Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 149 статей

Шукати «написан*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Написа́ние – 1) (действие) – а) написа́ння, списа́ння, накре́слення, надря́пання, нашкря́бання; б) змалюва́ння, намалюва́ння, ви́малювання. Срв. Напи́сывать; 2) (надпись и графич. обозначение) на́пис (-су); см. На́дпись 2.

Напи́сывать, написа́ть – 1) напи́сувати чого́, написа́ти що и чого́, спи́сувати, списа́ти про що, (начертывать) накре́слювати, накре́сли́ти, (нацарапывать, намарывать) надря́пувати чого́, надря́пати що и чого́, нашкря́бувати чого́, нашкря́бати що и чого́, нариґлюва́ти, нариґува́ти, наба́зграти, (о мног.) понапи́сувати, пописа́ти, понакре́слювати, понадря́пувати, понашкря́бувати, понариґльо́вувати що и чого́. [Напиши́ оце́ сло́во (Сл. Гр.). Написа́в де́чого на пе́рший раз (Квітка). Вона́ взяла́ й понапи́сувала на всіх воро́тях (Рудч.). У кни́гах усе́ як-ра́з попи́сано (Основа 1862). Вра́дили про все в тім папе́рі списа́ти; як умі́ли так і списа́ли (Грінч.). Та ви́рвемо по листо́чку, спи́шемо по письмо́чку (Гнід.). Коли́ й надря́пає що по-вкраї́нському, то се не вели́кого ва́жить (Грінч.). Це він сам нариґува́в, щоб нас піддури́ти (Богодух.)]. • -са́ть письмо кому – написа́ти листа́ кому́, до ко́го, (диал.) налистува́ти кому́, до ко́го, (о мног.) пописа́ти, понапи́сувати листи́. [Приведе́ш до ме́не, як попишу́ листи́ (Куліш)]. • -са́ть в письме (уведомить) – написа́ти, прописа́ти, приписа́ти (в листі́). [У листі́ написа́в їй про все (Богодух.). Чому́-ж ти мені́ за́раз сього́ не прописа́ла? (М. Вовч.). Наш моска́ль приписа́в, щоб йому́ хоч карбо́ванців два подали́ (Київщ.)]. • -са́ть в ответ кому – відписа́ти кому́. [Я відписа́в тобі́ того́ са́мого дня, як твого́ листа́ одібра́в (Київщ.)]. • -са́ть книгу, сочинение – написа́ти (скла́сти) кни́гу, твір. • -са́ть (составить) список, постановление, завещание – написа́ти (списа́ти, скла́сти) спис, ухва́лу, духівни́цю (запові́т, тестаме́нт). [Спишу́ папе́ри всі по фо́рмі, як годи́ться (Самійл.). Списа́в Хмельни́цький на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш). Списа́ли постано́ву (Грінч.). І тестаме́нт сама́ списа́ла свій (Грінч.)]; 2) -са́ть красками, кистью, образами – змалюва́ти, намалюва́ти, ви́малювати фа́рбами, пе́нзлем, о́бразами), (устар.) написа́ти, списа́ти, ви́писати кого́, що. [Була́ чорня́ва, в рум’я́нцях, – змалюва́ти-б таку́ та диви́тися (М. Вовч.). Твоє́ бі́ле ли́чко да й намалюва́ти (Чуб.). Коли́-б мені́ ті́ї малярі́, ви́малювала-б ми́лого собі́ (Метл.). Ой ти, Окса́но, паня́ночко, в те́бе ли́чко, як я́блучко, – не так ли́чко, як ти сама́, як на карти́ні напи́сана: писа́в три дні ще й три годи́ні, до́ки ви́писав як на карти́ні; писа́в три дні ще й три но́чі, до́ки випи́сував ка́рії о́чі (Пісня). Ти́пи в по́вісті змальо́вано майсте́рно (Київ)]; 3) см. Надпи́сывать. Напи́санный – 1) напи́саний, спи́саний, накре́слений, надря́паний, нашкря́баний, нариґльо́ваний, наба́зграний, понапи́суваний и т. п.; 2) змальо́ваний, намальо́ваний, ви́малюваний, спи́саний, ви́писаний (на карти́ні). [До того́ ча́су у нас не було́ докла́дної програ́ми, спи́саної на папе́рі (Азб. Ком.). Зо́всім ні́би карти́на намальо́вана шту́чним пе́нзлем (Н.-Лев.)]. • Красиво -ный – га́рно (кра́сно) напи́саний; краснопи́сний; 3) см. Надпи́санный. -ться – 1) напи́суватися, написа́тися, списа́тися, накре́сли́тися, надря́патися, нашкря́батися, нариґлюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, пописа́тися и т. п.; бу́ти напи́саним, спи́саним, понапи́суваним и т. п. [Як що пописа́лося у Шевче́нка під на́дихом фальшо́ваної істори́чньої тради́ції, так воно́ й закля́кло наві́ки (Куліш). Глянь, як га́рно написа́лося (Київщ.)]. • Видно так ему на роду -сано – ма́буть уже так йому́ суди́лося (на віку́ напи́сано). • Что -сано пером, того не вырубишь топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́везеш і воло́м (Номис); 2) змалюва́тися, намалюва́тися, ви́малюватися; бу́ти змальо́ваним, намальо́ваним; (устар.) написа́тися, списа́тися, ви́писатися; 3) (записываться) запи́суватися, записа́тися, (о мног.) позапи́суватися, пописа́тися. • Он -са́лся купцом – він записа́вся в крамарі́; 4) см. Надпи́сываться; 5) (вдоволь, сов.) написа́тися, (красками) намалюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, понамальо́вуватися.

Бу́ква – бу́ква, лі́тера; (типографская, в шрифте) шрифти́на; (плохо написанная) криву́ля. • Бу́ква гласная, грам. – голосна́. • Б. согласная – при́голосна.

Выруба́ть, вы́рубить – виру́бувати, вируба́ти (сов. ви́рубати), зру́бувати, зруба́ти; (мног.) повиру́блювати, повируба́ти, позру́блювати, постина́ти, ви́стинати, ви́тяти, ви́тнути. [Ви́тяли ліс]; (огонь) ви́кресати огню́. • Что написано пером, того не вы́рубишь и топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́тягнеш і воло́м. Вы́рубленный – 1) ви́рубаний, ви́стинаний, позру́буваний; 2) ви́кресаний (вого́нь, і́скра).

Вытира́ть, -ся, вы́тереть, -ся – витира́ти, -ся, ви́терти, -ся, утира́ти, -ся, уте́рти, -ся, обтира́ти, -ся, обіте́рти, -ся; стира́ти, -ся, сте́рти, -ся, постира́ти -ся. [Напи́сане постира́лося]. • Вы́тереть нос – уте́рти но́са.

Достове́рный – (цілко́м) пе́вний, (цілко́м) правди́вий, достоме́тний, ві́ри го́дний, вірогі́дний, (проверенный) переві́рений. [Ма́ємо пе́вні сві́дчення, що це було́ так. Вірогі́дні написа́ння бу́кви «і» за́мість «о» почина́ються з XIV – XV в. (Крим.). А це правди́ва чу́тка? Цілко́м ві́ри го́дна. Це-ж гіпо́тези, а не переві́рені фа́кти].

Дух – 1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Я́нголи – небе́сні ду́хи́]. • Злой дух (дьявол) – нечи́стий дух, нечи́стий, нечи́ста си́ла, враг. • Злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара́ (ув. марю́ка, ма́рище), мана́. [Мара́ його́ обма́рила. Згинь ти, марю́ко!]. • Ду́хи (привидения, призраки) – ду́хи́, при́види. [Круго́м духи́, маняки́, відьми́ та русалки́ (Кул.)]; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі́ ті́лом, та вели́кі ду́хом (Ном.). Бага́тство ду́ха. Яки́мсь пантеїсти́чним ду́хом обві́яна пое́зія Кри́мського (Єфр.). Нову́ статтю́ напи́сано в тім са́мім ду́сі]. • Русский и польский дух – ру́счина і по́льщина (Кул.), ру́ськість і по́льськість. • Воспрянул -хом кто – дух вступи́в у кого́, підні́сся ду́хом хто. [В ме́не аж тро́хи дух вступи́в (Франко)]. • Падать, пасть -хом – занепада́ти ду́хом, сов. занепа́сти ду́хом. • Поднять дух, придать ду́ха – дода́ти кому́ ду́ха[у], відва́ги, ду́ху підда́ти. • Собраться с -хом – набра́тися ду́ху (смі́лости, відва́ги), добра́ти смі́лости, зібра́тися на відва́гу (Стеф.). • Упадок -ха – підупа́д ду́ху, зневі́р’я. [Хвили́нне зневі́р’я не розби́ло я́сного світо́гляду письме́нника (Єфр.)]. • Упавший ду́хом – занепа́лий ду́хом. • Не хватило ду́ха – не ста́ло відва́ги; 3) (расположение, настроение) дух, гу́мор, на́стрій (р. -рою). [У весе́лому ду́сі (на́строї)]. • Не в ду́хе – не в до́брому ду́сі, не в до́брому гу́мо́рі, в пога́ному на́строї. • Не в ду́хе быть – ма́тися на ду́сі пога́но, не в до́брому ду́сі (гу́мо́рі, на́строї) бу́ти [На ду́сі він мавсь препога́но], (насмешл.) он не в духе – у ньо́го му́ха в но́сі; 4) (дыхание) – дух, ві́ддих, ди́хання. [Над ним воли́ свої́м ду́хом ди́хали (Чуб.)]. • Дух захватывает – дух захо́плює (захопля́є), дух забива́є (займа́є), дух спира́ється (запира́ється). • Дух захватило – спе́рло (зіпе́рло) дух, захопи́ло дух, перехопи́ло дух, заби́ло дух, запну́ло дух, дух заня́всь, дух заби́всь. • Перевести дух – відди́хатися, відди́хати, віддихну́ти, -ся передихну́ти, відса́пати, -ся, відсапну́ти, -ся, зве́сти дух. [Да́йте мені́ дух зве́сти (М. Вовч.)]. • Притаить дух – затаї́ти (запе́рти, затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти й ти́хо ди́хати. • Испускать (-тить) дух (умирать) – пуска́тися (пусти́тися) ду́ху, спуска́ти (спусти́ти) ду́шу, зітхну́ти или ви́зіхнути ду́ха, спуска́ти (спусти́ти) дух, (опис.) бо́гові ду́шу відда́ти; 5) (пар) па́ра, дух. [Дихне́ш, то па́ру (дух) ви́дко, – так хо́лодно в ха́ті]; 6) (запах) дух (ум. душо́к, р. -шка́), пах. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Во́вчий дух. Націона́льний душо́к. Моско́вський дух]; (вонь) пога́ний дух, смо́рі́д (р. -ро́ду). • Тяжёлый дух – важки́й дух (напр., у кімна́ті). • Идёт дух – чу́ти, вже чу́ти. [Цього́ са́ла не бері́ть: уже́ чу́ти]; 7) (быстрота) дух, мент, мах. • В один дух – уду́х. [За́втра уду́х були́-б удо́ма (М. Лев.)]. • Во весь дух – що-ду́ху, (фамил.) на всі заставки́. [Що-ду́ху бі́гти]. • Ду́хом, душко́м – ду́хом, душко́м, одни́м ду́хом, за оди́н дух; вмах, ми́ттю, вмент. [Душко́м ви́пив пи́во (Коц.)]. • Живым ду́хом – живи́м ма́хом; одна́ нога́ тут, дру́га там. • Что есть ду́ху – скі́льки ду́ху, що дух у ті́лі (М. Вовч.), на всю ви́тягу. • Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – ле́гкий дух; 8) (исповедь) спо́відь (р. -ди). • Быть на духу́ – на спо́віді бу́ти, сповіда́тися, сов. ви́сповідатися. • Итти на дух – до спо́віди йти. • Ни слуху, ни ду́ху о нём – слу́хи загули́ за ним, ні зві́стки, ні чу́тки про ньо́го, ні слу́ху, ні ві́сти про ньо́го, слід за ним загу́в.

Забо́ристо – хльо́стко. [Напи́сано хльо́стко, але́ брехли́во].

Зама́рывать, замара́ть – 1) зама́зувати, зама́зати чим, ума́зувати, ума́зати в що, зама́щувати, замасти́ти чим, ума́щувати, умасти́ти в що, забру́днювати и -бру́джувати, за[по]бруд(н)и́ти чим, убира́ти, убра́ти в що, (о мног.) позабру́днювати, позама́зувати що чий, повбира́ти у що; (грязью, глиной, помётом и т. п.) каля́ти, закаля́ти, покаля́ти, зама́щувати, замасти́ти чим, ума́зувати, ума́зати, убира́ти, убра́ти, упаску́джувати, упаску́дити у що; (детск.: замарать испражнениями) за[об]ка́кувати, за[об]ка́кати, уробля́ти, уроби́ти; (грязью) заба́гнювати, забагни́ти, (о мног.) позаба́гнювати; (чем-л. сыпучим, грязным) валя́ти, заваля́ти чим, поваля́ти, ви́валяти у що, (только об одежде) зашурува́ти; (подол одежды, чем-л. жидким) задри́пувати, задри́пати, забрьо́хувати, забрьо́хати или задри́пуватися, задри́патися, забрьо́хуватися, забрьо́хатися; (засалить) заяло́жувати, заяло́зити, засмальцьо́вувати, засмальцюва́ти що. [Забрудни́в оде́жу. Щоб я не зама́зала свого́ бі́лого пера́ (Борз. п.). Карпо́ оберну́вся, щоб не зама́зать чобі́т (Н.-Лев.). Ой, ви́стели килима́ми двір, щоб не скаля́в мій кінь ворони́й золоти́х підкі́в (Васильч.). Він сви́ту впаску́див у гли́ну (Звин.). Носи́ли пісо́к і в ко́шиках і на но́шах, ки́дали рука́ми й лопа́тами, зашурува́ли оде́жу (Л. Укр.)]; 2) (зачёркивать написанное) за[ви]кре́слювати, закре́сли́ти, ви́креслити, за[ви]ма́зувати, зама́зати, ви́мазати що; (чёрным чернилом или карандашом) зачорни́ти щось (сов.); 3) (бесславить) каля́ти, закаля́ти, скаля́ти, плямува́ти, заплямува́ти, заплями́ти кого́; срвн. Запа́чкать. • -ть свою честь – каля́ти, закаля́ти, скаля́ти, плямува́ти, заплямува́ти и т. д., спога́нити свою́ честь (срвн. Запятна́ть), (фамил.) підмочи́ти свою́ честь, сла́ву. [Хто не хо́че скаля́ти золото́ї сла́ви, той га́йда з на́ми за поро́ги (Куліш)]. • Зама́ранный – зама́заний, зама́щений, забру́днений, забру́джений, зака́ляний, пока́ляний чим, ума́заний, ума́щений, упаску́джений у що; за[об]ка́каний, уро́блений; заба́гнений; зава́ляний чим, пова́ляний, ви́валяний у що; зашуро́ваний; задри́паний, забрьо́ханий; за[ви́]кре́слений, зама́заний, ви́мазаний; зака́ляний, ска́ляний, заплямо́ваний.

Затира́ть, затере́ть – 1) затира́ти, зате́рти, (о мног.) позатира́ти що. [Позатира́й оте́, що поналива́ла]. • -ра́ть кашу салом – затира́ти ка́шу са́лом. • -ра́ть пиво, квас – затира́ти пи́во, квас, ста́вити пи́во, квас. • -ра́ть что-л. написанное, нарисованное – затира́ти, затерти, зама́зувати, зама́зати, (о мног.) позатира́ти, позама́зувати щось напи́сане, намальо́ване. • -ре́ть кого-л. в толпе – зате́рти кого́ в на́товпі; 2) (загрязнять) забру́днювати и забрудня́ти, забрудни́ти, заво́жувати, завози́ти що. • -ре́ть пол (грязными ногами) – зґрасува́ти помі́ст (долі́вку, підло́гу), насліди́ти (на підло́зі); 3) кого, что (перен.: не давать ходу) – затира́ти, зате́рти кого́, що, одсува́ти, одсу́нути кого́ на́бік, наза́д. • Затё́ртый – зате́ртий; зама́заний; забру́днений.

Кара́куля, -лька – 1) (кривое дерево, сучок, кривой кусок дерева) криву́ля, криву́лька, (о дереве ещё) крива́к (-ка́); 2) (кривая линия в узоре) криву́ля, криву́лька, мн. кривульки́ (-льо́к); 3) (плохое письмо) криву́ля, криву́лька, карлю́чка; мн. кривульки́, кривуля́ччя, карлючки́; базграни́на. [Хоч-би вели́кою криву́лею, аби́ було́ сло́во напи́сане (Г. Барв.)]. • Писать, написать -лями – писа́ти, написа́ти криву́лями (карлю́чка́ми), ґрамузля́ти, наґраму́зля́ти.

Краси́во – га́рно, хо́роше́, кра́сно, красови́то, красі́тно, че́пурно, ле́псько; срвн. Краси́вый. [Ба́чать сестру́ га́рно вбра́ну (Казка). Кра́сно в садо́чку (М. Вовч.). Як душі́ не вложи́в, так наряди́в хо́роше (Номис). Че́пурно зформо́вана голова́ була́ тро́хи ли́са (Грінч.). Підпереза́вся зно́ву і по́яс притягну́в ле́псько (Квітка)]. • Удивительно -во – напро́чуд га́рно, на ди́во (на продиво) га́рно. • -во (красно) говорить – кра́сно мо́вити. [А тре́тій не мо́вив нічо́го, він мо́вити кра́сно не міг (Самійл.)]. • -во сложённый (о фигуре) – га́рно збудо́ваний, стату́рний. • -во написанный – краснопи́сний; см. Калиграфи́ческий. • -во убрать – прикраси́ти, оздо́бити, причепури́ти, (зеленью) замаї́ти. • Что к лицу, то и -во – що до лиця́, те й га́рне. • Более -во (краше) – гарні́ше, кра́ще, чепурні́ше.

Краси́вый – га́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)]. • Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)]. • Самый -вый – найкра́щий. • Удивительно -вый – га́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)]. • -вый, как картина – га́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)]. • -вый собой, лицом – га́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)]. • Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)]. • -вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3. • Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка).

Крести́ть, Креща́ть – 1) (ребёнка) хре[и]сти́ти, у хрест уво́дити, (о восприемниках) хрести́ти, до хреста́ держа́ти. [Він мені́ рі́дний кум: дво́є діте́й мої́х до хреста́ держа́в (Харківщ.)]. • -ти́ть иноверца – вихре́щувати чужові́ра. • Крещё́нный – хри́щений, хреще́ний, (об иноверце) ви́хрещений; 2) (осенять крестом) хрести́ти, хресто́м благослови́ти кого́, що; 3) (херить написанное) закре́слювати на́вхрест, (ирон.) хрести́ти що (напи́сане).

Лицо́ – 1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)]. • Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар. • Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́). • Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́). • Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́). • Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)]. • Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)]. • Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид. • Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)]. • Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)]. • -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́. • В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)]. • -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)]. • -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)]. • -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́. • -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)]. • -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. • Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)]. • Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч. • Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)]. • Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми. • Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту. • По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)]. • Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)]. • Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй. • Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)]. • На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)]. • Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)]. • Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць. • Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го. • Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі. • Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)]. • Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися. • С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та; 2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)]; 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)]. • Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? • Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є. • Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́). • Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба. • Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови. • Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті. • Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа). • Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня. • Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)]. • Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)]. • Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці. • Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну. • Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба. • Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба. • Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба. • Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба. • Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено. • Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба. • Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди). • Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба. • -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві. • Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці). • Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би. • В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)]. • От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́. • От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння. • Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе. • От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх. • Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу. • Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)]. • Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі. • Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); 4) грам. – осо́ба. • Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня. • -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́. • Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7. • Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́. • По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)]. • По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської. • Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́. • -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)]. • -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)]. • Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що. • Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти. • Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють. • Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2; 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)]. • Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)]. • Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів; 8) лице́; см. Поли́чное; 9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность). • По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т. • Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?). • По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го. • По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять. • Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.

Мара́ние – 1) (пачкание) ма́зання, за[у]ма́зування, брудні́ння, каля́ння, (чем-л. сыпучим, грязным) валя́ння, (жирным) яло́ження, смальцюва́ння, засмальцьо́вування; 2) (осквернение) каля́ння, запога́нювання, плямува́ння, запля́млювання, (грубо) паску́дження. • -ние своего, чужого имени – запля́млювання, каля́ння (грубо паску́дження) свого́, чужо́го ім’я́, клепа́ння на ко́го; 3) (о плохом письме, литер. произв.) – а) (действие) ма́зання, ля́пання, ба́зграння, парта́чення, паску́дження; б) (результат) мазани́на, ляпани́на, писани́на, базграни́на, квачома́зтво; 4) (о вычёрк. написанного) черка́ння, вима́зування, викре́слювання.

Над и На́до, предл. – 1) с твор. п. – над, (редко) на́до, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чо́го. [Зозу́ля літа́ла – над на́ми куючи́ (Сл. Гр.). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Простя́г, грі́є ру́ки над по́лум’ям черво́ним (М. Вовч.). Мі́сце над мо́рем (Л. Укр.). Понад мо́рем на бульва́рі я само́тний походжа́ю (Вороний). Чорні́є гай над водо́ю, де ляхи́ ходи́ли, засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.). Хто запла́че надо мно́ю, як рі́дна дити́на (Шевч.). Дуну́в ві́тер понад ста́вом – і слі́ду не ста́ло (Шевч.). Червоня́сте та сі́ре камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.). На́че ге́тьман з козака́ми понад хма́рами гуля́ і із лу́ка блискавка́ми в ворогі́в свої́х стріля́ (Олесь). А понад всім блаки́тне не́бо сла́лось і со́нце йшло та ху́тору смія́лось (Щогол.). Як ду́же зі́лля кипи́ть, ми́лий поверх де́рева лети́ть (Номис). Козаки́ не пока́зувалися верх око́пів (Маковей)]. • Меч Дамокла висит над его головою – Дамо́клів меч звиса́є (виси́ть) над його́ голово́ю. • Над дверью были написаны следующие слова – над двери́ма були́ напи́сані такі́ слова́. • Птицы летали над рекою – птахи́ (пташки́) літа́ли над рі́чкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад рі́чкою (во многих местах, повсюду над рекой). • Село раскинулось над рекой – село́ розгорну́лося понад рі́чкою. • Железнодорожный путь проходил над морем – залізни́чна ко́лія ішла́ понад мо́ре(м). • Замок этот господствует над городом – за́мок цей пану́є над мі́стом. • Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания – понад мі́стом літа́ли аеропла́ни (літаки́), розкида́ючи відо́зви. • Работа, работать над чем, кем – пра́ця, працюва́ти коло чо́го, над чим, над ким. [Лиша́ється бага́то ще попрацюва́ти коло то́го, що дала́ приро́да (Рада). Роки́ напру́женої пра́ці над сами́м собо́ю (М. Калин.)]. • Сидеть над работой – сиді́ти над (за) робо́тою. • Трудиться над составлением проекта – працюва́ти над склада́нням (коло склада́ння) проє́кту. • Он задумался над этим вопросом – він зами́слився над цим пита́нням. • Смеяться над кем, над чем – смія́тися з ко́го, з чо́го. • Шутить над кем – жартува́ти з ко́го. • Над ним разразилось большое несчастье – на йо́го впа́ло вели́ке ли́хо. • Сжалиться над кем – згля́нутися на ко́го. • Иметь над кем власть – ма́ти над ким вла́ду. • Принять начальство над армией – узя́ти про́від над а́рмією. • Над ним наряжён суд – над ним уря́джено суд. • Над ним исполнили приговор суда – над ним ви́конано ви́рок су́ду; 2) с вин. п. – над ко́го, над що, понад ко́го, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Ди́виться було́ він розпа́леними очи́ма куди́сь понад го́лови прису́тнім (Леонт.)]. • Подыми конец доски над себя – підійми́ (підведи́) кіне́ць до́шки над се́бе. • Пошли над берег погулять – пішли́ над (у) бе́рег погуля́ти; 3) (в сложении) – а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню – надбудува́ти дзвіни́цю. • Надписать письмо – надписа́ти листа́. • Надсмотр – до́гляд, на́гляд. • Надлить бутылку – а) (отлить) надли́ти пля́шку; б) (долить) доли́ти пля́шку. • Надлить молока – підли́ти молока́. • Надрыжеть – поруді́ти (ви́рудіти) (тро́хи, зве́рху). • Надсидеть яйцо – над[при]си́діти яйце́. • Надцвести – розцвісти́ над чим; б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач – надломи́ти кала́ч(а́). • Надбитый горшок – надби́тий го́рщик. • Надгрызок сыру – надгри́зок си́ру.

Надписно́й – надписни́й; (надписанный) надпи́саний, напи́саний, підпи́саний.

Надпи́сывать, надписа́ть – надпи́сувати, надписа́ти що, (делать надпись) роби́ти, зроби́ти на́пис, напи́сувати, написа́ти на́пис на чо́му; (подписывать) ста́вити, поста́вити своє́ ім’я́ (свій пі́дпис) на чо́му, підпи́сувати, підписа́ти що; (озаглавливать) писа́ти, написа́ти, надпи́сувати, надписа́ти за́голо́вок (на́зву) на чо́му, затитуло́вувати, затитулува́ти що; (о мног.) понадпи́сувати, понапи́сувати (на́писи) и т. п. -ши́те подаренную книгу – надпиші́ть подаро́вану кни́жку. • Надо -са́ть письмо – тре́ба написа́ти адре́су на листі́. • Надпи́санный – надпи́саний, напи́саний (на́пис, за́голо́вок); підпи́саний, затитуло́ваний; понадпи́суваний, понапи́суваний и т. п. -ться – надпи́суватися, бу́ти надпи́суваним, надпи́саним и т. п. Адрес -тся вверху – адре́су надпи́сують угорі́.

Нама́рывать, намара́ть – 1) нама́зувати, нама́зати, нама́щувати, намасти́ти; (загрязнять) ума́зувати, ума́зати що в що, забру́днювати, забрудни́ти, забру́джувати, забруди́ти, каля́ти, закаля́ти що чим; (сыпучим, грязным) валя́ти, заваля́ти; (грязью) заба́гнювати, забагни́ти; (жирным) наяло́жувати, наяло́зити, насмальцьо́вувати, насмальцюва́ти; (о лице ещё) на[за]му́рзувати, на[за]му́рзати; (о мног.) понама́зувати, понама́щувати, повма́зувати, позабру́днювати, позабру́джувати, позаба́гнювати, понаяло́жувати, понасмальцьо́вувати, пона[поза]му́рзувати що чим. [Нама́зав пи́ку са́жею (Сл. Ум.). Ума́зав сви́ту в кре́йду (Звин.)]; 2) (плохую картину, стихи и т. п.) нама́зувати, нама́зати, ля́пати, наля́пати, ба́зграти, наба́зграти, (о плохо написанном ещё) риґува́ти, нариґува́ти, шкря́бати, нашкря́бати, дря́пати, надря́пати, (о мног.) понама́зувати що; 3) (гадить) каля́ти, накаля́ти, напаску́джувати, напаску́дити, (эвфем.) роби́ти, нароби́ти, (о мног.) понапаску́джувати. [Ку́ри напаску́дили в сі́нях (Канівщ.). Коро́ва нароби́ла перед поро́гом (Звин.)]. Нама́ранный – 1) нама́заний, нама́щений, ума́заний, забру́днений, забру́джений, зака́ляний, заба́гнений, наяло́жений, насмальцьо́ваний, на[за]му́рзаний, понама́зуваний и т. п.; 2) нама́заний, наля́паний, наба́зграний, нариґо́ваний, нашкря́баний, надря́паний, понама́зуваний; 3) нака́ляний, напаску́джений, наро́блений, понапаску́джуваний. -ться – 1) нама́зуватися, нама́затися, понама́зуватися чим, ума́зуватися, ума́затися, повма́зуватися в що, убира́тися, убра́тися в що, нама́щуватися, намасти́тися, понама́щуватися чим; бу́ти нама́зуваним, нама́заним, понама́зуваним и т. п. [Не спира́йсь на сті́ну, бо ти й так у кре́йду вбравсь (Звин.)]; 2) (вдоволь, сов.) нама́затися, намасти́тися, набрудни́тися, набру́ди́тися, накаля́тися; (сыпучим, грязным) наваля́тися; (грязью) набагни́тися; (жирным) наяло́зитися, насмальцюва́тися; (жидким) наля́патися; (о лице ещё) наму́рзатися; (скверня, бесславя) накаля́тися, напаску́дитися, напога́нитися, намерзе́нитися; (о плохом каллиграфе, живописце, писателе) нама́затися, наля́патися, наба́згратися, (только о каллигр.) нариґува́тися; (вычёркивая написанное) начерка́тися.

Написно́й – написни́й; (написанный) напи́саний; змальо́ваний.

На́пись – 1) см. Написа́ние 1; 2) см. На́дпись; 3) см. О́пись; 4) см. За́пись.

Насме́шка (над кем) – на́сміх, на́смішка, по́сміх (-ху), по́смішка, глум, по́глум (-му), по́глумка, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння) (з ко́го). [З оче́й твої́х мигне́ злий на́сміх, го́рдість, глум (Франко). З по́сміху лю́ди бува́ють (Номис). Його́ слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе і обу́ривсь (Крим.). Це по́смішка з ме́не (Грінч. I). Щасли́ва я, ти ка́жеш? хіба́ не глум, не со́ром на всі лю́ди, що ми в рука́х усі́ в нікче́мної приблу́ди? (Самійл.). З бо́лізним глу́мом вгляда́ється в ме́не (Крим.). Його́ по́глумка гірш не те ла́йки, – бі́йки (М. Вовч.)]. • -ки – на́сміхи, по́сміхи (-хів) и на́сміх, по́сміх (-ху), на́смішки, по́смішки (-шок), по́глумки (-мок), глу́зи (-зів), глум, по́глум, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння, соб. и (мн.) -вання, -ва́нь и -ва́ннів), (пров.) кпи́ни (р. кпин). [Вчо́ра ви бала́кали без на́сміхів (Крим.). Не боячи́сь по́спіхів (Крим.). Мов горо́х си́палися на́смішки на (його́) го́лову (Франко). Ости́гло й глу́зи лю́дські терпі́ти (Грінч. II). Весе́лий глум (Крим.). Жарт весе́лий, по́вний глу́му (Чупр.). Почали́ з нас смія́тися; ми терпі́ли їх глузува́ння до́вго (Грінч.). Поси́пались кепкува́ння і наріка́ння (Стор.). Доведе́ться зазна́ти і перешко́д, і кпин, і ворожне́чі (Стебн.)]. • В -ку – на глу́м, на смі́х (на́сміх); срв. На́смех. [Сказа́ти-б, що це на смі́х напи́сано, так ні (Грінч.)]. • Делать в -ку что – роби́ти на глу́м (на смі́х, на по́сміх) що. • С -кой – глузли́во, глузу́ючи; см. Насме́шливо. • Это -ка судьбы над ним – це до́ля глузу́є (поглузува́ла) з йо́го. • Не давать, не дать проходу -ками – висмі́ювати и висміва́ти, ви́сміяти о́чі кому́. Подвергать -кам, см. Насмеха́ться.

Настра́чивать, настрочи́ть – 1) (выстрачивать что) стебнува́ти, вистебно́вувати, ви́стебнувати, (о мног.) постебнува́ти що. • -чи́ть спину кому – відшмарува́ти (ви́шпарити) кого́, (зав)да́ти хло́сти (хло́сту) кому́; 2) чего – настебно́вувати, настебнува́ти, нашива́ти, наши́ти ви́стебом, (о мног.) понастебно́вувати, понашива́ти ви́стебом чого́; 3) (начёркивать) наче́ркувати, начерка́ти, напи́сувати, написа́ти (шви́дко, шпа́рко, шви́дко-пру́дко), (накатывать) нака́тувати, наката́ти, нашква́рювати, нашква́рити що. [Начерка́в чимале́нького листа́ до Кавка́зького кура́тора (Крим.)]. Настрочё́нный – 1) ви́стебнуваний, постебно́ваний; 2) настебно́ваний, наши́тий ви́стебом, понастебно́вуваний и т. п.; 3) наче́рканий, напи́саний (шви́дко, шпа́рко, шви́дко-пру́дко), нака́таний, нашква́рений. -ться – 1) (выстрачиваться) стебнува́тися, вистебно́вуватися, ви́стебнуватися, постебнува́тися; бу́ти стебно́ваним, вистебно́вуваним, ви́стебнуваним, постебно́ваним; 2) (стр. з.) настебно́вуватися, бу́ти настебно́вуваним настебно́ваним, понастебно́вуваним и т. п.; 3) (вдоволь, сов.) – а) настебнува́тися, попостебнува́ти (досхочу́), (о мног.) понастебно́вуватися; б) начерка́тися и т. п.; срв. Строчи́ть.

На́черно́, нрч. – на́чорно. • Написать -но – написа́ти на́чорно. • Написанный -но – напи́саний на́чорно, (що) в черне́тці.

Неве́рно, нрч. – 1) неві́рно. [Неві́рно він живе́ з жі́нкою (Сл. Гр.)]; 2) неправди́во, неві́рно; несправедли́во, непра́вильно, непопра́вно; неслу́шно; хи́бно, помилко́во; фальши́во. [Цю поді́ю перека́зано неправди́во (Київ)]. • -но написано: есть ошибки – непопра́вно напи́сано: є помилки́. • -но понятый – неправди́во зрозумі́лий. • -но петь – фальши́во співа́ти; 3) непе́вно, невпе́внено. [Непе́вно сві́чка миготи́ть (М. Рильськ.)]. Срв. Неве́рный 1 - 3.

Неразбо́рчиво, нрч. – 1) нерозбі́рно, невира́зно, (о письме, печати) нечи́тко. [І знов по-сво́єму забала́кала, нерозбі́рно (Корол.). Невели́чка сторі́нка папе́ру, недба́ло й нечи́тко напи́саного (Васильч.)]; 2) нерозбі́рливо безрозбі́рно, безрозбі́рливо, (некапризно) неперебі́рливо, невередли́во, непримхли́во, (небрезгливо) негидли́во, небридли́во.

Нечё́тко, нрч. – нечі́тко, нерозбі́рно, нерозбі́рливо; нечи́тко, невчита́нно, невчи́тно; невира́зно, нерозбі́рно, нечі́тко; срв. Нечё́ткий. [Сторі́нка папе́ру, недба́ло й нечи́тко напи́саного (Крим.)].

Ниженапи́санный – нижче(на)пи́саний, (на)пи́саний ни́жче (да́лі).

Нижепропи́санный – нижче(на)пи́саний, (на)пи́саний ни́жче (да́лі).

Образе́ц – зразо́к (-зка́), зразе́ць (-зця́), взі́р (р. взо́ру), взіре́ць (-рця́), взо́рець (-рця), при́клад; (только модель) мо́дло, мані́р, штиб, штем. • Взять кого на -зе́ц – взя́ти кого́ за зразо́к (взіре́ць и т. д.). • Ставить кого за -зе́ц – станови́ти кого́ за зразо́к (взір, взіре́ць и т. д.). • Он является -цо́м всем своим товарищам – його́ ма́ють собі́ за зразо́к (взір, взіре́ць, при́клад) усі́ його́ товариші́. • По -зцу́ – на зразо́к (зразко́м) чого́, на взір (взо́ром) чого́, на взіре́ць (взірце́м, взо́рцем) чого́, на штиб, (шти́бом), (к)шта́лтом чого́. [На зразо́к класи́чних пое́м (Єфр.) Твори́лися леге́нди на прада́вній взіре́ць. Зроби́ мені́ на таки́й штиб. Напи́сано кшта́лтом старода́внього письма́]. • -зе́ц квитанции, условия и т. п. – зразо́к (взір, взіре́ць) квитка́, умо́ви и т. п.

Осо́бенно – 1) особли́во, осо́[і́]бно. • Он сегодня в -но хорошем настроении – сього́дні він в особли́во га́рному на́строї; 2) (в особенности) особли́во, на́дто, доко́нче, найбі́льше, найпа́че. [Недо́бре живе́ться про́стим лю́дям, особли́во на Украї́ні (Єфр.). Хвали́в доко́нче за те, що вона́ напи́сана не кни́жним язико́м (Неч.-Лев.)]. • Яровые хлеба хороши, -но гречиха – ярина́ га́рна, а на́дто (найпа́че) гре́чка. • Не -но – не на́дто, не та́к-то, не з-так, не ге́ть-то, ма́ло що, не при́тьма. • Не -но давно (долго) – нещо́давно́ (до́вго); 3) См. Осо́бо и Отде́льно; 4) (в особицу), см. Осо́бица.

Отде́льно, нар. – окре́мо и окро́ме, опрі́ч(е), опро́че, опрі́чно (від ко́го, від чо́го и кого́, чого́), на́різно, рі́зно, по́різно, осі́[о́]бно и осі́[о́]бне, осо́бе від ко́го, від чо́го; (в стороне от других) відру́бно, ві́дсторонь и ві́дстор, на ві́дшибі, на ві́дріз(н)і, на відлу́ці від ко́го, від чо́го. • Каждое -но написанное слово – ко́жне окро́ме (окре́мо) напи́сане сло́во. • Они жили не вместе, а -но – вони́ жили́ не вку́пі, а на́різно (рі́зно, окро́ме, осі́бно). • Дать каждому -но (порознь) – да́ти ко́жному по́різно. • Выслушать -но обоих – ви́слухати на́різно обо́х. • Говорить -но о каждом – говори́ти окре́мо (окро́ме, осі́бно) про ко́жного. • Каждый -но – ко́жен зосі́бна (зокре́ма); срв. В отде́льности. Стоять -но от села – стоя́ти ві́дсторонь (на ві́дшибі, окро́ме) від села́. • Жить -но (отделившись от родных) – жи́ти на ві́дріз(н)і, на відлу́ці.

Перема́рывать, -ся, перемара́ть, -ся – 1) что (помарать, измарать многое или во мног. местах) – каля́ти, -ся, покаля́ти, -ся, позака́лювати що чим, -ся, вима́зувати, -ся, ви́мазати, -ся, повима́зувати, -ся, пообма́зувати що чим, -ся; 2) (написанное) вима́зувати, -ся, ви́мазати, -ся, перекре́слювати, -ся, перекре́слити, -ся, викре́слювати, -ся, ви́креслити, -ся, (о мног.) повима́зувати що, -ся попере[ви]кре́слювати, -ся, чим (напи́сане, пи́сане). Перема́ранный – 1) пока́ляний, позака́люваний, ви́мазаний, повима́зуваний; 2) повима́зуваний, перекре́слений, поперекре́слюваний.

Перепи́сывать, переписа́ть – перепи́сувати, переписа́ти, (во множ.) поперепи́сувати; (копировать; составлять список, перепись) спи́сувати, списа́ти, (о мног.) поспи́сувати. [Тре́ба переписа́ти, бо пога́но напи́сано]. • -вать набело – перепи́сувати (переписа́ти) на́чисто. • -са́ть слово в слово – списа́ти сло́во за сло́вом. • -са́ть имущество, вещи – списа́ти, переписа́ти майно́, ре́чі. • -са́ть имение на имя жены – має́тність на жі́нку переписа́ти. • -са́ть кого куда (перечислить по списку) – переписа́ти кого́ куди́. • -са́ть картину, образ – перемалюва́ти карти́ну, о́браз. • Перепи́санный – перепи́саний, спи́саний.

Перо́ (мн. пе́рья) – 1) (у птиц, рыб) перо́ (мн. пе́ра; ум. пірце́), соб. пі́р’я, пі́р’ячко. • Одно -ро́, -шко – пірце́, пери́на (ум. пери́нка, пери́ночка, пери́нонька), пір’ї́на (ум. пір’ї́нка, пір’ї́ночка, пір’ї́нонька). • Гусиное -ро́ – гу́сяче перо́. • Длинные -рья в хвосте у петуха – коси́ці; (у селезня) ку́чері, коси́ці. • Плавательные -рья – плавці́. • Правильное, маховое -ро́ (у птиц) – плав, плаво́к. • Шляпное -ро́ – (гал.) покре́йта, покре́йтка, трепі́тка; (павлинье) пави́не перо́, па́ва, паву́н; (петушье) когу́тяче перо́, ко́гут. • -шко в поплавке рыбацком – на́кісток; 2) (писчее) перо́ (мн. пе́ра). • Что написано -ро́м, того не вырубишь топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́тягнеш (не ви́волочеш) і воло́м. • У него бойкое -ро́ – у ньо́го (или він ма́є) спри́тне перо́, впра́вна рука́; 3) (колеса, весла) ло́пать (-ти), пелю́стка, крило́; 4) (растений: лука, чеснока и т. п.) перо́, стрі́лка.

Письмо́ – 1) (письмена, писание) письмо́, писа́ння. • На -ме́ – в писа́нні. [Єдини́чні йме́ння в писа́нні почина́ються з вели́кої лі́тери (Неч.-Лев.)]. • Мелкое -мо́ – дрібне́ писа́ння. • Разборчивое, чёткое -мо́ – чі́тна́ рука́ (письмо́). • Изощрённый в -ме́ – напи́саний. [Дяк у нас і начи́таний, і напи́саний (Яворн.)]. • Не силён в -ме́ – не ду́же письме́нний. [Він гра́моту зна́є, і але письме́нний він не ду́же (Крим.)]; 2) (сообщение на бумаге) лист (мн. ли́сти́), письмо́, ка́рта. [А я-ж ті́ї ли́сти, а я-ж ті́ї пи́сьма сам перечита́ю]. • Мелко написанное -мо – дрі́бни́й лист. • Ответное -мо́ – ві́дпис (-су), відписни́й лист. • Поздравительное -мо́ – віта́льний, віншува́льний лист. • Просительное -мо́ – проха́льний лист. • Сочувственное -мо́ – спочува́льний лист. • Подмётное -мо́ – підкидни́й лист. • Заказное -мо́ – запи́саний, рекомендо́ваний лист. • Безденежное -мо́ – я́ловий лист. • -мо́ со вложением денег, денежное -мо́ – грошо́[е́]вий лист. • -мо́ со вложением десяти рублей – грошови́й лист на де́сять карбо́ванців. • Открытое -мо́ – одвертий (стар. отво́ристий) лист. • Бланк открытого -ма́ – листо́вна ка́ртка, листі́вка. • В ответ на ваше -мо́ – відповіда́ючи (відпи́суючи) на ва́шого листа́. • По получении этого -ма́ – оде́ржавши (одібра́вши, діста́вши) цього́ листа́. • Обмениваться -мами – листува́тися, листа́ми пересила́тися, озива́тися одне́ до о́дного листа́ми.

Пора́ – 1) час, годи́на, пора́, доба́. • Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла. • В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)]. • Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)]. • Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на. • Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня). • Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́. • Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)]. • Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)]. • Осенняя -ра́ – осі́ння доба́. • Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)]. • Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)]. • В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)]. • В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)]. • До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). [Він сиді́в допі́зна (Гр.)]. • С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в. • До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́. • На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)]. • По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́. • Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́. • Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)]. • В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно. • На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)]. • В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде; 2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)]. • На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́). • До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)]. • Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)]. • С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)]. • С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)]. • Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній. • С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)]. • До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)]. • До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)]. • Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)]. • До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)]. • Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній. • С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)]. • До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)]. • В -ру, не в -ру, см. Впо́ру. • Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час. • Пора́, нар. – час, пора́. • -ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти. • -ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти. • -ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)]. • -ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)]. • Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти. • Перейти -ре́, безл. – перепори́тися. • Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю.

Прекра́сно – 1) прекра́сно, (ду́же) кра́сно, ду́же га́рно, прега́рно, ду́же до ладу́; срв. Превосхо́дно, Отли́чно. [Жив він прекра́сно (Куліш). Кра́сно в садо́чку (М. Вовч.). Прега́рно напи́сане оповіда́ння (Грінч.)]. • -сно чувствовать себя – прега́рно (ду́же до ладу́) почува́ти себе́. • -сно обойтись без чего-н. – любі́сінько перебу́тись без чо́го-небудь; 2) (хорошо, ладно) до́бре, гара́зд; см. Ла́дно.

Прозаи́ческий – 1) (написанный прозою) прозо́вий. [Прозо́ва літерату́ра]; 2) (обыденный) прозаї́чний, прозо́вий, буде́нний. [Прозаї́чне (буде́нне) життя́]. • Сделаться более -ским – попрозаїчні́шати.

Пропи́сывание, Прописа́ние – 1) (в письме) писа́ння, оконч. написа́ння; 2) (рецепта врачам) писа́ння, написа́ння; 3) (в подворн. книге) запи́сування, оконч. запаса́ння.

Пропи́сывать, прописа́ть – 1) (в письме) писа́ти, написа́ти; 2) (рецепт) писа́ти, написа́ти; 3) (в подворн. книге) запи́сувати, записа́ти в що. • Пропи́санный – напи́саний; запи́саний. • -ться (в подворн. книге) – запи́суватися, записа́тися (в домову́ кни́гу).

Прочи́тывать, прочита́ть и проче́сть – 1) прочи́тувати, прочита́ти, перечи́тувати, перечита́ти, (во множ.) попрочи́тувати, поперечи́тувати що; (проходить чтением) начи́тувати, начита́ти, чита́ти, ви́читати що. [На́ тобі кни́жку, щоб ти прочита́в (Рудч.), Перечита́йте та розпиші́ться, що чита́ли (Кониськ.). Він уже́ бага́то книжо́к попрочи́тував (Грінч.). Нечи́пір десь книжо́к бага́то начита́в (Боров.). Що мені́ Ма́рко ска́же, як поба́чить на ній (на кни́жці) пі́внячі сліди́? Ска́же: пі́вень бі́льше начита́в ніж ти (Коцюб.). Ви́читавши усього́ Кві́тку, вони́ кі́лька день почува́ли себе́ не на землі́, а на не́бі (Яворн.)]. • Я ещё не -та́л этой книги – я ще не прочита́в ціє́ї кни́ги. • Я -чё́л об этом в газете – я прочита́в про це (ви́читав це) в газе́ті. • Я не -чту́, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) – я не вчита́ю, що тут напи́сано. [Рома́н сан диву́ється, що він, бу́вши таки́м бідо́вим хло́пцем, не вчита́є букваря́ (Васильч.)]. • На лице легко -че́сть что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) – на лиці́, на обли́ччі вичи́тується щось (напр. хвилюва́ння, збенте́ження, турбо́та). [Не промо́влять нічо́го у́стонька роже́ві, та й без мо́ви вичи́туються на діво́чому ли́ченьку усі́ діво́чі ми́слоньки й ду́моньки (М. Вовч.)]; 2) -че́сть (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) – відчита́ти що. [«Сло́во» дійшло́ до нас у ду́же неспра́вній реда́кції до́сить пі́знього спи́ска, зро́бленого десь пе́вне на пі́вночі, в свій час зле відчи́таного (Єфр.)]; 3) (известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочита́ти (яки́й час, напр. ці́лий ве́чір, ці́лу ніч); 4) (громко, вслух) вичи́тувати, ви́читати, чита́ти, прочита́ти (го́лосно, вго́лос), ви́голосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем-л.) прока́зувати, проказа́ти що. [Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.)]. • -вать, -че́сть молитву (молитвы), заповеди и т. п. – прока́зувати, проказа́ти, вичи́тувати, ви́читати моли́тву (молитви́), за́повіді, і т. ин., ви́молити (молитви́). [Ба́тюшка свої́м звича́йним го́лосом прока́зував молитви́, дячо́к пова́жно й шви́дко вичи́тував книжо́к (Васильч.). – А ви́читай моли́тву Госпо́дню! – Гриць ви́читав до́бре (Яворн.). Проказа́ла ще за́повіді (Грінч.). Почала́ з «Ві́рую» прока́зувати зно́ву все – аж до кра́ю. Ви́молила всі, які́ зна́ла (Грінч.)]. • -че́сть реферат, доклад – прочита́ти, ви́голосити рефера́т, до́повідь. • -че́сть невнятно – проха(ра)ма́ркати, переха(ра)ма́ркати, (с трудом, по складам) прослебезува́ти, ви́слебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарама́ркали слу́жбу (Гр.). Було́ молю́ся ура́нці і вве́чері, то з молитва́ми і письмо́ прохама́ркую (Стор.)]. • -че́сть кому наставление за что-л. – прочита́ти, ви́читати моли́тву (отченаша́) кому́ за що; срв. Отчи́тывать 2. • Прочи́танный и прочтё́нный – прочи́таний, перечи́таний; відчи́таний; ви́читаний, прока́заний.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аутотренинг – (аутогенная тренировка) автотренінг (совет. аутотренінг), автогенне (совет. аутогенне) тренування. [При укладанні словника усунуто розбіжності в написанні слів того самого кореня — автобіографія і автотренінґ (не аутотренінґ), гама — третя літера грецького алфавіту і гама- (не гамма-) проміння (О.Пономарів). Ну як аутотренінг, допомагає?.. Щось не дуже (Г.Вдовиченко). Їжачок займається автотренінгом: «Я не пукну… я не пукну… я не пукну…» Пук! «То не я… то не я… то не я…»].

Буква – буква, літера; (типографская, в шрифте) шрифтина; (плохо написанная) кривуля: • буква гласная – (грам.) голосна; • буква зю – буква зю; • буква согласная – (грам.) приголосна; • идёт вразрез с буквой и духом (закона) – суперечить букві й духові (закону), розбігається з буквою й духом (закону); • мёртвой буквой быть (оставаться) – мертвою буквою бути (залишатися, лишатися, зоставатися), залишатися (лишатися, зоставатися) на папері; • отступать, отступить от буквы закона – відбігати, відбити букви закону, ухилятися, ухилитися від букви закону, розминатися, розминутися з буквою закону; • перевести буква в букву что – перекласти дослівно (від слова до слова, слово за слово, слово по слову, слово від слова) що; • следовать [мёртвой] букве, придерживаться [мертвой] буквы – держатися (додержувати, додержуватися) [мертвої] букви, йти слідом (услід) за [мертвою] буквою. [Писар переписав свій утвір церковними буквами (І.Нечуй-Левицький). Як пройшов усю азбуку, — аж повеселів: діло пішло спірніше. Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже. Почав уже читати. І тут біда! Нігде не запопаде такої книжки, щоб до душі припала (П.Мирний). Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Л.Українка). Якщо нас коли-небудь і згадають, то як мучеників. Як таких, що в годину люту посміли залишитися самими собою. І десь там маленькими буквами напишуть, що той і той ще й вірші писав (В.Стус). — Словами спорять на всі теми, Слова творять всі системи, Словам тим віри не ліймають, Із слова букв не викидають (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А щоб уже тебе скрутило, як ти отак слова перекручуєш! — обурився знову Дон Кіхот.— Критикувати треба говорить, а не крихтику’вати! — Та ви-бо, пане, до мене не дуже чіпляйтесь,— одмовив Санчо,— бо я собі в столиці не ріс і в Саламанці не вчився, то ненароком і пропущу, бува, яку літеру, а де то й лишню вставлю. Не можна ж, далебі, вимагати од саяжан, щоб вони говорили, як толедяни, та є й такі толедяни, що не вельми-то по-панському втнуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Облиште мене, ваша високість,— відрізав Санчо.— Мені тепера не до тонкощів, що, може, де на яку там букву обмилюся. Я так потерпаю від того, що хтось мене бичуватиме або ж я сам бичуватимусь, що за свої слова і вчинки не відповідаю (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Букву закону варто б внести в алфавіт (С.Є.Лєц). — Всі романи, які я написав, мені не подобаються з огляду на їхнє сприйняття — я завдаю болю деяким «піпєточним» інтелігентам. Одна критикеса кричала, де це в Києві можна побачити таке дно! Та його не треба шукати. Варто зайти в під’їзд, де тринадцятилітні «мальчікі» поставили дванадцятилітню «дєвочку» буквою «зю». Інша річ, що більшість людей не хочуть бачити такої правди, а хочуть жити у світі Толкіна (О.Ульяненко). Хай це можливо і не найсуттєвіше але ти дитино покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «ї» а також витягнувшись на пальчиках оберігати місячний серпик букви «є» що зрізаний з неба разом із ниточкою бо кажуть дитино що мова наша — солов’їна гарно кажуть але затям собі що колись можуть настати і такі часи коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко тому не можна покладатися тільки на солов’їв дитино (І.Малкович)].

Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть. [Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси. [Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть. Срв. Существовать, Находиться, Иметься.; • будем бдительны! – будьмо пильні; • будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!; • будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!; • будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!); • будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!; • будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.); • будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…; • будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе); • будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!; • будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.); • буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…; • будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам; • будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо; • будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би; • будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві); • будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…; • будьте уверены – будьте певні, майте певність; • будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало; • была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.); • была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.); • был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші); • было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти); • было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло; • был таков – зник; • быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха; • быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого; • быть благорозумным – мати розум; • быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким; • быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким; • быть в новость кому – бути за новину кому; • быть в обиходе – бути в ужитку; • быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести; • быть в обиде на кого – ображатися на кого; • быть в ответе за что – відповідати за що; • быть в сборе – зібратися, бути вкупі; • быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним); • быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким; • быть вынужденным – мусити; бути приневоленим; • быть годным к чему – надатися, надаватися до чого; • быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу; • быть довольным чем – бути задоволеним із чого; • быть забытым – піти в непам’ять; • быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого; • быть известным под названием – бути відомим під назвою; • быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити; • быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити; • быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому; • быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть; • быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари); • быть на виду, на глазах – перед очима бути; • быть напечатанным – вийти друком; • быть на примете – бути на оці; • быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним; • быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону; • быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!; • быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим; • быть непричастным – бути, лишатися в боці; • быть нужным – бути в знадобі; • быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним; • быть полезным кому – у пригоді стати кому; • быть позади всех – пасти задніх; • быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!; • быть после кого – постати по кому; • быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого; • быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися; • быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого; • быть расположенным к кому – бути прихильним до кого; • быть сведущим в чем – знатися на чому; • быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.; • быть считанным – під рахунком, на обліку бути; • быть тактичным – знатися на речах; • быть угрожающим – погрожувати; • быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо); • всё может быть – усе може статися, все може бути; • да будет! – хай (най) буде!; • должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути); • и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав); • и не было никогда – нема й заводу; • как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?; • как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь; • как не быть – як (це, так, то) не бути; • как быть человек – як слід людина; • каков бы ни был – хоч би який був; • какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли); • кто бы ни был – хоч би хто був, хто б не був; • может быть – може; • надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай; • не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.); • не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду; • не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…; • не было и близко – не було й зроду; • не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити; • не может быть удовлетворено – не можна задовольнити; • не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.); • не тут то было – та ба, годі; • одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде; • он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди; • пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться; • стало быть – отже, значить, виходить, отож; • так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе; • хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо; • чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.); • чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!; • что будет, то будет – що буде, те (то) й буде; • что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора? [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?]

Вышибала, жарг. – викида́йло, вибива́йло, випиха́ч. [Се твої випихачі: і тебе випхнуть з світа, а сами зостануться (Сл. Гр.). Хоч за інструкцією, вочевидь, уже давно мала б покликати викидайла (Л.Кононович). На обличчі написано, що це викидайло. Він поволі опустив підняту ногу, неквапом обернувсь, облизнув широкі губи і, широко розставивши ноги, вп’явся у нас очима. Обличчя його було спотворене шрамами, рубцями. Здавалося, по ньому не били хіба що ковшем екскаватора (Наталія Бойко, перекл. Р.Чандлера). Величезний викидайло стягує себе до купи перший (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Раз на кілька хвилин двері прочинялись і з них вилітало, розмахуючи кулаками, двійко хлопців у подертих майках. А викидайли, втихомиривши їх кількома копніками, запускали досередини двох нових відвідувачів (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). 1. Здоровений ґевал підходить до бармена: — Викидайло потрібен? — А що вмієш? Громило підходить до першого-ліпшого столика, хапає якогось чоловіка за шкірку і викидає у вікно. — Ну як? — Зараз шеф у вікно влізе — вирішимо. 2. Оголошення. Райсоцзабезу потрібен вибивайло].

Графомания – графоманія. [Графоманія — це, власне, як-то кажуть медики: не ганьба, а велике нещастя (Б.Антоненко-Давидович).  Графоманія породжує самотність. Графоманія рятує від самотності. Очевидно, це і є причиною, чому так важко позбутися маніакальної пристрасті донести свій приватний меседж тим, хто найменше хоче його отримати (Наталія Пасічник). Колись книгодрукування дало людству можливість порозумітися. В часи загальної графоманії написання книг набуває зворотнього сенсу: кожен відгороджується власними словами, ніби дзеркальною стіною, за яку не проникає жоден голос з того боку (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)].

Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло: • ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк; • ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти; • без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі; • без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.); • бешенные деньги – скажені (страшні) гроші; • больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.); • большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти; • брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.); • бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші; • бумажные деньги – паперові гроші; • быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми); • ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей; • взыскивать деньги – стягати гроші з кого; • вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди; • возврат денег – повертання, повернення грошей; • вот уже и нет денег – от і по грошах; • время – деньги – час [є] гроші; • выдавать деньги – виплачувати гроші; • выдача денег – виплата грошей; • давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші; • денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей; • денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить; • денег не хватает – бракує, не стає грошей; • денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма); • денег стоит (разг.) – недешево (дорого); • деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.); • деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні; • деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш; • деньги не пахнут – грошам лиця нема; • деньги не щепка – гроші не полова; • деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.); • деньги обесцениваются – гроші знецінюються; • деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися; • деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.); • есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого; • забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою; • за деньгами – по гроші; • за деньги – за гроші, за плату; заплатно; • за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку; • за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого; • за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші; • из-за денег – через гроші; • карманные деньги – кишенькові гроші; • копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи; • кормовые деньги – харчові гроші, харчове; • кровные деньги – кривавиця; • крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші; • куча денег – купа (сила) грошей (грошви); • лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші; • любящий деньги – грошолюбний, грошолюб; • мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо; • мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки; • наградные деньги – нагорода грішми; • наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна); • на чистые деньги – на готові гроші; • на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші; • недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута; • не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний; • немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш; • не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей; • ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий; • обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші; • обращение денег – обіг грошей; • он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах; • он падок на деньги; • алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші; • остальные деньги – решта грошей; • отмывать деньги – відмивати гроші; • отпускать деньги – видавати, давати гроші; • отсутствие денег, перен. – безгрішшя; • очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей; • подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне; • потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші; • предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти; • представлять деньги – подавати, здавати гроші; • прогонные деньги – прогони; • растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші; • свободные деньги – вільні (гулящі) гроші; • собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати; • собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші; • собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші; • сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші; • суточные деньги – добові [гроші]; • только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.); • требовать деньги – правити гроші; • тряхнуть деньгами – сипнути грішми; • туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші; • у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє); • употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що; • шальные деньги – дурні гроші. [Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Нульові роки ХХІ сторіччя остаточно перетворили людську цивілізацію на перманентне борсання міжнародних злочинних груп. Бабло — але не просто собі й не яке-небудь, а гігантське, космічно безмежне бабло — стало вже по-справжньому, а не оперовому, правити світом. Усі ідеологічні платформи, політичні рухи, парламентські коаліції та терористичні анклави, всі диктатури й демократії, всі націоналістичні, популістські, ліберальні, ліві та консервативні партії, ба більше, всі релігії та «релігійні фанатики» — виявилисялише тільки прикриттям для мільярдних і трильйонних оборудок. І підлягли єдиній меті — виборюванню гігантського, космічно безмежного бабла (Ю.Андрухович). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше].

Звучащий – який (що) звучить, (предназначенный звучать) звуковий, голосовий, (имеющий свойство издавать звук, физ.) звучни́й, зі звуком (звучанням), (звонкий) лункий, дзвінкий, (озвученный) озвучений: • звучащая открытка – звукова поштівка; • звучащая сказка, книга – звукова (голосова) казка, книга; • звучащая речь, звучащее слово – живе мовлення, живе слово; • звучащее тело – (физ.) звучне тіло; • звучащий как гром – громозвучний, гучноголосий. [І мовив йому Менелай русокудрий: «Хай, Телемах, поворот твій додому, якого так прагнеш, Гери божистої муж здійснить тобі, Зевс громозвучний…» (Б.Тен, перекл. Гомера). Справа не тільки в тому, що в поезії Шевченка заграла всіма тонами звучна і ніжна українська мова. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу… Справа насамперед в тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, так і з ідейного боку світове значення (М.Слабошпицький)].

Золушка – Попелюшка, попелюшка. [Обличчя його розхмарилося, коли він почув, хто я, після чого він навіть скорчив щось на зразок усмішки і простягнув лапу. Моя долоня втонула в ній, як нога Попелюшки  в солдатському кирзаку (Ю.Винничук). Тихе, сумне дівча. Чисто тобі замордована життям Попелюшка. Не скажеш, що чверть години тому ця сиротинка тикала мені межи очі макаром і голяка кидалася на мене, мов навіжена (В.Слапчук). Відтепер їй довелося з ранку до ночі тяжко працювати: вставати до схід сонця, носити воду, розпалювати в печі, варити їжу й мити посуд. А зведені сестри ще й вигадували, чим би їй допекти, — глузували з неї, висипали в попіл горох та сочевицю, а тоді загадували дівчинці, щоб вона знов вибирала їх звідти по зернині. Напрацюється вона за день, натомиться, а ліжка не має, доводиться їй там-таки біля печі й лягати в попіл. Тому вона завжди була в сажі, завжди в попелі, і прозвали її Попелюшкою (Є.Попович, перекл. Я. і В. Ґрімів). Дівчата дуже неуважно читають казку «Попелюшка». Вони дочитують тільки до фрази «Попелюшка вийшла заміж за Принца». А от далі написано: «Кінець казки»].

Интеллигенция – (рус. от лат.) інтелігенція [Інтелігенція вся в нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсіди говорить сама і завсіди чує круг себе мову тільки московську; рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хахлацький жаргон» (Б.Грінченко). …перебуваючи в умовах постійної сваволі з боку влади, ця інтелігенція, особливо творча, опустилася до рівня чиновного класу, що допомагає владі в будь-якій справі. Наші письменники в більшості перетворилися на нахлібників, блазнів, що розважають партійно-державну еліту… Сьогодні ця інтелігенція благословляє терор — добровільно чи з примусу, вголос чи мовчки, рабською старанністю чи за голосом смертельного переляку (В.Стус). Завдання втягнення Шевченка за всяку ціну в лоно славнозвісної російської «інтелігенції» (та ще й 60-х років!), пришиваючи йому стичність з різними ліберал-всеросійськими «демократичними» обрусителями, — то було ударне завдання совєтської пропаганди, особливо від часу зліквідування Хвильового та його плеяди, коли-то усунено було, як здавалось, останні рештки невигідних свідків, отже, можна було «культурне будівництво на Україні» розгорнути на цілу всесовєтську широчінь… (Євген Маланюк). Коли ми говоримо про інтелігенцію… На Заході немає такого поняття. Там є інтелектуали і середній клас. У нас тільки інтелігенція, у якої за всіх усе болить, але яка нічого не робить (С.Якутович). Варто нагадати, що й поняття «інтелігенція» вперше з’явилося саме в Росії завдяки модному в ХІХ столітті дуже плідному авторові Боборикіну, який не тільки написав 100 романів, а й збагатив російську і світову традицію дефініцією «інтелігенція». На Заході вважають за краще оперувати поняттям «інтелектуали», а щодо інтелігенції… В одній енциклопедії написано так: «Інтелігенція (рус.) — це вузьке коло по-європейському освічених людей в азіатській країні» (І.Лосєв). Інтелігенція, вихована колонізатором, є головним ворогом власного народу (Джавахарлал Неру)].

Исчезающий – що (який) зникає; зникомий, вимирущий, загрожений, приречений, на межі зникнення, майже зниклий: • исчезающий в далеке – зникомий в далечіні; • исчезающий вид – загрожений (вимирущий, зникомий) вид; • исчезающий язык – загрожена мова. [Реве літак. Заходить маячня. Де небо? Зорі де? Навколо — безкрай, і так незатишно! Лише зблудивши, ти пізнаєш себе. Острішки тіней, стереометрія нічних думок, підступні манівці орієнтирів і розпачу зникомий парашут (В.Стус). Бо що як всі захочуть випадати? Хто зможе випадущім раду дати? Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі! Невесело величині зникомій У світі строгих регул і законів. І все ж я — випадок. Сам по собі (І.Світличний).  не нами знаки на долонях написані, не нам сльозить їх шлях незнаний і зникомий, шукати в крапках привид ком… безсоння мідним п’ятаком перекотилось через луки, за обрій, де гонець розлуки готує чарівне вино кленове, де не спить давно і марить серед гір і звуків, і креслить кола по журбі, хоч точно знає, що не ті, не з тими, не тоді… (Любов Лібуркіна). тонкого сну зникоме відображення на дні ріки — чи доживеш до дна немов провини порскають ображено ламкі комахи з білого човна (І.Андрусяк). В Сальвадорі на тихоокеанське узбережжя випустили вимирущий вид оливкових черепах (з інтернету)].

Кентавр – (греч.) кентавр. [Однак лише на мить (віват, панове смертні!): усіх вас оживить на грані чорних тайн приборкувач сирен, кентаврів, перевертнів, гіпнотизер і дух Азріль де Франкенштайн (Ю.Андрухович). Стоїть кентавр перед каменем, на якому написано: «Ліворуч підеш – коня втратиш, праворуч – голову складеш». І думає…].

Лицо – 1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло.  Сатаніло.  Погляд  сходив  кров’ю… В  скафандрі  хмар  ішло землею  небо. Сутеніло. Бомбами,  бомбами,  бомбами Бийте  свободу  в  лоб!.. (М.Вінграновський). Був  лоб  у  хлопця  —  сонячний  зеніт. І  розум  думку  рухав,  наче лопать. Філософи  пояснювали  світ. Такі  ось  хлопці  світ  цей  перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник].

Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́: • да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!; • двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.); • чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік; • зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася); • как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.); • минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці; • не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари; • опасность миновала – небезпека минула (минулася); • смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!; • чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.). [Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі  церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все  чужі  —  минають  і  не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)].

Общество – 1) громада, громадянство, спільнота, суспільство, суспільність, (широкая публика) загал, (стар.) поспільство; 2) (крестьянский мир) громада; 3) (ассоциация, товарищество) товариство; 4) (компания, сообщество) товариство: • бывать в обществе – серед (поміж) людей (на людях) бувати; бувати в товаристві; • высшее общество, порядочное общество – вище товариство, порядне товариство; • выходить в общество – на люди виходити; • гражданское общество – цивільне суспільство (тавтологія – громадянське суспільство); • душа общества – душа товариства; • избранное общество – добірне (виборне) товариство; • мне неприятно его общество – його товариство мені неприємне (відворотне); • научное (ученое ) общество – наукове товариство; • не люблю бывать в обществе – не люблю бувати в товаристві (серед людей, на людях); • общество потребителей – споживче товариство; • перестал бывать в обществе – не став ходити між люди (на громаду); • подонки общества (перен.) – покидьки (потолоч) суспільства; покидьки суспільні (суспільна потолоч); • просветительное общество – просвітнє товариство; • собралось большое общество – велике товариство зійшлося; • страховое общество – страхове товариство; • член [крестьянского] общества (ист.) – член громади. [Еней, таку уздрівши зраду, Великим гнівом розпаливсь; Гукнув на всю свою громаду. І тихо Зевсу помоливсь (І.Котляревський). Він марив про любу працю задля громадянства, а довелось панькатися з судовими паперами (Б.Грінченко). Вихований на кращих зразках сучас­ної європейської літератури, такої багатої не лише на теми, але й на способи оброблювання сюжетів, наш інтелігентний читач має право сподіватися й від рідної літератури ширшого поля обсерва­ції, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якоїсь верстви суспільності… (М.Коцюбинський). — Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати: чи межи боярством, преславним лицарством, чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л.Українка). — О, пане майстре, ви звикли дамам править компліменти. — Чому гадаєте, що звик? — Авжеж, ви все були в блискучім товаристві, часами й при дворі у короля (Л.Українка). І отак-то без товариства, без ласки, привіту виростала дурненька Солошка, самотньо, як звіря яке (П.Мирний). — Вибачте, пане, за слово: нам увірились не ляхи, а пани… а це не все їдно. Польський народ такий же нещасний харпак, як і наше поспільство (М.Старицький). Громада — великий чоловік (АС). Ото мій шлях — по межових стовпах, де протирає очі світле Утро — весна твоїх високих благостинь, веселка усеспільної спільноти. Даруй же світові свої щедроти і радо — згинь, вщасливлений — загинь. Бо ти не сам. Бо ти ланцюг живого, бо ти бажання вистражданий край (В.Стус).  У нас у суспільстві є такі, хто затуляється, як слон у спеку вухами — і нічого не чує (Л.Костенко). — Я казав собі в думці: «Комедії, що тепер у нас на кону граються, зарівно на історичні, як на вигадані сюжети, в переважній своїй більшості нікчемні, бо нема в них ні складу, ні ладу, проте юрба ходить на вистави з великою охотою; автори, які їх пишуть, і актори, які грають їх, кажуть, що вони й повинні бути такими, а не інакшими, бо публіка саме до такого добра ласа, а справжні п’єси, написані за певним планом і скомпоновані за всіма правилами мистецтва, знайдуть схвалення хіба трьох чи чотирьох знавців, а ширший загал їх не сприймає, бо той артизм не до шмиги,— авторам же і акторам випадає юрбі годити, що хлібом їх годує, а не про думку небагатьох дбати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А Джовванні ще довго лютував, виливав свою ненависть та зневагу до них і до їхнього корабля, обурювався, що на світі існує така потолоч і що її носить море (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона поселилася з ним у невеличкому будинку у Вестмінстері і ввійшла в добре товариство людей з уряду, не вищого товариства, а таких, які вже стали чи мають стати істинною розумовою силою нації. Це люди, які знають, про що говорять, чи говорять так, ніби знають це (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). З неї можна було зрозуміти, що доля правди споріднена з долею індивідуума, навіть ідентична їй, що ця доля — знецінення. Вона відкривала, як на глум, прірву між правдою і силою, правдою і життям, правдою і людською громадою. Давала навздогад, хоч відверто й не проголошувала цього, що треба визнати перевагу людської громади над правдою, що правда повинна мати на оці людську громаду і той, хто хоче стати членом громади, мусить бути готовий рішуче поступитися правдою і наукою, бути готовий на sacrificium intellectus (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Містер Ґрін, — кажу я, — ви були колись моїм другом і через це я не без деякого вагання признаюся вам, що якби мені довелося вибирати між вашим товариством і товариством звичайного рудого кульгавого псиська, то один з мешканців цієї хати зараз метеляв би хвостом (М.Рябова, перекл. О.Генрі). В будь-якому суспільстві прості люди повині жити всупереч наявному порядку речей (Дж. Орвел). Жити в суспільстві — нудьга, поза супільством — трагедія (О.Вайлд). Суспільство ніколи не може пробачити тих, хто ні в чому не винен (С.Є.Лєц). Вільне суспільство — це місце, де безпечно бути непопулярним (Адлай Стівенсон)].

Перрон – (франц.) перон, (железнодорожный, ещё) платформа; 2) (архит., терраса) перон. [Зима. На фронт, на фронт!.. А на пероні люди… Біля вагонів ми співаєм «Чумака»… І радість лоскотно бентежить наші груди — Шикують злидн’ нас, юнак до юнака (В.Сосюра). Гризучі сумніви передминулої ночі і дитячу мрійливість минулої він викинув разом з проїзним квитком на харківському пероні як знецінену й не потрібну вже річ, що все-таки йому послужила (В.Підмогильний). Розлягався брязкіт на станції, мигтіли і перебігали огні; свистки і сюрчки прорізали чорний простір; зрештою, хлопець насмілився покинути схованку і покрадьки відійти на перон (В.Барка). Серед перону стоїть досить добре вичищений і виголений, але непоказний, лише дуже набундючений німець з хлистиком у руці (І.Багряний). Вискочили ми, прикриваючись газетами, слідом за Бурмилом на перон. Аж гульк! А щоб ти був здоровий! Вельветовий «спінджак» обернувся — ніякий то був не Бурмило, а якийсь незнайомий дядько з отакенним носом. Тю! (В.Нестайко). … Все тут виросло і змінилось: і до свят вибілений вокзал, і носій у синьому фартушку, (як виблискує його медальйон на грудях!), і нове приміщення КДБ, і знайома буфетниця, у якої знайдеться донецьке пиво, і вичовганий жданням перон пристанційний, і залізнична лазня, і вічно поновлюваний асфальт автостради, і завше переповнений автобус від селища, і вишки геологів, що риють, риють, дошукуються скарбів, і шахтарська їдальня, і барачні будиночки, і розгасла дорога по вулиці… і рахуєш кроки із заплющеними очима: перша хата, друга, третя… (В.Стус). Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним (Л.Костенко). Хомський, поки не пізно, гукни їй, аби сідала, і ти гукаєш, Хомський. Дівчина усміхається, вона має забагато золотих зубів, і ти зненацька розумієш, що найбільше в ній тобі сподобалися її джинси, а тому не надто жалкуєш, коли поїзд рушає, а золотовсміхнена Маруся так і залишається на пероні (Ю.Андрухович)].

Принтер – (англ.) принтер. [Бачив оголошення: “Продам принтер”. Написане від руки. Щось тут не так…].

Протез – (франц. от греч.) протез, (деревяшка) дерев’янка, (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Його протез ліг горизонтально і грізно дивився на мене, як цівка важкого кулемета (Юрій Ячейкін). — Добре, подивимося. Як тобі цей протез? — Жме, не можу закрити рота. — Чорт забирай! Які ви всі тендітні. Ану, приміримо цей. — Він мені завеликий. Якщо я чхну, він випаде. — А ти не застуджуйся, холеро. Відкривай рота (М.Жердинівська, перекл. Л.Сепульведи). Як політикові, Скрипникові не конечне було розумітися на тонкощах лінґвістики. Але він був мудрий політик і цілком на висоті призначення — керувати справами культури. Інтуїцією він непомильно розумів те, на що звертали увагу люди з мовознавчих кіл типу Олени Курило: потребу поставити українську мову на власні ноги, надати їй самостійного значення; вивільнити з-під впливів російської, поклавши в її основу джерела народної мови. З уваги на це він уважно прислухався до пропозицій західньоукраїнських мовознавців, коли йшлося про норми, які українську мову віддалювали від впливів російської: написання ґ не лише в українських словах типу ґава, ґудзик тощо, а й у новіших запозиченнях з латинської та взагалі з чужих живих мов ("енерґія, ґастроля); пом’якшене л у чужомовних словах типу лямпа, плянета; сполучення ія в словах типу соціялізм тощо. Також зміна роду в чужомовних словах, якщо вони вже прийшли через російську мову з перекрученою родовою ознакою (рос. класс — кляса, протез — протеза і под.) (І.Кошелівець). Рипить проблем натруджений протез. А хочеться хоч з чогось порадіти… (Микола Боровко). Без телевізора, без жінки, без жалю сиджу. Я сам собі — мов ліга. А жінка та — немов зима без снігу. А жінка та — немов душі протез (В.Слапчук). Міняю бензопилку на протез].

Процент – 1) про́це́нт (-ту), відсо́ток (-тку); 2) (рост, лихва) про́це́нт, надсо́ток, посту́пок, верхи́, лихва́, ріст (р. ро́сту), (диал.) кама́та: • давать деньги на проце́нт – гро́ші на про́це́нт давати; • заёмны процент – позиковий відсоток (процент); • он берёт по десяти процентов – він бере́ по де́сять відсо́тків (проце́нтів); • под процент – під відсоток (процент); • поместить капитал на проценты – покла́сти капіта́л на проце́нти, на відсотки; • проце́нт на проце́нт – відсо́ток на відсо́ток; • проценты по займу (по вкладам) – позичко́ві проце́нти, відсо́тки, відсо́тки за позичку (відсотки (проценти) за вкладами); • ссудный процент – позичковий відсоток (процент); • учетный процент – дисконтовий відсоток. [«От тут би осістись мені на ввесь вік! — подумав Ломицький.— Марусина мати має хоч старий і невеличкий, але свій власний дімок, має садочок. Знаю, що вона позичила десять тисяч одному молдавському панові за чималі проценти. Маруся гарна, здорова, робоча, хазяйновита. Замкнувся б от тутечки в хатньому житті. забув би усякі громадянські питання, ні в які соціальні справи не втручався. щоб мене ніхто не зачіпав. Знав би свою службу, хоч і неприємну, і годив би начальству. І жив би собі з Марусею тихо, спокійно, ні в що небезпечне не вмикуючись» (І.Нечуй-Левицький). — Добре! Згода! — сказав він твердим голосом. — За п’ятдесят процентів на рік! — Скільки? — спитав Копронідос, і його чорні очі засвітились, заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу і знає, що миша вже не втече од його лапок та пазурів (І.Нечуй-Левицький). — Жидівське, — кажу, — не пропаде, а я на грунт не підписуюся, бо до того є сироти, не лиш я. Коли подужаю, а я жидові відроблю, ще й камату му заплачу (Ю.Федькович). — Чималі тут проценти, як я бачу, Та ще й якась заплутана рахуба! (Л.Українка). Дарка збирала малину панам на конфітури, — ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою (Л.Українка). Він мав п’ять тисяч ринських в ощадній касі і відсотки з них так само щороку докладав до капіталу (І.Франко). Му́сить він позича́тися та на свою́ ши́ю боргі́в за вели́кі проце́нти набира́ти (С.Єфремов). Позича́ла гро́ші за вели́кий відсо́ток, коли́шній його́ ня́ньці (А.Кримський). Вигодні́ше грома́ді ту зе́млю прода́ти та ма́ти з гро́шей про́цент (Б.Грінченко). Вели́кий надсо́ток бере́ на стовп (АС). Позича́ли лю́дям гро́ші і ро́сту не бра́ли (Б.Грінченко). Він хоч і жид, а не бере́ собі́ посту́пку (АС). Пози́чив на лихву́ у жи́да три карбо́ванці (АС). Отже, мусить попрощатись із своїм дорогим внутрішнім світом, як той чернець із зовнішнім на порозі монастирської темряви! Та чи ж тільки творчість його ляже жертвою на потворний шлюбний алтар? Хіба не дає він гуртову запродажну на всі свої поцілунки, безтермінового векселя на любов, наперед зобов’язуючись платити страшні відсотки повстримності? Безліч є жінок неопізнаних, безліч чарівних облич і витончених тіл, що проминути їх — значить втратити! (В.Підмогильний). Погасити борг з відсотками в часи написання «Енеїди» І.Котляревського звалося «віддячити сто з оком» (Юрій Проценко). Справжня плітка ніколи не повинна підтверджуватися на сто відсотків (С.Є.Лєц). 1. Дзвінок в банк: — Добрий день. Ви надаєте кредити пацієнтам психдиспансеру? — Тільки під божевільні проценти. 2. Я збережу вам вірність під відсотки …].

Россия – Росія, (образн.) Московія, (ирон.) Раша, (презр.-оскорб.) Кацапія, Кацапстан. [Киньте, справді, Кацапію, та поїдьте в Гетьманщину (М.Гоголь). Росія — то держава грізна й велика, переконана у величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки. В її жилах тече й пульсує нафта, з її ніздрів пашить голубий газ (Л.Костенко). Гуд бай раша біда наша гречка каша й кислі щі не союз був а параша упирі а не товаріщі (В.Цибулько). Почитавши чимало книжок про «погану» Росію (між іншим, найкращі з них — польські, з доби їхнього власного «поросійщення»), український читач, боюсь, так і не збагне головного, що мусило б зацікавити його найдужче: чому той сякий-розтакий «кацапський» народ усе-таки збудував доволі живучу імперію і ще живучішу культуру, тимчасом як добрі-хороші, співучі та працьовиті (а що вже древні!) українці ніяк не збудують собі бодай поганенької, а все ж власної державки, і навіть на десятому році незалежності знай тремтять, чи не причавить їх, бува, знову щиросердий сусіда у братських обіймах? Тут одне з двох: або українці мусять визнати, що «зло» справді «метафізичне», і тому воно весь час перемагає їхнє «добро», або ж — що «зло» банальне і перемагає воно тільки тому, що «добро» — з гнилинкою. Куди продуктивніше, гадаю, дошукуватися власних «гнилинок», ніж копирсатися у чужій «метафізичній» трухлявості (М.Рябчук). Не можна писати про Росію щось більше за оповідання і не написати про якусь її війну (А.Санченко). З росіянами якось ще можна мати справу; з Росією ніколи не домовишся… Треба відокремити росіян від Росії. Росія гівнистіша за росіян (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Щоб вивести Росію на нормальний цивілізований шлях, треба росіянам, усім до одного, вийти з народу (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Минуле Росії було дивовижне, її теперішнє більш ніж прекрасне, що ж стосується майбутнього, то воно вище за все, що може намалювати собі найсміливіша уява. Ось… з якого погляду слід розуміти і описувати російську історію (А.Бенкендорф). Будь-який договір з Росією вартий рівно стільки, скільки вартує папір, на якому він написаний (В.Черчіл). Якщо я засну, а проснусь через сто років і мене спитають, що тепер відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть (М.Салтиков-Щедрін). Історія про держави, чи то пак народи, які мали нещастя сусідити з Росією, повернулася до свого початку — моменту перед Першою світовою війною. Це дещо трагікомічно. Я не маю націоналістичних упереджень, але часом дуже щасливий, що моя країна з Росією не межує (Міленко Єрґович). Люди в Росії перебувають у тотальному рабстві. Кожен, хто відстоює свої переконання, — на вагу золота (Б.Нємцов).  Росія — велика країна. І не смійтеся, будь ласка, і не крутіть пальцем біля скроні. Бо саме так і є. Тільки велика країна може повернути на власній території час у протилежному напрямку. Колись вона намагалася зробити те саме з річками, та якось не склалося (К.Барабаш). Вся історія Росії — боротьба неуцтва з несправедливістю (М.Жванецький). Це не Росія встає з колін, це СССР вилазить з домовини].

Сказанный – сказаний, мовлений, промовлений, вимовлений, висловлений, зазначений, наведений, поданий, викладений: • в виду сказанного – зважаючи на сказане; • из сказанного следует – із сказаного випливає (виходить); • между нами будь сказанно – між нами казавши (кажучи), хай це залишиться (лишиться) між на́ми; хай про нас [ця] річ; • не в обиду будь сказано – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся; не май (майте) цих слів за зле; • некстати сказанный – недоречний, недодільний, недоладний; • не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зане; • прибавлять к сказанному словцо – додавати (додати), доповідати (доповісти) до сказаного, додавати (додати), докидати (докинути), прикидати (прикинути) слівце; • сказано будет ниже – йтиметься далі (нижче); • сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив). [У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим (Г.Сковорода). До якої «Європи» можна йти з усіма цими комуністичними топонімами та незліченними пам’ятниками тоталітарним вождям, первомаями й переяславами, дзержинськими і щербицькими і, найгірше, з повсюдною переконаністю, що це наша історія, від якої негоже, мовляв, відрікатися? До якої «Європи» можна йти зі старим КДБ, що змінило назву, та не змінило звичок, лише доповнило звичне стеження за політичною опозицією не зовсім звичною, але незрівнянно прибутковішою участю у різноманітних бізнес-проектах? До якої «Європи» можна йти із совдепівською міліцією… коли в цілому світі її знають головно за африканськими масштабами хабарництва та азіатською вибагливістю катувань? Власне, список «набутків», якими сьогоднішня Україна могла б ощасливити європейців, можна істотно продовжити — аж до сотні професійних російських агентів, які, за свідченням московського перекинчика Олега Гордієвського, працюють сьогодні в самому лиш Києві, проте висновок зі сказаного загалом простий: не випроставши хребта, не вичавивши із себе раба, совка, гомо совєтікуса, не визначившись перед самими собою із власною ідентичністю, ми не здобудемо не лише формального членства в добропорядному європейському товаристві, — ми, боюсь, не здобудемо в цьому товаристві навіть неформальної до себе поваги (М.Рябчук). За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці… Всяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки].

Украдкой, украдучи, украдучись – крадькома́, по́крадьки, по́крадці, покра́денці, крадає́мці, тишком, тишкома́, зни́шка, ни́шком, ни́щечком, по́тай, тихце́м, (устар.) спо́тання, спо́тиньга, (тайком) по́тай, по́тайці, потає́мне, потає́нно, потає́нці, тайкома́, крадькома́. [А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Т.Шевченко). Віршую нищечком, грішу, Бог зна колишнії случаї В душі своїй перебираю Та списую (Т.Шевченко). Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (М.Вовчок). Діти знов полізли крадькома на грушу (І.Нечуй-Левицький). Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Л.Українка). Вони ще й не одно лихо тишком коять (І.Франко). Довкола убогої Ван-Гехтової лабораторії, поміщеної в наймленій вогкій квартирі в сутерені, почали тишком та крадькома забігати різні агенти: один другого уникав, а нікотрий не приступав прямо до діла, тільки вітрив з боків, мов собака (І.Франко). Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (С.Васильченко). — Де ж тут вода? — То зробіть її! — тоскно скрикнула дівчина. Терпець йому урвався, і він, озирнувшись крадькома, поцілував її. — Яке нахабство! — скрикнула Зоська. — Я люблю вас, — жалісно пробубонів Степан. — Я вам цього не дозволяла, — якнайсуворіше відповіла вона, ідучи геть (В.Підмогильний). Це була найбільша радість Климкова — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, і гарячої та  запашної (Гр. Тютюнник). Але Стус не добирав літературного епіграфа до своїх «Палімпсестів». Не добирав, бо не мав змоги добирати, писавши у варварських обставинах радянських в’язниць і таборів, під кожночасною загрозою конфіскації й знищення написаного й дикої кари за вдіяний ним «злочин». Не мав він, так само, змоги циклізувати свої поезії, пересівати їх, відсортовувати цілком довершене від начерків для майбутнього. Списуючи свої рядки крадькома й лихоманкове, він міг мріяти хіба про те, щоб ці клаптики паперу, заповнені найдрібнішими літерами, використовуючи кожний міліметр білого простору, якось дісталися поза мури його вужчої і його ширшої, всерадянської тюрми, якось потрапили до рук тих, хто знає ціну людському духові, вільній думці й добірному слову (Ю.Шевельов). Пригинаючись до вулиці, краєчком, покрадці від людського ока, наче злодій, побіг Мотьо до Олени – Штефанової жони. Пригинці виглядав смішним, бо й так мав криві ноги, що аж пес би йому помежи ноги проскочив (Володимир Федишинець). Одного разу етапом пригнали триста чоловік німців. Бідували. Просили льоду. Не раз бувало, покраденці давав їм груду льоду, а вони мені хліб (Андрій Говіщак). — Та, доречи,— я ж зовсім забув,— а як там твоє пацаняча любов потай від усіх балетиком та ранковою гімнастикою по телебачику милуватися? (В.Триндюк). — От упізнала я його, здивувалась і зраділа, а він тільки глянув на мене крадькома, щоб татко не постеріг — він усе від нього ховається, як ми зустрічаємось десь на шляху або в заїзді. Знаю добре, що він мене любить і з тої любові пустився йти пішки, труд такий великий приймає, а я аж гину з жалю, і куди він ступенем ступить, туди й моє око біжит (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона намагається його підпоїти? Може, розраховує на те, що він впаде спати. Певно, хоче покрадьки вислизнути геть (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Іван-царевич крадькома від Царівни-жаби ходив по жабах…].

II. Хай, част. – (диал.) хай, нехай, (разг.) нех. [Дитина верескнула. — Та цить ти, бодай ти скопотіла! Цить, нех ти скиснеш! — не втерпіла Пріська. Мартоха одвинулась від печі, дала потиличника Прісьці, але таки забрала від неї Гапку (Л.Українка). — Дехто гадає, правда, що другі частини ніколи не бувають добрі; інші твердять, що про Дон Кіхота досить уже написано, тож не треба ніякого продовження, а люди, що більше веселого Юпітера, аніж похмурого Сатурна шанують, так ті кажуть: «А давайте нам іще тої Донкіхотчини, нехай собі Дон Кіхот атакує, а Санчо пащекує,— яке вже буде, таке буде, аби нам смішно» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Так я ж з буряків гнав, нех вона горить… Чому я не послухався Степаниди… (М.Стельмах). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному. Пам’яте, верни із чебреця, із липня жаротою. Хай яблука останнього достою в мої, червонобокі, виснуть сни. Нехай Дніпра уроча течія бодай у сні у маячні струмує, і я гукну. І край мене почує. Верни до мене, пам’яте моя (В.Стус). Будь щедрою, хай плаче твоє листя, роздай плоди і знову зацвітай. Хай попліткує наволоч тілиста. Що є душа? — у неї не питай (Л.Костенко)].

Четвероевангелие – чотириєвангеліє, чотириєвангелія. [Новозаповітний канон обіймає чотириєвангеліє (Матвій — написано до 120 р., Марко, він же Іван, перекладач ап. Петра,— кінець 60-х років, Лука, павликіст — до 70 р., Іван Заведеїв — 90-ті роки), діяння апостолів, листи та апокаліпсис (Лесь Герасимчук)].

Читабельность, разг. – чи́ткість, чи́тність, чито́мість, прочи́тність, зручночи́тність, легкочи́тність, (о тексте, ещё) зрозумілість, чіткість. [Але подеколи серед потворних нововитворів трапляються і вдалі конструкції, наприклад, понадідея (для читкости, чи пак читабельности, і ліпшого осмислення розбиваю написане на склади: по-на-ді-де-я). Гарне слово. Знаю тільки одне, яке може до нього дорівнятися,… уживаю на позначення видатної ролі добродія maksymus’a в обороні тієї версії української мови, якої не було би, якби не СРСР: це ну просто-таки су-пе-ря-ви-ще в українській мовній практиці (В.Дивнич)].

Читабельный, разг. – читки́й, читни́й, чито́мий, прочитни́й, зручночитни́й, легкочитни́й; легко (приємно) чи́таний, (о тексте, ещё) зрозумілий, чіткий, зручний, цікавий, добре написаний, (о почерке, ещё) розбірний, виразний. [Від дієслова читати походять кілька віддієслівних прикметників: прочитний, зручночитний, читабельний. Проте найкраще пасує прикметник легкочитний… (Н.Міщенко). Завважимо також, що українська мова поступово усуває скальковані з англійської через посередництво російської мови прикметники на позначення пасивної здатности з суфіксом -абельн-: (не)читабельний, (не)презентабельний та ін.. Натомість вона відновлює (чи творить наново) слова з такою самою функцією за допомогою українських словотворчих суфіксів: (не)читний, (не)презентовний, тощо (В.Пілецький)].

Подлый – 1) падлю́чий, падлю́чний, падлю́цький, пі́длий, підло́тний, ни́ций; 2) (стар. сословн. термин) посполи́тий, про́стий; 3) (низкого качества, устар.) пі́длий, нікче́мний; 4) (несчастный, убогий, устар.) мізерний: • делаться, сделаться подлым – спі́длюватися, спі́длитися, підліти, спідліти, падлю́читися, спадлю́читися; • подлое дело – безче́сна (ница, негідна) спра́ва; • сделавшийся подлым – спідлений, спідлілий; • становление подлым – спідління. [Поприво́зили найпідлі́шого кра́му (АС). В цім папірці стояло, що Бунчук, згідно з його попереднім щиросердним зізнанням, мав у спілці з Косіором убити члена ЦК ВКП(б) СССР, а тепер секретаря КП(б)У, товариша Микиту Хрущова. Даремно Бунчук опирався, не можучи розлучитися з такою прекрасною жар-птицею, яка несподівано влетіла йому до рук, — слідчий його «переконав», що було саме так, як написано ось в цьом папірці, а все попереднє — то була підла спроба обдурити органи революційної законності. І Бунчук підписав (І.Багряний). Найогидніші очі — порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші душі вельможні, Найпідліша — брехлива сльоза (В.Симоненко). Мов шашіль, точить думка підла: «Весь світ — марнота і мана, Шпана чи лицар — честь одна: Гризуться всі за пайку їдла! І відцурається жона, І друг продасть за копу срібла. Весь світ гармонії і світла Не вартий мерзлого лайна» (І.Світличний). На дні падлючої моєї істоти билася рваними кінцями думка, кінці якої не вдавалося звести докупи (О.Ульяненко). Сучасний Ірод, дрібний і підлий. І такі ж його слуги, дрібні і підлі (Л.Костенко). Пішло-поїхало, думав Дмитро, цікаво, якої нації цей підлий кельнер, занадто дурний як на жида, стоп, треба казати євреї, а не жиди, вони ж теж, курва дошка, союзнички, тобто не зовсім союзнички, а гей би співгромадяни, бо ж висловили лояльність до України і навіть послали один полк добровольців на Східній фронт у складі Українського війська. До речі, добре воюють (В.Кожелянко). Від падлючих російських куль в сиру землю лягають діти (Анастасія Дмитрук). — Та, мабуть, спідлений наш вік не годен тішитись тим добром, що зазнавали часи минулі, коли мандровані рицарі брали на себе повинність і обов’язок царства боронити, цноту дівочу захищати, сиріт недорослих спомагати, гордопишних поскромляти, а смиренномудрих винагороджати… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Война – війна, розмир; (междоусобная, гражданская) усобиця, чвари, домова (громадянська) війна: • в дни войны – за війни; у дні війни; • вести войну – воюватися, провадити (точити, вести) війну; • война деньги съедает, а кровью запивает – нема моря без води, а війни без крові (Пр.); війна людей їсть, а кров’ю запиває (Пр.); • война оборонительная и наступательная – війна оборонна (оборонча, відпорна) і наступальна (нападча, (устар.) зачіпна); • выступить войной против кого, чего, идти войной на кого – іти воювати кого, воюватися проти кого; іти війною на кого; • находиться в состоянии войны с кем – бути в стані війни з ким. [Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час (І.Котляревський). Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хто утіка — не все женися; Хто мов і трусить — стережися; Скиксуєш раз — тогді прощай! (І.Котляревський). Та крім того, усім їм була притаманна ще одна риса, що позначалась цілком уже на першому творі його «Бритва» й пішла розголосом і по дальших оповіданнях Степанових, синтезуючи його уявлення про істоту громадської війни, — величезного масового зруху, де одиниці були непомітні часточки, зрівнені в цілому й безумовно йому підпорядковані, де люди знеособились у вищій волі, що відібрала їм особисте життя і разом з ним усі ілюзії незалежності (В.Підмогильний). Земля кричить. Шинкують кров’ю війни, І падають занози від ярма, І лиш годинник холодно й спокійно Рахує дні, розтрачені дарма (В.Симоненко). Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Треба ставитися до війни не як до тріумфу, а як до великого зла. Тільки імперії радіють війнам (В.Гриневич). На жаль, сталінська формула «Велика Вітчизняна війна» все ще домінує в офіційному дискурсі, імпліцитно підтримуючи поділ українського суспільства на сталіністів-«патріотів» та антисталіністів-«зрадників» (М.Рябчук). — Література пргне облагородити війну, щоб виправдати смерть загиблих, щоб ті, які з неї повернулися, продовжували жити з більш-менш спокійною совістю, щоб ті, які прийдуть їм на зміну, також не замислюючись готові були померти… (В.Слапчук). Виграти війну до снаги всім, не всі здатні її програти (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Народи справді не хотіли цієї війни! Єдине, чого вони бажали всім серцем і душею — пережити цю війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Коли двері зачинилися, Хосе Аркадіо Другий відчув упевненість у тому, що його війна скінчилася. За багато років до цього полковник Ауреліано Буендіа розповідав йому про запаморочливу силу війни і намагався довести своє твердження незліченними прикладами з власного життя. Хосе Аркадіо Другий повірив йому. Але в ту ніч, поки офіцер дивився на нього, не помічаючи його, він згадав про напруження останніх місяців, про мерзоти тюрми, про паніку на вокзалі, про поїзд, навантажений трупами, й дійшов висновку, що полковник був просто шарлатан або дурень. Хосе Аркадіо Другий не розумів, навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А Кроп, навпаки,— філософ. Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б’ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б’ються зовсім не ті, кому слід (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). На той час я вже почав розуміти: мій батько соромився того, що люди вважали його невігласом, уламком війни, де, майже як у всіх війнах, люди воювали в ім’я Бога та батьківщини, щоб надати ще більше влади людям, які мали її досить і до того, як розпочали війну (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Війна, яку майже всі солдати 1918 року ненавиділи, для тих, хто щасливо уцілів, поступово стала цікавою пригодою в їхньому житті. Вони повернулися до буденного життя, яке, коли вони ще сиділи в окопах і проклинали війну, вважалось їм справжнім раєм. Тепер воно знову стало тільки буденним життям — з турботами й неприємностями, а війна здається чимось невиразним, далеким, пережитим; її, всупереч їхній волі і майже без їхньої участі, переосмислено, підроблено, підмальовано. Масове вбивство обернулось на пригоду, з якої пощастило вийти живим. Відчай забуто, горе посвітлішало, і смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті,— чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Здається, ніби чоловіки йдуть на війну, щоб здобути від цього зиск або відстояти якісь принципи, та насправді воюють вони за землю і за жінок. Раніше чи пізніше інші причини і спонуки тонуть у крові й утрачають свій сенс (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Війна — надто серйозна справа, щоб довіряти її воякам (Талейран). Війна статей ведеться традиційною зброєю (С.Є.Лєц). Війна — найгірший спосіб здобуття знань про чужу культуру (С.Є.Лем). Перша жертва війни — правда (Г.Джонсон). Я не вірю, що Росія хоче війни, вона хоче плодів війни (В.Черчіл)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВЗГЛЯД діял. по́зир; на пе́рвый взгляд на пе́рше о́ко; с пе́рвого взгляда (здалось) на пе́рший по́гляд; ви́дно с пе́рвого взгляда на ло́бі напи́сано; неви́дящим взглядом /змеи́ным взглядом тощо/ (дивитися) оказ. пустоо́ко /зміїноо́ко тощо/; у кого́ каки́е взгляды хто чим ди́хає.

ВИД ще фо́рма [вид обуче́ния форма навча́ння́], (різновид) катего́рія, тип, (пейзаж) панора́ма; вид на жи́тельство по́свідка на прожива́ння /о́сідок/, о́рдер на прожива́ння /о́сідок/, совєт. пропи́ска; на вид /с ви́ду/ 1. зо́вні, 2. на взір, на масть; вне́шний вид цілком досить ви́гляд; на вне́шний вид, с вне́шнего вида на ви́гляд, з лиця́, на по́зі́р, назве́рх; в виде чего на взір чого, в о́бразі, у фо́рмі; в нетре́звом виде напідпи́тку, під ча́ркою; при виде кого поба́чивши кого, галиц. на вид кого; под видом під ма́ркою; с учёным видом з мі́ною вче́ного; ни под каки́м видом ще в нія́кий спо́сіб, ні під я́ким о́глядом, під жо́дним о́глядом /при́вод/; с видом знатока́ по-знаве́цькому; на виду́ на оча́х, на видноті́; име́ть в виду́ ма́ти на ду́мці; что Вы име́ете в виду́ (что Вы под э́тим име́ете в виду́) що Ви хо́чете (цим) сказа́ти; у всех на виду́ ще привселю́дно, на видноті́; по вне́шнему виду тру́дно суди́ть о ком на ло́бі не напи́сано у кого, хто він; ВИ́ДЫ (на майбутнє) ще наді́ї, на́міри [име́ть виды на кого мати наміри що́до кого]; виды на что прогно́зи /перспекти́ви/ чого; виды на что такие ст закро́юватись на таке що [виды на урожа́й хоро́шие закро́юється на до́брий урожа́й]; име́ть виды на кого ва́жити на кого; виды Я́лты образки́ Я́лти.

ПЕРО́ из-под пера́ кого з-під чиєї руки́ /пера́/; что напи́сано перо́м, не вы́рубишь топоро́м ще що напи́сано перо́м, не ви́гризеш і кайло́м.

ПО 1. (де має місце) по кла́ссу кого у кла́сі; по ме́сту жи́тельства (де) на мі́сці ме́шкання, (куди) на місце мешкання; по ме́сту слу́жбы (де) на пра́ці, (куди) на працю; по те́ме (дані) до те́ми; 2. (про фах) аге́нт /инстру́ктор, ма́стер/ по чему аґе́нт /інстру́ктор, ма́йстер/ чого [инструктор по бо́ксу інструктор бо́ксу]; 3. (на підставі, відповідно, згідно з тощо) по всему́ (ясно) з усьо́го; по во́ле Бо́жией з Бо́жої во́лі; по занима́емой до́лжности відпові́дно до поса́ди; всё не по нём все йому́ не так; по свои́м года́м на свої́ літа́; по му́жу (прізвище) у шлю́бі; по подозре́нию в запідо́зрений у; по тому́, как з то́го, як [по тому, как напи́сано (судять) з того, як напи́сано]; 4. (яким робом) по по́чте по́штою; по телефо́ну а. телефо́ном, б. (дзвонити) на телефо́н; 5. (у наслідок) від [по детона́ции від детона́ції]; по чи́ну, по игре (цінувати) від чи́ну, від гри; 6. (відносно) під о́глядом [по своей тру́дности під о́глядом скла́дности]; 7. (уточнення іменника) пре́ния по докла́ду деба́ти на до́повідь; отчёт по отде́лам /отчёт по расхо́дам/ звіт за ві́дділи /про ви́трати/; комите́т по охра́не коміте́т охоро́ни; 8. для [по 10 изда́ниям (здійснювати) для 10 вида́нь]; 9. здовж [по фро́нту здовж фро́нту], шляхо́м [по перепи́ске (турнір) шляхом листува́ння], як [по договорённости як домо́влено]; по како́му пра́ву яки́м пра́вом, галиц. на яко́му пра́ві; 10. стил. перероб. як [по чьему сове́ту як хто ра́дить]; по ито́гам як пі́дсумок; 11. по а́дресу (слати) на адре́су, (жити) стил. перероб. адре́са чия [Х. живёт по тако́му адресу адре́са Х. така́]; 12. лу́чший по чём лі́пший /кра́щий/ чим [лучший по дея́ниям кращий дія́ннями]; 13. по ком (дзвонити) над ким;

ПРЕДНАЧЕ́РТАННЫЙ ще роко́ваний /су́джений, прису́джений, напи́саний на роду́/ кому і похідн.;

ПРЕДОПРЕДЕЛЕНО́ суди́лося /на роду́ напи́сано/ кому.

РОД, сре́дний род г-а нія́кий рід; род заня́тий фах, профе́сія; ра́зного рода фраз. уся́кий [разного рода пу́блика усяка пу́бліка]; тако́го рода таки́й, отаки́й [де́ло такого рода така /отака/ спра́ва]; зна́тного рода висо́кого колі́на; на роду́ (у кого) (написано) ще на віку́, (сам Бог велі́в кому); по роду де́ятельности ро́дом дія́льности.

СОСТА́ВИТЬ (протекцію) зроби́ти, (рівняння) написа́ний, фраз. завда́ний [э́то не соста́вит тру́дностей (э́то не соста́вит большо́го труда́) це не завда́сть (вели́кого) кло́поту]; соста́вить за́говор змо́витися, увійти́ у змо́ву; соста́вить компа́нию скла́сти товари́ство, приста́ти до гу́рту; соста́вить (какую) па́ртию взя́ти шлюб, (бу́ти якою па́рою); соста́вить себе́ и́мя ще усла́витися; соста́вить состоя́ние забагаті́ти, дороби́тися вели́ких має́тків; соста́вит (у підсумку) станови́тиме; э́то не соста́вит труда́ це не бу́де ва́жко; э́то соста́вит большу́ю су́мму це дасть вели́ку су́му.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Рука – рука. Взять в руки кого – узяти в шори кого. Взять себя в руки (овладеть собой) – опанувати себе. Набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого. Держать чью руку – тягти за ким. Навострить руку – наламати руку. Собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався). Не дается в руки (не спорится) – не йметься (мені). Руку приложить – рукою власною розписатися. Рука об руку – попліч; поруч; руч об руч. С пустыми руками – впорожні. С легкой руки – в добрий час. С руки – під руку. На скорую, легкую руку – нашвидкуруч (руку); прихапцем; абияк. На все руки – до всього здатен. Сбывать с рук – позбутися, спекатися чого. К рукам прибрать – до рук прибрати. Наложить на себя руки – смерть собі заподіяти. От руки написано – рукою писано. Сошло с рук – з рук збулося. Обеими руками – обіруч. Из рук в руки – з рук до рук; з рук на руки. Опытная рука – вправна рука. Под сердитую руку – під гарячу руч (руку). Под рукою (иметь) – напохваті (мати). Из рук вон плохо – зовсім погано. Узнавать из чьих рук, см. Узнавать. По правую, левую руку – праворуч; ліворуч. Ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати. Показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що. Рукою подать – близесенько. Холодно рукам – холодно в руки. Рука руку моет – рука руку миє; злодій злодія криє.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Написанный • Красиво написанный – гарно (красно) написаний; краснописаний.

Написано • На лбу написано (разг.) – на чолі (на лобі) написано. • На роду написано кому (разг. устар.) – так судилося кому; так на віку (на роду) написано кому. • Что написано пером, того не вырубишь топором – що написано пером, того не вивезеш (не витягнеш, не виволочиш) і волом. Пр. Писаного сокирою не вирубаєш. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано, того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приторочиш. Пр.

Быть • Будем бдительны! – будьмо пильні! • Будем готовы! – будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.] • Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.] • Будем знакомы! – будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!) • Будет! – годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.] • Будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. • Будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.] • Будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе). • Будет тебе! будет вам! – буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш! • Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр. • Будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.] • Будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.] • Будь он…, он бы… – якби (коли б) він був…, він би… • Будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.] • Будьте уверены – будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.] • Будь что будет; была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.] • Была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр. • Была бы шея, а ярмо найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр. • Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр. • Быть беде – без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха. • Быть без души от кого – всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.] • Быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким. • Быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.] • Быть в новость кому – бути за новину кому. • Быть во главе – на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.] • Быть в ответе за что – відповідати за що. • Быть в сборе – зібратися; бути вкупі. • Быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.] • Быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і розіб’ємо глек! Кониський.] • Быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.] • Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.] • Быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.] • Быть начеку (настороже) – бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним. • Быть не может! – бути не може!; [це] неможливо! • Быть ни при чём – бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим. • Быть по сему! – хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.] • Быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.] • Быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.] • Всё может быть – усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.] • Да будет! – хай (най) буде! • Должно быть – певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.] • И был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.] • Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.] • Кто бы ни был – хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.] • Может быть – може. • Надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.] • Не будь я (пусть я не буду) – [Не] хай я не буду. • Не будь я тогда где… – якби я не був тоді де… • Не знает, как ему быть – не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.] • Не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр. • Одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде. • Пока ещё что будет – пока там ще до чого дійдеться. • Стало быть – отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаїні.] • Так и быть – (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.] • Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.] • Чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр. • Чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]

Видно • Видно как на ладони – видно як на долоні (як на тарілці). [Село стояло на косогорі, то все видно як на тарілці. Свидницький.] • Видно сокола по полёту – (те саме, що) Видать орла по полёту. Див. видать. • Видно, так на роду написано – видно, що на роду так написано. Пр. [Що кому написано на роду, того і конем не об’їдеш. Пр.] • По глазам, по липу видно – з очей (по очах), з виду (по виду, з лиця, по лицю) знати (видно, видко). [Видно милу по личеньку, що не спала всю ніченьку… Н. п.] • Со стороны виднее – збоку видніш(е). • Тебе (вам…) [это] виднее – тобі (вам…) [це] видніше.

Вырубить • Что написано пером, того не вырубишь и топором – що написано пером, того не виволочеш (не витягнеш, не вивезеш) і волом. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано — того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не притачаєш. Пр.

Давать • Давай бог ноги – хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.] • Давать, дать в долг – боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг). • Давать, дать взаймы – позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати. • Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому. • Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства). • Давать, дать дорогу кому – давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому. • Давать, дать завтрак, обед… – давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід… • Давать, дать знать о себе – давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися. • Давать, дать маху, промаху (перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати. • Давать, дать место – давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому. • Давать, дать нагоняй (разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого. • Давать, дать начало (книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що. • Давать, дать ногам волю – давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі). • Давать, дать отпор кому – давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша. • Давать, дать очную ставку – зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким. • Давать, дать повод для чего – давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого. • Давать, дать показание (о свидетелях) – давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися. • Давать, дать понять кому – давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому. • Давать, дать пощёчину (разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника). • Давать, дать себе в чём отчёт – усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що. • Давать, дать слово кому – давати, дати (надавати, надати) слово кому. • Давать, дать телеграмму – (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму. • Давать, дать ход делу – давати, дати хід справі; зрушити справу. • Давши слово — держись, а не давши — крепись – мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. • Дай(-ка), дайте(-ка) – дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.] • Даст Бог день, даст Бог и пищу – дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр. • Дать в замену – дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити. • Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати. • Дать делу другой оборот – повернути справу інакше. • Дать ещё при жизни – ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати. • Дать знать о ком, о чём – дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що. • Дать какую-либо малость, малую толику – дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому. • Дать клятву – дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися). • Дать на слово – на віру дати; повірити [на слово]. • Дать по уху, в ухо кому – заїхати в вухо кому. • Дать разговору иной оборот – повернути (звернути) розмову на інше. • Дать сдачи – дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому. • Дать себе труд (книжн.) – завдати собі праці (роботи). • Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому. • Дать себя подговорить, обмануть – датися на підмову; дати себе підмовити (одурити). • Дать тумака (разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати. • Дать тягу, стрекача, стречка – дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги. • Дать указания – дати вказівки; (іноді) дати навід. • Не давать, не дать в обиду кого – не давати, не дати скривдити кого. • Ни дать, ни взять – (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як]. • Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув). • Я тебе дам! – я тобі дам!; ось я тобі!

Душа • Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що. • Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що. • Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого. • Брать на душу – брати на себе. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці). • В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках). • В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне. • В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй). • Всей душой – усією душею; цілим серцем. • Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що. • В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі. • В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр. • Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким. • Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому. • Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого. • Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто). • Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення). • До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. • Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув. • Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто. • Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає. • Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого. • Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це. • Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто. • Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що. • Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю. • Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр. • Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце). • Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце. • Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр. • Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі. • За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. • Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому. • Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу. • Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі). • Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. • Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце. • На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою]. • На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому. • Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі). • Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.] • Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це. • Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким. • Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько. • Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко). • Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний. • Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким. • От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі. • Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки. • От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити). • Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому. • Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій. • Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею. • Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі. • Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр. • С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити. • С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати). • Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу. • Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.] • У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина. • Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр. • Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр. • Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче). • Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина. • Человек большой души – людина великої душі (великого серця). • Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.

Красивый • Более красивый – кращий; (іноді) гарніший. • Красивее кого – кращий (іноді гарніший) від (за) кого (ніж хто). • Красив собой, лицом – гарний (уродливий, красивий, красовитий) із себе; гарний (хороший) з лиця; на красу (на вроду) гарний. • Красивый, как картина – гарний, як (на)мальований (як написаний); гарний (красний, хороший), хоч малюй (хоч пиши). • Не родись красив, а родись счастлив – не родися красен (красний), а родися щас(т)тен (щасний). Пр. Не родись красивий, а родись щасливий (щасний). Пр. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родись у платтячку, а родись у щастячку. Пр. • Очень красивый, красивая – дуже гарний (красний, уродливий), дуже гарна (красна, уродлива); гарнісінький, гарнісінька (гарнюсінький, гарнюсінька); (образн.) гарний, гарна, хоч води з лиця напийся; красний, красна, хоч цілуй (хоч малюй); гарний, гарна, хоч видивись; гарна, як маківка (як у лузі калина, як ягідка, як квітка гайова); красна (хороша), як квітка; красна (гарна), як мак городній (як мак у полі). • Самый красивый – найкращий (найгарніший, найуродливіший, найкрасовитіший, найкрасивіший). • Становиться, стать более красивым, краше – кращати, покращати; краси набратися, набиратися; гарніти, вигарніти (гарнішати, погарнішати). • Такая красивая, что в окно глянет — конь прянет; на двор выйдет — три дня собаки лают – як вигляне в вікно, то три дні собаки брешуть, а один як придивився, то й сказився. Пр.

Лицо • А посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі: чи правду ти кажеш. • Быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця, не до лиця кому; личити, не личити (іноді лицювати, не лицювати) кому; приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому; пасувати, не пасувати кому, до кого; (іноді) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому. [Тобі тото не лицює. Сл. Гр. Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» Українка. Дивися, ненько, чи хорошенько, Чи хорошенько і подібненько. Сл. Гр.] • Вверх лицом – догори обличчям (лицем); горілиць. • В лице кого – в особі (в образі) кого; (про двох чи багатьох) в особах (в образі) кого. • В лицо знать кого – у лице (в обличчя, в образ) знати (пам’ятати) кого. • Вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу); долілиць. • В поте лица (книжн.) – у поті чола. • Все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; (іноді зниж.) усі на один штиб ((к)шталт, копил). • Должностное лицо – службова (урядова) особа; службовець (урядовець). • Изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, рідше з лиця). • Исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі; зійти з світу. • Лицом к деревне, лицом к производству – лицем до села, лицем до виробництва. • Лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (іноді око в око) з ким, з чим; лицем до лиця з ким, з чим; лицем (лице) у лице з ким, з чим. • Лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі); не вдався вродою (лицем). • Лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя, з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, тільки про красу людини на вроду, іноді образом, у образі) гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха)… • На лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано). • На нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий (зробився, став); (іноді) на ньому свого образу нема(є). [На жодному (з дітей) не було свого образу; всі білі аж зелені. Свидницький.] • Невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи; (іноді) байдуже хто; хоч би хто. • Не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися. • Ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей; ні спереду, ні ззаду нема складу. • От лица кого – від кого; від імені (від імення) чийого, кого. • Перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого; перед чиїм лицем; перед очима кого; перед чиїми очима. • Перед лицом опасности – у небезпеці; при небезпеці. • Показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку; заличкувати товар (крам); показати товар лицем. • По лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було. • Постороннее лицо – стороння особа; чужа людина. • С лица воду не пить – з краси не пити роси. Пр. Краси у вінку не носити. Пр. Краси на тарілці не крають. Пр. Байдужа врода, аби була робота. Пр. Краси на стіл не подаси. Пр. Красою ситий не будеш. Пр. Не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна. Пр. • Смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті. • Ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (іноді очі-на-очі) кого. • Стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого; стерти з [лиця] землі кого; (образн.) не дати рясту топтати кому.

Лоб • Брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багатьох) чуби (лоби) голити, поголити кому. • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. • Как поленом по лбу – як обухом по голові. • Лбом стены (стену) не прошибёшь – головою стіни не проб’єш. Пр. Головою (лобом) муру не проб’єш. Пр. Проти гори піском не сипати. Пр. Голим задом їжака не задавиш. Пр. Батога з піску не уплетеш. Пр. Шилом моря не нагрієш. Пр. • Лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Медный лоб – мідний лоб; безчільник; нахабний дурень. • На лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано). • Подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба. • Пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися. • С высоким лбом – високочолий (високолобий). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять. Шевченко.] • Семи пядей во лбу – розуму як наклано. Пр. Розуму наче два клали, а третій топтав. Пр. Мудрий як Соломон; розуму аж понад голову. Більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові. Пр. Мудра голова; мудрагель; головатий чоловік. • Уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять. Пр. Вище від лоба очі не ходять. Пр. Вище тину лобода не бува. Пр. • Хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру). Пр. • Что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два. Пр. Чи в камінь головою, чи каменем у голову. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть. Пр. Хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо. Пр.

Миновать • Да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)! • Двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути. Пр. Одної смерті не минеш, другої не буде. Пр. Більш(е) як раз не вмреш. Пр. Двом смертям не бути, а одної не минути. Пр. Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Пр. Раз мати породила, раз і помирати. Пр. Хто вмер тепер, не вмре у четвер. Пр. Раз козі смерть. Пр. • Ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік. • Зима ещё не миновала – зима ще не минулася (не проминула, не перейшла, не перезимувалася). • Не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари. • Как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся. Пр. • Смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не втекти!; смерті не відперти! • Чему быть, того не миновать – чому бути, того не минути. Пр. Що має статися, те станеться. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде. Пр. Що суджено, те не розгуджено. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр.

Перо • Бойкое перо у кого – спритне перо у кого (має хто); вправна рука у кого; вправну руку має хто. • Владеть пером (перен.) – орудувати (володіти) пером. • Ворона в павлиньих перьях – Див. ворона. • Единым (одним) росчерком (почерком) пера (сделать что) – одним розчерком (одним черком) пера; (іноді) не довго думавши (не міркуючи багато). • Пишут не пером, а умом – не перо пише, а розум. Пр. Пишуть не пером, а розумом. Пр. • Пух и перья летят от кого – аж пір’я летить з кого; пух і пір’я летять з кого. • Что написано пером, того не вырубишь топором – що написано пером, того не витягнеш (не виволочиш, не вивезеш) і волом. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано, того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відітнеш — не приточиш. Пр.

Черный • Всё кажется в чёрном цвете – все видається (здається) чорним кому. • Называть чёрное белым, принимать чёрное за белое… – називати чорне білим, брати чорне за біле; з чорного біле робити. • Одеваться в чёрную одежду – одягатися в чорне; ходити в чорному; (іноді розм.) ходити чорно. • Отплатить чёрной неблагодарностью – відплатити (віддячити) чорною невдячністю (невдякою). • Представлять, показывать, выставлять… кого, что в [самом] чёрном виде, свете – подавати, показувати, виставляти кого, що у чорному (у найчорнішому) вигляді, світлі. • Черна корова, да бело молоко – чорна корова, а біле молоко дає. Пр. • Чёрная кошка между ними пробежала – глек між собою розбили. Пр. Між ними чорт межу переорав. Пр. Договорилися до синього пороху. Пр. • Чёрным по белому (написано, напечатано) – чорним по білому; чорне (чорним) по білому (написано, надруковано).

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ви́пис, -су – 1) выпись, выписка, выдержка; 2) написание; 3) (из списка) исключение.

Газе́та – газета. • В газе́ті стої́ть – в газете написано.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Письменный (не устный, о договоре, доказательстве, обязательстве) – на письмі́, писаний, у письмі́; (в письме) – листо́вний; (о приборе) – письмо́вий; (о работе) – письмо́вий, (об уже написанном) – писаний.

Работа – робо́та; (труд) – пра́ця, робо́та; р. аккордная – акордо́ва робо́та; р. задельная – відрядна робо́та; р. земляная – грабарюва́ння; р. на урок – завда́ння; р. общеобязательная – вселюдний відбу́ток; р. общественная – грома́дська пра́ця; р. оплачиваемая, платная – опла́чувана, пла́тна робо́та; р. отрядная – відрядна (закладна́) робо́та; р. письменная – робо́та на письмі́, письмо́ва робо́та; (уже написанная) – писана (написана) робо́та; р. повременная – зачасо́ва робо́та; р. поденная – поде́нна робо́та, поде́нщина, поде́нне; р. подрядная – робо́та з підряду, підрядна́ робо́та; р. постоянная – пості́йна робо́та; р. поштучная – пошту́чна робо́та, робо́та від шту́ки; р. примерная – зразко́ва робо́та; р. принудительная – приневі́льна (примусо́ва) пра́ця; р. производительная – продуктивна пра́ця; р. ремесленная – ремісна́ робо́та; р. сверхурочная – понаднормо́ва робо́та; понадробо́та; р. сдельная – відрядна робо́та; р. сезонная – сезо́нна робо́та; р. сообща (артелью) – гуртова́ робо́та; р. спешная, р. к спеху – нега́йна (нага́льна) робо́та; р. справочная – пра́ця на до́відках, довідко́ва робо́та; р. срочная – робо́та на пе́вний те́рмін; (неотложная) – нега́йна (нага́льна) робо́та; р. урочная, р. на урок – нормо́ва робо́та; -ты хозяйственные – господа́рчі робо́ти; р. художественная – мистецька робо́та; р. часовая – погодинна робо́та, робо́та від години; р. черная – чо́рна робо́та; брать в счет работы – бра́ти, узяти на відбу́ток, на відро́б(і́т)ок; вести -ту – прова́дити робо́ту; заваливать -той – закида́ти, закидати робо́тою; заниматься -той – працюва́ти; к -те способный – зда́тний до робо́ти, зда́тний працюва́ти; командировать для -ты – відрядити на пра́цю, працюва́ти; придти в разгар работы – прийти під гарячу робо́ту, коли саме гаряча робо́та; приняться за -ту – ста́ти до пра́ці, захо́дитися працюва́ти; разгар -ты – робо́та кипить (горить); работа удовлетворительна – робо́та задовольняє; следить за -той – догляда́ти робо́ти, пра́ці; робо́та задові́льна.

Разборчивость – 1) (четкость) – розбі́рність (-ности), читкість (-кости); р. печати – читкий друк; с полной -стью написано – цілко́м розбі́рно (читко) написано; 2) (р. в средствах) – розва́жність (-ности).

Рука – рука́; р. неразборчивая – нечитке́ письмо́; р. убористая – густе́ письмо́; руки рабочие – робо́чі ру́ки, робітники; брать в руки кого – прибира́ти, прибра́ти кого́ до рук; в свои руки взять – до свої́х рук узяти; в собственные руки – до вла́сних рук; внести сумму на руки – сплатити су́му до рук; выдать на руки – да́ти до рук; держать чью руку – тягти за ким; из рук в руки – з рук до рук, з рук на ру́ки; к рукам прибрать – до рук прибра́ти, у ру́ки взяти; набить руку – налама́ти ру́ку; наложить на себя руки, поднять на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, позба́вити себе́ життя, вкоротити собі́ ві́ку; на руку мне – моя руч, мені́ на ру́ку; на скорую руку – на швидку́ ру́ку (руч); рука-об-руку – по́пліч, руч-о́-руч; опытная рука – впра́вна рука́; сдавать в надежные руки – віддава́ти до пе́вних рук, пе́вній людині; от руки писанное – руко́ю написано, ручне́ письмо (Г); передать в чьи руки – відда́ти до чиї́х рук; поднимать руку – підно́сити, піднестиру́ку; подписать под чью руку – підробити під чий пі́дпис; по правую, левую руку – право́руч, у пра́ву руч, у лі́ву руч, ліво́руч; под рукою (иметь) – на по́хваті; покупать с первых рук – купува́ти без посере́дництва; получать из вторых рук – оде́ржувати че́рез посере́дництво; приложить руку – підписа́тися, ру́ку свою прикла́сти; с голыми руками – голіру́ч; с руки – на ру́ку, з руки, зру́чно; собственной рукой, собственноручно (подписался) – руко́ю вла́сною, власнору́чно; это письмо его руки – це його́ рука́, це його́ руко́ю писано.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Видно, так на роду написано. Див. Кому на роду написано. — 1. Видко, що на роду так написано. 2. Лиха конем не об’їхати. 3. Не було добра зроду, не буде й до гробу. 4. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. 5. Що кому написано на роду, того і конем не об’їдеш.

Кому на роду написано. Див Видно, так на роду написано. — 1. Кому як на роду написано. 2. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. 3. Така вже планида надійшла. 4. Така година надійшла.

Написано черным по белому. — 1. Чорним по білому написане.

Что написано пером, того не вырубишь топором. — 1. Що написано пером, того не виволочеш волом.

Чему быть, того не миновать. Див. От судьбы не уйдешь. — 1. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. 2. Що кому написано на роду, то й конем не об'їдеш. 3. Співатиме півень, чи ні, а день буде. 4. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом.

Чужая душа - потемки. — 1. Чужа голова - темний ліс. 2. У чужу душу не влізеш. 3. Нікому на чолі не написано, що він.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

написа́ння, -ння; -са́ння, -са́нь і -са́ннів, -са́нням

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Артисти́чний, -а, -е. Артистическій, художественный. Желех. Як її (Книгу Іова) написано, не була вона книгою канонишньою, та й навпослі довго вважали її, здається, за твір артистишний і мирський. К. Іов. Передм. XV.

Виволіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. ви́волокти, -лочу, -чеш, гл. Выволакивать, выволочь, вытаскивать, вытащить. Насилу вправилась із вовком, виволікати поможи! Алв. 86. Що написано пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383.

Ви́пис, -су, м. 1) Выпись, выписка, извлеченіе изъ рукописи. 2) Написаніе. 3) Исключеніе изъ списка.

Даре́мний, -а, -е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.

Краснопи́сний, -а, -е. Каллиграфическій, красиво написанный. Желех.

Криву́ля, -лі, ж. 1) Всякая кривая, ломанная, зигзагообразная линія или полоска. Въ орнаментѣ (вышивки, раскраска посуды, рѣзьба по дереву и металлу и пр.) криву́ля (чаще: криву́лька) — зигзагъ простой или составленный изъ кружечковъ и пр. Kolb. I. 48. Вас. 184. Шух. I. 281, 283. Любила таки їх (миски) показувать.... І білу велику, на вінцях хрещики, по боках пружки, і червону, що паски святять, з кривульками і з зеленими голубами на дні. Сим. 233. Чумак у дорозі вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. 2) Каракуля, плохо написанная буква. Хоть би великою кривулею, аби було слово написане. Стулити ту кривулю, — виходить слово. Г. Барв. 403. 3) Кривой кусокъ дерева, — напр., употребляющійся для полоза и пр. Въ загадкѣ криву́лечкою названа ложка: Чотирі чотиречки та п’ятий Макаречко несуть кривулечку через тин та в вуличку. Грин. І. 249. 4) Въ токарномъ станкѣ: искривленный кусокъ древеснаго ствола, на который опирается лѣвая рука работающаго. Шух. І. 305, 306. Ум. Криву́лька, криву́лечка, криву́льця. За́єць ро́бит криву́льки або криву́льці — бѣжитъ зигзагами. Вх. Зн. 29. Ув. Кривуля́ка. Желех.

Лист, -ту, м. 1) во мн. им. листи́. Листь (растенія). Употребляется также какъ соб. въ значеніи листва: Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист (втічемо). Ном. № 11035. Тонковерха тополя пахучим листом шелестить. МВ. II. 74. Ой піду я в вишнев сад гуляти, де лист опадає. Грин. III. 243. Ли́стом стели́тись. Прикидываться добрымъ, уступать во всемъ, лебезить. Як вибірали, тоді старшина листом стелився, а тепер що! НВолын. у. 2) во мн. ч. им. ли́сти и листи́. Письмо. Тільки брат до сестри часто листи пише. Мет. 244. Ой як будеш же ти, серденятко моє, Дніпром водою плисти, засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Лист визволе́ний. Вольная, документъ объ освобожденіи изъ крѣпостнаго или рабскаго состоянія. Которий би міг бідний невольник (сей сон) одгадати, — міг би йому листи визволені писати. АД. І. 209. Бо́жий, небе́сний лист. Рукописный листокъ, религіознаго содержанія, въ которомъ написано, что носящая или часто слушающая его женщина будетъ имѣть легкіе роды; носится при себѣ беременными женщинами. (Подольк. г.). КС. 1893. VII. 75. Так ка́же, як з ли́сту бере́. Свободно и хорошо разсказываетъ. 3) мн. листи. Игральныя карты. КС. 1887. VI. 463. 4) Лист дубо́вий, — вишне́вий. Родъ писанокъ съ орнаментикой изъ дубовыхъ, вишневыхъ листьевъ. КС. 1891. VI. 373, 374. Ум. Листо́к, листо́чок, ли́стонько, ли́стик. Листки широкого латаття по воді. Левиц. I. 514. В саду листоньки шумлять. Грин. III. 168. Ой піду я у садочок та вирву листочок. Мет. 73. Писаннячко дрібнесеньке, листочок як сніг. Федьк. І. 39. Хоч буду далеко, — буду тебе знати, буду листоньки писати. Мет. 79. Листоньки читає, дитину хитає; листоньки малює, дитину годує. Мил. 39.

Літопи́сний, -а, -е. Лѣтописный. Читаючи про ту незгоду літописню скрижалю, написану сльозами і кров’ю. Стор. МПр. 64.

Написа́ти, -пишу́, -шеш, гл. 1) Написать. Напиши оце слово. Написав до його такий лист, щоб вертався додому. Написав в законі Господньому. Єв. Л. II. 23. Як напи́саний. Очень красивый. Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода як написана. Грин. III. 192. 2) Написать, сочинить (книгу, статью и пр.) Чорна рада, хроніка 1663 року. Написав П. Куліш.

Непи́саний, -а, -е. 1) Не писанный, не написанный. 2) Устный. Українська пісня і неписана словесність народу українського. К. ХП. 7.

Рід, ро́ду, м. 1) Родъ, родственники, фамилія. Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала. Ном. № 7274. В мене батька немає і рід не приймає. Чуб. Нема в його ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини. Чуб. V. 268. 2) Родъ, племя, происхожденіе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771. Баба з пекла родом. Ном. Великого роду, а псього ходу. Ном. № 2909. 2) Порода. Родом кури чубаті. Ном. № 7982. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані. Кобел. у. 4) З-роду = зроду. Не було добра з-роду, не буде й до гробу. Ном. № 2030. 5) На роду́ напи́сано. Суждено. Що написано на роду, того не обійдеш на льоду. Ном. № 8951. 6) Ро́дом = Зроду. Кого не любила і родом не знала, то судив мені дідько. Чуб. Ум. Ро́дик, родо́чок, ро́донько. Чуб. V. 760, 463.

Ро́списка, -ки, ж. Расписка. Ходім у хату роспуску писати. Чуб. І. 185. Я не повірю на слові: хай дасть мені росписку, своєю кров’ю написану. Чуб. ІІ. 18. Ум. Ро́списочка. Грин. І. 8.

Спо́стувати, -тую, -єш, гл. = Спостити. А написано та 12 п’ятниць та в году спостувати. ЗЮЗО. II. 116.

Сто́тне, сто́тно, нар. Точно, тождественно, дѣйствительно. Воно стотне так в письмі святім написано. Св. Л. 301. Стотно така була, як оця. Конст. у.

Хверт, -та, м. Названіе буквы ф. Хвертом по під боки взявся. Ном. № 2481. А ну до хве́рта! Ном. № 12412. Существовало обыкновеніе: когда кто-либо изъ дѣтей позволить себѣ въ присутствіи другихъ испустить вѣтры, на притолкѣ у дверей писалась мѣломъ буква ф (иногда и крестъ), провинившійся поднимался за уши и долженъ былъ цѣловать написанное. Это и называлось: тягти́ до хверта́. Ум. Хве́ртик. См. Фертик.

Чо́ло, -ла, с. 1) Лобъ, чело. Нікому на чолі не написано, що він. Ном. № 6139. Високе чоло гетьманське. МВ. І. Чоло́м дава́ти, оддава́ти. Привѣтствовать особымъ образомъ: хлопнувъ ладонью по протянутой ладони привѣтствуемаго, перевернуть затѣмъ его руку и поцѣловать, — обычное привѣтствіе дѣтей. Дай чолом! Ном. № 9276. Сим. 234. Старий батько сидить коло хати та вчить внука-пузанчика чолом оддавати. Шевч. 261. Вообще привѣтствовать, кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, корсунському полковнику, чолом даває. Мет. 41. Чоло́м! Привѣтствую! Здравствуйте! Чолом, вельможний пане господарю! К. ЦН. 173. Би́ти, уда́рити чоло́м. Поклониться до земли, поклониться. Вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. Би́ти чоло́м за дворо́м. Предложеніемъ могарыча добывать пропускъ поѣзду новобрачнаго въ дворъ новобрачной. МУЕ. III. 117. (Черниг.). 2) Часть очі́пка, покрывающая лобъ, околышъ у очі́пка. Вас. 191. 3) Фасадъ, передняя часть дома. Чолом стоїть хата. Ном. № 10287. Наняв великий двір і хати чолом на городський базар. Мкр. Г. 45. 4) Въ гуцульской церкви въ крышѣ крыла треугольный причі́лок, стоящій вертикально. Шух. I. 116, 117. 5) Передняя часть гончарной печи. МУЕ. І. 60. (Черниг.). 6) Въ срубленномъ и очищенномъ отъ вѣтвей деревѣ: тонкій конецъ его. Шух. I. 179, 181. 7) Самое лучшее, отборное. Рудч. Ск. II. 134. Вас. 203. Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть. Чільна мука, саме чоло. Каменец. у. Ум. Чільце́. Чільце росою мов покрилось (т. е. лобикъ вспотѣлъ). Мкр. Г. 36. См. еще чолко.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Газе́та, -ти, ж. *В газе́ті стої́ть. В газете написано. Сл. Ніч.

*Макого́ник, -ка, м. Вздор. Употребл. в выражении: харьків-макого́ників нагороди́ти, насади́ти—напутать на письме, написать вздор. Всунув цифру—не туди; нагородив харьків-макогоників. Тобіл. І. 287. Писати тільки те, що в бумазі було написано, а не видумувати своїх харьків з макогониками. Мирн. І. 72.

Намалюва́ти, гл. 1) Га́рний, як намальо́ваний. *Парубок літ 20 був; та з себе ж то який! наче намальований! Кон. II. *3) Начертать. Ой що в тім письмі написано-намальовано. Нп. Крим.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

адвока́тка, адвока́ток; ч. адвока́т юристка, яка захищає обвинувачених або веде справу в суді, а також консультує з правових питань. [Чим же привабила їх адвокатка та екоактивістка Зузана Чапутова? (Український тиждень, 2019). Раніше адвокатка політика Ольга Михайлова заявила, що співробітники поліції деякий час не пропускали її в палату, а потім намагалися підслуховувати розмову з опозиціонером. (Україна молода, 2019). Моя адвокатка Гертруда Денисенко перед судом схиляла мене до каяття <…>. (Василь Овсієнко «Світло людей: Мемуари та публіцистика», 2018). Адвокатка родин загиблих учасників Євромайдану Євгенія Закревська висловила думку, що вибачення Шаповалова були направлені на те, щоб змінити ставлення потерпілих щодо утримання під вартою. (Громадське ТБ, 05.09.2016). Ясно тільки: дурнувата київська адвокатка чомусь поперлася серед ночі під дощем до маєтку Ржеутських, і там на неї хтось напав. (Андрій Кокотюха «Легенда про безголового», 2007). Але Клінтон доручив зладити конкретний плян тієї реформи своїй дружині, за фахом адвокатці, яка почала студіювати існуючу в Америці проблему медичної забезпеки та можливості її замінити. (Вісті комбатанта, 1994). Може, ви б іще хотіли, щоб адвокатка з трибуни заявила, що не існувало ніякого СВУ? (Гелій Снєгірьов «Набої для розстрілу», 1977). Засліплений такою партією для свого приятеля (відомо ж, як німці шанують соціальні відзнаки! в Німеччині жінку звуть пані генералка, пані радниця, пані адвокатка), Шваб був згодливий, мов колекціонер, коли він думає, що дурить покупця. (Оноре де Бальзак «Бідні родичі. Кузен Понс», пер. Валер’ян Підмогильний, 1929). В паризькій музичній газеті «Musica» за грудень минулого року уміщено дуже тепло написану статтю адвокатки п. Рене Бенезек про «великоруську народню музику». (Рада, №11, 15.01.1911).] див.: адвокате́са, захисни́ця, оборо́нниця

інспе́кторка, інспе́кторок; ч. інспе́ктор посадовиця, яка наглядає за правильністю дій і контролює виконання законів, інструкцій, постанов у державних установах, на підприємствах, у громадських організаціях та ін. [Як повідомила старша інспекторка Управління з додержання прав людини Національної поліції України Оксана Санагурська, восьмеро юнаків, яким оголосили про підозру, перебувають у райвідділку поліції з батьками <…>. (Україна молода, 2018). До себе в погріб вона забрала портрет Шевченка з рушниками, які нова інспекторка райвідділу освіти наказала зняти зі стіни в дитсадку. (Україна молода, 2015). Старша інспекторка філії Інституту національної пам’яті в Кельце, всупереч пафосним заявам, виявилася не настільки недоступною <…>. (Зиґмунт Мілошевський «Зерно правди», пер. Божена Антоняк, 2013). <…> ну, й інспекторка з опіки декілька разів ... та де там декілька, вона часто приходила <…>. (Генріх Белль «Груповий портрет з дамою», пер. Євген Попович, Юрій Лісняк, 1989). «Мала нарада» директорки, інспекторки та двох класових дам ухвалила, що цю «пренеприємну історію» треба «зам’яти». (Наталена Королева «Без коріння», 1936).] // податко́ва інспе́кторка – посадовиця, яка контролює дотримання податкового законодавства, надходження до бюджету податкових та інших платежів, перевіряє фінансові документи платників податків. [«Платникам податків більше не потрібно укладати договір про визнання електронних документів. Для користування електронним кабінетом достатньо отримати ключі електронного підпису і надіслати перший електронний документ, звіт до податкової», – повідомила податкова інспекторка. (dn.tax.gov.ua, 11.09.2020). – Те, що ви – податкова інспекторка, у вас на лобі написано. (Олександр Шевченко, Наталка Шевченко «Кривава осінь у місті Лева», 2007).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 325 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 32. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

купчи́ня, купчи́нь; ч. купе́ць іст. та, хто належала до купецького стану. [Знаю дівчину, яка позиціонує себе як купчиня дев’ятнадцятого століття. В цьому образі вона й проводить екскурсії – і клієнти кайфують. (happymonday.ua, 21.10.2020). «Собор було закладено 1898 року в центральній частині базарної площі Бобринця. <…>. Найбільший вклад внесли дійсний статський радник Артем Ворников та купчиня Ганна Дмитрян», – розповіла директор художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна Віта Чернова. (zpu.kr.ua, 29.07.2019). Щоправда, скидається на те, що відлюдникові Роллу здавалося, ніби в будь якому разі більше шести накидок не має ніхто, тоді як, скажімо, лондонська купчиня Елізабет Керкбі залишила в спадок близько десяти одиниць верхнього одягу. (Олексій Чередніченко «Повсякденне життя англійського пізньосередньовічного міста»: дисертація, 2017).] // заст. дружина купця. [Знахідка дала право стверджувати, що швидше за все позувала таки Ліза Джерардіні дель Джокондо – дружина купця. <…> А купчиня в 1503 році – перед написанням картини – народила свою другу дитину. (gazeta.ua, 25.09.2012).] див.: кра́марка, купчи́ця Словник чужослів 1977р. (Павло Штепа) – покупець – купець, (вона) – купчиня, (дружина) – купчиха.

політтехнологи́ня, політтехнологи́нь; ч. політтехно́лог спеціалістка із практичного застосування політичних технологій; політична консультантка. [Чи обов’язково політтехнолог чи політтехнологиня повинні поділяти погляди політичної сили, з якою працюють? (Громадське радіо, 19.02.2019). Політтехнологиня Марія Кардона, яка ділила зі мною трибуну<…> (Анна-Марі Слотер «Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю», пер. Вікторія Рудич, К., 2018). <…> ми з тобою – учасники семінару «Аспен», і серед обговорюваних нами класичних текстів з філософії права був тільки один текст, написаний жінкою, вона – політтехнологиня та економістка. (longread.povaha.org.ua, 08.06.2017).]

репортажи́стка, репортажи́сток; ч. репортажи́ст авторка репортажу. [Воєнна репортажистка Evgeniya Podobna отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка у номінації «Публіцистика, журналістика». (poglyad.tv, 28.02.2020). У російської письменниці і репортажистки Марини Ахмедової є оповідання «Мужички» – з тих, які не забуваються і вражають щоразу, як до них повертаєшся. (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 118). Світлана Ославська, журналістка, репортажистка (ВВС, 28.07.2019). Кар’єра американської репортажистки Неллі Блай розпочалася у 1885 році з її гнівного листа, написаного до редакції газети The Pittsburgh Dispatch у відповідь на статтю «Для чого годяться дівчата». (ЛітАкцент, 05.12.2017).] див.: репорте́рка Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 354.

розві́дниця, розві́дниць; ч. розві́дник 1. та, хто здійснює розвідку, служить у розвідці. [На Івано-Франківщині померла легендарна розвідниця УПА. (Фіртка, 2019). У посланні розвідниці О. Д. Ржевської до матері, написаному в гестапівських катівнях, пряме звертання до адресата починається словами «Здравствуй, милая мама» <…>. (Олена Куварова «Структурна типологія і стилістика звертання в епістолярних текстах (на матеріалі російськомовних листів XVIII–ХХ ст.)», Дніпро, 2018). Повстанська розвідниця Галина Коханська у своїх споминах згадувала, що єврейських лікарів із родинами ще в перші роки німецько-радянської війни бандерівці спеціально викрадали з гетто, аби заповнити ними майбутні шпиталі УПА. (Володимир Ковальчук «Герут-партизани», 2012). Його дружина Оксана працювала в косівській фірмі «Арнольд Отто Майєр» крамаркою й була повстанською розвідницею. (Михайло Андрусяк «Брати Вогню», 2004). Місяць тому гестапівці викрили і розстріляли нашу розвідницю, яка намагалася влаштуватися перекладачкою в підрозділ цього відділу. (Василь Лисенко «Татарський острів», 1987). «Гаразд, – кажу, – мріяти мені ніколи, то я за мирного часу мріяла, тепер я розвідниця, товаришу командир, – Марійка, а не Мрійка». (Юрій Яновський «Марійка», 1948). В таборі відбудуться: підготовчі курси до ІІ-пл. іспиту, інструкторський курс для розвідниць і вірлиць та курси деяких іспитів вмілостей. («Молоде життя. Часопис українського Пласту», 1928).] 2. розм. та, хто розлучилася з чоловіком. [Ані дівка, ані жона шлюбна, ані розвідниця, ані вдова, хіба що солом’яна... гірка лиходолиця! (Галина Тарасюк «Лексикон сороміцький до студій з української цноти», 2005). Затим спогадування полинуло, як розвідниця, розлучниця одна, що малого хлопчика мала, мені у молоді літа мої розказувала, ніби чоловік її моряком був, пішов у море та й не повернувся. (Андрій Кондратюк «Поза межами суєти», Рівне, 1993).] див.: аге́нтка (аґе́нтка), шпигу́нка; розлу́чниця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 660 – перше значення. Клименко Н. Як народжується слово, 1991. Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 634. Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка) – розлучниця.

тре́нерка, тре́нерок; ч. тре́нер 1. фахівчиня, яка тренує спортсменів із певного виду спорту. [Єгиптянка Фаїза Хаідер стала першою у країні жінкою-тренеркою чоловічої футбольної команди. (tsn.ua, 27.10.2020). Уже значно пізніше у тому басейні працювала тренеркою молода жінка, яка закохалася в мого знайомого. (Тарас Прохасько «З цього можна зробити кілька оповідань», 2005). І треба сказати, що тренерка Іржикова правильно зробила, там, на останній дистанції, їржика поставивши. (Микола Білкун «Корабель з райдужними вітрилами», 1980). ] // фі́тнес-тре́нерка – тренерка з фітнесу. [Фітнес-тренерка випадково зняла військовий переворот у М’янмі на відео. (bbc.com, 03.02.2021).] 2. фахівчиня, яка навчає, проводить вишколи з якоїсь теми. [Найбільше їх цікавило, що таке бізнес-планування, як знайти ідею для справи в сільській місцевості, а головне – де взяти гроші на відкриття власного підприємства. Про це та інше розповіла президент Житомирського жіночого інформаційно-консультативного центру, тренерка Ірина Бабенко. (День: інтерв’ю, 2013). Його тренерка, оцінюючи написане ним, «задумалася над кількома словами, а потім кожне з них аж чвиркало, лопалося, як кулька з мила. (Ярослав Рудницький «З подорожі на Ямайку», 1966).] див.: ко́учка

худо́жниця, худо́жниць; ч. худо́жник 1. творчиня образотворчого мистецтва. [Усі ілюстрації художниця робить із паперу. (День, 2019). Фріда Калло, мексиканська художниця, відома також як коханка Троцького. (Тетяна Малярчук «Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи», 2004). І тут – зустріч з Аллою Горською, художницею, яка жила духовністю в повному розумінні цього слова. (Сучасність, 1990). <…> професор ладен був стати моралістом заради того дивного своєю неприкритою правдою етюдика, написаного невідомою для нього художницею. (Павло Загребельний «Диво», 1968). Добрим словом варто згадати художницю Дануту Сташевську, що доклала чимало зусиль і доброго смаку, щоб надати книжечці приємного вигляду. (Всесвіт, 1961, №4). «Я ніколи не думав, що ви – художниця». (Докія Гуменна «Скарга майбутньому», 1949). – Професор університету Лаговський, – представила його генеральша Петровій, – художниця Петрова... (Агатангел Кримський «Андрій Лаговський», 1919).] // наро́дна худо́жниця – творчиня народного малярства. [Автори користуються нагодою висловити щиру подяку народній художниці УРСР О. Кульчицькій <…> (Мистецтво, 1961).] // абстра́ктна худо́жниця – творчиня абстрактного малярства. [Таке було бажання самої абстрактної художниці. (Всесвіт, 1967, №4).] 2. та, хто досягла високої досконалості, вправності в якомусь мистецтві. [Щодо аналізу і проникнення в жіночу душу, розкриття її почуттів, властивостей і порухів, то Кобилянська – першорядна художниця. (Всесвіт, 1978, №2).] див.: ма́лярка; живопи́сиця, графіки́ня, ску́льпторка; абстракціоні́стка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 814. Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 169. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов). Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич). Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

ціли́телька, цілительок, ч. ціли́тель та, хто зцілює від чогось. [Як, наприклад, моя бабуся Пелагея, відома цілителька, сільський філософ, котра говорила, що думала, у вічі начальству, готувала людям ліки <…>. (Володимир Лис «Місяць, обмитий дощем» (збірка), 2017). Спочатку з’являються оголошення, де великими буквами написано:«На численні прохання цілителька така-то вже у вашому місті». (День, 2006). – Чи масте контакти з народними цілительками! (Наука і суспільство, 1990). Адже я міг би витратити цю тисячу франків на ліки, то краще вже я дам їх моїй цілительці, моїй Назі <…>. (Оноре де Бальзак «Батько Горіо», пер. Єлизавета Старинкевич, 1976).] див.: воро́жка, зна́харка Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 231 – книжн. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

ювіля́рка, ювіля́рок, юбіля́рка, юбіля́рок; ч. ювіля́р, юбіля́р та, чий ювілей святкують. [Окрім вишивання, юбілярка залюблена у квіти. (kpu.ua, 23.08.2019). Привітати ювілярок прийшли художники, представники Чернігівського земляцтва, друзі. (Україна молода, 2019). Несподіванкою для всіх було те, що юбілярка (правнучка Хоми Федоровича) подарувала родичам фотографію на якій зображені дочки священика на могилі батька. (zolotoustivska-zerkva-pivni.com, 19.09.2014). У бібліотеці своєї матері вона якось знайшла книжечку поезій І. Франка “В поті чола” з його автографом: “Славній ювілярці Х. Д. Алчевській”. (Людмила Смоляр «Минуле заради майбутнього», 1998). <…> «моя літературна програма ще не скінчена», — заявляє шановна ювілярка в автобіографії, написаній у березні 1927 р. (Павло Филипович «О. Кобилянська в літературному оточенні», 1928). Ювілей буде святкуватися публічно, і з різних закутків України пошлють ювілярці привітання. (Михайло Коцюбинський «Листи», 1901).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 843. Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 612. – ювілярка. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) – юбілярка

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Выруба́ть, ся, вы́рубить, ся = виру́бувати, ся, ви́рубати, ся; зру́бувати, зруба́ти; (все) — повиру́блювати, позру́бувати, ви́стинати, постина́ти; (сокирою, цюкаючи) — ви́цюкати. — Вирубай сучок з колоди, та тодї й обтеши. — Зрубав собі добру комору. — Увесь лїс повирублювали. — Вы́рубить ого́нь = ви́кресати огню́. — Что напишешь перо́мъ, не вы́рубишь и топоро́мъ, н. пр. = що напи́сано перо́м, того не ви́тягнеш і воло́м. н. пр.

Высокопа́рный, но = (про мову) — високомо́вний, пиха́тий, з висо́ка, висо́ким шти́лем, з письме́нна. (С. Л.). — Написано добре, тільки вже надто високим штилем. — Якось з письме́нна гово́рить.

Замара́ть, зама́рывать, ся = 1. закаля́ти, забрудни́ти, опога́нити і д. Зама́зать 2. — Закаляв руки. — Забруднив одежу. 2. ви́черкнути, виче́ркувати, ви́мазати, вима́зувати. — Що було написано, він геть усе вичеркнув. 3. обреха́ти, очорни́ти, обмо́вити, закаля́ти, обрі́хувати, чорни́ти, обмовля́ти, каля́ти. — Обрехав мене перед начальством. — Він закаляв мою честь.

Затере́ть, затира́ть, ся = зате́рти, затира́ти, ся, (про кільки) — позатира́ти, ся. — Крига затерла дуба. — Затер усе, що було написано. — Затере́ть квасъ, пи́во = завари́ти.

Лобъ = ліб (К. З. о Ю. Р.), лоб, чо́ло. — Добре лоба набив об двері. Чайч. — Боли ть моя головонька від самого чола. н. п. — Зробили ж ми се дїло, аж нам чодо впріло. н. п. — На чолї не написано, хто який.

Опи́ска = обпи́ска, по́ми́лка, о́гріх (в написаному).

Отвѣ́тъ = одві́т (С. Л.), відві́т (С. Жел.), о́тпо́відь (С. Ж. З. Л.), ві́дповідь (С. Жел.), тільки на словах — о́д(від)мо́ва, од(від)ка́з (С. Л.), тільки на письмі — од(від)пис (С. З. Л.), о́д(від)пи́ска. — Що хоч спитай, на все, як слїд, розумний зараз дасть одвіт. К. Ст. — Не письменний я, так не знаю, яку тобі на се одповідь дать. О. Ст. — І тільки одповідь мав дати і гнїв царський свій показати. Кот. — На питання був скупим, а щедрим на одмови тільки. Ст. Г. — Не питайсь ти нїколи про це, бо одмови дать не зможе вона. Чайч. — Вдивляв ся у темряву, неначе на їй написана одмова на питання. Пісоч. — На це письмо дайте о́дписку. Лев. — Въ отвѣ́тъ = на о́дповідь. — А почувши на одповідь, що ще... Лев. В.

Перема́рывать, перемара́ть, ся = 1. каляти, вима́зувати, покаля́ти, ви́мазати, позака́лювати, повима́зувати, пообма́зувати, ся. — Позакалював усю одежу. 2. вичі́ркувати, перечі́ркувати, повичі́ркувати, поперечі́(е́)ркувати. — Що було написано, геть усе поперечеркував.

Перепи́сывать, переписа́ть, ся = 1. перепи́сувати, спи́сувати, переписа́ти, списа́ти, ся, скопіюва́ти, ізкопіюва́ти, поперепи́сувати і т. д. — Треба переписати, бо погано написано. — Той лист ізкопіювавши, послали. Л. В. 2. спи́сувати ся, листува́ти ся (С. Л. Ос.), сла́ти ся. — Дорошенко через ченця листував ся з Шереметєвим. Кн.

Пома́рка = заче́ркнене, заче́ркнуте (місце в написаному).

Рокъ = до́ля (С. Пар.), судьба́ (С. Жел.), призначе́ння, пере́дсуд; безтала́ння (С. Ш.), лиха́, нещасли́ва годи́на (С. З.). — Нещаслива ж моя годинонька! С. З. — Така її доля! К. Ш. — Такъ суди́лъ рокъ = так суди́лось, така́ до́ля, так на роду́ напи́сано.

Свя́зно = 1. до ладу́, скла́дно. — Росказав усе до ладу. 2. не вира́зно, не розбі́рно, не чи́тко. — Не виразно написано.

Секта́нтъ, секта́торъ = сектя́рь. — Стаття написана взагалї проти сектярів релїгійних. Кн.

Черново́й = на́черно напи́саний. — Чернова́я бума́га = чорня́к, черне́тка (С. Жел.).

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)