Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 87 статей

Запропонувати свій переклад для «меч»

Шукати «меч» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Меч – 1) меч и міч (р. меча́); (с узким лезвием) (меч-) кінча́к (-ка). [Го́лий як міч, го́стрий як бри́тва (Номис). Ви́сить міч тира́нський і над ва́ми (Грінч.). О, сло́во! будь мече́м мої́м (Олесь)]. • Меч-кладенец, см. Кла́дене́ц 1. • Меч-самосек (в сказках) – меч-самосі́к, меч-самобі́єць (-бі́йця). • Быть под Дамокловым -чо́м – бу́ти під Дамо́кловим мече́м (фам. під обу́хом, під до́вбнею). [Не було́ як і говори́ти під цензу́рною до́вбнею (Єфр.)]. • Огнём и -чо́м – огне́м і мече́м. • Предать всё огню и -чу́ – пусти́ти все під ого́нь і меч; спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти; люде́й мече́м посікти́, а добро́ з (за) ди́мом пусти́ти; огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти. • Повинную голову (покорной головы) и меч не сечёт – покі́рної голови́ і меч не бере́; 2) меч-рыба, зоол. Xiphias gladius L. – мечоні́с (-но́са), меч-ри́ба, ме́чник; 3) (созвездие) Меч (р. Меча́).

Грози́ть, -ся – грози́ти, загро́жувати, погрожа́ти, погро́жувати кому́, нахваля́тися, похваля́тися перед ким, страха́ти кого́, свари́тися, насваря́тися на ко́го. [І бу́дуть бі́льшого ще допевня́тися та бунта́ми грози́ти (Куліш). Насваря́лися мо́вчки кулака́ми (Васильч.). Покла́вши ру́ку на меч, очи́ма сва́ряться вони́ один на о́дного (Грін.)].

Двухру́чный (для двух рук) – двору́чний. [Двору́чний фуґа́нок (меч)].

Дыми́ться – 1) (испускать дым) дими́тися, димува́ти, димі́ти (воно́ дими́ть), ди́мом ійти́ [Скрізь дими́лися руї́ни. Мушке́т диму́є. Дале́ко щось димі́ло. Го́род пала́в, ішо́в ди́мом (Васильч.)], кури́тися, курі́ти (воно́ курі́є и воно́ ку́рить). [Пожа́рище ще кури́лося. З ко́мина кури́ть. З труби́ курі́ло]. • Дымя́щийся – диму́(ю)чий, димлю́чий, димли́вий. [Гора́ диму́юча (Св. П.)]; 2) (испускать пар) парува́ти, димува́ти, курі́ти [Гаря́чий борщ пару́є. Диви́сь, як гній пару́є. Твій меч іще́ диму́є кро́в’ю (Куліш). На твої́й ша́блі ще кури́ть брате́рня кров]; (о запахе: благоухать) кури́тися. [Степ кури́всь усіма́ па́хощами свої́х квіто́к (Гр. Григор.)].

I. Заноси́ть, занести́ – 1) (кого или что куда) зано́сити, зане́сти́, (о мн.) позано́сити кого́, що куди́. [Пові́й, бу́йний ві́тре, та з висо́ких гір, занеси́ мій голосо́чок до ми́лої в двір (Пісня). Яко́сь їх кля́тих і до ме́не на ти́хий ху́тір занесло́ (Шевч.). Іти́меш повз ті́тчин двір,— візьми́ занеси́ їй паляни́цю. Холе́ру зане́сено з А́зії]. • Какими судьбами -сло́ вас сюда? – яки́м ві́тром вас сюди́ заві́яло? • Куда его нелёгкая -сла́? – куди́ його́ зане́сло́? куди́ його́ зане́сла́ нечи́ста? • -сти быстро – замча́ти; 2) (снегом, песком и т. п.) зано́сити, зане́сти́, заміта́ти, заме́сти́, засипа́ти, заси́пати, заві́яти, забузо́вувати, забузува́ти, (слегка) запоро́шувати, запороши́ти (сні́гом, піско́м), (о мн.) позано́сити, позаміта́ти, позасипа́ти и т. д. що чим. [І занесе́ піско́м-сні́гом курі́нь – мою́ ха́ту (Шевч.). Усі́ шляхи́ позаміта́ло в по́лі (Грінч.). Сні́гом доро́гу заві́яло. Борода́ йому́ забузо́вана сні́гом (Греб.). На поро́зі став чолові́к у запоро́шеній сні́гом оде́жі (Грінч.)]. • -ти дорогу снегом – заби́ти. [Доро́гу сні́гом заби́ло]. • -ть илом, типом – заму́лювати, заму́ли́ти; 3) -ть в книгу – заво́дити, заве́сти́ в кни́гу и до кни́ги. [Доку́мент цей заве́дено в акто́ві кни́ги (Доман.)]; 4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие – зніма́ти, зня́ти (підне́сти) ру́ку, збро́ю над ким; 5) зано́сити, заноси́ти, зати́рювати, зати́рити що куди́. [Не вино́сь ножа́ з ха́ти, бо й так уже́ одно́го заноси́в десь]. • Занесё́нный – зане́сений, за́мчаний; зане́сений, заме́тений, заси́паний, заві́яний, запоро́шений, заби́тий (сні́гом), (илом) заму́лений; заве́дений у кни́гу; зня́тий, підне́сений над ким; зане́сений, зати́рений. • -ная снегом дорога – забивна́ (забитна́, забі́йна, забо́їста) путь (доро́га). • Быть -ным над кем – зніма́тися над ким, бу́ти ви́міреним над ким. [Уже над їм зніма́всь мій меч (Грінч.). Уда́р, ви́мірений над Украї́ною, впав на го́лову її́ ворогі́в (Єфр.)].

Знак – 1) (жест) знак (-ку́). [І він знака́ми пока́зував їм і остава́всь німи́й (Єв.)]. • Мимический знак – мімі́чний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). • -ками (мимикой) – на ми́г(ґ)ах. [Німі́ розмовля́ють на ми́ґах]. • Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою – пода́ти, да́ти знак или показа́ти голово́ю, очи́ма, руко́ю; 2) (признак) знак, озна́ка, о́знак, призна́ка, позна́ка; см. При́знак. [Ті рида́ння (дзво́нів) метале́ві – знак, що хтось розста́вся з сві́том (Франко). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ озна́ку на зму́ченому обли́ччі (Грінч.)]; 3) (примета) знак, призна́ка, прикме́та; см. Приме́та. [І дуб посади́ли на прикме́ту проїжджа́чим (Шевч.)]; 4) (пометка) знак, за́значка, позна́ка, відзна́ка; см. Поме́тка. • Делать на ч.-л. -ки (метить) – значи́ти що. • Имеющий знак (намеченный) – зна́чни́й, значки́й, зна́чений. [Значні́ гро́ші. Значни́й віл (Н.-Вол. п.)]; 5) (письменный) знак, значо́к (-чка́). [Почали́ ти́ми чи и́ншими значка́ми запи́сувати свої́ думки́ (Єфр.)]. • Знак переноса – ро́зділка, ри́сочка. • -ки препинания – розділо́ві зна́ки. • Знак вопросительный, восклицательный – знак пита́ння (запита́ння), знак о́клику. • Знак действия, корня, мат. – знак ді́ї, знак ко́реня; 6) (след от ч.-л.) знак, зна́чка, позна́ка, слід, при́слідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) сму́га, па́смуга, басама́н; см. След. [Це все покла́ло свій знак на ні́жно-заду́ману му́зу (Ніков.)]. • -ки насилия – знаки́, позна́ки наси́льства, ґва́лту; 7) (свидетельство, знамение) знак, озна́ка, о́знак, знамено́, свідо́цтво. [Мій меч? Це знамено́ свято́ї пра́вди (Куліш)]. • В знак согласия, благодарности, уважения – на знак зго́ди, вдя́чности, поша́ни. [Товариші́ мо́вчки хитну́ли голово́ю на знак зго́ди (Крим.)]. • Молчание знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить; 8) (символ) знак, озна́ка, знамено́ [Для ме́не хрест – знак ві́ри (Куліш)]; 9) (сигнал) га́сло, знак. • Дать, подать знак к восстанию, к сражению – да́ти, пода́ти га́сло до повста́ння, до бо́ю. • По данному -ку – за да́ним га́слом, зна́ком; 10) (отличительный, оффициальный) знак, відзна́ка, озна́ка. • Гербовый, денежный знак – гербо́вий, грошови́й знак. [Скасува́ння грошови́х знакі́в (Н. Гром.)]. • Знак отличия – відзна́ка. • -ки достоинства – озна́ки гі́дности, (у козаков) клейно́ди (знаки власти). • Орденские -ки – кавале́рія, о́рденські відзна́ки. • Межевой знак – межови́й знак; копе́ць (р. копця́), кляк. • Предостерегательные -ки – перестере́жні, застере́жні знаки́. • Морские -ки – морські́ знаки́. • Береговые -ки – берегові́ знаки́. • Условный знак – умо́вний знак. • Каторжный знак – каторжа́нське тавро́.

Карто́нный – карто́но́вий, карто́нний, тектуро́вий, (из «сахарной бумаги») бібуло́вий. • -ный домик – (переносно) соло́м’яна ха́тка. • -ный меч – (переносно) паперо́вий (папіря́ний) меч. • -ный паяц – а) бібуло́вий пая́ц; б) (о человеке) папіря́ний бла́зень (-зня). • -ная фабрика – картоно́ва фа́брика, текту́рня.

Ката́ть, ка́тывать, катну́ть – 1) коти́ти, котну́ти, покоти́ти, кача́ти, покача́ти, точи́ти, поточи́ти що или чим по чо́му; срвн. Кати́ть. [Коти́ти коло́ду (Сл. Ум.). Ска́же вона́ мені́ роби́ти: під го́ру ка́мінь точи́ти (Пісня)]. • -та́ют и ка́тят большой камень – ко́тять вели́кий ка́мінь. • Катни́ ещё разок – котни́ ще хоч раз. • -та́ть шаром – коти́ти ку́лею. • Шары -та́ть – коти́ти ку́лі. • -та́ть колесом – коти́ти ко́лесом. • -та́ть по земле, по полу – кача́ти по землі́, по підло́зі. [Вони́ і ну його́ кача́ти та верті́ти, по́ки аж прочу́нявся він (Рудч.)]; 2) (кого: возить) ката́ти, вози́ти кого́. • -та́ть в бричке – ката́ти бри́чкою. • -та́ть на лошадях – ката́ти кі́ньми. • -та́ть в лодке – ката́ти чо́вном. • -та́ть саночки (взад и вперёд) – вози́ти саночки́. • -та́ть кого по окрестностям – вози́ти кого́ по око́лицях; 3) (быстро, много ездить) (непереходн. знач.) ката́ти, гони́ти, ганя́ти(ся). • -та́й-валяй! – жени́ на всю! га́йда та й га́йда! • -та́ть во всю (ивановскую) – гони́ти на всі за́ставки́, що-ду́ху, скі́льки духу. • Катну́ть – покоти́ти, поката́ти, махну́ти, пода́тися куди́; см. Покати́ть 2; 4) (двигаться во всю, делать что во всю) ката́ти, вали́ти, па́рити, чеса́ти; см. Жа́рить 2. [Сліпо́му нема́ гори́: куди́ попа́в, туди́ й вали́ (Номис). Ма́ти па́рить по селу́, а ми собі́ ки́снем (Рудан.). Чо́боти в рука́х несе́ш, а до ме́не бо́сий че́шеш (Чуб.). Матю́шо! ката́й «Гу́си»! (Тобіл.)]; 5) (придавать округлённую форму) ката́ти, кача́ти, валя́ти. • -та́ть свечи – кача́ти свічки́. • -та́ть хлебные шарики – кача́ти кульки́ з хлі́ба; 6) (что: придавать гладкость ими плоскость) кача́ти що. [Хоми́ха кача́ла корж (Н.-Лев.).]; (о белье) кача́ти, маґлюва́ти (о металлах) кача́ти, вальцюва́ти, (о шерсти) би́ти, валя́ти, вали́ти, (о сене) грома́дити сі́но; 7) (бить кого) чеса́ти, пі́рчити, пері́щити кого́; см. Бить, Лупи́ть. [Явту́х Рябка́ все знай по жи́жках че́ше (Г. Арт.). Меч самобі́єць чеса́в уже́ його́ ві́йсько (Грінч. I). Наро́д як зсади́в во́вка, як поча́в пі́рчить (Казка). Пері́щили, пері́щили, аж пі́р’я леті́ло (Шевч.). Дощ ці́лий день пері́щить (Київ.)]. • И пошёл -та́ть (бить) – і дава́й чеса́ти. • Ка́танный – ка́таний; (о белье) ка́чаний, маґльо́ваний; (о металле) ка́чаний, вальцьо́ваний; (о шерсти) би́тий, ва́ляний; (о тесте) ка́чаний.

Кла́дене́ц – 1) (уклад, сталь) кри́ця, гарт (-ту). • Меч-кладене́ц – міч-гарто́ванець (-нця), ша́бля-гарто́ванка; 2) (скопец) ви́кладень, скіп (-опа́), ва́лах, валаха́н, халашта́н, (стар.) рі́занець (-нця); 3) (колодец) муро́ванка, муро́вана крини́ця.

Кусо́к, Кусо́чек – 1) (часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)]. • Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок. • -сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)]. • -со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за. • -со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла. • В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)]. • Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть. • Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)]; 2) (ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)]. • -чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)]. • Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́; 3) (клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)]; 4) (о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)]. • -со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду; 5) -со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)].

Лихора́дочный – 1) пропа́сний, пропа́сничний, лихома́нковий, трясце́вий, трясови́чний; (горячечный) гарячко́вий. [В які́йсь гарячко́вій нестя́мі (Коцюб.)]. • -ный жар – пропа́сний жар. [Здає́ться, що в ньо́го пропа́сний жар (Крим.)]. • -ный озноб – дригота́ (моро́з) від пропа́сниці. • У него -ный озноб – його́ моро́зить (холоди́ть). • -ный пульс – пропа́сний (лихома́нковий) пульс (-су). • -ный больной – слаби́й (-бо́го) на пропа́сницю. • -ная кора – хі́нна кі́рка, хі́на. • -ная трава, бот. – а) см. Лихора́дочник; б) Ajuga reptans L. – горля́нка (повзу́ча), діво́ча краса́, сухове́ршки (-ків); в) Aristolochia Clematitis L. – хвилівни́к (-ка́) (звича́йний), хвили́нник, кирказо́н (-ну), меч-де́рево; г) см. Мау́н; ґ) Hieracium Pilosella L. – нечуйві́тер (-тру) (волоси́стий); д) Lepidium ruderale L. – воню́чка, воню́чі ві́ники (-ків); е) Pedicularis palustris L. – шолуди́вник (боло́тяний), смиз (-зу); є) Ranunculus sceleratus L. – жовте́ць (-тцю́) отруйни́й, биша́к (-ку́), лю́тик; ж) Sedum acre L. – очи́ток (-тка и -тку) (го́стрий), бурячки́ (-кі́в), молоди́ло; з) Teucrium Chamaedrys L. – самоси́л (-лу); 2) перен. – гарячко́вий. [Гарячко́ва ене́ргія (Коцюб.). Гарячко́ва робо́та (Єфр.)]. • -ная деятельность – гарячко́ва дія́льність (-ности).

Мечено́с, см. Меч 2. • -сы, зоол. Xiphidae – мечоно́сі (-сих).

Над и На́до, предл. – 1) с твор. п. – над, (редко) на́до, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чо́го. [Зозу́ля літа́ла – над на́ми куючи́ (Сл. Гр.). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Простя́г, грі́є ру́ки над по́лум’ям черво́ним (М. Вовч.). Мі́сце над мо́рем (Л. Укр.). Понад мо́рем на бульва́рі я само́тний походжа́ю (Вороний). Чорні́є гай над водо́ю, де ляхи́ ходи́ли, засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.). Хто запла́че надо мно́ю, як рі́дна дити́на (Шевч.). Дуну́в ві́тер понад ста́вом – і слі́ду не ста́ло (Шевч.). Червоня́сте та сі́ре камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.). На́че ге́тьман з козака́ми понад хма́рами гуля́ і із лу́ка блискавка́ми в ворогі́в свої́х стріля́ (Олесь). А понад всім блаки́тне не́бо сла́лось і со́нце йшло та ху́тору смія́лось (Щогол.). Як ду́же зі́лля кипи́ть, ми́лий поверх де́рева лети́ть (Номис). Козаки́ не пока́зувалися верх око́пів (Маковей)]. • Меч Дамокла висит над его головою – Дамо́клів меч звиса́є (виси́ть) над його́ голово́ю. • Над дверью были написаны следующие слова – над двери́ма були́ напи́сані такі́ слова́. • Птицы летали над рекою – птахи́ (пташки́) літа́ли над рі́чкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад рі́чкою (во многих местах, повсюду над рекой). • Село раскинулось над рекой – село́ розгорну́лося понад рі́чкою. • Железнодорожный путь проходил над морем – залізни́чна ко́лія ішла́ понад мо́ре(м). • Замок этот господствует над городом – за́мок цей пану́є над мі́стом. • Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания – понад мі́стом літа́ли аеропла́ни (літаки́), розкида́ючи відо́зви. • Работа, работать над чем, кем – пра́ця, працюва́ти коло чо́го, над чим, над ким. [Лиша́ється бага́то ще попрацюва́ти коло то́го, що дала́ приро́да (Рада). Роки́ напру́женої пра́ці над сами́м собо́ю (М. Калин.)]. • Сидеть над работой – сиді́ти над (за) робо́тою. • Трудиться над составлением проекта – працюва́ти над склада́нням (коло склада́ння) проє́кту. • Он задумался над этим вопросом – він зами́слився над цим пита́нням. • Смеяться над кем, над чем – смія́тися з ко́го, з чо́го. • Шутить над кем – жартува́ти з ко́го. • Над ним разразилось большое несчастье – на йо́го впа́ло вели́ке ли́хо. • Сжалиться над кем – згля́нутися на ко́го. • Иметь над кем власть – ма́ти над ким вла́ду. • Принять начальство над армией – узя́ти про́від над а́рмією. • Над ним наряжён суд – над ним уря́джено суд. • Над ним исполнили приговор суда – над ним ви́конано ви́рок су́ду; 2) с вин. п. – над ко́го, над що, понад ко́го, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Ди́виться було́ він розпа́леними очи́ма куди́сь понад го́лови прису́тнім (Леонт.)]. • Подыми конец доски над себя – підійми́ (підведи́) кіне́ць до́шки над се́бе. • Пошли над берег погулять – пішли́ над (у) бе́рег погуля́ти; 3) (в сложении) – а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню – надбудува́ти дзвіни́цю. • Надписать письмо – надписа́ти листа́. • Надсмотр – до́гляд, на́гляд. • Надлить бутылку – а) (отлить) надли́ти пля́шку; б) (долить) доли́ти пля́шку. • Надлить молока – підли́ти молока́. • Надрыжеть – поруді́ти (ви́рудіти) (тро́хи, зве́рху). • Надсидеть яйцо – над[при]си́діти яйце́. • Надцвести – розцвісти́ над чим; б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач – надломи́ти кала́ч(а́). • Надбитый горшок – надби́тий го́рщик. • Надгрызок сыру – надгри́зок си́ру.

Ножны́ – 1) пі́хва (-ви) и (чаще мн.) пі́хви (р. пі́хов). [Чи ти грізни́й свій меч схова́єш в пі́хву? (Куліш). Ра́тище пола́мане, пі́хви без ша́блі була́тної (Метл.). Меч, поли́тий кро́в’ю, бряжчи́ть у пі́хвах (Л. Укр.)]. • Влагать, вложить что в -ны – вклада́ти, вкла́сти що в пі́хви. • Вынимать, вынуть что из -жё́н – вийма́ти (видобува́ти, добува́ти, витяга́ти), ви́йняти (ви́добути, добу́ти, ви́тягти) що з пі́хов.

Нос – 1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)]. • Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка). • Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)]. • Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком. • Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба. • Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс. • С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1. • Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́). • Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс. • Острый нос – го́стрий ніс. • Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка. • Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс. • Тупой нос – тупи́й ніс. • Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом. • Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са. • Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са). • Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос. • Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)]. • Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го. • Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са. • Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)]. • Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́. • Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме). • Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)]. • Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)]. • Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)]. • Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из). • Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть. • На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно. • Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й). • Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця. • Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі. • Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са). • Наклеить нос кому, см. Накле́ивать. • Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са). • Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це). • Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка). • Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са. • Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти). • Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні. • Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)]. • Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са. • Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися. • Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту. • Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)]. • Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки). • Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)]. • Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)]. • И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна. • И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го. • Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)]. • Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)]. • Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́. • Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто. • Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)]. • У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са. • Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́. • У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.); 2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са); 3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)]; 4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га). • Нос машины – ніс маши́ни. • Нос наковальни – ріг кова́дла; 5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.

Обнажа́ть, обнажи́ть – 1) ого́лювати, оголя́ти, оголи́ти. [О́сінь оголи́ла по́ле]. • -жа́ть, -жи́ть голову – здійма́ти, зня́ти, скида́ти, ски́нути ша́пку (о мног.) поздійма́ти, поскида́ти шапки́. • -жа́ть снизу, поднимая одежду вверх или засучив, рукава – заго́лювати, заголи́ти. [Заголи́в но́ги, ру́ки]; (нижнюю часть тела) заду́блювати, задуби́ти. • -жа́ть какую-л. часть тела, показывать к.-л. обнажённую часть тела – світи́ти чим. [Ді́вко, май со́ром! Не світи́ клу́бами. Сві́тить си́вою голово́ю]. • -жа́ть саблю, меч – добува́ти, добу́ти, ви́добути, вийма́ти, ви́йняти (з пі́хов = ножен) ша́блю, меча́ або меч. [Хапа́є його́ за гру́ди, добува́ючи ша́блю. Дай бо́же воюва́ти, та шабе́ль не вийма́ти]; 2) см. Раздева́ться; 3) см. Открыва́ть, Обнару́живать. • Обнажу́ тебе сердце и душу свою – розгорну́ тобі́ се́рце й ду́шу свою́. • Обнажё́нный – ого́лений, го́лий, (о голове) непокри́тий, (снизу) заго́лений, заду́блений, (о сабле или мече) добу́тий, го́лий, ви́йнятий. • -нный берег (геол.) – ли́сий бе́рег, лися́к. • -нная гора – ли́са гора́, лисо́го́ра. • -нная степь, -нный лес – го́лий степ, г. ліс. • -нное дерево, поле – го́ле де́рево, г. по́ле. • Крестьяне -жены́ (обнищали) – селя́ни го́лі.

Обою́дный – 1) двосторо́нній, двобі́чний. • -ный меч, нож – дволе́зий, двосі́чний меч, ніж. См. Обоюдуо́стрый; 2) обопі́льний, взає́мний. [Обопі́льна зго́да]. • По -ному соглашению – за обопі́льною зго́дою; 3) двозна́чний. [Двозна́чне ре́че́ння].

Обоюдуо́стрый – двосі́чний, обосі́чний, го́стрий з обо́х бокі́в. [Двосі́чний меч. Ся пі́сня двосі́чна, мов збро́я: і бу́дить одва́гу й жалю́ завдає́ (Л. Укр.)].

Ого́нь, огонё́к – 1) (в)ого́нь (-гню́) (ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка. • Высечь ого́нь – ви́кресати огню́. • Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру). • Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)? • Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати. • Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища. • Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра. • Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти. • Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту. • Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є. • Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим. • Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь. • Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло. • Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти. • Ого́нь без пламени – (сами́й) жар. • Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар. • Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́. • Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям. • Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́. • Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́. • Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь; 2) ого́нь, жар, пал, за́пал. • Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь. • В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу); 3) сві́тло (им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту). • Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися]. • Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло. • Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла. • Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.

Остроры́л, см. Меч-ры́ба.

Пови́нный – 1) (виноватый) винува́тий, ви́нний у чо́му и чо́му́. См. Винова́тый. • Пови́нен в этом деле – ви́нний у цій спра́ві. • Я ни в чём не пови́нен – я нічи́м не ви́нний, я нічи́м не завини́в; 2) пови́нен (подлежать) – підляга́ти чому́. • Виноватый пови́нен суду, казни – винува́тий (прови́нець) підляга́є су́дові, ка́рі (стра́ті); 3) пови́нный, пови́нен, см. Обя́зан, До́лжен. [Що ви́нен, відда́ти пови́нен]; 4) підле́глий; см. Подчинё́нный; (послушен) покі́рний, покі́рливий, слухня́ний. См. Послу́шный; 5) (повинившийся) що повини́вся, що призна́вся (до вини́). • Пови́нную голову и меч не сечёт – покі́рної голови́ й меч не бере́.

Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)]. • -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що. • -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна. • Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́. • Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)]. • -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)]. • -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту). • -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́]. • -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го. • -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти. • -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3. • -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба. • -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного. • Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́. • -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого. • -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги. • -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́. • -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки. • -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́. • -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну). • -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції. • -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)]. • -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву. • -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́. • -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик. • -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.). • Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.). • -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу. • -ть бунт, см. Бунт. • -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть. • -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́. • -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти. • -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти. • -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що. • -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий. • Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.). • -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́. • -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти). • -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!]. • -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4. • -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів]. • -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г). • -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю. • -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́]. • -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.). • -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя. • -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву. • -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́. • -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть). • -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити. • -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю). • -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо]. • Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений.

Посека́ть, -ся, посе́чь, -ся – 1) (деревья) зру́бувати, -ся, зруба́ти, -ся стина́ти, -ся, стя́ти, -ся, (о мн.) позру́бувати, -ся, постина́ти, -ся; (о мясе и т. д.) сі́кти, -ся, посі́кти, -ся; (о ком) сі́кти, -ся, посі́кти, -ся, руба́ти, -ся, поруба́ти, -ся кого́. [Той меч-самосі́ч і посі́к його́ на мале́нькі шмато́чки (Рудч.). Свій з свої́м січи́ся, руба́йся, а чужи́й не міша́йся (Ном.)]; 2) -ться (о волосах) сі́ктися, посі́ктися. [Мої́ до́вгі коси посічу́ться (Шевч.)]; 3) см. Сечь, Поро́ть. • Посе́ченный и посечё́нный – зру́баний, стя́тий.

Почему́, союз – чо́м, чому́, чого́, через що, через ві́що. [Сло́во, чому́ ти не тве́рдая кри́ця…, чом ти не го́стрий, безжа́лісний меч? (Л. Укр.). Чого́-ж тепе́р на Украї́ні воєво́ди ста́ли, чого́ права́ коза́цькії й во́льності пропа́ли? (Рудан.). Через що воно́ так? – пита́в він себе́ (Крим.)]. • -му́ он не приходит? – чому́ (чом) він не прихо́дить? • -му́ ты не пришел вчера? – чом (чому́) ти не прийшо́в учо́ра? • Вот -му́ я это сделал – ось чому́ (от чому́, ось через що), я це зроби́в. • -му́ он обратился ко мне, а не к кому другому? – чому́ (чого́, через що) він вда́вся до ме́не, а не до ко́го и́ншого? • -му́ вы знаете это? – зві́дки, (через що) ви це зна́єте? • -му́ это? (т. е. на каком основании? с какой стати? – обыкновенно в возражении) – після чо́го? • -му́ же вы не сказали мне об этом? – чом-же (чому́-ж, чого́-ж) ви не сказа́ли мені́ про це? • -му́-же именно я должен был это сделать? – чого́-ж (чому́-ж, через що-ж) са́ме я пови́нен був (мав) це зроби́ти? • -му́-бы не (сделать что-л.) – чому́-б (чому́-ж би) не (зроби́ти чого́), чом таки́ не (зроби́ти чого́, не зро́биш… чого́). [І спра́вді, чом таки́ не ска́жеш, лю́дям, Мару́се? озва́лась я до не́ї (М. Вовч.)]. • -му́ бы и нет? – чому́ ні? [Нема́ слуги́. Чи не дасте́ ви мені́ яку́ з ва́ших? – Чому́ ні? Бері́ть собі́, котру́ схо́чете (М. Вовч.)]. • -му́-то – чому́сь, чого́сь, через (ві́)щось. [Чому́сь мені́, ми́ла, горі́лка не п’є́ться (Метл.). Чого́сь обо́йко не весе́лі (М. Вовч.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта: • молодая замужняя женщина – молодиця; • публичная женщина – повія; • роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка. [Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…].

Карающий – що (який) карає; кара́тель, ка́рник; кара́льний: • карающий меч – каральний меч. [Гірша за несправедливість тільки справедливість без карального меча. Коли Добро безсиле, воно — Зло (О.Вайлд). То була пора, коли людську думку зусібіч намагалися обступити каральними багаттями (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].

Ничейный – 1) (от ничьи) нічийний; 2) (ничей, разг.) нічий, (редко) нічийний: • ничейная зона, территория – нічия зона, територія; • ничейная партия – нічийна партія; • ничейный результат – нічийний результат. [— Скаженого коня-неука піймав, сів на його, стиснув коліньми — ех! аж степ гуде! Кінь б’є і передом і задом, та де йому скинуть Артема! З скаженого — овечкою стане! А вже нічия чужа коняка не стрівайся з Артемом у степу — його буде (Б.Грінченко). Хлопці є хлопці – розбишаки і шибеники, але поводилися вони в цьому притулку завжди обережно, не здіймали там ніколи ніякого галасу, навіть звичайні в їхньому неспокійному віці розбірки влаштовували посеред двору, аби ніхто не дізнався про їхню потаємну криївку під самим дахом нічийного будинку, ось, тільки цього разу, з якоїсь причини, не догледіли хлоп`ята жевріння недбало кинутого до тої лахманини недопалку… (Юрій Завгородній). Чиясь жона. А може, і нічийна. Та не один із себе душу вийняв заради неї. Тільки ж все дарма: в коханні жінка ця — глухоніма. Двозначні знаки й жести — її мова. Ця жінка і не літня, й не зимова. Для чоловіка — мов на меч іржа, така ж близька, така ж йому чужа (В.Слапчук). На коліях стояли покинуті, нічийні вантажні потяги з борошном, цукром, фруктами й гасом (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].

Победа – перемо́га, (очень редко) поду́га, (лат.) вікто́рія, (поэт.) звитя́га, звитя́жство, (устар.) побіда, (в игре, соревнованиях ещё) виграш, успіх: • одерживать, одержать победу над кем, над чем – здобува́ти (здобу́ти) перемо́гу, здобува́тися, здобу́тися на перемо́гу над ким, над чим; бра́ти, взя́ти го́ру над ким, над чим; • Пиррова победа – Пірова перемога; • победа за нами! – наша перемога!; (разг.) наш верх!; наше зверху!; • приносить, принести победу – забезпечувати, забезпечити перемогу, (ещё) приносити, принести перемогу; • торжествовать победу – справля́ти перемо́гу. [Знеси́леним обло́гою не всто́ять проти царя́, жаді́бного звитя́ги (Л.Українка). Сьогодні мало рішитись, за ким перемога, за ними, чи за Хомою, який підбивав нищити все і все палити (М.Коцюбинський). Війна закінчилась не в травні, а у серпні, а опір закінчився 2 травня, а капітуляцію підписали 8 травня. Отже, 9 травня — це фетиш. Я би це сприймав як день спільної перемоги над нацизмом, з іншого боку — це день пам’яті за жертвами. І дуже сподіваюсь, що це колись буде день порозуміння, якого досі бракувало Україні (С.Рахманін). Лазаренкові козаки, як зграя котів, що зжерли замариновану, призначену для копчення підчеревину, швидким маршем утікали з місця своєї звитяги (В.Кожелянко). Ридав, благав, обіцяв, улещав, умовляв і заклинав, та все ж то так щиро і ревно, так палко і чуло, що врешті схибнулась Каміллина чеснота, і він здобув перемогу, якої так мало сподівався і так велико прагнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Леді Лукас не залишилася байдужою до перемоги, яку здобула над місіс Беннет, і хвалилася, як приємно мати дочку у вигідному шлюбі. Вона відвідувала Лонгберн значно частіше, ніж раніше, щоб потеревенити про своє щастя, хоча кисле обличчя місіс Беннет і її уїдливі зауваження здатні були затьмарити і не таке щастя (Т.Некряч, перекл. Д.Остін). …відказав Звитяжцеві: «Готовий я піддатись; Ти варт цього», — і меч йому віддав З словами: «Ця подуга, окрім чести, Тобі і злото має ще принести, Бо від моєї вірної дружини За мене прийде викуп дорогий» (М.Орест, перекл. Торквата Таса). Пірова перемога — ось справжня вікторія: одним махом позбутися ворогів і своїх (С.Є.Лєц). Пристрасть до перемоги палає в кожному з нас. Воля до перемоги — питання честі (М.Тетчер)].

Разящий – 1) ура́зли́вий (разли́вий), (поражающий) разючий, нищівний, (убивающий) убивчий; 2) (смердящий) смердючий (смердячий): • разящая критика – нищівна (нещадна, непримиренна, убивча) критика; • разящий меч (клинок) – убивчий (разливий) меч (клинок); • разящий запах – смердючий (різкий) запах. [Пріська не слухала — голосила. її страшний уразливий лемент гірким плачем розливався по хаті, важкою тугою бився об стіни… (П.Мирний). Я сміюся з таких «мужів» і уникаю їх товариства, мов уразливих мух (О.Кобилянська). Очі мої застилає туман, але я бачу її — мою рану — і чую уразливий біль (Юрій Яновський). — Не дивуй тому, друже Санчо, — заперечив Дон Кіхот. — Чиню тобі відомо, що всі дияволи — великі штукарі: коли й носять при собі які духи, то самі не пахнуть, бо вони ж духи; а як і йде коли од них запах, то не добровонний, а смердючий і зловонний, бо всюди за ними пекло тягнеться, і мукам їхнім нема ніякої пільги, а що благоухання дає радість і відраду, то воно їм недоступне і непритаманне. Коли ж тобі здається, ніби той бік, що ти кажеш, пахне амброю, то або тобі в носі заклало, або він навмисне ману таку пустив, щоб ти не мав його за демона (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тим часом дання своє діло вчинило, і бідолашного джуру почало проносити верхом і сподом з такою навальністю, що очеретяна мата, на яку він знову бебехнувся, і валове рядно, яким укрився, більше вже, мабуть, нікому ні на що не придалися. Так його корчило й кидало, такими потами проймало, що не лише він сам, а й усі присутні гадали, що тут йому й амінь буде. Та уразлива злива бушувала годин десь зо дві, по упливі яких Санчо не дізнав жадної пільги; на одміну од пана, він чувся весь розбитим і розламаним, навіть на ногах триматися не здужав (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Боже мій! Так… виросло з тих немовлят, з тих нещасних діточок, над життям і долею яких заніс свій убивчий меч, виплеканий такими, як він, Георгій Бунчужний, хвалений «мирний» атом! Радше, безвідповідальне безголов’я таких як він, безбожників! Але ж, дивлячись на це чисте досконале створіння, не скажеш, що виросло в обіймах монстра…(Г.Тарасюк)].

Каска – каска, (устар.) шишак. [Потім Мезентія доспіхи На пень високий насадив. І се робив не для потіхи, А Марса щоб удоволив. Шишак, панцир і меч булатний; Спис з прапором, щит дуже знатний! І пень, мов рицар, в збруї був (І.Котляревський). Однак же хитро зумів тому лихові зарадити: вирізав з картону такий ніби начілок, примостив до шишака — от тобі й шолом зуповний (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В одну секунду кров приклеїла мені штани до тіла й наповнила жмені. На щастя, нам допіру роздали сталеві каски на голови, щоб захистити головне. Англійські й американські екіпажи, цілком природно, вдягли каски на голови, та французи, одностайно, використовували їх для того, щоб прикрити частину свого тіла, яку вважали значно ціннішою. Я стрімко підняв каску і переконався, що головне — ціле й здорове. І відчув полегшення, що навіть скрута нашого становища не справила на мене особливого враження (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). А щоб каска не лежала марно, я кладу її хлопцеві на зад, не заради пустощів, а просто вважаю, що тепер це в нього найвразливіше місце. Правда, там чималий шар м’яса, але поранення в це місце збіса болюче, до того ж доведеться лежати в лазареті не один місяць і тільки на животі, а потім ще, мабуть, довго шкутильгати (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

КАРА́ТЬ образ. завдава́ти ка́ри; кара́ющий що /мн. хто/ кара́є тощо, зви́клий кара́ти, ра́ди́й покара́ти, кара́тель, кара́льник, забут. карда́ш, прикм. кара́льний [кара́ющий меч кара́льний меч], карода́йний; кара́ющая десни́ца уроч. кара́юча /карода́йна/ десни́ця; кара́ющийся/кара́емый ка́раний.

МЕЧЕВИ́ДНЫЙ на взір /у фо́рмі/ меча́, як меч, реконстр. мечикува́тий.

ОБНАЖА́ТЬ ще заго́лювати, (меч) наготовля́ти, нагото́влювати; обнажа́ющий що /мн. хто/ заго́лює тощо, ста́вши заго́лювати, ра́ди́й /зда́тний, зму́шений/ заголи́ти, прикм. заго́лювальний, ого́лювальний, добува́льний, нагото́влювальний, розкрива́льний, викрива́льний, відкрива́льний; обнажа́ющий го́лову, ст скида́ючи ша́пку /капелю́х тощо/; обнажа́ющий ду́шу відве́ртий до кра́ю, із се́рцем на доло́ні; обнажа́ющий меч стил. перероб. вийма́ючи меч, коротк. ви́хопивши меч; обнажа́ющийся/обнажа́емый заго́люваний, ого́люваний, добу́ваний, нагото́влюваний, розкри́ваний, викри́ваний, відкри́ваний.

ОПА́СНОСТЬ (постійна) образ. Дамо́клів меч; с опасностью для жи́зни наража́ючи життя́; ОПА́СНОСТИ (таємні) підво́дне камі́ння, підво́дні рифи.

ПОДНЯ́ТЬ (ціну) фаміл. підгвинти́ти; поднять галдёж /поднять крик/ зби́ти бу́чу /ша́рварок/, рідко підня́ти гарми́дер; поднять и посади́ть (на хату, дерево тощо) ви́садити; поднять на смех кого закпи́ти (собі́) з кого; поднять паруса́ розпусти́ти вітри́ла; поднять переполо́х зчини́ти бу́чу; поднять ссо́ру зби́ти колотне́чу, заве́сти́ супере́чку; поднять тарара́м ще здійня́ти ша́рварок; поднять трево́гу вда́рити на спо́лох /ґвалт/; поднять шум вчини́ти га́лас, розґвалтува́тися; поднять шуми́ху нароби́ти ше́лесту; подня́вший ОКРЕМА УВАГА; подня́вший меч от меча́ и поги́бнет хто підні́с меч, від меча́ й ля́же, хто чим вою́є – від то́го ги́не.

РАЗИ́ТЬ ще побива́ти, креса́ти, фаміл. товкти́, (чим) ще недо́бре па́хнути; разя́щий 1. що /мн. хто/ рази́ть тощо, зда́тний розтрощи́ти, розтро́щувач, прикм. разю́чий, нищівни́й, 2. що тхне тощо див. ще воняющий; разящий меч уби́вчий меч.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Меч – меч, -ча́.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Меч • Вложить меч в ножны (перен.) – укласти меч(а) в піхви. • Дамоклов меч – дамоклів меч. • Злые языки — острый меч – гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Рана загоїться, але зле слово — ніколи. Пр. • Меч-кладенец – меч-гартованець; шабля-гартованка. • Меч правосудия, возмездия – меч правосуддя (правосуду, справедливості), відплати. • Огнём и мечом – вогнем і мечем. • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови (й) меч не бере. Пр. Як признався — розквитався. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. • Поднявший (взявший) меч от меча погибнет – хто підняв (узяв) меч — від меча й загине; хто мечом (хто чим) воює, від меча (від того) й гине. • Поднять (обнажить) меч (перен.) – зняти (звести) меч(а); добути (видобути, вийняти) [з піхов] меч(а). • Предать огню и мечу – пустити під вогонь і меч, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити; людей мечем посікти, а добро з (за) димом пустити; огнем спалити і кіньми стоптати. • Скрестить мечи (перен.) – схрестити мечі.

Голова • Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.

Голый • Голая истина, правда – щира (чиста, нестеменна, гола, сама) істина, правда. • Голенький ох, а за голеньким Бог – якби не ох, то б давно здох. Пр. За сиротою сам Бог з калитою. Пр. • Гол, как бубен, как сокол, как сосенка, как перст, как осиновый кол – голий, як бубон, як бич, як пень, як лопуцьок, як липка, як палець, як пучка, як долоня, як коліно, як кістка, як пляшка, як [руда] миша, як мати на світ народила, як турецький святий. Куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Увесь Хвесь — голова та ноги. Пр. Устав, підперезався та й зовсім зібрався. Пр. Сам голий, а сорочка за пазухою. Пр. Так розбагатіла! — поли деру та спину латаю. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. Голе, аж ребра світяться. Пр. Голе, аж крізь ребра видно. Пр. • Гол, как сокол, а остёр, как бритва – хоч голий, та гострий. Пр. Голий, як бич, а гострий, як меч. Пр. Голе, як миша, а гостре, як бритва. Пр. Голий, як бубон, а гострий, як бритва. Пр. • Голой рукой не тронь (нар.) – голіруч (голою рукою) не руш (не займай, не чіпай); май осторогу; будь обережний (бережкий) з чим; сторожко ходи коло чого; (образн.) берега тримайся (держись). • Голому разбой не страшен – мокрий дощу не боїться (не лякається). Пр. Голий розбою не боїться. Пр. Мокрий дощу, а голий розбою не бояться. Пр. • Голые слова, факты – самісінькі (самі тільки) слова, факти; голі слова, факти. • Голыми руками брать, взять что (перен.) – голіруч; з голими (порожніми) руками; без зброї. • На голом, что на святом: нечего взять – з голого, як із святого, не візьмеш нічого. Пр. На голому, як на святому, нічого не зищеш. Пр. У голого нема що молоти. Пр. • С миру по нитке — голому рубаха – з миру по нитці — голому сорочка. Пр. З хати по нитці — сироті свитина. Пр. З миру по латці — голому свитка. Пр. З крихіток купка виходить, а з краплинок — море. Пр. З миру по крихті — голому пиріг. Пр. • Совершенно голый – зовсім голий; (голий-)голісінький; гольцем-голий.

Злой • Быть злым на кого – бути лихим (лютим) на кого; бути лихої волі на кого; здувати на (проти) кого; (образн.) важким (лихим) духом (вогнем) дихати на кого; злим (лихим) оком дивитися на кого. • Злая собака кусает исподтишка – злий собака спотайна (стиха, знишка, нишком) рве. Пр. • Злая судьба, злой рок – лиха (зла) доля; люта (зла) недоля; недоля; лиха (чорна) година; (іноді) лихе безталання. • Злой всегда мыслит злое – від злого не чекай (не жди) добра. Пр. Куди піде лихий, усе буде такий. Пр. • Злой гений – лихий (злий) геній. • Злой на язык кто – лихий на язик хто. • Злой человек – лиха (зла) людина; злюка; злобитель; бузувір; (образн.) злий, як муха в Спасівку. • Злой человек не проживёт в добре век – злий сам себе б’є. Пр. Злий зле погибає. Пр. Лихий лихом погибає. Пр. Злому всюди буде зле. Пр. Лихому нічого доброго не станеться. Пр. • Злой язык у кого – лихий (гострий) язик у кого; лихий (гострий) на язик хто. • Злые чувства – недобрі (лихі) почуття. • Злые языки – наклепники (лихомовці, лихослівники); обмовники (клепачі); лихі (злі) язики. • Становиться злее – злішати. • Становиться злым – зліти. • Ужасно злой – страх який лютий (злий); (лютий-)прелютий; страшенно злий [лютий]; злющий. • Злые языки — острый меч – гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Вода все сполоще, злого (лихого) слова — ніколи. Пр. Рана загоїться, але зле (лихе) слово — ніколи. Пр.

Ножны • Вложить меч в ножны – укласти меча в піхви.

Обоюдный • Обоюдный меч, нож (устар.) – (те саме, що) Обоюдоострый кинжал, меч; обоюдоострое оружие. Див. обоюдоострый. • По обоюдному согласию (соглашению) – за обопільною (взаємною) згодою.

Обоюдоострый • Обоюдоострый кинжал, меч; обоюдоострое оружие – двосічний (дволезний, обосічний, гострий з обох боків) кинджал, меч; двосічна (дволеза) зброя. [Ся пісня двосічна, мов зброя, і будить одвагу, й жалю завдає. Українка.]

Огонь • Беглый огонь (воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь. • Бежать как от огня – тікати як від вогню (пожежі). • Бояться как огня кого-, чего-либо – боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого. • В огонь и в воду (готов, пойду…) – у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]… • Высекать, высечь огонь – кресати [вогонь], викресати [вогню]. • Глаза горят огнём у кого-либо – очі горять, як жар, у кого, кому. • Горит как в огне кто-либо – горить як у вогні (як жар) хто. • Девушка-огонь – дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.] • Днём с огнём не сыщешь – і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр. • Дом сразу был охвачен огнём – будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям). • Зажигать, зажечь огонь (огни) – світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.] • Играть (шутить, шалить) с огнём – гратися (жартувати) з вогнем. • Из огня да в полымя – з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр. • Меж двух огней (разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр. • Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр. • Огнём и мечом (книжн.) – [З] огнем і мечем. • Огня взаймы не выпросишь – (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш. • Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути. • Предавать, предать огню и мечу (книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем. • Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.] • Сидеть при огне – сидіти при світлі. • С огнём не шути (перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй). • С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься – з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр. • Солома с огнём не дружит (не улежится) – не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.

Острый • Бритва остра, да кому ж сестра – в’язниця простора, та чорт їй рад. Пр. Гарно будяк цвіте, та ніхто квіти не рве. Пр. • Злые языки — острый меч – гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Вода все сполоще, злого слова — ніколи. Пр. Рана загоїться, а зле слово — ніколи. Пр. • Нож острый кому – мов гострий ніж кому. • Острая шутка – дотепний жарт. • Острый человек (перен.) – гостра на язик (дотепна) людина. [Він гарний парубок. Він був кращий і від Тимофія, і від усіх. Ті тільки гострі на язик, а се — плохий, мовчазливий… Мирний.] • Острый язык (язычок) у кого – гострий язик (язичок) має хто; гострий язик (язичок) у кого. • Сглаживать, сгладить острые углы – Див. угол.

Повинный • Повинную голову и меч не сечёт – покірної голови й меч не йме (не бере). Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Приносить, принести повинную голову (головушку); приходить, прийти (являться, явиться) с повинной головой (головушкой) – признаватися, признатися до вини; признавати, признати (визнавати, визнати) свою провину; винитися, повинитися; приходити, прийти з каяттям; каятися, покаятися.

Поднимать • Мы [этого дела] не поднимем – нам [це, це діло] не під силу (не до снаги); ми [цього] не подужаємо (не підважимо); ми [з цим] не впораємося. • Поднимай повыше! (перен. разг.) – бери вище! • Поднимать, поднять авторитет кого, чей – підносити, піднести авторитет чий. • Поднимать, поднять бокал за кого, что – підіймати, підняти (підносити, піднести) келих(а) (бокал(а), чару) за кого, за що; пити, випити за (до) кого, за що; пити, випити за здоров’я чиє. • Поднимать, поднять, возбудить вопрос – Див. вопрос. • Поднимать, поднять глаза к небу – зводити, звести (підводити, підвести) очі до неба. • Поднимать, поднять голос в защиту кого, чего – подавати, подати (підносити, піднести) голос на оборону (на захист) кого, чого; ставати, стати в обороні кого, чого. • Поднимать, поднять дело (юр.) – починати, почати (розпочинати, розпочати, порушувати, порушити) справу. • Поднимать, поднять кого в чьих-либо глазах, в чьём-либо мнении – підносити, піднести кого у чиїх очах, у чиїй думці. • Поднимать, поднять меч, оружие на кого – здіймати, зняти меч(а), зброю на кого, проти кого. • Поднимать, поднять на ноги кого (перен.) – (те саме, що) Поднять, поставить кого на ноги. Див. нога. • Поднимать, поднять на смех кого, что – брати, узяти (підіймати, піднімати, підняти, здіймати, зняти) на сміх (на глум) кого, що; на глузи брати, узяти кого; брати, узяти на зуби кого; на бас брати, узяти кого. [Коли проходив котрий з богачів… ті… брали його на зуби. Коцюбинський.] • Поднимать, поднять на щит кого – підносити, піднести (піднімати, підіймати, підняти) на щит кого; вихваляти кого. • Поднимать, поднять перчатку (перен.) – піднімати (підіймати), підняти рукавичку. • Поднимать, поднять разговор (речь) – здіймати (знімати), зняти (починати, почати) мову (річ). • Поднимать, поднять руку на кого – знімати, зняти (підіймати, підняти, зводити, звести) руку на кого; замірятися, заміритися на кого. • Поднимать, поднять целину – орати, зорати цілину. • Поднимать, поднять шум, шумиху, суматоху, содом – збивати, збити (зчиняти, зчинити, здіймати, зняти) бучу; збивати, збити (зчиняти, зчинити) шарварок. • Поднять руку на себя – смерть (самому) собі заподіяти; руки на себе накласти (наложити, зняти).

Предавать • Предавать, предать забвению что (торж.) – пускати, пустити в непам’ять (іноді у запомин) що; забувати, забути що. • Предавать, предать земле кого, что (книжн. торж.) – віддавати, віддати землі кого, що; ховати, поховати кого, що. • Предавать, предать огню что – пускати, пустити на вогонь що; пустити за (з) димом що; палити, спалити що. • Предавать, предать проклятию кого – класти, покласти прокляття (клятьбу) на кого; проклинати, проклясти кого. • Предавать, предать пытке кого – віддавати, віддати на тортури (на муки) кого. • Предавать смерти, мукам, казни кого – віддавати, віддати (завдавати, завдати) на смерть, на муки, на страту кого; страчувати, стратити кого; карати, скарати на смерть (застар. на горло) кого; смерть заподіяти кому. • Предавать, предать суду кого – віддавати, віддати під суд (до суду) кого. • Предать огню и мечу что – знищити вогнем і мечем що; на поталу вогневі і мечеві віддати що; пустити на вогонь і під меч покласти що; (іноді) вогнем спалити і кіньми потоптати що. • Предать себя воле Божьей (устар.) – здатися (спуститися) на волю (на ласку) Божу. • Предать смертной казни кого – скарати (покарати) на смерть (смертю, застар. на горло) кого; на смертну кару завдати кого; стратити кого.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

меч меч,-ча́

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Кінча́к – меч с узким лезвием.

Меч и міч, р. меча́ – 1) меч. • Під меч положи́ти – изрубить. 2) сабля в свадебном обряде.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Взявший меч, от меча и погибнет. — 1. Яким мечем воював, таким і поліг.

Повинной головы и меч не сечет. — 1. Як признався - розквитався. 2. За признання Бог прощає. 3. Не буду душі вбивать - буду правду казать. 4. Що ж, винуват - їв гуси. 5. Зараз не вішають, а поперед розсудять.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

Дамо́клів меч, -лового меча́

меч, меча́, -че́ві, -че́м, ме́чу[е]! мечі́, мечі́в, -ча́м

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Го́лий, -а, -е. 1) О человѣкѣ: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. І. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно голъ какъ въ прямомъ значеніи, такъ и въ значеніи 3-емъ. Ном. № 1522, 1523. 2) О предметѣ: лишенный обычнаго покрова, не покрытый, не занятый ничѣмъ, обнаженный. Обідрали до голої кости. Ном. № 11098. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. І. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. ІІІ. 44. 3) Бѣдный, голый. Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369. 4) О хлѣбѣ: безостый, безъ усиковъ. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192. 5) Го́ла го́лка. Игла безъ нитки. Черном. 6) Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Одинъ борщъ одинъ супъ и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501. 7) Го́ла піч. Печь, изъ которой выгребены горящіе угли, чтобы сажать хлѣбъ. Грин. ІІ. 18. 8) Родъ игры съ бросаніемъ палокъ. КС. 1887. VI. 475. Ум. Голе́нький, голе́сенький.

Зна́ме́но́, -на, с. 1) Знакъ, знаменіе. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208. 2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне зна́мено. К. ХП. 133. 3) Печать, клеймо. Левиц. (Правда, 1868, 449).

Ка́нцур, -ра, м. Отрепье, кусокъ. До ка́нцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. ка́нцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.

Кінча́к, -ка́, м. Мечъ съ узкимъ лезвіемъ.

Меч и міч, меча́, м. 1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. І наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. Під меч положи́ти. Изрубить. Скочу-поскочу за тими турки, гой як здогоню — під меч положу. Kolb. І. 101. 2) Сабля, украшенная цвѣтами, шумихой, пучкомъ калины, съ горящей свѣчей, обвязанная платкомъ, — употребляется въ свадебномъ обрядѣ и находится въ рукахъ світи́лки. Иногда сама сабля отсутствуетъ. Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав’язали ласкавців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили і меч обв’язали, і світилочку перев’язали рушниками. Кв. І. 111. Ум. Ме́чик.

Ме́чик, -ка, м. 1) Ум. отъ меч. 2) Деревянный ножъ у те́рлиці; на немъ летаютъ вѣдьмы на лысую гору, откуда выраженіе, обозначающее слишкомъ скорое возвращеніе кого-либо: Ти, мабуть, на мечику літав. Ном. № 5771. 3) Часть п’ял. См. П’яла. Шух. І. 254.

І. Міч. См. Меч.

О́блак, -ка, м. 1) = Оболок 1. Угор. 2) = Оболок 2. Вилетів він трохи не під самі облаки. Грин. II. 12 — 13. Ум. Облачок. Гол. III. 409. Сам сідаєт під облачок, меч сі кладе на столичок. Гол. I. 172.

Покі́рний, -а, -е. Покорный, кроткій, смирный. Покірної голови меч не йметь. Ном. № 3305. Покірнеє та дитятко та Мар’єчка. Мет. 175. Ум. Покірне́нький.

Посі́кти, -січу́, -че́ш, гл. Посѣчь, порубить. Драг. 177. Той меч-самосіч і посік його на маленькі шматочки. Рудч. Ск. I. 127.

Послу́га, -ги, ж. 1) Услуга, служеніе, услуженіе. Мир. ХРВ. 59. Не в золотій писі земної жизни суть, а в праці праведній, у послузі народу. К. Дз. 181. Дам тобі молока, а старшого сина на послугу. Рудч. Ск. І. 139. Господь йому дав меч свій на послугу. К. Іов. 91. 2) Слуга. Не втішайся, мати, мною, не буду ті послугою. Гол. І. 173. Годував дитя не рік, не чотирі, а оддав дитя не дня, не години, людям послуга, а мені на серці туга. Рк. Макс. Ум. Послу́жка. Свекор каже: невістко моя, свекруха каже: послужко моя. Чуб. III. 282.

Розско́читися, -чуся, -чишся, гл. 1) Распасться на куски, разскочиться. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10. 2) Лопнуть, треснуть. Аж ся земля розскочила. Гол. IV. 479. Розскочиться моє серце на дві половині. Грин. III. 256.

Самобі́єць, -бі́йця, м. О мечѣ: самъ рубящій (въ сказкахъ). Меч-самобієць. Грин. I. 185.

Смерте́льний, -а, -е. 1) Смертельный, смертоносный. Смертельний меч того минає. АД. І. 187. Помалу, братці! Не вразьте моїх смертельних ран. Мет. 2) Смертный. Од гріхів смертельних душу одкупляє. АД. І. 188. Лежить на смертельній постелі. НВолын. у.

Стоголовий, -а, -е. Стоглавый. К. Бай. 141. От меч тобі на гидру стоголову. К. ЦН. 272.

Уганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. угна́ти, ужену́, -не́ш, гл. 1) Гнаться, погнаться. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє. АД. І. 107. Ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш. АД. II. 104. Вийми меч проти неситих, що за мною уганяють. К. Псал. 2) Догонять, догнать. Де орду вгоню, там ю розроню. АД. І. 35. 3) Подниматься, подняться. Орел високо вгору вганяє. 4) Вбивать, вбить, вгонять, вогнать. Він його здоровенною булавою як улупить, то тик і вжене в землю. ЗОЮР. І. 30. Угнав його по коліна в землю. Чуб.

Устромля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. устроми́ти, -млю́, -миш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, вонзить. З сим словом меч свій устромляє в роззявлений рутульця рот. Котл. Кн. VI. 90. Щоб міг, то він би ніж в мене встромив. Ном. № 9559. Голки не було де встромити, — такая тѣснота, давка. Ном. № 827. 2) Вставлять, вставить, опустить куда, всунуть. Сиділа, ноги устромила в гарячий попіл. Шевч. 342. Одіткнув верх, устромив туди пику. Рудч. Ск. І. 182. Розпалить люльку і устромить йому в рот. Стор. І. 64. Встроми́ти о́чі в зе́млю. Потупиться. Устромила очі в землю і слова не промовить. Стор. І. 84.

Харалу́жний, -а, -е. Стальной. Харалужний меч. К. ПС. 128.

Чеса́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Чесать. Чеше косу. Шевч. 19. Чеше, як мачуха. Ном. № 9382. 2) Итти, бѣжать. Куди, дівчата, чешете? Мир. Пов. І. 144. Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш. Чуб. V. 1125. 3) Бить, рубить. Явтух Рябка все знай по жижках чеше. Г.-Арт. (О. 1861. III. 82). Меч-самобієць чесав уже його військо. Грин. І. 187.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Aristolochia clematitis L. — хвилівни́к звича́йний (Сл, Ру, Оп); филинник звичайний (Вх1, Вх2, Вх3); афаїн (Мс — СТ), борідка (См), борі́дка ца́рська (Ан, Мс — СД, СТ), бородівка (См), гру́ша ди́ка (Мс — СТ), змієвик (Ан — СТ), зміївник (Км), карто́пля ди́ка (Мс — СТ), керке́з (Яв — СТ), кирказок (Км), кирказон (Ln, Mk — СТ), киркез (Сл), котове зілля (Ан — СТ), кукорник (Hl — БУ), ласт (Км), меч-трава (Км), муді котові (Ln — СТ), м’яч-трава (Ан, Ln — СТ), пухлянка (Ан — ПД), пхіховник (Км), пховник (Км), ранник (См — СТ), раст (См — СЛ), расторопша (Ан), розторо́пша (Пс), ростопша (См — ДС), смольник (Км), смольняк (Км), филейник (Ан — СТ), филенщики (Км), фи(е)ли́нник (Ав, Ан, Жл, Км — СД, СТ), филі́йник (Ав, Ln, Жл, Вх3, Ум, Ів, Сл, Mk — СД, СТ), филі́льник (Ср, Ан, Ян2, Ів — СД, СТ), филовник (Ан — СЛ), филойник (Чн — СЛ), фило́нник (Рг1, Ан, Пс, Мн2, Ду, Mk — СД, ПД, СЛ), финовник (Ан — СЛ), фі(и)лильник (Ос — ПД, ВЛ), філинник (Mk — СД), філі́йник (Ос, Мс — СТ, ПД), філільник (Сл — СЛ), фі́ніки (Мс — СТ), фіона (Ан — СЛ), фія́льник (Мс — СТ), хвали́льник (Ан — СЛ), хвалинник (Ан), хвалівник (См), хвийолник (Км), хвилейник (Ос — СТ), хвилильник (Ос — СД, СЛ), хвили́нник (Рг1, Пс, Ду), хвилі́вни́к (Гр, Ду, Сл, Ос — СД, СТ, ПД, СЛ), хвилійник (Ос — СД), хвилі́льник (Гр, Ду, Сл — СТ), хвилінник (Ос — СД, СТ), хвиловник (Км), хвойли́чник (Рг1, Ду), щикавиця (Км), щиковщик (Км), яйця котові (Ос — СТ, СЛ).

Cladium Browne — меч-трава́ (Ру, Оп).

Cladium mariscus (L.) Pohl — меч-трава́ боло́тяна; меч-трава́ боло́тна (Ру, Оп).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

супроти́вниця, супроти́вниць; ч. супроти́вник 1. та, хто вороже, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє комусь, чомусь. [Януковичу об’єктивно вигідно максимально відтермінувати звільнення своєї політичної супротивниці, навіть якщо він вирішив її таки випустити. (Український тиждень, 2013). Америка стає незумисною супротивницею Китаю, радше ніж його природньою союзницею. (Збіґнєв Бжезіньскі «Велика шахівниця», пер. Олена Фешовець, 2000). А крім того, хто ж, як не ви показали себе переконаною супротивницею мультиплюндизму. (Олександр Ірванець «Прямий ефір», 1995). Цю розкіш, наказану містом Суланжем, де Вермішель сполучав посади воротаря в міській ратуші, барабанщика, тюремного сторожа, скрипаля й понятого, підтримувала пані Вермішель, грізна супротивниця філософії Рабле. (Оноре де Бальзак «Селяни», Євген Дроб’язко, 1981).] 2. та, хто виступає проти когось у бійці, поєдинку і т. ін. [Її супротивниця відбила випад, завівши за спину меч, і обернулась. (Тарас Микітчак «Долина Єдиної Дороги», 2008). Віддай! Зоя, вереснувши, схопила ножиці і вдарила гострим кінцем супротивницю в руку. (Гордій Брасюк «В потоках», 1927). Тьфу на тебе! – одказала друга, плюючи на свою супротивницю. (Панас Мирний «Повія», 1884).] 3. суперниця у спортивному змаганні, грі. [Ні в основний, ні в доданий час жодна з супротивниць не зуміла записати до свого активу переможних балів <…> (Високий замок, 2007).] див.: проти́вниця, супе́рниця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 731. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 852. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Мечъ = 1. меч, міч. — Рубає мечем голови з плечей. н. п. — Вихопив гострий міч, зняв головку з плїч. н. п. 2. риба Xiphias gladius = ме́чник. С. Пар.

Була́тъ = 1. була́т, сталь, кри́ця (мере́жчата, дама́ська). 2. меч, ша́бля. — Маю шаблю у руцї: ще не вмерла козацька мати! Бог. Хм.

Копьё = спис (С. З. Л.), копіє́, (держално до його) — ра́тище. — Не всяк козак, хто списа має. н. пр. — Держить в луцї спис довгенький, а у руцї меч ясненький. н. п. — Ой кинув ся та пан Сава до гострого меча, взяли його на три списи від правого плеча. н. д. — Іде козак, копіє́ю опираєть ся. н. д.

Лука́ = 1. колїно, зало́м (Ман.), кривина́, за́крут. — Колїно рі́чки. 2. лука́ (в сїдлї). — Держить в руцї меч ясненький, а у луцї спис довгенький. н. п.

Пала́шъ = меч, міч (прямий, гострий з обох боків). — Рубає мечем голови з плечей. н. п. — Міч — самосїч. н. п.

Са́бля = 1. ша́бля, здр. ша́белька, поб. шаблю́ка. С. З. — Маю шаблю у руцї: ще не вмерла козацька мати. Б. Хм. — Сапъянові чобітцї, ще й шабелька при боцї, п. п. — Коли б, Боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. н. пр. 2. риба Cyprinus cultratus — чєхо́ня, чахо́ня. С. З. — Продав чумак в Кременчуку тарань і чахоню. Дум. 3. рос. Gladiolus L., G. communis L. — зра́дник, коса́рики, меду́чка, меч, пі́вник, С. Ан.

Шпа́жная трава́, шпа́жникъ = рос. Gladiolus communis L. — зра́дник, коса́рик, меч, пі́вник, G. imbicatus — зря́дник, півонник, кра́сні пітушки́. С. Ан.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)