Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Запропонувати свій переклад для «сувій»
Шукати «сувій» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Като́к –
1) (для укатывания земли) кача́лка, като́к (-тка), кача́ло (Гайсинщ.); (конный, паровой, железный) бута́рка;
2) (для молотьбы) като́к, гарма́нка;
3) (для белья скалка) кача́лка, (станок) кача́льня, ма́ґе[о]ль (-ґля), ма́ґіль (-ґеля);
4) (на льду) ко́взан[л]ка, (реже ско́взан[л]ка), ко́взань (-ни), со́вгалка, (зап.) хо́взанка;
5) (холст свёрнутый) суві́й (-во́ю);
6) (яйцо в пасх. игре) бі́йка, боє́ць (р. бійця́).
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Кро́сно, Кро́сна, Кро́сны –
1) (ткацкий станок) ве[а]рста́т (-ту), ве[а]рста́ть (-ти), кро́сна (-сен). [Хто пряде́, хто за верста́ттю (Г. Барв.). Твоя́ стара́ ма́ти за кро́снами сиди́ть (Гол.)];
2) -сны (вытканное полотно или иная ткань в целом куске) – полотно́, кро́сно, кро́сна, (в трубку свёрнутое) суві́й (-во́я). [Че́тверо поло́тен ви́ткала (Чернігівщ.). Що роби́ла? – Кро́сно тка́ла (Пісня). Поста́вила і ви́ткала шовко́вії кро́сна (Пісня)].
Кусо́к, Кусо́чек –
1) (часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)].
• Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок.
• -сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)].
• -со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за.
• -со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла.
• В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)].
• Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть.
• Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)];
2) (ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)].
• -чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)].
• Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́;
3) (клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)];
4) (о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)].
• -со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду;
5) -со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)].
Неразви́тый – нерозго́рнений и нерозго́рнутий, нерозкру́чений. [Нерозго́рнений суві́й (Полт.). Нерозкру́чений кіне́ць моту́зочки (Мирг.)].
Порти́ще – поло́тнище, шмат, суві́й (-во́ю).
Поста́в –
1) (постановка) поста́ва;
2) (ткацкий) кро́сна (-сен);
3) (штука полотна, материи) суві́й (-во́ю), поста́в (-ва);
4) (мельничный) ко́ло, сад, поса́д (-ду), оса́да. [Млин (мельница) на два ко́ла, з двома́ ко́лами. Млин на двана́цять оса́д].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Анестезия – (греч.) анестезія, знечулення.
[Аутодафе… Знечулення твоє Звело мене на це святе узвишшя. Застигло все. Дзвінка криштальна тиша відлунює багаття тріск. Проте не чутно крику. Вирок суду жасний вже винесено і офіра жде. Та абрис губ моїх блідих і страдних не скривиться ім’ям. І де узяти сили, де знайти те зілля, що враз знеболить і загоїть біль? Безпам’ятство чи блазенства сувій — найліпша із анестезій. Та вже пашить, пала яскраво. Вир тонким серпанком диму огортає. Агонія кохання відтинає Мене від простору, де кожен — лицедій (Ірина Гончарова). Ось уже сто років, як анестезія увійшла до операційних зал, проте далеко не всі лікарі зустріли її з радістю, деякі хірурги були вкрай невдоволені. «Хірургія померла,— сказав один з них. — Біль був тією ланкою, яка поєднувала лікаря з пацієнтом. А з анестезією вона мало чим відрізняється від розтину трупа» (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). І ось я вже на операційному столі: — Так і сиди синку, ми зробимо тобі місцеве знечулення, ні, пані, він зараз у шоці, про загальну анестезію не може бути й мови (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Добре зафіксований хворий анестезії не потребує]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

РУЛО́Н укр. суві́й, звій.
ШТУ́КА (полотна) суві́й;
вот так штука! оце́ так так!.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Сверток –
1) су́верток, -тка, су́вертень, -тня;
2) (полотна) суві́й, -во́ю;
3) (вещей) клу́нок, -нка.
Свиток – зго́рток, -тка; (полотна) суві́й, -во́ю.
Штука –
1) (материи) суві́й, -во́ю;
2) (дерева) шту́ка, -ки;
3) (хитр. обман) шту́ка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Каток – кото́к (-тка́);
• к. (для белья) – ма́ґель (-ґля);
• к. (товара) – сувій (-во́ю);
• к. звездчатый – к. зірча́стий;
• к. иглистый – к. голча́тий;
• к. кольчатый (кольцевой) – к. кільча́стий;
• к. подвижной – к. рухо́мий;
• к. простой (гладкий) – к. рі́вний, гла́дкий;
• к.-п., с.-х. – к. про́стий;
• к. рубчатый – к. рубча́стий;
• к. цилиндрический – к. циліндри́чний;
• к.-трамбовщик – бутина́рка;
• к.-уплотнитель – к. щільни́чний.
Постав, мук. – поса́д (-ду);
• п. (штука полотна, материи) – суві́й (-во́ю);
• п. боковой – поса́д бічни́й;
• п. вальцовый – п. вальцьови́й;
• п. дробильный – п. дроба́рний;
• п. жерновой – п. жорнови́й;
• п. круподерный – п. круподе́рний;
• п. крупяной – п. круп’яни́й;
• п. мельничный – п. млинови́й;
• п. обдирный – п. шеретува́льний;
• п. отрубяной – п. висівко́вий;
• п. ткацкий – кро́сна (-сен);
• п. штифтовый – п. шпинико́вий.
Роль, руль, текст. – суві́й (-во́ю).
Рулон – суві́й (-во́ю).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

поста́в 1. поса́д,-да (пара млинових жорен, одне з яких нерухоме, а друге обертається на ньому)
2. суві́й,-во́ю (штука тканини)
руло́н руло́н,-ну, суві́й,-во́ю
свёртка згорта́ння, скру́чування; зго́рнення, скру́чення; зго́ртка,-ки, звій,-во́ю, суві́й, -во́ю (предмет)
сви́ток суві́й,-во́ю, зго́рток,-тка

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Суві́й, -во́ю – штука материи.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Штука (изделия) – шту́ка; (полотна) – суві́й (-во́ю).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

суві́й, -во́ю, -во́єві, -во́єм; -во́ї, -во́їв

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зві́й, зво́ю, м. = Сувій. Звій полотна. Каменец. у.
Понапряда́ти, -да́ю, -єш, гл. Напрясть (во множествѣ). Г. Барв. 330. Тонкого сувій полотна мати для неї задержала, а то вже все вона понапрядала. Г. Барв. 208.
Суві́й, -во́ю, м. Свернутая штука холста. Мати (легенько їм згадається) самого лляного полотна два сувої дали. ЗОЮР. II. 286. Ум. Суві́йчик.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вьюнъ = 1. риба Cobitis = вюн. — Як вюн крутить ся. 2. сувій, скру́тїнь. — Тобі, мамо, та навійчики, мінї, мамо, та сувійчики (полотно). н. п. — Дістав відти скрутїнь пожовклих паперів. Фр. 3. ви́хор (в шерстї, волоссї.). 4. д. Вьюно́къ. 5. віно́к (в піснях народних).
Коне́цъ = 1. кіне́ць, кра́й. — Кінець лавки. 2. у шевцїв — дра́тва. — Сучити дратву. 3. шмато́к, (цїльний) — шту́ка, цїльни́к, суві́й. — Штука сукна. — Сувій полотна. — Вконе́цъ, до конца́ = до кра́ю, до оста́нку, до ре́шти, у пе́нь, до ще́пту, до послїдку, по сам кіне́ць (Кн.). — Як не дав Бог змалку, не буде й до останку. н. пр. — Тільки що простяг своє в багаття рило, а полумъя його до щенту обсмалило. Гр. — Ляхів у пень рубайте, кров їх з піском мішайте. н. д. — Дѣ́ло съ концо́мъ = тай го́дї, тай шаба́ш! — На како́й коне́цъ = на що? — На худо́й коне́цъ = у вся́кім разї. — Въ концѣ́ = в кінцї, кіне́ць. — Сидить батько кінець стола. К. Ш. — Концы́ хорони́ть, пря́тать = кінцї хова́ти. — Подъ коне́цъ = на кінцї, на приконче́нню, на приконе́ччі, на прикінцї, на схо́дї, наре́штї. — Съ конца́ въ коне́цъ = од кра́ю до кра́ю. — І дивлюсь я округ себе од краю до краю: що ж там милого знайду я, що я там згадаю. В. Щ. — Нехай душі козацькії в Украйнї витають: там широко, там весело од краю до краю. К. III. — Приводи́ть къ концу́ = до кра́ю дово́дити, кра́ю дово́дити. — Треба краю доводити. К. Ш. — Тутъ тебѣ́ и коне́цъ = тут тобі́ й край, тут тобі́ й капу́т! — Хазово́й коне́цъ = показни́й кіне́ць, край.
Кусо́къ, кусо́чекъ = кусо́к, кус, ку́сень, поб. кусма́н, здр. — кусо́чок (С. Л.), шмато́к, шмат (С. З. Л.), шмато́чок, кава́лок (С. З.), кава́лочок (прав. і гал.), хлїба — ски́бка, ски́ба, ски́бочка (С. З.), шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка (С. З.), ба́йда (С. Ш.), в краю одрізаний — край, окра́єць, окра́йчик, мъяса — шмато́к, кусо́к, дрібненько покраяного — кри́шеник, кришени́на, чого крихкого, на пр. соли — дрібо́к, дрібо́чок (С. Л. З. Аф.) са́харю — гру́дка (С. З. Аф.), гру́дочка, масла, каші, глини то-що — гру́дка, здр. гру́дочка, поб. грудома́ха, глини замішаної — шпару́нок, паперу — кла́птик, тканини — кла́поть, кла́птик (С. Л. З.), шмати́на, цільний — шту́ка, цїльни́к, про полотно — суві́й, суві́йчик (С. З.), шкури старої — шкура́т (С. З.), шкурато́к. — Не сама ж я пряла, кума помотала дала я їй миску пшона, ще й три куски сала. н. п. — Відвалив криги оттакий кусень. н. к. — Проханий шматок горло дере. н. пр. — Добрий борщ і каша, як є шматок мъяса. н. пр. — В чужих руках завше більший шматок. н. пр. — Хліба нї шматка соли нї дрібка. н. п. — То і курку, і печеню і кавалок кишки, все, що було у торбинї, стеребив до кришки. Руд. — Штука сукна, сувій полотна. — Одрізана скиба од хлїба, її не притулиш. н. пр. — Не позичала нї лусточки хлїба, нї ложечки соли н. п. — Як окраєць на столї, то і душі веселїй. н. пр. — Грудочку кашки, кільце ковбаски. н. п. — Цур дурня та масла грудка! н. пр. — На полудень ковбаси або кришеників сала. Ос. — Дметь ся, як шкурат на огнї. н. пр. — Тобі, мамо, та навійчики, а мінї та сувійчики. н. п. — Кусень хлїба. Кр.
Развива́ть, разви́ть, ся = 1. розгорта́ти, розверта́ти, розкру́чувати, розгорну́ти, розкрути́ти, ся. — Розгорнути сувій полотна. — Розкрутити вірьовку. 2. розвива́ти, ся, розроста́ти ся, розви́ти, розви́нути, ся, розрости́ ся, розпуска́ти ся, розпусти́ти ся. — Розвивай ся а ти сухий дубе. н. п. — Розівъєть ся калинонька і садок. Б. Г. — Бузок вже розпускаєть ся.
Раска́тывать, раската́ть, раскати́ть, ся = 1. розко́чувати, розкоти́ти, ся. — Розкотили ся бочки. 2. розго́ртувати, розгорну́ти, розви́нути, ся. — Розгорнула сувій полотна. 3. кача́ти, на маґлї — маґлюва́ти (білизну). 4. кача́ти, ви́качати (тїсто). 5. розбива́ти, розби́ти, розчухра́ти, розпоро́шити. (Д. Разбива́ть 2.).
Руло́ (полотна) = суві́й. С. З.
Свёртокъ, свёрточекъ = су́верток (С. Л.), су́вертень, скрутїль, кру́тень, ве́рчик, верче́чок, жмут, жму́ток, переважно про полотно — суві́й, суві́йчик, суві́йничок (С. З. Л.), одежі то що — клу́нок, клу́ночок. — Суверток нот був звязаний. Кн. — Достав відти скрутїль пожовклих паперів. Фр. — У руках у його був сувійчик паперу. Зап. Кн. — Витягла з скринї два сувої полотна. Лев. — Тобі, мамо, та навійчики, мінї, мамо, та сувійчики. н. п.
Тру́бка, тру́бочка = тру́бка (С. Ш.), ду́дка, ду́дочка (С. Л.), цївка, цївочка (С. З.), ру́рка, ру́рочка (С. Л.) і д. Труба́ (здр.). — Щоб зробити тепломір, беруть тоненьку дудочку, щоб дїрочка у їй була скрізь однакова. Де-що про Сьв. В. — Як будемо наливати воду в одну цївку, то вона перейде в другу і стане зовсїм нарівнї в обох цївках. Де-що про Сьв. Б. — Човник і ляда — ткачеві порада, берди і цївки — ви хлїб мій і сіль. В. Щ. — Та ще собі цївочку до рук прибрав, та й до кухви дохватився, та нишком цівочкою горілки напив ся. н. д. — Візьмемо рурочку таку тоненьку, то вода підійметь ся у рурочцї в гору. Де-що про Сьв. Б. — Колёсная тру́бка = ма́точина. — Кури́тельная т. = лю́лька (С. З. Л.), лю́лечка, проста зовсїм — клюва́к (Сп.), з березового коріня — буру́лька, буру́нька (С. Ш.). — Гей хто в лїсї — озови ся! Та викрешем огню, та запалим люльки — не жури ся. н. п. — Покуримо люльки та забудимось думки. н. пр. — Без люльки, як без жінки. н. пр. — Пішов же н у Тульчин люльку купувати — стоїть люлька, цибух довгий, нї з ким сторгувати. н. п. — За люлечку копієчку, за цибух три гроші. н. п. — У глибокій кишенї люлька — бурунька. н. п. — Тру́бка холста́ = суві́й полотна́, суві́йчик. С. З. — Тобі, мамо, та навійчики, а мінї, мамо, та сувійчики. н. п.
Холстъ = полотно́, кусок — полотни́на, штука — суві́й, товсте — то́встка, грубе дуже — вере́та, рядни́на, хря́щ, в сїм пасом — семі́рка, в десять — деся́тка (С. Аф.), не вибілений — сирове́ полотно́.
Шту́ка = 1. шту́ка. — З трьох штук армат гасло вчинено. Л. В. — Ш. холста́, сукна́, (або иньшої ткани́ни) = суві́й (С. З.), коло́да, по́став. — Дарувала їй два сувої полотна. 2. шту́ка (С. З.), фі́ґель (С. Ш.), хви́гля, ви́кидка, ви́тинка, фи́гель, штуке́нция. — Ютурна фиглї їм робила. Кот. — Бачать дїти, що старий з ними фігля зробив. н. о. — Сыгра́ть съ кѣмъ шту́ку = шту́кою підійти́. Руд. — Въ то́мъ то и шту́ка = то-то бо й є́!