Знайдено 77 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Помога́ть, помо́чь – помага́ти, помогти́, допомага́ти, допомогти́ кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́ и кому́ чим и в чо́му, під(по)мага́ти, під(по)могти́ кого́ и кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, ра[я]тува́ти, поратува́ти, зарато́вувати, заратува́ти, підрато́вувати, підратува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин; Срв. Вспомога́ть, Пособля́ть, Подде́рживать. [Якби́ не біг, хто-б нам помі́г. Роби́, небо́же, то й бог (до)помо́же. Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М. Вовч.). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Март.). Ніко́го не спомо́же, не пора́дить (Гн.). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (Кониськ.). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (Франко). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Грінч.). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Квітка). Неха́й вам до́ля сприя́є (Гол.)]. • Да -жет вам бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам бог помага́є (помо́же)! • Если вы это предпримете, я буду вам -га́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги). • -га́йте друг другу – запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному и т. п. -га́ть кому необходимыми средствами, чем-л. необходимым – спромага́ти, спромогти́ кого́ чим. [Я-ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (Київщ.). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (Куліш)]. • -мо́чь кому деньгами – (до)помогти́ кому́, запомогти́, спромогти́, заратува́ти, підмогти́, підратува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми). • -мо́чь кому в нужде – допомогти́, спомогти́ кому́, запомогти́, поратува́ти, заратува́ти кого́ в біді́, в приго́ді. • Он -мо́г мне во всех моих нуждах – він запомі́г (заратува́в, поратува́в, зара́див) мене́ в усі́х мої́х потре́бах. • -мо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (и ра́ду) да́ти кому́ (чим). [Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа 1861)]. • -мо́чь горю – зара́дити, запобі́гти, запомогти́ ли́хові, го́рю. • Как этому (здесь) -мо́чь? – як цьому́ (тут) зара́дити (пора́дити)? яку́ цьому́ (тут) ра́ду да́ти? • А нельзя ли этому (здесь) чем-н. -мо́чь? – а чи-ж не мо́жна тому́ що пора́дити (чим зара́дити)? а чи-ж не мо́жна тут чого́ вра́дити (яку́ ра́ду да́ти)? • Я тут ничем не могу -мо́чь – я тут нічо́го не вра́джу (не вра́ю). • Не знает чем и -мо́чь себе – не зна́є, чим і запомогти́ся (заратува́тися, зара́дитися), чим себе́ й пора́дити. • -мо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (заратува́тися, зара́дитися) тих, що є, що бог дав. • Он не знает, как себе -мо́чь в такой беде – він собі́ ра́ди не добере́ (не прибере́), він собі́ ра́ди не дасть, він не вмі́є себе́ пора́дити у цій (у такі́й) приго́ді. • Эти капли -га́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель. • Это не -жет мне – це мені́ не (до)помо́же (не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не зарату́є (не врату́є). • Ничто не -га́ет – нічо́го не помага́є(ться), не пособля́є(ться), ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди). • Ничто не -гло́ – нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), ніщо́ не зара́дило, не вра́дило. • Это нисколько не -га́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. -ги́те! – ра[я]ту́йте! про́бі! |
Врать – бреха́ти (сов. збреха́ти, брехну́ти), побрі́хувати, брехню́ точи́ти; (шутл.) з пра́вдою розмина́тися, москаля́ везти́ (підпуска́ти), з губи́ халя́ву роби́ти, тумана́ пуска́ти, ку́лі ли́ти. • Врать сильно – тя́жко бреха́ти. • Врать искусно – щі́льно бреха́ти. • Он врёт неискусно – бре́ше, аж па́льці зна́ти. • Врёт в глаза – в живі́ о́чі бре́ше. • Врёт как сивый мерин – бре́ше як ряби́й соба́ка. • Врёт во всю ивановскую – бре́ше на всі за́ставки́, бре́ше аж ку́риться. • Ты врёшь – бреха́ли твого́ ба́тька ді́ти; либо́нь ти з Брехуні́вки прийшо́в. • Помогать врать – підбрі́хувати. |
Наме́рение – на́мір, (замысел) за́мір, за́мисл (-лу), за́дум (-му), (мысль) ду́мка. [Не вхо́джу в на́міри його́ (Франко). Ма́ла щи́рий за́мір послужи́ти просві́ті (Грінч.)]. • Враждебные -ния относительно кого – воро́жі за́міри (за́мисли) про́ти ко́го. • Дурное -ние – пога́ний за́мір. • Похвальное, прекрасное -ние – похва́льний, прекра́сний (прега́рний, чудо́вий) на́мір. • Без -ния – без на́міру, ненавми́сне, невми́сне, (диал.) без замі́рення. [Ти уми́сне, чи невми́сне уби́в її́? (Кониськ.). Звиня́йте, я це сказа́в без замі́рення (Хорольщ.)]. • С -нием – з на́міром, (нарочно) уми́сне, навми́сне. [Я вми́сне наві́в цей ури́вок із спо́гадів, щоб показа́ти… (Рада)]. • Сделать что с дурным хорошим -нием, с наилучшими -ниями – зро́бити що бажа́ючи зло́го, добра́, зроби́ти що з пога́ним за́міром (за́мислом), з га́рним, з найкра́щим на́міром. • Не с добрыми -ниями – не з до́брими за́мірами, не з до́брим ду́хом. [Остерега́йтеся, гетьма́не мій, бо він не з до́брим ду́хом (Куліш)]. • С заранее обдуманным -нием – з напере́д (із заздалегі́дь) узя́тим на́міром. • Приехать с -нием увидеть кого – приї́хати, ма́ючи на ду́мці (ма́ючи на́мір или щоб) поба́чити кого́. • Иметь, питать -ние – ма́ти на́мір (за́мір), ма́ти на ду́мці; см. Намерева́ться. [Він ма́є за́мір ожени́тися з удово́ю (М. Вовч.). Сва́тати Са́ню він і в голові́ собі́ не поклада́в, бо мав на ду́мці ті́льки тро́хи пожартува́ти (Н.-Лев.)]. • Иметь корыстные -ния – ма́ти кори́сли́ві за́міри. • Питать самые лучшие -ния относительно кого – ма́ти найкра́щі на́міри су́проти ко́го. • Принимать, принять -ние – бра́ти, взя́ти на́мір, нава́жуватися, нава́житися. [Реа́кція знов нава́жилася поверну́ти той стан, що повста́в був на Украї́ні після́ 1876 ро́ку (Рада)]. • Возыметь -ние, см. Вознаме́риться. • Помогать -ниям кого – сприя́ти на́мірам (за́мірам) кого́. • Упорствовать в своём -нии – упе́рто трима́тися свого́ за́міру. |
Подмога́ть, подмо́чь кому – підмага́ти, підмогти́, підпомага́ти, підпомогти́ кого́, кому́, підсобля́ти, підсоби́ти кому́. Срв. Помога́ть, Пособля́ть. |
Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)]. • -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що. • -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна. • Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́. • Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)]. • -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)]. • -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту). • -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́]. • -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го. • -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти. • -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3. • -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба. • -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного. • Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́. • -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого. • -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги. • -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́. • -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки. • -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́. • -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну). • -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції. • -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)]. • -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву. • -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́. • -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик. • -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.). • Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.). • -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу. • -ть бунт, см. Бунт. • -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть. • -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́. • -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти. • -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти. • -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що. • -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий. • Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.). • -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́. • -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти). • -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!]. • -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4. • -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів]. • -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г). • -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю. • -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́]. • -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.). • -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя. • -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву. • -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́. • -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть). • -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити. • -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю). • -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо]. • Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений. |
Подспа́ривать, подспо́рить –
1) (помочь) кому чем, в чём – підсобля́ти, підсоби́ти кому́, підпомага́ти, підпомогти́, підмага́ти, підмогти́ кому́ и кого́ чим, кому́ в чо́му, підрято́вувати, підрятува́ти кого́; срв. Помога́ть. • Соседи -рили работу (или в работе) – сусі́ди підсоби́ли в пра́ці. • Картофель -рил нам в этом году – карто́пля підсоби́ла, нам (підрятува́ла нас) цього́ ро́ку; 2) (придавать вкус) присма́чувати, присмачи́ти що чим. [Годі́влю скоти́ні присма́чують ґри́сом (отрубями)]. |
Помога́ние – помага́ння, допомага́ння кому́, запомага́ння, спомага́ння кого́, під(по)мага́ння и т. д., см. Помога́ть. |
Помо́чь, см. Помога́ть. |
По́мощь – по́міч (-мочи), допомо́га, помо́га, (подмога) підмо́га, підпомо́га, (вспомоществование) запомо́га, спомо́га, (пособие) підсо́ба (ум. підсо́бка, підсо́бонька), посо́ба, ра[я]ту́нок, порату́нок, зарату́нок, ра́да, пора́да, (подкрепление) поту́га, підпертя́, поси́лок, підси́лок (-лку). [Мо́лодо ожени́вшись, скорі́ше по́мочи ді́ждешся. Спаси́бі бо́гу за помо́гу. Кажи́, яко́го тобі́ порату́нку тре́ба (Кониськ.). Козаки́ царе́ві поси́лок під воє́нний час дава́тимуть (Куліш)]. • С -щью кого, чего, при -щи кого, чего – за допомо́гою (за помо́гою, за підмо́гою, за по́міччю) кого́, чого́, через що. [Через слуг до па́на, а через святи́х до бо́га (Приказка)]. • С божьей -щью – з бо́жої помо́ги. [З бо́жої помо́ги топчи́ вороги́ під но́ги]. • С -щью телескопа – за допомо́гою телеско́па. • Без посторонней -щи – без сторо́нньої по́мочи (допомо́ги, запомо́ги), (самостоятельно) самоту́жки. [Ви́вчився самоту́жки чита́ти]. • Без всякой -щи – без пора́ди та запомо́ги. • Денежная -щь – гроше́ва запомо́га (допомо́га, підмо́га, підпомо́га). • Вооружённая и моральная -щь – збро́йна і мора́льна підмо́га (підпомо́га). • Общая -щь, -щь сообща – гуртова́ запомо́га. • Общественная -щь – грома́дська запомо́га. • Сбор на -щь голодающим – скла́дка на запомо́гу голо́дним. • Просить -щи у кого – проха́ти (проси́ти) по́мочи (помо́ги, допомо́ги, запомо́ги, підпомо́ги, підмо́ги, порату́нку) у ко́го. • Усердно прошу -щи – щи́ро блага́ю підмо́ги (посо́би). • Обращаться за -щью к кому – вдава́тися по підмо́гу до ко́го. • Искать -щи у кого – шука́ти допомо́ги, по́мочи, підмо́ги, порату́нку и т. п. у ко́го, шука́ти ра́ди, пора́ди (ра́доньки, пора́доньки) у ко́го. [Не знав Андрі́й сам, що йому́ роби́ти, що йому почати і де йому порадоньки шукати (Григ.)]. • Получать, -чить -щь от кого – мати по́міч з ко́го, ма́ти кого́ на підмо́гу, (опис.) сві́ту запобі́гти від ко́го. • Находить в ком -щь – підмо́гу (підпомо́гу, підпертя́) ма́ти з ко́го. [Одна́ нево́ля дру́гу ро́дить і підси́лює, одна́ з о́дної підпомо́гу ма́є (Єфр.)]. • Найти совет и -щь у кого – ра́ду і пора́ду знайти́ в ко́го. [Сусі́доньки приязне́нькі, роди́на недале́чко – незаба́ром і ра́ду знайде́ш і пора́ду (М. Вовч.)]. • Идти на -щь кому – іти́ на помо́гу, на порату́нок до ко́го. • Подать, оказать -щь кому, приходить на -щь кому – става́ти (ста́ти) до по́мочи (до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) кому́, става́ти на порату́нок, до порату́нку кому́, бу́ти в допомо́зі кому́, да́ти по́мочи, допомо́ги (и допомо́гу, підмо́гу, посо́бу, запомо́гу) кому́, порату́нок и порату́нку да́ти кому́, пора́ди да́ти кому́, до по́мочи прийти́ кому́, заратува́ти, поратува́ти, запомогти́, підпомогти́ кого́ чим; срв. Помога́ть. [Як-же мені́ не ста́ти тобі́ у приго́ді, коли́ ти в ме́не найбли́жча роди́на (Коцюб.). Аби́ вам Пречи́ста Ді́ва ста́ла до по́мочи, до поряту́нку у потре́бах ва́ших (Етн. Зб. V). А тут, спаси́бі їм, лю́ди до по́мочи прийшли́ (Васильч.)]. • Окажите мне -щь деньгами – запоможі́ть, зарату́йте мене́ грі́шми (гроши́ма). • Подавать кому руку -щи – підклада́ти, підложи́ти, підкла́сти ру́ку (ру́ки) під ко́го, (по)да́ти кому́ допомо́гу, запомо́гу. [Не туди́ він ди́виться, щоб нам ру́ки підклада́ти, а щоб нас у лабе́тах свої́х держа́ти (Г. Барв.). Ох, ніхто́-ж тепе́р мої́й дурні́й голові́ запомо́ги не дасть (Мирн.)]. • Мне неоткуда ожидать -щи – мені́ нема́ зві́дки по́мочи (допомо́ги и т. д.) жда́ти. • Нет мне -щи ни от кого – нема́ мені́ пора́ди (по́мочи, посо́би и т. д.) ні від ко́го. • Звать на -щь – зва́ти, кли́кати на по́міч (на помо́гу, на підмо́гу, на допомо́гу, на пора́ду), кли́кати до по́мочи. • На -щь! – ра[я]ту́й! рату́йте! рату́йте, хто в бо́га ві́рує! • Бог в -щь! – Бо́же поможи́! помага́й-бі! мага́й-бі! [Бо́же поможи́, а ти, ду́рню, не лежи́]. • Податель -щи – пораті́вник. |
Пособля́ть, пособи́ть кому – пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти, (до)помага́ти, (до)помогти́ кому́ чим и в чо́му. • -би́ть кому в нужде – запомогти́, заратува́ти, зара́дити кого́ в біді́, става́ти, ста́ти в приго́ді кому́ чим. • -би́ть горю – зара́дити ли́хові, го́рю; срв. Помога́ть, Помо́чь. • -би́ть себе (в затруднительном положении) чем – зара́дитися, зара́дити собі́, заратува́тися (лихо́ї годи́ни) чим. • Ничто тебе не -бит – нічо́го тобі́ не посо́биться (безл.). |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ПОМОГА́ТЬ ще става́ти у приго́ді, образ. простяга́ти ру́ку по́мочі; вряд ли поможет фаміл. помо́же як ме́ртвому кади́ло; помога́ющий що /мн. хто/ помага́є тощо, ста́вши помагати, гото́вий помогти́, помічни́к, помага́ч, підпомага́ч, рука́, підсил. рятівни́к, прикм. допоміжни́й, спомага́вчий, зара́дний, помічни́й для кого, /доброчинний/ допомого́вий, підсил. рятівни́й, образ. ско́рий на по́міч, для допомо́ги, (діяти) спрямо́ваний, щоб [помога́ющий уточни́ть спрямо́ваний, щоб уточни́ти]; помога́ющий врать підбре́хач, підга́вкувач. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Помогать, помочь – помага́ти, -га́ю, -га́єш, помогти́, -можу́. |
Способствовать –
1) сприя́ти, -рия́ю, -рия́єш; 2) (помогать) допомага́ти, -га́ю, -га́єш. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Врать
• Бесстыдно, прямо врёт в глаза – у живі очі бреше. [В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син. Вовчок.] • Врать сильно – тяжко брехати. • Врёт, аж уши вянут – бреше, аж слухати сором; бреше, аж вуха в’януть (болять). • Врёт без запинки – гладко бреше; бреше й не оглядається. • Врёт во всю Ивановскую – бреше на всі заставки; бреше, аж куриться (аж курява встає, аж йому з-під носа куриться). [Бреше, аж куриться за ним, даю слово, що бреше!… Тудор.] • Врёт как по печатаному – бреше, як з книжки вичитує (читає); бреше, як з листу бере. • Врёт как сивый мерин (вульг.) – бреше як рябий (як рудий) собака; бреше як собака (як пес, як рябко); бреше як собака на висівки. • Врёт не кашлянет (не поперхнётся) – бреше й оком не змигне (не моргне); бреше та й дивиться; бреше, як хліб з маслом їсть. [Йому так збрехати, як хліба з маслом із’їсти. Пр.] • Врёт, себя не помнит – бреше, аж не стямиться (не спостережеться). • Врёт хорошо, складно, искусно – цільно (мудро, чисто) бреше; брехню добре чеше; (образн.) бреше, як шовком шиє. [Брехню, як бачте, добре чеше мій Севастян. Глібов.] • Врёт, что помелом метёт – бреше, [а за ним] аж куриться (аж курява встає). [От же брешуть, аж курява встає! М. Куліш.] • Ври, да знай же меру; ври, да не завирайся (фам.) – брехати — треба міру знати. Пр. Бреши та не забріхуйся. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. Брехали твого батька діти. Пр. Смаленого дуба плетеш. Пр. Присягалися сліпці, що своїми очима бачили. Пр. Правда Сидорова — киселем млинці помазані — на паркані сушаться. Пр. За царя Томка, коли була земля тонка — пальцем проб’єш і води нап’єшся. Пр. Коцюба кудкудакала, помело яйце знесло. Пр. • Коли вру, так дай Бог хоть печкой подавиться – щоб я вмер, коли неправду кажу! Пр. • Коли не врёшь, так правду говоришь – правду каже (співа), якщо (як) не бреше. Пр. • Мастер врать, здоров врать – майстер (митець, мастак) брехати. • Наврал с три короба – наказав (намолов) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказав (наговорив) на вербі груші [на осиці кислиці]. • Он врёт – він бреше; (образн.) у нього на вербі груші ростуть [а на осиці кислиці]. • Он врёт неискусно (образн.) – бреше, аж пальці знати. • Он походя врёт – він що ступне, то й брехне. • Помогать врать, подвирать – підбріхувати. • Помогающий врать – підбрехач. • Пошёл, начал врать – почав брехати; завів брехню. • Так врёт, что с души прёт – ото бреше: аж з душі верне. • Ты врёшь – ти брешеш; (образн.) брехали твого батька дочки [і сини]; брехали твого батька сини, та й ти з ними; брехали твоєї матері дочки, та й ти з ними мовчки; брехали твого батька діти; либонь, ти з Брехунівки прийшов. • Ты не врёшь? – [А] ти не брешеш (не бре-бре)?; чи ти не з Брехунівки? • Не любо — не слушай, а врать не мешай – вір не вір, а не кажи «брешеш». Пр. Не любо — не слухай, а брехать не заважай. Пр. (іноді) Рот не город, не загородиш. Пр. • Стелет да мелет, врёт да плетёт – плете дуба, як на помелі. Пр. Смаленого дуба плете. Пр. |
Всячески
• Всячески помогать, стараться… – усіляко (усяк(о), усяково, геть усяко, різно, усякими способами, усяким способом, усіма способами) допомагати, старатися…; на всі лади допомагати, старатися (намагатися)… [Свекруха явно затівала сварку. Але Настя усяк уникала її. Шаповал.] |
Мера
• Без меры – без міри; дуже (надто) багато; безмірно (без міри, міри нема); незмірно. • В большей, в меньшей мере – більшою, меншою мірою; у більшій, у меншій мірі. • В какой мере – якою мірою (у якій мірі). • В какой-то, в известной мере – якоюсь, певною мірою; до якоїсь, до певної міри. • В меру (їсти, пити) – до міри; у міру. • В меру потребностей – як до потреби; у міру потреби; скільки треба. • В меру своих сил – у міру своєї сили (снаги); скільки стане, скільки було, буде, скільки мав, мала, мало, мали, скільки матимеш, матимете сили (снаги). • В одинаковой мере – однаковою мірою; в однаковій мірі; однаково; [а] так само. • В полной мере (вполне) – повною мірою; на повну міру; у повній мірі; (іноді) до повної повні (у повній повні, уповні). [Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні. П. Куліш.] • Всему есть мера – усьому (на все) є міра. • Всему знай меру – усьому знай міру; у всьому потрібна міра. • Всё хорошо в меру – у міру все добре. Пр. • Выше меры и конь не скачет (не прянет) – понад себе і кінь не скочить (не цибне). Пр. Проти сили і віл не потягне. Пр. • Душа меру знает – душа міру знає. Пр. Стала йому душа на мірі. Пр. • Мера за меру – міра за міру. Пр. Віть за віть. Пр. • Не в меру – не до міри; не в міру; понад [усяку] міру; занадто; (іноді) через край. • Ни в коей, ни в какой мере – жодним способом; [аж] ніяк. • По крайней мере – принаймні; хоча б; бодай. • По меньшей мере – щонайменше; принаймні. • По мере возможности – у міру можливості; по змозі (по спромозі). • По мере надобности – у міру потреби; як до потреби; як буде (яка буде) потреба. • По мере поступления чего – у міру [того], як надходить (надходило, надходитиме) що. • По мере сил наших – по змозі (по спромозі) нашій; що спроможність (що сила) наша; у міру сил наших; як наша сила; (іноді) як наше посилля. • По мере того как – у міру [того] як. • По мере чего – у міру чого; (іноді) відповідно до чого. • Помогать ему всеми мерами (всемерно) – (до)помагати йому всіма (всякими) способами. • Сверх, свыше меры, через (чрез) меру – надміру; надто (занадто); (по)над силу; (іноді) через лад; через край. [Через лад уже брешеш. Номис.] • Чувство меры – відчуття (почуття) міри. • Меры по предупреждению чего – запобіжні заходи проти чого; заходи, щоб запобігти чому. • Меры предосторожности – застережні (запобіжні заходи). • Прибегать, прибегнуть к иным мерам – уживати, ужити інших заходів; удаватися, удатися до інших заходів (до іншого способу). • Принимать, принять меры – уживати, ужити заходів. • Приняты необходимые меры – ужито потрібних заходів. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Богара́дити – помогать из милости, благодетельствовать. |
Годи́ти, -джу́, -ди́ш –
1) угождать; 2) помогать, рядить. |
Допомага́ти, допомогти́, -можу́ – помогать, помочь. |
Запомага́ти, запомо́гти́ (кого́ чим) – помогать, помочь, поддерживать, поддержать, давать, дать помощь. |
Зарато́вувати, заратува́ти –
1) кого́ чим – помогать, поддержать кого чем; 2) кому́ (безл.) – помогать, помочь. |
Зарято́вува́ти, зарятува́ти (чию кого́) – помогать, помочь, давать, поддержать; зарято́вуватися, зарятува́тися (чим, у ко́го) – одолжаться, одолжить, получать, получить, занять. |
Підбичо́вувати, підбичува́ти –
1) припрягать, припрячь пристяжку; 2) помогать, поддержать. |
Піддава́ти, підда́ти, -да́м, -даси́ (кому, чого, що) – помогать, помочь приподнять тяжесть. |
Підклада́ти, підкла́сти, -кладу́, -де́ш –
1) що під що – подкладывать, подложить; 2) що, чого до чого – подкладывать, подложить еще; 3) підклада́ти, підкла́сти ру́ки кому́, під ко́го – помогать, помочь кому с усердием. |
Підмага́ти, підмогти́, -мо́жу, -жеш –
1) помогать, помочь; 2) кого чим – поддерживать, поддержать. |
Підпомага́ти, підпомогти́, -жу́, -жеш (кого, чим) – помогать, помочь. |
Підрато́вувати, підрято́вувати, підратува́ти, підрятува́ти (кого чим, в чому) – помогать, помочь кому в беде. |
Помага́ти, помогти́, -можу́, -жеш – помогать, помочь. • Помага́й-бі – бог в помощь. |
Порято́вувати, -вую, порятува́ти, -ту́ю (кого) –
1) помогать, помочь кому в беде; 2) спасать, спасти. |
Посилкува́ти, -ку́ю –
1) помогать, поддерживать; 2) кормить, накармливать. |
Пособля́ти, -бля́ю, -бля́єш, пособи́ти, -блю́, -биш – помогать, помочь. |
Ра́дити, -джу, -диш –
1) кому́ що – советовать, помогать; 2) кого́ – советовать кому; 3) рядить, судить, советоваться, см. Ра́да 3; 4) чим – распоряжаться чем; ра́дитися (з ким) – советоваться. • Я його́ ра́дився – я брал у него совет. |
Секундува́ти, -ду́ю – помогать. |
Спосуджа́ти, -джа́ю, спосу́дити, -джу (кого чим) – (чаще о кухонной утвари) помогать, дать взаймы кому, что; спосу́дитися (у кого чим) – взять взаймы что-либо у кого. |
Сприя́ти, -я́ю –
1) благоприятствовать, доброжелательствовать; 2) способствовать, содействовать, помогать. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Поддерживать, -жать –
1) (оказывать поддержку) – підде́ржувати, підде́ржати, підтримувати, підтримати; (помогать) – спомага́ти, спомогти, підпира́ти кого́, підпе́рти кого́; п. здание (в предупреждение разрушения) – берегти буді́влю від руйна́ції; 2) (соблюдать, не прекращать) – держа́ти що, доде́ржувати, доде́ржати чого́; п. переписку с кем – листува́тися з ким; п. порядок – доде́ржувати порядку (ла́ду); п. равновесие – держа́ти рівнова́гу. |
Содействие (помощь) – допомо́га; (благоприятствование) – сприяння; оказывать -вие: а) (помогать) – дава́ти допомо́гу, допомага́ти, допомогти; б) (благоприятствовать) – сприяти, посприяти кому́; при -вии – з допомо́гою; выражаем благодарность за оказанное вами -вие – висло́влюємо подяку вам, що допомогли. |
Сотрудничать – працюва́ти, служити, співробі́тничати; (помогать) – помага́ти. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Богара́дити, -джу, -диш, гл. Помогать матеріально, благодѣтельствовать. Я ціх людей ніколи не богарадив. Екатериносл. г. |
Годи́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Угождать, помогать. Старому та хорому годи завше як малому: Ном. № 8085. Як Бог годить, то й мокре горить. Ном. Годить, як болячці. Ном. № 4488. |
Дава́ти, да́ю, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл.
1) Давать, вручать, доставлять, ссужать, Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана. — дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком... дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м’ять. Въ выраженіи: Дай, Боже, на пам’ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам’ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп. г) = давати порядок. — поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. См. Чоло. 2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. 3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п’ять. 4) Допускать, позволять. Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч. 5) Выдавать замужъ. Не дайте мене за п’яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет. 6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати. 7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам’ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617. 8) Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47. 9) Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти! 10) Да́ймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у. |
Допомага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. допомогти́, -можу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Вже й сини Шрамови підросли і допомагали батькові у походах. К. ЧР. 14. Як міг, так допоміг. Ном. № 4540. Роби, небоже, то й Бог допоможе! Ном. № 68. |
Запомага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. запомогти́, -можу́, -жеш, гл. Помогать, помочь, поддерживать, поддержать, давать, дать помощь. Я запоміг їх худобою, землею. НВолын. у. Запомагав зубожене козацтво. К. ЦН. 173. Вони мене не запоможуть. Ном. № . |
Зарято́вувати, -вую, -єш, сов. в. зарятува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Помогать, помочь, давать, дать помощь въ бѣдѣ, поддержать. Спасибі тобі... шо це ти мене послухав та зарятував. Мнж. 142. Грішми зарятуйте на подушне. О. 1862. IX. 7. Всякого зарятовували, чим хто побідкається. ЗОЮР. II. 285. І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба. Г. Барв. 137. |
Підбрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. підбреха́ти, -брешу́, -шеш, гл. Привирать, приврать, помогать во враньѣ. Я буду починати брехати, а ти підбріхуй. Кв. І. 194. Там-той брехав, а ти підбріхуєш. Фр. Пр. 123. |
Піддава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. підда́ти, -да́м, -даси́, гл. Помогать, помочь приподнять тяжесть. Мнж. 127. |
Підклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. підкла́сти, -кладу́, -де́ш, гл.
1) Подкладывать, подложить. А підклала білу ручку під головочку свою. Чуб. V. 433. 2) Подкладывать, подложить еще. Буде сіна підкладати, буде вівса підсипати, водицею напувати. Чуб. V. 942. 3) — ру́ки кому́, під ко́го. Помогать, помочь кому съ усердіемъ. Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати. Г. Барв. 500. |
Підмага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. підмогти́, -можу́, -жеш, гл.
1) Помогать, помочь. 2) — кого́. Поддерживать, поддержать. Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені. МВ. (О. 1862. III. 77). |
Підпомага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. підпомогти́, -жу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Підпомагає спасенному задумові. К. ЦН. 312. |
Підсобля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. підсоби́ти, -блю́, -биш, гл. Помогать, помочь. От може Кирило та Панько підсоблять яму копати. Мир. Пов. II. 119. |
Планітува́ти, -тую, -єш, гл. Полезнымъ быть, помогать. Вх. Зн. 50. Полезнымъ быть, помогать. Вх. Зн. 50. |
Помага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. помогти́, -можу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Роби, небоже, то й Бог поможе. Посл. Як би не біг, хто б нам поміг. Ном. Помагай-бі, помагай-бу! Богъ въ помощь! Помагай-бі тобі, дівчино! Рудч. Ск. II. 56. Помагай-бу, женче! Чуб. V. 551. |
Помага́тися, -га́ється, сов. в. помогти, -мо́жеться, гл. безл.
1) Приносить, принести пользу, оказать дѣйствіе, сдѣлаться лучше (о здоровьѣ). Неначе й помоглось. Шевч. 2) Съ отрицаніемъ: не помогать, быть безполезнымъ, напраснымъ. Не просись, каже, не поможеться. Рудч. Ск. І. 18. От лаяла і плакала, та нічого не помоглось. Рудч. Ск. II. 59. Годі, каже, бабусю, плакати: не поможеться. МВ. І. 154. |
Посилкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) Помогать, поддерживать. В дочасних потребах посилкувати буду. 2) Кормить, накармливать. Гн. І. 174. |
Пособля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. пособи́ти, -блю́, -биш, гл. Помогать, помочь. Тепломір скрізь пособляє чоловікові. Ком. II. 81. |
Пособля́тися, -ля́ється, сов. в. пособи́тися, -биться, гл. безл. Помогать, помочь (безлич.). Хоч плач, хоч пробач, — не пособиться. Кролев. у. |
Ра́дити, -джу, -диш, гл.
1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Ном. Ра́ду ра́дити. См. Рада 2. Малим діткам — ручечки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннячко, а господарам — поле орати. Чуб. III. 3) Распоряжаться. Не моя то воля: родинонька мною радить, нещаслива доля. Чуб. V. 141. |
Секундува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Помогать. Най му пан Біг секундує. Фр. Пр. 82. |
Спомага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. спомогти́, -жу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Рятуй, рятуй рідну Україну, тобі Боже та й споможе. Нп. Нікого не споможе, не порадит. Гн. II. 24.
2) — на що. Давать, дать возможность, средства. На що нас Бог споміг, тим і приймаєм. Ном. № 12087. |
Спосужа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. спосу́дити, -джу, -диш, гл. Помогать, помочь, одолжать, одолжить, ссужать. Спосудьте мене, пустіть чистити ліс, бо нічим витопити. Міусск. окр. Волів спосужали перевозити бідним пашню, та й так тихенько декому роздавали всячину. ЗОЮР. II. 285. |
Сприя́ти, -я́ю, -єш, гл.
1) Благопріятствовать, доброжелательствовать, способствовать, содѣйствовать, помогать. Хоть її не возьму, буду їй сприяти, всякого добра буду їй жадати. Гол. І. 343. Твоє серце мому серцю вірне не сприяє. Гол. І. 269. Нехай вам доля сприяє. Гол. III. 505. Ніч нікому не сприяє. Ном. № 594. |
Чолові́чество, -ва, с. Человѣчество, человѣчность. Слово заимствовано изъ русскаго языка. Встрѣчено только въ одной пословицѣ, приведенной у Номиса: Чоловічество повеліває, а пан тисяцький ні. (№ 13844). Пословица эта заимствована изъ IV-го явленія оперы-водевиля кн. А. А. Шаховского: «Козакъ-стихотворецъ». Князь. Человѣчество повелѣваетъ помогать раненымъ и несчастнымъ. Грицько. Чоловічество повеліває, да пан тисяцький ні. (Сочиненія кн. А. А. Шаховского, Спб. 1898, «Дешевая Библіотека» Суворина, стр. 10). Такъ какъ у Номиса отсутствуетъ всякое указаніе о томъ, откуда взята пословица, то можно думать, что она употреблялась лишь среди образованныхъ классовъ и въ народномъ языкѣ слова чолові́чество нѣтъ. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Богара́дити, -джу, -диш, гл. Помогать материально, благодетельствовать, *помогать из милости. |
Іти́, іду́, іде́ш, гл. *2)— на ру́ку. Помогать, оказывать содействие. Щоб вони (сотники) йшли йому на руку, щоб давали нічліг, хліб. Лепкий. |
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 
Помогать, помочь — допомага́ти, допомогти́; пособля́ти, пособи́ти. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Помога́ть, помо́чь = помога́ти, до(за, під)помога́ти, пособля́ти, запобіга́ти (С. З.), послуго́вувати, рятува́ти, помогти́ (С. Л.), до(за, під)помогти́ (С. Л.), пособи́ти, послугова́ти, запобі́гти (С. З.), по(за)рятува́ти (С. Л.), зара́дити (С. Л.), посилкува́ти. — Помо́чь себѣ́ = зара́дити ся. Ос. — Поможи Боже! Казав, що поможе. н. пр. Ман. — Він їй нїчим у господарстві не запомогав. Г. Бар. — Чого ти журиш ся ? Я знаю, як тобі запомогти. н. к. Ман. — Кланяй ся тоже, най тобі Господь допоможе. н. п. Под. — Як міг, так і допоміг. н. пр. — От вона його до себе пособляти попросила і тодї у їх робота дуже швидко закипіла. Гр. Чайч. — І вже не знаю, як мінї бідній запобігти лихові. Кон. — Він не знайшов иньшого способу запобігти лихові, тільки крав. Кн. — Або як наймичка прохать до панї йде, щоб запобігла їй чим в нуждочцї. Гул. Ар. — Порятуй мене в пригодї, а в добрім, разї порятунку не треба. н. пр. |
Помоществова́ть = д. Вспомоществова́ть і Помога́ть. |
Спосо́бствовать = помога́ти, спомога́ти (С. Л.), засобля́ти і д. Вспомоществова́ть і Помога́ть. — Отсе засобляло доброму розвитку края. Кн. |
Подмога́ть, подмо́чь = запомога́ти, підпомога́ти, підсобля́ти, запомогти́, підпомогти́, підсоби́ти, зарятува́ти. (Д. Помога́ть). |
Подсобля́ть, подсоби́ть = підсобля́ти, підпомога́ти, підсоби́ти, підпомогти́, підрятува́ти, (д. Помога́ть). |
Помо́чь = д. Помога́ть. |
Пособля́ть, пособи́ть = д. Помога́ть, помо́чь. |
Поспѣ́шествовать = д. Помога́ть. |
Содѣ́йствовать = д. Помога́ть; ма́ти удїл, причиня́ти ся. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)