Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 57 статей
Запропонувати свій переклад для «палочка»
Шукати «палочка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Па́лочка – па́ли[і]чка, ціпо́чок (-чка), кийо́чок, дрю[у]че́чок, дубе́ць (-бця́), ду́бчик, патичо́к (-чка́), пати́чка, (детск.) па́ля, (заостренная) ш[с]пи́чка, (для игры на цымбалах) би́льце. [Бі́гає дити́на з ду́бчиком. Буду́є ха́тку з трісо́к і патичкі́в. Коли́сь писа́ли го́строю шпи́чкою по воско́ваних до́щечках].
• Ездить на -ке – ї́здити на па́личці, ве́рхи сиді́ти на па́личці.
Зао́стривать, -ся, заостря́ть, -ся, заостри́ть, -ся – заго́стрювати, -ся и загостря́ти, -ся, загостри́ти, -ся, (застрогать) застру́гувати, -ся, заструга́ти, -ся, (о кольях) заті́сувати, -ся, затеса́ти, -ся. [Ніс загостри́вся].
• -рить внимание на чём – зверну́ти пи́льну ува́гу на що, Заострё́нный – заго́стрений и т. д. -ная палочка – шпи́чка.
Капельме́йстерский – капельма́йстерський.
• -ская палочка – бату́та.
Кляп –
1) (затычка) за́тичка; (палочка, вкладываемая в рот зверю) цу́рка, ум. цу́рочка. Кляп тебе в рот! – цить! (зась!); щоб (бода́й) тобі́ заці́пило;
2) (закрутка на губу неспокойной лошади) за́крутка, за́вертка, зати́скач;
3) (на ратовище рогатины) попере́чка, пере́чка, попере́чина;
4) (для стягивания верёвки) цу́рка. [Обшнурува́ла круго́м та ще й цу́ркою прикрути́ла (Сл. Ум.)];
5) (застёжка) за́стіжка, за́стібка, шпо́нька;
6) (в игре в чурки и самая игра) цу́рка.
Мело́к – кре́йдка, (кусок) гру́дка кре́йди, (палочка) па́личка, (заострённая) ш[с]пи́чка кре́йди. [Краве́ць позначи́в кре́йдкою, де ті́сно (Звин.). Га́лицька стати́стика пи́шеться подві́йною кре́йдкою: для пані́в одно́ю, для селя́н дру́гою (Навроцьк.)].
• Играть на -лок – гра́ти на за́пис.
Напя́лка –
1) см. Напя́ливание, Напя́ление;
2) (палочка) напина́лка.
Остроконе́чный – го́стрий, кінча́стий, кінча́тий [Кінча́тий ніж], стрімча́стий, шпича́стий; (только о горах) шпиля́стий. См. Острове́рхий.
• -ная вершина – шпиль (-ля́) (м. р.).
• -ная палочка – с[ш]пи́чка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Палочка – па́личка, пру́тик, ціпо́к, ціпо́чок, кийо́к, кийо́чок, кові́нька, лома́чка, дрюче́чок, патичо́к:
• волшебная палочка – чарівна (чарівнича, чарівлива, чарівницька) паличка;
• дирижёрская палочка – диригентська паличка;
• заострённая палочка – загострена паличка, шпичка, шпичак;
• кишечная палочка – кишкова паличка;
• ноль без палочки – ніщо; (иногда) нуль, (насм.) бублик без палички;
• палочка-выручалочка (застукалочка) – паличка-стукалочка, патичок-рятівничок.
[Він минав, не спиняючись, пишні вітрини крамниць, де в блиску ламп мінялись великими бантами пов’язаний шовк і серпанок, спадаючи легкими хвилями з підставок на підвіконня; де на скляних поличках лежало золото й миготюче каміння, шари запашного мила між химерними флаконами пахощів, стоси цигарок з мальовничими паличками, турецький тютюн і бурштинові чубуки (В.Підмогильний). Хочеш співати в хорі? Спочатку придивись до диригентської палички (С.Є.Лєц). Є люди, які переживали б через те, що їм дісталася чарівна паличка не того кольору]
 Обговорення статті
Выручалочка, выручалка, разг. – виручалочка, виручалка:
• палочка-выручалочка (застукалочка) – паличка-стукалочка (-спомагалочка, -виручалочка), патичок-рятівничок.
[Ох заглянув у шпаргалку, Та шпаргалку-виручалку В нього вчитель відібрав… (Грицько Бойко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПА́ЛОЧКА ще пру́тик [волше́бная палочка чарівни́й прутик], (для чистки плуга от земли) ї́стик;
дирижёрская палочка галиц. бату́та.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Палочка – па́личка, -ки, ціпо́чок.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Палочка – па́ли[і]чка;
• п. графитовая (в каранд. произв.) – п. графіто́ва.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Палочка
• Ноль без палочки – ніщо; (іноді) нуль; (жарт.) бублик без палички.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

па́лочка па́личка,-ки, пру́тик,-ка

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пере́бі́рка –
1) переборка, сортировка;
2) переодевание;
3) дощечка или палочка между рядами ткацкой основы;
4) досчатая стенка для двух отделений.
Пису́лька –
1) записка, письмецо;
2) (у горшечников) палочка, стиль.
Сні́зка – 1) ум. от сно́за;
2) часть ярма;
3) поперечная палочка в неразборном улье для укрепления сот.
Сто́впчик, -ка – 1) ум. от стовп;
2) часть мережки;
3) вертикальная черта, палочка.
Цвак, -ка – палочка на ткацком челноке.
Цура́, -ри́, цу́рка – палочка.
• До цуру́ побу́в, переві́в – до остатка перебил, перевел.
Шпи́чка –
1) заостренный конец, заостренная палочка;
2) колючка на растении.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Баране́ць, -нця́, м.
1) Ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. ІІІ. 454.
2) Колодка, на которую навивается веревка въ плотницкомъ инструментѣ, называемомъ шнур. Черниг.
3) Желѣзная палочка у удилъ, застегивающаяся въ колечко отъ уздечки. Міусск. у.
4) Бекасъ. Полт. Вх. Пч. II. 14. См. Вівчарик З, Баранок, баранчик.
5) Раст. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127.
6) мн. Баранці́. Легкія тучи, перистыя облака, пѣнистыя волны.
Би́рка и би́рька, -ки, ж.
1) Овца.
2) Шкура овечья, мерлушка. Гол. Од. 17.
3) Шапка-бирка. Шапка изъ овчины. А ще на козаку бідному нетязі шапка-бирка, зверху дірка. Мет. 377.
4) Палочка, на которой нарѣзываютъ счетъ чего нибудь, бирка; то же, что карбіж. КС. 1893. V. 277.
5) = Багнітка. Вх. Лем. 391.
6) Сосновая шишка. Харьк. у. Борз. у.
7) Родъ дѣтской игры. ЕЗ. V. 135
8) Животное: стоногъ, тысяченогъ. Вх. Лем. 391.
Важа́к, -ка, м. Палочка, на которой наматываютъ и завязываютъ петли при плетеніи сѣтей. Черномор.
Вити́рач, -ча, м. Въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ: находящаяся въ отверстіи палочка, счищающая приставшую къ стѣнкамъ отверстія муку. Мнк. 481.
Дубе́ць, -бця́, м.
1) Молодой дубъ. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. Грин. ІІІ. 168.
2) Прутъ, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Грин. І. 180. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Ном. Треба його дубцем бить. Грин. ІІІ. 553. Ум. Ду́бчик, ду́бчичок.
Жа́бка, -ки, ж.
1) Ум. отъ жа́ба. А це скаче жаба та й каже: Хто, хто у цій рукавиці? — Я мишка шкряботушка, а ти хто? — А я жабка скрекотушка. Рудч. Ск. II.
2) Регуляторъ въ плугѣ, служащій для подниманія и опусканія леміша. Вас. 199. «Съ передней стороны между граділем и чепігами подкладываютъ дощечку — жабку; это дѣлается для того, чтобы граділь не опускался внизъ». Чуб. VII. 398. — Часть ра́ла. «Чтобы кописть по подвигалась по стовбѣ къ жерткѣ, между ними оставляется изъ крѣпкаго дерева распорка, которая называется жабка». Чуб. VII. 400. Я) Въ блокѣ: двѣ щеки, между которыми обращается каточекъ, колодка съ вырѣзомъ для каточка. Полт. г. Шух. I. 256, 162. Подобный же снарядъ въ гончарномъ кругѣ: между щеками помѣщается веретено круга. Шух. I. 260 — 262.
4) Палочка, употребляемая въ дѣтской игрѣ того же имени. Ив. 35.
5) Названіе одного изъ играющихъ въ кре́ймашки. Ив. 39.
6) Ракета. К. ЦН. 175.
Зру́щик, -ка, м. Въ ловушкахъ для звѣрей: палочка, толчокъ въ которую со стороны звѣря заставляетъ дѣйствовать ловушку. Шух. I. 236, 237. См. Пасть.
Ї́стик, -ка, м. Палочка съ желѣзнымъ наконечникомъ для очистки плуга отъ прилипшей земли. Козелец. у. Рудч. Ск. І. 170. Чуб. VII. 399. КС. 1883. IX. 223.
Карб, -бу, м.
1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Подольск. г. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99.
2) Вырубка въ бревнѣ поперегъ, на половину толщины, для закладки въ нее другого бревна. Каменец. у.
3) Бирка, счетная палочка. На карб узя́ти. Поставить въ счетъ. Ум. Карбе́ць, карбик, ка́рбичок.
Кийо́чок, -чка, м.
1) Ум. отъ І. Кий.
2) Небольшая палочка, обвязанная вишневыми ягодами сверху до низу, кромѣ кончика, за который держить рука. Богодух. у.
Копи́ш, -ша́, м. Палочка, заостренная въ видѣ лопаточки, — для копанія земли (у дѣтей). Зробив копиш, — он шо діти на вулиці пічки копають, та й ходе кругом криниці, підкопує її. Мнж. 90.
Кулеші́р, -ра, м. Палочка для размѣшиванія куле́ші. Шух. І. 96.
Па́лка, -ки, ж.
1) Палка. Варувався кия, та палкою дістав. Ном. № 3967.
2) Шишка (на болотныхъ растеніяхъ).
3) Стебель безъ колоса. Ум. Па́лочка.
Пасть, -ти, ж.
1) Пасть. А в иншого і зубів нема, сама пасть, що инша голова йому в рот улізе. Кв.
2) Ловушка для лисицъ: деревянный цилиндръ — выдолбленный буковый пень — осмів лежитъ горизонтально; въ верхнемъ боку его отверстіе, сквозь которое можетъ проходить вертикально стоящая надъ нимъ сту́па — бревно съ тяжестью на верхнемъ концѣ и двумя желѣзными остріями — зуба́ми — на нижнемъ, въ срединѣ стоитъ зру́щик — палочка съ шнуркомъ, удерживающимъ сту́пу вверху. Ловушка вставляется въ нору лисицы, которая, выходя черезъ цилиндръ, толкаетъ зрущик, ступа падаетъ и остріями убиваетъ звѣря. Шух. І. 236.
Перебі́рка, -ки, ж.
1) Переборка, сортировка.
2) Переодѣванье. Свою пітну одежу скидають, а надівають чисту — на цій переборці їх застали. Новомоск. у.
3) Дощечка или палочка, вставляемая между рядами ткацкой основы для раздѣленія ихъ. Вас. 167.
Писа́чка, -ки, ж.
1) Ум. отъ писака. Писала писачка, читає собачка. Ном. № 6081.
2) Заостренная палочка для расписыванія подошвы узорами. Сумск. у.
Пису́лька, -ки, ж.
1) Записка, письмецо. Писулька до мого братухи. О. 1862. X. 31.
2) У горшечниковъ: палочка въ толщину гусинаго пера, съ двумя острыми кончиками вилочкой, для проведенія двойныхъ углубленныхъ линій (при раскрашиваніи посуды). Вас. 183.
Плазі́вка, -ки, ж. Палочка употребляемая при игрѣ въ пла́за.
Ришта́к, -ка́, м.
1) Канава для стока воды. Лебед. у. Желобъ у колодца.
2) Въ мельницѣ: коникъ, палочка, трясущая корытце, изъ котораго падаетъ въ отверстіе жернова зерно. Черк. у. Черниг. у. Мил. 481.
Спи́чка, -ки, ж. Остроконечная палочка. Як очей на спичку не повидовбує. Ном. № 3440.
Стрихуле́ць, -льця́, м.
1) Гладилка, палочка для выравниванія кожи. Вх. Зн. 67.
2) Палочка для выравниванія зерна въ мѣркѣ.
Стяго́ль, -ля, м. Деревянная палочка, соединяющая въ саняхъ передній копил съ головою полоза. Сум. у.
Ти́кало, -ла, м.
1) Говорящій на «ты». Шейк.
2) с. Родъ игры и палочка, употребляющаяся въ этой игрѣ. КС. 1887. V. 479. Чуб. III. 88.
Цура́, -ри́, ж. Палочка. Чаще употребляется въ различныхъ значеніяхъ ум. цу́рка (см.). Ні цури, ні пилинки. Ном. № 1924. До цу́ри поби́в, перевів. До остатка побилъ, истребилъ.... Мнж. 166.
Цу́рка, -ки, ж.
1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. Вас. 174, 155. КС. 1893. V. 277. б) Палочка для стягиванія чего-либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Грин. ІІІ. 655. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться. Ном. № 6275. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки... Ном. № 10770. Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень больно (физически или нравственно). Ном. № 8178. В серці мені мов цуркою крутить. Г. Барв. 99. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. Г. Барв. 294. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. МУЕ. І. 71. Шух. І. 253. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. Вас. 151. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. ум.: цу́рочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цу́рка. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473.
2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. Лебед. у.
3) Родъ игры. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. Ив. 16. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Левиц. Пов. 150. Ум. Цу́рочка. Усе до цурочки згоріло. Гліб.
Шпи́лька, -ки, ж.
1) Булавка. Шпилькою пришпилити. Ном. № 8754.
2) Шпилька головная. Виняла з голови шпильку. Рудч. Ск. І. 99.
3) У горшечниковъ: деревянная палочка, толщиною въ карандашъ, въ одинъ конецъ которой вставляется загнутый въ видѣ крючка кусокъ проволоки, служащій вмѣсто кисточки при раскрашиваніи посуды узорами. Вас. 183.
4) Шипъ, колючка, листъ хвойныхъ растеній. Як на шпильки посадив бідного панотця. Св. Л. 18. Ум. Шпи́лечка.
Шпи́чка, -ки, ж.
1) Заостренный конецъ, заостренная палочка.
2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230.
3) Заноза.
Я́штруб, -ба, м. Ткацкій инструментъ, имѣющій видъ кнута: палочка и привязанная къ ней нитка; служитъ для прикрѣпленія основы къ навою: онъ продѣвается въ конецъ основы, нитка завязывается и затѣмъ яштрую вкладывается въ ґару навоя, удерживая тамъ основу. Конст. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Джиґа́н, -на́, м. Палочка, на которой дети ездят верхом. Крим.
Лучо́к, -чка́, м. *3) Дву-трехрогая изогнутая палочка при кошении (чаще ржи) на кулі́, прикрепляемая одним толстым своим концом к напе́рстку, верхним из двух-трех при помощи тонкого шпагата к ручке на кіссі́, чтобы поко́с, таким образом, ровно ложился. Пир. у., Конон.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Палочка — па́личка; П. деревянная — дерев’я́на па́личка.
*Деревянный — дерев’я́ний; Д. головка — дерев’я́на голі́вка; Д. основание — дерев’я́на осно́ва; Д. палочка — дерев’я́на па́личка; Д. ящик для угломера — дерев’я́на скри́нька для кутомі́ра.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Knautia arvensis (L.) Coulter — свербі́жниця польова́ (Ру, Оп); байдра́чка польова́ (Вх1, Вх6, Мл), свербі́жниця звича́йна (Сл); батожки (Нв — ДС), більмачо́к (Нв — ВЛ), борода́ чо́ртова (Rs, См — ПД, ВЛ, ДС), вдову́шка(и) (Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн — СЛ), волошки лілові (Ан — СТ), грудна трава (Mk), жовті́льниця (Вх, Ум, Ду, Ів — ДС), жовтяниця (См — ДС), зазу́лька (Коб — ГЦ), кампустелька польова (Сл — ВЛ), компоштильон польовий (Ан — ПД), короставник (Ln, Кр, Шс2 — СТ), красне зілля (Ос — ПД), купа́лка (Ан, Ів — СТ), наголо́ваток (Ан, Ln, Шс2, Ду, Ів, Сл — СТ), огірча́к (Ан, Ів, Сл — СТ), одишна трава (Ln — СТ), оладошник (Ан — СТ), орішник (Пс, См — ПД), па́лочка Христо́ва (Ан, Ів, Сл — ПД), пасту́шка (Коб — ДС), підріз (Го1 — ПС), повняки́ (Ан, Ів — ВЛ), разгозил (Ан — СТ), рі́тниця (Жл), розтопирник (Ан — ПС), свербі́жниця (Ан, Ln, Шс2, Ду, Ів, Сл — СТ), синя́вка(и) (Рг1, Ан, Пс, Мн, Ум, Ду, Ів, Сл, См — ПС), спада поднебіння (Ос — ПД), стоголовник (Ан, См — ПД, ВЛ), цуцики (Ос — СД), черевики кінські (Нв — ВЛ), чесоточна трава (Ln — СТ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Па́лочка = д. Па́лка здр.
Коро́ставникъ, рос. Scabiosa arvensis = купа́лка, наголова́ток, огірча́к, христо́ва па́лочка, повняки́, синя́вка, жовтїльниця (Гал.) С. Ан.
Па́лка, здр. па́лочка = па́лиця (О. З. Л.), здр. па́личка, поб. палюга́, палимо́н, зб. палїччя, що з нею ходять — цїпо́к (С. З. Л.), здр. цїпо́чок, поб. цїпу́ра (С. Л.), загнута з одного краю — кий, кій, зб. кія́ччя, (С. Л.), попівська або чернеча — патери́ця (С. З. Л.), чабанська — ґирли́ґа (С. Аф. Л.), з гаком, щоб ловити овець — берна́к (Ман.), не отесана і товста — лома́ка, здр. лома́чка, зб. лома́ччя (С. З. Л.),

Запропонуйте свій переклад