Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «тім’я»
Шукати «тім’я» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вса́живать, всади́ть –
1) (в землю кол, лопату) стромля́ти, встроми́ти, застромля́ти, застроми́ти, заса́джувати, засади́ти, заганя́ти, загна́ти;
2) (штык, кинжал) застроми́ти, встроми́ти, затопи́ти, загна́ти, вгороди́ти; (пулю) загна́ти, увігна́ти;
3) (гвоздь, пробку) забива́ти, заби́ти, заганя́ти, загна́ти, угна́ти, заса́джувати, засади́ти, всади́ти, сов. заката́ти. [У ті́м’я цвя́шок заката́й (Шевч.)];
4) всади́ть так, что трудно вынуть – запе́рти, (вульг.) замеге́лити, засурпе́лити;
5) (в тюрьму, в клетку) всади́ти, засадови́ти. [В темни́цю всаді́те];
6) (деньги) втелю́щити. [Три́цять карбо́ванців утелю́щив, а воно́ й двацятьо́х не варт].
• Вса́женный – встро́млений, застро́млений, заби́тий, за́гнаний, вса́джений, запе́ртий, (вульг.) замеге́лений, засурпе́лений.
Глу́пый – нерозу́мний, дурни́й, дурноголо́вий, безголо́вий, дурнове́рхий, на ро́зум небага́тий; (описательно) зеле́ний, макоцві́тний.
• Глуп, как пробка – дурни́й, як пень, як сту́па.
• Совершенно глу́пый – дурні́сінький.
• Он не глуп – він не цвя́шком у ті́м’я би́тий.
• Глу́пым сделаться – здурні́ти, подурні́шати.
• Глу́по – нерозу́мно, по-дурно́му, нему́дро, приду́ркувато.
• Что ни скажет, всё глу́по – хоч що ска́же, то все півтора́ лю́дського (или по-дурно́му).
Дура́к –
1) ду́рень (р. -ня), дурни́й (р. -но́го) [З ду́рнем зчепи́тися – ду́рнем зроби́тися = с дурако́м свяжись – сам дурако́м будешь], (вежливо) недо́ум, (дурачёк) ду́рник, дурня́к, (олух) ду́рбас, ду́рас, йо́лоп, кеп, (глупыш) бла́зень (р. -зня), (болван) те́лепень (р. -пня), дурма́н, тума́н; ув.-презр. – дури́ло (м. р.), дурни́ло, дурба́ (м. р.) дурби́ло (ж. р.); соб. дурачьё́ – ду́рні (р. -нів), дурно́та, дурне́ча (р. -чі) (ж. р.) дурня́ччя (ср.). [От сліпа́ дурно́та. Сиди́ть там самі́сінька дурне́ча].
• Набитый, отпетый дура́к, кругом -ра́к – ду́рень заплі́шений, ду́рень дуре́нний, вели́кий ду́рень, дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па.
• Непроходимый дура́к – несосвіте́нний ду́рень.
• Я тебе не дура́к – я тобі́ не ду́рень, (гал.) я не твій ду́рень.
• Не дура́к – не ду́рень [Ви́пити й сам він був не ду́рень (Кул.)], не гвіздко́м у ті́м’я би́тий (Кониськ.).
• Называть, -звать кого -ко́м – ду́рня загина́ти (сов. загна́ти) кому́, дурня́ти кого́, ви́дурняти, ду́ркати. [Він тебе́ ви́дурняє та й по всьо́му].
• Считать -ко́м – вважа́ти за ду́рня, (зап.) дурни́м кла́сти.
• Оставить в дурака́х – поши́ти в ду́рні, завда́ти ду́рня кому́.
• Остаться в -ка́х – поши́тися в ду́рні, ду́рнем убра́тися, набра́ти в халя́ви, вско́чити;
2) (шут) ду́рник, сміха́ч, смішня́к, сміхови́нець (р. -нця), бла́зень (р. -зня), блазню́к, штука́р (р. -ря́). [Строка́та ша́пка бла́зня (Л. Укр.)].
• Дурака́ валять – ду́рня (ду́рника) стро́їти, ду́рня кле́їти, дурникува́ти, штука́рити, шту́ки викида́ти, сміхови́ни запуска́ти;
3) дура(ч)ки́ (род карт. игры) – ду́рень (р. -рня), (зап.) кеп.
• Играть в -ки́ – гуля́ти (гра́ти) в ду́рня, в ке́па.
• Игра в -ки́ – гра в ду́рня, в ке́па.
Колоти́ть –
1) (стучать) калата́ти, грю́[у́]кати, лупи́ти, гати́ти, гу́пати, вибива́ти, (диал.) лелу́щити, гамсе́ли́ти чим у що, чим по чо́му, об що. [Сторожі́ калата́ли усю́ ніч у бо́дню. Закрича́в Оме́лько і поча́в лупи́ть з усіє́ї си́ли кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). Були́ за́мкнені в нас сіне́шні две́рі, і як не гру́кали, не впу́щено та й го́ді (Куліш). А ну, чи почне́ да́лі лелу́щить та гу́пати кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). У бу́бон калата́йкою вибива́є (Херс.)].
• -ти́ть зубом – зуба́ми кла́цати, цокоті́ти, вибива́ти.
• -ти́ть лбом – покло́ни би́ти, стели́тися перед ким.
• -ти́ть языком – молоти́ти (калата́ти) язико́м, ля́пати;
2) (что) би́ти, товкти́, (разбивать) розбива́ти, трощи́ти що. [Трощи́в посу́ду, грю́кав у две́рі і в стіл кулако́м (Коцюб.)].
• -ти́ть бельё (вальком) – вибива́ти біли́зну (шма́ття) праче́м.
• -ти́ть вещи, посуду – би́ти, товкти́, трощи́ти ре́чі, по́суд; см. Разбива́ть.
• -ти́ть воздух (языком) – бреха́ти на ві́тер, ля́пати язико́м, торохті́ти.
• -ти́ть гвозди, колья – заганя́ти, би́ти, побива́ти цвя́хи́, кілки́.
• -ти́ть денежки – грошву́ (гро́шики) збива́ти.
• -ти́ть карту – рі́зати, би́ти, кри́ти ка́рту.
• -ти́ть коноплю, лён – ті́па́ти коно́плю (точнее пло́скінь, ма́тірку).
• -ти́ть ковры, одежду – вибива́ти килими́, о́діж.
• -ти́ть налоги – вибива́ти, дої́ти, тягти́ пода́тки (з люде́й);
3) (кого: кулаками, палкой) би́ти, побива́ти, лупи́ти, лупцюва́ти, (избивать) убива́ти, (образно) ба́нити, ту́зати, ті́па́ти, мотло́ши́ти лушпа́нити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти, гніти́ти, сади́ти, гнізди́ти, пі́жити, пі́рчити, пі́рити, тасува́ти, гамсе́ли́ти, креса́ти, (ш)па́рити, ги́лити, лу́щити, лелу́щити, духопе́лити, чеса́ти, чи́стити, туса́ти, стусува́ти, молоти́ти, кі́бчити, мости́ти, бу́х(к)ати, грі́ти, лата́ти, воло́жити, мере́жити, пра́ти, го́мшити, штапува́ти, шу́стрити кого́ по чо́му, у що, дава́ти затьо́ру, хло́сту, прочухана́, духопе́лу, -пе́лів, -пе́лків, парла́, шква́рки, ма́тланки, чо́су, ду́ху, духану́ кому́, годува́ти бе́бехами, стусана́ми, товче́никами, частува́ти кулака́ми, товче́никами кого́ и т. п.; срвн. Бить, Лупи́ть. [Я – лупи́ти її́, а вона́ товче́ своє́ (Крим.). Раз погла́дь, а по́тім хоч що-дня лупцю́й, – все сте́рплять (Л. Укр.). Небі́жчик Лесь, повіда́ють, убива́в її́ тя́жко за молоди́х літ (Франко)];
4) -ти́ть себя – би́ти (лупи́ти) себе́; см. Колоти́ться 1;
5) (трясти, приводить в дрожь) колоти́ти, би́ти, трясти́, ки́дати ким, кого́.
• -ло́тит в виски – у виски́ га́ти́ть, у виска́х стуко́че.
• В груди -тит – у гру́дях стуко́че.
• Злость его -ти́ла – злість його́ трясла́.
• Лихорадка его -тит – його́ тря́сця (лихома́нка) трясе́.
Коло́ченный –
1) (о вещах) би́тий, то́вчений;
2) (кто) би́тий, поби́ваний, лу́плений, уби́ваний, ба́нений, ту́заний, ті́паний; мотло́шений и т. д. В темя не -ный – не гвіздко́м у ті́м’я би́тий.
Лу́нка –
1) (влуминка) ду́чка, я́мка, (для посадки растения) ку́бах, ко́вбах (-ха), ми́ска. [Ти ку́бахи роби́, а я капу́сту сади́тиму (Дніпропетр.)].
• Игра в -ки – гра в сви́нку, в ма́сло, в ґльо́ґа;
2) (углубление для гончарн. веретена) ду́чка;
3) (альвеоля, анат.) ду́чка, альвео́ля;
4) ка́бушечка, ви́стрижене ті́м’я.
Лы́ко – ли́ко, лут (-ту), соб. ли́ччя, луття́. [З одніє́ї ли́пи дві́чі ли́ка не деру́ть (Номис)].
• -ком шитый – ли́ком ши́тий, (перен.) ва́лом підпере́заний. [Хоч і ва́лом підпере́заний, а пани́ч (Кониськ.)].
• Не -ком шит – не повстяни́й. [Хло́пець він не повстяни́й (Кониськ.)].
• Он -ка не вяжет – він п’я́ний як хлющ, як ніч, хоч ви́крути, язико́м не пове́рне.
• Борода велика, а ума ни на -ко – борода́ в пів арши́на, а на ро́зум дити́на; вже з бородо́ю, а на́че й до́сі без штані́в.
• Не всякое -ко в строку – не за вся́ку прови́ну ки́єм у спи́ну.
• Хоть -ком шит, да мылом мыт – хоч і ли́ком ши́тий, та не в ті́м’я би́тий.
Маку́ша, ма́ку́шка –
1) ма́ківка, чолопо́к и щолопо́к (-пка́), (ум. ч[щ]олопо́чок), ка́бушка, (ум. ка́бушечка), ті́м’я (-м’я). [Ша́почка на са́мому чолопо́чку (Звяг.). Почепи́ла кві́тку на го́лову на щолопо́чку (Н.-Лев.). У старові́рів кабу́шечка на голові́ ви́стрижена аж до шку́ри (Миргород.). Па́тер з прого́леним ті́м’ям (Стор.)].
• Получить по -ке – діста́ти (узя́ти) в ті́м’я, у чуб;
2) (верх чего-либо) ма́ківка, верх (-ху), верше́чок (-чка), чолопо́к, щолопо́к (-пка́). [Ви́ліз на ма́ківку (на верх) гори́ (Київщ.). На це́ркві на са́мому верше́чку гра́ло со́нце (М. Грінч.). На самі́сінькому чолопо́чку шпиля́ манячі́ла та мрі́ла в імлі́ чо́рна струнка́ по́стать (Н.-Лев.). Почвала́в на чолопо́к гори́ (Полт.). Посере́д села́ ні́би стримі́ла на щолопо́чку дубо́ва це́рква (Н.-Лев.)].
Не́про́мах, Непро́маш – не ду́рень, не в ті́м’я би́тий.
• Он парень -ма́х – він хло́пець не ду́рень, він ма́ху не дасть, він хло́пець не в ті́м’я би́тий, з йо́го до́брий мите́ць; срв. Ловка́ч.
• Он выпить -мах – він ви́пити не ду́рень; він (не п’ють) не пролива́є.
Поража́ть, порази́ть –
1) (наносить удар) уража́ти, урази́ти, побива́ти, поби́ти кого́ чим, (попадая) улуча́ти, улу́чити кого́. [Уда́рити кого́ ноже́м. Уда́рив його́ в саме́ се́рце. Тру́дно ра́ну гої́ти, а не врази́ти (Приказка). Де я мрі́ю, там я вці́лю, де я ва́жу, там я вра́жу (Гол.). Хай на те́бе х(в)оро́ба уда́рить. А поби́й тебе́ джума́].
• -зи́ть кого болезнью, слепотою – уда́рити кого́ и на ко́го х(в)оро́бою, сліпото́ю; поби́ти кого́ х(в)оро́бою, сліпото́ю. [І пішо́в Сат на́ з-перед Го́спода та вда́рив Йо́ва лю́тою прока́зою від підошо́в аж до ті́м’я (Св. Пис.). На люде́й-же, що були́ під двери́ма в буди́нку, вда́рили сліпото́ю (Св. Пис.)].
• Его -зи́ла слепота – його́ поби́ла сліпота́ или його́ поби́ло сліпото́ю.
• -зи́ть столбняком, контрактурой – справчи́ти, правце́м поста́вити кого́. [Та це вже два мі́сяці, як його́ ота́к справчи́ло (Полт.)].
• -зи́ть громом – уда́рити гро́мом.
• -зи́ть пулей – влу́чити ку́лею кого́.
• Ослепительный свет неприятно -жа́л глаза – сліпу́че сві́тло неприє́мно рази́ло (вража́ло) о́чі.
• -жа́ть, -зи́ть неприятеля – побива́ти, поби́ти во́рога; срв. Разби́ть. [За коза́цькі і за ті́ї пречи́стії сльо́зи поби́в Петра́, поби́в ка́та на на́глій доро́зі (Шевч.)];
2) (производить сильное впечатление) уража́ти, рази́ти, урази́ти, ударя́ти, уда́рити. [Мо́ре врази́ло його́ своє́ю красо́ю. Погля́нь по города́х, по місте́чках, – усю́ди вда́рить тебе́ слід ру́сько-по́льської старосві́ччини (Куліш)].
• -зи́ть кого удивлением, неожиданностью – ди́вом врази́ти, здивува́ти кого́, врази́ти несподі́ванкою кого́.
• Эта печальная весть глубоко -зи́ла его – ця сумна́ зві́стка ду́же (тя́жко) врази́ла (приби́ла, приголо́мшила) його́.
• Это событие -жа́ет меня – ця поді́я вража́є, диву́є мене́.
• Это -жа́ет воображение – це вража́є, захо́плює уя́ву.
• -зи́ть до глубины души – (описат.) живи́м вра́зом врази́ти, в саме́ се́рце врази́ти, (удивить) вели́ким ди́вом здивува́ти кого́.
Поражё́нный –
1) уда́рений, улу́чений, ура́жений.
• -ный саблею, кинжалом – уда́рений ша́блею, ґинджа́лом.
• Стоял словно громом -ный – стоя́в, на́че гро́мом уда́рений.
• -ный пулею – улу́чений ку́лею.
• -ный болезнью, слепотою – поби́тий, уда́рений х(в)оро́бою, сліпото́ю; (о частях организма: повреждённый) ура́жений х(в)оро́бою, увере́джений.
• -ный столбняком – спра́вчений;
2) (удивлённый, огорчённый) ура́жений.
• Он был неприятно -жё́н неожиданностью – він був неприє́мно вра́жений несподі́ванкою.
• -жё́нный смертью сына – вра́жений (приби́тий, приголо́мшений) сме́ртю си́на.
• -ный мыслью – вра́жений ду́мкою.
• -ный удивлением – ди́вом ура́жений, здиво́ваний.
Привере́дница – вереду́ха, вереді́йка, вере́дни́ця, вига́дниця, перебі́рниця, перебе́ндя, перебе́ндюха, комиза́ (общ. р.) коверзу́ха, замишля́нка. [Я зна́ю, що ти замишля́нка, та й у ме́не голова́ не гвіздко́м в ті́м’я би́та (Кониськ.)].
Приеда́ть, прие́сть –
1) поїда́ти, пої́сти, з’їда́ти, з’ї́сти; см. Поеда́ть.
• Я на этом зубы -ел – я на в цьому́ зу́би з’їв; я на цьо́му в ті́м’я би́тий;
2) (приточить зубы на еде) з’їда́ти, з’ї́сти, (о мн.) поз’їда́ти зу́би.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРО́МАХ (помилка) ще ля́псус, про́гріх, о́гріх, коротк. ляп;
не промах (хто) не в ті́м’я би́тий, сво́го не впу́стить.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Темя – ті́м’я, -м’я.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Скуфия (в своде), стр. – ті́м’я (-мени).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Глупый
• Глупая (еловая) голова – дурна (капустяна) голова; капустяний качан; дурна макітра; голова неначе клоччям (пір’ям) набита (начинена). [З дурної голови та на людську. Пр. У тебе, Кузьмо, капустяний качан на в’язах! Тобілевич.]
• Глуп завяжет, а умный не скоро развяжет – один дурень (один дурний) зіпсує, що й десять розумних (сто мудрих) не направлять (не направить). Пр. Що дурний зав’яже, мудрий не хутко (не легко) розв’яже. Пр. Один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягне. Пр. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Пр. Як напише дурень, то не розбере й розумний. Пр.
• Глуп как пробка – дурний як [сосновий] пень (як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як сак, як ступа, як путо); дурний аж світиться (аж крутиться). [Високий, як дуб, а дурний, як пень. Пр. Дурний ти, мов колода, а не журишся. Стельмах.]
• Глуп как сивый мерин – дурний, як вівця (як баран, як цап, як кіт); дурний, як [драний] чобіт (як постіл).
• Глуп совсем, кто не знается ни с кем – не в самоті, а в гурті розум спіє. Пр.
• Глупые головы – цвілі (дурні, капустяні) голови; капуста головата; дурні макітри. [Це дурні голови. Вовчок. Комусь потрібні дуже Дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Глупый человек – дурна (дурноголова, дурноверха, макоцвітна) людина; дурний (дурноголовий, дурноверхий, макоцвітний) чоловік; туман; довбня; (образн.) у нього жуки в голові; він з жуками в голові; у нього нема в голові лою (олії); у нього в голові клоччя; у нього ані клепки в голові. [Ані клепки, люди добрі, нема в голові мого чоловіка, ні грудочки лою, ні краплиночки олії, а в голові чоловіка одна полова, та й то не перевіяна… Стельмах. Мені памороки забито киями, а у вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Глупым делаться, сделаться, стать – дурніти, здурніти (подурніти); спадати, спасти з розуму. [З дурним і сам здурнієш. З нар. уст.]
• Он (ты…) не глуп – він (ти…) не дурний (не дурень); він (ти…) не цвяшком (не гвіздком) у тім’я битий; він (ти…) не в тім’я битий; він (ти…) з клепкою в голові; він (ти…) не ликом шитий; він (ти…) має (маєш…) лій (олію) в голові. [Правда, до нашої панночки не легко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось. Українка.]
• Прикидываться глупым – удавати (грати) дурня (дурного); прикидатися дурнем (дурним); придурюватися. [Чи ти дурний, чи вдаєш дурного? Мартович. Та ти не придурюйся, бо все ідно підважимо двері. Антоненко-Давидович.]
• Совершенно глупый – зовсім дурний; цілковитий дурень; з дурнів дурень; дурнісінький; сповна дурень; (образн.) ума ні з шило нема; розуму ані ложки; розуму в голові ні на макове зерня (ні на мачину); дурний — далі нікуди. [Голова у тебе, хлопче, мов казан в економії, та розуму в ній нема, ані ложки, увесь, либонь, горобці висьорбали. Стельмах.]
• Я (он…) не так глуп, чтобы… – я (він…) не такий дурний (дурень), щоб…; чи я (він…) такий дурний (дурень), щоб…; хіба б я (він…) розуму не мав, щоб… [Проте Гнат не такий дурний, щоб журитись за Настею. Коцюбинський.]
Лыко
• Борода велика, а ума ни на лыко – борода до пояса, а розуму ні волоса. Пр. Борода велика, а розуму мало. Пр. Борода по коліна, а розуму як у дитини. Пр. Борода з піваршина, а на розум дитина. Пр. Борода, як у старого, та ума не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові й не орано. Пр. Вже з бородою, а наче й досі без штанів. Пр.
• Лыка не вяжет (разг. фам.) – язика (язиком) не поверне.
• Лыком шитый (шит) (разг.) – ликом шитий; нетяма; неотеса.
• Не всякое лыко в строку – не за всяку провину києм у спину. Пр.
• Не лыком шит (разг.) – не в тім’я битий; не ликом шитий; не повстяний.
• Хоть лыком шит, да мылом мыт – хоч і ликом шитий, та не в тім’я битий. Пр.
Макушка
• Получить по макушке – дістати (узяти) в тім’я (у чуб).
• Ушки на макушке у кого (перен.) – насторожені (нашорошені, нащулені, наструнчені) вуха в кого; чутке вухо в кого.
• Шапка (шляпа) на макушке – шапка на середголів’ї (на щолопку, на маківці).
Обух
• Как (точно, будто, словно…) обухом по голове – як (мов, наче…) обухом по голові; як (мов, наче…) удар обуха В тім’я. [Мов удар обуха в тім’я, так оглушили ті слова Захара Беркута. Франко.]
• Плетью обуха не перешибёшь – батогом обуха не перебити. Пр. Пугою обуха не пересічеш. Пр. Головою (лобом) муру не проб’єш. Пр. Проти сили і віл не потягне. Пр. Проти вітру піском не посиплеш. Пр. Проти гори піском не сип. Пр. Не дмухай проти вітру. Пр. Ликом пастернаку не викопаєш. Пр. І риба не пливе проти бистрої води. Пр. Ночвами моря не перепливеш. Пр. Шилом моря не нагрієш. Пр. Пальцем потопу не заставити. Пр.
Промах
• Давать, дать маху, промаху – Див. давать.
• Не промах кто (разг.) – маху (хиби) не дасть хто; не дурень хто; не в тім’я битий хто; добрий митець з кого; не впустить рака з рота хто. [Чи ти бач який! Тільки ж і батько в мене сам не впустить рака з рота. Рильський, перекл. з Гоголя.]
• Стрелять без промаха – стріляти без похибки (без промаху); стріляти не хиблячи (не хибивши); не хибити стріляючи.
Сам
• Оставаться, остаться самим собой – (за)лишатися, (за)лишитися самим собою.
• Сама себе хозяйка – сама собі господиня. [Сама собі господиня в хаті. Шевченко.]
• Сами с усами – самі з розумом (з головою); самі маємо голову (розум); не в тім’я биті.
• Сам не свой, сама не своя – [Як] не свій, не своя; сам не свій, сама не своя; несамовитий, несамовита.
• Само собой [разумеется] – само собою [зрозуміло]; звичайна (певна) річ; самозрозуміла річ.
• Сам пашет, сам орёт, сам песенки поёт – сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю. Пр.
• Сам (сама, само, сами) по себе – сам (сама, саме, самі) собі; сам (сама, саме, самі) собою; (іноді) сам (сама, саме, самі) по собі; сам-один (сама-одна, само-одне, самі-одні). [Хай одружується, сам собі живе. Кундзіч, перекл. з Толстого.]
• Сам себе хозяин (господин, голова) – сам собі господар (пан, голова); Чого не люблю, того і в борщ не кришу. Пр. Нікому ні під шапку. Пр.
• Сам смекай, где берег, где край – людей питай, а свій розум май. Пр.
Усы
• И в ус [себе] не дует кто (разг.) – і гадки не має хто; (рідше) І гадки й думки не має хто; ані гадки хто; і вусом не веде хто.
• Мотать, намотать [себе] на ус что (разг.) – мотати, намотати [собі] на вус(а) що; брати, узяти [собі] на розум (іноді на замітку) що; у тямок (на розум) [собі] класти, покласти що.
• По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в рот не попало. Пр. По бороді, по вусах текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота мичеться, а в рот не попаде. Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Поживився, як собака мухою (як пес макогоном). Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр. Ухопив шилом патоки. Пр.
• Сами с усами, сам с усам (разг.) – і в нас, і в мене є голова на в’язах; самі (сами) не в тім’я биті, сам не в тім’я битий; самі з розумом (з головою), сам з розумом (з головою); (іноді ще) знаєм без попа, що в неділю свято. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ті́м’я, -м’я – темя.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ті́м’я, -м’я, -м’ю, -м’ям, на ті́м’ї

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Підвива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. підви́ти, підів’ю́, -в’єш, гл. Подвязывать, подвязать. Перемітку чи рантух підвивають... поверха черленою квітчастою фусткою, зав’язують верх тім’я у один будз. Шух. І. 132.
Підсува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. підсу́нути, -ну, -неш, гл.
1) Придвигать, придвинуть, пододвинуть. Підсунув стіл ближче до лави.
3) Подсовывать, подсунуть. Підсунув шапку на саме тім’я. Кв. Згодом і вунію підсунемо. Стор. М. Пр. 45.
2) Пододвигать, пододвинуть подъ что. Висовував з під ліжка якусь скриню і не підсовував її, а кидав серед хати. Левиц. Пов. 6.
Ті́мня, -ня, с. = Тім’я. Патер з проголеним тімням. Стор. М. Пр. 44.
Ті́м’я, -м’я, с. Темя. Тім’я не заросло. Ном. № 8567. Ум. Ті́м’ячко. Грин. II. 24.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Замишлі́вка, замишля́нка, -ки, замишляни́ця, -ці, ж. *2) Затейница, проказница, шатунья. Там така тобі замишлянка, що куди! Тільки й знає квітки хлопцям пришивати. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. *3) Зачинщица, заправило. Вона в тому ділі замишлянка була. Лип. у., с. Ситківці. Ефр. *4) Умница. Вона, кажуть, замишлянка і голова у неї не з моркви. Кон. Я знаю, що ти замишлянка, та й у мене голова не гвіздком в тім’я бита. Кон.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Подро́бный, но = дрі́бний, но, дрібне́нько, подрі́бний, но (С. Жел.). — Виргилїй і не нам був рівня, а добре він начухав тімъя, поки дрібненько описав. Кот. — Ти роскажи дрібнїш. Кр.
Те́мя = тїмъя, тїмня, тїмъячко. С. Ш. — Тїмъя ще не заросло. С. Ш. — Те́мя горы́ = верх, шпиль гори́.