Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 146 статей

Запропонувати свій переклад для «состояние»

Шукати «состояние» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Бессозна́тельный – 1) несвідо́мий; 2) безприто́мний. [Несвідо́мий вчи́нок. О́чі страшні́ й безпритомні́]. • -ое состояние – неприто́мний стан, неприто́мність. • Впасть в -ое состояние – знепритомні́ти, зомлі́ти. • Находящийся в -ом состоянии – неприто́мний, зомлі́лий, нетя́мний, нечуте́нний. [Її́ зо́всім нетя́мну пове́зли в ліка́рню. Чи ме́ртва, чи зомлі́ла. І не їсть на́ша слаба́ корі́вка нічо́го; пха́ємо їй хлі́ба в рот,— не їсть: нечуте́нна зо́всім]. -но – 1) несвідо́мо; 2) без тя́ми, не́тямки, неприто́мно.

Возмуща́ть, -ся, возмути́ть, -ся – 1) (о жидкости) каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, перекаламу́тити, -ся, закаламу́чувати, -ся, закаламу́тити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся, мути́ти, -ся, змути́ти, -ся, замути́ти, -ся, колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся, (во многих местах – поколоти́ти, -ся, посколо́чувати, -ся), збива́ти, -ся, зби́ти, -ся, збуря́ти, -ся, збу́рити, -ся, збанту́рити, -ся; 2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся [Забаламу́тив кров діво́цьку (Кул.)], збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся [Скаламу́тила ща́стя], колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся [Сколоти́ла мій спокі́й], заколо́чувати, -ся [Заколо́чувати спокі́й], ґвалтува́ти, заґвалтува́ти [Немо́в ди́ка орда́ ґвалтува́ла ти́шу сту́ком (Коц.)], турбува́ти, стурбува́ти [Не турбу́й мого́ споко́ю!]; 3) (приводить в негодование) обу́рювати кого́, обу́рюватися на ко́го, проти ко́го, обу́рити, -ся. [Кого́ такі́ вчи́нки не обу́рять!]. • Возмущё́нный – обу́рений; 4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтува́ти кого́ проти ко́го, бунтува́тися, збунтува́ти, -ся, підбу́рювати, підбу́рити, бу́рити, -ся, збу́рити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, колоти́ти (кого, ким), -ся, сколоти́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся на ко́го, зрива́ти бунт, бунт бунтува́ти, бунт забунтува́ти, ворохо́бити, зворохо́бити, (восставать) повстава́ти (сов. повста́ти). [Гу́ща ото́й не крав, а наро́д бунтува́в (Коц.). Чого́ се так бунту́ються наро́ди? Каламу́титься наро́д. Наро́д бу́рився, хоті́в повбива́ти по́льських коміса́рів. Хоті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н].

Впада́ть, впасть – 1) запада́ти, запа́сти, впада́ти, впа́сти. [Як коха́нка сльозу́ пролива́є, сльоза́ та в моги́лу мою́ запада́є. Впа́сти в кайда́ни (Шевч.)]; 2) попада́тися, попа́стися, дістава́тися, діста́тися, вдава́тися, вда́тися, вкида́тися, вки́нутися. • Впасть в бедность – зубо́жіти. • Впасть в несчастие – на біду́ зійти́, діста́тися в біду́. • Впасть в меланхолию, тоску – задоса́дувати, занудьгува́ти, вда́тися в меланхо́лію. • Впасть в уныние – дійти́ до зневі́ри, (тя́жко) засумува́ти, вда́тися в (тяжку́) ту́гу. • Впасть в безверие, безбожие – перейти́ на безбо́жність, вки́нутися в безбо́жність, знебо́житися. • Впасть в детство – несов. па́дати в дити́нство, дити́нитися, сов. здити́нитися, несов. дитині́ти, сов. здитині́ти, ро́зум ви́старіти. • Впасть в лиризм, искусственность, многословность – вда́тися (вки́нутися) в ліри́зм, шту́чність, многомо́вність. • Впасть в бессознательное состояние (при болезни) – знеприто́мніти, втра́тити свідо́мість. • Впасть в обморочное состояние – зомлі́ти, умлі́ти. • Впасть в летаргию – замира́ти, заме́рти, обмира́ти, обме́рти; 3) (о щеках, глазах) опа́сти, позапада́ти. [Що́ки опа́ли (позапада́ли). О́чі позапада́ли гли́боко]; 4) (о реке) впада́ти, впа́сти, влива́тися, вли́тися, втіка́ти, втекти́, вплива́ти, впливти́, ки́датися, вки́нутися. [Сімсо́т річо́к і чоти́ри та й усі́-ж вони́ та й у Дніпро́ впа́ли. Там, де Случ з Гори́ном ки́дається у При́п’ять]; (быть притоком) доплива́ти, допливти́.

Зави́симый – зале́жний від ко́го, від чо́го; підле́глий кому́, чому́. • -мое состояние – зале́жне стано́вище, зале́жний стан; нево́ля. • -мый, грам. – зале́жний. • -мое предложение – зале́жне ре́чення.

Зама́тываться, замота́ться – 1) (чем) замо́туватися, замота́тися чим, у що, умо́туватися, умота́тися, укру́чуватися, укрути́тися у що; 2) (закачаться) захита́тися; 3) (доходить до одурения) заморо́чуватися, заморо́чи́тися, закрути́тися (сов.), запа́морочуватися, запа́морочитися; 4) -та́ться (расстроить своё состояние) – замота́тися, закрути́тися; срвн. Промота́ться, Прожи́ться.

Зва́ние – 1) (сословие) стан (-ну), звання́, (состояние) стать (-ти). [Коза́цького ста́ну лю́ди (Н.-Лев.). Ось ди́кий феода́л – тепе́р капіталі́ст, ось да́вній фарисе́й – в профе́сорському ста́ні (Ворон.). З жа́дної ста́ті у москалі́ беру́ть: з міща́нської, з мужи́чої, з па́нської, з купе́цької, з духо́вної ста́ті (Васильк. п.). Звання́ коза́цьке, а життя́ соба́цьке (Номис)]; 2) (должность, чин) сту́пінь (-пеня), стано́вище; 3) (сан) гі́дність, досто́йність (-ности). • -ние сотника, атамана, архимандрита, консула, дворянина и т. п. – соте́нство, отама́нство, архімандри́тство, ко́нсульство, шляхе́тство и т. д. Почётные -ния – поче́сні звання́, гоно́ри (-рів); 4) (подобие) натя́ма, знак (-ку́). [Так збив чо́боти, що ті́льки натя́ма зоста́лась (Ковелечч.)]. • -ния нет – і слі́ду (знаку́, заво́ду) нема́, і звання́ нема́.

Изве́стность – 1) (состояние известного) зві́сність (-ности); 2) сла́ва. [Повсю́дну світову́ сла́ву і гучни́й ро́зголос дали́ Хейя́мові не його́ ці́нні математи́чні ара́бські писа́ння (Крим.)]. • Приобрести -ность – сла́ви придба́ти (зажи́ти), ви́значитися, в мо́ву ввійти́. [Зажила́ вона́ собі́ ще того́ щасли́вого ча́су сла́ви до́брої па́нночки (Г. Барв.). Анто́сьо все в мо́ву вхо́див між товари́ством і в го́роді (Свидн.)]. • Он приобрёл большую -ность – він вели́кої сла́ви здобу́в (зажи́в, придба́в) собі́, (здобу́вся); він вели́ку сла́ву ма́є. • Это доставило ему большую -ность – це дало́ йому́ вели́ку сла́ву. • Дело это получило громкую -ность – спра́ва ця ма́ла широ́кий ро́зголос (набула́ широ́кого ро́зголосу). • Пользоваться -ностью – ма́ти сла́ву, ті́шитися сла́вою. [Ті́шаться сла́вою і непо́вні антологі́чні га́рні пере́співи фон-Боденште́дта (Крим.)]. • Пользующийся громкой (широкой) -ностью – голосни́й, широкосла́вний, славнозві́сний. [Я хо́чу бу́ти вели́ким чолові́ком і сла́вним, голосни́м на ввесь край (Франко). Котляре́вський з висо́ких постаме́нтів поспуска́в на долі́вку широкосла́вних геро́їв (Куліш)]. • Ставить, поставить в -ность кого о чём – дово́дити, дове́сти́ до ві́дома кому́ про що, повідомля́ти, повідо́мити кого́ про що, виявля́ти, ви́явити кому́ що. [Про це вже дове́дено до ві́дома його́ ба́тькові (М. Грінч.). Феріду́н за́раз ви́явив сина́м, що тре́ба їм пої́хати до царя́ Єме́нського (Крим.)]. • Привести в -ность – з’ясува́ти, ви́яснити, ви́значити що, (подсчитать) підрахува́ти що. [Утра́ти від поже́жі ще не з’ясо́вано (не ви́яснено) (М. Грінч.)]. • Не все древне-русские рукописи приведены в -ность – не про всі старору́ські руко́писи позби́рано звістки́. • -ность (знание случившейся беды) всё же лучше мучительной неизвестности – і зла́я вість не така́ му́ка, як бе́звість; лі́пше вже зна́ти про ли́хо, ніж не зна́ти та думка́ми му́читися; 3) славнозві́сність; см. Знамени́тость.

Каза́к – коза́к (-ка): ум. коза́че́нько, козачо́к (-чка́); ув. козарлю́га, козачи́ще; (реестровый) лейстрови́к; (запорожский) запоро́жець (-ро́жця), низо́ве́ць (-вця́), січови́к запоро́зький, низови́й (-во́го), січови́й коза́к; (черноморский) чорномо́рець (-мо́рця), коза́к чорномо́рський; (донской) донча́к, дінськи́й коза́к; (кубанский) куба́нець, куба́нський коза́к, пласту́н; (наёмный работник, батрак) бурла́ка; (дворовый молод. челов.) козачо́к (-чка́). • -заки́ (соб.) – коза́цтво, (устар.) коза́чество, коза́ччина, (фамил.) козачня́. • Звание, состояние -ка́ – коза́цтво. • -ко́м быть, жить – козакува́ти. • Червонный (Красный) -зак – червоний козак, червонець (-нця).

Каза́чество – 1) (казаки, соб.) коза́цтво. • Донское -ство – донські́ козаки́, дончаки́. • Кубанское -ство – куба́нські козаки́, куба́нське ві́йсько. • Червонное -ство – черво́не коза́цтво. [Працюва́ли в партиза́нах, по́тім у червоному коза́цтві (Микит.)]; 2) (времена казачества) коза́ччина; 3) (состояние, служба казака) коза́цтво. [Ти свою́ го́лову пошану́й, коли́ не шану́єш коза́цтва (М. Вовч.)]; 4) (жизнь казака) козакува́ння, (батрака) бурлакува́ння.

Ка́пельный – 1) (каплеобразный) крапльови́й. • -ное состояние вещества – крапльови́й стан речовини́; 2) -ный, Ка́пельновый (маленький) – мал[н]ю́сенький, маню́ній, мал[н]і́сінький, дрібне́нький; см. Кро́хотный.

Ключа́рство – 1) (должность) ключа́рство; 2) (состояние в должности) ключарюва́ння.

Крепостно́й – 1) (относящийся к крепости) форте́чний, фортеці́йний, за́мковий. [Вимальо́вувалися на блаки́тному не́бі похму́рі кінча́сті ба́шти форте́чні (Загірня)]. • -но́й гарнизон, стража – зало́га; 2) (относ. к крепостной зависимости, праву и т. п.) крі[е]па́цький, па́нський, панща́нний, панщизня́ний, підда́нський. • -но́е право – па́нське пра́во, па́нщина, крі[е]па́цтво, кріпа́ччина. [Тоді́ ще було́ па́нське пра́во. Боротьба́ з кріпа́цтвом була́ завда́нням ці́лого життя́ у на́шого Кобзаря́ (Єфр.). Мину́лася кріпа́ччина і щасли́ва до́ля па́нська (Яворн.)]. • Во время -но́го права – за па́нського пра́ва, за па́нщини, за крі[е]па́цтва, за часі́в панща́нних, панщизня́них. • Отмена -но́го права – скасува́ння (знесе́ння) крі́[е]па́цтва (па́нщини). • -но́е состояние, -ная зависимость – крі[е]па́цтво, па́нщина, підда́нство, нево́ля крі[е]па́цька. [Мужика́ ві́ддано па́нові в кріпа́цтво (Грінч.). Па́нщина покла́ла на Кайдаше́ві свій напеча́ток (Н.-Лев.). Та й сама нево́ля кріпа́цька тут давні́ше вкорени́лась (Єфр.)]; 3) -но́й, сущ. (крестьянин) – крі[е]па́к (-ка́), па́нський (-кого), панща́нний, панща́нин, підда́ний, підда́нець (-нця). • -ны́е люди – крі[е]паки́, підда́ни (-да́н), (собир.) підда́нство, па́нщина. [Був він син звича́йного кріпака́, чи як там зва́ли – па́нського підда́ного (Свидн.). Чи того́-ж я сподіва́лась, ідучи́ ві́льна за па́нського (М. Вовч.). Па́нські підда́нці (Сл. Гр.). Опрі́ч сих привіле́йників, усі́ и́нші міща́ни були́ до старо́сти мов-би підда́нство до па́на (Куліш)]. • Сын -но́го – крі[е]пакі́в (крі[е]па́цький) син, син крі[е]пака́. • По происхождению он был -но́й – він був крі[е]па́к з ро́ду; він був з ро́ду кре[і]па́цького. • Свойственный, принадлежащий -но́му – крі[е]па́цький, панща́нний. [Крепа́цькі ду́ші (М. Вовч.). Челяди́нський син хоч і царе́м зро́биться, одна́ково своє́ї панща́нної вда́чі не позбу́деться (Крим.)]; 4) -но́й акт, юрид. – кріпосни́й акт, (стар.) акт тве́рдости. • -на́я пошлина – кріпосна́ опла́та, (стар.) опла́та а́кту тве́рдости.

Кре́пость, Крепь – 1) (состояние) міць (р. мо́ци), крі́пость (-сти), (пров.) креп (-пу); (прочность) мі́цність, міцнота́, кріпота́, де́ржа́ва, де́ржаво. [Яка́сь незвича́йна смі́ливість і духо́ва міць (Мирний). Мо́же вже си́лу й крі́пость ісходи́в? (М. Вовч.). Мій син таки́ був здорове́нький і креп був у рука́х у йо́го, роби́ти не боя́вся він (Катеринославщ.). Для мі́цности заши́то дві́чі (Конгр. п.). Для кріпоти́ ро́блять стрі́хи над ти́ном, щоб дощ не набива́в (Дінщина). Тре́ба взя́ти до́шку товсті́шу, бо з оціє́ю тонко́ю держа́ви не бу́де: нія́кого пу́тнього гвіздка́ заб’є́ш (Звин.). Старі́ до́шки, – нема́ в їх де́ржави (Звин.)]. • -пость постройки, здоровья, вина и т. п. – мі́цність, крі́пкість (-ости) буді́влі, здоро́в’я, вина́ то-що; 2) (укрепление) форте́ця, за́мок, (стар.) крі́пость (-сти), тверди́ня; 3) купчая -пость, юрид. – ку́пча (р. -чі и -чої), ку́пчий лист (за́пис). • Закладная -пость – заставна́ (-но́ї), заставни́й лист.

Кривина́, Кривизна́ – (свойство, состояние кривого) кривина́, кри́вість, лукува́тість (-ости); (погиб, дуга) кривина́, лука́. [Положи́ дереви́ну кривино́ю вго́ру (Вовч. п.)]. • Имеющий -ну́ – криви́й, вилу́куватий.

Летарги́ческий – летаргі́йний, летаргі́чний. • -ский сон, -ское состояние – летаргі́й[ч]ний сон (р. сну), стан (-ну). • Засыпать -ским сном – летаргі́й[ч]но засипа́ти, обмира́ти. [Привели́ ба́бу, стару́ престаре́зну, що неда́вно обмира́ла (ЗОЮР)]. См. Лета́рги́я.

Ма́ленький – мали́й, мале́нький, мане́нький, дрібни́й, дрібне́нький, невели́кий, невели́чкий. [З мало́ї і́скри вели́кий ого́нь бува́є (Номис.). Голова́ вели́ка, а ша́почка мале́нька (М. Вовч.). Заганя́ла дрібні́ пташки́ до бо́ру (Пісня). Жі́нка мане́нька, короте́сенька (М. Вовч.). Одна́ ті́льки дрібне́нька ува́га (Грінч.). Сини́ мої́ невели́кі, нерозу́мні ді́ти (Шевч.). Тече́ рі́чка невели́чка (Пісня)]. • Вот такой -кий – отаки́й мале́нький (дрібне́нький), ті́ленький, отті́ленький, тіле́сенький, оттіле́сенький. • -кий ребёнок, -кие дети – мала́ (мале́нька) дити́на, мале́нькі, дрібні́ (дрібне́нькі) ді́ти. [Хто зна, як би прожила́ з дрібни́ми ді́тьми (Л. Укр.). Ви мене́ посироти́ли і дрібне́нькі ді́ти (Милорад.)]. • -кие ручки – мале́нькі (мане́нькі, мале́сенькі) ру́чки (ру́чечки), малі́ (дрібні́, дрібне́нькі) рученя́та, ручи́ці. • -кий да удаленький – мале́нький та сміле́нький. • -кая птичка, да ноготок остёр – мала́ і́скра, а по́ле спа́лить. • Когда был -ким – як був мали́м (мале́ньким), мали́м, мале́ньким бу́вши. • Вести себя как -кий, уподобиться -кому – зма́литися, ума́литися. [Ото зма́лилася – зазмага́лася з дити́ною (Харк.)]. • -кого роста – мале́нький (мали́й, низьки́й) на зріст, малоро́слий, низькоро́слий. • -кая лошадь – мале́нький (невели́чкий) ко́ник. • -кое состояние – невели́чкі гро́ші, грошеня́та. • -кий доход – невели́кий прибу́ток. • Играть по -кой – гра́ти на малі́ гро́ші. См. ещё Малё́хонький, Малё́шенький.

Мё́ртвость – 1) (состояние мёртвого) ме́ртвість; 2) (оцепенелость) оду́блість, заду́блість, задубі́лість, закля́клість; 3) (тишина, недвижность) мертво́та, мертво́тність (-ности); срв. Ме́ртвенность 1. [Круг не́ї ти́ша і мертво́та, як на землі́, так і на не́бі (Коцюб.). Мертво́та у нас на селі́, а коли́сь було́ ве́село (Кониськ.)].

Меща́нство – 1) (состояние; в прям. и перен. знач.) міща́нство. [Що за міща́нство думо́к! (Крим.)]; 2) (сословие мещан) міща́нство.

Мизе́рный – 1) (относ. к мизеру) мі́зеровий, мі́зерний; 2) (жалкий) мізе́рний, нужде́нний, злиде́нний; срв. Жа́лкий 1 и Ничто́жный. [Стріле́ць блука́ ввесь день узи́мку, щоб ті́льки вполюва́ть мізе́рную козу́ (Грінч.). Життя́ таке́ нужде́нне, злиде́нне (М. Грінч.)]. • -ное состояние – мізе́рія.

Му́жество – 1) (состояние мужчины, муж. пола, противоположн. женству) чолові́чість, му́жність (-ости); 2) (муж. возраст) му́жність, му́жній вік (-ку), (возмужалость) змужні́лість (-ости). • Борода – признак -ства – борода́ – озна́ка му́жности (змужні́лости); 3) (доблесть) му́жність, (отвага) відва́га, зва́га, (смелость) смі́ливість, смі́лість (-ости). [Вла́да не ма́є си́ли й му́жности призна́тися в свої́х гріха́х (Н. Рада). Блага́в її́ ви́терпіти і з му́жністю перенести́ го́ре (Н.-Лев.). Спини́лася, сподіва́ючись од йо́го яко́го сло́ва, що додало́-б їй відва́ги (Грінч.). Не тра́тьте зва́ги, ді́ти, бу́дьте тве́рді (Л. Укр.)]. • Вооружиться всем своим -ством – зібра́ти всю свою́ му́жність (відва́гу).

Мужи́чество – 1) (состояние мужика, крестьянство) мужи́цтво, (зап.) хло́пство. • Жить в -ство – жи́ти в мужи́цтві, мужикува́ти. [Жив коли́сь у мужи́цтві (коли́сь мужикував), а тепе́р, бач, па́нського життя́ доско́чив (Крим.)]; 2) (грубость, невежество) мужи́цтво, проста́цтво. [«Коли́-б хоч від мужи́цтва відви́кла!» – «Тобі́ все па́нство в голові́» (Свидн.)].

Наи́грывить, наигра́ть – 1) (наживать игрой) награва́ти, награ́ти, (о мног.) понаграва́ти що, чого́ чим. [Ка́ртами він уже́ собі́ два буди́нки награ́в (Богодухівщ.). Він своє́ю скри́пкою вели́кої сла́ви собі́ награ́в, та й гро́шей до́сить (Київ)]; 2) (на чём, несов.) награва́ти, виграва́ти (-граю́, -грає́ш) що на що и на чо́му, у що. [Награва́ла на гита́рі яки́йсь рома́нс (Н.-Лев.). Награю́ть на ба́сі вся́кі відпові́дні мело́дії (Харк.). Виграва́ли на сопілка́х (Франко)]; 3) (вдоволь) награва́ти, награ́ти чого́. [Буде, – награ́в уже́ я вам уся́кої вся́чини (Київ)]; 4) (обыгрывать муз. инструмент) виграва́ти, ви́грати, обграва́ти, обгра́ти и обігра́ти, (о мног.) повиграва́ти, пообграва́ти що. Наи́грываемый – 1) награ́ваний; 2) награ́ваний, вигра́ваний; 3) вигра́ваний, обгра́ваний. Наи́гранный – 1) на́граний, понагра́ваний. • -ное состояние – на́гране добро́; 2) ви́граний, обгра́ний, повигра́ваний, пообгра́ваний. • -ная скрипка – ви́грана (обгра́на) скри́пка. • -ные глаза – я́рі о́чі (р. оче́й). • -ный плут – обме́таний (напрактико́ваний) шахра́й (дури́світ). • -ное чувство – ро́блене (вда́ване фальши́ве) почуття́.

Нача́льный – 1) початко́вий. [Ріка́, де-да́лі од початко́вих джере́л свої́х, усе́ бі́льшої набира́є си́ли (Рада)]. • -ные буквы – початко́ві бу́кви (лі́тери). • -ная скорость – початко́ва шви́дкість. • -ное состояние системы – початко́вий стан систе́ми; 2) (первобытный) пе́рві́сний, (перво)початко́вий. [Пе́рвісна прирожде́нна мора́ль (Наш)]. • -ные силы – пе́рві́сні си́ли; 3) (первоначальный, исходный) пе́рві́сний, пе́рший. • -ное намерение – пе́рший (пе́рві́сний) на́мір. • -ная ссора – пе́рша сва́рка; 4) (основной) основни́й. • -ные вещества – основні́ речови́ни, елеме́нти. • -ные основания науки – (основні́) заса́ди нау́ки, осно́ви нау́ки; (элементарный) початко́вий, елемента́рний, пе́рві́сний. [Початко́ві шкільні́ книжечки́ (Куліш)]. • -ное обучение – початко́ве навча́ння. • -ные правила – початко́ві (елемента́рні) пра́вила. • -ное училище, -ная школа – початко́ва шко́ла. [Посла́в си́на до початко́вої шко́ли (Грінч.)]; 6) (правящий) керівни́й, керівни́чий, владу́щий. • -ные власти – керівна́ вла́да; см. Нача́льство 2.

Невозмо́жный – 1) (превосходящий возможность) неможли́вий, (редко, архаич.) немо́жні[и]й. [Нічо́го неможли́вого в на́ші часи́ нема́є (Р. Край). Зви́кла до ду́мки, що йти за Гна́том в дале́кий Сибі́р – річ неможли́ва (Коцюб.). Немо́жня річ, не допуска́є ро́зум (Куліш)]. • Делать, сделать -ным что – роби́ти, зроби́ти неможли́вим, унеможли́влювати, унеможли́вити що. • Хочешь, захотелось -ного – хо́чеш, зах(о)ті́лося (заману́лося) неможли́вого, (насм.) зах(о)ті́лося пече́ного льо́ду (сні́гу) (Приказки). • Это -но – це неможли́ва річ. • Это физически -но – це фізи́чно неможли́ве, це річ фізи́чно неможли́ва; 2) (неестественный) неможли́вий, неприро́дні[и]й, ненатура́льний. • Самым -ным образом – як-найнеможли́віше, як-найнеприро́дніше, як-найненатура́льніше; 3) (недопустимый; невыносимый) неможли́вий. [Що вона́ гово́рить? Щось неможли́ве, безглу́зде! (Коцюб.). Чванли́вість неможли́ва (Самійл.)]. • -ное положение, состояние – неможли́ве стано́вище, неможли́вий стан. • -ный человек – неможли́ва (нестерпу́ча) люди́на. • В -ном виде – в неможли́вому ви́гляді.

Незави́симый – незале́жний від ко́го, від чо́го; (неподвластный) непідле́глий, непідвла́дний кому́, чому́; (свободный) ві́льний; (самостоятельный) самості́йний. [Ві́льний я тепе́р і незале́жний (Самійл.). Самані́дська дина́стія си́лувалася бу́ти незале́жною од багда́дських халі́фів (Крим.). Незале́жний від чужи́х впли́вів (Л. Укр.). Непідле́гла во́ля ду́ха (Куліш). Непідле́гла адвокату́ра (Грінч.). Почува́в себе́ непідле́глим ба́тькові (Крим.). Жи́ти не рабо́м злиде́нним, а ві́льним, непідвла́дним (Л. Укр.). Ві́льний дух лю́дський (Коцюб.). Ко́жний вели́кий пан ма́вся собі́ мов самості́йний коро́ль (Куліш)]. • -мое мнение – незале́жна (ві́льна) ду́мка. • -мое положение – незале́жне стано́вище, незале́жний стан. • -мое состояние (имущество) – незале́жний доста́ток, незале́жна має́тність.

Непра́во, нрч. – 1) непра́во, непра́вдою, не по пра́вді, несправедли́во, неправди́во, непра́ведно, кри́вдою, кри́вдно, кри́во, неслу́шно. • -во судить – (букв. и переносно) кри́во суди́ти; (мыслить) неправди́во гада́ти. • -во нажил состояние – несправедли́во (непра́вдою, кри́вдою) нажи́в (набу́в) має́тність (добро́); 2) (незаконно) непра́вно, не на пра́вних підста́вах.

Нра́вственность – мора́льність, ети́чність, доброзвича́йність (-ности), (мораль) мора́ль (-ли), (состояние -ти) до́брі звича́ї (-ча́їв). [(Ця) від усі́х шано́вана, (жі́нка) була́ це́нзором мора́льности на селі́ (Грінч.). Дитя́чі часи́ – це часи́ несвідо́мої нату́ри, без розумі́ння мора́льности (Н.-Лев.). До́бре зна́ю чистоту́ мора́льности (Кониськ.). Грома́дська мора́льність (Доман.). Ети́чність ціє́ї люди́ни за́вжди виклика́ла су́мнів (Крим.). Но́рми мора́ли ча́сто міня́ються (Наш). На до́світках були́ до́брі звича́ї (Звин.)]. • Человек высокой -ти – високомора́льна люди́на, люди́на висо́кої доброзвича́йности (е́тики). • Человек доброй, дурной -ти – люди́на до́брої, недо́брої е́тики, люди́на че́сних, нече́сних звича́їв.

О́бморочный – мло́сний, па́морочний. -ное состояние, см. Обморок.

Обряжа́ть, обряди́ть – 1) (мёртвого) ряди́ти, наряди́ти, споряджа́ти, споряди́ти, обряджа́ти, обряди́ти (покі́йника). [У холо́дну моги́лу споряджа́ють його́ (Тесл.)]; 2) (приводить что в должный вид, состояние) по́рати, упо́рати, попо́рати що, по́ратися коло чо́го, попо́ратися, упо́ратися коло чо́го, з чим. [Упо́рав ни́вку. Корови́ подої́ла, худо́бу попо́рала. В ха́ті і в дво́рі з усі́м упо́ралась]. • -ди́ть убитую на бойне скотину – оббілува́ти і розібра́ти.

Огро́мный – величе́зний, величе́нний, велико́нний, здорове́нний, здорове́зний, надмі́рний, безмі́рний. • -ное состояние – величе́зний ста́ток, величе́зні ста́тки-має́тки. • -ные суммы, средства – величе́зні су́ми, ко́шти. • -ные пространства – величе́зні, безмі́рні про́сто́ри. • -ное большинство – величе́зна бі́льшість. • -ная величина – безмі́рна вели́кість (величина́). • -ная потеря – величе́зна (безмі́рна) втра́та. • -ное честолюбие – надмі́рна честолю́бність (амбі́ція). • -ная тыква – здорове́нний гарбу́з. • -ная муха – здорове́нна му́ха. • -ный человек – здорове́нний чолов’я́га. Срв. Большу́щий, Грома́дный, Грома́дина.

Ока́зываться, оказа́ться – 1) (безл.) виявля́тися, ви́явитися, пока́зуватися, показа́тися, вихо́дити, ви́йти, (реже) виявля́ти, ви́явити себе́, пока́зувати, показа́ти себе́ яки́м. • Он -за́лся неспособным к серьёзной работе – він ви́явив (показа́в) себе́ незда́тним до серйо́зної робо́ти (пра́ці). • Ока́зывается, -за́лось, что… – виявля́ється, ви́явилось, що…, вихо́дить, ви́йшло, що… • -вается, что это была ложь – виявля́ється (вихо́дить), що це була́ брехня́. • У него -за́лась лихорадка – ви́явилось, що в ньо́го пропа́сниця. • Он -за́лся невинным – ви́явилось, що він неви́нний. • Он -вается очень честным человеком – вихо́дить, що він ду́же че́сна люди́на. [Оста́пові ні́я́ково, що його́ зять вихо́дить душогу́б-остро́жник (Грінч.)]. • Не -зыва́ться, не -за́ться налицо – не става́ти, не ста́ти. [Там з ве́чора було́ скі́лькись срі́бних дрібнякі́в, а тепе́р не ста́ло (Крим.)]. • Его це -за́лось дома – його́ не було́ до́ма. • -ва́ться вредным, полезным – ви́йти на шко́ду, на ко́ри́сть (на пожи́ток). • Это может -за́ться очень вредным – на ду́же вели́ку шко́ду мо́же це ви́йти. • -за́ться, как исключение – ви́(й)нятися. [Люде́й було́ ду́же ма́ло, і з них ви́нявся ті́льки оди́н курі́й (Грінч.)]. • -за́ться подходящим (делом), кстати – прийти́ся до ладу́, до ді́ла. -за́ться к чему-либо годным, способным, см. Годи́ться, Спосо́бный. -за́ться в силах, в состоянии, см. Си́ла, Состоя́ние; 2) (очутиться) опиня́тися, опини́тися. • Где был, а где -за́лся – де був, а де опини́вся. • -за́ться в безвыходном положении – опини́тися в скрутно́му стано́вищі. • -за́ться в дураках – в ду́рнях опини́тися, в ду́рні поши́тися.

Отцо́вский – ба́тьківський, оте́цький, о[ві]тці́в (-це́ва, -це́ве), о[ві]тці́вський. [Ха́та це ще ба́тьківська. Приблуди́вся та до оте́цького дво́ру. Оте́цький син, оте́цька дити́на. Отце́ва моли́тва]. • -кое состояние, наследие, см. Отцо́вщина. • По-отцо́вски – по-ба́тьківському, по-оте́цькому.

Первобы́тный – пе́рві́сний, первобу́тній, первоста́йний. [Перві́сні наро́ди. Перві́сний комуні́зм]. • -ный человек – перві́сна люди́на, пралюди́на. • -ные жители – тубі́льці (-ців). • -ное состояние – пе́рві́сний стан. • Обратить в -бытное состояние – до перві́сного ста́ну поверну́ти.

Подсуди́мость – (состояние под судом) підсу́дність (-ности).

Положе́ние – 1) (чего) поклада́ння, кладі́ння. • -ние основания постройки – закла́дини; 2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни]. • -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста. • -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний. • В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки. • В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки. • Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста. • -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі. • -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви]; 3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний]. • Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт. • Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище. • Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́. • Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́. • Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́. • Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)]. • Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут. • В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в]. • Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)]. • Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний). • -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне. • -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)]. • Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько). • Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву. • -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого). • -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає). • Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти. • Неестественное -ние – неприро́дній стан. • Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні. • Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї). • Неустойчивое -ние – хитки́й стан. • Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан. • Ложное -ние – фальши́ве стано́вище. • -ние мирное – ми́рний стан. • -ние военное – військо́ви́й стан. • -ние осадное – стан обло́ги. • Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги). • В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни; 4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)]. • -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий]. • Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д). • Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі; 5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за. • Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина; 6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого. • -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини. • -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства. • -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток.

Приводи́ть, привести́ и приве́сть – 1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)]. • -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не. • Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́; 2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)]. • -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю. • Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)]. • Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.). • -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)]. • -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)]. • -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку. • Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння. • -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)]. • -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)]. • Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?; 3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що. • -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)]. • -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)]. • -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́. • Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі; 4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)]. • -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́. • -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́. • -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́. • -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́. • -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́. • -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́. • -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́. • -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти. • -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́. • -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти. • -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док. • -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́). • -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́. • -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́. • -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)]. • -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу; 5) дово́дити, дове́сти́, да́ти. • Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же). • Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися. • -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х? 6) приво́дити, приве́сти́. • Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́; 7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го. • -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника. Приведё́нный – 1) приве́дений, припрова́джений; 2) дове́дений, при(з)ве́дений; 3) наве́дений, по́даний. • -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́; 4) арифм. – зве́дений.

Приобрета́ть, приобрести́ и приобре́сть – 1) (добывать) набува́ти, набу́ти, здобува́ти, здобу́ти, добува́ти, добу́ти и придобу́ти що и чого́, придбава́ти, придба́ти що и чого́; (наживать) нажива́ти, нажи́ти що; (накопить, добыть в большом количестве) надба́ти, принадба́ти, напридба́ти, наздобу́ти, наздобува́ти чого́, (диал.) напаха́ти, (о мног.) понабува́ти, по(з)добува́ти, попридбава́ти що и чого́. [Ро́зуму за гро́ші не здобу́деш (Св. Пис.). Жа́лко ста́ло того́ хазя́йства, що він його́ своє́ю пра́цею надба́в (Грінч.). Придба́ли ху́тір, став і млин, садо́к у га́ї розвели́ і па́сіку чима́лу, – всього́ надба́ли (Шевч.). Що придба́єш, те і ма́єш (Приказка). Пої́хав оце́ в ліс та й дров тако́го (очень много) напаха́в (Пирят.)]. • -та́ть движимое и недвижимое имущество – набува́ти рухо́ме й нерухо́ме майно́. • -бре́сть что-л. покупкою – набу́ти що ку́плею (купі́влям). • Он -брё́л себе большое состояние – він придба́в (нажи́в, здобу́в) собі́ вели́кий ста́ток (и вели́кі ста́тки). • -та́ть, -сти́ права гражданства – набува́ти, набу́ти права́ (и прав) громадя́нства. • -сти́ хозяйничая – пригосподарюва́ти, загоспода́рити що. • -сти́ барышничеством – прибаришува́ти що. • -сти́ торгуя в кабаке – зашинкува́ти що; 2) (снискивать) здобува́ти, здобу́ти, придба́ти що, зажива́ти, зажи́ти чого́. • -сти́ всеобщее уважение, дружбу, расположение – здобу́ти (придба́ти) зага́льну поша́ну, дру́жбу, прихи́льність. • -та́ть, -сти́ любовь, благосклонность чью-л. – підхо́дити, підійти́ під чию́ ла́ску, дістава́ти, діста́ти ла́ски в ко́го. [Тако́ї ла́ски діста́ну і в Пара́ски (Номис)]. • -сти́ доверие чьём-н. – зажи́ти в ко́го ві́ри. [Я ві́ри в їх зажи́в, щоб дізнава́тись тим ро́бом про їх за́ходи воро́жі (Грінч.)]. • -бре́сть славу, известность, популярность – (з)добу́ти, придба́ти сла́ву (и сла́ви), відо́мість, популя́рність, зажи́ти (залучи́ти) сла́ви, уби́тися у сла́ву, зажи́ти популя́рности, у мо́ву увійти́. [Анто́сьо все в мо́ву вхо́див і між товари́ством і в го́роді (Свидн.)]. • Он -брё́л себе много друзей – він придба́в собі́ бага́то при́ятелів; 3) (усваивать себе, получать) набува́ти, набу́ти, набира́ти, набра́ти чого́. • -та́ть форму чего-л. – набира́ти фо́рми чого́. • -та́ть вкус чего – набува́ти (набира́ти) смаку́ чого́. [На мо́рі, коли́ воно́ ти́хе, стра́ва набира́ особли́вого смаку́ (Леонт.)]. • -та́ть, -сти́ значение, ценность – набира́ти, набра́ти, набува́ти, набу́ти ваги́, ва́ртости. [Тоді́ ті́льки іде́я набира́є ва́ртости, коли́ перево́диться в життя́ (Коцюб.)]. • -сти́ значение среди кого – увійти́ в зна́чність між ким. • -та́ть, -бре́сть влияние – забира́ти, забра́ти си́лу, здобува́ти, здобу́ти вплив на що. [Таку́ си́лу забра́ли запоро́жці (Сторож.)]. • -та́ть, -сти́ власть над кем – си́лу міць бра́ти, забра́ти и взя́ти над ким. [Моти́в суча́сности бере́ си́лу над пое́тами (Єфр.)]. • -та́ть, -сти́ силу – набува́ти, набу́ти, набира́ти(ся), набра́ти(ся) си́ли. [Цей гурт де-да́лі бі́льшатиме, набира́тиметься си́ли (Грінч.)]. • -та́ть, -сти́ интерес – набира́ти, набра́ти інтере́су. • -та́ть навык, опыт – набува́ти на́вички до чо́го, до́свіду в чо́му, нала́муватися до чо́го. • -сти́ привычку – набра́тися зви́чки. • -та́ть, -сти́ необходимые познания в чём – здобува́ти, здобу́ти (придба́ти) потрі́бні знання́ з чо́го и в чо́му. [Сам неписьме́нний здобува́є він ті знання́ або́ з розмо́в, або́ слу́хаючи, як хто и́нший чита́є (Грінч.)]. • -сти́ знания от кого – набра́тися нау́ки в ко́го. • -сти́ оперение (о птицах) – у пі́р’я (у колодочки́, у палки́) вби́тися, упі́р’їтися. • Приобре́тенный – набу́тий, (з)добу́тий, на́дбаний, при́дбаний, нажи́тий, зажи́тий, пригосподарьо́ваний, загоспода́рений и т. д. [І жіно́че, і діво́че, і що було́ пригосподарьо́ване, усе́ за́брато (Квітка)]. • -ное имущество – набу́те (при́дбане) майно́, надба́ння.

Прируча́ть, приручи́ть – осво́ювати, осво́їти, (реже) присво́ювати, присво́їти, присві́йчувати, присві́йчити, прируча́ти, приручи́ти, придома́шнювати, придома́шнити (звірі́в). [Лю́ди навчи́лись осво́ювати ди́ких звірі́в (Л. Укр.). Єгиптя́ни з да́вніх ду́же часі́в умі́ли присво́ювати звірі́в (Л. Укр.)]. • Приручё́нный – осво́єний, присво́єний, присві́йчений, приру́чений, придома́шнений. -ное состояние, см. Приручё́нность.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Состояние – 1) стан, спроможність, кондиція, (положение, ещё) становище, ситуація, (сословие) верства; 2) (имущество) майно, (средства) статок, статки, достатки, (богатство) багатство: • быть в состоянии, не в состоянии (сделать что) – могти, не могти (зробити що); бути спроможним, неспроможним (зробити що); мати силу (змогу, спромогу, спроможність), не мати сили [змогти, спромогти] (зробити що); здужати (здолати), не здужати (не здолати) (зробити що); • в образцовом состоянии – у взірцевому стані; • в состоянии сделать – дужий зробити; здужати зробити; • в хорошем состоянии – у доброму (гарному) стані, (об одежде, ещё) непоношена, добротна; • гражданское состояние – громадянський стан; • критическое состояние – межовий (критичний) стан; • люди разного состояния – люди різного стану (різних верств); • не в состоянии произнести ни слова – не могти видобути ні слова; • по состоянию (здоровья) – станом здоров’я, здоров’ям; • по состоянию на октябрь – на жовтень, станом на жовтень; • по состоянию на шестой час, пришло… – до шостої години прийшло…, станом на шосту годину, прийшло; • по социальному положению – соціяльним станом; • приводить в какое состояние – доводити до якого стану; • приводить в хорошее состояние что – доводити до пуття що; • приходить в состояние упадка – занепадати; • составить большое состояние – збити значне майно; • состояние денежных средств – грошовий стан; • терять состояние – нищитися; • удрученное состояние – пригнічення; • целое состояние – справжнє багатство. [У хворого, що заповів своє майно лікарю, мало шансів одужати (Томас Фулер). Багаті стали такі нелюдяні, що ладні кинути в море свої скарби, замість віддати частину їх біднякам, які дужче ненавидять чужі статки, ніж страждають від власних злиднів (Ісократ). 1. Буває такий стан, коли душа просить тіла. 2. Подарю кому-небудь чоловіка в доброму стані алкогольного сп’яніння. 3. — Чи немає у Вас чого-небудь з психології виховання дітей від 5 до 12 років? — Ремінь солдатський, шкіряний у гарному стані].

Дух – 1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення; 3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою); 4) (дыхание) дух, віддих, дихання; 5) (пар) пара, дух; 6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду); 7) (быстрота) дух, мент, мах; 8) (исповедь) сповідь (р. -ди): • близкий по духу – рідний душею; одного духу; • быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати); • быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися; • быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого; • в духе чего – як що; • в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух; • во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки; • в один дух – удух; • вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух; • воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто; • дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто; • дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи); • дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло); • духи (привидения, призраки) – духи, привиди; • духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз; • дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву; • живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там; • за одним духом – одним нападом; • злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана; • злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг; • идёт дух (запах) – чути, вже чути; • идти на дух – до сповіди йти; • идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові; • и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер); • испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати; • как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді; • на дух не переносить – нутряна неприязнь; • не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось; • не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що; • не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто; • нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив); • ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого; • ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю; • одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить); • падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем; • переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися); • перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух; • поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати; • по духу – по духу; • подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого; • придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому; • присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність); • притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати; • продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої); • расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан; • Святой Дух – Святий Дух; • святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом; • собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости; • тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті); • упавший духом – занепалий духом; • упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу; • чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!; • что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)].

Занятие, занятье – (действие) зайняття́, займа́ння, (дело, времяпровождение) заня́ття, (труд, работа) праця; робота, (учёба) навча́ння, (состояние при деле) приді́льність: • без определённых занятий – неза́йнятий, без пе́вного заня́ття, без роботи; • выбирать, выбрать занятие – вибирати, вибрати (обирати, обрати) собі працю (фах, професію); (иногда разг.) пристановитися до чого; • занятие хлебопашеством – хліборобство; • занятие ремеслом – ремісникування; занятие торговлею, учительством – крамарювання, (пренебреж.) гендлювання, учителювання; • личное занятие – особиста праця, професія; • промышленное занятие – промисловство; • ремесленное занятие – ремісництво; • род занятий – праця (фах, професія); • торговое занятие – торгівництво; • часы занятий – час занять, (прежде) робі́тні, урядові години; • человек без определенных занятий – людина без пе́вної пра́ці, без пе́вної приді́льности, людина не при ді́лі.

Касательная – (мат., сущ.) дотична: • касательная линия, площадь – дотична лінія, площина; • касательное напряжение – (состояние) дотична напруга, (величина) дотична напружина; • по касательной – по дотичній, дотичною. [Труднощі треба обходити… по дотичній (Максим Нечипоренко). Розвиток математики нагадує швидке обертання колеса, бризки з якого летять у всі боки. Мода — це струмінь, що виходить від основної траєкторії по дотичній. Ці струмені епігонських праць найпомітніші, й у них основна частина маси, але вони неминуче гинуть через деякий час, відірвавшись від колеса. Щоб залишитися на колесі, треба весь час докладати зусиль у  напрямку перпендикулярному загальному потокові (В.Арнольд)].

Мандраж, разг., жарг. – (состояние страха, неуверенности в себе, нервозности) мандра́ж, тря́сця.

Маниакальный – маніякальний (совет. маніакальний): • маниакальное состояние – маніякальний стан. [Блідий і маніакальний з вигляду, він дивився пильно й зі стогоном доклав: — Розганяють… Вони їх розганяють багнетами!.. Багнетами!.. (І.Багряний). В українській мові йотація відбувається після «і» перед «а» та «е»: колоніяльний (від колонія), маніякальний (від маніяк), матеріяльний (від матерія), соціяльний, пієліт, поліомієліт тощо (О.Пономарів). І Кліфорд теж такий! Усі його балачки! Вся ця писанина! Всі ці скажені зусилля, щоб пропхатися вперед! Просто безумство! І воно поглиблювалося, ставало просто маніакальним (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)].

Первобытный – пе́рві́сний, первобу́тній, первоста́йний: • обратить в первобытное состояние – до первісного стану повернути; • первобытное общество – первісне суспільство; • первобытное состояние – пе́рві́сний стан; • первобытный человек – перві́сна люди́на; • первобытный лес – праліс. [Перві́сні наро́ди (АС)].

Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́: • в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік; • в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що; • в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків; • в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день; • дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання; • получить продолжение – мати продовження, продовжитися; • продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́; • продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де; • продолже́ние линии – продо́вження лі́нії; • продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення; • продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі; • продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви; • он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. [Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла].

Сколачивать, сколотить – 1) (сбивать) збива́ти, (масло, ещё) колотити, сколотити; 2) (скопить) збира́ти, зібра́ти, призби́рувати, призбирати, складати, скласти, (о мн.) наскладати, (о капитале, имуществе) збивати, збити, (о мн.) позбивати, (наживать, приобретать) набувати, набути; 3) (организовывать) збивати, збити, збирати, зібрати: • сколачивать обручи с бочки – збивати обручі з бочки; • сколачивать, сколотить капитал – збивати, збити капітал; • сколачивать, сколотить состояние – збивати, збити статки; • сколачивать шайку – збивати (збирати) зграю; • сколачивать, сколотить себе копейку (разг.) – збивати, збити копійчину (гріш, грошики, грошву); копійчи́ну гна́ти; збирати гроші, назбирати грошей; стягатися, стягтися (на що).

Терять, потерять – втрачати, тратити, втратити, страчувати, губити, загубити, позбуватися, позбутися, зане́дбувати, занедбати, зіпсовувати, зіпсувати, лишатися без, марнувати, гайнувати, гаяти, нищити, знищити, (устар.) теряти, втеряти: • лучше с умным потерять, чем с глупым найти – краще з розумним двічі загубити, як з дурним раз знайти (Пр.); краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти (Пр.); • нечего терять кому – нема чого (нічого) втрачати кому; не має чого втрачати хто; • потерять в весе – утратити на вазі; утратити ваги; • потерять зрение – утратити зір, (тогда разг.) стемніти (на очі); • потерять расположение, право – утратити (стратити) ласку, право; відпасти ласки чиєї, права чийого; • потерять силы на работе – виробити (спрацювати) силу; • потерять совесть – утратити совість (сумління); (иногда образн. ещё) на дитячий розум перейти (зійти); • терять достоинство (сон, аппетит, тепло, спокойствие…) – втрачати (губити) гідність (сон, апетит, тепло, спокій…) (в науковому (медицина стилі – втрачати апетит, багато крові…); • терять здоровье – занепада́ти, занепа́сти на здоро́в’я (здоро́в’ям); • терять запах – видиха́тися, ви́дихнутися, ви́дхнутися; • терять книжку (ручку, шапку…) – губити книжку (ручку, шапку…); • терять, потерять надежду – втрача́ти, втра́тити (стратити) наді́ю на ко́го, на що, (иногда) знадіятися; (ещё) зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; • терять нить разговора – губити (втрачати) хід (нитку) розмови; • терять пациента (сленг, мед.) – втрачати пацієнта; • терять покров – линя́ти, вили́нювати, обла́зити, губи́ти во́лос, во́вну, ше́рсть, перо́, скида́ти во́вну, перо́, шку́ру; • терять, потерять веру в кого, что – зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; утратити віру в кого, в що; • терять, потерять время – втрачати, втратити (губити, загубити) час; марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, гаяти, згаяти, марно витрачати, витратити) час; • терять, потерять голову – втрачати, втратити (губити, згубити) голову; • терять, потерять голос, спадать с голоса – тра́тити (утратити, стра́тити) го́лос, спада́ти (спа́сти) з го́лосу; • терять, потерять рассудок – утрачати, утратити [добрий] розум; відбігати, відбігти розуму; божеволіти, збожеволіти; з глузду зсуватися; • терять, потерять счёт кому, чему – губити, згубити лік кому, чому; забувати, забути лік кому, чому; мати безліч кого, чого; • терять равновесие – втрачати рівновагу; • терять силу – втрачати силу; знесилюватися; (о законах) втрачати силу, чинність; • терять сознание – непритомніти; падати в нестяму; • терять состояние – нищитися; • терять цвет – линя́ти, вили́нювати, блякува́ти, бля́кнути, полові́ти, здава́ти, обла́зити. [Старого любити — тільки дні губити (Пр.). — Лікарю, ми втрачаємо хворого! Що робити? — Нічого не робити. Дамо йому спокійно піти. Незабаром він знову захворіє й повернеться].

Уделывать, уделать – 1) (устар., разг.) (делать) робити, зробити, (о мн.) поробити, (изготовить) виробляти, виробити, (о мн.) повиробляти, (устраивать) влаштовувати, влаштувати, (о мн.) повлаштовувати; 2) (прост.) (обделывать) оброблювати, обробляти, обробити, (о мн.) пообробляти, пооброблювати, (отделывать) оздоблювати, оздобити, (о мн.) пооздоблювати, (оправлять) оправляти, оправити, (о мн.) (пооправляти), (оформлять) оформляти, оформити, (о мн.) пооформляти; 3) (прост.) уробляти, уробити, (пачкать) бруднити, забруднювати, забруднити, (о мн.) позабруднювати, замазувати, замазати, (о мн.) позамазувати, каля́ти, закаля́ти, покаля́ти, багнити, забагнювати, забагнити, (ламать) ламати, зламати, поламати, (разбивать) розбивати, розбити, (о мн.) порозбивати; 4) (прост., привести в плачевное состояние) (бить) бити, побити, (избивать) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти, (убивать) побива́ти, поби́ти, вибива́ти, ви́бити, убива́ти, (о мн.) повбива́ти, повибива́ти, (измучивать) зму́чувати, зму́чити, виму́чувати, перему́чувати, ви́мучити, перему́чити, (о мн.) позму́чувати, помордува́ти, (губить) губи́ти, згуби́ти, загуби́ти, запа́губити, погубля́ти, погуби́ти, занапаща́ти, занапасти́ти, запропаща́ти, запропасти́ти, збавля́ти, зба́вити, ні́вечити, зані́вечити, приби́ти, прикі́нчити; 5) (прост.) (побеждать) перемага́ти, перемогти́, ду́жати, поду́жати, дола́ти, здола́ти, (превосходить) переважати, переважити, горувати.

Умонастроение, книжн. – умонастрій, настроєність розуму, (направленность) спрямованість; (психическое состояние) настрій.

Ухудшающий – що (який) погіршує, погіршувальний, погіршувач: • ухудшающее влияние на что – погіршувальний вплив на що; • ухудшающие или улучшающие состояние факторы – [фактори-]погіршувачі або [-]поліпшувачі стану.

Чувство – почуття; (психическое состояние человека) чуття; (ощущение) відчуття; (чувствование) почування: • без чувств – непритомний (-на, -не, -ні); • в растрёпанных чувствах (быть) – [мов] не в собі (бути); • иметь неприязненное чувство к кому – важко дихати на кого; • лишиться чувств – знепритомніти, зомліти; • нежное чувство – ніжне почуття; • органы чувств – органи чуттів; • привести в чувство – очутити; опам’ятати, вернути до тями, одволати; • прийти в чувство – очуняти; очутитись; очуматись, прочуматись, стямитись; опритомніти; (выход из безсознательного состояния) опритомнення; • скрывать свои чувства – приховувати свої почуття; • смешанные чувства – змішані почуття; • стадное чувство – стадне чуття; • с чувством сказать – з почуттям (чуттям) сказати, до душі сказати; • с чувством, с толком, с расстановкой – чі́тко, ладо́м, пова́гом; • чувство зрения, слуха, обоняния, осязания, вкуса – чуття зору, слуху, нюху, дотику, смаку; • чувство локтя – відчування (відчуття) товариського плеча; взаємна (товариська) підтримка; товариська вірність, зімкненність у ряді (у лаві); • чувство меры – почуття міри; • чувство нового – відчуття нового; • чувство собственного достоинства – почуття власної гідності; самоповага; • чувство юмора – почуття гумору; • шестое чувство – шосте чуття. [Не злинуло чуття! Нехай неперечуте, Невирізьблене і негомінке — Дай руку мрії! Хороше відчути її руки стискання нетривке (В.Стус). У дітях живе почуття любові до батьків, але немає слів, щоб висловити те почуття. У роки студентства народжуються слова, але немає часу їх висловити. У поважному віці знаходяться слова-почуття, але вже немає кому їх віддати. Так і виростає людина  між почуттям і дійсністю, між словом і ділом, між теперішнім і минулим… (Анатолій Федь). Бо містер Нолан, коли він зранку підходив до станції, завжди відчував приплив високих почуттів. Припливали вони і надвечір, коли він по роботі йшов додому. Таким робом містер Нолан був забезпечений двічі на день високими почуттями (В.Діброва, перекл. С.Бекета). — Господи, тату, — обурювалася Віола, — що в тебе взагалі в голові? Це що, британська непорушна верхня губа? Ти що, правда думаєш, що світ був кращий, коли чоловіки приховували свої почуття? — Так (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон). …справді поверхові почуття в людей, що кохають лише раз у житті. Те що вони називають постійністю і відданістю, — це просто летаргія звички або брак уяви (О.Вайлд). Утрималося б у стаді стадне чуття, якби не було паршивої вівці? (Лешек Кумор)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

СОСТОЯ́НИЕ ще має́тки, оказ. ситуа́ція, обста́вини [при шо́ковых состоя́ниях в шо́ковій ситуа́ції /обста́винах/], фраз. змо́га, спромо́га; крити́ческое состоя́ние межови́й стан; кру́гленькое состоя́ние чимале́нькі ста́тки; ме́чущееся состоя́ние розтелесо́ваність; быть в состоя́нии могти́, здола́ти, ма́ти змо́гу /спромо́гу/, зду́жати, бу́ти го́дним; быть не в состоя́нии (зробити) не ма́ти си́ли, не ма́ти як; быть не в состоя́нии что́-либо сказа́ть /сде́лать тощо/, ті́льки рука́ми розве́сти́; у него́ никако́го состоя́ния він не ма́є ні кола́ ні двора́; не в состоя́нии не в си́лі, не го́ден /спромо́жен/; не в состоя́нии произнести́ ни сло́ва не могти́ ви́добути сло́ва; не в состоя́нии сде́лать из-за чего перешко́джений чим; по состоя́нию цілком досить ста́ном; челове́к с состоя́нием чолові́к з має́тками, має́тний /багате́нький/ чолові́к; СОСТОЯ́НИЯ фраз. зле́ти й паді́ння [психологи́ческие состоя́ния психологі́чні зле́ти й паді́ння].

ВЛОЖИ́ТЬ (друзів) фаміл. вси́пати, вклепати; вложить нема́ло труда, докла́сти пра́ці; вложить состоя́ние во что переве́сти́ доста́тки на що; вложи́вший, ОКРЕМА УВАГА

ВПАДА́ТЬ, впадать в апа́тию ще опуска́ти ру́ки; впадать в искуше́ние спокуша́тися; впадать в исте́рику гістерикува́ти; впадать во что ще піддава́тися чому [впадать в па́нику піддаватися па́ніці]; впадать в кра́йность ударя́тися у кра́йність, вдава́тися у кра́йність, пуска́тися на кра́йність; впадать в неи́стовство /впадать в раж/ впада́ти в шал; впадать в неми́лость втрача́ти прихи́льність; впадать в отча́яние образ. впада́ти в розпу́ку, бра́тися за го́лову, лама́ти ру́ки, зала́мувати ру́ки, піддава́тися розпу́ці, рва́ти на собі́ воло́сся; впадать в состоя́ние чего захо́дити у стан /порина́ти у стан/ чого [впадать в состояние шо́ка заходити у стан шо́ку]; впадать в тон (гурту) підтри́мувати непи́сані зако́ни /визнава́ти непи́сані зако́ни/ чого; впадать в уны́ние ще вдава́тися в сум, піддава́тися журбі́, піддава́тися ту́зі, пону́рювати го́лову, смутні́ти, ві́шати но́са, хню́пити но́са, опуска́ти но́са; впадать в чувстви́тельность вдаря́тися в сантимента́льність; не впадать в заблужде́ние диви́тися пра́вді в о́чі; впада́ет в апа́тию кто опуска́ються ру́ки в кого; впадает в отча́яние кто ро́зпач бере́ /розпу́ка бере́/ кого; впада́ет в па́нику кто переля́к огорта́є кого; впада́ет в уны́ние /впада́ет в депре́ссию/ кто сму́ток огорта́є кого; впада́ет в экста́з кто нахо́дить екста́за /екста́з/ на кого; впадающий 1. що впада́є, гото́вий вда́тися у що, 2. що влива́ється, ста́вши влива́тися, ули́ваний; впадающий во что що піддає́ться чому, охо́плюваний чим; впадающий в бе́дность підто́чуваний зли́днями; впадающий в де́тство на поро́зі здитині́ння, ма́ло не здитині́лий; впадающий в заблужде́ние /впадающий в оши́бку/ незда́тний уни́кнути по́милки, зби́ваний з пантели́ку, зби́ваний на манівці́; впадающий в забытьё ого́ртаний сном забуття́; впадающий в исте́рику що гістерику́є, прикм. розгістерико́ваний; впадающий в в кра́йность гото́вий на кра́йність; впадающий в неи́стовство охо́плюваний ша́лом; впадающий в неми́лость = впавший в немилость; впадающий в нищету́ на поро́зі зубо́ження; впадающий в отча́яние охо́плюваний ро́зпачем, у ро́зпачі, прикм. розпа́чливий; впадающий в противоре́чие незда́тний уни́кнути супере́чности; впадающий в па́нику охо́плюваний па́нікою, паніке́р; впадающий в уны́ние охо́плюваний ту́гою, щора́з пону́рливіший; впадающий в чувстви́тельность зви́клий вдаря́тися в сантимента́льність;

КРУ́ГЛЫЙ ще абсолю́тний, по́вний [круглый идио́т абсолю́тний ідіо́т, по́вний ідіо́т]; круглое состоя́ние чималі́ має́тки.

НАВЯ́ЗЧИВЫЙ, ще уї́дливий, уче́пистий, уче́пливий, улі́зливий, нала́зливий, (страх) чіпки́й, невідче́пний, непозбу́тній, (про бажання) свербу́чий; навязчивый челове́к, приче́па; навязчивая иде́я, непозбу́тня іде́я, іде́я фікс; навязчивое состоя́ние, невідче́пні ма́рення.

НАЖИВА́ТЬ ще дба́ти, гребти́ до се́бе; наживать свои́м трудо́м доробля́тися; наживать хребто́м нажива́ти горбо́м; нажива́ющий що /мн. хто/ дба́є тощо, заклопо́таний набуття́м чого, загре́ба, образ. у кло́потах про [наживающий капита́лы у кло́потах про капіта́ли]; наживающий врага́ зда́тний нажи́ти во́рога; наживающий свои́м трудо́м спромо́жний дороби́тися; наживающий состоя́ние у кло́потах про має́тки /бага́тство/; нажива́емый нажи́ваний, набу́ваний;

НАЖИ́ТЬ ще надба́ти, дороби́тися, фаміл. нагребти́, фраз. набі́гти [нажить беду́ набі́гти ли́ха, набра́тися біди́]; нажить долг залі́зти в борги́; нажить неприя́тности нажи́ти кло́піт; нажить состоя́ние дороби́тися (вели́ких) має́тків; нажи́вший ОКРЕМА УВАГА; наживший беду́ стил. перероб. набі́гши ли́ха; наживший состояние ОКРЕМА УВАГА

НЕВМЕНЯ́ЕМЫЙ побут. неспо́вна ро́зуму, підсил. очмані́лий, фраз. безрозсу́дний [невменяемое состоя́ние безрозсу́дний стан], не свій [ста́ла невменяемой мов не своя́ ста́ла].

О́БМОРОЧНЫЙ, обморочное состоя́ние стил. відповідн. умліва́ння, забут. мло́сті.

ПОДНЕВО́ЛЬНЫЙ, быть подневольным ходи́ти в ярмі́; подневольное состоя́ние поет. підневі́лля.

ПРИВЕСТИ́, привести́ в движе́ние урухо́мити, перен. розру́хати; привести́ в запусте́ние занапасти́ти; привести́ в угнетённое состоя́ние наверну́ти ка́мінь на ду́шу; привести́ в чу́вство /привести́ в созна́ние/ очу́тити; привести́ к ги́бели дове́сти́ до заги́ну; не приведи́, Го́споди, како́й не дай, Го́споди, яки́й; привело́ к чему оказ. дійшло́ до чого; приве́дший ОКРЕМА УВАГА

ПРИУМНОЖА́ТЬ, приумножающий состоя́ние кому /чьё/ дба́ти на кого; приумножающий успе́хи фаміл. набира́ти о́чка /діял. очки́/; приумножа́ющий що /мн. хто/ примно́жує тощо, схи́льний примно́жувати, ра́ди́й примно́жити, примно́жувач, для примно́ження, за́йня́тий примноженням, прикм. примно́жувальний, збі́льшувальний; приумножающийся/приумножа́емый примно́жуваний, збі́льшуваний, щора́з бі́льший;

ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць]; приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів; приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку; приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати; приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом; приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися; приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва; приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним; приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́; приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце; приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися; приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися; приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва; приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися; приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том; приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти; приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом; приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати; приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися; приходи́ть к убежде́нию переко́нувати; приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти; приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку; приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять; приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч; приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́; приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми; приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі]; приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний; приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость; приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися; приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі; приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́; приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний; приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний; приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся; приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним; приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем; приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із; приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний; приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний; приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний; приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся; приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий; приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися; приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом; приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути; приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду; приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний; приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок; приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́; приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди; приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний; приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті; приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець; приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА; приходивший вчера́ вчора́шній гість;

ПРИЙТИ́ ще приди́бати і похідн., (в голову) зайти́; прийти́ в аза́рт ще розшалі́ти; прийти́ в го́лову спливти́ на ду́мку; прийти́ в го́сти загости́ти; прийти́ в движе́ние піти́ в рух, завору́шитися, фаміл. розру́хати, (про села) сколоти́ти; прийти́ в замеша́тельство спантели́чити, не зна́ти на яку́ ступи́ти; прийти́ в запусте́ние порости́ терна́ми, порости́ бур’яна́ми; прийти́ в изумле́ние здивува́тися, (про кількох) пороззявля́ти роти́; прийти́ в кра́йнее изумление вда́ритись у по́ли рука́ми; прийти́ в недоуме́ние не могти́ ви́йти з ди́ва, розве́сти́ рука́ми; прийти́ в неи́стовство знесамови́тіти; прийти́ в но́рму прийти́ до но́рми; прийти́ в отча́яние ще взя́тися за го́лову; прийти́ в поря́док безпідставно забуте ви́ладнатись; прийти́ в себя́, прийти́ до па́м’яті, стя́митися, фраз. ого́втатися, да́ти собі́ ра́ду, діял. прийти́ до се́бе; прийти́ в себя́ от чего запозич. отрясти́ся з чого; прийти́ в себя́ от удивле́ния ви́йти з ди́ва; прийти́ в состоя́ние чего ста́ти чим [прийти́ в состояние разруше́ния стати руї́ною]; прийти́ в состояние упа́дка занепа́сти; прийти́ в я́рость розлюті́ти, розпасіюва́тись [прийти́ в таку́ю ярость так розлютитися]; прийти́ к заключе́нию ще ви́міркувати собі́; прийти́ к заключе́нию, что... фраз. зупини́тися на то́му, що...; прийти́ к реше́нию наду́мати; прийти́ к оконча́тельному решению остато́чно ви́рішити; прийти́ к соглаше́нию дійти́ зго́ди; прийти́ на по́мощь кому галиц. підрятува́ти кого; прийти́ на ум наверну́тися на ду́мку; никому́ не могло́ прийти́ в го́лову не промайну́ло че́рез ду́мку ніко́му; придёт коне́ц образ. уві́рветься ни́тка; пришёл, уви́дел, победил прийшо́в, поба́чив, поборо́в /перемі́г/; пришла́ беда́ – отворя́й ворота́ іде́ біда́ – відчиня́й воро́та; пришло́ ма́хом ушло́ пра́хом як прийшло́, так і пішло́; и в го́лову не пришло́ й на га́дку не спа́ло; прише́дший прибу́лий, гість, відві́дувач, прибу́лець, прихо́да, прихі́дець, прихі́дько, забут. пришля́к, книжн. при́йшлий, ОКРЕМА УВАГА; пор. приходящий; прише́дший в бе́шенство /прише́дший в я́рость/ розшалі́лий; прийти́ в да́вность зада́внений /передавнений/; прише́дший в замеша́тельство сторопі́лий; прише́дший в исступле́ние = прише́дший в неистовство; прише́дший в него́дность вже неприда́тний; прише́дший в негодова́ние обу́рений; прише́дший в неи́стовство розшалі́лий, знесамови́тілий, знетя́млений; прише́дший в себя́ очу́маний, ого́втаний; прише́дший в смуще́ние засоро́млений; прише́дший в упа́док занепа́лий /підупалий/, забу́тий Бо́гом; прише́дший в я́рость /прише́дший в бе́шенство/ розшалі́лий; прише́дший к заключе́нию дійшо́вши ви́сновку; прише́дший на вы́ручку прийшо́вши на підмо́гу; прише́дший с пови́нной прийшо́вши з розка́янням.

СОСТА́ВИТЬ (протекцію) зроби́ти, (рівняння) написа́ний, фраз. завда́ний [э́то не соста́вит тру́дностей (э́то не соста́вит большо́го труда́) це не завда́сть (вели́кого) кло́поту]; соста́вить за́говор змо́витися, увійти́ у змо́ву; соста́вить компа́нию скла́сти товари́ство, приста́ти до гу́рту; соста́вить (какую) па́ртию взя́ти шлюб, (бу́ти якою па́рою); соста́вить себе́ и́мя ще усла́витися; соста́вить состоя́ние забагаті́ти, дороби́тися вели́ких має́тків; соста́вит (у підсумку) станови́тиме; э́то не соста́вит труда́ це не бу́де ва́жко; э́то соста́вит большу́ю су́мму це дасть вели́ку су́му.

СОСТОЯ́ТЕЛЬНЫЙ ще стате́чний, багате́нький, заможне́нький, майнови́тий, (платій) платоспромо́жний; состоя́тельный челове́к = челове́к с состоянием, див. СОСТОЯНИЕ; быть состоя́тельным, фраз. не зна́ти нужди́.

УДРУЧЁННЫЙ ще пересму́чений, охма́рений, образ. на́че всі шляхи́ загуби́в; удручённое состоя́ние пригні́ченість; в удручённом состоя́нии пригні́чений, засму́чений, пересму́чений, зажу́рений.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Состояние – 1) (вообще) стан, -ну, стано́вище, -ща; 2) (имущество) майно́, -на́. Быть в состоянии – ма́ти змо́гу, си́лу.

Бесчувствие, бесчувственность – (равнодушие) нечутли́вість, -вости, нечу́лість, -лости; (обморочное состояние, забвение) безчуття́, -ття, безпа́м’ять, -ти, непа́м’ять, -ти.

Оживление – 1) (процесс) ожи́влення, -ння; 2) (бодрое состояние) жва́вість, -вости, бадьо́рість, -рости.

Положение – 1) (состояние) стано́вище, -ща, стан, -ну; 2) (устав) стату́т, -ту; 3) (правило) пра́вило, -ла́; 4) (логическое) тве́рдження, -ння.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Состояние – стан; статок; спроможність. Составить большое состояние – збити значне майно. Терять состояние – нищитися. Быть в состоянии – здолати; мати змогу, спроможність. По состоянию (здоровья) – станом (здоров’я). Состояние денежных средств – грошовий стан. В состоянии сделать – дужий зробити; здужати зробити. Приводить в (какое) состояние – доводити до (якого) стану. Приводить в хорошее состояние что – доводити до пуття що. Удрученное состояние – пригнічення.

Впадать – западати; впадати; (о реках) – вливатися. Впасть в несчастье – на біду зійти; дістатися в біду. Впасть в тоску, в меланхолию – занудьгувати; вкинутись в тугу. Впасть в уныние – дійти до зневіри; вдатися в (тяжку) тугу; (тяжко) засумувати. Впасть в многословность – вдатися (вкинутися) в багатомовність. Впасть в бессознательное состояние – знепритомніти; втратити свідомість. Впасть в обморочное состояние – зомліти; умліти. Впасть в нищету – збідніти; зубожити.

Положение – становище; (состояние) – стан; (положение доклада и т. п. – утверждение) – твердження; (устав) – статут; (о законе) – положення. Основные положения – засади. Оставаться в одном положении – пробувати в тому самому стані. Положение изменилось к лучшему, худшему – становище повернулось на краще, гірше. Бедственное положение – бідування; злидні; лиха година. Быть в бедственном положении – бідувати. Безвыходное положение – безпорадне становище. Критическое, затруднительное положение – скрута; скрутне становище. Выходить из затруднительного положения – вирятуватися із скрути. Твердое положение – певне, міцне становище. Положение о налогах – положення про податки. Имущественное положение – майнове становище; достаток. По положению (своему) – із (свого) становища; через становище (своє). Высокое положение (в обществе, по службе) – значне становище. Выжидательное положение – становище вичікування. Входить в чье положение – ставати на чиє місце. По положению (согласно закона) – згідно з положенням, статутом, законом. Очутиться в безвыходном положении – опинитися в безпорадному стані. Находиться в странном положении – перебувати в чудному стані. Попасть в неловкое положение – см. Попадать. Поставить в глупое положение кого – завдати дурня кому. Поставить в затруднительное положение кого – завдати скрути, клопоту кому. Человек с положением – см. Человек. Спасти положение – врятувати становище.

Сделать – зробити. Сделать как следует – довести до пуття; зробити як треба, як слід. Сделать вопреки чему – зробити наперекір. Сделать по-своему – зробити своїм робом, по-своему. Сделать невпопад – не до ладу зробити. В состоянии сделать – см. Состояние. Сделать обладателем чего – настановити на володіння над чим. Сделать по чьему желанию – учинити чию волю. Сделаться сильным – убитися в силу.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Состояние – стан (-ну); • с. взвешенное (в жидкости) – с. зму́лений; • с. в. (в газе) – с. зави́слий; • с. естественное (реки) – с. приро́дній; • с. жидкое – с. течни́й; • с. измельченное (воды) – с. розпи́лений; • с. исправное – с. спра́вний; • с. капельно-жидкое – с. крапля́но-рідки́й; • с. кашеобразное – с. кашкува́тий; • с. конечное – с. кінце́вий; • с. начальное – с. початко́вий; • с. парообразное – с. парува́тий; • с. пассивное – с. паси́вний; • с. пластичное – с. пласти́чний; • с. стационарное – с. стаціона́рний; • с. судоходное – с. суднопла́вний; • с. устойчивое – с. станівки́й.

Взвешенный (на весах) – зва́жений; • в. состояние (в воде) – зму́лений стан (-ну); • в. с. (в газе) – зави́слий стан (-ну).

Измельченный – роздрі́бнений; • и. состояние воды – розпи́лений стан води́.

Окаменелость (состояние) – скам’яні́лість (-лости); • о. (предмет) – кам’яни́на.

Подмочка – підмо́чування, підмо́чення; • п. (состояние) – підмо́клість (-лости).

Приведение – зве́дення; • п. в судоходное состояние – усуднопла́внення.

Приведенный – зве́дений; • п. в судоходное состояние – усуднопла́внений.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Состояние • Быть в состоянии, не в состоянии (сделать что) – могти, не могти (зробити що); бути спроможним, неспроможним (зробити що); мати силу (змогу, спромогу), не мати сили [змогти, спромогти] (зробити що); здужати (здолати), не здужати (не здолати) (зробити що).

Бессознательный • Быть в бессознательном состоянии – бути непритомним (безпритомним, в непритомному стані); в непритомності (без тями, в не(с)тямі, без пам’яті) бути. [А нечистий довго без тями лежав, та й увечері стогнав та кректав, як поліз у запічок. Легенда.] • Впадать, впасть в бессознательное состояние, терять, потерять сознание – втратити, втрачати свідомість (притомність); падати, впасти в не(с)тяму (в нестям, в нестямку, в нестямок); непритомніти, знепритомніти; мліти, (з)омліти. [Та Ораз-Гельди вже не чув Василькового запитання, бо знову втратив свідомість. Турчинська. Та адреси так і не встиг сказати — знепритомнів. Завгородній. Упала лицем на струни — омліла. Кобилянська.] • Находящийся в бессознательном состоянии – непритомний (безпритомний, знепритомнілий); зомлілий; (зрідка) нетямний. [Зомлілого чи вбитого екзекутора несли до хати. Турчинська.]

Бредовый • Бредовое состояние – маячний стан; обмари.

Вменяемый • Вменяемое состояние – осудний стан.

Впадать • Впадать (впасть) в бедность – Див. бедность. • Впадать, впасть в детство (о старом) – упадати (падати), упасти в дитинство; дитинитися, здитинитися (дитиніти, здитиніти); на дитячий розум зійти (перейти); розум вистарити. • Впадать, впасть в заблуждение – помилятися, помилитися. [Дивись, щоб не помиливсь, а після не журивсь. Номис.] • Впадать, впасть в забытьё – упадати, упасти в забуття; забуватися, забутися. [Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття… Стельмах.] • Впадать, впасть в крайность – перебирати, перебрати (іноді переступати, переступити) міру; переходити, перейти [через] міру (через край); упадати, упасти в крайність (в крайнощі); доходити, дійти до крайнощів. [Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами. Старицький.] • Впадать, впасть в летаргию – за(в)мирати, за(в)мерти (обмирати, обмерти); западати, запасти в летаргію. [Привели до неї одну нашу-таки бабу, стару-престарезну, що недавно обмирала і на тім світі була. ЗОЮР.] • Впадать, впасть в отчаяние – упадати, упасти у відчай (в розпач, у розпуку); удаватися, удатися у відчай (у розпуку, у розпач); (зрідка, тільки недокон.) розпачувати. [Не раз впадав у зневіру, у відчай… Гончар. Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати. Українка.] • Впадать, впасть в противоречие – допускатися, допуститися (припускатися, припуститися) суперечності. • Впадать, впасть в ребячество – упадати, упасти в хлоп’ячі пустощі (дурощі); пустувати; дуріти; витворяти (витинати); штукарити; фіглі строїти. [Не дурій: тобі не шістнадцятий. Барвінок. Таке було іноді витворює. Сл. Гр.] • Впадать, впасть в тоску – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у тугу; тужити, затужити; світом нудити. [Не вдавайся в тугу, — каже Назар. Вовчок. Гнат нудив світом. Коцюбинський.] • Впадать, впасть в уныние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) в смуток (в жур(б)у); сумувати, засумувати; засмучуватися; засмутитися; журитися; зажуритися. [Ти чого, сестрице, плачеш. Ти чого вдалася в смуток? Тимченко, перекл. «Калевали». Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губернію. Квітка-Основ’яненко.] • Впасть в бессознательное состояние (лишиться сознания) – знепритомніти; запасти у непритомність (у нетяму); утратити пам’ять (свідомість, притомність). [Більше лейтенант Фаберне не чув нічого. Він знепритомнів. Владко. Остап не спав, а лише часом, на кілька хвилин западав у нетяму. Коцюбинський. Здавалося, що він ось-ось втратить притомність. Дольд-Михайлик.] • Впасть в немилость – підпасти під неласку; потрапити (попасти, упасти) у неласку (в немилість); відпасти ласки; зазнати неласки. [Що ж, як ти батькової ласки одпадеш, а той, може, одцурається. Вовчок.] • Глаза у него впали – очі в нього (йому) запали, позападали. [І очі позападали, і бліда, моч памороззю припала!.. Старицький.]

Дух • Быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі); добре матися (добре ся мати). • Быть не в духе (разг.) – бути у поганому (лихому, у негарному, не в доброму) настрої; бути не в доброму дусі; бути не в настрої; (жарт.) муха в носі в кого. • В здоровом теле здоровый дух – здорове тіло — здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух. • Во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, іноді давн. щотху) бігти, летіти, мчати.,.; на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…; дух уступив у кого; (зрідка слов’янізм) воспрянув духом хто. • Дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого; (іноді) дух спустив хто. • Дух времени, эпохи – дух часу, доби. • Дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло); дух займається, зайнявся (забивається, забився). • Дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності (протиріччя), заперечування, сумніву. • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. • И дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер). • Испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух; спустити дух (іноді душу); пуститися духу; (зниж.) визіхнути (визівнути) духа; зітхнути; (згруб.) кикнути (ґиґнути). [Бити коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув. П. Куліш.] • Как на духу (разг. устар.) – щиросердно; як на сповіді. • Не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що; не наважитися (не зважитися) зробити що. • Не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому; не насміє, не насмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто. • Нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (іноді підневідив). • Ни слуху ни духу (разг.) – (а)ні чутки (а)ні звістки за кого нема; і голосу нема(є); слухи загули за ким; слід за ким загув; (а)ні слуху (а)ні духу; ні слуху ні прослуху. • Ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю. • Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; за один дух; духом (душком, удух); миттю (вмить). • Падать духом – занепадати (підупадати) духом; упадати на дусі; (іноді) падати серцем. • Переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух; віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути); передихати, передихнути; відсапувати(ся), відсапати(ся), відсапнути(ся). • Подъём духа; испытывать подъём духа – піднесення [духу]; зазнавати (відчувати) піднесення [духу]; (образн.) рости вгору; душа росте вгору в кого, кому; світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого; дух уступив у кого. • Придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому; додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому. • Присутствие духа – самовладання, притомність духу (іноді духопритомність). • Продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі); (образн.) виводити далі ту саму нитку; співати і далі тієї ж (тієї самої). • Расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор); дух. • Святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом. • Собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості); зібратися на відвагу; наважитися (зважитися). • Упадок духа – зневір’я; занепад (підупад) духу. • Чтоб твоего духу здесь не было! (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!; щоб і твого духу не чути було! • Что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти; на всю витягу бігти.

Первобытный • Обратить в первобытное состояние – до первісного стану повернути. • Первобытный лес – праліс.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

состоя́ние 1. стан,-ну, стано́вище,-ща 2. майно́,-на́ с. агрега́тное хем. стан агрега́тний (фізичний стан речовини – газовий, рідинний [плинний], твердий) с. агрега́тное газообра́зное стан га́зовий [газоподі́бний] агрега́тний с. агрега́тное жи́дкое стан ріди́нний [пли́нний] агрега́тний с. агрега́тное твёрдое стан тверди́й агрега́тний с. амо́рфное стан амо́рфний [безфо́рмний] с. взве́шенное хем. стан суспендо́ваний [зави́слий] (у рідині) с. высокоэласти́ческое полімер. стан високоеласти́чний с. газообра́зное стан га́зовий [газоподі́бний] с. жи́дкое стан ріди́нний [пли́нний] с. жидкокристалли́ческое стан ріди́нно-кристалі́чний с. измельчённое стан здрі́бнений с. испра́вное стан спра́вний с. капельножи́дкое стан краплиннорідки́й с. квазистациона́рное стан квазістаціона́рний с. колло́идное стан коло́їдний с. конденси́рованное стан конденсо́ваний с. кристалли́ческое стан кристалі́чний с. крити́ческое стан крити́чний с. мезомо́рфное стан мезомо́рфний (стан деяких речовин між рідинним і твердим кристалічним станом) с. напряжённое стан напру́жений с. неравнове́сное стан нерівнова́жний [нерівнова́гий] с. неуравнове́шенное стан незрівнова́жений с. неусто́йчивое стан нестійки́й с. парообра́зное стан парови́й [пароподі́бний] с. перехо́дное стан перехідни́й с. преде́льное стан грани́чний с. работоспосо́бное стан роботозда́тний (машини); стан працезда́тний (людини) с. рабо́чее стан робо́чий [робітни́й] с. равнове́сия стан рівнова́ги с. равнове́сное стан рівнова́жний [рівнова́ги] с. свобо́дное стан ві́льний с. свя́занное стан зв’я́заний с. систе́мы стан систе́ми с. стациона́рное стан стаціона́рний с. стеклообра́зное стан скли́стий [склоподі́бний] с. твёрдое стан тверди́й с. термодинами́ческое стан термодинамі́чний с. упоря́доченное стан упорядко́ваний с. уравнове́шенное стан зрівнова́жений с. усто́йчивое стан стійки́й с. эвтекти́ческое стан евтекти́чний с. электромехани́ческое стан електромехані́чний

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Закамени́ти, -ню́ – превратить в камень, в твердое состояние.

Кіт, р. ко́ту – покот, катящееся состояние.

Крепа́цтво, кріпа́цтво – крепостное состояние.

Має́ток, -тку – 1) имущество; 2) состояние; 3) имение, поместье.

Па́нщина – 1) барщина; 2) крепостное состояние.

Пі́дданство – 1) подданство; 2) состояние в крепостной зависимости.

Сині́вство – 1) сыновство; 2) сыновнее состояние.

Скру́та – стеснение, затруднительное, тяжелое положение, состояние, крайность.

Слабува́ння – болезненное состояние.

Стан, -ну – 1) состояние, положение; 2) сословие, звание; 3) стан, талия, рост. • Ши́ти під стан – шить в талию. • До ста́ну – в талию. 4) стан, лагерь; 5) помещение станового пристава; 6) конюшня. • Стан ме́блів – гарнитур мебели. • Стан колі́с – ход к телеге. • На стану́ ста́ти – а) достичь совершеннолетия; б) прийти в надлежащее, нормальное положение. 7) (грам.) залог. • Прями́й стан – действительный залог. • Страда́льний стан – страдательный залог.

Стать, -ти – 1) состояние, положение; 2) сословие; 3) манер, образ; 4) см. По́стать.

Умо́ра, -ри – 1) измор, томление, томительное состояние; 2) страда.

Худо́ба – 1) имущество, состояние; 2) домашний скот.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Состояние – 1) (положение) – стан; с. возбуждения – за́пал (-лу), звору́шення; с. денежных средств – грошо́вий стан; с. гражданское – циві́льний стан, громадянський стан; с. упадка – стан зане́паду, зане́пад (-ду); в -ни и разрушения быть – бу́ти в руї́ні, зруйно́ваним бу́ти; впасть в обморочное -ние – зомлі́ти; по -нию здоровья – ста́ном здоро́в’я, здоро́в’ям; при таком -нии – за тако́го ста́ну, в тако́му ста́ні; приводить в образцовое -ние – дово́дити до зразко́вого ста́ну; прийти в негодное -ние – ста́ти неприда́тним, ста́ти негодящим; прийти в -ние упадка – підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти; 2) (имущество) – доста́ток (-тку), має́тність (-ности); с. имущественное – доста́ток (-тку); вложить -ние во что – вкла́сти доста́ток у що; иметь малое -ние – ма́ти невеликий (до)ста́ток (невелику має́тність); составить большое -ние – скла́сти собі́ великий має́ток (велику має́тність); 3) (возможность) – змо́га, спромо́га, сила; быть в -нии – в силі бу́ти, ма́ти силу, спромо́гу, здола́ти, бу́ти в спромо́зі, бу́ти спромо́жному; я не в -нии – не моя сила, я не мо́жу, не ма́ю спромо́ги, я не здола́ю.

Болезнь – 1) (состояние) – х(в)о́рість (-рости), сла́бість (-бости); 2) (самая болезнь) – х(в)оро́ба, х(в)о́рість (-рости), не́дуг (-гу), неду́га; б. заразительная – зара́злива (чіпка́) хворо́ба; б. повальная, эпидемическая – по́шесна хворо́ба, по́шесть (-шести); служащий не явился по болезни – службо́вець (урядо́вець) не прийшо́в, бо хво́рий.

Занятие – 1) (работа) – пра́ця, робо́та; (школьное обучение) – навча́ння; (занятие ученика) – вчиття; (состояние при деле) – приді́льність (-ности) (Н); з. личное – особиста пра́ця; з. населения – на чо́му працює людність, над чим (ко́ло чо́го) працює людність, що ро́бить (з чо́го живе́) людність; з. основное – основна́ пра́ця; з. профессиональное – профе́сія; з. ремеслом – ремісникува́ння; з. торговлей – крамарюва́ння; з. учительством – учителюва́ння; ваше -тие? – при яко́му ви ді́лі?; род -тий – пра́ця, профе́сія; часы -тий – робі́тні, урядо́ві години; человек без определенных -тий – людина без пе́вної пра́ці, без пе́вної приді́льности (Н), людина не при ді́лі; человек, имеющий (определенное) -тие – людина при (пе́вному) ді́лі, приді́льна (Н) людина; 2) (должности) – заступа́ння; подготовленность к -тию должности – підгото́ваність (щоб) заступити поса́ду (ста́ти на поса́ду); право на -тие должности – пра́во вступити (ста́ти) на поса́ду; 3) (квартиры) – займа́ння, зайняття.

Нужда – 1) (потребность в чем) – потре́ба на що; (крайняя) – скру́та на що; -ды повседневные – повсякде́нні (щоде́нні) потре́би; -ды текущие – пото́чні потре́би; без видимой нужды – без явної, очевидної потре́би; по крайней, неотложной нужде – з коне́чної (ко́нчої) потре́би; удовлетворение нужд – задово́льнення потре́б; 2) (бедность, состояние нужды) – нужда́, неста́ток (-тку), злидні (-нів).

Положение – 1) (состояние) – стано́вище, стан (-ну); п. безвыходное – безпора́дний стан; п. военное (п. войны) – воє́нний стан, стан війни; п. выжидательное – статно́вище вичі́кування, вижида́ння; п. высокое (в обществе, по службе) – значне́ стано́вище; п. господствующее – вла́дне стано́вище; п. дела – стан спра́ви; п. затруднительное – трудне́, скрутне́ стано́вище; п. имущественное – майно́ве стано́вище, доста́тки; п. материальное – матеріяльний стан; п. командное – кома́ндне стано́вище; п. неловкое – ніякове стано́вище; п. неудобное – невигідне стано́вище; п. общественное – грома́дське стано́вище; п. плачевное – гіркий (лихий) стан; (о человеке) – гіркий (злиде́нний) стан; п. первенствующее – пе́ршенство; п. семейное – родинний стан; п. социальное – соціяльний стан, суспі́льний стан; п. стеснительное – скрутний стан; п. твердое – стано́вище міцне́; п. тяжелое – скрутний стан; п. угрожающее – загро́зливе стано́вище, загро́за; п. унизительное – упослі́джене стано́вище; п. шаткое – непе́вне стано́вище, хитке́ стано́вище; в угрожающем -нии (находящийся) – під загро́зою, загро́жений; входить в -ние – уважа́ти на стано́вище; занимать выжидательное -ние – очі́кувати, поча́ти очі́кувати; находить выход из -ния – дава́ти, да́ти собі ра́ду в скрутно́му ста́ні, вихо́дити із скру́ти; -ние изменилось к лучшему – поверну́лось на кра́ще, стано́вище покра́щало; находиться в бедственном -нии – бідува́ти; оставаться в одном -нии – пробува́ти в то́му са́мому ста́ні; по -нию (своему) – із (сво́го) стано́вища, че́рез (своє́) стано́вище, свої́м стано́вищем; попасть в затруднительное -ние – опинитися в трудно́му стано́вищі, скру́ті; ставить в затруднительное -ние кого – завдава́ти, завда́ти трудно́т (тру́дности) кому́, ста́вити, поста́вити в трудне́ стано́вище кого́; спасти -ние дела – урятува́ти спра́ву; удовлетворенность -нием – задово́лення із стано́вища; человек с -нием – людина на стану́, (стано́вищі); 2) (постановление) – пра́вила, поло́ження, уста́ва (У); п. о налогах – поло́ження про пода́тки; п. урочное – робі́тні но́рми; (строительное) – будіве́льні но́рми; по -нию – згі́дно з поло́женням; 3) (тезис) – те́за, тве́рдження; -ния доклада (главные) – тве́рдження, те́зи (в) до́повіді; -ния основные – заса́ди.

Разрушение – руї́на; (действ.) – руйнування, зруйнува́ння; быть в состоянии -ния – руї́ною бу́ти; придти в состояние -ния – руї́ною ста́ти.

Составлять, -вить – 1) (опись, протокол, проект) – уклада́ти, укла́сти; (сборник) – упорядко́вувати, упорядкува́ти; 2) (образовывать собою что, большинство, исключение) – становити що; с. часть чего – становити частину чого́, бу́ти частиною чого́; актив составляет – актив стано́вить; сколько это составит – скі́льки це бу́де, скі́льки це становитиме, скі́льки це винесе; это не составит труда – це не бу́де ва́жко (тру́дно); это -вит большую сумму – це стано́витиме, це дасть велику су́му; 3) (с. из частей) – склада́ти, скла́сти; с. кадр хороших работников – добира́ти, дібра́ти кадр до́брих робітникі́в; с. себе имя – усла́влюватися, усла́витися, здобува́ти, здобу́ти сла́ви, зазнава́ти, зазна́ти сла́ви, зажива́ти, зажити сла́ви; с. себе состояние – склада́ти, збива́ти, збити собі́ має́ток.

Судимость – всу́дність (-ности); (состояние под судом) – су́дженість (-ности); справка о -сти – до́відка про су́дженість, до́відка, чи (що) був під судо́м.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Гні́вання, -ня, с. Дѣйствіе гнѣвающагося, тнѣвное состояніе. Як вам не обридло те гнівання?

Красува́ння, -ня, с. 1) Красованье, состояніе того, кто или что красуется. 2) Цвѣтеніе (о хлѣбахъ). Ум. Красува́ннячко. Грин. III. 404.

Крепа́цтво, -ва, с. Крѣпостное состояніе. Такий то виходився хороший, моторний, і не пізнати його, що в гіркому крепацтві зріс. МВ. І. 37.

Крикли́виця, -ці, ж. 1) Кликуша. Була оце, але вмерла жінка крикливиця. Кіев. г. Як воно на вашу думку: чи то од Бога оті крикливиці, чи воно з дання, чи з нечистою силою накладають? 2) мн. Крикли́виці. Болѣзненное состояніе ребенка, когда онъ кричить безъ слезъ. Мил. 33. Прийшла я до вас з крикливицями і безсонницями. Кури-куриці, нате вам крикливиці. Чуб. І. 141.

Має́ток, -тку, м. Имущество; состояніе, имѣніе. Та нехай мій батько добре дбає, гуртів, великих маєтків нехай не збуває. Дума.

Мизерні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Бѣднѣть, нищать. 2) Худѣть, тощать, приходить въ болѣзненное состояніе. Оце й захиріє дитина, стогне, мизерніє. Думаю: от-от умре. Левиц. І. 139.

Молоде́цтво, -ва, с. Жизнь парня, юношество, состояніе юношества. Покличте мені найменшого братіка, нєх я йому здам молодецтво своє і коника вороного, і сідельце золотеє. Рк. Макс. Ой слухайте, бояре, де голубець гуде, там наш Андрієчко молодецтво здає. Маркев. 137.

Нево́ля, -лі, ж. 1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. Мет. 54. З нево́лі роби́ти. По неволѣ дѣлать. Константиногр. у. 2) Неволя, рабство. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, угору руки підіймали, кайданами забряжчали. АД. І. 88. 3) Плѣнъ. Татарва побрала в неволю. Стор. МПр. 162. 4) Падучая болѣзнь. Угор. 5) Чортъ, бѣсъ. Угор. Ум. Нево́ленька, нево́лечка. Здорова була, моя донечко, що попалась у неволечку. Чуб. V. 699.

Очемері́ти, -рі́ю, -єш, гл. Одурѣть, прійти въ безсознательное состояніе. Вони на мене напали і хотіли вгинать; а тут ззаду кричать: «бережись, бо вдарить тебе кілком! — я й очемерів і не знаю як повернувсь, та й ударив її. Екатериносл. у.

Па́нщина, -ни, ж. 1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш. Рудч. Ск. І. 167. 2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини. Рудч. Ск. І. 62. 3) Съ удар. на посл. слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Сим. 149. Ум. Па́нщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю. О. 1862. V. 71.

Підда́нство, -ва, с. 1) Подданство. 2) Состояніе въ крѣпостной зависимости.

Підсусі́ддя, -дя, с. 1) Состояніе підсусі́дка. 2) соб. = Підсусідки.

Пристріт, -ту, м. Болѣзнь, происходящая, но понятіямъ народа, отъ дурной встрѣчи, сглазъ: лихорадочное и горячечное состояніе съ тошнотой, ломотой, коликами. Чуб. I. 43, 134. Мил. М. 36. КС. 1889. XI. 309. Грин. II. 33. Ув. Пристрі́тище. Грин. II. 33.

Сині́вство, -ва, с. Сыновство, сыновнее состояніе.

Скру́та, -ти, ж. Стѣсненное, затруднительное, тяжелое положеніе, состояніе, со множествомъ хлопотъ, дѣла.

Стан, -ну, м. 1) Состояніе, положеніе. Г. Барв. 426. Поява його в такий час і в такому стані несказано здивувала Зосю. Левиц. І. 448. Вона має перейти до стану жіночого. О. 1862. IV. 10. 2) Сословіе, званіе. Левиц. І. 237. Козацького стану люде. 3) Станъ, талія, ростъ. І на личеньку рум’яненька, і на стану гожа. Макс. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 4) Верхняя часть женской рубахи до пі́дтички, безъ рукавовъ. Ой дам тобі, подруженько, на стан полотенця. Та не стій ти з моїм милим, не ріж мого серця! Ой дам тобі, подруженько, ще й на рукава.... Нп. 5) Сшитая половина пла́хти. Черн. у. 6) Станъ, лагерь. Під городом Корсунем вони (козаки) станом стали. Нп. 7) Помѣщеніе станового. Тоді зараз його зв’язали та об’явили в стан. Рудч. Ск. І. 209. 8) Конюшня. Уже коні на стану гогочуть. Грин. III. 550. 9) — колі́с. 4 колеса, приборъ колесъ для телѣги. Вас. 210. 10) На стану́ ста́ти. а) Достичь совершеннолѣтія. б) Придти въ надлежащее, нормальное положеніе. Чи не стануть на стану граблі, як по держалну вдарю. Лебед. у. Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав; а тепер знову на стану став. О. 1862. VI. 62. Ум. Стано́к, стано́чок. Що в станочку за кінь стоїть? Нп. Шиті ж мої рукавчата, і льняний станочок. Мет. 41. Ой росла, росла дівчинонька та на станочку стала. Грин. ІІІ. 181.

Стать, -ти, ж. 1) Состояніе, положеніе. Безталанна сирота терпіла горе та терпіла, не раз уже втікать хотіла, но і здоров’є, і літа, страх, сором і дівоча стать її к двору мов прикували. Мкр. Г. 18. Він козак, його така стать (щоб воювати). О. 1861. XI. Кух. 9. Жіно́ча ста́ть. Женщины. В останні времена жіноча стать убіратиметься аки біси. Св. Л. 76. Діво́ча стать, чолові́ча стать. Дѣвушки, мужья. 2) Сословіе, званіе. Цих часів з жадної статі у москалі беруть: із міщанської статі, з мужичої, з панської, з купецької і з духовної статі. Васильк. у. 3) Манеръ. Се все на одну стать. Кост. (О. 1862. VI. 45). Настусине й Марусине серце дуже зворушилося від сієї поголоски, да не на одну стать. Г. Барв. 454.

Трива́лість, -лости, ж. 1) Бодрость, бодрое состояніе, сила въ тѣлѣ. Як не їсть чоловік довго скоромної страви, так нема й тривалости. Каменец. у. 2) Прочность.

У, в, пред. У, въ. По свойству украинскихъ звуковъ у и в, взаимно переходящихъ при извѣстныхъ условіяхъ другъ въ друга, обозначаемые ими предлоги у и в слились въ одинъ общій предлогъ съ разными значеніями, но произносимый безразлично, смотря по своему положенію, то какъ у, то какъ в, то, наконецъ, какъ средній между ними полугласный звукъ; при чемъ у чаще всего является въ положеніи между согласными, а также послѣ гласной, если слѣдующее слово начинается нѣсколькими согласными, и передъ гласной, если предыдущее слово кончается нѣсколькими согласными, а в оказывается большею частью въ положеніи между гласными, а также между гласной и одной согласной или между одной согласной и гласной, напр.: Як у руках рушниця у стрільця, то горе качкам. Тремтить лист у осики. Упала в озеро. Добре, як рибі в воді. Пташок в очеретах багато. Иногда послѣ согласной передъ гласной: ув: Роби до поту, а їж ув охвату. Ном. № 12124. Ув умілого і долото рибу ловить. Ном. № 6019. Послѣ согласной передъ нѣсколькими согласными иногда уві, а послѣ гласной передъ нѣсколькими согласными ві: Всі оці книжечки продаються ві Львові у книгарні брацтва ставропігійського. (На посл. страницѣ обложки книжечекъ «Сільської Бібліотеки» 1862). Правила эти не выдерживаются въ стихахъ и, благодаря неправильностямъ правописанія, очень часто нарушаются въ письмѣ. І. Основное у. У. Употреб. съ родительн. падежемъ. а) На вопросъ: гдѣ? Хліб та сіль! Їмо, та свій, а ти у порога постій. (Шутка). б) На вопросъ: у кого, у чего? У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила. Нп. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий. МВ. II. 7. Иногда: для. А Наливай, — се не людина в мене, се дух війни, наслідник бога Морса. К. ЦН. 194. Иногда также съ оттѣнкомъ значенія на вопросъ: отъ кого? Ти в мене не втечеш! II. Основное в. Въ, во. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) На вопросъ: куда? Веди ж гостей у світлицю. К. ЧР. 37. Уваливсь у хату. К. ЧР. 39. Піду в базарь, попросю, щоб хто наняв мене. Грин. II. 89. Иногда въ знач.: о, объ: Кидай горшками в землю. Грин. І. 120. В кни́гу чита́ти. Читать въ книгѣ, изъ книги. Ой ходить піп по церковці та в книжку читає. О. 1862. IV. 107. б) На вопросъ: въ какое положеніе, состояніе, въ какой составъ идти. Крутнем підперезався да в бояре вбрався. Грин. III. 438. Піти в опришки. Взяли в салдати. в) На вопросъ: въ какое настроеніе, движеніе, дѣйствіе и. т. д.; переводится обыкновенно безъ предлога сотвѣтствующимъ глаголомъ или глаголомъ съ дательнымъ или творительн. падежемъ. Порося у квік, а баба у крик. Посл. А дитина в плач. Не вдавайсь у тугу. Не вкидайся так у прядіння, — доглядай усього хазяйства. Козаки не дуже вдавались у любощі. К. ЧР. 149. г) На вопросъ: какимъ орудіемъ или средствомъ? Вили у дзвони! Гуляти в карти. д) На вопросъ: какимъ образомъ, способомъ, путемъ? и. т. д. У силу додому дійшли. Мнж. 125. У го́лос чита́ти. Громко читать. Ув очеви́дьки бре́ше. Въ глаза вретъ. У брід річку перейшов. е) На вопросъ: въ кого, на подобіе кого? Хлопець у батька вдався. Пшениця така гарна: колос у колос. Желех. Наказував дідусь, щоб на завтра ви всі були лице в лице, одежа в одежу, черевики в черевики. Чуб. II. 21. ж) На вопросъ: когда? У середу родилася, — тепер мені горе. Нп. У неділю вранці-рано сине море грало. Шевч. Вийди, вийди, козаченьку, у вечір пізненько. О. 1861. X. 55. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ на вопросъ: гдѣ? въ чемъ? на чемъ? а) У хаті в її — як у віночку. ЗОЮР. І. 145. Новенькі вікна в базарі покупили. Г. Барв. 249. Зоставсь ув убозтві. К. ЧР. 199. Верба стояла в березі. б) На вопросъ: въ какомъ числѣ, видѣ, состояніи и. т. д? Не у мнозі зять где, не багато бояр везе. Мет. 185. Ходім, кажу Катрі, ходім до Марусі.... ми собі з нею у трійці порадимось. МВ. II. 123. Пішла я за ним у тропі. МВ. II. 176. У добрім здоровлю. Желех. А ми з чоловіком у правді жили. Г. Барв. 434. У злагоді жили. в) На вопросъ: когда? У вечері, у ранці, у ночі — выраженія, превратившіяся въ нарѣчія. См. Увечері, уранці, уночі. 3) На вопросъ: какъ скоро? черезъ сколько времени? У рік стара пані вмерла. МВ. (О. 1862. III. 65). І хутко її посватав? У півроку. МВ. (О. 1862. І. 80). У год так, чи в два ішли москалі через наше село. О. 1862. VIII. 27.

Учителюва́ння, -ня, с. Учительствованіе, состояніе учителемъ. Шейк.

Худо́ба, -би, ж. 1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Рудч. Ск. II. 12. Брати будуть на худобі жити. Чуб. V. 990. 2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. Шевч. 657. 3) Употребл. какъ бранное слово: скотина. І очі видеру із лоба тобі (Енеєві), диявольська худоба. Котл. Ен. І. 33. Ум. Худі́бка, худі́бонька, худі́бочка. Худібку мали в себе невеличку: телицю трейтяку, птиці деякої чималенько таки, свинку. Рудч. Ск. Н. 174. Коли б же я знав, що то дочка буде, то я б скриню купував, худібоньку готував та й заміж би віддав. Грин. ІІІ. 3.

Шпа́ра, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129. 2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпа́ри одійшли́. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей-либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. КС. 1882. XII. 625. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв’язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Мкр. Г. 25. Ум. Шпа́рка, шпа́рочка.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Ви́гавкатися, -каюся, -єшся, гл. Придти в нормальное состояние, исправиться (иронично). Та може він ще вигавкається. Звен. у. Ефр.

Доста́ток, -тку, м. Достаток, довольство, изобилие, средства, *состояние, имущество.

*Загосподарюва́тися, -рююся, -єшся, гл. Обзавестись хозяйством. Наш Дмитро як перестав вчащати до шинку, то й загосподарювався. Полт. у. Г. Йов. Край загосподарюва́вся. Страна пришла в хозяйственное положение, состояние. Хотів як найдовше задержати війну, щоби край наново загосподарювався. Лепкий. «Мазепа».

*II. Кіт, ко́ту, м. Катящееся состояние (в игре). Херс. Нік.

Нарихто́вувати, сов. в. нарихтува́ти, гл. ...Направлять, *направить, наладить, привести в должное состояние. *Воза треба нарихтувати, бо розвора вчора зломилася. Пир. у., Кон.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Состояние — стан, -ну; стано́вище, -ща; С. морально-политическое — мора́льно-політи́чний стан; С. оружия — стан Збро́ї.

*Моральный — мора́льний; М. действие — мора́льний вплив; М.-политическоо состояние — морально-політи́чний стан.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Состоя́ніе = 1. ста́н (С. Л.), ста́ть і д. Положе́ніе 2. — В якому станї твоя худоба? С. Л. — Не дуже то тяжко пізнати хоробливий стан, але дуже тяжко буває сказати, який стан є здоровий. Л. Н. В. 2. д. Зва́ніе і Сосло́віе. 3. си́ла, змо́га. — Быть, не быть въ состоя́ніи = здола́ти, зду́жати, ма́ти змо́гу, си́лу, не здола́ти, не зду́жати, не ма́ти си́ли, змо́ги, не сподїяти. — Усяк, хто чим здола, повинен послужити Українї. Ст. Б. X. — Чи багато в ворогів завзяття, чи здолаєм з ними в бої стятись, чи здолаєм ворогів подужать? Ст. С — Хоч сам рубать я ворога не здужаю, та є другі справи, в яких потрібні мої руки. К. X. — Цього я піднести не здужаю. Кр. — Поворушитись не здужа. Кв. — А у скринї казан грошей, самії дукати! Ледве, ледве старий з сином здужали підняти. Руд. 4. доста́ток, добро́, ста́ток, ста́тки. — Він чоловік з достатком. — Як немає статку, то нема й упадку. н. пр.

Крѣпостно́й = 1. кріпостни́й, замкови́й, форте́чний. — Замкова́ церква. — Кріпостна брама. 2. кріпа́цький, підда́нський, па́нський, панща́нний (Лев.), панщанський, крі(е)па́к, крі(е)па́чка, підда́нець (С. З.), панща́н, панща́нин, панща́нна. (Лев.). —Жених твій крепак; (нехай йому болячка!) через нього і ти стала, не хто, як крепачка. Кв. — Хіба ми панщанні? Кр. — Крѣпостно́е пра́во = па́нське пра́во, кріпа́цство. — Крѣпостно́е состоя́ніе = підда́нство, кріпа́цство, па́нщина. 3. кріпостни́й (акт).

Крѣпостни́чество = д. Крѣпостно́й 2. (К. право, состоя́ніе).

Теря́ть, потеря́ть, ся = 1. губи́ти (С. Аф. З. Л.), згуби́ти, загуби́ти, ся (С. Аф. З. Л.), тра́тити (С. Ш.), стра́чувати, теря́ти (С. Ш.), стра́тити, потеря́ти, про кілько — порозгу́блювати. — Нехай мене не любить і лїт своїх не губить. н. п. — Загубив люльку. С. Аф. – Служба вільность тратить. н. пр. — Не трать ходу до поганого роду. н. пр. — Чоловік, переходячи на друге місце, не страчує права користувати ся з... Кн. — Нїколи не страчували хоробрости. Кн. — Коли вмірать, то день терять. н. пр. — Теря́ть вре́мя = га́яти, тра́тити, теря́ти, час, вакува́ти, марнува́ти. — Прийшов нї за чим, пішов нї з чим; нїчого питать – шкода час терять. н. пр. — Теря́ть пе́ръя = губи́ти (рони́ти) пі́ръя. — Пави ходили, піръя ронили. н. п. — Т. си́лы = слабіти, сла́бнути і д. Слабѣ́ть. — Т. созна́ніе = чманїти, чуманїти. — Т. состоя́ніе = ви́щити ся і д. Бѣднѣ́ть. — Т. де́ньги = си́пати грі́шми, ци́ндрити, три́нькати. 2. міша́ти ся, зміша́ти ся, стеря́ти ся.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)