Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями

Запропонувати свій переклад для «зараз»

Шукати «зараз» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

За́ра́з, нрч. – 1) (за один раз, в один, приём, сразу) заразо́м, ра́зом, за раз, зра́зу, враз, разко́м. [Заразо́м по́хорон і весі́лля одправля́ли (Квітка). За раз не заберу́ всього́ (Поділля)]; 2) (вместе, дружно) ра́зом, враз. [Тягні́ть ра́зом (враз)]; 3) (тотчас) за́раз. [Скажи́, що за́раз прийду́].

Зате́м – 1) (потом) по́тім, по́тім то́го, пото́му, після то́го, опісля́, да́лі, тоді́, (зап.) відта́к. • А -тем – а тоді́. [По́тім, немо́в схамену́вшись, він позирну́в на Гнатка́ (Крим.). Попе́реду ходи́в до ба́тька, а тоді́ до сестри́ (Звин.)]. • Вскоре -тем – незаба́ром (невза́барі) після то́го. • Вслед -тем – за́раз після то́го. • -те́м имею честь быть… – з тим ма́ю честь бу́ти…; 2) (поэтому) того́, тому́, тим; (с этой целью) на те. • Я -те́м и приехал сюда – я того́ (тому́, на те) й приї́хав сюди́. • Зате́м что (потому что) – тим, що; тому́, що; того́, що; зати́м, що; через те, що; бо. [Того́ те́пло, що весна́ наста́ла. То тим вони́ спочива́ли, що на ра́ни постре́ляні да пору́бані ду́же знемага́ли (Макс.)]. • Зате́м, чтобы – з тим, щоб; на те, щоб; про те, щоб; задля то́го, щоб. • Я приехал -те́м, чтобы… – я приї́хав із тим, щоб…

Изве́стие – зві́стка, вість (-ти), ві́стка, (новость) новина́, (извещение) опові́стка, о́повість, повідо́млення; срвн. Весть. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Мет.). Прийшли́ ві́сті недо́брії (Шевч.). Поча́в вихо́дити мі́сячник «Бібліографі́чні ві́сті». Ні чу́тки, ні ві́стки про си́на не ма́ю (Харківщ.). Чом-же ти, мій си́ну, опові́сточки нія́кої не дав? (Основа)]. • Хорошее (нехорошее) -тие – до́бра, га́рна (недо́бра, нега́рна, лиха́) (з)ві́стка, вість, новина́. • Свежее, запоздалое -тие – сві́жа, запі́знена зві́стка, ві́сть, новина́. • При первом же -тии он выехал отсюда – ско́ро прийшла́ зві́стка, він за́раз-же ви́їхав зві́дси. • Ответное -тие – ві́двість, (на письме) ві́дпис (-су). • Послать ответное -тие – відвісти́ти. [Грома́да одвісти́ла, що Мико́ла до́бра люди́на (Основа)]. • Давать, дать -тие – (по)дава́ти, (по)да́ти (з)ві́стку (вість). • О нём нет никакого -тия – про йо́го нема́є жа́дної (з)ві́стки.

I. Лишь – 1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) ті́льки, лиш, лише́нь, (зап.) лише́, но, іно́, йно, оно́, ті́льки-но, (единственно, исключительно) єди́но, саме́. [Живу́ть там ті́льки пацюки́ та ми́ші (Грінч.). На́шому маля́ті лиш сли́нку ковта́ти (Номис). Бра́му відмика́ли лише́нь із схо́дом со́нця (Кониськ.). Оди́н лише́ не спав (Франко). Не бу́ду каза́ти, йно бу́ду мовча́ти (Грінч. III). Чи всім лю́дям таке́ го́ре, чи но мені́ молоде́нькій (Грінч. III). В ха́ті ти́хо, оно́ ді́ти сопу́ть (Драг. Пред.). Молоді́ си́ли ті́льки-но почина́ють свою́ літерату́рну дія́льність (Єфр.). Мене́ суди́ти могли́-б єди́но-ті́льки королі́ (Грінч.). Саме́ він був у ха́ті, більш нікогі́сінько не було́ (Сл. Йог.)]; 2) (сейчас только, вот только что) допі́ро[у], (зап.) допе́рва, лиш, ті́льки, ті́льки-но. [Ми оце́ допі́ро приї́хали (Гуманщ.). Бе́звість вікі́в, що ті́льки-но одкрива́ється перед на́шими очи́ма (Єфр.)]. • Лишь теперь – тепе́р ті́льки, допі́ро тепе́р. [Тепе́р ті́льки я дізна́в, яка́ в те́бе пра́вда (Полт.)]. • Лишь тогда – аж тоді́, допі́ро тоді́; 3) (едва, чуть, как только) ле́дві и ле́две; зале́дві и зале́две, ті́льки(-но), за́раз(-но), ско́ро(-но); срв. Едва́. [Ле́дві ми ввійшли́, він поча́в смія́тись (М. Вовч.). Зале́две ві́тер набіжи́ть – і зни́кне в гущині́ (Вороний). Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.). За́раз-но я в ха́ту, вона́ й напа́лася на ме́не (Липовечч.)]; 4) Лишь бы, лишь бы только – аби́, аби́ б, аби́-тільки, ті́льки б, аби́-но, аби́-лиш, аби́-лишень, коли́ б тільки, (зап.) коби́. [Аби́ лю́ди, а піп бу́де (Приказка). Аби́-тільки допекти́, то ще й не те ска́же (Рудан.). Такі́ сухі́ дро́ва: аби́-но до вогню́, то вже й горя́ть (Проскурівщ.). Аби́ лиш гро́ші, – все бу́де (Хотинщ.). Коби́ зу́би, то хліб бу́де (Приказка)]. • Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто – аби́-де, аби́-коли, аби́-що, аби́-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь – аби́-як, аби́-то, аби́-аби́. [Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Він ро́бить так, – аби́-аби́]. • Лишь бы как-нибудь отделаться – аби́ яко́сь збу́ти. • Лишь бы сладить (осилить) – аби́ поду́жати. • Лишь бы мне не опоздать – аби́ (коли́ б) ті́льки мені́ не спізни́тись. • Лишь бы было угодно – аби́ була́ ла́ска.

Мину́та – 1) (1/60 градуса) міну́та; 2) (1/60 часа) хвили́на, міну́та. [Ко́жна годи́на ді́литься на шістдеся́т хвили́н (Герин.)]. • Пять -ну́т десятого – п’ять хвили́н на деся́ту или п’ять хвили́н по дев’я́тій. • Без десяти (-ну́т) восемь – за де́сять хвили́н во́сьма. • Поезд отходит в восемь без десяти (-ну́т) – по́їзд руша́є (іде́, пі́де) за де́сять хвили́н до во́сьмої; 3) -ну́та, -ну́тка (приблизит. мера времени) – хвили́на, хвили́нка, (зап.) хви́ля, хви́лька, часи́на, часи́нка, (редко) міну́та, мінути́на, міну́тка. [Зажди́ одну́ хвили́ну (Куліш). Підожді́ть хвили́нку (Самійл.). Рахува́ла день свій з тої хви́лі, коли́… (Коцюб.). Не раз спогада́ю часи́ни сі лю́бі (Л. Укр.). Я таку́ часи́нку ви́гадала, як вона́ не пла́кала (М. Вовч.). За одну́ мінути́ну зла́див кочержи́лно (Харківщ.)]. • В данную, в настоящую, в эту -ту – ціє́ї хвили́ни, в цю хвили́ну, (приблиз.) під цю хвили́ну. • В ту, в ту же, в ту самую -ту – тіє́ї, тіє́ї-ж, тіє́ї са́мої хвили́ни, в (или під) ту, в ту-ж, в ту са́му хвили́ну. • Я приехала в ту самую -ту, когда он выезжал – я приї́хала са́ме в (під) ту хвили́ну, як він виїзди́в. • В -ту, в одну -ту (сделать что-л.) – за одну́ хвили́н(к)у, за хви́льку, (редко) одніє́ю міну́тою (зроби́ти щось). [За хви́льку зроблю́ (М. Грінч.). Я за́раз, одніє́ю міну́тою поверну́ся (Мирний)]. • В такие -ты – в (під) такі́ хвили́ни, таки́ми хвили́нами. [Ро́зум у чолові́ка під такі́ хвили́ни спить (Кониськ.)]. • В хорошую -ту – в (під) до́бру хвили́ну; під до́бру руч. [Я підкоти́вся (до ньо́го) під до́бру руч (Харківщ.)]. • В -ту смерти – у хвили́ну сме́рти, у сме́ртну годи́ну, сме́ртної годи́ни, у сме́ртний час. • Сию -ту (сейчас же) – за́раз, заразі́сінько, ціє́ї-ж хвили́ни, цю-ж ми́ть. [Іду́, йду! Ось заразі́сінько (Короленко). Цю-ж ми́ть іди́ сюди́! (Брацлавщ.)]. • Каждую -ту – що-хвили́ни, ко́жної хвили́ни. • Мне дорога каждая -та – мені́ дорога́ ко́жна хвили́на. • Каждая -та у меня на счету – ко́жна хви́лька в ме́не порахо́вана. • На -ту, на -тку – на хвили́ну, на хвили́нку (на хви́льку), на часи́ну, на часи́нку. [Замо́вкла на хвили́ну (Н.-Лев.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Забіга́є до ме́не на часи́нку мій при́ятель (Крим.)]. • Не уснула я и на -тку – не засну́ла я й на хвили́нку (на волоси́нку), на ма́кове зе́рно. • С -ты на -ту – ко́жної хвили́ни, з хвили́ни на хвили́ну; (вот-вот) ось-о́сь, да́лі-да́лі, зато́го. [Ми його́ ось-о́сь ждемо́ (М. Грінч.). Він да́лі-да́лі при́йде (Звин.)]. • Через какую-нибудь -ту – за яку(сь) хвили́н(к)у. • Свободная -тка – ві́льна хвили́нка, годи́нка. [Як ви́лучилася мені́ годи́нка, ни́шком побі́гла сама́ до не́ї (М. Вовч.)]. • Нет (ни) -ты свободной – нема́(є) хвили́н(к)и ві́льної. • Нет (ни) -ты покоя (отдыха, передышки) – нема́ просві́тлої (редко проми́тої) годи́ни; нема́ про́світку кому́. • Делать что в свободные -ты – роби́ти що ві́льними хвили́нами.

Неме́дленно, нрч. – нега́йно, (без промедления, не мешкая) не га́ючись, не га́ючи ча́су, без зага́яння, незаба́рно, необа́рно, (вскоре, скоро) незаба́ром, незадо́вго, невзаба́рі, неба́вом, (стар.) вбо́рзі, (вот-вот) ось-о́сь, от-о́т, зато́го, (сейчас) за́раз, заразі́сінько, (мигом) ми́ттю, притьмо́м, як стій. [Гото́витись в похі́д нега́йно (Куліш). Ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). І велі́в він бра́нця перед се́бе привести́ нега́йно (Франко). З райо́ну про́сять набо́їв, нега́йно про́сять (Кирил.). Ски́нути його́, аби́ сами́м не га́ючись Собі́ському скори́тись (Грінч.). Смерть хапа́є незаба́рно (Біл.-Нос.). Сена́т постановля́є, щоб ви́конать сей ви́рок необа́рно (Л. Укр.). Роди́на недале́чко, – незаба́ром і ра́ду зна́йдеш і пора́ду (М. Вовч.). Грома́дка опри́шків ще́зла неба́вом на горбка́х (Маковей). Потре́ба пи́льна, про́сить бу́ти вбо́рзі (Куліш). Скажи́, що за́раз прийду́ (Харк.). За́раз Іва́на зв’яза́ли, ви́вели його́ в чи́сте по́ле (Чуб. V). Герш за́раз перені́сся (перешёл) з жі́нкою на и́нше примі́щення (Франко). І ми́ттю осідла́вши ра́ка; схвати́всь на йо́го як бурла́ка (Котл.). Щоб притьмо́м було́ зро́блено (Київщ.). Зня́вся-б як сті́й і пішо́в на робо́ту (Коцюб.). На со́нце не тре́ба диви́тися, бо мо́жна о́чі зба́вити як сті́й (Звин.)].

Остально́й – ре́шта (-ти) кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го, опро́чий, (последний) оста́нній, оста́тній. • -ные люди – ре́шта люде́й. • -но́е войско – ре́шта ві́йська. • -но́е из этих денег жертвую на… – ре́шту від цих гро́шей віддаю́ на… • Часть денег я возвращу вам сейчас, а -ны́е завтра – части́ну гро́шей поверну́ я вам за́раз, а ре́шту (а оста́нні) вза́втра. • Из -ны́х присутствующих я никого не знал – з ре́шти (з опро́чих) прису́тніх я ніко́го не знав.

Пи́кать, пи́кнуть – 1) (о птицах) пи́скати, пища́ти, пи́снути, ці́вати, ці́вкати, щаво́вкнути. [Лю́дського го́лосу не чу́ти, ніщо́ живе́ не щаво́вкне (Кониськ.)]; 2) пи́снути, бе́лькнути, ка́вкнути. • И -нуть не смеет – не смі́є й пи́снути (бе́лькнути), ані пи́сне (ка́вкне). • Только -ни мне об этом, то я тебя – ті́льки пи́сни (бе́лькни) мені́ про це, то я за́раз заці́плю тобі́. [Він її́ як ошеле́шить макого́ном… і не ка́вкнула].

Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру]. • -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)]. • Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить). • Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́. • Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь). • Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)]. • Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.). • -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося]. • Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось). • -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)]. • -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги. • Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги. • Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к. • -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)]. • Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти). • -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться. • -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)]. • -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в. • -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл. • -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки. • -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві. • Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.). • Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься. • -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)]. • -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря]. • -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря. • Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило). • -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)]. • -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)]. • -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.). • Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.). • -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га. • -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)]. • -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися. • -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2. • Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру). • Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить. • Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру. • Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень. • Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́. • Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в. • Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру. • -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос. • -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.). • -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш). • -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)]. • -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.). • Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога. • -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю. • -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим. • Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься. • -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)]. • -ма́ться в цене – у гро́ші йти́. • Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́). • Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші. • -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі.

Получе́ние – оде́ржування, дістава́ння, відбира́ння, здобува́ння, оконч. оде́ржання, діста́ння, відібра́ння, здобуття́. • Немедленно по -нии денег известите нас об этом – оде́ржавши (діста́вши, відібра́вши) гро́ші, нега́йно (за́раз-же) сповісті́ть нас про це.

Поправля́ться, попра́виться – 1) поправля́тися, попра́витися, бу́ти попра́вленим, ла́годитися, пола́годитися, бу́ти пола́годженим, підправля́тися, підпра́витися, бу́ти підпра́вленим и т. д.; см. Поправля́ть. • Мостовая -ля́ется – брук ла́годиться, підправля́ється; 2) (производить у себя ремонт, исправления) ла́годитися, пола́годитися, підправля́тися, підпра́витися, обла́годжуватися, обла́годитися. [Пові́тка похили́лась на-бік, покрі́вля сві́титься, стрі́хи обсми́кані, огоро́жа си́плеться. Нема́ за що обла́годитися моско́вці (Неч.-Лев.)]; 3) (поправлять свои дела) підправля́тися, підпра́витися, підмага́тися, підмогти́ся, піджива́ти(ся), піджи́ти(ся), піджи́вля́тися, підживи́тися; 4) підправля́тися, підпра́витися, поправля́тися, попра́витися, (выздоравливать) виду́жувати, ви́дужати, оду́жувати, оду́жати, вичу́нювати, ви́чуняти, очу́нювати, очу́няти, відхо́дити, відійти́, вихо́джуватися, ви́ходитися, окли́гувати, окли́гати и окли́гнути, віджива́ти(ся), віджи́ти(ся), (о мног.) попідправля́тися, повиду́жувати, пооду́жувати, повичу́нювати и т. д. [Сини́цю хоч і в пшени́цю, дак не попра́виться (Борз.). Жита́ після дощу́ тро́хи попідправля́лися (Харк.)]. • Здоровье его -ля́ется – здоро́в’я його́ поправля́ється, підправля́ється, кра́щає. • Больной -ля́ется – хо́рий виду́жує, оду́жує, вичу́нює, очу́нює, віджива́є(ться), відхо́дить. • Он долго не -ля́лся, не мог -виться после своей болезни – він до́вго не оду́жував (не виду́жував, не очу́нював и т. д.), він до́вго не міг оду́жати, ви́дужати, очу́няти, ви́чуняти, відійти́, окли́гати, оздорові́ти після своє́ї х(в)оро́би. [Ме́ндель пома́лу виду́жував, але не було́ наді́ї, щоб міг прийти́ до да́внього здоро́в’я (Франко). Зінько́ на́че й оду́жував, але ве́льми пома́лу (Грінч.). Очу́нюю потро́ху, хо́джу́ з па́лицею (Васильч.). Ти одживе́шся на Вкраї́ні (Л. Укр.). Пара́ска потро́ху окли́гувала, та ду́же пома́лу (Грінч.)]; 5) поправля́тися, попра́витися. • Он сказал одно слово вместо другого, но тотчас -вился – він сказа́в був одно́ сло́во за́мість дру́гого, але́ за́раз-же попра́вився.

Посмотре́ть – 1) подиви́тися (диал. подиви́ти), погля́[е́]діти, (гал.) піз(д)рі́ти, (взглянуть) гля́нути, (с)погля́нути, позирну́ти, ки́нути о́ком, зве́сти очи́ма на ко́го, на що и (переводя взор с одного предмета на другой) по ко́му, по чо́му; срв. Погляде́ть. [Ой зійду́ я на го́ру висо́ку та подивлю́сь в доли́ну широ́ку (Чуб.). Та подиви́ла на би́стру во́ду (Гол.). Пі́зрю-же я, пі́зрю на широ́ке по́ле, аж там мій ми́ленький оре (Гол.)]. • -три́те, который час – подиві́ться, гля́ньте, котра́ годи́на. • -три́те, как он танцует – подиві́ться, (по)гля́ньте, як він танцю́є. • -тре́ть во все сторон, вокруг – подиви́тися, роздиви́тися, розгля́нутися на всі бо́ки, навкруги́ (навко́ло). • Куда ни -тришь – куди́ (не) гля́неш, куди́ о́ком заки́неш. [Десь га́рно жона́тому, що усі́-ж то, усі́ куди́ о́ком заки́неш, усі́ же́няться (Квітка)]. • -тре́ть на людей, на деревья и т. п. – гля́нути по лю́дях, по дерева́х и т. п. Как только -тре́л ему в глаза, сейчас заметил – ско́ро (ті́льки) спогля́нув йому́ в ві́чі, за́раз поба́чив. • -три́(-ка), -три́те(-ка) – глянь(-но), гля́ньте(-но) и гля́нься(-но), гля́ньтеся(-но), (с)погля́нь(-но), (с)погля́ньте-но, поба́ч(-но), поба́чте(-но), диви́(-но), диві́ть(-но). [А поба́чте, ді́ду, що то воно́ гори́ть (Звяг.). Гля́ньтеся, яка́ швидка́! (Кониськ.). Спогля́ньте-бо на не́ї, спогля́ньте на її́ уста́… Диві́тесь (Куліш)]. • -трим, что из этого выйдет – поба́чимо, що з цьо́го (з то́го) ви́йде (бу́де). • -трим, согласится ли он на это – поба́чимо, чи зго́диться (чи приста́не) він на це (на те). • -тре́ть правым глазом, левым глазом – подиви́тися на пра́ве о́ко, на лі́ве о́ко. [Подиви́ся на пра́ве го́ко і поба́чиш по́ле. А ну подиви́ся ще на дру́ге го́ко (Вінниц.)]. • -тре́ли друг на друга – подиви́лися, гля́нули оди́н на о́дного; срв. Перегляну́ться (Перегля́дываться). • -тре́ть за кем, за чем – подиви́тися, погля[е́]ді́ти, попильнува́ти кого́, чого́. [Подиві́ться, погляді́ть мої́х діте́й, по́ки я прийду́].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Близость – бли́зькість, близина́, (реже) близиня́, близ, (близкие отношения, ещё) близькі стосунки: • в непосредственной близости от чего, кого – якраз (зараз же, прямо) коло чого, чого, (образн., груб.) під носом в кого; прямо поблизу; • духовная, физическая близость – духовна, фізична близькість. [Треба пам’ятати, що далина чи близина у селянина залежить від того, чи він ходить, чи він їздить. Як ходить, то неодмінно буде одно місце від другого далі верстов на п’ять, а як їздить, то ближче (В.Винниченко). Як завжди після близькості вона лепетала дитячим голоском (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Ці результати привели дослідників до висновку, що формування стосунків та дружби необов’язково виникає через спільність інтересів чи соціальних настанов, а швидше це питання фізичної близькості. Що ближче люди перебували одне до одного, то ближчими були їхні стосунки (Дмитро Гломозда, перекл. Девіда Роуза)].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Данный – (какой) цей, названий, згаданий, певний; (кем) даний, наданий, поданий: • быть данным – датися; • в данное время, в данный момент – тепер (у цей час, иногда нині); • в данном случае – у цьому разі, у цьому випадку; • данная величина – ця величина; • данный кем-то – що дав хтось; • на данный момент – на цей час, на цю мить, на цей момент, зараз, тепер, нині; • при данных условиях (обстоятельствах) – за цих умов (обставин). [Якби то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла (Шевч.)].

Мёд – 1) мед, (диал.) мід , (в детск. языке) ме́дя; 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к: • арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з; • банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед; • брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений, запечатаний) мед; • вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити (Пр.); якби ж то так було, як ви кажете; • заправлять мёдом – медити; • капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому; • коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку) (Пр.); коли мед (як мед), то й ложкою (ложкою) (Пр.); тобі як мед, то зараз і ложка (Пр.); • красный мёд – греча́ний мед; • крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини; • липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець, липни́к, липняк; • ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду (Пр.); • малиновый мёд – мали́новий мед, малинник; • мёд вываренный из сладкого сока плодов – (сгущенный сок, искуственный мёд) бекме́з (бекмес); • медовый месяц – медовий місяць; • мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому; • на языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); • не мёд – не мед; не з медом; • носить мёд – медувати; • отсутствие, недостаток мёда – брак (нестача) меду; безмеддя; • падевой мёд – медо́ва падь; • подрезной мёд – підсі́к, підріз; • питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом; • питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед; • содержащий мёд – медистий, медний, медяний, медяні ший; • сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед; • твоими б устами мёд пить – твоїми б уста́ми та мед пи́ти; • центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, патока; • ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес, мусу́лець, муселе́ць. [Аби мед, а мухи налізуть (Пр.). Гризуться, як чорти за мед (Пр.). Ой нап’яли козаченьки Червоний намет, Та й п’ють вони горілочку, Ще й солодкий мед (Н.п.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня). Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Т.Шевченко). Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М.Вовчок). Гра́є, як стари́й питни́й мед (І.Нечуй-Левицький). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (В.Стефаник). Забігали, заговорили блазні — одні щасливі, другі — вкрай нещасні. Стань збоку, подивляючи вертеп. Лише добудь вистави до кінця. Не мед, здається, навіть глядачеві? Усе — дарма. Довліє злоба дневі і дотлівають рампові сонця. Ти в межипросторі. І — посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. А німота заходить, ніби слава. Проте й вертепна слава — теж не мед (В.Стус). О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава —  це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Щойно ми народились, Нам вручили по ложці І сказали: в майбутнім Вас чека бочка з медом. Треба йти прямо-прямо Треба йти й не звертати, Й ви побачите бочку Й буде в бочці тій мед. Й от, здається, збулося — Ми по вуха в тій бочці, І було б все, як треба, Тільки в бочці — не мед. Неймовірно, але факт, мед — це відрижка комах, яка є напівперевареними виділеннями статевих органів рослин (Ю.Позаяк). У мене всередині — бджоли, пухнасті і теплі: Медують, із болю і солі витворюють Всесвіт. У мене всередині — сповнене відчаєм пекло, В якому безрото кричать недоношені весни (Ірина Шувалова). Вуж випав із машини і поповз велетенським слимаком до мерії. Зупинявся, відхекувався, протирав чоло хусточкою — хоч викручуй. Ця істота, наповнена мертвими бджолами своїх бажань, яким не судилося назбирати медку, не викликала жодного співчуття (О.Ульяненко). — Коли б то Бог дав, чоловіченьку, таке діло нам он як знадобиться! Тільки скажи мені, будь ласкав, що воно за острів, бо я його не тямлю. — Не ослячим язиком мед лизати,— одказав Санчо. — Слушного часу втямиш, жінко, усе, сама здивуєшся, як тебе васали вельможною величати будуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони допомагають сушити інжир, ліплять бублики, а потім варять їх у бекмесі у власних казанчиках (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Страшний кляп, медом помазаний (С.Є.Лєц). Всі бджоли прилітали з медом, а одна — така маленька і вредна — з дьогтем…].

Никогда – ніко́ли, (диал., зап.) ні́гди, ні́ґди, ні́ґде: • как никогда – як ніколи; • лучше поздно, чем никогда – краще (ліпше) пізно, ніж ніколи (Пр.); • никогда в жизни – зро́ду, звіку, відвіку, зро́ду-зві́ку, зроду-віку, ні зроду, ні зроду-звіку, ні зроду-віку, ніколи в світі, ні в світі, (до смерти) дові́ку, повік, уві́к, по́ки ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку-су́ду, по́ки сві́та, по́ки світ-со́нця, (диал.) аж ні́куди; на турецький Великдень; ні тепер, ні в четвер; коли рак свисне [, а щука дрисне]; • никогда еще этого не было – з роду, з віку цього не було; • никогда уже – ніко́ли вже, дові́ку (вже); • сейчас или никогда – зараз або ніколи. [Ніко́ли ми нево́лі не терпі́ли (Грінч.). Не забува́й мене́ ніко́ли (Грінч.). Ю́зя її́ ніко́ли не люби́ла (Л. Укр.). Бі́дному ні́гди нічо́го не ма́ти (Номис). З ля́хом ні́ґди не діли́тись (Рудан.). Це де́рево ні́ґде не цвіте́ (АС). Копі́єчки грома́дської зро́ду не заня́в (Грінч.). Я ще зро́ду тако́го не чув (Тобіл.). Хто не зна́є, зро́ду-ві́ку не поду́має, що вони́ наймити́ (Кониськ.). Зро́ду-зві́ку коза́к не був і не бу́де ка́том (Номис). Зро́ду-зві́ку не пойму́ ві́ри, що він ізра́див (Грінч.). За гро́ші ні зро́ду так жва́во не роби́тимуть (Кониськ.). Щоб я свого́ не доказа́в? — ні в сві́ті! (Куліш). Не забу́ти вам того́ дові́ку (Мирний). Тії́ сла́ви коза́цької пові́к не забу́дем (Шевч.) Раз добро́м нали́те се́рце ввік не прохоло́не (Шевч.). До ві́ку-су́ду не ви́платили-б (проце́нту) (Кониськ.). Поки світ-со́нця вороги́-б Ки́їва не доста́ли (ЗОЮР I). Хіба́-ж він коли́ жі́нку послу́хав? — аж ні́куди! (АС). Зро́ду-ві́ку не було́ тако́го (АС)].

Одночасье – 1) (промежуток времени в один час, около одного часа) одна година, та ж година; 2) (очень короткий промежуток времени) момент, часинка, хвилька, (прост.) мент: • в одночасье, прост. – (промежуток в один час; очень быстро, сразу) відразу, зразу, за́раз (же), незабаром, невдовзі; тієї ж години, за одну годину. [І тієї ж години одужав слуга його (Біблія). Один каже: «Брате, Якби я багатий, То оддав би все золото Оцій Катерині За одну годину» (Т.Шевченко)]

Секунда – (лат.) секунда, (миг) мить, хвилька: • в одну секунду – в одну мить, миттю; • доля секунды – частка секунди, мить, хвилька; • ни на секунду – ні на мить; • одну секунду – одну секунду, одну хвилину (хвилиночку); • секунда в секунду – секунда в секунду; • сию секунду – у цю ж мить, зараз же, у цю ж хвилину. [Анекдот — це комедія спресована в секунди (К.Чапек). — Скільки часу знадобиться програмістові, щоб написати на торті “З Днем народження”? — 1 година і 5 секунд. 5 секунд — щоб написати, година — щоб промити принтер].

 Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013— 

За́ра’ (за́ра), присл., діял., у швидкій мові. Усічення від за́раз. [1. Люди, не бійтеся! От бачте — я не боюся! Зара відберу в нього автомата. Ідіть за мною! Зара він буде в моїх руках. (Юрій Винничук, «Вікна застиглого часу»). 2. Ни було де змолоти! Так як зара’ в самої в мене три сорти муки. А то, Боже, грабнеш там, і ше й не давали. (Юрій Мицик, «Український голокост 1932–1933 рр.: Свідчення тих, хто вижив», т. 6). 3. На городі квітне кріп, // у відрі кипить окріп // І ніхто із нас не кпить, // хоч вода і не кипить. // Як не зара’, то коли ж // покуштуємо куліш? (Віть Вітько, «Куліш»).] Заувага. Чинний правопис регламентує написання апострофа на позначення роздільності вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного, а також після частки д та ірландської частки о з власними іменами. Водночас апострофом часто позначають усічення слова в розмовній і поетичній мові (така норма є в Проєкті Українського правопису): зара’ (зараз), ма’ (мамо), мо’ (може), одне ’дного (одне одного), ка’е (каже) тощо. Особливо це доречно задля уникнення омонімії: тре (форма від терти) і тре (усічення від треба), ба (усічення від бабо) і ба (вигук на вираження здивування) тощо. Рекомендуємо вживати апостроф в усічених формах слів, що належать до невідмінюваних частин мови, а також в усічених формах слів у непрямих відмінках, що належать до відмінюваних частин мови.

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЛИ́ЗОСТЬ в непосре́дственной близости от за́раз же ко́ло чого, фаміл. під /пе́ред/ но́сом; по близости поблизу́, недале́ко.

МИНУ́ТА, ка́ждая минута дорога́ ко́жна хвили́на на вагу́ зо́лота; с минуты на минуту от-о́т; в да́нную минуту оце́ (за́раз), нара́зі́; в хоро́шую минуту під до́бру ру́ку; сию́ минуту за́раз таки́, в цю хвили́ну, заразі́сінько (таки).

ПРОМЕДЛЕ́НИЕ фраз. прога́йка [без промедле́ния без прогайки); промедле́ние сме́рти подо́бно зволіка́ння – це смерть; без промедле́ния ще за́раз же.

РАЗ, вся́кий раз ще за ко́жним ра́зом; в очередно́й раз насту́пним з черги́ ра́зом, суч. вчерго́ве́; во второ́й /тре́тий тощо / раз, удру́ге /утре́тє тощо/; в кото́рый раз вко́тре́; в стоты́сячный раз устоти́сячне; еди́нственный раз фраз. раз-разо́чок; как раз са́ме враз; ка́к-то раз фольк. ото́ раз; ли́шний раз вза́йве; за оди́н раз зара́з; в оди́н раз нара́з; на э́тот раз цим ра́зом, коротк. цей раз; раз гу́сто, раз пу́сто коли́ гу́сто, а коли́ й пу́сто, ча́сом з ква́сом, поро́ю з водо́ю; раз-два, взя́ли! мор. го́у-го́п!; раз-два и гото́во раз-два та й вже /й гото́во, і в да́мках/; раз-два и обчёлся раз-два та й по всьо́му; раз за ра́зом раз-у-ра́з, кожноча́сно; раз навсегда́ раз на все; раз плю́нуть як Сірку́ му́ху з’ї́сти; раз тако́е де́ло раз так.

ТО́ЛЬКО фраз. аж [то́лько пе́рья летя́т аж пі́р’я лети́ть], то [не то́лько душа́, а и не то душа́, а й]; то́лько бы и го́ря якби́ ті́льки це; то́лько держи́сь! фраз. аж гай шуми́ть! [за рабо́ту возьмётся - то́лько держи́сь! до робо́ти ста́не – аж гай шуми́ть!]; то́лько и всего́ ті́льки й то́го, на то́му й кіне́ць, ото́ й ті́льки, діял. та й то́го; то́лько и всего́? і ті́льки?, ото́ й усьо́го?; то́лько то и знал коротк. те й знав; то́лько что ще оце́ за́раз; не то́лько не делает, но... не то що не робить, а...; но то́лько не тако́е (про щось прикре) а щоб таке́, то ні.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Сейчас – 1) (немедленно) за́раз; 2) (в нынешнее время) тепе́р.

Только – ті́льки; только-бы – аби́, ті́льки-б; только-что, только-только – допі́ру, оце́ за́раз.

Тотчас – за́раз.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Прием кого, чего – приймання кого, чого; (образ действия) – спосіб; (о лекарствах) – заживання. Прием (посетителей) производится – відвідувачів приймають, приймається. Сейчас нет приема – зараз, тепер не приймають. В два, три приема – за два, три рази; двома, трьома заходами, нападами; (о лекарствах) – даваннями.

Только – тільки. Только бы – аби. Только что – допіру; щойно; оце зараз.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вынуть • Вынуть душу, сердце из кого (разг.) – вийняти (витягти) душу, серце з кого. [Мавко! Ти з мене душу виймеш. Українка.] • Вынь да положь (разг.) – як стій [щоб було]; щоб зараз мені було. [Хоть із нігтя виколупни, та дай. Пр. Телись, ялова, давай молока. Пр.]

Гулять • Гулявши много смолоду, умрёшь под старость с голоду – хто замолоду гуляє, той на старість хліба не має. Пр. Хто замолоду балує, той під старість старцює. Пр. Молодість лінива, то старість плачлива. Пр. Поки молод, пам’ятай про (за) голод. Пр. • Гулять напропалую – гульма гуляти; на всі заставки (на всю губу) гуляти. • Гулять на свадьбе – гуляти на весіллі; (давн.) веселувати. • Нет охоты гулять – не охота (не бере охота) гуляти; гуляння не бере. [Нема мого миленького, не бере гуляння. Чубинський.] • Он сегодня гуляет (разг.) – він сьогодні вільний (не працює, гуляє). • Только бы пить, да гулять, да дела не знать – на гулянки то ти є, а до роботи то тебе нема. Пр. Грицю, Грицю, до роботи! — В Гриця порвані чоботи…— Грицю, Грицю, до Марусі! — Зараз, зараз уберуся. Н. п.

Же • Все же – проте; все [ж] таки. • В том же письме он пишет – у тім самім (у тому ж таки) листі він пише. • Если же – коли ж; як же; а якщо; як же що. • Или же – або ж; а чи. • Как же быть? – а як же [його] бути?; що ж [його] діяти?; що ж [його у світі] робити?; що ж [його] почати? • Ну же, да ну же – ну-бо, та ну-бо; (про багатьох) нумо ж (нум же). • Один и тот же, одна и та же, одно и то же, одни и те же – той самий, та сама, те саме, ті самі; той [же] таки, та [ж] таки, те [ж] таки, ті [ж] таки. • Полно же, перестань – годі-бо (ну-бо годі), перестань. • Приходи после, теперь же мне некогда – приходь опісля, а (бо) тепер мені ніколи. • Разве же – хіба ж; хіба пак. • Так же, точно так же – так само, так самісінько. • Тот же – той самий; той [же] таки. • Тут же (о месте) – тут [же] таки; тут таки ж; (про час) зараз же (зразу ж таки).

Иначе • Иначе говоря – інакше кажучи (інакше сказати, інакше мовити). • Как-нибудь иначе – якось (як-небудь) інакше (інше); якось по-іншому; іншим способом (робом). • Надо жить иначе – треба жити інакше (по-іншому, по-інакшому, іншим ладом). • Не иначе как… – не інакше як… • Так или иначе (разг.) – так чи інак(ше); так чи так; так чи сяк; чи так, чи інак. • Так, и не иначе – звичайно, не інакше; та вже ж пак не як. • Я должен сейчас уйти, иначе опоздаю на поезд – я мушу зараз піти, а ні — то (а то) запізнюся на поїзд.

Мачеха • Мачеха добра, да не мать родна – добра мачуха, а все не рідна мати. Пр. Що мати, то не мачуха. Пр. • Мачеха пасынку надвое волю дала: наг ходи либо без рубашки – мачуха пасинкові на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Пр. Дали кісточку: хоч зараз гризи, хоч на завтра положи. Пр. Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був. Пр.

Мед • Вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити. Пр.; якби ж то так було, як ви кажете. • На языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок). Пр. • Капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому. • Коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку). Пр. Коли мед (як мед), то й ложкою. Пр. Тобі як мед, то зараз і ложка. Пр. • Ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду. Пр. • Мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому. • Не мёд – не мед; не з медом; • Отсутствие, недостаток меда – брак (нестача) меду; безмеддя. • Питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом.

Минута • Без пяти минут профессор (шутл.) – ось-ось (от-от) буде (стане) професором; мало-мало не професор; без п’яти (без п’ятьох) хвилин професор. • Без пяти минут три [часа] – за п’ять хвилин третя [година]; без п’яти хвилин [не] третя [година]; без п’яти хвилин [не] три [години]. • В добрую минуту – у (під) добру хвилину; під добру руку (руч). • В такие минуты – у (під) такі хвилини; такими хвилинами. • В ту, в ту же, в ту самую минуту – тієї, тієї ж, тієї самої хвилини (часини, часинки); у (під) ту, у (під) ту ж, у (під) ту саму хвилину (часину, часинку). • Делать что в свободные минуты – робити що вільними хвилинами (у вільні хвилини). • Десять [минут] десятого – десять [хвилин] на десяту, (іноді) десять [хвилин] по дев’ятій. • Каждую (всякую) минуту, во всякую минуту – щохвилини (щохвилину); кожної хвилини ([у] кожну хвилину). • Минуту! одну минуту! – хвилину (хвилинку)!; одну хвилину (хвилинку)! • Ни на минуту не… – і на хвилину (і на часинку) не… • Светлые минуты – щасливі (ясні) хвилини. • Сию минуту! – зараз (зараз же)!; цієї ж хвилини!; сю ж (цю ж таки) мить!; (іноді) хвилиною! [Явдоха: Я зараз, таточку; хвилиною на стіл накрию. Мирний.] • С минуты на минуту – кожної хвилини; з хвилини на хвилину; от-от (ось-ось); затого. • Через несколько минут – за (через) кілька хвилин.

Получение • По получении (с получением) денег, письма… немедленно известите нас об этом – одержавши (діставши, відібравши) гроші, лист(а)… негайно (зараз же) сповістіть нас про це.

Прием • В два, три… приёма – за два, три… рази; двома, трьома заходами (нападами); (про ліки) за два, три… рази. • В один приём – відразу; (за) одним заходом; за одним разом. • Оказать хороший приём кому – добре (гарно) привітати (вшанувати, прийняти) кого. • Приём по вторникам… – приймає (приймають) вівторками (щовівторка, у вівторки). • Сейчас начнётся приём – зараз прийматимуть (прийматиме) хто. • Часы приёма – приймальні години.

Сей • До сей поры – досі; до сього часу. • О том о сём – про се про те. • Сию минуту (секунду) (разг.) – зараз [же]; цієї ж (сієї ж) хвилини (миті); сю ж (цю ж) мить.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

неме́дленно нега́йно, не га́ючи ча́су, за́раз же

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Допо́рати – прибрать, привести в порядок. • Допо́раю (допо́раюся) за́раз – сейчас окончу уборку.

За́раз, нар. – сейчас, немедленно. • За ра́з – с одного раза.

Зіхо́дитися, -джуся, зійти́ся – 1) сходиться, сойтись вместе; 2) подниматься, подняться. • За́раз зі́йшлася хви́ля – вдруг поднялась волна.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Повинной головы и меч не сечет. — 1. Як признався - розквитався. 2. За признання Бог прощає. 3. Не буду душі вбивать - буду правду казать. 4. Що ж, винуват - їв гуси. 5. Зараз не вішають, а поперед розсудять.

Тише едешь - дальше будешь. — 1. Помалу їдь, а дальше заїдеш. 2. Хто зараз виграє, той на кінці не має що ставити. 3. Іди помаленьку, доженеш і стареньку.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

за́раз (негайно), присл.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

За́раз, нар. Сейчасъ, немедленно. Зараз не вішають, а поперед розсудять. Ном. № 7445. Чи так, то й так, каже він, та зараз до хвоста. Рудч. Ск. І. 1. Скажи, що зараз прийду. Харьк. Зараз Івана зв’язали, вивели його в чисте поле. Чуб. V. 930.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

комі́рниця1, комі́рниць; ч. комі́рник заст. та, хто живе в комірнім (у найманій хаті чи квартирі). [Таки побачить вона в цьому році свою сім’ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті і поставить їм страву на стіл, як господиня, а не комірниця. (Михайло Стельмах, І, 1962, с. 226). Дві миші куми собі були: єдна – господиня, а друга – комірниця. («Сказка, що миши були собі кумами, і їдну кіт ззів», Казки та оповідання з Поділля: в записах 1850-1860 рр., К., 1928, с. 284). Тут сидить господар на цілім грунті, а в нього тулиться комірниця, що не має ані клаптика землі <…>. (Іван Франко «Що таке поступ», 1917). Сторожева побігла зараз під вікно й хотіла підглянути, що робитиме нова комірниця <…>. (Михайло Мочульський «Мумія», 1913).] див.: квартира́нтка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 246. – розм. Словничок з творів Івана Франка, 27.08.1995, режим доступу: https://zbruc.eu/node/26106. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич). Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Алько́въ = 1. ви́їмка в стїнї, де становить ся ліжко. 2. валькір, ваньки́р. — Жид, видимо, злякав ся, бо шморгнув до ванькира і зараз запер за собою двері. Фр.

Бере́менѣть = ваготїти, ваготнїти, черева́тїти, у вазї, у тяжі, тяжко́ю, важко́ю ходи́ти. — Отож вона зараз і заваготїла. н. к.

Бить, ся = 1. би́ти, ся, лупи́ти, ся, лупцюва́ти, ся, колоти́ти, ся. (Батого́м, ре́мнем, малахає́м то́-що) — бато́жити, пу́жити, шмага́ти, супо́нити, чухра́ти, ні́жити, переза́ти. — Лупіть Рябка, чухрайте, ось баті́г. Гул.-Ар. — Разів із шість Рябка водою одливали, і скільки раз його, одливши, знов шмагали. Гул.-Ар. — (Важки́м чим) — гати́ти. — Схопив рубель, тай почав гатити. — (До кро́ви) — би́ти на олїю. — (До спинків) — басама́нити. — (Ду́же тя́жко) — тузи́ти, тузова́ти, тю́жити, шпа́рити, пері́щити, лу́щити, гати́ти. — Приставив тарани до брами, в ворота зачали га́тить. Кот. — (Кулака́ми де попа́ло) — сади́ти, стусува́ти, товкма́чити, стусанів дава́ти, манїжити, кудо́вчити. — А він її за коси з печі, тай давай манїжити. н. к. — Я його зараз за потилицю, тай почав кудовчити. н. о. — (Колїнками) — колїнчити. — Звалив його, колїнчив, колїнчив, тай викинув за двері. н. к. (Ло́бом, рога́ми) — бу́цати, ся. — Ходить, як овечка, а буцає, як баран. н. пр. — (Нога́ми заднїми) — брика́ти, ся, хвиця́ти, ся. — Знай, кобило, де брикати. н. пр. — (Немилосе́рдно) — катува́ти. — Буду тебе бити, буду катувати, а як прийде недїля — буду нишу мати. н. п. — (Па́лицею) — дуба́сити. (Па́лею) — па́лї дава́ти. — (По пи́цї) — ля́скати, ля́паса дава́ти, ляща́ дава́ти, ляпанця́ми годува́ти. — А він йому раз і вдруге ляща дав, так пішов. Як почав він його ляпанцями годувати. — (Різка́ми) — сїкти, па́рити, чу́стрити, чу́хра́ти, шпа́рити, пері́щити. — (Хворости́ною то-що) — хворости́ти, хво́їти, хви́ськати, хво́ськати, цви́гати. 2. вбива́ти, забива́ти, розбива́ти, вибива́ти, збива́ти, би́ти. — Забвати палю, гвіздок, кілок. — Вбивати вола. — Розбиватти посуду. — Вибивати медалї. — Збивати масло. 3. викида́ти. – Риба викидає икру. 4. (про звук) – би́ти, плеска́ти, ля́скати. — Бить въ бараба́нъ, въ наба́тъ = би́ти в бараба́на, б. на споло́х, на ґва́лт. — А він побачив злодїїв, кинув ся на дзвіницю тай давай на сполох бити. — Бить въ ладо́ни = плеска́ти, в доло́нї плеска́ти. — Іде́ мали́й та в долонї плеще: гуляй, мамо, нема батька ище. н. п. 5. (про се́рце) — колоти́ти ся, тьо́хкати, сту́кати, тїпати ся, тріпати ся. — Серце в грудях колотить ся, як не вискочить. О. Мор. 6. (про тиць) — тріпати ся, тїпати ся. — Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 7. (про хворо́бу) — трясти́. — Лихоманка трясе. – Бить баклу́ши = д. Баклу́шничать. — Бить ся объ закла́дъ = заклада́ти ся. — Один усе закладав ся, та без штанів і зостав ся. н. пр. — Би́ть ся я́йцами = на́вби́тки би́ти ся. — От вони похристосувались, тай почали крашанками навбитки бити ся. — Бить нога́ми = брика́ти ся. — Не підходьте до сього коня: він брикає ть ся. — Бить чело́мъ = Проха́ти ми́лості, чоло́м дава́ти. — Тай поїхали до столицї, прохати милостї у царицї. н. п. — Його добром, та йому й чолом. н. пр.

Бла́говѣстить = 1. бла́говістити, дзвони́ти до слу́жби Божої, на слу́жбу Бо́жу. На самісенький Великдень, як задзвонили до служби. н. о. – Вже почали благовістити. 2. розголоша́ти, дзвони́ти. — Йому тільки скажи, то він зараз почне скрізь дзвонити.

Бое́цъ = боє́ць, перебієць; воя́ка, войовни́к. С. З. — Ігрища думав завести і п’яний зараз розкричав ся, щоб перебійцїв привести. Кот. — А міщане ходять, все раду радять, що тому вояцї за дар дати. н. п.

Бо́чка = бо́чка, ку́хва, (с кришкою, замість скринї) — бо́дня, (з одним дном) — ка́дуб, ка́довб, (для капусти) — квасни́к, (для води) — відни́к, водяни́к, водя́нка, (для зсипки мірчука мірошнику) — помі́рниця, (перерізана) — перері́з, зрі́зок, шапли́к, ширі́твас (С. З. Л. Ш.), (на сахарнях велика, куди зсипають сах. пісок) — бу́та. Сум. Ох. — Инбар з горілкою, а в нем горілки 17 кухв. Ст. опис Кіев. Ст. — Не сьмій ся барило, бо й само кухвою станеш. н. пр. — По надобі то знайдеш і в кадовбі. н. пр. — Дала мінї мати бодню, та на п’ядь не повну. н. п. — Какъ въ бездо́нную бо́чку = як у прірву. — Що не дай йому — як у прірву, за́раз розмантачить.

Бродя́жество, бродя́жничество = бродя́жство, волоцю́жство, ма́ндри, мандрі́вка. — Зараз віддали його до суду за волоцюжство. Фр. — Пішов у мандри. — Мандрівочка, рідна тїточка. н. пр.

Бро́сить, ся = ки́нути, ся, метну́ти ся, шатну́ти ся, (зра́зу) — порва́ти, ся, (в бік) — шара́хнути, (об землю) — ге́пнути, ся, берки́цьнути, ся, (у воду зразу) — шубо́вснути, (в лїс зразу) — шеле́снути, (про хворобу) — вки́нути ся, прики́нути ся. — Він кинув ся бігти. — І красти бублики шатнули школярі. Кот. — Шатнув ся він по хаті — нїкого нема. н. п. — Метнули ся по курінях — запасу не має. н. п. — Зараз метнули ся, притаскали її. н. к. — Кінь чогось злякав ся, та як шарахне — трохи віз не перекинув ся. — А він його як гепне до долу. — Він в одежі так і шубовстнув у воду. — Стояв на узлїссї, а як побачив нас, так і шелеснув. — Вкинулась і до нас гаспидська віспа. — В. бѣжа́ть = ки́нутись бігти, майну́ти. — А як сеє дївчина зачула, та і з улицї майнула. н. п. — Б. въ слёзы = запла́кати, уда́ритись в сльо́зи. — Кровь бро́силась = к. вда́рилась.

Бурли́ть = 1. бушова́ти, бурха́ти, клекотїти. — Море клекотїло. — Злоба клекотїла. 2. галасува́ти, бу́чу збива́ти, шарабу́рити, бушова́ти. — В шинку зараз починає шарабурити.

Бѣгово́й = бігови́й. — Бѣговы́я дро́жки = бігунцї. — Він зараз запріг коня в бігунцї, тай поїхав.

Вліятельный = впливови́й, ду́жий, си́льний. Нехай Рада народня скличе зараз найбільше впливових мужів. Батьківщина.

Вопль = га́лас (С. Аф. З.), голосїння, ле́мент, ре́пет, репетува́ння (С. Л.), вола́ння. (С. Ж.) — Сивила тут де не взяла ся, запінила ся, натрясла ся і галас зараз підняла. Кот. — Сей галас і репетування. С. З.

Воръ = зло́дій, поб. — злодю́га, злодїя́ка, злодїїще С. З. Л., ворю́га, воря́га. С. Л. — Злодїй злодїя зараз позна́є. н. пр. — Хатнього злодїя не встережеш ся. н. пр. — Не той злодїй, що вкрав а той, що сховав. н. пр. — По дѣла́мъ во́ру и му́ка, н. пр. = коту́зї по заслу́зї. н. пр.

Вслѣдъ = услїд, слїдо́м, слїдко́м, за́раз за, на вздогі́н.

Вы́ведриться = розгоди́нити ся, ви́яснити ся. — Нехай лиш вияснить ся — бач як нахмарилось. н. пр. — Після дощу зараз розгодинилось.

Выздора́вливать, вы́здоровѣть = виду́жувати, вичу́нювати, вихо́жуватнсь, видужати, ви́чуняти, оду́жати, поду́жчати, прочу́няти, ви́хорувати, виходитись, поздорові́ти, поздоро́вшати. — Не журись, дївчино, Господь Бог з тобою! як ти видужаєш, візьму шлюб з тобою. н. п. — Як з’їла, зараз одужала і повеселїшала. н. к. — Вичуняла Катерина та в запічку колише дитинку. К. Ш. — Бичок почав вихожуватись — нога гоїтьця. Чайч.

Выть, взвыть = ви́ти, зави́ти, голоси́ти, заголоси́ти, квили́ти, проквиля́ти. — Собаки виють. — Вовк помчав ся по дорозі і завив на перелозі. В. Щ. — Реве та стогне Днїпр широкий, сердитий вітер завива. К. Ш. — То не вовки сїроманцї квилять — проквиляють. н. д. — Почала вона над покійником голосити. — Заголосиш і од му́ки над хлопятком зціпиш руки. В. Щ. — Він заведе пісню, а вона зараз: не квили, геть з оселї. С. З.

Грузи́ть, ся = грузи́ти, ся (С. Аф.), хурува́ти, ся, нава́жувати. — Тільки що нахурували ся, зараз і рушили в дорогу.

Дверь = две́рі. — Дверь опускна́я = ля́да. С. Л. — Одпер ляду тай полїз н. к. — Двери одноство́рчатыя, двуство́рчатыя = одина́рні, подвійні, двойча́ті. (Теж про браму). — Приїзжає козаченько під ворітечка: двойчатиї ворітечка одчинили ся. н. п. — Две́рца, две́рка, две́рцы (у брамі) — хві́ртка, хві́рточка, (у ридванї) — две́рцї, оболо́на. – Піп у хвіртку, а чорт у дїрку. н. пр. — Тільки приїхав, зараз оболону одчинили К. З. о Ю. Р.

Двули́чный = 1. (про тканину) — міньо́ний, одмі́тний. — Воно одмітне — зараз то буде сіре, а то біле. Хар. 2. лука́вий, не щи́рий, хвальши́вий, позаві́чний.

Домово́й = домови́й, домови́к, дїдько. — Відьма не ходить туди де єсть домовик — він її зараз укладе. н. о.

Домо́й = до до́му, до госпо́ди. — Чого ти тут? — Іди мінї зараз до до́му. — Піду до господи, щоб не було шкоди. н. пр. — Час до дому, час, час і пора. н. п.

Допѣва́ть, допѣ́ть, ся = досьпі́вувати, досьпіва́ти, ся. – От зараз досьпіваємо оцю пісню, тодї й підемо.

Едва́ = 1. ле́две, ле́дві, на си́лу, в си́лу. С. Л. З. — Ой я чумак нещасливий, в нуждї живу ледве живий. н. п. — На силу вимовив слово. — Едва́-едва́ = на превели́ку си́лу. — Едва́ не = ма́ло не, ма́ло що не, тро́хи, тро́хи що не. — Поточив ся — трохи не впав. — З розгону трохи не штурхнув дишлем у передню повозку. С. Ш. — Едва́ ли = навря́д, навда́ку, троха́. — Навряд чи доживе він до вечера. — Тепер навдаку чи буде косить ся болото — води багато. 2. тільки що, як тільки, ско́ро. — Як тільки побачив нас, зараз кинув ся тїкати.

Забере́менѣть = заваготїти, заваготнїти (С. Л.), завагонїти (С. Л.), зава́жчати (С. Л.), важко́ю, черева́тою ста́ти, зачерева́тїти (С. Л.), поне́сти. – Ото вона зараз і заваготїла. н. к. — От вони і поне́сли, а як прийшло уремя, вони й найшли собі по синові. н. к.

Забра́сывать, забро́сить, ся, заброса́ть, ся = 1. закида́ти. заки́нути, ся. — Закинув на горіще. — Два рази закида́ли невід, та сама мільга. — Грай, грай, от закину зараз ноги аж за спину. н. п. — В сиру землю закопає, лопатами закидає. н. п. 2. занеха́ювати, недба́ти, занеха́яти, занедба́ти, залиши́ти. — Нехай, нехай, та й зовсїм занехаєш. н. пр. — Заброса́ть кого́ слова́ми = заби́ти ба́ки. — А він як почав говорити, так зразу і забив баки. — Забро́шенный = заки́нутий; зане́дбаний, занеха́яний, зали́шений, (про яку річ мало потрібну або мало значну чи й зовсїм нїкчемну) — заваля́щий, завалю́щий, по́кидь, поки́дьок.

Забренча́ть = забрязча́ти, забрязкотїти; забриньча́ти, забри́нькати. — Підківки зараз забряжчали, — в кружку́ дївчата танцювали. Греб.

Зага́нивать, загоня́ть = 1. заганя́ти, загна́ти, змордува́ти, замордува́ти. — Їхали так швидко, зовсїм змордували коней. — За́гнанный = змордо́ваний, шкапови́тий. 2. зату́ркувати, заморо́чувати, запаморо́чувати, забива́ти па́мороки, ба́ки, зату́ркати і т. д. — Одно за другим питає, зовсїм затуркав мене. — Що почнеш казати, а він зараз в одвіт забиває памороки.

Заго́нщикъ = 1. заго́нщик. 2. (на полюваннї) — гучо́к (певне від слова: гу́чити, котре й тепер де-інде вживаєть ся = гука́ти). — Зараз приїхали, оточили лїс і послали гучків виганяти зьвіра. н. к.

Закла́дывать, закла́сть, заложи́ть, ся = 1. заклада́ти, закла́сти, заложи́ти (С. Аф.), загоро́жувати, загороди́ти, (камнем, цеглою) — замуро́вувати, замурова́ти. С. Аф. — Загородив провулочок. — Замуровав вікно. 2. запряга́ти, запрягти́. — Скажи, щоб запрягали конї. 3. заставля́ти, застановля́ти, заста́вити, застанови́ти, ся. – Як заставлю я свитину, а сам виню четвертину. Кв. — Ой не раз, не два його визволяла, шовкові платки заставляла. н. п. — Сорочку викупав, а свитку заставив. н. пр. — Не можна маєтностей церковних анї заставляти, анї продавати. Б. Н. — Хоч застав ся, а постав ся. н. пр. 4. засува́ти, запрото́рювати, засу́нути, запрото́рити. — Не знаю, куди я засунув книжку, от зараз тут була та кудись запроторив.

Заме́дливать, замедля́ть, заме́длить, ся = га́яти, ся, бари́ти, ся (С. Ш.І), ба́вити, ся, зага́яти, ся, забари́ти, ся, заба́вити, ся, задля́ти ся (С. Л.), догая́ти ся. (Эв.). — Та не бари мене, поповичу, бо в мене ненька не рідная, буде на мене сварити ся, як я буду барити ся. н. п. — Пішла б сама — бою ся, далекая доріженька — забарю ся н. п — Пусти мене, моя мати, я не забарю ся, тільки хлопцїв подрочу, та й назад верну ся. н. п. — Ой, матусю, та не гай мене, в далекую доріженьку виряжай мене. н. п. — Де ти, в Бога, загаялась, моя небого? К. Ш. — Як почав мене бавить, то я і не поспів до дому. — Я не буду бавитись: зараз прийду. С. Ш.

Запра́вить, запра́вливать, заправлять = 1. запра́вити, впра́вити, заправля́ти, вправля́ти. — Звихнув ногу, але йому зараз же вправили. — Заправ щабель у драбину. С. Аф. 2. ору́дувати, верхово́дити, пе́ред вести́. — З того часу, як почав сей стиршина орудувати... — Він уже давно у нас верховодить. 3. (про страву, на пр. салом) — зате́рти, затовкти́, (сметаною) — забіли́ти, (засмажкою) — засма́жити.

Захвати́ть, захва́тывать = 1. захопи́ти, захо́плювати, заня́ти, займа́ти. — Захопив жменю оріхів. — Телят заняли на громадському житї. 2. захопи́ти, схопи́ти, засту́кати, зла́пати. — Тут його зараз і схопили. — Злодїя в коморі застукали. — Захвати́ть по горя́чимъ слѣда́мъ, на мѣ́стѣ преступле́нія = схопи́ти, пійма́ти, зла́пати на гаря́чому вчи́нку. 3. захопити, зага́рбати, пограбува́ти, захо́плювати, грабува́ти, га́рбати. — Загарбав чужу худобу. — Захопив мою шапку. 4. зупини́ти, запини́ти (С. Аф.), спини́ти, зупиня́ти, запиня́ти, спиня́ти. 5. зачепи́ти, зачіпля́ти.

Зачи́нщикъ, ца = приві́дця (С. З. Л.), приво́дець (С. З.), приво́дчик, ця (С. Л.), призві́дця, заво́дчик, ця (С. Л.), причи́нник, ця. — Через ваших же привідцїв на вас погибель. Брюховецький. С. З. — Привідця зараз, ся шептуха, йому шепнула біла вуха і завела з ним річ таку. Кот.

Извѣсти́ться, извѣща́ться = звісти́ти ся, дізна́ти ся, сповісти́ти ся, осьві́дчити ся (С. Л.), одібра́ти зві́стку, звіща́ти ся, дізнава́ти ся, сповіща́ти ся (С. Л.), осьвідча́ти ся, одбіра́ти зві́стку. — Дізнавшись про се, він зараз поїхав.

Иму́щество = добро́, худо́ба, має́ток, має́тки, ста́тки, вжи́тки, майно́ (Гал.). — Буде впить ця й похмелить ця й чумакові не журить ця, що пропив добро. — Не збірай синові худоби, збери йому розум. н. пр. — Маєток скупого оживає по смертї його господаря. н. пр. — Нехай отець-матуся статки, маєтки збувають, мене молодого з неволї викупають. н. д. — Забірають із собою усї свої вжитки, ще й маленькі дїтки. н. п. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = д. під сл. Благопріобрѣ́тенный. — Родово́е иму́щество = родове́, (після дїда) — дїдівщи́на, дїди́зна, (після батька) — ба́тьківщина, отцївщина, (після матері) — матери́зна, (після брата) — братівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Спорить ся, як за батьківщину. н. пр. — Отцївщини в мене нема. Кр. — А єсли материзна, тогдї мають браття з сестрами рівно подїлити. Ст. Л. — Наслѣ́дствеяное им. = спадкове́ добро́, спа́док (С. З.), спа́дщина і д. Родово́е им. — Давайте мінї усю спадщину, а я за ваші частї буду сплачувати. — Дви́жимое им. = рухо́ме добро́, рухо́мість (С. З.), рухо́мі ре́чі, (переважно скотина) — худо́ба, ста́ток, ста́тки, това́р, (переважно хлїб і хатні речі) — збі́жжя, (переважно одежа) — мана́тки, мана́ття, (переважно хатні речі) — скарб, (злиденне) — мизе́рия, зли́днї. — Шати і́ всякиї убори і всї иньшиї речі рухомиї. Ст. Л. — Багато у його худоби: одних волів шість пар. — Не мавши статку, не буде й упадку. н. пр. — Мізерії наклав дві скриньки, на човен зараз одіслав. Кот. — Недви́жимое им. = має́тність, має́ток, нерухо́ме добро́, лежа́чая має́тність. — Всякая маєтность материстая маєть іти в рівний дїл межи всїх дїтий. Ст. Л. — Всю маєтность так лежачую, яко і рухомую. Ст. Л. — Зо всей худоби лежачої і рухомої. Орлик. С. З. — Госуда́рственное, казённое им. = держа́вне, скарбове́, казе́нне. — Заповѣ́дное им. = заказне́. — Обще́ственное им. = грома́дське. — Не то громадського, а й свого добра не догледїв. — Пожа́лованное им. = даро́ване. — Се йому дароване від царя за службу. — Помѣ́щичье им. = панське, скарбове́ (Прав.).

Какъ = 1. як, як то. — Ізмерз, як пес, ізмок, як вовк. н. п. — Присохло як на собацї. Кн. — Як се трапилось? — Як то? можете ви тому віри няти. Чайч. 2. коли́, як. — Коли почую, скажу вам. — Какъ бу́дто = бу́цїм, на́че, нена́че, на́че-б, нїби, мов, не мо́в, либо́нь, ма́бу́ть. — Він так буцїм і не чув. — Народ наче його й не чує. Кн. — Нїби на сьвіт народилась, гралась, веселилась. К. Ш. — Неначе писанка, село, зеленим гаєм поросло. К. Ш. — Какъ бишь = я́к бо, я́кось, я́к бак, я́к пак. — Як бо його звати! от і з голови вискочило. Кн. — Як пак він казав ? — Ка́къ бы = д. Какъ бу́дто. — Ка́къ бы не та́къ! = але́ ж бо, та ба́, де́ж пак, чому́ нї, чо́рта з два! – Какъ бы то ни́ было = як би там не було́, будь що будь́, хоч та́к, хоч та́к. — Як би там не було — я завтра піду. — Хоч так, хоч так — він винен. Чайч. — Какъ быть = що роби́ти, дїяти, чини́ти. — Ой сама я не знаю, що робити маю: чи брести, чи плисти — сама не вгадаю. н. п. – Какъ ви́дно = зна́ти, мабу́ть, либо́нь. — Знати, що він не нашого кодла. Кн. — Він мабуть хоче утїкти. — Какъ вдру́гъ = як о́сь, аж о́сь, коли ж це́, коли ра́зом, ра́птом. — Він собі анї гадки, аж ось надходить звістка, що... — Какъ до́лжно = як слїд, як тре́ба, як го́же, годи́ть ся. — Серце-козаче, небоже, чом ти не робиш, як гоже? н. п. — Все справили, як годить ся бути. Кн. — Какъ мо́жно! = хіба́ ж мо́жна, я́к то так, як мо́жна ! — Какъ мно́го = яко́го бага́то. — Какъ нибу́дь = як не́будь, аби́-як, де́-як, сяк-та́к, аби́-то. — Зробив аби-як, та й думає, що гарно. Чайч. — Какъ ни ка́къ = не я́к, аби́ як, сяк-та́к, так чи ся́к. — Какъ наро́чно = як на те́. — Зовсїм нїколи, а тут як на те, ще й друге дїло приспіло. — Какъ попа́ло = аби́ як, як не́будь. — Какъ прійдётся = як при́йдеть ся, як тра́пить ся, до чо́го дійдеть ся. — Какъ слѣ́дуетъ = як слїд, як тре́ба, до ладу́, гара́зд, до́бре. — Какъ ско́ро = ско́ро, як тільки. — Скоро вернув він до дому, зараз зробив. Чайч. — Скоро забезпечено трактатами гряницю, за́раз починають ся втеки... К. Кр. — Ота́ман скоро прочув про се, зараз і послав двох козаків. К. З. о Ю. Р. — Ка́къ-то = 1. я́-кось, я́кось-то. — Зайшов він якось до мене. — Чудно якось дїєть ся між нами. К. Ш. 2. я́к-то, а са́ме. — Багато усяких квіток, як-то: кручені паничі, королїв цьвіт то-що. — Какъ уго́дно = про ме́не, як зна́єте, як завго́дно. — Про мене, робіть, як хочете. — Не ка́къ = здає́ть ся. — Здаєть ся то він іде́. — Ка́къ, такъ? = я́к то? — Та́къ какъ = як, коли́. — Коли ти мінї кажеш, то вже й я не мовчатиму. — Як він так зробив, то нехай йому... — Какъ то́лько = ті́льки що і д. Какъ ско́ро. — Ко́е какъ = аби́ як, як не́будь, я́к так, так-ся́к. — Зробив аби як. — Сяк так на косяк, аби не по людськи. н. пр. — Какъ е́сть = зовсїм, цїлко́м.

Клисти́ръ = проми́вка; ду́дка (Ніс), левати́ва (Прав.). — Пробі кричав на живіт, доки не зробили йому промивки, зараз і полегшало. Кн.

Кли́чанинъ = гучо́к, кли́кач (С. Пар.). — Оточили лїс і зараз вирядили гучків полохати зьвіра.

Ко́рнія = пони́тчина (Ніс.), смикани́на, торочки́ (С. Ш.). — Лїкарь запхнув у виразку смиканини, а вона зараз і випала. Кн.

Крича́нинъ = гучо́к, заго́нщик. — Оточили лїс і зараз вирядили гучків полохати зьвіря.

Легковѣ́рный = легкові́рний (С. Жел.), імові́рний (С. Жел.), легкоду́хий. — Легкодухі зараз поняли йому віри. Кн.

Легковѣ́сный = легки́й, легкова́жний. — Велика штука та легковажна; візьми до рук, зараз бачиш, що нема ваги й на пуд. Кн.

Ле́нта, ле́нточка = стьо́жка, стьо́жечка, (С. З. Л.), стьо́нжка (Прав. С. З.), би́нда, би́ндочка (Прав. С. Л.), широка — стрі́чка, стрі́чечка (С. Л. З.), червона, вовняна — жи́чка, оксамитова — оксами́тка, що в косу вплїтаєть ся — кіндя́к, скіндя́к, мн. скіндяки́, частїше здр. — скіндячки́, що завъязує кінець коси — кісни́к, кісничо́к, підкі́сник, ви́плїток. — В запасцї гарній фаналевій, в стьожках, в намистї і в ковтках. Кот. — Ой скиньте ся, хлопцї, по грошу, купіть мінї бинду хорошу. н. п. — Ой дай мінї, моя мамо, ще й шовкову бинду, не зачиняй, мамо, двері, бо я зараз прийду. н. д. Под. — Де тут була Маріїна мати, що сказала биндочки скидати. н. п. — Що дївочки гуляють, стрічечками мають. н. п. — За віночок та у таночок, за стрічечку, та на уличку. н. п. — (Стрічкою зоветь ся теж головъяний дївочий убір з стьожок).

Лето́къ = ві́чко, о́чко (в улику). — За́раз же бджоли починають метушити ся, вилазячи що разу з вічка. Степ.

Лѣчи́ть, ся = 1. лїчити, ся, лїкува́ти, го́їти, ся, курува́ти, ся. — Лїчили, лїчили, поки її безталанну в трупу положили. К. Ш. — Хто ся лїчить, того біда цьвічить. н. пр. — Ой ходила дївчина по крутій горі та збірала троякого зїлля на ліки мінї. Лїкуй, лїкуй, молода дївчино, ой лікуй гаразд, а як вийду я з сїї причини, візьму тя зараз. н. п. Под. — Зїлля гірке, чим слабість курують. О. Пч. 2. лїкарюва́ти. — Потім її й сама стала вчить лїкарювати: які трави, що од чого і де їх шукати. К. Ш.

Люби́ть, ся = люби́ти, ся, коха́ти, ся, милува́ти, ся, (останні два дієслова вживають ся переважно що до відносин між людьми, найбільше що до любощів), про парубка й дївчину, що подали слово — жениха́ти ся. — Нехай тебе Бог любить, а мене молодицї н. пр. — Він любить сьпівати. — Любіте ся, брати мої, Украйну любіте! К. Ш. — Ой хто любить гарбуз, а я люблю диню, ой хто любить господаря, а я господиню. н. п. — Нехай мене той голубить, а хто мене вірно любить. н. п. — Так люблю, як сіль в оцї. н. пр. — Чужий я у долї, чужий у людей, хіба ж хто кохає не рідних дїтей. Мет. — Кохайте ся, чорнобриві, та не з москалями. К. Ш. — З ким люблю ся — не наговорю ся, з ким кохаюсь — не нарозмовляюсь. н. п. — Кого кохає, за тим і зітхає. н. пр. — Не всї тиї сади цьвітуть, що весною розвивають ся, не всї тиї вінчають ся, що вірненько та кохають ся. н. п. — Щиро кохав ся пан у горілках та медах. Чайч. — Кохаєть ся він у гарних конях. Чайч. — Мав такий звичай, що тільки настає ранок, зараз сїда на коня і їдн на полювання, бо кохав ся у полюваннї. н. к. — Було таке, що її женихались, та розійшли ся, не побрались. К. Ш.

Ма́ло-ма́льски = хоч тро́шки, ма́ло на́ мало. — Гниле, то й справдї дешево, а що хоч трошки краще, то таке дороге, що нї приступу. — Хоч би мало на́ мало вміла людина, то б зараз і полагодила. Кн.

Ма́терь = ма́ти, ма́тїр, па́нї-ма́тка, здр. ма́ма, матїнка, мату́ся, мату́сенька, маму́сенька, маму́ся, ма́мця, маму́ня, ма́тїночка, не́ня, не́нька, не́нечка. – Зараз знати, в кого єсть мати. н. пр. — Мати рве пазуху, дїтям збіраючи, а дїти, від матері ховаючи. н. пр. — Мати ж наша, мати! Де ж нам тебе взяти? — Намалюю матїр, на божник поставлю, на божничок гляну, матїр іспомъяну. н. п. — Яка мама, така й доня. н. пр. — Доки був я в пан-отця та й у панї-матки, були в мене на головцї кучерики гладкі. н. п. Под. (Д. ще. пр. під сл. Ма́ма).

Наба́тить = розголо́шувати, роздзво́нювати. — Не вспів росказати йому, а він зараз по всьому селу роздзвонив.

Набѣ́гать, ся = добі́гати ся, набі́гати, ся. — Добі́гав ся, поки поки намулив. — Дїти набі́гали ся, та зараз спати.

Нависѣ́тъ = пови́сїти. — Недовго повисїла нова свита — зараз і пропив.

На́долго = надо́вго. — Хіба йому це надовго? Адже ж зараз порве.

Накида́ть, наки́дывать, ся = 1. наки́дати, понакида́ти, накида́ти, ся. — Накидали повну яму. — Як вдарили з семи гармат у середу вранцї, накидали у годину жидів повні шанцї. н. п. 2. підкида́ти, підки́нути, ся. — Підкинь ще дровець. 3. накида́ти, наки́нути, ся. — Накинув свитку та й пішов. — Наки́дывать, наки́нуть горше́къ = скида́ти, ски́нути горща́. — Схопили соняшницї, а скинули йому на живіт горща, зараз і полегшало.

Накрича́ть, ся = накрича́ти, ся, нагука́ти, ся, нагомонїти, ся, погомонїти, нагри́мати. — Нагукав ся я, поки докликав ся. — Тільки побачить, що пустують, зараз нагримає. — Нагомонить на їх, то вони й ущухнуть. Ск. — Накрича́ть го́лову = нату́ркати. С. Л.

Накупа́ть, накупи́ть, ся = накупа́ти, накупля́ти, скупля́ти, накупо́вувати, накупи́ти, скупи́ти, ся, понакупо́вувати. — Скупив ся, зараз і поїхав з ярмарку. — Понакуповував всїм гостинцїв.

Намѣ́тить, намѣча́ть, намѣ́чивать = намі́тити, помі́тити, назначи́ти, позначи́ти, наміча́ти, значи́ти, познача́ти (Д. Мѣ́тить); намі́тити, назна́ти, нази́рити. — Помітили всї рушники. — Позначив найкращі кавуни. — Я собі назнав конячку, коли б тільки гроші. Кн. — Намітила кубелечко, де утка несеть ся. н. п. — Я вже назирила теличку, коли б тільки на гроші збити ся, зараз куплю. Кн.

Напа́лзывать, наползти́, напо́лзть = нала́зити, налїзти, поналазити. — Такої комашнї поналазило в хату, що нїчого поставити не можна — зараз і вбереть ся у їжу. Чайч.

Напека́ть, напе́чь ся = напіка́ти, напекти́, понапіка́ти. — Наварила й напекла, не для кого, для Петра. н. п. — Наказав йому зараз огонь роспалити, понапікати мъясива. Нїщ. — Понапікали пирогів повні макітри.

Нау́шникъ, ца = 1. шепоти́нник, ця, підслу́хач. — Він в урядника нашого за шепотинника, що тільки прочує, зараз йому в уха вносить. Кн. 2. капелю́х. — Надїв шапку з капелюхами. — Будуть мінї на зиму рукавички й капелюхи. н. к.

Науще́ніе = напра́ва, намо́ва, нату́ркування (С. Л.), підмо́ва, підмовля́ння (С. Л.). — Гарасько зараз догадавсь, що дїд морочить із направи. Мет. — З батьків та з матерів і направа. Сп. — То певне з його направи. — Аби нї в чому Петрикової намови не слухали. Л. В. — Хто иньший здоровий обвинен, іж з направи його тот шалений забойство учинил. Ст. Л.

Неме́дленно, неме́для = нега́йно (С. З. Л.), незага́йно, нега́ючись, незаба́ром (С. З. Л.), неба́вом (Гал.), неба́вно (Гал.) незаба́вом (Гал.), за́раз (С. Л.). — Хай незабаром поспіша доганяти. І. Г. — Іди мінї зараз. С. Л.

Новосе́лье = 1. нова́ осе́ля, квати́ря, новосїлля, новосе́лиця. 2. вхі́дчини, вхо́дини (Сп.). — Перебрали ся ми до своєї хати і зараз справили вхідчини. Кн

Но́нче, по́нѣ = сього́дня; тепе́р, за́раз.

Обду́мывать, обду́мать = обду́мувати, міркува́ти (С. З. Л.), мізкува́ти (С. З. Л.), об(роз)мірко́вувати, об(роз)рахо́вувати (С. З.), обмишля́ти, розважа́ти (С. Л.), метикува́ти, крути́ти мі́зком, обду́мати, об(роз)міркува́ти, об(роз)мізкува́ти, об(роз)рахува́ти, розва́жити, обми́слити, роски́нути голово́ю. — Давай він метикувати: як би запомогти. Кн. — Обміркував усю справу. — Щоб по своїй уподобі всякий обрахував. С. З. — Послухайте: роскиньте головою, зараз би по Водохрищах і на рушничок. Кн. — Обмислим краще все це: коли і чим ми краще можем до мети сягнути? Ст. Г.

Обкле́иватъ, обклеи́ть, ся = обкле́ювати, облїплювати, обклеїти, облїпи́ти, ся, пообкле́ювати, пооблїплювати. — Всї стїни зараз облїпили. Кот.

Одѣя́ло, одѣя́льце = укрива́ло (С. Жел.), вовняне — ліжни́к (С. З. Л.), товсте, основа конопляна, а тчеть ся з ниток — ко́вдря (С. З. Ж. Л. Ніс), грубе з валу — рядно́, ряде́нце, дрюга́нка, дрюга́лка (С. Л.), смушеве, що ним вкривають ноги — барани́ця. — Ирися низько поклонилась і в ліжник зараз нарядилась. Кот. — Ой дївчино, моє серце, сховай мене під ряденце. н. п. — Кожух на йому добрий, чотири конї в каритї, бараницею на ноги вкрив ся. н. о.

Окно́, око́шко, око́шечко = вікно́ (С. Аф.), здр. – віко́нце (С. Аф.), віко́нечко (С. Л.), поб. вікнище (С. Аф.), кругле, на пр. в церкві, в хатї, в каритї — оболо́нка (С. З.). — Там, де великі вікна — багато сьвітла, та не багато правди. н. пр. — Колись і в наше віконце засьвітить сонце. н. пр. — Щоб весело сонце вам сьвітило у віконце. Руд. — Ой знати, знати, в кого єсть, дочка — втоптана стежечка під віконечка. н. п. — Церква оболонками старими позирає на сьвіт. К. Ш. — Зараз оболонку одчинили (в каритї) і почали здрастувать ся. К. З. о Ю. Р. — Съ больши́ми о́кнами = вікна́стий.

Оплеу́ха, оплеу́шина = ля́пас (С. З. Л.), ляпане́ць, лящ (С. З. Л.). — Тому зараз по пицї ляпаса. Кн. — Коли кожного честить по заслузї, то хто втїче від ляпаса. Ст. Г. — Як дам тобі ляща у пику. Кот.

Отбрива́ть, отбри́ть, ся = 1. кінча́ти, скінчи́ти голїння, виго́лювати, ви́голити, поголи́ти, ся. — Тільки що виголив ся, зараз одяг ся і пішов. 2. од(від)рі́зувати, відрі́зати, відруба́ти. — Я йому так відрізав, що вдруге не буде зо мною словами грати.

Отворя́ть, отвори́ть, ся = од(від)чиня́ти, одчини́ти, ся. — Я ж дожидала, я ж виглядала, ворітечка відчиняла. н. п. — Ой дївчино, дївчино, відчини, сама собі кривдоньки не вчини. Ой не буду, козаченьку, відчинять, бо ти будеш, серденько, ночувать. н. п. — До вікна вона підходить, одчиня вона його. Чайч. — Він убравсь в одну хвилину, мерщій двері одчинив. Ст. Г. — Зараз слуги одчинили браму, в поле чисте вибігли далеко. Ст. С. — Широкі ворота були одчиняні навстіж. Лей. — Отворя́ть ча́сто две́ри = ри́патися. — Отворя́ть кровь = пуска́ти кров.

Отвѣ́тъ = одві́т (С. Л.), відві́т (С. Жел.), о́тпо́відь (С. Ж. З. Л.), ві́дповідь (С. Жел.), тільки на словах — о́д(від)мо́ва, од(від)ка́з (С. Л.), тільки на письмі — од(від)пис (С. З. Л.), о́д(від)пи́ска. — Що хоч спитай, на все, як слїд, розумний зараз дасть одвіт. К. Ст. — Не письменний я, так не знаю, яку тобі на се одповідь дать. О. Ст. — І тільки одповідь мав дати і гнїв царський свій показати. Кот. — На питання був скупим, а щедрим на одмови тільки. Ст. Г. — Не питайсь ти нїколи про це, бо одмови дать не зможе вона. Чайч. — Вдивляв ся у темряву, неначе на їй написана одмова на питання. Пісоч. — На це письмо дайте о́дписку. Лев. — Въ отвѣ́тъ = на о́дповідь. — А почувши на одповідь, що ще... Лев. В.

Отла́мывать, отлома́ть, отломи́ть, ся = од(від)ло́млювати, одломи́ти (С. Л.), вломи́ти, ся, гильку — од(від)чухра́ти, од(від)чахну́ти, ся. С. З. Л. — За гилечку смикну, аж дерево те затріщало, і зараз гильку одчахнув. Кот.

Отправля́ть, отпра́вить, ся = 1. виряжа́ти, виправля́ти (С. Л.), одправля́ти (С. Л.), прова́дити, висила́ти, од(від)сила́ти, пересила́ти, ви́рядити, ви́правити, одпра́вити, одпрова́дити, ви́слати, одісла́ти, пересла́ти, ся. — Мати сина виряжала, научала. н. п. — У недїлю вранцї, як сонечко зійшло, виражала мати дочку в чужу стороночку. н. п. — Хмельницький вирядив запомогу. Кн. — Зять виражав маму і сестер до Київа. Кн. — Накупив краму і зараз одіслав в містечко. — Провадь мене і до Вени, а не зробиш Ляха з мене. п. пр. — Отпра́виться = (куди) — ви́рядити ся, поїхати, ви́їхати, піти́, помандрува́ти, помайну́ти, (сьвіт за очі) — пові́яти ся, (до кого за яким дїлом) — уда́ти ся. — Кайдашиха забрала граблї і вони вирядили ся в поле. Лев. — Піти пішки. — Поїхав санками. — Пошта виїхала. — А я тую близенькую людям подарую, до тієї далекої і сам помандрую. н. п. Ти куди тепер помандруєш? Кот. — Отпра́вить на тотъ свѣтъ = з сьвіту зігна́ти, вкороти́ти ві́ку, на той сьвіт загна́ти. 2. пра́вити (С. З.), од(від)правля́ти, од(від)бува́ти, одпра́вити, одбу́ти. – Молебнї день у день Спасителеві править, у ставники сьвічки по 10 хунтів ставить. Б. Г. — Ой пішов він (Чалий) до Ляшеньків служби відправляти. н. п. — Одбував панщину.

Отрыва́ть, оторва́ть, ся = од(від)рива́ти, од(від)дера́ти, оді(від)ірва́ти, оді(віді)дра́ти, ся, увірва́ти, гильку — од(від)чахну́ти, тоненьку гилочку — од(від)чухра́ти. – Як ухопив за полу, так і одірвав. — Одідрав клаптик паперу. — Мов одірвалось од гиллї. Л. Ш. — І зараз гильку одчахнув. Кот.

Отчи́тывать, отчита́ть = 1. од(від)чи́тувати, одчита́ти, прочита́ти, перечита́ти. Одчитав Псалтирь, тодї давай читать Євангелїю. 2. од(від)чи́тувати, од(від)ше́птувати, од(від)мовля́ти, одчита́ти, одшепта́ти, одмо́вити. — Баба знає таку молитву, що зараз того біснуватого одшептала.

Па́русъ = па́рус (С. Жел.), вітри́ло, здр. вітри́льце, жа́гель (С. Жел.), жа́глик (Як.), боковий — косе́ць. — Готово! Парус роспустили, посунули по синій хвилї. К. Ш. — І попливе човен з широкими вітрилами і добрим кормилом. К. Ш. — Зараз згорнули вітрила і поплили на човнї. Сам. — Вохкість з жагликів аж капле, округи густий туман. „Засьвіти огонь на щоглї!“ каже гучно копитан. Як. — Вже вітер жаглик надимає... Прощай, прощай мій рідний краю. Як.

Пень = 1. пе́нь, що в землї — корч, над землею зараз — при́корень. 2. йо́лоп, бо́вдур, тел́епень, теле́пало, тюхтїй, бе́цман, штурпа́к, чвала́й, (д. Глупе́цъ, Дура́къ, Неотёса і О́лухъ). — Сталъ въ пе́нь = як пень став.

Передира́ть, передра́ть, ся = 1. розди́рати, обдира́ти, передира́ти, розідра́ти, розде́рти, обідра́ти, подра́ти, передра́ти, ся. — Розідрав на шматки. — Подрав усю одежу. — Передрав та й кинув. 2. перешмага́ти, перелупи́ти, одшмага́ти, одчухра́ти, ви́шпарити, одлу́щити (всїх або багатьох), перечухра́ти, перекатува́ти. — Козаки перешмагали нагайками всїх, хто зараз не розійшов ся. 3. би́ти ся, поби́ти ся, за чуби — перечу́бити ся. — Почали змагать ся і всї побили ся.

Перели́вчатый = одмі́тний, міню́чий, мінли́вий (С. Жел.), міньо́ний, селезни́стий (про тканину). — Воно одмітне — зараз то буде сїре, а то біле. Хар. Чайч.

Перехва́тывать, перехвата́ть, перехвати́ть = 1. перехо́плювати, захо́плювати, перехапа́ти, схопи́ти, захопи́ти, посхо́плювати, позахо́плювати, похапа́ти. – Соцькі метнулись по ярмарку і перехапали усїх циган. — Приїхали копитани, гречаники похапали. н. п. — Тут зараз усїх злодіїв і посхоплювали. 2. перехо́плювати, перейма́ти, перехопи́ти, переня́ти. С. Л. — Не все те переймати, що по воді пливе. н. пр. 3. перехо́плювати, перехопи́ти, вхопи́ти (підъїсти на швидку або позичить на короткий час). — Як бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, як бігла через гребельку, та вхопила водицї кропельку — тільки пила, тільки й їла. (н. к. про козу-дерезу.)

Плакси́вий = плакси́вий, плачли́вий, ревли́вий, ну(ю)ня́вий і д. Пла́кса. — Таке воно у нас нуняве; не так глянь на його — зараз і плаче... тонкослїзка. Кн.

Поворо́тъ = поворо́т, зворо́т, поворо́тка, вороття́. — Сонце стоїть саме на південному зворотї, ходїм до борщу. Кн. — Тільки доїдете до верб, так зараз і поворотка. Чайч.

Погружа́ть, погрузи́ть, ся = 1. порина́ти, пори́нути, затопи́ти (С. Л.), зану́рити (С. Л.), потопи́ти, ся. — Любо місяцю з зорями в воду поринати. К. Д. — Я сів і увесь поринув в єдине бажання. Кн. — Як набігла хвиля, так і потопив ся човен. 2. нава́жувати, ся, нахурува́ти, ся, накла́сти ху́ру, наванта́жити. – Тільки нахурували ся, зараз і поїхали.

Поддѣльный = 1. підро́блений (С. Л.), підро́бляний (К. Кр.), підбо́рний (С. З. Л.), фальши́вий, хвальши́вий. С. Ш. — Були там купчики проворні, що їздили по ярмаркам і на аршинець на підборний поганий продавали крам. Кот. — Кинули ся до тієї метрики; піп глянув і зараз каже: вона підборна! Хиба се моя рука? і рука і печатка підборні. Кн. — Хиба ж не видно, що це хвальшиві гроші? 2. прикидли́вий (на пр. смуток, сьміх тощо). Гр. Чайч.

Подоспѣва́ть, подоспѣ́ть = наспіва́ти,приспіва́ти, наспі́ти (С. Л.), приспі́ти, надійти́ (С. Л.), насти́гнути, нахопи́ти ся. — Зараз зібрав ся писати до Вас, аж тут і Ваш лист наспів.

Подхва́тъ = 1. підхо́плювання. 2. в одежі: мі́сце під пахво́ю. — На подхва́тъ = на розхва́т. — Понавозили багато кавунів і всї зараз на розхват розкупили.

Помира́ть, помере́ть = поміра́ти, поме́рти, кона́ти, скона́ти. С. З. — Вернись — хвора мати помірає. Не верну ся, хоч зараз сконає. н. п. — Помира́ть со́ смѣху = д. під сл. Надорва́ть — Н. живо́тики.

Помча́ть, ся = помча́ти,ся, майну́ти, махну́ти, попе́рти. — Вовк помчав ся по дорозї і завив на перелозї. В. Щ. — Сїв на свого вороного зараз і майнув ним по широкім полї. Ст. С.

Попада́ться, попа́сться = 1. попада́тися, попа́сти ся. — Попав ся жучку панові в ручку. н. пр. — Попада́ться на глаза́ = наверта́ти ся на о́чі. — І на очі не навертай ся, зараз лаятиме. Ос. — Попа́сться во лжи́ = вбреха́ти ся, пробреха́ти ся. — П. въ кра́жѣ = прокра́сти ся. 2. трапля́ти ся (С. Л. З. Ш.), луча́ти ся (С. Л.), тра́пити ся (С. З. Ш.), лучи́ти ся (С. З.). 3. зустріча́ти ся, здиба́ти ся, зустрі́ти ся, зди́бати ся, спітка́ти ся.

Постро́ить, ся = 1. постро́їти, побудува́ти, ся, збудува́ти (С. Л.), ви́будувати, поста́вати, з каміню, з цегли — помурова́ти, ви́муровати, змурова́ти. — Построїли вони собі хатку та й живуть. н. к. — Побудували литвини церкву. н. к. — Щоб де було свій крам складати, він у дворі комору збудував. Б. Г. — Збудуй хату з лободи, а в чужую не води. н. п. — Не відразу Київ збудовано. н. пр. — Явора зрубали, труну збудували. н. п. — Келїї од себе збудованої не міг продавати. Б. Н. — Сьвітлицю напротив старої хати собі вибудував. Ос. — Поставлю хату і кімнату. К. Ш. — Тодї він змуровав високу башту. н. о. Грінч. 2. вшикува́ти (С. З.), пошикува́ти, ушикова́ти, ся (С. З. Ш.). — Вшикувавши полки спільно з нїмецькими силами. Кіев. Ст. — Військо належите ушиковали. Л. В. — Стрепенулось, вшикувалось військо, в похід стало виступати зараз. Ст. С. — Ізбіглось військо, поки вшикувалось, нарештували самопали і гармати. І. Г.

Посчита́ть, ся = полїчи́ти, порахува́ти, ся. — Я всї гроші оддав тобі? Та не знаю — ось зараз полїчу. н. о. Грінч. — Невістка помотала починки, полїчила чисницї та пасма. Лев. — Полїчили, що достали, встали сїромахи. К. Ш. — Полїчивши гроші, вона пронизувато глянула. Лев. В. — Вже я хотїв йому ребра полічити. Кроп. — — Порахувала свої заробітки тай лягла спать. Як.

По́тчевать, попо́тчевать = угоща́ти (С. Ш.), гости́ти, частува́ти (С. Л. З.), угости́ти (С. Ш.), почастува́ти (С. З.), трак(х)тува́ти (С. З. Л. Ш.), потрактува́ти. — Єсть у мене отець-мати, будуть шанувати, медом-вином козаченька будуть частува́ти. н. п. — А у мене увесь рід багагий, будуть мене часто частувати. н. п. — І зараз попросивши в хату, горілкою почастував. Кот.

Похища́ть, похи́тить = кра́сти, хапа́ти (С. Ш.), укра́сти, вхопи́ти, захопи́ти, схопи́ти, спірва́ти, запорва́ти. — На судний день чорт жидів хапає. н. пов. — Це не хлопець, а настоящий злодїй: де що спірве, зараз заховає так, що... Кр. — Ну, що вже запорвав, то вже твоє, але другим разом я тобі ребра полїчу. Кр.

Почу́вствовать = почу́ти (С. З. Л.), почу́ти ся (С. Л.), вчу́ти; учу́ти (С. Ш.). — Тільки я ввійшла в хату, так зараз і почула, що для мене починаєть ся нове життя. Фр. — Оттодї вся громада почула, що болячка усїм коле. Кн. — Бий його дуже, щоб почувсь. С. Л. — Тепер і пани вчули, що хлїб родить на мозолях. Кн.

Пощёчина = ля́пас (С. З. Л.), ляпане́ць, поля́пас, лящ, (С. З. Л.), поли́чок (С. З.), на́мордень. — Та вже для тебе обіщаюсь Енеєві я ляпас дать. Кот. — Зараз йому ляпаса по пицї. Кн. — За кучму сю твою велику, як дам тобі ляща у пику. Кот. — І поличків даннєм обезчестивши. Л. В. — Надава́ть пощёчинъ = наля́скати, ляпанця́ми нагодува́ти.

Придира́ться, придра́ться = чіпля́ти ся (С. Л.), прико́пувати ся, напада́ти ся, наскіпа́ти ся, нала́зити, сїкати ся, присїкувати ся, причепи́ти ся (С. З.), прикопа́ти ся, напа́сти ся, наскі́пати ся, присїкати ся (С. З.), прискі́пати ся (С. Л.), присїпати ся (С. З.), приклепа́ти ся. — Як оте почула баба люта, тай присікалась до дїда зараз: геть вези відцїль свою Марусю. Гр. Чайч. Пр. д. ще під сл. Привя́зываться 2.

Припря́тывать, припря́тать, ся = прихо́вувати, прихова́ти, нахова́ти, перехова́ти, ся. — Яку копійку маєш, то мав би приховать, а ти пропиваєш. н. о. Гр. Чайч. — Довідаєть ся про ревізию, так зараз переховає де небудь. Кн. — Помітив і щітку від карт, що забув приховати. Лев. В.

Просвѣщённый = осьві́чений, осьві́тний, сьві́чний (С. З.). — Вів чоловік осьвічений. — Горе люду не сьвічному на сїм сьвітї бути: зараз стане попихачем проміж сьвічних люди. Прибура. С. З.

Прослы́шать = прочу́ти, начу́ти, перечу́ти, перезна́ти, наслу́хати. — От зараз і прочула вона, що десь є така бабка, що поможе. н. к. Ман.

Прохлажда́ть, прохлади́ть, ся = прохоложа́ти, прохолоди́ти, ся; вихоло́жувати, ви́холодити, ся. — Зараз піду, най лиш трохи прохоложу ся, бо мінї душно. Федь.

Разрумя́ниваться, разрумя́ниться = 1. натира́ти ся, нате́рти ся румъя́нами, розмальо́вувати ся, розмалюва́ти ся. 2. розже́вріти ся, зачервонїти, розчервонїти ся, заша́рити ся (д. Разкраснѣ́ться) Разруша́ть, разру́шить, ся = руйнува́ти (С. З.), розруйно́вувати, руїнити (С. З.), бу́рити, вали́ти, розруйнува́ти, зруйнува́ти (С. Л.), збу́рити, зни́щити, розвали́ти, ся, розру́шити (С. Жел.), позруйно́вувати, порозруйно́вувати і т. д. — Тодї старе руйнувати, як є з чого нове будувати. н. пр. — Вже царь Петро казав зруйнувати стару Сїчу. Бар. О. — Це було зараз після того, як Сїч зруйнували. н. о. — А шукаю дужого Алїпа, що мінї розруйнував всї двори, що украв у мене жінку. Ст. С. — Мають Турки наше царство взяти, знищать геть манастирі всї наші, розруйнують церкву. Ст. С. — Розвалив хату.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)