Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 50 статей
Запропонувати свій переклад для «почувствовать»
Шукати «почувствовать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Почу́вствовать – почу́ти (редко спочу́ти), (восчувствовать) відчу́ти, учу́ти; (зачуять) зачу́ти, (ощутить) почути́ти що. [Бий його́ ду́жче, щоб почу́в (Харк.). Незаба́ром вона́ очути́лась і почу́ла, що їй хо́лодно і бік у не́ї боли́ть (Грінч.). Він відчу́в се́рцем той крик розпу́ки (отчаяния), що гли́боко таї́вся в се́рці його́ наро́ду (Коцюб.). Тепе́р і пани́ вчу́ли, що хліб ро́дить на мозоля́х (Кониськ.)].
• -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. – почу́тися як (напр. до́бре, зле, молоди́м і т. ин.), що. [Почу́лася, що не мо́же йти, що не змо́же ввійти́ в ту ха́ту (Грінч.)].
• -вать боль в ноге – біль у нозі́ відчу́ти, почу́ти, почути́ти.
• -вать в себе влечение к чему – почу́ти в собі́ по́тяг до чо́го.
• -вать в себе (свои) силы, любовь – почу́тися на (свої́х) си́лах (на си́лі и на си́лу), на любо́ві. [(Квітка) почу́всь на свої́х вла́сних си́лах і дав до́бру озна́ку свого́ вели́кого да́ру (Куліш). На́дто вже бага́то люде́й почу́лося на любо́ві до Украї́ни (Рідн. Край)].
• -вать утомление, голод – почу́тися на вто́му, на го́лод.
• -вать влечение к добру, злу – почу́тися на до́бре, на зле. [Так співа́й, щоб чолові́к на до́бре, а не на зле почу́вся (Куліш)].
• -вать свой живот, руки и т. д. – почу́тися живота́, руки́. [Почу́єшся живота́, як іззіси́ (Борз.)].
• -вать себя беременною – почу́тися. [Я вже почу́лась (Гр.)].
• И не -вал, как заснул – і не зчу́вся, як засну́в.
• Дать себя -вать, см. Дава́ть.
• -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. – сподо́бати, уподо́бати собі́ кого́, що, прихили́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [А я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). Княги́ня ху́тко до йо́го прихили́лась (Стор.)].
• -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. – знуди́ти сві́том, вті́хами і т. д.
• Почу́вствованный – почу́тий, відчу́тий, учу́тий, зачу́тий.
• -ться – почу́тися, учу́тися.
• В его словах мне -лось что-то…– в його́ слова́х мені́ почу́лося (вчу́лося) щось…
• Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) – по́милка ця на́шим наща́дкам очу́титься, да́сться в знаки́.
Бере́менная (женщ.) – вагітна́, тягітна́, важка́, гру́ба, черева́та, самодру́га, непоро́жня, у пова́жному ста́ні, (о кобыле) – жере́бна, (о корове) – ті́льна, (о свинье) – поро́сна, (о суке) – ще́нна, (об овце) – суя́гна, кі́тна.
• Почувствовать себя -ой – почу́тися.
• Быть -ой – бу́ти у тяжі́, у тя́жу, ходи́ти важко́ю, у тяжі́, в тяготі́, ходи́ти дити́ною, тако́ю, в такі́м ді́лі бу́ти, бу́ти при наді́ї, наді́ю ма́ти.
Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?].
• Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю].
• Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)].
• Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)].
• Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!].
• Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди!
• Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа.
• Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця].
• Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом].
• Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)].
• Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть].
• Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)].
• Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти.
• Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув).
• Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)].
• Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти.
• Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го.
• Дава́ть очную ставку – зво́дити на о́чі кого́ з ким.
• Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла.
• Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́.
• Дать знать о себе – об’яви́тися.
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́.
• Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́.
• Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше).
• Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й.
• Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)].
• То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)].
• Даю́щий – дава́ч.
Доса́да – доса́да (ум. доса́донька), доку́ка, нуда́; о́злість (р. о́злости), пересе́рдя. [Ой, де-б я, де-б я із доса́доньки пішла́! Аж нуда́ порива́є (доса́да берёт) диви́тися на таку́ робо́ту. Кульба́шного взяла́ о́злість. Хтось на́віть аж плю́нув з пересе́рдя].
• Какая доса́да – яка́ шко́да!
• С доса́дой – доса́дливо, з се́рцем.
• Причинять доса́ду кому – доса́дувати кого́. [Пані-ма́тка і та мене́ доса́дує хвала́ми (Куліш)].
• Почувствовать доса́ду – задоса́дувати. [А він так задоса́дував, що заду́мав собі́ смерть зроби́ти].
• Доса́да разбирает – доса́да бере́, забира́є, нуда́ порива́є, доса́дно стає́ кому́.
• Подавлять доса́ду – зда́влювати своє́ се́рце (Васильч.).
Заставля́ть, заста́вить – си́лувати, приси́лувати, усило́вувати, уси́лувати, приму́шувати, приму́сити, зму́шувати, зму́сити, нево́лити, принево́лювати, принево́лити, заставля́ти, заста́вити кого́, (провинц.) присутя́жувати, присутя́жити; см. Принужда́ть. [Шкода́ мене́ вмовля́ти, а си́лувати – тож не зна́ю, хто мене́ приси́лує (М. Вовч.). Її́ вси́лували за йо́го йти за́між. Мільйо́ни люде́й мо́жу вбить, загуби́ть, та чи зму́шу кого́ мене́ ві́рно люби́ть (Франко). Заста́вила мене́ ма́ти тонку́ пря́жу пря́сти (Лавр.). Подали́ до су́ду, мо́же в суді́ присутя́жать його́ заплати́ти (Звиног.)].
• -вить замолчать – приму́сити кого́ змо́вкнути; заци́тькати кого́.
• -вить о себе говорить – приму́сити говори́ти за се́бе, (образно: входить в славу) в мо́ву вхо́дити. [Анто́сьо все в мо́ву вхо́див і між товари́ством, і в го́роді (Свидн.)].
• -ля́ть чрезмерно работать – приму́шувати працюва́ти над мі́ру, мори́ти робо́тою, (образно) нажи́лювати кого́. [Було́ лу́чче за стари́х пані́в… а молоді́ як ста́ли нажи́лювать (Основа)].
• -вить кого сильно почувствовать – до́бре да́ти кому́сь відчу́ти щось, дошку́лити кого́ и кому́; да́тися кому́ в знаки́, в тя́мку. [Му́чте їх так, щоб дошку́лити, щоб почу́ли, що вмира́ють (Куліш)].
• Не -вит долго просить себя – не дасть себе́ до́вго проси́ти (Круш.).
Нехорошо́ –
1) нрч. – недо́бре, нега́рно, негара́зд, него́же, (плохо) пога́но, ке́псько, зле, зле́цько, (не по-хорошему) не по-добро́му, по-недо́брому, не по-га́рному, по-нега́рному. [Недо́бре стилізо́вана фра́за (Грінч.). А негара́зд, недо́бре! – зібра́лася грома́да, дожида́, а він там десь ще для́ється (Грінч.). Зле́цько їй живе́ться у сваті́в (Липовеч.). О́чі ди́вляться по-нега́рному (Крим.)].
• -шо́ жить с кем – не в зла́годі (в незла́годі) жи́ти, не ладна́ти з ким.
• Оканчиваться, окончиться -шо́ – кінча́тися (кінчи́тися), (с)кінчи́тися недо́бре (пога́но, зле, негара́зд), (для кого, чего) вихо́дити, ви́йти на зле.
• Поступать, поступить -шо́ – роби́ти (чини́ти), зроби́ти (вчини́ти) недо́бре (негара́зд, нега́рно, пога́но, зле), (с кем) пово́дитися, пове́сти́ся недо́бре и т. д. з ким. [Ой негара́зд запоро́жці, негара́зд вчини́ли: степ широ́кий, край весе́лий та й занапасти́ли (Пісня)].
• Чувствовать себя -шо́ – почува́ти себе́ (зап. почува́тися) недо́бре (пога́но, зле, негара́зд, ке́псько). [Вона́ почува́є себе́ тро́хи зле сього́дні (Олесь)].
• Почувствовать себя -шо́ – почу́ти себе́ (зап. почу́тися) недо́бре (негара́зд).
• Он почувствовал себя -шо́ – йому́ ста́ло недо́бре (пога́но, негара́зд, зле).
• Здесь -шо́ пахнет – тут тхне (чу́ти) чимсь пога́ним (недо́брим), (реже) тут пога́но па́хне, (грубо) тут чимсь (щось) смерди́ть;
2) (сказ. безл. предл.) недо́бре, нега́рно, (скверно) него́же, (плохо) пога́но, ке́псько, зле; (не следует) не годи́ться, не ли́чить. [Недо́бре, як на со́нних діте́й мі́сяць си́пле промі́нням (М. Вовч.). Нега́рно (не годи́ться) таке́ роби́ти (Київщ.). Чи було́ нам так него́же, як тепе́р ми дожили́сь? (Самійл.). Зле без дружи́ни жи́ти (Чуб. V)].
• -шо́ кому, сделалось (стало) кому – недо́бре (пога́но, негара́зд, зле) кому́, ста́ло кому́, зава́дило кому́. [З тва́ри зна́ти було́, щоЯвдо́сі спра́вді негара́зд (Кониськ.). Пої́хав я на я́рмарок, та як мені́ зава́дило, так я у то́й-же день і верну́всь (Квітка)].
• -шо́ на душе – недо́бре (зле) на душі́. [Мене́ му́чила со́вість, на душі́ було́ зле (Крим.)].
• -шо́ с вашей стороны – негара́зд ви чи́ните (вчини́ли); як на вас, нега́рно, що ви…, (книжно) недо́бре (нега́рно, негара́зд) з ва́шого бо́ку.
Облегче́ние – поле́гч[кш]ення, поле́гчі́ння, уле́кшення, поле́гкість (-ости), (на ко́го) поле́кша, пі́льга, у́льга.
• -ние совести – поле́гкість сумлі́нню.
• Почувствовать -ние от болезни – ста́ти ле́гше, поле́гшати, попусти́ти кому́. [Йому́ поле́гшало, попусти́ло].
• -ние обстоятельств – вольго́та, пі́льга.
• -ние мороза – одли́га.
• -ние налогов – зме́ншення пода́тків.
• Давать, дать -ние – дава́ти, да́ти поле́гкість, пі́льгу кому́.
• Получать, -чить -ние – дізнава́ти, дізна́ти поле́гкости, пі́льги.
Охо́та –
1) охо́та, хіть (р. хі́ти), бажа́ння. [Вели́ку хіть до малюва́ння ма́є. Роблю́ з своє́ї охо́ти, а не з нака́зу = делаю по своей -те, а не по приказанию. Нема́є бажа́ння жи́ти].
• С -той – з охо́тою, залюбки́, охо́чим се́рцем, охо́че; см. Охо́тно.
• С большой -той – з вели́кою охо́тою, охо́чим се́рцем, (вприпрыжку) з ви́скоком, з ви́стрибом.
• -та есть у кого, -та берёт кого – охо́титься хто, хіть бере́ кого́.
• Нет -ты – не охо́та, не бере́ охо́та.
• Прошла -та у кого – відхоті́лося кому́, знеохо́тився хто.
• Если есть -та – як охо́та.
• Пришла -та – спа́ла охо́та кому́.
• -та разбирает – охо́та шиба́є кого́, охо́та зно́сить кого́, корти́ть кого́.
• Возбуждать, возбудить -ту у кого, в ком – розохо́чувати, розохо́тити кого́.
• Придавать, придать -ту кому – підохо́чувати, підохо́тити кого́.
• Почувствовать -ту – зохо́титися до чо́го.
• Отбить -ту у кого – знеохо́тити кого́.
• Потерять -ту к чему – знеохо́титися до чо́го.
• Из’явить, выразить -ту – зохо́титися, поохо́титися; (о мног.) позохо́чуватися.
• -та пуще неволи – охо́та гі́рше нево́лі (Ном.);
2) ло́ви, вло́ви (-вів), полюва́ння, мисли́вство, лове́цтво, стріле́цтво.
• Добыть на -те – уполюва́ти, наполюва́ти, ви́полювати.
• Место для -ты – ло́вище.
Прикоснове́ние – до́тик (-ку), ді[о]ткне́ння, до́торк, при́торк (-ку), (до)торкне́ння; (прикасание, соприкасание) дотика́ння, (до)торка́ння, приторка́ння (до чо́го). [Невимо́вна ро́зкіш сповня́ла її́ ті́ло од того́ до́тику (Коцюб.). Коли́сь живі́ї, стру́ни тя́жко сто́гнуть під ме́ртвим доторка́нням ме́ртвих рук (Л. Укр.). I зо́лото в чужи́х рука́х, не зра́зу, а все-ж від ча́стого торка́ння ту́скне (Куліш)].
• Почувствовать -ние чего – почу́ти до́тик чого́. [На свої́й ши́ї він почу́в холо́дний до́тик її́ голови́ (Франко)].
• Многие заразы передаются -нием – бага́то які́ зара́зи перехо́дять через дотика́ння (доторка́ння, приторка́ння).
• Точка -ния – то́чка дотика́ння; см. Соприкоснове́ние.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Учуять, разг. – почути, учути, (почувствовать) відчути, (пронюхать) пронюхати:
• учуять опасность – відчути небезпеку. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОЧУ́ВСТВОВАТЬ фраз. заню́хати, образ. збагну́ти се́рцем;
почувствовать доса́ду задоса́дува́ти почувствовать отвраще́ние к чему галиц. збри́дити що;
почувствовать расположе́ние прихили́тися (душе́ю);
почувствовать себя́ отчуждённым зчужені́ти;
да́ть почувствовать (да́ться почувствовать) да́ти відчу́ти (да́тися відчу́ти);
почувствовал себя́ вольне́е кто світ попросто́рішав кому;
почувствовавший ОКРЕМА УВАГА;
почувствовавший себя́ отчуждённым зчужені́лий.
ДАТЬ дать во́лю чему не стри́мувати чого [дать волю рукам би́тися, ла́пати;
дать волю нога́м вда́рити в закаблу́ки;
дать волю мы́слям пори́нути в ро́здуми;
дать волю языку́ розпатя́катися];
дать встря́ску нам’я́ти чу́ба;
дать де́нег (ворожці) позолоти́ти ру́ку /ручку/;
дать кля́тву /дать кля́твенное обеща́ние/ заприсягти́ся;
дать ма́ху схи́бити, галиц. обмахну́тися;
дать нахлобу́чку /дать нагоня́й/, накрути́ти хвоста́;
дать нача́ло започаткува́ти;
дать обе́т фраз. завзя́тися [сло́вно дал обет мов завзя́вся];
дать оплеу́ху ля́снути по пи́ці;
дать о себе́ знать (про чуття) озва́тися;
дать о́тповедь да́ти ві́дсіч;
дать первонача́льный толчо́к зру́шити з мі́сця;
дать по́вод к разгово́рам нагада́ти козі́ смерть;
дать по́ носу прибл. уте́рти но́са;
дать поня́ть галиц. да́ти до зрозумі́ння;
дать по ша́пке ще ски́нути з пара́фії, коротк. турну́ти;
дать прикури́ть да́ти ли́ха, да́ти пе́рцю, да́ти чо́су, да́ти га́рту;
дать путё́вку в жизнь поста́вити на но́ги;
дать себя́ обману́ть да́тися на підмо́ву;
дать себя́ почу́вствовать да́тися взнаки́;
дать толк чему дове́сти́ до пуття́ що;
дать хо́ду дремену́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, (тихенько) звуконасл. шамі́ль-шамі́ль;
не дать в оби́ду відборони́ти, не да́ти заподі́яти кри́вди кому;
не дать себя́ в оби́ду = не даться в обиду;
не дать спу́ску не попусти́ти;
ни дать ни взять ні дода́ти ні відня́ти;
ей мо́жно бы́ло дать 30 їй пока́зувало 30;
не так легко́ дать кому не ду́же й даси́ кому;
да́вший ОКРЕМА УВАГА;
давший заро́к прибл. заприся́жений;
давший ма́ху стил. перероб. да́вши ма́ху, схи́бивши;
давший нача́ло стил. перероб. започаткува́вши, ім. ініція́тор.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Почувствовать – відчу́ти, почу́ти, вчу́ти (вчу́ю, вчу́єш).
Чувствовать, почувствовать – почува́ти, -ва́ю, -ва́єш, почу́ти, -чу́ю, -чу́єш. Дать себя почувствовать – да́тися взнаки́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Давать – давати. Дай-ка, дайте-ка – дай лиш, лишень; дайте лиш, лишень. Давай, давайте (ну-ка) – ну; нум; нумо; давай; давайте. Давать отступное – одчіпного давати. Давать в обрез – видавцем давати. Дать себя обмануть – датися на підмову. Дать знать – повідомити, сповістити кого; дати, подати звістку кому; оповістити кого. Дать всем – обдати (всіх). Дать себя знать, помнить, почувствовать – даватися знати кому; даватися взнаки, втямки; увірятися; упікатися кому. Давать взамен чего – давати замість чого; підставляти чим. Давать на подержание – позичати на деякий час. Давать письменное обязательство – давати писане зобов’язання. Давать понять – давати на розум, на здогад кому; давати в догади кому. Дать маху, промах – схибити; (шутл.) – шпака вбити. Ни дать, ни взять (такой) – достоту (такий); точнісінько (такий). Дать нахлобучку – прочуханку дати.
Охота (желание) – охота; бажання. По (своей) охоте – з (своєї) волі, охоти. С охотой – залюбки; охоче. С большой охотой – з дорогою душею. Нет охоты – неохота. Если есть охота – як охота. Пришла охота – спала охота кому. Почувствовать охоту – заохотитися до чого. Выражать охоту – охотитися; заохотитися. Возбуждать охоту в ком – розохочувати кого. Потерять охоту к чему – знеохотитися до чого. Охота пуще неволи – охота гірша від неволі.
Чувствовать – почувати. Чувствовать себя (хорошо, плохо) – матися, почувати себе (добре, зле). Чувствовать себя в силах – чутися; братися на силу, почуватись на силу. Дать себя почувствовать – датися взнаки. Чуть не – трохи не. Чуть-чуть – трішечки. Чуть-чуть не – мало ще не.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Почувствовать
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – Див. давать.
• Почувствовать себя в силе – відчути себе в силі; почуватися на силі (на силах).
• Почувствовать симпатию, склонность к кому, чему – відчути симпатію, прихильність до кого, схильність до чого; сподобати (уподобати) собі кого, що; прихилитися (привернутися) [серцем] до кого, до чого. [А я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність. Українка.]
Беременная
• Быть беременной – бути вагітною; ходити (бути) важкою; ходити дитиною (матір’ю); такою (в такім ділі) бути; бути при надії; надію мати; на таких порах бути; бути (ходити) у вазі; бути у тяжі (у тяжу); бути непорожньою; (згруб.) бути грубою; бути череватою. [Вона важка ходить. Сл. Ум. А я другою дитиною ходила, третього дня й знайшла. Барвінок. Вона вже матір’ю ходила, Уже пишалась і любила своє дитя. Шевченко.]
• Почувствовать себя беременной – почути себе (почутися) вагітною (матір’ю); почутися; почути дитя. [Це тобі ворожка сказала?.. Ні, я сама почулася. Барвінок.]
Давать
• Давай бог ноги – хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг – боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы – позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому – давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед… – давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе – давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху (перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место – давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй (разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало (книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю – давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому – давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку – зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего – давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях) – давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому – давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину (разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт – усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому – давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму – (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу – давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись – мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка) – дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу – дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену – дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот – повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни – ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём – дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику – дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву – дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово – на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому – заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот – повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи – дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд (книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть – датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака (разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка – дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания – дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого – не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять – (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам! – я тобі дам!; ось я тобі!
Шкура
• Быть (очутиться) в чьей шкуре – бути (опинитися) в чиїй шкурі.
• Делить шкуру неубитого медведя – ділити шкуру з невбитого ведмедя, з живого ведмедя шкуру ділити (пропивати). [Вовк ще в лісі, а вони вже шкуру ділять. Пр.]
• Драть (сдирать), содрать шкуру (две, три… шкуры) с кого (перен. разг.) – дерти (драти, здирати, лупити), здерти (злупити) шкуру (дві, три… шкури) з кого; білувати, оббілувати кого.
• Дрожать за свою шкуру (перен. разг.) – тремтіти (дрижати) за свою шкуру.
• Испытать (почувствовать) на своей (собственной) шкуре что – спробувати (відчути) на своїй (власній) шкурі що; досвідчитися на своїй (власній) шкурі чого.
• Шкура барабанная (устар.) – шкура барабанна.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Відчува́ти, відчу́ти –
1) ощущать, ощутить, чувствовать, почувствовать;
2) переживать чьи-либо чувства.
Вчува́ти, вчу́ти –
1) слышать, услышать, расслышать, внимать, внять;
2) чувствовать, почувствовать;
вчува́тися, вчу́тися – слышаться, послышаться.
Дава́тися, да́тися –
1) даваться, даться, отдаваться, отдаться;
2) позволить, допустить;
3) быть данным, иметься;
4) поддаваться, поддаться.
• Да́тися у знаки́, в тямки́ – дать себя знать, попомнить, почувствовать.
• Да́тися на підмо́ву – дать себя обмануть.
• Дає́ться пи́ти – легко пьется.
• Не дава́йсь – не поддавайся! Да́вся відпроводи́ти – позволил себя проводить, сопроводить.
Почува́ти, -ва́ю, почу́ти, -чу́ю, -єш –
1) слышать, услышать, узнать;
2) чувствовать, почувствовать;
3) над чим – бодрствовать (над чем); почува́тися, почу́тися –
1) слышаться, послышаться;
2) чувствовать, почувствовать;
3) (только сов. в.) почувствовать младенца во чреве.
Приверта́ти, -та́ю, приверну́ти, -ну́ –
1) ко́го, що – поворачивать, поворотить к чему;
2) располагать, склонить к чему.
• Приверну́ти до се́бе симпа́тії – завоевать себе симпатии.
3) наваливать, навалить (чем-либо тяжелым сверху);
4) кому що – возвращать, возвратить;
5) запошивать, запошить;
приверта́тися, приверну́тися (до ко́го, чо́го) –
1) поворачиваться, поворотиться к чему, склоняться, склониться к чему;
2) возвращаться, возвратиться;
3) склоняться, склониться к чему, кому;
4) чувствовать, почувствовать склонность, влечение.
Прихиля́ти, -ля́ю, прихили́ти, -лю́ –
1) наклонять, наклонить к чему, склонить;
2) преклонять, преклонить. I не́ба їм прихили́в би – готов все для них сделать.
3) (о дверях, ставнях) притворять, притворить;
4) склонять, склонить, расположить к кому;
прихиля́тися, прихили́тися –
1) наклоняться, наклониться, склониться;
2) до ко́го – найти у кого расположение, любовь, приют, приютиться;
3) чувствовать, почувствовать к кому расположение, склонность;
4) до чо́го – склоняться, склониться к чему, делаться, сделаться сторонником (какого-либо дела).
Прочува́ти, -ва́ю, -єш, прочу́ти, -чу́ю, -єш –
1) про ко́го, про що – узнавать, узнать по слухам, услышать, проведать о ком, о чем;
2) що – чувствовать, почувствовать, предчувствовать что.
Спочува́ти, -чува́ю, спочу́ти, -чу́ю –
1) чувствовать, почувствовать;
2) сочувствовать, посочувствовать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Чувствовать, почувствовать – почува́ти, почу́ти, відчува́ти, відчу́ти; ч. себя виновным – відчува́ти, що винен, почува́ти свою провину; ч. себя обязанным кому – почува́ти свій обов’язок, почува́тися до обов’язку перед ким; ч. себя хорошо, плохо – ма́тися, почува́ти себе́ до́бре, зле.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дава́ти, да́ю, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл.
1) Давать, вручать, доставлять, ссужать, Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана. — дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком... дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м’ять. Въ выраженіи: Дай, Боже, на пам’ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам’ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп. г) = давати порядок. — поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. См. Чоло.
2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.
3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п’ять.
4) Допускать, позволять. Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч.
5) Выдавать замужъ. Не дайте мене за п’яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет.
6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати.
7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам’ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617.
8) Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47.
9) Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти!
10) Да́ймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
Дава́тися, даю́ся, дає́шся, сов. в. да́тися, да́мся, даси́ся, гл.
1) Даться, отдаться. А довго покружили й коло Трапезонда: не дався в руки. Морд. Ох, не даймося, панове молодці, ми.... у неволю. ЗОЮР. Сію конопельки дрібні зелененькі, сами не беруться, мені не даються. Чуб. V. 3.
2) Позволить, допустить. Було тобі уродиться, було тобі вдаться, було тобі та й не даться з себе насміяться. Не давайся кожному вітрові повівати. Ном. № 3840.
3) Быть даннымъ, имѣться. Як би то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла. Шевч. 27. Коб далося хоч одну годину, як прийшов оце, то б вирятував. НВолын. у.
4) Да́тися зна́ти, — у знаки́. Дать себя знать, помнить, почувствовать. Ном. № 414. Чи ще ж тобі не далася тяжкая неволя знати. Дума, Було тобі Хмельницького у вічні часи не займати; бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати. Мет. 394. Дамся ж я їм у знаки! Стор. МПр. 99.
5) — на підмо́ву. Дать себя обмануть. Я.... такої (дівчини) жду, щоб ся не дала парубкові на підмову. Федьк. Пов.
6) — в тямки́. Дать себя помнить. Мабуть добре Московщина в тямки їй далася! Бо уночі тілько й знає, що москаля кличе. Шевч.
7) — на мо́ву, на ре́чі. Быть разговорчивымъ, краснорѣчивымъ. Улита чогось на речі не давалась: якась смутна наче зробилась. Г. Барв. 218. Друге на речі не дається, а в неї слово — як струмочок дзюрчить. Г. Барв. 422.
8) — у ві́чі. Показаться на глаза. Привели його до матері, а сами повертались, не дались у вічі матері. ЗОЮР. II. 52.
9) — на я́вку. Показаться. Це вещ така невидима (чорт), а то якось то він на явку дався. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Завере́дити, -дить, гл. безл. Почувствовать дурноту. Щось мені завередило.
Зну́ди́ти, -джу, -диш, гл.
1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557.
2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. І. 30.
Зохо́титися, -чуся, -тишся, гл. Почувствовать охоту, желаніе. Харьк. у. Зохотився до школи хлопець. Черк. у.
Зури́тити, -чу, -тиш, гл. — собі́ кого́. Почувствовать къ кому отвращеніе. Шух. І. 45.
Окремезні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Поздоровѣть, почувствовать себя здоровѣе, сильнѣе. Драг. 187.
Почува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. почу́ти, -чу́ю, -єш, гл.
1) Слышать, услышать; узнать. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало. Мет. 399. Почула Єлизавета вітання. Єв. Л. І. 41. Почувши ж, що в огні спеклась, сказав: «Нехай їй вічне царство!» Котл. Ен. II. 5.
2) Чувствовать, почувствовать. Почув тепло козак. Греб. 376. Бий його дужче, щоб почув. Харьк. г.
3) Чуять, почуять. Почула душа, що смерть за плечима. Ком. Пр. № 1109. Ми весну почуєм та вп’ять помандруєм. Грин. III. 562.
Почува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. почу́тися, -чу́юся, -єшся, гл.
1) Слышаться, послышаться. Почулось з парку: «Ловіть, держіть!» Стор. МПр. 82.
2) Чувствовать, почувствовать. Так глянула на Масю, немов почувалась старшою за ню. Св. Л. 80. Почуваюся на силу. К. ПС. 15. Так співай, щоб чоловік на добре, а не на зле почувся. К. ЧР. 38.
3) Только сов. в. Почувствовать младенца во чревѣ. НВолын. г. Я вже почулась.
Приверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. приверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Поворачиваться, поворотиться къ чему, склоняться, склониться къ чему. Береза росте, розростається, лист до листонька привертається. Гол. І. 187.
2) Возвращаться, возвратиться. Нехай додому не вертається. Як же вона привернеться, то-то ж вона лиха набереться. Грин. III. 304.
3) Склоняться, склониться къ чему, кому, чувствовать, почувствовать склонность, влеченіе. Чуб. V. 549. Не привертається і не пригортається моє серце до його. Грин. III. 329.
Прихиля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прихили́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Наклоняться, наклониться, склониться, преклониться. Ой дуб до калини прихиляється. Нп. Ой єсть у саду криниченька нова.... прихилюся та й нап’юся. Чуб. V. 193. — до ко́го. Найти у кого расположеніе, любовь, пріютъ, пріютиться. До кого ж я, молодая, до кого ж я прихилюсь? Мет. 106. Прихилюся я до тебе, сину, на старість, а ти доглянеш стару недужу матір. Левиц. І. 58.
2) Чувствовать, почувствовать къ кому расположеніе, склонность. Княгівна хутко до його прихилилась. Стор. МПр. 70. Поки світу сонця, не прихиляться братами люде до погонця. K. Хп. 68.
3) — до чо́го. Склоняться, склониться къ чему, дѣлаться, сдѣлаться сторонникомъ какого-либо дѣла. Князь Василь.... прихиляється до нашої козацької справи. К. ЦН. 224.
Прочува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. прочу́ти, -чу́ю, -єш, гл.
1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. О. 1861. XI. 44. Прочули про його недолю приятелі його. К. Іов. 6. Він про тебе вже прочув, що ти вернувся. Г. Барв. 178.
2) Чувствовать, почувствовать, предчувствовать. Прочуває непевну правду доразу. МВ. (О. 1862. І. 96). Затріпоталось серденько, лихо прочувало. Млак. 101. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо. МВ. (О. 1862. І. 94).
Спочува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. спочу́ти, -чу́ю, -єш, гл.
1) Чувствовать, почувствовать. Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю. МВ. II. 146.
2) Сочувствовать, посочувствовать. Я б і з малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує аби хто. МВ. II. 36. Вона знов йому вимовляла свій жаль, свою тугу на серці.... Як же жалував, як спочував. МВ. (О. 1862. І. 78).

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Задоса́дувати, -дую, -єш, гл. Почувствовать досаду, раздосадоваться. А він так задосадував, що задумав собі смерть зробити. Крим.
*Зарівнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Почувствовать ревность, приревновать. Пан узяв її за наймичку, але пані зарівнувала, і вона одійшла. Крим.
*Зніякові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Почувствовать неловкость, сконфузиться. Сл. Нік.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Чувствовать, почувствовать — почува́ти, почу́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Почу́вствовать = почу́ти (С. З. Л.), почу́ти ся (С. Л.), вчу́ти; учу́ти (С. Ш.). — Тільки я ввійшла в хату, так зараз і почула, що для мене починаєть ся нове життя. Фр. — Оттодї вся громада почула, що болячка усїм коле. Кн. — Бий його дуже, щоб почувсь. С. Л. — Тепер і пани вчули, що хлїб родить на мозолях. Кн.
Чу́вствовать, почу́вствовать = чу́ти (С. З. Л.), почува́ти, ся (С. З.), чу́яти, учува́ти (С. Ш.), відчува́ти, почу́ти, учу́ти (С. Ш.), зачу́ти. – Не будемо серце в парі — душа моя чує. н. п. — Давно я не чула себе такою веселою. Кн. — Чули в собі христіянськую повинность. Л. В. — Він почував якусь не зрозумілу, але люту дражливість. Лев. В. — Почувала себе правою. Кн. — Щось радісне і супокійне, чого я не почував від самого дитинства. Пісоч. — І Настя почувала, що коло серця щось здавило. Лев. — Почував ся він, що не добре зробив. Чайч. — Бий його дужче, щоб почувсь. Хар. — Ой зачула моя доля, що не бути мінї дома. н. п. — Обидва поети бачать та відчувають людське горе. Зап. Кол. — Не перешкожає нїщо відчувати силу й красу схованої в сих віршах поезиї. Л. Н. В. — Чу́вствовать себя́ = ма́ти, ся, ма́ти себе́, чу́ти ся, чу́яти ся, тя́мити себе́, почува́ти себе́, чува́ти ся. — Козаки смутно себе мали. н. д. — Лист читає, смутно себе має. Ст. С. — Не доїхав він до дому, та й став уже не тямить сам себе. н. о. Грінч. —Котрий у великих гріхах чуваєть ся, то сповідайтесь наперед Богові. н. д. — Чу́вствуется не хорошо́ = не добри́ть ся. — Щось мінї не добрить ся. Хар. — Ч. си́лу, ч. себя́ въ си́лѣ = чу́ти ся на си́лу. — Ой конї, конї сиваші? Чи були ви сьогодня на паші ? Чи чуєте ся на силу, чи вивезете на тую гіроньку крутую? н. п. — Ч. влече́ніе, призва́ніе = почува́ти ся. — Дать себя́ почу́вствовать = да́ти ся в знаки́.
Почу́ять = д. Почу́вствовать.

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)