Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «стіг»
Шукати «стіг» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бочи́стый – бока́тий. [Стіг бока́тий. Бока́тий го́рщик. Бока́та пля́шка].
• Полнобо́кий – бока́нь (р. -ня́).
Вершить, -ся – (до)кінча́ти, -ся, верши́ти, -ся, виве́ршувати, -ся. [Ї́здили либо́нь до нота́ріуса ку́пчу верши́ти (Мирн.). Виве́ршуйте стіг].
Взброса́ть, сов. – наки́дати. [За малу́ годи́ну наки́дає ці́лий стіг].
Заверше́ние – заве́ршення, дове́ршення, ви́вершення; (закругление) заокру́глення. [Стіг ви́вершили, тре́ба лю́дям за ви́вершення заплати́ти. Тут не дійшло́ ще до заокру́глення робо́ти в синтети́чних пра́цях (Єфр.)].
• Для -ния счастья – щоб доверши́ти ща́стя.
II. Мета́ть, мё́тывать, метну́ть –
1) (бросать; н. вр. мечу́) ки́дати, ки́нути, мета́ти (-та́ю, -та́єш), метну́ти; срв. Броса́ть 1. [Ка́менем ки́нув (метну́в) на ме́не (М. Грінч.). Мета́ють гро́ші вго́ру і ди́вляться, як воно́ впа́де (Звин.)].
• Вулкан -чет пламя – вулка́н викида́є по́лум’я (ого́нь), кида́є по́лум’ям (огне́м).
• -тать банк (в карт. игре) – банкува́ти.
• -та́ть бомбы, камни, стрелы – кида́ти (мета́ти) бо́мби, камі́ння, стрі́ли.
• -та́ть взоры, глаза, очи. -ну́ть взор на кого, на что – зи́ркати, зи́ркнути на ко́го, на що и по ко́му, по чо́му, бли́м[к]ати, бли́м[к]нути очи́ма, скида́ти, ски́нути о́чі (о́ком, очи́ма) на ко́го, на що, метну́ти, гли́пнути, ве́ргнути, стре́льнути о́ком (очи́ма). [Зи́ркнула на ме́не і пішла́ (Крим.)].
• -та́ть громы – ки́дати (ве́рга́ти) громи́ и грома́ми.
• -та́ть жребий – ки́дати же́реб (-ба) или жеребо́к (-бка́), жеребкува́ти, (между собой) жеребкува́тися.
• -тать искры, огонь – іскри́ти, си́пати і́скрами, при́ском, огне́м, мета́ти і́скри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипну́ти, метну́ти і́скрами и т. д., (только из глаз) іскри́ти о́ком. [О́чі іскря́ть (М. Грінч.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). О́чі її́ си́пали при́ском (Черкас.). Чо́рні о́чі так і сипну́ли на не́ї огне́м (Н.-Лев.). Схили́всь до своє́ї жі́нки, о́ком іскри́ть (М. Вовч.)].
• -та́ть кровь – ки́дати, спуска́ти кров (руду́), відкрива́ти жи́лу.
• -та́ть пар – ора́ти, (орю́, о́реш) на (під) пар, парена́ти, па́ренити.
• -тать сено – кида́ти сі́но (в копну: в копи́цю, в стог: в стіг, в стіжо́к, на сеновал: в сінни́к). [Я вам помо́жу роби́ть – коси́ть там, чи сі́но ки́дать (Основа). До пі́вночи сі́но в копи́ці ки́дав (Кониськ.)].
• -та́ть стог – кла́сти стіг, стіжо́к.
• Рвать и -та́ть – рва́ти й мета́ти, сі́кти й руба́ти (Номис), лютува́ти, люти́тися аж підска́кувати.
• Что есть в печи, всё на стол -чи́ – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да (Приказки).
• Не -чи́те бисера перед свиньями – не ки́дайте пе́рла́ перед сви́ньми;
2) -та́ть детёнышей – приво́дити, поно́сити маля́т; специальнее: (о суке) щени́ти цуценя́т (щеня́т), щени́тися, (о кошке) коти́ти котя́т, коти́тися, (о свинье) пороси́ти порося́т, пороси́тися. [Плю́нуть на тих оддо́єних щеня́т, що ти щени́ла (Шевч.)];
3) -та́ть икру – викида́ти ікру́, нере́сти́тися, (икриться) те́ртися; срв. Икра́ 1;
4) (шить на живую нитку; н. вр. мета́ю и мечу́) наживля́ти, ши́ти на живу́ ни́тку, фастриґува́ти що.
• -та́ть петли –
а) (у портных) обкида́ти пете́льки́, за́стіжки́;
б) (о зайце) ключкува́ти, ключки́ роби́ти.
Мё́танный –
1) ки́даний; о́раний; кла́дений;
2) нажи́влений, ши́тий на живу́ ни́тку; фастриґо́ваний; обки́даний.
I. Намё́тывать, намета́ть –
1) (набрасывать чего) накида́ти, наки́дати, мета́ти, намета́ти, наве́ргувати и наверга́ти, наве́ргати, (о мног.) понакида́ти, понаве́ргувати чого́. [Наве́ргали ку́пу камі́ння (Кам’янеч.)].
• -та́ть сена – наки́дати сі́на (в копну: в копи́цю; в стог: в стіг, в стіжо́к; на сеновал: в сінни́к).
• Много ли -та́л пару? – чи бага́то наора́в па́ру (напарена́в, напа́ренив)?;
2) (детёнышей) мета́ти, намета́ти, приво́дити, приве́сти́ (маля́т) (о суке ещё) щени́ти, нащени́ти цуценя́т (щеня́т) и т. п.; см. Мета́ть 2. [Льви́ця так свині́ сказа́ла: «Ти намета́ла деся́ток порося́т, а я одно́ львеня́» (Боров.)].
• -та́ть икры – навикида́ти ікри́, нанере́ститися, нате́рти ка́шки;
3) (шить на живую нитку) нафастриґо́вувати, нафастриґува́ти, наживля́ти, наживи́ти (ни́ткою), (о мног. или во мн. местах) понафастриґо́вувати, понаживля́ти (ни́ткою) що; (петли) обкида́ти обки́дати, (о мног.) пообкида́ти (пете́льки́, за́стіжки́);
4) (руку) набива́ти, наби́ти, нала́мувати и нало́млювати, налама́ти и наломи́ти, (о мног.) понабива́ти, понала́мувати и понало́млювати ру́ку.
• -та́ть глаз – налама́ти, (навчи́ти) о́ко.
Намё́танный –
1) наки́даний, наме́таний, наве́рганий, понаки́д(ув)аний, понаве́ргуваний; нао́раний;
2) наме́таний, приве́дений; навики́даний, нате́ртий;
3) нафастриґо́ваний, понафастриґо́вуваний, нажи́влений, понажи́вляний (ни́ткою); обки́даний, пообки́д(ув)аний;
4) наби́тий, нала́маний и нало́млений.
• -ная рука – наби́та (нала́мана, призвича́єна) рука́.
• -ный глаз – зви́чне (нала́мане, на́вче́не) о́ко.
-ться –
1) (стр. з.) накида́тися, бу́ти наки́даним, понаки́д(ув)аним и т. п.;
2) (навыкать) привча́тися, привчи́тися, призвича́юватися, призвича́їтися (до чо́го), нала́муватися, налама́тися, набива́ти, наби́ти ру́ку, (о мног.) попривча́тися, попризвича́юватися, понабива́ти ру́ку. [Давні́ш я цього́ не вмі́в, тепе́р налама́всь (Звин.)];
3) (вдоволь, сов.) –
а) наки́датися, намета́тися, наве́ргатися и т. п.; срв. Мета́ть;
б) наки́датися, наметуши́тися и т. п.; срв. Мета́ться 2 и 3.
Обверша́ть, обверши́ть что – заве́[і́]ршувати, заверши́ти що.
• -и́ть избу – укри́ти (заверши́ти) ха́ту.
• -ить стог – виве́[і́]ршувати, ви́вершити стіг (стіжо́к).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Лузер – (англ..) лузер, невдаха, невдатник.
[Засунувши руки в кишені френча, хлопець проштовхувався між вуличним натовпом, уникаючи дивитись кому-небудь в обличчя. Так, ніби на кожних устах для нього вже готове було зневажливе слово — невдаха (В.Підмогильний). А може, річ у тому, що я просто люблю лузерів? Принаймні совкових люблю точно — в тій-бо системі тільки лузери й були симпатичні (О.Забужко). Перші старанно приховували, що лузери. Що активне життя їхнє позаду, що хочуть спокою й твердого ґрунту під тремкими ногами, що ніколи не рипнуться відстоювати власну позицію і прагнуть тільки одного: до скону тертися біля депутатського тіла, виціджувати із нього малі крихти переваг особисто для себе, годувати себе й людей навколо перекислими казками про власну значущість. Вони любили називати себе не просто помічниками — науковими консультантами, експертами… (Люко Дашвар). Невдаха — чоловік, який, сівши на стіг, обов’язково зажене в дупу голку …]. Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пухнуть
• Голова пухнет (от чего) – голова пухне (з чого); голова ходором ходить (з чого); голова як стіг (з чого).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Стіг, р. сто́гу – стог.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

стіг, сто́гу і стога́, в -гу́ і в сто́зі, при сто́зі; стоги́, -гі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бока́тий, -а, -е. Бокастый. Бокатий горщик. Волч. у. Стіг бокатий. Волч. у.
Верства́, -ви́, ж.
1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п’ять. Рудч. Ск. І. 105. У доброго коня не довгі верстви. Ном. № 11385.
2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Рудч. Чп. 155. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно. Ном. № 6595.
3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Мнж. 177. Шух. І. 175. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк.
4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами. Левиц.
5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. Рк. Левиц. І з менчої верстви вчаться всі. Уманск. у.
Верші́й, -шія́, м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у.
Виве́ршувати, -шую, -єш, сов. в. вивершити, -шу, -шиш, гл.
1) Дѣлать, слѣлать верхъ. Вивершити стіг.
2) Насыпа́ть, насы́пать выше краевъ.
3) Завершать, завершить, исполнить.
Опо́листий, -а, -е.
1) Плотный, толстый, широкій. Ополистий стіг наклали. Волч. у.
2) Вѣтвистый. Ополиста яка тополя. Кролев. у. Ополиста груша. Мнж. 188.
Оскрома́джувати, -джую, -єш, сов. в. оскрома́дити, -джу, -диш, гл.
1) Обскабливать, обскоблить, оскресть. Щуку... оскромадила. Чуб. II. 94. Оскромадила моркву.
2) Обгребать, обгрести. Оскромадили стіг.
Проку́блити, -лю, -лиш, гл. Въ стогу сдѣлать углубленіе, подобное норѣ. У припуск теля пускаємо, воно й прокублило стіг. Константиногр. у.
Скособо́читися, -чуся, -чишся, гл. Перекоситься на одну сторону. Стіг скособочився. Волч. у.
Спухо́вато, нар. Наклонно, покато. Вершіть, хлопці, стіг спуховато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Стіг, сто́гу, м. Стогъ. Коли сіно в стозі, то забув о бозі. Ном. № 85. Козакова пшениченька в стозі. Мет. 28. Ум. Стіжо́к, стіже́чок, сто́женько. О. 1862. IV. 13.
Стіже́чок, -чка, м. Ум. отъ стіг.
Стіжо́к, -жка́, м.
1) Ум. отъ стіг.
2) Родъ мужской стрижки. Чоловіки стрижені усі густо в стіжок, а підголених чубів щось не видно було. О. 1862. IX. 62.
Сто́женько, -ка, м. Ум. отъ стіг.
Ува́жливий, -а, -е.
1) = Уважний. Знайшов уважливого слухача. Левиц. Пов. 261.
2) Съ удар. на з-мъ слогѣ: уважли́вий. Важный, серіозный. Класти сіно в стоги, — се діло уважливе: можно й без обіду перебути, бо як дощ піде, а стіг не вивершений буде, то погано, — треба поспішаться. Волч. у. (Лобод.).

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Верства́, -ви́, ж. 3) *Ряд, пласт. Клади снопи у верству рівненько, то не розсунуться. Звен. у. Ефр. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк.
4) Слой, класс, круг (общества), *сословие.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Стог — стіг, сто́гу,(уменьш.) стіжо́к, -жка́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Взброса́ть = наки́дати. — За малу годину накидає цїлий стіг.
Заро́дъ = 1. д. Заро́дышъ. 2. стіг, ски́рда, ски́рта (сїна або хлїба).
Ове́ршивать, оверши́ть = виве́ршувати, ви́вершити (на пр. стіг).
Пламенѣ́ть = пала́ти, палахтїти, палахкотіти. — Стіг сїна палав навкруги. Кн. — Серце їі палало огнем кохання. Кн. — Мов та сьвічка, що палахкотіла перед ним широким полумъям. Бар.
Рабо́тникъ, ца = 1. робі́тник, ця, працьовни́к, працьо́вець (С. З.), щирий — роботя́га, роботя́й. — Нудно було на чужому полі. Всього надбав роботяга, та не придбав долї. К. Ш. — Так що-денно потом пливе чесний роботяга, а йому на долю впали злидні та зневага Мова. — До хати мастільниця, в полі робітниця. н. п. Под. 2. робі́тник, ця, на́ймит, на́ймичка (С. З.), челяди́н (С. З.), челя́дник, челя́дка (С. З.), челя́дни́ця, бурла́к, бурла́ка, бурла́чка, нанятий на літо — полїтни́к, ця, коло плуга — ра́тай, плуга́тарь (С. Л.). о́рач (С. Л. З.), плуга́ч (С. З.), що поганя волів — пого́нич (С. Л.), при боронї — скородїльник (С. Л.), що громадить сїно — гребе́ць (С. З. Л.), громадільник, ця (С. Л.), що скидає на стіг — ки́да́льник (С. З.), ки́дальщик (С. Л.), що волочить сїно — волочи́льщик (С. Л.), тяга́льник (С. З.), що звозить на тік — возі́й (С. Л.), що косить — коса́рь, що молотить — моло́тник (С. Л.), що сіє — сїва́ч (С. Л.), вирівнює скирду, стіг — стриха́рь, що криє хату — кри́тник (С. Л.), кри́льщик, плете плетїнь, робить огорожу — плетїй, городїльник (С. Л.), на майдані, де виганяють смолу — майда́нник, майда́нщик (С. З.), в броварі — брова́рник (С. Ш.), на винницї — ви́нник (С. З. Л.), гура́льник (С. Л.), на цегельнї — цеге́льник (С. З. Л.), рибальський — забро́дчик (С. Л.), що робить балки — баля́р (С. Л.), що стриже овець — стрижа́й (С. Л.). — Найми ся, наймите, у мене, а я в попа. н. пр. — Лучче буть доброю наймичкою, як ледачою хазяйкою. н. пр. — Як з тобою отак жити — краще в наймичках служити. Ряб. — Бурлак робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. н. п. — Ішов челядник з поля за полуднем хазяїну. н. о. — Як маєш буть злим господарем, то краще буть добрим челядником. н. пр.
Сверша́ть, сверши́ть = 1. виве́ршувати, ви́вершити. — Вивершив стіг сїна. 2. д. Соверша́ть.
Стогъ, стожёкъ = стіг, стіжо́к, стіже́чок, половина — полу́стіжок, спід — підсто́жжя, підсті́жок, перемолоченої соломи — ожере́д, ожере́дь. – Стіг сїна. — Як в стіжечки поскладаєм, по козацьки погуляєм. н. п.