Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 84 статті
Запропонувати свій переклад для «плескати»
Шукати «плескати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Аплоди́ровать – плеска́ти, припле́скувати.
Бить –
1) (поражать, наносить побои) би́ти, убива́ти, товкти́, товкма́чити, ба́нити, ту́зати, лупи́ти, лупцюва́ти; (плетью, кнутом, розгою) бато́жити, пу́жити, лупцюва́ти, шмага́ти, тя́ти, затина́ти, сі́кти, пі́рити, пі́жити, пері́щити, опері́зувати, шпа́рити, чухра́ти, чеса́ти, хво́їти, хворости́ти; (палкою, дубинкою) дуба́сити, дубцюва́ти, грі́ти, оклада́ти, молоти́ти; (чем-л. тяжёлым) гати́ти, гніти́ти, сади́ти, мости́ти, би́ти на олі́ю, гнізди́ти (в одно место); (коленом) колі́нчити; (по физиономии, по роже) би́ти по лицю́, би́ти по пи́ці, дава́ти в лице́, дава́ти ляпаса́, (ирон.) дава́ти ляща́ по пи́ці; (немилосердно, нещадно) катува́ти, на забі́й би́ти; (о лошади: лягать) брика́ти, -ся, хви́цяти, хвица́ти, -ся; (лбом, рогами) бу́ц(к)ати, би́тися рога́ми;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) рі́зати, коло́ти. [Рі́зана пти́ця – битая птица]; (диких животных и зверей) би́ти, убива́ти;
3) (раздроблять, разрушать) би́ти, розбива́ти, трощи́ти;
4) (вбивать) забива́ти;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) би́ти, вибива́ти.
• Бить тревогу – збива́ти триво́гу.
• Б. в набат – би́ти на ґвалт, на споло́х.
• Б. в ладоши – плеска́ти, вибива́ти в доло́ні.
• Б. челом – чоло́м дава́ти, проха́ти ми́лости.
• Б. поклоны – би́ти [грі́ти] покло́ни.
• Бить себя в грудь – би́тися в гру́ди;
6) бить масло – колоти́ти ма́сло; (из семян) би́ти, забива́ти олі́ю. Б. баклуши, см. Баклу́ша;
7) (о болезни, сильном чувстве) ті́пати, трясти́. [Злість ті́пала обома́. Пропа́сниця трясе́];
8) (стремительно течь, вырываться) би́ти, бу́хати. [Пі́на би́ла йому́ з ро́та. Кров бу́хає до голови́].
• В голове точно молотом бьёт – в голові́ на́че ковалі́ кую́ть.
Болта́ть –
1) (жидкость) бо́втати, колоти́ти, калата́ти;
2) дри́ґа́ти, теліпа́ти, колиха́ти, бала́мкати, мота́ти. [Дри́ґає нога́ми. Бала́мкає рука́ми. Не колиха́й нога́ми];
3) ля́пати, ля́пати язико́м, пле́ска́ти, бала́кати, базі́кати, тереве́нити, патя́кати, блягу́зкати, лепета́ти, верзти́, верзя́кати, варня́кати, сокота́ти, бле́яти, торохті́ти, торо́чити, балди́кати, белебе́нити;
4) (на непонятном яз.) ґерґоті́ти (-тю́, -ти́ш и ґерґо́чу, -чеш), цве́нькати. [Ґерґотя́ть по-туре́цьки. Чу́ю, поля́ки щось цве́нькають по-сво́йому].
• Болта́ть весело – щебета́ти.
• Болта́ть попусту – ду́рно пле́ска́ти, язико́м горо́х товкти́.
Вава́кать, вава́кнуть –
1) (о кричащей птице) хава́вкати, (сов.) хава́вкнути; перепели́кати, перепели́кнути;
2) верзти́, зверзти́, бо́вкати, бо́вкнути, верзя́кати, блягу́зкати, пле́скати.
Вздор – дурни́ця, нісені́тниця, недоре́чність, аби́що. Срв. Бре́дня, Бели́берда. Говорить, молоть, нести вздор – тереве́нити, пра́вити нісені́тниці, блягу́зкати, торо́чити, клепа́ти, плести́, верзти́ язико́м, химе́ри гна́ти, дурни́ці верзти́ (пра́вити, стріля́ти), плеска́ти, плести́, прова́дити не знать-що; (сов.) наблягу́зкати, наверзти́, наказа́ти сім мішкі́в греча́ної во́вни.
Городи́ть – городи́ти.
• Городи́ть вздор – верзти́, верзя́кати, пле́ска́ти.
• Что ты городи́шь? – що ти верзе́ш, пле́щеш? Срв. Вздор. И зачем было огород городи́ть – наві́що було́ й захо́джуватися коло цьо́го ді́ла? шко́да́ ча́су і отла́су!
Гуто́рить – гомоні́ти, базі́кати, пле́скати, пра́вити.
Дичь –
1) пу́ща (о диком месте, покрытом лесом), ди́ке по́ле, глушина́;
2) дичина́. [Стріля́ють дичину́. На базарі́ бага́то було́ дичини́];
3) нісені́тниця, ка́-зна-що. См. Ахине́я, Вздор.
• Нести, пороть дичь – верзти́ нісені́тниці, гна́ти химе́ри, говори́ти (пле́скати, пра́вити) ка́-зна-що, говори́ти що й ку́пи не держи́ться, оповіда́ти сон рябо́ї коби́ли.
II. Занима́ться, заня́ться –
1) (быть занимаему) займа́тися, бу́ти зайня́тим.
• Дом этот не -ма́ется постоем – цей буди́нок ві́льний від посто́ю;
2) займа́тися и заніма́тися, за(й)ня́тися; см. Загора́ться.
• Заря -ется – на зорю́, на світ займа́ється, на світ благословля́ється; зоря́є;
3) чем (трудится) – роби́ти щось, бра́тися, узя́тися до чо́гось, ходи́ти, по́ратися, працюва́ти коло чо́го, удава́тися, уда́тися до чо́го, захо́дитися, заходи́тися коло чо́го, (мало употреб.) займа́тися, за(й)ня́тися коло чо́го, чим; (учиться) учи́тися. [Що він ро́бить у місте́чкові? – Гандлю́є. Бра́вся до нау́ки щи́ро (Грінч.). Вони́ коло цьо́го ді́ла хо́дять. Кра́ще вже сі́сти й щось роби́ти, коло ді́ла яко́гось по́ратися (Крим.). Узя́тися до торгі́влі. А коло нау́ки бага́то працю́є? (Крим.). Па́рубок вда́вся до чита́ння (Крим.). Взи́мку столяру́є (занимается плотничеством), а влі́тку у хліборо́бство вдає́ться (Г. Барв.). Вам до́бре: не займа́єтеся хліборо́бством, то й нема́ ніяко́ї перепо́ни (Звин.)].
• -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -ува́ти, -юва́ти, напр.: -ться профессорской деятельностью – професорува́ти, ремесленной – ремісникува́ти, учительской – учителюва́ти, купеческой – крамарюва́ти, купцюва́ти и т. д. -ться политиканством – політикува́ти.
• -ться виноградарством – ходи́ти коло виногра́ду; виноделием – вино́ роби́ти; звероловством – лови́ти зві́рів; овцеводством – коха́ти ві́вці, вівча́рити; огородничеством – ходи́ти, працюва́ти коло горо́дів, городникува́ти; птицеводством – коха́ти пти́цю; рыболовством – риба́лити; садоводством – ходи́ти коло садкі́в, коха́ти садки́; свиневодством – розво́дити свине́й; скотоводством – скота́рити, коха́ти худо́бу; хлебопашеством, земледелием – коло землі́, коло хлі́ба ходи́ти, хліборо́бити, рільни́чити, працюва́ти коло землі́; хозяйством – господарюва́ти; сельским хозяйством – працюва́ти, ходи́ти коло сільсько́го господа́рства.
• -ма́ться, -ня́ться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. – ганчарюва́ти, ковалюва́ти, столярува́ти, кравцюва́ти, шевцюва́ти и т. д., сов. взя́тися до ганчарюва́ння, до кова́льства, до столя́рства, до кравцюва́ння, до шевцюва́ння и т. д. -ться лечением, перепиской – лікува́ти, перепи́сувати, (на пиш. машинке) друкува́ти, сов. взя́тися (поча́ти, ста́ти) лікува́ти, перепи́сувати, взя́тися до лікува́ння, до перепи́сування.
• -ться куплей, продажей чего – купува́ти, продава́ти що.
• -ться сплетнями – плеска́ти, плітки́ розво́дити.
• -ться доносами – вика́зувати на ко́го, доно́сити на ко́го, сов. ста́ти вика́зувати, доно́сити на ко́го.
• -ться грабежом, воровством – грабува́ти, злодія́чити (злодіюва́ти, кра́сти).
• -ться спекуляцией, контрабандой – спекулюва́ти, пачкарюва́ти.
• -ться изучением, исследованием (изысканием) чего – студіюва́ти, дослі́джувати що, сов. узя́тися до студіюва́ння, до дослі́джування чого́.
• -ться писанием стихов – віршува́ти.
• -ться математикой, географией –
а) (изучать) студіюва́ти матема́тику, геогра́фію;
б) (учить) учи́ти матема́тику, геогра́фію.
• -ться частными уроками – дава́ти прива́тні ле́кції.
• -ться уроками (учить) – учи́ти ле́кції.
• -ться чем (учиться) – учи́тися чого́.
• -ня́лся историей – взя́вся учи́ти істо́рію, узя́вся до істо́рії.
• -ться с кем –
а) (учить кого) учи́ти, навча́ти кого́ чого́ (істо́рії, матема́тики);
б) (совместно) учи́тися вку́пі (ра́зом) з ким.
• -ться кем –
а) (развлекать кого) забавля́ти кого́.
• -ми́сь гостями – заба́в, поба́в го́сті (госте́й);
б) заходи́тися коло ко́го.
• Доктор -ня́лся больным, пациентом – лі́кар заходи́вся коло хо́рого, коло паціє́нта.
• -ться едой, чтением (увлечься) – захо́плюватися, захопи́тися ї́жею, чита́нням.
• -ться делом – працюва́ти.
• -ться пустяками – марнува́ти час на дурни́ці.
• -ться ничегонеделанием – справля́ти гу́льки, (сидя) си́дні, (лёжа) ле́жні.
• -ться в учреждении – працюва́ти в устано́ві.
• -ться в военном комиссариате – працюва́ти у військо́вому комісарія́ті.
• Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. – уве́сь день чита́ю, ши́ю, хазяїну́ю, господарю́ю.
• -ться своими делами – роби́ти свої́ спра́ви, пильнува́ти свої́х справ, по́ратися коло свої́х справ.
• Ничем не -ться кроме… – нічо́го не роби́ти, опрі́ч…, нія́кої робо́ти не ма́ти, опрі́ч…
• Нужно -маться – тре́ба працюва́ти, (учиться) учи́тися.
• Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня – ми учимо́сь у шко́лі з дев’я́тої до дру́гої годи́ни дня.
• Давайте -мё́мся делом, пением, музыкой и т. д. – ну́мо до пра́ці, до спі́вів, до музи́ки.
• -ться чем с любовью, ревностно – коха́тися в чо́му, упада́ти за чим. [Ду́же коха́вся в садівни́цтві. Ми почали́ вчи́тись од за́хідніх наро́дів, ні́мців, то-що, які са́ме тоді́ ду́же почали́ за нау́кою впада́ти (Єфр.)].
• -ться собой – чепури́тися, дба́ти про свою́ вро́ду.
Клепа́ть –
1) клепа́ти (-па́ю, -єш и кле́плю, -плеш), (заклёпками) нютува́ти. [Клепа́ти ко́су].
• Клепли́ покуда -плется – кова́ль кле́пле, по́ки те́пле (Приказка);
2) на кого – клепа́ти на ко́го; см. Клевета́ть;
3) бреха́ти, пле́ска́ти.
• Что на мёртвого -плет – бре́ше, як на ме́ртвого;
4) (бить, стучать во что) клепа́ти, калата́ти в що.
• Клё́панный – кле́паний, (заклёпками) нюто́ваний.
• -ться – клепа́тися, нютува́тися.
Кля́узничать –
1) (крючкотворить) клявзува́ти, крути́ти, карлю́чки гну́ти;
2) (ябедничать, сплетничать) клепа́ти (-па́ю, -па́єш и кле́плю, -плеш), набрі́хувати на ко́го, плеска́ти (плещу́, -щеш).
Колоты́рить –
1) (перебиваться в нужде) бідува́ти, злиднюва́ти, побива́тися в зли́днях, харпакува́ти;
2) (попрошайничать) насти́рливо же́брати;
3) (живиться на чужой счёт) дармоїжкува́ти, живи́тися на дурни́чку;
4) (сколачивать копейку) грошву́ збива́ти, копійчи́ну гна́ти;
5) (барышничать) баришува́ти;
6) (приворовывать) прикрада́ти, злодійкува́ти;
7) (ссорить людей) каламу́тити, колоти́ти кого́;
8) (болтать) плеска́ти, ля́пати, торохті́ти, тереве́нити;
9) (бездельничать) байдикува́ти;
10) (перечить бесцельно) заїда́тися з ким, гарча́ти на ко́го, сі́катися до ко́го.
Ладо́ша – доло́ня (р. п. мн. -ло́нь и -ло́ней, твор. доло́ньми), доло́шка, (в детск. языке) ла́дка.
• Бить, хлопать в -ши – плеска́ти в доло́ні (в доло́шки), би́ти в доло́ні; (в детск. яз.) плеска́ти у ла́дки. [У доло́шки пле́щуть (Федьк.)].
I. Лещи́ть –
1) ля́скати, хльо́стати; (плескать) плескота́ти (-кочу́, -ко́чеш), плюскоті́ти (-кочу́, -ти́ш), хлюпоті́ти.
• В ушах -щи́т от крику – аж у ву́хах лящи́ть (гуде́) від кри́ку;
2) (тараторить) торохті́ти, сокоті́ти, плеска́ти.
Ля́пать, -пывать, -пнуть –
1) (шлёпать) ля́пати, ля́пнути, (чем-л. мокрым) льо́пати, льо́пнути. [Ля́пнув по спи́ні (Полт.). Го́ді вже тобі́ оту́ долі́вку льо́пати (Кобел.)];
2) (вахлять, делать кое-как) парта́чити, кремса́ти, ба́зграти, парто́лити; срв. Сля́пать;
3) (брякать, говорить не кстати) ля́пати, ля́пнути (язико́м), бо́вкати, бо́вкнути, пле́ска́ти, сплесну́ти (язико́м), бля́вкати, бля́вкнути, (перен.) утя́ти до гапликі́в, сказа́ти, (грубее: сказону́ти) аж па́льці зна́ти. [Їм – що не ля́пати язико́м, аби́ ля́пати (Васильч.). Вже по всьо́му селу́ язика́ми пле́щуть про те́бе (Полт.). Ви в Москві́ не вчи́лися? – бо́вкнув я (Крим.)].
• -нул словечко – ля́пнув, бо́вкнув слівце́.
Мне́ние – ду́мка, га́дка про що, (взгляд) по́гляд на що, (суждение) суд, при́суд (-ду), (редко, полон.) здання́ (-ння́) про що, ро́змисел (-слу) у чо́му. [Не мо́жна було́ ви́вести, яко́ї він ду́мки про грома́ду (Кониськ.). Свої́х вла́сних гадо́к не встиг ще ви́робити (Крим.). Мені́ не впе́рше дово́диться чу́ти такі́ по́гляди на Шевче́нкову «Катери́ну» (Грінч.). Во́рог переполови́нених (половинчатых) по́глядів (Єфр.). Виріка́ти свій суд про філологі́чні спра́ви (Крим.). А моє́ таке́ здання́: час уже́ лю́дям переста́ти воюва́ти (Бердич.). Ма́ти вла́сний ро́змисел у військо́вих спра́вах (Л. Укр.)].
• -ние относительно чего – ду́мка що-до чо́го.
• Я того -ния, что – я тіє́ї (то́ї, тако́ї) ду́мки, що; моя́ така́ ду́мка, що; на мою́ ду́мку; я так гада́ю; як на ме́не, то.
• По -нию кого – на ду́мку, на га́дку чию́, кого́, на чий по́гляд (суд), з чийо́го по́гляду, як гада́є хто. [На ку́мову ду́мку, син му́сить хазяйнува́ти (Грінч.). На їх по́гляд, се ду́рість і гріх (Франко). На мій суд, ва́шу висо́кість не зустріча́ють тут з тако́ю церемо́нією, до яко́ї ви зви́кли (Куліш). З його́ по́гляду, не заподі́яв того́, в чо́му його́ винува́тять (Кониськ.)].
• По моему -нию – на мою́ ду́мку, на мій по́гляд.
• По его -нию – на його́ ду́мку (по́гляд), (иногда) по його́. [По його́, так уже́-б пора́ і додо́му (Квітка)].
• Вопреки чьему -нию – всу́переч ду́мці кого́, чиї́й, про́ти ду́мки кого́, чиє́ї, про́ти кого́. [Не бу́вши спеціялі́стом, ля́пати дурни́ці про́ти те́хніка, плеска́ти нісені́тниці про́ти хе́міка (Крим.)].
• Общее -ние – зага́льна ду́мка (га́дка), зага́льний по́гляд (суд).
• Общественное -ние – грома́дська ду́мка, грома́дський по́гляд, (зап.) опі́нія. [Нево́ля грома́дського по́гляду (Куліш)].
• Особое -ние – окре́ма ду́мка, -мий по́гляд.
• Предвзятое -ние, см. Предвзя́тый.
• Быть о себе высокого -ния, см. Мнить о себе. Высказывать, высказать свое -ние – висло́влювати, ви́словити свою́ ду́мку, свій по́гляд (суд, при́суд), подава́ти, пода́ти свою́ ду́мку про що, виявля́ти, ви́явити свій по́гляд на що, дава́ти свій суд над чим. [Переказа́вши зміст, ось яки́й при́суд ви́словила вона́ про твір (Грінч.). Ви́явила свій по́гляд на старосві́тські зако́ни (Єфр.). (Оповіда́є,) не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (Єфр.)].
• Иметь о ком хорошее -ние – бу́ти про ко́го до́брої ду́мки, ма́ти про ко́го до́бру ду́мку.
• Оставаться, остаться при своём -нии – лиша́тися, лиши́тися, зостава́тися, зоста́тися при свої́й ду́мці, з вла́сною ду́мкою, при своє́му по́гляді; (при особом -нии) лиша́тися, лиши́тися, зостава́тися, зоста́тися при окре́мій ду́мці, при окре́мому по́гляді, не приста́ти на чию́ ду́мку; см. Остава́ться.
• Придерживаться -ния – доде́ржуватися ду́мки.
• Присоединяться, присоединиться к чьему -нию – пристава́ти, приста́ти на чию́ ду́мку, прилуча́тися, прилучи́тися до чиє́ї ду́мки.
• Разделять чьё -ние – поділя́ти чию́ ду́мку, га́дку, чий по́гляд.
• Соглашаться, с чьим -нием – пого́джуватися з чиє́ю ду́мкою, пристава́ти на чию́ ду́мку.
• Укрепиться во -нии – зміцні́ти на ду́мці.
Мозжи́ть –
1) міжчи́ти, товкти́ (до́ки не розтовче́ться), (дробить) дроби́ти, криши́ти, (плющить) плю́щи́ти, плеска́ти, чави́ти що; (колотить кого) товкма́чити, мотло́ши́ти кого́. [Можчи́ли го́лови і спи́ни (Котл.). Міжчи́в мене́ (Звягельщ.)].
• -жи́ть голову кому, перен. – гри́зти (міжчи́ти) го́лову кому́, золи́ти кого́, дозоля́ти кому́.
• -жи́ть кого (просьбами о чём) – каню́чити в ко́го чого́, же́брати в ко́го що и чого́, цига́нити;
2) (безл.: ломить) ломи́ти, крути́ти що, ломоті́ти в чо́му, (корчить) судо́мити що в ко́го и кому́. [На него́ду ко́сті в ме́не кру́тить (Київ)].
• У меня голову -жи́т – мені́ го́лову ло́мить, у ме́не голова́ тріщи́ть.
Мозо́лить – (руки, ноги) мозо́лити, (ноги и перен.) му́ляти (-ляю, -ляєш), (зап.) му́лити (му́лю, -лиш) що. [Чо́біт вузьки́й, то му́ляє (Звин.). Чо́біт му́лить но́гу (Номис)].
• -лить глаза кому – му́ля[и]ти о́чі кому́. [Щоб не му́ляв він де́кому оче́й, зве́лено було́ (М. Левиц.). Що-ж я ма́ю тобі́ о́чі му́лити собо́ю? (Л. Укр.)].
• -лить язык – му́ляти язи́к (язика́), ля́пати (пле́ска́ти, верзти́) язико́м.
Моло́ть, ма́лывать –
1) моло́ти (мелю́, ме́леш, ме́лють) що. [Вода́ скру́тить, вода́ зме́ле, вода́ зшерету́є (Рудан.). Моло́в ба́тько не ві́ючи, пекла́ ма́ти не сі́ючи (Номис)].
• -ло́ть рожь ячмень, пшеницу – моло́ти жи́то, ячмі́нь, пшени́цю.
• -ло́ть кофе – моло́ти (те́рти) ка́ву;
2) (махать) маха́ти, крути́ти.
• -ло́ть руками – маха́ти (меля́ти) рука́ми.
• Собака -лет хвостом – соба́ка ме́ле (маха́є, меля́є, кру́тить) хвосто́м;
3) (вздор, языком) моло́ти, пле́ска́ти, верзти́, верзя́кати, варня́кати, лепета́ти, бо́втати, калата́ти язико́м, курзю́кати, блягу́зкати, балди́кати; срв. Болта́ть и Вздор. [Ка́зна-що ме́ле, аби́ не мовча́ти (Сл. Гр.). Ви́пила ли́шню ча́рку, та й пле́ще не зна́ти що (Проскурівна). Верзете́ казна-що (Крим.). Спині́ть його́! хай не верзя́ка! Цить! (Грінч.). Варня́каєте ви таке́, що воно́ зовсі́м не до ді́ла (Васильч.). Лепе́чете чо́рт-зна-що, аж слу́хати не хо́четься (Звин.). Не поми́слиш упере́д, що ма́єш каза́ти, а так бо́втаєш, як той бо́втом бо́втає (Франко). Ет, калата́єте язико́м чорт-ба́тька-зна-що (Липовеч.)].
• Мо́лотый – ме́лений, мо́лотий.
• -тый кофе – ме́лена (те́рта) ка́ва.
• -тая соль – те́рта сіль (р. со́ли).
• -ться – моло́тися, бу́ти ме́леним. [Неха́й твоє́ ме́леться, не вибира́й (Номис)].
Нагора́живать, нагороди́ть –
1) (надгораживать) на(д)горо́джувати; на(д)городи́ти, (о мног.) пона(д)горо́джувати; (тёрном) терни́ти, натерни́ти, затерни́ти (те́рном) що. [Щось тин сів, – не мине́ться нагоро́джувати (Лубенщ.). Загороди́в висо́ку лі́су (плетень), ще й те́рном натерни́в (Мирг.)];
2) (городьбы) нагоро́джувати, нагороди́ти, (о мног.) понагоро́джувати чого́ [Нагороди́в хлі́вів за-для ове́ць (Сл. Гр.)];
3) нагрома́джувати, нагрома́дити, накопи́чувати, накопи́чити, (о мног.) понагрома́джувати, понакопи́чувати чого́; см. Нагроможда́ть;
4) (пустомелить) верзти́, верзя́кати, пле́сти́, пле́ска́ти, торо́чити, моло́ти (дурни́ці, нісені́тниці), нагороди́ти, наверзти́ и т. п. (дурни́ць, нісені́тниць). [Наплеска́в тако́го, що й ку́пи не держи́ться (Звин.)].
• -ди́л с три короба – нагороди́в три міхи́ ко́зячої во́вни (Куліш), намоло́в три мішки́ греча́ної во́вни (Приказка). Чего только он тут не -дил! – яки́х ті́льки дурни́ць (нісені́тниць) він тут не намоло́в (не напле́ска́в, не наторо́чив)!
Нагоро́же[ё́]нный –
1) на(д)горо́джений, пона(д)горо́джуваний, нате́рнений, зате́рнений;
2) нагоро́джений, понагоро́джуваний;
3) нагрома́джений, накопи́чений, понагрома́джуваний, понакопи́чуваний;
4) наверзя́каний, напле́тений, напле́сканий, наторо́чений, наме́лений.
-ться –
1) на(д)горо́джуватися, на(д)горо́дитися, пона(д)горо́джуватися; бу́ти на(д)горо́джуваним, на(д)горо́дженим, пона(д)горо́джуваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) нагороди́тися, попогороди́ти (досхочу́).
I. Нахло́пывать, нахло́пать –
1) кого – напле́скувати, плеска́ти, напле́ска́ти, наля́скувати, ля́скати, наля́скати, ля́пати, наля́пати, (о мног.) понапле́скувати, поналя́скувати кого́ (по чо́му).
• -пать кого по плечу – напле́ска́ти (наля́пати) кого́ по плечі́ (по плечу́) и кому́ плече́;
2) что – напле́скувати, напле́ска́ти, (о мног.) понапле́скувати що. [Наплеска́в доло́ні, що й до́сі боля́ть (Сл. Ум.)];
3) (вдоволь, сов.) –
а) (в ладони) напле́ска́ти (наля́скати) (в доло́ні);
б) (крыльями) наби́ти (налопоті́ти) (кри́лами); (дверью) нагрю́кати (двери́ма); (кнутом) нахльо́стати (нахво́стати) (батогом); (глазами) наклі́пати (налу́пати) (очи́ма); (ушами) нахля́пати (ву́хами, уши́ма); (о парусе) наполоска́ти (налопоті́ти, нахлюпо(с)та́ти).
Нахло́панный –
1) напле́сканий, наля́сканий, наля́паний, понаплі́скуваний, поналя́скуваний;
2) напле́сканий, понапле́скуваний;
3) напле́сканий, наля́сканий; наби́тий; нагрю́каний; нахльо́станий, нахво́станий; наклі́паний, налу́паний; нахля́паний; наполо́сканий.
-ться –
1) (стр. з.) напле́скуватися, бу́ти напле́скуваним, напле́сканим, понапле́скуваним и т. п.;
2) (вдоволь) напле́скуватися, напле́ска́тися, попопле́ска́ти (досхочу́), (о мног.) понапле́скуватися и т. п.; срв. Хло́пать.
Неле́пость –
1) безглу́здя (-дя), безглу́зде (-дого), (вздор) нісені́тниця, дурни́ця, (деликатнее) марни́ця, пустячина́, (белиберда) аби́-що, ка́-зна-що, не́відь-що, курзу́-верзу́. [Я не опра́вдуюсь про́ти безглу́здя (Л. Укр.). Тако́го абсолю́тного безглу́здя, як за́клик до «держа́ви» (Ленін). Се щось таке́ безглу́зде, що не ва́рте ві́дповіди пова́жної (Л. Укр.). Доно́с по́вний нісені́тниць та обмо́вних ви́гадок (Гр. Думка). Оте́ курзу́-верзу́ їм ду́же до вподо́би (Крим.)].
• Говорить -ти – нісені́тниці (дурни́ці) говори́ти (моло́ти, пле́сти́, верзти́, плеска́ти), говори́ти и т. п. не́відь-що (ка́-зна-що; таке́, що й ку́пи не держи́ться), прова́дити не зна́ти[ь] що. [Ніхто́ не зва́житься, не бу́вши спеціялі́стом, плеска́ти нісені́тниці (Крим.). Не́відь-що верзе́ш ти, Опана́се! (Кониськ.). Ат, верзе́ щось таке́, що й ку́пи не держи́ться (Н.-Лев.)].
• Принимать -пость всерьёз, верить -ти – бра́ти нісені́тниці за пра́вду, ня́ти ві́ри нісені́тниці (нісені́тницям);
2) неподо́бність, недола́дність, нечупа́рність, бри́дкість (-ости). Срв. Несура́зица.
Нести́ –
1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)].
• Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)];
2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́.
• Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в);
3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)].
• Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й;
4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)].
• -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)].
• -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що.
• -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)].
• -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що.
• -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти.
• -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)].
• -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)].
• -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки.
• -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)].
• Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу.
• -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту.
• -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)].
• -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки;
5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)].
• Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко).
• Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?;
6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)];
7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́.
• -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці.
• -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити;
8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)];
9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти.
• Лошади -су́т – ко́ні но́сять;
10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)];
11) безл. –
а) не́сти́.
• По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу).
• Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні;
б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)];
в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти.
• Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме).
• -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би);
г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти.
• Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся –
1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.;
2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)].
• Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́.
• Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром.
• Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою).
• Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не.
• -тся молва, что… – чу́тка йде, що…
• Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть).
• Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?;
3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)];
4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].
Отхло́пывать, отхло́пать и отхло́пнуть –
1) (кончать хлопать) переста́ти ля́скати, пле́ска́ти;
2) (отбивать даму, хлопая в танцах) відбива́ти, відби́ти.
Перелива́ть, -ся, перели́ть, -ся –
1) перелива́ти, -ся, перели́ти (-ллю́, -ллє́ш), -ся, перелля́ти, -ся в що, до чо́го, через що, (через узкое отверстие: кран, воронку) перето́чувати, -ся, переточи́ти, -ся, (о жидк. кушаньях) пересипа́ти, -ся, переси́пати, -ся, (о мног.) поперелива́ти, -ся, поперето́чувати, -ся, попересипа́ти, -ся; стр. з. бу́ти перелля́тим, перето́ченим, переси́паним з чо́го в що, до чо́го. [Перели́в ча́ю. Перели́в через ві́нця (края посуды). Переси́п ю́шку (борщ) у го́рщик];
2) (о металле) перелива́ти, -ся, перели́ти, -ся, перето́плювати, -ся, перетопи́ти, -ся, (гал.) пересипа́ти, -ся, переси́пати, -ся, (о мног.) поперелива́ти, -ся, поперето́плювати, -ся на що. [Поперелива́ли дзво́ни на гарма́ти];
3) (о звуках, цветах) -ва́ть и -ва́ться – перелива́тися чим в що, (только о цветах) міни́тися, гра́ти(ся), виграва́ти, лелі́ти, лені́ти чим. [Мо́ре перелива́лося то те́мною кри́цею, то я́рим смара́гдом (Л. Укр.). Бі́лі кри́ла срібля́сті лелі́ли у мі́сячнім ся́йві (Л. Укр.). Мі́няться бі́лі хмари́нки то срі́блом, то зло́том (Л. Укр.)].
• -ва́ться цветами – гра́ти (міни́тися) ба́рвами, ко́льо[і]ра́ми.
• -ва́ться всеми цветами радуги – весе́лкою гра́ти. [Весе́лкою моя́ наді́я гра́ла (Л. Укр.)];
4) -ва́ть из пустого в порожнее (пустословить) – тереве́ні пра́вити, плеска́ти язико́м (язика́ми).
• Перели́тый – перели́тий, пере́лля́тий, перето́чений, переси́паний.
Плеска́ть, плесну́ть –
1) плеска́ти, плесну́ти; плискота́ти, плю́скати, плюсну́ти, плюскоті́ти, плюща́ти, хлю́пати, хлю́пнути, хли[ю]поті́ти, хлюпоста́[і́]ти, хли́ськати. [Ві́тер ві́є, пле́ще хви́ля (Грінч.). А мо́ре плеско́че, а мо́ре клеко́че (Ворон.). Хви́лі підска́кують і хлипотя́ть];
2) плеска́ти, плесну́ти, (по чему-нибудь жидкому) хлю́пати, хлю́пнути, ля́пати, ля́пнути, тала́пати, тала́пнути в що, по чо́му. [Пле́скати в доло́ні. Не тала́пай по воді́].
• -а́ть в ладоши, забавляя ребёнка – то́сяти.
Плести́ и Плесть –
1) пле́сти́, запліта́ти, снува́ти, (неумело) ко́рзати що. [Дівча́та плету́ть вінки́. Вони́ сную́ть навко́ло ньо́го павути́ння зло́сти і за́мислів злочи́нних (Л. Укр.)];
2) (плести вздор, болтать) пле́ска́ти, верзти́, базі́кати, торо́чити, тереве́нити, верзі́[я́]кати, варзя́кати, прова́дити, балясува́ти що. [Вона́ сама́ до́бре не розумі́є, що пле́ще. Не верзи́ ка́-зна-чого. Він і не слу́хає, а вона́ йому́ торо́чить. Варзя́кали вони́ таку́ дурни́цю. Чо́рт-зна що прова́диш].
• -сти́ ерунду – пле́сти, що сли́на на язи́к наве́рне, тереве́ні гну́ти, баляндра́си точи́ти.
• Лапти плесть – (переносно) ґав лови́ти.
• Плетё́ный – пле́тений.
• -тё́ная стена – горо́жена (пле́тена) сті́нка.
Плю́щи́ть – плющи́ти, плеска́ти, чави́ти, розплю́щувати, розпле́скувати.
• -щи́ть проволоку, медь – плющи́ти дріт, мідь.
• Плющё́ный и плю́щеный – плю́щений, пле́сканий; плеска́тий.
Похло́пывать, похло́пать – плеска́ти, попле́скати, ля́скати, поля́скати; (ладонью, шлепком) ля́пати, поля́пати; (крыльями) лопоті́ти, полопоті́ти.
• -вать, -пать в ладоши – плеска́ти, поплеска́ти, ля́скати, поля́скати в доло́ні.
• -пать кого-л. по плечу – поплеска́ти, поля́пати кого́ по плечі́ (и по плечу́).
• -вать бином, кнутом – ля́скати, виля́скувати (сов. поля́скати) батого́м.
• -вать глазами – лу́пати, клі́пати очи́ма.
• -пать ушами – похля́пати уша́ми.
Прихло́пывать, прихло́пнуть –
1) (в ладоши) приплі́скувати, плеска́ти, плесну́ти, ля́скати, ля́снути (в доло́ні). [Поча́в крича́ти та в доло́ні приплі́скує (Свидн.)];
2) (закрыть со стуком что-л. напр., двери, крьпику сундука) зачиня́ти, зачини́ти, причиня́ти, причини́ти (грю́кнувши, з грю́котом), загря́кувати, загря́кнути, прибива́ти, приби́ти що (напр. две́рі, ві́ко в скри́ні), грю́кати, грю́кнути чим (двери́ма и т. п.). [Знов не щі́льно приби́ла две́рі (Звин.)].
• -нуть дверью полу – прищикну́ти двери́ма по́лу.
• -нуть палец крышкой – приби́ти па́лець ві́ком;
3) -ну́ть кого (накрыть, поймать врасплох) – запопа́сти, заско́чити, прилови́ти, зла́пати кого́ на чо́му;
4) (убить), см. Ухло́пать.
• Прихло́пнутый – зачи́нений, причи́нений (з грю́котом), приби́тий; прищи́кнутий.
Просуда́чить –
1) кого (обнести, обесславить сплетнями) – пусти́ти погові́р, наплеска́ти на ко́го, наплести́ язико́м на ко́го, оклепа́ти, обплеска́ти кого́;
2) (известное время) плести́ язико́м, плеска́ти, просуда́чити яки́йсь час.
Пустоме́лить – базі́кати, верзти́, торо́чити, плеска́ти, моло́ти (язико́м), тереве́ні пра́вити (точи́ти, плести́), тереве́нити, верзя́кати, просторі́кати, (опис.) язико́м пі́ну збива́ти. [І наві́що-б ото́ я базі́кав отаке́ язико́м? (Васильч.). Де взявсь будя́к, на при́горку розцві́вся… і просторі́кать заходи́вся (Гліб.)].
• Нечего им делать, сидят да -лят – нема́ чого́ їм роби́ти, сидя́ть та й тереве́ні пра́влять (базі́кають аби́-що). Довольно тебе -лить! – го́ді тобі́ базі́кати, верзя́кати. Срв. Молоть, Нести вздор.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (вбивать) забивати;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
• бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
• бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
• бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
• бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
• бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
• бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
• бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
• бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
• бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
• бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
• бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
• бить наверняка – бити напевне;
• бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
• бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
• бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
• бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
• бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
• бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
• бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
• бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
• бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
• бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
• бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
• бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
• бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
• бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
• бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
• бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
• бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
• бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
• бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
• бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
• бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
• в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
• жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
• избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
• кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
• лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
• на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
• сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Трындеть –
1) (груб., пренебр., пустомелить) триндіти; (реже) трандіти, верзти́, верзя́кати, пле́сти́, пле́ска́ти, торо́чити, моло́ти (дурни́ці, нісені́тниці);
2) (нудить) нудити;
3) (пренебр., играть) бринькати, триндикати.
[З тюрми його звільнили вже совіти — сяк-так почав по-руському триндіти і висунув на службу сам себе. По лікті у кишках, немов анатом, навчився водку жрать, ругаться матом в енкаведе, а згодом емгебе (Ю.Андрухович). Я уже до батьків не їздила два роки, бо нема за що, а ти щось шмаркав перед виборами, триндів про ґвалтування власної душі, а потім… Де ті гроші, що ти заробив перед виборами, де? (С.Процюк). Мантелепа, мабуть, триндить надто довго, бо напівпанки помітно нервують і час від часу роблять їй зауваження, щоб зав’язувала. Вона ображено фиркає, але за десяток-другий секунд кладе слухавку і йде геть (А.Дністровий). — У декого ці ідеї нав’язливі. А в декого — взагалі маніакальні. Особливо на цьому поприщі відзначаються російські філософи. Усі ці Булгакови та Трубецькі… Оці вже, як ти висловився, що триндять, то триндять (В.Слапчук)]. Обговорення статті
Хлюпать, хлюпнуть –
1) (о воде, грязи) хлюпати, хлюпнути, (усилит.) хлюпотати, хлюпотіти; (ударяться с плеском, ещё) плескати, плеснути, (усилит.) плескотати, плескотіти, плюскотати, плюскотіти;
2) (шлёпать, чавкать) чвакати, чвакнути, хлипати, брьохати;
3) (плакать, всхлипывать) хлипати, хлипнути, жвяхтіти;
4) (падать в жидкое) брьохнутися, плюхати, плюхнути, плюхатися, плюхнутися, (тяжело) гепати, гепнути, шубовстати, шубовснути:
• хлюпать носом – шморгати [носом];
• хлюпать по болоту – чвакати (хлипати, брьохати,
[На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали (Н.п.). Прийшла Венера іскривившись…. і стала хлипать перед ним (І.Котляревський). Жвяхтіли мокрі личаки І.Котляревський). Так і брьохав по воді (Сл. Гр.). Я ще хлипав по дорозі, а сльози текли мені без моєї волі по лиці, хоч на душі стало далеко легше (І.Франко). Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом, заболіли ноги, наколені стернею, згадався переляк недавній — сльози, мов град, посипалися на землю, і Харитя, голосно хлипаючи, заридала (М.Коцюбинський). Дніпро задумливо плюскає легенькими хвилями об берег, і маленькі човники злегка гойдаються на них, наче граються (В.Винниченко). Хведот здригається, шморгає голосно носом і слухняно задочком відсувається від огню (У.Самчук)]. Обговорення статті
Чесать, чеснуть, чесануть – чесати, чеснути; чухати, чухнути, (усилит.) чухонути, (расчёсывать) розчісувати, зачісувати, ми́кати, ми́кнути, (перенос., идти) чесати, почесати, чухрати, почухрати, шкварити, смалити, кресати:
• чесать затылок (в затылке) – чухати потилицю (чуприну), чухатися в потилиці, чухмарити голову;
• чесать пеньку – микати мичку;
• чесать языком – клепати (ляпати, плескати, молоти, теліпати) язиком, базікати, теревені правити, ляси (баляси, баляндраси) точити (розпускати), перетирати на язиках, (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати, чухати піднебіння.
[Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (І.Котляревський). Де у кого не свербить, там ся не чухає (Номис). Язиком що хоч клепай, а руки при собі тримай (Номис). Паршиве порося даремно чесати (Номис). — Нам, старче, ніколи точити ляси, — розшнуровує варги Стопочка й осуркувато оглядає торбешника (М.Стельмах). Та хоча я не беруся стверджувати, що саме вони, у цій комісії, чухали, але чухали це вони безмовно три місяці (Євгенія Чупріна). Всіх обпліткують…переб’ються… З чужим сміттям у власну хату… І, нумо язики чесати Ділити власну каламуть… (Олександр Смик)]. Обговорення статті
Язык –
1) язик;
2) (речь) мова;
3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (перен., пленный) язик;
5) (уст., народ) язик:
• боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
• болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
• боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
• вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
• владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
• говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
• говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
• держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
• дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
• заливной язык – заливний язик;
• злой язык – злий (лихий) язик;
• идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
• иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
• как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
• использование (употребление) языка – мововжиток;
• ломать язык – калічити мову;
• население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
• на (украинском) языке – (українською) мовою;
• на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
• овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
• они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
• остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
• прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
• проглотить язык – проковтнути язика (язик);
• происхождение языка – походження мови;
• просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
• птичий язык – пташина мова;
• разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
• родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
• слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
• хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
• чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
• что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
• что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
• чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
• эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова;
• язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
• языки, языци – язики, народи, народності;
• язык и речь – мова і мовлення;
• язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
• язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
• язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
• язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
• язык преподавания – викладова мова;
• язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
• язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто;
• язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
• язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
• язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
• языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
• языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
• язык пламени – язик полум’я;
• язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

АПЛОДИ́РОВАТЬ ще пле́скати (в доло́ні);
аплоди́ровать кому опле́скувати кого;
аплоди́рующий що аплоду́є тощо, охо́чий пле́скати, ще́дрий на о́плески, (театр) збу́рений о́плесками.
ПЛЕСКА́ТЬ ще пле́скати;
ПЛЕСКА́ТЬСЯ (у чому) ще тала́патися;
плещущий що /мн. хто/ пле́ска́є тощо, ста́вши плескати, спо́внений пле́скоту, прикм. плеску́чий, плескітли́вий, хлюпітли́вий, /прапор/ лопотли́вий;
плещущийся що /мн. хто/ хлю́пається тощо, ста́вши талапатися, ра́ди́й хлю́патися, хлюпі́й, хлюпотій, прикм. від плещущий тощо талапу́щий, хлюпки́й;
РУКОПЛЕСКА́ТЬ, рукоплещущий що /мн. хто/ пле́ще (в доло́ні) тощо, зви́клий пле́ска́ти, ра́ди́й попле́скати, стил. перероб. аплоду́ючи.
УДАРЯ́ТЬ (чим) ще сту́кати, (по плечах) пле́скати, (за ким) смали́ти халявки́ до кого, (в ніс запахом) шиба́ти;
ударя́ть в го́лову (про хміль) вступа́ти в го́лову;
ударя́ть в ко́локол ба́мкати /док. заба́мкати, (один раз) ба́мкнути/;
ударя́ть в сла́бую /чувстви́тельную/ струну́ вража́ти в болю́че /дошкульне́/ мі́сце;
ударя́ть по интере́сам зачіпа́ти інтере́си;
па́лец о па́лец не уда́рит ще і за холо́дну во́ду не ві́зьметься;
ударя́ющий 1. що /мн. хто/ б’є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ би́ти, ра́ди́й вда́рити, за́йня́тий биття́м тощо, уда́рник, стука́ч, стукоті́й, гу́пало, (річ) кала́та́ло, прикм. уда́рний, пробивни́й, розбивни́й, стукотю́чий, гупотю́чий, стил. перероб. вдаря́ючи, 2. ухаживающий, 3. з при́тиском на чому;
ударя́ющий в глаза́ 1. сліпу́чий, 2. разю́чий, ефе́ктний;
ударя́ющий в нос (запах) шпарки́й;
ударя́ющий по карма́ну дороги́й;
ударя́ющий в сла́бую струну́ ра́ди́й врази́ти в болю́че мі́сце;
ударя́емый 1. би́тий, пле́сканий, кала́таний, гу́паний, 3. наголо́шуваний, прибл. наголо́шений;
ХЛО́ПАТЬ фраз. ляпоті́ти, (по плечах) ще попле́скувати, (в долоні) ще би́ти, прав. наголос пле́ска́ти, (вухами) 1. ля́пати, 2. не бра́ти втямки́;
хлопать в ладо́ши ще ля́скати в доло́ні;
хлопающий 1. що /мн. хто/ ля́ска тощо, зви́клий ля́скати, ра́ди́й ля́снути, прикм. ляску́чий, лопотю́чий, бахку́чий, ляпотли́вий, 2. що пле́ще тощо, зви́клий пле́скати, плеску́н, прикм. плеску́чий;
хлопающий в ладо́ши ра́ди́й пле́скати (в доло́ні);
хлопающий глаза́ми стил. перероб. клі́паючи очи́ма;
хлопающий уша́ми 1. зевающий тощо ра́ди́й розві́сити ву́ха, 2. незда́тний розкуме́кати /доглу́патися/;
ХЛО́ПНУТЬ (дверима) ще трі́снути, хля́пнути;
хлопнуть себя́ (ладо́нью) по лбу ля́снути себе́ руко́ю по ло́бі.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Аплодировать – плеска́ти (плещу́, пле́щеш), припле́скувати, -кую, -куєш.
Похлопывать, похлопать – ля́скати, поля́скати, -каю, -каєш, плеска́ти, поплеска́ти, -лещу́, -щеш.
Сплетать, сплесть –
1) (веревку, корзину) спліта́ти, -та́ю, -та́єш, сплести́, -ту́, -те́ш;
2) (выдумывать) спліта́ти, сплести́, плеска́ти, наплеска́ти, -щу́, -щеш.
Сплетничать, насплетничать – плеска́ти, наплеска́ти, -щу́.
Трепать –
1) (конопли) тіпа́ти, -па́ю, -па́єш;
2) (дергать) ті́пати, -паю, -паєш, ша́рпати, -паю, -паєш;
3) (по плечу) плеска́ти, -щу́, -щеш.
Хлопать, хлопнуть –
1) (кнутом) ляскати, -каю, -каєш, ляснути, -пу, -неш;
2) (дверь) грюкати, -каю, -каєш, грюкнути, -ну, -неш;
3) (в ладоши) плескати, (плещу, пле́щеш), плеснути, -ну, -не́ш;
4) (глазами) лупати, -паю, -паєш, лупнути, -ну, -неш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Бить – бити. Бить баклуши – бити байдики; байдикувати. Бить в ладоши – плескати.
Говорить – казати; говорити; мовити про, за кого, що; (беседовать) – розмовляти. Говорить на каком-либо языке – говорити якоюсь мовою; (на многих языках) – багатьма мовами. Говорить в свою пользу – на свою руч горнути. Говорить в защиту кого – говорити в обороні кого; промовляти за ким, за чим. Говорить в тон кому – мовити під лад кому. Начинать говорить – знімати мову. Продолжать говорить – казати далі; провадити (далі). Говорить будто заученное – вичитувати. Говорить вздор – теревенити, правити нісенітниці; торочити; верзти язиком; дурниці верзти; правити; плескати. Говорить наобум – говорити навмання. Говорить не стесняясь – говорити (казати) без обрізків. Говорить сквозь зубы – цідити. Говорить речь – промовляти. Говорить по чьему-либо адресу – на чию сторону (адресу) казати. Говорить в шутку – на сміх, на жарт; жартом, жартома казати. Говорить медленно, протяжно – говорити вивагом. Говорить обиняками – говорити манівцями. Говорить и так, и этак (противоречиво) – двоїти; гнути й туди й сюди. Говорить пространно – розводитися. Говорить по правде – направду казати. Говорить намеками – казати наздогад. Говорить понаслышке – від людей казати. Говорить наизусть – казати з уст. Говорят – кажуть (люди). Говорят (же) вам, что… – казано ж бо вам, що… Говорить на чей счет – казати на карб чий. Поговорить толком, детально – поговорити до пуття, докладно. Откровенно говоря – щиро кажучи; правду кажучи. Собственно говоря – властиво. Говоря словами (такого-то) – мовляв (кажучи) словами когось; мовляв хтось. Не говоря о чем-либо – поминувши щось. Коротко говоря – найшвидше сказати; коротко кажучи. Не говоря дурного слова – не казавши лихого слова. Говорите толком – кажіть ладом. Говорите кстати, удачно, толково, дельно – казати до ладу, до пуття. С ним мне неприятно говорить – він мені не до розмови. Говорить несообразное – казати таке, що й купи не держиться. Нечего и говорить, не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови. Ну вот он и говорит – отож він і каже. Да говорите же – та ну-бо кажіть. Одинаково говорить (то самое) – казати в одно.
Горячий – гарячий. По горячим следам – по теплому сліду. Сгоряча – згарячу; зопалу. Городить вздор – верзти; плескати.
Хлопать – ляскати. Хлопать в ладоши – плескати в долоні.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Белиберда
• Нести, разводить белиберду – говорити (верзти, правити) нісенітниці[ю]; [дурні] теревені плести (верзти, правити, розпускати); балабони бити (правити); казна-що (чортзна-що, харки-макогоники, харки-макогоненки) плести (верзти, говорити); плетеники плести; (образн.) плескати (плести) таке, що й купи не держиться; сон рябої кобили розказувати; сім мішків (три мішки) гречаної вовни розказувати. [Бач, теревені розпустила, Тікай, поки ще ціла. Глібов. Вона й на хвилину невгавала, усе плела харки-макогоненки, розказувала сім мішків гречаної вовни. Коцюбинський.]
Бить
• Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши.
• Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.]
• Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.]
• Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.]
• Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному.
• Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети.
• Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.]
• Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.]
• Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.]
• Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.]
• Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце.
• Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.]
• Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.]
• Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.]
• Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого.
• Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.]
• Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе.
• Бить (ударять) по рукам – Див. рука.
• Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого.
• Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди.
• Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.]
• Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.]
• Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.]
• Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.]
• Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.]
• Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.]
• Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.]
• Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.]
• Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.]
• Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр.
• Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу.
• Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр.
• Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою.
• Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр.
• На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?
• Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Грязный
• Возиться с грязной работой – бабратися (талапатися).
• Грязное бельё – брудна білизна; чорні (брудні) хусти; чорне (брудне) шмаття.
• Рыться, копаться в грязном белье чьём (перен. разг.) – перетрушувати чиєсь брудне шмаття; порпатися в чужому шматті; розпускати плітки про кого; плескати про кого.
Заниматься
• Деньги легко занимаются, нелегко отдаются – позичати легко, а віддавати важко.
• Давайте займёмся делом, пением, музыкой… – берімся (нум(о)) до праці, до співів, до музики…; берімося (нум(о)) працювати, співати, грати…
• Доктор занялся больным, пациентом – доктор (лікар) заходився коло хворого, пацієнта.
• Заниматься в учреждении – працювати в установі.
• Заниматься делом – бути при ділі (коло діла); працювати.
• Заниматься земледелием – працювати (ходити) коло землі; (у вужчому значенні) коло хліба ходити; хліборобити; жити з хліборобства.
• Заниматься изучением, исследованием чего – вивчати, досліджувати що; працювати над вивченням, над дослідженням чого; працювати коло вивчення, коло дослідження чого.
• Заниматься ничегонеделанием – нічого не робити; (розм.) справляти гулі (гульки), сидні, лежні; байдики бити (байдикувати).
• Заниматься пустяками – бавитися дурницею (дурницями, пустим); марнувати (гаяти, тратити) час на дурниці.
• Заниматься своими делами – робити своє діло (свої справи); пильнувати свого діла (своїх справ); поратися коло свого діла (своїх справ).
• Заниматься с любовью чем – кохатися у чому; упадати за чим.
• Заниматься собой – приділяти своїй особі (собі) увагу (багато уваги); багато віддавати собі уваги; (іноді) чепуритися.
• Заниматься сплетнями – плескати; плітки розводити.
• Заниматься с учениками – учити школярів (учнів); працювати з школярами (з учнями).
• Заниматься торговлей, рыболовством, ремеслом… – торгувати, рибал(ч)ити, ремісникувати…
• Заниматься хозяйством – господарювати (хазяйнувати); ходити (працювати) коло господарства.
• Заниматься частными уроками – давати приватні уроки (лекції).
• Заниматься чем – робити що; працювати над чим; ходити (поратися, робити, працювати) коло чого; (іноді) удаватися до чого; заходжуватися кого чого; учитися.
• Не знаю, чем заняться (о профессии) – не знаю, до чого взятися (коло чого заходитися); (іноді образн.) не знаю, у який хліб кинуться. [От і поженилися да й думають, у який хліб кинутись: у столяри піти — хліб треба купувати. — Підемо у хлібороби, каже. Сл. Гр.]
• Ничем не заниматься, кроме… – нічого не робити, крім (окрім, опріч)…; ніякої роботи не мати, крім (окрім, опріч)…
• Он занялся изучением (принялся за изучение) чего – він узявся (заходився) вивчати що; він узявся до вивчення (заходився коло вивчення чого).
• Он занялся своим делом – він узявся (заходився) коло своєї роботи (коло свого діла).
• Он этим не занимается – він коло цього не працює (іноді над тим не працює); він не ходить коло цього [діла]; (іноді також) це не його діло (справа).
• Целый день занимаюсь чтением, шитьём, хозяйством… – увесь (цілий) день читаю, шию, господарюю (хазяйную)…
• Занимается утро – займається ранок; дніє.
• Заря занимается – на зорю (на світ) займається; зоря займається; на світ благословляється; зоріє; зоряється; сіріє; світає.
Ладоши
• Бить, хлопать в ладоши – бити, плескати в долоні; (у дитячій мові) робити ладки (ладусі, ладусеньки).
Молоть
• Городить, нести, молоть, пороть вздор (ерунду, глупости) (разг.) – Див. вздор.
• Мели, Емеля, твоя неделя – мели, Іване, доки вітру стане. Пр. Плети, плети, я чув таких, як ти. Пр. Говорив Мирон рябої кобили сон. Пр. Говори, Климе, нехай твоє не гине. Пр. Мели, Денисе, погода тягне. Пр. Лепечи що хоч, аби губа не гуляла. Пр.
• Молоть языком – молоти (плескати, верзти, варнякати, лепетати, калатати) язиком.
Переливать
• Переливать, пересыпать из пустого в порожнее (разг.) – переливати (пересипати) з пустого в порожнє; воду в ступі товкти; молотити (порожню) солому; з сухої криниці воду брати; теревені правити; плескати язиком (язиками); переливки переливати; плетеники плести.
Пустой
• Как из пустой бочки – як (мов…) із порожньої (пустої) бочки (із жлукта).
• Переливать, пересыпать из пустого в порожнее – переливати з пустого в порожнє; воду в ступі товкти; молотити [саму] солому; з сухої криниці воду брати; теревені правити; плескати язиком (язиками); переливки переливати; плетенки плести.
• Пуст карман, да красив кафтан – у голові панство, а сорочку воші з’їли. Пр. На возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. У голові панство, а за коміром воші. Пр. Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе й босе, а голова в вінку. Пр. Чоботи риплять, а горшки без сала киплять. Пр. Пани ж мої дрібнесенькі, а воші як біб. Пр.
• Пустая бочка пуще (звонче) гремит – порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр.
• Пустая голова (башка) – пуста людина; пуста голова; у голові як у пустій клуні (стодолі); у голові вітер свище; голова як свистун; макоцвіт (макоцвітна голова).
• Пустая мельница без ветру мелет – порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле, як порожній млин. Пр.
• Пустая трата времени – марнування (гайнування) часу; марна трата часу.
• Пустое место (перен.) – порожнє місце.
• С пустыми руками (прийти, явиться, уйти…) – з порожніми (з пустими, з голими) руками (голіруч, іноді упорожні) (прийти, піти…).
• Тощий, пустой кошелёк – Див. кошелёк.
Язык
• Боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
• Вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
• Владеть языком – володіти (орудувати) мовою.
• Говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
• Говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою.
• Держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста).
• Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик.
• Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що.
• Овладеть языком – опанувати мову (оволодіти мовою).
• Они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз.
• Остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто.
• Прикусить (закусить) язык (перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.]
• Просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
• Птичий язык – пташина мова.
• Разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова).
• Родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова.
• Слетать, срываться с языка – зриватися з язика.
• Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
• Что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр.
• Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр.
• Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
• Язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
• Язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.]
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого.
• Язык преподавания – викладова мова.
• Язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.]
• Язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто.
• Язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр.
• Язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр.
• Язык мой — враг мой – язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр.
• Языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.
• Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ла́дка –
1) оладья;
2) ладонь, ладошка.
• Пле́скати в ла́дки – бить в ладоши.
Плеска́ти, пля́скати, -щу́, -щеш –
1) плескать;
2) рукоплескать; 3) см. Виплі́скувати 2;
4) (у кузнецов) клепать;
5) болтать, выдумывать;
6) шлепать (по грязи).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Аплодировать – плеска́ти (в доло́ні).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

плеска́ти, пле́щу, пле́щеш, пле́щуть; плесну́ти, -ну́, -не́ш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ла́дка, -ки, ж.
1) Оладья. Млинець ладку посватав. ЗОЮР. II. 27.
2) Преимущественно во мн. Ладонь, ладоша. (Дѣтск. слово). Плеска́ти у ла́дки. Бить въ ладоши. Сидить баба на березі, ладками сплеснула. Чуб. V. 845. Ладки, ладки, а де були? — В бабки. Ном. № 9264. Ум. Ла́доньки, ла́дочки, ладо́шки, ладу́сі, ладу́сеньки, ладу́сики. А в ніженьки — ходусеньки, а в рученьки — ладусеньки. Мет. 2. Ладки-ладусі, а де були? — В бабусі. Ном. № 9264.
Плеска́ти, -щу́, -щеш, гл.
1) Плескать. А нащо було плескати на його водою?
2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще. Лукаш. 125.
3) = Випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста! Харьк.
4) У кузнецовъ: клепать. Сумск. у.
5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду?
6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак. О. 1862. VI. 44.
Плесну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ плескати.
1) Плеснуть. Взяв горілку, вихилив та й плеснув під стелю. Г. Барв. 210.
2) Хлопнуть въ ладоши. Плеснула рученятами.
Пля́скати, -каю, -єш, гл. = Плескати.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Трепать (лошадь рукой) — пле́скати.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Аплоди́ровать = пле́скати, хло́пати, ляща́ти. — Коли разом як захлопають в долонї, як заплещуть. О. Мор.
Бить, ся = 1. би́ти, ся, лупи́ти, ся, лупцюва́ти, ся, колоти́ти, ся. (Батого́м, ре́мнем, малахає́м то́-що) — бато́жити, пу́жити, шмага́ти, супо́нити, чухра́ти, ні́жити, переза́ти. — Лупіть Рябка, чухрайте, ось баті́г. Гул.-Ар. — Разів із шість Рябка водою одливали, і скільки раз його, одливши, знов шмагали. Гул.-Ар. — (Важки́м чим) — гати́ти. — Схопив рубель, тай почав гатити. — (До кро́ви) — би́ти на олїю. — (До спинків) — басама́нити. — (Ду́же тя́жко) — тузи́ти, тузова́ти, тю́жити, шпа́рити, пері́щити, лу́щити, гати́ти. — Приставив тарани до брами, в ворота зачали га́тить. Кот. — (Кулака́ми де попа́ло) — сади́ти, стусува́ти, товкма́чити, стусанів дава́ти, манїжити, кудо́вчити. — А він її за коси з печі, тай давай манїжити. н. к. — Я його зараз за потилицю, тай почав кудовчити. н. о. — (Колїнками) — колїнчити. — Звалив його, колїнчив, колїнчив, тай викинув за двері. н. к. (Ло́бом, рога́ми) — бу́цати, ся. — Ходить, як овечка, а буцає, як баран. н. пр. — (Нога́ми заднїми) — брика́ти, ся, хвиця́ти, ся. — Знай, кобило, де брикати. н. пр. — (Немилосе́рдно) — катува́ти. — Буду тебе бити, буду катувати, а як прийде недїля — буду нишу мати. н. п. — (Па́лицею) — дуба́сити. (Па́лею) — па́лї дава́ти. — (По пи́цї) — ля́скати, ля́паса дава́ти, ляща́ дава́ти, ляпанця́ми годува́ти. — А він йому раз і вдруге ляща дав, так пішов. Як почав він його ляпанцями годувати. — (Різка́ми) — сїкти, па́рити, чу́стрити, чу́хра́ти, шпа́рити, пері́щити. — (Хворости́ною то-що) — хворости́ти, хво́їти, хви́ськати, хво́ськати, цви́гати. 2. вбива́ти, забива́ти, розбива́ти, вибива́ти, збива́ти, би́ти. — Забвати палю, гвіздок, кілок. — Вбивати вола. — Розбиватти посуду. — Вибивати медалї. — Збивати масло. 3. викида́ти. – Риба викидає икру. 4. (про звук) – би́ти, плеска́ти, ля́скати. — Бить въ бараба́нъ, въ наба́тъ = би́ти в бараба́на, б. на споло́х, на ґва́лт. — А він побачив злодїїв, кинув ся на дзвіницю тай давай на сполох бити. — Бить въ ладо́ни = плеска́ти, в доло́нї плеска́ти. — Іде́ мали́й та в долонї плеще: гуляй, мамо, нема батька ище. н. п. 5. (про се́рце) — колоти́ти ся, тьо́хкати, сту́кати, тїпати ся, тріпати ся. — Серце в грудях колотить ся, як не вискочить. О. Мор. 6. (про тиць) — тріпати ся, тїпати ся. — Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 7. (про хворо́бу) — трясти́. — Лихоманка трясе. – Бить баклу́ши = д. Баклу́шничать. — Бить ся объ закла́дъ = заклада́ти ся. — Один усе закладав ся, та без штанів і зостав ся. н. пр. — Би́ть ся я́йцами = на́вби́тки би́ти ся. — От вони похристосувались, тай почали крашанками навбитки бити ся. — Бить нога́ми = брика́ти ся. — Не підходьте до сього коня: він брикає ть ся. — Бить чело́мъ = Проха́ти ми́лості, чоло́м дава́ти. — Тай поїхали до столицї, прохати милостї у царицї. н. п. — Його добром, та йому й чолом. н. пр.
Болта́ть = 1. бо́втати, колоти́ти, (ложкою в страві) — ба́брати ся. — Колотити сметану. — Два голуби воду пили, а два колотили. н. п. — Не їв нїчого, тільки поба́брав. С. Ш. 2. колиха́ти, маха́ти, дриґа́ти. — Не колихай ногами, бо чорта колишеш. н. пр. — Він упав, тай дриґає ногами. 3. базїкати, торо́чити, моло́ти, верзти́, городи́ти, балясува́ти, баля́си або баляндра́си точи́ти або пра́вити, варзя́кати, пле́скати, цве́нькати, (багато і швидко) — пащикува́ти, цокотїти, (не вмовка́ючи) — лопотїти, ляща́ти, С. Аф. З. Л. Ш. — Базїкали о всїх дїлах. Кот. — Дурний дурне й торочить. н. пр. — Не мели бо’ зна чого. — Верзе, що і в рот не попаде. С. З. — Жінки! коли б ви більше їли, то менш пащикувать уміли. Кот. — Сьміють ся та лають батьків своїх, що змалечку цвенькать не навчили по німецьки. К. Ш. — Давай вони балясувать та хвалитись. н. к.
Ладо́ша, частїше мн. ладо́ши = доло́ня, доло́нька, доло́ньки, доло́шки. (С. Аф. Л.). — Іде хлопець, іде малий, та в долонї плеще: гуляй, мати — нема батька іще. н. п. — Бить въ ладо́ши = плеска́ти в доло́нї, в доло́шки, (до дїтей) — ла́дки роби́ти, ладу́сї, ладу́сеньки. — Ладки–ладусї! а де були ? В бабусї. — А що їли ? Кашку. (Примовляють до дітей, плещучи в долонї).
Плеска́ть, ся, плесну́ть, ся = 1. плю́скати, ся, плюскотїти, хлю́пати, ся, хлюпотїти, хлюпоска́ти, ся, хлюпоста́ти, ся (Ос), плюсну́ти, хлюпну́ти, ся. — Дитина плюскаєть ся в воді рученятами. Кн. — Хлюпощуться качаточка поміж осокою.К.Ш. 2. плеска́ти (С. З.), ля́пати, плесну́ти, ля́пнути (в долонї). — Іде малий та в долоні плеще. н. п.
Плести́, пле́сть, спле́сть, ся = 1. плести́, сплести́, ся. — Сплїв батіг. 2. плести́ ся, ви́ти ся, обвива́ти, обповива́ти, обпови́ти. — Чи не той то хміль, що по тичині въєть ся? н. д. (Д. ще під сл. Обвива́ть, ся). 3. пле́скати і т. д. д. Болта́ть 3. — З тебе усе село буде сьміятись, коли будеш отаке плескати. н. о. Гр. Чайч.
Полоска́ть, ся = полоска́ти, ся, плю́скати ся, плеска́ти ся, хлю́пати ся (С. З.), хлюпоста́ти, ся. — А я собі у ставочку полоскала ся. н. п. — Хлюпощуть ся качаточка поміж осокою. К. Ш.
Рукоплеска́ть = плеска́ти, рукоплеска́ти. (С. Жел.).
Сплета́ть, сплести́, спле́сть, ся = 1. сплїта́ти, виплїта́ти, сплести́, ви́плести, поплести́, посплїта́ти, ся. — Сплїв батіг. — Виплїв кошик. — Гилки посплїтали ся. 2. сплїта́ти, сплести́, пле́скати, напле́скати. — Сплїв таке, що й купи не держить ся.
Спле́тничать = пле́скати (С. 3.), плести́, бреха́ти, баламу́тити, пащикува́ти, обмовля́ти, чмутува́ти, суда́чити, блягу́зкати (С. Ш.). — Люди плещуть. С. З.
Хло́пать, хло́пнуть = хло́пати, хля́пати, ля́скати (С. Л.), хло́пнути, хля́пнути, ля́снути (С. Л.). — Ляснула пуга над кіньми і гнїді понеслись, мов на крилах. Нїщ. — Хло́пать въ ладо́ши = плеска́ти в доло́нї. — Їде малий та в долонії плеще. н. п. — X. глаза́ми = лу́пати, клї́пати (Лев.). — Хло́пнуть дверьми́ = грю́кнути, гря́кнути, грюкону́ти, хрьо́пнути.
Шлёпать, шлёпнуть = 1. шльо́пати, хло́пати, пле́скати і д. Хло́пать 2. ге́пати, ге́пнути, шеле́пати, шеле́пнути, баба́хнути.

Запропонуйте свій переклад