Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 59 статей
Запропонувати свій переклад для «будка»
Шукати «будка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бу́дка – бу́дка; (сторожевая) варті́вня, сторожі́вня; (в экипаже) бу́да; (на возу) табу́рка, халабу́да.
Бри́чка – бри́чка, бри́ка; (крытая) бу́да, бу́дка, буда́ра; (с плетеным коробом) натича́нка, найтича́нка.
Верх –
1) см. Верхушка 1;
2) (в. этаж) гора́. [Пішо́в на го́ру];
3) (в. экипажа) – бу́да, (чаще) бу́дка, табу́рка;
4) (одежды, шубы) верх;
5) брать (взять) верх, одерживать (-жать) верх – перемага́ти, перемогти́, перева́жувати, перева́жити кого́, бра́ти, взя́ти го́ру, перева́гу, перемо́гу над ким, заломи́ти кого́. [Всіх дівча́т заломи́ла свої́м ста́ном і красо́ю].
• Взявший верх (победоносный) – перемо́жливий, перемо́жець.
• Взять в. в игре – спогра́ти. [Усі́х спогра́в].
• Давать в. кому – попуска́ти го́ру кому́.
Волочо́к (верх экипажа) – бу́да, бу́дка, табу́рка, верх.
Заку́т, (чаще)
Заку́та –
1) см. Заку́тывание;
2) (тёплый хлев) заку́та, хлів (-ва́), хи́жа; ум. хліве́ць (-вця́), хи́жка. [Сім заку́т, одна́ свиня́ (Приказка)]; (овечий хлев) коша́ра; (собачья -та) бу́дка;
3) (угол в избе) за́кут (-та), за́куток (-тка); (закоулок) закапе́лок (-лка);
4) (клеть, чулан) хи́жа, ум. хи́жка.
Избу́шка, Избу́шечка –
1) ха́тка, ха́точка, хати́нка, хати́ночка, хати́нонька; см. Изба́. [Блага́в у Бо́га ті́льки ха́ту, одну́ хати́ночку в гаю́ (Шевч.)];
2) (маленькое жильё, будка) хи́жка, ум. хижчи́на, (сторожка) сторожі́вня; см. Бу́дка. [Ой там на морі́жку, поста́влю я хи́жку (Пісня). Я тобі́ поста́влю хижчи́ну в лі́сі і там бу́деш сиді́ти (Гн.)].
Ка[о]ну́ра –
1) (шалашик) бу́дка, халабу́дка; (закута), заку́та. [Соба́ча бу́дка (халабу́дка). Сім заку́т, одна́ свиня́ (Приказка)];
2) (тесное помещение) комі́рка, гал. цю́пка. [Се була́ цю́пка не бі́льше шести́ кро́ків вдовж (Франко)]. См. Кону́ра.
Касси́рский – каси́рський, скарбни́цький.
• -ская будка – каси́рська и касова́ бу́дка.
Киби́тка –
1) (крытая повозка, сани) бу́дка, халабу́да, буда́ра, (еврейск. извозчичья) балагу́ла. [Ой ї́дуть во́зи на перево́зи, а попе́реду бу́дка (Метл.). Боги́ня сі́ла в про́сту бу́дку, на передку́ сів Купідо́н (Котл.)];
2) (гнутый верх повозки, саней) бу́да, бу́дка, халабу́да;
3) (жильё кочевников) кіш (р. ко́ша́), халабу́да, бу́да, бу́дка, (шатёр) наме́т (-ту), шатро́ (-ра́).
Ко[а]ну́ра́ –
1) (помещ. для собаки) бу́дка, халабу́дка, халабу́дочка, ко́ну́ра, ко́ну́рка;
2) (вообще для животн.) халабу́дка, ха́тка, гніздо́, ні́рка, нора́, пече́ра. [Зні́тився і ску́лився, як слима́к у свої́й халабу́дці (Франко)];
3) (жильё человека) хи́жка (хижина), (тесн. комнатка) цю́пка, (закоулок) закама́рок (-рка), закама́рочок (-чка), (перен.) пора́, (шалаш) курі́нь (-реня́). [Вби́лися йому́ в па́м’ять нічлі́ги в тісні́м, пога́нім закама́рку (Франко). Живе́ в які́йсь норі́ (Крим.)].
• Жалкая -ра – вбо́га, мізе́рна хи́жка.
• Спрятались в свои -ры – похова́лися по свої́х но́рах (закама́рках).
Кры́тый – кри́тий. [Кри́тий кожу́х. Купу́й сви́ту ши́ту, а ха́ту кри́ту (Номис)].
• Строение, -тое соломой – буді́вля, кри́та (уши́та) соло́мою (ку́ликами, около́том), (железом) кри́та (поби́вана) бля́хою, бляхо́вана, (тёсом) ґонто́вана.
• -тая повозка – палубча́стий віз, кри́тий віз.
• -тый ход – кри́тий (накритни́й) хід.
• -тые сани – бу́дка, буда́ра; см. Киби́тка.
• -тый рынок – кри́тий база́р (ри́нок).
Наве́с –
1) см. Наве́ска 1;
2) (наклон, склон) на́хил, схил (-лу);
3) (свес, выступ кровли) причі́лок (-лка), стрі́ха, острі́шок, острі́шина, підда́х (-ху), підда́шок (-шка);
4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) підда́шок (-шка), підда́шшя (-шшя), підда́шки (-шків, мн.); підсі́ння (-ння). [Посади́в хміль біля підда́шшя, що над двери́ма: розрі́сся хміль так бу́йно, що й підда́шок укри́в і на ха́ту поп’я́вся (Грінч.). Перед бра́мою було́ підсі́ння (Франко)];
5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) пові́тка, пові́ть (-ти), шу́ра, шо́па, ум. пові́точка, шу́рка, ші́[о́]пка, (для экипажей) возі́[о́]вня (-ні). [Під пові́ткою наймички́ коно́плі тіпа́ють (Н.-Лев.). Пові́ть, ха́ту й но́вий тин (Макар.). Нема́ коло тіє́ї ха́ти ні тино́чка кру́гом дво́ру, ні хлівця́, ні коша́рочки, ні пові́точки, – нічо́го не було́ (Март.). Дощ іде́, зажени́ коро́ву під шу́ру (Звин.). Пішли́ до шо́пи (Чуб. III)];
6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашо́к (-шка́), клубо́к (-бка́), бу́дка, будчи́на, (диал.) бу́ндар (-ра); (шатёр) наме́т (-ту), курі́нь (-реня́), халабу́да, накриття́ (-ття́). [От на́че ще перед мої́ми очи́ма ті крамни́чки під наме́том (М. Вовч.) Лю́ди зви́кли там на свої́х дале́ких поля́х та сіно́жатях ста́вати собі́ холо́дні хатки́, або́ хоч курені́ та халабу́ди (М. Лев.). Налину́в дощ і перерва́в промо́ву, я сів під накриття́ і ду́му ду́мав (Л. Укр.)];
7) (дверные петли) на́ві[и]ска (мн. -ки́), наче́па.
Пово́зка – віз (р. во́за), візо́к (-зка́), (крытая) бу́да, бу́дка, буда́ра, балагу́ла; (для возки земли, песку) граба́рка, ґа́ра, калама́жка.
• Рессорная -ка – ресо́рка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Сопатка, прост. – (нос) сопатка, (нюхало) нюхало, нюх, нюхальник, чхало. * — Бо ви чули дзвін, та не знаєте, відкіль він, постаріли, нюхало зопсувалося! (І.Карпенко-Карий). Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (М.Коцюбинський). Будка розмахнувся, і хоч я й присів, але він все-таки черкнув мене за вухом. І тут така мене раптом лють взяла, що я вам передати не можу. Ах ти ж гемонський Будка! Ах ти ж Будка дерев’яна! Зібрав ціле кодло і такий хоробрий?! А як був один, соплі по щоках розмазував?! Ах ти ж блощиця погана! І я з усією силою своєї люті кинувся в бій. Я дзигою крутився навколо нього, тицяючи кулаками і відскакуючи. Він тільки безладно махав своїми «граблями», тупцюючи на місці. Хлопці загаласували: — Та що ти, Будко! — Та бий же його! — Під дихало! Під дихало! — По сопатці! (В.Нестайко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Будка – бу́дка, -ки.
Верх –
1) (в доме, конторе) гора́, -ри́;
2) (в экипаже) бу́да, -ди, бу́дка, -ки;
3) см. Вертушка 1; брать верх – перемага́ти кого́.
Кибитка – халабу́да, -ди, бу́да, бу́дка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Буда, будка – бу́дка;
• б. звукопоглощающая, телеф. – б. глуха́;
• б. кинематографическая – кі́нобу́дка;
• б. постовая – б. постова́;
• б. разговорная, телеф. – бу́дка розмо́вна;
• б. сторожевая – сторожі́вня;
• б. экипажная – бу́да.
Верх – верх (-ха́, -ху);
• в. (экипажа) – бу́дка;
• в. непрозрачный – в. непрозо́рий.
Звукопоглощающий – звуковбирни́й;
• з. будка – глуха́ бу́дка.
Кинематографический – кінематографі́чний;
• к. будка – кі́но-бу́дка.
Киоск – бу́дка;
• к., столб афишный – афі́шник (-ка);
• к. книжный – я́тка книжкова́;
• к. трансформаторный – бу́дка трансформа́торна.
Контр-банкет – контр-ви́ступка;
• к.-будка (на тендере) – к.-бу́дка;
• к.-буфер – к.-відпру́жник (-ка);
• к.-вал (в сноповязалке) – к.-вал (-ла);
• к.-гайка – приму́тра;
• к.-кривошип – ко́рба, додатко́ва;
• к.-марш – к.-марш (-шу);
• к.-пар – протипа́ра;
• к.-резервуар – контр-резервуа́р (-ра);
• к.-рельс – при́рейка;
• к.-рельс приставной – п. приставна́;
• к.-рессора – к.-ресо́ра;
• к. форс (вообще) – відпі́рник (-ка);
• к.-ф. (в стене) – при́стінок (-нка);
• к.-ф. (в кам. стене) – при́мурок (-рка).
Разговорный (будка, коммутатор) – розмо́вний.
Сторожевой – сторожови́й, вартівни́й;
• с. будка – сторожі́вня.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

бу́дка 1. бу́дка,-ки
2. торг. я́тка,-ки
б. сторожева́я бу́дка сторожова́
каби́на кабі́на,-ни, бу́дка,-ки (приміщення у формі будки, переважно з круговим оглядом)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бу́да –
1) поташный завод;
2) будка;
3) верх фургона.
Бу́дка –
1) будка, шалаш;
2) кладовая;
3) навес для ч.-л.;
4) простой экипаж с верхом.
Кро́шня, -ні –
1) рыболовный сак;
2) верх, будка повозки.
Стражни́ця, -ці – караульная, сторожевая будка, башня.
Табу́рка, -ки – верх тележный, будка, волочок.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Будка (сторожевая) – сторожі́вня; (караульная) – варті́вня.
Киоск – будка, ятка; к. книжный – ятка книжкова́.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

бу́дка, -дки, -дці; бу́дки, бу́док

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Берли́н, -на, м. Карета. Їде шляхом до Київа берлин шестернею. Шевч. Так розжився, що було берлином їздить. Будка з вікнами і коні в простяж. ЗОЮР. І. 266.
Бу́да, -ди, ж.
1) Будка, шалашъ. Чуб. ІІІ. 377. Із запаски напну буду. Нп.
2) Верхъ фургона.
3) Поташный заводь. Ум. Бу́дка, бу́дочка.
Бу́дка, -ки, ж.
1) Ум. отъ буда.
2) Кладовая. Екатериносл. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678.
3) Навѣсъ на столбахъ надъ гончарнымъ горномъ, досчатая крыша котораго раскрывается во время топки въ горнѣ. Вас. 180.
1) Простой экипажъ съ верхомъ. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Мет. 55. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон: кобила їх везе кривая.... Котл. Ен. V. 34.
5) Костный остовъ спины птицы. Лохв. у.
Будчи́на, -ни, ж. = Будка 2 — 4. Пішли в будчину, подивились у засічку, аж там пляшка, що вкрадено. Новомоск. у.
Варта́рка, -ки и варта́рня, -ні, ж. Сторожка, будка для сторожа или часового. Желех. Вх. Зн. 5.
Кро́шня, -ні, ж.
1) Рыболовный сакъ. Вх. Зн. 29. Желех.
2) Верхъ, будка повозки. Вх. Зн. 29. Ум. Кроше́нька.
Лаки́за, -зи, м. Лакей (презрительно). Ум. Лаки́зка. Будка проїхала оттам шестериком... і лакизка ззаду куняв. Сим. 203.
Сторожо́вня, -ні, ж. Сторожка, комната, будка для сторожа. Черн. у.
Стражни́ця, -ці, ж. Караульня, сторожевая будка, башня. А ждав би я мов воїн у стражниці. К. Іов. 31.
Табу́рка, -ки, ж. Верхъ телѣжный, будка, волочокъ. У простий віз він тепер уже й не сяде, а дай йому візок да ще й з табуркою, шоб сонце йому не пекло у пику, або дощ не лив у потилицю. Херс. у. Слов. Д. Эварн.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Бу́дка, -ки, ж. *6) Абажур, колпак над лампой. На столі лампа горіла в голубій будці. Тесл.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Будка — бу́дка, -ки; будка-гриб — бу́дка-гриб.
*Постовая будка (гриб) — стійко́ва́ бу́дка (гриб); П. ведомость — стійко́ва́ відо́мість, -мости; П. одежда — стійко́ви́й о́дяг; П. вещи — стійко́ві́ ре́чі.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бу́дка = бу́да, бу́дка, халабу́да. С. З.
Бри́чка = бри́чка, бри́ка, (з плетеним коробом) — нетеча́нка, (крита) — бу́да, бу́дка, буда́ра. С. Аф. Ш. Ми поїдемо будою. С. Ш.
Верхъ = 1. д. Верхо́вье, Верху́шка. 2. (верхнє житло) — верх, гора́. — Де пан? Пішов на гору. 3. (у екипажів) — верх, бу́да, бу́дка, по́кліть. 4. (одежі) — верх, покри́ва, покри́вка. — Взять, брать, одержа́ть верхъ = го́ру взя́ти, бра́ти, поду́жати, перемогти́, перева́жувати. — Унїя на Україні почала гору брати. Л. С. — До́ верху = до ве́рху, в ще́рть. С. З. — Верхи́ = 1. верх, вершо́к, мн. верхи́, вершки́. 2. пло́скінь (коноплї). 3. на́кожнї (на рукавицях).
Волочо́къ = 1. здр. с. Во́локъ. 2. бу́дка, верх (повозки рогожаний).
Волчо́къ = 1. дзи́ґа, гучо́к. — Біга, як дзиґа. — Крутить ся як дзиґа. н. пр. 2. д. Ареоме́тръ. 3. бу́да, бу́дка, верх. — Треба б до повозки буду причепити, бо щось дощ накрапає.
Заку́та = бу́дка (собача).
Кану́ра = 1. бу́дка, халабу́дка (для собак). 2. цю́пка (маленька кімната). — Се була цюпка не більше шести кроків вдовж. Фр.
Киби́тка = 1. бу́да, бу́дка, халабу́да. С. Ш. Л. (Будка на повозцї або й повозка з будкою). — Ми поїдем будою. С. Ш. — Повозка з будкою. 2. курі́нь, бу́дка, наме́т, шатро́. (Житло кочових народів, зроблене з тичин, обтягнутих повстями або шкурами).
Лаке́й = лаке́й (Лїв.), зневажливо — лаку́за, лаки́за, лаки́зка (Лїв. С. З.), льо́кай, ло́кай (Гал. і Прав.), покойо́вий, пахо́лок (С. Л.), у правобережних панів молодий пахолок при покоях — козачо́к. — Будка проїхала.., конї басували і лакизка ззаду куняв. Номис. С. З.
Намётъ = 1. (снїгу)—заме́т, (глини, грузу то-що) — ва́лява, ку́па, ку́ча, кучугу́ра. 2. наме́т, шатро́, курі́нь, бу́дка. — Ой напъяли козаченьки великий намет. н. п. 3. сїтка (що нею ловлять птицю).
Пово́зка = віз, візо́к, пово́зка, з будкою — бу́да, бу́дка (С. Ш.), велика татарська — гарба́, на двох колесах — біда́, бі́дка (С. Ш.), поганенька — тарада́йка (С. Ш.), торохті́лка, чортопха́йка (С. Л.), де дишель вправляють — спїци, брусок, котрий держить дишель – підо́йма. Другі частини д. під сл. Возъ. — Ми поїдемо будою. С. Ш. — Поїхав бідою. С. Ш. — Торохтілка торкоче, а коник бігти не хоче. н. пр.

Запропонуйте свій переклад