Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 70 статей
Запропонувати свій переклад для «чернець»
Шукати «чернець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вороне́ц, бот. – вороне́ць (р. -нця́), черне́ць (р. черця́, ченця́).
Выка́рмливать, -ся, вы́кормить, -ся –
1) годува́ти, -ся, ви́годувати, -ся, згодо́вувати, -ся, згодува́ти, -ся, вгодо́вувати, -ся, вгодува́ти, -ся; (о многих) повгодо́вувати, -ся, (на пастбище) випаса́ти, -ся, ви́пасти, -ся;
2) (детей) годува́ти, згодува́ти, ви́годувати, плека́ти, ви́плекати, ви́тішити. [Згодува́ла си́на зло́дія (М. Вовч.)].
• Вы́кормленный – ви́годуваний, вгодо́ваний, (упитанный) годо́ваний. [Черне́ць годо́ваний сиди́ть (Шевч.)]; (в садке) сажови́й.
Духо́вный –
1) (бестелесный, душевный) ду́хо́вий, духо́вний. [Я́нголи – істо́ти ду́хо́ві (духо́вні). За́всіди украї́нська на́ція почува́ла духо́вну потре́бу ви́явити своє́ ду́хове життя́ в письме́нстві (Грінч.)].
• -хо́вный отец – ду́хо́в(н)ий ба́тько. [Ду́ховим ба́тьком і приві́дцею цього́ ру́ху був Драгома́нов (Єфр.)].
• -ные книги – божестве́нні (духо́вні) кни́ги.
• -ные стихи – духо́вні, побо́жні пісні́.
• -ное пение – духо́вні, побо́жні спі́ви.
• -ное завещание, духовная – духівни́ця, духо́вниця, духо́вна (Куліш), (редко) духі́вня, тестаме́нт (р. -та);
2) (относящийся к духовенству) духо́вний, духі[о]вни́цький.
• -ное звание – духо́вний стан.
• -ное происхождение – духовни́цький рід (р. ро́ду). [Він духовни́цького ро́ду].
• -ное лицо, особа – духо́вна осо́ба, духо́вник. [Ви́йшов до нас яки́йсь духо́вник, чи піп, чи черне́ць (Звин.)].
• -ное училище – духо́вна шко́ла.
• Духо́вные – духо́вні, духівни́цтво. [На кого́ ни глянь, хоч на пані́в, хоч на духо́вних (Основа)].
И́нок – черне́ць (р. черця́ и ченця́, мн. ченці́); ум. че́нчик и че́рчик; см. Мона́х.
Испуска́ть, испусти́ть – пуска́ти, пусти́ти, випуска́ти, ви́пустити, (издавать) видава́ти, ви́дати що. [Вода́, нагріва́ючись, пуска́є од се́бе па́ру (Основа). Се сказа́в черне́ць і з я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннєє диха́ннє (Франко)].
• -ска́ть, -сти́ть дух или последнее дыхание – пуска́тися, пусти́тися ду́ху, спуска́ти, спусти́ти дух(а) (ду́шу), випуска́ти, ви́пустити дух(а), ду́шу, (зап.) зіха́ти, зіхну́ти (ду́ха), ви́зіхнути (ду́ха), ви́зівнути ду́ха (Куліш), віддава́ти, відда́ти Бо́гові ду́шу, (кончаться) кона́ти, скона́ти. [І со́рому тобі́ нема́, – озва́лась ма́ти, – та́то от-от ду́ху пу́ститься, а тобі́ гу́льки в голові́ (Свидн.). Пім (пока) дити́на запі́ла, ко́гут ду́ха спусти́в (Номис). Як лежа́ла я хво́ра ду́же, то ді́ти все жда́ли: ось зіхне́, ось зіхне́ ма́ти (Вовч. п.)].
• -сти́ть вздох –
а) зідхну́ти;
б) (последний) спусти́ти дух(а); см. -скать дух. -ска́ть вопли, стоны, крик – видава́ти зо́йки, сто́гін, крик или просто: зо́йкати (голоси́ти), стогна́ти, (кри́ком) крича́ти.
• -ска́ть приятный запах – видава́ти, пуска́ти па́хощі или пахті́ти (пахнуть).
• -ска́ть лучи (лучиться) – (ви)пуска́ти промі́ння, промені́ти.
• -ска́ть сильный жар (пышать) – паші́ти, жахті́ти; см. Пыша́ть. Испу́щенный – ви́пущений, пу́щений, ви́даний.
• -ться – пуска́тися, випуска́тися, бу́ти пу́щеним.
Истоща́ть и Истоща́ться – (стать тощим) сху́днути, змарні́ти, (изнемочь) охля́нути, охля́сти, ви́нидіти, (о мн.) поху́днути, помарні́ти, поохлява́ти, похля́сти. [Відімкну́ли ке́лію, а той черне́ць зо́всім ви́нидів (Казка)].
Ке́лия – ке́лія, ум. ке́лійка, ке́ленька, ке́лієчка. [Іде́ черне́ць у ке́лію (Шевч.). Ой постро́ю келі́єчку на круті́й горі́ (Пісня)].
Клобу́к – клобу́к, ка́пту́р (-ра́), ум. клобучо́к (-чка́), капту́рик, каптуро́к (-рка́), каптуре́ць (-рця́), капту́рчик. [Черне́ць мій встав, наді́в клобу́к (Шевч.). Хіба́ схоті́лося зно́ву під чо́рний ка́птур? (Сл. Гр.)].
Кни́га –
1) кни́жка (мн. книжки́, -жо́к), (значительнее об’ёмом или важностью) кни́га. [Петру́сь до шко́ли та із шко́ли з книжка́ми хо́дить та росте́ (Шевч.). Ах, я до́вго вас жда́ла, ще як над кни́жкою пое́зій смія́лася, рида́ла (Тичина). Чи то вмер черне́ць у ке́льї, пи́шучи святу́ю кни́гу? (Франко)].
• -га в (целый) лист, в полулист – кни́жка (кни́га) на ці́лий а́ркуш, на піва́ркуша.
• -га в четвёртую, восьмую, шестнадцатую, двадцать четвертую долю листа – кни́жка (кни́га) у чве́ртку, у ві́сімку, у шістна́дцятку, на два́дцять четве́рту части́ну а́ркуша.
• -га Бытия, Чисел – Кни́га Буття́, Чи́сел.
• -га живота – кни́га життя́ (буття́), (слав.) кни́га живота́, срвн. Живо́т 1.
• -га стихов – кни́жка (и кни́га) пое́зій.
• -га для чтения (хрестоматия) – чи́танка.
• -га актовая – кни́га а́ктова.
• -га входящих, исходящих бумаг – кни́га вступни́х, виступни́х папе́рів.
• -га главная, бухг. – головна́ кни́га.
• -га жалоб, жалобная – кни́га для скарг.
• -га заборная – набірна́ кни́жка.
• -га записная – за́пи́сник (-ка), нотатко́ва кни́жка, кни́жка для нота́ток, кни́жка для за́писів (Грінч.).
• -га конторская – конто́рська кни́га.
• -га копирная – копі́рна кни́га.
• -ги метрические – кни́ги ме́триків, кни́ги ме[а]трикуля́рні, ме́трики (-ків).
• -га памятная, см. Кни́жка памятная.
• -ги писцовые – кни́ги ґро́дські (стар.).
• -га подворная – дворова́ кни́га.
• -га поземельная – поземе́льна кни́га.
• -га поминальная, см. Помина́льник.
• -га приходо-расходная – кни́га прибу́тків та вида́тків.
• -га разносная, рассыльная – розносна́ кни́га (кни́жка).
• -га расчётная – (роз)рахунко́ва кни́жка.
• -га родословная – кни́га родово́ду, родові́дна кни́га.
• -га сборов – кни́га опла́т.
• -га товарная – крамова́ (товаро́ва) кни́га.
• -ги церковные – церко́вні кни́ги.
• -га черновая – чорнова́ кни́жка.
• Вносить, внести в -гу – в[за]пи́сувати, в[за]писа́ти, заво́дити, завести́ до кни́ги, запи́сувати, записа́ти в кни́гу.
• Закрывать, закрыть -гу – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, кни́гу.
• Открывать -гу –
а) розгорта́ти кни́жку (кни́гу);
б) бухг. розпочина́ти кни́гу.
• Говорить, как по -ге – говори́ти, як з кни́ги (з кни́жки, по кни́зі) чита́ти.
• Ему и -ги в руки – йому́ і кни́жка в ру́ки. [Письме́нному кни́жка в ру́ки (Номис)].
• Смотрит в -гу, видит фигу – ди́виться в кни́гу, а ба́чить фи́гу. Работник -ги, см. Кни́жник 4;
2) (глава, отдел в письмен. произведении) кни́га, ві́дділ (-лу);
3) анат., см. Кни́жка 2.
Минори́т – мінори́т (-та), (черне́ць-)франциска́нець (-нця).
II. Мир –
1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)].
• От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)].
• Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту.
• Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу).
• Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)];
2) (светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)];
3) (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)].
• Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті.
• Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті.
• По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті.
• На весь мир – на ввесь світ.
• Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня).
• Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо.
• Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́.
• Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)].
• Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)].
• Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́.
• Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́.
• Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. [Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)];
4) (перен.: круг явлений) світ.
• Два -ра (противоположных) – два сві́ти.
• Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ.
• Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ.
• Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ.
• Мир красоты – світ краси́.
• Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ.
• В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого;
5) (все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)].
• Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1.
• Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)].
• С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка.
• На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся.
• С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́.
• На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка);
6) (социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)].
• Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ.
• Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да;
7) (крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., рус.) о́бчество, (стар.) копа́, (ум.) грома́дка, грома́дочка, грома́донька. [Вже вся грома́да зібра́лася коло во́лости (Грінч.). Біля збо́рні зібра́вся ввесь мир (Коцюб.). Копа́ перемо́же й попа́ (Номис)].
• -ром – грома́дою, ми́ром. [Похова́ли грома́дою (Шевч.). Ми́ром і бо́гу до́бре моли́тися (Номис)].
• Он выбран -ром – його́ обра́ла грома́да;
8) (мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)].
• Класть, положить на -ру – кла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді;
9) (светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)].
• Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті.
• Оставить, покинуть мир –
а) (светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)];
б) (умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися.
Мона́х –
1) черне́ць (р. ченця́ и черця́, им. мн. ченці́ и черці́), мана́х, мона́х (-ха), чорнори́зець (-зця), (калогеронт) калу́гер (-гера), ум. че́нчик, че́рчик, мана́шок, (ирон.) капту́рник, черчу́к (-ка́), соб. черне́цтво, (ирон.) ма[о]нашва́ (-ви́), капту́рники. [Чорт не пла́че, коли́ черне́ць ска́че (Номис). А під то́ю горо́ю жили́ ченці́ та манастирі́ будува́ли (Рудан.). Живу́ ченце́м у ми́рі та ду́шу спаса́ю (Кониськ.). Очну́всь мана́х, аж смерть в голова́х (Номис). Черчу́к ма́є череви́чки, і сам че́рчик невели́чкий (Гол. III). «Калу́геру!» – ка́же, – «що то це ти ро́биш?» (Рудч.). Того́ дня черне́цтво справля́ло зу́стріч о́браза (Корол.). Манашви́ було́ як га́лок (Чигиринщ.)].
• Пойти в -хи – піти́ в ченці́ (черці́);
2) мона́х-шелкопряд, зоол. Psilura monacha – мона́шка-шовкопря́дка.
Мона́шеский – черне́чий, черне́цький, (женский) черни́чий.
• -кая жизнь – життя́ черне́че. [Хвали́в ласка́вий черне́ць старе́нький життя́ черне́че (Грінч.)].
• -кая келия – черне́ча ке́лія.
• -кое одеяние, платье – черне́чий о́дяг, черне́че вбра́ння, (женское) черни́чий о́дяг, черни́че вбра́ння.
• -кая ряса – черне́ча ря́са. [Наді́в на се́бе ря́су черне́чу (Рудч.)].
• -кий хлеб – черне́цький (черне́чий) хліб. [Черне́цький хліб по-коза́цьки із’ї́ж (Номис)].
• -кий орден – черне́цький о́рден.
• На -кий лад – на черне́чий лад. [Я ба́чу, сеньйори́то, ва́ша о́діж настро́їла, вас на черне́чий лад (Л. Укр.)].
• Жить -кой жизнью – жи́ти черне́чим життя́м, жи́ти мов черне́ць (черни́ця), чен[р]цюва́ти, (о женщине) черни́чити. [Понеді́лкує, черни́чить, кия́нок году́є, сві́чку, ла́дан в це́ркву бо́жу лю́бить подава́ти (Макаров.)].
Мона́шество –
1) черне́цтво. [По́тім у Ки́їві манасти́р Пече́рський прояви́вся і шко́лою черне́цтва на всю ру́ську зе́млю ста́вся (Куліш). Зав’я́ла кві́тка, вме́рла бідола́шна; в черне́цтві со́ром свій діво́цький скри́вши (Куліш)].
• Принять -во, постричься в -во – прийня́ти черне́цтво, піти́ (постри́гтися) у ченці́ (у черці́), (о женщине) у черни́ці;
2) (пребывание в этом сане) черне́цтво, чен[р]цюва́ння, черне́чення, (только о женщине) черни́чення; срв. Мона́шествовать. [Був черне́ць оди́н у манастирі́, що все вре́м’я свойого́ черне́цтва в лі́нощах прові́в і у неро́бстві (Франко)];
3) (чёрное духовенство) черне́цтво, (ирон.) ма[о]нашва́.
Ни́щенствующий, прлг. – жебру́щий, жебру́чий. [До чо́го я дожи́вся! – жебру́щим ді́дом… став (Л. Укр.). Жебру́чі ордени́ (Павлик)].
• -щий монах – жебру́щ[ч]ий черне́ць. [Жебру́чі черці́ (Павлик)].
Пости́ть, -ся – по́стити, по́стувати, пісникува́ти, доде́ржувати по́сту.
• Постя́щийся – по́стувальник, по́с(т)ник, піснико́вий. См. По́стник. [І таки́й-же то богомі́льний та піснико́вий черне́ць той].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Афон – (греч.) Атос (нрк. Афон).
[Згодом стало відомо, що він утік на Атос, а звідти перебрався на Самос, де жив як невідомий чернець (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)]. Обговорення статті
Выводить, вывести –
1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (выпроваживать) випроваджувати, випровадити;
2) (детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити;
3) (выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити;
4) (заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки;
5) (голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів;
6) (стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати;
7) (из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець;
8) (на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке;
9) (из себя) дратувати, роздратувати;
10) (верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити:
• вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї;
• вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята;
• вывести из затруднения – вивести з клопоту;
• вывести формулу – вивести формулу;
• выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого;
• выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати;
• выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті);
• выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому;
• выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості;
• выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому;
• выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити;
• выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї;
• выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого;
• выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс;
• выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло;
• выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми;
• выводить, вывести фундамент – класти, закласти підвалини (фундамент);
• выводить песню – виводити (витягати) пісню.
[Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!]. Обговорення статті
Процент –
1) про́це́нт (-ту), відсо́ток (-тку);
2) (рост, лихва) про́це́нт, надсо́ток, посту́пок, верхи́, лихва́, ріст (р. ро́сту), (диал.) кама́та:
• давать деньги на проце́нт – гро́ші на про́це́нт давати;
• заёмны процент – позиковий відсоток (процент);
• он берёт по десяти процентов – він бере́ по де́сять відсо́тків (проце́нтів);
• под процент – під відсоток (процент);
• поместить капитал на проценты – покла́сти капіта́л на проце́нти, на відсотки;
• проце́нт на проце́нт – відсо́ток на відсо́ток;
• проценты по займу (по вкладам) – позичко́ві проце́нти, відсо́тки, відсо́тки за позичку (відсотки (проценти) за вкладами);
• ссудный процент – позичковий відсоток (процент);
• учетный процент – дисконтовий відсоток.
[«От тут би осістись мені на ввесь вік! — подумав Ломицький.— Марусина мати має хоч старий і невеличкий, але свій власний дімок, має садочок. Знаю, що вона позичила десять тисяч одному молдавському панові за чималі проценти. Маруся гарна, здорова, робоча, хазяйновита. Замкнувся б от тутечки в хатньому житті. забув би усякі громадянські питання, ні в які соціальні справи не втручався. щоб мене ніхто не зачіпав. Знав би свою службу, хоч і неприємну, і годив би начальству. І жив би собі з Марусею тихо, спокійно, ні в що небезпечне не вмикуючись» (І.Нечуй-Левицький). — Добре! Згода! — сказав він твердим голосом. — За п’ятдесят процентів на рік! — Скільки? — спитав Копронідос, і його чорні очі засвітились, заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу і знає, що миша вже не втече од його лапок та пазурів (І.Нечуй-Левицький). — Жидівське, — кажу, — не пропаде, а я на грунт не підписуюся, бо до того є сироти, не лиш я. Коли подужаю, а я жидові відроблю, ще й камату му заплачу (Ю.Федькович). — Чималі тут проценти, як я бачу, Та ще й якась заплутана рахуба! (Л.Українка). Дарка збирала малину панам на конфітури, — ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою (Л.Українка). Він мав п’ять тисяч ринських в ощадній касі і відсотки з них так само щороку докладав до капіталу (І.Франко). Му́сить він позича́тися та на свою́ ши́ю боргі́в за вели́кі проце́нти набира́ти (С.Єфремов). Позича́ла гро́ші за вели́кий відсо́ток, коли́шній його́ ня́ньці (А.Кримський). Вигодні́ше грома́ді ту зе́млю прода́ти та ма́ти з гро́шей про́цент (Б.Грінченко). Вели́кий надсо́ток бере́ на стовп (АС). Позича́ли лю́дям гро́ші і ро́сту не бра́ли (Б.Грінченко). Він хоч і жид, а не бере́ собі́ посту́пку (АС). Пози́чив на лихву́ у жи́да три карбо́ванці (АС). Отже, мусить попрощатись із своїм дорогим внутрішнім світом, як той чернець із зовнішнім на порозі монастирської темряви! Та чи ж тільки творчість його ляже жертвою на потворний шлюбний алтар? Хіба не дає він гуртову запродажну на всі свої поцілунки, безтермінового векселя на любов, наперед зобов’язуючись платити страшні відсотки повстримності? Безліч є жінок неопізнаних, безліч чарівних облич і витончених тіл, що проминути їх — значить втратити! (В.Підмогильний). Погасити борг з відсотками в часи написання «Енеїди» І.Котляревського звалося «віддячити сто з оком» (Юрій Проценко). Справжня плітка ніколи не повинна підтверджуватися на сто відсотків (С.Є.Лєц). 1. Дзвінок в банк: — Добрий день. Ви надаєте кредити пацієнтам психдиспансеру? — Тільки під божевільні проценти. 2. Я збережу вам вірність під відсотки …]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МОНА́ШЕСТВОВАТЬ ще бу́ти ченце́м /черни́цею/;
монашествующий що /мн. хто/ ченцю́є тощо, ві́рний черне́чому обі́ту, черне́ць /жін. черни́ця/, ПЕРЕН. відлю́дько, самі́тник, аске́т, прикм. черне́чий, черне́цький, самі́тницький, відлю́дницький, відлю́дькуватий, аскети́чний.
ОТПЕВА́ТЬ співа́ти за упокі́й;
отпева́ющий що /мн. хто/ співа́є за упокі́й тощо, ста́вши співа́ти за упокі́й, зго́дний заспіва́ти за упокі́й, співа́к, (у храмі) черне́ць, свяще́ник;
отпева́емый відспі́вуваний, ім. небі́жчик.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Инок – черне́ць (род. ченця́); -иня – черни́ця, -ці.
Монах – черне́ць (род. ченця́, мн. ченці), мана́х, -ха; -хиня – черни́ця, -ці.
Чернец – черне́ць (род. ченця́).
Черноризец – чорнори́зець, -зця, черне́ць (род. ченця́).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ченці́, -ці́в, см. Черне́ць.
Черне́ць, р. черця́ и ченця́, мн. ченці́ – монах.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

чене́ць, звич. черне́ць
че́нчик, -ка; -чики, -ків (зм. від черне́ць)
черне́ць, ченця́, ченце́ві, че́нче! ченці́, -ці́в і рідше черця́, черце́ві; черці́, -ці́в
черне́чий, -ча, -че (від черне́ць)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Апо́стольський, -а, -е. Апостольскій. А на апостольськім престолі чернець годований сидить. Шевч.
Богомі́льний, -а, -е. Набожный, богомольный. Грин. І. 49. Був собі чернець і такий богомільний. Рудч. Ск. II. 200.
Годо́ваний, -а, -е. Откормленный. А на апостольськім престолі чернець годований сидить. Шевч. Тілом обросло, як кабан годований. Ном. № 8626.
Золоте́ць, -тця́, м. Червонецъ. То ж не піп купував і не дяк торгував, а чернець-молодець та за свій золотець. Грин. III. 552.
Ке́лія, -лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. Ке́ленька, ке́лієчка, ке́лійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Нп. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Нп.
Мона́х, -ха и мона́ха, -хи, м. = Чернець. Очнувсь монах, аж смерть в головах. Ном. № 6452. Приїзжающий Гирман, монаха. Драг.
Патери́ця, -ці, ж. Посохъ. Рудч. Ск. І. 61. Чернець мій встав, надів клобук, взяв патерицю. Шевч. 372. Козацький бунчук переважить бурмистерську патерицю. К. ЧР. 226.
Підка́пок, -пка, м. Монашеская камилавка. КС. 1883. III. 676. Чернець... стояв у підкапку. О. 1861. X. 23.
2) = Очіпок. Подають молодій підкапок; вона його тричи кидає до порога, а тоді таки надівають на голову. Грин. III. 548.
Піснико́вий, -а, -е. Постничающій, постникъ. І такий же то богомільний та пісниковий чернець той. Рудч. Ск. II. 200, 201.
Пообмальо́вувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и обмалюва́ти, но во множествѣ. Придавсь один чернець на малювання і пообмальовував не то церкву, та й саму ограду округи Братства. К. ЧР. 82.
Прибіжа́нин, -на, м. Богомолецъ. Сто двадцять літ живе чернець мовчущий... На поучення прибіжанам темним знай мимрить. К. МБ. II. 132.
При́гір, -гору, м. Холмъ. Іде чернець у Вишгород на Київ дивитись та посидіть на пригорі. Шевч. 370.
Придава́тися, -даю́ся, -є́шся, сов. в. прида́тися, -да́мся, -даси́ся, гл.
1) Годиться, пригодиться. Золотий ключик до кождих дверей придасться. Ном. № 7393.
2) Удаваться, удаться, оказаться, выйти какимъ; оказаться къ чему годнымъ, способнымъ. В чім ти, мила, купалася, що такая придалася? Чуб. V. 38. Оттакий то придався нам солодкий мед. Грин. II. 171. Паска у нас хороша придалась. Кв. Наймичку собі приняла, та й добра дівчина придалась. Г. Барв. 295. Придавсь один чернець на малювання. К. ЧР. 82.
Присвя́чувати, -чую, -єш, сов. в. присвяти́ти, -свячу́, -тиш, гл. Посвящать, посвятить. Чернець про те, щоб Господеві тіло і душу в жертву чисту присвятив. К. ПС. 85. Посвящать, посвятить кому свое произведеніе. К. Кр. 5.
Пристава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. приста́ти, -та́ну, -неш, гл.
1) Приставать, пристать, причалить. АД. І. 209. МВ. І. 138.
2) Присоединяться, присоединиться; пристать. Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. Приста́ти у при́йми. См. Прийми.
3) Приставать, пристать, прилипнуть. Багатий брат вимазав у середині кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. І. 180.
4) Быть къ лицу, идти; подходить. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Не ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість..., як до подолян. Св. Л. 201.
5) Быть пригоднымъ. Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у.
6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ. Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74.
7) Соглашаться, согласиться. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53.
8) Пристає́, приста́ло серце до... Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.
9) Останавливаться, остановиться. Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.
Угле́ць, -ця, м. Уголекъ? Прийшов чернець, положив яйця в углець — нехай киплять, поки прийду вп’ять. Ном. Заг. № 12,
Укосну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Привязаться. Сидить чернець, Богу молиться, як укоснулись до його чорти! Почали скушать його. Грин. II. 11.
Хлами́да, -ди, ж. Хламида. Ходив він як чернець, у високій шапці, у чорній хламиді і підперізувався ремінним поясом. Стор. ІІ. 56.
Чене́ць, -нця́, м. = Чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець. Грин. III. 461.
Че́нчик, -ка, м. Ум. отъ чернець.
Черне́ць, род. п. черця́, ченця́, мн. ченці́.
1) Монахъ. Ном. № 13445. Чорт не плаче, коли чернець скаче. Ном. Ченці, попи і крутопопи. Котл. Ен. III. 42.
2) Одинокая кегля, стоящая на чертѣ «города» при игрѣ въ скраклі́. КС. 1887. VII. 477.
3) Раст. Actaea spicata L. ЗЮЗО. І. 109.
4) Місяць-черне́ць. Согласно народному опредѣленію: а) календарный мѣсяцъ въ 30 дней, первое и послѣднее число котораго придутся въ постъ, или б) луна, первая и послѣдняя четверть которой придутся въ постъ. Як прийде місяць-чернець, то буде й світові конець. Мнж. 156. Ум. Че́нчик. К. ЧР. 84. Че́рчик.
Че́рчик, -ка, м.
1) Ум. отъ чернець = Ченчик. Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати. Чуб. V. 921.
2) Ум. отъ черець
3) = Червець 5. Ой спала під черчиком зелененьким. Чуб. III. 203.
4) Рыба Phoxinus rivularis. Вх. Пч. II. 20.
5) = Червець 4. Маркев. 141.
Явні́сінько, нар. Совершенно явно, совершенно очевидно. Озирнув Іван навкруги себе і йому явнісінько стало, що Остап не в труні лежить, а живе собі, мов чернець той, у келії. Грин. І. 288.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Actaea L. — черне́ць; акте́я (Ру), воронець (Оп).
Actaea spicata L. — черне́ць колоси́стий; акте́я колоси́ста (Ру), воронець колосистий (Оп), чакло колосове (Вх1, Вх6), черне́ць (Сл, Ру; Рг1, Ан, Пс, Ян2, Ду, Ів, Mk — ЗАГ), чорнець колосовий (Мл); во́вчі я́годи (Рг1, Пс, Ум, Ів, Mk — ПД), воронець (Ln — СТ), вороні ягоди (Сл), злиї ягоди (Км), камінюки (Ос — ВЛ), ребро адамове (Ан — СД), сорокопри́точка (Пс), сорокоси́лник (Лс2 — ПЦ), ті́ло Бо́же (Гв, Жл, Mk — БО), хопта (Mk, См — СД, ГЦ), христофорова трава (Чн — СЛ), чак (Км), чорнець (Сл), чорний корінь (Hl — БУ), чорнички лісові (Ос — ПД), ясенок (Ан — СЛ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Черне́ць = черне́ць, ченця́, мн. ченцї. Пр. д. під сл. Мона́хъ.
Вороне́цъ = 1. рос. Actaea spicata — во́вчі я́годи, черне́ць. 2. Paris quadrifolia = д. Во́лчья я́года, 3. Paeonia tunuifolia — вороне́ць. С. Ан.
Жезлъ = па́лиця, цїпо́к, (архирейський, чернецький) — патери́ця, (козацької старшини) — булава́, бунчу́к, (царський) — бе́рло. (С. Ш.). — Взяв патерицю, чотки взяв і за Україну молитись старий чернець пошкандибав. К. Ш.
И́нокь = черне́ць, ченця́, мн. ченцї, здр. че́нчик. — Чорт не плаче, коли чернець скаче. н. пр. — Душа чорна, мов у ченця ряса. н. пр.
Іеродіа́конъ = черне́ць, ви́сьвячений на дя́кона.
Іеромона́хъ = черне́ць, ви́сьвячений на сьвяще́ника.
Капуци́нъ = 1. чернець католи́цький сьв. Франциська. 2. рос. Teucrium majus, Tropaeolum majus L. = красо́ля, красу́льки. С. Ан. 3. зоол. Simia capucina = ма́лна (американська).
Мона́хъ = черне́ць, 2 від. — чернця́, ченця́, мн. — ченцї, здр. че́нчик, з рос. — мана́х. — Чорт не плаче, коли чернець скаче. н. пр. — По келиї старий чернець ходить. К. Ш. — Чорна душа, мов у ченця ряса. н. пр. — Кому що, а ченцеві молитва. н. пр. — Як рибі без води, так чернцю без манастиря. н. пр. — Кортить ченцю з келїї, та ігумен не спить. н. пр. — В ченцї треба нести не рясу та клобук, а серце й дух. н. пр.
Одёжа, оде́жда = оде́жа (С. З. Л.), о́дїж, одїння, у(в)бра́ння (С. Л. Ш.), аби яка — оде́жина, здр. — оде́жинка, дорога — ша́ти. — Справив собі одежу. — Одчини в коморі мою скриню, вийми з неї мою одїж панську. Ст. С. — Зніми з себе празникове одїння. Ч. К. — Убрання, постоли подрались. Кот. — Скинув пан своє вбрання, оддав. н. о. — От одяг ся короленко Марко в оксамітні та сукняні вбрання. Ст. С. — Нїякої одежинки немає. Кр. — На козакові шати дорогиї. н. д. — Чернець не повинен иних шат міти опріч чорних. Б. Н. — По одёжкѣ протя́гивай но́жки = по своєму́ лі́жку простяга́й ні́жку. н. пр.
Отжирѣ́лый = одгодо́ваний, годо́ваний, одпа́сений, гладки́й. — Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить, а на апостольскім престолї чернець годований сидить. К. Ш.
У́голь, у́голье = у́гель (С. Ш.), у́голь (С. Ш.), ву́гіль (С. Л.), здр. — угле́ць (С. Ш.), мн. — у́гілля, ву́гілля (С. Л.), одна штука — угли́на (С. Ш.), що горить — жар, жари́на, з золою — при́сок (С. З.). — Оддасть на тім сьвітї вугіллям. н. пр. — Прийшов чернець, положив яйця в углець, нехай киплять, поки прийду упъять. н. з. — У́голь у́глемъ = чо́рний, як са́жа, як ву́голь. — Древе́сный у. = деревъя́не ву́гілля. — Земляно́й, ка́менный у., Lithanthrax = земляне́ ву́гілля.
Упи́тывать, упита́ть, ся = годува́ти, одгодо́вувати, угодо́вувати (С. Ш.), сити́ти, насича́ти, одгодува́ти, угодува́ти, ся. — Упи́танный = годо́ваний, одгодо́ваний. — А на апостолськім престолї чернець годований сидить. К. Ш.
Черноризе́цъ = черне́ць (д. Мона́хъ).
Чётки = чо́тки. С. Жел. — Перехрестив ся, чотки взяв і за Україну молитись старий чернець пошкандибав. К. Ш.

Запропонуйте свій переклад