести́ти. [До́вгою променя́стою стріло́ю перетя́ла (і́скра) уве́сь степ (Мирн.). Узе́нька сте́жечка перехре́щувала шлях (М. Вовч.). Вели́кий шлях перехре́щує залізни́чу ко́лію]. • -ка́ть дорогу кому – перетина́ти, перетя́ти, перері́зувати, переріза́ти шлях кому́, іти́, піти́ навпере́йми кому́, перейма́ти, перейня́ти кого́. [Ві́йсько перетя́ло́ (переріза́ло) шлях во́рогові. Знайшо́в я кружну́ сте́жку, що вже тобі́ шляху́ не перері́же (Л. Укр.). Побі́гли навпере́йми зло́дієві]; 3) (высечь многих) перехл(ь)о́ста́ти, перешмага́ти. См. Сечь. • Пересека́емый – перети́наний, переру́буваний; перехре́щуваний, перері́зуваний. [Вели́кий сад перехре́щуваний стежка́ми]. • Пересечё́нный и -се́ченный – перетя́тий, переру́баний; перехре́щений, перері́заний. [Го́лос урва́вся, як чимсь перетя́тий (Неч.-Лев.). Го́ри, поперети́нані узе́нькими щі́ли́нами]. |
| Песча́ный – пісоча́ний, піщани́й, піскови́й; піскува́тий и піско́ватий, рінува́тий, ріни́стий. • -ная дорога – пісоча́ний (піскува́тий) шлях. • -ный берег – пісоча́ний (піско́ватий, ріни́стий) бе́рег, (низкий, отлогий) коса́. • -ная пустыня, степь – піскова́ пусти́ня, пісоча́ний (піскува́тий) степ. • -ная земля – піщана́ (піско́вата и -ува́та) земля́, піщане́ць (-нця́), піскува́тиця. [Тут у нас земля́ не родю́ча на хліб, бо все піщане́ць]. • -ное пространство, из которого во время ветра засыпает песком ближайшие места – ви́дма. • -ная мель в реке – рінь (р. рі́ни). • -ное золото – піско́вате (піскове́) зо́лото. |
| По́ле –
1) (равнина, простор) по́ле, степ (-пу). [Ой у по́лі Килиї́мському. Ой ви́їхав наш Реву́ха в чи́стий степ гуля́ти]. • Чистое -ле – чи́сте по́ле, чи́стий степ; широ́ке по́ле, степ широ́кий. • Выйти в по́ле, на по́ле – ви́йти в по́ле, на по́ле, в степ, у степи́; 2) (девственное, непаханное) цілина́. [Там степ залі́г цілино́ю]. • Вольное, пустынное -ле – гуля́й-поле, ди́ке по́ле. • Открытое -ле – широ́ке, ві́льне по́ле; 3) (обработанное, пашня) по́ле, рілля́ (-лі́). [Тепе́р пішло́ мужи́цьке по́ле. У ме́не ріллі́ три десяти́ні]; (нива, участок) ни́ва, ла́н (-ну), ум. ни́вка, лано́к (-нка́). [Ори́ся-ж ти, моя́ ни́во (Шевч.). На горо́ді ни́вка, круго́м матери́нка. Лани́ широкопо́лі (Шевч.). Коза́рський лано́к (Конис.)]; (под выпасом) толо́ка; (оставлен, на отдых) перелі́г (-о́гу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) облі́г (-о́гу); (у села для скота) ви́гін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопі́лля. • Смена -ля – рука́. [Ма́ю чоти́ри десяти́ни по́ля, по о́дній десяти́ні в ко́жну ру́ку]. • Итти в -ле – йти на по́ле. • Ходить по -ля́м – ходи́ти поля́ми. • Быть в -ле – бу́ти на по́лі. • Мои окна выходят в -ле – у ме́не ві́кна на по́ле. • Опытное -ле – до́слідне по́ле; 4) (место сражения, битвы) бойови́ще, бойови́сько, бо́їще, бойове́ по́ле. • -ле для поединка (стар.) – тік (р. то́ку), тічо́к (-чка́); 5) (площадь зрения) по́ле зо́ру; 6) (края книги, шляпы) кри́си (-ів), береги́, краї́, (только о книге) маргіне́си. • Читая, делаю пометки на -ля́х книги – чита́ючи, роблю́ за́значки у кни́зі по края́х (на берега́х, на маргіне́сах); 7) (фон) по́ле, тло, земля́. [По сі́рому по́лю (землі́) чо́рні й си́ні сму́жечки]; 8) (поприще) по́ле, ни́ва, тере́н (-е́ну), ді́ля́нка. [Працю́ють на по́лі науко́вому. Ви́йшов на ни́ву письме́нства. На тере́ні політи́чному він усла́вився. А це обібра́в собі́ діля́нку матерія́льну]; 9) (охота) полюва́ння. [Як пої́хав короле́вич та на полюва́ння, лиши́в свою́ ві́рну жону́ та й на хорува́ння]. |
| Пригора́ть, пригоре́ть –
1) пригоря́ти, приго́рювати, пригорі́ти, присма́жуватися, присма́житися, присма́гнути, присма́гнутися. [Пиріжки́ тро́хи присма́глися (Звиног.). Пече́не порося́ аж присма́гле (Греб.)]; 2) (погорать, сгорать) вигоря́ти, виго́рювати, ви́горіти, догоря́ти, дого́рювати, догорі́ти, згорі́ти, погорі́ти. • Свеча -ре́ла – сві́чка догорі́ла, ви́горіла. • Трава, степь -ре́ла – трава́ погорі́ла, степ погорі́в, ви́горів. [Погорі́ли степи́, поля́ і зеле́ні байра́ки (К. п.)]. |
| Проре́зывать и проре́зать, проре́зать –
1) что (насквозь) – прорі́зувати, прорі́зати, протина́ти, протя́ти, (о мн.) попрорі́зувати, попротина́ти що, (пилой) пропи́лювати, пропиля́ти, (о мн.) попропи́лювати. [Прорі́зав дно у тім брилі́ (Рудч.). Я́к-би тут дірочки́ попрорі́зувати (Мирн.)]; 2) (пересекать) перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти, (о мн.) поперері́зувати, поперетина́ти що чим; см. Пересека́ть, -зать страну каналами – перетя́ти (прорі́зати), (во мн. местах) поперетина́ти краї́ну кана́вами. • -ре́зать чей путь – перетя́ти чию́сь (кому́сь) путь, пройти́ навпере́йми кому́сь; 3) проре́зать (известное время) – прорі́зати, (пилой) пропиля́ти (яки́йсь час). Проре́занный – 1) прорі́заний, протя́тий, (пилой) пропи́ляний; 2) перері́заний, перетя́тий, (о мн.) попро[попере]рі́зувані, попро[попере]ти́нані, (пилой) попропи́лювані. [Розло́гими горба́ми, поперері́зуваними в рі́зних на́прямках глибо́кими ба́лками, сла́вся степ (С. Черкас.)]. |
| Простила́ть, простла́ть – простеля́ти, простели́ти (-лю́, -лиш), простила́ти, просла́ти (-стелю́, -леш), простира́ти, просте́рти, про[роз]кида́ти, про[роз]ки́нути, (о мн.) попростеля́ти, попростила́ти що. [Нена́че хто простели́в од поро́га бі́лий рушни́к (Неч.-Лев.). Просте́р їм на ла́ву простира́ло бі́ле (Гн. I). Проки́нувши на полу́ рядни́ну, лягла́ (Мирн.)]. • Про́стланный – просте́лений, про́сланий, просте́ртий, про[роз]ки́нутий. • -ться – простеля́тися и стели́тися, простели́тися (-лю́ся, -лишся), простила́тися, сла́тися (стелю́ся, сте́лешся), просла́тися, посла́тися, простяга́тися, простягти́ся, бу́ти просте́леним, по́сланим. [О́стрів простели́вся на мо́рі, як стари́й гобеле́н (Коц.). З другого бо́ку простяга́вся степ (Грінч.). Шлях сла́вся сте́пом у село́]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Глубоководье – глибоководдя. [Леле, що то був за степ! Які трави шелестіли в ньому, якби ви тільки бачили, друзі мої землелюбні! Ріки древні несли свої струмені чисті, повні рибою, крізь глибоководдя, обмілини та пороги туди, де в плавнях, у рясці птаство держави свої заснувало; а в байраках та долинах коні скачуть — чи здичавілі татарські, із степовими гарячими очима, чи, може, хазяїн їхній — козак необачний — голову свою поклав на диких полях? (Ю.Щербак)].  |
| Лоно –
1) (грудь, чрево, чресла женщины) ло́но, (редко) лоня, на́дро, пе́рси і пе́рса (р. перс), гру́ди (-дей); (перен., приют) лоно, надро; 2) (недра, утроба) ло́но, на́дро: • лоно Авраама, Авраамово – ло́но (на́дро) Авраа́мове, на́дра Авраа́мові; • на лоне природы – на лоні природи, на вільному повітрі. [Бризки́ на во́дяне ло́но упа́ли (Б.Грінченко). У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лоня пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т.Шевченко). Неха́й Госпо́дь її́ при́йме, мою́ голу́боньку, на своє́ на́дро (М.Вовчок). Ма́тінко моя́ рідне́сенька, чи прокля́в мене́ в твої́м ло́ні хто? (І.Франко). Не при́ймеш кісточо́к мої́х у рі́дне на́дро, де лежи́ть старе́нький ба́течко (Основа). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На ло́ні ма́тери на́шої приро́ди відпочи́немо (П.Мирний). А навкруги було так гарно, так радісно. У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в могутній хвилі життя, що ледве виявлялось таємним тріпотінням соків, на теплому й запашному диханню весни було так багато радості, почувалась така повна гармонія (М.Коцюбинський). Прийняв чумака вільний степ у своє надро (М.Коцюбинський). Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, — Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав, Прислухався б до шуму трав І зник… (О.Олесь). Така люта негода урвала раптом запашний сезон садів та прогулянок річкою на далеке лоно природи, де кохання в затишкові відлюдних кущів може дійти свого природного здійснення. Природа замкнула свої вигідні притулки, але жоден дощ не спроможний був залити жаги, що бере людське серце не тільки від віку, а й від часу незалежно, противно серцям інших тварин, яким визначено пору любовного настрою (В.Підмогильний). Планета серця, трагедійний зал опукою підноситься в узвишшя. Продертий розпач так його колише, немов біди тисячолітній шквал. Хоч вись разить зухвалих наповал, та порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір (В.Стус). розкрий своє лоно не для любові не для пустощів не для жаги я хочу риси свої передати бо я не бог цей горбкуватий ніс ці очі зелені як трава (бо травою стануть) я хочу риси свої передати руки свої і вишню і камінь моєї ріки і небо моєї самотності і ніч моїх ночей (Т.Мельничук). Ну хіба я вам дон Кіхот І німб не личить мені так само як мереживна мантилька дони Анни і не моя це парафія — ворожити на погляді і носити кинжал межи персів — для того була Кармен а вже тим паче не для моєї руки Дюрандаль і не треба із мене робити мене я не хочу хліба з муки сервантесових вітряків відпустіть нарешті від себе не тягніть я не з ваших країв і не прошу вашого неба не прощайте лиш дайте пройти вам це також воістину треба (Ю.Джугастрянська). Дорогою ті двоє грілися самогоном, реготали, щось цвенькали до Ганнусі, та вона не обізвалась до них ані словом, сиділа закам’яніла, не відчуваючи холоду, і їй здавалося, що лоно її теж закам’яніло (В.Шкляр). Навпроти мене за столик сіла золотоволоса панна років двадцяти. Вона була симпатична. Та що там – вона була класна. Ці повні жагучі вуста! А перса радісно випиналися з-під блюзки і дражнили мої руки. Все це я оцінив у лічені секунди, аби за мить відвести якомога байдужий погляд і знов перетворитися на китайського мудреця. Але той стан нічогонедумання мені вже не вдалося повернути, поява панни вибила мене з колії, притягала мої очі й думки, я вже не міг думати ні про що инше, як тільки про неї (Ю.Винничук). — Оце вже й не думай, чоловіче,— заперечила Тереза. — Живи, живи, баранчику, хоть ти й шолудивий! Аби ти був жив, і хай западуться всі на світі губернаторства: без того панства ти з матернього лона вийшов, без того панства досі якось жив, без того панства і в могилу зійдеш, чи хай понесуть тебе, коли Бог до гурту покличе (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса)]. |
| Ничейный –
1) (от ничьи) нічийний; 2) (ничей, разг.) нічий, (редко) нічийний: • ничейная зона, территория – нічия зона, територія; • ничейная партия – нічийна партія; • ничейный результат – нічийний результат. [— Скаженого коня-неука піймав, сів на його, стиснув коліньми — ех! аж степ гуде! Кінь б’є і передом і задом, та де йому скинуть Артема! З скаженого — овечкою стане! А вже нічия чужа коняка не стрівайся з Артемом у степу — його буде (Б.Грінченко). Хлопці є хлопці – розбишаки і шибеники, але поводилися вони в цьому притулку завжди обережно, не здіймали там ніколи ніякого галасу, навіть звичайні в їхньому неспокійному віці розбірки влаштовували посеред двору, аби ніхто не дізнався про їхню потаємну криївку під самим дахом нічийного будинку, ось, тільки цього разу, з якоїсь причини, не догледіли хлоп`ята жевріння недбало кинутого до тої лахманини недопалку… (Юрій Завгородній). Чиясь жона. А може, і нічийна. Та не один із себе душу вийняв заради неї. Тільки ж все дарма: в коханні жінка ця — глухоніма. Двозначні знаки й жести — її мова. Ця жінка і не літня, й не зимова. Для чоловіка — мов на меч іржа, така ж близька, така ж йому чужа (В.Слапчук). На коліях стояли покинуті, нічийні вантажні потяги з борошном, цукром, фруктами й гасом (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]. |
| Рокочущий – рокітливий, гуркітливий, буркітливий, воркітливий. [До заспівувача приєдналися рокітливі баси, лягали на степ сумним мелодійним гудінням (Григорій Тютюнник). Здавалося, хтось перекував йому навіть голос — з громового настав рокітливий, муркітливий (Юрій Мушкетик)]. |
| Слепень, энтом. – сліпень, сліпий овід, сліпак, ґедзь, (диал.) бомок. [Влітку козак блукав у велетенських травах, якими в той час було покрито увесь степ: залягали у високих очеретах, де їх кусали комарі, мошка, гедзі, сліпні, котрі раніше водилися незліченою кількістю в очеретах; часто, ховаючись од ворогів, козак забирався до глибоких печер, де безліч кишіли гадюки, де повзали смертоносні чорні павуки-мармуки; щоб уникнути смерті, козаки кидалися в річку і просиджували там по декілька годин у воді, дихаючи через очеретинку (Д.Яворницький). До того ж, як жалючі оси, як кусючі сліпні, мало-не-мало, коли-не-коли, а таки нерідко напосідали його розмисли… (Левко Різник). Зранку налетіли бомки. Так тут називають гедзів. Кусають вони однаково, гедзями їх називай, сліпаками, чи бомками (Ірина Шевцова)]. |
| Спадать, спасть –
1) (о плодах, листьях) опада́ти, опа́сти, спада́ти, спа́сти; 2) (о волосах, шерсти) вила́зити, ви́лізти; 3) (об опухоли) стуха́ти, сту́хнути, (о мн.) постухати; відтухати, відтухнути, (о мн.) повідтухати; 4) (о воде) схо́дити, зійти́, спада́ти, спа́сти, меженіти, змеженіти; убувати, убути; 5) (о морозе, жаре и т.п.) пересіда́тися, пересі́стися; 6) (с тела) марні́ти, змарні́ти, ху́днути, сху́днути; 7) (о ветре) ущухати, ущухнути: • пыл спадал – запал ущухав; • спадать, спасть с голоса (разг., устар.) – спадати, спасти з голосу; тратити, стратити голос; утрачати, утратити голос; • спадать, спасть с лица, тела (разг.) – спадати, спасти з лиця (на виду), з тіла; марніти, змарніти (худнути, схуднути). [Тахтауловський дяк п’є горілки багато і уже спада з голосу (І.Котляревський). — Усе, було, тружусь, роблю — Аж з тіла спала (Л.Глібов). Вона прикрила вії, і дві здоровенні сльозини спали з її очей (П.Мирний). Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг (С.Руданський). Метеори раз у раз спадали а неба на степ (І.Нечуй-Левицький). — Ото славний ти, мій Юруше! — каже князь, об’їхавши свої лани, городи та садки. — Робота в тебе, як на огні горить, тільки наймити чогось неначе з тіла спали (І.Нечуй-Левицький). Передня куфа спала їй на ноги та притовкла їх (М.Коцюбинський). Одна бомба з окопищ ударила саме в склепіння під спуском і, пробивши дірку аж наскрізь, застряла, але через щілини окружні й прозорі проступила вода і почала спадати двома чималими цівками в льох (М.Старицький). Як змеженіє вода, тоді треба її гатити (Сл. Гр.). Що ж тобі відтухає на горличку? (Сл. Гр.). Ще півгодини — і вже по повені. Вода спаде, повитикається сховане каміння (Г.Хоткевич). — Всяка весна кінчається морозами, не забувайте, — відповів Вигорський. — Краще не весніти, щоб не опадати (В.Підмогильний). Сидимо біля погаслого вогнища — століття, друге, трете, жар не стухає, не гасне (В.Стус). Злива наробила шкоди і збитків. А опісля неї відразу почалася спека. Пряжило — тріскалася земля. Річка меженіла (Б.Харчук). Дощ уже пересівся (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна)]. |
| Фиолетово – фіолетово, (безразлично, ещё, сленг.) фіялково, бузково, пополам, паралельно, перпендикулярно. [Я не плюнув на суспільство, Це воно плює на мене, І світогляд мій яскравий — Фіолетово-зелений, Я не хочу буть героєм, Я не заздрю Робін Гуду, Якщо свинка я з дитинства, Значить, свинкою я буду! (Андрушка). Прости мені, що я живу, мов степ: З відкритим серцем і прозорим словом. Від недоречних світ давно затерп, А їм… Що їм?.. Однаково-бузково (Тетяна Яков’юк)]. |
| Червлёный, уст. – темно-червоний, криваво-червоний, багряний, багровий, пурпуровий, пурпурний, (устар.) черлений, червлений. [А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похожає (Т.Шевченко). Підіймалося сонце над степ, Мов багровее коло (І.Франко). Йде вояк, закутий в зброю, Щит черлений на руці (О.Олесь). На кичерах сивасті трави, черлений камінь у ріці. Смолиста ніч, і день смуглявий, немов циганка на лиці (Б.-І.Антонич). — Я знаю, турки продадуть Мене за золото Петрові… Останні хвилі я живу. — І сльози падають багрові З очей Мазепи у траву, Криваві сльози… Перстень свій Мазепа з пальця іздіймає І в тишині уже нічній Із нього смерть він випиває Й на землю пада… Стогне гай… Зітхнув Мазепа уостаннє, І з губ злетіло, як дихання: «Прощай, Україно, прощай!» (В.Сосюра). Живого серця щирим злотом Прозолотив червлений друк, І фарбувала кров’ю мук Узорні оздоби гризота (Є.Маланюк). Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно (Л.Костенко). Тоді явився янгол, дав поживу, він це спожив, бо дуже зголоднів, підвівся й попри води, вже по жниву, туди, де гори, йшов багато днів, туди, де ждав Господь: ані вогонь, ані вітри, ані в земнім двигтінні важезні брижі, ані темні тіні, — лише нечутний сором удогонь, лише погасли спалахи багрові довкола старця, стишені й сутінні, лише сумирне шумування крові тулилось до сповіданих долонь (М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)]. |
| Шлёпать, шлёпнуть –
1) ляскати, ляскнути, виляскувати, ви́ляснути, ляпати, ляпотіти, ляпнути, хляпати, хляпнути, тьопати, тьопнути, (диал.) шалепати, шелепнути; 2) (бросать плашмя) гепати, гепнути, ляпати, ляпнути; 3) (с шумом ударить, плюхнуть) гепнути, бебехнути, плюснути, (в воду) шубовснути; (шаркать) човгати, чо́вгнути, (по грязи, воде) чавкати, брьохати, чалапати, хляпати, хльопати, тьопати, лопотати; 5) (убить) рішити, (рус.) шльопнути: • шлёпать губами – плямкати (жвакати, цямкати, чвакати) губами. [Це, звичайно, було дорого. Але Арсен погодився. Не брьохати ж пішки по бездоріжжю, коли вранці випадає сніжок або іній, а вдень тане, і степ стає сивий від роси (В.Малик). — Я крикнув їм навздогінці, що завтра ми знов зустрінемось, але вони навіть не оглянулись. Я лише чув, як на стежці ляпотіли їхні босі ноги (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Човен торкається дна, Ньєвес та жандарми зіскакують і чалапають до берега по свинцевому мулу (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси)]. |
| Скунс – (англ.) скунс, (вонючка) смердючка. [Уже не можна витримати – всі всіх не люблять, всі всіх ненавидять, кожен піднімає на іншого хвіст, як отой скунс (Л.Костенко). У нашому кабінеті зранку запахло весною. Весна цього разу пахла скунсом. Скунсом пахла Франческа. Якщо бути цілком точним, то скунсом не пахло, а тхнуло. Цей запах неможливо ні з чим сплутати — різкий, до слів в очах і стійкий, як бажання випити зранку кави. Щоб ви знали, запах скунса — це суміш запахів тухлої риби, гнилого м’яса і старих шкарпеток, з легким відтінком сечі та аміаку (Дорж Бату). 1. Скунсу не треба бути красивим, його і так всі поважають. 2. В український степ вдерся обдовбаний скунс. Стверджує, що він ведмідь і своєї тайги нікому не віддасть]. |
| Ясыр – (тур.) ясир. [Як лише сніг стаяв, вода сплила і теплий вітер сушив степ, коли стало трави попасти коні, голодна орда бігла на Вкраїну поживитися. Збиралися поганці в купи, ладили коней, зброю і сирівці ясир в’язати, та в свій поганий край, мов товар, гнати (А.Чайковський). Стенаються в герці скажені сини України, той з ордами бродить, а той накликає москву, заллялися кров’ю всі очі пророчі. З руїни підводиться мати — в годину свою грозову: — Найшли, налетіли, зом’яли, спалили, побрали з собою в чужину весь тонкоголосий ясир, бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, бо так не карав нас і лях, бусурмен, бузувір (В.Стус). Росія для України є чинником не лише зовнішнім, а й внутрішнім. Проблема «орди» — зовнішня, проблема «яничарства» — внутрішня. Але «яничарство» є продуктом «орди» і її опорою. «Яничарство» — це «ясир», який вибрав собі кращу долю, ототожнившись із «ордою» (як, скажімо, боснійські серби, котрі прийняли мусульманство; як русифіковані євреї, що прийняли більшовизм; як англізовані нащадки шотландців у Північній Ірландії, що стали більшими роялістами-юніоністами, ніж самі англійці). Залежно від історичних обставин «яничар» може діяти і від імені «орди», і від власного імені, і навіть від імені «ясиру», проголосивши себе його найкультурнішою, найцивілізованішою, найперспективнішою частиною. Зрозуміло, що в країні, де половину «ясиру» пояничарено, решта «ясиру» чується некомфортно навіть після формального визволення, і закономірно демонізує «орду», наділяючи її найгрізнішими рисами (М.Рябчук). Місто було гарне, ситне, багате. Ми його взяли не з моря, а з суші. Шовку там багато не знайшли, але іншого добра набрали стільки, що якби не очеретяні снопи кругом бортів, то чайки могли б і потонути. Ясир ніякий не брали, бо ми не татари якісь нехрещені, а просто всіх до ноги вирізали. Кого можна було перед тим зґвалтувати — зґвалтували. Місто спалили (В.Кожелянко). Якщо ти мужчина, то час од часу ледь помітно погладиш поглядом чергове жіноче тіло, яке демонстративно пропливає в повітрі, що мерехтить від спеки. Ти доброзичливо дивишся на засмаглий ясир, який — ніби байдуже — майорить грудьми і, не поспішаючи, повагом, йде до тебе в полон (Р.К.)]. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Степь – степ, -пу (м. р.). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Аромат
• Издавать аромат – пахнути; пахтіти; душіти; видихати пахощі; (поет.) дихати пахощами (цвітом). [А квітки в траві пахтіли, Степ, як море, хвилювавсь… Олесь. Цвіли яблуні, тихе повітря дихало пахощами. Коцюбинський.] |
| Отощавший
• Отощавший за зиму – захлялий за зиму; зазимований. [І зазимовану свиню вивозять [на Юрія] на лубку на степ пастись. Сл. Гр.] • Отощавший от недоедания – захлялий (охлялий) з (через) недоїдання; захарчований. [Захарчована, виснажена Тетяна… зачувши мову про харчі, враз прокинулася від думок. Гордієнко.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Степ, -пу – степь. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| степ, сте́пу, -пові, у степу́, сте́пе! степи́, -пі́в, -па́м |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Аж, сз.
1) Такъ-что даже, ажно, даже. Дурний, аж крутиться. Посл. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. МВ. ІІ. 10. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Шевч. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. І. 34. Аж чудно далебі мені! Гліб. 71. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51. 2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»: Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Рудч. Ск. ІІ. 181. Аж три пари на радощах кумів назбірали. Шевч. 103. 3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла. Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Шевч. 124. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Шевч. 61. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Мет. 41. Вип’єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Шевч. 16. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому. 4) Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. Єв. Мр. VI. 10. 5) Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Мнж. 175. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. ЗОЮР. І. 256. Аж ось прилітає змій. Рудч. Ск. І. 132. Аж ось настає голод. Рудч. Ск. ІІ. 35. Аж от перестріва його на дорозі становий. Рудч. Ск. II. 161. 6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав. 7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села. 8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Шевч. 218. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Мет. 21. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Рудч. Ск. II. 72. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. ЗОЮР. І. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. Шевч. 28. 9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше. 10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. Рудч. Ск. І. 3) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж! Грин. І. 43. |
| Безкра́ій, -я, -є. Безпредѣльный, безграничный. Згадаю те лихо, степи ті безкраї. Шевч. І тепер мені так і сниться широкий степ безкраій. МВ. І. 61. |
| Безкра́йний, -а, -е. = Безкраій. Степ безкрайний топне в млі. Щог. В. 151. |
| Безтра́вний, -а, -е. Лишенный травы. Степ безтравний і безводний. |
| Бережи́стий, -а, -е. Съ высокими берегами. Оберне й степ сухий в озера бережисті. К. Псал. 251. |
| Біда́шний, -а, -е = Бідолашний. Трава сніжечком біленьким припала, бідашний степ став сумувать. Греб. 387. |
| Во́ля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. Чи по во́лі, чи по нево́лі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. Во́лею зроби́ти. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося. О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Ном. № 1054. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. Мет. 57. В своїй хаті своя правда і сила, і воля. Шевч. 211. 3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. В сво́ю во́лю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. Мет. Про мо́ю во́лю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. НВолын. у. Чини́ти чию́ во́лю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. Шевч. 15. Чини́ти свою́ во́лю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. Шевч. 69. Уволи́ти, учини́ти во́лю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Мет. 87. Ум. Во́ленька. |
| Гірчі́йший, гірчі́ший, -а, -е. Сравн. степ. отъ гіркий. |
| Гі́рше, нар. Употребляется какъ сравнит. степ.
1) Хуже, сквернѣе. Немає гірше, як в неволі. Шевч. 465. Хоч гірше, аби инше. Ном. № 2680. 2) Пуще, сильнѣе. Ще гірше полюбив. Чоловік ще й гірше злякався. Рудч. Ск. ІІ. 19. Ми ще гірше здивувались. КС. 1883. II. 467. |
| Гладки́й, -а́, -е́.
1) Гладкій, ровный. Скоро їх Бог скарає на гладкій дорозі. Ном. № 4108. 2) О посудѣ: одноцвѣтный. Шух. І. 265. 3) Жирный, полный, толстый. Чому козак гладкий? Наївсь, заснув, та й нема гадки. Ном. № 1723. Гладкий аж шкура тріщить. Ном. № 8629. Ум. Гладе́нький, гладе́сенький. Сравн. степ. гла́дший. |
| Глибо́кий, -а, -е. Глубокій. Долина глибока. Мет. 79. Маю на собі дев’ять ран — рубані широкі, а чотирі — стреляні глибокі. АД. II. 258. Шукай собі або глибокої води, або високої гиллі. Ном. № 3652. Кайдани повелів кувать, глибокі тюрми мурувать. Шевч. 470. Що за дивні його твори, за глибокі його гадки! К. Псал. 215. Сравн. степ. Гли́бший. Ум. Глибоче́нький. |
| Гли́бо́ко, нар. Глубоко. Глибоко оре. Ном. № 5600. Глибоко тут брести, — шукаймо иншого місця. Сравн. степ. Гли́бше. Риба шука де глибше, а чоловік де лучче. Ном. № 9840. Ум. Глибоче́нько. |
| Гли́бше, нар. Сравн. степ. отъ глибоко. Ум. Гли́бшенько. Все глибшенько пірнає. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). |
| Гли́бший, -а, -е. Сравн. степ. отъ глибокий. |
| Гру́бий, -а, -е.
1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Ком. ІІ. № 745. Було собі два попи здорових і грубил. Чуб. II. 335. Гру́ба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Як що грубе скажеш.... ЗОЮР. І. 12. 3) Гру́бий. Плохой. Изъ уваженія къ «свято́му хлі́бу» очень часто выражаются: гру́бий хлі́б вмѣсто пога́ний. Як де на луках, то й добрі жита, а на царині — і Боже, які грубі. Кобел. у. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший. |
| Дале́кий, -а, -е.
1) Далекій, дальній. До любої небоги нема далекої дороги. Ном. № 8759. Чи то граки, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі. К. Досв. 242. Доріжка, доріжка та широка і далека. Мет. 241. 2) Отдаленный, далекій. Степ широкий, край далекий, милого не бачу. Мет. 64. По далекому Дунаєчку злая буря вихожає-виступає. В далекому краю в чужу землю.... заховають. Шевч. 73. Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, одна, як та пташка в далекім краю. Шевч. 27 — 82. Ум. Далече́нький. Тепер нічка темненька, доріженька далеченька. Чуб. V. 873. |
| Житло́, -ла́, с.
1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Ном. № 13633. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на гряницю. Черк. у. Ідуть люде на житло в степ. Кіев. г. Коротке сватання! Таке й житло швидке й коротке: як нитка порвалось ув один мент. Г. Барв. 434. 2) Жилье, жилище, обитель. В глухій глуші пошукати, там де людського житла, а ні садиби не знайти. МВ. ІІІ. 63. Осядеться чужий в його наметі, його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. О, пом’яни, мій Боже, їх у житлах праведних своїх. Щог. Сл. 90. |
| Заво́зити, -жу, -зиш, сов. в. завезти́, -зу́, -зе́ш, гл.
1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Мет. 246. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Рудч. Ск. І. 25. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. Чуб. V. 241. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму. Шевч. 535. |
| Зазімо́ваний, -а, -е. Отощавшій за зиму. І зазімовану свиню вивозять (на Юрія) на лубку на степ пастись. ХС. І. 76. |
| Занапаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. занапасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22. |
| Крі́пше, нар. Ср. степ, отъ крі́пко. Крѣпче. Жіноче царство стоїть кріпше над усі царства. К. ЧР. 50. |
| Крі́пший, -а, -е. Ср. степ. отъ кріпки́й. Болѣе крѣпкій. Над жида нема кріпшого в вірі. Ном. 897. |
| Круго́м, нар.
1) Кругомъ, со всѣхъ сторонъ. Золотоноша кругом хороша. Ном. № 727. Кругом його степ як море. Шевч. 2) Кругомъ, вокругъ. Кругом дуба русалоньки мовчки дожидали. Шевч. 30. Обійшли кругом церкви. ЗОЮР. |
| Кура́, -ри́, ж.
1) Пыль. Кура встає шляхом. Мир. ХРВ. 128. Куру́ підня́ти. Переносно: завести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли. Стор. 2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ. О. 1862. V. Кух. 30. |
| ІІ. Май, нар.
1) Почти. Стали ми оба май у посліді. Федьк. 2) Больше. Вівця... остра... штрикає усюди, де найліпша паша, а від того дає май молока. Шух. І. 196. При сравнит. степ. прилагат. обозначаетъ усиленіе степени: гораздо. Май більший, май ліпший. Шух. І. 28. Голова май менша у пструга. Вх. Зн. 34. 3) Май-май. Частью — частью. Риба май велика, май мала. Вх. Зн. 34. |
| Малолі́т, -та, м. = Малоліток. В мене діти-малоліти не здужають в степ летіти. Чуб. V. 827. |
| Маха́ти, -ха́ю, -єш, одн. в. махну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Махать, махнуть. Він ішов позад їх до клуні, тихо махаючи батогом. Левиц. Ой як зійшов серед моря та й став потопати, червоною хустиною на берег махати. Нп. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. Летить орел через море, крилечками маше. Мет. 64. Мечем махнув. 2) Быстро бѣжать, побѣжать, ѣхать, поѣхать, плыть, поплыть, мчаться, помчаться, отправиться. Треба кобилу запрягати та на село махати. Драг. Махай додому, бравий мій козаче! К. МБ. X. 16. А тоді за греблю оп’ять човнами махають. О. 1861. XI. 8. А як же пан Шрам махне за Дніпро? К. ЧР. Про диво сеє як почули, то люде зараз в степ махнули. Греб. 372. І в ростич хто куди махнули. Котл. Ен. III. 59. За море махнули. Грин. III. 601. |
| Негара́зд, нар. Нехорошо, неладно. Ой негаразд запорожці, негаразд зробили: степ широкий, край веселий та й занапастили. Нп. |
| Оба́шморитися, -рюся, -ришся, гл. Привыкнуть, освоиться. Деякі запорожці таки згодом обашморились, а деякі знов покрилися в дичу ( = у дикий степ). Вас. 213. |
| Обселя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. обсели́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Заселяться, заселиться. Степ обселився. 2) Селиться, поселиться, поселяться. Люде обселилися над річкою. Як там сватались, женились наші чорноморці, обселялись, воювали. Шевч. (О. 1861. X. 4). |
| Ой, межд. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам’яв! Въ стихотвореніяхъ очень часто въ началѣ стиха, а иногда, для пополненія размѣра и въ серединѣ его. Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой сама я, сама, як билина в полі. Чуб. V. 619. Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле. Шевч. 422. |
| Очеретува́тий, -а, -е. Поросшій камышемъ. Очеретуватий степ. |
| Певня́к, -ка́, м. Увѣренный. Тепер я виведу коні на степ та й на всю ніч певняк собі, що не будуть у спаші. Уман. у. |
| Перехре́сний, -а, -е. Перекрестный. Приїздить на перехресну дорогу, аж там стовп стоїть. Грин. І. 188. Вийшли на степ і стали на перехреснім шляху. Грин. II. 126. Перехре́сне ві́кно. Въ боковой сторонѣ крыши гуцульской хаты: маленькое окошечко въ формѣ креста, безъ стекла, для выхода дыма. Шух. І. 92. |
| Підніма́тися, -ма́юся, -єшся, сов. в. підня́тися, -німу́ся, -мешся, гл.
1) Подниматься, подняться. Сонце піднялося височенько. Левиц. По всьому селі піднявся галас. Левиц. Ой встаньмо, підіймімося. Лукаш. Як підніметься кашель та прездоровий. Кв. 2) Подниматься, подняться, встать. І догори піднявсь у мене волос. К. Іов. 3) Подростать, подрости, вырости. І дочка у їх росла, уже чимала піднялась. Шевч. 4) Подниматься, подняться, возвышаться, возвыситься. І ти, Капернауме, що аж до неба піднявся, аж у пекло провалишся. Єв. Л. X. 15. Дух народній поти не підніметься, поки люде просвіщені не ввійдуть у народню сем’ю рідними братами. К. (О. 1862, III. 24). 5) Браться, взяться за какое-либо дѣло. Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги. Г. Барв. 249. 6) Світ йому́ вго́ру підня́всь. Легко и вольно ему сдѣлалось. Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене, рідна матінко! МВ. (О. 1862. III. 49). Дома такий тихий, не гуляв, мало й говорить, а вийде в степ, — другий чоловік, неначе світ йому вгору піднявсь. МВ. І. 65. |
| Погуля́ння, -ня, с.
1) Гуляніе, хожденіе куда-либо въ свободное время. У неділю одпрохалась якось у батька на погуляння. Вийшли ми за село, на могилу. МВ. І. 85. 2) Охота; война. Як поїхав королевич на погуляннє, та покинув Марусеньку на горюваннє. Чуб. V. 767. Як приїхав Василь з погуляння: пані-матко, де моя Галя? Чуб. V. 703. А Мазепенко... зібрав свою ватагу, — гайда в степ! да й забушував. Гей, каже, царю, давай на погуляннє! Петро жахнувся: знав, що ніякою силою не одоліє. ЗОЮР. І. 118. 3) Пирушка, гульба. Узяв вісім п’ятаків на погуляння. Новомоск. у. Ум. Погуля́ннячко. З погуляннячка йду, я нікого не боюся. МУЕ. III. 138. |
| Порі́г, -ро́гу, м.
1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. Мет. 89. У поро́гах стоя́ти. Стоять у порога. КС. 1883. II. 383. Мнж. 66. П’ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо. Грин. II. 302. 2) Порогъ на рѣкѣ. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, — ревуть пороги і могили-гори. Шевч. 4. 3) Нижняя часть живота (у родильницы?) Дитина стала у порогах та й стоїть (у породіллі). Волч. у. Ум. Порі́женько. Грин. III. 525. Порі́жок, порі́жечок. |
| Прикладни́й, -а́, -е́. Удобный, подходящій, пригодный. Шух. I. 170. Прикладний степ. Прикладна земля. Полт. г. |
| Ревти́, -ву́, -ве́ш, одн. в. ревну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — ви передержуєте біглих! Кв. II. 373. Ревнув, мов у маточину, — як бугай. Ном. № 12445, 12443. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі іграли, а много літ дяки ревуть. Котл. Ен. IV. 32. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Харьк. Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. Котл. Ен. І. 34. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. Чуб. III. 382. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Котл. Ен. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. 4. Реви, завірюхо, засип його снігом! Левиц. І. 156. 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. Чуб. V. 371. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. Шевч. 40. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве. Рудч. Ск. І. 147. |
| Ричківня́, ричко́вня, -ні, ж.
1) Помѣщеніе для дойнаго скота. Валк. у. 2) Помѣщеніе для молочныхъ продуктовъ. Старі пани вчинили мене за шапаря й за отамана, то було що-дня божого на степ їздиш, або у льодовню, у ричковню підеш, бо й туди треба догляду щоденного, — у ричковні молоко, масло, сметана, ґляґанка. Золотон. у. |
| Розстила́тися, -ла́юся, -єшся, сов. в. розісла́тися, -стелю́ся, -лешся, гл. Степ почав розстилатись далеко, далеко і зеленів, скільки засягало око. Левиц. Пов. 369. Ой хрещатий барвіночку, розстилайся нижче, ой ти, милий чорнобривий, присунься ще ближче. Чуб. V. 181. |
| Сербува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Основное значеніе: быть сербомъ; но встрѣчено лишь въ значеніи: служить наемникомъ въ войскѣ. Ой сербине, сербиночку, годі сербувати, бери серп та йди в степ пшениченьки жати. Нп. |
| Серпа́нок, -нку, м.
1) Кисея. Кв. Сонце вже піднялось геть-то, так дим — унизу поміж деревом синій, а вгорі наче золотий серпанок. К. ЧР. 235. Піднялась роса і як серпанком вкрила степ. М. Пр. 16. Серпанків вісім на намітки. Котл. Ен. VI. 43. 2) Покрывало на голову у замужней женщины. Ум. Серпа́ночок. Серпаночок од дрібних слізочок та ніколи не висихає. Чуб. V. 220. |
| Сині́ти, -ні́ю, -єш, гл. Синѣть. Кругом його степ, як море широке, синіє. Шевч. |
| Сі́йник, -ка, м. = Сівач. Треба йти до сійників на степ, — як вони там сіють. Екат. у. (Залюб.). |
| Степ, -пу, м. Степь. Тут тобі, серденько, в степу погибати. Мет. 94. Степ широкий. Мет. 69. Послала мене мати в степ пшениці жати. Мет. 21. Степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. Ум. Степо́к, степо́чок. |
| Степо́к, -пка́, м.
1) Ум. отъ степ. Сим. 202. 2) Названіе вола дикаго нрава. КС. 1898. VII. 47. |
| Худя́к, -ка́, м. Худое животное. Хотин. у. Нажене того худяку повен степ. Лохв. у. |
| Ши́рше, нар. Сравн. степ. отъ ши́роко. |
| Ши́рший, -а, -е. Сравн. степ. отъ широ́кий. Широкий лист на ялині, а ще ширший на дубочку. Чуб. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| Ди́кий, -а, -е. *Ди́ке по́ле. Необитаемая степь (Так називались в казацкие времена незаселенные пространства к югу от р. Тясмина до Черного моря). Під сонцем степ, козацьке Дике Поле, огнем переливається, жахтить. Кул. *Ди́ка плава́чка. Сплав леса с нарушением правил. Г. Хотк. |
| Кімли́к, -ка, м. *Кімлики чи киргизи коней дві пари у-осени на очах наших потурлили у степ. Тобіл. III. 128. |
| *Кома́ство, -ва, с. соб. Насекомые. Це робить усяке комаство, котре завжди нишпорить по квітках. О. Степ. |
| Мі́ра, -ри, ж.
1) *Без мі́ри. При сравн. степ.: несравненно. Вона... без міри дужча, яскравіша. Ніков. *На мі́рі ста́ти. Приобрести равновесие, успокоиться. Тремтів спочатку, як хорт на дворі в-осени, а далі душа й на мірі стала. Св. Л. 141. Не в мою́ мі́ру мі́ряючи. *Трохи вадило йому, що отут, над самим оком, не в мою міру, бородавка сиділа. Кон. II. 119. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Горѣ́ть = 1. горі́ти, (тихо) — же́вріти, (блимаючи) — бли́мати, (з полумям) — пала́ти, (дуже) — палахкотїти, гоготїти. — Човни і байдаки палали, соснові пороми тріщали. Кот. — Степ кругом горить і гуготить. — Пічку так затопили, що аж гоготить, С. З. 2. сьвіти́тись, блища́ти. — У вовка очі сьвітять ся у ночі. 3. пала́ти. — Коханням палає до неї. — Сердешним огнем палаю. С. З. — Гори́тъ во рту́ = пече́ в ро́тї. |
| Каза́цкій = коза́цький, коза́чий. — Не хотїлось в степу в лїсї козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. К. Ш. — Степ та воля — козацька доля. н. пр. — Місяць — козаче сонце. н. пр. — Каза́цкій можжеве́льникъ, рос. Juniperus Sabina L. = ялове́ць, мі́сячник (С. Ан.). |
| Клопъ, ком. Cimex = блощи́ця. С. Аф. З. Л. Блощицї инодї дуже вже напложують ся. Степ. О. — Безкры́лый древе́сный клопъ, Pyrrhocoris aplerus = кова́лик. С. Жел. |
| Колча́нъ = сагайда́к, сайда́к. С. З. — Гей виїхав пан Ревуха в чистий степ гуляти, перевісив через плечі сагайдак багатий. н. п. — Стріл з сагайдака взяли два десятки. К. Ст. — Колмики мали сагайдаки і стріли з площинами. Л. С. |
| Кома́ръ = 1. ком. Culex — кома́рь, (Гал.) — кома́р, зб. — комарня́. — Комарь з дуба впаде та скікне. н. пр. — Прийшла друга Пречиста — взяла комара нечиста. н. пр. — Комарі́ здорово боять ся холоду. Степ. 2. маши́на для пробива́ння дїрок в залїзних або мідяни́х листа́х. |
| Коме́та = коме́та, мітла́, ві́ха (С. Л.). — Мітла на небї — то перед війною. н. к. — Мітла огненая зійшла, і степ, і гори осїяла. К. Ш. — Он бачите над Київом мітла простягла ся, а над Днїпром і Тясмином земля затрясла ся. К. Ш. |
| Конёкъ = 1. ко́ник, ко́ничок, кони́че́нько, лошачо́к. — Козак молоденький, під ним коник вороненький. н. п. — По серединї пан хорунжий, під ним кониченько, під ним вороненький, сильно дужий. н. п. 2. коньо́к, частїше мн. коньки́, скобзу́н, ли́жва, ли́жви (Гал. С. Пар.), костяні — на́рти. — В лижви чоботи прибрав, та по льоду легесенько з саночками вів погнав. (Дзвінок). 3. комаха Gryllus — ко́ник. — Наш коник-стрибунець живе так саме, як і сарана. Степ. — Жвавий коник скакунець доцьвірінькав ся в кінець. Старицький. Байки. 4. риба Syngnatus hippocampus — ко́ник (морський). 5. гре́бінь (в стрісї). 6. гло́вень (верхнїй одвірок). |
| Кормови́ще = ви́пас, па́ша, пастівни́к, ви́гін, степ (де випасають худобу). |
| Коро́вка божья, ком. Coccinella = со́нечко. — Сонечко — зовсїм кругле, зверху опукле, головка й ніжки малесенькі. Степ. — Сонечко, сонечко! виглянь в віконечко: он Татари їдуть, тебе заріжуть. (Промовляють дїти, пускаючи сонечко, щоб летїло). |
| Коромы́сло = 1. коро́мисло, (у терезів) — буга́й, (у колодязя) — жураве́ль, (у дзвона) — ру́чка. 2. ком. Libellula — ба́бка, самчик — ба́бич. С. Ш. — Отже бабка страшенний ворог усїм двокрилим комахам. Степ. |
| Кузне́чикъ, ком. Gryllus = ко́ник (С. Л.), коби́лка, Tettrix — коби́ли́ця (С. Жел.) Locusta — травъяни́й ко́ник. — Наш коник стрибунець живе так саме, як і сарана. Степ. — Жвавий коник–скакунець доцьвірінькав ся вкінець. Байки Старицького. |
| Ку́колка = 1. ля́лечка, ля́лька (д. Ку́кла). 2. Pupa — ля́лечка (в змінах комах), у мурашок — поду́шка, поду́шечка (Степ.). — З гробачка оцього робить ся лялечка, а через 20 день з лялечки вилупить ся справжнїй жучок. Степ. — Цїх біленьких та кругленьких мурашиних лялечок люди взивають подушками. Степ. — Комашки, комашки, ховайте подушки, он татари йдуть і всі заберуть. н. пр. |
| Куса́ка = 1. кой. Mordella = щи́павка. — Щипавка хоч і не дуже добре, а все ж лїтає. Степ. 2. куса́ка, кусли́вий, кусю́чий. — Звягливого не бій ся, а кусливого. н. пр. |
| Лето́къ = ві́чко, о́чко (в улику). — За́раз же бджоли починають метушити ся, вилазячи що разу з вічка. Степ. |
| Личи́нка = гробачо́к (Степ.), личи́нка (С. Жел.), гу́сень, хрущів — борозня́к, бджіл — черва́, мух — му́химка. — Із яєчка виходить гробачок — тварючка зовсїм не подобна на справжню комаху. Степ. Ли́чно = осо́бно (С. З. Л. Сам.), особи́сто, очеви́сто, нао́чне. — Я чув се особно. С. Л. — Я його особисто не знаю, а чув. Ч. К. — Особисто проти його нїчого не маю. Кн. — Я був там очевисто. Кн. — Пан його милость очевисто Паньку росказати рачив, аби... Кіев. Ст. — Ли́чно знать кого́ = зна́ти у лице́, зна́ти особи́сто. |
| Ма́йка = 1. ком. Scarabaeus melolontha = хрущ. — У кінцї весни, як уже зовсїм розівъєть ся усяке дерево та иньша рослина, хрущі починають вилазити з землї та мерщій сїдати на лист. Степ. О. — Хрущі над вишнями гудуть. К. Ш. 2. ма́йка, шпа́нська му́шка. — Дуже багато довгастих жуків, з мнякими блискуче зеленими надкрилами — то всїм відомі майки. Степ. О. |
| Малолѣ́тный, малолѣ́токъ = малолїт, мало́лїток, недоро́слий, недолїтний, недо́лїток. — В мене дїти — малолїти: не здужають в степ летїти. н. п. — І як по матері мало́лїтки сумують, так сум нїми́й обняв усю господу. К. М. X. — Дїтки малолїтки. К. Д. — Дїтей таких недорослих з опекунами їх. Ст. Л. — Він зростом високий, а ще недолїток — на 14-му годї тільки. Кн. |
| Ма́тка = 1. д. Ма́терь. 2. ма́тка, сами́ця. — Оставив три матки на плід. — Овець у його дуже багато: самої матки сот сїм. — В кожному рою тільки одна матка, бо, справдї, вона ніби та матїр останнїм бджолам. Степ. — Лиши́ться ма́тки = зма́тчитись. — Коли рій зматчить ся... Стен. 3. ма́точка (у рослин). Степ. 4. анат. Ulerus — ма́тка, ура́з. С. Л. Ш. 5. гнїздо́ (оцту). |
| Мя́точникъ = 1. клїтка, ма́точник. — Трутневі яєчка покладають ся у гранчасті чашечки, я маточні — у особливо неликі й довгасті, цї чашечки взивають ся маточниками. Степ. 2. ма́точник (у рослин). 3. рос. Melissa officinalis L. = ма́точник, кади́ло. С. Ан. |
| Ме́двеникъ, ком. Bombilius = джміль, чміль. — Самицї джмелів прокинувшись весною, одшукують ямку, вироблють з воску скільки чашечок, наносять туди меду і кладуть по скільки яєчок. Степ. — Джмелї збірають той мед і з деяких отрутних квіток. Степ. |
| Медвѣ́докъ = 1. ком. Gryllus gryllatalpa = ведме́дка, ведмедчу́к (С. Жел.), медве́дик (Под.), вовчо́к (С. Жел.), земляни́й рак. — Поміж комаством земляний рак мов той кріт між зьвірями, бо теж риєть ся в землї. Степ. 2. Mus talpinus = кріт, керти́ця. (С. Жел.). |
| Моль, ком. Tinea = міль, др. відм. — мо́ля, мільга́. — Кожний має свого моля, що його гризе. н. пр. — Міль моля гризе, коли нема що. н. пр. — Мільга мільгу їсть, а мільги й чорт не зъїсть. н. пр. — М. шу́бная, Tinea pellionella = вовня́на міль. — Ця біленька або жовтенька хатня міль взиваєть ся вовняною, бо шкодить більше хутру та вовнї. Степ. — М. вощи́нная = мотили́ця, метени́ця. — Метениця — сїренький метелик, залїтає крізь вічко у вулика. Степ. |
| Мотылёкъ, мотылёчекъ = мете́лик, мете́личок. — Жвавий, як метелик. н. пр. — З гусеницї метелик став хороший, золотий, аж сяв. Б. Б. — Всї метелики вживають тільки рідку їжу, найпаче — солодкий квітовий сік. Степ. |
| Мураве́й, ком. Formica = мура́шка, кома́шка (С. Л.), зб. комашня́. — Мурашки, мурашки, ховайте подушки. н. пр. — На той бенкет комаря з мурашкою вбили. н. п. — Мурашки, як і иньші прозорчастокрилі комахи, на тверду їжу мають клїщі, а на рідку сосадьце. Степ. — Дїтвора на ковзальцї, як комашня ворушить ся. С. З. |
| Мураве́йникъ = 1. комашня́ (С. З. Л.), комашни́ця, комашни́ще, муравни́к, муравни́ця, мура́шник, мураши́нник. — Коли розгромадити того мурашинника, то можна бачити, що там скрізь пророблені канавки, по яким, нїби по вуличкам, скрізь лазять мурашки. Степ. 2. мурашкоїд (ведмідь, що ласує мурашками). |
| Мураве́йный = мура́шковий, мураши́ний. — На кінчику тїла мурашки виступає особливий кислий сік, взиваємий мурашиною кислотою. Степ. |
| Му́ха, ком. Musca = му́ха, здр. му́шка, дїт. — му́ся, зб. мушва́. — Як би вся та сила мушви, що напложуєть ся, так і зоставалась, тодї було б справжнє лихо. Степ. |
| Му́ха шпа́нская, ком. Meloe vesicatorius, Lytta vesicatoria = ма́йка, порошок з неї — шпа́нська му́шка. — Дуже багато довгастих жуків, з мнякими блискуче зеленими надкрилами, — то всїм відомі майки. — Їх сушать, розтирають в порох і роблять з їх місиво, котре звичайно взиваєть ся шпанською мушкою. Степ. |
| Наво́зный = 1. гнойови́й (С. Л.), гнійни́й, гнояни́й. — Гнійна калюжа. — Наво́зный жукъ = гнойови́к. — Гнойовики роблять з того гною гальки, та й котють їх. Степ. О. — Наво́зное то́пливо = кізя́к. С. З. 2. привозни́й. — Привозна риба, а у нас зовсїм немає. |
| Надкры́ліе = надкри́лля, надкри́ла. — У жуків дві пари крил: спідні мнякі, а верхні мов рогові. Спіднїми вони лїтають, а верхні, наче та добра покрівля, тільки захищають спідні і через це зовуть ся надкрилами. Степ. О. |
| Негора́здо = негара́зд, недо́бре, пога́но. — Ой негаразд Запорожцї, негаразд вчинили: степ широкий, край веселий тай занапастили. н. п. |
| Нела́дный, но = недобрий, ре, пога́ний, но, лихи́й, злий, зле, негара́зд. — Ой негаразд Запорожцї негаразд вчинили, степ широкий, край веселий тай занапастили. н. п. |
| О́водъ, ком. Oestrus = дрі́к, ґедзь. — Кожен бачив той переполох, який обхоплює скотину у дроковицю, коли починає присїкуватись до неї той дрік. Степ. О. — Скочив, неначе його ґедзь укусив. н. пр. |
| Одѣва́ть, одѣ́ть, ся = 1. одяга́ти (С. Л.), вдяга́ти, надяга́ти, зодяга́ти (С. Л.), одїва́ти, у(в)біра́ти, ся (С. Л. Ш.), одягти́, вдягти́, на(зо)дягти́, одїти, убра́ти, ся (С. Ш.), кількох — поодяга́ти і т. д. — Одяг плечі не в жупан, надїв даху, став як пан. н. п. — Візьми теплу юпку, плахту й чоботи, щоб хоч у дорогу було одягти ся як слїд. Мир. — Нема свити — не вдягав ся, за волами поспішав ся. н. п. — Сїдай та спочивай, поки я вдягну ся та умию ся. Мир. — Не вміла мене кохати, нї зодягати, нї при собі держати. н. п. — Буде сили і жінку годувати й зодягати. Кот. — Прибрав ся дивно, що найкраще він зодяг на себе. Ст. С. — І палицю в руки взяв, в кожух одягнув ся, чорні вуси підбілив, в чоботи узув ся. Руд. — Диякон повинен єпископа до служби Божої убірати і розбірати. Б. Н. — Убрав ся у нову свиту. С. Л. — Зїми діждав ся, а в кожух не вдягав ся. Руд. — Одѣ́тый = одя́гнений (С. Л.), зодя́гнений, убра́ний, убра́тий (С. Ш.). — Сама сїдає обідати, мене посилає по воду, не зобуту, не зодягнену. н. п. 2. укрива́ти, укри́ти, ся. С. Ш. — Лїг, укрив ся рядном. 3. оброста́ти, обрости́, порости́. — Степ поріс травою. |
| Оса́, ком. Vespa = оса́, 2-й відм. мн. віс. — Роспалив ся, як оса. н. пр. — Хто не знає тих въїдливих віс, що прудко скрізь шмигляють. Степ. О. |
| Пе́стикъ = 1. товка́чик (С. Ш.) і д. здр. Пестъ. 2. Pistillum — ма́точка (Степ. О.), ма́точник (С. Пар.). 3. рос. Polygonum bistoria L. — ле́вурда, ра́кові ши́йки, рачки́, дику́ша. С. Ан. |
| Предѣ́лъ = 1. гряни́ця, грань, межа́, край, крайни́ця (С. З.), рубі́ж. – А там простягаєть ся степ аж до китайської гряницї. н. о. — За Божу грань не перейде чоловік. Кн. 2. кіне́ць, край. — Вы́йти изъ предѣ́ловъ = ступи́ти, перейти́ чере́з край. |
| Простира́ть, простере́ть, ся = простяга́ти (С. З. Л), протяга́ти, тягти́, ся (С. Л.), простягти́, протягти́, ся; дохо́дити, сяга́ти, дійти́. — Став простягаєть ся аж до лїсу. — Степ тягне аж до моря. С. Л. — Сягає широко земля московська, та тїсно, сумно там людському серцю. К. Б. |
| Раздо́льный = приві́льний, розло́гий і д. Обши́рный. — І спомъянув ся хуторець убогий в далекій рідній сторонї: там степ нїмий простяг ся геть розлогий, неначе спить у тяжкім снї. Пч. |
| Саранча́, ком. Gryllus migratorius = сарана́, особливої породи — при́чек. — Хто не чував про ту страшенну шкоду, яку заподїює сарана? Степ. О. |
| Сверча́ніе = цьвірча́ння, цьвіркота́ння. — Цьвіркун чимало набридає своїм цьвіркотанням. Степ. О. |
| Сверчо́къ, ком. Gryllus domesticus = цвірку́н (С. З.), цьвірку́н ха́тнїй (Степ. О.). — С. земляно́й, Gryllus talpa = цьвірку́н польови́й. — В хатї було тихо, тільки цьвіркун цьвірінькав під полом. Код. — Цьвіркун вилазить тільки по ночі, а в день ховаєть ся по щілинам та ніркам. Степ. О. — Опріч хатнього цьвіркуна є ще польовий. Степ. О. — Знай сверчо́къ свой шесто́къ = швець знай своє́ ше́ство, а в краве́цство не міша́йсь. н. пр. Знай коро́ва своє́ сті́йло. н. пр. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)