Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 107 статей

Запропонувати свій переклад для «зима»

Шукати «зима» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Зима́ – зіма́, (этимол.) зима́, ум. зі́монька, (этимол.) зи́монька. [Зі́мо, зі́монько, зі́мо лю́тая, ой, прошу́ тебе́, не моро́зь ти мене́ (Чуб. V). Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще, сніг по ві́кнах брязкоти́ть (Руданськ.)]. • Снежная (очень) -ма́ – завальна́, зава́листа зима́. • Суровая -ма́ – лю́та зима́. • Мягкая -ма́ – ла́гі́дна зима́. • Мокрая -ма́ (с оттепелями) – гнила́ зима́. • Начало -мы́ – за́зимки, перво́зимки (-ків). • Исход -мы́ – ві́дзимки. • -ма́ началась (наступила) – зима́ зайшла́, зима́ впа́ла. [Аж гульк – зіма́ впа́ла (Шевч.)]. • Проводить, провести -му – перебува́ти, перебу́ти зи́му, зимува́ти, перезимува́ти. • Вынести -му – ви́зимувати. • Содержать, -ся -мо́й, продержать, -ся -му – зимува́ти кого́, -ся, перезимува́ти кого́, -ся, ви́зимувати кого́, -ся. [Ой, при́йде зіма́, лиха́я годи́нонька, ні́чим волі́в тобі́ зімува́ти бу́де (Грінч. III)]. • -му зимовать – зи́му зимува́ти. • В течение -мы́ – через зи́му. [Мо́же-б ви проде́ржали мене́ через зі́му до весни́ (Кониськ.)]. • В продолжение -мы́ – зи́му, через зи́му, про́тягом зими́. • Прошлой -мо́й – мину́лої зими́, то́ї зими́. • Каждую -му – що-зи́му, що-зими́. [Інгу́л що-зи́му замерза́є (Шевч.)]. • Зимо́й, нрч. – зимо́ю, узи́мку, узимі́, упо́зимку, зимо́во́ї доби́. [Хто влі́ті гайну́є, той взімі́ голоду́є (Номис). Влі́тку він това́р пасе́, а взі́мку дітво́ру у́чить Кониськ.)].

Ви́хористый – ви́хруватий. [Зима́ ви́хрувата].

Го́лый – 1) го́лий, на́ги́й. [Го́ле (на́ге́) ті́ло. Го́ла шаблю́ка]. • Го́лый птенец – голеня́ (р. -ня́ти). • Го́лая вершина – лисого́ра. • С го́лым стволом (о деревьях) – голіна́тий. • Го́лая зима – безсні́жна зима́. • Совершенно го́лый – гольце́м го́лий; 2) (бедный, нищий) го́лий. [Не бої́ться го́лий розбо́ю]. • Гол, как соко́л – гольце́м го́лий, го́лий, як бізу́н (нагайка), го́лий, як лопу́цьок; го́лий, як бу́бон, як туре́цький святи́й; 3) (без примеси, без приправы) го́лий; щи́рий, нестеме́нний. • Го́лый борщ, суп – го́ла ю́шка. • Го́лая правда – щи́ра пра́вда, нестеме́нна пра́вда. • Го́лые слова, факты, предположения – самі́сінькі (самі́ ті́льки) слова́, фа́кти, здо́гади. • Го́лыми руками – голіру́ч. • С го́лыми руками – голіру́ч, з го́лими (поро́жніми) рука́ми; без збро́ї.

Диви́ться, удиви́ться, надиви́ться – 1) (приходить в удивление, изумляться) кому, чему – дивува́тися, здивува́тися з ко́го, з чо́го, кому́, чому́ [З йо́го всі диву́ються. Дивува́ла зима́, дивува́лася, де то си́ла її́ подіва́лася (Крим.)], чу́дува́тися, зчу́дува́тися з ко́го, з чо́го, кому́, чому́. [Ці́ле мі́сто чуду́є з нас (Н.-Лев.)], (сильно) ди́вом дивува́тися (сов. ди́вом здивува́тися); 2) диви́ться на кого, на что (смотреть на кого-л., на что-л. с удивлением) – дивува́тися, здивува́тися на ко́го, на що, чудува́ти на ко́го, на що. [До́вго, до́вго дивува́лись на її́ уро́ду (Шевч.). А на ме́не лю́ди дивува́ли (Кониськ.). Всі на йо́го чу́дують (Мнж.)].

Долженствова́ть, быть до́лжным – му́си[і]ти, ма́ти, ма́тися. • До́лжен, должна́ (с оттенком принуждения) – му́сить, (до́лжный бы) – пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється. [Хоч не хо́чу, так му́шу (Грінч.). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Укр.). Краса́ з добро́м єдна́тися пови́нна. Сагайда́чний ви́значив, хто що ма́є роби́ти (Загір.). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (Крим.). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже. Вза́втра я ма́ю(сь) ї́хати на село́. Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в]. • До́лжно – слід, тре́ба, (полагается) нале́жить, (подобает) годи́ться. [Не слід (не годи́ться) тобі́ ла́ятись]. • Должно́ быть – ма́бу́ть, му́сить бу́ти, пови́нно, пе́вне[о], десь, віда́й, либо́нь; срв. Вероя́тно. [Обіця́вся верну́тися, та ма́буть і зги́нув (Шевч.). Іде́ шляхо́м молоди́ця, му́сить бу́ти з про́щі (Шевч.). Пе́вне ти, ді́вчино, и́ншого коха́єш. Десь, зима́ та не скі́нчиться – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Під лі́сом, пови́нно, є вода́. Віда́й, було́ їм до́бре (Л. Укр.). Либо́нь то лу́снула дурна́ в старо́ї скри́пки там струна́ (Крим.)]. • Не должно́ (бы) быть – не пови́нно бу́ти. • Как до́лжно – як слід, як му́сить бу́ти. [Похова́ли грома́дою, як слід по зако́ну (Шевч.)]. • Поступать, как должно́ честному человеку – чини́ти так, як му́сить (як пови́нна) че́сна люди́на; як годи́ться; як ли́чить (лицю́є) че́сній люди́ні. • Как быть до́лжно – як ма́є бу́ти, як випада́є.

Жесто́кий – 1) жорсто́кий, лю́тий, нелю́дський, немилосе́рдний, запе́клий, суво́рий. [Жорсто́ка люди́на. Запе́кла душа́. Суво́рий ба́тько]; 2) тяжки́й, суво́рий, несте́рпний. • -кий мороз, холод – тяжки́й (лю́тий) моро́з, хо́лод. • -кая зима – суво́ра (лю́та) зима́. • -кая обида – тяжка́ (лю́та) обра́за. • -кая печаль – тяжка́ ту́га. • -кая болезнь – тяжка́ хоро́ба. • -кая боль – пеку́чий, несте́рпний, лю́тий біль. • -кий ветер – скаже́ний (страше́нний) ві́тер.

Зава́льный – 1) заві́зний. [І після Різдва́ є в шевці́в робо́та, ті́льки не така́ заві́зна]; 2) (о снеге) закидни́й. [Закидні́ сніги́ (Київщ.)]. • -ная зима – заме́тиста зима́.

Запомина́ть, запо́мнить – 1) (забывать) забува́ти, забу́ти що; 2) (сохранять в памяти) затя́млювати, затя́мити, сов. запа́м’ятува́ти и запам’ята́ти, закмі́[е́]тити що. [Він одра́зу все затя́мив, та й затя́млювати вла́сне не було́ чого́ (Черкасенко). Школя́р до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во (Основа 1862). Ма́ти вме́рла – я ще мале́сенька була́, до́бре й не запам’ята́ю (М. Вовч.). Зима́ лю́та, що й найста́рші лю́ди тако́ї не затя́мили (старожилы не запомнят) (Бордуляк). Я й закме́тив їх за́раз, ско́ро почу́в, як він чита́в (Г. Барв.)]. • Никто не -мнит такой суровой зимы – ніхто́ не зазна́є (не запам’ята́є, не затя́мить) тако́ї лю́тої зими́, ніко́му не в по́мку (не в по́мки), щоб була́ така́ лю́та зима́. • -мни это себе – затя́м собі́ це, візьми́ собі́ в по́мку, в тя́мки́, запам’ята́й це.

Зимо́й, нрч.; см. Зима́.

Зи́мский, Зи́менский – зи́[і́]мський. • Зима -ская – зима́ зи́мська. [Зіма́ зі́мська (Номис). Та́кеньки вся́ зіма́ зі́мська перезімува́лась (М. Вовч.)].

Злой, Зол – 1а) (дурной, недобрый) лихи́й, злий, недо́брий, кля́тий, лю́тий, злісни́й, злі[о]сли́вий. [Лихи́й до́брого попсує́ (Номис). На сві́ті лихи́х люде́й більш ніж до́брих (Кониськ.). Лихи́й на́мір. Неха́й собі́ злі́ї лю́ди що хотя́ть гово́рять (Шевч.). Вона́ ду́же недо́бра: б’є свої́х па́синків, ї́сти їм не дає́ (Звин.). Схамени́ся, лю́тий вра́же (Ворон.). Ну, та й злісли́ва у ме́не жі́нка (Кан. п.). Примі́та: у кля́тої жі́нки ко́си тверді́ (Звин.). Злісна́ ду́мка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихи́й, заї́дливий, (бранно) ка́таржний. [Зня́ли з ньо́го голо́воньку злі́ї басурма́ни (Метл.). Соба́ки злі – покуса́ють та не загово́рять (Шевч.)]. • Злой дух – нечи́ста си́ла, враг, мара́. • Злые духи – нечи́ста си́ла (см. Дух 1). • Злой гений – лихи́й ге́ній. • Злой умысел – лихи́й, злий на́мір, зло(в)ми́слення. • Злой человек – лиха́ люди́на, злоби́тель, бузуві́р. • Зло́е дело – злочи́нство. • Злой поступок – лихи́й вчи́нок. • Зла́я женщина – недо́бра жі́нка, злі́сниця, з’їду́ха, бузуві́рка (см. Злю́чка). • Зла́я критика – злісна́ кри́тика. • Зла́я судьба, рок – лиха́ до́ля, зла до́ля, лю́та, зла недо́ля, недо́ля, лиха́ годи́на, (бездолье) безтала́ння; срвн. Злосча́стие. [Лиха́ до́ля і під земле́ю нади́бає (Номис). Зла́я до́ля мо́же на тім бо́ці пла́че (Шевч.). Ой, лиха́я годи́на моя́! Одцура́лась роди́на моя́! (Макс.)]. • Злой, как змея – лихи́й, як гадю́ка, гадюкува́тий. [Вона́, ка́жуть, ду́же гадюкува́та (Кон. п.)]. • Делать зло́е (зло) – ли́хо ко́їти, чини́ти кому́. • Зле́йший враг – лю́тий, найлю́тіший, завзя́тий во́рог. [Поба́чив знайо́мого му́ляра по́руч із свої́м завзя́тим во́рогом (Франко)]. • Злы́е травы – шкідли́ві тра́ви, лихе́ зі́лля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лю́тий, недо́брий, злий, злісни́й, серди́тий. [Недо́брий сміх (Крим.). Недо́бра ра́дість (Коцюб.). Зиркну́в на ньо́го лю́тим по́глядом (Кримськ.). О́чі були́ ні́би серди́ті (Н.-Лев.). Злісни́й сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лю́тий, лихи́й; см. Жесто́кий, Лю́тый. [Свою́ Украї́ну любі́ть, любі́ть її́… во вре́м’я лю́те (Шевч.). Лю́та недо́ля. Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лю́тий, кля́тий, серди́тий. [Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще (Руданськ). Серди́тий ві́тер завива́ (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лю́тий, кля́тий, лихи́й, тяжки́й. [Лю́та хворо́ба. Лиха́ гаря́чка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) серди́тий, лю́тий, кля́тий. [Серди́тий хрін]; 2) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий; см. Серди́тый. [Уста́в сього́дні ду́же злий (Звин.)]. • Быть злым на кого – бу́ти лихи́м, лю́тим на ко́го, бу́ти лихо́ї во́лі на ко́го, злува́ти на (и про́ти) ко́го, (опис.) лихи́м ду́хом ди́хати на ко́го, злим (лихи́м) о́ком диви́тися на ко́го; см. Зло́бствовать. [І пан був лихо́ї во́лі на йо́го (Свидн.)]. • Очень злой – ду́же лихи́й, злий, лю́тий и т. д.; (прелютый) прелю́тий, запрелю́тий. • Он на вас очень зол – він на вас ду́же лихи́й, злий, (фамил.) храп ма́є. 3) (ретивый) завзя́тий. • Дядя был злой рыбак – дя́дько був завзя́тий риба́лка.

Зноби́ть – моро́зити, холоди́ти кого́, що; срвн. Моро́зить, Холоди́ть. [Зима́ вид (лицо) моро́зить, со́нце припаля́є (Грінч.)]. • -би́т кого, безл. – хо́лодом бере́, моро́зом бере́, сту́дить, моро́зить кого́. [Сту́дить мене́ (Кам. п.). Мене́ аж моро́зило з тих гістери́чних ви́криків (Крим.)]. • Его -би́т лихорадка – лихома́нка, тря́сця його́ трясе́.

Изво́зничать – х[ф]урманува́ти, під ху́ру става́ти (ї́здити), (підво́дою) вози́ти (ї́здити). [Влі́тку обо́є на ріллі́, а при́йде зима́, він фурману́є (Кон.). На́ші лю́ди все під ху́ру ї́здять (Чигиринщ.). Влі́тку я вдо́ма роблю́, а взи́мку підво́дою ї́здю (Звин.)].

Истомля́ть, истоми́ть кого – (изнурять) сто́млювати и стомля́ти, стоми́ти, (сильно) нато́млювати, натоми́ти, зато́млювати, затоми́ти, (о мн.) потоми́ти кого́; срвн. Изнуря́ть, Изма́ять, Изму́чить; (привести в негу, извялить) мло́їти, змло́їти, у мло́сті вкида́ти, вки́нути кого́, (о мн.) помло́ї́ти кого́. [І му́ка всім давно́ серця́ стоми́ла (Грінч.). Затоми́ ти його́ (Чуб. I). Ой ходи́ла та блуди́ла, ді́ток потоми́ла (Метл.). Зима́ м’я (мене́) зморо́зила, а лі́то змло́їло (Гол.)]. • Жара -ла – спе́ка змло́їла. • -ми́ть тоской кого – зну́ди́ти, прину́ди́ти кого́. [Зсуши́в мене́, зну́див мене́ як били́ну (Чуб. V). Гуля́ть не пусти́ла і се́рденько принуди́ла (Метл.)]. • Истомлё́нный – сто́млений, нато́млений, (о мн.) пото́млені; (зап.) зну́джений; змло́єний. [Сто́млені ру́ки (Грінч.). Відпочи́ти нато́мленою душе́ю (Грінч.)].

Коне́ц – 1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.). • -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля. • -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста. • Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́. • Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́. • В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)]. • Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)]. • Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль. • В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)]. • Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва. • В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)]. • Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий. • Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)]. • Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный. • Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́. • Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́. • -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю. • Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́. • И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду. • Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. • Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо. • Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися). • -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться. • -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й; 2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́. • Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́; 3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). • -нец пряжи – пуд пряжі. • -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти. • Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край); 4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва; 5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка. • У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя; 6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду). • Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)]. • Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць. • Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д. • В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д; 7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. • Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць. • Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю). • От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́. • Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю. • -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о. • В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)]. • В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)]. • В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док. • В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)]. • Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)]. • К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́. • К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та. • Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю). • В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)]. • Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́. • До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)]. • До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)]. • При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку. • Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)]. • Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́. • Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)]. • Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам. • Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)]. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)]. • Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́. • Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)]. • Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)]. • Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́. • Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)]. • -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові). • Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му. • Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край). • -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там. • -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га. • Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю. • -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля. • -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)]. • -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас. • Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто. • Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к. • -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис). • Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід. • Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі. • Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць; 8) (цель) мета́, ціль (-лі). • На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?

Кото́рый – 1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].

Лю́тый – 1) (жестокий) лю́тий, жорсто́кий, запе́клий. [Лю́тий звір (Метл.). Зима́ лю́та (Шевч.) Не ба́чив кінця́ мої́й лю́тій му́ці (Сторож.)]. • -тый враг – лю́тий во́рог, запе́клий (затя́тий) во́рог. • -тая стужа – лю́тий моро́з, лю́та холодне́ча, лю́ть (-ти). • -тая боль – лю́тий біль. • Чрезвычайно -тый – люте́нний; 2) (рьяный) зага́рливий, запальни́й, щи́рий (до робо́ти); (бойкий) метки́й, мото́рний. • Он лют на песни – він до спі́ву аж навви́передки, він співа́ти мото́рний.

Мете́ль – завірю́ха, мете́лиця, заві́я, снігові́йниця, снігови́ця, сніжни́ця, (вьюга) хурто́ви́на, хви́ща, хви́жа, х[ф]у́ґа, ві́хола, кушпела́, хурте́ча, хурде́лиця, ху́рта, хви́рса, (о)хи́за, (небольшая) кура́, ку́рява, куряви́ця. [Аж гульк – зима́ впа́ла, сви́ще по́лем завірю́ха (Шевч.). Си́пле сніг як з рука́ва, кру́тить завірю́ха (Боров.). Мете́лиця заси́пала, як піско́м, зе́млю сні́гом (Н.-Лев.). В снігові́йниці студе́ній (Франко). Ой, пусти́лася сніжни́ця – і сві́ту не ви́дно (Переясл.). До́вгої зимово́ї но́чи гуде́ надво́рі хуртови́на (М. Левиц.). От де хви́ща! ціє́ї зими́ ще й не було́ тако́ї (Козелеч.). За хви́жею і люде́й не ви́дно (Основа 1861). І не ляка́є нас страше́нна ху́ґа (Самійл.). Ґа́ви сіда́ють ку́пами, – бу́де ві́хола (Манж.). Була́ тоді́ кушпела́ вели́ка (Новомоск.). Надво́рі мете́ хурте́ча (Щогол.). Не вели́ка ку́рява та бага́то люде́й гу́бить (Номис)]. • -те́ль верхняя – завірю́ха верхова́. • -те́ль нижняя – завірю́ха низова́ (пі́ша), (за)меті́ль (-те́ли), за́меть (-ти). [Заметі́ль позаміта́ла шляхи́ (Н.-Лев.). Ой, на бра́та та меті́ль мете́ (Пісня)]. • Поднялась -те́ль – зняла́сь (підняла́сь, пусти́лась) завірю́ха, мете́лиця и т. д., заві́холилось, закушпе́лило, захурде́лило, закури́ло. [Закрути́ло, закушпе́лило шля́хом (Мирн.)].

Минова́ть, мино́вывать, мину́ть и минова́ть – 1) кого, что (обходить, об’езжать, оставлять в стороне) – мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Я на ті діво́чі голоси́ просто́ й пішо́в, мина́ючи ха́ти (М. Вовч.). Нема́ чого́ стриба́ти нам в ого́нь, коли́ його́ і обмину́ти мо́жна (Грінч.). Пе́вне не додо́му йдеш, бо свій прову́лок промину́в (Грінч.)]. Да -нё́т (-ну́ет) нас чаша сия! – хай мине́ нас ця гірка́ (лиха́) до́ля, ця лиха́ годи́на, (возвыш.) ця ча́ша; 2) что (пропускать, оставлять без внимания) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що. [Богоро́дицю так було́ по́спіль прокажу́, не мину́ й сло́ва (Г. Барв.). Не чита́й цього́, промини́ (Брацлавщ.)]. • Мину́я, Минова́в что (за исключением, кроме) – помина́ючи, ви́ключивши що, за ви́нятком, за ви́їмком, крім, о́крі́м чо́го; 3) не -ва́ть (не избежать) чего – не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́ и від чо́го. • Не -ва́ть ему тюрьмы – не мину́ти йому́ в’язни́ці, не втече́ він від ка́ри. • Этого не -ва́ть – цього́ не (об)мину́ти (не (об)мине́ш), від цьо́го не втече́ш. • Как ни беречься, а не -ва́ть ожечься – хоч як береже́шся (стереже́шся), а наре́шті впече́шся. • Чему быть, того не -ва́ть – що ста́тися ма́є, те ста́неться. • Двум смертям не бывать, одной не -ва́ть – сме́рти не відпе́рти; раз ма́ти роди́ла, раз і вмира́ти (Приказки); 4) (о времени) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и спли́сти́; срв. Проходи́ть 10. [Мину́ла весна́, лі́то мина́є (Грінч.). Змину́ло ще скі́лькись днів (Крим.). Час іде́, мина́ється (М. Вовч.). І обі́д, і по́лудень мину́всь, а Левка́ нема́ (Квітка). Весна́ на́шої при́язни промину́ла безповоро́тно (Крим.). Уже́ петрі́вочка помина́є (Мил.). Пере́йдуть віки́, світ зава́литься (Рудан.). Зійшло́ і лі́то (Борзенщ.). Збі́гло кі́лька ро́ків (Коцюб.)]. • Зима ещё не -ва́ла – зима́ ще не мину́ла(ся), не промину́ла, не перейшла́, не перезимува́лася. • Вся беда -ва́ла – все ли́хо мину́лося. [Згада́й ли́хо, та й байду́же: мину́лось, пропа́ло (Шевч.)]. • Срок уже -ну́л – те́рмін (речіне́ць, строк) уже (про)мину́в, ви́йшов, (истёк) упли́в. • Опасность -ва́ла – небезпе́ка мину́ла(ся). • Ему -ну́ло двадцать лет – йому́ мину́ло (ви́йшло, перейшло́) два́дцять ро́ків, йому́ дійшо́в, йому́ помину́в двадця́тий рік. • Минова́вший – що мину́в(ся), промину́в и т. п.; мину́лий, перебу́тий. [Страшни́й та остато́чно щасли́во перебу́тий епізо́д (Франко)].

Многосне́жный (о зиме) – зава́льни́й, зава́листий, закидни́й, западни́й на сніг. [Ви́далася зима́ завальна́, – геть замело́ всі шляхи́ (Стар.-Чернях.). Зава́листа зима́ (Звягельщ.). Зима́ закидна́ (Манж.). Зима́ западна́ на сніг (Калит.)].

Моро́з – моро́з (-зу). [Моро́з надво́рі, на шибка́х лиси́чки гискря́ться (Звин.)]. • Сильный, трескучий -ро́з – вели́кий (цупки́й, лю́тий) моро́з, коза́цький моро́з, моро́з з очи́ма, моро́з-ки́пень (-пня), моро́з аж рипи́ть (скрипи́ть), аж скалки́ (зо́рі, і́скри) ска́чуть, аж шелести́ть, аж шкварчи́ть, аж дим устає́. [Там таки́й моро́з-ки́пень, аж ру́ки пограбі́ли (Липовеч.)]. • Первые осенние -зы (утренние) – при́морозки (-ків, ед. ч. при́морозок, ум. при́морозочок), за́морозки (-ків, ед. ч. за́морозок); срв. За́морозок и У́тренник. [Почали́ся надво́рі при́морозки (Н.-Лев.). Ура́нці так на́че при́морозочок був, а тепе́р уже розтає́ (Сквирщ.)]. • Последние весенние -зы – ві́дзимки, о́зимки (-ків). • -зы начинаются, начались – моро́зи почина́ються, почали́ся, моро́зи беру́ться, взяли́ся; (безлич.) стає́, ста́ло на холода́х, приморо́зило. [На зи́му ті́льки, як уже́ приморо́зить, верта́вся я в ба́тьківську ха́ту (Стор.)]. • Были сильные -зы – були́ вели́кі моро́зи; моро́зами здоро́вими бра́ло. [Зима́ того́ ро́ку страх яка́ вели́ка була́: моро́зами то воно́ здоро́вими не бра́ло, а сні́гу наве́ргало врі́вень з зага́тами (Кониськ.)]. • Ударил -ро́з, ударили -зы – поти́с(нув) моро́з, поти́сли (узяли́ся) моро́зи. • -ро́з крепчает – моро́з бере́ться (ти́сне) ще ду́жче. • На дворе -ро́з трещал – надво́рі моро́з лу́скав (аж трі́скав). [Було́ оце́ взи́мку, надво́рі моро́з лу́скав (М. Вовч.)]. • -ро́з уменьшается, уменьшился – моро́з пересіда́ється, пересі́вся. [Налічи́ двана́дцятеро ли́сих, то моро́з і переся́деться (Звин.). Моро́з поресі́вся, то й поте́пліло тро́хи (Звин.)]. • Придавить -зом непокрытую снегом землю – голощо́ком узя́ти зе́млю. [Голощо́ком як ві́зьме, то поме́рзне карто́пля в землі́ (Канівщ.)]. • К -зу – на моро́з. [Та то мабу́ть две́рі на моро́з луща́ть (Н.-Лев.)]. • От -за – з моро́зу. [Мужчи́ни си́вими ста́ли з моро́зу (Коцюб.)]. • Смерть от -за – смерть з моро́зу, ме́рзла смерть. [Немину́ча, «ме́рзла смерть»: сиді́тимеш, сиді́тимеш, та та́кечки не зчу́єшся, як і заме́рзнеш (Еварн.)]. • Обильный -ми, см. Моро́зный. • Меня -ро́з подирает по коже – моро́зом пройма́є (перейма́є) мене́, моро́з іде́ по мені́, моро́зом з-за спи́ни бере́ мене́, моро́з хо́дить поза спи́ною мені́ и в ме́не, за спи́ною моро́зом сипну́ло мені, з-за плече́й бере́ мене́, моро́з перейшо́в у ме́не. [І тепе́р моро́зом пройма́є мене́, як згада́ю (Кониськ.). Ху, я́к-же й зляка́лася! аж моро́з іде́ по мені́ (Тесл.). Як після́ ча́рки ста́нуть вони́ виявля́ти те́мні свої́ діла́, – моро́з хо́де за спи́ною (Васильч.). За спи́ною аж моро́зом сипну́ло: пійма́ють (Грінч.). На́що-ж ви мені́ про́тив но́чи таке́ гово́рите? мене́ вже з-за плече́й бере́ (Квітка)]. • -ро́з по коже пробежал – моро́з по-за шку́рою пройшо́в (перейшо́в) у ко́го (кому́). [Моро́з перейшо́в у Це́лі при тих слова́х Франко)].

Моро́зный – моро́зний, моро́зяний, моро́зо́вий. [Як бу́дуть моро́зяні зи́ми, то це де́рево вкля́кне (Сл. Гр.). Зо́рі тремті́ли в моро́зному пові́трі (Коцюб.). Ой, зима́, зима́ морозо́вая, прошу́-ж я тебе́, не моро́зь мене́ (Лавр.)].

Нава́ливать, навали́ть – 1) что, чего на что, куда – нава́лювати, навали́ти, наверта́ти, наверну́ти, нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понава́лювати, понаверта́ти, понако́чувати що и чого́ на що, куди́; (набрасывать) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, нагорта́ти и наго́ртувати, нагорну́ти, (о мног.) понакида́ти, понагорта́ти чого́ на що; срв. Прива́ливать 1. [Зима́ наме́ти наверта́є (Мирн.). Було́ мене́ притопи́ти й ка́мінь наверну́ти (Грінч. III). Он, понаверта́ло ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.)]. • -ли́ть камень на что – навали́ти (наверну́ти) ка́мінь на що. • -ли́ть кучу соломы – наверну́ти ку́пу соло́ми. • -ли́ть сору – наки́дати (наверну́ти, нагорну́ти) смі́ття. • -вай больше земли – наверта́й (нагорта́й) бі́льше землі́. • Снегу -ли́ло в колено – сні́гу навали́ло (наверну́ло, наки́дало, наве́ргало) в колі́но; 2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) нава́лювати, навали́ти, наклада́ти, накла́сти и (реже) наложи́ти, накида́ти, наки́нути, наванта́жувати, наванта́жити, (о мног.) понава́лювати, понаклада́ти, понакида́ти, понаванта́жувати що на ко́го, на що, (вульг.) нари́чити, накря́кати що. [Хоч як було́ навата́жиш віз снопа́ми (Куліш). Було́ ба́тько як нари́чать га́рбу, що яка-хо́ч па́ра ко́ней не потя́гне, хіба́ во́ли (Бердянщ.). Таки́й віз нари́чив, що ле́две воли́ дове́зли (Сл. Гр.). Та́м-же й віз накря́кав! ле́две коби́ла про́ти гори́ ви́везла (Харк.)]. • -вать вюк на мула – нава́лювати (наклада́ти, накида́ти) в’юк на му́ла. • -ли́ли на меня поручения – наки́нули на ме́не (мені́) дору́чення. • На меня -ли́ли слишком много работы – на ме́не наки́нуто (нава́лено) зана́дто бага́то пра́ці (робо́ти); 3) нахиля́ти, нахили́ти, (о мног.) понахиля́ти що на ко́го, на що. • -вали́ шкап на себя – нахили́ ша́хву на се́бе. • -вали́ столб больше вправо – нахили́ стовп(а́) праві́ше; 4) (сходиться во множестве) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, навалува́ти, настяга́тися. [Ті ми́ші, що в степу́ бага́то, не тут наплоди́лись; вони́ ві́дкільсь навалува́ли (Новомоск.)]. • Народу пропасть -ли́ло, народ -ли́л на площадь – люде́й (наро́ду) насу́нуло си́ла, наро́д насу́нув на майда́н; 5) (нанести течением) навали́ти, нагна́ти. • Течением -ли́ло барку на мост – берли́ну навали́ло (нагна́ло) точіє́ю на міст. • Судно -ли́ло на другое – судно́ навали́ло (нагна́ло, напли(в)ло́) на и́нше; 6) (в карт. игре) нава́лювати, навали́ти. [Бий і нава́люй (Сл. Ум.)]; 7) охотн. – наляга́ти, налягти́. • Гончие -ли́ли на зверя – гончаки́ налягли́ на зві́ра. Нава́ленный – 1) нава́лений, наве́рнений, нако́чений, наки́даний, наго́рнений, понава́люваний, понаве́ртаний, понако́чуваний, понаки́даний и понаки́дуваний, понаго́ртаний и понаго́ртуваний. [Прийшо́в – аж там змій ка́менем наве́рнений (Гудч.). Наго́рнений смі́тник (Крим.)]; 2) нава́лений, накла́дений и (реже) нало́жений, наки́даний, наванта́жений, понава́люваний, понакла́даний, понаки́даний, понаванта́жуваний; 3) нахи́лений, понахи́ляний.

Навора́чивать, навороти́ть – 1) (наезжать) наверта́ти, наверну́ти, набіга́ти, набі́гти, наїжджа́ти, наї́хати на ко́го, на що чим. [Ко́ні набі́гли на парка́н (Канівщ.)]; 2) (наваливать) наверта́ти, наверну́ти, нагорта́ти, нагорну́ти що на що. [Зима́ заме́ти наверта́є (Мирний). Ач яку́ ку́пу нагорну́в! (Звин.)]; 3) (приваливать) наверта́ти, наверну́ти, прива́лювати, привали́ти, накрива́ти, накри́ти кого́, що чим. [Хай мене́ наве́рне важка́ ця ске́ля, що на їй сиджу́ (Мирний)]; 4) (сворачивать на кого) наверта́ти, наверну́ти, скида́ти, ски́нути що на ко́го. [На дру́гого наверта́ти не годи́ться: це не я, а він зроби́в (Чернігівщ.)]; 5) (клонить, склонять) наверта́ти, наверну́ти, нахиля́ти, нахили́ти кого́, що на що, до чо́го. [Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). «Приче́па» наверта́є ду́мку до побуто́вої по́вісти (Рада)]. • Наворо́ченный – наве́рнений и наве́рнутий; наго́рнений и наго́рнутий; прива́лений, накри́тий; ски́нений и ски́нутий; нахи́лений. • -ться – наверта́тися, наверну́тися; бу́ти наве́ртаним, наве́рненим, наве́рнутим и т. п.

Наиздева́ться над кем – наглузува́тися, наглуми́тися, наглумува́тися, назбиткува́тися, назнуща́тися, накепкува́тися з ко́го. [Чи ще зима́ не до́сить наглуми́лась? (Самійл.). Що вже назнуща́лися з йо́го, що наштовха́лися! (Коцюб.)].

Настава́ть, наста́ть – 1) (во времени) настава́ти (-стаю́, -стає́ш и (редко, диал.) -става́ю, -ва́єш), наста́ти, става́ти, ста́ти, поста́ти, встава́ти, вста́ти, (реже) наступа́ти, наступи́ти, (наспевать) настига́ти, насти́гти, пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти, (подходить, наближаться, начинаться) захо́дити, зайти́, надхо́дити, надійти́, прихо́дити, прийти́, (о мног.) понастава́ти. [Настава́ло різдво́ (Тесл.). Настає́ яка́сь мить байду́жости (В. Підмог.). Ти́ша настава́ла в кімна́ті (В. Підмог.). Що-да́лі на сві́ті, то бі́льша біда́ настава́є (Номис). Ось ско́ро молоди́к наста́не (Богодух.). Наста́ла розлу́ка (Крим.). (Такі́) вче́ні понастава́ли, (що) все в їх дурни́ця (Грінч.). Гайдама́ки де́рли наро́д ро́ків мо́же з де́сять, аж по́ки Мандебу́рія ста́ла (ЗОЮР I). Після Тата́рщини нові́ поря́дки на Вкраї́ні поста́ли (Куліш). На мить поста́ла була́ ти́ша (Короленко). Вста́ла й весна́ (Шевч.). Подиви́сь: весна́ уста́ла (Грінч.). Пі́вніч наступа́є (Рудан.). Час наступа́є – ході́м! (Грінч.). Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). От і обі́дня пора́ насти́гла (Квітка). Насти́г день свято́ї во́лі (Кониськ.). Той час присти́г (Грінч.). О́сінь приспі́ла (Глібів). Було́ лі́то: са́ме жнива́ захо́дили (Звин.). Надхо́дить о́сінь (М. Вовч.) Десь надхо́дила весна́ (П. Тичина). Надхо́дить сце́на проща́ння (Грінч.). Тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.). Надійшо́в день від’ї́зду (Франко). Як при́йде різдво́, вони́… (Крим.)]. • -тала ночь – наста́ла (надійшла́, впа́ла, облягла́) ніч. [Ніч упа́ла (Сл. Гр.). Як облягла́ ніч, він і ви́їхав (Манж.)]. • -ло утро, -та́л вечер – наста́в (прийшо́в) ра́нок, наста́в (надійшо́в, прийшо́в) ве́чір, прийшло́ на ра́но, на ве́чір (Гнатюк). • -та́ла зима – наста́ла (зайшла́, надійшла́, впа́ла) зима́; 2) (о местности) настава́ти, наста́ти, почина́тися, поча́тися. • Здесь -таю́т пески – тут настаю́ть (почина́ються) піски́.

Непостоя́нный – 1) непості́йний, неста́лий, (невсегдашний) неза́всі́дній, неповсякча́сний; (изменчивый) перемі́нний, змі́нний, мінли́вий, (нестойкий) хитли́вий, хитки́й, нетверди́й; (неровный) нері́вний, (диал.) перепа́дистий, (неверный) зрадли́вий; срв. Легкомы́сленный. [Лю́дська до́ля – непості́йна, лю́дське ща́стя – зрадли́ве (Крим.). Люди́на неста́лих по́глядів, неста́лої вда́чі (Київ). Нічо́го не ва́ртий, хистки́й та мінли́вий лібералі́зм (Грінч.). Вони́ мінли́ві в свої́х по́глядах, хитли́ві в пересві́дченнях (Грінч.). Нері́вна температу́ра (Київ). Перепа́диста зима́: то сніг, то дощ (Сл. Гр.). Зрадли́ва дружи́на (Полт.)]. • Быть -ным в любви – бу́ти непості́йним у коха́нні (зрадли́вим коха́нцем); 2) рухо́мий, переставни́й, пересувни́й, переїзни́й; срв. Передвижно́й; 3) неста́лий, непості́йний, неперіоди́чний, (не ограниченный сроком) неречінце́вий, необме́жений речінце́м, (книжн.) нетерміно́вий, нетерміно́ваний, не обме́жений те́рміном (те́рмінами), не на пе́вний те́рмін, не до пе́вного те́рміну. • -ный выход издания – неста́лий (неперіоди́чний) ви́хід вида́ння. • -ный взнос – непості́йна вкла́дка, неречінце́вий (нетерміно́вий) вне́сок; 4) мандрі́вний, кочови́й, кочівни́й, роз’їзни́й. [Мандрі́вне життя́ (Лубенщ.)]; 5) (суетливый) метушли́вий, (разбросанный) розки́даний; срв. Рассе́янный 3. • -ная жизнь – метушли́ве життя́.

Непродолжи́тельный – недо́вгий, недовгоча́сний, непротя́жний, нетрива́лий, недовготрива́лий, коро́ткий. [Те́пла й непротя́жна зима́ (Звин.). Коро́ткі зу́стрічі (Грінч.)]. • В -ном времени – не в до́вгім ча́сі, незаба́ром, неба́вом, невзаба́рі, невдо́взі, незадо́вго; срв. Вско́ре.

Нести́ – 1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)]. • Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)]; 2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́. • Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в); 3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)]. • Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й; 4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)]. • -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)]. • -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що. • -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)]. • -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що. • -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти. • -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)]. • -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)]. • -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки. • -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)]. • Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу. • -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту. • -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)]. • -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки; 5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)]. • Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко). • Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?; 6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)]; 7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́. • -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці. • -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити; 8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти. • Лошади -су́т – ко́ні но́сять; 10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. – а) не́сти́. • По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу). • Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні; б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти. • Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме). • -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би); г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти. • Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся – 1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.; 2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)]. • Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́. • Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром. • Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою). • Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не. • -тся молва, что… – чу́тка йде, що… • Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть). • Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?; 3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].

Неумоли́мый – невблага́нний, (редко) невпроха́нний, (устар.) нев[у]моли́мий. [Невблага́нна Мо́йра (Л. Укр.). Невблага́нний, суво́рий го́лос (Грінч.). Невблага́нна зима́ (Франко). Невблага́нна ді́йсність (Пр. Правда). Невблага́нний хід істо́рії (Доман). Невпроха́нний, невблага́нний час (Н.-Лев.). Як до́ля, невмоли́мий (Л. Укр.). Усі́х погли́не те́мним ро́том неумоли́мий крокоди́л (М. Рильськ.)].

Обнару́живаться, обнару́житься – 1) відкрива́тися, відкри́тися; 2) вия́влюватися, виявля́тися, ви́явитися, про[об’]я́влюватися, про[об’]явля́тися, про[об’]яви́тися, пока́зуватися, показа́тися, викрива́тися, ви́критися, познача́тися, позначи́тися, визнава́тися, ви́знатися, викида́тися, ви́кинутися, віднахо́дитися, віднайти́ся, заповіда́тися. • Оттенки см. Обнару́живать. [Усе́ це тепе́р ви́явилось. У селі́ прояви́лася новина́ (Чуб.). Допі́ру по жнива́х показа́лося, що зима́ бу́де холо́дна (Коцюб.). Зняла́-ж бу́чу Пилипиха, як ви́зналась ба́тькова поді́я (М. Вовч.). Ю́мор познача́ється в опові́дача́ десь ті́льки у ви́разі (Єфр.). Почали́ стерегти́, чи не ви́кинеться де-не́будь чума́ (Яворн.). Не тепе́р, то в четве́р, а все ви́криється]. • Тайна -жилась – таємни́ця ви́явилась. • В городе -жилась холера – в мі́сті проки́нулась (ви́кинулась) холе́ра. • При ревизии -жились большие злоупотребления чиновников – реві́зія ви́крила вели́кі надужива́ння урядо́вців.

Опосты́леть, опосты́ть – ости́ти, ости́(г)нути, насти́ти, оги́днути, осору́житися, о[у]при́критися, уві́ритися, обри́днути, набри́днути, остоги́днути кому́ що, хто. [Лі́течко ко́жному ми́ле, а зима́ всім уже́ ости́ла. Осору́жилося мені́ таке́ життя́. Остоги́д йому́ ланцю́г (Гліб.)]. • Опосты́левший, опосты́лый – ости́лий, осору́жний, насти́лий, обри́длий, набри́длий, остоги́длий. • Что-либо -вшее – осору́га, оги́да.

Перемежа́ющийся (перемежный) – (по)перемі́нний, перепа́дистий, черго́ваний. [Перепа́диста зима́: то сніг, то дощ. У нас на заво́ді два ти́жні йде черго́вана забасто́вка (Київ)]. -щаяся лихорадка, см. Лихора́дка.

Переме́нчивый – перемі́нчастий, мінли́вий, перепа́дистий. см. Изме́нчивый. [Перемі́нчасті о́чі (Еварн.). Перепа́диста зима́: то сніг, то дощ].

Пови́димому – як ви́дко, ви́дко, як ба́читься, як здає́ться, зда́ється, ви́дно, види́мо, десь, либо́нь. [Як ба́читься, вона́ з про́стих. Десь зима́ ця не скінчи́ться, – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Ви, як ви́дко, не туте́шні (Звин.)].

Подзи́мье – пі́дзимки (-ків). [Не така́ страшна́ зима́, як ці пі́дзимки].

Постоя́нный – 1) (неизменный) ста́лий, незмі́нний, тривки́й, пості́йний. • -ный человек – ста́ла люди́на. • -ная комиссия – пості́йна (ста́ла) комі́сія. • -ное жительство где – ста́ле (пості́йне) пробува́ння де. • -ное пребывание – ста́лий (пості́йний) по́бут. • -ный доход – ста́лий дохі́д. • -ный сотрудник – пості́йний (ста́лий) співробі́тник. • -ный житель Киева – ста́лий ме́шканець Ки́їва. • -ная зима – ста́ла зима́. • -ный гость – пості́йний (невиво́дний) гість. • -ная (матем.) величина – незмі́нна (ста́ла) величина́; 2) (непрестанный) безупи́нний, невпи́нний, повсякча́сний, щоча́сний, безпере́рвний, завсі́дній, завжде́нний.

Предвеща́ть, предвести́ть кому что – віщува́ти, вістува́ти, провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, призвіща́ти, призвісти́ти, пророкува́ти, ворожи́ти кому́ що и про що. Срв. Предска́зывать, Предзнамено́вывать. [Ти бра́тові своє́му смерть віщу́єш (Л. Укр.). Кожен зна, що віщує такий сон (Свидн.). Вони вістують, що осінь приходить (Стеф.). Письме́нство стає́ йому́ за ту зірни́цю, що бли́зький світ со́нця провіща́є (Єфр.)]. • -ща́ть беду, несчастие, что-л. недоброе – віщува́ти, ворожи́ти біду́, неща́стя (ли́хо), щось недо́бре. [Пу́гач або́ сич біду́ віщу́є (Номис). Га́рна пти́ця, а чому́сь не мо́жу її́ чу́ти без жа́ху. Чи спра́вді вона́ воро́жить яке́сь ли́хо? (Франко)]. • Лягушки -ща́ют хорошую погоду – жа́би до́бру пого́ду віщу́ють. • Сердце что-то -ща́ет – се́рце щось віщу́є. [Як пові́є ві́тер на Покро́ву з полу́дня, то передвіща́є, що бу́де гнила́ зима́ (Звин.). Важку́ воро́жать о́сінь нам зірни́ці (Франко)]. • Барометр -ща́ет дождь, непогоду – баро́метр пока́зує на дощ, на него́ду, заповіда́є дощ, него́ду. • Ничто не -ща́ет смерти – ніщо́ не пока́зує на смерть, не віщу́є (не провіща́є, не вісту́є и т. д.) сме́рти, про смерть. [Про смерть старе́чу зо́рі не віщу́ють, як-же вмира́є цар, пала́є не́бо (Куліш)]. • Нам -ща́ют обильную жатву – нам пророку́ють, воро́жать бага́тий урожа́й. • Кто бы -ти́л мне завтрашнюю погоду – хто-б мені́, призвісти́в, яка́ за́втра пого́да бу́де. • Предвещё́нный – прові́щений, передві́щений, призві́щений, напророко́ваний, наворо́жений. • -ться – віщува́тися, вістува́тися, провіща́тися, бу́ти прові́щеним, призвіща́тися, бу́ти призві́щеним, передвіща́тися, бу́ти передві́щеним и т. д., см. Предвеща́ть.

Приближа́ться, прибли́зиться – наближа́тися и набли́жуватися, набли́зи́тися, зближа́тися, збли́зи́тися, надближа́тися, надбли́зи́тися, доближа́тися, добли́зи́тися, (о мног.) понаближа́тися и -бли́жуватися, позближа́тися и -бли́жуватися и т. д. до ко́го, до чо́го; бли́жчати, побли́жчати до ко́го до чо́го; (наставать, наступать) над(і)хо́дити, надійти́, настига́ти, насти́г(ну)ти. [Стій, не набли́жуйсь (Куліш). От уже́ я набли́зи́вся до сво́го села́ (Франко). Наближа́вся академі́чний рік (Крим.). Оста́нні часи́ зближа́ються (Свидн.). Всі збли́зи́лись до йо́го (Стор.). А пі́сня все бли́жчала (Кониськ.). Ось вони́ надхо́дять (Куліш). Доближа́юсь до клу́ні (Г. Барв.). Настига́є весна́ (Г. Барв.)]. • -жа́ется ночь, осень – надхо́дить (наближа́ється, надближа́ється, зближа́ється) ніч, о́сінь. [О́сінь надхо́дить, лі́то мина́є (Л. Укр.). Надхо́дить ніч (Франко)]. • -жа́лась гроза – наближа́лася (надближа́лася, надхо́дила) гроза́ (громови́ця). • -жа́лся день свадьбы – надхо́див день весі́лля. • -жа́ется смерть, смертный (последний) час – наближа́ється (зближа́ється, надхо́дить) смерть, наближа́ється (надхо́дить, нахо́дить) сме́ртна (оста́тня и -ння) годи́на). [Отсе́ вже нахо́дить на ме́не оста́тня годи́на (Мирн.)]. • Время -жа́ется, -жа́лось к полночи – дохо́дить, дохо́дило до пі́вночи, бере́ться, бра́лося (добира́ється, добира́лося) до пі́вночи. [Перехристи́лася і лягла́ вже, так до пі́вночи дохо́дило (Квітка). Бра́лося вже до пі́вночи (Мирн.). Вже було́ пі́зно, добира́лося до пі́вночи (Мирн.)]. • -жа́ется полуденное время – бере́ться під обі́ди. • -жа́ется срок платежа – надхо́дить, наближа́ється строк ви́плати, платі́жний речіне́ць. • -жа́ться к концу – дохо́дити кра́ю, кінця́. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Єфр.)]. • Дело -жа́ется к концу – спра́ва дохо́дить кінця́.

Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ – 1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)]. • С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в. • -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше. • Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в). • -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)]. • Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні. • -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг). • -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)]. • Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися. • -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)]. • -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)]. • -дё́т черёд – ді́йдеться ряд. • К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться. • -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)]. • -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)]. • -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь. • -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)]. • -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)]. • -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)]. • Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)]. • Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)]. • Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)]. • Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти. • Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)]. • -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)]. • Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)]. • -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти). • -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́. • -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)]. • -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш). • -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть. • Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння. • -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му. • Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)]. • -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку). • -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)]. • -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець). • -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)]. • -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся). • -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні. • -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)]. • -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися. • -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися. • -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти. • -ти́ в тупик, см. Тупи́к. • -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)]. • -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися. • Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)]; 2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)]. • -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)]. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін). • -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)]. • -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)]. • Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий. • -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний. • -ший в смущение – засоро́млений. • -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д.

Проходи́ть, пройти́ – 1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)]. • -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут. • Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду. • Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто. • -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч. • -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)]. • Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)]. • -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)]. • -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)]. • Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)]. • -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь. • -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою. • -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)]. • Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів. • -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж. • -ходи́ть чины – перехо́дити чини́; 2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)]. • -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки; 3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́. • -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу; 4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)]. • -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну; 5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що. • Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)]; 6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)]. • Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло. • Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р. • Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)]. • Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх; 7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)]; 8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що. • -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику. • -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́; 9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)]; 10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)]. • -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́… • Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)]. • -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші. • -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)]. • Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)]. • -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)]. • Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося. • Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться). • Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в. • Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався. • Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во. • Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)]. • Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́. • Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́; 11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́. • Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)]; 12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)]. • -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву. • -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою. • -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)]. • Про́йденный – пере́йдений, про́йдений. • -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Банка – 1) банка; (стекляная, глиняная) слоїк, (умен.) сло́їчок, (только стекл.) скля́ниця, (жестян.) бляша́нка, (жестян. или дерев.) пу́шка; (большая глиняная) кума́н; (оплетённая лозой) балца́нка; 2) (мед.) банка: • поставить больному банки – поставити хворому банки; • трёхлитровая банка – трилітровий слоїк, (шутл.) трилітрович. [На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони, сушені груші й халву у круглих дерев’яних коробках (М.Коцюбинський). Олекса Безик сяв. Він врятував од погрому слоїк з солодким і притулив до серця, наче дитину (М.Коцюбинський). Був-то раз собі п’яниця: Все пропив, що тільки мав. Чи то піст був, чи м’ясниця, Все один закон тримав: Чарка, чи скляниця — Пив (І.Франко). Входить Хоростіль, з клунком на плечах, у полотнянім плащі і брилі, через плечі перевішена пушка ботанічна (І.Франко). Пу́шка на цу́кор (АС). Граф надзвичайно пильно розілядає малесенький слоїк, піднісши його до самих очей і покліпуючи вуса (В.Винниченко). Оце ось на днях когось там дерманці на вулиці приловили, йшов, мовляв, до Трояна в повстанці, але, коли його як слід обмацали, знайшли при ньому і се й те, а також, між іншим, невідомо для чого, слоїк із стрихніною і деякі папірці з печаткою рівненського ес-де (У.Самчук). Перед ним поставлено було стола, а на ньому стояла з якимсь напоєм скляниця (Василь Шевчук). А що третій біль — то корчма за задньою стіною сільського магазину, «кооперативи», як колись казали, де в суботу перед вечером і цілий день в неділю, а часто й у будні дні поміж порожніми коробками, поміж сміттям і на сміттю розсідаються хто на чому два або й більше гуртів молодих і вже підстаркуватих моїх краянів, тих, що в колгоспі, і тих, що працюють у місті на різних роботах, і кружляє, кружляє поміж ними слоїк або ж заслинена склянка, або й навпростець пляшка з горілкою чи «біоміцином», а потім лежать вони проти сонця обпльовані, спітнілі, обляпані соком рибних консерв, отією знаменитою тюлькою в томаті, і воркують щось про бабів, курварство, або ж гундосять «Шумел камиш», або плачуть на своє безпросвіття, або ж кленуть Бога (Р.Федорів). Дося чекала. Чекала і готувалася до зими. Вона знала, що таке повстанська зима, і вже припасла два горщики смальцю, кадібець меду, трохи сала, слоїк спирту, дві теплі ковдри (В.Шкляр). Сонце шкварило і нагрівало мутні слоїки (І.Роздобудько). Зате на правій штанці — ще три кишені. І перша з них — так само бічна і так само глибока — містила не тільки заанонсований Волшебником газовий балончик (якраз під праву руку, вихоплюєш і поливаєш!), але й інший балончик — з дихлофосом, а також банку 0,5 літра місцевого пива «Варцабич Преміум», світлого (Ю.Андрухович). На гойдалках волі фіглярствують блазні натхненні і з трепетом цілять в цяцьковану щастя мішень, що починає дзвеніти, неначе бляшанка після влучного пострілу (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Потім корчмар спитався в Дон Кіхота, чи має він гроші; той одказав, що не має ні шага, бо ніде в книгах не читав, аби мандровані рицарі носили при собі побрязкачі. На те заперечив корчмар, що він помиляється: хоч у романах про те й не пишеться, бо автори не вважають за конечне згадувати про такі прості й потрібні в дорозі речі, як гроші або чисті сорочки, однак це зовсім не значить, що в рицарів їх не було; навпаки, йому достеменно відомо, що всі мандровані рицарі, про яких понаписувано цілі стоси книг, мали про всяк случай добре натоптані гаманці; брали вони з собою і сорочки білі, і слоїки з мастю — рани гоїти: не завше-бо в чистому полі або серед степу десь воюючи і на рани здобуваючись є спромога знайти собі цілителя, хіба тільки, як накладав хто з чаклуном яким премудрим, що зараз тобі й пришле на хмарі дівчину або там карлика із склянятком води цілющої; аби одну краплю ковтнув, усі болячки твої і врази де й дінуться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез поклав слоїка з олійкою і сягнув у правий дальній куток шухляди (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вона подала йому велику п’ятифунтову бляшанку з печивом, він взяв звідти дві жмені смакоти і поклав на тарілку (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Відкритий слоїк з варенням, покинутий у комірчині, тріснув, варення висохло на камінь, і все це прилипло до полиці так міцно, що коли я спробувала слоїк зсунути, він розколовся у мене в руках (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). А дід викурював джмелів шматком лубу, тоді вичавлював з медовиків мед у бальцанку, яку носив у наплечнику (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). — Слухай, я виний, як мені перепросити? Трьох-чотирьох банок пива досить? — Один ящик, горілки! — Який ти вразливий].

Бесприютный – безпритульний, бездомний, безхатній, беззахисний, безпричальний, бездомок, безхатько: • бесприютный человек – безпритульна (безприхильна, бездомна) людина, (о мужчине, ещё) безпритульний (безприхильний, бездомний) чоловік, бездомок, безхатько, непритула, безпричальний. [Такий для нас був вихід із Єгипту… Немов потоп. Заграло і ущухло Червоне море, висохло, й осталась Безрадісна пустиня після нього. І став по ній блукать новий Ізраїль, По тій своїй землі обітованій, Немов якась отара безпричальна (Л.Українка). Час весни. Снігу й згадки нема, Досить зим перейматись кінцями. Вже моя безпритульна зима Десь пішла манівцями (Т.Чорновіл). —Але ж ми з господарів в один день поставали злидняками,— журно зітхнула Соломія. — Дожилися, що доведеться йти старцювати. Ще й бездомками поставали, бурлаками безхатніми. Опинилися в курені, як діди на баштанах чи на городах сидять… так і ми тепер… (В.Чемерис)].

Гидрометцентр – (метеорологический центр) гідрометцентр. [Зима причаїлась на околицях міста, готова до штурму, але всі стихії вже знають – ми здаємось без бою, покірні, смішні і жалюгідні у своїй покірності, інфантильні, забиті і розчавлені власною інфантильністю, як і наша віра у тепле і світле завтра на вічнії віки… І що найдивніше, все – час, гідрометцентр, міста і озонові діри нас оминають — бо навіщо ми їм такі – смішні, придуркуваті, наївні? (Юлія Гордійчук). — У мене подруга Гідрометцентр! — Погоду передбачає? – Ні! Гідра. Зріст — метр. Вага — центнер. 2. Зранку було 0 градусів за Цельсієм. Гідрометцентр обіцяє, що до вечора стане в два рази тепліше. Питання: яка температура буде ввечері?..].

Кот – 1) кіт (р. кота́), (ум. и ласк.) ко́тик (-ка), кото́к (р. кітка́, котка́), коту́сик, коту́сенько, коту́сичок (-чка), коту́сь, ко́тичок (-чка), (редко) коти́на, (ув.) котя́ра, коти́сько, коти́ще; 2) (сутенер) су́пер (-пра), су́пник, су́пчик, ко́цур: • [как] кот наплакал – [як, мов, немов, наче, неначе] кіт наплакав, на заячий скік, із заячий хвіст; • кот в сапогах – кіт у чобо́тях; • кот морской – ко́тик, ведме́дик морськи́й; • кот-мурлыка – кіт-воркіт, кіт-мурко; • коту под хвост – коту під хвіст; • коты́ (рыбол.) – кота́; • не всё коту масленица, бывает и великий пост – не все котові масниця (масниці, масничка), буде й великий піст (прийде ще й великий піст) (Пр.); не щодня котові масниці (Пр.); не все котові пушення (Пр.); не щодня бридня — вареники їсти (Пр.); минулася котові масничка (Пр.); поминеться котові масниця (, буде середа й п’ятниця) (Пр.); не щодня попенятам Дмитрова субота (Пр.); прийде і на пса колись зима (Пр.); минулися роки, що розпирали боки (Пр.); і тому клямка запала (Пр.); • покупать, купить кота в мешке – купувати, купити кота в мішку, кота в мішку торгувати, сторгувати. [Є са́ло, та не для кота́ (П.Куліш). Ой ну лю́лі, кі́тку, укра́в у ба́би кві́тку (Пісня). Кота́ – це па́стка з комишу́ на ри́бу (АС). — Життя? — обізвався Левко. — Смиканина тут, а не життя. А годують чим, ти подивися! — Щодня це їм, — відповів Степан. — Як котам дають. (В.Підмогильний). Відтоді, як двоє москалів уподобали хату Половців для ночівлі, для кота Василя Васильовича настали чорні часи. Красено москаль, що в своєму маленькому кашкетику скидався на розбишаку школяра, зненавидів мурка так, ніби їм обом було доручено ганяти миші в одній коморі (В.Міняйло). — А щодо котів — ну, хай і не всі кінгспортські коти збираються там увечері, але щонайменше половина з них напевне. Я люблю котів, які тихенько сплять на килимках перед затишними камінами з веселим полум’ям, але коти опівночі на задніх дворах — це геть інші тварини. Я ридала всю першу ніч тут, і те саме робили вони (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Якщо ваш кіт уранці загадково посміхається, капці краще не взувати].

Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)].

Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко: • бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь; • благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо; • в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку; • в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку; • в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та; • в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та; • в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та; • жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то; • засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття; • каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка; • лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе); • начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки; • остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися); • погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття; • проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то; • середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь; • сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!; • урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток; • этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)].

Межсезонье – міжсезоння. [уже не вернешся і ще не забудеш мій стан — міжсезоння у тому й живу коли ти мене на світанку розбудиш я душу для тебе одягну нову (Ю.Джугастрянська). Мітинґи на площах цеї весни й літа скликалися більше для проформи, бо було міжсезоння між парламентськими і президентськими виборами (Ю.Завгородній). Ще вчора в саду було літо, обважніле від плодів, насичене всіма фарбами, а сьогодні він уже стояв чистесенький і прозорий, ніби операційна або зал перед балом, а назавтра, розплющивши очі, я побачила, як у цей порожній чистий простір увійшла зима. Вона була ледь помітною — легка тінь майнула серед оголених стовбурів. Але цього було достатньо для того, щоб відчути її прохолодне дихання. Попереду ще був довгий період міжсезоння, але, присягаюся, три пори року, ніби в кіно, відбилися у вікні веранди за один день! (І.Роздобудько)].

Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́: • да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!; • двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.); • чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік; • зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася); • как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.); • минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці; • не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари; • опасность миновала – небезпека минула (минулася); • смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!; • чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.). [Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі  церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все  чужі  —  минають  і  не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)].

Перрон – (франц.) перон, (железнодорожный, ещё) платформа; 2) (архит., терраса) перон. [Зима. На фронт, на фронт!.. А на пероні люди… Біля вагонів ми співаєм «Чумака»… І радість лоскотно бентежить наші груди — Шикують злидн’ нас, юнак до юнака (В.Сосюра). Гризучі сумніви передминулої ночі і дитячу мрійливість минулої він викинув разом з проїзним квитком на харківському пероні як знецінену й не потрібну вже річ, що все-таки йому послужила (В.Підмогильний). Розлягався брязкіт на станції, мигтіли і перебігали огні; свистки і сюрчки прорізали чорний простір; зрештою, хлопець насмілився покинути схованку і покрадьки відійти на перон (В.Барка). Серед перону стоїть досить добре вичищений і виголений, але непоказний, лише дуже набундючений німець з хлистиком у руці (І.Багряний). Вискочили ми, прикриваючись газетами, слідом за Бурмилом на перон. Аж гульк! А щоб ти був здоровий! Вельветовий «спінджак» обернувся — ніякий то був не Бурмило, а якийсь незнайомий дядько з отакенним носом. Тю! (В.Нестайко). … Все тут виросло і змінилось: і до свят вибілений вокзал, і носій у синьому фартушку, (як виблискує його медальйон на грудях!), і нове приміщення КДБ, і знайома буфетниця, у якої знайдеться донецьке пиво, і вичовганий жданням перон пристанційний, і залізнична лазня, і вічно поновлюваний асфальт автостради, і завше переповнений автобус від селища, і вишки геологів, що риють, риють, дошукуються скарбів, і шахтарська їдальня, і барачні будиночки, і розгасла дорога по вулиці… і рахуєш кроки із заплющеними очима: перша хата, друга, третя… (В.Стус). Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним (Л.Костенко). Хомський, поки не пізно, гукни їй, аби сідала, і ти гукаєш, Хомський. Дівчина усміхається, вона має забагато золотих зубів, і ти зненацька розумієш, що найбільше в ній тобі сподобалися її джинси, а тому не надто жалкуєш, коли поїзд рушає, а золотовсміхнена Маруся так і залишається на пероні (Ю.Андрухович)].

Предзимье – (подзимье) пі́дзимок, пі́дзимки, при́зимки, при́зимок, підзи́м’я, передзи́м’я. [Зима без трьох підзимків не буває (Пр.). Не так зима, як приземки (Пр.). Спочатку вона помислила, що то була імла, але ж коли придивилась краще, то помітила, що те було не подібне ні на імлу, ні на важкий туман, що часом котив бором. А був то перший сніг, бо вже зачинався підзимок (В.Королів-Старий). Не така́ страшна́ зима́, як ці підзимки (АС). Було раннє передліття, було й пізнє, настало після них справжнє літо, за літом — поліття, передзим’я, зима, знову передліття і знову літо, а він все темний та й темний, для нього світ доступний лише через тепло і холод, німотність чи звуки (Дмитро Міщенко). Холод наскрізь, навиліт, Осклілі очі калюж. Перші поцілунки зими, Тануть сніжинками на губах. Мрія про розкішне хутро На всю душу змерзлого міста — Передзим’я (Ю.Джугастрянська)].

Протез – (франц. от греч.) протез, (деревяшка) дерев’янка, (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Його протез ліг горизонтально і грізно дивився на мене, як цівка важкого кулемета (Юрій Ячейкін). — Добре, подивимося. Як тобі цей протез? — Жме, не можу закрити рота. — Чорт забирай! Які ви всі тендітні. Ану, приміримо цей. — Він мені завеликий. Якщо я чхну, він випаде. — А ти не застуджуйся, холеро. Відкривай рота (М.Жердинівська, перекл. Л.Сепульведи). Як політикові, Скрипникові не конечне було розумітися на тонкощах лінґвістики. Але він був мудрий політик і цілком на висоті призначення — керувати справами культури. Інтуїцією він непомильно розумів те, на що звертали увагу люди з мовознавчих кіл типу Олени Курило: потребу поставити українську мову на власні ноги, надати їй самостійного значення; вивільнити з-під впливів російської, поклавши в її основу джерела народної мови. З уваги на це він уважно прислухався до пропозицій західньоукраїнських мовознавців, коли йшлося про норми, які українську мову віддалювали від впливів російської: написання ґ не лише в українських словах типу ґава, ґудзик тощо, а й у новіших запозиченнях з латинської та взагалі з чужих живих мов ("енерґія, ґастроля); пом’якшене л у чужомовних словах типу лямпа, плянета; сполучення ія в словах типу соціялізм тощо. Також зміна роду в чужомовних словах, якщо вони вже прийшли через російську мову з перекрученою родовою ознакою (рос. класс — кляса, протез — протеза і под.) (І.Кошелівець). Рипить проблем натруджений протез. А хочеться хоч з чогось порадіти… (Микола Боровко). Без телевізора, без жінки, без жалю сиджу. Я сам собі — мов ліга. А жінка та — немов зима без снігу. А жінка та — немов душі протез (В.Слапчук). Міняю бензопилку на протез].

Снежок – (уменш.-ласк.) сніжок, (снежки) сніжка. [Рипить сніжок, співав полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л.Українка). Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С.Васильченко). Почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (М.Вовчок). Ще ось сніжок, ще віти чорні й голі, Але у вітрі чується рілля, І знов вологі зорі березоля, І сизий тол, і спрагнена земля (Є.Маланюк). Сніжок упав на скроні… І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М.Стельмах). Дріма земля, В снігах повита снами, Міцний мороз Ножем наскрізь пройма, Рипить сніжок Крохмально під ногами — Різдвяна ніч и чарівна зима (Віктор Геращенко). Ковзкий сніжок Ковзкий сніжок. Зимова путь, Кохану до вінця везуть, До церкви милу повезли, Од серця в мене відняли (Л.Первомайський, перекл. Ш.Петефі). А напровесні виник новий клопіт. Сніжок потай уночі провідує ферму! Тварини так занепокоїлися, що не могли спати в своїх стійлах. Казали, нібито щоночі, коли западає темрява, він проникав на ферму і чинив усіляку шкоду. Крав зерно, перекидав бідони з молоком, бив яйця, витоптував грядки з розсадою, обгризав фруктові дерева. Яка б прикрість не сталася, її валили на Сніжка. Розіб’ється шибка чи замулиться розора, неодмінно казали, що то нічні Сніжкові витівки (Юрій Шевчук, перекл. Дж.Орвела). Привели до царя тих дев’ять коней. Біленькі, як сніжок, усі на зріст — сто сімдесят сантиметрів, а довгі на два метри (Казка)].

Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!].

Брудершафт – (нем.) брудершафт, побратимство: • выпить на брудершафт – ви́пити на брудершафт (побрати́мство; на «ти»). [Після танців заграничні міщани почали знов дудлити пиво та портер і, напившись, стали брататись, єднатись, кричали, пили на «брудершафт» один з другим, заклавши навхрест рука з рукою з кухлями (І.Нечуй-Левицький). Я обняв Олю за широку талію і запропонував випити на брудершафт, після чого діловито зжував з її вуст усю помаду (Ю.Винничук). Вечорову хуртовину Сном зима снує в вікні. Вабить затишок каміну… Брудершафт? Чому б і ні (Т.Чорновіл). — Переходьмо на «ти»— пропонує він мені.— Ми ж брати. Нахлібники смерті. — Він заливчасто сміється. — Мене звуть Алекс. — Рольф, — відповідаю я, не маючи наміру називати своє справжнє ім’я для цього п’яного брудершафту. Для Алекса цілком досить і Рольфа (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ніщо так не зближує чоловіка й жінку, як випита на брудершафт пляшка горілки].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗИМА́ фраз. бі́лі му́хи [до зимы́ до білих мух].

БЫТЬ, быть без ума́ от кого умира́ти /пропада́ти/ за ким; быть в бе́дственном положе́нии бідува́ти; быть в долгу́ у кого заборгува́ти кому; быть в нереши́тельности те́ртися-м’я́тися; быть вне себя́ нетя́митися; быть нови́нкой бу́ти в новину́; быть впере́ди ве́сти́ пере́д; быть в употребле́нии вжива́тися, бу́ти в ужи́тку; быть вы́нужденным му́сити, му́сіти; быть вы́ше чего підне́стися над чим; быть действи́тельным юр. ма́ти си́лу; быть единомы́шленником фаміл. в одну́ ду́дку гра́ти, одни́м ду́хом ди́хати; быть ино́го мне́ния ма́ти і́ншу ду́мку; быть на краю́ ги́бели стоя́ти над прі́рвою; ходи́ти ко́ло сме́рти, зазира́ти сме́рті в о́чі; быть на уме́ бу́ти на думці; бу́ти до вподо́би, бу́ти до ми́слі; быть откры́тым (про двері) стоя́ти о́твором; быть по вку́су кому смакува́ти; быть учи́телем /секретарём, сто́ляро́м тощо/ учителюва́ти, секретарюва́ти, столярува́ти тощо/; что бы (там) ни́ было хай що бу́де; как бы там ни́ было як не є; была́ не была́ стра́хи́ не ля́хи́!, де на́ше не пропада́ло!, пан або́ пропа́в!; как и не́ было чего де те що й поді́лося; мне не́ с кем бы́ло я не мав з ким; бу́дет и на на́шей у́лице пра́здник і в на́ше віко́нце загля́не со́нце; и бу́дет ли? чи й бу́де?; бу́дет по-мо́ему ви́йде на моє́; бу́дет тебе́ /бу́дет Вам/ обе́д /приме́р тощо/ ма́тимеш /матимете/ обі́д /при́клад тощо/; бу́дет тебе́ хлопо́т ма́тимеш кло́піт; бу́дет тебе́! матимеш!; не я бу́ду хай мене́ вб’ють; будь здоро́в! 1. здоро́в (будь)!, 2. куди́ твоє́ ді́ло! я тобі да́м! [маши́на – будь здоров! маши́на – я тобі да́м!]; будь ты неладен! а западись, ти! не будь плох не розгуби́вшись; не будь упря́м, а будь прям не будь упе́ртий, а будь відве́ртий; будь то А или Б хай то бу́де А чи Б, фраз. це /то/ А чи Б [будь то ле́то и́ли зима́ літо це чи зима́]; будь то... будь то ще хоч... хоч [будь то брат будь то сын хоч брат хоч син]; бу́дьте любе́зны (сказать, принять тощо) (скажіть!, візьміть! тощо) з ла́ски своє́ї; что зна́чит быть кем що то бу́ти ким; бу́дучи фраз. бу́вши; бу́дущий майбу́тній, прийде́шній, уроч. гряду́щий, забут. буду́чий, (про віки) насту́пний, пото́мний, за́втрашній; бы́вший коли́шній, ОКРЕМА УВАГА; бывший до неда́внего вре́мени донеда́вній; ра́нее бывший коли́шній, що був коли́сь; бывший в употребле́нии вжи́ваний; бывший до настоя́щего вре́мени дотепе́рішній; бывший не у дел зві́льнений від справ; бывший тогда́ тоді́шній; ПРОБЫ́ТЬ ще бу́ти; пробывший = ОКРЕМА УВАГА

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Зима – зима́, -ми́; (начало зимы) за́зимки, -ків.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Зима – зима. Зимой – узимку; взимі. Начало зимы – зазимки. В начале зимы – на початку зими. В конце зимы – наприкінці зими. В течение зимы – протягом, на протязі зими.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Зима • В продолжение зимы – усю (цілу) зиму; через зиму; протягом зими. • Зима началась (наступила) – зима настала (зайшла, прийшла, надійшла); зима упала. [Аж гульк — зима впала. Шевченко.] • Зима прошла – зима минула(ся); зима перейшла; зима перезимувалася. • Зимой – зимою; узимі (узимку). Хто вліті гайнує, той узимі голодує. Пр. • Каждую зиму – щозими (щозиму). [Інгул щозиму замерзає. Шевченко.] • Мокрая зима (с оттепелью) – мокра (гнила) зима. • Мягкая зима (с оттепелью) – лагідна (сирітська) зима. • Начало зимы (первозимье) – початок зими; первозимки (зазимки). • Последние дни зимы – останні дні зими; недозимки (відзимки). [Це вже не зима, а недозимки. З нар. уст.] • Проводить, провести зиму – перебувати, перебути зиму; зимувати, перезимувати [зиму]. • Сколько лет, сколько зим [не виделись]! (разг.) – скільки літ, скільки зим [не бачилися]!; видом видати, слихом слихати!; наче вік не бачилися! • Суровая зима – люта зима.

Босой • На босую ногу – босоніж; (зрідка) босоніг. [Ми обидва з ним колись в раннім дитинстві бродили босоніж по незайманих висипах великої ріки нашого народу… Довженко.] • Совершенно босой (босёхонький) – зовсім (геть) босий (босим-босісінький, босіський). [Зима йде, а я босіський… Стефаник. Мерзла, гибіла на тих буряках, боса-босісінька. Головко. Там такий голим-голісінький, босим-босісінький. Сл. Гр.]

Волк • Быть волком – бути вовком; вовкувати. • Волк в овечьей шкуре (перен. книжн.) – вовк в овечій (у баранячій) шкурі (кожушині). Дивиться лисицею, а думає вовком. Пр. Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде. Пр. Добрий, як баранчик, тільки по-вовчому виє. Пр. Пізнать вовка хоч у баранячій шкурі. Пр. • Волка в пастухи поставили – будуть усі вівці цілі, коли вовк за пастуха. Пр. Лихо вовкові — замкнули його між вівці. Пр. Погано тим вівцям, де вовк за пастуха. Пр. Біда вівцям, де вовк пастушить. Пр. Замкнув вовка межи вівці, — нехай тюрму знає! Пр. • Волка ноги кормят – вовка ноги годують (живлять) [а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі й здох. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр. • Волк и из счёту овец крадёт – вовк і з ліку (і лічене, і лічені вівці) бере (хапає, візьме). Пр. Вовк і раховані вівці бере. Пр. • Волк и каждый год линяет, да обычая не знает (а все сер бывает) – вовк линяє, а натури не міняє. Пр. Вовк старіє, але не добріє. Пр. Каплавуху (капловуху) хоч родзинками годуй, а все буде каплавуха (капловуха). Пр. Побий на бісові ліс, то все з біса буде біс. Пр. • Волки сыты и овцы целы – вовк ситий і вівця (коза) ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб мені вовк цілий і баран ситий. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр. • Волков бояться — в лес не ходить – вовків (вовка) боятися — в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка бояться, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувать (й без грибів бути). Пр. • Волком выть (разг.) – вовком вити; скиглити (скімлити, скавулити, скав(у)чати, квилити). • Волком глядеть, смотреть, посмотреть на кого – як вовк (вовком, як звір, звіром) дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; вовкувато дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; дзизом (зизим оком) дивитися, подивитися на кого; (тільки докон.) визвіритися на кого. [Чого ви на мене визвірились? Старицький.] • Как волка ни корми, [он] всё в лес смотрит – вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр. • Много волков – багато вовків; (розм.) звірно. • Мы о волке, а он за гумном – за вовка помовка, а вовк у хату. Пр. Про вовка помовка, а вовк тут. Пр. Про вовка річ, а вовк навстріч. Пр. На вовка помовка, а вовк і в хату суне. Пр. Про вовка помовка, а вовк і вродивсь (а вовк у кошарі). Пр. • Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел – не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що вівцю з’їв. Пр. Не за те вовка б’ють, що сиру нема, але що вівцю з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр. • Отольются волку овечьи слёзки (кошке мышкины слёзки) – віділлються вовкові овечі (кобилячі) сльози. Пр. Одізвуться вовкові овечі (коров’ячі) слізки. Пр. Тривай, це йому рогом (боком) вилізе. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр. • С волками жить, по-волчьи выть – з вовками жити, по-вовчому вити. Пр. З вовком жити, вовком бути (по-вовчому вити). Пр. Попав між вовків (між вовки) — вий по-вовчому (по-вовчи). Пр. Попав між собак (між собаки), — не хоч гавкать — мовчи, а все-таки хвостом крути. Пр. В яке стадо залетів, так і крякай (каркай). Пр. Між воронами — будь вороною, між солов ями — співай солов’єм. Пр. Убрався між ворони, і крякай, як вони. Пр. На чиєму возі їдеш, того й пісню співай. Пр. Чий хліб їси, під того дудочку й скачи. Пр. На чиєму току молотять, тому й хліб возять. Пр. На чиєму возі сидіти, того й волю волити. Пр. Між вовками вий по-вовчи, між свиньми (свинями) хрюкай по-свинячи. Пр. • Серый волк – сірий вовк; (поет.) (вовк-)сіроман(ець). • Старый, стреляный, травленый волк (перен.) – бачив ((лок.)видів) світа; з світа (з світу) чоловік; бувалий у бувальцях. • Таскал волк — потащили и волка – носив вовк — понесуть і вовка. Пр. Носив вовк козу, аж і вовка понесли. Пр. Носив вовк вівці (овець) — понесли вже й вовка. Пр. Ловив вовк, ловив, а колись і вовка зловлять. Пр. Носить вовк, носить, а колись і вовка винесуть. Пр. Бере, бере вовк, та й вовка візьмуть. Пр. Ловить вовк, ловить, а як вовка спіймають — шкуру здеруть. Пр. • Упрямая овца волку корысть – уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр. Уперте теля вовкові користь. Пр.

Вьюга • Вьюга, метель с мокрым снегом (разг.) – (о)хиза. [Приходить вона (зима) в село страшною хуртовиною, приводить за собою своїх діток, — хизи й охизи… Мирний.]

Глядеть • А там, глядить, и весна (зима…) – а там, дивись, і весна (зима…). • Глаза б мои не глядели, не глядел бы на кого (разг.) – ані на очі бачити не хочеться кого; дивитися не хочеться на кого. • Глядеть в глаза кому – заглядати у вічі кому; світити в очі кому. [Велике щастя в тім, що всі мені заглядають у вічі!.. Тобілевич.] • Глядеть в гроб, в могилу (разг.) – над гробом, край могили стояти; у гріб, у могилу дивитися. [Се Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили. Франко.] • Глядеть в оба – на все око (пильно) дивитися; дивитися обома; пильно глядіти (придивлятися); бути обережним (пильним); [добре] пильнувати; мати пильне око; бути на чеку (на сторожі). [Чубенко вже їхав лісом геть, поминувши заставу, наказавши їй пильнувати. Яновський. Ой, Саню, весь час треба тобі бути на сторожі. Шовкопляс.] • Глядеть завистливо на кого, на что – дивитися заздрісно (заздро) на кого, на що; поривати очі на кого, на що; заздрити [очима] на кого, на що. [Як побачить, було, що хто-небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Сл. Гр.] • Глядеть за кем, за чем (за детьми, за порядком) (разг.) – глядіти (доглядати) кого, чого; наглядати кого, що, за ким, за чим. [Данило нічого не глядить, а тільки розоряє. Тобілєвич. Он я: і череду у полі доглядаю, Ввесь двір, кошару стережу… Глібов.] • Глядеть правде в глаза – дивитися правді в вічі; ставати віч-на-віч з правдою. • Глядеть свысока на кого – дивитися (глядіти) звисока (згори, згорда) на кого. [Він навіть силувався глядіти на нього згірдно, звисока. Франко. Не згорда я дивлюсь на тебе, пане… П. Куліш.] • Глядеть сквозь пальцы на что (разг.) – крізь пальці (крізь пучки) дивитися на що; не зважати (не звертати уваги) на що; мов не бачити чого; у півока дивитися на що; примружувати (прижмурювати) очі на що. [Учитель дивився крізь пальці навіть на їхнє жирування в коридорі, аби не заважали. Головко.] • Глядь – [Аж] зирк; [аж] гульк; [аж] глядь; аж. [Аж зирк! Тарган із шпарки вигляда. Годованець. Аж гульк! Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить. Шевченко.] • Куда глаза глядят (разг.) – Див. глаз. • Не глядел бы на свет [Божий] (разг.) – світ знемилів (незмилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому. [І сказати вам не знаю, що моє серце тоді перенило… світ мені незмилився… Барвінок. Мені й так голова крутиться, світ мені обрид, не хочу на нього дивитися! Франко. Іду я туди, і світ мені не милий. Козланюк.] • Смерть ни на что не глядит – зі смертю торгу нема. Пр. Смерті не [можна] відперти. Пр. Смерть і родини не чекають години. Пр. Смерть не жартує. Пр. Смерть не перебирає. Пр. Смерть не питає, чий ти. Пр. Смерть не питає, чи хочеш, чи не хочеш. Пр. • Того и гляди (разг.) – так і дивись (стережись); от-от (ось-ось); затого. [Їдемо по косогору, так і дивись, що перекинемось. Зима ось-ось потисне, — подумала вона, — ані я, ні Остап не маємо чим загорнутись, треба заробляти. Коцюбинський. Затого сивий волос проб’ється. Барвінок.]

Ерунда • Говорить ерунду – нісенітницю (нісенітниці) верзти (плести, правити); плести (верзти, правити) абищо (казна-що, дурниці, бредню); городити таке — ні літо, ні зима; як скаже, то ні пришити, ні прилатати; галамагати. Див. іще вздор.

Зимний • В зимнее время (зимой) – Див. зима.

Истечение • До истечения весны, лета, осени, зимы – до кінця весни, літа, осені, зими; поки не закінчиться (не скінчиться) весна, літо, осінь, зима. • До истечения срока, года – до кінця (закінчення) строку, року, до терміну, до року. • За истечением срока договор аннулирован – умову (договір) анульовано (скасовано) через те (зважаючи на те), що минув термін (вийшов строк). • По истечении года, срока – як (коли) вийде (закінчиться, кінчиться, скінчиться, вийшов, скінчився) рік, строк; як мине (минув) рік, термін; після року, терміну; (книжн.) по закінченні (скінченні) року, строку. • По истечении многих лет, много лет спустя – після того, як мине (минуло) багато літ (років); по багатьох роках; через багато років (літ). • По истечении трёх недель – по трьох тижнях; після трьох тижнів; через три тижні; за (у) три тижні.

Комар • Комара не зашибёт – [Він] і мухи не вб’є. • Комар носа не подточит (разг.) – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; ні баба, ні громада; не присікаєшся. • Кусают и комары до поры – вовк носить (носив вовк), понесуть і вовка. Пр. І на жаливу (жалку кропиву) мороз буває. Пр. І на пса прийде зима. Пр.

Кот • [Как] кот наплакал – [Як] кіт наплакав. • Кот-мурлыка – кіт-воркіт; кіт-мурко. • Не всё коту масленица, бывает и великий пост – не все котові масниця (масниці), буде й великий піст (прийде ще й великий піст). Пр. Не щодня котові масниці. Пр. Не все котові пушення. Пр. Не щодня бридня — вареники їсти. Пр. Минулася котові масничка. Пр. Поминеться котові масниця (, буде середа й п’ятниця). Пр. Не щодня попенятам Дмитрова субота. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр. Минулися роки, що розпирали боки. Пр. І тому клямка запала. Пр. • Покупать, купить кота в мешке – купувати, купити кота в мішку; кота в мішку торгувати, сторгувати.

Кошка • Драная кошка (вульг.) – скіпка; худа — як тріска; сама снасть. • Живут, как кошка с собакой (разг.) – живуть, як кіт із собакою (як пес із котом, як кіт із псом); так любляться, як собака з кішкою. • Живуч, как кошка – живучий, як кішка (як кіт). • Знает кошка, чьё мясо съела – знає (чує) кіт, чиє сало з’їв. Пр. • Знай кошка своё лукошко – знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Не літай, вороно, в чужі хороми. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Швець, знай своє шевство [, а в кравецтво не мішайся]. Пр. • Играть в кошки-мышки – гратися у кота й мишки. • Играть, как кошка с мышью – гратися, як кіт з мишею (з мишкою). • Как угорелая кошка [бігати, кидатися] (разг. вульг.) – як очманілий (як очамрілий) кіт. • Кошке игрушки, а мышке слёзы – котові жарти, а мишці плач. Пр. Кішці смішки, а мишці слізки (сльози). Пр. Котові жартушки, а мишці смертушка. Пр. Кому весілля, а курці смерть. Пр. Кому скрутить, а кому змелеться. Пр. • Кошку бьют, невестке наветки дают – кота б’ють, а невістці [на] замітку дають. Пр. Як цапа стрижуть, то баранові звістку дають. Пр. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялася. Пр. Песика б’ють, а левик боїться. Пр. З чужого злого учися свого. Пр. • На сердце кошки скребут (разг.) – туга (журба, клопіт) серце крає; сумно (смутно, тоскно) кому. • Ночью все кошки серы – уночі всі коти бурі (сірі). Пр. Уночі всі коти бурі й усі корови сірі. Пр. На весіллі — всі свати, на хрестинах — куми. Пр. • Отольются кошке мышкины слёзки – віділлються вовкові овечі сльози (слізки). Пр. Відізвуться вовкові кобилячі (коров’ячі) слізки. Пр. Прийде й на пса колись зима. Пр. • Рано пташечка запела, как бы кошечка не съела – рано пташка заспівала б, якби кішка не спіймала. Пр. Не кажи гоп (гоц), доки не перескочиш. Пр. Жартуй, глечику, поки не луснеш. Пр. Гарна (хороша) пісня, та коли б [то] трохи довша. Пр. • Чёрная кошка между ними пробежала (проскочила) (разг.) – між (поміж) ними чорний кіт перебіг; вони глек розбили; вони розкумалися.

Лежать • Были бы хлеб да одёжа, так и ел бы лёжа – якби хліб та одежа, їв би козак лежа. Пр. • Дорога, путь лежит на… – дорога (шлях) веде до… • Душа, сердце не лежит к кому, к чему (разг.) – душа, серце не лежить до кого, до чого; (в душі) верне від кого, від чого. • Лёжа на боку, не заработаешь и понюшки табаку – лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба немає. Пр. • Лежать в лёжку, лежмя лежать (разг.) – лежма (ліжма) лежати. • Лежать в основе чего – лежати в основі чого; бути підвалиною чого; бути за підвалину (за підставу, за основу) чого, для чого. • Лежать в противоположные стороны головами (валетом) – лежати митусем (митусь); головами навпаки лежати. • Лежать впусте – лежати облогом (облогами); облогувати; вакувати; (іноді) гуляти. • Лежать на боку (на печи) (перен. разг.) – лежні та сидні справляти; лежнем лежати; байдикувати; байдики (байди, баглаї) бити. • Лежать навзничь – лежати навзнак(и), горілиць, горічерева. • Лежать ничком – лежати ниць (ницьма, долічерева, долілиць). • Лежать пластом – лежати крижем (плиском, навзнак, навзнаки). • Лежать при смерти – лежати при смерті (на смерті, на вмерті); лежати на смертельній (на смертній) постелі; (давн.) стояти (бути) на Божій дорозі. • Лежать [свернувшись] калачиком – верчика лежати, лежати [скрутившись] калачиком (бубликом); (лок.) лежати скрутившись (скукобившись) у ковтюшок. • Лежит, оглушённый ударом – лежить, приголомшений ударом; (жарт.) джмелів слухає. • Лето пролежишь - зимой с сумой побежишь – хто вліті (літом) ледарює, той узимі (узимку) голодує. Пр. Нехай гуляє. «Що робив?» - зима спитає. Пр. Дріта-дріта серед літа, прийшла зима - хліба нема. Пр. • На мне лежат все заботы – на мені [лежать] усі турботи (весь клопіт). • Плохо лежит что (разг.) – легко лежить що. • Подозрение лежит на ком – підозра лежить на кому; під підозрою (у підозрі) хто; підозрений хто. • Содержание семьи лежит на моей обязанности – утримувати родину - [це] мій обов’язок (моя повинність). • Хорошая слава лежит, а худая по дорожке бежит – добра слава лежить, а погана біжить. Пр. • Худые вести не лежат на месте – лихі вісті не лежать на місці. Пр.

Лето • Бабье лето – бабине літо; погожа (погідна) підосінь. • Благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо; поліття. • В прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того (минулого) літа. • В разгаре лета – у розповні літа; гарячої літньої пори; у гарячу літню пору; саме в середоліття. • В это лето – цього (сього) літа; (іноді) се літо. • Готовь летом сани, а зимой телегу – готуй уліті (улітку) сани, а взимі (взимку) вози. Пр. • Каждое лето – щоліта (щоліто); літо крізь літо. • Лето работает на зиму, а зима на лето – літо на зиму робить. Пр. • Лето собирает, а зима поедает – літо збирає, а зима з’їдає. Пр. Літо зробить, а зима з’їсть. Пр. • Летом – уліті (улітку); літом. • На будущее, на следующее лето – на те літо; майбутнього літа. • Начало лета – проліток; заліток (частіше у мн. залітки); початок літа. • По дважды в год лето не бывает – двічі літо не буває. Пр. • Проводить, провести лето, летовать, перелетовать – перебувати, перебути літо; літувати, пролітувати (перелітувати, вилітувати). • Прошлого, минувшего лета – тоголітній. • Сколько лет, сколько зим не виделись – видом видати, слихом слихати; скільки літ, скільки зим не бачилися; наче вік не бачилися. • Сухое лето – сухе літо; сухоліття. • Урожай этого года – урожай цього літа; сьоголітній урожай.

Масленица • Без кота мышкам масленица – коли миші кота не чують, то собі безпечно гарцюють. Пр. Чують миші, що кота нема дома. Пр. Кіт за пліт, а миші в танець. Пр. Кіт — спати, а миші — танцювати. Пр. • Ему не житьё, а масленица (разг.) – йому (у нього) щодня масниця. • Не всё коту масленица, придёт и великий пост – не все котові масниця (пушення). Пр. Минулася котові масничка. Пр. Не все (не щодня) котові масниця, буде і великий піст (прийде ще й великий піст). Пр. Не щодня бридня вареники їсти. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр. Нема тієї курочки, що несла золоті яєчка. Пр. Минулися роки, що розпирало боки. Пр. І тому клямка запала. Пр.

Миновать • Да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)! • Двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути. Пр. Одної смерті не минеш, другої не буде. Пр. Більш(е) як раз не вмреш. Пр. Двом смертям не бути, а одної не минути. Пр. Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Пр. Раз мати породила, раз і помирати. Пр. Хто вмер тепер, не вмре у четвер. Пр. Раз козі смерть. Пр. • Ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік. • Зима ещё не миновала – зима ще не минулася (не проминула, не перейшла, не перезимувалася). • Не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари. • Как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся. Пр. • Смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не втекти!; смерті не відперти! • Чему быть, того не миновать – чому бути, того не минути. Пр. Що має статися, те станеться. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде. Пр. Що суджено, те не розгуджено. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр.

Мышка • Играть в кошки-мышки – гратися в кота й мишки. • Кошке игрушки, а мышке слёзки – котові смішки, а мишці слізки. Пр. Котові жарти, а мишці плач. Пр. Кому весілля, а курці смерть. Пр. Кому скрутиться, а кому змелеться. Пр. • Отольются кошке мышкины слёзки – згадаються котові мишчині слізки. Пр. Віділлються вовкові кобилячі (коров’ячі) сльози. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр.

Мягкий • Мягкая зима – лагідна зима. • Мягкий характер – м’яка (лагідна) вдача; м’який (лагідний) характер; воскова вдача; (розм. образн.) такий, як хліб м’який; (іноді) хоч у вухо бгай (клади).

Нос • Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога). • Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто. • В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити. • Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого. • Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого. • Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом). • Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому. • Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє. • Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися. • Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого. • Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що. • Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт. • Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого. • И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути). • Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом. • Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся). • Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом. • Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого. • Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що. • Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі. • Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр. • Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс. • Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого. • Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр. • Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр. • Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти. • Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити). • Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися. • Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися. • Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр. • Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого. • С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста. • Смерть на носу – смерть за плечима. • С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного. • Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди. • Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що. • Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким. • [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що. • Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.

Овечий • Волк в овечьей шкуре (шубе) (перен. книжн.) – вовк в овечій (у баранячій) шкурі (кожушині); вовк за вівцю перебрався. Дивиться лисицею, а думає вовком. Пр. Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде. Пр. Добрий, як баранчик, тільки по-вовчому виє. Пр. • Отольются волку овечьи слёзки – віділлються вовкові овечі (кобилячі) сльози. Пр. Відізвуться вовкові овечі (телячі) слізки. Пр. Тривай, це йому рогом (боком) вилізе. Пр. Прийде й на пса колись зима. Пр.

Отливаться • Отольются кошке мышкины слёзки – віділлються вовкові овечі сльози (слізки). Пр. Відізвуться вовкові кобилячі (коров’ячі) слізки. Пр. Прийде й на пса колись зима. Пр.

Порог • Весна, зима… у порога, на пороге – весна, зима… край (коло) порога, на порозі. • На пороге смерти – на порозі смерті; умираючи (умиравши); (давн.) сидячи на санях. • Обивать [все] пороги (разг.) – оббивати (перебігати) [усі] пороги; учащати (до чого).

Сиротский • Сиротская зима (разг.) – лагідна (тепла) зима; сирітська зима.

Спать • Кто спит весной — плачет зимой – хто вліті (влітку) гайнує, той узимі (узимку) голодує. Пр. Літо на зиму працює. Пр. Зима спитає, де влітку був. Пр. • Не спать ночь – не спати ніч; ніч зоріти. • Сильно хочется спать кому – дуже хочеться спати кому; на сон знемагає хто; спати — аж пахне кому; спати — аж гілля гне кому. • Спит и [во сне] видит что – спить і [уві сні] бачить що; спить і [вві сні] мріє про що; усе на думці має що.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Гниле́нький – гниловатый. • Гниле́нька зима́ – мягкая зима, с оттепелями.

Залю́тий – свирепый, жестокий. • Залю́та зима́ – суровая зима.

Заса́дни́й – 1) об’емистый, большой; 2) крепкий; 3) солидный; 4) заса́дна́ зима́ – затяжная и суровая зима.

Зима́ – зима. • В зимі́ – зимой.

Зіма́, см. Зима́.

Зострі́ти, -рі́ю – поостреть. • Зима́ зострі́ла – зима стала суровее.

Нава́льний – стремительный, порывистый. • Нава́льна зима́ – снежная зима.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Не все коту масленица, будет и великий пост. — 1. Не все котові масниця, буде й великий піст. 2. Минулася котові масничка. 3. Нема тієї курочки, що несла золотії яєчка. 4. Не довелось свині на небо дивитись. 5. Прийде і на пса колись зима. 6. Носив вовк овець, понесли і вовка. 7. Піп людей хова, сховають і попа.

Отольются волку овечьи слезки. — 1. Одізвуться вовкові коров’ячі слізки. 2. Тривай, це йому рогом вилізе. 3. Прийде і на пса колись зима.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

зима́, -ми́, -мі́, зи́мо! зи́ми, зим

зіма́, пишемо за етимол. зима́

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Заса́дний, -а, -е. 1) Объемистый, большой. Це засадні кулі: більше двадцяти кулів не візьмеш на воза. Засадні вуліки, хоч по три рої накидай. Брацл. у. Не треба, казано, дуже засадні снопи в’язати, бо не висадиш і на вила. Могил. у. 2) Крѣпкій. Засадні коні. Каменец. у. 3) Солидный. Безпешна будь: чоловік засадний, не ледащо яке. Брацл. у. 4) Заса́дна зіма́. Продолжительная и постоянная зима. НВолын. у.

Зима́ и пр. = Зіма и пр.

Зіма́ и зима́, -ми, ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. Чуб. V. 874. — впа́ла. Аж гульк — зіма впала. Шевч. 81. 2) Лихорадка. Зима́ б’є (кого́). Пароксизмъ лихорадки (у кого). Вх. Уг. 241. Ум. Зі́монька.

Змло́їти, -ло́ю, -їш, гл. Истомить. Зима, ді, мя зморозила, а літо змлоїло. Гол. II. 425.

З’острі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Сдѣлаться острымъ, болѣе острымъ. Зима з’остріла. Зима сдѣлалась болѣе холодной. Вх. Лем. 420.

Нава́льний, -а, -е. 1) Стремительный, порывистый. 2) — зіма́. Снѣжная зима. Лебед. и НВолын. у.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Гниле́нький, -а, -е. Ум. от гнили́й. Гниловатый. Гниле́нька зима́. Мягкая зима, с оттепелями. Сл. Нік.

Зіма́ и зима́, -ми, ж. 1) —впа́ла. Зима неожиданно наступила, *выпал снег.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Colchicum autumnale L. — пізньоцві́т осі́нній (Оп); пізноцві́т (Сл; Жл), пізноцві́т осі́нний (Вх1, Вх3, Вх6, Мл, Ру); баранду́ші (Мс — СТ), безвременник (Км), бранду́ші осі́нні (Мг — ЗК), бринду́ша (Мг — ЗК), бринду́ші осі́нні (Км, Мг — ГЦ, ЗК), бринду́ші ро́зові (Мг — ЗК), бринду́шка (Гб2 — ГЦ), зима́ (Лс2 — ПС), зимови́к осі́нній (Жл, Сл), зимов(н)ик (Мн, Мн2, Сл, См — СД), зимовник луговий (Шм2), кіке́рич (Мг — ЗК), козо́дрис (Мг — ЗК), коко́драс (Мг — ЗК), куку́чки (Мг — ЗК), лілі́я ди́ка (Мг — ЗК), лі́то ба́бине (Лс2 — ПЦ), ломинус (Гв — ДС), майки (Gs — БУ), моро́з (Жл, Сл, Лс2, Рм — СД, ПЦ), морозець (Км), морозь (Сл), не́бо (Лс2 — ПЦ), осе́нни́к (Рг1, Пс, Жл, Ду), осинник (Км), осі́нник (Мн, Сл, Mk, Пч, Мг — СД, СТ, ЗК), пі́зній цвіт (Мг — ЗК), пізньо́цві́т (Мг — ГЦ, ЗК), пізньоцві́тник (Мг — ЗК), про́лісок (Мг — ЗК), раст (См, Мг — ПЗ, ЗК), раст лі́тній (Мг — ЗК), раст ме́ртвий (Мг — ЗК), раст осі́нній (Мг — ЗК), раст пі́зній (Мг — ЗК), ра́стик (Мг — ЗК), розмарі́я (Мг, Коб — ЗК), ряст (Мг — ЗК), синю́рка (Мг — ЗК), смикавки́ (Коб — ГЦ), снігурки́ (Мг — ЗК), сон (Мг — ЗК), фіа́лка (Мг — ЗК), часни́к ди́кий (Мг — ЗК), ческнок (См), чеснок дикий (Вх7 — ЛМ), чи́жми зозу́лині (Мг — ЗК), чінгашки́ (Мг — ЗК), чуда́к (Мг — ЗК), шапра́н ди́кий (Ум, Ів, Сл), ша́фра́н (Мг — ГЦ, ЗК), шафра́н ди́кий (Сл, Кар — ГЦ), шафран луговий (См), шафран моровий (Мн2), шафра́нки (Мг — ЗК).

Solidago gigantea Aiton — золоту́шник пі́зній; зима́ (Мс — СТ), моро́з (Мс — СТ), не́бо (Мс — СТ), рожде́ственник (Мс — СТ), сінтябри́н (Мс — СТ).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Зима́ = зїма́, (початок) — взїмки, (кінець пізний, власне морози на провеснї) — пі́дзїмки. — Зїма! кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що. н. пр. — Не так ця зїма увірить ця, як підзїмки. — Зимо́ю = зїмо́ю, узїмку (С. Ш.), в зїжку, в зїмі́. — В лїтї і качка прачка, а в зїмі і дївка шмаркачка. н. пр. — В лїтку ніжкою, а в зїмку ручкою. н. пр.

Ковёръ = ки́лим (С. З. Л.), коць (С. З.), кове́р (С. З.), кобе́р (С. З. Л.), здр. килимо́к, килиме́ць, кобе́рець (С. Л.), з цупкої вовни — вере́та, вере́тка. — Будем жити, вино пити, яничара бити, а курінї килимами, оксамитом, крити. К. Ш. — Лавки були хороші, липові, із спинками, ще й килимцями позастилані. К. Ч. Р. — Білим килимом все поле зима вже покрила. Кн. — Як підемо до церковцї, станем на кобері. н. п. — Нема ж мого миленького, нема мого серця, десь він буде ночувати в полї без коверця. н. п. Б.

Непостоя́нный = неста́лий (С. З.), нестате́чний (С. З.), нестанови́тий, непе́вний (С. Ж.), перепа́дистий. — Дївчина жартовлива, нестановита, як той метеличок в лїтї. Федь. — Перепадиста зима.

Разли́чный, но = рі́зний, но (С. Л.), уся́кий (С. Л.), уся́ково, неодна́ковий, розмаїтий, те (С. З.). — Давали різні страви. — Різно про це балакають. — Усякої тварі по парі. н. пр. — В барилах ренське розмаїте. Мак. — Прийде лїто, то є розмаїте, а прийде зима — кожуха нема. н. пр.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)