Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 39 статей
Запропонувати свій переклад для «чванько»
Шукати «чванько» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гордыба́ка – при́нда, чванько́, (гал.) фуду́лія.
Ду́тик –
1) (стекл. или метал. вещь с пустотой внутри, пузырь) ви́дуток, ду́тик, ду́ток (р. -тка). [Бджо́ли куса́ли її́ і тим роби́ли ча́сом із любе́нького ли́ченька яки́йсь ду́тик (М. Вовч.)];
2) (полный в лице) пу́хтик, мазе́пка, повнови́дий, пика́тий, (о ребёнке) опе́цьок (р. -цька);
3) (кто сердится молча) ду́тий, наду́тий, насу́плений, пону́ра (р. -ри), похню́па (р. -пи);
4) (спесивый) наду́тий, чванько́;
5) (воздушн. пирог) духови́й пирі́г (р. -рога́).
Кичли́вый – чванли́вий, чванькови́тий, чванькува́тий, чванько́ (сущ.), пиха́тий, гордопи́шний, бундю́чний, пиндю́чний.
Лома́ка –
1) (спесивец) при́нда (общ. р.), чванько́ (м. р.);
2) см. Кривля́ка.
Надме́ц – горді́й (-дія́), горду́н (-на́), чванько́, пиша́к (-ка́) (перен.) пиха́ (ж. р.); срв. Спеси́вец.
Наду́тыш –
1) товсту́н (-на́), товстя́к (-ка́); (пыжик) курду́пель (-пля);
2) (спесивец) чванько́; см. Наду́тый (2), прлг.
Нахва́льщик, -щица –
1) нахва́лювач, -вачка, вихва́лювач, -вачка, хвалі́й (-лія́), -лі́йка;
2) (самохвал, -хвалка) хвалько́, чванько́ (общ. р.).
Похвальби́шка – хвалько́, самохва́лько, чванько́, вихваля́ка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Зазнайка – задавака, чванько, хвалько. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВА́ЖНИЧАТЬ ще де́рти ки́рпу, де́рти но́са, де́рти го́лову, чва́нитися, безпідставно забуте інди́читися;
важничающий що дере́ но́са, напиндю́чений, горду́н, чванько́, при́нда, задри́ніс, прикм. чванькови́тий, чванькува́ти, пиндю́чливий, гордопи́шний
ГОРДИ́ТЬСЯ ще вдава́тися в пиху́, велича́тися, спо́внюватися го́рдощів, (чим) ви́соко ста́вити що;
горди́сь не зва́нием, а зна́нием хвали́сь не ра́нгом, а ро́зумом;
гордя́щийся що пиша́ється тощо, го́рдий з чого, спо́внений го́рдощів, зви́клий /ра́ди́й/ пиша́тися, горду́н, гордівни́к, горді́й, зневажл. чванько́, жін. гордя́чка, горді́йка, горду́ха, прикм. негат. пихли́вий, чванли́вий, розпишні́вий;
ВОЗГОРДИ́ТЬСЯ ще заде́рти но́са;
возгорди́вшийся набундю́чений /розбундючений/, загорді́лий, із заде́ртим но́сом, ОКРЕМА УВАГА;
ЗАГОРДИ́ТЬСЯ перен. забагаті́ти, галиц. згорді́ти, забундю́читися;
загорди́вшийся запані́лий, забагаті́лий, забундю́чений, ОКРЕМА УВАГА
ЗАДИРА́ТЬСЯ, ще заво́дитися;
задира́ющий, що задира́є тощо, (кого) = задевающий1; задира́ющий нос, при́нда, чванько́, прикм. зазнайкува́тий, із заде́ртим но́сом;
задира́ющийся/задира́емый, де́ртий, зади́раний, (про здобич) шмато́ваний, (кого займають) за́йманий;
задира́ющийся, забія́куватий, забія́цький, заво́їстий див. ще задевающий1, (з ким) заводі́й сва́рки, (про деревину) зади́рчастий.
ЗАЗНАВА́ТЬСЯ, ще зано́ситися, де́рти но́са /де́рти ки́рпу, задира́ти но́са, задира́ти ки́рпу/, ви́соко літа́ти /ви́соко не́сти́ся/, вдава́тися в пи́ху, ходи́ти як па́ва /ходи́ти па́вою, ходи́ти павиче́м/, ста́витися;
зазнава́ющийся, що ста́виться тощо, ім. чванько́, хвалько́, задава́ка, зарозумі́лець, самохва́л, задри́ніс, прикм. хвалькови́тий, чванькови́тий, зазна́йкува́тий, заго́нистий, недосту́пливий, образ. з пихо́ю в се́рці, з заде́ртим но́сом;
КИЧИ́ТЬСЯ стил. відповідн. при́ндитися, ви́соко не́сти́ся, гну́ти ки́рпу;
кича́щийся що /мн. хто/ чва́ниться тощо, схи́льний /зви́клий/ приндитися, спо́внений чва́нства, чванько́, при́нда, хвалько́, прикм. чванли́вий, чванькови́тий, пиха́тий, хизува́ти, гордопи́шний, зарозумі́лий, діял. фуду́льний, оказ. чва́нистий. образ. з пихо́ю в се́рці.
ФАНФАРО́Н укр. при́нда, чванько́, хвалько́.
ЧВА́НИТЬСЯ ще гну́ти ки́рпу, задира́ти но́са;
чванящийся що /мн. хто/ гне ки́рпу тощо, зви́клий чва́нитися, чванько́, хвасту́н, задри́ні́с, образ. Хлестако́в, прикм. чва́нистий, чванли́вий, гордівли́вий, пихли́вий, чванькови́тий, хвалькови́тий, чванькува́тий, пиха́тий, при́ндистий, чва́нистий, бундю́чний, гордопи́шний;
РАСЧВА́НИТЬСЯ ще розпиха́тіти.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Самохвал – самохва́лько, -ка, хвалько́, -ка, чванько́, -ка́; -льство – самохвальба́, -би́, самохва́льство, -ва.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Чванько́, -ка́ – хвастун, бахвал.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

чванько́, -ка́, -ко́ві; -ньки́, -кі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Начерка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Набросать (о литературномъ произведеніи). От брат його Чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. О. 1861. III. Гул.-Арт. 101.
Слабки́й, -а́, -е́.
1) Слабый, свободный, не тѣсный.
2) Слабый, не умѣющій сдержаться. От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101).
3) — на уто́ри. Не сдерживающій вѣтровъ. Ном. № 12408. Ум. Слабке́нький.
Хвалько́, -ка́, м. Хвастунъ. Поки хвалько нахвалиться, чванько начваниться, будько набудеться, а батько наб’ється. Ном. № 5680.
Чва́нька, -ки, м. = Чванько. Ой чия то парубчина, ой чия то чванька? Закрасила мама штани, — він каже: китайка. Чуб. IV. 480.
Чванько́, -ка́, м. Чванный. Чванько начваниться, а будько набудеться. Ном.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бахва́лъ, бахва́лка = хвасту́н, ка, хвалько́, чванько́. — Поки хвалько нахвалить ся то будько набудеть ся. н. пр.
Ду́тикъ = 1. що не́будь ви́дуте (на пр. бузко́ве намисто). 2. повнови́дий, опе́цок, пика́тий. (С. Ш.). 3. гри́мач, мурми́ло. 4. чванли́вий, чванько́, чванькува́тий.
Зано́счивый = 1. пи́шний, пиха́тий, чванли́вий, чванькува́тий, чванько, пиндю́чний, пиндю́чливий. 2. д. Задо́рливый.
Кичли́вый = пиха́тий, чванли́вий (С. З.), чванькува́тий, чванько́.
Надме́нный, но = пиха́тий, чванли́вий (С. З.), чванькува́тий, чванько́, наду́тий, пиндю́чний, з пихо́ю, чванли́во, пиндю́чно. — Зустріла мене якось пиндючно. Кн.
Напыща́ться = пиша́ти ся, бундю́чити ся, пиндю́чити ся, инди́чити ся, чва́нити ся, ки́рпу дра́ти, гну́ти і т. д. д. Кичи́ться. — Хоч босий, та кирпу дере, чванько він. Кн.
Напь́щенный, но = пиха́тий, пи́шний, но, чванли́вий, во, чванькува́тий, чванько́, бундю́чний, но, про склад мови — пиха́тий, висо́ким шти́лем, з письме́нна (д. під сл. Высокомѣ́рный).
Самохва́лъ, самохва́лка = самохва́л, ка, хвалько́ (С. Ш.), чванько́.
Спеси́вецъ, спеси́вица = горду́н, гордїй, гордівни́ця, чванько́ і д. Горде́цъ і Горди́нка.
Спесько́ = чванько́ і д. Спеси́вецъ.
Фанфаро́нъ = велича́йко, чванько́, пиндю́чник. — Думає: ось яка я цяця! в нових чоботях на рипах! Тьфу! пиндючник. Кн.
Хвасту́нъ, хвасту́нья = хвасту́н, ха (С. Ш.), хвалько́, чванько́, хва́стик (С. Ш. Ман.).
Хорохо́ришко = хвалїй, хва́стик, хвалько́, чванько́. — Поки хвалько нахвалить ся, будько набудеть ся. н. пр.
Чва́нливый, чва́нный = чванли́вий (С. З.), чванькува́тий, чванько́, пиха́тий, бундю́чний (С. Ш.). — Таке чванькувате, що нї приступу до його. н. о. — Закопилив губу чванько! Кн.
Чванъ = чванько́ і д. Спеси́вецъ.

Запропонуйте свій переклад