Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Запропонувати свій переклад для «горб»
Шукати «горб» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Горб –
1) горб, ум. го́рбик, горбо́к, горбо́чок;
2) (выпуклость) горбо́к, горбо́вина;
3) (спина) хребе́т, спи́на, кряж (р. кряжа́).
• Накласть кому в горб – відлата́ти, наби́ти кого́, надава́ти стусані́в кому́, полата́ти кому́ бо́ки.
• Гнуть, погнуть горб – гну́ти, попогну́ти спи́ну, кряжи́ти, попокряжи́ти (над робо́тою).
Буго́р – горб, бу́рта (и бурт), (некрутой) згі́рок (р. -рка), узгі́рок.
• Б. снежный и песчаный – кучугу́ра, ку́па, стіс (р. сто́су) сні́гу.
Го́рбик, см. Горб.
Горбо́к, горбо́чек, см. Горб.
Заго́рбок – межи́пліччя, (неточно) карк (-ку), (шутл.) горб (-ба́).
• Ударить в -бок – уда́рити межи́ пле́чі, да́ти в карк, в горб.
Класть –
1) (что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)].
• -сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти.
• -сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.).
• -сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою.
• -сть в кучу – на ку́пу кла́сти.
• -сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си.
• -сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок.
• -сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)].
• -сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10.
• -сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни.
• -сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́.
• -сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що.
• -сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
• -сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)].
• -сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го.
• -сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці.
• -сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть.
• Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́.
• -сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)].
• -сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́.
• -сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік.
• -сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)].
• -сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)].
• -сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну.
• -сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му.
• -сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)].
• -сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що.
• -сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що.
• -сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го.
• -сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься.
• -сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися.
• -сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му.
• -сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть.
• -сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть.
• -сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4.
• -сть преграду, см. Прегражда́ть.
• -сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем.
• Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка).
• Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка);
2) класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти;
3) (кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика].
• Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный.
Курга́н – (природный холм, гора) шпи́ль-гора́, шпиль (-ля́), горб (-ба́), (песчаный, снежный) кучугу́ра; (насыпной) моги́ла, курга́н (-ну), (на возвышен. месте, обыкнов. со сторожевым постом) моги́ла-верхови́на, верхови́нна моги́ла, (с кратерообразной вершиной, пров.) кугу́м (-ма). [Ой, ви́йду я на шпи́ль-гору (Чуб.). Як умру́, то похова́йте мене́ на моги́лі, серед сте́пу широ́кого на Вкраї́ні ми́лій (Шевч.). Горя́ть моги́ли-верхови́ни в по́лі (Куліш). У нас оці́ моги́ли, що як круго́м наси́пано, а всере́дині я́ма, – кугу́мами зву́ть (Переясл.)].
II. Мар – горб (-ба́), бу́рта, (насыпь) на́сип (-пу), (курган) моги́ла.
Наго́рбок – межи́пліччя (-ччя), (шутл.) горб (-ба́).
• Ударить в -бок – уда́рити межи́ пле́чі, да́ти в горб.
Наго́рок – горб (-ба́), су́горб (-ба); срв. Холм.
Напу́чивать, напу́чить –
1) надима́ти, наду́ти, обдима́ти, обду́ти, (вздымать) здима́ти, зду́ти, (о мног.) понадима́ти, пообдима́ти, поздима́ти що.
• -чил себе горб – зроби́в (настанови́в) собі́ горб(а́).
• -чило живот мне – мене́ обду́ло, мені́ обду́ло че́рево (живі́т).
• Лёд на реке -чило – лід на рі́чці зду́ло;
2) (таращить глаза) витріща́ти, ви́тріщити, (грубо) вилу́плювати, ви́лупити, (о мног.) повитріща́ти, повилу́плювати о́чі (грубо: баньки́).
Напу́ченный –
1) наду́тий, обду́тий, зду́тий, понади́маний и т. п.;
2) ви́тріщений, ви́луплений, повитрі́щуваний, повилу́плюваний.
-ться –
1) надима́тися, наду́тися, понадима́тися; бу́ти нади́маним, наду́тим, понади́маним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) наобдима́тися и т. п.; срв. Пу́чить, -ся.
Образо́вывать, образова́ть –
1) (устраивать, учреждать) витво́рювати, ви́творити, утво́рювати, утвори́ти, формува́ти, зформува́ти, склада́ти, скла́сти. [Він ви́творив був оригіна́льний лад (Єфр.). Сусі́ди встига́ли скла́сти міцні́ політи́чні органі́зації (Єфр.). Три лі́нії утво́рюють трику́тник].
• -вать в совокупности, вместе что-л. – склада́тися ра́зом на що. [Експлуата́ція, шахра́йство й злочи́нства склада́ються разо́м на скаже́ний шум життя́ (Єфр.)].
• -вать собою что-л. – витво́рювати, утво́рювати з се́бе що, формува́тися, склада́тися в що, станови́ти собо́ю що. [Ця нау́ка пока́зує, яки́ми бува́ють і яки́ми пови́нні бу́ти тво́ри, що склада́ються в письме́нство (Єфр.). Сей горб стано́вить собо́ю підмурі́вок (Л. Укр.)];
2) осві́чувати, освіти́ти кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́.
Образо́ванный –
1) ви́творений, утво́рений, зформо́ваний, скла́дений.
• Вновь -ный – новоутво́рений;
2) осві́чений.
Приго́рок – па́горок, згі́рок, пі́дгорок, пере́горок (-рка), горб (-ба́), горбо́к (-бка́), го́рбик, шпиль (-ля́). [Ко́ні рвону́ли, візо́к об’ї́хав круг па́горка (Корол.). Чолові́к постро́їв ха́ту… коло мі́ста на шпилі́ (Щогол.)]; срв. Холм.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Пригорок, пригорье – па́горок, підгірок, горб, горбок, горбик, па́горб, па́горбок, при́гір, пригорок, пригорбок, згі́рок, пі́дгорок, пере́горок. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БУГО́Р ще го́рбик;
за бугор за перела́зи, за горб;
за бугром за перела́зом, за горбо́м.
ГНУТЬ ще згина́ти /вигинати, загинати, нагинати, пригинати, підгинати, перегинати, відгинати/; попогну́ти спи́ну див. изрядно потрудиться, наишачить;
гнуть горб труди́ти по́перека;
гнуть спи́ну (перед ким) гну́тися;
гнуть ше́ю пе́ред кем гну́тися дуго́ю пе́ред;
гну́щий що гне тощо, зви́клий /ста́вши/ гну́ти, зда́тний /зму́шений/ зігну́ти, прикм. згина́льний /вигинальний/;
гнущий спи́ну зви́клий гну́тися;
гну́тый гну́тий, оказ. гне́нний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Горб – горб, -ба́.
Бугор – го́рб, -ба.
Холм – горб, -ба.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Бугор – горб (-ба́);
• б. (снежный или песчаный) – кучугу́ра;
• б. некрутой – згі́рок (-рка).
Холм – горб (-ба́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Горб
• Гнуть горб – гнути хребет (спину); кряжити.
• Испытать на своём (на собственном) горбу – зазнати (спробувати) на собі.
• Наложить кому по горбу (разг.) – відлатати (набити) кого; надавати стусанів кому; полатати боки кому.
• Своим горбом добывать, добыть, зарабатывать, заработать что (разг.) – заробляти, заробити (запрацьовувати, запрацювати) своїм хребтом (горбом, кряжем) що; власними руками (власноруч) добувати, добути, заробляти, заробити, загорьовувати, загорювати що.
Богатство
• Богатство дмёт, а бедность гнёт – багатство дме, а бідність (бідування) удвоє гне. Пр. Багатство дме, а нещастя гне. Пр. Багатому пшениця, а вбогому трясця. Пр.
• Богатство пучит, а убожество плющит – у багатого живіт росте, а в бідного — горб від роботи. Пр. Багатство пушить, а бідацтво сушить. Пр.
• Жить в богатстве – жити в (при) багатстві (у розкоші, у розкошах, у великому достатку, у великих достатках); розкошувати; (іноді) багатирювати; (зах.) гараздувати. [Той розкошує, є й переє в нього всього, а той страждає. Тесленко.]
• Купаться в богатстве – пишатися (купатися) в розкошах (у достатках); (образн.) у (сріблі-)золоті купатися. [І з панами сам Порівняєшся, В сріблі-золоті закупаєшся… Руданський.]
• Несметные богатства – незліченні скарби; (також в однині) незліченний скарб; незчисленні (незліченні) багатства; (також в однині) незчисленне (незліченне) багатство; (образн.) золоті гори. [Скарб незліченний людської мови. Кримський.]
• Пожить в богатстве – розкоші (розкошів) зазнати (зажити); порозкошувати; (іноді) побагатирювати; (зах.) погараздувати. [Із-за гори кам’яної голуби літають, Не зазнала розкошоньки, вже й літа минають. Н. п.]
Богатый
• Богат — и куры денег не клюют – там грошей і кури не клюють. Пр. У нас грошей і свині не їдять. Пр.
• Богат Мирошка, а животов — собака да кошка (богат Ерошка: есть собака да кошка) – він так живе, що і собаки нема. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. Тільки й землі, що поза нігтями. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Держав дві корови, а тепер дві ворони. Пр.
• Богатое воображение, богатая фантазия – буйна (багата) уява, фантазія. [Це продукт моєї буйної фантазії. Гжицький.]
• Богатому не спится (богатый вора боится) – гроші не знать що, та спати не дають. Пр. Багачі їдять калачі, але сплять удень, а мало вночі. Пр. Велике багатство — великий клопіт. Пр. Багатому не спиться. Пр.
• Богатому сладко естся, да плохо спится – багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі. Пр.
• Богатому черти деньги куют – багатому й чорт гроші носить. Пр. Багатому чорти й горох молотять. Пр. Багатому й чорт яйця носить. Пр. За багачем сам чорт з калачем. Пр. Багатому вітер гроші несе, а бідному половою очі засипає. Пр. Багатого й серп голить, а бідного (убогого) й бритва не хоче. Пр. Багатому й під гору вода тече, а бідному й у долині треба криницю копати. Пр. У багатого й теля з телям, а в убогого одна корова, та й та ялова (ялівка). Пр. У багача багато дров, та й горять, а в мене одно поліно, та й то не хоче. Пр. [Багатому дідько доносить (додає). Франко.]
• Богатый бедного не разумеет – багатий бідного ніколи не розуміє. Пр.
• Богатый бедному не брат – хто багат, той не всім брат. Пр. Багатий бідного не знає. Пр. Багач багача пита. Пр.
• Богатый врёт — никто его не уймёт – багачеві можна й чорта з’їсти, а бідному зась. Пр.
• Богатый, обладающий богатством человек – багата людина; багатій; багатир; (давн.) дука (дукар, дукач); (емоц.) пузан; багатиня; багатище; (арх.) срібляник; (збірн. емоц. арх.) дукарня; дукаряччя; багатирство. [Він єдиний син тисячника-багатія. Досвітний. Ой беруть дуку за чуб, За руку… Н. п.]
• Богатый пузатеет, бедный тощеет – у багатого (багатому) живіт росте, а в бідного (бідному) — горб від роботи. Пр.
• Богатый чем – багатий на що; (рідше, переважно в певних словосполуч., також) багатий чим. [Українська мова напрочуд багата на синоніми. Рильський. Чим багаті, тим вітати раді. Пр.]
• [Мужик] богатый — что бык рогатый – [Мужик] багатий, як віл рогатий. Пр. Багатий, як чорт рогатий. Пр. Багатий, як пес кудлатий. Пр. Мужик багатий, а пес кудлатий, то все одно. Пр. Як багатий, так і клятий. Пр.
• Не родись богатый, а родись счастливый – не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родися в платтячку, а родись у щастячку. Пр. Не родися красний, а родися щасний. Пр. Не родися красивий, але щасливий. Пр. Щасливому сир на колоді. Пр.
• Самый богатый (богатейший) – найбагатший.
• Становиться, стать богатым (богатеть) – багатіти; забагатіти (розбагатіти); (про багатьох) побагатіти; (образн.) обрости; іде як з халяви кому. [Жила б, багатіла та спереду горбатіла! Номис. Ой, коли б я, козаченьку, Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, Й за харч не схотіла. Н. п.]
• Становиться, стать богаче – багатшати, побагатшати.
• У богатого чёрт детей качает – багатому й чорт діти колише. Пр. Багатому дідько помага дітей колихати (багатому усі діти колишуть), а бідному то й няньки чорт не дасть (а вбогому і нянька не хоче). Пр. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Пр.
• Чрезвычайно богатый – дуже багатий; багатющий (багатенний); (багатий-)пребагатий; (образн. давн.) скриня не причиняється (аж скриня тріщить) у кого; мішок з грішми. [Вона була одинока й заможня, скрині не причинялись од того добра. Барвінок.]
• Чем богаты, тем и рады – чим багаті, тим і раді. Пр. Чим багаті, тим вітати раді. Пр. Чим хата багата, тим [вітати] рада Пр. Що хата має, тим і приймає. Пр. Що маємо, тим [радо] вітаємо. Пр. Що (чим) має, тим вітає. Пр. На що нас Біг споміг, тим і приймаємо. Пр.
Гнуть
• Гнуть в дугу кого (перен. разг.) – гнути у дугу (у каблук) кого; гнути як дугу кого; лука ставити кого. [Ото ж ти мене, небоже, зігнув у дугу! Стефаник. Хоч літа його гнуть у каблук із турботами в парі, Та в очах його все ще горить, Мов дві блискавці в хмарі. Франко.]
• Гнуть горб, спину (перен. разг.) – гнути спину (хребет); кряжити. [Все життя кряжила: то в панів, то в багатіїв. З нар. уст.]
• Гнуть куда, к чему – гнути (хилити, вернути, навертати) куди, на що. [Але треба мати десять голів, щоб добрати, куди він гне. Тихий. Знаю, куди ти хилиш! Васильченко. Куди вони, діти наші, вернуть? Смолич.]
• Гнуть свою линию (перен. разг.) – гнути свою лінію; робити все по-своєму; (образн.) виводити (прясти) свою нитку. [Добре прядеш свою нитку, що тільки вшиєш нею? Стельмах.]
• Гнуть спину, шею перед кем (перен. разг.) – гнути спину (хребет), шию перед ким; плазувати перед ким. [Вчора перед паном спину гнули, підкорялися, а сьогодні взялися за вила… Гордієнко.]
Лопатка
• Бежать, удирать во все лопатки, лупить во все лопатки (разг.) – на всі заставки (чимдуж, щодуху, що є духу, скільки духу, з усієї сили) бігти, тікати; бігти, як вітрів батько; бігти навзаводи з вітром.
• Класть, положить на [обе] лопатки кого (разг.) – класти, покласти на [обидві] лопатки кого; покласти кого на горб (навзнак, навзнаки).
• У него язык не лопата — знает, что сладко – він знає, що солодке (що добре). Пр.
Положить
• Вынь да положь (разг.) – Див. вынуть.
• Как Бог на душу положит (разг.) – як заманеться; собі до вподоби.
• Не положит охулки, похулки на руку кто (разг.) – свого не подарує (не пропустить) хто; (образн.) він не впустить рака з рота.
• Положа (положив, положивши) руку на сердце (сказать) – поклавши руку на серце (з душі, по щирості, щиросерд(н)о, від щирого серця [сказавши]).
• Положим, что… (разг.) – припустім(о) (візьмімо, покладімо), що…; вважаймо, що…; даймо (на те), що… [Даймо на теє, що воно було заєць, а хто ж його курей поїв? Сл. Гр.]
• Положить в карман что-либо – покласти собі до кишені (в кишеню) що; привласнити (присвоїти) чуже.
• Положить во главу угла (книжн.) – Див. глава.
• Положить врага на месте – укласти ворога (на місці); убити ворога на місці; зробити ворогові кінець; трупом покласти (положити) ворога.
• Положить голову, жизнь, душу за кого, за что – головою, душею, життям накласти (наложити) за кого, за що; скласти життя за кого, за що; віддати життя своє, душу свою за кого, за що; покласти душу за кого, за що; трупом лягти за кого, за що.
• Положить зубы на полку (разг.) – Див. зуб.
• Положить конец чему – зробити кінець (край) чому; покласти край чому; (образн.) берега дати чому.
• Положить на музыку, на ноты – покласти на музику (на ноти) що; завести в ноти що.
• Положить на обе лопатки – покласти на (обидві) лопатки кого; покласти кого на горб (навзнак(и)).
• Положить на плечи чьи, кому – (те саме, що) Взваливать, взвалить на плечи. Див. взваливать.
• Положить начало чему – покласти початок чому (чого); дати (зробити) початок чому; закласти (започати) що.
• Положить оружие – скласти зброю.
• Положить основание (основы) чего – заснувати що; покласти основу (підвалини, підвалину) чому.
• Положить под сукно (перен.) – Див. сукно.
• Положить себе за правило (правилом) – узяти (покласти) [собі] за правило (правилом).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

буго́р горб,-ба, горбо́к,-бка́, па́горбок,-бка
холм горб,-ба́, па́горб,-ба, узгі́р’я

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бе́лебень –
1) горб, холм;
2) глубокое место в воде.
Горб, -ба –
1) горб;
2) бугор, пригорок, холм.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Старость - не радость. —
1. Старість - не радість, горб - не користь.
2. Старій бабі й на печі ухаб.
3. Старе, як гнила колода - нікому не потрібна.
4. Чому чорт мудрий? бо старий!
5. Така стара, що аж у паністарі зацвіло.
6. Старий що вробив - то Бог дав, а що ззів - то пропало.
7. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

горб, горба́; горби́, горбі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Горб, -ба, м.
1) Бугоръ, пригорокъ, курганъ. Вирубала дручок та стала на горбі. Рудч. Ск. I. 17.
2) Горбъ. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Ум. Го́рбик, горбо́к, горбо́чок. На горбику під вербами сиділа купа дівчат. Левиц. І. 18. Виори, синку, горбки і долинку. Чуб. ІІІ. 451. На плечах горбок має. Ном. № 9116.
Го́рбик, -ка, м. Ум. отъ горб.
Горбо́к, -бка́, м. Ум. отъ горб.
Горбо́чок, -чка, м. Ум. отъ горб.
Принижа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. прини́зитися, -жуся, -зишся, гл.
1) Опускаться, опуститься ниже, понизиться. Всяка гора і горб принизиться. Єв. Л. III. 5.
2) Унижаться, унизиться. Принизивсь панський рід великий. К. ПС. 41.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Горб — горб, -ба́.
*Бугор — горб, -ба́.
*Холм — горб, -ба́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Буго́ръ, бугоро́кь = горб, горбо́к, го́рбик, па́горок, шпиль, шпильо́к, шпиле́чок, (піску, снїгу) — ку́па, кучугу́ра, (сїлїтрений) — бурт, (гряни́чний) — копе́ць. — Стоїть хата на горбку на улицю дверьми. н. п. — Ой там па горбочку косив мужик спілу гречку. н. п. — Тай посїдали собі на горбику. С. З. — Ой вийду я на шпилечок, та гляну я на долину. н. п — З гір і пагорків Ворсклянських. Л. В. — Ач, яку кучугуру снігу намело. — Гряницю проводили, частиї копцї висипуючи. Л. В.
Перевёртывать, переверну́ть, ся = 1. переверта́ти, перекида́ти, ся, переверну́ти, переки́нути, ся. — Він натрапив колесами на горб і перекинув ся. Лев. — Перевернув ся на другий бік. — И ко́сти мои́ въ моги́лѣ переве́рнутся = і кі́сти мої струхну́ть ся в я́мі. Номис. 2. перегорта́ти, перегорну́ти, ся. — Часом шелесне хтось, перегортаючи листки. Лев. В. — Треба перегортати соломою яблука, щоб не побились у дорозї. 3. поверта́ти, поверну́ти (в иньший бік). 4. перекру́чувати, перекрути́ти. — Перекрутив замо́к.
Суту́лина = 1. д. Изги́бина і Кривизна́. 2. горб, кривина́ (хребта).
Холмъ, хо́лмикъ = холм, холме́ць(С. Жел.), горб, горбо́к, горбо́чок (С. Жел.), при́гор, при́горок, па́горок (С. ЗЗ.), буго́р (С. Л.), шпиль, шпильо́к, шпиле́чок, салїтровий — бурт, висипаний — коне́ць, більший — моги́ла. — Ой там на горбочку косив мужик спілу гречку. н. п. — Де кінчить ся межа копець насипаний. С. Л.

Запропонуйте свій переклад