Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 13 статей
Запропонувати свій переклад для «єство»
Шукати «єство» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Естество́ – приро́да, нату́ра, суття́, су́щість (р. -щости), (гал.) єство́.
Нату́ра –
1) (природа) нату́ра, приро́да;
2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, (ум. нату́ронька), приро́да, (естество) єство́, (сущность) істо́та, (характер) вда́ча; срв. Приро́да 2. [Ма́єм ми нату́ру преледа́чу (Самійл.). То вже в них нату́ра ма́буть, щоб покепкува́ти (Рудан.). Ма́ло спі́льности, ма́ло соліда́рности: індивідуалісти́чна нату́ра перемага́є (Грінч.). Така́ вже вда́ча соба́ча (Номис). Ти моє́ї вдачі (у тебя такая же -ра, как у меня): не лю́биш ходи́ти по го́стях (Звин.). Оригіна́льний, чутли́вої вда́чі (с чуткой -рой) пое́т (Рада)].
• Впечатлительная, нежная, сильная -ра – вразли́ва (сприйня́тлива), ні́жна, сильна́ (поту́жна, твёрдая: тверда́) вда́ча (нату́ра).
• По -ре –
а) (по своим врождённым качествам) з нату́ри, з приро́ди, зро́ду, нату́рою, приро́дою, на нату́ру. [Чи́стий лі́рик з нату́ри (Рада). Га́рний хло́пець на нату́ру (Пісня)];
б) (по нраву кому) до (по) ми́слі, під ми́слі кому́.
• -ра хлебного зерна – нату́ра (приро́да) зе́рна (збі́жжя, пашні́).
• Привычка – вторая -ра – зви́чка – дру́га нату́ра;
3) (натуральная повинность, поставка вещами) нату́ра. [Плати́ти робітника́м нату́рою (Пр. Правда)].
• Получать жалованье, квартиру -рою – оде́ржувати (здобува́ти, дістава́ти) платню́ нату́рою (в нату́рі), ма́ти ква(р)ти́ру в нату́рі (нату́рою);
4) (у художников) нату́ра, живовзі́р (-зо́ру); (натурщик, -щица) нату́рник, -ниця.
• Писать (красками) с -ры – малюва́ти з нату́ри (з живовзо́ру). [Малюва́тиме з живовзо́ру, диву́ючи професорі́в і товариші́в (Д. Пісочинець)].
Приро́да –
1) приро́да, нату́ра. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (Коцюб.). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л. Укр.)].
• Законы -ды – зако́ни приро́ди (нату́ри).
• Тропическая -да – тропі́чна приро́да.
• Мёртвая (тихая) -да, живоп. – ме́ртва приро́да.
• Живая -да – жива́ приро́да, животві́р (-тво́ру);
2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, єство́; (сущность) істо́та (реже сто́та); (характер) вда́ча. [Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Во́вча нату́ра тя́гне до лі́су (Чуб.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Ві́рив у матеріялісти́чну свої́х тео́рій нату́ру (Корол.). Приро́да мора́ли].
• -да растений, животных – приро́да росли́н, тва́рів.
• -да человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни.
• Женская -да скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить.
• Отдать долг -де, см. Отдава́ть.
• -да вещей – приро́да или єство́ (істо́та) рече́й. [Ми не мо́жемо зна́ти саму́ істо́ту рече́й (Основа 1915)].
• Это в -де вещей – це світова́ річ.
• Привычка вторая -да – зви́чка – дру́га нату́ра.
• Гони -ду в дверь, она влетит в окно – крий, хова́й пога́не, а воно́ таки́ гля́не.
• По -де (по своим врождённым качествам) – з приро́ди, з нату́ри, приро́дою, нату́рою (срв. п. 3). [Вона́ з приро́ди че́сна (Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Грінч.)].
• Долгие по -де слоги – до́вгі з приро́ди (з нату́ри и т. д.) склади́;
3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди).
• От -ды – зро́ду, від зро́ди. [Він від зро́ди таки́й (Левч.)].
• Он от -ды глух – він зро́ду глухи́й.
• От -ды способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти). [Як феа́ки сами́ над усі́х люде́й уродли́ві по мо́рю гна́ти швидки́й корабе́ль (Потеб. Одис.)].
• Он по -де (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Воткнутый – увіткнутий, устромлений (встромлений), застромлений, (с размаху) вгороджений (угороджений), засаджений, всаджений, загнаний.
[А глибоко в льоху під церквою блимала факля, увіткнута в землю, де Орися, тріпочучи серцем, дожидала Антося (М.Старицький). Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем (В.Стус). Збоку, в темному закутку, застромлений глибоко в щілину, причаївся широколезий ніж з вишмульганою до блиску дерев’яною колодочкою (В.Малик). Страшенно звузились уявимі простори видимості, мов завалля якесь, де треба знайти хоч кусник поживності і вгасити лютий зойк — не з звуків зойк, а з почуттів! — той, що терзає, як розпечене і разом жахливо чорне  вістря крючка, вгородженого в єство, але невидного (В.Барка). Хто прийшов до влади в наших містах? Хто ці чоловіки з тисячею голок, всаджених в горло, від яких їхні голоси стають холодними й небезпечними? Хто ці крикливі клоуни, котрі стоять і вирішують, чи слід пробивати нашим будинкам серця й випускати з них теплу малинову кров? (С.Жадан)]. Обговорення статті
Природа –
1) приро́да, (диал.) нату́ра;
2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча;
3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди):
• гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.);
• дикая природа – дика природа;
• дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи;
• женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить;
• живая природа – жива́ приро́да, животві́р;
• закон природы – зако́н приро́ди;
• игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи;
• мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура);
• на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі;
• отдать долг природе – віддати належне природі;
• он от природы глух – він зро́ду глухи́й;
• он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з;
• от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи;
• от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти);
• ошибка природы – помилка природи;
• по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою);
• привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра;
• природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й;
• природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин;
• природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни;
• это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ.
[Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛИЦО́ живомовн. пи́сок, твар, негат. су́рло, мо́рда, марми́за, пи́ка; (будівлі) пе́ред, фаса́д, фронт, чоло́; (сукна) верх, лицьови́й бік; ПЕРЕН. зо́внішність, о́браз; (явища) суть, єство́, хара́ктер; (землі) по́ве́рхня; зменш. ли́чко, ли́ченько;
лица́ нет на ком мов з хреста́ зня́тий хто, лиця́ не зна́ти на;
лицо́м к лицу́ ще ніс-у-ні́с, о́чі-в-о́чі;
знать в лицо зна́ти з лиця́;
смотре́ть в лицо диви́тись у ві́чі;
ви́деть по лицу́ ба́чити з оче́й;
по лицу́ ви́дно з лиця́ зна́ти;
пе́ред лицо́м 1. (кого) пе́ред очи́ма, 2. (чого) зустрі́вши що, галиц. в обли́ччі чого;
ЛИ́ЦЯ що́ки. ЛИ́ЦЫЙ -ли́кий [темноли́кий], -ли́ций [білоли́ций, хитроли́ций].
СМЫСЛ ще суть, су́тність, єство́, квінтесе́нція, вну́трішня приро́да, раціона́льне зерно́, фраз. ко́рінь, душа́, си́ла, поня́ття [в широ́ком смысле в широ́кому поня́тті];
без смысла без глу́зду;
нет смысла нема́ ра́ції;
в буква́льном /положи́тельном, отрица́тельном/ смысле буква́льно /позити́вний, неґати́вний/;
в не́котором смысле до де́якої мі́ри, де́якою мі́рою, укр. сказа́ти б [он, в не́котором смысле, и́дол він, сказа́ти б, і́дол], тро́хи [в не́котором смысле врач тро́хи лі́кар];
в э́том смысле під цим о́глядом;
по смыслу (за) змі́стом.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Естество – приро́да, -ди, нату́ра, -ри, єство́, -ва́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Природа (света, металла и т. д.) – приро́да;
• п. (сущность) – є́ство.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

приро́да 1. приро́да,-ди, нату́ра,-ри
2. єство́,-ва́

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

єство́, -ва́, -ву́

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

критики́ня, критики́нь; ч. кри́тик
фахівчиня з аналізу та оцінки літературних, мистецьких, наукових та ін. творів. [Як у вас уживається єство співачки з літературною критикинею за освітою? (Україна молода, 2019). Критикиня Романцова: перекладна література є можливістю випрацювати власну лексику (UA: Українське радіо, «Культура.Live», 20.12.2018). А втім, наскільки актуальною є проблема дослідження видавничих стратегій стосовно сучасної жіночої літератури свідчить стаття «ЖП» знатної критикині Наталії Іванової. (Мова і культура, 2004, Вип. 7).]
// літерату́рна критики́ня – фахівчиня з аналізу та оцінки літературних творів. [В обговоренні візьмуть участь сама авторка та літературна критикиня Марія Бліндюк. (Громадське ТБ, 31.07.2020).]
// театра́льна критики́ня – фахівчиня з аналізу й оцінки драматичних творів та їх театральних постановок. [Лін Гарднер (Велика Британія) – театральна критикиня, помічниця редактора «The Stage» <…>. (kultart.lnu.edu.ua, 25.02.2020).]
// музи́чна критики́ня — фахівчиня з аналізу та оцінки музичних творів. [Любов Морозова – музикознавиця, музична критикиня, теле- та радіоведуча. (artarsenal.in.ua).]
// мисте́цька критики́ня, арт-критики́ня – фахівчиня з аналізу й оцінки мистецьких творів. [Арт-критикиня розбила скульптуру і назвала це перформансом. (supportyourart.com, 12.02.2020).]
див.: критике́са, кри́тиця
Вільний тлумачний словник, 2019 – рідко.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Естество́ = приро́да, істо́та, єстество́, єство́. — Природу тяжко одмінити. н. пр. — Сьвітло сонця сюди не доходить, нїякі живі істоти тут не водять ся. Фр. — Сповідати ся такими словами, з котрих би ієрей уразумів естество гріха. Б. Н. — Як приляже до твоєї грудї всїм своїм дрібненьким єством. Фр.