Знайдено 50 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Бесче́стие – несла́ва, безче́стя́, бе́зчесть, не́честь, га́ньба́, гане́ба. |
Зазо́р –
1) со́ром (-му и -ма́), соромо́та, га́ньба́; 2) см. Зазре́ние; 3) (промежуток между зубцами двух колёс) люз (-зу), люк (-ку). |
Незазо́рно, нрч. –
1) негане́бно, нести́дко, без га́ньби́, без со́рому; 2) (сказ. безл. предл.) негане́бно, несо́ромно, нести́дно, не га́ньба́, не со́ром (роби́ти що). |
Несмыва́емый – незми́вни́й, незми́ваний. • -мый позор – незми́вна́ га́ньба́. • -мое пятно – незми́вна́ (невідпирна́) пля́ма. |
Ни́зость –
1) см. Ни́зкость 1 и 2; 2) (в нравств. смысле) – а) (качество, свойство) ни́зькість, ни́цість, (подлость) підло́тність, підло́та, пі́длість, (позорность) гане́бність (-ости). [Ді́вчині мо́торошно ста́ло від безсоро́мности, ни́цости її́ су́ддів (В. Підмог.)]; б) (низкий поступок) ни́зькість, низо́та, ни́цість, низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок (-нку), (подлость) підло́та, (мерзость) мерзо́та, гидо́та, бридо́та. [Яка́ ганьба́! ни́цість, бридо́та! (В. Підмог.)]. |
Осрамле́ние –
1) осоро́млення, зга́ньблення; 2) со́ром, га́ньба́. |
Оху́ливание – гу́діння, га́ніння, дога́на, ганьба́. |
Позо́р – га́ньба́, гане́ба, (безчестие) безче́стя, (поругание) нару́га, (оговор) несла́ва, сла́ва, суд, осу́да, осудо́вище, осудо́висько, (стыд) стидо́та, стидо́вище, стидо́в’я, (публичный) публі́ка, (постыдное зрелище, место) позо́рище [Усе́ нага́дувало їм про ї́хню неда́вню га́ньбу, безси́лля й зра́дництво (Єфр.). Ганьбо́ю не ві́зьмеш, так си́лою ді́ймеш (Приказка). На все село́ несла́ва (Кониськ.). Бо на позо́рище веду́ть старо́го ду́рня муштрува́ти (Шевч.). Виставля́є їх (хи́би лю́дські) на прилю́дне позо́рище (Єфр.). Мов на позо́рищі прику́та я стоя́ла (Л. Укр.)]. • -зо́р и срам – ганьба́ та со́ром. • Небывалый -зо́р – несві́тська ганьба́. • Покрыть -ро́м кого – ганьбо́ю вкри́ти кого́. • Запятнать -ром кого – заплямува́ти ганьбо́ю кого́. • И вас не минет этот -зо́р – і вас не мине́ (не мине́ться) ця ганьба́ (гане́ба). • -зо́р измены – ганьба́ зра́ди. • Край проклятия и -ра – краї́на (край) прокля́ття й ганьби́. • Какой -зо́р! – яка́ ганьба́! • От этого -ра – з ціє́ї ганьби́. |
Поноше́ние –
1) га́ньба́, га́на, гане́тьба, гани́[е́]ба, глум, обмо́ва, огу́да, несла́ва, нару́га; 2) (действ.) га́ньблення, га́нення, ганьбува́ння, обмовля́ння, лихосло́влення, несла́влення, потрі́пування, шкилюва́ння. |
Порица́ние – га́ньба́, гудьба́, гу́діння, дога́на, га́на, нага́на, прига́на, огу́да, загу́да, осу́да и о́суд, гани́[е́]ба, гане́тьба. [Де нема́є сва́рки, де нема́є ла́йки, де нема́є дога́ни людсько́ї (Мирн.). Дога́на му́дрого бі́льше сто́їть, як похвала́ дурно́го (Номис). Було́ куди́ ні пі́дуть мої́ до́чки, ніко́ли гани́би не чу́ти (Г. Барв.)]. • Высказывать, выражать -ние – висло́влювати (ви́словити), роби́ти (зроби́ти) дога́ну кому́, га́ньбу́ дава́ти (да́ти) кому́, гу́дити, погу́дити кого́. [Я па́рубку ганьби́ не даю́ (М. Вовч.). Його́ покли́кано до кура́тора і зро́блено йому́ дога́ну за те, що ши́рить неба́жані уря́дові думки́ (Грінч.). Сестру́ похва́лять, мене́ погу́дять (Гол.)]. • Подвергнуться -нию – підпа́сти під дога́ну. |
Поруга́ние – (действием и словами) нару́га, пота́ла; (словами) несла́ва, (з)несла́влення, га́ньба́, публі́ка. [Наш край в нево́лі і в нару́зі (Олесь)]. • На -ние – на нару́гу, на пота́лу. • На общее -ние – на публі́ку. • Подвергаться -нию – терпі́ти нару́гу, зазнава́ти, зазна́ти нару́ги. • Отдавать на -ние – завдава́ти, завда́ти, віддава́ти, відда́ти на нару́гу. |
Поруга́тельство – га́ньба́, безче́стя́ (-тя́), несла́ва. Срв. Поруга́ние. |
Посрамле́ние – посоро́млення, осоро́млення; (позор) несла́ва, бе́зчесть (-ти), безче́стя́ (-стя́), постидо́вище, позо́рище, га́ньба́, згу́да, нару́га. [Я не хо́чу тако́ї бе́зчести (Звяг.). Селу́ безче́стя не ро́блять (Котл.)]. • На -ние – на позо́рище, на згу́ду, на нару́гу. [На позо́рище веду́ть старо́го ду́рня муштрува́ти (Шевч.). Неха́й веду́ть мене́ на згу́ду, а без те́бе жи́ти я не бу́ду (Грінч. III)]. Срв. Срам. |
Поху́лка – гу́діння, га́ніння, гудьба́, ганьба́. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
НЕСМЫВА́ЕМЫЙ ще невідми́ваний, прикм. невідми́вни́й; несмываемый позо́р /несмываемое пятно́/ ві́чна ганьба́ /пля́ма/. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Бесчестие – бесче́стя, -тя; га́ньба́, -би́. |
Зазор – ганьба́, -би́, со́ром, -му. |
Осрамление –
1) осоро́млення, -ння; 2) со́ром, -му, ганьба́, -би́. |
Позор – ганьба́, -би́. |
Срам, срамота – со́ром, -му, ганьба́, -би́. |
Хула – ганьба, -би, огуда, -ди. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Бедность
• Бедность не порок [а несчастье] – бідність (убозтво) не порок [а нещастя]. Пр. Бідність — то не ганьба. Пр. Бідність не тратить честі. Пр. Старці не родяться, а робляться. Пр. • Бедность одолела кого – злидні посіли (обсіли, осіли, заїли) кого; (образн.) злидні розгніздились у кого. [Удову сердешну так злидні осіли, що живий жаль. Сл. Гр.] • Бедность учит, а счастье портит – щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає. Пр. З бідою не знаться, щастя не знайти. Пр. • Впадать (впасть) в бедность – збідніти; зубожіти (зубожитися); дійти до вбозтва; зійти (перевестися, звестися) на злидні; перевестися (звестися) ні на що (ні на се ні на те); зійти на біду (нанівець); (застар.) звестися з хазяйства; (образн.) звестися до нитки; (зрідка) зійти на пси. [Зубожився так, що нічого не має. Сл. Гр. Перевівся ні на се ні на те. Пр. До нитки звівся мій козак… Шевченко.] • Доведённый до бедности – зубожений. [Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевченко.] • Доводить, довести до бедности кого – доводити, довести до убозтва (до бідування) кого; убожити, зубожити кого; біднити, збідняти, збіднити кого; (застар.) зводити, звести з хазяйства кого. [Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. Барвінок.] • Жить в бедности – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити при (в) злиднях (при убозтві); (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити. [Дуже гірко йому жилося. Казка.] |
Возмутительно
• [Это] возмутительно! – [Це] ганьба (гидота, неподобство)!; [це] неподобна (обурлива) річ!; це [просто] обурює! |
Лень
• [Все] кому не лень – [Усі] кому не ліньки (кому охота); [всі] хто не лінується (хто захоче). • Ему лень слово сказать – йому ліньки (неохота) слово сказати; він лінивий (ледачий) на слово. • Ему (мне) лень сделать что (разг.) – йому (мені) ліньки зробити що; йому (мені) неохота зробити що; не бере охота його (мене) зробити що. • Лень нашла, напала, одолела – лінощі (ліньки, баглаї) напали, обсіли; баглаї вкинулися. • Лень - мать всех пороков – лінощі - мати усіх вад (усіх пороків). Пр. Лінощі псують людину. Пр. • От лени человек хворает, а от труда делается здоровым – без діла слабіє сила. Пр. Як без діла сидіти, то можна й одубіти. Пр. Лінощі - гірші за хворобу. Пр. • Труд человека кормит, а лень портит – праця чоловіка годує, а лінь марнує. Пр. Праця людину підносить, а лінощі псують. Пр. Праця - людині окраса, а ледарство - ганьба. Пр. |
Труд
• Без труда не вынешь (не вытащишь) и рыбку из пруда – без труда нема плода. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. Не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Пр. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. Пр. Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні. Пр. • Брать, взять, принять на себя труд – брати, узяти на себе труд (клопіт, обов’язок). • Давать, дать себе труд – завдавати, завдати собі труду (праці); додавати, додати собі клопоту. • Добытый тяжёлым трудом – здобутий тяжкою працею; тяжко зароблений; загорьований; замозольований; потовий. • Жить собственным трудом – жити з власної (з своєї) праці. • Напрасный труд – даремна (марна) праця; шкода праці. • Не дать себе труда – не потурбуватися (не подбати), щоб…; не дати собі труду. • С большим трудом – на превелику силу; надсилу-насилу; сила-в-силу; (іноді) з великою (з тяжкою) бідою. • С трудом – насилу (усилу, через силу); (за)ледве; (іноді) з бідою. • Только в труде счастье везде – тільки праця дає щастя. Пр. • Труд человека кормит, а лень портит – праця чоловіка годує, а лінь марнує. Пр. Праця людину підносить, а лінощі псують. Пр. Праця — людині окраса, а ледарство — ганьба. Пр. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Гане́тьба, см. Ганьба́. |
Ганьба́ –
1) бесчестие, позор, стыд, поругание; 2) порицание, осрамление, хула. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
га́ньба́, -би́, -бі́ |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Ганьба́, -би́, ж.
1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип’є. Лебед. Ганьбу́ да́ти – кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
*Гане́ба, -би, ж. = Гане́тьба, Ганьба́. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Безсла́віе = несла́ва, не до́бра сла́ва, ганьба́, со́ром. — Ой не ходи, козаче, до мене, бо неслава на тебе й на мене. н. п. — Тим до неї не горну ся, неслави бою ся. н. п. |
Безче́стить = безче́стити, га́нити, ганьби́ти, ганьбува́ти, зневажа́ти, бе́штати. С. Аф. З. Л. — Почав ганьбити його остатнїми словами. Фр. — Которі́ї короля бештають і кривду йому чинять Б. Н. Безче́стіе = безче́стя, ганьба́, знева́га. С. Аф. З. — Ганьбою не діймеш, так силою візьмеш. н. пр. Безче́стный = нече́сний, гане́бний, безе́цний. С. З. — А такою карностю ганебною маєть каран бути. Ст. Л. — Ганебне дїло. |
Кри́тика = 1. кри́тика, розбі́р. 2. погові́р, сла́ва, ганьба́. (С. Аф.). — Була слава, була слава, стали поговори, та на тую дївчиноньку, що чорниї брови. н. п. — Полюбила Петруся, поговору бою ся. н. п. |
Опоро́ченіе = ганьба́, опоро́ка. — За се дїло на мене не буде опороки од людей. Лев. |
Осрамле́ніе =осоро́мле́ння; со́ром, ганьба́. |
Охужде́ніе = ганьба́ (С. Аф. З.), гу́дїння, дога́на (С. З.). — На мою роботу я зроду не чув гудїння. Кн. — Догана мудрого більше стоїть, як хвала дурного. н. пр. |
Позо́ръ = позо́р (С. Жел.), страмо́вище (С. Жел.), стидо́вище (С. Жел.), ганьба́, нару́га, несла́ва, публїка, пору́га, пота́ла. — Нема у їх нї сорому, нї позору. Кн. — Страмовище та й годї! Катеринос. — Ой сьміх та й публїка: била жінка чоловіка! н. п. |
Поноше́ніе = ганьба́ (С. Ж.), гане́тьба, огу́да, осу́да, обмо́ва, нару́га, знева́га, д. Позо́ръ. — Смерть не така страшная, як осуда людськая. н. пр. |
Порица́ніе = ганьба́ (С. Аф. З. Л.), га́на, нага́на, дога́на (С. З.), гу́дїння, осу́да, опоро́ка. — Нї хвальби, нї ганьби я не сплїтаю. К. Ш. — Догана мудрого більше стоїть, нїж похвала дурного. н. пр. — На мою роботу я зроду не чув гудїння. Кн. — За се дїло на мене опороки не буде. Лев. |
Посмѣя́ніе = по́сьміх, осу́да, нару́га, пору́га, ганьба́. (Пр д. під сл. Осужде́ніе, Охужде́ніе, Поруга́ніе і Посмѣ́шище). |
Посрамле́ніе = 1. осоро́млення. 2. со́ром, соромо́та, страмо́вище, глум (С. Л.), ганьба́, нага́на (С. Л.). — Танцювати не робота, а не вмієш — соромота. н. пр. — Ледащиця з мене кпить ся — мінї соромота. н. пр. — Вскочив в таке страмовище, що сором і між люди. Кн. |
Презрѣ́ніе = знева́га (С. Аф. З. Л.), непова́га, гордува́ння, пого́рда, ганьба́, гане́тьба, призи́рство. — Нема в моїй душі к тобі зневаги злої і слів докірливих на язику нема. Сам. — Та й видно, що він був у зневазі. С. З. — Буде на неї дивитись з призирством і обходитись з неповагою. Кот. — Ти, дївчино гордівнице, гордуєш ти мною! Буде тобі гордування все перед тобою. н. п. — Презрѣ́ніе нести́, быть въ презрѣ́ніи = поневіря́ти ся. С З. Л. — Нехай мене лучче понесуть на марах, нїж я маю поневірятись та, терпіти од своїх дітей. Лев. — Презрѣ́ніе оказа́ть = знева́жити, погорди́ти, погордува́ти. |
Сромота́, срамъ = со́ром, соромо́та, страм, стидо́вище, стидо́въя, ганьба́. — А ти ж, мати, у старій свитинї, то буде ж сором і моїй господинї. н. п. — До мене, родино, до мене, не буде вам сорому за мене. н. п. — Танцювати не робота, а не вміти — соромота. н. пр. — Ледащиця з мене кпить ся — мінї соромота. н. п. — Надѣ́лать сра́му = осоро́мити, завда́ти, нароби́ти со́рому (д. Осрами́ть). |
Стыдъ = со́ром, соромо́та (С. Л.), ганьба́. — У доброго чоловіка сором на виду, а у ледачого під підошвами. н. пр. — Гріх перед Богом і перед людьми сором. Кн. — Ледащиця з мене кпить ся — мінї соромота. н. п. — Вводи́ть въ стыдъ = со́рому завдава́ти. |
Хула́ = ганьба́ (С. Л.), огу́да, осу́да, дога́на, нага́на і д. Охужде́ніе і Порица́ніе. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)