Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 54 статті
Запропонувати свій переклад для «стягти»
Шукати «стягти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Взвола́кивать, взволо́чь – витяга́ти, стяга́ти, ви́тягти, стягти́ (на го́ру).
Взять – узя́ти, забра́ти, діста́ти, зня́ти. [Забери́ кни́гу з сто́лу. Хмельни́цького козаки́ діста́ли мече́м сей за́мок (Куліш). Семе́на зняла́ ціка́вість. (Коцюб.)].
• Возьми́, возьми́те! – на, на́те! (урвать часть) – ухиби́ти. [Таки́, призна́ться, з мі́рку жи́та в старо́го вхиби́ла ни́шком. Мо́жна і від га́су ухиби́ти гро́шей на сіль, ме́нше взя́вши].
• В. много – набра́тися. [Набра́вся сті́льки, що й не донесу́]; (о многом) – побра́ти. [Побра́вши вони́ ко́си, та й пішли́ коси́ти].
• В. за долг, за недоимку, силком – одібра́ти за борг, стягти́ за борг, (вульг.) пограбува́ти. [Ні́чим було́ заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли й продали́ (Конис.)].
• В. чью сторону – ста́ти на чий бік, на чию́сь руч горну́ти, чию́сь руч тягти́.
• В. кого в опеку – обня́ти опі́ку над ким.
• В. ещё в придачу – добра́ти.
• В. работу заказанную, заплатив деньги – ви́купити.
• В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече – взя́ти на перебаса́.
• В. на верёвку – заужа́ти. [Черке́с із-за Она́па арка́нами його́ як ца́па звяза́в, опу́тав, заужа́в].
• В. топором – уруба́ти.
• В. в руки – взя́ти (прибра́ти) до рук.
• В. себя в руки (овладеть собою) – запанува́ти над собо́ю.
• В. верх над кем, над чем – го́ру взя́ти над ким, переборо́ти кого́, поду́жати, перева́жити, поверши́ти, заломи́ти кого́.
• В. назад (слова, обвинение) – одмо́вити, одкли́кати. [Прилю́дно одмо́вив те, що написа́в про не́ї в па́шквілі (Ор. Левиц.)].
• В. к себе – прийня́ти. [Прийняли́ сироту́ за дити́ну].
• В. на себя – пере(й)ня́ти на се́бе. [Перейня́ти чужи́й довг. Переня́ти на се́бе фу́нкції засту́пника].
• В. на себя сделать что – підня́тися. [Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти (Куліш)].
• Всем взял – хоч куди́, на все зда́тний.
• Ни дать, ни взять – стеме́нно, стеменні́сінько; як вика́паний. [Стеменні́сінько така́ і в нас ха́та. Син – ви́капаний ба́тько].
• Что взял? – пійма́в о́близня?
• Он возьми́ да и (сделай что-либо) – він поверну́всь та й… (намалюва́в, укра́в).
Вста́скивать, встащи́ть – стяга́ти, стягти́ (наго́ру), витяга́ти, ви́тягти, зса́джувати, зсади́ти, виса́джувати, ви́садити, виволіка́ти (наго́ру), ви́волокти, (редко) сти́рити (сов.), (о многом) – сов. постяга́ти (наго́ру), повиса́джувати. [Наси́лу того́ мішка́ на стіл ви́садив. Стяг сам на горі́ще)]; (перед собой) ви́тягти супроти́ се́бе, попере́д се́бе.
• Вста́щенный – стя́гнений, ви́тягнений, ви́саджений.
Вытя́гивать, вы́тянуть –
1) (извлекать) витяга́ти, тягти́, ви́тягти; стяга́ти, стягти́. [Тягти́ відро́ з коло́дязя. Ви́тягла ска́бку з па́льця. Вапно́ стяга́є з гли́ни во́гкість]; (невод из воды) вибира́ти, ви́брати не́від; (из проруби) ви́топити що; (нити из тка́ни, жилы) сота́ти, висо́тувати, ви́сотати. [Ви з ме́не вже всі жи́ли ви́сотали].
• Вы́тянуть сена из стога – насми́кати, всмикну́ти (сі́на); (высосать) ви́ссати. [Ви́ссала пра́ця Дже́рину си́лу]; (с жадностью) ви́цмулити. [Повні́сіньке відро́ ви́цмулила];
2) (протягивать) випро́стувати, ви́простати, простяга́ти, простягти́. [Ліг і ви́простав нато́млені но́ги. Гуса́к простяга́є ши́ю];
3) (растягивать) витяга́ти, ви́тягти. [Як коро́ткий, то ви́тягнуть];
4) вы́тянуть (хлеснуть) чем – опері́щити, опереза́ти, потягти́, затя́ти. [Затне́ карбаче́м по спи́ні (Куліш). Затя́в коня́].
Засупо́нить – засупо́нити, стягти́ супо́ню.
Истоща́ть, истощи́ть –
1) кого (сделать тощим) – худи́ти, схуди́ти, (о мн.) похуди́ти кого́. [Нащо́ ви схуди́ли вола́ отако́? (Кам. п.). Геть похуди́в ко́ні (Берд. п.)];
2) кого, что (изнурять) – висна́жувати и виснажа́ти, ви́снажити, висиля́ти, ви́силити, стя́гувати и стяга́ти, стягти́, стягну́ти, (о мн.) повисна́жувати, повисиля́ти, постяга́ти, (работой ещё) виробля́ти, ви́робити, спрацьо́вувати, спрацюва́ти, ви́працювати кого́, що; см. Изнуря́ть. [Я-б вам пора́див поки́нути як-найшви́дше на́ше Туапсе́, до́ки малярі́я вас не ви́снажила (Крим.). Мару́сю ді́ти стягли́, а свекру́ху – життя́ (Гр. Григ.)].
• -ща́ть землю, почву, поле – виробля́ти, ви́робити, висна́жувати, ви́снажити зе́млю, ґрунт, по́ле. [Ви́робили так зе́млю, що вже нічо́го не ро́дить (Сл. Гр.)].
• -ща́ть кого налогами – висна́жувати, стя́гувати и стяга́ти, збезси́лювати, збезси́лити пода́тками кого́.
• -щи́ть государственную казну – ви́снажити держа́вну скарбни́цю.
• -щи́ть кошелёк – спорожни́ти, ви́черпати гамане́ць.
• Пост -ща́ет – піст висна́жує, збезси́лює.
• Тяжёлая работа -щи́ла его силы – важка́ пра́ця ви́снажила його́ (йому́) си́лу, важка́ пра́ця ви́силила його́;
3) (издерживать) витрача́ти и витра́чувати, ви́тратити (гро́ші, майно́), (шутл. о деньгах) ви́шептати; см. Изде́рживать;
4) (о запасах, средствах: вычерпывать) виче́рпувати, ви́черпати (запа́си, за́соби); см. Исче́рпывать.
• -щи́ть терпение –
а) (кому) ви́черпати чию́ терпели́вість, (простов.) урва́ти терпе́ць кому́;
б) (своё) ви́черпати терпі́ння, терпе́ць (свій).
• -щи́ть свои силы – ви́черпати свої́ си́ли или ви́снажитися. [Там спочива́ють ті, що ви́черпали си́ли (Кн. Іова)].
-ться –
1) возвр. з. висна́жуватися, ви́снажитися, висиля́тися, ви́силитися, (работой) виробля́тися, ви́робитися, спрацьо́вуватися, спрацюва́тися, ви́працюватися, (отощевать) охлява́ти, охля́нути, охля́сти, (о скоте, почве ещё) перепа́стися. [Робітники́ працю́ють, робо́ча си́ла висна́жується (Азб. Ком.). Ви́робився чолові́к (Зміїв. п.). Ви́робилась земля́ (Грінч.)];
2) витрача́тися, ви́тратитися, пере[ви]во́дитися, пере[ви́]ве́стися, (шутл. о деньгах) више́птуватися, ви́шептатися; см. Изде́рживаться;
3) (иссякать) виче́рпуватися, ви́черпатися, кінча́тися, кінчи́тися. [Тво́рчість наро́дня, ка́жуть, виче́рпується оста́нніми часа́ми (Єфр.)].
• Средства наши начинают -ща́ться – за́соби на́ші почина́ють виче́рпуватися.
• Терпение моё -щи́лось – терпі́ння моє́ ви́черпалось, (простовато) у ме́не ввірва́вся терпе́ць.
Истощё́нный –
1) (от Истощи́ть) – ви́снажений, ви́силений, (работой ещё) ви́роблений, спрацьо́ваний; (о домаш. животн. ещё) ро́блений; ви́трачений, ви́черпаний;
2) (от Истощи́ться) ви́снажений, охля́лий; см. Истоща́лый. [Уве́сь органі́зм знеси́лений, ви́снажений (Кон.). Сі́ре ви́снажене обли́ччя (Черкас.)].
• -ный болезнью – ви́снажений хоро́бою, (зап.) схоро́ваний.
• -ный плохим питанием – захарчо́ваний.
• -ная земля – ви́снажена, ви́роблена, перепа́ла земля́.
Мель – мілина́, міли́зна, мілке́ (-ко́го), (диал.) мі́лоч (-чи) (Чорномор.), (перекат) пере́міль, (отмель) о́бміль (-ли), обмі́лина, ві́дміл (-лу, м. р.) и ві́дміль (-міли, ж. р.) за́міль (-ли), (наносная в реке) жбир (-ри, ж. р.), (преимущ. в устье реки) напла́вина, наму́лина, (прикрытая водой: банка) ба́нка, ро́зсип (-пи). [Ви́кинула хви́ля на неприві́тну мілину́ (Короленко). Ри́фи та міли́зни офіція́льщини (Єфр.). Тут ковба́ня, а там мілке́ (Звин.)].
• Наскочить на мель – наско́чити, напоро́тися на мілину́, на мілке́.
• Сесть, стать на мель – (о корабле) ста́ти на мілині́; (перен.) сі́сти на мілині́, на мілке́. [Немо́в-би чека́в на цю катастро́фу, щоб остато́чно сі́сти на мілині́ (Кінець Неволі)].
• Корабль сел на мель – корабе́ль наско́чив на мілину́, став на мілині́, на мілко́му.
• Посадить на мель – загна́ти (напрова́дити) на мілину́.
• Сидеть на -ли – сиді́ти на мілині́, на мілко́му.
• Снять с -ли – стягти́ з мілини́.
• Сойти с -ли – зійти́, зру́шити(ся) з мілини́.
• Остаться, как рак на -ли – зоста́тися на кошу́, залиши́тися як рак на піску́ (на рі́нці).
Навлека́ть, навле́чь –
1) наволіка́ти, наволокти́, (чаще) стяга́ти, стягти́, (реже) натяга́ти, натягти́, спрова́джувати, спрова́дити на ко́го що. [Од бо́га по́мсту наволіка́є! (Сл. Гр.). Вони́ мене́ не слу́хали і через те наволокли́ страше́ний на́пад орди́нський на узграни́чні зе́млі (Куліш). Що мені́ за охо́та стяга́ти на се́бе нена́висть? (Звин.). І не призна́юся! на́що я бу́ду на се́бе натяга́ть? (Борз.). Нам-же стра́шно, що він напа́сть на христия́н спрова́дить (Л. Укр.)].
• -влечь на себя чей гнев – чий гнів на се́бе стягти́ (натягти́).
• -влечь на себя беду, стыд, позор – стягти́ біду́, со́ром, га́ньбу́ на се́бе. [Сам ти, дру́же, сам біду́ на се́бе стяг (Франко)].
• -влечь на себя насмешки – на́сміх (глум) стягти́ на се́бе. [I на́сміх на се́бе стягли́ ви (Франко)].
• -вле́чь на себя подозрение – стягти́ (натягти́) на се́бе підо́зру, ви́кликати до се́бе підо́зру;
2) см. Навола́кивать.
• Навлечё́нный – наволо́чений, стя́гнений, натя́гнений, спрова́джений на ко́го.
• -ться – наволіка́тися, стяга́тися, натяга́тися, спрова́джуватися, бу́ти наволі́каним, наволо́ченим, стя́ганим, стя́гненим, натя́ганим, натя́гненим, спрова́джуваним, спрова́дженим.
Недо́и́мка –
1) недопла́та (-ти), недо́плат (-ту), недо́платок (-тку), зале́глість (-лости), недо́їмка. [За дя́дьком було́ бага́то недо́платку (Грінч.)].
• Взыскивать, взыскать, выколачивать выколотить -ку, -ки с кого – пра́вити (виправля́ти, устар. стяга́ти, вибива́ти), ви́правити (устар. стягти́, ви́бити) недо́платок, недо́платки з ко́го. [Ті гро́ші пра́влять з мужика́ я́ко недо́платок (Грінч.)];
2) (недобор) недобі́р (-бо́ру).
Неудово́льствие – незадово́лення, невдово́лення; срв. Недово́льство. [Обу́рилась і ви́явила йому́ своє́ незадово́лення (Коцюб.). В його́ го́лосі Ма́рко почу́в но́тку чи то невдово́лення, чи то роздратува́ння (Грінч.)].
• С -ствием – з незадово́ленням, з невдово́ленням, незадово́лено, невдово́лено, (обычно передаётся конструкцией с прлг. незадово́лений, невдово́лений).
• К великому (моему) -ствию – (мені́) на превели́кий жаль, на вели́ке моє́ незадово́лення.
• Возбуждать, возбудить -ствие чьё – виклика́ти, ви́кликати незадово́лення (невдово́лення) чиє́.
• Иметь -ствие на кого – бу́ти незадово́леним (невдово́леним) з ко́го и ким, (нарекать) ре́мствувати, (диал.) ма́ти ремсть (зуб: храп) на ко́го. [Він на ме́не ремсть ма́є та через те й коня́ не дав до мі́ста (Канівщ.)].
• Навлекать, навлечь на себя -ствие чьё – стяга́ти, стягти́ на се́бе незадово́лення чиє́ (диал. жалі́ чиї́), виклика́ти, ви́кликати до се́бе незадово́лення (невдово́лення) чиє́.
• Подавать, подать повод кому к -ствию – дава́ти, да́ти при́від кому́ до незадово́лення (до невдово́лення, до жалі́в), спричи́нюватися, спричи́нитися до чийо́го незадово́лення (невдово́лення), призво́дити, призве́сти́ кого́ до незадово́лення (до невдово́лення).
Подпру́живать, подпру́жить – підтяга́ти (попру́гу), підтягти́ (попру́гу), стяга́ти, стягти́ що попру́гою, (о мног.) попідтяга́ти попру́ги, постяга́ти попру́гами.
• Подпруги -живали – попру́ги підтяга́ли.
Посволо́чь – стягти́, (о мн.) постяга́ти що.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Долг –
1) (заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість;
2) (обязанность) повинність, обов’язок:
• брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися;
• быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого;
• быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким;
• в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір;
• в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди);
• взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги);
• взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг);
• взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати;
• влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию;
• возврат долгов – повернення, повертання боргів;
• входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що);
• вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів);
• выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок;
• давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити);
• дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання;
• дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло;
• долг гражданский – громадянський обов’язок;
• долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.);
• долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.);
• долг погашенный – борг сплачений;
• жить в долг – жити на позички (у борг, у довг);
• забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру;
• изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок);
• исполнять долг – чинити обов’язок;
• накупить в долг – набрати набір, наборг;
• не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати;
• не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність;
• он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого;
• отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу;
• отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища;
• отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати;
• отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що;
• отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу;
• первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед;
• поверить в долг – повірити набір;
• погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів;
• по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність);
• покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг);
• по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць;
• раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти);
• расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики);
• сложить долг с кого – дарувати кому борг;
• считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним;
• сомнительные долги – непевні борги;
• требовать долг – правити борг (довг, позику);
• у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї;
• часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос;
• человек долга – людина обов’язку;
• чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності);
• это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша;
• я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому;
• я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш;
• я у вас в большом долгу – я вам багато винен.
[Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити]. Обговорення статті
Угроза – загро́за; погро́за, грізьба (грозьба), по́хвалка, на́хвалка, по́страх, по́страшка, похваля́ння, нахваля́ння:
• под угрозой чего – загрожений чим, під загрозою чого;
• под угрозой что, кто – загрожений хто, що;
• пускать, пустить в ход угрозу – почина́ти (почати, бра́тися, взятися) загро́жувати; загрожувати, загрозити;
• пустые угрозы – пусті (даремні, марні) погрози;
• создавать угрозу – загрожувати; ставити під загрозу;
• с помощью угроз – грізьбою (погрозами); погрожуючи;
• угроза наказания – загроза покарання (кари).
[Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими., словами, не то закляттями, не то погрозами (Г.Хоткевич). Чорний патлач у папасі, вигукуючи найстрашніші загрози, сів на коня, оперезав хлопця для певності нагаєм і погнав перед себе, пообіцявши застрелити, як скаженого пса, за першої ж спроби тікати (В.Підмогильний). Він виголошував ці похвалки з таким палом і завзяттям, що превеликого завдав напасникам своїм жаху; з того переляку та ще з намови корчмаревої вони перестали кидатись камінням, а він не боронив їм забрати скалічених та й заходився знов справляти варту свою в незворушному супокої (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А тепер бувай здоров і пам’ятай під загрозою грізної кари, що ти пообіцяв і на чому заприсягнувся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Побачивши корчмар, що рицар поїхав і не розплатився, надумав стягти постояле з Санча Панси, але той сказав, що раз пан не захотів платити, то й він не заплатить, бо, будучи джурою в мандрованого рицаря, мусить тим робом, що й пан його, ходити, тобто, не платити ні шеляга по шинках та заїздах. Господаря взяло за печінки, і він загрозив Санчові, що коли той добром не розплатиться, то хай начувається, бо він свого не подарує. На ті нахвалки Санчо одказав, що буде дотримувати правил рицарського ордену, до якого належить його пан, і нічогісінько не заплатить, хоч би йому за те й жизню довелось наложити, бо не хоче ламати давнього доброго звичаю мандрованого рицарства, не хоче, щоб потомні джури нарікали й жалкували на нього за порушення такого праведного закону (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …погрози — це зброя тих, хто сам перебуває під загрозою (Дж. Бокачо). Вона: «Я приготую тобі поїсти». Він: «Це погроза?»]. Обговорення статті
Шкирка, прост. – шкірка, комір:
• брать, взять за шкирку – брати, взяти за комір (за в’язи, за шкірку).
[Після вечері Грицько оббілував соболя, що за той час, поки вечеряли, встиг одморозитись. — Ну, як, батьку? — підняв шкірку, милуючись (І.Багряний). Хоч Хома Бойко й не любив ламати шапку в чужих хатах, особливо ж як став комісаром, та ще й як був «при виконанні», однак, увійшовши мусив стягти кашкета з голови, взявши його «за шкірку», мов кошеня (В.Міняйло). Нажертися горілки зможеш і у своїй задрипаній Мічурівці, а тут, генерале метафори, на тебе чекають великі звершення — записи на радіо, бо із телебачення викопнуть і випхають за шкірку, там розповідають про тампакси, а не про вірші; дипломатичні бесіди із видавцем, ще й до кожного слід підбирати “ключик”, вони ж по-своєму амбітні, хоча часто вдають своїх “у дошку” хлопців (С.Процюк)].
 Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СТА́СКИВАТЬ, стаскивающий що /мн. хто/ стяга́є тощо, зви́клий стяга́ти, ра́ди́й стягти́, стил. перероб. ста́вши стяга́ти;
стаскивающийся/стаскиваемый стя́ганий, цу́плений;
НАСТА́СКИВАТЬ настяга́ти.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Сволакивать, сволочь – стяга́ти, -га́ю, -га́єш, стягти́, -гну́, -неш.
Сдергивать, сдернуть – зрива́ти, -ва́ю, -ва́єш, зірва́ти, -рву́, -ве́ш, стяга́ти, стягти́, -гну́, -гнеш.
Совлекать, совлечь – стяга́ти, -га́ю, -га́єш, стягти́, -гну́, -гнеш.
Стаскивать, стащить – стяга́ти, -га́ю, -га́єш, стягти́, -ну́, -неш.
Стягивать, стянуть –
1) (что чем, что с чего, с кого) стя́гувати, -гую, -гуєш, стягну́ти, -ну́, -неш, стяга́ти, -га́ю, -га́єш, стягти́, -гну́, -гнеш;
2) (украсть) цу́пити, поцу́пити, -плю, -пиш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Способ – спосіб; (средство) – засіб. Способ исправления, взыскания и т. п. – спосіб виправити, стягти і т. ин. По способу – способом. Способ изыскивать, находить – добирати способу. Таким способом – таким способом; (таким образом) – отже; отож.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Стягивать, стянуть, -ся – стяга́ти, стягти́, -ся;
• с -ся, схватываться – тужа́віти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беда
• Беда беду родит – біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только – лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как… – страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник – коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет – біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть – навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого – лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого – лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками – біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит – від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды – злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать) – [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости – кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда – буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого – накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда – то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут – де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому – грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)! – начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед – бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой – жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде – (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься – лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду – мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало – почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду – на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды – набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого – накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды – накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду – набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду – нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда! – дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде – чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет – біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда! – лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду – перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде – зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого) – зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду – упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду – на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду – запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде – прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда – біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому – чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда – чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем – впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ – більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды – вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем – впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда! – велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу – чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу – чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Взыскивать
• Взыскивать, взыскать долг, деньги – стягати, стягти (стягувати, стягнути, правити, виправити, справляти, справити) борг (позику), гроші з кого; (згруб.) задирати, здерти борг (позику), гроші з кого.
• Не взыщите – не осудіть; вибачте (вибачайте); не здивуйте. [Оце і вся моя дума… Не здивуйте, люди! Шевченко.]
Долг
• Брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позикою, у борг, боргом, на віру) у кого; позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого; (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого.
• Быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому; бути в боргу в кого; заборгувати (задовжити) в кого.
• Быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним кому, перед ким; (іноді) бути винним перед ким.
• В долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах; боргів [більш] як волосся на голові (в бороді); напозичався — аж нікуди (по саме нікуди).
• Взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги).
• Взятый в долг – позичений (борговий); (про гроші іще) борг (довг).
• Взять за долг что-либо – стягти (відібрати) за борг (за довг) що; пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пофабували й продали. Кониський.]
• Влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги); загрузати, загрузнути в боргах (у довгах); заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички); (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги); топитися, утопитися в позиках; заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися); набратися по шию.
• То їм же (запорожцям) добре, що є за що пить, а батько з ними так було укачається в довги, що ну! ЗОЮР.
• Входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися; заборгувати(ся); задовжуватися, задовжитися; завинуватитися; ще (те саме, що) Влезть в долги. Див. влезать.
• Вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів).
• Давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (іноді визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити). [Не вірять шинкарі горілки. Сл. Гр. Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.]
• Дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання. [Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання. Сл. Гр.]
• Дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор; повірний; (про лихваря іноді) позичайло.
• Долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає. Пр. Голод морить, а довг крутить. Пр.
• Долг платежом красен – що винен — віддати повинен. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а за позикою розплатись. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр.
• Жить в долг – жити на позички (у борг, у довг).
• Изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок).
• Он в долгу не останется – він винним не залишиться; (перен.) він подякує (віддячить, відплатить); він віть за віть віддасть; він цього не подарує; він не попустить свого.
• Отдать последний долг природе – умерти; (давн.) віддати богові душу.
• Отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові; провести до кладовища.
• Отпускать в долг – боргом (набір, наборг) давати; боргувати.
• Первым долгом (разг.) – першим ділом; (що)найперше; передусім; насамперед.
• Погашать, погасить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати) борги; виплачуватися, виплатитися з боргів.
• По долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності); виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність).
• Покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг).
• По уши (по горло) в долгах – по шию (по [самі] вуха, по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах), як у реп’яхах.
• Раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати; (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти).
• Расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги); поквитувати, поквитати борги (позики).
• Считать своим долгом – уважати за свій обов’язок (своїм обов’язком, за свою повинність); мати за обов’язок; брати (покладати) собі за обов’язок; почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним.
• Требовать долг – правити борг (довг, позику).
• У него много долгов – у нього багато боргів (довгів); він має багато боргів (довгів); він багато (геть-то багато) винен; (образн. жарт.) у нього (він має) багато намиста на шиї.
• Чувство долга – почуття обов’язку; усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності).
• Это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша.
• Я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий; я винен кому; я завинив кому.
• Я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш.
• Я у вас в большом долгу – я вам багато винен.
Навлекать
• Навлекать, навлечь на себя подозрение – викликати, викликати до себе (накликати, накликати на себе, стягати, стягти на себе) підозру.
Нажить
• Беду скоро наживёшь, да не скоро выживешь – лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр. До біди доріг багато, а від біди і стежки нема. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутися. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр.
• Нажить беду – напитати [собі] біди (лиха); набігти біди (лиха, біди-лиха); лихо стягти на себе; доскочити [собі] лиха; набратися лиха; доходитися лиха.
• Нажить долги (разг. шутл.) – залізти в борги; утопитися в позиках; заборгуватися; напозичатися.
Накликать
• Накликать, накликать на себя беду – накликати, накликати (стягати, стягти) на себе біду (лихо); напитувати, напитати собі біди (лиха).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

свола́кивать, своло́чь стяга́ти, стягну́ти, стягти́
стя́гивать, стяну́ть стяга́ти, стягти; стя́гувати, стягну́ти́
с. дугу́ мат. стя́гувати дугу́

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Взимать – бра́ти; (принудительно) – стяга́ти, стяг(ну́)ти; в. плату – бра́ти пла́ту, стяга́ти пла́ту.
Взыскание –
1) справляння, праві́ж (-вежу́), правина́ (Г); (налогов, недоимок) – стяга́ння; жесткая политика -ния – тверда́ полі́тика стяга́ння; ко -нию – на стяга́ння, щоб стягну́ти; подать ко -нию с кого – по́зов скла́сти на ко́го; подлежащие -нию суммы – су́ми, що їх нале́жить стягти, спра́вити; подлежит -нию – нале́жить стягну́ти;
2) – кара; в. административное – адміністративна ка́ра; в. денежное – грошова́ ка́ра, штраф (-фу); в. дисциплинарное – дисципліна́рна ка́ра; подвергать -нию – наклада́ти, накла́сти ка́ру на ко́го; табель административных -ний – та́беля адміністративним карам.
Подать (налог) – пода́ток (-тку); взыскивать -ти – пра́вити, виправляти, виправити пода́тки, стяга́ти, стягти пода́тки; наложить подать на кого, обложить, -тью кого – оподаткува́ти, накла́сти пода́ток на ко́го; раскладывать -ти – розкла́дувати, розклада́ти, розкла́сти пода́тки; сборщик -тей – побі́рець (-рця).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

стяга́ти, -га́ю, -га́єш; стягти́ і стягну́ти, -гну́, -гнеш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Озива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. озва́ти, -зву́, -ве́ш, гл. Окликать, окликнуть, позвать. Треба озвати Максима, чи не поможе нам стягти цю колоду на сани. Радом. у.
Постяга́ти, -га́ю, -єш, гл. То-же, что и стягти́, но во множествѣ. Назад руки постягала, під хана погнала. АД. І. 74.
Стяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. стягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Стягивать, стянуть. Шину роблять коротчою.... щоб вона дужче стягла колесо. Ком. Р. І. 55.
2) Стаскивать, стащить, встаскивать, встащить. Стягли з його свитину. Стор. М. Пр. 83. Стяг на горище сало. Тоді козаки у каюки скакали тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218. Стаскивать, стащить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Семен ломаччя стягає докупи.
3) Истощать, истощить. Подушним дуже стягають людей. Камен. у.
Стягну́ти, -гну́, -неш, гл. = Стягти.
Стягти́, -ся. См. Стягати, -ся.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Стягивать, стянуть — стяга́ти, стягти́.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

поплі́чниця, поплі́чниць; ч. поплі́чник
1. товаришка, співучасниця почесної справи. [Але найбільше спасибі моїм відчайдушним поплічницям Ira Shostak та Liza Gavrylenko, які не спасували перед жодними навантаженнями. (Людмила Смоляр, ФБ, 2015).]
2. та, хто допомагає комусь у чомусь. [Біжиш попліч у безвість під батогами долі, з посторонками різних обов’язків. І несила примкнутися близько, оповисти ніжно шию поплічниці <...>. (Сергій Пилипенко «Друзі дітей», 1927).]
3. та, хто поділяє чиїсь думки, дії. [<…> Марія Павлівна, вірна поплічниця свого чоловіка в ділах і поглядах, не змінила своїх переконань і віри в соціялізм. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Поляк зараз і назвав себе князем Порецьким, головою інсургентів, а панна теж сказала, що вона дійсно графиня Ружмайло, що була поплічницею князевою і ніби брала участь у повстанні. (Людмила Старицька-Черняхівська «Діамантовий перстень», 1929).]
4. зневажл. співучасниця ганебних або ворожих дій, учинків. [Також поплічниця сепаратистів збирала та передавала російським модераторам дані про суспільно-політичну та соціальну ситуацію на Львівщині <…> (Високий замок, 2017). Єфрейтор, якого всі вважали вбитим, устигнув розгледіти поплічницю терористів. (Андрій Кокотюха «Київські бомби», 2013). Войовнича гітлерівська поплічниця звернулася тоді одразу до французького, швейцарського і західнонімецького суду з вимогою стягти з кінофірми, яка випустила «Криваві часи», 100 тисяч марок відшкодування за порушення її авторських прав. (Всесвіт, 1969. №12).]
див.: сподви́жниця; помічни́ця; прибі́чниця, одноду́мка; спі́льниця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 7, 1976, с. 211.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Взволо́чь = зволокти́, стягти́.
Взыска́ть, взы́скивать, ся = 1. ви́правити, допра́вити, пра́вити (С. Л.), доправля́ти ся (С. Аф.); стягти́, зідра́ти. — Гірко, як двоє правлять, а третьому нїчого дати. н. пр. — Насилу виправив свої гроші. 2. шука́ти. — Чего́ ты взыска́лся? = чого шука́єш? — Взы́скивать недо́имки = вибива́ти недоїмки. Взя́тіе = взяття́; здобуття́.
Подпру́живать, подпру́жить = підтяга́ти, підтягти́, стягти́ попру́гу.
Свола́кивать, своло́чь = стяга́ти, стягти́, зволокти́, постяга́ти. — Постягали до купи.
Сдёргивать, сдёрнуть, ся = стяга́ти, стягти́, ся, зсмикну́ти.
Совлека́ть, совле́чь = стяга́ти, зволїка́ти, стягти́, зволокти́; роздяга́ти, роздягти́.
Ста́скивать, стаска́ть, стащи́ть = стяга́ти, стягти́, зволокти́, стараба́нити, постяга́ти. — Стягли човен на берег. — Узяли та й старабанили аж на піч. н. к. — Стащи́ть = д. Сти́брить.
Сти́брить = стягти́, потягти́, сцу́пити (С. Л.), поцу́пити, підцу́(ю́)пити (С. Л.), підги́бати, ухабну́ти (Ман.). — Потім кобилу і віз оддали, тільки ячменю не стало — стягли. В. Щ. — Він кожух той і підгибав. Хар.
Стя́гивать, стяну́ть, ся = 1. стяга́ти, стягти́, зволокти́. – Насилу стигли човен з мілини. — Стя́гивающій сѣ́но = тяга́льник, тяга́ч. 2. стя́гувати, затя́гувати, затягти́, ся. — Стягнїть вірьовкою.
Ти́брить, сти́брить, подти́брить = кра́сти, стягти́, підчепи́ти і д. Сти́брить і Подти́брить.
Ута́скивать, утащи́ть = таска́ти, тяга́ти, цу́пити, тарга́нити, потягти́, стягти́, поцу́пити, сцу́пити, підцю́пити, потарга́нити.
Утя́гивать, утяну́ть = 1. утя́гувати, стя́гувати, утяга́ти (С. Ш.), стяга́ти. — Така гадюка здорова, як той рубель, що вози утягують. н. о. 2. тягти́, стягти́. — Тільки ж ячменю не стало — стягли. В. Щ.

Запропонуйте свій переклад