Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Запропонувати свій переклад для «туча»
Шукати «туча» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гроза́ –
1) гроза́, громови́ця, бу́ря з гро́мом; (с сильным дождём) ту́ча (р. -чі). [І зняла́ся тут хма́ра, та й уда́рила на поля́ ві́тром та ту́чею];
2) см. Беда́, бе́дствие.
Грозово́й – грозови́й, громови́й, тучни́й; (в песне) гримове́сенький. [Іду́ть дощі́ гримове́сенькі = да всё грозовы́е].
• Грозова́я туча – тучна́ хма́ра.
• Грозово́й дождь – дощ тучни́й, громови́й.
Дождь – дощ (р. дощу́) (ум. до́щик, до́щичок; ув. дощи́ще). [Мо́крий дощу́ не бої́ться. Тако́го дощи́ща і не зазна́ю].
• Дождь сквозь солнце – дощ сліпи́й, цига́нський, ку́рячий.
• Дождь моросящий (мелкий, частый), иногда с туманом – мжа, мжи́ця, мжи́чка, м(и)ги́чка, мря́[а́]ка, мря́[а́]чка. [Сі́рий осі́нній ра́нок кури́всь дрібно́ю мжи́чкою (Коцюб.). Мря́ка сі́яла мов із си́та (Конис.)].
• Итти, пойти мелкому дождю́ – мря[а]чи́ти, замря[а]чи́ти. [Надво́рі мрячи́ть. Зно́ву надво́рі замрячи́ло].
• Дождь проливной – зли́ва, зали́ва, ливни́й дощ, (редко) лі́я.
• Сильный дождь с грозой – тучни́й дощ, ту́ча.
• Дождь как из ведра – дощ як з відра́, як з лу́ба, як з цебра́, як з ко́новки, дощ як відро́м іллє́, дощ як з-під ри́нви. [До́щик лину́вся цебро́м, відро́м, дійни́чкою над на́шою кашни́чкою].
• Дождь прекратился – дощ переста́в, ущу́х, передощи́ло (безл.).
• Дождь усилился – дощ припусти́в, ущави́в.
• Дождь хлещет – дощ січе́, дощ цві́чить.
• Во время дождя́, под дождё́м – під дощ, доще́м, за дощу́. [Доведе́ться доще́м ї́хати].
Куда́, нрч. –
1) вопрос. – куди́? (иногда) де? (каким путём) кудо́ю? куди́? [Куди́ ти йдеш, не спита́вшись? (Шевч.). Що роби́ть, куди́ піти́? Де я помандру́ю? (Боров.). Кудо́ю мені́ йти до вокза́лу? (Київщ.)].
• -да́ он девался? – де (куди́) він поді́вся (ді́вся)?
• -да́ же? – куди́-ж? де-ж? (каким же путём?) кудо́ю-ж? куди́-ж? куди́ са́ме?
• -да́ бы? – куди́-б? де-б? кудо́ю-б?
• -да́-то? – куди́ то? де́ то? кудо́ю то?;
2) (зачем?) на́що? наві́що?
• -да́ ему столько? – на́що (наві́що) йому́ сті́льки?;
3) указат., относит., неопредел. – куди́, (иногда) де, (каким путём) кудо́ю, куди́. [Лю́ди гну́ться, як ті ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Шевч.). Я йшов туди́, де ро́зум посила́в (Грінч.). Яка́ му́ка стоя́ти на роздоро́жжі і не зна́ти, кудо́ю йти (Коцюб.)].
• Вот -да́ – ось (от он) куди́; ось (от, он) кудо́ю.
• Кто -да́ – хто куди́.
• Куда́-куда́ – куди́-куди́.
• -да́ – туда – куди́ – туди́; кудо́ю – тудо́ю. [Куди́ кінь з копито́м, туди́ жа́ба з хвосто́м (Номис). Пішо́в тудо́ю, кудо́ю йшла Хведо́ська (Грінч.)].
• -да́ же – куди́-ж, де-ж; кудо́ю-ж.
• -да́ ни – куди́ не, де не; кудо́ю не.
• -да́ ни кинься – куди́ не зарви́. [Куди́ не зарви́ – скрізь коня́ тре́ба (Переясл.)].
• -да́ ни шло – де на́ше не пропада́ло! (так и быть) гара́зд, до́бре, неха́й так.
• -да бы – куди́-б, де-б; кудо́ю-б.
• -да́ бы ни – хоч-би куди́ (де), хоч куди́-б, куди́-б (де-б) не; хоч-би кудо́ю, кудо́ю-б не. [Наш пани́ч, хоч-би куди́ пішо́в, но́сить із собо́ю кни́жечку (Звиног.). Де-б я не пішла́, і він слідко́м іде́ (Київщ.)].
• -да́ то – куди́сь, куди́сь то, куди́сь-там, десь. [Тіка́ли куди́сь лю́ди й ко́ні (Коцюб.). Шатну́вся куди́сь-там і прині́с води́ (Богодухівщ.)].
• -да́-либо, -да́-нибудь – куди́, куди́сь, куди́-не́будь, де, десь, де-не́будь; (-да́ бы то ни было) будь-куди́; (в иное место) и́нкуди, куди́-и́нде, де-и́нде. [Мо́же-б ти пішо́в куди́ зві́дси (Брацлавщ.). Пої́демо куди́сь, аби́ не сиді́ти (Київщ.). Пої́демо де-не́будь, де ще нас не зна́ють (Київщ.). Магоме́т-Оглі́ ра́дий був хоч на час збі́гти бу́дь-куди́ (Коцюб.). Пої́хали ми не и́нкуди, а в саму́ університе́тську це́ркву (Морд.). Іди́, ри́нде (неряха), куди́-и́нде, там тебе́ не зна́тимуть і ри́ндею не зва́тимуть (Приказка)].
• -да́ ни есть, -да́ угодно – аби́-куди́, бу́дь-куди́, куди́-будь, хоч-куди́, (вульг.) куди́-завго́дно. [Неси́ смі́ття аби́-куди́ (Сл. Гр.)].
• -да́ попало – куди́ тра́питься, куди́ по́падя, куди́ (де) лу́ча. [Як та ту́ча, куди́ лу́ча, так і покоти́ли (Вірша XVIII в.)].
• -да́ глаза глядят – світ за́ очі, світ за очи́ма, куди́-гля́дя, навма(н)ня́, навманяки́. [Пішо́в коза́к світ за́ очі (Шевч.). Чи ви за ді́лом яки́м, чи ве́штались світ за очи́ма? (Потеб. Одис.). Мча́вся куди́-гля́дя (Крим.). Пода́вся навмання́ і забрі́в на кла́довище (Коцюб.)].
• Убегать -да́ глаза глядят – тіка́ти куди́ ви́дно, тіка́ти не-о́бзир (Куліш).
• Чорт знает -да́ – ка́зна куди́, чорт (лихи́й, ді́дько) зна́є куди́. Кое-куда́, см. отдельно;
4) (при сравн. ст.) куди́, бага́то, дале́ко, де́-то; см. Гора́здо 2. [Тепе́р нам куди́ гі́рше (Звин.). Бу́де по весні́ де́-то кра́щий наря́д мені́ (Манж.)].
• -да́ лучше – бага́то (бага́цько, дале́ко, геть куди́) кра́ще;
5) (в восклиц. предлож.) де, куди́.
• -да́ тебе! – де́ тобі! куди́ тобі! [Куди́ ку́цому до за́йця! (Приказка)].
• -да́ уж! – де вже! е́ вже! [Е́ вже! не ви́чуняти мені́, си́ну (Липовеч.)].
• -да́ (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу – де вже вам з таки́м здоро́в’ям бра́тися до ціє́ї пра́ці.
• -да́ там! – де́ там! де́ тобі! де́ в бі́са! де́ в ка́та! шкода́! [Ви́йшов з ха́ти карбівни́чий, щоб ліс огляді́ти, та де́ тобі́! Таке́ ли́хо, що не ви́дно й сві́та (Шевч.). Бага́то зароби́в грошеня́т на заробі́тках? – Де́ в бі́са! (Харківщ.). Шкода́! не бу́де того́! (Номис)].
• Хоть -да́ – хоч-куди́; срвн. Отли́чный 2.
• Что -да́ – що не то́ що. [Сміху́-ж тоді́ нароби́в тако́го що не то́ що! (Яворн.)].
• -да́ как! – диви́ як! а́ч як!
• -да как он забавен – а́ч, яки́й він уті́шний!
• -да́ как хорошо! – де́ вже пак не га́рно!
• -да́ бы хорошо – о́т-би до́бре.
• -да́ как нужно – аж о́н як тре́ба.
• -да́ не бесполезный – аж нія́к не за́йвий.
Ли́вень – зли́ва, зали́ва, (за)ливни́й (тучни́й) дощ (-щу́), плю́ща; (проливняк) про́ливень (-вня), ту́ча. [Кількасоту́сна ю́рма шуми́ть, як зли́ва улі́тку (Коцюб.). Легкі́, тонкі́ хмарки́ леті́ли пру́дко, нена́че лі́том після́ зали́ви (Н.-Лев.). Ту́ча так і ллє, без поща́дку (Звин.)].
Ма́сса –
1) (вещество, тело, материя, толща) ма́са. [Зле́жаний сніг величе́зними ма́сами урива́вся з гір і коти́вся вниз (Київ). О́бсяг атмосфе́ри величе́зний, а ма́са мізе́рна (М. Грінч.)].
• Бумажная, древесная, сырая -са – паперо́ва, деревна́, сирова́ ма́са.
• Двигаться сплошной -сой – іти́, су́нути, пливти́ (пли́сти́) суці́льною ла́вою, хма́рою, о́блавом, су́нути (ці́лим) зага́лом (Звин.). [Люде́й ішло́ хма́ра-хма́рою (Харківщ.). Як почало́ розтава́ти, то вода́ йшла рівчака́ми, а тепе́р, як ду́же розта́ло, – іде́ о́блавом (Вовч.)];
2) (множество кого, чего) бе́зліч (-чи), си́ла, си́ла силе́нна, незчисле́нна си́ла, си́ла си́лою, ма́са, по́вно, (куча) ку́па, гу́ра, (туча, потоп, лавина, бездна) хма́ра, як мгли́, пото́п(а), зава́ла, ва́лява, прі́рва, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) ги́бе[і]ль (-ли), (фам.) шмат (-ту), (грубо) до чо́рта, до бі́са, до стобі́са, до сму́тку, до ви́греба чого́; срв. Мно́жество 2 и II. Про́пасть. [Бе́зліч пра́ці (Грінч.). Си́ла силе́нна слів, а ді́ла нема́ (Київщ.). Груш незчисле́нна си́ла (Крим.). Їх (го́стей) там си́ла-си́лою була́ (Квітка). Пое́зії, пе́вно, в тім ма́са (Франко). Систе́ма му́сіла пода́тися, в мура́х її́ по́вно було́ поро́блено проло́мів (Єфр.). При́кростей уся́ких ку́па (Грінч.). Люде́й на по́лі як мгли (Г. Барв.). Чу́ти було́ яке́сь шепта́ння – з-посере́д пото́пи ли́стя (Франко). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (Леонт.). Гро́шей у ньо́го прі́рва (Звин.). Наро́ду там ги́бель (Звин.). Хоті́в ма́ти до сму́тку грошви́ (Кінець Неволі)].
• На митинги собиралась -са народу – на мі́тинги збира́лося (схо́дилося) бе́зліч (си́ла, си́ла силе́нна, тьма) лю́ду (люде́й);
3) (народная) ма́са, грома́да, зага́л (-лу). [В ім’я́ потре́б наро́дньої ма́си (Доман.). Наро́д-творе́ць не мо́же вже бу́ти сиро́ю етнографі́чною ма́сою (Єфр.). Чого́ не вда́тен збагну́ти зага́л, юрба́ (Леонт.)].
• Народные -сы – наро́дні ма́си;
4) юр. – ма́са, все добро́ (майно́).
• Конкурсная -са – конкурсо́ва ма́са, все добро́ (майно́) (невипла́тного довжника́).
Мно́жество –
1) мат. – множина́.
• -ство конечное – множина́ скінче́нна.
• -ство безконечное – множина́ нескінче́нна, безконе́чна бе́зліч (-чи).
• -ство везде плотное – множина́ всю́ди-густа́ (всегуста́);
2) (большое количество чего) си́ла, (слабее) бага́то, бага́цько, (редко) мно́гість (-гости), многота́, (о толпе, рыбьей стае и т. п.) тиск (-ку), ва́лява, нава́льність (-ности), (гибель, пропасть) ги́бель (-ли), прі́рва, (тьма) тьма, (туча) хма́ра чого́; срв. Ма́сса 2. [Несу́ть її́ в труні́, а наро́ду си́ла, і всі пла́чуть (Грінч.). Понасхо́дилося си́ла люде́й (Єфр.). Си́ла мише́й (Л. Укр.). Си́ла оче́й уп’яли́сь у Петра́ (Гр. Григор.). Зна́ю си́лу казо́к (Кониськ.). Не злічи́ти його́ (пісо́к морськи́й) за-для мно́гости (Біблія). Части́на страше́нної многоти́ тих, котрі́ заселя́ли коли́сь (краї́ну) (Павлик). В собо́рі тиск попі́вства (Самійл.). Таки́й тиск ри́би (Сл. Гр.). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (Леонт.). Тако́го ва́лява ри́би! (Манж.). Сні́гу ва́лява (Основа). Я́блук там така́ ва́лява лежи́ть (Козелеч.). Торі́к у Лебедині́ нава́льність була́ москалі́в (Сл. Гр.)].
• Великое, многое -ство – вели́ка си́ла, си́ла силе́нна, си́ла силю́ща, силе́ча (-чі), вели́кий (фам. чо́ртів) тиск, тьма́-тьму́ща, тьма́-те́мрява, страх, до сму́тку, до ли́ха, до лихо́ї годи́ни, до на́пасти, до ви́греба, (фам., грубо) до чо́рта, до ді́дька, до бі́са, до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, до га́спида, до ге́мона, до ка́та, до хрі́на, до гре́ця, до си́на, до сти́лої ма́ми, (диал.) до пра́са. [Йде вели́ка си́ла чужи́х на рі́днії лани́ (Філян.). Люде́й до це́ркви найшло́ си́ла силе́нна (Звин.). Земе́ль си́лу силю́щу надба́в (Кониськ.). Ра́ків силе́ча (Сл. Гр.). За ни́ми вели́кий тиск люде́й (Куліш). Па́нства чо́ртів тиск (Греб.). Наро́ду там страх (Звин.). Смі́лости в тобі́ до ка́та (Самійл.). Назбира́ється їх до си́на (Квітка). А на шко́лі горобці́в до сти́лої ма́ми (Рудан.)].
• Бесчисленное -во – бе́зліч (-чи); бе́злік (-ку), без-лі́ку, незліче́нна (незчисле́нна) бе́зліч чого́. [Бе́зліч га́ду (Куліш). Бе́зліч рук до не́ї простяга́лось (Л. Укр.). От і лічи́ таку́ бе́зліч (Ком. І.). Бе́злік водяни́х твари́н (Щоголів). Лю́ду зібра́лося тут без-лі́ку (Л. Укр.)].
• Неизмеримое -ство – бе́змір (-ру), без-мі́ри, без лі́ку-мі́ри, немі́ряно. [Ще того́ по́ля – бе́змір! (Коцюб.). У них було́ землі́ немі́ряно (Мирний)].
• Во -ве что – си́ла, вели́ка си́ла, бе́зліч, без-лі́ку чого́; си́ла-си́лою, ва́лявою, тьма́-тьмо́ю, (хма́ра-)хма́рою. [(Го́стей) си́ла-си́лою була́ (Квітка). Ва́лявою йдуть лю́ди (Черкащ.). Посі́ла (сарана́) на всіх за́ймищах тьма́-тьмо́ю (Біблія)].
• Во -ве встречается, растёт и т. п. что – си́ла, бе́зліч, без-лі́ку и т. п. трапля́ється (зустріча́ється), росте́ и т. п. чого́.
• Они во -ве падали – си́ла їх, бе́зліч їх и т. п. па́дало.
Молниено́сный – громови́й, громови́чний, бли́скави́чний.
• -ная туча – громова́ хма́ра, ту́ча, громови́ця.
• -ный взгляд – блискави́чний по́гляд.
Набега́ть, набежа́ть –
1) (наскакивать) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наїжджа́ти, наї́хати на ко́го, на що. [Ненаро́ком набі́г коне́м на йо́го і збив з ніг (Сл. Ум.). Чо́вен наско́чив на корчі́ і тро́хи не переки́нувсь (Сл. Ум.)].
• Колесо -жа́ло на камень – ко́лесо наско́чило (наї́хало, набі́гло) на ка́мінь;
2) (сбегаться, сходиться, собираться) набіга́ти, набі́гти, понабіга́ти, поназбіга́тися, нарина́ти, нари́нути куди́. [Вовки́ сірома́нці набіга́ли (Метл.). Набі́гло бага́то люде́й (Сл. Ум.). Понабіга́ють з слободи́ дітво́ра до ді́да (Драг. Пр.). А наро́ду нарину́ло – тьма тем (Мова)].
• Толпа -жа́ла на площадь – на́товп поназбіга́вся (нарину́в) на майда́н.
• На лбу у него -га́ли морщины – на ло́бі у ньо́го (йому́) набіга́ли змо́рш[щ]ки. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.)].
• Верх -га́ет (против подкладки) – верх набіга́є (бри́житься) (про́ти пі́дбивки).
• На глазах у него -га́ли, -жа́ли слёзы – на о́ча́х у йо́го (йому́) набіга́ли (нарина́ли), набі́гли (нарину́ли) сльо́зи. [У бі́дного хло́пця аж сльо́зи нарина́ли на о́чах, але він держа́всь пла́кати (Яворн.)].
• -га́ет, -жа́ла туча – набіга́є, набі́гла хма́ра. [Пішла́ вдова́ в по́ле жа́ти, ста́ла хма́ра набіга́ти (Метл.)].
• Вода -жа́ла с гор – води́ набі́гло (понабіга́ло) з гір.
• Надо жить, как -жи́т – тре́ба жить, як набіжи́ть;
3) см. Набе́г 2 (Делать -бе́г).
II. Па́рить –
1) (паром, горячей водой и т. п.) па́рити [Зі́лля ва́рять та го́лову па́рять. Сорочки́ па́рила]; (обдавать паром) шпа́рити, о(б)шпа́рити;
2) (пахать для пара) ора́ти на пар, па́ренити, парена́ти. [Парена́ють по́ле].
• -ть землю (покидать в пару) – на пар готува́ти, під пар, під толо́ку, на перелі́г зоставля́ти;
3) (в бане) кого – па́рити кого́;
4) (сечь розгами) па́рити, парла́ дава́ти кому́. См. Сечь, Поро́ть, Бить;
5) па́рит, безл. – па́рить, о́пар, о́парно, парно́та. [Сього́дні парно́та (о́пар) надво́рі, бу́де дощ].
• Больно -рит, знать быть ноне грозе – ду́же (тя́жко) па́рить, либо́нь гроза́ (ту́ча) сього́дні бу́де.
• Па́реный – па́рений, (о дереве: огнём) сухопа́рий.
• -ый веник – дерка́ч.
Поща́да – оща́да, оща́док (-дку), (реже) поща́да, поща́док (-дку); ((по)милование) ми́лування, по[з]ми́лування; (милость) ла́ска, ми́лі[о]сть, милосе́рдя. [Як скоримо́сь, то зми́лування бу́де (Грінч.). Бог не без ми́лування. Виго́вський Пушкарі́вців без оща́дку руба́в (Куліш). Ту́ча так і ллє́, без поща́дку (Звин.)].
• Нет -ды – нема́ поми́лування, нема́ оща́дку кому́.
• Без -ды – без оща́дку, без оща́ди, без поща́дку.
• Дать -ду кому, см. Пощади́ть, Поми́ловать.
• Он никому не даёт -ды – він ніко́го не жа́лує, не ми́лує, ні до ко́го жалю́ не ма́є.
Приноси́ться, принести́ся и прине́сться –
1) страд. – прино́ситися, бу́ти прине́сеним; нано́ситися, бу́ти нане́сеним, надно́ситися, бу́ти надне́сеним, при[на]віва́тися, бу́ти при[на]ві́яним и т. д.;
2) возвр. – пригна́ти(ся), примча́ти(ся).
• Мы -неслись на тройке – ми пригна́ли (примча́ли) трі́йкою.
• Ты отколь -нё́сся? – ти зві́дки (звідкіля́) приві́явся?
• -несла́ся туча грозная – налеті́ла хма́ра чо́рная;
3) см. Прина́шиваться.
Прова́ливать, провали́ть –
1) (что) прова́лювати, провали́ти що; (кого, что куда) ува́лювати, ували́ти кого́, що куди́, (о мн.) попрова́лювати, повва́лювати. [Прова́лиш сте́лю, ота́к гу́паючи. Пові́з нас по кри́зі та й ували́в у рі́чку].
• -ли́ть дело, проект – провали́ти спра́ву, проє́кт.
• -ли́ть кому череп – провали́ти, ували́ти че́репа, кому́.
• -ли́ть кого на экзамене – провали́ти (зрі́зати) кого́ на і́спиті.
• Прова́ленный – прова́лений, ува́лений; (на экзамене) прова́лений, зрі́заний;
2) (мимо чего-л.) просува́ти, просу́нути, проплива́ти, пропливти́ пла́вом (на́че плав) повз ко́го, повз що. [Юрба́ просу́нула (пла́вом пропливла́) повз на́шу ха́ту].
• Туча -ли́ла – хма́ра просу́нула. Прова́ливай! – забира́йся (іди́) геть! забира́йся (іди́) здоро́в! [За́раз мені́ забира́йся ві́дси (Франко)]. -вай мимо! – забира́йсь до ді́дька, к нечи́стому!
Проливно́й дождь – ливни́й, заливни́й, тучни́й дощ, зли́ва, за́ли́ва, ту́ча, про́ливень (-вня), (диал.) ле́я (Черніг.).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Барахолка, уничиж. – барахолка, (толкучка) точок, товкучка, (устар) танди́та.
[Я купив камизельку на тандиті (Сл. Гр.). Плутаються, як на точку міщанки (І.Нечуй-Левицький). Ось тут, коло старих цвинтарів, була веселенька місцинка. «Товкучка», «товчок», «туча»! Базар, де можна було придбати все: іржаві цвяхи, смушок, старий мідний чайник, імпортну кофточку, старі окуляри (скільки діоптрій мали їхні скельця – ніхто не знав), квітчасту хустку з канадської посилки, книжку про цілющі рослини, видану в Чернівцях ще за Австро-Угорщини, барвисті верети, поношену сукню, солдатського кашкета, постоли, цератові килимки з намальованими лебедями, радіодеталі, кирзові чоботи, сувої англійської вовни, голки для примуса… (М.Фішбейн). Вчора придбав на барахолці посвідчення з написом «Ветеран кохання» (Олексій Юрін)]. Обговорення статті
Масса –
1) (вещество, тело, материя, толща) ма́са;
2) (множество кого, чего) бе́зліч, си́ла, си́ла-силе́нна, незчисле́нна си́ла, си́ла си́лою, ма́са, по́вно, (куча) ку́па, гу́ра, (туча, потоп, лавина, бездна) хма́ра, як мгли́, пото́п (потопа), зава́ла, ва́лява, прі́рва, море, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) ги́бель, (фамил.) шмат (-ту), (грубо) до чо́рта, до бі́са, до стобі́са, до сму́тку, до ви́греба чого́;
3) (народная) тиск, сила, тлум, ма́са;
4) (юрид.) ма́са, все добро́ (майно́):
• бумажная, древесная, сырая масса – паперо́ва, деревна́, сирова́ ма́са;
• воздушная маса – повітряна маса;
• двигаться сплошной массой – іти́, су́нути, пливти́ (пли́сти́) суці́льною ла́вою, хма́рою, о́блавом, ва́лом, су́нути (ці́лим) зага́лом;
• критическая маса – критична маса;
• масса вращательнодвижущаяся – маса обертоворухома;
• масса движущаяся – маса рухома;
• масса материальной точки – маса матеріяльної точки;
• масса неуравновешенная – маса незрівноважена;
• масса переменная – маса змінна;
• маса приведенная – маса зведена;
• маса присоединенная – маса приєднана;
• маса распределенная – маса розподілена;
• маса сосредоточенная – маса зосереджена (скупчена);
• маса уравновешивающая – маса зрівноважувальна;
• мышечная маса – м’язова маса;
• народные массы – наро́дні ма́си;
• собралась масса народу – зібра́лося (зійшлося, зібралася, зійшлася) бе́зліч (си́ла, си́ла-силе́нна, тьма) лю́ду (люде́й);
• сырковая маса – сиркова маса.

[О́бсяг атмосфе́ри величе́зний, а ма́са мізе́рна (М.Грінченкова). Люде́й ішло́ хма́ра хма́рою (АС). Як почало́ розтава́ти, то вода́ йшла рівчака́ми, а тепе́р, як ду́же розта́ло, — іде́ о́блавом (М.Вовчок). Наро́д-творе́ць не мо́же вже бу́ти сиро́ю етнографі́чною ма́сою (С.Єфремов). Чого́ не вда́тен збагну́ти зага́л, юрба́ (М.Леонтович). Бе́зліч пра́ці (Б.Грінченко). Си́ла-силе́нна слів, а ді́ла нема́ (АС). Груш незчисле́нна си́ла (А.Кримський). Їх там си́ла си́лою була́ (Квітка). Пое́зії, пе́вно, в тім ма́са (І.Франко). При́кростей уся́ких ку́па (Б.Грінченко). Люде́й на по́лі як мгли (Г.Барвінок). Чу́ти було́ яке́сь шепта́ння — з-посере́д пото́пи ли́стя (І.Франко). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (М.Леонтович). Гро́шей у ньо́го прі́рва (АС). Наро́ду там ги́бель (АС). Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами (Л.Костенко). — У славолюбства тисяча синів, всі рвуться уперед, і, як схибнешся, Когось пропустиш, всі на тебе ринуть Могутнім валом, і заллють, затруть, Зоставивши позаду (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). А найкраще ось що зроби: стинай віття тернове (тут скрізь того терну до гибелі росте) та й кидай по дорозі на призна́ку… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можна спробувати поставитися до неї по-християнському і полюбити. Але хоч як ти до неї ставився б, вона, ця маса, перетворена волею випадку на електорат, має голос і нічого спільного не має з демократією. Що з нею робити? Обманювати? Відмивати? Перевиховувати? Чекати, поки вимре? Але останнє — іллюзія: старі тягнуть за собою онуків, правнуків, які теж стають навкарячки (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Маса удаваних книжок, але дуже мало літературних творів; тлум інформації та добрих намірів, однак обмаль реальної думки та пам’яті — такий, власне, порядок денний (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). Той тлум вирував і клубочився, люди бігали туди й сюди (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). — І тепер нам потрібні, — сказав він, — не мечі, а батоги. Масами правили з днів сотворіння і треба ними правити до кінця цих днів. Суще лицемірство й фарс говорити, ніби вони самі здатні собою керувати (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Усі сновигають, горланять до хрипоти, вихваляючи свій товар. Конкуренція, сварки, обдурювання один одного на копійки. Найневгамовніші ми, зовсім малі, бо нам подобається брати участь, відчувати належність, бути частиною всього цього великого тлуму (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На пароплаві панував тлум, адже ним подорожували механіки та інші відвідувачі національного свята, всі поголовно п’яні ще до обіду (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Найжахливіша маса, яку можна уявити, складалася б суцільно із знайомих (Е.Канеті). У народних мас ця сама маса завелика для сходження вгору. Зате для лавиноподібного сходу вниз — якраз (В.Шендеровіч)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Туча – хма́ра, -ри; (грозовая) ту́ча, -чі; -чевой – хмарови́й, -а́, -е́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Туча
• Небо затянулось, покрылось тучами – похмарилося (похмарило, нахмарило, нахмарилося, захмарилося, похмаріло); небо заволокло(ся) хмарами; (лок.) заворосилося надворі.
• Смотрит [туча] тучей; ходит тучей, как туча – насупився як (мов) [чорна] хмара; ходить як (мов) [чорна] хмара; дивиться мов би хмара.
• Туча тучей – як (мов) [чорна] хмара; як та хмара; хмара хмарою.
• Тучи сгущаются (собираются) над кем, над чем – хмари гуснуть (збираються) над ким, над чим; хмариться над ким, над чим.
Бездождевой
• Бездождевое лето – посушне (посушливе, засушливе, сухе) літо; сухоліття.
• Бездождевая туча – недощова хмара; (розм.) ялова хмара.
Гроза
• Во время грозы – під (у) грозу (громовицю); за грози; грозою.
• Гроза с ливнем – гроза із зливою; туча.
• При наступлении грозы – як (коли) настає (надходить) гроза (громовиця); як (коли) починається гроза; при початку грози.
• Разразилась гроза (с ливнем) – ударила гроза; туча впала.
Грозовой
• Грозовая туча – тучна хмара; туча; (лок.) завала.
• Грозовой дождь – дощ тучний (громовий, грозовий).
Дождь
• Во время дождя, под дождём – під дощ (у дощ), дощем; за дощу.
• Грибной дождь – дрібний (дрібний теплий) дощ; дощ як крізь сито (як з-під сита); ситом дощ. [Коробом сонце — ситом дощ. Номис.]
• Дождь заладил надолго – дощ завзявся (заторочив, занадився); (безособове) задощило надовго; (образн.) дощ розгостився.
• Дождь идёт – дощ іде (рідше пада); (безособове) дощить.
• Дождь, как из ведра – дощ [іллє], як з відра (як відром, як з цебра, як з луба, як з бочки, як з коновки); дощ [іллє], як з рукава; дощ, як з-під ринви.
• Дождь ливмя льёт – ливцем (і)ллє дощ; дощ пірить (періщить), (іноді піжить, тюжить, лок. репіжить, поре). [Лили ливцем тучні дощі. Н.-Левицький. А надворі дощ тюжить такий, як із відра. Сл. Гр. Дощ так і поре. Сл. Гр.]
• Дождь льёт, полил ручьями – дощ (і)ллє, полив цівками.
• Дождь моросящий, с туманом (изморось, морось) – мжа (мжиця, (і)мжичка, м(и)гичка); мряка (мрячка).
• Дождь похвал, ругательств – злива (по)хвали, лайок.
• Дождь усилился – дощ припустив (лок. ущавив).
• Золотой дождь (книжн. поэт.) – золотий дощ; золота злива; напливло грошви.
• Крупный дождь – буйний дощ; краплистий (крапча(с)тий) дощ.
• Либо дождь, либо снег, либо будет, либо нет – або дощ, або сніг, або буде, або ні. Пр. Або погода, або негода. Пр.
• Мелкий дождь – дрібний (фольк. дрібен) дощ; дощ як крізь сито.
• Мокрый дождя не боится – мокрий дощу не боїться. Пр. Мокрому дощ не страшний. Пр.
• Не под дождём — подождём – не горить — підождемо. Пр.
• От дождя да под капель – з дощу та під ринву. Пр. (застар.) З дощу та під окап. Пр.
• После грозы дождь, после вёдра ненастье – по дощеві (по дощі) година (погода). Пр. По негоді надійся погоди. Пр.
• Сильный дождь с грозой – тучний дощ; туча. [Та віють вітри буйнії, Ідуть дощі все тучнії, Землю зворушають, Травою устилають… Н. п.]
• Собирается дождь – збирається (кладеться) на дощ, (іноді кладеться дощ); заноситься (заходиться) на дощ.
• Тут дождя просят, а он идёт, где косят – як сіно косять, то дощів не просять — самі йдуть. Пр. Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. Пр. Оцей дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора. Пр.
Нагрянуть
• Нагрянула гроза – ударила (набігла, налетіла) гроза (туча, громовиця).
Надвигаться
• Надвигается буря, гроза… – насуває буря, гроза (туча); збирається (заноситься) на бурю, на грозу (на тучу)…
• Надвигается вечер, ночь, надвинулся вечер, надвинулась ночь – заходить вечір, ніч, зайшов вечір, зайшла ніч; вечоріє, звечоріло (повечоріло), ночіє (поночіє), попоночіло (споночіло). [Ночіло. Приглушений крок патруля… Бажан.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зава́ла –
1) завал, загромождение;
2) заносы снежные;
3) грозовая туча, буря.
Надтяга́ти – придвигать.
• Надтяга́є хма́ра – надвигается туча.
Ту́ча – гроза.
• Ту́ча впа́ла – разразилась гроза, ливень.
Хма́ра –
1) туча, облако;
2) множество.
• Хма́рою перейти́ – пройти бесследно.
Хмари́на – туча.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ту́ча, -чі, -чі, -чею; ту́чі, туч, -чам

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бо́вдур, -ра, м.
1) Дымовая труба. Чуб. VII. 380. Повна хата (відьом) назбіралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдурь. Грин. I. 60. Темним стовбом дим пішов з його бовдура.
2) Густой клубъ дыма, густая туча. Фр. Пр. 63.
3) Шесть, жердь у рыболововъ.
4) Болванъ, чурбанъ, неотеса. Фр. Пр. 63. Стирчи́ть мов бо́вдур. Стоитъ, какъ болванъ. Ум. Бовдуре́ць, бо́вдурчик.
Важки́й, -а́, -е́. Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, а ніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. До Бога важкий тлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Важка година настала. Важкая туча налягає. Макс. Важкий дурень. Важки́м ду́хом ди́хати. Злиться. Дитя плаче, ти не поколишеш, — все на мене важким духом дишеш. Макс. Важка́ жі́нка. Беременная женщина. Ум. Важе́нький, важкенький. Баран важенький і орлу. Греб. 381. Маленьке, але важкеньке. Ном. № 7329.
Зава́ла, -ли, ж.
1) Завалъ, набросанная масса чего, загроможденіе. У хаті така завала, що нема де сісти. НВол. у.
2) Заносы снѣжные. Завала снігу велика. НВол. у. Лелет у зимі як кричит — то на завалу. Вх. Лем. 414.
3) Грозовая туча; буря. Від запад-сонця прийшла завала. Вх. Зн. 18.
Лу́ча, нар. Въ выраж. куди́ лу́ча. Куда попало, куда зря. Як та туча, куди луча, так і покотили. КС. 1882. IV. 171. Вся піхота (й)шла в ворота, вона — куди луча. КС. 1882. IV. 171. См. Лучити.
Покоти́ти, -кочу́, -тиш, гл.
1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Г. Барв. 37. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. Мет. 115. І гори́ покоти́в би. И горя мало. Мнж. 169.
2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Котл. Ен. V. 26. Сів на повозку і покотив у місто. Левиц. І. 446. Як та туча, куди луча, так і покотили. КС. 1882. IV. 171. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум’я. Греб. 400. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Греб. 384. См. Покочувати.
Ту́ча, -чі, ж. Гроза. Гряду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Шейк. Ум. Ту́чка.
Ту́чка, -ки, ж. Ум. отъ туча.
Хма́ра, -ри, ж.
1) Туча, облако. Це, шо ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки; а те, шо ходить попід оболоками, до то хмара. Чуб. І. 2. Смутно мені та сумно мені, мов я в чорну хмару ввійшла. МВ. І. 89.
2) Множество, масса. Хмарою йдуть люде. Ном. № 7678.
3) Захо́дити в хма́ру. Фантазировать.
4) Хма́рою перейти́. Пройти безслѣдно. Не журись: хмарою перейде, та й край. Волч. у. Ум. Хма́рка, хма́рочка, хма́ронька. За сонцем хмаронька пливе. Шевч. 445. Ясні зірочки — то світилочки, чорні хмарочки, до то свашечки. Мет. 19.
Хмари́на, -ни, ж. Туча. Сизенькі хмарини.... по небу простягліїся. О. 1862. VIII. 17. Зацвів козак рожиною, дівка калиною, розійшлися вони чорною хмариною. Чуб. V. 283. Ум. Хмари́нка, хмари́ночка. Сияло сонце в небесах, а ні хмариночки. Шевч. 100.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Туча — хма́ра, -ри.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ту́ча, здр. ту́чка = 1. хма́ра, хма́рка, хма́ронька (С. З. Л.), надто велика — ту́ча (С. Ш.). — З малої хмари часом великий дощ буває. н. пр. — Рада б зірка зійти — чорна хмара тай наступає. н. п. — Над селами, над нивами, лугами та долинами велика хмара йшла. Б. Г. — Нам з тобою, моя сестро, не ходити в парі: твоє серце сьвітить ясно, моє давно в хмарі. К. Ш. — Покрыва́ться, покры́ться ту́чами = хма́рити ся (С. З.), похма́рити ся, нахма́рити, похмарі́ти. — Ой хмарить ся — дощ буде. н. п. — Нехай лиш вияснить ся — бач, як нахмарило. н. пр. 2. хма́ра (С. З.), ту́ча (С. Ш.). си́ла, ти́ск (С. Ш.). — Хмара сарани летїла. н. о. — Хмара метеликів жвавих вила ся, пісня пташина дзвенїла — лила ся. Чайч. — Писарів там тучі. Кот. — Народу сила зійшлось. н. о. — І хлопцїв тиск було. Греб.
Дождь = дощ, (маленький) — до́щик. — Грибно́й, ме́лкій дождь = дрібни́й, дрі́бен, як крізь си́то, (дуже дрібний, наче туман) — миги́чка, мжи́чка, мря́ка. С. Л. — І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. н. п. — Кру́пный дождь = крапли́стий (С. Л.), крапча́стий, крапча́тий (Ман.). — Проливно́й дождь = ливни́й дощ, ли́вень, за́лив́а (С. Л.), зли́ва. — Піде злива — дощ великий. — Дуже сильний — хлю́ща, (до того ще й холодний) — хви́ща, (сильний та не довгий) — ту́ча, тучни́й дощ, (довгий, на цїлий день або й довше) — обложни́й (С. Лев.), облогови́й. — Дождь переста́лъ = передощи́ло. — Бог дасть передощить і буде ясно. Хар. — Отъ дождя́ да въ во́ду, н. пр. = з дощу́ та під ри́нву. н. пр. — По́слѣ до́ждика въ Четве́ргъ, н. пр. = на Мико́ли тай нїко́ли. н. пр. — Дождь ли́вмя льётъ = дощ як з відра́, як цївкою. — Дощ іде, як з відра лє, а з стріх біжить, як цївкою. Ном.
Ли́вень = ливни́й дощ, за́лива (Кр. С. Л.), зли́ва, сильний — хлю́ща, сильний та не довгий — ту́ча (Кр.), тучни́й дощ. С. Ш. — Ливний дощ, як з відра, падав на нас. Кн. — Піде злива, дощ великий. Зїнк.
Разража́ть, разрази́ть, ся = розбива́ти, розби́ти, ся, розтрощи́ти, ви́бухнути (С. Л.). — Грім розбив дерево. — Огонь криєть ся, але як разом вибухне. Мазепа. С. З. — Разрази́лась бѣда́ = окоши́ло ся. — Батько з матіръю посварили ся, а на мінї окошило ся. Кр. — Разрази́ться смѣ́хомъ = при́снути од сьмі́ху. — Р. гнѣ́вомъ = скипі́ти од гнїву. — Ту́ча разрази́лась = хма́ра розгуркота́ла ся, грім уда́рив.
Ту́чка = д. Ту́ча 1. (здр.).

Запропонуйте свій переклад