Знайдено 44 статті
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Ве́тошь, -то́шье –
1) стара́ оде́жина, стари́нка, тенетя́га; 2) дра́нь (р. -ни), дра́нтя, шма́ття; 3) (прошлогодняя трава в степи) – не́жер (р. -ри). |
Дермо́ –
1) послі́д, ка́ло; 2) по́гань (р. -ни), дра́нтя (ср.). |
Дрянь –
1) (сор) смі́ття́, не́чисть (р. -ти); 2) (незнач. худая вещь, негодное существо) дра́нтя (ср.), по́гань (р. -ни), (хлам) мо́тлох, не́гідь (р. -годи), ле́дач (р. -чи), леда́що, па́скудь (р. -ди) [Якби́ до́бра коби́ла, а то дра́нтя. Що було́ до́брого – порозкупо́вували, зоста́ла́ся сама́ по́гань. З ньо́го вели́ка ле́дач. Ця ді́вчина така́ па́скудь], (только одушевл.) паску́да (общ.) [Стари́й паску́да], дрі́пло [Старе́ дрі́пло], смі́ттюх (м. р.), посмі́ттюха [Посмі́ттюха яка-не́будь кома́ндуватиме], неві́ра (общ.), (гнусная) плюга́вець (р. -вця), плюга́вство (ср.); 3) (вздор) (вся́ка) по́гань, ка́зна-що, дурни́ці. [В го́лову вся́ка по́гань лі́зе]. |
Изры́вок – дра́нтя (общ. р.), шма́та, шма́тка. |
Коло́ть, кольну́ть –
1) (раскалывать) коло́ти (-лю́, -леш, -лють). [Тріски́ коло́ти (Сл. Гр.). Лід коло́ти]. • -ть (раскалывать) дрова – дро́ва коло́ти. • -ть камень – лупа́ти. [Почали́ ске́лю лупа́ти (Звин.). Оста́всь він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Пісня)]. • -ть лучину – скі[и]па́ти ска́лку (скі́пку). [Скіпки́ скіпа́є з дрови́ни (Тесл.)]. • -ть сахар – би́ти, руба́ти, грудкува́ти цу́кор; 2) (вонзать острие) коло́ти, (сов.) кольну́ти, заколо́ти, шпорну́ти, шпига́ти, шпигну́ти, штирка́ти, штиркну́ти, ш[с]трика́ти, ш[с]трикну́ти, (о мн.) поколо́ти, поштирка́ти. [Де ступне́м ступа́ю, терни́на ко́ле (Руд.). Го́лкою коло́в (Сл. Гр.). В се́рце ко́ле (Шевч.)]. • В боку -лет – у бік штрика́є, ко́ле. • В груди -лет – у гру́дях ко́ле. • Кольнуло (безл.) – заколо́ло, кольну́ло, шпорну́ло, штиркну́ло (щось). • -лет иглами, мурашками – мов голка́ми ко́ле, мов при́ском обсипа́є. • В ноги -лет (босого) – ко́лько (и ко́ле) в но́ги. • -ть скот – рі́зати, зарі́зати, би́ти, заби́ти (скоти́ну), коло́ти, заколо́ти (свиню́, порося́). • Хоть глаз коли́ – хоч у(в) о́ко стрель. • -лет в ухе – штрика́є в у́сі; 3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти́, випіка́ти о́чі кому́, цве́нькати в о́чі, викида́ти на о́чі, вибива́ти о́чі кому́, шурка́ти до о́ка. [Тре́ба-ж хоч тро́хи познайо́митись із наро́дом, щоб уся́ке дра́нтя, таке́ як оте́ць Кири́ло, не цве́нькало в о́чі (Крим.). Мені́ на о́чі викида́ють, що в нас ха́ти нема́ (Т. Барв.). Пе́рший хазя́йський син тебе́ ві́зьме? А по́тім бу́де докоря́ти та паниче́м о́чі вибива́ти? (Мирний)]. • -ть булавками (переносно) – шпичка́ми, шпилька́ми, остючка́ми коло́ти, пуска́ти шпильки́ кому́. • Это ему глаза -лет (от зависти или злости) – це йому́ сіль в о́ці. • Правда глаза -лет – пра́вда о́чі ко́ле. • -ть прямо в глаз – до живо́го (мі́сця) ціля́ти, поці́лити, ліпи́ти; 4) (задевать за живое кого) шпига́ти, шпигну́ти, дотика́ти, діткну́ти, дійма́ти, дійня́ти кого́. [Тоді́ не було́ мо́ди пащикува́ти про люде́й і шпига́ти їх язика́ми (Квітка)]. • Всегда меня -лет – все мене́ шпига́є. • Это возражение его -ну́ло – цей ви́слів його́ діткну́в, шпорну́в, уколо́в. • -ть в сердце – шпига́ти, коло́ти в се́рце. • -ну́ло самолюбие – уколо́ло, врази́ло амбі́цію. • -ну́ть (сказать колкость кому) – шпигну́ти, шпорну́ти, урази́ти, (пров.) штирк[х]ну́ти, штегну́ти, дю́ґнути кого́. • Ко́лотый – ко́лений, ру́баний, (о щепках) скі́паний. • -тая посудина (насм. о женщине или девушке) – щерба́та ми́ска. • -тая рана – ко́лена ра́на. • -тый сахар – би́тий, грудкува́тий цу́кор, цу́кор груд(оч)ка́ми. • Ко́лющий – що ко́ле; ко́льки́й, колю́щ[ч]ий. • -щие глаза – колю́чі о́чі. • -щее орудие – колю́ще знаря́ддя. • -щая трава – колька́ трава́. |
Лохмо́тить, -ся – де́рти, -ся и дра́ти, -ся (деру́, -ся, -ре́ш, -ся), роздира́ти, -ся на лахмі́ття, на дра́нтя и т. п.; срв. Лохмо́тье. |
Лохмо́тье и Лохмо́тья – лахмі́ття, лахма́ття, хламі́ття (-ття), ла́хи (-хів) и (редко, гал.) лах (-ху), лахмани́ (-ні́в), лахма́ння (-ння), ла́ти (р. лат), дра́нтя (-тя), ра́м’я (-м’я), ру́б’я (-б’я), хва́нтя (-тя), ри́ззя, (-ззя), (гал.) фурфа́нтя (-тя); ум. лахмі́ттячко, дра́нтячко и т. п. [Ді́вчинка мале́сенька в лахмі́тті яко́мусь (Тесл.). На ній яке́сь лахма́ття (Звин.). Лежа́ть на вели́кому гуртово́му полу́ серед брудно́го хламі́ття (Грінч.). У таки́х ла́хах ходи́в, що й гля́нути ги́дко (Проскурівщ.). До́ки ще ти в цих лахмана́х ходи́тимеш? (Київщ.). На вбо́гому ла́ти, на багачі́ ша́ти (Грінч.). Яка́ там сви́та? дра́нтя саме́ (Канівщ.). Які́ худі́! в яко́му ра́м’ю! (Куліш). Ста́рець тру́ситься в діря́вому ри́ззі (Г. Барв.)]. • Состоящий из -тьев, в -тьях (об одежде) – дранти́вий, лахма́тний, лахманува́тий; (рубище) дра́нка, лахмани́на, шарпани́на. [Оде́жа на йо́му дранти́ва (лахманува́та) (М. Грінч.). Одя́гнені вони́ були́ вбо́го, в які́сь дранки́ (Крим.)]. • Ходить в -тьях – ходи́ти в лахмі́тті, в дра́нті и т. п.; дра́нтям (ри́ззям, ру́б’ям) трясти́, труси́ти; го́лим ті́лом (го́лою спи́ною) світи́ти. [Тре́ба пря́сти, щоб ру́б’ям не тря́сти (Борзенщ.). Ме́рзне в лихі́й оде́жині та сві́тить го́лим ті́лом (Єфр.)]. |
Лохмо́чение – дертя́, роздира́ння на лахмі́ття, на дра́нтя. |
Отре́пье –
1) см. Отрё́пки 1; 2) дра́нтя, лахмі́ття, ла́хи, лахмани́ (-ні́в), ла́ти, ру́б’я, ра́м’я, ри́ззя, ґно́ття, стра́п’я, канцу́р’я, курма́ння, курма́ччя. |
Оттрё́пки – (одежды) дра́нтя (ср. р.), лахмі́ття (ср. р.), лахмани́на, ла́хи (-хів); (конопли) костри́ця, термі́ття (ср. р.). Срв. Отре́пье. |
По́ротье –
1) см. По́рка 1; 2) дра́нтя, шма́ття, ру́б’я, ганчі́р’я; срв. Тряпьё́. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ТРЯПИ́ЧНЫЙ ще шма́тяни́й, з дра́нтя, прибл. лахмі́тяний; тряпи́чная ку́кла лялька з дра́нтя, книжн. ганчі́ркова ля́лька. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Ветошь – дра́нтя, -тя, шма́ття, -ття. |
Дрянь –
1) (сор, нечистота) смі́ття́, -ття́, не́чисть, -сти; 2) (ненужная или малоценная вещь) мо́тлох, -ху, дра́нтя, -тя; 3) (о живом существе) по́гань, -ні, паску́да, -ди. |
Лохмотье – лахмі́ття, -ття, дра́нтя, -тя. |
Отрепье –
1) дра́нтя, лахмі́ття, ла́хи; 2) (от конопли, льна) кло́ччя, на́чіска, костри́ця. |
Рванье – дра́нтя, -нтя. |
Рубище – лахмі́ття, -ття, дра́нтя, -нтя, ру́б’я, -б’я. |
Старье – дра́нтя, -нтя. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 
Лохмотье – дра́нтя. |
Рвань – дра́нтя. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Деньги
• Без денег – без грошей; безоплатно; не за гроші; не за плату; за так грошей; (за)дурно ((за)дарма); за спасибі. • Без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший. Пр. Без грошей чоловік як дурень. Пр. Без грошей як без очей (як без рук). Пр. То пан хороший, як багацько грошей. Пр. • Больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди. Пр. Великі гроші — готова біда. Пр. Гроші біду роблять найбільшу. Пр. Гроші не знать що, та спать не дають. Пр. Грошей багацько [на світі], а щастя мало. Пр. Гроші то й роблять біду. Пр. Срібло та злото тягнуть у болото. Пр. З золотом, як з вогнем: і тепло з ним і небезпечно. Пр. • Брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. Пр. Сват не сват, а мого не руш нічого. Пр. • Бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима); тринькати (розтринькувати) гроші. • Быть при деньгах – мати гроші; бути при грошах. • Ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей; через безгрішшя (безгрошів’я); бо нема(є) грошей. • Вот уже и нет денег – от і по грошах. • Время — деньги – час (є) гроші. • Давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші; давати, дати у пози(ч)ку гроші. • Денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять); грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха); валява грошей. • Денег нет – грошей нема(є); (жарт.) на гроші сухо; грошей голо; у кишені [аж] гуде; у кишені вітер віє (вітри віють); (іноді) дюдя в кишені свистить. • Денег ни гроша – грошей ні копійки; (розм.) грошей Біг дасть (катма). • Денег стоит (разг.) – недешево (дорого). • Деньги — дело наживное – гроші — набутна річ. Пр. • Деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші; легкий гріш. • Деньги не щепка – гроші не полова. • Деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш. Пр. • Деньги разошлись – гроші вийшли; (образн.) гроші розкотилися. • Деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили). Пр. Гроші лічбу люблять. Пр. • Есть деньги у кого – має гроші хто; є гроші в кого; (образн.) копійка волочиться у кого. • За деньги – за гроші; за плату. • За наличные деньги – за [гроші] готові; за готівку. • За небольшие деньги – не за великі гроші; невеликим коштом; недорого. • Копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші; збивати гроші докупи. • Кормовые деньги – харчові гроші; харчове. • Крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші. • Куча денег – купа (сила) грошей (грошви). • Мало денег – мало грошей; грошей не гурт; грошей (на гроші) тонко; на гроші скупо. [Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть, тонко… Васильченко. Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо. Стефаник.] • Медные деньги – мідні гроші; мідяки. • Мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші]; дрібняки. • Наличные деньги – готові гроші; готівка (зрідка готовик, готовина, готовизна). • Недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей; скрут(а) на гроші. • Немалые деньги – великі (немалі) гроші; чималий гріш. • Не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей. • Ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші; ні за яку ціну; ні за що. • Обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що; (іноді) згрошити що. [Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать. Сл. Гр.] • Он не при деньгах – він не має грошей; нема в нього грошей; він не при грошах. • Он падок на деньги; алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей); він жадібний на гроші. • Очень много денег – дуже багато грошей; (іноді) грошей прірва (сила); до смутку грошей. • Подъёмные деньги – гроші на переїзд; переїзні гроші; переїзне. • Потерять деньги – загубити гроші; (жарт.) посіяти гроші. • Растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші. • Свободные деньги – вільні (гулящі) гроші. • Серебряные деньги – срібні гроші; срібняки. • Собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; (образн.) у кулак дбати. • Собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на що. [Збився Пилип і на хату. Сл. Гр.] • Собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші. • Сорить деньгами – сипати грішми; сипати гроші як полову; гатити гроші; (лок.) розкомашувати гроші. • Суточные деньги – добові [гроші]. • Только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш. Пр. • Тряхнуть деньгами – сипнути грішми. • Туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима); (лок.) куцо на гроші. • У меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах; я витратився (вивівся, звівся) з грошей; я геть-чисто витратився; я [геть-чисто] згрошився; (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє). • Употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші нащо. • Шальные деньги – дурні гроші. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 
рвань вири́ванець,-нця, дра́нтя (розірвані нитки, рештки пряжі як відходи виробництва) |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Дра́нтя, -тя –
1) ветошь, лохмотья; 2) дрянь. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
дра́нтя, -тя, -тю, -тям, в -ті |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Дрант, -ту, м. = Дрантя. Вх. Лем. 411. |
Дра́нтя, -тя, с.
1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Св. Л. 91. Ні в’їв, ні впив, а дрантям світить. Ном. № 1869. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго — дрантя продає. Ном. № 10519. Яка там свита — дрантя саме. Канев. у. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Каменец. у. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Каменец. у. Ум. Дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує. Каменец. у. |
Дрань, -ні, ж.
1) = Дрантя. Як люде дрань, то така їх Ордань. Ном. №7126. 2) = Драниця. Левиц. І. 92. |
Дря́п’я, -п’я, с. = Дрантя. |
Замі́сто, за́мі́сть, замі́сць, замі́сь, нар. Вмѣсто. Дала ж мене моя мати заміж за старого і казала шанувати замісто молодого. Чуб. V. 225. Ой не стеле чумак собі постіленьку, а зелену травицю, а у головки замість подушечки кленьчасту важницю. Чуб. V. 1038. Замісць доброго, дрантя продає. Ном. № 10519. Замісь полу помощена велика купа комишу. Рудч. Ск. II. 20. |
Обла́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. облата́тися, -та́юся, -єшся, гл. Чинить, починить свою одежду, бѣлье. Попереду було мене обминає, знать соромиться свого дрантя; а як облатався, обшився, став на панка схожий, тоді почав до мене підступати. Левиц. І. 143. |
Шу́рпа, -пи, ж.
1) Курица съ торчащими взъерошенными перьями. Рк. Левиц. 2) Женщина въ безобразномъ нарядѣ. Божевільна начепляла на себе дрантя та й ходе мов якась шурпа. Рк. Левиц. 3) Непотребная женщина. Це шурпа — пранцювата баба. Борз. у. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
*Ла́ття, -тя, с. Лохмотья, отрепье. Дрантя та лаття покриває молоде тіло. Мирн. І. 390. Дрантям та латтям скоріш дразниш панські очі. Мирн. І. 396. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Ве́тошь, вето́шье = старови́нка, стари́нка, дра́нка, дра́нтя. |
Изна́шивать, износи́ть, ся = зно́сювати, зноси́ти, обдера́ти, ся, обша́рпати ся, (обувя) – сто́птувати, стопцьо́вувати, стопта́ти, стопцюва́ти, ся. – Обшарпали ся люди в дорозї так, що з одежі саме дрантя. Чайч. |
Лохмо́тье = лахмі́ття, лахмани́на (С. З.), лахма́ни (С. Л.), хламі́ття, дра́нтя (С. Л.), дра́нка, ру́ббя, ра́ммя (С. Л.), мана́ття (С. З.), ри́ззя. — Роздумав ся, назад вернув ся, старе лахміття поскидав, в шкапові чоботи обув ся, сорочку білую узяв. Мет. — Бачить бабу в якійсь лахманинї. Н. Пр. — Треба справить хлопцеві одежину, бо вже дрантям сьвітить. Коцюб. — Ти у мами ходила у дрантивій дранці, а у нас будеш ходити в червоній китайцї. н. п. Под. — Дасть сорочку мінї, бо, бач, саме руббя. н. к. — Він скинув теє раммя, надїв сорочку. н. о. — Старець скорчив ся, трусить ся в дїрявому риззї. Г. Бар. |
Отре́пье = 1. д. Отрёпки. 2. дра́нтя, лахмі́ття, лахмани́на (С. З.), ка́пцурря. — Хто носив коли шовкову одїж, то зодяг тепер суконне дрантя. Ст. С. |
Оттрёпки = (одежі) — ви́носки, лохміття, дра́нтя, лахмани́на (С. З. Пав.), коноплї – костри́ця, термі́ття, зб. терміття́ча (С. Ш.). |
Рвать, ся = 1. (разорва́ть, ся) — рва́ти, ся, де́рти, ся, дра́ти, ся, ша́рпати, шматува́ти, розірва́ти, ся, розде́рти, ся, розша́рпати, розшматува́ти, розпана́хати. — Сум серце шматує через таке пекельне життя. н. о. Гр. Чайч. — Пр. д. ще під сл. Разрыва́ть. — Рва́нный = дра́ний, шмато́ваний. — Хоч у мене жупан дран, єсть у мене грошей жбан. н. п. — Ой дай жупан шматований, та кулями постріляний. В. Щ. — Рва́нное пла́тье = дра́нтя, дра́нка, шарпани́на. — Рву́щійся легко́ = рвачки́й. — Рвачкі нитки. Сп. 2. (вы́рвать, ся) — рва́ти, видера́ти, ви́рвати, ви́дерти, ся. – Дай або видеру. н. пр. — Схопили злодїя, але він вирвав ся. 3. (сорва́ть, вы́рвать) — блюва́ти, рига́ти, ви́блювати, ви́ригати. — Его́ рвётъ = він блює́. 4. (нарва́ть) — нарива́ти, нарва́ти. — Нарвало палець. 5. (сорва́ть, нарва́ть) — рва́ти, зрива́ти, зірва́ти, нарва́ти, льону, коноплї — бра́ти, набра́ти, грибів — збіра́ти, назбіра́ти, листу або дрібненьких гілочок — чухра́ти, начухра́ти, до того що нарвано — прирва́ти. — Зірви квітку. — Прирви щавлю, а то сього не стане на борщ. 6. порива́ти ся, змага́ти ся (до чого). |
Ру́бище = ру́бъя (С. Л.), рубі́ж (С. Л.), ру́бцї (С. З.), ра́мъя (С. Л.), дра́нтя, дра́нка (С. Л.), ла́ти, ла́танцї, лахма́ни (С. Л.), лахмани́на (С. З.), стра́пки, стра́плї, стра́пъє. — Дасть сорочку мінї, бо, бач саме рубъя. н. к. — Треба прясти, щоб рубъям не трясти. н. пр. — Нїчого не справляв і в рамъї ходив, не доїдав та все гроші ховав. Гр. Чайч. — Як наймичка жидівська, доношувала тільки дядине рамъя. О. Мир. — Наче жебрак обвішаний дрантям. Кн. — Будуть вони по улицях тепер дрантям трясти, як не схотять молотити, а жінки їх прясти. н. п. — Он у подруг і те і се нове, а у мене одно дрантя. О. Мир. |
Старьё = старовина́, старови́нка, стари́зна, старови́зна, танди́та (С. Ж.); дра́нтя, дра́нка. — Пора вже сюю тандиту пороздаро́вувати. — Жид, замість доброго, дрантя продав. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)