Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «дівочий»
Шукати «дівочий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Деви́ческийдіво́чий, діво́цький, дівча́чий, паня́нський. [Діво́ча краса́. Паня́нський (діво́цький) вік недо́вгий – і не нагуля́єшся, а вже за́між віддаю́ть].
Де́вственный – діви́[о́]чий, паня́нський, небла́зний; неви́нний, непоро́чний.
Де́вственная земля – земля́ неза́ймана, ціли́нна, новина́. [Широ́кий необме́жний, неза́йманий степ (Коцюб.). Ціли́нні степи́].
Де́вственный лес – діви́ча пу́ща, пра́ліс, відві́чний ліс, неза́йманий ліс.
Де́вственная плева – діво́ча боло́на, гі́мен (р. -ну).
Коро́ткий
1) коро́ткий (
ср. ст. коро́тший, пр. ст. найкоро́тший).
-кие волосы – коро́тке воло́сся.
-кое платье – коро́тке убра́ння, (женское) коро́тка су́кня.
Юбка -ка́ – спідни́ця коро́тка (ку́ца).
Он -ток, в солдаты не годен – він мали́й (при́земок, фам. ку́ций), до військо́вої слу́жби не прида́тний.
-кий дух, -кое дыхание – коро́тке ди́ха́ння.
-кое зренье – коро́ткий (близьки́й) зір (р. зо́ру), короткозо́рість, близькозо́рість (-рости).
-кая память – коро́тка па́м’ять (-ти).
Ум -ток у кого – на ро́зум небага́тий хто, мали́й ро́зум у ко́го.
Руки -ки́! – ру́ки коро́ткі! не твоя́ (не ва́ша и т. п.) си́ла! тобі́ зась! а зась!
-кий ответ – коро́тка ві́дповідь.
В -ких словах – короте́нько, небагать(о)ма́ слова́ми, в небагатьо́х слова́х.
-кий звук, слог, грам. – коро́ткий звук, склад.
Делать, сделать -ро́че, см. Короти́ть и Укора́чивать.
Делаться, становиться, сделаться, стать -ро́че – коро́тшати, покоро́тшати;
2) (
о расстоянии) недале́кий, бли́зьки́й (ср. ст. бли́жчий, пр. ст. найбли́жчий).
-кий путь – недале́ка (близька́) доро́га (путь);
3) (
непродолжительный) коро́ткий, недо́вгий, мали́й. [Коро́ткий той весе́лки вік діво́чий (Н.-Лев.)].
Жизнь -ка́ – вік коро́ткий (недо́вгий), життя́ коро́тке.
-кий срок – недо́вгий (бли́зьки́й) строк (те́рмін, речене́ць (-нця́)).
-кое время – мали́й час, мала́ часи́на, часо́чок (-чку), часи́нка.
В (за) -кое время – за мали́й (не за вели́кий) час, за малу́ часи́ну, не за до́вгий час.
На -кое время – на мали́й (на недо́вгий) час, на (малу́) часи́ну, на часи́нку, на часо́чок.
В самом -ком времени – найбли́жчого ча́су, найбли́жчим ча́сом, у найбли́жчім ча́сі;
4) (
о близких отношениях) бли́зьки́й.
-кое знакомство – бли́зька́ знайо́мість (-мости).
-кие отношения, связи – бли́зькі́ відно́сини (стосу́нки).
Они очень -ки́ между собой – між ї́ми бли́зькі відно́сини (стосу́нки), вони́ приятелю́ють (дру́жать, о женщ. также подругу́ють), (фам.) панібра́таються.
Быть на -кой ноге с кем – бу́ти у бли́зьких відно́синах (стосу́нках), (гал.) бу́ти на коро́ткій (бли́зькій) стопі́, приятелюва́ти, дружи́ти, (о женщ. также) подругува́ти, (фам.) панібра́татися з ким.
Пансио́н
1) пансіо́н (-ну).

На полном -не – з по́вним уде́ржа́нням, утри́манням, на по́вному уде́ржанні, утри́манні.
Поместиться в -не – ста́ти на пансіо́н;
2) (
общежитие при школе) бу́рса, пансіо́н;
3) (
воспитательное заведение) пансіо́н, пансіона́т (-ту), Женский -о́ндіво́чий пансіо́н.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування:
борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна;
бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину;
будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина);
вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя;
вести жизнь – провадити життя; жити;
вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати;
в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота;
влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб;
вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя;
воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що;
в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті);
всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку;
вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити;
дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком);
доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу;
до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота;
долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий;
дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево;
дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя;
достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя;
жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому;
жизнь барская – панування;
жизнь без событий – безподієве життя;
жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття;
жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя;
жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить);
жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток;
жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий;
жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік;
жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє;
жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!;
жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці);
жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад;
жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.);
жизнь райская – раювання;
жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві
[: і кукіль, і пшениця];

жизнь совместная – життя (пожиття) спільне;
жизнь современная – сучасність, сучасне життя;
жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне;
жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім;
жизнь холостяка, бобыля – бурлакування;
за всю жизнь – за все (за ціле) життя;
загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому;
замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво;
заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що;
заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття);
как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?;
лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки;
на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний;
на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя);
не на жизнь, а на смерть – до загину;
ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не;
никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку);
образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя;
оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати;
он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить;
осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє;
по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця);
по жизни — по життю;
покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити;
покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого;
полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що;
пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя);
поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що;
портить жизнь кому – заїда́ти вік чий;
пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати;
право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю;
претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що;
при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо;
проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя;
проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати;
прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя;
прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік;
прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати;
радости жизни – життьові розко́ші;
рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям;
скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя;
скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри;
средства к жизни – засоби до життя (існування);
счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік;
тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування;
уйти из жизни – піти з життя;
укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому;
уклад, строй жизни – лад;
устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому;
хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток;
ход жизни – триб життя.
[Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!]. Обговорення статті
Йогурт – (тур.) йогурт.
[Залізти на дерево вона не могла, бо гілки були надто високо від землі. Тому требу було бігати, швидко бігати, щоб врятувати свою дупку…а як наслідок і своє життя! Все б нічого, і бігати в радість по лісу, якби не втома і задишка. Вона не палила! Дівочий язик вже був на плечах, а свиня тільки розігрілася. От що відрізняє людину від тварини: звірі не їдять чіпси, йогурти і соєвої ковбаси! І коли вона зупинилася, щоб перевести подих, майже впритул підбігла розлютована звірюка (Палагея Кукуй). Порівнявши склад бактерій у йогурті та під обідком унітазу, науковці дійшли висновку, що на унітазі сидіти корисніше].
Обговорення статті
Неисправимый – непопра́вний, (о человеке, ещё) невиправний, (безнадёжный) безнадійний, (о поступке ещё) ненапра́вний; (отчаянный, отъявленный) неприторе́нний, (нераскаянный) нерозкаяний:
неисправимый лжец – невиправний (безпросвітний, безнадійний, несусвітній) брехун;
он не исправим – його годі виправити.
[Неприторе́нний зло́дій (Номис). — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком і, як теперечки бачу, з непоправним шарлатаном, — сказав Палладій у дверях (І.Нечуй-Левицький). Миколо, мій друзяко давній, Ідеалісте непоправний! Навіяв ти на душу чару З далекого Катернодару (І.Франко). Що ж їй, власне, сказати? Передусім, що її поведінка, коли вона справді така, як він розумово припускає, є наслідок непоправного виховання (В.Підмогильний). — Це вам, старосвітським людям, кохання здається якоюсь невиправною катастрофою, чимсь стихійним і великим,— сказала Ірен. — А ми за революції навчились дивитись на нього, як на епізод у житті (В.Підмогильний). А під ранок, зором помертвілим Розгорнувши спопелілий морок, Віднайшла я ненаправний вилом На землі, на небі і в просторах… (О.Теліга). Глузували й глумилися з них шинкові завсідники, невиправні п’янюги (З.Тулуб). «Агов, друже! Чи ти ще живий десь? Романтику ти безнадійний і непоправний!» (І.Багряний). — Якби всі тії брались, котрі кохаються,— сказав Дон Кіхот,— то було б поламане батьківське право вибору і присуду, коли і з ким дітей своїх слушне дружити; якби зважити на дівочий розум, то інша обрала б собі отецького наймита, а інша — першого-ліпшого хорошуна, що в око їй упаде, будь він неприторенний гультяй і паливода (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Угловатый, (разг.) угластый, (прост.) угольчатый  – (неровный, с углами, с выступами) кутастий, вугластий, (диал.) ріжкатий, (перен. неуклюжий) незграбний, вайлуватий, (резкий) різкий:
угловатая фраза – незграбна (кострубата) фраза;
угловатое лицо – вугласте (кутасте) лице (обличчя);
угловатый характер – різкий (різкуватий, грубий, грубуватий) характер;
угловатый человек – незграбна (вайлувата) людина.
[Я знову чую, що мені заважає чорна вугласта фігурка, там, за плечима (М.Коцюбинський). Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей, а ще більше незграбно виглядали великі, в повикривлюваних чоботях ноги (Н.Кобринська). Сам низенький і вугластий. Обличчя його, подовбане віспою й перетяте шрамами, й теж вугласте, щелепате, заросле рудою щетиною, мало в собі щось звіряче (І.Багряний). Дарка вгледіла її в тролейбусі — червневому, пітному, переповненому людьми й їхніми запахами: солодкаво-нестерпним, майже покійницьким — жіночим, і тяжким, трохи чи не кінським, зате, на диво, зовсім стравним і навіть, коли довго стояти впритул, збудним — чоловічим, — і от водномить усі запахи вимкнулись, зостався тільки тонко обведений світлом — до проявлених персикових ворсинок — дівочий профіль на сонячній стороні тролейбуса, весь такий кутастий, наче в натурниці Брака: з загонистим підйомом вилиць, із делікатною кирпою носика, з по-мулатськи віддутими губенятами й гострим немовлячим кулачком підборіддя, — примхлива, ламка геометрія, що ніби раз у раз вихоплюється творцеві з-під олівця і від одного погляду на яку заходиться серце… (О.Забужко). Сонце вирізнило гострі риси його обличчя: випнуті вилиці, вольове підборіддя, вертикальні складки на лобі, і Сомс неприязно споглядав це кутасте, захоплене, безтурботне обличчя (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].
Обговорення статті
Юбка
1) (
одежда) спідниця;
2) (
изолятора) острі́шок:
волочиться за юбками – волочитися за спідницями;
держаться за юбку чью (за бабью юбку) – триматися (держатися) спідниці (плахти, запаски) чиєї; триматися (держатися) за чию спідницю (плахту, запаску), триматися (держатися) жінчиної (жіночої) спідниці (плахти), триматися (держатися) за жінчину (жіночу) спідницю (плахту); жити за чиїм (жіночим, жінчиним) загадом, (давн. також) носити [чию, жінчину] плахту.
[— Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Г.Квітка-Основ’яненко). Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (П.Мирний). — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Л.Українка). Переводила задуманий погляд на дочку. Відтак поправляла на ній намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці (М.Коцюбинський). Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (М.Коцюбинський). Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (М.Коцюбинський). — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Я лиш про неї думав при зірницях, Мов про щасливий страшно гріх, І чув, як пристрасно спідниця шуміла щось про чари ніг (Т.Осьмачка). Іван носить плахту, а Настя булаву (Пр.). Біля печі вона, мов бранець, Слугувала під шурх спідниць, Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць… (В.Симоненко). Там бій. Там смерть. Там зламано границі. Людей недохват. Ллється наша кров. А тут — погиб…. У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов? — У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. У вас права, ми ж — охоронці права (Л.Костенко). Поприсідали верби у воді, стоїть у березі дівчаток зграйка і, видививши лози, миють ноги, високо підіткавши спідниці (В.Стус). — Прошу каву, — до нас наблизилася секретарка у короткій спідниці — і я раптом оцінив політ думки дизайнера цієї канапи. Недурний був чоловік, слово честі. Олесь теж оцінив цей політ і через це злегка зашарівся. Дівчина подивилася на нього скептично і обсмикнула поділ, наче там було що обсмикувати (брати Капранови). Ця спідниця снилася місцевим алкашам, яким насправді не так вже й хотілося її задерти, — їм цілком вистачало самих лише дражливих фантазій — звісно ж, за пляшкою, як водиться (М.Бриних). 1. Це — не спідниця, це — широкий пояс. 2. Чим коротша спідниця, тим більше недоліків вона приховує. 3. На прийомі у сексопатолога: — Лікарю, я не можу пройти повз жодну спідницю! — Ви молода людина, і це нормально. — Та їх у мене вже цілий гардероб!].
Обговорення статті
Пациент, пациентка – (лат.) пацієнт, пацієнтка.
[— Так, — говорила Майя, — в цьому вся я! Бо ж подумайте: я принесла в офіру все, що могла дати. Я порушила свій дівочий стан із випадковим самцем, я віддала свою чистоту і навіть не через звичайну тваринну злучку. Мої пацієнти були віртуозами. Але я робила це, як ті ідіотки, які із спокійною душею йшли на вогнище… І що мені з того — сто чортів! — що моїх пацієнтів одправляли на той світ у «двадцять чотири години»? (М.Хвильовий). В передвітальні покоївка підтирала після пацієнтів підлогу, і професор, ідучи, озвався до неї: — Ну що, кінчили, Пелагеє? Чудово! (В.Підмогильний). Парадоксальна ситуація: країна населена добрими, чуйними, працьовитими людьми, сповненими життєвої мудрості, але коли вони збираються докупи, то часто перетворюються на агресивних і озлоблених потенційних пацієнтів психіатричної лікарня (Ф.Перепічка). Якщо історію медицини викладають за розповідями лікарів, то це тільки тому, що ставлять їхній внесок на місце істотнішої речі — героїзму пацієнтів (О.Король, перекл. С.Мукерджі). — Ось ваш пацієнт. І не вірте жодному його слову, бо він брехун, — оголосила Ізабелла. Лікар скинув на мене поглядом, оцінюючи ступінь моєї ворожості. — А ви вірте лише собі самому, докторе,  запропонував я. — Так, ніби я й не існую (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). 1. Пацієнтка: — Але ж, лікарю, вже десять хвилин тримаю виставлений язик, а ви на нього зовсім не дивитеся. Лікар: — Вже можете його сховати, я просто хотів спокійно виписати рецепт. 2. Немає здорових людей, є необстежені пацієнти].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОЛОВО́Й (про стосунки) евфем. неплатоні́чний;
полово́й акт евфем. любо́вний акт, фраз. со́ром [первый полово́й акт перший со́ром];
полово́й го́лод евфем. діво́чий го́лод;
име́ть половы́е сноше́ния с кем образ. перейти́ че́рез лі́жко чиє.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Девическийдіво́чий, дівча́чий, паня́нський, -а, -е.
Девственный
1) діво́чий, паня́нський; (
о земле) неза́йманий, ціли́нний, непоча́тий.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Возраст
• Быть в возрасте жениха, невесты
– бути у віці нареченого, нареченої; дохо(д)жалим бути; (про хлопця) бути на оженінні; під вусом бути; бути прудивусом (підвусим); (про дівчину) дівчина на відданні; дівка у заплітках (у бовтицях). [Дівка вже дохожала, не сьогодні-завтра заміж піде. Сл. Гр. Єсть у вас синки на оженіннячку. Сл. Гр. А ці лобуряки й під вусом усе маляться… Дніпрова Чайка.]
• Быть в преклонном возрасте
– бути похилого (старечого, давнього) віку; бути похилих (старечих, благих) літ; (іноді) бути під літами. [Баба Оксана була під літами… Грінченко.]
• Быть на возрасте
– на порі (на літі, на зрості) бути (стати); (лок.) на стану стати. [Тут сходилися й судовики, і вчителі, і письменники, і гімназисти, і кадети, котрі були вже на зрості. Кониський.]
• В зрелом возрасте
– у [мужніх, дорослих] літах; у дійшлому (дозрілому) віці. [А коли він був уже в літах, не раз в неділю обступали його ґазди… Яцків.]
• Возраст детский, юношеский, старческий
– вік дитячий (дитинячий, хлоп’ячий), юнацький (парубочий, дівочий), старечий; літа дитячі (дитинячі, хлоп’ячі), юнацькі (парубочі, дівочі), старечі. [Літа дитинячі Вона знову згадала. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Возрастом
– завстаршки (іноді увстаршки); віком (літами). [Він завстаршки, такий, як ви — одних літ. Сл. Ум.]
• В самом раннем возрасте
– маленьким бувши; (образн.) у зеленочку. [Діточки мої! Квіти мої! Пов’яли ви в зеленочку! Вовчок.]
• Выходить, выйти из детского возраста
– виходити, вийти з дитячого віку.
• Девушка в возрасте (на выданье)
– дівчина на порі (на відданні). [Ти на порі, І Ярина спіє… Шевченко.]
• Не по возрасту
– як на свій вік (як на свої літа); не по літах. [Моя дев’ятилітня Леся занадто серйозна як на свої літа… Досвітній.]
• Одного возраста
– одного віку (одних літ); рівня літам; (розм. іноді) однієї верстви. [Цей дід однієї зо мною верстви. Сл. Гр.]
• Он (ты…) вошёл в возраст, достиг возраста
– він (ти…) увійшов у [мужні, дозрілі] літа; він (ти…) дійшов дозрілого віку (дозрілих літ, повних літ); він (ти…) дійшов літ ([до] зросту); літа (года) вийшли йому (тобі…); він (ти…) приспів; (образн.) він (ти…) вбився у колодочки (у пір’я). [От старша дочка Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить… Кропивницький.]
• Он вышел из детского, школьного возраста
– він вийшов із дітей, із школярів; він виріс (вийшов) із дитячих літ (із дитячого віку), із шкільних літ (із шкільного віку).
• Он моего (вашего…) возраста
– він мого (вашого…) віку; він моїх (ваших…) літ; він (ви…) рівня мені (зо мною, вам, з вами…) літами; (розм.) він моєї (вашої…) верстви (доби).
• Он (она…) с возрастом поумнеет
– він (вона…) [до] розуму дійде; він (вона…) з літами розуму набереться (порозумнішає). [Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде… Вовчок.]
• Предельный возраст
– крайній (найвищий) вік; крайні (найвищі) літа.
• С самого раннего, нежного возраста
– з самого малку; змал(еч)ку; (образн.) з пуп’ян(оч)ка; з зеленочку. [Сам із пуп’янка коїв він Неабиякі штуки… Лукаш, перекл. з Гете.]
Лишать
• Лишать, лишить жизни кого
– позбавляти, позбавити життя кого; відбирати, відібрати життя в кого, укорочувати, укоротити (збавляти, збавити) віку (життя) кому; заподіювати, заподіяти смерть кому.
• Лишать, лишить свободы кого
– позбавляти, позбавити волі кого; зневолювати, зневолити кого; (про багатьох) позневолювати кого; (перен.) залигувати, залигати; (іноді) запетльовувати, запетлювати кого; (заарештовувати) ув’язнювати, ув’язнити кого.
• Лишать, лишить слова кого
– позбавляти, позбавити слова кого; (розм., тільки докон.) замкнути уста (мову, зниж. заткнути уста) кому.
• Лишить девственности
[Позбавити дівоцтва (невинності) (док. справичити); (поет. образн.) [дівочий] вінець (вінок) розвити (зірвати, здійняти, зняти); (по)збавити вінця (вінка); (іноді) зірвати квітку.
• Лишить себя жизни
– смерть [самому] собі заподіяти; відібрати собі життя; укоротити (збавити) собі віку; стратитися.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Діво́чийдевичий, девический.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

діво́чий, -ча, -че; -во́чі, -чах

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Діво́цький, -а, -е = Дівочий. Грин. ІІІ. 224. Жаль мені русої коси і дівоцької краси. Мет. 152.
Діво́чий, -а, -е. Дѣвичій. Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, як він того хоче. Шевч. 133. Проливав кров червону річками. То не кров, аж дівоча краса. Чуб. V. 7. Дівочий манастирь. Шевч. Діво́ча гімна́зія. Женская гимназія. О. 1861. І. 321. Дівчата з дівочої гімназії. О. 1862. II. 52. Діво́ча кров. Раст. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. І. 111.
Дівча́чий, -а, -е = Дівочий. Чого ж голосиш там? чого нявчиш дівчачим голоском? Сніп. 21. Ой хлоп’яча біда — у некрути брати, а дівчача біда — нерідная мати. Чуб. ІІІ. 892. Дівча́чий бог. Шуточное названіе аиста. Лохв. у.
Затина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. затну́тися и затя́тися, -тну́ся, -не́шся, гл.
1) Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть.
Се видно ж усякому, що сей замок скручено, бо ключ затинається. Екатериносл. г.
2) Задерживаться, останавливаться, остановиться, пріостановиться.
Як повів я рештанта, то він спершу йшов як слід, а далі все затинався йти, а то й побіг од мене та й утік. Новомоск. у.
3) Останавливаться, остановиться въ разговорѣ, заикаться; замолкать, замолкнуть.
Хто? хто?! затинаючись скрикнув він. Мир. ХРВ. 52. Друге на речі дається, а як я... Якось Улита затнулась. Г. Барв. 226. Дівочий клекіт на хвилину затнувся. Мир. Пов. І. 144.
4) Только сов. в. Упорно стоять на своемъ; упорно продолжать что либо дѣлать.
Не хочу, не поїду!... і затялась на сьому. Г. Барв. 531. Затялись в одну шкуру: давай рощот! Мир. ХРВ. 259. Дощ затявся. Мир. ХРВ. В гаремах тілько нуд затявсь: там кралі нищечком ридали, як ніч наступить, сна не мали, а вечір карою здававсь. Мкр. Г. 16.
5) Только сов. в. Удариться.
Чоловік розігнався, в одвірок затявся. Чуб. V. 1080.
Зніт, -ту, м.діво́чий. Рас. Epilobium palustre. Лв. 98.
Коро́ткий, -а, -е.
1) Короткій.
Короткий той веселий вік дівочий. Левиц. Пристав з короткими гужами. Ном.
2) Краткій.
3)
Коро́тка годи́на, коро́ткий час. Въ выраженіи: Бода́й на те́бе коро́тка годи́на (коро́ткий час)! = Бода́й на те́бе короте́ча! Вх. Зн. 28. Ум. Короте́нький, короте́сенький.
Крас, -су, м. = Краса. Вдовонька не дівонька, не дівочий крас. Чуб. V. 71.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Epilobium palustre L.зніт боло́тяний (Сл); зніт баго́нний (Мл), зніт боло́тний (Ру, Оп); зніт(и́льник) діво́чий (Нв, Вх7, ДуВЛ), кійло (ОсПЦ), черв’як-трава (АнСЛ).
Polygonum lapathifolium L.гірча́к щавлели́стий; дря́сен щівникови́й (Мл); гирчак (См), гірка трава (Шс2СТ), гірча́к (Шс2, Ос, КобЗАГ), гречка (Ян3СТ), дресту́н (ШхГЦ), дрозд (АнПС), дрясен волохатий (См), кушильник дівочий (ОсПД), липка турецька (Ан), лягушник (Mk), почечуйна трава (Шс2СТ), рубашник (ОсСД), суколін(ець) (АнСЛ), череда (ОсПД).

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

оркестра́нтка, оркестра́нток; ч. оркестра́нт
музикантка, яка грає в оркестрі. [Ми стояли з келихом вина з різними оркестрантами, і одна з оркестранток зробила мені комплімент. (longread.povaha.org.ua, 20.11.2019). І ось тепер, через кілька років після виступу «Кремерати» у Львові, її оркестрантка вперше постала перед львівським слухачем на чолі столичного музичного колективу <…> (Високий замок, 2005). Дівочий оркестр, який я тут організувала, так і не встиг показати себе. Було шкода, бо зусиль вклала в нього чимало. Кожну оркестрантку готувала індивідуально. (Михайло Андрусяк «Ув’язнена скрипка», 1992).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 747.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вы́рядить, ся, выряжа́ть, ся = ви́рядити, ся, виряжа́ти, ся, ви́чепурити, ся (С. Аф.), убра́ти, ся, убіра́ти, ся. — Убрали їі, як панночку. — Молодицї гріх вбіратись в дївочий убі́р. С. Ш.
Дѣви́ческій = дївча́чий, дїво́чий, дїво́цький. С. Аф. Л. — Може найдеть ся дївоче серце, карі очі, що заплачуть на сї думи — я більше не хочу. К. Ш. — Хлопяча біда — у некрути брати, а дївчача біда — не рідная мати. н. п. — Дївоцька краса, як лїтня роса. н. п. — Та жаль мінї русої коси — дївочої краси. н. н. — Та вже ж мінї не ходити у лїс по орішки, та вже ж мінї минули ся дївоцькії сьмішки. н. п.
Костю́мъ = оде́жа, о́дїж, убра́ння́, убі́р. С. Ш. — Молодицї гріх убіратись в дївочий убір. Лев. — Яке на йому убрання? — Не то турецьке чи що.
Ле́нта, ле́нточка = стьо́жка, стьо́жечка, (С. З. Л.), стьо́нжка (Прав. С. З.), би́нда, би́ндочка (Прав. С. Л.), широка — стрі́чка, стрі́чечка (С. Л. З.), червона, вовняна — жи́чка, оксамитова — оксами́тка, що в косу вплїтаєть ся — кіндя́к, скіндя́к, мн. скіндяки́, частїше здр. — скіндячки́, що завъязує кінець коси — кісни́к, кісничо́к, підкі́сник, ви́плїток. — В запасцї гарній фаналевій, в стьожках, в намистї і в ковтках. Кот. — Ой скиньте ся, хлопцї, по грошу, купіть мінї бинду хорошу. н. п. — Ой дай мінї, моя мамо, ще й шовкову бинду, не зачиняй, мамо, двері, бо я зараз прийду. н. д. Под. — Де тут була Маріїна мати, що сказала биндочки скидати. н. п. — Що дївочки гуляють, стрічечками мають. н. п. — За віночок та у таночок, за стрічечку, та на уличку. н. п. — (Стрічкою зоветь ся теж головъяний дївочий убір з стьожок).
Наря́дъ = 1. наря́д, нака́з. 2. убі́р (С. Ш.), убра́ння́ (С. Л. Ш.), стрій, дуже коштовний — ша́ти. — Молодицї гріх вбіратись в дївочий убір. Лев. — А ви парубоньки до гною, а ви дївчатоньки до строю. н. п. — Наші лати переходять панські шати. н. пр.
Наче́локъ, наче́льникъ = набрі́вник (дївочий убір над бровами).
Убира́ть, убра́ть, ся = 1. у(в)біра́ти (С. Ш.), прибіра́ти, опоряжа́ти, убра́ти (С. Ш.), прибра́ти, опоряди́ти, у(в)по́рати. — Прибери книжки в шафу. — Вона прибрала сьміття з хати. Кн. — Убрав сїно за годину. — Еге, швидко лан упорали. 2. у(в)біра́ти, ся (С. Ш.), прибіра́ти, ся, чепури́ти, ся (С. З. Л.), хороши́ти, ся, убра́ти, ся, прибра́ти, ся, причепури́ти, ся, квітка́ми — квітча́ти, у(в)квітча́ти (С. Ш.), заквітчати, ся (С. Л.), позакві́чувати. — Молодицї гріх вбіратись в дївочий убір. н. пр. — Скажу, Галю, встань раненько, прибери ся чепурненько. н. п. — Поки люди горівчище любили та й пили, орендарі повбірані, як пани ходили. н. п. — Настя причепурила грубу. Лев. — Дївко! Чом ти не хочеш хату причепурити? Кр. — Як була я молодою, і гадки не мала, по садочку похожала, квітчалась, пишалась. К. Ш. 3. убіра́ти ся (С. Ш.), тїка́ти, утїка́ти, убра́ти ся, у(в)тїкти́, приня́ти ся. — Як до дна доглядать ся, так за Дунай убірать ся. н. пр. — Треба принять ся звідсїля. Кр. — Убира́йся, убира́йтесь = геть, ге́тьте! (С. Аф.); цур тобі́. — Убира́йся по добру, по здоро́ву = іди́, тїка́й, поки цїлий.
Убо́ръ = убі́р (С. Ш.), прибі́р, убра́ння (С. Ш.), стрій і д. Наря́дъ. — Молодицї гріх вбіратись в дївочий убір. н. пр. — Твоя дївчина краща всїх, на їй прибору більше всїх. н. п.
Уединённый, но = само́тний (C. Л.), тільки про чоловіка — одлю́дний. — I монастирь отой дївочий, що за пісками, на болотї, у лозах самотний стоїть. К. Ш. — В малий райочок мій спідтиха — тиха підкрадеш ся, наробиш лиха, запалиш рай мій самотний. К. Ш.