Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 32 статті
Запропонувати свій переклад для «отвести»
Шукати «отвести» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Отвести́, см. Отводи́ть.
Отводи́ть, отвести́ и отве́сть –
1) відво́дити, відве́сти́, відпрова́джувати, відпрова́дити, заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити кого́ куди́.
• -ди́ его домой – відведи́ його́ додо́му.
• -сти́ кого в тюрьму – відпрова́дити, запрова́дити кого́ до в’язни́ці.
• -веди́те лошадь в конюшню – заведі́ть коня́ до ста́ні.
• -сти́ кого в сторону (от чего) – відве́сти́ кого́ на бік (від чо́го);
2) (отвратить) відво́дити, відве́сти́, відверта́ти, відверну́ти кого́, що від чо́го.
• -сти́ кого от греха, от ссоры – відве́сти́, відверну́ти кого́ від гріха́, від сва́рки.
• -сти́ воду, дождь, громовой удар – відверну́ти во́ду, дощ, грім.
• -сти́ удар чем-либо – відхили́ти уда́р чим.
• -сти́ что-либо рукою – відхили́ти що руко́ю.
• -ди́ть глаза – відво́дити (відверта́ти) о́чі від чо́го (личн. и безл.), (морочить) ману́ (на)пуска́ти, (на)пусти́ти на ко́го, о́чі засніти́ти кому́.
• -ди́ть боль – здійма́ти, гамува́ти біль.
• -ди́ть душу, сердце на чём – розважа́ти, розва́жити ду́шу, се́рце чим, спочи́ти душе́ю, се́рцем на чо́му, відво́дити, розво́дити ду́шу з ким.
• Не в силах -сти́ голос – го́лосу не відтя́гне.
• -сти́ дух – відсапну́ти;
3) приділя́ти, приділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ що.
• -ди́ть солдатам квартиры – приділя́ти козака́м примі́щення, ста́вити козакі́в на пості́й.
• -сти́ землю колонистам – приділи́ти зе́млю колоні́стам (оса́дникам);
4) -ди́ть свидетелей, юрид. – усува́ти, усу́нути сві́дків;
5) -ди́ть деревья – відса́джувати дерева́.
Отведё́нный –
1) відве́дений, відпрова́джений;
2) відве́рнений, відхи́лений;
3) приді́лений;
4) юрид. – усу́нений.
Душа́ –
1) душа́ (ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!];
2) (особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)].
• Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько.
• Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки.
• Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)];
3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)].
• Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів].
• Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)].
• Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити.
• Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти.
• До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́.
• Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)].
• За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю.
• От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця.
• От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.). Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)].
• Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця].
• По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли.
• Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́.
• Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́.
• Трогать -шу – пору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця.
• Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу].
• Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є.
• В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе.
• На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно.
• Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці.
• Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий.
Ка́рцер – ка́рцер (-ру). [Ворожи́ла йому́ нулі́, єдини́ці, ка́рцер та и́нші шкільні́ бі́ди (Васильч.)].
• Исправительный -цер – ка́рний ка́рцер.
• Отвести в -цер – відпрова́дити до ка́рцеру.
• Посадить в -цер – завда́ти до ка́рцеру кого́.
• Строгий -цер – тяжки́й ка́рцер.
Поотвести́ – повідво́дити кого́ и кому́ що. Срв. Отвести́.
Провожа́ть, проводи́ть –
1) прово́дити и проводжа́ти, прове́сти́, опроводжа́ти, опроводи́ти, випроводжа́ти, ви́проводити, (отвести) відпрова́джувати, відпрова́дити, (обычно немного) надво́дити, надве́сти́, підво́дити, підве́сти́ кого́ куди́. [Лука́ш прові́в мене́ за ца́рину (М. Вовч.). Ой, хто мене́ молоду́ю проведе́ додо́му? (Пісня). Нагоду́є, на доро́гу дасть і ви́проводить за село́ (Квітка). Я вас опроводжу́ аж додо́му (Квітка). Відпрова́дьте мене́ ту́ди го́рами (Франко). Надвела́ тро́хи ву́лицею (Л. Укр.). Я вас надведу́ аж додо́му (Крим.). Пі́демо, підведу́ тя (тебя) за село́ (Франко)].
• Я -ди́л его в город – я прові́в (надві́в) його́ до мі́ста.
• -жа́ть взглядом – прово́дити по́глядом, очи́ма кого́;
2) (из дому; со двора) виряджа́ти, ви́рядити, випроводжа́ти и випрова́джувати, ви́проводити, проводжа́ти (спроводжа́ти) и прово́дити, прове́сти́ кого́. [Виряджа́ла в світ мене́ ма́тінка (Рудан.). Її́ в доро́гу виряджа́ли сестри́ці, по́други й брати́ (Самійл.). Спроводжа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня). Проводжа́ла си́на ма́ти (Шевч.). Провела́ я сино́чка сво́го у ві́йсько].
• Мать -ди́ла сына на войну – ма́ти ви́рядила си́на на війну́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
• аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
• бесстыжие глаза – безсоромні очі;
• блуждающие глаза – блудні очі;
• бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
• быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
• ввалились глаза, щёки у него, у неё –
• см. Вваливаться;
• в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
• в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
• в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
• в глазах – в очах (устар.) в очу;
• видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
• в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
• во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
• возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
• [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
• в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
• выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
• вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
• глаза блуждают – очі блукають;
• глаза водянистые – водяві очі;
• глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
• глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
• глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
• глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
• глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
• глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
• глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
• глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
• глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
• глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
• глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
• глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
• глаза шире брюха – завидющі очі;
• глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
• глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
• глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
• глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
• глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
• глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
• двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
• для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
• дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
• за глаза – позаочі; позаочима;
• за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
• за глаза станет – аж надто стане;
• закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
• закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
• закрывши глаза – сліпма, осліп;
• закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
• заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
• замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
• зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
• и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
• и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
• и глаз не показывает – і очей не показує;
• и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
• и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
• искать глазами – позирати;
• искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
• как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
• колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
• куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
• лишь бы с глаз – аби з очей;
• лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
• мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
• мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
• мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
• на глаз – [як] на око, як глянути;
• на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
• на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
• насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
• невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
• не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
• не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
• неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
• не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
• не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
• не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
• не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
• ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
• нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
• обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
• одним глазом – на одно око;
• опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
• отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
• от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
• открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
• открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
• охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
• плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
• по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
• подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
• положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
• поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
• пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
• показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
• попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
• попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
• потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
• правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
• прямо в глаза – у живі очі;
• прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
• прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
• пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
• пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
• ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
• ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
• сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
• своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
• своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
• с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
• минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
• с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
• с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
• следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
• смерить глазами – зміряти очима (оком);
• смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
• смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
• смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
• сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
• соринка в глазу – порошинка в оці;
• со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
• с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
• спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
• с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
• стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
• стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
• таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
• темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
• тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
• ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
• у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
• у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
• уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
• уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
• у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
• устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
• хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
• человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
• человек с дурным глазом – лихий на очі;
• швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
• щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
• щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОТВОДИ́ТЬ ще відпрова́джувати, (винувачення) відкида́ти;
отводить глаза́ кому забива́ти ба́ки; ману́ пуска́ти на кого;
отводить ду́шу ще вилива́ти ду́шу, вилива́ти се́рце, спочива́ти душе́ю;
отводить роль признача́ти /приділя́ти, готува́ти/ ро́лю /роль/;
отводя́щий що /мн. хто/ відво́дить тощо, ста́вши відво́дити, покли́каний відве́сти́, за́йня́тий відво́дом, відві́дни́к, реконстр. відводі́й, прикм. тех. відвідни́й, відводо́вий, для відво́ду /відве́дення/;
отводя́щий глаза́ окозами́ювач;
отводя́щий ду́шу ра́ди́й ви́лити ду́шу, спочи́ти душе́ю;
отводя́щий мы́сли зда́тний відверну́ти думки́;
отводя́щий обвине́ние відкида́ч винува́чення;
отводя́щий роль ра́ди́й приділи́ти роль;
отводя́щий уда́р стил. перероб. відві́вши уда́р;
отводя́щийся/отводи́мый відво́джуваний, відпрова́джуваний, відхи́люваний, відки́даний, відве́ртаний, приді́люваний;
ОТВЕСТИ́, отвести́ ду́шу (не стриматися) да́ти се́рцю во́лю, (гнівно) ви́кипіти, (у спокої) відпочи́ти душе́ю;
отвести́ ме́сто да́ти мі́сце;
Бог отвёл Бог ми́лував.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Отводить, отвести –
1) (кого) відво́дити, -во́джу, -во́диш, відвести́, -веду́, -веде́ш, відпрова́джувати, -джую, -джуєш, відпрова́дити, -джу, -диш (кого);
2) (что) відверта́ти, -та́ю, відверну́ти, -ну, -неш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Душа – душа. По душе – по душі; до серця; до сподоби. Без души (что делать) – не тямлячи себе. Отвести душу – спочити душею. В душу не идет – в душу не лізе. От души – від щирого серця. Отдать на душу – віддати на віру. Сколько душе угодно – досхочу; скільки душа забажає. С души тянет – з душі верне. Покривить душою – покривдити; взяти гріха на душу; схибнути; не по правді зробити. Душа в пятки ушла – на душі похололо; душа не на місці.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Отводить, -вести – відво́дити, відве́сти;
• о. (ручей) – відверта́ти, відверну́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Глаз
• Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза – блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха – завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз – аби з очей.
• Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу – порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Голос
• Большинством, по большинству голосов – більшістю (перевагою) голосів.
• Быть в голосе (разг.) – бути в голосі (при голосі).
• В голос плакать, причитать – [Голосом] голосити; тужити; заводити.
• Во весь голос кричать – на весь (на повний, на повен, на цілий [свій]) голос кричати; (згруб.) на весь рот (на все горло, [як] на пуп) кричати.
• Во весь голос петь – на весь (на повний, на повен, на цілий [свій]) голос співати; на всі груди співати.
• В один голос говорить, утверждать – одностайно (одноголосно) говорити, твердити; (у)водно (іноді книжн. в один голос) говорити, твердити.
• Возвышать, возвысить, повышать, повысить голос – підносити, піднести (піднімати, підняти, підводити, підвести), підвищувати, підвищити голос.
• Глас народа — глас Божий – голос народу — голос Божий.
• Говорить грубым (низким), высоким (тонким) голосом – говорити низьким (розм. товстим, грубим) голосом (товсто), високим (розм. тонким) голосом (тонко, тоненько).
• Голоса недостаёт у кого – голосу не стає кому; голосу не відтягне хто.
• Голос совести, сердца (перен. книжн.) – голос сумління (совісті), серця.
• Заговорить сладеньким голосом – о(бі)зватися (заговорити) солоденько; о(бі)зватися на солодкім (на солодкому) меду.
• Избирать, избрать подачей голосов – обирати, обрати голосуванням.
• Иметь право голоса – мати право голосу (на голос).
• Кричать не своим голосом – кричати (гукати, волати) несамовито (мов несамовитий, не своїм голосом).
• Не в силах отвести (подать) голос, заговорить – голосу не відтягне (не відведе, не зведе).
• Обладать сильным голосом – мати сильний голос; (розм.) гортань добру мати.
• Петь в два, в три голоса – співати на два, на три голоси; співати двоголос(н)о, триголос(н)о.
• По голосу слышно – з (по) голосу чути.
• Подавать, подать голос – подавати, подати голос; о(б)зиватися, о(бі)зватися; датися чути.
• Подача голосов – голосування.
• Поднимать, поднять голос в защиту кого, чего – піднімати, підняти (підносити, піднести, підводити, підвести) голос в (на) оборону кого, чого.
• Поднимать, поднять голос против кого, чего – піднімати, підняти (підносити, піднести, підводити, підвести) голос проти кого, чого; протестувати проти кого, чого.
• Подтягивать, подтянуть голосом кому – на повний (на повен, на весь, на цілий [свій]) голос говорити (казати), заявляти.
• Решить в один голос, единогласно – одностайно (одноголосно) постановити (ухвалити).
• С голоса учить (разг.) – з голосу (на слух) учити.
• С чужого голоса говорить (разг.) – з чужого голосу (чужим голосом) говорити (казати).
Душа
• Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що.
• Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що.
• Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого.
• Брать на душу – брати на себе.
• В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці).
• В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках).
• В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне.
• В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй).
• Всей душой – усією душею; цілим серцем.
• Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що.
• В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі.
• В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр.
• Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким.
• Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому.
• Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого.
• Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто).
• Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення).
• До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця.
• Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув.
• Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто.
• Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає.
• Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого.
• Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це.
• Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто.
• Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що.
• Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю.
• Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр.
• Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце).
• Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце.
• Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр.
• Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі.
• За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею.
• Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі.
• Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому.
• Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу.
• Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі).
• Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому.
• Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце.
• На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою].
• На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому.
• Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі).
• Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.]
• Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це.
• Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким.
• Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько.
• Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко).
• Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний.
• Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким.
• От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі.
• Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки.
• От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити).
• Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому.
• Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій.
• Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею.
• Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі.
• Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр.
• С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити.
• С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати).
• Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу.
• Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.]
• У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина.
• Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр.
• Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр.
• Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче).
• Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина.
• Человек большой души – людина великої душі (великого серця).
• Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.
Отводить
• Не в силах отвести голос кто – голосу не зведе (не відтягне) хто.
• Отводить, отвести глаза (взгляд, взор) от кого, от чего – відводити, відвести очі (погляд, зір) від кого, від чого.
• Отводить, отвести глаза кому – відводити, відвести (заснічувати, заснітити) очі кому; (іноді) ману пускати, пустити (напускати, напустити) на кого. [Секлета: Та годі, годі! Нічого мені ману пускати, очі одводити. Старицький. Та вони… так тобі засвітять очі, що ти й сама незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• Отводить, отвести душу – розважати, розважити (відводити, відвести) душу; (іноді) спочивати, спочити душею; (поет.) душу відволожувати, відволожити. [Хоч би одна людина, з якою можна було б поговорити, розважити душу. Щербак, перекл. з Чехова. Зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й одводив там душу. Коцюбинський.]
• Отводить, отвести от себя, от кого-либо подозрение, обвинение… – відводити, відвести (відвертати, відвернути) від себе, від когось підозру, обвинувачення (звинувачення)…

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

отводи́ть, отвести́ відво́дити, відве́сти; відхиля́ти, відхили́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Відпрова́джувати, відпрова́дити –
1) отправлять, отправить, отсылать, отослать;
2) проводить, провести, отводить, отвести;
3) спроваживать, спровадить.
Заво́дити, -джу, заве́сти́ –
1) заводить, завести.
• Заво́дити на поса́д (молоду́) – сажать новобрачную в красный угол.
2) отводить, отвести;
3) вставлять, вделывать, всовывать.
• Заво́дити в паліту́рки – переплетать (книги).
4) заносить, вносить (в книгу запись);
5) класть, положить (на ноты);
5) прикреплять, прикрепить (сапог к колодке);
7) начинать, начать;
8) заводить, разводить, основывать;
9) запевать, затягивать песню;
10) выть, плакать.
• Так заве́дено – так принято.
Запрова́джувати, запрова́дити, -джу (до чо́го, в що) –
1) вводить, ввести (в норму, систему), учреждать, учредить;
2) заводить, завести, отвести.
Засні́чувати, засніти́ти, -чу́, -ти́ш –
1) засыпать, засыпать, забить (чем-либо сыпучим);
2) засніти́ти о́чі – отвести глаза, отуманить, одурачить;
засні́чуватися, засніти́тися –
1) зарождаться, зародиться;
2) покрыться чем-либо;
3) закупориваться, закупориться (о гнойной ране).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Отводить, отвести, отвесть –
1) (куда) – відво́дити, відве́сти, відпрова́джувати, відпрова́дити, заво́дити, завести, запрова́джувати, запрова́дити кого́ куди;
2) (отклонять) – відво́дити, відве́сти, відверта́ти, відверну́ти кого́, що від чо́го;
3) (предоставить) – визнача́ти, визначити, приділяти, приділити кому́ що; о. землю колонистам – приділити зе́млю, колоні́стам (оса́дникам); о. квартиры – приділяти кому́ примі́щення, ста́вити кого́ на пості́й;
4) (свидетелей, кандидатов) – відстороняти, відсторонити.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відпрова́джувати, -джую, -єш, сов. в. відпрова́дити, -джу, -диш, гл.
1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать, отвести; спроваживать, спровадить, прогнать. Завтра відпровадить у Прилущину двісті жолнірів, щоб вони спалили Ржавець. Стор. МПр. 99.
2) Проводить, провести. Нам пошли, Боже, вік і здоров’я, щоб цей празник одпровадить, нового году діждать легенько. Ном. № 11573.
Відтяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. відтягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Оттаскивать, оттащить, отволочь.
2) Оттягивать, оттянуть, отвлекать, отвлечь.
3) Гла́су не відтя́гне. Не въ силахъ отвести голосъ, заговорить. Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Новомоск. у.
Відхиля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. відхили́ти, -лю́, -лиш, гл.
1) Отклонять, отклонить; отвращать, отвратить, отвести. МВ. І. 21.
2) Пріотворять, пріотворить. Відхили трошки двері. Двері були відхилені, то я й зазирнув. Харьк.
Заво́дити, -джу, -диш, сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл.
1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. МВ. II. 190. — перо́м. Повести куда нибудь линію пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383.
2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком... А брат сестру за стіл завів. Грин. III. 512. Заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обрядъ: сажать новобрачную за столъ въ красномъ углѣ. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Левиц. І. 21. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. Грин. III. 429.
3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Чуб. III. 393. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімна вода. Чуб. V. 108. Я заведу тебе до нас. Г. Барв. 241.
4) Вставлять, вставить, вдѣлывать, вдѣлать во что, всовывать, всунуть. Заво́дити цу́рки. При постройкѣ ду́ба (лодки изъ цѣльной колоды): распоровъ колоду, вставлять въ щель распорки для распиранія боковъ. Вас. 151. — у ри́тки, у шо́хти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстія названныхъ снарядовъ. См. Варстат. Вас. 166, 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). Славяносерб. у. — під скло. Вставлять въ рамку подъ стекло (картину).
5) Вносить, внести (въ книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею... О. 1861. XI. Кух. 34.
6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні... і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. Левиц. Пов. 225.
7) Прикрѣплять, прикрѣпить сапогъ къ колодкѣ гвоздями или веревочкой (у сапожниковъ). Сумск. у.
8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. Федьк.
9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Рудч. Ск. І. 131. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй... хазяйство завести маленьке. Гліб. 58. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п’єш, гуляєш, бенкети заводиш. Чуб. V. 1020. Як би у нас на селі школу завести. Ком. І. 23. Завести́ поду́шне. Завести недоимку въ уплатѣ подушной подати. НВолын. у.
10) Запѣвать, запѣть, затягивать, затянуть, начинать, начать пѣсню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Стор. I. 133. Завели вдвох пісеньку. Г. Барв. 198. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. Федьк. I. 24.
11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. Млак. 76.
12) Так заве́дено. Такъ принято, таковъ обычай. Вас. 212.
Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл.
1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Чуб. V. 304. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. Грин. III. 285.
2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Стор. МПр. 44. Нового не запроваджай, старовини держись. Ном. № 685.
Засні́чувати, -чую, -єш, сов. в. засніти́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Засыпа́ть, засы́пать, забить (чѣмъ-либо сыпучимъ). Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано, очі заснічено — т. е. засыпано землею въ могилѣ. Г. Барв. 78.
2) — о́чі. Отвести глаза, отуманить, одурачить. Та вони, прокляті цигани, так тобі заснітять очі, шо ти й сам не зчуєшся, як і гроші їм викинеш. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл.
1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести, *проводить.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Отводить, отвести — відво́дити, відве́сти; відверта́ти, відверну́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Отвести́ = д. Отводи́ть.
Отводи́ть, отвести́ = од(від)во́дити (С. Л.), одвести́, кого силою — одпрова́дити. С. Л. — Отводи́ть кварти́ры = розво́дити по квати́рях, ста́вити на посто́й.
Душа́ = душа́. – Безъ души́ = не тямлячи себе́. — Въ ду́шу не йде́тъ = в ду́шу, в пе́льку не лїзе, з душі́ ве́рне. — Душа́ въ пя́тки ушла́ = душа́ не на мі́стї, на душі́ похоло́ло, ковалї кую́ть, в ли́тках засти́гло. — На душѣ́ мути́тъ = з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно. — Отда́ть на́ душу = відда́ти на ві́ру. — Отвести́ ду́шу = спочи́ти душе́ю, на сьвіт народи́тись, сьвіт поба́чити. — Отъ души́ = від щи́рого се́рця. — Покриви́ть душе́ю = взяти гріха́ на ду́шу, схибну́ти, скри́вдити. — По душѣ́ = по се́рцю, до сподо́би, до ми́слї. — А хоч знайдеш в червонім намистї, та не знайдеш такої до мислї. н. п. — Мати сина оженила, та взяла невісточку не під мислоньки. н. п. — Не до мислї жінку взяв, так я з нею жить не став. н. п. — Ско́лько душѣ́ уго́дно = скільки душа́ забажа́є, до схочу́. — Съ души́ тя́неть = з душі́ ве́рне, ну́дить. — Чуть де́ржится душа́ = тільки душа́ в тїлї, тільки живи́й та те́плий.

Запропонуйте свій переклад