Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 127 статей

Запропонувати свій переклад для «отдать»

Шукати «отдать» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Отдава́ть, отда́ть – 1) віддава́ти, відда́ти, відступа́ти, відступи́ти кому́ що. • -а́ть назад – поверта́ти, поверну́ти. • -ва́ть все свои силы, всё своё время чему – усі́ си́ли свої́, уве́сь свій час віддава́ти чому́, усі́ си́ли свої́ оберта́ти (поклада́ти) на що. • -дать свою жизнь чему – своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. • -да́ть богу душу – бо́гу ду́шу відда́ти. • -а́ть долг, долги – відда́ти, поверну́ти кому́ борг, повіддава́ти, поверта́ти борги́. • Не -да́ть (долга) – (шутл.) відда́ти на жиді́вське пу́щення (на жиді́вського Пе́тра). • -ва́ть деньги в долг, взаймы, на проценты – дава́ти гро́ші в по́зи́ку, на про́цент. Срв. Долг. • -а́ть в-наём, в-наймы кому что – найма́ти, на(й)ня́ти кому́ що. • -да́ть на хранение, на продержание – да́ти на перехо́ванку, на переде́рж(ув)ання. • -да́ть под заклад – да́ти в (на) заста́ву, заста́вити що. • -да́ть в залог (недвижимое имущество) – записа́ти в заста́ву (нерухо́ме майно́). • -да́ть в дар (пожаловать) кому что – віджа́лувати, повіни́ти кому́ що. • Он -дал жене половину своего состояния – він відда́в (відступи́в, повіни́в) жі́нці полови́ну сво́го́ ста́тку. • -ва́ть в наследство – поступа́ти в спа́док кому́. • -ва́ть землю в аренду, на откуп – здава́ти (пуска́ти) зе́млю в посе́сію, в (на) оре́нду. • -да́ть рукопись в печать – відда́ти руко́пис до дру́ку, пусти́ти руко́пис у друк. • -да́ть приказ, повеление – да́ти нака́з, наказа́ти, звелі́ти, загада́ти. • -а́ть поклон – віддава́ти, відда́ти поклі́н кому́, (ответно) відклони́тися кому́. • -да́ть честь, хвалу кому – відда́ти ша́ну, хвалу́ кому́. • -да́ть долг природе – відда́ти нале́жне нату́рі. • -да́ть последний долг кому – оста́нню ша́ну кому́ відда́ти. • -ва́ть салют – ясу́ воздава́ти. • -да́ть кому пальму первенства – відда́ти (призна́ти) пе́ршенство кому́. • -да́ть кому справедливость – призна́ти кому́ справедли́вість, ви́знати за ким справедли́вість. • -даю́ это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор – даю́ це вам на во́лю (на ва́шу во́лю). • -да́ть на чей суд – да́ти на чий суд. • Не -ва́ть себе отчёта в чём-л. – не здава́ти собі́ спра́ви в чо́му, не тя́мити чого́. • Не -даю́ себе отчёта, что со мною происходит – сам себе́ не розбира́ю, що зо мно́ю ро́биться (ді́ється). • Ни в чём не -ва́ть себе отчёта – нічо́го не прийма́ти до свідо́мости. • -ва́ть в школу – віддава́ти, запи́сувати до шко́ли кого́. • -да́ть в ученье – (від)да́ти в нау́ку кого́. • -а́ть под суд – ста́вити, поста́вити на суд, віддава́ти, відда́ти до су́ду кого́. • -да́ть город на разрушение (разграбление) – пусти́ти мі́сто на руї́ну (на пограбува́ння). • -а́ть кого-л. в жертву, в добычу кому, чему – (по)дава́ти, (по)да́ти, (по)пуска́ти, (по)пусти́ти кого́ на пота́лу кому́, чому́. • -а́ть на посмеяние, на смех – подава́ти, пода́ти на глум, на сміх кому́ кого́, що. • -а́ть на попечение кому кого – припоруча́ти, припоручи́ти кому́ кого́, що. • -да́ть руку дочери – заручи́ти дочку́. • -а́ть дочь замуж – видава́ти, ви́дати, (від)дава́ти, (від)да́ти дочку́ за́між за ко́го, дружи́ти, одружи́ти до́чку з ким. • -да́ть в солдаты, в лакеи – відда́ти (завда́ти) в москалі́, в льока́ї. • -да́ть в услужение, в наймы – (від)да́ти в слу́жбу, в на́йми, завда́ти на по́слу́ги кого́, на(й)ня́ти кого́ куди́. • -да́ть кого под власть (под иго) кому – підда́ти кого́ під ко́го, підда́ти кого́ під ярмо́ кому́, підда́ти кого́ під чию́ корми́гу. • -да́ть кого, что во власть кому – відда́ти, попусти́ти кого́, що кому́. [Не попу́стимо рі́дного кра́ю ляха́м]; 2) (о вкусе, запахе) відго́нити, дхну́ти, души́ти, безл. відго́нитися. • Вода -даё́т гнилью – вода́ відго́нить (дхне, ду́шить) гнили́зною. • Его образы -даю́т чем-то екзотическим – його́ о́брази відго́нять (дхнуть) чимсь екзоти́чним; 3) відбива́ти, відби́ти. • Это ружьё сильно -даё́т – ця рушни́ця ду́же відбива́є. • Пушка -даё́т (назад) – гарма́та відбива́є (сіда́є). • -да́й назад – оступи́сь! поступи́сь! 4) (отражать звук) віддава́ти, відда́ти, відгу́кувати, відгукну́ти. • Эхо -ва́ло слова – луна́ відбива́ла слова́; 5) мор. (о снасти) – попуска́ти, попусти́ти. • -ать паруса – розпусти́ти, розвину́ти вітри́ла. • -да́ть якорь – (за)ки́нути я́кір (кі́твицю), ста́ти на я́кір. • -дать корму – відверну́ти корму́. • -да́ть причал – відда́ти кінці́, спусти́ти з ли́нов. -да́й причал! – відда́й кінці́! спуска́й з ли́нов! 6) віддава́ти, відда́ти, відли́г(ну)ти; поле́гшати. • На дворе -дало немного – надво́рі тро́хи віддало́, відли́гло. • Стужа -даё́т – моро́з ме́ншає. • Больному -дало – хо́рому поле́гшало. • О́тданный – ві́дданий и т. д.

Отда́ть, см. Отдава́ть.

Дань – дань (р. дани), данина́, (редко) да́ча, (султану от христиан) гара́ч (точнее хара́дж). • Дань от пчеловодства – воскове́. • Д. от помола – сухоме́льщина. • Д. от рогатого скота – поволі́вщина, рогове́. • Дань зерном – о́сип; осі́нщина. • Д. от рыбной ловли – ло́вщина, ста́вщина; за проезд – возове́, мостове́. • Дань на оружие – ору́жня данина́. • Д. на содержание суда – судова́ данина́. • Годовая дань – роківщи́на. • Отдать дань уважения – відда́ти шано́бу. [Зібра́лися лю́ди відда́ти його́ дорогі́й па́м’яті шано́бу (Грінч.)].

Душа́ – 1) душа́ (ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!]; 2) (особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)]. • Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько. • Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки. • Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)]; 3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)]. • Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів]. • Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)]. • Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити. • Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти. • До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́. • Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)]. • За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю. • От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця. • От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.). Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)]. • Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця]. • По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли. • Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́. • Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́. • Трогать -шу – пору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця. • Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу]. • Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є. • В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе. • На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно. • Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці. • Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий.

Заба́ва – 1) см. Забавле́ние; 2) (развлечение) заба́ва, за́бавка, розва́га, уті́ха, ум. уті́шка. [Положу́ дереви́нку в коли́сочку та бу́ду колиха́ти: бу́де мені́ за́бавка (Рудч.). Зірва́ла кві́тку з голови́, ки́нула мені́ на за́бавку (Г. Барв.). Тобі́ все смі́шки та вті́шки (Номис)]. • -вы (увеселенья) – гу́льбощі (-щів), гу́льбини (-бин), (і́)гри́ща (р. (і́)грищ). [Не вто́млена гу́льбощами, го́рем не перему́чена, ясна́ була́ собі́, як ти́хеє лі́то (М. Вовч.). Там гу́льбини тоді́ були́: зібра́лись ро́дичі і чужі́ до́брі лю́ди і весели́лись собі́ (Сл. Гр.). Діво́чі і́грища незабу́тні (Куліш)]. • Место -бав – гу́льбище, гри́ще. • Пойти на -ву кому; отдать на -ву кому что – піти́ на гри́ще кому́; відда́ти (пусти́ти) кого́, що на гри́ще, на і́грашку, на ви́грашку кому́. [Та все пішло́ царя́м на гри́ще (Шевч.). Ні, не вби́ли, а пусти́ли москаля́м на гри́ще (Шевч.). Вона́ й бере́ мене́ в поко́ї синка́м на ви́грашку (Шевч.)]; 3) (мешканье) ба́влення, ба́віння, барі́ння; 4) см. Заба́вка.

Заве́дывание – заві́дування; (ве́дение) ві́дання, (распоряжение) порядкува́ння, ору́дування, (гал.) заря́джування чим; (хозяйничание) господарюва́ння де. • Отдать в -ние – відда́ти в заві́дування; (поручить) приручи́ти кому́ що.

Зашта́т – зашта́т (-ту). • В -та́т отдать, уволить кого – звільни́ти у зашта́т кого́. • В -та́т отчислить – ви́писати по-за штат. • В -те кто – у зашта́ті хто.

Кабала́ – 1) кабала́, нево́ля, ра́бство. • Отдать в -лу́ – у нево́лю відда́ти, в кабалу́ завда́ти кого́. • Попасть в -лу – понево́литися, упа́сти в нево́лю. • Взвести на себя -лу́ – пені́ собі́ напита́ти; 2) (тяжёлые условия) па́нщина, кріпа́цтво. [Згада́ймо Франка́ з його́ па́нщиною на чужі́й робо́ті у на́ймах (Єфр.). Я жив в кріпа́цтві у діте́й, в кайда́нах у роди́ни (Крим.)].

Кра́ска – 1) (красящее вещество) фа́рба, кра́ска. [Віко́нниці помальо́вані я́сно-си́ньою фа́рбою (Н.-Лев.). Кра́ски мені́ подарува́ли (Комар.)]. • -ка акварельная – акваре́льна (акваре́льова) фа́рба. • -ка белая – бі́ла фа́рба, біли́ло, біль (р. бі́лю). • -ка декоративная – оздо́бна фа́рба. • Естественная -ка – приро́дна фа́рба. • Жёлтая -ка – жо́вта фа́рба, жовти́ло, жо́втка. • Зелёная -ка – зеле́на фа́рба, зелі́нка. • Искусственная -ка – шту́чна фа́рба. • Керамическая -ка – машля́к (-ку́). • Клеевая -ка – фа́рба клейова́, кольфа́рба. • Красная -ка – черво́на фа́рба, черві́нка, черво́не краси́ло. • Малярная -ка – фарба́рська (краси́льна) фа́рба. • Масляная -ка – олі́йна фа́рба. • Огнеупорная -ка – вогнетрива́ла фа́рба. • Типографская -ка – друка́рська фа́рба. • Растительная -ка – росли́нна фа́рба. • Сухая -ка – суха́ фа́рба. • Скоровысыхающая -ка – скоросо́хла фа́рба. • Синяя -ка – си́ня фа́рба, сини́ло. • Эмалевая -ка – ема́льова (склицюва́та) фа́рба. • -ка для позолоты – золоти́ло. • -ка яичная – яє́чна фа́рба, те́мпе́ра. • Писать, написать -ми – малюва́ти, намалюва́ти. • -ми вырисовывать – вимальо́вувати, ви́малювати, (о мног.) повимальо́вувати. • Расписывать, расписать -ми – обмальо́вувати, обмалюва́ти, помалюва́ти, (о мног.) пообмальо́вувати; 2) (цвет) ба́рва, ко́лір (-льору). [Де ти бере́ш такі́ пи́шнії ба́рви, кольо́ри блиску́чі (Мирн.)]. • Светлые, тёмные -ки – ясні́, те́мні ко́льори; 3) (румянец) кра́ска, рум’я́нець (-нця). [Кра́ска со́рому ки́нулася в обли́ччя Лаго́вському (Крим.)]; 4) см. Кра́шение. • Отдать платье в -ку – відда́ти вбра́ння краси́ти (фарбува́ти).

I. На, предл. – 1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).

Надзо́р – до́гляд, на́гляд (-ду) за (над) ким, за (над) чим и (реже) кого́, чого́, дозі́р (-зо́ру) за ким, за чим и (реже) кого́, чого́; догляда́ння кого́, чого́ и за ким, за чим, нагляда́ння, назира́ння за (над) ким, за (над) чим и кого́, чого́, пильнува́ння кого́ и за ким, чого́. [До́гляд за викона́нням зако́нів (Наш). Поза ме́жами цензу́рного до́гляду (Рада)]. • Без -ра – без до́гляду (на́гляду), (о скоте и перен.) само́пас. [Щоб ді́ти самі́ без до́гляду не пустува́ли (Крим.). Ко́ні хо́дять само́пас (Поділля). Тако́ї цига́нської голо́ти не мо́жна пуска́ти само́пас (Франко)]. • Под -ром – під до́глядом (під на́глядом, під дозо́ром, під о́ком). [Чи не той, ча́сом, се Гавриле́нко, що був під до́глядом? (Коцюб.). Щоб усі́ урядо́вці були́ під на́глядом рад (Доман.). Під суво́рим дозо́ром свекру́хи (Ор. Лев.). Худо́ба під пи́льним (тщательным) дозо́ром (Мова). Ку́па діте́й під о́ком няньо́к (Франко)]. • Быть под -ром полиции – бу́ти під поліці́йним до́глядом (на́глядом). • Под -зор – під до́гляд (на́гляд, дозі́р), на до́гляд. [Ки́даю Насту́сю на твій до́гляд (Н.-Лев.)]. • Отдать под -зо́р – відда́ти під до́гляд (на́гляд, дозі́р). [Антоно́вича ві́ддано під до́гляд полі́ції (Доман.). Оддава́ти під поліці́йний на́гляд (Крим.). Віддаю́ юсти́цію під дозі́р в полі́цію (Франко)]. • Иметь -зо́р над (за) кем, чем – ма́ти до́гляд (на́гляд) за (над) ким, за (над) чим, догляда́ти кого́, чого́ (що) и за ким, за чим, пильнува́ти кого́ и за ким, чого́. [Ма́ти на́гляд над бібліоте́кою (Київ)]. • Прокурорский -зо́р – прокуро́рський до́гляд (на́гляд). • Технический -зо́р – техні́чний на́гляд.

Наё́м – 1) (действие и результат) найма́ння, на́йми (-мів); см. Нанима́ние; оконч. – а) на(й)няття (-ття́) кого́, на́йманка; поєдна́ння, з’єдна́ння, по[під]ря́дження и по[під]ряді́ння зго́дження и згоді́ння, догово́рення кого́; б) на(й)няття́ чого́; в) (сдача в -ё́м), вина(й)няття́, на(й)няття́ чого́. [Найма́ння робітникі́в на цукрова́рню (Київщ.). Як-що́ є на́йманка де, а в те́бе й шка́па є, то заро́биш (Лебединщ.). Найма́ння (на(н)няття́) буди́нків під шко́ли (Київщ.)]. • -ё́м имущественный – оре́нда. • -ё́м корабля – найма́ння (на(й)няття́) корабля́. • -ё́м личный – найма́ння по́слу́г. • -ё́м рабочей силы – найма́ння робо́чої (робі́тної) си́ли. • Плата за -ё́м чего – пла́та за найма́ння чого́, пла́та за що, наймове́ (-во́го); см. Наё́мный 2 (-ная плата). • Плата за -ё́м квартиры – пла́та за ква(р)ти́ру (за поме́шкання), кварти́рна пла́та, комі́рне (-ного). • В -ё́м – у на́йми. • Идти в -ё́м – йти в на́йми, найма́тися. • Брать, взять в -ё́м – найма́ти, на(й)ня́ти, (только недвиж. имущ.) орендува́ти, заорендува́ти що. • Отдавать, отдать, сдавать, сдать в -ё́м – винайма́ти, ви́на(й)няти, найма́ти, на(й)ня́ти, здава́ти, зда́ти в на́йми, (только недвиж. имущ.) дава́ти, здава́ти, зда́ти в оре́нду (в посе́сію) що. [Мо́жете шко́лу на лі́то зайня́ти безпла́тно, бо шко́лу не мо́жна винайма́ти за гро́ші (Крим.). Дві світли́ці лю́дям найма́ємо, а сами́ в одні́й живемо́ (Богодухівщ.). Здав ха́ту в на́йми (Звин.)]. • Квартира сдается в -ё́м – ква(р)ти́ру[а] винайма́ється. • Отдача, сдача в -ё́м – вина(й)ма́ння (вина(й)няття́), найма́ння (на(й)няття́) чого́. • Берущий в -ё́м – найма́ч (-ча́). • Отдающий, сдающий в -ё́м – винайма́ч, наймода́вець (-вця); 2) (о службе) на́йми (-мів). [Неха́й вона́, серде́чна, од на́ймів тро́хи відпочи́не (Шевч.)]. • Поступать, поступить на работу по -йму – става́ти, ста́ти, йти, піти́ в на́йми, найма́тися, на(й)ня́тися. [Або́ в на́йми ста́ти, чи на заробі́тки куди́ піти́ (Доман.). «Коли́ я одсахну́ся од те́бе, – поба́чимо, що ді́ятимеш!» – «Пі́ду в на́йми» (Крим.)]. • Работать, служить, жить, ходить по -йма́м, в -йма́х, по -йму – служи́ти по на́ймах, у на́ймах бу́ти, ходи́ти по на́ймах, наймитува́ти, (о женщ.) наймичкува́ти. [Бі́дна була́, – по на́ймах служи́ла, па́ри не знайшла́ (Пісня). До́чки по на́ймах хо́дять, на по́саг собі́ заробля́ють (Київщ.). Бу́де вже мені́ наймитува́ти, мо́же своє́ хазя́йствечко заведу́ (Рудч.)]. • Служить по вольному -йму – служи́ти з во́лі, служи́ти ві́льним на́ймом, бу́ти вільнона́йманим, з во́лі. • Служащий, рабочий по вольному -йму – службо́вець (-вця), робітни́к (-ка́) (вільно)на́йманий, (вільно)на́(й)ня́тий или (що слу́жить) з во́лі. • Держать по -йму – на́ймом держа́ти. [Була́ в ге́тьмана під руко́ю невели́чка си́ла драгоні́ї, що з німе́цьких земе́ль на́ймом По́льща держа́ла (Куліш)].

II. Наподря́д, нрч.– 1) (от сщ. Подря́д) – з (під)ря́ду. • Отдавать, отдать работу -ря́д – віддава́ти, відда́ти роботу́ з (під)ря́ду. • Брать работу -ря́д – бра́ти робо́ту з (під)ря́ду, ряди́тися роби́ти що. [Ря́димося ву́гіль із ста́нції вози́ти (Київщ.)]; 2) (от сщ. Ряд) – уря́д, по́ря́ду, по́спіль; срв. II. Подря́д, Сря́ду. • Все -ря́д – усі́ по́спіль (уря́д), (все решительно, все как один) геть-чи́сто всі, усі́ як оди́н, усі́ як на підбі́р. [Усі́ огіро́чки як на підбі́р – зеле́ні та тверді́ (Луб.)]. • Брать -ря́д – бра́ти вряд. [Не вибира́йте, бері́ть уря́д! (Богодух.)].

Нача́ло – 1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)]. • В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги). • От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)]. • -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни. • Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)]; 2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)]. • Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю). • Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • В -ле, см. Внача́ле. • В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)]. • В самом -ле чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)]. • В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́. • В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри). • -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни). • В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні. • -ло года – поча́ток ро́ку. • В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця. • -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)]. • От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся). • -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну). • В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої. • Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)]. • О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́). • От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)]. • От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)]. • По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)]. • Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що. • С -ла существования чего – відко́ли існу́є що. • С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том. • С самого -ла – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)]; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)]. • Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)]. • С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний). • Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися. • Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го. • Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)]. • Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)]. • -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го. • -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то. • Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в. • Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)]. • Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́. • -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла. • Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)]. • Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло. • Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип. • -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди). • -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень; 5) -ла (мн. ч.) – а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́. • -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики. • Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи); б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а. • -ла знания – поча́тки знання́; в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)]. • -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні. • На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах. • На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку. • Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я). • Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́. • Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло. • Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та); 8) – а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1. • Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким. • Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник; 9) церк. – а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло. • Творить -ло – пра́вити нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку). • Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці). • Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)]. • Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); 10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).

Нево́ля – 1) (рабство, плен) неволя. [Бі́дні нево́льники у тяжкі́й нево́лі запла́кали (Ант.-Драг.). Ви́вів ти мене́ з нево́лі си́льною руко́ю (Рудан.). Ставо́к під кри́гою в нево́лі (Шевч.). Коли́-б ти зна́ла, коли́-б собі́ ти уявля́ла тяжку́ нево́лю міст нудни́х! (Пушкін, перекл. М. Драй-Хмари)]. • Быть (находиться) в -ле – бу́ти в нево́лі (в ко́го, чиї́й), (реже) бу́ти під нево́лею (в ко́го), бу́ти піднево́леним кому́. [Був у нево́лі туре́цькій (Грінч.). Не на те ми царе́ві присяга́ли, щоб у свої́х мужикі́в під нево́лею бу́ти (Куліш)]. • Отдавать, отдать в -лю кого – завдава́ти, завда́ти (реже віддава́ти, відда́ти) в нево́лю кого́. [Знуща́лись над на́ми, завдава́ли в нево́лю з жінка́ми та ді́тьми (Л. Укр.)]. • Попадать, попасть в -лю – попада́ти(ся), попа́сти(ся) (редко упа́сти) в нево́лю; срв. Попада́ть 1; 2) (власть обстоятельств, нужда) нево́ля, (принуждение) си́лування (-ння), при́мус (-су), прину́ка. [Нево́ля приму́шує мене́ працюва́ти з ра́ння до смерка́ння (Київ). У на́шій спра́ві при́мусу (си́лування) не пови́нно бу́ти (Київ)]. • -лею[й], за -лю, по -ле, из-под -ли – (против воли) нево́лею; (по принуждению) з нево́лі, (чаще) з при́мусу, з прину́ки; (путём принуждения) си́луванням, при́мусом; (невольно) мимово́лі, несамохі́ть. [Хазя́йка му́сіла нево́лею годи́ть (Біл.-Нос.). З нево́лі він не ро́бить (Червоногр.). Все в них си́лою та при́мусом (Київщ.)]. • Волею и (или) -лею – (своє́ю) во́лею та й (чи) нево́лею, по во́лі і (чи) з нево́лі, хотячи́ й (чи) не хотячи́. • От одного удара смычком музыканта всё обратилось, волею и -лею, к единству (Гоголь) – від одного́ зма́ху смичка́ музи́ки, все наверну́лось, по во́лі і з нево́лі, до односта́йности (А. Харченко). • Волей -лей – а) во́лею-нево́лею, (фам. во́ленькою-нево́ленькою), по во́лі чи з нево́лі, самохі́ть чи несамохі́ть; б) (volens-nolens) хо́чеш-не-хо́чеш, (сокращ. хоч-не-хо́ч), хіть або́ й не́хіть, (невольно) мимово́лі. • Какая -ля! что за -ля! была -ля! – (охота) яка́ охо́та!, (нужда) яка́ потре́ба! хто нево́лить (нево́лив)! хто си́лує (си́лував)!, (с какой стати) з яко́ї ре́чи! з яко́ї нево́лі! • Какая мне -ля итти за него замуж? – а хто (що) мене́ нево́лить (принево́лює, си́лує, приму́шує) іти́ за йо́го за́між? • Охота пуще -ли – охо́та гірш від нево́лі, своя́ охо́та гі́рша за нево́лю (Приказки); 3) (неохота) неохо́та, не́хіть (-хоти).

Опе́ка – опі́ка, опіку́нство. [Безпере́станна опі́ка над його́ осо́бою (Коцюб.)]. • Отдать под -ку – відда́ти під опі́ку кого́. • Быть под -кой – бу́ти під опі́кою. • Выйти из под -ки – ви́битися (ви́йти) з-під опі́ки.

Отгово́рка – відмо́вка, відмо́га и відма́га, ви́мовка, (увёртка) ви́крутка. • -рки – відмага́ння. • У него всегда готова -рка – він за́всіди ма́є відмо́вку. • Отдать без всяких -рок – відда́ти без жа́дної відмо́вки, без відмага́ння. • Захочешь, найдешь -рку – як захо́чеш, то зна́йдеш ви́мовку (відмо́вку).

Откла́ниваться, откла́няться – (при уходе, при встрече отдать ответный поклон) відкло́нюватися, відклоня́тися, відклони́тися кому́ [Не відклони́вшись їм, пішла́ ско́рою ходо́ю додо́му (Г. Барв.)], проща́тися, попроща́тися з ким.

Перести́рка, перести́рывание – перепира́ння, пережима́ння. • Отдать в -ку – відда́ти перепра́ти (на́ново ви́прати).

Перечи́нка – перела́годжування, сов. перела́годження, (белья) перела́тування, сов. перелата́ння. • Отдать что в -ку – відда́ти що перела́годити, пола́годити, (о бельё) відда́ти що перелата́ти, полата́ти.

Повё́рстывать, поверста́ть – 1) что чем, за что – (зачислять) рахува́ти, зарахува́ти що за що, (отдать) віддя́чити, -ся кому́ за що. • -та́ем долг за долг – зараху́ємо борг за борг. • Он -та́л ему обиду, услугу – він віддя́чив(ся) йому́ за кри́вду, за по́слугу. • Берегись: я волос за волос -та́ю – стережи́сь: я за ко́жну тобі́ волоси́ну віддя́чуся; віть за віть тобі́ віддя́чу; 2) кого, что с кем, с чем – рівня́ти, зрівня́ти кого́, що з ким, з чим. • -та́ли всех окладом – порівня́ли всіх платне́ю, на платні́. • Повё́рстанный – зарахо́ваний, віддя́чений; зрі́вняний, порі́вняний.

Под и Подо, предл. – 1) с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го. • Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку. • Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́. • Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́. • Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю. • Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є]. • Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)]. • Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку. • Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу. • Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́. • Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й. • Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що. • Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву. • Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но. • Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри. • Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль. • Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото. • Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст). • Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́. • Под ряд, см. Подря́д. • Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць. • Ехать по́д гору – ї́хати з гори́. • Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри. • Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків. • Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон]. • Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер. • Под утро – над світ, перед сві́том. • Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну. • Под конец года – напри́кінці ро́ку; 2) с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)]. • Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м. • Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми. • Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)]. • Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)]. • Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом. • На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом. • В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)]. • Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом. • Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма. • Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню. • Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі]. • Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами). • Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом. • Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою. • В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м. • Под замком – на замку́. • Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)]. • Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м. • Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м. • Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом. • Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї. • Быть под ветром – бу́ти за ві́тром. • Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом. • Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри. • Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням. • Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то. • Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)]. • Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією. • Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті. • Узнать под рукою – дові́датися ни́шком. • Под секретом – під секре́том. • Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну]. • Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом. • Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из.

Позаложи́ть – позаклада́ти що чим; (отдать в залог), позаставля́ти що. Срв. Заложи́ть.

Полови́на – полови́на; (чаще в сложении с друг. словом) пів. [Полови́на літ мина́є, а ща́стя нема́є. Пів життя́ свого́ відда́в я на цю робо́ту. Пів лі́та вже зійшло́. Не сказа́в ні півсло́ва]. • Прошла -ви́на года – зійшло́ (мину́ло) півро́ку. • Разделить на две -ви́ны – розполови́нити, переділи́ти на дві полови́ні (надво́є). • Убавить на -ви́ну, взять от чего-л. -ви́ну – зме́ншити удво́є, надполови́нити, переполови́нити. • На -ви́ну – напі́в, навпі́л, наспі́л, на полови́ну, полови́ною через пів. [Надря́пане напі́впи́саними, напі́вдруко́ваними лі́терами. (Коцюб.). Буди́нок ста́нції, яки́й полови́ною склада́вся з ю́рти і ті́льки наполови́ну з ру́ського зру́ба (Корол.). Я живу́ банкно́тами си́німи та си́вими через пів фальши́вими (Франко)]. • В -ви́ну – удво́є. [Там удво́є деше́вше (доро́жче)]. • Сделанный до -ви́ны – зро́блений до-пів, до полови́ни. [Люде́й тих не ста́ло; зоста́лись ті́льки до-пі́в зро́блені діла́ їх рук (Куліш)]. • На -ви́не, в -ви́не дороги – на пів путі́ (доро́ги), о-пів путі́ (доро́ги). [О-пів путі́ він нас перестрі́в]. • До -ви́ны дороги – до пів (до полови́ни) пути́ (доро́ги, шляху́). • Это случилось в -ви́не зимы – це ста́лося о-полови́ні зими́. • Это случилось в -ви́не третьего – це ста́лося о-пів до тре́тьої годи́ни; це ста́лося о-пі́в на тре́тю годи́ну. • Отдать (взять) поле (огород) с -ви́ны – відда́ти (взя́ти) по́ле (горо́д) на́спі́л, з-полови́ни. [Своє́ї землі́ ма́ло – беремо́ ще на́спіл]. • Он с ним в -ви́не – він із ним на́спіл, з-полови́ни. • В -ви́не срока – до полови́ни те́рміну. • Два с -ви́ною – два з полови́ною, півтретя́. • Три с -ви́ною – півчверта́, три з полови́ною. • Четыре с -ви́ною – півп’ята́ и т. д.

Поте́ха – заба́ва, за́бавка, розва́га, уті́ха, (і)гри́ще, умо́ра; срв. Заба́ва, Развлече́ние. [Лі́тні за́бавки, розва́ги. Лица́рські гри́ща (игрища). Оце́ тако́го нарозка́зував, що ті́льки умо́ра з йо́го та й го́ді (Звин.). Сопі́лка – вівчаре́ві вті́ха]. • Людям на -ху отдать – відда́ти лю́дям на по́сміх (на глум). • Не на -ху я тебе дался – не на по́сміх я тобі́ зда́вся. • -ха с тобой! – куме́дія з тобо́ю! • Вот -ха! – от сміха́! от умо́ра! • Вот была -ха! – ото́ було́ сміха́! • Пошла -ха! – ну й закрути́лось тут!

Приро́да – 1) приро́да, нату́ра. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (Коцюб.). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л. Укр.)]. • Законы -ды – зако́ни приро́ди (нату́ри). • Тропическая -да – тропі́чна приро́да. • Мёртвая (тихая) -да, живоп. – ме́ртва приро́да. • Живая -да – жива́ приро́да, животві́р (-тво́ру); 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, єство́; (сущность) істо́та (реже сто́та); (характер) вда́ча. [Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Во́вча нату́ра тя́гне до лі́су (Чуб.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Ві́рив у матеріялісти́чну свої́х тео́рій нату́ру (Корол.). Приро́да мора́ли]. • -да растений, животных – приро́да росли́н, тва́рів. • -да человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни. • Женская -да скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить. • Отдать долг -де, см. Отдава́ть. • -да вещей – приро́да или єство́ (істо́та) рече́й. [Ми не мо́жемо зна́ти саму́ істо́ту рече́й (Основа 1915)]. • Это в -де вещей – це світова́ річ. • Привычка вторая -да – зви́чка – дру́га нату́ра. • Гони -ду в дверь, она влетит в окно – крий, хова́й пога́не, а воно́ таки́ гля́не. • По -де (по своим врождённым качествам) – з приро́ди, з нату́ри, приро́дою, нату́рою (срв. п. 3). [Вона́ з приро́ди че́сна (Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Грінч.)]. • Долгие по -де слоги – до́вгі з приро́ди (з нату́ри и т. д.) склади́; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди). • От -ды – зро́ду, від зро́ди. [Він від зро́ди таки́й (Левч.)]. • Он от -ды глух – він зро́ду глухи́й. • От -ды способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти). [Як феа́ки сами́ над усі́х люде́й уродли́ві по мо́рю гна́ти швидки́й корабе́ль (Потеб. Одис.)]. • Он по -де (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з.

Произво́л – 1) (воля) самово́ля, самові́лля, во́ля. [Моя́ жага́ прорве́ усі́ запо́ри, які-б мою́ впиня́ли самово́лю (Куліш)]. • Отдать что-н. на чей-н. -во́л – да́ти (відда́ти) що на чию́сь во́лю. • Оставить, бросить, покинуть кого-н., что-н. на -во́л судьбы – поки́нути кого́, що на призволя́ще, на призволя́щу, відбі́гти (о мног. повідбіга́ти) кого́, чого́. [Повідбіга́ли і хазя́йства свого́ і ді́точок мане́сеньких (Квітка)]. • На -во́л ветра, стихий – на во́лю ві́тру, стихі́й. • Отдаться на -во́л судьбы – зда́тися на во́лю до́лі, на призволя́ще, пусти́тися бе́рега. [Ті́льки й зостава́лось пусти́тись бе́рега (Стебн.)]; 2) (своеволие) сваво́ля, сваві́лля, сваві́льство, самові́льство, самові́льність, самочи́нство. [Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)].

Прока́т – 1) см. Прока́тка; 2) зажи́ток (-тку), прока́т (-ту), ви́наєм (-йму). • Взять, отдать на -кат – взя́ти, відда́ти в зажи́ток, на прока́т (у ви́наєм) що; 3) (настилки для катанья тяжестей) накі́т (-ко́ту).

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Долг – 1) (заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість; 2) (обязанность) повинність, обов’язок: • брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися; • быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого; • быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким; • в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір; • в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди); • взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги); • взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг); • взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати; • влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию; • возврат долгов – повернення, повертання боргів; • входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що); • вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів); • выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок; • давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити); • дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання; • дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло; • долг гражданский – громадянський обов’язок; • долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.); • долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.); • долг погашенный – борг сплачений; • жить в долг – жити на позички (у борг, у довг); • забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру; • изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок); • исполнять долг – чинити обов’язок; • накупить в долг – набрати набір, наборг; • не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати; • не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність; • он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого; • отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу; • отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища; • отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати; • отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що; • отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу; • первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед; • поверить в долг – повірити набір; • погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів; • по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність); • покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг); • по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць; • раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти); • расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики); • сложить долг с кого – дарувати кому борг; • считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним; • сомнительные долги – непевні борги; • требовать долг – правити борг (довг, позику); • у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї; • часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос; • человек долга – людина обов’язку; • чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності); • это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша; • я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому; • я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш; • я у вас в большом долгу – я вам багато винен. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].

Должный – 1) (быть должным) му́сить, (должный бы) пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється; 2) належний, належитий, потрібний, необхідний, відповідний, який треба; (справедливый) слушний; 3) (быть должным кому) бути винуватим, винним: • быть должным кому – бути винним (завинити) кому, (образн.) сидіти в кого в кишені; • в должной мере (оценить) – належною мірою, належно; • должная (причитающаяся) сумма – належитість (р. -тости), належна сума; • должным образом – належно, належним чином, як треба, як слід, відповідно, як повинно (має) бути; як належить, як годиться, належно; • на должном уровне – на належному рівні; • отдавать, отдать, воздавать, воздать должное кому – віддавати, віддати належне кому, визнавати, визнати заслуги чиї, оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого. [Дав за це слушну заплату. Належну мені суму доручаю здобути такому-то. Ти винен і віддати повинен (АС). Хоч не хо́чу, так му́шу (Б.Грінченко). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Українка). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (А.Кримський). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже (АС). Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в (АС)].

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Начало – 1) (в пространстве) поча́ток (-тку); 2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́; 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток; 5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я); 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень; 8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник; 9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток; 10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків): • брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися; • быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким; • в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні; в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги); в начале пятого – на початку п’ятої; • в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри); вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); • в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені; • всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.); • горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́; • давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від; • держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; • для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед; • доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало; • доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.); • духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип; • жизненное начало – життьова (життєва) основа; • иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого; • коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; • красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило; • к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок; • лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.); • на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно); • на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку); • на началах чего – на підставі чого; • на общественных началах – на громадських засадах; • на паритетных началах – на паритетних підставах; • начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди); • начала (знания) – початки (знання); • начала культуры – джерела культури; • начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики; • начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь; • начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини; • начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу; • начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́; • начало работы – початок роботи; • начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого; • начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю); • не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.); • не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю); • нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю); • организующее начало – організаційна основа; • основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи); • отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); • от начала – з поча́тку, з почи́ну; • от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся); • от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку); • под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким; • положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що; • положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці); • получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого; • по началу – з початку (з почину); • при начале чего – на початку чого; • путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.); • с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа; • с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом; • с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що; • с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу; • судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що; • творить начало – пра́вити начало; • чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].

Природа – 1) приро́да, (диал.) нату́ра; 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди): • гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.); • дикая природа – дика природа; • дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи; • женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить; • живая природа – жива́ приро́да, животві́р; • закон природы – зако́н приро́ди; • игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи; • мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура); • на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі; • отдать долг природе – віддати належне природі; • он от природы глух – він зро́ду глухи́й; • он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з; • от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи; • от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти); • ошибка природы – помилка природи; • по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою); • привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра; • природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й; • природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин; • природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни; • это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі].

Сердце – 1) серце, (шутл.) тьохкало; 2) серце, гнів: • большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто; • брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого; • всем сердцем – щирим серцем, щиро; • в сердцах – спересердя; з серця; зо зла; • держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого; • доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.); • как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі; • каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце; • камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав); • куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.); • не по сердцу – не до мислі; • от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно; • отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому; • от доброго сердца – з (від) доброго серця; • отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому; • от чистого сердца – від (з) щирого серця; покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце; • порок сердца – вада серця, серцева вада; • принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що; • пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто; • разрывать сердце (перен.) – краяти серце; • растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце; • с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • сердце взыграло у кого – серце заграло в кого; • сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла; • сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться; • сердце льнёт к кому – серце лине до кого; • сердце моё! – серце (серденько) моє!; • сердце надрывается – серце крається (надривається); • сердце на ладони – душа навстіж; • сердце не камень – серце не камінь (Пр.); • сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть); • сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого; • сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло; • сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки; • сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано); • скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя; • срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому; • с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито); • с тяжёлым сердцем – з важким серцем; • с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро; • это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця). [Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].

Справедливость – справедливість, правдивість, правота, слушність: • говоря по справедливости – по правді кажучи (казавши), правду кажучи; • отдавать, отдать справедливость кому, чему – признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим; • по справедливости – по справедливості, по правді, справедливо; • справедливости ради – заради правди. [Найжахливіше на світі — справедливість без милосердя (Ф. Моріяк)]

Тормоз – гальмо, гальма: • на тормозах – на гальмах; • отдать тормоза – відпустити гальма, розгальмувати; • спускать на тормозах – спускати на гальмах. [Гладкі куцохвості коні-ломовики хекали парою. Ковані хури з гальмами в передках стугоніли важкими колесами по вкоченій дорозі (Гр.Тютюнник). Унизу повискували гальмами машини, дратуючи Домовика, деренчали об дроти антени тролейбусів, їдкий чад бензину, асфальту, гуми, пригнічений до людського мурашника туманом, все гостріше збриджувався йому (В.Дрозд). Два вози з манаттям і дітьми зупинилися на горі. Спускатися вниз було небезпечно, колеса не витримали б ні на яких гальмах (Р.Андріяшик). Втім, про швидкість уже не було й мови, сталось таке, що я похолов і вдарив по гальмах (В.Шкляр). Легке шурхотіння, виск гальм (О.Ульяненко). Але назагал люди адаптувалися вже й до цієї трагедії. І якщо у 2000-му ще обурювались, 2001-й увесь пройшов під знаком протестів, то тепер уже дивляться без емоцій, що й дасть прокуратурі можливість замотати цю справу, заплутати і спустити на гальмах (Л.Костенко). Із кахканням і рохканням автобус «С» пискнув гальмами і зупинився біля притихлого тротуару (Ярослав Коваль, Юрій Лисенко, перекл. Ремона Кено). Мабуть, на дорозі ви помічали, що в мотоциклістів немає пасків безпеки, що водночас добре й погано. Добре, бо ніхто не хоче злетіти з дороги, прив’язаний до двохсот кілограмів гарячого металу. Погано, бо під час екстреного гальмування мотоцикл зупиняється, а водій — ні. Останній далі рухається в північному напрямку, доки його геніталії не стукнуться об бензобак, а сльози не бризнуть з очей, заливаючи об’єкт, зіткненню з яким мали запобігти гальма (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). На шляху найменшого опору зраджують і найсильніші гальма (С.Є.Лєц)].

Целиком – цілком, цілковито, повністю, абсолютно, зовсім, геть, всуціль, до краю, до останку, без останку, дощенту, [від початку] до кінця, всього; (всё вместе, ещё) [цілим] гамузом, на гурт: • всё целиком – цілком (цілковито, геть) усе; • отдать целиком – віддати цілком (повністю, гамузом, без поділу). [Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку. Вона мала цілком порядний вигляд, тільки на ліктях трохи протерлась (М.Коцюбинський). Призначення мікробів — руйнувати органіку життя. І смішно дискутувати з мікробом або сідати з ним за “круглий стіл” (як радять наївні земляки). Мікроб, наприклад, очевидно за “великопростірні” держави (навіть не імперії), за універсальну “єдинонеподільність” (труп, наприклад, є — по певнім часі – цілковито єдино-неподільний, що і є ціллю мікробів) (Є.Маланюк). У нас у політиці теж повно привидів. Всуціль спіритичні сеанси минулого. Колись один привид ходив по Європі, тепер їх тут безліч вештається (Л.Костенко). Але в поезії своїй Стус, крім згадок про Аллу Горську, майже цілковито сам. Згадки про товаришів долі й недолі виняткові і винятково скупі. Поза ними єдина супутниця поета – самота: «Безгоміння – геть туге, мов бич, обклало простір»; «Ми нібито обернені свічада – єдиновласну душу світлимо». Самота — не тільки факт поетичного життя, це також його свідома програма: «Горе вірить тільки самоті»; і правило життєвої поведінки: «Не зближуйся. Бо відстань — іспит серця і феєричне мариво душі» (Ю.Шевельов). — Щодо любовного листа, скажи його так підписати: «Ваш до гробу Рицар Сумного Образу». І то нічого, що підпише за мене чиясь чужа рука, бо, скільки я пригадую, Дульсінея не вміє ні читати, ні писати і зроду не бачила ні почерку мого, ні жодного мого листа; зрештою, і кохання наше було цілком платонічне і не сягало понад сором’язливе переглядання (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Але лиха моя доля, що берегла мене, мабуть, для ще гірших напастей (якщо можна собі уявити щось гірше, ніж те, чого я вже зазнав), не відібрала ще тоді цілковито в мене розуму, я втратив його геть пізніше (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Честь – честь; (уважение) шана, пошана, шаноба: • береги честь смолоду – бережи честь замолоду (молоду) (Пр.); шануйся ззамолоду (Пр.); • блюсти свою честь – класти на собі честь; шануватися; • была бы честь предложена – було б сказано; (разг.) хоч не нагодували, аби запрохали; • быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, ну в шанобі) у кого; мати пошану (шану) чию, від кого, не мати пошани (шани) чиєї, від кого; • быть (служить) к чести чьей – роби́ти честь кому; • Ваша честь – Ваша милість; • велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема (Пр.); що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти) (Пр.); • всё обошлось честью – все вийшло (обійшлось) гаразд; • в честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що; • в честь праздника – для (на) шанування свята; • выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (з, скрути, з сутуги); • девичья честь – дівоча честь; • долг (дело) чести – справа честі; • ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити; • затрагивать (затронуть) честь – ущербити честь кому; зачепити честь чию; • из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі (пошани, шани); • иметь честь (разг.) – мати [за] честь; • к чести кого – віддаючи належне кому; • много чести – багато (забагато) честі; • надо (пора) и честь знать – треба й міру знати; • оказать, сделать честь кому – зробити (реже учинити) честь кому; виявити честь кому, пошану (шану) до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому; • оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь; • отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати шану кому, чому; • покушаться на честь чью – важити на честь чию; • попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (иногда разг., только сов.) доскочити честі чиєї; • послушать честью – послухатись добром (добровільно); • по чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), щиро (по щирості) кажучи; • просить честью кого – добром просити (прохати) кого; • суд чести – суд честі; • с честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що; • считать (иметь, почитать) за честь что – мати (уважати) за честь що; • честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування [Вам]!; • честь и слава – честь і слава; • честь и хвала – честь і хвала; шана і хвала (хвала і шана); • честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство (Пр.); • честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що); • это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому. [Честь — це зовнішня совість, а совість — це внутрішня честь (А.Шопенґауер). Не був там, де честь давали (Пр.). Шануймося, люди, бо ми того варті, щоб душі зігріла повага незла, щоб совість незрадно стояла на варті, і щемна надія розраду несла (Л.Терехович)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ОТДА́ТЬ, отдать в уче́ние да́ти в нау́ку; отдать дань вре́мени зроби́ти по́ступку мо́ді /ча́сові/; отдать дань уваже́ния кому засві́дчити /ви́явити/ пова́гу кому/до кого; отдать концы́ (вмерти) врі́зати ду́ба, заде́рти бо́роду; отдать на поруга́ние да́ти на пота́лу; отдать на посмея́ние фраз. ки́нути під но́ги; отдать справедли́вость призна́ти слу́шність; отдать честь відсалютува́ти; сле́дует отдать до́лжное галиц. нале́житься признання́ кому; тут и ду́шу отда́л тут його́ чорти́ й вхопи́ли;

БРАЗДЫ́, бразды правле́ния перен. кермо́, кермо́ вла́ди, фраз. ві́жки́ [отда́ть бразды правления відда́ти віжки].

ГОТО́В, готов на любу́ю авантю́ру гото́вий хоч на край сві́ту; готов отда́ть после́днюю руба́шку розда́йбіда; ГОТО́ВЫЙ по́ спогото́ваний; готов к чему пригото́ваний на що; готов на всё /готов на любо́е де́ло/ гото́вий у вого́нь і во́ду; на всём готовом на по́вному пансіо́ні.

ДАНЬ ще ви́яв [дань уваже́ния вияв пова́ги], нале́жне; отда́ть дань кому див. ОТДАВАТЬ.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Отдавать, отдать – віддава́ти, -даю́, -дає́ш, відда́ти (відда́м, віддаси́); 2) (о вкусе, запахе) відго́нити (3 л. відго́нить), тхну́ти (3 л. тхне).

Печать – 1) печа́тка, -ки; 2) (печатное слово) друк, -ку; отдать в печать – відда́ти до дру́ку.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Душа – душа. По душе – по душі; до серця; до сподоби. Без души (что делать) – не тямлячи себе. Отвести душу – спочити душею. В душу не идет – в душу не лізе. От души – від щирого серця. Отдать на душу – віддати на віру. Сколько душе угодно – досхочу; скільки душа забажає. С души тянет – з душі верне. Покривить душою – покривдити; взяти гріха на душу; схибнути; не по правді зробити. Душа в пятки ушла – на душі похололо; душа не на місці.

Залог – застава. В залог отдать – заставити; віддати в заставу. В залог брать – брати в заставу. Брать (деньги) под залог – брати (гроші) під заставу. Залогом этого является – запорука цього є. Освобождать из-под залога – викупати з застави.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Отдавать, -дать – віддава́ти, відда́ти; • о. (отражать звук) – відгу́кувати, відгукну́ти; • о. (о снасти), мор. – попуска́ти, попусти́ти; • о. (паруса) – розпуска́ти, розпусти́ти; • о. (о запахе) – дхну́ти, відго́нити(ся);. о. (якорь) – (за)ки́да́ти, (за)ки́нути.

Отделывать, -дать – обробля́ти, оброби́ти; • о. (украшениями) – оздо́блювати, оздо́бити; • о. (инкрустациями) – жировува́ти, пожировува́ти.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Визит • Нанести, сделать визит кому – зробити візит кому; відвідати кого; (застар.) звізитувати кого. • Отдать визит – віддати (зробити взаємний) візит; (застар.) відвізитувати.

Власть • [Быть] во власти чего – [Бути] у полоні (під владою, іноді в обладі) чого. • Быть, находиться под властью, во власти кого – бути (перебувати) під владою чиєю, у кого; бути (перебувати) під пануванням (під володінням) чиїм, у кого; бути (перебувати) під зверхністю (під орудою) чиєю, (у) кого; бути під ким ((образн.)під чиєю рукою). [Все ж краще на волі, ніж під паном… Коцюбинський. Хочеш миру й спокою? Під чиєю рукою? Тичина.] • Быть у власти – бути при владі; (образн.) бути біля (коло) керма влади. • Ваша (наша…) власть (разг.) – ваша (наша…) воля (сила, річ); ваше (наше…) право; ваш (наш) верх. [Знущайся, знущайся! Тепер твоя сила! Тобілевич.] • В вашей (в моей) власти, не в вашей (не в моей…) власти что сделать – ваша (моя…) влада (сила, воля) що зробити; ви (я…) маєте право (силу, волю) що зробити; у вашій (у моїй) владі що зробити; у вас (у мене…) є сила що зробити; від вас (від мене…) залежить що зробити; ви (я…) владні (владен, владний) що зробити; не ваша (не моя…) влада (сила, воля) що зробити; не в вашій (не в моїй…) владі що зробити; у вас (у мене…) немає сили що зробити; не від вас (не від мене…) залежить що зробити; ви (я…) не владні (не владен, не владний) що зробити. • В его власти отказаться – він може (має право, владен, владний, властен) відмовитися (відректися, зректися). • Власти предержащие (устар.) – владодержці; вищі власті. • Власть имущие – можновладці; владущі (можні); (книжн.) власть імущі; (в однині також) зверхник. • Вы в его власти – ви під його владою; ви залежите від нього; (образн.) ви в його руках; він пан над вами; його верх над вами. • Иметь власть над кем, над чем – мати силу (владу) над ким, над чим. • Иметь под своей властью кого, что – бути владним над ким, над чим; мати (держати) під собою кого, що; (образн.) мати у своїй руці кого, що; мати під своєю (під власною) рукою кого, що. • Облечь властью кого – наділити владою (правом, силою) кого; надати влади (права, сили) кому. • Освободить, освободиться из-под власти кого – визволити, визволитися з-під чиєї влади (з-під кого); (образн.) визволити, визволитися з-під чиєї руки. • Отдавать, отдать кого, что под власть (во власть) кому – піддавати, піддати (віддавати, віддати) кого, що під кого (під чию владу, (образн.)під чию руку). • Переходить, перейти под власть (во власть) кого, чью – переходити, перейти під владу кого, чию; переходити, перейти під кого; (образн.) переходити, перейти під руку кого, чию. [Але, як на нещастя, наш край у тім же році перейшов під владу австрійську. Франко.] • Подчинить своей власти – підбити (підгорнути, підхилити, підклонити) під свою владу (під свою волю, під себе, зрідка собі під спід); (образн.) підхилити (підгорнути, підбити, підклонити) під свою руку. [Кожен думає Під себе нахилити всіх сусід своїх, Хоч сам не владний над своєю волею. Лукаш, перекл. з Гете.] • Приобрести, взять власть над кем, над чем – узяти владу (силу, міць, гору, верх) над ким, над чим; забрати владу (силу) над ким, над чим. [Юрко останнім часом люто картав себе, що дозволив Ганні забрати над ним владу. Тихий.]

Дань • Отдавать, отдать дань кому, чему – віддавати, віддати данину кому, чому. • Отдавать, отдать дань природе (ирон.) – віддавати, віддати данину природі; віддавати, віддати природі належне; слухатися голосу природи. • Отдавать, отдать дань уважения кому (устар.) – віддавати, віддати (складати, скласти, зложити) пошану кому. • С одного тягла по две дани не берут – з одної липи двічі лика не деруть. Пр. З одного вола двох шкур не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. За літо два рази з липи лик не деруть. Пр.

Долг • Брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позикою, у борг, боргом, на віру) у кого; позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого; (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого. • Быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому; бути в боргу в кого; заборгувати (задовжити) в кого. • Быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним кому, перед ким; (іноді) бути винним перед ким. • В долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах; боргів [більш] як волосся на голові (в бороді); напозичався — аж нікуди (по саме нікуди). • Взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги). • Взятый в долг – позичений (борговий); (про гроші іще) борг (довг). • Взять за долг что-либо – стягти (відібрати) за борг (за довг) що; пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пофабували й продали. Кониський.] • Влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги); загрузати, загрузнути в боргах (у довгах); заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички); (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги); топитися, утопитися в позиках; заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися); набратися по шию. • То їм же (запорожцям) добре, що є за що пить, а батько з ними так було укачається в довги, що ну! ЗОЮР. • Входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися; заборгувати(ся); задовжуватися, задовжитися; завинуватитися; ще (те саме, що) Влезть в долги. Див. влезать. • Вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів). • Давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (іноді визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити). [Не вірять шинкарі горілки. Сл. Гр. Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.] • Дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання. [Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання. Сл. Гр.] • Дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор; повірний; (про лихваря іноді) позичайло. • Долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає. Пр. Голод морить, а довг крутить. Пр. • Долг платежом красен – що винен — віддати повинен. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а за позикою розплатись. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр. • Жить в долг – жити на позички (у борг, у довг). • Изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок). • Он в долгу не останется – він винним не залишиться; (перен.) він подякує (віддячить, відплатить); він віть за віть віддасть; він цього не подарує; він не попустить свого. • Отдать последний долг природе – умерти; (давн.) віддати богові душу. • Отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові; провести до кладовища. • Отпускать в долг – боргом (набір, наборг) давати; боргувати. • Первым долгом (разг.) – першим ділом; (що)найперше; передусім; насамперед. • Погашать, погасить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати) борги; виплачуватися, виплатитися з боргів. • По долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності); виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність). • Покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг). • По уши (по горло) в долгах – по шию (по [самі] вуха, по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах), як у реп’яхах. • Раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати; (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти). • Расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги); поквитувати, поквитати борги (позики). • Считать своим долгом – уважати за свій обов’язок (своїм обов’язком, за свою повинність); мати за обов’язок; брати (покладати) собі за обов’язок; почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним. • Требовать долг – правити борг (довг, позику). • У него много долгов – у нього багато боргів (довгів); він має багато боргів (довгів); він багато (геть-то багато) винен; (образн. жарт.) у нього (він має) багато намиста на шиї. • Чувство долга – почуття обов’язку; усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності). • Это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша. • Я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий; я винен кому; я завинив кому. • Я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш. • Я у вас в большом долгу – я вам багато винен.

Должный • Быть должным кому – бути винним (завинити) кому; (образн.) сидіти в кого в кишені. [В довги залазити не хочеться, я того дуже не люблю і боюся, волію зректися якоїсь там нагоди, ніж сидіти у лихварів у кишені. Українка.] • В должной мере (оценить) – належною мірою; належно. • Должным образом – як належить (як слід, як годиться); належно. • Отдавать, отдать, воздавать, воздать должное кому – віддавати, віддати належне кому; визнавати, визнати заслуги чиї; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого.

Душа • Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що. • Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що. • Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого. • Брать на душу – брати на себе. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці). • В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках). • В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне. • В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй). • Всей душой – усією душею; цілим серцем. • Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що. • В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі. • В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр. • Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким. • Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому. • Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого. • Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто). • Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення). • До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. • Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув. • Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто. • Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає. • Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого. • Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це. • Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто. • Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що. • Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю. • Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр. • Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце). • Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце. • Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр. • Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі. • За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. • Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому. • Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу. • Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі). • Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. • Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце. • На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою]. • На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому. • Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі). • Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.] • Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це. • Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким. • Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько. • Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко). • Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний. • Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким. • От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі. • Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки. • От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити). • Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому. • Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій. • Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею. • Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі. • Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр. • С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити. • С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати). • Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу. • Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.] • У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина. • Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр. • Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр. • Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче). • Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина. • Человек большой души – людина великої душі (великого серця). • Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.

Жертва • Отдать в жертву кому – віддати як (за) жертву кому; дати (віддати) на поталу кому; попускати (попустити, кинути) на поталу кому. • Пасть жертвой чего – стати жертвою (іноді офірою) чого; упасти як жертва (жертвою) чого. • Пойти на жертвы – піти на жертви. • Приносить, принести в жертву что (книжн.) – приносити, принести (дати) в (на) жертву (іноді на офіру) що; пожертвувати (іноді офірувати) чим.

Жизнь • Бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину. • Будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина). • Вести жизнь – провадити життя; жити. • Вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати. • В жизни – за життя (у житті); на віку; живши. [Перший раз за мого життя чую, що я щасливий. Н.-Левицький.] • Влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб. • Вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя. • Воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що. • В первый раз в жизни – уперше на віку. • Всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку. • Вызвать к жизни – покликати до життя; (іноді) сплодити. [Трудно думи всі разом сплодити. Руданський.] • Доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу. [З ким дожить? Добити віку вікового? Шевченко.] • До конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку; [аж] до [самої] смерті. • Долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий. • Дорожить жизнью – дорожити життям; шанувати життя. • Достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя. • Жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому. • Жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття. • Жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, клекотить). • Жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий. • Жизнь моя! (разг.) – щастя(чко) моє!; доленько моя! • Жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти). Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати). Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш. Пр. Життя прожити — не поле перейти. Пр. На віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся. Пр. Всього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. • Жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім. • За всю жизнь – за все (за ціле) життя. • Загубить чью жизнь – (образн.) Світ (вік) зав’язати кому. • Замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що. • Заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття). • Лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки. • На всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний. • Ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не. • Образ жизни – спосіб життя (побуту); (іноді) триб життя. [Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють. Коцюбинський.] • Он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (давн.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить. • Осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє. • По гроб жизни ( нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки [світ-] сонця. • Покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити. • Покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого. • Полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що. • Пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя).

Лет • На лету отдать приказание – мимохідь (поспіхом) дати наказ(а). • На лету (с лёту) хватать, ловить… что (разг.) – на льоту хапати, ловити… що; хутко сприймати (засвоювати) що. • Стрелять (бить) в лёт – стріляти (бити) на льоту (іноді у льоті); стріляти (бити) летючого птаха (летючу птицю).

Любить • Деньги счёт любят – гроші лічбу люблять. Пр. Копійка любить, щоб її рахували. Пр. Гріш круглий — розкотиться. Пр. Хто щадить гріш, той має з гаком (більш). Пр. Люди знайшовши та лічать. Пр. • Кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить). Пр. Кого люблю, того і б’ю. Пр. Серцем люби, а руками тряси. Пр. • Люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток. Пр. • Люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу. Пр. • Любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю). Пр. • Любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь). Пр. Терпить його, як сіль в оці. Пр. Догоджає, як чирякові на роті. Пр. Любить його, як хрін в оці. Пр. Я його так люблю, як пси діда на перелазі. Пр. Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці. Пр. Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці. Пр. • Любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі; над світ любити (кохати). • Любить друг друга – (про чоловіків) Любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися). • Любить кого – любити (кохати) кого; любитися (кохатися) в кому. [Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався. Метлинський.] • Любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому. [Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь. Тичина.] • Любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати — люби й саночки возити. Пр. Любиш горішки, люби й насмішки. Пр. Умієш помилятися, умій і поправлятися. Пр. Любиш поганяти, люби й коня годувати. Пр. • Любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину. Пр. • Он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він самий (голінний, швидкий) до чарки (жарт. до скляного Бога). • Он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить. • Прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати).

Наем • Брать, взять в наш у кого что – наймати, найняти у кого що. • Держать по найму – наймом держати. • Отдавать, отдать, сдавать в наём кому что – наймати, на(й)няти кому що; здавати, здати в найми кому що; винаймати, винайняти кому що. • Работать, служить, жить, ходить по наймам, в наймах, по найму – працювати, служити в наймах, у наймах бути, ходити по наймах; наймитувати (про жінок наймичкувати). • Служить по вольному найму – служити з волі; служити вільним наймом; бути вільнонайманим.

Отдавать • Возьмёшь лычка — отдашь ремешок – затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр. • Не жалей алтына — отдашь полтину – не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр. • Отдавать, отдать в жертву кому (разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.] • Отдавать, отдать визит кому – віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого. • Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что – наймати, найняти кому що. • Отдавать, отдать в учение (на выучку) – віддавати, віддати в науку. • Отдавать, отдать дань кому, чему – Див. дань. • Отдавать, отдать должное кому, чему – віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що. • Отдавать, отдать кого-либо под суд – віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд). • Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому; (книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому. • Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем – Див. предпочтение. • Отдавать, отдать поклон кому – уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому. • Отдавать, отдать последний долг кому (книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому. • Отдавать, отдать руку (и сердце) кому (перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому. • Отдавать, отдать руку чью кому (перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого. • Отдавать, отдать салют – давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу. • Отдавать, отдать [свою] жизнь чему – віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що. • Отдавать, отдать сердце кому – віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.] • Отдавать, отдать справедливость кому, чему – признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим. • Отдавать, отдать честь кому, чему (воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому. • Отдавать, отдать якорь – кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися. • Отдавать себе отчёт в чём – Див. отчет. • Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего) – відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.] • Отдай назад! (разг.) – поступися (оступися)! • Отдай причал! – віддай кінці!; спускай з линв! • Отдал Богу душу кто – віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто. • Отдать на посмеяние кого, что – дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.] • Отдать на хранение что – віддати на схов (до схованки) що.

Платить • Платить, заплатить (отдавать, отдать) дань кому, чему (перен.) – віддавати, віддати данину (належне) кому, чому. • Платить, отплатить той же монетой – платити, сплатити тією самою монетою; тими ж грішми віддавати, віддати; віддячувати, віддячити тим самим; як ти мені, так і я тобі (як ви мені, так і я вам). • Платить по частям – платити (сплачувати) частинами (частками). • Платить, уплатить по счёту – сплачувати, сплатити (оплачувати, оплатити) рахунок. • Платить чёрной неблагодарностью – платити чорною невдячністю (невдякою).

Позорище • На позорище выставить, отдать кого (устар.) – (те саме, що) На позор выставить, отдать кого (устар.). Див. позор.

Позор • На позор выставить, отдать кого (устар.) – виставити на осудовище (на позорище) кого; виставити (віддати) на посміх (на глум) кого. • Покрыть позором кого – ганьбою вкрити кого.

Пола • Из-под полы продавать, покупать… – з-під поли (крадькома, таємно, нелегально) продавати, купувати… • Из полы в полу (отдать, передать) (разг.) – з рук до рук (з рук у руки); з поли в полу. • От беды хоть полу отрежь да уйди – від напасті хоч поли вріж, а (в)тікай. Пр. • Полы коротает, а плечи латает – поли втинає, а плечі латає. Пр. • Полы шелком подбиты, а закрома пусты – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр.

Попечение • Быть, находиться на попечении чьём – під чиєю опікою (на чиєму піклуванні) бути; (розм. образн.) на чиїй голові (на чиїх руках) бути. • Взять на своё попечение кого – узяти на своє піклування (під свою опіку, на свій клопіт) кого; (розм. образн.) узяти на свої руки (на свою голову) кого. • Иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що; дбати за (про) кого, за (про) що; опікуватися ким, чим. • Оставлять, оставить без попечения кого, что – без опіки (без догляду) лишати, лишити (кидати, покинути) кого, що; занедбувати, занедбати кого, що. • Отдать на попечение кого, что кому – приручити (припоручити) кому кого, що.

Поругание • Отдавать, отдать на поругание – віддавати, віддати на наругу (на поталу). • Подвергаться поруганию – терпіти наругу; зазнавати наруги.

Последний • Быть последним – бути останнім; пасти задні(х) (задню). • (В) последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу. • В последний раз – востаннє; (в) останній раз. • В последнюю минуту – останньої хвилини (в останню хвилину); наостанці. • До последнего дыхания – Див. дыхание. • До последней возможности – Див. возможность. • До последней капли крови – Див. капля. • До последней степени – до краю; [геть] до останньої межі. • За последнее время, за последние дни – останнім часом (останніми часами, останнього часу), останніми днями. • Изругать последними словами – Див. изругать. • Испустить дух (последний вздох) (устар. ирон.) – Див. испустить. • Не из последних – не з останніх; не з найгірших (незгірший, -ша, -ше); (іноді) не послідущий (не послідній); неабиякий; (образн.) не пасе задніх (задньої). • Отдать последний долг умершему – Див. долг. • Последнее прости сказать (книжн.) – востаннє сказати прощай, сказати останнє прощай. • Последние известия – Див. известия. • Последний крик моды (разг.) – Див. крик. • Последняя, не последняя спица в колеснице (перен. разг.) – Див. спица. • Пробил последний час для кого – прийшла остання (іноді остатня) година на (для) кого; прийшла година вмирати кому. [Отепер же, мабуть, прийшла на нас (на козаків) остання година. ЗОЮР.] • Самый последний человек (разг.) – найпослідуща (найпослідущіша) людина. • Спать, заснуть, уснуть последним сном – (те саме, що) Спит вечным (могильным, непробудным) сном (устар.). Див. сон. • Уничтожить до последнего – знищити до останнього (до остатку); знищити усіх до ноги; винищити упень.

Поток • Отдавать, отдать на поток и разграбление, предавать, предать потоку и разграблению что (устар.) – віддавати, віддати на поталу що.

Предпочтение • Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему, перед кем, перед чем – (від)давати, (від)дати перевагу (перед, першість) кому у чому, над ким, чому над чим.

Природа • Гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном. Пр. Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне. Пр. • Дитя природы (книжн. устар. шутл.) – Див. дитя. • Женская природа скажется – жіноча натура (істота, вдача) себе виявить. • Игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи. • Мёртвая природа (натура) – Див. мёртвый. • На лоне природы – Див. лоно. • Отдать долг природе – віддати належне природі. • От природы (устар.) – з природи; зроду; зроду-віку. • По природе – з природи; природою (вдачею, натурою). • Привычка — вторая натура – звичка — друга натура. • Это в природе вещей – це природна (звичайна) річ.

Распоряжение • Отдать в распоряжение чьё – віддати до розпорядження (до рук) кому. • По распоряжению чьему – з розпорядження (з наказу) чийого; за розпорядженням чиїм. • Представлять себя в распоряжение чьё – віддавати себе в розпорядження чиє; здатися на волю (ласку) чию.

Растерзание • Отдавать, отдать на растерзание кому, чему – віддавати, віддати на поталу кому, чому.

Сердце • Большое сердце у кого – велике серце у кого; великої душі людина хто. • Брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (іноді) торкати, торкнути за серце кого. • В сердцах – спересердя; з серця; зо зла. • Держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (іноді) серце набігає у кого на кого. • Доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола. Пр. • Как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі. • Каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце. • Куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить. Пр. • От всего сердца – з (від) усього серця; (іноді) з цілого серця. • Отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому. • От доброго сердца – з (від) доброго серця. • Отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому. • От чистого сердца – від (з) щирого серця. • Покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце. • Принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що. • Пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто. • Разрывать сердце (перен.) – краяти серце. • Сердце не камень – серце не камінь. Пр. • Сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого. • Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого. • Срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому. • С сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито). • С чистым сердцем – з щирим серцем; щиросерд(н)о; щиро.

Собственный • В собственные руки (отдать, вручить…) – до власних рук (у власні руки). • Собственной тени боится кто – своєї (власної) тіні боїться хто. • Собственными глазами видеть, увидеть – на власні очі бачити, побачити; своїми очима бачити, побачити. • Собственными ушами слышать, услышать – на свої (на власні) вуха чути, почути; своїми (власними) вухами чути, почути.

Съедение • Отдавать, отдать на съедение кому (перен.) – віддавати, віддати на поталу кому.

Честь • Береги честь смолоду – бережи честь замолоду (змолоду). Пр. Шануйся ззамолоду. Пр. • Блюсти свою честь – класти на собі честь; (іноді) шануватися. • Была бы честь предложена – було б сказано; (іноді розм.) хоч не нагодували, аби запрохали. • Быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, не в шанобі) у кого; мати (по)шану чию, від кого, не мати (по)шани чиєї, від кого. • Велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема. Пр. Що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти). Пр. • В честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що. • В честь праздника – для (на) шанування свята. • Выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (із скрути, з сутуги). • Ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити. • Из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі ((по)шани). • Иметь честь (разг.) – мати (за) честь. • Оказать, сделать честь кому – зробити (рідше учинити) честь кому; виявити честь кому, (по)шану до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому. • Отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати честь кому, чому. • Покушаться на честь чью – важити на честь чию. • Попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (іноді розм. тільки докон.) доскочити честі чиєї. • По чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), широ (по щирості) кажучи. • Просить честью кого – добром просити (прохати) кого. • С честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що. • Считать за честь что – мати (уважати) за честь що. • Честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування [Вам]! • Честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство. Пр. • Честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що). • Это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

отдава́ть, отда́ть віддава́ти, відда́ти

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Видава́ти, ви́дати – 1) выдавать, выдать, отпускать, отпустить; 2) (кушанье) давать, подавать, подать; 3) (замуж) отдавать, отдать; 4) (книги) издавать, издать; видава́тися, ви́датися – 1) выдаваться, выдаться, отпускаться, отпуститься; 2) за ко́го – выходить, выйти замуж; 3) издаваться, издаться; 4) казаться, показаться, представляться, представиться.

Віддава́ти, відда́ти – 1) отдавать, отдать; 2) определять, определить; 3) выдавать замуж; 4) передавать, передать кого, что кому; 5) подвергать; 6) до су́ду – предавать, предать суду; 7) теплеть, потеплеть; 8) (хвалу) воздавать, воздать. • Відда́ти бо́гові душу – умереть. • Відда́ти поклі́н – поклониться. • Відда́ти до дру́ку – отдать в печать. • Віддава́ти на рі́шення – предоставлять решению.

Завдава́ти, завда́ти – 1) що – давать, дать. • Завдава́ти мішка́, мішо́к – поддавать мешок. 2) що – задавать, задать (урок); 3) у що – отдавать, отдать, закабаливать, закабалить; 4) куди́, в що – ссылать, сослать, упрятывать, упрятать; 5) чого́ – причинять, причинить. • Завдава́ти жа́лю́ – причинять скорбь, печаль, горе. • Завдава́ти жа́ху, стра́ху – нагонять, нагнать страх, устрашать. • Завдава́ти му́ки – причинять страдания. • Завдава́ти парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су – задать трепку, отколотить. • Завдава́ти со́рому – пристыдить. Завдава́ти ту́ги – причинять тоску, горе. • Завдава́ти брехню́, непра́вду – обвинять во лжи. • Завдава́ти ду́мки – заставить думать, беспокоиться. • Завдава́ти ду́рня – ставить в глупое положение, выставлять дураком.

Заря́джувати, заряджа́ти, заряди́ти, -джу́ – 1) заряжать, зарядить; 2) чим – управлять, заведывать; 3) приправлять, приправить, сдобрить; 4) отдавать, отдать распоряжение, распорядиться; 5) заваривать, заварить.

Попуска́ти, попусти́ти, -щу́, -стиш – 1) распускать, распустить; 2) опускать, опустить. • Ніс під се́бе попуска́ти, попусти́ти – смешаться, устыдиться. 3) запускать, запустить; 4) ослаблять, ослабить; 5) кому – допускать, допустить, отдать во власть, в жертву кому; 6) кому – упускать, упустить, уступать, уступить кому. • Я йому́ сього́ не попущу́ – я ему этого не уступлю, не прощу. • Попуска́ти, попусти́ти мі́сця, по́ля – уступать, уступить место, дать место. 7) себе – допускать, допустить себя до чего (безнравственного, плохого), распускать, распустить себя; попуска́тися, попусти́тися – допускать, допустить себя до чего.

Пота́ла – с’едение, истребление. • На пота́лу да́ти, пода́ти, пода́тися – в добычу, в жертву отдать, быть отданным.

Шко́ла, р. мн. шкіл – школа, училище. • Відда́ти, посла́ти до шкіл – отдать, послать в ученье, учиться.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Отдавать, отдать, -ся – віддава́ти, відда́ти, -ся; (уступать кому что) – відступа́ти, відступити кому́ що; о. назад – поверта́ти; о. рукописи в печать – віддава́ти ру́ко́пис до дру́ку, пуска́ти руко́пис у друк; -ется в наем квартира – найма́ють квартиру.

Визит – візита, одві́дини (-дин); делать -ты кому – візитува́ти кому́, одві́дувати кого́; нанести визит – зробити візиту; отдать визит – одвізитува́ти.

Дань (в выражении) «отдать дань уважения» – відда́ти нале́жну шано́бу.

Закладывать, -ложить – 1) (основывать) – заклада́ти, закла́сти, заложити; 2) (отдать под залог) – заставляти, заста́вити, застановити, дава́ти, да́ти в заста́ву.

Залог – 1) заста́ва, застано́ва; в залог отдать – заста́вити, відда́ти (на) в заста́ву, під заста́ву; освободить из-под -га – викупити з заста́ви; отданное в залог – заста́вщина; под залог – під заста́ву; состоящий в -ге – заста́влений, що є в (на) заста́ві, заставний; 2) (гарантия денежная и иная) – за(по)ру́ка; -гом этого является – запору́ка цього́ є; 3) (пари) – за́клад (-ду); идти в залог – іти, піти на за́клад, битися, побитися об за́клад, заклада́тися, закла́стися з ким.

Мойка – миття, прання; отдать в мойку – да́ти випрати.

Надзор – на́гляд (-ду), до́гляд (-ду); н. бдительный – пильний на́гляд, невсипу́щий на́гляд; н. негласный – неявний на́гляд; н. неослабный – пильний на́гляд; н. прокурорский – прокуро́рський на́гляд; н. санитарный – саніта́рний на́гляд, до́гляд; отдать кого кому под надзор – відда́ти кого́ кому́ під до́гляд; состоящий под -ром – піддо́глядний.

Переплет – 1) (книги) – опра́ва, паліту́рки (-рок); п. кожаный – опра́ва шкі́рою, шкіряна́ опра́ва, шкіряні́ паліту́рки; п. коленкоровый – перкале́ві паліту́рки; 2) (переплетание книг, действ.) – оправляння, паліту́рення, опаліту́рювання; книги находяться в -лете – книги (са́ме) оправляють (паліту́рять); отдать книги в -лет – відда́ти книги в опра́ву, оправляти.

Под, подо – 1) (с винит. пад.) – під що, по́під що; (накануне) – про́ти чо́го; (к) – над що; под вечер – надве́чір; под конец года – наприкінці́ ро́ку, над кіне́ць ро́ку; под новый год, под праздник, под пятницу – про́ти ново́го ро́ку, про́ти свята, про́ти п’ятниці; взять под арест – узяти під аре́шт; отдать под суд – відда́ти під суд, поста́вити пе́ред суд кого́; 2) (с творит. пад.) – а) під ким, під чим; быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м; земля под огородом, лесом – земля під горо́дом, під лі́сом; под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом; б) под редакцией – за (під) редаґува́нням; под ружьем быть – бу́ти озбро́єним; под руководством – за (під) про́водом; под тем предлогом – на́чебто з тіє́ї причини, подаючи ту (ні́би) причину, ні́би че́рез те, що.

Пользование – користува́ння, користа́ння, пожиткува́ння, ужиткува́ння, ужива́ння; п. арендное – оре́нда; (землей) – оре́нда, посе́сія; п. вечное – дові́чне користува́ння; п. врачебное – лікува́ння; п. общее – спі́льне користува́ння, співкористува́ння; п. пожизненное – дові́чне, дожитне користува́ння; п. правами – користува́ння з прав; в -ние отдать – на користува́ння відда́ти; в чьем-бы -нии он не находился – хто б з ньо́го (ним) не користува́вся, хоч би хто з ньо́го користува́вся; для -ния – (щоб) користува́тися, на користува́ння; находиться в -нии – бу́ти на користува́нні; (эта вещь находится в моем -нии) – з ціє́ї ре́чі я користу́юсь; обращать в -ние – оберта́ти, оберну́ти на вжиток; право -ния – пра́во користува́тися, пра́во користува́ння.

Поруки – пору́ки (-рук); отдать, взять на -ки – відда́ти, взяти на пору́ки.

Прокат – 1) (временное пользование) – користування, користання, визича́ння; отдать, взять вещь на прокат – відда́ти, взяти річ на корист(ув)ання, визичити річ; 2) (плата за пользование) – пла́та за користування, за визича́ння, позича́льне, користівне́.

Рост – 1) – зріст (р. в. зро́сту); большого, среднего, малого роста – великий, сере́дній, малий на зріст; ростом – на зріст; 2) (процесс роста) – зроста́ння; р. сильный – буяння; 3) (проценты) – ріст (ро́сту), проце́нти; (ростовщические) – лихва; отдать деньги в рост – відда́ти гро́ші на ріст, проце́нти.

Сбережение – 1) (сбереженные деньги) – заоща́дження, оща́джені гро́ші, оща́док (-дку); 2) (хранение) – зберіга́ння, збере́ження; (экономия) – (за)оща́джування, (за)оща́дження; отдать деньги на -ние – да́ти зберегти гро́ші, да́ти гро́ші на збере́ження.

Сохранение – 1) (оставление в неприкосновенности) – збере́ження; (соблюдение) – доде́ржання; с. особенностей текста – збере́ження особливостей те́ксту; с. порядка – доде́ржання порядку; дать отпуск с -нием содержания – да́ти відпу́стку, не позбавляючи платні́, залиша́ючи (відпуснико́ві) платню; 2) (о сохранении вещей) – схо́в (-ву), за́хов (-ву), схо́вок (-ку); отдать на -ние – відда́ти (до схо́ву), на схо́вок, на схов.

Учение – 1) (обучение) – уче́ння, (шкільне) навча́ння, (шкільна́) нау́ка; (воен.) – му́штра; быть в учении – навча́тися; отдать в учение – да́ти в нау́ку; 2) (доктрина) – нау́ка, доктрина.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Видава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. ви́дати, -дам, -даси, гл. 1) Выдавать, выдать; отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. Левиц. І. 363. 2) Давать, подавать, подать (о кушаньяхъ). Уміла готувати, та не вміла видавати. Рудч. Ск. II. 192. 3) Отдавать, отдать замужъ. Видає мене мати за старого заміж. Шевч. 15. Четверту доньку видала вже за дударчика. Гол. ІІІ. 463. 4) Давать, дать, родить. Копа видає по четверті зерна. 5) Издавать, издать (книгу). 6) = Видаватися 4. Воно так само видає все яснішим та більшим. Ком. II. 89. 7) Говорить, сказать, представить. Смішне що небудь видать, мов у школі вчилась. Мкр. Н. 35. 8) — му́штри. Производить ружейные пріемы. Чемеричка наряжалась в руб’я як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка; та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала, — ся, копистку взявши в руки, муштри видавала. Мкр. Н. 40.

Віддава́ти, -да́ю, -є́ш, сов, в. відда́ти, -да́м, -даси́, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. І. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. І. 9. Відда́ти Бо́гові ду́шу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. Чуб. І. 156. — хвалу́. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. МВ. І. 16. — на добри́день. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. Левиц. І. 14. — поклі́н. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. Чуб. I. 160. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Константиногр. у.

Відда́ток, -тку, м. То, что нужно отдать.

Глу́м, -му, м. Насмѣшка, издѣвка, посмѣяніе. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Ном. № 6013. На глум пода́ти. Отдать на посмѣяніе. На глум старих звичаїв не подаймо. К. ПС. 23.

Душа́, -ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап’є, а душа погибає. К. ЧР. 44. Чує щось душа, та мені не каже. Ном. Люблю як душу. Мет. 62. Бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. Макс. (1849), 22. З душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. Лавр. Сам душе́ю. Одинъ-одинешенекъ. Ном. № 10680. Лежала собі сама душею. МВ. (О. 1862. І. 81). Чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотѣлось, — все. Кв. II. 331. По душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвомъ. 2) Человѣкъ, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. Йому треба над п’ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Лубен. у. Вони у дві душі робили. Кролев. у. 3) Въ скрипкѣ: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. Грин. І. 41. 4) Мѣсто внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. Рк. Левиц. 5) Опухоль на шеѣ. ЗЮЗО. II. 389. 6) — тата́рська. Пт. Чайка. Вх. Пч. ІІ. 15. Ум. Ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, душеня́тко, душеня́точко, души́ця. Кромѣ послѣдняґо слова, употребляются преимущественно какъ ласкательныя имена для любимыхъ, дорогихъ людей. Ой кріп та ромен та петрушечка.... кучерявий Іван, моя душечка. Нп.

Завдава́ти, -даю́, -єш, сов. в. завда́ти, -да́м, -даси́, гл. 1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. Ном. № 13. 2) Задавать, задать (урокъ). О. 1862. І. 54. 3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Мій батенько мене прокляв і зміяці завдав аж на три годи на послуги. Рудч. Ск. II. 106. З дочкою ліг спати, завдав сина у лакеї. Шевч. 349. Ждала мати, ждала мати (дочки), та вже й зажурилася. Доню моя, доню, доню-одинице, та й безталаннице! чи тебе завдано, а чи запродане? Чуб. V. 744. 4) Засылать, заслать, ссылать, сослать, упрятывать, упрятать. А на дворі коня взято, за Дунай завдато. Мет. 213. На вічну каторгу завдав. Макс. 1849, 91. Семена Палія на Сібір завдав. Макс. 1849, 88. Далеко десь були вони завдаті. МВ. II. 34. 5) Причинять, причинить кому что-либо, какой-нибудь вредъ, сдѣлать что-либо непріятное, — въ слѣдующихъ выраженіяхъ: — жа́лю. Причинять скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю завдам. Макс. 1849, № 22. — жа́ху, страх, стра́ху. Наводить страхъ, устрашать. Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити. Гліб. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, великий страх завдавати. Макс. 1849, 89. — му́ки. Причинять страданія. Не завдавай мені молодому смертельної муки. Мет. 210. — парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су. Задать трепку, отколотить. Ном. № 3860 — 3862. Завдавши носу татарві, січовики одпровадили загін проти черкесів. Стор. М. Пр. 27. — сорома́. Пристыдить. Світилка-шпилька при стіні, в неї сорочка не її, в неї сорочка кумина, — завдайте, буяре, сорома! Грин. III. 486. — ту́ги. Причинять тоску, горе. Ой не завдавай, чорнявая, мому серцю туги. Чуб. V. 55. 6) — брехню́, непра́вду. Обвинять во лжи. Що обізвусь, то завдають неправду. К. Іов. 74. 7) — ду́мки. Заставить думать, безпокоиться. Я боржій пішла додому, бо грім і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Г. Барв. 221. 8) — ду́рня. Ставить въ глупое положеніе, выставлять дуракомъ. Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб. Ком. І. 55.

Захарла́ти, -ла́ю, -єш, гл. Зажилить, взять на время и не отдать. Ном. № 11699.

З’єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединить. 2) Отдать замужъ. Мати та з’єднала дочку за нелюба. О. 1862. II. 58. Я з’єднала доню за султана. К. МБ. X. 12. 3) Договорить. З’єднала го пасти Угельскоє стадо. Гол. 4) — собі́. Пріобрѣсть, снискать, расположить къ себѣ. Бо ти й суху з’єднаєш собі землю і всяка тварь прихилиться до тебе. К. Іов. 13.

Повіддава́ти, -даю́, -є́ш, гл. Отдать (во множествѣ).

Подава́ти, -даю́, є́ш, сов. в. пода́ти, -да́м, -даси́, гл. 1) Подавать, подать. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. Ном. № 13. Будеш, будеш ти лежати, питонки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Мет. 86. Подай, мила, свою білу ручку. Мет. 261. 2) Давать, дать. Він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. Йому подам на суд увесь мій побит. К. Іов. 27. Він подавав кожному в руку. Рудч. Ск. І. 67. Подавав серпи їм золотії. АД. І. 81. Подати милостиню. Кв. На церкву подав. Г. Барв. 208. — до рук. Вручать, вручить. — зві́стку. Извѣщать, извѣстить. Левиц. І. 57. Мил. 217. — рушники́. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49. 3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: — на глум, на пота́лу — см. глум, потала. 4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ. Вибачайте, що так довго листу не подавала. О. 1862. IX. 111. Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте. О. 1861. IV. 96. Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавала, та ніким подать. Мил. 182. Пода́ти мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному. ЗОЮР. І. 6. 5) — го́лос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос. 6) Казаться, показаться. На лиці наче б то чорний подає. Зміев. у. 7) Подало́ му. О больномъ: ему лучше. Угор.

Попуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. Ніс під се́бе попусти́ти. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м’яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. Я йому́ сього́ не попущу́. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, по́ля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7) — себе́. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8) — по́пуск, по́пуст. См. Попуск. б) Попуска́ти. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір’я додолу. Мет. 301.

Пота́ла, -ли, ж. Съѣденіе; истребленіе. На поталу да́ти, пода́ти, пода́тися. Въ добычу, въ жертву отдать, быть отданнымъ. У чистому полі поховайте, звіру-птиці на поталу не подайте. АД. І. 114. А віри християнської на поталу в вічний час не подайте. АД. II. 14. У найми не пускала, у чужі руки на поталу не давала. Грин. III. 692. Довелося валятися, звіру-птиці на поталу податися. АД. І. 132.

Схо́ванка, -ки, ж. Тайникъ, мѣсто гдѣ прячется что-либо. Та й добру ж схованку він собі зробив, ніяк не знайдеш. Дочка вам схованки покаже, де, як лежить моє добро. Греб. 338. Відда́ти до схо́ванки, на схо́ванку. Отдать на храненіе. Собаки та й оддали сю расписку на схованку котам. О. 1861. V. 72.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Доруча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доручи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) *Доручаю тебе, серденятко моє, та й єдиному богу. Нп. *2) Вручать, вручить, отдать в руки. А тепер, коли б доручити (листа), тоді хай діється, що хоче,—він своє діло зробив. Лепкий.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Отдавать, отдать — од[ві́д]дава́ти, од[від]да́ти; О. приказание — да́ти нака́за, наказа́ти.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Долгъ = 1. обовя́зок, пови́нність. — Обовязок чинити. С. З. — Коли сповню свій обовязок, то нїхто мінї нїчого не зробить. Фр. — Взя́тый въ долгъ = боргови́й. — Отда́ть послѣ́дній долгъ приро́дѣ = відда́ти Бо́гові ду́шу, уме́рти. — Отда́ть п. д. поко́йнику = прове́сти до кла́довища. 2. довг, ви́нне, винува́те, по́зичка. — Въ до́лгъ брать = бра́ти на́бір, в по́зичку. — Въ до́лгъ вѣ́рить, дава́ть = боргува́ти, навіря́ти, на́бір дава́ти, у пози́ку дава́ти. — Як будеш усїм боргувати, прийдеть ся сорочку латати. н. пр. — Продай мінї набір, а гроші через тиждень віддам. н. о. — Піду до жидівки — сип набір горілки! н. п. — Шинкарочка мене знає, на сто рублїв навіряє. н. п. — Въ долги́ влѣ́зть = вдовжити ся. — Ту зїму так вдовжився, що й не вилїзу. — Въ долгу́ какъ въ шелку́ = по ши́ю в довгах, в довгах як в репяхах. н. пр.

Отдава́ть, отда́ть, ся = 1. од(від)дава́ти, видава́ти, здава́ти, одда́ти, ся, ви́дати, зда́ти. — Віддав усе, що було у його. — Здав землю у посесию. — Отдава́ть въ долгь, вза́ймы = д. під сл. Дава́ть. — Отдава́ть обра́тно = верта́ти, верну́ти. — Верни усе, що я дав тобі. 2. од(від)бива́ти, одби́ти, ся, затруди́ти. — Ця рушниця дуже одбиває. — Палиця затрудила в руку, як я вдарив об камінь. Лев. 3. од(від)пиха́ти, одпи́хувати, од(від)ча́лювати, одпихну́ти, ся, одча́лити. — Отда́й прича́ль = одча́люй! 4. розляга́тися, розтина́тися (С. З.) луна́ти (С. З.), од(від)клика́тися, одгу́куватися луно́ю, розітну́тися, залуна́ти. — Грюкот рушниць розтинався далеко. — Луна розтинаєть ся у лузї. С. З. — Розітнув ся гучний виляск геть по над водою, розітнувсь і десь далеко одгукнувсь луною. Чайч. — Той галас по гаю одкликав ся на около луною. О. Ст. — То щось гукне: Химо! Химо! Та й піде гук по темному бору, аж лунає. М. В. — І мов сила нова у грудях прибува і в душі якісь сьпіви лунають. Сам. — Чи гудуть то буйні вітри з моря, чи гуркотять гармати, аж лунає у зелених горах. Ст. С. — Ох, як важко те слово „салдат“ залунало у мене на серци. Кн. 5. од(від)ганя́ти, од(від)го́нити (про дух, смак). — Чого наїв ся, тим і відгонить. н. пр. — Чимсь огидливим морально відгонить сей вчинок. Кн. — Панством від неї відганяє. Кн. 6. ле́гшати, поле́гшати, поме́ншати, одли́гнути (С. З. Л.), ущу́хнути (С. Ш.), зати́хнути (про мороз, хворобу). — Дуже великий був мороз зранку, а далї трохи одлигнуло. — Больно́му отдало́ = слабо́му поле́гшало. 7. осла́бнути, осла́бти (С. Л. Про натягнуту вірьовку). — О́тдалъ Бо́гу ду́шу = ду́шу Бо́гові віддав, жартливо — пішла душа́ на вви́ринки. (Кот.) — Отдаю́ на ва́шу во́лю, на выб́оръ, на усмотрѣ́ніе = спуска́юсь на ва́шу во́лю, здаю́ся на вас, на ва́шу ла́ску. — Отдава́ть паруса́ = розпуска́ти вітри́ла. — Отда́ть повелѣ́ніе, прика́зъ = звелїти (С. Аф.), загада́ти (С. Аф.), наказа́ти. — Звели — і все буде зроблено. — Загадав, щоб на завтра усе було. — Отда́ть я́корь = ки́нути я́кір, ста́ти на я́кір.

Отда́ть = д. Отдава́ть.

Вы́учка = наука. — За науку та ще поцїлуй у руку. н. пр. — Отда́ть на вы́учку = в нау́ку. — Віддав в науку — на муку. н. пр.

Душа́ = душа́. – Безъ души́ = не тямлячи себе́. — Въ ду́шу не йде́тъ = в ду́шу, в пе́льку не лїзе, з душі́ ве́рне. — Душа́ въ пя́тки ушла́ = душа́ не на мі́стї, на душі́ похоло́ло, ковалї кую́ть, в ли́тках засти́гло. — На душѣ́ мути́тъ = з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно. — Отда́ть на́ душу = відда́ти на ві́ру. — Отвести́ ду́шу = спочи́ти душе́ю, на сьвіт народи́тись, сьвіт поба́чити. — Отъ души́ = від щи́рого се́рця. — Покриви́ть душе́ю = взяти гріха́ на ду́шу, схибну́ти, скри́вдити. — По душѣ́ = по се́рцю, до сподо́би, до ми́слї. — А хоч знайдеш в червонім намистї, та не знайдеш такої до мислї. н. п. — Мати сина оженила, та взяла невісточку не під мислоньки. н. п. — Не до мислї жінку взяв, так я з нею жить не став. н. п. — Ско́лько душѣ́ уго́дно = скільки душа́ забажа́є, до схочу́. — Съ души́ тя́неть = з душі́ ве́рне, ну́дить. — Чуть де́ржится душа́ = тільки душа́ в тїлї, тільки живи́й та те́плий.

Залогъ = 1. заста́ва, застано́ва (С. Л.), за́клад. С. Жел. — Хто заставу свою у кого викупувати будеть. Ст. Л. — Кождая застава і долг позичений давности не мають. Ст. Л. — Взять въ зало́гъ = взя́ти у заста́ву. — Взяв у заставу млин, то він не боїть ся за свої гроші. — Отда́ть въ зало́гъ = заста́вити, застанови́ти, відда́ти під заста́ву. — Сорочку викупив, а свиту заставив. н. пр. — Освободи́ть изъ подъ зало́га = ви́купити заста́ву, ви́купити з заста́ви, с під заста́ви. 2. д. За́лежь 2.

Печа́ть = 1. печа́ть, частіше — печа́тка. 2. друк, друкува́ння. — Апостол острожського друку. Кіев. Ст. — Отда́ть въ печа́ть = відда́ти до дру́ку. 3. письме́нство. 4. друк, письмо́. — Книжка друкована церковно-словъянським письмом. — Ме́лкая печа́ть = дрібни́й друк.

Покло́нъ = поклі́н, уклі́н (С. Ш.). – Передава́ть покло́нъ = кла́няти ся кому́, до ко́го. — Та ви її знаєте! У Недїлю, як я йшла до неї, то ви кланялись до неї. Кр. — Отда́ть покло́нъ = відклони́ти ся. — Идти́ на покло́нъ, съ покло́номъ = іти́ на рале́ць. С. З. — Ніс на ралець паляницю. Граб.

Посре́дникъ, ца = посере́дник, ця. — Отда́ть дѣ́ло на рѣ́ше́ніе посре́дниковъ = зда́тись, спусти́тись на люде́й.

Приро́да = 1. приро́да, нату́ра; істо́та. 2. приро́да, нату́ра, зро́да (С. Л.), но́ров, вда́ча. — Природу тяжко одмінити. н. пр. — Він від зроди такий. С. Л. — Воскова вдача: аби до тепла, так і тане. н. пр. — Отъ приро́ды = зро́ду. — Він зроду глухий. — Приро́дою дворяни́нъ = ро́дом дворяни́н. — Отда́ть, заплати́ть долгъ приро́дѣ = уме́рти.

Ростъ = 1. ріст, зріст (С. Л.), ро́зріст, ви́ріст, здр. рі́сточки, сильний — буяння. — Який зріст, така й сила. н. пр. — Хлїб на зріст добрий, та на зерно плохий. С. Л. — Не давали й не дають йому свобідно йти до культурного зросту. Кк. — Герасим не високий на зріст, сухорлявий. Лев. — Євмен був саженного зросту. Кн. — Хлїб на виріст гарний. Сп. — Ро́стомъ = на зрі́ст. — Дївчина була не велика на зріст. Лев. В. 2. рост, прирі́ст, верхи́ і т. д. д. Проце́нтъ. — Отда́ть де́ньги въ ростъ = відда́ти гро́ші на проце́нти, на прока́т.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)