Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Запропонувати свій переклад для «відшкодування»
Шукати «відшкодування» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возмеще́ние –
1) надолу́жування, надолу́ження;
2) віддаро́вування;
3) верта́ння, поверта́ння, поворо́т, покриття́, спла́та (ко́штів, вида́тків, втрат), відшкодо́вування, сов. відшкодува́ння.
Вознагражде́ние –
1) (действие):
а) на(д)горо́дження, ви́нагородження; (за прич. убытки) відшкодо́вування, відшкодува́ння;
б) (наверстание) надолу́жування, сов. надолу́ження, наве́рнення;
2) (самая плата, награда) пла́та, запла́та, на(д)горо́да, ви́нагорода, віддя́ка, заслу́га, заслу́жина, (за прич. убытки) відшкодува́ння.
• Обусловленное договором добавочное -ние – вимо́ва, ви́говір (р. -вору).
• -ние (натурою или деньгами), даваемое колядникам – коляда́, дохі́д (р. -хо́ду), недохі́д.
• -ние за доставку пойманного на реке – пере́йма.
Зауро́нный – відшкодува́льний.
• -ная плата – відшкодо́вання, відшкодува́ння.
Компенса́ция – (действ.) компенсува́ння, покриття́, ви́рі́внення; (и результат и действ.) компенса́ція.
• -ция счетов (коммерч.) – вирі́внення раху́нків.
• -ция расходов – покриття́ (компенсува́ння) вида́тків.
• -ция компаса – вирі́внення ко́мпасу.
• -ция убытков – покриття́ втрат, відшкодува́ння.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Адекватный – (от лат.) адеква́тний, прирі́вняний, рівнозна́чний, такий, як треба, (соразмерный) сумірний, одномірний, рівнозмі́рний, (соответственный) цілком відповідний:
• адекватная замена – рівнозначна заміна;
• адекватная компенсация – рівноцінне відшкодування (рівноцінна винагорода), відповідне зрівноваження, відповідна компенсація;
• адекватное поведение – нормальна (звичайна) поведінка;
• адекватная реакция на… – відповідна реакція на…;
• адекватная цена – розумна ціна;
• адекватный перевод – правильний (точний) переклад;
• адекватный ответ – адекватна (в контексте: слушна, доречна, справедлива, рівноцінна, заслужена тощо) відповідь;
• адекватный случай, адекватная ситуация – адекватний (цілком відповідний) випадок, прирівняне становище;
• не совсем адекватное поведение – дивна якась (трохи дивна) поведінка;
• полностью адекватный – цілком адекватний, цілком як треба (відповідний).
[Жителі польської Мазовії насилу розуміють кашубську мову балтійського побережжя, хоча кашуби мають свою писемність і власну граматику. У нас би «табачники» всіх мастей відразу б закричали про розкол України. Напевно, в Польщі їх би визнали не цілком адекватними (Юрій Райхель)] Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КОМПЕНСА́ЦИЯ (дія) ще відшкодува́ння, (гроші) відшкодо́вання.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Компенсация – компенса́ція, -ії, відшкодува́ння, -ння.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

возмеще́ние відшкодо́вування; відшкодува́ння, пове́рнення, покриття́; компенса́ція,-ції
фонд ек. фонд,-ду, нагрома́дження, ресу́рси,-сів, запа́си,-сів
ф. амортизацио́нный фонд амортизаці́йний
ф. во́дный ресу́рси во́дні, запа́си води́
ф. возмеще́ния (убы́тков) фонд відшкодува́ння (зби́тків)
ф. жили́щный фонд житлови́й
ф. земе́льный фонд земе́льний
ф. информацио́нно-спра́вочный фонд інформаці́йно-довідко́вий
ф. обме́нный фонд обмі́нний
ф. резе́рвный фонд резе́рвний
ф. целево́й фонд цільови́й

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Відшкодува́ння – возмещение.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Возмещение (расходов) – поверта́ння, пове́рнення, спла́чування, спла́чення; (ущерба, потери) – відшкодува́ння; в -ние расходов – поверта́ючи (спла́чуючи) витра́ти, на пове́рнення (спла́чення, спла́ту) витра́т, щоб поверну́ти (сплатити) витра́ти; в -ние убытков – на відшкодува́ння втрат, відшкодо́вуючи втра́ти; по -нии расходов – сплативши витра́ти, коли (як) витра́ти спла́чено (бу́дуть спла́чені).
Вознаграждение (плата) – винагоро́да, пла́та, платня; (возмещение) – відшкодува́ння; (действие) – (ви)нагоро́джування, (ви)нагоро́дження; в. пожетонное – віджетоно́ва платня; в. страховое – убезпе́чне відшкодува́ння, убезпе́ччина, убезпечна́ нагоро́да; выдать положенное -ние – видати призна́чену платню.
Компенсация – компенса́та, компенса́ція; (за вред) – відшкодува́ння.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

відшкодува́ння, -ння (дія)

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Відшкодува́ння, -ня, ср. Возмещение (убытков). Сл. Нік.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

оборо́нниця, оборо́нниць; ч. оборо́нник, оборо́нець
1. та, хто обороняє, захищає когось, щось від нападу, ворожих дій і т. ін.[Ми не можемо змиритись з тяжкою втратою талановитої літераторки, твердої будівничої незалежної України, завзятої оборонниці Української Національної Ідеї. (Нація і держава, №23 (602), 04.06.2015). Тетяна, оборонниця Гостинного двору: «Вони зайшли зранку. Попросили всіх вийти <…>». (ТВІ, rada.gov.ua, 19.02.2013). Секлето, ти оборонниця й заступниця <…> (Євген Гуцало «Співуча колиска з верболозу» (збірка), 1991). Суд увільнив фірму від вини й кари, зате ревні оборонниці моральности мусіли заплатити відшкодування за знищення крамничної вистави <…> (Дїло, 11.09.1938). Опріч того, під впливом рішучого настрою мас, вона не сміла вести соціалістичної політики, виступаючи тільки, як оборонниця демократії. (Дмитро Донцов «Підстави нашоі політики», 1921). Ти, срібнолука богине-мисливице, Честі і цноти дівчат обороннице, Поміч свою нам подай <…> (Леся Українка «Іфігенія в Тавриді», 1898). – Ви така палка оборонниця жіночого питання й нападаєтесь на дам, – сказав Комашко. (Іван Нечуй-Левицький «Над Чорним морем», 1888).]
// оборо́нниця роди́нного во́гнища – та, хто захищає родину, дбає про неї. [На думку авторки дослідження, чоловікова мати під час весілля виконує роль жриці та є оборонницею родинного вогнища <…> (Ірина Михалевич «Українська жіноча пісня: поетико-естетичний аспект», 2018).]
2. та, хто не допускає кривди над кимось або чимось, заступається за когось або щось. [Послання поеми було досить простим: Ісус Христос був земного походження, близьким до народу, так само як і Марія, оборонниця «окрадених, сліпих невільників», і його апостоли-«мужики» <…> (Ярослав Грицак «Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота», 2006). А визначні національні діячки: вчена Софія Русова, графиня Єлизавета Милорадович, посол до польського сейму, оборонниця прав українців в Лізі Націй Милена Рудницька. (Тиждень, 04.03.2011).]
див.: захисни́ця; засту́пниця, покрови́телька; адвока́тка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 551 – рідко.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
поплі́чниця, поплі́чниць; ч. поплі́чник
1. товаришка, співучасниця почесної справи. [Але найбільше спасибі моїм відчайдушним поплічницям Ira Shostak та Liza Gavrylenko, які не спасували перед жодними навантаженнями. (Людмила Смоляр, ФБ, 2015).]
2. та, хто допомагає комусь у чомусь. [Біжиш попліч у безвість під батогами долі, з посторонками різних обов’язків. І несила примкнутися близько, оповисти ніжно шию поплічниці <...>. (Сергій Пилипенко «Друзі дітей», 1927).]
3. та, хто поділяє чиїсь думки, дії. [<…> Марія Павлівна, вірна поплічниця свого чоловіка в ділах і поглядах, не змінила своїх переконань і віри в соціялізм. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Поляк зараз і назвав себе князем Порецьким, головою інсургентів, а панна теж сказала, що вона дійсно графиня Ружмайло, що була поплічницею князевою і ніби брала участь у повстанні. (Людмила Старицька-Черняхівська «Діамантовий перстень», 1929).]
4. зневажл. співучасниця ганебних або ворожих дій, учинків. [Також поплічниця сепаратистів збирала та передавала російським модераторам дані про суспільно-політичну та соціальну ситуацію на Львівщині <…> (Високий замок, 2017). Єфрейтор, якого всі вважали вбитим, устигнув розгледіти поплічницю терористів. (Андрій Кокотюха «Київські бомби», 2013). Войовнича гітлерівська поплічниця звернулася тоді одразу до французького, швейцарського і західнонімецького суду з вимогою стягти з кінофірми, яка випустила «Криваві часи», 100 тисяч марок відшкодування за порушення її авторських прав. (Всесвіт, 1969. №12).]
див.: сподви́жниця; помічни́ця; прибі́чниця, одноду́мка; спі́льниця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 7, 1976, с. 211.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)